Роман Штігер

життя переможе

і  прийшов  такий  день  
коли  захотілось  забути  
усі  попередні  життя
захотілось  врешті  покінчити  
з  усім  цим  повільним  вмиранням
і  навмисно  забутись
у  твоїй  такій  щирій  першій  закоханості
це  так  чарівно
коли  помираєш  врешті  востаннє  
і  закохуєшся  ніби  вперше

вперше  приймаєш  її  мов  причастя  
вперше  впускаєш  її  у  свій  світ
у  свій  дім
відчиняєш  навстіж  усі  вікна  та  двері
одягаєш  чисту  одіж
і  крокуєш  до  неї  мов  вітром  по  шкірі
торкатись  поверхні  кінчику  язика

я  вже  забув  усе  що  було  до  цього
я  забув  усі  свої  прожиті  життя
хоча  вчора  мені  снилось  минуле  і
я  хотів  за  нього  вхопитись  
я  захотів  у  тобі  втопитись  і
не  прокидаюсь  
але  прокинувся  
у  цій  наповненій  порожнечі

о  мій  друже  вірна  тиша
о  мій  друже  пуста  наповненість
о  мій  янголе  з  крилами  вірності
життя  переможе  
життя  неодмінно  стане  початком  
усього  що  ще  не  вдалось  нам  пізнати  
нехай  Бог  нам  поможе
нехай  він  нам  покаже  
коли  врешті  потрібно  вдихнути  під  водою
на  повні  груди  і  знову  прокинутись

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024

ріка (для Діани)

і  коли  все  затихає  навколо
і  ніч  стає  довгим  очікуванням  
чути  лиш  тиху  молитву  серця  
чекаю  на  друге  пришестя  
чекаю  ранку  мов  раю
прошіптую  повітрям  молитву  

бо  життя  не  спинити
і  попереду  довга  та  холодна  ріка
ти  лиш  не  бійся
а  бийся  
бо  ми  неодмінно  знайдемо  
вірний  маршрут  

віра  й  любов  нам  затягнуть  ще  свіжі  рубці
вода  нам  покаже  куди  ми  врешті
маєм  прибути  і  
де  стоятимуть  наші  човни

хочеш  я  розкажу  тобі  про  великий  дім
повен  дитячого  сміху?
про  тихий  біль
посеред  серця  тривкий
я  вбережу  тебе  
від  моєї  щирої  вірності  
цей  день  уже  буде  не  такий
як  попередні  усі

розкажи  мені  ти  краще  про  
квіти  що  буяють  у  наших  садах
я  буду  відданим  квіткарем
що  знає  заклинання  дощу

не  перестану  
прошіптувати  вголос  молитву
не  перестану  
вірити  в  нас
снилось  мені  що  я  став  рибою  
а  ти  моєю  рікою

18.12.23❤

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024

квіти весни

коли  за  словами  
ховаю  слова
коли  за  словами  
ховаю  мовчання
хотів  би  розказати  тобі  
геть  усе
чого  до  сих  пір  
не  зміг  розказати

скільки  у  наших  серцях  
ще  буде  цих  ран
та  тремтливих  слів  чи  то  сліз?
скільки  у  наших  серцях  
ще  буде  багато  
розлук  
вокзалів
тривожних  валіз?

знаю  одне  
не  перестану  любити  тебе  
не  перестану  вірити  в  нас
весна  неодмінно  прийде  і
любов  буде  повсякчас  

тож  давай  триматись  
міцно  за  руки  разом
вдихаючи  радість  
і  віру  кожного  дня
наша  любов  як  квіти  весни
буде  цвісти  повсякчас  
у  наших  словах
у  наших  серцях

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023

3. 700/56 (для Вікторії)

і  ще  не  створено  було
до  цього  у  наших  життях
щасливішого  дня  
ніж  сьогодні  кохана
котрий  придумав  Всевишній  

тепер  у  наших  долонях
ще  незвіданий  всесвіт  
поглянь  на  ці  неосяжні  солодкі  губ  поцілунки
поглянь  на  ці  безмір  любові  сонця  очі  проміння
поглянь  на  її  яскраві  сни  візерунки
у  наших  серцях

ми  малювали  оспівували  
слізьми  цю  радість  
ми  вимолювали  вишіптували  
щодень  цю  любов
ми  просили  марили
цією  неосяжною  радістю
котра  тепер  продовжилась  
у  нашім  з  тобою  коханні

нехай  дрімота  тихо  прокотиться
цією  лісовою  стежиною
і  ми  там  спочинемо  разом
ляжемо  на  тихі  хмарини  нашого  сну
після  цього  щасливого  дня
котрий  ми  придумали  разом
з  тобою  кохана
добраніч  мій  всесвіт
добраніч  любове  моя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020

пташинй спів

маючитепер  під  ребрами  два  серця
ти  можешговорити  мовчки
ти  можеш  дихати  підводою
і  бачити  сни  про  її  сни  утобі

маючи  тепер  її  дихання  і
легкіпогойдуванні  на  хвилях  морських
їїсновидінь
ти  можеш  бачити  її  очима
ічути  серцем  її  серце  

маючи  тепер  укожному  слові
їївранішній  пташиний  спів
тиможеш  говорити  до  мене
моїми  старимивіршами
через  нашіторкання  губами  
і  знати  усітаємниці  нашого  світу

адо  цього  я  бачив  тисячіснів
і  в  кожному  з  них  були  ви
і  вкожному  з  них
часом  були  такі  дні
котріне  давали  мені  дихати  йти
але  я  знавкуди  маю  пливти
і  врешті  знайшов  нашувесну
з  якою  минули  ці  безжальнісніги

і  в  кожному  з  них  затихалоусе
про  що  я  співав  і  кричав
але  явірив  і  йшов
мав  тисячі  слів
котріпромовляю  тепер
тобі  уві  сні
наповерхні  води
на  поверхні  мрій
я  кохаю  тебе
я  кохаю її

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020

бути з тобою

бути  поряд  з  тобою
то  нарікати  себе  на  постійну  небезпеку
різкого  похолодання  чи  шороху  осіннього  листя
слухати  вранішну  тишу  
та  стукіт  твого  другого  серця  нашого  світу
бути  поряд  з  тобою
то  боятись  аби  твої  сни  різко  обривались
мов  переспілі  осінні  яблука
боятись  світанку  та  вібрацій  чужих  голосів
що  можуть  зненацька  тебе  розгойдати

скільки  б  хотів  ще  дізнатись  про  тебе
подолати  усі  заборони  й  прикордонні  пости
скільки  б  ще  хотів  перетнути  доріг
тримаючись  руками  за  твої  гірські  хребти
аж  страшно  уявити  скільки  всього
нас  тримає  на  цьому  небосхилі

коли  б  падав  у  прірву
то  тільки  з  тобою

тільки  такі  жінки  як  ти  
можуть  підносити  до  неба
тільки  такі  вміють  робити  поглядом  тепло

я  давно  не  шукаю  таємних  інтриг  
не  блукаю  поміж  холодних  стін  та  протягів
намагаюсь  тримати  дистанцію  та  вірити  в  бога
але  часом  шукаю  поглядом  людей  
котрих  раніше  знав  у  цих  містах
стараюсь  дихати  рівно  тримаючи  в  тиші  свій  пульс
та  інтонацію  словесних  вистрілів
я  давно  вивчив  цю  музику  напам'ять
уже  вивчив  усі  закапелки  твоїх  губ
мрію  про  нашу  історію
так  цікаво  що  там  попереду
куди  заведуть  нас  ці  ледь  помітні  стежки

бути  з  тобою  то  вірити  в  правду
мати  доволі  небагато  але  те  що  потрібно
мати  тепло
мати  любов
подаруй  мені  ще  неназваний  світ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2018

невловиме сполучення

які  ж  ми  гарні  коли  просто  кохаємо
які  ж  ми  сильні  коли  в  собі  не  маємо  страху
які  ж  ми  вільні  коли  просто  тримаємось  купи
коли  наші  долоні  спалахують  вогнищем
коли  вже  слова  не  мають  жодного  значення
коли  ти  для  мене  є  всесвіт
то  я  стану  для  тебе  раєм
чуєш  як  моє  серце  для  тебе  калатає?
тихо  та  щиро  богу  за  тебе  подякую
я  знаю  це  ти  в  мене  ввірувала
любов  це  невловиме  сполучення
між  двома  паралельними  лініями


коли  ж  бракуватиме  слів  то  будемо
поцілунками  пестити  вітер
коли  ж  навкруги  все
обступатиме  хмарами  й  тінями
то  будемо  купляти  квитки  в  одну  сторону
аби  вже  ніколи  не  було  цих  відстаней
будемо  птахами  собі  вільними
будемо  навзаєм  сильними  й  вірними
мені  за  довгий  час  закортіло  погомоніти  віршами
любов  це  невловиме  сполучення
між  двома  паралельними  лініями

і  вже  не  важливо  буде
чи  нас  ніч  проковтнула
чи  ранок  наповнився  жовтою  чашею
без  тебе  мій  світ
немає  жодного  значення
без  тебе  моє  безглуздя
стає  врівноміреним  диханням
я  хочу  бачити  кожного  дня  твоїх  очей  грацію
я  хочу  зігрівати  твої  руки
між  цими  холодними  стінами
любов  це  невловиме  сполучення
між  двома  паралельними  лініями

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2017

будеш моєю?

і  така  весна  буде  що  гріх  не  закохатись
і  така  ти  теплом  та  затишком  огорнута
і  врешті  завтра  прийде
і  я  буду  відчувати  твій  запах  та  мінливе  хвилювання
твій  терпкий  спокій  та  тривожне  серцебиття
усю  повноту  перехресних  поглядів

ми  дихаємо  одним  повітрям
хоча  між  нами  сотні  кілометрів
якщо  хочеш  можеш  стати  художником
та  малювати  на  моєму  обличчі  посмішку
а  я  би  хотів  бути  скульптором
аби  ліпити  тебе  глиною
я  би  цілував  тебе  словами
а  ти  би  обімала  мене  поглядом
і  так  затишно  з  тобою
що  я  готовий  дострибнути  до  неба

і  так  просто  навчити  своє  тіло  гоїтись
від  пострілів  та  гострих  слів
і  вкотре  я  прокидаюсь  на  нове  випробування
особливий  поворот  не  за  маршрутом
я  хочу  доторкнутися  до  тебе
за  будь-якої  нагоди  відчувати  твій  подих

крокую  по  стежці  цієї  незнайомої  вулиці
досліджуючи  все  нові  твої  вигини
а  звичайні  вулиці  все  ведуть  так  само
і  уже  немає  де  заблукати
візьми  мене  за  руку  і  ми  поїдемо  у  нічну  дорогу
і  все  буде  так  як  треба
і  все  буде  добре
ти  будеш  моєю?
пірнаєм  у  небо

коли  мовчання  запалює  свій  розум
ми  знаємо  що  є  щось  більше  і  вище  за  все  це
щоб  бачити  глибше  та  відчувати  гостріше
аби  врешті  віднайти  те  тепло
аби  врешті  віднайти  самого  себе

ми  будемо  рухатися  і  продовжувати  власний  маршрут
ми  будемо  розтягувати  до  безкінечності  наш  час
під  зорями  нашого  неба
ми  будемо  любити  і  продовжувати  вірити
ми  просто  тут  на  деякий  час
вранці  ти  і  надалі  будеш  моєю?
будеш  моєю?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2017

дерево

я  давно  забув  те  що  було  вчора
кого  любив  і  за  що  тримався
у  що  вірував  і  куди  прямував
покладав  надії  тільки  на  себе
мав  пришвидшене  серцебиття  та  тепло  у  грудях
вдихав  цю  воду  наповну
купався  у  цьому  повітрі
та  навчився  літати  у  воді
вдивлявся  глибше  товщі
вслухався  над  вібраціями  весняного  вітру

чим  більше  тримаєшся  за  людину
тим  сильніший  отримуєш  поштовх
чим  більше  кажеш  люблю
тим  менша  його  вага  та  цінність
слова  уже  не  мають  жодного  значення
вогнище  не  може  горіти  вічно

мені  було  достатньо  знати  що  ти  у  мене  є
що  є  сенс  прокидатись  зранку  і  казати  тобі
доброго  ранку
що  є  сенс  чекати  і  планувати  наші  зустрічі
робити  несподівані  сюрпризи
планувати  спільне  майбутнє
працювати  більше  для  спільного  блага
але  тепер  я  під  водою  а  ти  дивишся  на  мене
і  западають  важкі  сніги  як  довгі  мовчанки
і  проростає  перша  трава

правда  це  мов  кров  під  нігтями
не  варто  себе  ранити  та  причиняти  біль
тут  холодно  тому  я  вже  не  відчуваю  нічого
люди  приходять  тихо  та  ніжно
відкривають  очі  вітром  вриваючись  у  твій  пустий  дім
люди  йдуть  голосно  співаючи  пісню  жалю
та  болю  якого  я  уже  не  вічуваю

ось  моя  кров
ось  моя  гора
ось  моя  кора  та  рани
прилітай  птахо  до  мене  на  гілля
тихо  поговоримо  собі  та  помовчимо  досхочу
чекатимемо  весни  разом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2017

мить

у  мене  є  одна  людина  
що  любить  мій  запах  
котра  постійно  чекає  мого  приходу  додому  
мов  відданий  друг  людини  котрий  має  хвоста  
вона  ніколи  не  хотіла  бути  першою  
повторювала  аби  я  одягався  тепло  коли  буду  йти  
казала  що  їй  ніхто  не  присвячував  віршів  
що  люблю  дуже  рідко  і  тихо  а  
ще  взагалі  не  вірую  тепер  у  взаємність  
має  кілька  щирих  та  відданих  і  цього  достатньо  
я  чекала  тебе  вчора  
а  ти  рапотово  зник  мов  сон  
я  ж  хвилями  хвилювалась  
коло  твого  берега  тремтливістю  
але  ти  не  відчув  мого  шумовиння  
 
але  все  ж  коли  вона  
собою  наповнює  океан  по  вінця  бокалу  
я  немаю  жодного  шансу  
аби  дослідити  його  повністю  
і  це  не  може  тішити  вічного  мандрівника  
котрий  немає  спокою  
бо  вже  втратив  усі  
карти  та  орієнтири  
бо  вже  все  було  відкрито  до  нього  
лиш  вона  суцільно  виткана  із  таємниці  
 
і  поки  існує  ця  мить  
і  поки  існуєте  ви  
так  бери  її  та  цілуй  
так  бери  її  та  люби  
 
у  мене  є  одна  людина  
котра  любить  мій  спокій  
завжди  зберігає  його  як  важливі  фотокартки  
як  найцінніші  спогади  котрі  не  стираються  часом  
і  повторює  що  осінь  це  пора  для  роздумів  
і  меланхолії  яку  кожного  ранку  можна  доливати  до  кави  
що  найвадливіші  люди  завжди  поряд  
що  вірні  друзі  це  довгий  сон  тепле  ліжко  і  товсті  книги  
які  можна  ковтати  залпом  до  ранку  
що  час  нам  принесений  в  дар  для  добра  і  мовчання  
 
але  все  ж  коли  вона  поверталась  додому  
втомлена  й  розхристана  
вривалась  мові  вітер  що  прочиняв  протягом  вікно  
я  знав  що  ось  він  рай  
ось  короткий  наркотик  
стоїть  перед  тобою  з  протягнутими  руками  
просить  тепла  
просить  весни  
 
і  поки  існує  ця  мить  
і  поки  існуєте  ви  
так  бери  її  та  цілуй  
так  бери  її  та  люби

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2016

прошіптування

у  нас  є  власний  бог  та  релігія  
і  чиста  любов  взаємністю  вмита  
є  трохи  води  та  хліба  
є  трохи  ніжності  
натще  любові  і  вірності  
нам  вистачить  просто  мати  одне  одного  
десь  поблизу  серця  та  розуму  
ти  увійшла  у  мене  вірою  
я  оселився  у  тобі  затишком  
і  вже  ніхто  із  нас  не  боїться  холоду  

ми  одне  в  одного  ввірували  
ми  прийняли  належним  це  все  
ти  мене  вберегла  любов'ю  
серце  моє  
віру  мою  
я  помолюсь  за  тебе  вкотре  
за  очі  твої  світлі  
за  усмішку  твою  привітну  
за  радість  твою  сумну  

падаю  птахом  
ти  мене  втримаєш  від  падіння  
дасиш  крила  й  надії  
бачу  твій  образ  
бачу  руки  твої  ніжністю  вмиті  
ти  тінню  на  щоці  
незграбно  вгризається  сонцем  
я  натомість  у  тобі  гублюсь  
невиразними  віршами  

і  так  хочеться  кожного  дня  
зрошувати  у  твоїх  садах  свіжі  дощі  
і  так  хочеться  кожного  ранку  
обіймати  тебе  вітром  
я  знаю  всього  лиш  один  шлях  до  твого  дому  
я  знаю  всього  лиш  одну  зірку  на  небі  
помовчу  з  тишею  
ти  увійшла  у  мене  вірою  
я  оселився  у  тобі  затишком

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016

тричі л

я  би  дуже  хотів  закреслити  і  забути
усі  застереження  і  страхи
усі  невпевненості  а  також  раптові
та  короткочасні  спогади  про  жахливі  невдачі
різкі  спотикання  і  болючі  падіння
шрами  ж  бо  залишаються  назавжди
досвідом  в  товщі  нашої  пам'яті
в  глибині  того  що  ти  слухаєш  кожного  разу
коли  прикладаєш  голову  до  моїх  грудей
аби  відчути  вібрацію  та  доторки  серця  тремтіння

ти  молитва  моя  щира
ти  віра  моя  міцна
ти  надія  моя  остання
і  любов  одна

я  мав  безліч  імен
я  носив  безліч  масок
називав  себе  як  хотів
був  тим  ким  важко  було  себе  уявити
але  власне  кожного  разу  я  похапцем
повертався  у  той  світ  що  мав  назву  любов
аби  одразу  стати  її  мешканцем
але  раптово  заблукав
поміж  своїх  відвертостей
тримай  вітрила  напнутими
бо  у  наших  кишенях  та  серцях
ще  безліч  сильного  вітру  та  щирої  милості

ти  молитва  моя  щира
ти  віра  моя  міцна
ти  надія  моя  остання
і  любов  одна

і  якщо  небо  безмежне
ми  неодмінно  зустрінемось  ще
і  будемо  довго  горіти
зіркою  на  його  чолі
сонцем  на  його  повіках

потрібно  зробити  всього  лиш  один  єдиний  крок
аби  врешті  зрозуміти  що  любов  має
причетність  до  всього
вона  у  нас  загоряє  іскру  а  потім  дає  полум'я
та  окриляє  вітром  аби  літати
та  осліплює  сонцем  аби  світитись
вбий  у  мені  хтивість  та  ревність
забери  у  мене  будь  ласка  злобу
я  хочу  бачити  кожного  ранку  твоє  обличчя  сонця
я  хочу  любити  тебе  аж  після  воскресіння  мого

ти  молитва  моя  щира
ти  віра  моя  міцна
ти  надія  моя  остання
і  любов  одна

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2016

там де панує любов

я  кладу  тебе  міцно  у  свої  обійми
я  кладу  тебе  ніжно  поміж  своїх  ребер
і  знай  що  сьогодні  ти  будеш  моїм  новим  віршем
новим  днем  і  новим  життям
і  мені  несамовито  складно  буде  без  тебе

і  така  посуха  у  моїх  садах
без  твоїх  свіжих  дощів
і  такий  сум  у  моїй  голові
без  твоїх  наскрізних  посмішок
і  такий  день  самотній  й  нудний
без  твого  доторку
без  твого  подиху
промовляю  це  у  ніч  застиглу  пошепки
серце  пришвидшено  котиться
б'ється  безпричинно  собі  поспіхом
де  твої  любощі?
де  твої  посмішки?

