| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
Весна прийшла граційною ходою,
Весна прийшла у перших самбо па.
Вона мене забрала із собою
І у чарівний світ любові понесла!
Дивився я в чарівні сині очі,
Дивився на усміхнені вуста...
Дивлюся й далі у розлуки ночі,
Дивлюсь...На серці появляється сльоза
І сниться тихо у солодких снах
Цей перший і останній наші танці,
Ці перші дотики,відчуті на руках,
Ці тихі привітання в школі вранці.
Ти наче день,я-ніч в моїй уяві,
Між нами відстань досить немала.
Душа моя у Києві,твоя-в Варшаві
За що мені ця мука неземна?
Прекрасну я знайшов далеко за кордоном,
Та не чекав,що ти колись прийдеш.
Бо щож зробить,коли життя йдя йде за законом,
Що найдорожче ти лиш раз знайдеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191552
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010
Ось зустрічі хвилина йде остання
І він її цілує,як привик...
А я тепер не вірю у кохання,
Я зовсім інший,єретик...
Дідусь бабусю обнімає зрання,
Хоч сам уже приперся на патик,
А я тепер не вірю у кохання,
Я зовсім інший,єретик...
І першокласник в відповідь на заптання,
Тій,котру любить,показав язик...
А я тепер не вірю у кохання,
Я зовсім інший,єретик...
І ось вона плекає сподівання,
А він бузжалісно за рогом зник...
А вона плаче...Ну і де оте кохання?
Я є і далі буду єретик...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166529
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2010
Найважче в свті щастя-це кохання.
Найважче жити поклоняючись йому.
Найлегше є,коли надія ця остання
Заставила пролити неодну сльозу.
Найважче жити є,радіючи хвилині,
Що принесла тобі найкращі почуття.
Найлегше є в той час,чи в тій годині,
Коли два серця пережили розлиття.
І всеодно,що тоді очі плачуть,
Що серце колить найгострішая стріла,
Але найважче є,коли дв серця хочуть,
Щоб їх любов в'єдино возвела.
Але ніколи ти любові не цурайся
Старайся все найважче побідити
І все найлегше обминути постаайся,
Бо все найлегше є найважче пережити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165981
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010
Так важко починати з чистого листа,
Читать,писати,а найважче-жити...
І що за напасть це на нас така?
Найважче вже щось зроблене змінити.
Родитись заново...Хіба так можна?
Для цього треба максимум зусиль.
Це наче хочеш,щоб зима холодна
Запахла так,як пахне літом хміль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165976
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010
Питання об’єднання України Було актуалним для неї завжди. Здається,
що на долі нашої неньки України чорними нитками виткані роздори, міжусобиці, поділи, переділи…
І сьогодні ми спостерігаємо поділ України на різні частини,що спричинений,здебільшого, політичною ситуацією. Ці постійні суперечки наших керманичів за стільки років вже стали навіть звичними. Зокрема, ми зустрічаємо поділ, що був ще колись, тобто, поділ по Дніпру. Захід об’єднується за своїми ідеями, а схід за своїми. Слід визнати, що ці поділи викликані невидимою стіною між двома частинами України, якої насправді немає.
Я просто впевнений в цьому. Доказом тому було те, що я мав змогу спілкуватися влітку із ровесниками із цілої України, перебуваючи на літньому відпочинку на морському узбережжі. Зокрема, я помітив, що сучасні молоді люди дуже вдало вміють пристосовуватися одне до одного. І це тішить. Бо ж між молоддю України не виникало ніяких суперечок щодо того, на якій мові будуть вестися розмови. І мені симпатизувало те, що під час розмов із ровесниками із заходу, підлітки з східних регіонів автоматично переходили на українську мову і розмовляли нею не гірше нас.
Важливим також є те, що, діти, які, живучи в Україні, розмовляють російською, знають українські обряди та звичаї на такому ж рівні, як і ми, Галичани.
Я схиляюся до думки, що в майбутньому політична ситуація в Україні зміниться. Адже ми все-таки є патріотами своєї держави. І я надіюся, що в політичному житті Україна досягне кращих рейтингових позицій між Європейськими країнами та доб’ється стабільної ситуації в економіці.
