| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Не будемо обманювати час
Казати ніби він лікує,
Уже давно немає нас
Та лиш душа цього не чує.
Твої обійми мов полон...
Невже я раптом стала вільна?
І ніжність шовкових долонь
Яким я більше не потрібна.
Немає вже твоїх дзвінків -
Солодких нот твого кохання
А тільки звук нудних гудків,
Як спогад про мої страждання.
Лікує час...?! Це все слова,
Та сподіваюсь так буває
Бо знає як болить душа,
Коли тебе поруч немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191066
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2010
Ти не лякайся моїх сліз,
Щасливі теж, буває, плачуть,
Коли життя іде навскіс,
Але цього ніхто не бачить.
Ти не лякайся мого болю
Я в серці не ховаю страх.
І знов душа рветься на волю
Її тримаю у руках.
Ти не лякайся моїх масок,
Бо я навчилась біль ховати
В житті ще так багато красок
Немає часу, щоб страждати.
І не лякайся мого крику
Він, як надірвана струна.
Ти попроси лиш мою руку
І я завжди буду твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160580
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.12.2009
Не вічність, а одна лиш ніч,
Яку не можу я забути.
Хай грішна... Тільки віч-на-віч
Мені себе не обманути...
Я знаю, моє серце рвеш,
Кидаєш почуття в болото
Сьогодні - йдеш, завтра - прийдеш,
У тебе - дім, в мене - робота.
Два різних келиха вина,
Для мене - все, для тебе - зайва
Можливо, це моя вина
Солодка біль, як терпка айва.
І знову ще одна сльоза
Нехай тебе вже не побачу.
Не вічність, просто тишина,
Прощаємось... Уже не плачу.́́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160552
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.12.2009
З тобою я щаслива, всміхаюся прохожим
Беруться звідкись сили, здається усе можу.
Світ робиться казковим і вабить кольорами
Не розумію дива, що стало поміж нами.
З тобою стаю краща, не думаю про страх
Береш мене за плечі, йду по твоїх слідах.
В обіймах сильних тану, як сніг в моїх руках
І сплю вночі спокійно, бо ти приходиш в снах.
Без тебе я зникаю, зливаюся з вогнем
Він дико обпікає, я чую серця щем.
Не можу ворухнутися чи встати і піти,
Здається, що міняюсь й себе вже не знайти.
Без тебе всі хвилини тікають в небуття,
Я ніби та людина, що просто йде з життя.
Не бачу більше сонця, навколо темнота
Зі мною стільки друзів та я завжди одна.
З тобою я кохаю, ціную кожну мить.
Без тебе помираю і серце так болить.
З тобою розумію всю силу почуттів,
Себе тобі дарую, бо ти мене змінив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156848
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2009
Ти інший, ти немов туман,
Що огортає холодом любові.
А я як дикий океан,
Я не боюся ран до крові.
Мого життя бурхливий плин
Тебе не може розбудити.
Ти всеодно такий складний,
Мені тебе вже не змінити...
Не розтворитись у тобі
І погляд ніжний не відчути,
А просто впасти з висоти,
Останній дотик твій забути.
Не згадувати теплих слів,
Що говорив ти так спокійно
І зникнути десь в темноті
Чи розтворитись в божевіллі.
Втекти кудись від перших холодів,
Зігрітись спогадами літа,
І пам'ятати все, що ти зробив,
Якщо мені тебе вже не змінити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156440
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2009
Кімната...Тихо, всеодно. Чомусь не гріє вже вино,
Чомусь в руках цей дикий холод.
І грає музика сумна, і ти сидиш біля вікна,
І байдуже, що дощ іде. Тебе ніхто вже не зігріє
Твоя душа чомусь німіє і серце робиться пусте.
Життя все круто повернуло, порвало радісну струну,
Здається, що його не було і ти приснилася йому.
Здається, що це все уява, фантазія самотніх почуттів,
Гра розуму, така розвага, яку він раптом зупинив.
Тебе окутує туман і відголосок смутку й болю.