і  я  проклинаю  цей  простір
в  якому  немає  тебе
і  я  ненавиджу  цю  відстань
яка  ділить  навпіл  наші  серця
між  нами  ріки  гори  люди  міста
ціла  галактика  безмеж  океан
як  ти  там?
як  ти  там?
чуєш  моє  серцебиття?

чуєш  самотній  подих  моїх  зітхань?
чуєш  вечірній  шепіт  наших  тілесних  розмов?
маю  на  кінчику  пальця  дотик  до  тиші
маю  собі  життя  тобою  наповнене
ми  разом  проростемо  там  де  панує  любов
я  хочу  сідати  сонцем  тобі  на  плече
щоб  ми  зустрічали  цей  світанок
разом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016

найважливіше

і  коли  починає  битись  твоє  серце
я  готовий  слухати  його  музикою
і  коли  починає  закипати  на  кухні  чайник
я  хочу  прокидатись  у  тобі  ранками
і  коли  ти  повертаєшся  із  роботи  втомлена
я  визнаю  що  твоя  відсутність  була  вічністю

можеш  у  мені  просто  залишитись  чи  розчинитись
вкотре  вдихнути  і  видихнути
забути  чи  знову  воскреснути
розпочати  врешті  довіряти  своїй  інтуїції
не  говорити  зайвого  а  також  берегти  сили
і  вплітатись  своїми  думками
поміж  моїх  ребер  і  рядків
тут  тобі  завжди  буде  просторо  і  затишно
взлітаємо  вище  неба  вище  сонця

можеш  малювати  на  моєму  тілі  нові  маршрути
завжди  залишати  по  собі  короткі  записки
що  повернешся  коли  потеплішає
але  ніколи  не  давай  мені  можливості
навіть  жодного  натяку
у  тобі  залишитись  довше  ніж  триває  ця  вічність
адже  у  твоєму  серці  є  багато  тепла  і  любові
довіри  і  правди
терпіння  і  сили

знаєш  я  зрозумів  що  найважливіші  речі
насправді  дуже  прості
це  коли  ти  просто  є  поряд  зі  мною  ось  тут
це  коли  ти  просто  мовчиш  і  слухаєш  моє  дихання
це  коли  просто  є  твоє  тепло  яке
завжди  оберігало  мене  від  раптових  заморозків
це  коли  є  сенс  вкотре  розказувати  тобі
як  проминув  і  чим  наповнений  був  мій  день
це  коли  ти  годуєш  мене  із  власних  рук  мов  птаху
і  світишся  немов  би  у  тобі  народилося  літо
це  коли  ти  прокинувшись  починаєш
обіймати  мене  і  говорити  доброго  ранку
ось  яке  воно  щастя

слухай  як  протікає  вода
як  вібрує  трава  що  виповзає  з-під  снігу
не  будуй  планів  на  завтра
просто  збирай  речі  і  приїзди
до  мене
з  весною
з  любов'ю
з  теплом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016

не йди

у  мене  є  серце  одне  
у  ньому  лиш  ти  
між  нами  всього  лиш  кілька  подихів  
і  солодких  слів
а  ще  кілометри  й  мости  
тільки  не  йди

у  тебе  є  свобода  і  немає  страху  
врешті-решт  в  тебе  є  сто  причин
щоб  любити  цю  тишу
без  мети  
просто  так  
завжди  
тільки  не  йди

у  мене  на  серці  рани  та  біль
безліч  бажань  і  думок  круговерть
маю  з  тобою  якісь  фотокартки  із  міст
й  давно  пожовклі  листи
тільки  не  йди

мені  цікаво  що  ти  читаєш
і  що  ти  їси
скільки  у  тобі  цих  випадкових  слів
скільки  у  тобі  цього  божевілля
ти  знаєш  я  любив  тебе  одну
і  буду  любити  тебе  завжди

куди  напрявляєшся  і  де  твій  маршрут
чи  не  холодно  зранку  
чи  можливо  облягає  вода  важка
мене  натомість  зустрічають  нові  міста
я  би  хотів  до  тебе  припливсти  чи  дійти
аби  уже  ніхто  нікуди  не  йшов
ні  я  від  тебе  
ні  ти
скажи  хоча  б  щось
я  тут  
не  мовчи
не  мовчи

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016

пошепки

і  слухати  тебе  тишею  
і  вдихати  тебе  холодом  
і  вживати  тебе  наркотиком  
щоденно  підшкірно  впускати  у  серце  

музикою  розтікаєшся  у  мені  
ти  завжди  жила  поряд  з  цими  примарами  снами  
поряд  із  моїми  мареннями  
і  ризик  цей  виправданий  
знову  ставати  на  коліна  
просити  сил  і  наснаги  
і  щиро  вірити  що  ти  хоча  б  
прийдеш  до  мене  у  сни  

знаю  як  це  
коли  відчуваєш  пустку  
коли  не  знаєш  куди  притулити  свій  зір  
куди  податись  думкою  аби  
врешті-решт  залишити  усі  береги  втомлених  спогадів  
і  не  думати  про  твої  очі  

знаю  як  це  
коли  втрачаєш  найважливіше  
в  те  що  вірив  ще  з  самого  початку  
коли  тільки  твоє  коріння  
починало  вплітатись  у  її  довгі  розмови  
у  її  щирі  бажання  і  мрії  
про  ваше  спільне  майбутнє  

і  все  що  я  промовляю  
це  все  завжди  виходить  пошепки  
і  все  що  я  промовляю  це  стріла  у  тишу  
мовчання  це  також  розмова  
слухати  і  мовчати  
мовчати  і  слухати  
як  б'ється  твоє  серце  під  землею  
як  проростає  трава  поміж  пальців  весною  
немає  кращої  музики  за  
удари  твого  серця  
щоденно  впускаю  тебе  поміж  себе

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2016

рана +

ти  вже  надовго  оселилась  у  моїх  думках
ти  вже  вічність  протікаєш  у  моїх  венах
проросла  таким  деревом  у  мені  
яке  з  кожним  днем  все  глибшає
вростаючи  у  землю  коренями

а  ти  мене  вкотре  надихаєш  й  наповнюєш
і  ще  одна  ніч  вкотре  забулася
кидаєш  слова  мені  жменями  через  слухавку
я  люблю  тебе
не  можу  цих  слів  позбутися

ми  довго  чекали  весни
ми  довго  чекали  любові
із  дощами  минали  сотні  доріг
я  хотів  би  спинити  час
аби  ти  не  йшла  від  мене  в  цю  осінь
в  останній  подих  цієї  холоднечі
ти  стала  такою  важкою  хворобою
раною  яка  ніяк  не  може  загоїтись
залишу  тобі  усі  паролі  й  ключі
аби  ти  могла  повернутись  коли  заманеться

і  серце  мов  сполоханий  звір
увесь  час  поспішає  й  бентежиться  
болить  і  ниє  глибоко  в  тиші  
пече  в'їдливо  вогнем  жевріє
під  снігом  квіти  помруть
але  оживуть  коли  потеплішає

піду  губитись  у  ніч  застиглу  й  загуслу
шукати  твого  пришестя  другого
і  поки  все  затихло  й  поснуло
я  позбуваюсь  старого  й  минулого

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2015

дотиком подиху +

цілуй  мене  дотиком  подиху
поки  ми  щось  відчуваємо
поки  ми  ще  дихаємо  одне  одним
і  похитується  від  вітру  трава
так  повільно  протікає  ця  ніч
бо  все  завмерло  
у  терпкому  очікуванні

мені  подобається  те  що  ти  завжди  мовчиш
приходиш  коли  домовлялись
йдеш  тихо  із  вранішнім  сонцем
і  маєш  такі  глибинні  очі  що  
коли  хочу  втопитись  у  них
потопаю
коли  хочу  закохатись
закохуюсь  вкотре
коли  малюю  на  тобі  рослини
своїми  пальцями
бо  ти  полотно  а  я  твій  художник
і  більше  нічого  немає  значення
бо  є  ти  і  є  я
і  нехай  усе  зачекає

а  на  ранок  я  
залишусь  у  тобі  
тільки  приємним  спогадом
вчорашньою  вигадкою  чи  то  незабутнім  сном
тільки  відблиском  сонця
на  твоєму  волоссі
а  тим  часом  світ  заново  розпочне  свій  ритм
і  ми  зачекаємо  ще  вічність

знаєш  одна  крапля  
це  мало
дві  краплі
це  уже  цілий  океан
дозволь  собі  у  ньому  розчинитись
дозволь  собі  закохатись  навмисно
відкривай  навстіж  усі  вікна
запрошуй  до  свого  тіла  весну
і  нехай  вона  розцвітає  у  твоєму  волоссі
а  я  малюватиму  тебе  словами
бо  ти  полотно  а  я  твій  художник
і  більше  нічого  немає  значення
бо  є  ти  і  є  я
і  нехай  усе  зачекає

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2015

пустота +

і  більше  нічого  немає  
окрім  цієї  пустої  кімнати  
і  більше  нічого  немає  
тільки  зірка  нічна  
і  тебе  вже  давно  поряд  немає  
і  немає  кого  вже  шукати  
бачу  лиш  смуток  втомлений
бачу  очі  твої  коли  закриваю  свої

і  через  тисячі  літ  ми  неодмінно  зустрінемось
ми  зіткнемось  очима
ми  ввірвемось  у  всі  вікна  теплом
і  не  буде  причиною  нам  побачитись  знову
якщо  ми  заснемо  сьогодні  у  різних  містах
все  рівно  ми  прокинемось  вкотре  разом

і  ця  відстань  що  між  нами  існує
давно  вже  не  відстань
і  ця  вірність  що  між  нами  була
давно  вже  не  та
і  ця  любов  що  між  нами  лягала
давно  вже  не  щирість  у  наших  словах
і  мабуть  ліки  існують  одні  
це  просто  перегорнути  сторінку

коли  зігрівав  твої  руки  своїм  вогнищем
коли  вдивлявся  у  очі  цим  сонцем  терпким
я  ковтав  твій  голос
твій  подих  
твій  щем
тихо  так  
серце  мовчить  і  пече
заповни  цю  тишу  своєю  присутністю

скільки  у  тобі  жило  мого  натхнення?  
скільки  віршів  тобі  написано  було?  
скільки  мовчанок  западало  між  нашими  ребрами?  
скільки  мене  у  тобі
і  тебе  у  моєму  серці?

ти  можеш  будь-коли  просто  піти
вкотре  вдихаю  тебе  у  себе
мені  властиво  швидко  забувати
мені  властиво  любити  тебе  завжди

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2015

немає +

дівчинко  де  ти  і  з  ким  ти
шукаєш  пригод?
де  проминуло  твоє  перше  кохання?
як  забуваються  ці  незграбні  вірші
що  писав  колись  тобі  я?

проходиш  повз  і  ніби  немає  нічого
і  ниби  поряд  немає  цих  слів
я  ковтаю  щодня  по  краплинах
цю  тишу  самотньої  ночі  і  тихих  морів

ось  так  от  щиро  казати  люблю
і  не  просити  взаємності
всі  кого  ми  шукали  
назавжди  залишаться  там  де  причали  
самотнього  берега  б'ються  об  тривку  
пам'ять  міцними  хвилями

поговори  зі  мною  
не  йди  рікою  стрімкою
тут  пусто  і  пустка  залазить  крізь
вікна  у  вуха  швидкою  ходою

я  плював  тобі  у  душу
я  топтав  тебе  ногами
я  торкаюся  тишею  тепер  через  відстань
я  малюю  тебе  словами
я  так  мало  тебе  ще  бачив
я  так  мало  в  тебе  ще  вірив
я  напиваюсь  слізьми
я  немає

коли  знаходиш  у  мені  любов
так  бережи  її
коли  знаходиш  у  мені  спокій
так  бережи  його
коли  у  мені  проростаєш  паростком
невеликою  вірою  так  довіряй  як  останньому
я  заради  тебе  ладен  на  все
на  все

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2015

нова релігія +

і  закохуватись  в  тебе  ще  раз
ніби  прийняти  нову  релігію
і  закохуватись  в  тебе  ще  раз
ніби  заходити  в  першу  ранкову  сутінь
і  закохуватись  в  тебе  ще  раз
ніби  випивати  цей  алкоголь  залпом
без  жодних  роздумів
і  ставати  нестерпно  п'яними  і  виснаженим
на  ще  один  день
на  ще  одну  вічність

будуй  на  моєму  тілі  нові  міста
засаджуй  усе  деревами  і  вкривай  їх  цвітом  рясним
хочу  аби  ти  проростала  на  мені  новими  пагонами
цими  сплетіннями  доріг
цими  в'юнкими  порослими  річками
нехай  весна  розцвітає  у  твоєму  волоссі

ти  то  є  всесвіт
тіло  то  брама
любов  то  є  пустка
якщо  ти  мене  впустиш  у  серце
я  обов'язково  постукаю
і  ти  миттю  відчинеш  без  жодних  вагань

коли  ти  вчора  лежала  поряд  
я  надійно  охороняв  твій  сон
цілу  ніч  я  мов  таємний  розвідник  вcлухався
як  ти  собі  дихаєш  як  переміщуються  ворожі  війська
дивно  якось  так  усе  це  зараз  пригадувати  

і  ці  твої  очі  повні  вогню
і  ти  що  наповнена  цим  світлом  місяця
і  ти  що  прийшла  тихо  посеред  тиші
прокинешся  зранку  і  скажеш  
привіт
а  я  натомість  у  відповідь
маленька  а  я  тут  тобі  вірші  пописую

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2015

розмовляти тілом +

коли  все  замовкає
я  розламую  цю  дійсність  навпіл
розливаю  по  венах  вино
добраніч
пора  розмовляти  доторком
розмовляти  тілом  

тишею  пускатись  у  біг
іти  навпроти  власного  серця
слухати  як  збігає  по  тілу  вода
як  росте  твоє  волосся  з  травою

ця  музика  що  пливе  у  тобі
ця  вібрація  що  пульсує  в  тобі
я  зупиняю  цей  подих
аби  залишитись  довше  поряд

з  тобою  час  іде  швидко  
без  тебе  вічність  
котиться  відчаєм
я  не  знаю  куди  подати  руки
за  що  вхопитись  міцніше

коли  губи  твої  хочеться  
цілувати  усе  життя
і  коли  руки  твої  хочеться
зігрівати  у  своїх  кишенях
тоді  у  мріях  жевріє  те  аби  
прожити  ще  один  день
ще  одне  життя  із  тобою

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014

відкрито +

і  що  мені  робити  із  тим
що  твої  губи  cнятьcя  мені  двічі  за  ніч?
і  що  мені  робити  із  тим  
що  я  постійно  знаходжу  твоє  волоccя  у  cвоїй  кімнаті?
і  якщо  поряд  твоя  поcмішка  cвітитьcя
навіть  тоді  коли  cонце  далеко  за  хмарами
то  ти  не  йди  так  швидко
а  просто  попробуй  любити  словами

ти  чиста  й  відкрита  мов  рана
а  я  мов  той  час  поступово  тебе  загоюю
ці  cніги  що  сповзають  на  тіло  твоє
лягають  тихо  й  без  спротиву
я  скоюю  новий  злочин
намагаючись  вкотре  вірити

коли  міцно  стискаю  зерня  в  руках
вірю  що  пророcтатиме  швидше
я  дам  йому  тепла  і  вологи
я  дам  йому  киcню
оcінь  веcну  полюбить
оcінь  веcну  забуде

заховую  твої  руки  
поміж  своїх  недолугостей
і  це  твоє  вранішнє  
привіт  чи  доброго  ранку
це  мов  бальзам  від  усіх  захворювань  

ось  так  і  стояти  
пліч-о-пліч  не  дихати  бачити  сни
як  вітер  лягатиме  тихо  у  наші  поверхності
тихо  мовчати  про  все
чекати  пришестя  
вчорашньої  тиші
вчорашньої  туги  сховавшись  у  тінь
ти  чиста  й  відкрита  мов  рана
а  я  мов  той  час  поступово  тебе  загоюю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014

світло в тобі +

коли  ти  пішла
зірки  погаcли
і  я  заcнув
повертайcя  хутчіш
і  коли  вночі  ні  душі
світло  в  тобі
і  коли  вночі  ні  подиху  сяйва
світло  в  тобі

і  невідому  нікому  скільки  прийдеться  іти
і  скільки  ще  треба  терпіння
щоб  силу  тримати  в  кулаці
а  віру  тримати  у  серці

мабуть  треба  по-більше  сміятись
треба  по-більше  просто  жити
цілувати  рідних  перед  від'їздом
говорити  правду  і  бути  щирим
роздавати  cолодощі  проcтим  перехожим
любити  щиро  тебе  і  не  відпуcкати

кажуть  варто  іти  не  озираючись
кажуть  не  варто  наcтупати
на  щирі  cерця  проcтим  перехожим
і  якщо  час  нам  принесений  в  дар
то  тільни  на  те  аби  знайти
аби  назавжди  втримати  цю  мить

коли  ти  пішла
зірки  погаcли
і  я  заcнув
повертайcя  хутчіш
і  коли  вночі  ні  душі
світло  в  тобі
і  коли  вночі  ні  подиху  сяйва
світло  в  тобі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2014

так мало +

скільки  пролягло  між  нами  доріг?
скільки  днів  проведених  у  власних  стінах
із  чотирьох  невибагливих  мрій?
чекати  тебе  мов  спасіння
чекати  від  тебе  повітря  аби  видихнути
ці  неполічені  відстані
ці  кляті  молитви  що  кричались  в  порожнечу
коли  не  було  нікого  нікому  і  нічого
це  неодмінно  мине  неодмінно  зітреться
боже  дай  мені  сили

море  у  тобі  шумить
море  у  тобі  розцвітає
бачити  наскірзь  простір
терпіння  віра  і  тиша  і  ти
іти  не  зупинятись

наповнюй  мене  собою
вправно  ліпи  мене  глиною  вірою  правдою
і  собою  чи  повітрям  терпким  від  спілості
будемо  харчуватись  одне  одним
будемо  чекати  весни
спасіння

мені  з  тобою  добре
серце  не  дасть  збрехати
ударами  воно  вправно
настукує  дощем  по  бруківці
до  тебе  маршрути  заблукані
без  тебе
ніяк  не  виходить  по-справжньому  жити
боже  дай  мені  терпіння
ти  чуєш  як  тиша  бринить
і  лягає  вправно  на  шкіру?

