Daos

Сторінки (1/46):  « 1»

Тиша….

Бачення

Лишається
на    серці    шрам
і    глохне
від    змовченних
забутих    слів



Сказав    що    мав
сказати
на    папері


залишаться
сині    сльози
чорний    гнів



Два    кольори
не    тої    пісні


І    тиша
яка    відкрила
очі


коли    уже
настала
мить    для    сну







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2013


сум…. .

То    що  ж
таке
з    чого    почати...

що    за  вікном
ізнову
дощ

реальність
травить
торгашами

і    бар
свиней    гукає
в    хлів

хоч
ще    не    вони
а    всеж
як    вийдуть


чи
розказати

про
сади    які  
в  помиї
ледачості

красивого
нічого..
тож
вибачайте
за  сльозу


тут  хоч  іллюзія
все  ж  ЧИСТО
 і  для    Душі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2013


Як….

Холодна    крапля
впала
з    даху      на    обличчя

як    льодовий    
дотик



як    мало    ми    вділяєм  
 тендітним    дрібницям,  
 втрачаючи    Чутливість
грубієм    серцем..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2013


думки

Якщо      Світлий    Бік          не    прийме    і    не    дасть      реалізуватися    Таланту    -    його      обовязково    перетягне    до    себе  

Темрява..    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459300
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.11.2013


Чому

Чому    не    сказані
Слова    тривожать    
серце
Викликають  Сум  ?


І    чом    
втаївши    Почуття
росстання  
карою    нам    є
за    всю    нещирість
нашу....


Невже    зльодоване
я    криця    серце
не      тисне    
тягарем    самоти    ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2013


Поєднання

Завжди  літають
разом
ворона    і    сорока
але  радості
чи    горю
ніхто
не    знає
строку


Білий    тигр
і  синій    Дракон
Завжди
З'являются
разом
тому    важко    зрозуміти
де    Лихо
а    де    добрі    вісті

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012


З віршованої пєси

Не  черствіти!

не    зачерствіти.

 

Не  відгоріти  

серцем

ставши    бованом

на    двох

колесах...

 

скоро    вже

і    ранок

вийти  б

це    на    ганок

 

Хех  ,

Полелі    вранішнього

сонця  обридлий    

морок

проженуть

 

 

і  душу    лиш    тоді  

розкрию

аби  проснутися

ще    тут.

Ожити    і    хотіти    жити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307771
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2012


надивився

Розпач….
Зневіра    від
задухи
лицемірства
праведних    халатів


І    могильний
смог
в    минуле
вожаїв

чи    патріотів
з    смородом
трупним

Що    нас
рабів
на    той
жертовник




минулому
до      Ідолів
своїх
ведуть

ведуть
слухняне    стадо
вже    споєне
у    ти    хлівах


новітніх    «клубів»
новішої    «культури»
де    замість      Духу
пиво    для      свиней


Новітні    пастухи
чи    кольорові
боги..


Не    варті    і    ціни
Іуди

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307115
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 17.01.2012


наболіле

Свиноферма


Не  в  слові
„  салом  обросли  ”
Але  свинями
Стали  як
Один


Усі  в  корита
Рилом
Самогону
Водка
Повен  „Хлів”


„Хліви”  –генделики
і  бари


Корита        Повні

Пійло  там

Налито  всім
Рабам
По  самі  вінця
„Куць-куць”
гримить  „музіка”
на  все  село
Скликає  свині




На  бедлам
Ламає  волю
„Криголам”  в
„Законі”
Яд
Убивця  Долі




Сімейний  кат
Наш  самогон


Та  й
Водка  –
„  Вірная    подруга”
Замінник
Діток  і  сім’ї



Немов  індійців
Потравивши
„Водичкой
вогненой”
в  Раби


Любима
„Мерная”
„Неміров”

й  Державні
наші
наркоти


Володарі  і
наші  вбивці
сімей  убивці
І  людей




„Пшенична”
Горе






Не  закриєш
ту    систему
уже  ніколи
де  алкоголь  –
Душа  ресурсів
Вождів  хаосу
Владарів.



Вождям  потрібне
стадо,  бидло
слухняні  свині
Не  ті  творці



А  лише  свині
й  барани.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307102
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 17.01.2012


незмінно?

Що    це....
Ми    завченно
дивимось
крізь    шлунок
на    світ


не    вмієм
по    іншому
бо    нас    не
навчили
їх    відкривати    ...


Минаючи    тупість
трупних        "аксіом"
гординню    
в    індинтичності
свого    забуття


іллюзій    релігій
бубніння    самотнє
не    чути
у    тиші
шумливих    дерев    ...


Та    як    переступиш
крізь
самообман
нікчемних    пропорцій


Чиїсь    то  є
правила

Століття    тому
не    смієм      звертати
в  "освіті"    від    них

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301775
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.12.2011


Песимізм

РАК.


Ракова      пухлина
ці      АЕС
Ілюзією    кормлять
що    енергії
бездонна
і      що    спить

То    ж      «  мирний    атом»
Як      Чорнобиль.

І      буде      спати
вся      країна
в      пустелі      ядерній
вона.


Бо    нас    Історія
не      вчить
а    лиш      повторюєм
її


І      «  Чорну    Раду»
і    Руїну.