Не зважаючи на ці позитивні факти, що навів з власного досвіду, я вважаю, що існують деякі розбіжності в ідейних поглядах, що власне й призводять до поділу України. Ще за часів Київської Русі, а саме коли помер Ярослав Мудрий, ми на історичних фактах бачимо, що поділ великої держави, яка мала хороші та впливові позиції в тодішній історії, призвів до занепаду Київської Русі та її попадання під владу Литви, а згодом Речі Посполитої. Сини великого князя керувалися виразом: “Поділяй та владарюй”, що мав для нас негативні наслідки. Більшість сучасних політиків, особливо напередодні президентських перегонів, керуються саме таким виразом. І чи до добра це приведе? Адже, шляхом постійного обдурювання народу, претенденти на пост глави держави просто втрачають репутацію, а головне - довіру людей.
Тарас Григорович Шевченко, один із найвеличніших синів нашої Батьківщини, не раз описував страждання нашого народу. Він це робив для того, щоб ми нарешті зрозуміли, що ми одна велика родина, що проживає на території вільної, незалежної, а головне неподільної Української держави. Образ вічно живого Прометея в поемі “Кавказ” – гідний приклад цілеспрямованої та страждальної боротьби народу за свої власні права. Я думаю, що в образі Прометея частково присутній образ Т.Г.Шевченка, який помер в боротьбі за українське слово та волю українського народу. Слід зазначити, що не лише один Шевченко віддав своє життя за волю України. Таких людей мільйони, і,нажаль, не всі їх імена нам відомі.
Ми - нащадки славних козаків, ми – внуки воїнів УПА. В нас таке багате минуле, то хіба ми не заслужили прекрасного майбутнього? Хіба мають право нас принижувати інші держави, насаджуючи нам свою культуру? Ні! “Боріться і поборете” – казав нам гігант українського слова Тарас Шевченко. То чому ми сидимо склавши руки та чекаючи кращого життя? Час діяти, час власними руками творити своє світле майбутнє! Час нам піднятися, та промовити словами Івана Сметани, героя твору Бориса Антоненка-Давидовича “Слово матері”,час сказати всім:“Я не можу бути там, де ображають мій народ!”, гордим та впевненим кроком піти вперед. “Єднаймося ж, брати мої!” Ми заслужили кращого майбуття, тож чого його нам не здобути?
Україна повинна бути єдиною та неподільною. Ми повчилися на помилках наших пращурів, і, надіюсь, більше їх не допустимо. Будьмо разом і тоді ми станемо не тільки географічним центром Європи, а й політичним, економічним і культурним. Адже ми цього варті?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157087
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2009
Я вірю у кохання, але не цього разу,
Бо серце не рвалося до неї уночі,
Бувало сам до себе я відчував відразу,
І моє серце наче зжималося в руці.
Себе я ненавидів,бо не міг її сказати
Ці мені наболілі та прощальні слова,
Що я її не можу просто так покохати,
Між нами вже пропала ця невидима іскра.
Вона погасла тихо,як блискавка у небі,
Що встигла поранити наші серця,
Та ці рани загояться коли-небудь,
І біль полетить десь далеко за моря.
Закохане серце важко зрозуміти,
Ще ваще триматися,коли болить душа,
Любові,це точно, за гроші не купити,
А якщо і купив,то несправжня вона.
П-В: Ми були разом,чи може і не були зовсім,
І я напевно думав про щось не те,
Тримав її за руку,та думалося тихо,
Яке ж це тут кохання,тут все пусте.
Ти у моєму серці вичекала шпарку,
Туди пролізла,ніби й ти не там,
І мов гіпноз буля для мене зранку,
Кожна наступна твоя смс.
Бо я ж не знав що це коїться зі мною,
Не міг ніяк збагнути:що це я роблю?
Чому під час розмови моєї із тобою,
Мені гадалося,що я тебе люблю?
Важливо бути чесним,але мені не вийшло,
Тобі не міг сказати я ці слова,
Що тебе я не кохаю,бо я кохаю іншу,
А ти для мене досі залишаєшся чужа.
Чужу цілую,із нею обнімаюсь.
І разом з нея проводжу сонце на схід,
І чому я її,мов шалений обіцяю,
Що про неї думатиму просто цілу ніч?
П-В
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156783
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2009
Я вже в повітрі,я парю під небесами,
Нові почуття, їх не описать словами,
Це почуття, кращого мабуть немає,
Що понад землею, що я літаю.
Я роблю крок важливий,крок уперід,
Я прагну кращого,тому пішов на взліт.
Я не люблю підкорятися чужій волі,
Не хочу,щоб хтось впливав на мою долю,
Я дивлюся в майбутнє,коли його немає,
Що за поворотом? А хто його знає.