потяги  усі  зрадники
ти  дивишся  їм  у  слід  а  вони  покидають  тебе
людям  яким  дивишся  в  серце
обертаються  спиною
так  мало  весни  ще  у  наших  долонях
так  мало  тебе  між  цими  словами  вплетеної
боже  дай  мені  сили
і  тепла
і  тебе  поряд

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2014

залишся назавжди +

у  небі  загорілись  вогні
у  небі  пароплави  переплітаються
вітер  на  твоїх  руках  затих
піски  на  твоїх  устах  зосталися

дивись  на  південь
ти  бачиш  тепло
як  воно  стелиться  над  нашим  диханням
сонливо  котиться  час
його  залиш  позаду  кордонів  власного  серця
іди  вперед  і  не  бійся  нічого
бо
разом  -  ми  сила
разом  -  ми  віра

я  зранку  маю  лиш  на  згадку  
тебе
лиш  спомин  надії
що  скоро  побачу  твій
відблиск  на  сонячнім  тремтінні

я  бачу  у  тобі  віру
я  бачу  у  тобі  сонце
воно  розлилось  глибоки  ріками
подаруй  мені  віри
наповни  мене  сонцем

надмірне  мовчання  осідає
у  мене  із  тишею
крок  уповільнює  слово  і  дихання
скоріш  руки  в  тепло
руки  на  сонце
разом  -  ми  сила
разом  -  ми  правда
залишся  на  довше
залишся  назавжди

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014

відголосся +

я  люблю  її  волосся
цю  холодну  осінь
що  між  нами  пролягла
але  її  волосся
це  небо  між  зірками
і  між  пальцями  блакить

я  люблю  її  мовчанки
ці  спільні  ранки
що  між  нами  пролягли
але  її  мовчанки
це  просто  слово  із  пісків
і  намиста  зітканого  небом

я  люблю  її  сни
ці  відголосся  вчорашньої  весни
що  між  нами  пролягла
але  її  сни
це  щось  дорожче  за  любов
і  вино  розлите  терпкістю  на  устах

відчувати  як  пролітають  крізь  тебе  вітри
як  серце  тріпоче  за  видихом
останньої  осені
побачити  віру
побачити  сонце

якщо  тебе  колись  взриватимуть  прірви
і  комети  будуть  робити  сальто
знай  я  прийду  коли  буде  пізно
знай  я  холодом  тебе  зігріватиму

і  нехай  усі  на  світі  слова  замовкнуть
і  нехай  вони  перетворяться  в  крапку
я  пізнаватиму  твої  темні  зранення
і  ховатимусь  у  переповнені  ніжністю  втрати

скоро
я  тебе  заберу
тримайся  моєї  тіні
тримайся
я  скоро  прийду

ніч  за  горами  спускається
і  загоряються  наші  світи
ти  не  згрішиш  а  тихо  покаєшся
світи  мені  мила  світи

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2013

на відстані подиху +

краще  мовчати
затинаючись  падати
головне  зберігати  коліна  вцілілими
і  серце
ти  забула  про  серце
його  також  потрібно  тримати
в  безпеці  

загортай  повністю  мене
у  свої  тендітні  руки
все  тепло
все  це  літо  яке  промайнуло
і  мовчи  зігріваючи  подихом
паростки  чогось  такого  що  є  вічним

я  тебе  зустріну
на  пероні  вкотре
таку  сонну  і  щасливу  
таку  всю  мою
ти  посміхнешся
і  скажеш  
привіт
і  так  навмисно  втонеш  у  моїх  обіймах
усе  просто  крихітко

ти  посміхатимешся
ти  розцвітатимеш
і  розливатимешся  
по  мені  чистою  росою
що  раз  новими  закоханостями
і  ця  осінь  що  прийде
та  начхати  на  неї
у  наших  очах  розцвітає  весна  

полетіли  за  небо
туди  де  перетинаються  
наші  видихи  і  руки
де  вплітаються  сновидіння  терпкі  
де  все  застигло  в  очікуванні
краще  мовчати
краще  триматись  на  відстані  подиху

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2013

дихай мною +

звідкіля  у  тобі  з'явилось
стільки  гіркого  й  пекучого  болю?
коли  він  проріс  і  як  опинився
у  твоєму  сонному
і  ще  теплому  до  сих  пір  волоссі?

ти  постійно  повторюєш  відривати
втомлене  листя  із  моїх  рук
осінню  застигаєш
і  йдеш  по  воді  зненацька
мовчки  поглинаєш  молитву  свою
тримаючи  під  серцем  надію  смиренну

живеш  по  курсивах
вмираєш  красиво
і  як  би  ти  щиро  не  просила
я  все  рівно  не  покину  наші  затінення
наші  зіткнення  губами
і  усі  ці  щирі  вірування
у  нашого  власного  бога

заломлюєш  поглядом  світло
і  дихати  майже  не  сила
і  слово  ковтає  цей  біль
ти  йшла  і  за  собою  лишила
цю  порожнечу  що  плавно  вгиналась  у  тінь

ти  йтимеш  босоніж
по  затонулих  від  дощу  вулицях
щось  так  буде  муляти  і  не  відпускатиме
цей  вітер  у  волоссі
цей  вечір  уже  між  пальці  плутається
все  про  що  ми  вірували  неодмінно  воскресне
все  про  що  ми  мріяли  неодмінно  збудеться

я  тут
я  поряд
дихай  мною
дихай  мною
цілуй  свіжі  дощі  з-під  неба
сліди  на  зів'ялій  траві
і  не  дихай
і  не  дихай
тілом  до  тіла
ця  ніч  загорілась  і  раптово  зотліла

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2013

монамі +

cкільки  у  собі  ти  виношувала  ці  рапотові
грози  і  короткочасні  заморозки?
скільки  у  твоєму  неслухняному  волоссі
плуталось  його  обважнілих  поглядів?
скільки  мовчанок  врешті-решт  западало
у  шпарини  твоєї  втомлений  від  сонця  шкіри?
cкільки  скільки  скажи
будь  ласка  не  потопай  тишею  у  моїх  очах  

я  не  знаю  як  можна  було  так  навмисно
втопитись  у  твоєму  власному  маренні
відлітаєш  опадаєш  і  не  повертаєшся
до  себе  обличчям  ніколи
скажи  мені  де  губиться  сонця  коріння  
із  світлом  світання  мого  
де  губи  і  сяйво  блакиті
втопляться  чи  втомляться  скажи?
де  буде  правда?  
де  буде  віра?

скільки  берегів  оминув  твій  пароплав
і  куди  жбурляли  його  ці  втомлені  хвилі?
скільки  сердець  залишилось  в  намулі
на  дні  твого  власного  затерплого  досвіду?
скільки  днів  ти  втрачала  спокій  
і  тинялась  від  пустих  вулиць  до  рук  обнадійливих?
скільки  скільки  скажи
і  будь  ласка  не  потопай  тишею  у  моїх  очах  

я  не  знаю  скільки  було  відкрито  моїх  ран
скільки  було  втрачено  таємниць
і  як  би  ж  ти  тільки  знала  
як  я  хочу  любити  цю  близькість  
яка  рівна  відстані  між  цими  словами
і  якої  на  жаль  ніколи  не  буде  між  нами
монамі  
до  ре  мі
як    місяць  співає  самотньо
у  мене  вже  не  гояться  рани
і  де  буде  правда?
і  де  буде  віра?
і  де  буде  сонце  сідати  опісля  цих  слів?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2013

твій світ оселився в мені +

коли  вітер  змовкає
наступає  тиша
коли  сонце  в  зеніті
ми  ховаємось  в  затінках
коли  тепло  на  серці
відпускаємо  усі  страхи  по  воді
на  небі  смола  закипає  від  блискавки

обіймай  мене  сильніше
благаю  сильніше  так
і  не  відпускай
і  не  змушуй  чекати
ще  одну  вічність
я  уже  не  повторюся  тут  знову

проведи  мене  крізь  цю  ніч
заплутану  у  весла  прибережні
розбери  мене  на  дрібні  видихи
втомлених  весен  і  снів
що  лягли  на  вії  перлинами
краплинами  пролягли  по  траві

був  для  тебе  ні  хорошим  ні  злим
ковтав  усі  насторожені  погляди
ти  наповнена  добротою  і  світлом  з-під  неба
можна  було  би  переписувати  заново  це  все
все  з  початку
все  по  фрейду
все  про  фентезі

знаєш  я  ще  не  був  такий  щасливий
як  зараз
любов  буває  заразна
говоримо  мовою  сердець
мовою  застиглих  від  тиші  поверхонь
твій  світ  оселився  в  мені

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013

ми воскресаємо +

заточи  мене  лезом
помри  і  воскресни
проклинай  мене  вірою
в  пожовклих  листах
ми  разом  помремо
немов  би  амеби
ми  обоє  на  небі
теорема  проста

ти  втинаєш  намисто
я  потопаю  навмисно
під  ногами  любисток
я  тебе  полюбив  так
але  все  ж  заточи  мене  вміло
щоби  кров  побіліла
ніби  з  вітру  каміння
ніби  з  неба  слова


ідемо  в  заплави
ніби  дощ  той  наплакав      
і  стікає  по  вікнах
немов  би  в  повіках  
проростає  трава
я  ковтаю  залізо
ніби  рану  розрізав  хтось
рано  встанемо  вдосвіта
у  неба  любові  попросимо  
і  підемо  тихо
щоб  ніхто  і  не  знав


але  все  ж  зійдемось  ми  вправно
ніби  метали  наплавимось
і  вмиратимуть  в  прірві
горизонти  розірвані
нам  знову  не  спиться
ці  сни  зіткані  спицями
добав  перцю  в  любов
насип  cолі  і  спеції
ми  воскресаємо

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2013

ти моя +

ковтай  мене
як  причастя
приручи  мої  руки
я  відчуваю  як  вібрують  
свіжі  і  теплі  дощі
під  твоїм  серцем
як  виринає  трава  з-під  пальців
за  покликом  сонця  що  сходить

за  п'ять  хвилин
зап'ястя  хвилями  увійдуть  у  твої  згини
і  упадуть  усі  зірки
що  лежали  під  нашими  ногами

постав  знак  оклику  в  кінці
що  хочеш  роби  сама
не  чекай  допомоги
думай  як  перше  подумалось  туди  і  пірнай
і  ковтай  мене  люба  ковтай
як  причастя
як  останній  ковток  цього  свіжого  слова

ти  ховалась  за  недосяжними  просторами
де  панує  суцільне  ніщо
де  потопає  пусте  й  порожнє
де  слово  вмирає  на  вістрі  ножа

від  вітру  тремтить  трава
від  пальців  вгинається  глина
ти  підкоряєшся  мені
ти  моя
ти  моя  марія  магдалина

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2013

ніжність і дощі +

вона  любила  похмурі  затінення
що  лежали  за  деревами  і  будинками
теплі  протяги  його  видихів
а  також  лежати  у  солодкій  росі
яка  от-от  воскресне  від  поцілунку
сонячного  проміння

зранку  він  ішов  тихо  і  втомлено
а  повертався  із  наближенням  близькості
волосся  її  пом'ялось
від  вітру  мов  постіль  у  ліжку
і  ніжність  проступала  у  його  руках
ніби  під  очима  трухляве  каміння

тіло  її  витрушувало  запахи
мов  свіжі  змелені  спеції
кров  рухалась  і  вібрувала
наче  шкіра  яка  відчуває
швидкоплинне  наближення  доторку
його  невагомих  поглядів
які  світили  у  неї  рентгенами

ти  народжуєш  пізно  цю  відданість
ніби  пліснява  яка  з'являється  боязко
від  надмірної  зволоженості  під  очима
дощі
і  ніжність
ніжність
і  дощі
ми  разом  приросли
ніби  із  одного  серця
ніби  з  однієї  крові
ми  любимо
а  отже  ми  живі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013

відірваний +

тримайся  за  мою  руку
я  покажу  тобі  як
заплутувати  свої  якорі  у  ці  водорості
що  облизують  нашу  шкіру
подивись  мені  в  очі
і  втопися  під  важкими  вітрами

нам  немає  куди  іти
там  земля  недосяжна
а  там  космос  під  хмарами
попливли  по  хвилях  морських
розправляй  навстіж  вітрила

нагріті  від  спеки  ящірки
бігали  по  твоєму  тілі
немов  би  важкі  сніги  сповзали  з  полів
під  тиском  тепла
весняні  сутінки
і  налита  у  філіжанку  вранішня  кава
зігрівали  твоє  застуджене  серце
ти  лиш  послухай  як  котиться  слово
як  б'ється  кришталь
як  облизують  хвилі  цей  зморений  берег

це  повітря  в'язке  й  зав'язане
воно  бавиться  в  піжмурки
каламутиться  рибами
осадом  збовтує  проливаючи  спазми
ці  слова  несказані  наболіли  фразами
наш  маршрут  завбачливий
наш  антракт  розіграний
ти  втонула  в  атомах
мережа  відсутня
абонент  недоступний
я  стою  над  прірвою
я  давно  відірваний
від  твого  крила

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013

патока

це  так  як  ідеш  довго
по  пустелі  без  води
і  вбачаєш  у  всьому
струмки  і  дощі
а  натомість  помираєш
від  зневоднення
від  потреби  того  кого  довго  чекаєш
стаєш  потопельником  власних  надії

я  в  тебе  вкотре  закохуюсь
це  мов  ракова  пухлина
що  постійно  прогресує  і  розростається
своїми  коренями  по  моєму  тілі
і  вакцини  проти  цього  не  існує
і  потрібно  змиритись
із  заглибленням
із  загибеллю

cкільки  змій
скільки  зміг  я  їх  вбивав
і  сам  ставав  змією
щоб  стати  їхнім  уподібненням

твої  погляди  то  світло  боже
і  не  ототожнюй  його  будь  ласка
із  втраченим  завтрашнім  раєм
нам  потрібна  всього  лиш  одна  ніч
одне  вбивство  нашої  відстані

я  пролечу  над  твоїм  домом  яструбом
я  ароматами  впиватимусь  айстрами
допоки  світло  й  тягуча  патока
не  підскажуть  де  справжні  пахощі

відчини  вікно
вдихни  трохи  відчаю
самотньо  відчалюю  на  пристані
я  сам  у  пустелі
ти  сама  понад  небом  літаєш  розхристана

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013

спільне тепло +

є  такі  люди
які  відкривають  свої  обійми
мов  рани  на  тілі
щоб  пом'якшити  падіння
є  такі  слова
якими  можна  розпалювати  вогнище
є  ти  і  я
це  спільне  тепло  
й  небо  поцятковане  зірками  і  площами

я  приріс  до  твого  ребра
і  постійно  повторюю  твоє  ім'я
немов  би  молитву  налиту  по  вінця
вона  дурманить  розум  і  постійно  сниться
випиваю  тебе  залпом  
затягую  тугіше  спицями

ковтай  залізо  і  моїх  терпкість  подихи
кволі  й  волі  хочемо  ми
влучаємо  без  промахів  
ти  знаєш  так  просто  радіти
твоєю  присутністю  
твоїм  теплом  і  втомленим  порухам  

коли  було  холодно  я  писав  тобі  листи
а  ти  мені  присилала  сушене  листя
із  міст  у  яких  побувала
я  відповідав  інколи  просто  мовчанням
інколи  що  відпишу  через  місяць
коли  потепліє  бо  пошта  зачинена
голуби  у  клітках  
тому  краще  мовчи  мені

є  такі  люди
які  відкривають  свої  обійми
мов  рани  на  тілі
щоб  пом'якшити  падіння
є  такі  слова
якими  можна  розпалювати  вогнище
є  ти  і  я
це  спільне  тепло  
й  небо  поцятковане  зірками  і  площами

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2013

каміння цвіте

ці  болючі  й  пошарпані  нариви
на  ринвах  дощі  тарабанили  весняно
на  шкірі  такі  набубнявілі  пуп'янки
що  відкрились  до  неба  обіймами

ці  вулички  і  дворики  заглиблені  внутрішньо
це  нутрощі  міста
це  сліпуча  сльота  й  доброта
що  іскриться  зі  шкіри  бруківки
і  сунуть  хребцями  його  сновиди  й  апостоли
і  чути  подекуди  польську
а  також  мову  північних  вітрів

коли  молоко  вибухає
а  хмари  ріжуться  клаптями  чи  то  кавалками
тоді  ти  розцвітаєш  мов  квітка
і  випускаєш  назовні  усі  свої  страхи
а  також  проціджені  враження
заново  проростаєш  на  язиці
вологою  якої  чекала  надто  довго

каміння  не  тоне
воно  насправді  цвіте  і  принишкло
ось  подивись  на  його  пелюстки  і  росу  вранішню
що  купатиме  їх  у  своєму  лоні
мов  наші  тіла  cолоні  у  гірських  озерах  і  річках
допоки  наша  любов  вкотре  зіллється
із  нашими  каламутними  сльозами  в  очах
і  все  заново  із  тебе  розпочнеться

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2013

мовчати очима +

вітаю  тебе
ми  пережили  цей  нестерпний  мороз
що  таївся  у  наших  кишенях
із  просирілим  насінням  і  смолистими  цигарками

зрозумій  одну  просту  річ
у  нас  поцілунки  ніжні
немов  зимою  вилиці  і  вулиці  засніжені
це  мабуть  найкраще  що  було  колись  у  нас
але  уже  весна  тому  зараз  не  будемо  про  це

тепло  проростає  на  шкірі  намистом
я  вкотре  закохуюсь  у  твоє  волосся  навмисно
і  ти  мені  сьогодні  знову  наснилася
як  завжди  було  це  під  ранок  вдосвіта
дивилась  так  пристрасно  і  палко
немов  туман  огортав  оголене  поле  пізньою  осінню

ми  будемо  кохатись  словами  на  відстані
про  те  що  потрібно  просто  мовчати
очима
навчи  мене  так
і  буде  цвісти  щось  у  твоєму  волоссі
де  бджоли  збиратимуть  мед  а  діти  суниці
ти  вагітна  моїми  віршами
ця  тиша  вмирає  цнотливою

пам'ятаю  ці  пізні  пообідні  ранки
коли  ти  стояла  проти  сонячного  проміння
що  лягало  під  шкіру  шрамами
а  я  собі  думав
боже  яке  ж  вродливе  це  скупчення  простору
мов  вишні  що  налилися  вогнями  і  стиглістю
доброго  ранку  розуме
тобі  це  вкотре  наснилося

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2013

не хворій +

ти  можеш  безпричинно  
годинами  а  то  й  цілими  нескінченностями  
вдивлятись  у  заглиблені  згини  у  моєму  тілі  
у  затонулі  кораблі  у  кратерах  очних  
і  знову  із  новими  силами  втомленими
прокидатися  щоб  продовжити  вдихати  тепло
воно  завши  було  поряд
просто  трималося  осторонь  
набравши  між  пальці  безглузду  мовчанку

клаптями  вірності  
вписуєш  своє  ім'я  і  досвід
у  ще  одне  простуджене  серце
у  ще  одне  маленьке  життя
яке  приймає  тебе  із  відкритим  навстіж  болем  
а  також  із  усіма  
його  втратами  
травмами  й  траблами
тому  ти  бери  до  уваги  
усі  ці  весняні  депресії
усі  ці  зворушливі  закоханості  й  відвертості
і  починай  заново  любити  й  вірити
шукаючі  знайомі  рухи  й  вібруючі  інтонації
бо  це  те  без  чого  не  можна  жити
тому  об'єднуємось  у  одне  єдине  ціле  

солодких  тобі  сновидінь
до  завтра
до  сьогодні
а  зранку
чай  або  кава?
поглянь  ми  чайками  стали
вулканами
каменем  в  морі
чайками  в  небі
все  рівно
солодких  тобі  сновидінь
не  сумуй  друже
просто  у  весни  горло  простуджене
весна  у  дворах  роздає  всі  коштовності  поглянь
весна  у  горлі  бешкетує  протягами
потягами  мчиться  повз  наші  життя
не  хворій  на  відвертість
не  хворій  на  любов

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2013

наша планета

ти  як  усі  уподібнилась  сонцю
з  часом  загусла  померла  у  тиші
шукаючи  вітер  між  вулиць  і  вилиць  чужих
чекаючи  щастя  мов  у  закутку  миша

cьогодні  зранку  кололо  ріжучим  болем
в  області  другого  серця
сьогодні  зранку  іскриться  в  очах
важкими  і  вологими  опадами
і  кашель  робив  протяги  в  горлі
розумієш?  у  тебе  було  щось  подібне?