Тепер ти знаєш - все обман і ти не віриш більше в долю.
Не віриш в щирість почуттів, яку оспівують поети,
На згарищі його всіх слів ти забуваєш про сонети.
В кімнаті тихо дограє мелодія твоєї мрії
І відчай руку подає, штовхає в прірву безнадії.
Та ти сидиш, не ворухнешся і лиш кидаєш погляд дикий.
Можливо, завтра ти всміхнешся. Це перший крок, хоч й невеликий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155218
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.11.2009
Ти - біль, який не можу відпустити,
Туман, що спокушає запахом дощу.
Ти - ніч, яку не можна не любити,
Образа, вслід якій завжди кричу.
Ти - сонце, що промінням обпікає,
Ти - море, що затягує на дно,
Ти - вічність, що кудись втікає,
Терпкий й солодкий, як саме вино.
Роса, яку удень вже не шукаю,
Сльоза, що тихо тане на губах.
Ти - злива, на яку чекаю...
Ти - вітер, який сковує мій страх.
Ти - смуток, що не можу відігнати,
Ти - радість, що тримаю у руках,
Ти - спогад, який хочу пам'ятати,
Ти - світ, що бачу у твоїх очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155187
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2009
Вона ішла із болем на обличчі
І сльози капали, а з ними туш.
Така сумна, пуста, незвична,
Одна серед мільйонів душ.
Ішла вперед, не бачачи дороги,
Ломила руки... Був такий мороз.
Вона ішла не до людей, до Бога
Вона кохала...
А він пішов... Він просто обернувся,
Він не сказав чому і як
Лиш на прощання дико усміхнувся -
Подав останній, безнадйний знак.
Він не любив, а тільки розважався,
Вона ж кохала, вірила йому.
Мабуть, він з неї просто насміхався,
Дозволив дівчині поринути в пітьму.
І ось тепер ій байдуже, що буде
Біль душу всю заполонив,
Вперед її пропускають люди
І ніби шукають загублену пару крил.
Вона ішла із болем на обличчі
І сльози капали, а з ними туш.
Така сумна, пуста, незвична,
Одна серед мільйонів душ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155149
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2009
На склі мого вікна
Мороз малює візерунки.
Він знає - я тепер одна,
Тому усюди поцілунки.
Він не дозволить пам'яті моїй
Забути дотик тої мрії.
Нехай тепер ти вже не мій,
Він повторить всі твої дії.
Змалює сцену із життя,
Яку я хочу так забути.
Нехай вмирають почуття
Та спогади повинні бути.
З-під пензля лінії криві
Нагадують твої дарунки
Нехай тепер ми вже чужі
Та збережімо ці малюнки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154955
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.11.2009
Я знову приїхала сюди… Я знову не витримала в цій буденності міста, в цій суміші вихлопних газів, стомлених лиць і похмурих кольорів. Осінь принесла в місто однотонність, якось надто швидко опало кольорове листя і залишились голі гілки дерев. Якось надто швидко я прожила щасливі дні літа і залишились самі спогади, які посилають мене до нього. Я намагалася втекти, намагалася не думати. Щоразу якісь важливі справи, невідкладні зустрічі, нові цікаві книжки – все, щоб якомога швидше забути про нього. Я постійно кудись спішила, постійно створювала нові проблеми, щоб зайняти час їх вирішенням. У вихорі життя я не давала собі можливості зупинитися, я втікала. Втікала від нього.
І ось я знову тут. Я іду знайомою вулицею, вдивляюся в знайомі будинки, але не бачу їх. Всі мої думки десь далеко загубилися в спогадах нашого літа. Ось дорога, якою ми ішли вдвох, ось ворота біля яких ми простояли півночі, а ось і схил річки, на якому він вперше мене поцілував. Я втрачаю зв’язок з реальністю і повертаюся на рік назад. Хтось до мене привітався і я машинально відповіла. Дивно, але я не впізнала власного голосу, сльози вперто наверталися на очі і я не могла спокійно дихати. Я чекала зустрічі з ним.