Не люблю ходити сліпо,закривши очі,
Ненавиджу в своїй свідомості почуття ночі,
Я доб"юся всього,чого захочу,
Як буде легше стрибнути,я не зіскочу.
В мене є мета,її вам не зрозуміти,
Без тебе на цім світі мені не хочеться жити.
П-В: Взлітна смуга,я починаю нове життя,
Надіюсь там будуть разом наші серця,
Нові емоції, і я думками з ними.
І мій літак пішов на взліт,біжать хвилини...
А час біжить невпинно, і хто його рахує?
Мені казали,що він начебто любов лікує,
Не рецепт ліків, получив нові страждання,
Зате тепер я впевнений: так-це кохання!
І моє серце,хоч воно зазнало крах,
Ще чогось важить,хоч може лиш в моїх очах.
Я дію відчайдушно,бо загубив надію,
Я вірив у краще, але тепер не вірю.
Я був так поряд,зовсім поряд із тобою,
Я був так близько, але наче за стіною.
Торкався рук,міг дивитись в твої очі,
Про неї думати, і не спати цілі ночі.
Любов-цікава штука,її не зрозуміти,
ЇЇ продать не можна,в магазині не купити.
І хтось подумає:ну для чого така мова,
Це все для того,щоб сказать всього три слова
П-В:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156776
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2009
Тебе тримаю я за руку,
Над нами місяць і зірки,
Навколо не почути й звуку,
На цілий світ лиш я і ти.
Я дуже хочу щось сказати,
Але не можу,мов німий.
Я сам в собі не можу розібратись,
Хоч мав на те не день один.
І чути вже тепер поправді,
Що серця наші б'ються в унісон.
Якби ж це все було насправді,
А не,хоч так жаданий,але сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155695
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009
Життя,здається,тільки почалося,
Ще стільки всього треба нам зробити,
Ще стільки всього є,що мов колосся
Весною ще мале і починає зеленіти.
Далеко ще не все ми загубили,
Багато дечого ми ще не віднайшли.
Бо як подумати:то ж скільки ми прожили?
Ми,мов ті крапельки ранкової роси.
Ми непостійні,міняємо ми форму,
Нас ображає сонця промінь,що пече.
Ми не набули досвіду і поведінки норму,
Ми ще надіємось,що хтось підставить нам плече.
І справді,нащо нам спішити жити?
Ми ще багато всього мусимо зробить.
Бо ж віку й досвіду нам не купити
Ще все попереду...А час біжить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155374
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.11.2009
І сонце знову затуляє хмари,
Дощ ллється по розпарених щоках.
І я з тобою усіма думками,
І ти зі мною у найбажаніших снах.
Краплі стікають по моїй щоці,
Ти спиш,і бачиш сни солодкі.
А ось ручку все тримаю у руці,
Бо я кохаю,тому й сни короткі.
Ще не світає,а я уже не сплю,
Шукаю в темноті тебе,але тебе немає.
За тебе Бога кожен день молю,
Бо я тебе кохаю,спасу тут немає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154671
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2009
Я вічність би дивився у вікно,
Де через шкло навпроти ти дрімаєш,
Де мимоволі ти торкаєшся чола,
Де мило так подушку обнімаєш.
Ти спиш,а на обличчі знов усмішка,
Ці милі ямки,що з'явились на щоках.
Яка ж красива ти!..Мов Білосніжка,
Скажи лиш слово,і я в твоїх ногах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154622
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2009
Дощ падає по той бік шиби,
А я сиджу і дивлюсь в нікуди.
І в голові моїй десь заховались рими,
Мов покидають мою душу назавжди...
І їм то смішно,а мені не дуже.
Я їх шукаю,мов безстрашний детектив.
Та це мені виходить якось недолуже,
І відчуття,що я їх знову загубив.
Немає музи,що ж мені робити?
Питаю вже не раз я сам себе.
Я так хотів її не загубити,
Та рими знов покинули мене.
Вони прийдуть,і досі я надіюсь,
Ці пустотливі звуки в голові.
Вони прийдуть,і знов мене наділять
Натхненням й змогою писать вірші.
Вірші,що відкривають двері
У мою душу й мої почуття...
Ох,ці веселі рими та шалені...
Мені без них сумне життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154460
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2009
Я сьогодні живу у світі податків,
Ця річ передається від предків до нащадків.
І кожен знає що це таке
І в Африці податки також є!