А    от      Чорнобилі    -
й      самі


Що      нам      позаздрять
самогубці
Бо  ми      у    світі
так      дурні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300722
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2011


адмін затупив і не включив у бескінечний вірш то я сюди кинув

То    що  ж
таке
з    чого    почати...

що    за  вікном
ізнову
дощ

реальність
травит
торгашами

і    бар
свиней    гукає
в    хлів

хоч
ще    не    вони
а    всеж
як    вийдуть


чи
розказати

про
сади    які  
в  помиї
ледачості

красивого
нічого..
тож
вибачайте
за  сльозу


тут  хоч  іллюзія
все  ж  ЧИСТО
 і  для    Душі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300307
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.12.2011


різного

Тайцзи.



Коли      туман      спаде
побачиш      ти      красу


Весь          Світ
прекрасний        осяйний
без    меж.




Рікою          руки
й    тіло        рухаются
в      такт

То        взметнулись
ввись
то      падають      на        дно
то      тягнуть      то
штовхають
пливуть    у      далечінь.



Впада      в    порожнечу
де    мудрості      скарби
утворюють      ці        рухи
Гармонію      Душі.



В      єдине      ціле
із        Всесвітом          дихання
свій      Дух      і    тіло      обєднай  ,



Кохай      люби
Даруй      Життя,
помчи      серед      зірок.









Поринь      у      небуття
де      світлі        миті
існування      у
сяйво        нового
життя
зливаются
за    мить      єдину
твого      короткого
Життя.





Щастя.
Щастя  в    Долі
Немов    та  білка
молоденька


Так      легко
в  руки
не  дається
може    ніколи
і  не    буть

Чи    на    плече
на  мить  стрибне
і  засміється
залоскоче
та  геть    чкурне
не  повернеться


Лиш  тим
щастить
що  вміють  щастя
приманити
його  випестить
зростити

І    зла
в    цім    світі
не    творити
бо    Зло
повернеться
встократ.


Ні    те    ні    се.



Вогонь    приховано                                                                                                                                                                                                                                                                                              В    папері
Сувоя  –  книг
Кладезя    знань.

Та    зась
До    книги    молодому
Тусовках
Поколінню    барів,
Нічних    шоучок

П’яних    клонів
Дубасить    «музика»
Для    зомбі



А    не    музика
Чарівна
Нажаль      лише
Дум-дум    дурна
Роботизуюча  ,    трясуча
Нічне  страхіття
дрогачівня
Нема    ж-бо
духу    в  ній
Творця
Тому      такеє
Із        мертвих      душ
ходячих      тіл.




*****
Усе  те
що    бачив    Я
не    бачила
Душа


Тому    так    сумно
незатишно    стало..





а    як    не    сумувати,
не    нудитись    Буттям?







І

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296790
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.11.2011


коли їдеш повз мертвий КОРІНЬ УКРАЇНИ.

Було.


Було,
чому      прибіднятися
було


Були      колгоспи  –  мільйонери
що    мали      здравниці
свої,
заводи,    виноробні
цехи      всього


І    ферми    всі    жили
«ломились»
бо    тих      корів
було    аж      ціла
тьма


Конюшні    теж
гули      життям.


Руїни    і    «Процвітання»
мертвих    сіл
сьогодні
остови      порожніх
ферм.


Було
І    за    царів
Газди    господарі
панове  –  села
аж    цілі      села
хазяїв.


Наймити,  «біднота»  -
то    лиш    п’янюги
ледарі.


Розігнали      господарів
у    куркулі  –
І    до    Сибіру




А    п"яннь  -    ледащо
все    до    Влади
насаджувать
хохлятський    дух.


Було?
Й    це    зараз    є

убиті      села
мертві    ферми
Господарі  -    у    наймити
бездарних      «строєк»
для    нікчем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296704
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.11.2011


про псевдоконкурси

Втрачений    Дар.


Найголосніше      каркне
Бездар
І    лицемірнії      слова
Поллються    медом
Із      екранів
як          крокодиляча
сльоза.


Його    «любов»
До      України
І        та      турбота
про      книжки


Як        він      буцімто
Слово      Рідне
сам      піднімає
із    Руїн


Тільки    чужинським
«секенхендом»
То    «Гарі      Потер»
То    москаль.


Хоча    вони
«на    українській»  ,

Нема    ж    бо
в    нас      своїх    Творців?


О,    небосяжні
«  олімпіси  »
Що    саме      ті  –  без
талану        Творця
Без      Дару



Залишились
Бо    так        приситились
життям.


Все      ж      розміняли
Божий      Дар
На      ілюзорну    ману
Слави


І    «Тулуба»    рабами
стали
заради      віл,    дорогих
цяцьок  .


І      не  пускати
конкурентів
(  отих      що      Дар
свій      бережуть  ).