Нарешті наступив вечір. Я довго стояла біля дзеркала, вдягла кращу сукню, ще раз поправила зачіску і підбадьорююче всміхнулась своєму відображенню. Дорога до бару здавалася як ніколи довгою. Я спокійним і впевненим кроком зайшла всередину, сіла за столик і раптом відчула як шалено б’ється моє серце. Я слухала все, що говорили дівчата, але не чула їх, привітно усміхалася знайомим, але не бачила жодного обличчя. Приємний трепіт охопив все моє тіло і я заглибилася в неймовірну силу чекання. Я знала: скоро він прийде. Я уявляла, як він заходить всередину, як сідає за столик, як по залу розливається його щирий сміх. Я відчувала його теплий погляд на собі. На мить мені здалося, що я поринула в божевілля своїх почуттів.
На дворі пролунав такий рідний сміх. Це був він. Через пару хвилин він зайшов всередину, та тільки не сам – він прийшов з нею. В одну мить моє серце завмерло і забилося набагато частіше. Я до кінця не вірила в жорстокість реальності, але це була правда. Вперше за вечір я розсміялася, тому що раптом зрозуміла: він вибрав її і саме це - мій найбільший біль.
І ось я знову приїхала сюди. Я знаю – історія ще раз повториться. Чи готова я до цього? Ні. Чи хочу я цього? Так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154927
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.11.2009
Ревіло небо, падав дощ
І ніч була як божевільна.
Сиділа тихо в темноті
Вже не твоя та ще не вільна.
Ще серце сковує ланцюг,
Душа вбирається у лати
І тіло робиться стальним
Воно ж готується страждати.
Годинник стрілки переводить,
Секунди стукають у скронях
В кімнату привид твій заходить,
Ламає вічність у долонях.
І ніби все... Я попрощалась,
Залишила твій берег дикий.
У мене тільки ніч зосталась
І в серці образ твій дволикий.
І падав дощ, ревіло небо,
Секунди стукали у скронях...
Тепер одна, уже без тебе
Тримаю вічність у долонях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154891
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.11.2009
Я торкнуся поглядом твого обличчя,
Крикну голосом гітарної струни.
Знаю, дівчині робити так не личить,
Але ти дозволиш це мені.
Поцілую теплим вітром вранці
Чи росою на твоїх губах.
Знаю, повернути це не вдасться
То ж давай забудемо про страх.
Обніму грозою серед літа,
Усміхнусь веселкою з небес.
Знаю, що не треба так робити,
Бо ми просто губимося десь.
І заплачу вересневим листопадом
Чи прозорими сніжинками зими.
Знаю, ми ще можем бути разом
Просто дочекаймося весни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154752
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.11.2009
Забути - значить відпустити і не чекати вороття,
Терпіти - значить дальше жити і зберігати почуття,
Чекати - це рахувати секунди, що посилають небеса,
Страждати - це плакати ночами, коли залишаєшся сама.
Мріяти - значить бачити казкові, кольорові сни,
Вірити - значить думати, що існують далекі світи,
Прощати - це бути людиною, що робить сама помилки,
Відпустити - це просто погодитись, що розійшлись ваші шляхи.
Жити - значить відчувати, як серце постійно щемить,
Кохати - значить бачити диво, яке для інших ще спить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154642
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2009
Ще п'ять хвилин...І я здаюсь без бою
Не можу витримати цих фальшивих фраз.
Не треба...Стій! Не йди за мною
Не зупиняй мене хоч раз.
Дозволь піти. Я знаю, ти не любиш
Ти просто граєш п'єсу із життя.
Але навіщо знову мене губиш
Якщо для тебе зовсім я чужа?
Ще п'ять хвилин...І я забуду хто ти
Нехай...Я вирву з серця почуття.
Фальшивих фраз ще раз зіграють ноти
Бо я ж для тебе так - додаток до життя.
Та я піду. Не думай - не заплачу.
Мабуть, цей біль я вже переросла.
За п'ять хвилин я все тобі пробачу,
Без бою здавшись я залишуся сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154548
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2009