Ми платимо за що-небудь ПДВ
Ці гроші з нас податкова бере.
Беруть гроші,(Боже), навіть за те,
Що хтось на телефоні три кнопки нажме!
Але податки різні, в них різне призначення
Про це кожен день повідомляє телебачення.
Одні ідуть на військову оборону;
Ці гроші стягують суто по закону.
Інші ідуть на зарплату вчителям,
Другі на пенсію дідам і бабам…
Та в деяких випадках – це абсурдна річ.
Подумайте, як бабця плаче цілу ніч,
За те, що в неї «Волга» стара,
А за це «гребуть ще й кучу бабла».
Об’єм двигуна, такий як в «Тойоти».
Прикиньте, скільки бабці треба роботи,
Щоб сплатити гроші за свою машину…
І хочете щоб в неї серце билось без зупину?!
Ні, і не думайте. Я не виню нікого,
Просто, серце болить за дідуся старого,
Що день у день поле обробляє,
Та грошей у держави на нього немає.
Ну, годі про це! Поговорим інакше,
Все таки, життя стає краще
І знайте, що це заслуга податків,
Отже, в державі ще будуть порядки.
Мито ввели на імпорт товару,
Також і на все, що є на базарі.
Буде в нас внутрішній ринок рости
І впевненим кроком досягнемо мети.
Наша мета – попасти в Євро Союз,
І без податків не обійдемось тут.
Громадяни, прошу про це пам’ятати
І вчасно податки давати до сплати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154208
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
Кожна людина прагне досягти вершин у житті. Хтось хоче стати відомим співаком чи актором, інший – незрівнянним спортсменом, яким би ще не один рік пишалась рідна країна.
Існує інша категорія людей. Це громадяни, яким добробут України - понад усе. На словах кожен може керувати та показувати свою «могутність». Інша справа – це вчинки, які відповідають твоїм словам. Ось такою основною рисою повинен бути наділений будь-який представник влади.
Крім того, керманичі повинні бути чесними, відповідальними та доброзичливими. Саме тому не кожен претендує на роль міського голови!
На мою думку, задовольнити потреби одних, не образивши інших, – просто неможливо. Тому, як і кожна робота з людьми чи політична діяльність, ця посада складна для кожного , хто наважиться стати на шлях публічного діяча. Та все одно моєю метою є стати представником влади в Україні. Враховуючи те, що я ще неповнолітній і не можу повноцінно працювати, - не можу повністю оцінити всю складність цієї професії.
Та сьогодні я дозволю собі трохи побути романтиком і хоч в рядках цього твору уявити себе мером міста Сокаль. Як і кожен кандидат на цю посаду, я підготував свою передвиборну програму.
Отже, почнемо з найпростішого і найпомітнішого: дороги! З ними в нас вічно проблеми. Оскільки зазвичай в центрі міста активно ведеться ремонт доріг, я би зосередив свою увагу на околицях. Саме там колеса автомобілів найбільше зазнають шкоди. Від цього страждають і велосипедисти, і прості пішоходи. Адже деколи маленька ямка може призвести до перелому кінцівок: перебуваючи у шаленому вирі сучасного життя , ми завжди кудись поспішаємо і не завжди дивимося собі під ноги!
По-друге, я би постарався зменшити кількість сміття на вулицях нашого зеленого міста; запровадив би регулярний та щоденний збір сміття в Сокалі. Крім того організував би спеціальне молодіжне об’єднання, що стежило б за чистотою та красою вулиць нашого міста. Це водночас посприяло б екологічно правильно виховати молодь, як і личить європейським країнам.
До речі, Європа. Саме на ній потрібно зосередити найбільшу увагу. Тому я би постарався організувати спеціальну програму під назвою «Ворота в Європу». Згідно з цією програмою, діти з Сокальського району мали би змогу їздити за кодон, де могли б проводити свої канікули у справжній закордонній сім’ї, самостійно вивчаючи культуру та звичаї наших близьких чи далеких сусідів, адже стільки підлітків мріють пожити в Англії, Франції, Іспанії, Італії, Польщі…
Але основною моєю метою було б виховати національний дух у нашої молоді. У моєму кабінеті була б пряма телефонна лінія , за допомогою якої я б прислухався до думки підлітків. Адже не даремно кажуть: «Інколи яйце мудріше за курку!» Саме так ми можемо молодь навчити, як правильно поводити себе в тій чи іншій ситуації, а підростаюче покоління дасть свою, незаангажовану оцінку нашої діяльності і зробить це по-дитячому щиро і безпосередньо ( тут вже вибачайте за те, що приписав собі кілька десятків років). Бо ж критерії поведінки змінюються з року в рік.