Хоч    не    творець
уже      а      копір
клонує    копії  (й      чужі)


Все      возвеличує    і    «дує»
свою      пиху
мов      він    Творець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296303
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.11.2011


я й сам мало що зрозумів…

Абракадабра

(або  ж  сама  Мудрість)


         Зорі  миготіли  навкруг,  зігріваюче  поблискували  і  Він  серед  них  плив  у  безмежному  просторі  океану.  Ондечки  сяє  рідний  дім  його  душі,  тягнути  парубка  до  себе.
-Тобі  ще  рано  відпочивати  вдома.Повертайся!-пролунав  знайомий  голос.
Хлопець  закліпав  очима  якими  знову  побачив  лісову  галявину  і  хатину  –храм  відлюдника  –мата.
         Старий  погладжував  свої  довгі  сиві  вуса  по  молодечому  сяючи  зіницями.
Вони  сиділи  у  „Лотосовій  піраміді”  поруч,  споглядаючи  внутрішній  Всесвіт.
-Ну  і  ...
         Але  знак  долонею,  старого  зупинив  питання  напівслові.
-Ти  просто  був  на  межі  між  сном  і  смертью  юначе.
-А  де  істина?  Напрямок  життя,  яка  різниця  між  існуванням  і  життям?
         Чаклун  розсміявся,  похитавши  головою:
-Ти  що  напився  молодого  вина?  Хлопець  затинаючись  пробелькотів,  переборюючи  досаду,  гнів  нетерпеливість:
-Але  ж  як  ...
-Відсунь  зовнішній  світ  як  перепону  те  що  ти  бачиш,  що  чуєш  думки  емоції  помісти  у  яскраву  кулю  зашвирдель  її  і  уяви  як  вона  вітдаляється  від  тебе,  тільки  не  дуже  далеко,  бо  далебі  зникнеш,  от  і  сам  зрозумієш  те  що  хочеш  знати.
         Вони  сидять  один  навпроти  одного  серед  мовчазних  дубів.  І  лише  вітерець  шумлячи  у  верховітті  листям  порушує  тишу  спокою.
         Спогади,  спогади,  минуле  життя  сьогодення.  Він  прийшов  до  тями.  Лікар-гіпнотизер  здивовано  поглядаючи  крізь  скельця  своїх  окулярів  на  пацієнта  потираючи  чоло.  Повернувшись  вимкнув  диктофон  запису,  взяв  чашку  гарячої  кави,  і  відсьорбнув  ковток.
-Що  ж  ви  конкретніше  бачили?
-Вогонь,  кров,  смерть,  спокій  –закриваючи  повіки  юнак  додав  –і  кохання.
         Прокинувся  від  свого  крику.  Помотав  головою  аби  урівновісити  бачене  у  сні:  Мудрець-маг  гіпнотизер  біль  щастя  життя.
         Ну  і  сон,  хай  йому  грець.
         Кабіна  відпочинку  космічного  корабля  Землі  зачинилась  за  пілотом-остронавтом.  Навколо  нього  миготіли  незворушно  зорі  споглядаючи  „консервну  бляшанку”  ховаючи  свої  таємниці-знаня.
         Парубок  знову  розплющив  повіки.  Знайомий  ліс,  галявина,  старий  що  як  завжди  загадково  посміхався  і  так  же  незворушливо  сидів  навпроти  .  Все  як  було  і  ніби  й  ні.
-Треба  випити  а  то  голова  зовсім  „поїде”  –пробубнів  під  ніс  собі  думку  знімаючи  віртуальний  шолом  і  знехотя  вимикаючи  компютера.
         З  натугою  встав  розминаючи  задубілі  м’язи,  пішов  у  кухню.  Діставши  з  холодильника  пляшку  рятівного  холодного  пива,  надпив  задумливо,  і  підійшов  до  вікна,  за  яким  гуділо  просинаюче  місто.
         Він  зловив  себе  на  тому  що  знову  трохи  „відключився”  за  пультом  керуваня  космічного  зорельоту.
-Зараз  те  пивко,  а  ще  краще  кава  не  завадили  б,  -позіхаючи  сказав  до  бортового  Ш.І.(штучного  інтелекта)  виправляючи  збитий  курс.
         „Якийсь  тупий  цей  лікар”.  Хлопець  вийшов  з  кабінету  гіпнотизера  й  попростував  до  найблищого  кафе.  Тепер  учень  засміявся  зі  свого  невігластва.  Розкривши  внутрішній  зір  він  побачив  що  він  є  часткою  тих  зір,  Всесвіту  що  віковічно  оглядає  самого  себе  вивчаючи,  приносячи  рівновістя  Гармонії  туди  де  є  хоч  якийсь  натяк  на  рану-Хаос.
         А  очі  побачили  того  ж  мудрого  даставника-дідуся  з  його  лагідною  усмішкою  Добра.  Галявина  покрилась  лотосовими  квітками  як  небо  зорями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296132
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.11.2011


не класика але….

Ода.
1  частина.

Замовкніть
пси
затихніть    всі
іуди!


Фанфари    лицемірів
брехунів    німуйте.


Почути    прагну
могутній    рев    Дніпра


Карпатські    мелодії
трембіти
Одеський    безтурботний
сміх


І    шепіт
хвиль    Азова
Чорноморський
бриз


Татарів      Криму,
їхній      спів
Веселість    Таврії
здоров*я      -    сили
відновить
у    благодатному
краї.


Житомирщини
жита    всмак
відчути    хліб


У    Львів,
де    кладезь
знань    Європи,
його    Гармонію
уздріть.




І    праці
славніїй    Донецьк
трудяг    і    Сили
Волі    Слави.

