| Сторінки (1/34): | « | 1 | » |
Ти мною марив, що я ангел,
Залізно вірив, що хороша,
А не здалося тобі дивним,
Що я за ніч прохала грошей?
22.11.10.
- Таксі до "Лебедя"! Швидше, - натиснула червону. Полегшало. За декілька хвилин буде вдома.
Вечір видався напродчуд щедрим на мороз. Холод закрався під вишневу курточку "під шкіру" - дешевий дермантин з ринку. Зашпори не у кінцівках - в серці. Стояла, губилася: і що далі? По вуха в лайні. Тільки б не зірватися, тільки б не зірватись....Тільки... обіч дороги засигналило. Фари кліпають - знак, манять до себе. До автівки не бігла - летіла. Дверцята навстіж, заднє сидіння.
- На Вокзальну чотири, третій під"їзд... і музику ввімкніть. Голосно! - випалила, як образу давню. Очі заплющила - темно. "Я твАя" реве на весь салон. Всередині тихо. Тихо? Ба ні, пусто! Ніколи б не згадувати, що було. Ніби й не вона...Ніби й не з нею. Міраж не складається - у скронях довбе реальність. Скоріше б заснути. Вдома! Сон зруйнує марення. Зранку прокинеться, нічого! Блін, вона так себе зводить, а воно ж нічого...Сон...Ірреальність...
- Приїхали! - як вода на голову. - Вокзальна. - констатував.- З вас двацятка.
Жбурнула зімяту купюру. На вулицю. Повітря в горлі - камінь. До під"їзду на автоматі. Руки тремтять. Клятий код. П"ятірка...двійка! Сходи - біжить несамовита. Двері. Ключ. Вправо? Клацнуло - влетіла. Ліжко...Темно...Ірреальність...
Два дні тому.
- Гарна ти, - їв очима. - На актрису схожа.
- В мене пара за хвилину, - шепотіла на вухо. - Біля сьомої зустрінемось. На лавочці чекатиму. - пурхнула пташкою в приміщення.
Стояв при вході, напружено дивився вслід. В голові - "Моя! Сьогодні". Всередині звір - рев по нутрощах! Жертва..
Вечір...
Блакитна сукня на підлозі - зривав пазурами. Тіло горить, до сорока зашкалює. Тваринна збудженність. Зіниці розширенні - під "екстезі". Кидає, гризе жертву до крові - хижак. Ґвалтує без жалю, щосили налягає на тремтяче тіло. Упав...Дихає важко, розслаблений...Вдовольнився. Зиркнув - не жива лежить на підлозі. Майнуло "Не пручалася..."
- Ти першим був, - схлипувала.
- Нормально,- добив.
День опісля...
Думка: "Згвалтував...Дурна, сама ж хотіла...Любить..."
22...Вечір...
- Слухаю. - Невідомий номер, знала - він!
- В десять. "Либідь" на Мировській. Номер триста третій. - Звучало як наказ.
Прийшла...
- В мене СНІД. - казав як належне. - Ти б в лікарню сходила, чи як... - Холодно.
Відсахнулася. Стояла мертва...Мариво! Не вірила...Знав? Для чого? Злий жарт? Заціпило...Скляний. Беземоційно дивилася. Геть...Побігла навіжена!
Думка: "В лайні" - не усвідомила. По сходах до низу! Всередені -жарт...Жартує так...Очі...Очі - правда! Мозок відмовляється реагувати. Додому! Там думка..Додому!! Реальність...Додому!!!
Дістала телефон....тремтить....Виклик...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287718
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.10.2011
Било дрижакА, ломило вправно кості,
Дівчинка з усмІшкою мерця,
Заховавши аморальність в невисокім зрості,
НЕсла в сумці вкрадені серця.
Між гнилого листя мокрого асфальту,
Втомлена шукала тихий сон,
Безкінечна ніч стогнання хриплим альтом,
З ранком завивала в унісон.
В пучок зІбране фарбоване волосся,
Під дощем зліпило в мокротінь,
Тоннами при всім маленькім зрості,
Відчувала всепоглину лінь.
На бруківці послизнулась-відстань стерто,
Вже зовсім, здавалося, не страшно,
Дівчинці хотілось лиш померти,
Рук не бУло-крила, вільна пташка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2011
По стоптаних стежках ідеш до мене,
По них нога ступала і раніше.