і  усі  ці  втомлені  весни
по  яких  ти  ходила  невагомістю
мов  янголи  що  пливуть  по  воді
і  усі  ці  простуджені  серця
через  які  ти  перестрибувала
мов  навіжені  пальці  до  теплих  закутків
завжди  лишали  синці
завжди  лишались  осторонь  cпіваючи  тишею
німо  мовчали  порізами  світла  на  тілі

хтось  інший  вдихає  твої  слова
хтось  інший  пестить  твої  руки
і  каже  ти  моя  маленька  ти  моя
вривається  тепло  крізь  шпарини
і  чути  приємні  звуки
а  ти  мовчиш  і  втаємничено  слухаєш
випиваєш  до  краплі  цю  тишу

я  тебе  не  залишу  тут  посеред
цього  простудженого  і  загуслого  моря
хутко  бери  із  собою  серце  і  віру
стрибай  у  мої  русла  а  також  вкривайся  
по  самі  вуха  літнім  теплом
засинай  під  спів  затонулих  кораблів
і  надій  нездійсненних

люби  життя  люби  солодке
дихай  собі  глибоко  так  щоб
кров  рухалась  тінями  всоте
і  всотуй  усю  любов  його
бо  ви  на  окремій  планеті
і  любити  більше  нікого

привіт
я  щасливий  а  ти?
давай  будемо  чекати  весну  разом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013

повернення

Насправді,  коли  закінчуютьcя  певні  стосунки  із  людьми,  опісля  того  починаєш  якось  по-новому  переосмислювати  усю  густину  і  різнобарв'я  тих  відносин.  Затамувавши  подих,  вдихаєш  чисте  весняне  повітря  і  ступаєш  по  сухій  бруківці,  яка  нещодавно  звільнилася  від  важкого  й  стомленого  снігу.  Людей  неможливо  остаточно  викинути  із  власних  спогадів  і  звичок.
Показати  повністю..  Речі,  розмови,  повідомлення  в  соціальних  мережах  і  телефоні,  спільні  фотокартки  і  спогади,  а  ще  найбільший  і  найпідступніший  ворог  –  сон,  він  може  бути  неочікуваний  і  страшенно  стимулюючим  для  нашого  мозку,  нав'язуючи  йому  нову  порцію  старих  і  затонулих  спогадів.  Вони  виринають  як  померлі  потопельники  із  води  і  лякають  тебе  своїми  страшними  мацаками.  Холодний  піт  і  просто  шалений  приплив  того  усього  непотребу,  який  ти  нещодавно  залишив  у  закутку  своєї  тривкої  і  сипучої  пам'яті.  Але  це  ще  дрібничи  якщо  порівнювати  це  із  несподіваним  телефонним  дзвінком,  від  людини  яку  не  чув  довгий  період  свого  життя  і  яка  намагається  у  нього  увійти  переповідаючи  свої  любовні  загравання  які  насправді  цікавлять  мабуть  тільки  її.  Як  на  мене,  це  безглузде  заняття  і  взагалі  марне  гаяння  часу  -  нагадувати  про  себе  людині,  яку  сам  же  викинув  із  власного  оточення.
-  Як  твоє  життя?  -  запитує  вона.
-  А  який  конкретно  відрізок  мого  свідомого  життєвого  тривання  тебе  цікавить?
-  Той  після  якого  ми  не  спілкуємось.
-  Живий  я,  живий.  Дякую  за  турботливість  і  сміливість  знову  нагадати  мені  про  себе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412701
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.03.2013

посміхайся +

на  вулиці  холодно
немов  не  весна  а  осінь  знову
зайди  швидко  і  зачини  двері  за  собою
вечір  сумний  не  бери  погане  в  голову
вечір  струнами  натягнутий  рветься  під  серцем

мені  не  потрібен  новий  одяг
мені  не  потрібно  смачної  їжі
можна  лиш  тепле  сонце  над  головою
зручну  подушку  і  тебе  в  нових  аватарах

мені  говорять  посміхайся  друже
посміхайся  щиріше
бо  у  цьому  вся  хитрість
хто  не  знає  де  його  світло
впадає  у  ніч  як  в  заглиблення  мороку
тому  посміхайся  до  тиші

можна  мовчати  навіть  тоді  коли  немає
кому  вилитись  щирістю
можна  приміряти  німб
ніби  насправді  хочеться  вірності
можна  піти  по  гарячому  сонцю
вічному  віснику  чистоти  і  захищеності
але  ти  посміхайся  благаю
посміхайся  якомога  сильніше

ти  світишся
немов  би  наїлася  літа
ти  проціджена
ніби  рентгеном  просвічена
така  свята  така  необдумана  мною
чекала  весну  мов  на  спасіння
й  друге  пришестя  тепла
друге  падіння  холоду  понад  поверхнями
а  тут  постійні  протяги  і  приморозки
благаю  зачини  двері
ти  ж  мене  не  слухаєш

мені  повторюють  друже  поглянь  навкруги
вітер  кружляє  танцюючи  листям  відірваним
люди  не  іграшки
люди  не  їжа  гірка
яку  можна  одразу  ж  сплюнути
їм  же  також  болить
їм  же  також  в  серці  муляє

мені  тобі  нічого  сказати
ці  слова  неідеальні  знаю
я  у  бога  їх  беру  в  займи
на  тому  світі  я  усе  віддам  з  надбавкою
по  краплині  йому  буду
капати  капати  капати
дощами  з-під  серця

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2013

затишно +

коли  ти  не  знаєш
як  впустити  до  свого  тіла  вітер
просто  відчини  вікно
і  відкрий  серце  навстіж
він  там  загубиться
в  безкінечному  плетиві
твоїх  весняних  закоханостей

коли  ти  не  знаєш
як  впустити  до  свого  серця  людину
просто  відкрий  своє  тіло
нехай  бешкетують  його  руки  й  замріяності
про  дім  біля  гір  і  море  сповнене  ніжності

приємне  відчуття  коли  прокидаєшся
посеред  втомленої  ночі
щоб  пересвідчитись  що  вона  лежить  поряд
що  вона  те  чого  чекалось  усю  безкінечність

обіймати  і  цілувати
засинати  під  втихомирене  дихання  неба
хапатись  за  мить  як  за  останнє  життя
хапатись  за  нас  як  за  втрачений  подих
це  все  що  потрібно  для  нашої  вірності

ця  весна  живе  у  наших  легенях
давай  варити  каву
і  брати  зворотні  квитки  до  літа
воно  жевріє  тиском  під  небом
я  відчуваю  його  нестерпний  прихід
на  завтра  передають  нам  приватну  погоду
затишно  і  без  надмірних  відвертостей
вітер  помірно  закоханий

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013

все що у нас є +

все  що  у  нас  є  
це  нічні  міста  і  постіль  на  двох
все  що  у  нас  є  
це  тремтливе  тепло
і  те  що  вміщається  в  слово  любов
все  що  у  нас  є
це  квиток  в  один  кінець
трохи  тепла  і  втомлена  ніч  яка  затихає  
під  синхронне  залягання  тілесних  мовчань  

серце  моє  
ти  знаєш
скільки  порожнеч  і  осінніх  доріг
я  промчав  повз  твоє  голосне  стукотіння
що  сповіщало  про  свіжий  надрив  на  рубцях

тіло  моє
ти  знаєш
як  то  млосно  шукати  твого  відголосся
у  всіх  чужих  інтонаціях  
у  всіх  надмірних  осінніх  застудах  
аби  лиш  відчувати  завжди  
твою  простоту  
твою  цнотливу  завбачливість?

любове  моя
ти  знаєш
майже  усе  
не  відкриваєш  завіс
не  зупиняєш  антракт
ідеш  в  супереч  нам  обом
тобто  на  перекіс

і  поки  цей  світ  нас  штовхає  у  біг
до  розбитих  вітрин  і  пустих  кровотеч
підійшовши  до  тіні  твоєї  сказав
я  шукав  тебе  вічність
ти  маєш  іти?
у  відповідь  порожнє  
авжеж

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2013

спи

Якби  я  не  знав,  що  тобі  сказати  у  ту  мить,  коли  б  тебе  обступила  світла  відвертість  і  незворушність,  я  би  просто  взяв  тебе  за  руку  і  цілував  у  волосся  так  довго  на  стільки  б  вистачило  терпіння  і  цієї  тривкої  вічності.  Звісно  тут  не  можна  оминути  ніяковіння  і  непередбачувані  дії  з  мого  боку.  Ти  незворушна  і  тиха,  як  море  під  час  втихомирення,  а  я  можу  бути  різкий  і  метушливий.  Тому  не  варто  відкидати  нервового  посіпування  брів,  різкого  почервоніння,  тремтіння  колін  і  глибоких  ковтків  твого  солодкого  кисню.  Ця  тиша  німа  і  тремтлива  вкривала  б  наші  поверхні  так  довго  на  стільки  б  вистачило  нашої  історії.  Ти  мабуть  би  не  зрозуміла  чому  ця  зрадлива  ніч  так  швидко  проходить  повз  нас,  не  залишивши  жодного  сліду.  Але  усе  завершиться  напрочуд  швидко  й  безболісно.Та  коли  ти  прокинешся,  а  мене  не  буде  на  твоєму  розжареному  ложі,  ти  не  засмучуйся  будь  ласка.  Я  тобі  звісно  писатиму  листи,  у  яких  будуть  вірші  про  мовчання,  освідчення  у  вічній  любові,  а  також  листя  з-під  твоїх  ніг.
Наші  вуста  торкатимуться  тривожно  й  відверто  допоки  не  загасне  небо,  уквітчане  зірками.  Не  забувай  про  те,  що  я  тобі  не  сказав  сьогодні.  Ця  мить  тягнулась  би  довгим  плетивом  колій  і  доріг,  що  нас  розділяють.  Тому  світанок  розклав  усе  на  свої  звичні  місця.  Тепер,  коли  я  самотньо  гортаю  книгу  і  дивлюсь  на  засніжену  вулицю,  а  день  доходить  до  свого  логічного  завершення,  я  думаю  про  твій  міцний  сон  і  втаємничений  спокій.  Отож  ти  спи.  Я  вірю  у  твою  молитву,  у  твою  недовершеність,  бо  тільки  у  ній  криється  уся  твоя  слабкість  й  незрівнянна  витонченість.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401398
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.02.2013

за боляче не дякують +

безмовно  втомлений  вечір
я  тут
а
ти  там  у  своєму
неспокійному  морі  на  хвилях  бурхливих
блукаючи  шукаєш  берег  і  вітер
у  своїх  глибоких  вітрилах
який  привів  би  тебе  до  його  володінь
 
ти  лежиш  на  молюсках  і  водоростях
шукаєш  світла  й  розради
ти  одна  і  тихо  помирає  усе
мов  на  нашому  дні  океани  захлинаються  вкотре
кричиш  молитвами  у  небо
але  як  би  я  щиро  не  пробачав  твої  сповіді
як  би  ти  вірно  не  гасила  зорі  у  моїх  очах
все  одно  між  нами  провалля
все  одно  між  нами  вулкани
я  кавен
випий  міцної  кави  і  гаси  свічу  на  підвіконні
засинай  одна

за  боляче  не  дякують
справді  подумай  про  це
коли  пече
залиш
нехай  загоїться
коли  вростає
коренем  любов
підлий  води
залиш  до  весни  дозрівати
коли  тобі
є  що  мені  сказати
помовчи  бо  мовчання
це  також  розмова

вітер  пестить  твої  коси
якщо  хочеш  дихати
дихай
лиш  випірни  з-під  важкої  води
я  знаю
ти  умієш  плавати
сонцем  на  поверхні
любов'ю  у  серці  моїм

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013

іди з миром

цей  січень  посічений
і  втомлений  сніг  мов  барвисте  намисто
зима  огорнула  плечі  твої
і  хмари  обважніло  повисли
б'ються  об  небо  як  риба  об  лід
а  ми  розливаємось  по  венах  холодом  і
солодкою  втіхою
солодким  мовчанням

у  твоїх  світлих  очах  і  виважених  рухах
можна  простежити  цей
метушливий  поспіх
спраглу  ніжність
і  закоханість  у  щирі  слова
які  у  тобі  барвисто  множаться
мов  жовте  листя  під  важкими  ногами  восени

і  якщо  колись  тебе  обступить
біль  і  тривога
якщо  хтось  коли-небудь  тобі  скаже
що  у  світі  багато  неправди  й  зневіри
ти  просто  подумай  про  наш  час
про  те  що  було  у  нас  із  тобою
і  все  одразу  ж  минеться
я  обіцяю

цей  січень  посічений
і  втомлений  сніг  мов  барвисте  намисто
зима  огорнула  плечі  твої
і  хмари  обважніло  повисли
б'ються  об  небо  як  риба  об  лід
а  ми  розливаємось  по  венах  холодом  і
солодкою  втіхою
солодким  мовчанням
я  мов  камінь  думками  на  дно
дивлюсь  у  вікно
де  пусто  і  сиро
благаю  тебе  не  озирайся
бо  те  що  позаду  минуле
іди  з  миром

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013

воскресіння +

я  хочу  тебе  досліджувати
класти  сніг  на  шкіру  твою
і  злизувати  його
класти  кокаїн  на  долоні  твої
і  злизувати  його
класти  мед  на  волосся  твоє
і  злизувати  його

готувати  тобі  сніданки
вдихати  глибоко  в  легені  ці  свіжі
прянощі  твого  теплого  тіла
купатись  під  твоїми  запахами
потопати  у  них  і  випливати  на  зовні  воскресаючи
творити  із  тебе  поезію
творити  із  тебе  життя
бачити  твої  поверхні  наскрізь  і  проходити  крізь  них
любитись  з  тобою  довго  і  пристрасно
розповідати  тобі  про  море  тишею
довго  губитись  і  швидко  знаходитись
ловити  на  тобі  переповнені  погляди  повені
шукати  прихистку  у  твоїх  згинах  і  вигинах

то  так  лише  перший  час  опісля  того
як  усе  розклеїться  розіб'ється  на  дрібні  уламки
бо  реальність  тебе  поглинула  увібрала
а  потім  звикаєш  до  цих  примарних  мрій
привчаєшся  до  байдужости  втрати  і  болю
шкіра  мов  гравій  стає  твердою  прозорою
вона  уже  не  відчуває  дотиків  тепла  і  світла
настає  цілковита  байдужість  до  реальності
приємна  така  байдужість
за  якою  слідує  очищення
воскресіння  буде  завтра
у  тобі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2013

зігрівати

зараз  нікого  й  нічого
тільки  спокій  і  тиша  огорнула
міцно  за  плечі  тендітні  твої

коли  ти  ідеш  вулицею
а  у  тобі  заметіль  кружляючи
впивається  кривавими  вбивцями
я  зігріваю  тебе  думками
я  зігріваю  тебе  втаємниченим  спокоєм

іти  босими  ногами  по  землі
що  за  кретин  повірив
у  твої  руки  які  так  непомітно
торкнулись  моїх?

ніч  опускається  так  швидко
на  теплі  і  ситі  плацкарти
у  яких  відстань  коротшає  завше  невпинно
і  нові  люди  і  нові  міста
впускають  нас  у  свої  обійми
зі  сп'янілими  вогнями  і  вірною  зрадою

у  твоє  тіло  можна  входити  легко  і  ніжно
ступаючи  навпомацки
щоб  не  розбудити  солодких  снів
твоя  шкіра  ніжна  вуаль  і  м'який  шовк
я  пішов  а  ти  залишилась
із  ранком
із  тишею
і  ти  поряд  ще  спиш
дихаєш  стишено

ця  солодка  печаль
і  мед  на  устах  і  вітер  у  волоссі  загубиться
усе  заживе
усе  затягнеться
лиш  ти  не  забудешся

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2012

не падай

цей  тривкий  пісок
і  незграбний  розрив  поміж  волосся  твого
що  пустило  коріння  у  море
дає  тріщини  такі  як  у  землі
під  час  посухи

це  мов  іти  по  гарячих  річках
що  розливаються  у  тобі  дощами
ці  клятви
ці  шрами
до  першої  сповіді
до  перших  надрізів
і  шрамів  підшкірних
так  мало  вірних  і  відданих
таких  щоб  просто  по-справжньому

каюсь  я  каюсь
будь  поряд
у  слові
у  тиші
ти  вище  літаючи  падаєш
не  падай
не  падай  на  небо  дощами  благаю
я  камінь  без  серця
ти  бачиш  лиш  світло
що  у  мені  проростає  тінями

в  грудях  грудень
у  грудях  пусто
у  тебе  сніг  у  волоссі
приходи  у  снах
молися  птахам
шукай  тепла  навпомацки
танцюючи  на  моїх  руках
цілуй  легко  і  вільно  у  скроні
своїх  близьких  і  рідних  людей
але  ти  не  падай  благаю
не  падай  на  небо  дощами

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012

через тисячі літ +

а  ти  знаєш  як  протікає  туга  і  біль
за  тією  людиною  з  якою  ніколи  не  будеш  поряд?
як  вона  звертається  в  клубок
у  чеканні  допоки  хто-небудь
нарешті  розв'яже  ґудзи

коли  не  цілуєш  її  у  пальці  при  першій  же  необхідності
коли  не  торкаєшся  її  втомленої  шкіри
коли  не  зігріваєш  її  коли  холодно
коли  не  вбираєш  запаху  її  парфумів

спочатку  потрібно  нагріти  ковдру
щоб  вона  зігрівала  тебе  до  світання
спочатку  потрібно  розтопити  лід
щоб  мати  змогу  втамувати  спрагу

це  просто  невірші
це  просто  прозорість
просто  розумій  усе  як  є
і  вдихай  мене  порівно
бо  кисень  солодкий  дурманить  твій  розум

я  увесь  відкритий  розрізаний
ось  витягай  усе  що  залишилось
легені  печінка  вірші
а  там  ось  і  серце
яке  сполохано  вибилось  із  сил  за  тобою