О,    Харків
Розум  –  Інтелект
І    твердь
від    дикого
ти    Сходу.


Чернігів
предок    ти    могутній
наш


Луганськ
вільного    козацтва
Луг
де  Луг    -    то    батько
мама    -  Січ.



Черкаси    -  Серце
України
її    джерела
і    Талант



Херсонщина
Садів    криниця
і      хліборобства
благодать.


Немов
прадавній    божий
Вуж    у    Закарпатті
між    Карпат
розкинувся
сей    дивний
край



Тернопіль
рідная      домівка
а    для    зловорога
шипи

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2011


щось я сердитий чи що….

Хліви      Євразії.


Чуби    свої    князівсько  –
воїно    -  козацькі
Ми      вольні
позрізали


Залишивши      натомість
короткі    зачіски
рабів.


І    вуса      Українців
заразом
зітерли      із    облич


Аби    як    буть
то    буть
«як    всі».



Не    Тілець  –  Тур
той    нескорений
А    є    воли
Що    тягнуть
в    прірву


І    свині    є
ми    «салоєди»
Атож        хохли
ми    є
і    ми    «хохлушки»


Та    інший    кпин
а    не      народ
не    нація    єдина
Хохол  -    свиня
йди    до    корита


У    загородь      ЄЕП
чи    то    у    НАТО
Бо    ж    тих    ілюзій
СНД  –  «братерства»
мало    нам
Потрібен      новий    Хлів
Той    для    корита    в    М`ясника.




Чума.


Пташина    сіла
на      стебло
І    спів      полинув
понад    гаєм


У    світлі      темнії
дубрави.


Все    стрепенулось
ожило
озвався    дуб
озвався    ясен
тополя    гілля
підвела


Причепурилася
верба,
і    олень    одинокий
тужливо    крикнув
в    далечінь


Десь    обізвався
сіромаха
вепр    огризнувся
навсібіч
І    зойкнув    лебідь
в    плачі
над    пір`ям
коханої    жони.


Після        людини
як    після    Чуми,
«царька    природи»,
Життя    залишки
просинались
щоб    вмерти
знову      від    руки.


ІГРИ.


Війна      як      засіб
від    нудьги,
що      рятував    уже
не    раз
Вельмож      царів
і      президентів

Враз
адреналін    підняв
азартних      ігор
всіх      військових
І    тонізує    вигляд    крові.


Агей  !    По    трупах
всі      на    верх
І    по    сходах      із
ДИТЯЧИХ      трун
Ми        демократію
чи      світлий      комунізм
несем      усім


В    усі    усюди
«ліки»      всім      без    винятку
У      сім`ї
нехай    не  нудно
буде          в      цьому      світі.



Без    мороки    ми      в    гру
пограєм      з  вами
Враз    розбагатієм


Ваші    Душі
нехай      ідуть      під
три      чорти.
Й    без    вас      он    в    світі
шість        мільярдів


Залишилось
Гуляй!  Гуляй!














ЧОМУ    Ж    ТИ    ХЛОПЧЕ...



І    ось    сигнал
усі    в    атаку
Зустрівши      смерть
упав    юнак,


А    мама    з    татом
ждуть    листа.


Пани    мудренькі
Сідають    разом
усі    за    стіл.
Горілка      страви        документи
Про    мир      вже      час
поговорить.



А    хто      поверне      мамі
сина,
скажіть,  будь    ласка
“  миротворці”?
За      що    помер      він
і    за    кого?



 “Це      політична      гра  –  мовляв  -
 а    ти    пішак    у    ній,    помовч,
не    розумієш      “  положеній”.



Чому      скажіть    іде    «  гра»    ця
Хто      виграє      у    ній,
життя    дешева    річ
у    цьому    ділі


Де    править      бал
лиш      сам      король  .



І    хто    ти    хлопче    -
негр      русський    ,      чи    українець
все    одно.




Чому    ж    ти          йдеш
у    цю      атаку?
І    за      чиї    то      «Інтереси»
Батьки      твої      сивіють      враз?


О,    вражі    діти    ви      мосьпани!
ось      Грозний    вам      і      Пакистан!


Могили    скрізь      зацвіли          рясно
і    сльози      капають      рясні.


Чому    ж    ти      хлопче
йдеш      в    атаку?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295829
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2011


роздуми

НЛО.

Ген    там
в    захмарній
вишині
«тарілочка»
все    літа    й  літає.


Чи    то
надмірні    лаборанти
що    возом  нили
з    себе    Бога
в    нікчемних
блюдечках    своїх.


На      Людях      досліди
проводять    ці
нездари.


Безумні    клоуни
“надраса”
Цивілізованість
свою
нам      демонструють  -
ми      скотина


Але    не    рівня
їм  -    богам.


Крийбоже      нам
із    ними    стрітись
Звихнутим    “Розумом”
Чужинців
Таких    як      ці.


Хвала      Небесам
є    іще    Світи
де      Люди
все        ще      людьми


а      не  ”Боги”
бездари      кляті.



Іще      зустрінуться
Брати,    брати    і    сестри

По    нещастю  -    Самотності
у      Безкінечності      Галактик
Сузір`їв    Всесвітів
Світів.