Було усяких поруч, але видно, небо,
Призначило тобі у стократ більше.
Ото й усе, що маю - можеш брати,
Я сподіваюся ти в скупості безмірний.
Ні з ким ділить мене в житті не варто,
Я твій супутний, тільки тОбі вірний.
Якщо пронЕсеш в серці, в думці не спіткнешся,
Якщо табу наложиш на чужі вуста,
Якщо сто раз блукаючи до мене повернешся,
Ото й буде, що доля я твоя.
Тільки не зрадь, бо скільки їх топтало стежку,
Скільки пісень співало краще солов"я,
А ти один - хто небом посланий. І все ж то
Хай не пусті будУть твої слова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2011
Брудно жити стало в світі!
Час біжить...відлІк пішов...
Будень.Понеділок.Літо.
Зранку прокидаюся о восьмій,
Знаю,можна б повалятись до обіду,
Телевізор... увімкнула перший,
Перемкнула! Другий, третій...
До двадцятого дійшла - і врешті
Вимкнула! Нічого путнього,
Все теж...
Що і вчора, позавчора, п"ять днів тому:
Політичне вже дійшло смішного (гроші, влада),
Релігійне набуває обриси страшного (гроші, влада),
Все економічне десь на рівні "фантастичне",
Передачі розважальні - недолуга вада!
Деградуємо, панове!
Розумова зрада.
Радіо - аналогічно.
Інтернет...
Масса інформації, можливостей потічно.
Двадцять перше за вікном,
Логічно...
То відсотків десять - вартісних. Все інше
Аж протухло у сімітті,
На вічно!
Йду по вулиці - з газетою зустрічний,
А на шпальтах вся та мішура. Скептично
Усміхається до себе. Прочитав там
"Не заангажОвані ми політично"!
Чесні ЗМІ. Ага! Ми просто хвалим владу...
Так...від серця,чисто символічно!
На білбордах, вивісках, на стінах,
На стовпах всміхається мужчина
І як чотирнадцятий Луї вважає "Я - то Україна!".
Ти - це всіх нещасть причина,
А хоча.
Хто в тому винен?
Ми ж самі.
Пройшло п"ять днів!
Будень.П"ятниця.Вечірнє.
Молодь розважається
Безмірно:
Алкоголь, наркотики, цигарки - прошу!
Ще не повнолітній? Пофіг! Гроші!
Гроші.Гроші.Знову гроші!
Вже від них, здається, воші.
Голова щодень, то чешеться "О, Боже"
Подумки балагаєш "Де ж дістати грошей?".
Бо без них. Та що ти в цьому світі можеш?
А найперше - у своїй країні:
Ти без них ніхто!
Ти не людина.
Прокидаюся в суботу. Ринок.
Там новин, як завше більше, ніж повинно.
Біля входу - бомж. На їжу просить.
Згадую думки в суботу - ГРОШІ!
Між рядами жіночка з корзиной,
Киньте трохи, ми на дитбудинок.
Заодно біжить чернець як на пожежу -
"Жертвуйте на храм", а якщо бреше?
Вже не знаєш вірити чи слати
Їх подалі, бо в країні рідній,
Боже, довіряти стало не надійно!
Ми псуємося як овочі в пакеті,
Кинь одне гниле - заразить кожне третє.
А тоді усі підуть...
І шукай тут виних,
І шукай тут суть.
Вихідний.Неділя.Спокій.
Скільке пройде днів чи років,
Лиш єдине знаю поки -
Кожен тягне на Голгофу
Свій хрест!
І, напевне,
Кожен відповість за денне.
Чи знайдеться відповідь у мене?
Ранок. А надворі темно!
Сутінковий край, країна ревних:
Ревних вірі (неправдивій часто),
Ревних ідолам, кумирам, гаслам,
Ревних всім і ревних всьому
Жаль...
Що не собі самому!
і не краю...
Жаль...
Жаль, що й я така.
І я в болоті потопаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286572
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.10.2011
Ти спився мною аж до денця
Ти п’єш мене
Плюєш
І п’єш
Ковші отрути з мого серця
Нал’єш
І вил’єш
Знов нал’єш
ТобІ я праведниця в грішній льолі
Я тОбі гадина із крилами святих
Я в тОбі тОпчусь в болі без неволі
Я в тОбі гину, мертва без живих
Я спилася в тобІ до краю денця
Я п’ю тебе
Плюю тебе
І п’ю
Трави мене, бо я стравила серце
Твоє своїм
Твоїм
Своє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2011
Не варто домальовувать картину -
Марно!