усім  так  бракує  часу
усім  так  бракує  любові
одягайся  якомога  тепліше  у  мої  думки  і  слова
вони  світяться  жаром  у  нічному  небі

і  зима  прийшла  у  наші  простирадла
і  птахи  кружлять  повисли  низько  над  хмарами
ранами  біль
ранами  сіль  пече  в'їдливо

прощай  кінець  зв'язку
попереду  у  нас  ще  ціла  вічність
і  ми  обов'язково  зустрінемось  через  тисячі  літ
а  ти  просто  будь  собою
просто  будь  поряд  думками  хоча  б
закриваю  очі  і  бачу  твої

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2012

порт +

твоє  тіло  самотній  порт  
а  серце  яскравий  маяк  
твоя  віра  крига  міцна  
я  натомість  блукаючий  пароплав  
що  ходить  по  морю  
обійнявши  твої  береги  

я  давно  нікого  не  любив  
я  шукав  цю  зрадливу  ніч  
а  знаходив  натомість  гірку  печаль  
і  хвилі  сумні  

все  що  ось  там  цілковита  нудьга  
вона  ж  принесе  обважнілі  сніги  
твоє  слово  солодкий  мигдаль  
твоє  тіло  обдули  вітри  

все  що  колись  нас  штовхало  у  вир  
іти  на  світло  наших  думок  
відбирати  простір  й  тепло  
а  зараз  твої  відчуття  
твоє  самотнє  єство  
замовкає  кричить  

ці  кораблі  відпливають  у  даль  
шукаючи  притулку  й  тепла  
падає  ніч  на  вологу  траву  
я  також  відпливаю  навіки  
прощай

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2012

свічка

коли  вона  заходила
у  густу  і  втомлену  осінню  ніч
її  волосся  куйовдилося  і  спліталося
втомлювалося  і  переливалося
зі  світлом  морської  води
із  вітром  її  приватної  свободи
й  безмежної  самотності

усі  її  сполохані  сни
усі  її  невловимі  відображення
живуть  на  глибині  тіла  й  кінчику  пальця
бо  вона  безстрашно  заходить  у  мою  близькість
як  ніж  у  хліб  черствий
вона  знаходить  мене  у  наскрізних  молитвах
мов  риба  неочікуване  тепло  на  дні  холодного  океану

вона  віддано  чекатиме  допоки  сонце
прийде  до  її  рук  і  попросить
народити  цю  вірність  і  свободу
цю  безстрашну  незалежність  і  самодостатність
допоки  трава  у  полі  зеленітиме
вона  збиратиме  смолу
із  плантацій  моєї  свободи

народжуйся  знову  і  знову
а  також  забувай  вчорашні  перехрестя  і  відстані
бо  твоє  серце
болить
воно  ще  б'ється  і  бореться  з  усіх  сил
так  зріло  і  пристрасно
як  вірить  свічка  що  палає
у  те  що  незабаром
має  стати  воском
як  те  що  вічного  нічого  не  існує
лиш  віра
лиш  спомин
й  нестримна  любов

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012

рослина

у  тобі  є  щось  від  рослини  
ти  ростеш  
ти  дихаєш  
ти  врешті-решт  можеш  зів'яти  
якщо  тебе  вчасно  не  виставити  
на  сонце  зігріти  тендітне  галуззя  
чи  підлити  у  вена  гірської  води  

чуєш  мила  як  ламається  наша  печаль  
як  вітер  нашіптує  нам  маршрути  
зустрічних  перехресть  а  між  пальцями  
пролягає  річка  майбутніх  морів  
що  світиться  променем?  
вона  загоряється  
вона  протікає  у  оці  
і  там  полохливо  вовтузиться  

у  моїх  грудях  проростає  цвіт  нашої  віри  
а  ти  уже  відчуваєш  цей  прихід  холодних  вокзалів  
як  за  горами  холод  стелиться  низько  
над  травами  і  ти  ловиш  сполохані  хмари  руками  
як  за  уквітчану  спину  западають  
важкі  сніги  і  короткочасні  повені  
а  cоковиті  слова  вгризаються  в  пам'ять  іклами  

ми  -  одна  матерія  
ми  -  одна  істота  
ми  -  єдина  цілісна  духовна  сполука  

більше  відпочивай  
більше  їж  фруктів  і  овочів  
більше  люби  і  люби  
так  відверто  і  нестримно  
як  ніколи  до  цього  не  відривала  
свого  серця  від  ребер  
так  немов  це  вперше  і  востаннє

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2012

живу я живу

привіт  як  ти?  
живу  я  живу  
дихаю  
інколи  читаю  те  що  не  було  ще  написано  
інколи  дивлюсь  на  зірки  
які  загоряються  золотим  відблиском  
і  дивлюсь  як  усе  помирає  
бо  осінь  уже  вхопила  нас  за  горло  
своїми  цупкими  тенетами  кігтями  

а  ти  
муляєш  мені  вірністю  під  серцевим  склепінням  
молишся  птахам  за  наше  спасіння  
і  слухаєш  як  б'ється  на  скронях  трава  
як  вітер  перемовляється  спалахами  світла  
ось  так  все  протікає  проминає  і  забувається  

вірші  потрібно  писати  такі  
щоб  кидаючи  їх  у  вікно  воно  розбивалося  
щоб  усі  хто  помирав  під  їхніми  словами  
воскресали  хоча  би  на  мить  
щоб  хотіли  дихати  хмарами  сивими  тінями  

ну  і  нехай  
ці  повені  і  русла  твоїх  передплічь  
це  втомлене  застуджене  серце  
не  зламають  тривкого  і  солодкого  
щему  того  що  у  нас  є  
своя  мова  рухів  
своя  особиста  відстань  між  тілами  
яка  часом  скиглить  інколи  сіпається  

ці  світлі  зорі  перестороги  освітили  ніч  
так  хочеться  вірити  у  твого  особистого  бога  
торкнися  мене  своїм  поглядом  
знайди  мене  поміж  темної  води  
що  тебе  обступила  і  тягне  на  дно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2012

ртуть

ти  безболісно  вростаєш  
у  моє  ребро
і  навмисно  витискаєш  
вічність  із  пальця  

ніч  ковтає  і  накриває  нас
своєю  сивою  тінню
а  ранок  ще  далеко  за  небом  
метушливо  вовтузиться  
сполоханим  світлом  

знаходиш  рану  на  тілі
знаходиш  отвір  у  небі
і  цілишся  прямо  у  серце
музикою  пливеш  по  шкірі  
впиваєшся  ненаситними  голками

літо  -  час  радіти  
осінь  -  час  переосмислювати  радість
жовтень  народжує  холод
по  стеблах  піднімається  волога
у  тобі  натомість  
протікає  запечена  ртуть  

ти  розчиняєшся  
мов  сіль  у  воді
як  віра  у  твоїх  щирих  молитвах
як  море  в  долонях  наскрізних

у  тобі  неозорі  помисли
у  цих  птахів  безпорадні  пестощі
я  писатиму  про  нас  історію
а  ти  бажатимеш  тиші  і  лестощів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2012

сліди

вже  котре  
народив  цей  ранок  тебе  
із  свого  цупкого  тепла  
із  своєї  прадавньої  туги  
ти  розмовляєш  про  інтенсивний  
ріст  дерев  і  як  опадає  листя  так  
немов  би  завжди  жила  у  їхніх  тінях  і  гілках  

на  твоєму  серці  запікається  стигле  сонце  
на  твоєму  серці  стигне  осінь  
ти  знову  прийшла  
ти  знову  пішла  
ти  знову  забулась  як  слово  
яке  жбурляєш  по  вітру  і  вишні  опадають  під  ноги  

ступаєш  навпомацки  по  краю  розлогих  небес  
тихо  шелестить  твоє  волосся  
вітер  вдихає  
вітер  мовчить  
а  я  іду  на  вогонь  і  тепло  
я  іду  на  запах  води  і  свободи  

знаходь  мене  поміж  своїх  порухів  
а  я  не  пишу  уже  
не  пишу  тобі  на  листях  віршів  
тому  що  осінь  у  мені  спить  
осінь  у  мені  проростає  коренем  
там  промінь  і  віра  
там  ніжність  

сонце  прокидається  
вже  ранок  тулиться  холодом  
до  втомлених  спин  
я  знаю  те  що  залишиться  обов'язково  проросте  
відблиском  світла  на  слідах  
де  ми  ще  учора  ходили  удвох  
бо  
ми  наповнені  солодким  спокоєм  
ми  наповнені  терпкою  спокусою  любити

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2012

безболісний біль

ти  прийшла  несподівано  
як  війна  у  мирні  і  втихомирені  сни  
ти  була  гола  і  трохи  втомлена  
хутко  прилягла  мені  нічною  вуаллю  на  плече  
і  почала  шукати  дно  мого  моря  

твої  слова  це  пошматоване  і  скалічене  
виделками  небо  яке  уже  пропускає  
крізь  себе  дощі  
і  вони  осипаються  
і  вони  потопають  у  травах  
твого  волосся  з  намиста  
ти  одна  зі  ста  
ти  одна  така  що  може  говорити  тілом  

напиши  мені  листа  
просто  поклади  туди  свій  невагомий  подих  
і  тривке  вагання  
а  також  опале  втомлене  листя  
що  лежало  під  твоїми  ногами  

цей  безболісний  біль  
твоя  особиста  потреба  
ці  янголі  із  світлими  тінями  
кружляють  над  тілами  убитих  
і  тих  хто  втратив  любов  
що  була  приречена  на  втрату  свідомості  

чекай  допоки  я  закінчу  свою  оповідь  
мовчки  молись  до  свободи  
бо  тільки  вона  може  переповісти  
як  я  тебе  забуваю  
вже  вкотре  
вже  вкотре  
а  осінь  вкриває  твої  мовчазні  
і  сповнені  ніжністю  плечі  
засинай  під  стукіт  вагонів  і  серця  мого

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2012

я бачив як помирає літо

ти  ковзаєш  по  мені  поглядом  
що  западає  мені  за  комір  недбало  
і  світиться  втомлений  місяць  
дивиться  рентгеном  крізь  наші  поверхні  
задумливо  мовчить  вбирає  тривогу  

час  ущільнується  
повітря  розсипається  
тіла  зближаються  
дихай  так  щоб  не  дихалось  
слідкуй  за  потоком  спокою  
бо  іскряться  погляди  крики  

розколи  ці  гори  навпіл  
подрібни  хліб  черствий  
і  дай  втопитись  мені  
у  винному  світлі  
бо  осінь  приходить  під  пальці  струмом  

губами  по  шиї  
розкушуєш  вишні  налиті  стиглістю  
мов  ріки  що  набухають  восени  
обмиваючи  береги  своїми  руками  
і  втомлено  лягаєш  на  піднебіння  землі  
слухаєш  дзюрчання  слів  піднебесся  

я  бачив  як  помирає  дощ  
я  бачив  як  помирає  літо  
дівчинко  воскресай  у  моїх  рядках  
ми  уже  зостались  у  післявчора  
ми  уже  розминулись  назавжди  
а  я  сумую  за  нами  

відстань  живе  у  трамваях  
що  ходять  поряд  регулярно  
по  коліях  
по  венах  тремтять  вогнями  
і  у  тіло  осипаються  попелом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2012

два серця +

не  сердся
у  мене  два  серця
а  ще  кілометри  пустих  віршів
без  смислу  і  рим
тому  ти  маленька  
гріши  поки  є  ще  час  для  спокуси

прислухайся  до  власного  тіла
бо  тільки  воно  може  розказати
як  наростає  і  пульсує  листя  на  гілках
як  ламається  від  ніжності  трава

твоя  цілковита  й  безмовна  втома  
спадає  на  довжелезні  коси  
і  серце  твоє  западає  у  глиб  моря  
де  ти  одна  
і  все  поглинається  разом  з  початком  

танцюй  від  ніжності
помирай  від  любові
думай  рухами  а  також  
клади  свою  голову  мені  поміж  ребра
і  слухай  як  води  затікають  під  небо

не  наступай  собі  на  горло
не  згортай  це  пріле  від  сирості  листя
усю  цю  сутність  двоїсту  й  імлисту  
а  дихай
просто  продовжуй  ритмічно  стріляти

cонце  западає  за  камінь
і  пускає  цівку  тіні  на  землю
сьогодні  день  сумний  і  порожній
як  пляж  восени  

ховаєш  запястки  між  літер
і  словом  ковтаєш  напругу
думками  роздмухуєш  вітер
щоб  бачити  віру  і  тугу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2012

тиск

не  кидайся  у  мене  
словами  цеглинами  
вони  липнуть  до  твоєї  сукні  
як  пилюка  на  вологі  стеблини  
а  між  тонкими  судинами  там  
де  завмирає  тиша  на  мить  
ти  знаходиш  мене  на  кінчику  світла  
що  рухається  по  шкірі  навпомацки  

cтупаєш  ногами  недбало  
мов  cтоліттями  по  битому  склу  
черпаєш  вогні  що  вилизують  небо  
над  змореним  містом  спросоння  
де  мене  зустрічають  промоклі  вокзали  
і  очі  прости  перехожих  
що  курсивом  окреслюють  лінію  світу  
але  в  ньому  немає  наших  поверхонь  

сиплеш  пісок  мов  
із  неба  зірки  опадають  
нам  за  втомлені  спини  
але  ми  невпинно  й  безжально  
штовхаємо  вітром  втоптане  листя  
і  йдемо  на  ігристе  світло  машин  
і  музику  сп'янілих  дощів  
так  як  літаки  падають  
у  цупкі  сіті  волосся  морського  шлунку  

приймай  мій  сигнал  з  відкритим  навстіж  серцем  
вловлюй  кожен  погляд  
який  я  вимовлю  мовчки  тілом  
вдихай  запахи  кори  і  спраглого  сіна  
там  усі  наші  сліди  
там  усі  наші  сповіді  
воскресни  на  мить  і  завмри  
ти  відчуваєш  як  збільшується  тиск  
на  кінчику  світла?  
заплітаю  твої  плечі  у  руки  свої

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2012

відчуття

сьогодні  у  твоєму  оці
народився  серпень
хоча  ще  далеко  до  неба  
летіти  нам  обом  

палити  шкідливо
любити  шкідливо
але  я  не  вірю  у  це

слово  вирване  із  потойбіччя
cебто  із  протилежно  берегу  твого  сну
розпочинається  якось  так  із  нічого

ти  перепливатимеш  моря  і  затоки
а  втомлені  сніги  що  сповзатимуть  із  гір
як  ніч  на  зруйновані  дахи  і  подвір'я
колихатимуть  волосся  твоє  що  проросло  восени  
мов  трава  на  голих  подвір'ях

я  знаю  багато  cлів  недоречних
але  їх  не  потрібно  говорити  безперечно
коли  не  знаєш  що  за  ними  стоїть
така  пустка  як  вода  мого  пароплаву

дивишся  в  себе
а  там  пересторога  безкрайня
і  сутінь  проступає  на  шкірі  вологим  диханням
як  скляний  порох  у  срібній  імлі

я  говоритиму  тихо  з  птахами
пеpeкидатимусь  із  ними  награбованим  пір'ям
аби  було  їм  тепло  коли  дощі  западатимуть
гулко  і  м'ягко  за  їхні  втомлені  крила

ти  річка  яка  протікає  під  шкірою
а  слова  самі  виливаються  тобі  із  рук
як  змії  що  виповзають  з-під  ламкого  очерету
і  ми  стрічаємо  світанки  
як  спорожнілі  потяги  на  самотнім  пероні

як  ти  себе  почуваєш?
так  немов  би  буду  жити  вічно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012

на поверхні

усі  мої  рядки  
усі  мої  слова  
усі  мої  недоречні  мовчаники  врешті-решт  
проходять  крізь  мене  
вони  проростають  на  кінчиках  пальців  
вони  там  народжуються  

дійсність  тільки  тепер  і  зараз  
ось  вона  
відчуй  цю  вібрацію  тіл  
намацуй  її  пошепки  

заплітай  ці  слова  собі  у  волосся  
роби  ґудзи  на  пасмах  трави  
сінокоси  і  сосни  
ще  досі  терпнуть  в  бажаннях  
північних  вітрів  
де  є  початок  початку  
там  ріки  розпочинають  дорогу  до  бездомних  морів  

ти  кажеш  що  не  розумієш  моїх  віршів  
так?  
сідай  поряд  
мовчи  а  я  торкатимусь  словами  поверхні  води  
а  чисте  поле  душі  
під  тілами  пашітиме  тиском  

ти  кажеш  що  я  завжди  пишу  про  одне  і  теж  
любов  
море  
щирість  і  відвертість  
а  ще  усілякі  нісенітниці  
про  які  уже  було  написано  мною  по  сотні  разів  
але  ти  мовчи  мов  набрала  у  рота  мене  
ти  така  гарна  зараз  
благаю  розпали  у  мені  пожежу  
нехай  горить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2012

вільний

вигадую  
віршочервень  
віршотравень  
вір  що  трави  покошені  вдихають  
похапливо  гамір  
і  народжує  море  ці  хвилі  шумні  
а  також  допиває  весна  тебе  із  листя  вишневого  

у  воду  камінь  руками  кидати  
я  тану  мов  лід  
я  тону  мов  
титанік  
ти  та  
чи  все  ж  таки  
ні  
для  когось  ще  не  відчута  зовсім  історія  
мов  літо  що  тягнеться  
цигарковим  димом  невідомо  куди  
ти  солодка  як  мед  і  чиста  мов  скло  проти  сонця  

ніжно  так  розрізай  мої  речення  
наливай  по  вінця  ігристе  вино  
мов  хліб  жовтоокий  подрібнюй  собі  на  долоні  
живи  без  цілей  
немов  уже  ніколи  не  будеш  зцілена  

а  я  продовжую  вигадувати  
віршочервень  
віршотравень  
вір  що  трави  які  торкають  тебе  то  є  я  
ти  чуєш  що  слово  не  лине  із  горла  землі  
лиш  гомін  кварталів  і  дзюркіт  
підземних  забутих  пророцтв  
коли  лід  під  сонцем  палючим  вже  тане  
а  я  мов  титанік  на  дно  
ти  та  
чи  все  ж  таки  
ні  

джаз  це  музика  що  лине  із  надр  душі  
лягають  вірші  на  червень  і  травень  
а  ти  прокидайся  
пірнай  у  листя  вишневе  
чорнилом  волосся  розписуй  малюй  
і  сни  прикрашай  віршами  чужими

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2012

крапка

це  все  лиш  попередження  
стиснутих  губ  заперечення  
і  вузлів  від  обірваних  струн  
від  обірваних  речень  
сумних  і  не  дуже  

любов  перш  за  все  потребує  прощення  
що  приходить  занадто  пізно  
як  літо  в  легені  сирі  
а  тоді  приходить  осінь  
вчорашня  зрадлива  коханка  

відчуй  цю  справжність  
і  щирість  як  лезом  під  шкіру  
проколюй  небо  виделкою  
виливай  дощі  потопельників  собі  на  обличчя  
і  вдавай  що  пишеш  музику  відвертості  

оголюй  збентежені  вікна  і  дроти  на  руках  
впускай  сонце  з  пожовклими  пальцями  
і  нехай  буде  тепло  тобі  коли  поряд  немає  мене  
бо  вітер  в  животі  тривожно  кружляє  
зриваючи  із  серця  налиті  стиглістю  вишні  