І як на такій шанованій посаді не обійтись без задоволення інтересів більшості краян? Адже саме від громади залежить, чи оберуть мене мером ще раз. Саме тому потрібно добре вміти спілкуватися з людьми всіх вікових категорій. Основним секретом є те, що при розмові потрібно себе відчувати на місці співрозмовника , вміти опуститися чи піднятися до його рівня ,виключаючи при цьому авторитарну позицію. А це значить – треба бути хорошим дипломатом.
Отже, ви вже ознайомились з моєю передвиборчою програмою та стратегією. Тому запрошую вас назад у реальність або сьогодення. Бо ж як можна стати міським головою не отримавши ґрунтовної вищої освіти? Бо чи ж потрібен нам такий голова, що не вміє порахувати: «log 2 2»? Думаю, що ні. І ще: хіба може людина, яка не любить Сокаля, бути міським головою. А з іншого боку: хіба можна не любити ці старенькі клени, що радують око кожного туриста; а ці могутні схили Бугу, що на собі витерпіли усі наруги наших катів; а ці широкі дороги, по яких гордо проїжджав сам Богдан Хмельницький; а ті історичні пам’ятки, що досі захоплюють дух своєю загадковістю та красою; і ці привітні люди, що за будь-яких умов з щирим серцем тобі допоможуть? Саме тому мер без любові до свого рідного міста – це наче птах без крил, що відчайдушно намагається злетіти вгору, та щось надприродне цього не дозволяє…
І на останок, дорогі мешканці Сокаль-граду , в мене є до вас пропозиція: підсумувавши все, що я написав , може візьмете мене на пробу на роль міського голови? Ось дивіться: дар оратора присутній; вчуся добре, тому планую здобути кваліфіковану вищу освіту, а головне ,моя мрійлива натура так щиро закохана у наше рідне місто на березі Бугу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154207
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
Ти у моєму серці вичекала шпарку,
Туди пролізла,ніби й ти не там.
І мов гіпноз була для мене зранку
Кожна наступна твоя смс.
Бо я ж незнав,що це зі мною,
Не міг збагнути,що це я роблю?
Чому під час розмови із тобою
Мені гадалося,що я тебе люблю?
Важливо бути чесним,але не вийшло
Тобі не міг сказати ці слова,
Що ти вже не моя,мені це остогидло.
Бо від початку ти була мені чужа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154171
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
Ти,мов Туреччина,я-Україна,
Між нами море,море почуттів.
Ти та далека і невидима країна,
Мій погляд ще туди недолетів.
Хоч може хвилі йдуть лише від мене,
А твої берега такі ж сумні...
І в прибережні скелі почуття шалене
Все розбивається на скалочки дрібні.
Та прийде час,і ти збудуєш пристань,
Приймеш від мене корабель квіток.
І не опаде у нашому коханні листя,
І кожне слово буде,мов гучний дзвінок.
Дзвінок,що закликатиме любити
Всю твою душу й моє серце молоде.
І тут нічого більше не зробити,
Ми "Інь" і "Янь",щось різне,але щось одне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154166
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009
Вогонь кохання зігріває душу,
І вже в обіймах притулились руки.
Побачити,кохана,тебе мушу...
І все частішають у серця мого стуки.
Сніжинки падають на змерзлі щоки,
П'янкі слова знов парою стають...
І ллються,ллються почуттів потоки,
Вони мені спокою не дають.
Кохана залишилась,я дивлюсь їй в очі,
Вона сміється,по щоці тече сльоза...
Ох,ці зимові місячнії ночі...
І в поцілунку знов зливаються вуста.
На вітрі розвівається волосся,
Знайомий запах душу зігріва.
І я несміло гладжу її коси
І шепчу:"Так,вона моя,моя..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154084
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2009
Моя любов доспіла,наче вишня,
Хитається на гілці уночі.
І їй згадалася погода та колишня,
Ці сонячні і теплі літні дні...
Ті дні,що потопали в росах,
А їх подарували теплі вечори,
Ті квіти,що у твоїх пишних косах
Нагадували небо і зірки.
Згадаю руки ніжні і обійми,
Що дарувала нам нераз любов,
Ті теплі почуття,в яких тонули ми,
Що не давали нам заснути знов і знов...