Той, що повинен бути – був би,
Той, що хотів би - точно не пішов,
А той, що просто – хай щезає.
Не треба змішувативати фарби!
Навчитися би відділяти сірий!
Бо інші кольори не так банальні:
За чорним можна зводитись без міри,
За білим це б дивилось надто гарно,
А за червоним то і геть вульгарно,
А от за чорним в самий раз…
а сірий…
Навчитися б не вписувать в картину,
То колір не придатний існуванню.
Не змішувать його, він ж бо – вторинне,
Що сіє найнестерпніше – вагання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286327
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2011
Дереш горлянку
Фальцетом ріже вуха
О шостій ранку.
Кволим рухом
Зігнавши з столу ледь прибиту муху
Заливши в себе склянку
Компенсувавши клятою сніданки
Запеклий
Спраглий
Не тверезий
П"яний
Ідеш...щоб не зосталось й духу!
Ступивши в сирість
Холод ломить ноги
Прогнила щирість.
Як важкі пологи
Хапнуть повітря вже немає змоги
Маячиш клоном
Наче вийшов з лона
Не віддаючи честі і поклону
Запеклий
Спраглий
Не тверезий
П"яний
Біжиш...вертаєшся додому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2011
Злотом сипле вулиці з обіду,
сонце ще підігріває кров,
поміж жовтих шат десь ледь помітно
чути зелен-листовий рінгтон.
Відгомоном літнім віддає ще небо,
Не бурлить своєю сірістю туман,
Птах крилатий клекотить, що треба
Відлітати, осені віддавши дань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284230
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.10.2011
Ти співай мені, любий мій зраднику,
Соловейком солОдко співай,
Окриляй брЕхні, щоби не падати,
Ув очай моїх, синіх очах.
Замовляй, ворожбите коханий мій,
Навари зілля-чару сповна,
Одурмань мене марою п'яною,
Серед ночі, крізь обрії дня.
Ти пали мене й так пломеніючу,
Натопи печі-думи паркі,
В кожне слово тривке своє, тліюче,
Докидай іскорИнки жаркі.
І не дай мені, милий, ні крапельки,
Вод сумнівних іспить з джерела,
Свою брЕхню ізлий святой правдою,
А молитвою зронюй слова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2011
Впади важкими пальцями на чорно-білу гладь фортепіанну,
Перебирай акорди, терції,
бурхливо пробіжи мінорну гаму.
І зупинись!
Граційний змах! Секундна…
Знову в нестримнім танці понесись!
Налий мажор, додай терпко-солодких ноток,
І ледве чутно із піано гримни в форте!
Легатом тонку лінію веди!
На подиху єдинім! Тихо…
Свою фінальну ноту заверши!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2011
Вітру сполохане тремтіння
У шовку трав дурманом в'ється,
Солодких пахощів сплетіння
По небу птахом понесеться.
І літні ночі,
що такі короткі,
комусь на вухо
будуть шепотіти.
І щирі очі,
що такі глибокі,
когось до бе'зтяму
будуть хотіти.
І хтось безсилим
ба'йдуже спочине.
А хтось цілунками
пектиме ніжно.
Хтось без думок
в казкові сни полине.
А хтось палатиме
як в пеклі грішно.
І потопатиме…
в словах солодких,
в руках гарячих,
в поглядах безмірних.
А хтось і в ніч таку,
таку коротку!
Не зможе бути
до остання вірним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2011
Плюй у душу!
Вже не залишилось
місць живих на мому тілі,
І топчи мене,
бо більше
болю ніж тепер
ти не посмієш
вже завдати…
Можеш просто мною грати!
Смійся в очі!
Вже не страшно
те, що не твоє втрачати,
І кидай мене,
а хочеш
Можеш просто серце взяти
І віддати…
Першим ліпшим, буде, що згадати!
Зраджуй більше,
з ночі до світанку
Пий у когось з уст палких меди…
Лише не даруй їм наші ранки
не спивай по крапельках роси!
І шукай...