І    прийде    час
коли      не  стане
царів  –  іуд
політиканів    яд
військових      психів
убивств,    безумства    їх  -
баталій
самогубства      війн


Ідеологій    в    нас
пропаде
Земляни    ми      а    не
Раби.


Самих    себе
до      клаптиків    Землі
кордони    як    собаки
обістяли
і    нумо      гавкать
навкруги.


Ми    є      Земляни  -
діти      Сонця.


Тому    й    сміються
з    нас      Світи


Бо    ми
тупії    самовбивці


Досліджують    аби
пойняти
від    чого    ми
такі      дурні





Чому      Пізнавши    Правду
і    Істину    Життя
його    безцінність
ми,    йолопи
ще    й    досі    маєм
війни.


Чому    створивши
Нове
ми    старим    пользуєм
жиєм.


Цим    Старим
Землю    рідную    свою
ми    закатруплюєм
вбиваєм.


Бо    ми    -    безумці
і    нездари
ми      жадібні
і      тупаки
ми    сарана
ми      все    зжираєм


Тож    літайте
ви  «тарілки»


Учіться    з    нас
як    тре      вбивати
як      помирати
поки      ми      ще    є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295771
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2011


Із різних страв меню

***
Нема    потреби
валитися
в      Нірвану


бо  що  б
ПОБАЧИТИ  –
відкрийте    очі
у    Душі















Без      почутів.

Я    не      любив
тебе
Любов    -  чуття
до    плоті

Кохання      ж
не    було
Бо    не    живі
серця


Душі      вогню
без      них
не    розпалити

замучили    тортури
небес    і    Тла…





***

Стаю      потрохи
трупом

хоча      ще
рано      йти

Перестаю      творить
тому    і    є    -  вмираю

Стандартна    сіра
тінь….


замісто    Сили
Міці      Духу

Депресія    -  замінник
сурогат      життя….



















*****
Навіщо      летите
уже      птахи


Сьогодні      днина  –
лише      серпень


Молю    –  нема
потреби

вам    у    вирій
не    кличте    осінь












*****
Не    йде
у    з’їдений
монітором
мозок


Животворча    думка
щоби    Творить
Слова

Аж,  мимохідь
в    вікно
поглядом
метнувся

в    світ…

Де    сірі
і    пухнасті    кульки
кумедно    стрибають
на    закоцюблому      асфальті

Повз    них
байдужий
пробігає    кіт


*****
Милуюсь    снігопадом
теплим
цвітом    сливи
опада

Оповіщаючи
майбутній      дощ

квакочуть        жаби
в    бережку  …


політ    останній
балерин

що    так    оголює
ту    сливу
де    цвіт      останній
вже    опав….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2011


Присвячено бабусі

Килинка.

                                                                                                                                   (  біографічний    роман)
                                                                                                                                                     Перша    розповідь.  (  1926  рік)

Сніг      м`яким      пухом      пестливо        огортав        босі      ніжки      зігріваючи        ступні          дбайливо  
ховаючи      від      лютого    холоду.
Студінь      заціпила        беріжок  .    Льодове      дзеркало    манило      до    себе,    гукало      на      безтурботну    гру.    
Хоча    й      стежини        не      видко      під        білим      покривалом          молочного,    сягаючого      інколи    
й    по    пояс    снігу.
Дідинець        уже      далеко,    що    майже      невидимий      звідсіль.      Спливла      на      мить      гризота    
бо    ж    не    спитала      у        матусі        дозволу.    
Але      махнула      рученям,    відганяючи      думку,      оправила      на      собі      кожушок,      і        чимдуж
побігла      до      гіпнотизую  чого      блиску          зльодянілого        берега.
Знехотя        вона          покинула          теплий        прилисток            снігової          обереги,    і        ніженьки        
мимоволі        понесли      дівчинку      на      сяючу      крицю.
В      сонливій      тиші          задзвенів          ляскітливий        безтурботний        дитячий        сміх        радості.
Це        ігрище      було      для    неї        розрадою      нудних      зимових      днів  -    ночей.
Розбіглась    чимдуж  –  і  ……
Перед    очима      проносяться  сухі    зарості      очерету,    жмуття    осоки,    горбочки      снігу.
Зупинилась,    а      по      хвилі    ізнов      посковзалася        по      обпікаючому            вже      ніжки      
льодові.
По      небу      неквапом      поповзли      важкилезні        хмарища,      тягнучи    за      собою      вечір.
Вчувся      стривожений        голос      мами.
   Кликала        Килинку      додому  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2011


Сучасні афоризми

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295455
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2011


Роставання

Розтання.

Чому    ти        не    сказала
все  ж
що  так  кохаєш
до  нестями



І        лише      скинуту
сльозу
в    безхмарнім
лику


кремінь    серце?
чому      сховалися
та  відвернулися
для          спогад


Тих          сірих
і        буденних          монотонинн

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2011


пяний.

Три    музи
у  
поета      є  -
се    Жінка,



є  
й    вино,  і  біль
Вони    творять  
дива
Зринають        чуднії
слова
Віршів    рядки



«мелодії»    пісень
нечувана    краса.



Від    них  
всі
серця    ожива
І  
сльози      смуток


і  
журба    і    сміх

та    радість

о,  й    кохання.