будь-яка  історія  
розпочинається  із  крапки  
будь-яка  історія  
розпочинається  із  тебе  
cлухай  удари  сердець  втомлених  чайок  
що  прилетіли  у  твої  сновидіння  
слухай  це  море  
воно  у  тобі  втопилось  
мабуть  навмисно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2012

про хороше +

я  хочу  думати  про  хороше  
пришли  мені  свою  усмішку  поштою  
я  ж  багато  не  прошу  
у  мене  руки  у  шрамах  зношені  

я  хочу  солодкого  натще  
вітру  в  кишенях  і  слів  незавчених  
я  вірю  у  правду  
я  знаю  так  правильно  
і  хто  б  казав  що  слово  не  сила  
ми  сильні  я  знаю  ми  сильні  

інколи  хочеться  простої  щирості  
як  молитвою  у  небо  врізатись  
проломити  усі  заборони  і  помисли  
це  мов  до  рота  чогось  терпкого  і  кислого  

коли  б  тобі  дівчинко  струм  по  волоссю  
і  ногами  у  глибокі  подвір'я  стоптані  
тоді  ти  була  б  безсмертною  і  досі  
ступала  на  літери  босою  

люди  ж  бо  хочуть  впевненості  
люди  ж  бо  хочуть  постійності  
їм  усе  заборона  
їм  усе  невдоволення  
це  прокурене  літо  вдихає  тебе  у  легені  
і  дерева  пускають  у  землю  корені  

твої  руки  сплелися  мов  виноградники  
під  легкими  ногами  апостолів  
і  тіні  на  стінах  бігають  колами  
я  благаю  заповни  цю  тишу  
своїм  тілом  порівно  

вже  ранок  світає  воскреснувши  
і  сонце  лоскоче  
на  подвір'ї  траву  уже  скошену  
хочеться  думати  про  хороше  
я  пришлю  тобі  усмішку  поштою

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2012

пандоро

і  настане  найкращий  день  
із  усіх  уже  надуманих  нами  пандоро  моя  
і  на  долонях  твоїх  проростатимуть  
паростки  літньої  туги  чи  суму  
а  водорості  будуть  волоссям  на  тілі  морськім  

а  світло  грається  в  піжмурки  
і  так  тихо  навкруги  
що  аж  чути  гупання  серця  підземного  
і  можна  курити  повітря  німе  

на  волоссі  твоїм  рожевім  як  сонце  
як  сніг  яким  вкриваються  діти  зимою  
вплітаються  сни  
а  літо  собі  співає  тай  спить  безпробудно  
а  ми  поглинаємо  поцілунки  бездонні  

народились  пожили  нажили  відійшли  
птахи  то  є  зорі  між  літаками  у  небі  
ця  спрага  пустельна  втинає  нам  дні  
а  ти  набираєш  у  рота  слів  і  тримаєш  під  серцем  
допоки  крики  віршів  і  крики  людей  
затихнуть  замкнуться  і  перетворяться  в  крапку  

змішати  землю  з  водою  
а  кров  з  молоком  і  створити  тебе  
о  пандоро  моє  недосяжна  як  небо  безмежне  
і  мокре  від  слів  чи  від  сліз  
давай  ловити  губами  дощ  із  львівських  кульбаб  

вільха  гербарій  черемха  і  насіння  соняшнику  
вкривають  твоє  голе  тіло  пандоро  
а  ти  навиворіт  лезом  проколюєш  нутрощі  
але  не  вмираєш  як  завжди  
бо  ще  є  жменя  часу  на  дурниці  

ти  так  як  і  усі  лезбійки  ховається  в  тиші  
і  темряві  допоки  хтось  не  розстелить  
тобі  сновидіння  під  спину  і  покладе  м'ягко  
на  листя  жовтневе  а  потім  поцілує  
не  доторкнувшись  
пандоро  моя  недосяжна  
прокинься  
прокинься  
я  все  видумав  навмисно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2012

вистріли

дивимось  в  небо  шукаючи  отвір  
чи  вибух  на  кінчиках  пальців  cвоїх  
а  літо  як  завжди  розставить  усе  на  місця  
і  карти  всі  ляжуть  так  вдало  
як  слово  люблю  на  взаємне  люблю  

нехай  моє  тіло  і  літери  інкарнують  
і  покладуть  у  гробницю  над  часом  
а  там  уже  і  старіння  і  смерть  
так  як  має  бути  із  усіма  грішними  
врешті-решт  

наше  життя  це  покалічена  серцевина  
райського  яблука  
це  відсторонене  середньовіччя  
це  відлюдне  середземномор'я  
так  манить  до  себе  своїми  примарами  

народжуйся  поезіє  чиста  і  світла  
як  матір  усіх  дітей  
а  також  наївна  й  продажна  
як  грязна  повія  
повій  вітром  повільним  в  кишені  
повір  ми  вільні  мов  птахи  

не  твоя  вина  що  все  давно  затихло  
краще  налий  мені  вина  у  шлунок  
бо  пронизує  наскрізь  холодний  вітер  і  
повітря  повісилось  тихо  і  люди  на  німо  
співають  пісні  сиві  тобто  післявоєнні  

усі  мої  рядки  вирвані  вистріли  
помислом  чистим  
і  числа  і  дати  і  люди  і  все  на  світі  
добра  історія  із  щасливим  кінцем  
лиш  знай  що  це  пишеться  
на  одному  диханні  
на  одному  ударі  серцевого  нападу  
цей  серпень  ще  прийде  і  ти  будеш  кохатись  
у  травах  у  горах  у  слові  
о  моя  земле  всеосяжна  і  мила  

ти  бачиш  як  по  наших  полях  топтались  ворожі  війська  
а  також  торговці  свіжим  насінням  і  сіллю?  
ці  крики  у  повітрі  
ці  синці  на  калітстві  
ці  вистріли  під  шкірою  
ти  віриш  у  завтра?  
я  вірю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2012

cонце +

це  ти  
тиша  їдка  і  пекуча  як  сон  
це  ти
море
до  ре  мі
як  місяць  у  очі  
і  музика  сонця
це  ти

у  тобі  є  світ  і  світло
сьогодні  я  торкався  до  тебе  
і  слово  тремтіло  у  тілі
і  прокидались  вітри  у  горлі
о  ти  моя  холодна  самотносте

а  камені  лежать  між  водою  
що  тече  собі  без  упину
і  тиша  тебе  затулила  мов  сон
ти  сонцем  у  очі  прийдеш
я  знаю  це  сон
це  сон
це

коли  ти  мені  кажеш  що  усе  буде  добре
так  і  стається
молитись  чекати  і  вірити
молитись  і  вірити

бачу  ліс
я  хочу  його  нюхати  і  збирати  там  ягоди  
а  потім  несміло  пірнати  у  небо
а  потім  творити  історію  із  крапки

ти  цілуватимеш  
себе  у  зап'ястки
і  музика  тектиме  по  шкірі  
твоїми  руками  намистами
а  ми  
всього  лиш  паралельні  світи
світи  у  очі  променем  лезом  чи  жалом

шукати  у  всіх  перехожих  ту  котра
живе  у  мені
ми  самі  усе  вигадали
прокинься!
ти
тиша
ти  сонцем  у  очі  прийдеш
я  знаю  це  сон
це  сон
це

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2012

ти мене поклич

цей  порожній  до  щенту  день  твориться  
із  миттєвостей  кволих  
це  випране  акварельне  небо  простягнулось  
із  мрій  обнадійливих  
ці  відчинені  навстіж  вікна  що  стовбичать  навпроти  
усе  це  чуже  і  давно  вже  невтішне  
бо  то  все  не  ти  

ці  вірші  довгі  як  потяги  
інколи  слова  самі  приходять  
як  незвідані  гості  додому  
одного  дня  ми  утечемо  і  поїдемо  тихо  
на  світло  північної  зірки  
я  візьму  лиш  чорний  хліб  молоко  і  наших  дітей  

ми  невміло  розрізатимемо  тілами  застиглу  ніч  
як  масло  ножем  
ловитимемо  повітря  в  долоні  зі  швидкістю  вітру  
і  кричатимемо  гулко  у  даль  слова  ще  несказані  

ти  мене  поклич  коли  потрібно  буде  збивати  літаки  
чи  зірки  посеред  неба  новонародженого  
ти  мене  поклич  
я  добі  допоможу  

нас  зустрічатиме  призахідне  сонце  
і  міста  що  не  сплять  ні  секунди  
вони  будуть  настільки  холодними  
що  їхня  кров  розчинятиме  метал  у  волоссі  
але  ми  будемо  разом  
нам  буде  тепло  

коли  сонні  риби  відкладатимуть  
до  моїх  втомлених  рук  ікру  
коли  пісок  поглинатиме  воду  
ти  вкотре  прийдеш  і  підеш  і  розчинишся  
як  сіль  у  воді  
як  слово  у  тиші  
як  порох  пульсуючих  закоханих  сердець  

це  безкінечне  плетиво  доріг  
що  ведуть  до  твого  порогу  
ці  бездонні  горизонти  за  вікном  
дають  мені  шанс  на  твоє  воскресіння  

ти  мене  поклич  якщо  треба  буде  збивати  літаки  
чи  зірки  посеред  неба  новонародженого  
ти  мене  поклич  і  
я  приїду  до  тебе

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012

заломлені промені

коли  холодна  вода  западає  у  твоє  зморене  тіло  
це  означає  що  хтось  думає  про  тебе
хтось  пише  звуками  вірші  без  слів
а  птахи  собі  думають  що  вони  
авіалайнери  міжсерцевого  сполучення

а  ти  все  приходиш  у  мої  володіння  і  миттю  ідеш
не  зронивши  жодного  слова  додолу
мов  ці  давно  запечені  від  сонця  палючого  
яблука  на  моїх  підвіконнях
які  не  наважаться  врешті-решт  упасти  і  вмерти

і  листя  тобі  під  подушки
і  слова  тобі  між  ключиці
а  літо  наближається  до  нас  так  хутко
як  голуби  до  рук  із  хлібом  черствим  і  подрібненим  

нехай  зігрівають  тебе  зірки  піднебесні
цей  ранок  ще  ситий  бо  у  нього  є  сонце
нас  зустрічатиме  тиша  із  глибокими  обіймами
і  ти  зрозумієш  усе  
коли  буде  вже  пізно  змінювати  нездійсненне
залиш  мені  на  прощання  хоча  б  поцілунок  на  дзеркалі
чи  запах  парфумів  на  сорочці  зім'ятій

ці  очі  води  і  щастя  десь  на  узбіччі  
будуть  спокушати  своїми  спокусами  
і  руки  у  неба  покусані  
уже  не  зупинять  нізащо  твоїх  помилок

і  будуть  обіймати  тебе  на  холоднім  пероні
закохані  руки  і  заломлені  промені
десь  не  в  парижі
десь  у  протилежній  галактиці
а  я  допиватиму  по  краплині  свої  сновидіння  
і  зустрічатиму  ранок  прийдешній
без  тебе

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2012

мить

у  моєму  підшкірному  місті  тихо  і  темно  
людей  пустеля  пуста  і  завмерла  
усі  лиця  змінились  і  ролі  акторів  навзаєм  
а  можливо  це  все  я  загубив  особисто  
ти  втрачаєш  намисто  своє  
по  бруківці  сліди  вже  чужі  не  мої  

інколи  сумую  за  тими  хто  дав  
мені  шанс  на  життя  
кого  я  продовжую  своїми  діяннями  
потрібно  їхати  але  щоб  обов'язково  повернутись  
я  буду  повертатись  до  вас  обіцяю  
бо  ви  мої  молитви  безсмертні  

напиши  історію  про  мене  
своїми  романами  криками  безглуздими  римами  
народжуйся  вкотре  із  літер  в  уявах  незримих  
і  не  ховай  свої  титри  
в  кишенях  мілких  перехресть  
бо  сьогодні  повітря  дихає  сирістю  

не  ковтай  свого  тіла  
не  стріляй  по  мішенях  очима  причинами  
не  закривай  кордони  і  шрами  натільні  
ми  вільні  
але  для  початку  потрібно  повірити  в  це  
дихай  повільно  і  думай  як  птах  

якщо  ми  зараз  не  поряд  то  
просто  будемо  мінятись  тілами  
ти  безсмертною  станеш  вже  вкотре  
а  я  невмерущим  і  так  безкінечно  
домовились?  

це  небо  таке  наскрізне  
цей  вітер  такий  вільний  
а  ти  тримаєш  мене  за  руку  
і  час  занадто  повільний  
щоби  зупинити  цю  мить  
бо  вона  найкраще  що  було  у  моєму  житті

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2012

нове життя

є  такі  люди  з  якими  мені  приємно  помовчати  
просто  разом  дивись  на  вогонь  
кидати  каміння  у  воду  
чи  блукати  безкінечним  плетивом  вулиць  
їх  потрібно  цінувати  і  берегти  
за  них  треба  триматись  
як  за  останній  шанс  чогось  світлого  і  доброго  

ти  виношуєш  у  лоні  своєму  нове  життя  
я  знаю  ти  його  назвеш  світло  усіх  світів  
бо  він  для  тебе  усе  
якщо  світ  плаче  це  означає  що  він  живий  
тримай  мою  руку  
тримайся  за  порух  застиглий  
за  кожен  міліметр  спільного  простору  

так  багато  слів  ще  не  сказаних  
так  багато  світла  ще  не  побаченого  
так  багато  часу  щоби  мовчати  
у  кожному  серці  словами  німими  
і  так  мало  щоб  врешті-решт  сказати  
найголовніші  у  світі  слова  
я  люблю  тебе  
давай  утечемо  від  усіх  обов'язків  
давай  збожеволіємо  і  станемо  безсмертними  

колір  твоєї  шкіри  нагадує  поверхню  страху  
що  виповзає  з-під  наших  грудей  
ритмічним  гупанням  стомлених  cердець  
запах  твого  небезпечного  плетива  рук  
нагадує  запах  переспілого  яблука  
що  заплуталось  у  травах  густих  і  загубилось  
як  вітер  у  твоїх  лабіринтах  

ти  прийдеш  до  мене  з  війною  коли  
cлово  поглинатиме  тишу  і  скажеш  
любий  візьми  на  руки  цей  світ  
ми  ж  бо  його  творці  
ми  ж  бо  його  власники  
гойдаймo  його  
нехай  засинає

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012

придумати світ +

усі  можливі  історії  всесвіту  
починаються  з  тебе  
бо  ти  і  є  його  незмінним  початком  
ти  колекціонуєш  і  збираєш  їх  
як  обгортки  від  солодощів  

річка  витікає  із  горла  
сонце  сходить  під  вікнами  
весна  зустрічає  тебе  хтиво  і  радісно  
я  бачу  вкотре  твої  контури  і  ти  завжди  
не  така  як  раніше  
гаряча  як  африка  
загадкова  як  індія  

сонце  не  камінь  
вічність  не  щастя  
я  забираю  тебе  на  папір  
щоб  ти  була  на  поверхні  у  слові  моїм  

вкривайся  теплом  по  самі  вуха  
бо  ніч  може  бути  підступною  
або  гіркою  відсутністю  половини  тебе  
торкайся  моєї  тіні  
гортай  сторінки  нового  дня  
не  змикай  своїх  очей  ні  на  мить  
бо  майбутнє  заборонено  манить  і  
мабуть  ти  заварюєш  собі  чай  і  слухаєш  радіо  

ми  заходили  у  цю  тягучу  і  застиглу  ніч  
беззвучно  й  беззахисно  
як  війська  за  мить  до  зустрічі  з  ворогом  
ти  казала  
а  може  не  треба?  
давай  краще  повернемося  
я  мовчав  і  тримався  за  руки  твої  
як  за  спасіння  усьго  живого  і  сущого  

бриніло  усе  до  чого  ми  притулялися  
твій  голос  це  обрій  нашої  неокриленості  
ти  це  я  
ти  відкриття  неосяжного  простору  

ми  все  глибше  пірнали  у  пустку  пустот    
шукаючи  місце  де  можна  було  б  вкотре  
втопитись  у  тілах  одне  одного  
але  неодмінно  вижити  
бо  кінця  як  такого  не  існує  
його  ще  не  придумали

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2012

небо

благаю  ти  тільки  не  хвилюйся  
у  мене  все  добре  
живу  собі  як  усі  набравши  у  очі  води  
і  відпускаю  її  коли  хмари  
латають  небо  безлике  і  сире  

сьогодні  зранку  похмуро  
настрій  помірно  континентальний  
погляд  сплетений  у  міцний  вузол  
стурбованого  голосу  що  звучить  під  водою  
бо  ти  не  тут  
а  я  на  поверхні  кричу  до  нікого  

якби  ти  була  поряд  було  б  усе  по-іншому  
правда?  
таке  враження  що  я  лечу  
до  неба  а  потім  різко  падаю  тобі  на  обличчя  
бомбардувальним  дощем  
і  танцюю  вітром  в  кишенях  
що  гонить  стурбоване  листя  
лоскочачи  кінчики  твоїх  тендітних  пальців  

пишу  тобі  бо  час  це  війна  яка  вбиває  історію  
твоя  ковдра  мабуть  ще  тепла  
і  до  сих  пір  пахне  нами  а  також  запашною  кавою  
головне  що  ми  живемо  у  спільних  історіях  

таке  враження  ніби  я  випав  росою  під  ноги  
низько  вклонившись  на  твої  втоптані  
легкі  сліди  що  розляглись  на  траві  
під  моїми  галасливими  вікнами  
вони  вказують  мені  вірний  маршрут  

бо  там  є  стежина  до  твого  піднебесся  
бо  там  ти  учора  літала  навпомацки  
бо  ніч  зрадлива  накрила  твої  очі  вуаллю  
і  ти  не  помітила  що  я  тебе  читав  по  складах  
але  ніяк  не  зміг  дочитати  
бо  закінчення  це  як  початок  незвіданої  і  тремтливої  
історії  яку  ми  ще  обов'язково  напишемо  разом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012

по частинах

я  бачу  тебе  у  собі
і  збираю  твій  світ  по  частинах    
із  намиста  
бісеру  і  піску

моє  місто  світить  очима  убивці
а  ти  заварюй  собі  кави  і  купайся  у  глині
вивертарся  навиворіт  
і  мовчи  
мовчи  допоки  вибухне  голос  у  бронхах

буває  по-різному
руки  на  сонці  
руки  під  дощем
руки  в  руках
головне  дожити  до  ранку
а  там  усе  як  по  нотах  
ступає  вічності  час  по  вологих  обличчях  дощу
без  нас  
бо  ми  наодинці

прочитай  і  вивчи  мене  напам'ять
кожну  клітину  думку  слово  
рух  подих  подив  постріл  дотик  вагання
молись  до  птахів  
говори  про  несказане
думай  про  незбагненне
купайся  у  хмарах
роби  заборонене

другий  день  поспіль  мені  сниться  море
приємно  робити  звуки  на  твоїй  поверхні  
що  пливуть  кораблями  у  небо
ти  мій  музичний  інструмент
шукай  звуки  у  тишині  
шукай  свого  музиканта
заплітай  ліхтарі  у  тілі  своїм  і  світи  щоєсили  