шукай…
шукай натхненно!
Змінюй першу...
другу...
і десяту...
І мене міняй...
Міняй та зрівнюй...
Аби лиш тобі не прогадати!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265302
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.06.2011
Розпинателі душ і карателі слова,
Вічні судді думок, винувателі дій.
Вчинок, погляд - ось привід для зайвої мови,
Почуття - епіцентр важливих подій!
Лиш спіткнися - за спи'ною шепіт лукавий,
Упади - і тріумф...Оступися на крок..
Поголосся...Скупають, омиють у "славі"
Або просто зілл'ють чи зітруть в порошок!
Всі безгрішні і кожен з них кидає камінь,
Кожен бачить і знає всю істинну суть.
Виголошують вирок, в завершення - А'мінь!
На землі все справляють на власний розсу'д.
І вже дванадцять є числом присяжних...
Та суд не на землі...На небі справжній!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257974
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.05.2011
За день прийде весна!
Я вулицею йду і сніг такий брудний
Як наші почуття...
За день розтане!
І струмків потоки збігатимуть
І бігти....від тебе буду я!
У небуття!
А може просто в віддаль...
Дорогу обиратиму сама...
За день.
За день прийде весна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2011
Що найболючiше? - Байдужiсть!
В словах її не передаш...
Її у поглядi зустрiнеш,
Коли навiки погляд згас!!!
Що найнестерпнiше? - Розлука!
Та, що на день i на життя...
Бо лиш в розлуцi розумiєш
Цiну забутим почуттям!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2010
Кажуть, втратити довіру - то найлегше...Не іди короткими шляхами!
Можна вбити пам"ять, спогад стерши...Та не витягти із серця чорний камінь!
Осінивши душу сподіванням,не введи в оману розум чистий!
Прирікать не стань чужі бажання на надії марні й безкорисні!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201104
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.07.2010
Я не пла'чу, а плачу'...
До такої черствості
не без твоєї допомоги
підштовхнули вічні чесності.
Під пропорціями вірності
безоб"ємних ніжностей
Не наївна вже й не мила
Що ж... бери мотузку й мило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201093
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.07.2010
Маленький ресторанчик на околиці міста видався мені напродчуд затишним. Близько шостої вечора я під"їхала до невеличкого міського парку, неподалік якого червоніла, прямокутної форми, споруда. Здавалося, досить придатний час, щоб зняти напруження після робочого дня, пропустивши келих хмільного напою. Навкруги не було і натяку на живу істоту, панувало якесь суцільне безлюддя. Можливо, воно і краще! Зберуся з думками, підшукаю правильні слова, обдумаю хід розмови. Недарма ж я приїхала на годину раніше назначеного часу. Зібравшись з духом, я несміливо відчинила дверцята автомобіля і попрямувала до того місця, де і мала відбутися призначена зустріч, думки про котру мене так само ж лякали, як і ощасливлювали. Повільним кроком я пройшла повз зелені ліхтарі, що на фоні дерев у парку, мало чим від них різнилися. І, хоч повітря у цьому провінційному містечку було надзвичайно чистим, важка задуха здавлювала мені горло, від чого всередині усе просто пересихало. Я ще раз оглянулася назад: моя сіренька Škoda Octaviа 97 року випуску була за кілька метрів від мене. Ще є час передумати, закинути цю дурнувату ідею, сісти в свій автомобіль і назавжди зникнути з вулиць і пам"яті цього богами забутого містечка. Цікаво, що я хочу побачити? Що я хочу почути?!! Навіщо турбувати старі, не затягнені пливучістю років, рани? Навіщо зараз щось міняти? Для чого руйнувати свій усталений світ, свої чітко окреслені правила та позиції в ньому? Для кого? Для себе???!!! Двадцять п’ять років мене усе влаштовувало! А тут, раптом, захотілося змін, захотілося радикальних змін і нових відчутів! А може...а може просто захотілося тепла, якого ніколи не було? Рідного тепла… Ні, я не для того так довго мучилася в роздумах, не для того розшукувала, не для того наважилася написати перша і не для того проїхала пів країни, щоб зараз, отак-от через своє дурнувате боягузтво, увесь наступний відрізок життя картати і винити себе за одну секунду слабкості. Я все вирішила! Я приїхала! І тепер у мене є обов"язок! Обов"язок від якого, як би це не банально звучало, залежить моє майбутнє...і не тільки моє!