 



 



Несуть    сі  
Музи
ті    слова


нехай    кружиться

голова

та    серце  
пломеніє
в  
грудях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166607
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.01.2010


депресіос

Життя  –  перенародження.


Втрачаю  я  той
лік  без  віку
хоч  варто
вже  було  підти

А  далі  вже
й  не  повернутись

Нове  життя
у  новий  одяг
нова  робота
для  Душі


Без  спомину
про  сьогодення
про  моє  «Я»
в  старезній
«формі»  юнака.



І  на  гостинець
новий  став
з  «чистого
листа».

Уже  то
й  майже  там
в  думках
і  мріях.


проснувся,
а  Я  все  ж
знову  «Я».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166603
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.01.2010


Лабораторія Даоса

ДЕМОН.


Дикий,      вільний    
Его      повний      Дух
Могуть      повстати  
Осяйних    ілюзій,  і      
На      війну      супроти      всіх.











ТЛО.

Темрявой          Хаос        володіє  ,  і
Лихо      в    Тлі      царює      скрізь
Огнену    воду    в    світ      Живих    вливає





МОРОК.


Морок      ніччю
Оповив
Райдужний      сей    світ
Означивши
Кінець      булого    дня.






ХОРОС.


Хороший    лагідний
Осяяв,    даєш      тепло  й    життя    ти
Рік  –у  -  рік
О,    батьку  –  Боже!  
Сонця      світ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165889
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010


висотка.

ЖИТло….
Неможу
не  торкатися    землі
не    відчувати    грунт
я    під    ногами
не    мати      Силу
що    іде    від    неї


В    бетоних
коробках
у    високості

як    то
завис    у  невагомість
в    холоднім
комфортабельнім
стандарті


під      нумером
з    очницями
на    захід
і      на    південь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165883
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010


з книги

Віднайдений

Незна    -  чому    він    усе  ж  озирнувся.  Славомиру  зачала  уїдати  ся  монотонна  одноманітність,    що    повільно  перетворювала  його  на  робота,  чи  ще  який  автомат.  
Він  вже  забував  поволі  чому  це  тут  опинився.  Повів  зморено  п’ятірнею  по  прілому  лобі  і  ось  маєш.
Юнак    щойно  припнув,  як    завше    щоранку,  круторогу  Берізку  на  бережку  соковитого  луку,    та    ось    зайшов  до  джерельця  -  хильнути  приємно-льодяної  води.  Плечі  нили  від  вил,  гною  і  соломи.  
Перейшов  через  місток,  який    дощато  шлейкою  зв’язував  поміж  собою    беріжок,    луки  та  село.  Усе  ніби  чогось-таки  очікувало,  напружено,  з  холодною  цікавістю.  Першим  заревів  мотоцикл.  Відчуття  лиха,  небезпеки  ударило  по  свідомості  морозяним  дощем.  Чужинець  наскочив  раптово  не  криючись,  тримаючи  напереваги  сталь.  Славомир  не  повертавсь  до  нього,  так  і  стоячи  до  незнайомця      спиною.  Гул  наростав  двиготінням      мотоцикла,  що  ніс  на  собі  смерть.  Спонукано  мимоволі  хлопець  замахнув  десницею  посилаючи  свого  молота(яким  оце  щойно  забивав  в  землю  коров’ячий  ланцюг)  у  небезпеку,  що  постала  в  вигляді  верхівця-мотоцикліста.
Заховане  у  чорну  дермантинову  одіж  і  такий  же  темний  шолом  тіло  навзнак  гепнулося  з  непотрібної  уже  йому  тарадайки.  Молот  проломив  нікудишнє  забрало  вишвирнувши  темну  душу  із  сього  безформеної  плоті,  яка  нараз  розсипалась,  станувши  відразу  купою  попелу  й  геть-чисто  зникло  в  землі.  Клоччя  ганчіряки  полетіли  десь  за  вітром.  Меч    розтанув,    розтворившись  у  бруківці  доріжки    гей-як  й  не  було.  Славомир    копнув    галошом  у  глухий  глибокий    яр    поржавілого  молота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165580
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010


Афоризми сучасника

Із    Афоризмів    Українського    Даоса






Злопамятність  -    се  Досвід.  
Вітсутність  памяті    про    лихі    вчинки        проти    тебе  -    це    приреченність    
 їх      повтореня.


Духовність  -      це    все    те    що    є      ЛЮДИНОЮ
усі      "добрі"    якості,  чесноти  внутрішній    світ    Людини......


(далі    буде)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165316
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010


розпач

Лелека

Самотою      ходить
по    чорній
оголеній      землі


після    дощу
ті    жаби      не    моторні


Болото      липне
хоч      кругом
роса

кульбаба
розкривається
до    рідкого
Сонця


Жуючи      траву
в    березі      при
полі




на    припоні
одинока
глянула
на      се    корова



хоч      і        був
той        час
їх      було
багато


Повні    бережечки
а    тепер      сама


Мекнула      коза
і    побігла
в    гурт


смикнувши
осінню        соковиту
паросль




Десь      бабуся
там
з    сумом
бачить    шлях


на    асфальт
в    надії

що      прийде
той          час
І      поверне    він


У    село      життя
Молодість    і    силу

Залунає    сміх
заревуть    воли
Коні    знов        вернуться
оживуть    стада


Мрії      про        Життя
вмерлої        Країни…..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165315
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010


Отшельник.