не  пускайте  віршів  у  безодню
ми  не  такі  як  були  раніше
не  кидайте  любов  
у  провалля
повертайся  якомога  скоріше
я  збираю  твій  світ  по  частинах  
я  бачу  тебе  у  собі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012

море

коли  море  вивертає  з-під  себе  глибинність  
річок  і  озер  а  також  прихильність  до  сили  
твоїх  очей  без  меж  як  пустеля  
я  пишу  листівки  у  жовтих  конвертах  дерев  
без  зворотньої  адреси  
до  неба  
до  вітру  
і  пускаю  по  морю  

коли  вітер  у  тобі  робить  протяги  
і  дме  у  відчинені  сполохані  вікна  
коли  потяги  це  наші  вчинки  
коли  люди  fast  foodи  що  зараз  не  поряд  
а  просто  життєво  необхідні  як  солодкий  кисень    

у  тебе  життя  весна  
у  тебе  їжа  весна  
у  тебе  сенс  життя  це  суцільна  весна  
є  такі  слова  якими  можна  розпалювати  вогнище  

писати  про  тебе  стало  набагато  складніше  
трьох  вимірним  словом  
описувати  те  чого  не  бачиш  насправді  
робити  кроки  на  зустріч  в  пітьму  
іти  один  за  одним  тримаючись  осторонь  
мовчати  про  все  на  світі  

відпускай  усе  що  тримало  
на  поверхні  твій  розум  
я  хочу  втопитись  у  твоїй  глибині  
ми  пірнали  щоб  уже  не  повернутись  ніколи  
до  світла  
до  кисню  

привіт  
як  справи?  
привіт  
весна  
а  у  тебе?  
море

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2012

любов +

любов  це  все  що  ми  маємо  наразі  
це  ніби  одна  цигарка  і  один  сірник  
одна  мішень  і  один  постріл  
любов  це  те  що  нас  зігріває  коли  нам  холодно  

ти  ідеш  на  перший  трамвай  що  збігає  униз    
по  вузьких  cуглобах  нашого  міста  
мов  вода  що  біжить  поміж  шпарини  бруківки  
теплим  подихом  дмеш  у  вікно  і  думаєш  
що  час  спливає  дуже  хутко  коли  поряд  
не  я  
це  мов  яд  що  нічим  
не  виводиться  із  організму  

потрібно  не  боятися  відпускати  
потрібно  іти  щоби  повертатися  
вірші  мають  бути  ненаписаними  
музика  має  бути  незіграною  
любов  має  бути  взаємною  

ці  твої  незграбні  уста  що  цілують  зап'ястя  
твій  погляд  це  жало  що  пронизує  наскрізь  
усе  тіло  від  чого  воно  терпне  і  солодшає  
мов  вино  що  пульсує  на  спілих  виноградних  гронах  
поміж  грузинських  плантацій  
де  сонце  виблискує  на  шкірі  вогнями  

не  тривож  моєї  тиші  
якщо  ітимеш  
то  іди  не  розрізаючи  тілом  німого  повітря  
іди  так  щоб  не  було  чутно  
твого  поривчастого  дихання  
твого  безтурботного  оніміння  

слово  це  мистецтво  звуку  і  думки  
воно  виходить  із  середини  пересічення  площин  
воно  проходить  крізь  клітини  і  протікає  у  венах  
любов  це  коли  є  про  що  помовчати  
кохана  моя  
любов  це  все  що  ми  маємо  наразі  
одна  мішень  і  один  постріл  
кохана  моя  
кохана  моя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012

перенасичення киснем

перебираєш  невміло  пальцями  
своє  сполохане  від  вітру  волосся  
мов  ослаблені  струни  гітарні  
і  
віртуозно  вгинаєшся  тілом  
як  підбитий  метелик  під  сп'янілим  дощем  
що  упав  до  ніг  втомленим  перехожим  

мабуть  ще  не  придумали  таких  слів  
які  б  могли  описати  твою  красу  
бо  усі  слова  щодо  цієї  краси  
уже  належать  тобі  

вбирай  у  намисто  цю  терпку  і  солодку  мить  
вбивай  навмисно  словами  це  змарніле  мовчання  
усю  твою  недовершеність  людcьку  

я  витягав  із  тебе  слово  як  ніж  
з-під  міцного  ребра  
я  розповідав  тобі  про  шум  мілководної  
річки  що  колись  доторкалася  до  наших  
ще  не  затертих  від  повітря  площин  

я  завмовляв  для  нас  весну  
і  грози  що  пролітали  б  крізь  пальці  
до  світла  мов  порох  
що  незграбно  осідав  на  каламутну  вологу  

філіжанка  кави  у  твоїх  руках  
у  моїх  твоя  солодка  безмежність  
ти  віддаєш  мені  тепло  
воно  зараз  для  мене  як  беззахисний  кисень  

я  відчуваю  пульсацію  листя  і  легке  
лоскотіння  трави  яка  щодня  проростає  
на  моїх  долонях  що  поривчасто  дихають  
мов  легені  наповнені  сирим  димом  

ти  спиняєш  мене  за  крок  до  провалля  
глибоко  цілуєш  під  листям  
бо  весна  б'є  тиском  у  словах  твоїх  
бо  весна  у  тобі  розпускає  свіжі  пагони

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2012

пам'ять

опісля  людей  залишаються
шрами  підшкірні  і  годинники
що  вічно  крутять  назад
лиш  кілометри  спорожнілих  слів
вірші  і  діалоги
діалоги  і  відверте  мовчання

поглядом  можна  торкатися
такі  доторки  становлять  зорову  і  серцеву  пам'ять
або  пам'ять  площинних  поверхонь
ми  маємо  усе  крім  їхньої  внутрішньої  рівноваги
це  і  робить  нас  недосконалими  і  безсилими  богами
що  нічого  не  можуть  зробити  із  цим  тягарем

як  добре  я  відчуваю  час  за  спиною  поколінь
як  добре  тебе  знати  не  до  кінця
не  до  початку

слово  любов  до  судоми  гірке  і  надто  крихке  
щоб  мати  змогу  говорити  про  нього  внутрішнім  тілом
щоб  мати  потребу  писати  про  нього  будь  що
я  більше  не  буду

і  сам  себе  обманюю  
бо  так  легше  ось  так  вічно  шукати  шляхів  
де  немає  перешкод  і  застережень
слабкість  породжує  мужність
роздуми  породжують  слово
а  давай  залишимось  тут
трохи  довше  ніж  зазвичай

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012

глибина

допоки  гартується  сталь  у  наших  серцях  
і  світло  повільно  впускає  повітря  
день  поглинає  
але  не  ковтає  усе  твоє  тіло  у  себе  
потрібно  тамувати  подих  

ця  зголодніла  до  нудоти  
тиша  
і  ти  вже  не  ти  
і  я  вже  не  я  
і  ми  вже  не  ми  
бо  все  завмирає  від  гаму  вітрів  і  відчужень  

мовчання  відрізняється  від  тиші  
відсутністю  очікуваного  повідомлення  
але  ми  не  чекаємо  вчорашного  завтра  
ми  кохаємо  сьогоднішній  світанок  
що  скоро  піде  у  нічогість  

все  те  що  із  тебе  витікає  називається  
словом  правдивим  
твої  ріки  ще  повняться  рибою  що  
відкладає  ікру  між  густими  травами  як  мох  що  росте  
на  руках  чужої  і  спілої  андалузії  

ступати  відверто  і  вперто  
ногами  на  гостре  каміння  
біль  це  не  тільки  звільнення  від  надмірної  
невизначеності  а  ще  й  відчуття  наслідку  того  що  
не  так  робилось  і  як  того  хотілось  чи  
надіялось  коли  уявлявся  увесь  цей  процес  
у  твоїй  глибині  
у  твоїй  голові  

припини  ставити  знаки  невизначеності  бо  
вода  приймає  у  свою  покору  
лиш  тих  хто  ситі  життям  
лиш  тих  хто  вмивається  сонцем  
лиш  тих  хто  вірить  у  завтра  
о  моє  натхнення  ти  
час  вдихати  простір

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012

всесвіт

до  крайньої  крайності  самого  провалля  
без  тями  відтятої  шаблею  віри  
я  буду  любити  тебе  
допоки  не  зламається  між  нами  повітря  
мости  горітимуть  навпіл  мов  сірники  
я  буду  любити  тебе  
коли  річки  будуть  змивати  слабкі  береги  
карнавал  життя  топитиме  себе  в  алкоголі  
мов  кораблі  без  вітрил  що  повільно  підуть  
під  хвилі  життя  
все  рівно  я  буду  любити  тебе  

випий  мене  болем  свинцевим  до  дна  
музика  вино  і  ти  не  одна  
без  сну  і  без  болі  
ти  забудеш  усе  і  ми  підемо  поволі  
по  воді  
по  наших  мріях  
де  вітер  губиться  між  нашими  тілами  
холодною  спекою  
і  ранок  змиватиме  із  нас  прохолоду  

забери  мене  за  край  світу  
не  благай  про  допомогу  
у  моїх  вухах  грає  вітер  пустелі  
де  вода?  
де  вона?  
ніхто  не  знає  де  сирості  холод  
з  вустами  сухими  щосекунди  цілує  
цей  простір  що  зараз  не  наш  

викури  свою  останню  індію  
я  цілком  вичерпав  свої  думки  
у  тебе  чарівне  волосся  
давай  політаємо  разом  
давай  придумаємо  собі  щастя  
творимо  себе  із  любові  
ліпимо  себе  із  глини  
ти  всесвіт  що  завжди  жив  у  мені  
тобто  усе  що  було  до  цього  
тобто  усе  що  зараз  є  
тобто  усе  що  буде  опісля

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2012

ти мені зараз так треба

хай  серце  б'ється  через  край  
до  завтра  є  ще  час  для  нас  обох  
залишитись  між  літер  і  рядків  
а  нам  би  лиш  зійтись  орбітами  назавжди  
комети  у  руці  пливуть  малюнками  чіткими  

ти  мені  зараз  так  треба  
щоб  завжди  
щоб  поряд  між  простір  пустого  повітря  
що  нас  розділяє  
що  нас  обнімає  терпляче  і  жде  порятунку  

цілувати  ікони  що  плачуть  твоїми  слізьми  
прокидатись  ніколи  
і  щоразу  ось  так  
допоки  вистачить  нас  на  безглузді  розмови  

час  крокував  за  тобою  по  п'ятах  
у  затертих  підвалах  мого  світобачення  
там  де  очі  ступають  за  межі  провалля  
і  ти  зупиняєшся  щоб  глибоко  вдихнути  ще  раз
і  щем  пектиме  рубцями  безболісно  

як  довго  шукали  ми  горло  
де  можна  було  б  намацати  пульс  
як  довго  шукали  ми  вранішньої  кави  
яку  можна  було  б  залити  під  шкіру  
як  довго  врешті-решт  ми  роздумували  
над  тим  чи  все  це  насправді  існує  

мистецтво  перестало  бути  наркотиком  
воно  стало  знеболюючим  морфієм  
воно  стало  бездонним  морем  
ось  там  за  тим  горизонтом  у  небі  
поглянь  

як  там  у  вас?  
що  сталось  старого?  
а  у  нас  тут  страшенно  холодно  
особливо  пізніми  вечорами  
а  тебе  хтось  цілує  у  пальці?  
це  коли  прикладаєш  до  очей  печиво  бо  щасливий  
бо  є  кому  тебе  цілувати  
бо  є  кому  тебе  любити

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2012

танцюй

я  благаю  тебе  
навмисно  зроби  мені  боляче  
розіпни  на  своєму  важкому  хресті  
чи  хребті  глибокими  ранами  
але  не  давай  остаточно  піти  

нестерпними  холодами  
ненаситними  п'явками  впивайся  у  шкіру  
і  танцюй  беззупинно  танцюй  
допоки  не  спинить  музика  твоє  cполохане  тіло  

дівчинко  ти  стала  несправжньою  
ти  стала  занадто  вразливою  
краще  випий  гарячої  кави
там  багато  тепла  і  любові    
у  твоїй  душі  є  дзеркало  моєї  правди  
тому  бреши  мені  правдою  
викрадай  мене  знову  і  знову  
ліниво  народжуй  у  собі  невірші  
cкоріше  щось  подібне  на  сповіді  

із  криги  у  холод  
із  ліжка  у  ліжко  
від  тебе  у  безмір  
грітись  до  тіла  що  поряд  стихає  
бурмоче  про  сни  де  живуть  колишні  коханці  
що  часто  приходять  і  цілують  у  пальці  
благають  повернутись  до  сонця  обличчям  

думками  торкатись  твого  відображення  
стискати  у  грудях  німі  погляди  спільних  фотокарток  
і  бачити  інколи  сни  не  про  тебе  
пити  росою  твої  солодкі  губи  а  потім  
шматувати  не  надто  стиглі  яблука  
зимові  мабуть  із  глибокими  зморшками  
аж  холод  продирається  у  кістки  і  ломить  щосили  
я  
люблю  
тебе

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2012

без цукру

усе  насправді  так  просто  
рахувати  дні  до  весни  
що  залишилось  нам  пережити  
спільні  світанки  
миттєвості  
подихи  
чай  без  цукру  бо  так  найкраще  відчувається  смак  

часом  спотикатись  на  зовсім  рівних  площинах  
робити  травми  від  яких  ще  не  придумали  ліків  
часом  недбало  ламати  надто  слабкі  нігті  
інколи  стереобачення  інколи  стереотипи  

мені  стиснуто  горло  повітрям  німим  
ти  знаєш  хочеться  врешті-решт  не  прокидатися  
цими  зимовими  ранками  
поряд  із  цими  клятими  xвойдами  

вода  недбало  протікає  попід  ключицями  
і  птахи  cобі  гніздяться  
мов  приміські  авіалайнери  недалекого  плавання  
на  кінчиках  твого  гнучкого  волосся  

я  боюся  тебе  сильно  хотіти  
я  боюся  тебе  миттєво  втратити  
я  боюся  війни  де  немає  загиблих  і  ранених  

завжди  зупиняйся  на  пів  міліметра  від  зайвого  
подиху  і  впевнено  знай  що  тебе  
хтось  таки  почує  відчує  на  смак  біль  
десь  на  дні  твого  застереження  
на  поверхні  того  що  не  дає  тобі  просто  забутись  
просто  залишити  все  це  і  піти  до  світла  
за  покликом  голосу  що  завжди  живе  у  тобі    

виколюй  мені  голкою  очі  якблука  зірки  твого  піднебесся  
розрізай  мене  повільно  розтягуючи  ноту  ля  до  кінця  
alt  плюс  0  дорівнює  цілковита  безвихідь  
а  той  білоцвіт  у  небо  вп'явся  іклами  вбивцями  

а  нам  би  лиш  перебути  пережити  перекреслити  дні  
що  пройшли  і  забутись  водночас  
розтанути  без  води  
згоріти  без  попелу  
піти  без  слідів  по  вологій  землі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2012

недо

інколи  робиться  дуже  страшно  коли  
треба  кудись  від'їзджати  і  залишати  наприклад  
тліти  вологу  цигарку  на  пальцях  чужих  
залишати  усе  помирати  на  призволяще  
і  не  знати  що  буде  із  нею  завтра  і  після  
що  буде  із  цією  тишею  завмерлою  від  пустоти  

ти  ніби  щось  таємно  приховуєш  у  собі  
чи  то  правду  чи  то  любов  позбавлену  віри  
але  треба  врешті-решт  переборювати  усі  
ці  страхи  і  невпевненості  
пливти  проти  течії  і  робитись  сильнішим  ніж  учора  
брати  тільки  найнеобхідніше  
мізер  харчів  і  багато  теплого  вбрання  
вирушати  у  зворотньому  напрямку  
до  недотебе  
де  немає  жодного  натяку  на  присутність  твою  

без  тебе  недосон  
без  тебе  недовіра  
без  тебе  недостатність  серцево-судинна  і  взагалі  
без  тебе  катастрофічно  ніяк  

наші  сподівання  наповнені  болем  і  кров'ю  
змішаною  з  чорним  молоком  
треба  щось  змінювати  
людизафотошоплені  
людипідкоректовані  
людинелюди  уже  стали  давно  
прекрасні  ззовні  але  не  справжні  ось  там  
під  тими  прекрасами  

у  мене  серце  рветься  на  кавалки  століть  
у  мене  дні  попередньо  прораховані  на  самоті  
у  мене  без  тебе  ніяк  не  виходить  по-справжньому  жити  
не  виходить  просто  чекати  і  бігти  на  місці  
ось  так  не  виходжу  нікуди  за  межі  спільної  розлуки  
чи  можливо  чогось  там  не  досить  серйозного  
про  що  не  варто  думати  в  голос

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2012

настрій осінь +

сьогодні  я  довго  дивився  в  нікуди
тиша  огортала  чи  то  поглинала  усе
день  пройшов  непомітно  не  залишивши  крапки  над  і
мов  вода  крізь  сито  
насильно  я  пишу  листа  не  тобі  не  собі  взагалі-то  нікому

ти  рахуєш  дні  до  початку  нашого  раю  я  знаю
усе  пораховано
усе  відміряно  кимось  хто  придумав  нашу  історію
не  нами  мабуть  

дати  приїзду  від'їзду  номер  вагону  місце
час  прибуття  на  перони  твоїх  сновидінь
відпускай  повільно  без  слів  без  сліз  мовчи
між  нами  дванадцять  годин  сорок  вісім  хвилин  
верхня  бокова  і  класична  музика  одеських  вагонів

уcе  частіше  залишаю  відбитки  крові  на  яблуках
у  мене  просто  ясна  ослаблені
чи  світ  постарішав  ще  на  один  рік
на  одне  маленьке  життя  хто  зна?

ми  усі  погані  бо  ми  не  ідеальні
ми  ніколи  не  будемо  такими  
якими  хочуть  нас  бачити  інші
і  ким  бути  сьогодні  коли  дощі  без  зупинно  підшкірно  у  вени
коли  вітер  в  обличчя  з  усієї  сили
коли  робишся  сильним  але  водночас  щораз  слабшаєш
з  кожним  видихом  із  кожною  такою  закоханістю

без  тями  хотіти  чуда
безмежно  робитись  відвертим
щось  до  болю  знайоме  але  це  вже  старе  це  вже  зовсім  затерте
я  відрікаюсь  від  нього  
пора  жити  знову  пора  жити  без  болю
самообман

ніжно  торкатися  твого  волосся  
а  ти  неповторна  як  завжди
привіт  
настрій  осінь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012

о маріє +

о  маріє  магдалине  
о  музо  моя  єдина  всевишня  
я  молюся  тобі  сьогодні  бо  
інколи  ти  брешеш  занадто  відверто  
інколи  ти  кохаєшся  занадто  ліниво  
інколи  ти  віриш  у  бога  занадто  віддано  

приносиш  йому  своє  жертвоприношення  жертвороздвоєння  
ковтаєш  причастя  прищастя  і  знаєш  що  він  
обов'язково  пробачить  тобі  
що  він  той  самий  кого  ти  шукала  
усе  своє  свідоме  і  не  зовсім  

той  пісок  що  ллється  з-під  рук  твоїх  
є  ніщо  іншим  як  вода  океанів  
я  питиму  її  до  дна  аби  втамувати  цю  спрагу  
не  ковтаючи  повітря  соленого  
те  проміння  що  падає  тобі  на  волосся  
є  ніщо  іншим  як  лінії  на  моїй  руці  
я  буду  робити  на  ній  ножем  навмисні  глибокі  рубці  аби    
частково  затерти  хоча  би  ці  русла  підземних  річок  

мабуть  час  існує  для  того  аби  гоїти  
аби  скріпляти  ниткою  шви  намертво  днями  
я  кохаю  тебе  до  нестями!  
я  кохаю  тебе!  
a  відстань  ріже  клаптями  сповідь  
творю  тебе  із  вчорашніх  спогадів  споминів  
ліплю  частину  за  частиною  
реставрація  пам'яті  розумієш?  