Піднявшись бетонними сходинками я прочинила гарно вирізблені вхідні двері ресторанчику! Окинула оком невеличку площу закладу і одразу ж пішла в сторону найвіддаленішого столика в приміщенні. У залі їх було, всього-навсього, шісті – сім , чесно кажучи, - не рахувала. Як і передбачалося, всередині все пустувало як і на вулиці... Здавалося, тут вимерли усі живі істоти, лише молоденька офіціантка, років двадцяти п’яти, з ганчіркою носилася між столиків і прискіпливо їх полірувала. Помітивши мене, вона навіть трохи здивувалася, чим ще раз підтвердила, - місце, котре ми обрали для зустрічі, було не дуже популярним у цих краях. Я розмістилася за столиком у куточку і просто відключилася ... П’ятнадцять хвилин цілковитої тиші і лише час від часу - їдкий звук сухої ганчірки по деревині...Уявляю, що подумала в той момент офіціантка: непривітна гостя (заклопотана роздумами, я мимоволі упустила пукт вітання) з дивним виразом обличчя , мертво сидить і дивиться в одну точку - всі ознаки божевілля Тоді мене мало турбували її висновки щодо моєї адекватності , але все ж, прийшовши до тями і ловлячи на собі зляканий погляд дівчини , я автоматично взяла меню і зробила вигляд, що пристально вивчаю страви, котрі пропонував цей убогий, але такий значимий для мене заклад. Чи вибирала я тоді їжу? Ні ....я дивилася на листки цупкого паперу, де був набір маленьких літер, і думала! Думала....яка вона??? Чи відчуває зараз, в ось цю от хвилину такі ж незрозумілі почуття збентеженості й радості як я? Чи так само хвилюється, так само збирається з духом? І, взагалі, чи хоче вона мене бачити? Чи хоче чути людину, з якою не зустрічалася жодного разу в своєму житті? Я ж для неї чужа ...чужа тітка, з котрою пов"язує ненайприємніша річ - кров людини, яка так просто і так безсердечно покинула мене ...і її! Вона моя сеста... сестра, як то кажуть, по батьковій лінії...але це не найбільше, що нас ріднить, найголовніше і найстрашніше те, шо ми - сестри по нещастю...Мій «татко» покинув нас з матір"ю, коли мені виповнилося шість років. Я не пам"ятаю його зовсім, та й кого я повинна пам"ятати?- п"яницю, що залишив спогад про себе у вигляді страшенних шрамів на обличчі моєї матері? І вона, ця дівчинка, котру від покинув, коли їй ще не було і трьох років. Молодець, «татко», довго не затримувався...Далі була ще дружина, і ще, і ще, аж поки не підхопив венеричну хворобу і не упокоївся десь в сирій землі....і ніхто не прийшов до нього! Ніхто, крім його брата, від котрого я й дізналася про Марійку. Марійку - мою молодшу сестричку, котрій вже виповнилося п’ятнадцять і в життя якої хочу ввірватися я...Знову тиша...
Я глянула на годинник - сьома...У вікні навпроти вималювався чіткий силует стрункої і такої ж рудоволосої дівчинки як я( хм, наш біологічний залишив нам ще й рідкісну рудуватість - і на тому «дякую» )...Вона йшла повільно і невпевнено, напевне, також боялася....і думала. Думала і боялася...Але вона йшла!!! ВОНА ЙШЛА - і це головне....Отже ,зустріч відбудеться...Зустріч неодмінно відбудеться!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200984
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.07.2010
Люблю отак от сидіти на холодному підвіконні і дивитися на ту закохану парочку...Як ніжно вони поглядають один одному в очі, як тремтяче доторкаються кінчиками пальців і як наївно сподіваються на велике і чисте кохання...О, як же це мені знайомо...Ще нещодавно та маленька сіра лавочка у дворику була свідком і моєї казки, можливо дещо іншої, але такої ж по-дитячому доброї та безкорисливої...Скільки лунало слів...Скільки важких подихів зривало ореол тиші і скільки надій жило у тих дитячих серцях...Тоді, ось та знівечена від сирості мертва дощина здавалася якимсь таємним прихистком,де існувало лише двоє...нас двоє...Можливо, вона знала, що все ось так от і закінчиться...зі слізьми...з розчаруванням....і з невгамовним болем у душі....Можливо знала....але тоді так і не проронила жодного словечка...От і зараз вона мовчить...А ті закоханні очі не можуть налюбуватися паралельним відображенням...Такі далекі від усього світу...але такі рідні один одному... І, напевне,байдуже, що скоро ролі Ромео і Джульєти будуть грати інші актори, ця лавочка так і залишиться німим свідком найперших почуттів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200780
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2010
Мене нудить не від пафосу й гламуру
А від того самовираження дуру.