В    лісі.


Повз    мене
пропливає    час
а    я    лежу
в  сумній    задумі

І    лише      шурхіт
кроків    кіз,
шум    вітру,
пташиний    спів
серед    гілля
в    гаю.


І  дивний    Всесвіт
серед    трав
Де    є    життя
буяє  борится
існує.


Гуля  у  верховіттях
вітер  ,
та      дошкуляє
мушкара.


Ряст    і      зелень
рву  порушуючи
спокій    .


Пробігли    кози
поруч    мене
ламаючи      пруття
і  трощачи      навкруг.


Телиця    гордовито
пройшла    за    ними
степенним    поступом
заглянувши    в    мішок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161989
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2009


коктейльчик

Людина.

Нема      потреби
в    тих
Ілюзіях


Коли      навколо
тиша
коли        немає
стад
отари      «тулубів»
Чванливості
«  високороднних  »
пихи



Немає    смороду
мертвецької      «столиці»
немає      потреби
корчити      із      себе
«тулуб»



Аби      не      виділятися
з      товпи  .













*****


Не    прагну    я
щось    змінювати
чи      що      міняти

лишень      не    б    падав
сніг
а    падала      сльоза.





*****



Буяє        зілля
що    золліло
в    осінь

На    весну
то    насінням
проросте
нове    життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158223
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.11.2009


да, і так буває.

«  У    наймах    ….»

(Поема)
перша        частина.

Не    той    вже      сніг
пішов    що    то    колись
бувало


І    не    рипить
Коли    із    наймів      йдуть
Великі      Люди.


Повз    ті      «хліви»
й    голодні      очі
ледачих      жителів    «хлівів».


Надсилу      втомлені,
але      щасливі
що    день      сей      наймита
минув


На      день      вже
ближче    до      зарплати.


«Копійку»    в    мертвеє
Село
І    для    дітей        і    для
родини
тоді      везуть      новітні
батраки


Господарі      ж    були
поки      Село
не      вмерло….


Шістнадцять      літ
бездарної      «верхівки»
Убити      «Корінь»
а      нарід    -    в    раби!












А    поки  що    потомлені    -
в    «общагу»  .


І        пролетить
той    «світлий»    час
ледачого    звір`я



 Бо            Ніч    -    це    простір    є
для    п`яної      свинячої
Гордині,
для      боягузливих
звірячих        зграй,
Хліварних    барів
«  Тулубних»    тусовок.




Благословенний      ранок
очищає    Люд


І    монотонний    день
Попереду    робота.


Нашвидкуруч      зібравши
«тормозки»  ,
для    «медитацій»      «рак    легень»
узявши,
за    пазуху    пом`яту    пачку
«Пріми»  




Безжурним      сміхом
гомоном
-    «    Пішли  ,    чи    ти      готовий
вже    я    то    все      зібрався?»


Не  ядовиті,      кпини
Людини      Праці
братерськії    бригади
громадами        в    роботу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157672
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2009


мораль?

„Свобода    слова”?


Хрускіт        кісток        в    пащеці      папараці,      кровешка      бризнула    у        пересохшу,
від    браку      „сенсацій”  горлянку.
Рейтинг.    Мана    слави      привидом      постала      в    безумній      уяві      „журналіста”.
Зачвакала      чиясь        крівця      під      ножиськами,    коли    переступав      по    людських    долях
в      шляху        до      „відомості”

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157670
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2009


ага.

Розчарування.

Мені        сю
мрію      навіяла
сама
очима,    поглядом
усміхом



Тим        доторком
до    серця


Лише        хвилю



Розтопивши      камінь
з      нього.



Тож      навіщо
те



Коли      неправда
Невинний        флірт
твоїх      очей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157644
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2009


попався.

Впольований.


Хижо  –  хтива    усмішка
заграла
І    пожирає      погляд      твій


Мене      немов    голодна
львиця        впольоване
ягня.


І    як      той
надихавсь    конопляним
димом


Здобиччю    став
твоєю
і  немічним

Я      полонений,
спутаннй


Чортма    вже      й
відірватись.


Благаю  –  мого    юнацького
життя      ти      не    губи


Мою      ти      кров
то    не    буди.


О,      Паво,    Гурія
Прекрасна,
Чарівна      Славо,
Пощади!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157640
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2009


присвячено хворим на рак і снід

Боротьба.


Останній      подих      свій
залиш
задля    останнього      ривка


Нехай    не    втомиться
рука
триматись      за    життя.


Борись,    воюй
хвороби    геть
і    Смерть
ти    теж      «пішла»!


Звідкіль      немає
вороття      ти
не  спіши      ідти


І    біль    розпуку
подолай
А    горю    скажи    “ні”


Лише    у    розпач
не  впадай
сміливо    в    бій
іди


Та    вигравай
Війну
у    Смерті
се    твоє    Життя


Його    ти    збережи
не    лиш    для    себе
а    й      для    тих
кому    ти      любий(а)
дорогий(а)
для    кого    сенсом
є    Життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157490
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.11.2009


києве мій?

КИЇВ.


Зкатруплений,    омертвілий
Лиш    стада    «шлунків»
без    Душі


Хліви      гаддям      столицю
обліпили.