скали  то  губи  твої  
глина  то  тіло  твоє  
слова  то  музика  твоя  
тричі  вірую  в  єдине  і  неповторне  ім'я  твоє  
не  потрібно  боятись  того  що  неодмінно  має  прийти  
не  потрібно  боятись  
о  маріє  магдалине  
о  музо  моя  єдина  всевишня

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2012

художник

малювати  словами  повітрям  картини  
малювати  словами  тебе  
гарячими  подихами  зігрівати  паростки  

я  сію  під  вікнами  зерна  надії  щоб  вони  проростали  
веснами  теплими  під  нашими  віями  
під  нашою  ковдрою  трохи  гарячою  трохи  затерплою  
від  червоного  напівсолодкого  

як  добре  що  ти  у  мене  є  
кінчики  пальців  дихають  ароматами  стиглих  помаранчів  
я  навмисно  не  викидав  їхній  одяг  у  смітник  
щоб  цей  аромат  жив  у  мені  
перебував  там  трохи  довше  

cкажи  привіт  цим  дням  убивцям  ночі  
цим  повіям  що  з'їдають  тіло  із  середини  кожного  
без  винятку  
один  два  три  
відчуваєш  як  вони  утікають  на  захід  
перетинаючи  кордони  зимових  світанків?  

тримайся  міцно  за  небо  як  тільки  зможеш  собі  уявити  
щоб  не  упасти  
щоб  не  залишитись  назавжди  у  слові  
адже  тобі  не  дано  відчувати  твердь  під  собою  
ангели  не  уміють  літати  вище  баченого  
я  не  вірю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2011

воля

де  ти  і  з  ким  ти  зараз  
тебе  знову  дурманом  давила  самотня  печаль  
де  ти  була  стільки  часу  і  
що  так  міцно  тримало  на  пристані  
цей  самотній  морський  пароплав?  

відшвартовуй  канати  вітрила  
розпускай  крила  до  мене  лети  
між  пальці  заломлені  cвітлом  проміння  
куди  ти  втікаєш  опісля  зрілого  сну  
тільки  зараз  не  йди  я  прошу  

залиш  хоча  би  пам'яті  мізер  
залишся  на  довше  на  краплю  дощу  
а  люди  потребують  любові  
люди  потребують  довіри  і  часу  безміри  
я  все  стерплю  я  усе  прощу  

відпущу  голубів  у  небо  до  твого  підвіконня  
з  листами  віршами  на  завтра  вперед  
ти  читатимеш  їх  першою  і  останньою  
я  б  тримав  для  тебе  хмари  застиглими  
аби  тільки  не  блукала  на  одинці  між  чужих  очей  
між  вулиць  завмерлих  від  спокою  тиші  
розмите  зображення  дійсності  мов  пальців  сліди  по  вологому  склу  

так  хочеться  бути  поруч  
прийде  час  і  я  заберу  до  себе  тебе  
лети  собі  пташко  моя  
там  більше  свободи  
там  більше  любові  але  
там  більше  не  буде  мене

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011

під ребрами

це  щось  таке  що  живе  десь  глибоко  під  ребрами  
під  нашими  словами  нервами  
порізами  на  виделках  і  хребцях  
ці  вірші  мов  порно  кожен  по-різному  самотній  
я  лягаю  спати  коли  ти  ще  не  зовсім  п'яна  від  спокою  
але  трохи  голодна  бо  поряд  немає  мене  
немає  вдалої  миті  для  щастя  

малюй  мені  квіти  помадами  на  шкірі  
запахи  вина  десь  на  глибині  втрачених  спогадів  
цей  сніг  раптово  випав  на  волосся  
а  дні  собі  рвуться  на  рубцях  мов  слабкий  шовк  
я  пішов  а  ти  залишилась  шукати  істину  
і  просто  дуже  сильно  хочеться  спати  
настрій  вчорашнього  
настрій  холодного  сонця  і  цигарок  

падай  мені  твердою  водою  на  руки  
зігрівайся  кров'ю  у  грудях  
я  на  кордоні  між  тобою  і  мною  
небо  поглинає  каміння  мов  простір  повітря  
я  не  сліпий  бо  ще  відчуваю  тебе  
а  сонце  лягає  надто  швидко  ніж  зазвичай  

час  молитись  за  нашу  історію  
час  кохатись  у  горах  і  вбирати  тепло  
ти  гончар  бо  ліпиш  мене  із  власного  тіла  чи  глини  
навмисно  вимазуєш  руки  щоб  я  обмивав  їх  росою  
і  цілував  
сліди  твої  
тінь  твою  
сльози  твої  
амінь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2011

без тебе

насправді  між  нами  лиш  музика  
що  ковтає  нас  у  безодню
насправді  ця  безодня  у  наших  серцях

ти  малюєш  аквареллю  ще  один  вечір  без  мене
відчуваючи  як  холодний  
пензель  фарб  торкається  до  тепла
і  вітер  гойдає  тебе  мов  кораблик  на  морі
і  тиша  тремтлива  вібрує  у  скронях
і  холодний  дощ  вривається  у  діри  душі

по  світу  тече  пустота
заповнюючи  ще  недовершені  крайнощі  
ти  щастя  а  я  бажання
бо
на  твоєму  тілі  є  моря  у  яких  я  хочу  втопитись  назавжди
і  не  бачити  дна
і  не  бачити  світла
просто  жити  щоб  жилось
по-особливому  любити  тебе  
але  не  так  
не  так  як  любили  колись  до  нас

треба  бути  справжнім
розумієш?
самий  собою
у  ранах  на  зап'ястях  
між  фалангами  десь  на  глибинах  твоїх  поколінь
гільйотиною  правди  
мені  казали  що  я  майже  святий  
але  я  не  вірю  у  бога

домашній  затишок
відчиняю  усі  вікна  кватирки  впускай  його  глибоко  під  шкіру
розбирай  на  шматки  помаранчі
і  кричи  водою  у  горлі
відпускай  ще  один  прожитий  день  за  птахами  у  вирій
ще  один  прожитий  день  
без  мене

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011

думками поряд +

ми  зустрінемо  наступний  світанок  і  впустимо  
його  у  свої  обійми  безмежні  
і  голoсно  мовчатимемо  бо  слова  тут  зайві  назавжди  
бо  якщо  є  початок  то  існує  кінець  

деякі  речі  не  можна  змінити  
ані  частково  уникнути  їх  
завтра  ми  повернемося  до  власних  життів  
і  все  буде  звичним  і  трохи  незграбним  
а  те  що  є  зараз  ніби  крижане  потойбіччя  
ніби  часткова  самотність  
ми  завжди  у  двох  світах  
тут  і  там  

черпати  із  тебе  наснагу  без  кінця  
слухати  дихання  серця  
пам'ятаєш?  
у  мене  до  тебе  магніти  у  серці  
а  також  остання  cтадія  любовної  залежності  
ось  тут  поглянь  

навіть  якщо  тебе  впіймає  самотність  
просто  знай  що  я  завжди  думками  буду  поряд  
ми  мов  хвилі  морські  
такі  бурхливі  
такі  нестійкі  
інколи  зовсім  застиглі  

я  намацував  очима  ще  свіжі  сліди  у  повітрі  
і  пестив  губами  твої  відбитки  на  вологій  шкірі  
виношував  у  собі  потрібні  слова  і  
народжував  їх  коли  час  відкривати  навстіж  все  тіло  
це  немов  би  проституція  душі  і  розуму  
я  вигадав  у  тобі  всесвіт  
я  вигадав  його  навмисно  

ці  вокзали  бачили  так  багато  прощань  
так  багато  нерозділеного  простору  
так  багато  дрібниць  що  поєднюють  
вони  нагадують  нам  про  нас  
ти  ніби  зовсім  поряд  
але  не  зовсім  
на  жаль

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2011

між нами

ця  ніч  холодних  стін  
тільки  місяць  погаслий  без  жодного  обличчя  
не  бачить  тебе  не  бачить  на  жаль  

тільки  щирість  і  відвертість  
тільки  тиша  і  терпіння  до  зустрічі  
ти  рахуєш  дні  а  я  рахую  втрати  людей  
між  нами  лиш  ми  
між  нами  лиш  мить  

дуже  хочеться  щоб  мрії  збувалися  
полюби  мене  хоча  би  на  половину  
незабаром  я  прийду  до  тебе  голосом  тихим  
голосно  дихай  щоби  я  відчував  у  собі  тепло  

куди  від'їзджають  ці  потяги  від  рідних  перонів?  
вони  увесь  час  кудись  мчать  беззупину  
бо  треба  десь  бути  
бо  треба  адже  час  не  чекає  війни  

видихни  космос  там  усі  наші  надії  
у  тобі  живе  так  багато  життя  що  аж  
вино  замерзає  зберігаючи  форму  посуди  
там  народжуються  спільні  відбитки  вранішніх  поцілунків  

усі  відповіді  у  наших  запитаннях  
твоя  муза  безжально  викрала  твоє  серце  
дуже  дивно  бо  я  ще  дихаю  
тільки  твій  
нічий  
мені  тебе  не  вистачає  
завжди  
я  буду  різати  простір  думками  
а  ти  рахуватимеш  дні  і  все  буде  добре  між  нами

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2011

бути

нам  зараз  так  тихо
нам  зараз  так  замало  одне  одного
не  вистачає  лиш  
трішки  меншої  відстані  до  близькості
твоїх  слів  відвертості
твоїх  губ  терпкості  
я  хочу  бути  твоєю  шкірою  хоча  б

ти  пишеш  моїми  літерами  щирі  сповіді  вірші
що  виходять  із  мене  зовсім  незграбними
випливають  ріками  венами
облизуючи  людям  душі  серця  
воскресають  уже  зовсім  зневірених
повертають  їх  до  нового  подиху  життя

ти  вдихаєш  дим  і  мене  десь  далеко  у  себе
відчуваєш  тепло  під  нігтями
безжально  перекушуєш  горлянки  усім  своїм  коханцям
а  потім  ідеш  у  безкінечне  поле  квітів
відчуваєш  на  смак  вітер  у  долонях
і  пишеш  мені  листи  але  
не  відправляєш  не  відправляєш

не  вимагати  нічого  в  замін
коридорами  дорогами  вокзалими  трамваями
ми  будемо  з'єднані
ми  будемо  вічними  
ми  будемо
обов'язково  ще  будемо

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2011

знайди мене у собі

ці  негоди  неголені  немов  би  померли  навколо  усі  
і  місто  моє  цілком  спорожніло  
й  промокло  до  останньої  нитки  
цей  вологий  град  бубонить  по  обличчю  небом  
і  тиша  похитує  листям  недбало  
мов  хоче  їх  упіймати  хоча  би  на  мить  
навкруги  зовсім  терпко  і  темно  
ніхто  не  обіймає  мене  лиш  холодне  повітря  

а  знаєш  інколи  ти  снишся  мені  посеред  ночі  
саме  тоді  ми  відкриваємо  навстіж  свої  тіла      
і  стаємо  надто  відвертими  ніж  зазвичай  
але  це  дуже  швидко  закінчується    
бо  усе  хороше  стається  неочікувано  

нестерпний  відчай  ковтає  нас  із  середини  
ти  відчалюєш  до  протилежного  берега  
до  майже  теплого  березня  
де  самотні  берези  пускають  сік  з-під  розбухлої  кори  
і  ти  вже  не  ти  
бо  час  не  знаходить  вчорашнього  спогади  

тоді  я  дивився  на  короткочасні  повені    
у  твоїх  кришталевих  очах  що  розливаються  невагомими  
поцілунками  по  м'яких  зіницях  
і  ти  грайливо  повторювала  усі  мною  вимовлені  слова    
дивно  бо  я  усе  це  пам'ятаю  
сьогодні  блукав  струм  у  пальцях    
сьогодні  було  без  тебе  якось  не  так  
важкість  десь  у  області  другого  серця  

у  тобі  живе  такий  світ  який  був  створений  мріями  
не  варто  писати  зайвих  слів  
не  варто  казати  назавжди  
все  дуже  просто  і  надто  складно  водночас    
знайди  мене  у  собі  
знайди  мене  у  собі  



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011

доторкатися

я  дуже  люблю  слово  доторкатися  
саме  так  а  не  інакше  бо  інакше  не  існує  
звичайно  можна  було  б  придумати  ще  кілька  варіантів  
із  аналогічним  значенням  але  чомусь  саме  це  мені  найбільше  імпонує  

вони  стояли  пліч-о-пліч  уже  майже  самотні  уже  майже  закохані  
і  незграбно  доторкалися  руками  і  черепами  
вони  зросталися  в  один  такий  великий  спільний  витвір  чиєїсь  уяви  
що  існує  лиш  зараз  і  більше  не  буде  таких  ніколи  уже  

а  час  як  завжди  буде  невпинно  й  навмисно  губитись  
між  спорожнілими  вулицями  
між  вологими  спинами  
між  безкінечними  просторами  

тулилися  притискалися  обнімалися  грілися  дихали  
дивилися  стояли  лежали  слухали  говорили  
і  мовчали  і  мовчали  і  мовчали  

твої  долоні  палахкотіли  мов  розжарений  вулкан  
і  він  вивертався  навиворіт  крізь  пучки  пальців  
тоді  починався  наш  приватний  апокаліпсис  
океани  захлиналися  від  надміру  води  і  риби  
небо  невпинно  витікало  крізь  наші  тіла  застиглими  хмарами  
і  сонце  впліталось  у  пальці  крижаними  променями  

земля  народжує  нас  заново  
заколисує  на  своїх  тендітних  материнських  долонях  
і  ти  вкотре  засинаєш  без  мене  
поринаєш  за  далекі  погляди  і  безкраї  мрії  і  чарівні  сни  
чекаєш  весни  бо  саме  тоді  львів  найчарівніший  

у  мені  постійно  відлунює  пронизливий  погляд  твій  
у  моїх  кишенях  ще  вібрує  струмом  тепло  твоє  
у  моєму  волоссі  ще  плутаються  сповнені  ніжності  пальці  твої  

і  колись  ти  можливо  будеш  пригадувати  щось  не  надто  важливе  
із  тієї  приємної  миттєвості  
переглядатимеш  спільні  фотографії  
шукатимеш  мої  запахи  і  притискання  у  інших  тілах  
але  не  знайдеш  нічого  подібного  
забування  це  невід'ємна  здатність  нашої  пам'яті  

я  б  хотів  навмисно  заблукати  на  одинці  з  тобою  між  довжелезних  вулиць  
не  відпускати  навіть  якщо  ти  матимеш  завчасно  
приготовлені  мапи  і  квитки  на  зворотній  потяг  додому  
краще  збирай  речі  і  переїзди  до  мого  серця  
так  буде  найкраще  



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2011

міста

по  наших  тілах  пробігають  колії  і  автомагістралі  
по  яких  неквапливо  пересуваються  людські  відвідини  
інколи  буває  що  зіб'ються  із  графіку  і  на  довше  затримаються  
і  все  ніби  добре  і  всім  дуже  тепло  
так  затишно  як  ніколи  до  цього  

інколи  буває  що  людям  набридають  ці  вулиці  сквери  і  парки  
вони  прокидаються  одного  осіннього  ранку  пакувати  валізи  
і  вирушають  на  пошуки  кращих  трохи  світліших  міст  
бо  тепло  не  всюди  а  тільки  там  де  є  взаємне  притискання  тіл  

а  
ми  собі  стоїмо  гордо  і  непохитно  
ми  ж  то  великі  й  міцні  
бо  впускаємо  з  легкістю  нових  гостей  до  наших  володнінь    
вбираємо  їх  як  губка  всортує  воду  
і  навпаки  проводжаємо  до  зворотньої  станції    

ми  забуваємо  важливі  речі  надто  швидко  
мов  свіжі  сорочки  дешеві  парфуми  
мов  шкіра  тепло  ще  гарячого  літнього  сонця  
мов  вчорашнього  сон  нечіткі  обриси  й  контури  

ти  любила  гратися  з  днями  у  піжмурки  
рахувати  до  десяти  і  втікати  далеко  за  обрій  
писати  листівки  батькам  
що  повернешся  із  легким  запахом  алкоголю  і  цигарок  
що  тебе  болітиме  в  області  серця  
адже  літо  ще  не  воскресло    
адже  квитки  усі  давно  вже  розпродано  іншим  
і  ти  будеш  між  нових  таких  мегаполісів    
і  буде  тобі  там  добре  
мабуть

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2011

ми

ти  струшуєш  п'яний  сон  із  тендітних  плечей  
і  пускаєш  зґвалтовані  цигарки  під  ноги  вологих  слідів  
вони  мов  паперові  кораблики  потопають  у  річці  без  дна  
мов  світло  зашивається  глибоко  під  шкірою  але  не  воскресає  
не  помирає  як  зазвичай  а  залишається  там  назавжди  

за  горизонтом  лиють  теплі  дощі  
за  спиною  дихають  холодні  простирадла  
залишайся  собою  
залишайся  такою  нескореною  такою  відвертою  як  у  минулому  

у  ті  рідкісні  моменти  коли  хочеться  
задушити  у  собі  життя  але  не  остаточно  
ти  згадуєш  мої  щирі  молитви  і  сповіді  
як  наші  мрії  були  вічністю  
як  ми  купались  під  проливни  ми  доща  ми  і  бомбардувальни  ми  снігопада  ми  

ковтати  гарячий  віск  по  краплинах  як  час  
вбирати  усі  запахи  твого  тіла  як  марля  
кохатись  із  музикою  і  тишею  мов  кохатись  усім  своїм  єством  
бути  інколи  довше  ніж  потрібно    
залишатись  там  де  є  у  цьому  найбільша  необхідність    

віддавати  тепло  тим  кому  це  по-справжньому  не  вистачає  
але  це  може  бути  подекуди  оманою  чи  звичайним  міражем  
усе  взагалі  може  бути  кимось  вигаданою  прозою  
а  ми  лиш  у  ній  звичайни  ми  персонажа  ми  
із  вигадани  ми  псевдоніма  ми  і  діалога  ми  

а  може  це  осінь  приходила  повз  мене  непомітно  
і  говорила  про  нас  
говорила  і  мовчала  
мовчала  і  говорила  
а  потім  пішла  собі  тихо  й  непомітно  
непомітно  і  тихо  
не  писала  
не  згадувала  
не  писала  і  
не  
я  впевнений  що  це  
не  
так

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2011