Так загнавши себе в стіни муру
Продаєте за безці'нь свою натуру.
В вас оцінюють лиш фейс й фігуру
Загрузивши, як пацяток, в фуру.
Молитесь багатенькому гуру
Що з вас ліпить ра'зову мініатюру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200735
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.07.2010
Холодні краплі сірого дощу
По склу потоками стікають,
Ось так сама з собою я мовчу
Лиш звуки за вікном серденько крають.
Рве вітер, і ламаючи гілки
Здається, душу на шматочки роздирає,
Як лютий звір, ввігнавши в плоть клики,
До крові моє тіло прогризає.
Світ за вікном сіріє весь в диму,
І небо в хмарах стогне від напруги,
Я ще існую в просторі...Живу!
Живу? Чи лиш долаю чорні смуги?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200653
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2010
Цікаво, ким для тебе я була?
І чи знаходив ти в мені розраду?
Чи хоч на мить відчув потік тепла,
Що я пролить хотіла літнім градом?!
Чи божеволів ти від слів моїх,
Як я вмирала від твого сказання?
І чи було хоч раз в думках твоїх,
Що я - та перша і остання?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2010
Я дивлю'ся в очi самотi...
Вони, як скло, прозорi i пустi.
Вона сидить навпроти
Ми п'ємо чай iз бергамотом
I в нас такi слова простi.
Iдилiя...Панує тиша й спокiй...
Ми за межею...Ще два кроки
I моя пам'ять пригадає
Той бiль, що в серцi не вщухає
I час, який безповоротнiй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184465
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
Усе пропахло дешевизною,
Усмiшка фальшу ятрить усюди.
Не грайте ролi - будьте собою,
Ми не актори - всього лиш люди.
Це не театр, не цирк тим бiльше,
Не треба масок й гримас безглуздих.
Спинiться вчасно, чим далi - гiрше,
Сьогоднi lucky, а завтра - looser.
Безгонорарна, провальна п'єса,
Залиште пафос - не в Голiвудi.
Ви - лицемiри, не вартi й песо,
Вам вирок смертний виносять суддi.
Це блазнювання таке огидне,
Дирявить душу обман стрiлою.
За дорогими цяцьками видно:
УСЕ ПРОПАХЛО ДЕШЕВИЗНОЮ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184444
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2010
На філіжанку кави подружки збирались,
Перед люстерком пів дня одягались,
Мейк-ап робили, зачіску шикарну,
Парфюм, червоні нігті,але так, щоб не вульгарно.
Таксі замовили, бо їхать далеченько,
Вже ж як сидіти, то сидіть гарненько,
Кафе обрали краще в свому місті,
За столиком присіли обмить останні вісті.
"Ти уяви, я вчора зустрілася з сусідом,
Мужчина він галантний, манив мене обідом,
Та я ,так як належить прекрасній, справжній дамі,
Взяла альтернативу - вечеря в ресторані.
Поїхали ми "Поршем", автомобілем кльовим,
Він встиг похизуватися своїм костюмом новим,
Але і я не прорва - вдягла сукню рожеву,
Із колекційних, кращих ,далеко не дешевих.
Отож, увесь той вечір ми пили й танцювали,
І раз зо п"ять співці мені пісень співали,
Бо мій сусуд, як джентельмент, як принц,
Замовив лиш для мене усіх отих музик.
Так ми чудово провели ті неземні хвилини,
Аж раптом пролунав дзвінок" -" Від кого?" -"Від дружини ...
Мене ця новина ну просто шокувала,
Бо про дружину тую нічого я не знала.
"Та як ж не знала...Ти ж кажеш - він сусід,
Хіба не помічала, хто ділить із ним хліб?"