Десь      жевріє      Життя
те      на    Узвозі


Згасає    вже
«  Кармани  »
«Кармани»      Тулубів
Хлівами
загашують    вбивають  .



Бо      Мертвечина
варта    гріш.


Той    Тіло    мало
хіть    перекинутись
на      «Тулуб»


Аби  сь    не    різнитися
від    отари


Ідти      на    «свічу»
Софії      (що    теж
хлівами      оброста)

Чи    на      Андріївський  –
до      Душ
іще      Живого



Втікаю    я    із      мертвого
шука      Життя
подалі      од      «Хлівів».
(  Далі    буде?  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157481
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.11.2009


да. такіто справи

*****
Не    бачив
я    тих      маревних
оаз
лише      короткі
як    оази
мрії


Мрії  –  сни…


Ілюзії    у    людській
пустелі


Де    тлусті    тіні
без    душі

нема    води
лише      помиї      бруду.


хотілося    аби  сь
дощу
але    ті    хмари    заздрівного
жлобства
електризують    ненавистю      
сі    тіні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157384
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2009


Упс

ЛЕСБОС.  


Любові    край
Ерот      відкрив    
Самітних    душ    жінок
Буяють      пестощі    гарячі
Огненні  полум’ям        
Стріпнулись        серця      в    обіймах      ожили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157382
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2009


так то.

***
Якщо    ж    тобі
потрібен    я
Навіщо    ж
то    мене    переробляти



І    клеїти
під    свій    манер.




*****


Лише    не
знаю      я
Чому    такий
не    лютий




Не    ощетинився
не      став
таким        як    всі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157345
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2009


осіннє

****
Не    питай    у    снів
Про    свою    ріку
де    в    ній    каламуть
І    чи    є    русло.


Та  й    би
Да    не    знать
про    оту    загать
а    лиш    джерело.


Так      і    щоб    вело
по    її      шляху.





*****


Милуюсь    снігопадом
теплим
цвітом    сливи,
опада

оповіщаючи    майбутній
дощ
квакочуть    жаби
в    беріжку  .

Політ    останніх
«балерин»,
що    так    оголює
ту    сливу.


де    цвіт      останній
вже    опав…..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156573
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2009


таке

Зневолений    Дух.



Ті      корчі,    що    схожі
на      лаписька
Зеленавий      «світ».


Невже    то    все
За    вільний    Дух  –
карання


Болота    нудь    і
Лісові      хащі.

Багрянець      скис
від      плісняви,
що      то    як    друга
шкіра        стала


Абись      не    виділи
у      нетрях
невидющим      зором
чи      смертні
чи    то    яка    мара  .


І    ліс    той
не      дає        злетіти
розправить      крила
і    гайнути      геть
ці    грати-гілля


Їх    і    не  порвати
Болото      «гасить»
всяк    любий      порив
свободи.


Лишаюсь    тут      навік?
хто    знає      ж
коли    ті    Небеса
простять    мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156375
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2009


ода

Ода.
1  частина.

Замовкніть
пси
затихніть    всі
іуди!


Фанфари    лицемірів
брехунів    німуйте.


Почути    прагну
могутній    рев    Дніпра


Карпатські    мелодії
трембіти
Одеський    безтурботний
сміх


І    шепіт
хвиль    Азова
Чорноморський
бриз


Татарів      Криму,
їхній      спів
Веселість    Таврії
здоров*я      -    сили
відновить
у    благодатному
краї.


Житомирщини
жита    всмак
відчути    хліб


У    Львів,
де    кладезь
знань    Європи,
його    Гармонію
уздріть.




І    праці
славніїй    Донецьк
трудяг    і    Сили
Волі    Слави.

О,    Харків
Розум  –  Інтелект
І    твердь
від    дикого
ти    Сходу.


Чернігів
предок    ти    могутній
наш


Луганськ
вільного    козацтва
Луг
де  Луг    -    то    батько
мама    -  Січ.



Черкаси    -  Серце
України
її    джерела
і    Талант



Херсонщина
Садів    криниця
і      хліборобства
благодать.


Немов
прадавній    божий
Вуж    у    Закарпатті
між    Карпат
розкинувся
сей    дивний
край



Тернопіль
рідная      домівка
а    для    зловорога
шипи

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156369
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2009


не сумуй

Друже.

Не    журися    друже
В    час    коли
приходить      осінь.


Повіє      вітер
Буяти    вже
не    буде
опалий      лист

І    лише    спогади    щасливі
зринають    раз  –  по  –  раз


Де    миті    радості
кохання  ,  любові
щастя      і    тепла
Враз    постають
перед      очима


Немов    зоря
перед    світанням
перед    цвітінням  -
сум.


Тож    не    сумуй
а    краще    посміхнися


Ще    прийде
знов    весна
ще    буде      новий    день
життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155857
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2009


чому так.

Вибір.
Повіє      вітер
Самоти
Туди    де    є
Сама      лиш        ти.

І    порожнеча
в    Серці
в  Долі


О,    та    самотність
на    Шляху.

Ніхто      тобі
так    й  не    належить,
нікому    не    належиш
ти.

Та      ладна
Волю    поміняти
аби    не    бачить
Самоти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155855
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2009