Моя любов доспіла,наче вишня,
Висить на зсохлій гілці уночі.
І,мабуть,так схотів Всевишній,
Щоб зсохли дерева-кохання корінці.
Бо ти зірвала іншу вишню,
Не ту,що я для тебе так плекав,
Не ту,що я роками виждав,
А я ж кохав,я так кохав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154083
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2009
Не покидай мене,кохана,
Лиш це одне тебе прошу.
Не згоїться на серці рана,
Не зникне образ твій,кохана,
Його у думці я ношу...
Не покидай мене,кохана,
Не зможу я без тебе жить,
Не зможу поселить оману,
Не згине ж образ твій,кохана,
А іншу я не зможу так любить...
Не покидай мене,кохана,
Ти лиш моя,я тільки твій...
Між нами відстань незміряна,
Не покидай мене,кохана,
Бо це ж любов,я весь у ній...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154013
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2009
На Вашому життєвім полі
Ще досі сонце грає і пече,
Ще досі серце прагне до любові,
Ще досі хочеться підставити плече.
Любові в Вас багато для будь-кого,
Ще солов’єм виспівує душа,
Та у житті в Вас не лишилося нікого
Крім ліжечка і рідного кутка.
Та не губіть надії завжди йдіть вперед,
Шукайте вихід де його немає
І не журіться тільки наперед
Самотнього Господь благословляє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154012
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2009
Немає річки без води,
Нема нащадків без родини,
Немає ранку без роси,
А без Шевченка – України.
Слова його у кожному із нас
Живуть, бринять, перевертають душі.
І розправляють крила, наче кінь пегас,
Коритися яким по віки мусим.
Він ще малим зазнав того,
Що жоден не зазнав за сотню літ.
Ніхто не підійшов, не пожалів його,
А він окрилений зробив політ.
Політ над нашими дідами,
Що працювали, в землю вткнувши носи.
І не чужими, своїми ділами
Тарас про себе вічну славу доносив.
Його душа – це ріки України,
Що вічно крутяться й шумлять.
І не пустелі це, і не руїни,
Це вічна ода, щоб народ наш прославлять.
Дивлюся на його портрет –
Антей і велетень Вкраїнської культури,
Що знищив панщину і всіх панів ущент,
Що волю передав народу в руки.
Тарас, мов Прометей:
Незламний духом та гігант у слові.
О, скільки мав недоспаних ночей,
Щоби не дати вмерти нашій мові.
Вклонюся я тобі, пророче України.
Бо поки є на небі хоч одна зоря,
Народ наш вже не стане на коліна
І не забуде твого «Кобзаря»!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153970
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2009
Летять думки ,неначе в вирій,
Коли пишу я ці рядки.
І зникли десь в життєвім вирі
Переживання і страхи.
Життя – сама одноманітність,
Весь час одне і те ж саме,
Та гріє душу одна смілість,
Що поряд мама в мене є.
Багато не було б без неї,
Не було б світі цім мене,
Не було б радості тієї,
Що я живу, я щось живе.
За все я дякую їй щиро,
Хоч рідко згадую про це.
Та як це гарно, як це мило,
Що хтось ще пам’ята тебе.
Хоч я не вдома, десь далеко,
Та туга тягне десь туди,
Де поряд звив гніздо лелека,
Де радості пройшли роки.
О, як хотів би заглянуть в очі,
Мені так рідні й дорогі,
Ті, що не доспали ночі
Й ввижалися мені у сні.
Та час пливе невпинною рікою
І сонце запліта проміння в коси.
І не дають мені спокою
Мого дитинства ранні роси.
Моменти радості й спокою,
Моменти болю і любові
І досі я живу тобою,
Наставнице моєї долі.
Сивіє вечір за вікном
І лебедіє пам’ять щира,
Як йшли за руку ми разом…
І серце сповнюється миром.
Наставнице моєї долі,
Чи заслужила ти того,
Щоб працювати від ранку аж до зорі,
Щоб піт виходив на чоло?
Не опускає свої руки,
Завжди завзята й молода
І серця її добрі стуки
Я чую крізь усе життя.
Матінко,не можеш ти знайти хвилину,
Щоб прилягти і одпочить,
Щоб у Святого Бога днину
Дивитись на небес блакить.
Пишу й пишу, не можу зупинитись,
Бо ти вартуєш всіх найкращих слів.
О матінко, матусю, чарівнице,
Для мене краща ти від всіх дарів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153966
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2009