"Та я то бачила усе, якась висока і худа,
Та не красива зовсім, я ж думала - сестра,
Та парадокс ,нажаль, то не сестра - дружина,
Як би ж була сама....так в них ще є дитина.
З розчаруванням лютим я їхала назад
Сусід мій, виявляється, стсовідсотковий гад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176249
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010
Весна бринить у серці перехожого,
Він п"є до дна її духм"яний аромат,
Зриває чар відлуння дня погожого,
В душі шаліє теплоти азарт.
Цей перехожий веселиться ,мов дитина,
Живе сьогоднішнім, не знає майбуття,
Він не дивак, він - ідеал людини,
Що все бере найкраще від життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176235
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010
Я тихим шепотом весни благословлю,
Оту чарівну мить, оту швидку секунду,
Коли на собі погляд мимолітній твій зловлю,
Очей танцюючих гарячу румбу.
І здасться раптом, що запал палкий,
На мені зупинив свій відблиск вічний,
Але признать потрібно вирок той страшний,
Що погляд був всього лиш пересічний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176217
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010
А я згубитись ладна у очей безодні,
Повільно збожеволіти від ніжних слів,
Кохати палко вчора, завтра і сьогодні,
Вдихати щастя наших теплих днів...
А я тонути ладна у твоїх цілунках,
Від дотику вмирати й оживати знов,
В полон віддати душу, серце й думку
Лиш б зберегти безцінний дар - любов!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156879
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2009
Ввімкну мелодію давно знайому,
Там скрипка плаче під осінню тишу,
Навіє сум моя душевна втома,
Візьму папір...і пишу...пишу...пишу.
Вливаю в слово душу по краплині,
Хай серця двері навстіж відкривають,
Думки мої - крилаті птахи сині,
На аркуші сумним віршем витають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156202
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.11.2009
Чашка гіркої зернистої кави,
Світло притухле, звучить нот мінор,
Не потребую ні честі, ні слави,
Хочу лиш тиші спокійний акорд.
Ковдрою вкутана, думка витає,
Байдуже все...Я одна!
На самоті із собою зіграю
Гру "Про паскудне буття"!
Байдуже люди і весь фарс довкола,
Зараз лиш я і життя,
Кожного дня в лабіринті по колу,
Вихід шукаю в нове майбуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155602
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009
Червоний атлас...
...і вогнем горить все тіло,
Шалена пристрасть...
...вибух почуттів, гра тіней,
Слова тут зайві...
...Темно...Очі в очі,
Дві долі...
...Танго...Танго ночі.
Чуттєві рухи...Близькість...
...близькість до безкраю,
Кохання танець...
...Відстані немає,
Слова тут зайві...
...Темно...Очі в очі,
Дві долі...
...Танго...Танго ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154091
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2009
Зустрілись поглядом, вустами спломеніли,
І все завмерло...Світ лише для них,
Вогонь кохання плавив, і вони горіли,
Горіли в пристрастях та ніжностях своїх.
Дурманом п"яні і вином обпиті,
Здавалось, вже летіли до небес,
Солодким присмаком цілунка вмиті,
Не відали раніш таких чудес.
Тремтячі руки , морозець по шкірі,
І жар...шалений жар сполоханих сердець,
Віддались почуттю так палко і невміло,
І ще б хвилина, мить...лиш б не кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153727
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.11.2009
Вона трималась гордо й вольовито,
Уста всміхались, очі підвелись,
Вона стояла, наче з сталі злита,
І подумки здіймалася у вись.
Вона дивилась прямо у безодню,
Топила в собі той палючий гнів,
Вона мовчала, але як хотілось сотню,
Не сотню, тисячі, мільйони крикнуть слів!
Вона на вигляд сильна й непорушна,
Та як вищало все, як вило у душі,
Втекти б, летіти, бігти! Бігти...Душно
Ставало тілу від його брехні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153621
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.11.2009
Ілюзія життя розвіяна ущент...Існування
Гидке буття,банальність днів прожитих...Правда
Туман думок мутних, неясних...А бажання?
Бажання є ! Бажання все змінити ...Завтра
Сьогодні завтра.І завтра знову завтра...Вічно
Нікчемне боягузтво тупить сутність... Й душу
Колотишся в рутині гнилості старої...Смішно
Стандарт - стіна нав"язаних нам правил...Зрушиш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153613
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.11.2009