muzzzzzzzzzzzza

Сторінки (1/8):  « 1»

«Сім струн»

«Сім  струн»
До  сонця,  до  зірок  ,  до  небес
Долинь,  моє  слово  рідне,
Донеси  мою  пісню  –  молитву
І    стану  я  причетна  до  чудес.
Речитативом  стоголосим
Живе  в  народі  віщий  спів.
Багато  літ  ми  ревно  просим
Не  стати  зграєю  рабів.
Мінливо,  милозвучно,  мелодійно
Строфу  нанижем,  як  намисто.
Там  все  довершено  і  гармонійно,
Там  кожне  слово  сяє  променисто.
Фатальним  може  стати  ямб,
Хорей  нестиме  нам  зітхання.
Вплетемо  дактиль  в  дифірамб,
А  з  амфібрахієм  складем  вітання.
Соняшниково  ,  сонцесяйно,  солов’їно
Озивається  до  світу  Україна.
Доти,  нене    ,  діти  ми  твої,
Доки  молимось  над  свічечкою  «ї».
Лягають  літери  на  біле  поле,
Вивершується  за  рядком  рядок.
Тебе  я  вибрала,  моя  словесна  доле,
І    не  жалкую  ні  за  жоден  крок.
Сіяйте  радісно  і  сійте  добром,
Хай  муза  не  зрадить  і  не  покине.
Тримайте,  стискайте,  натхненне  перо,
Дивуйте  цей  світ  щохвилини.
До  нашого  дому,  до  вашої  хати
Хай  щастя  біжить  кутки  засівати.
І  різьблене  слово  своє,  українське,
Не  даймо  спотворити  зайдам  чужинським.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158220
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.11.2009


«Суперечливі акорди»

Будуть  будні  будити  будильником  вперто,
Сіра  сутінь  снуватиме  сітку  нудьги…
А  якби  Рафаель  зненавидів  мольберта,
То  ,напевно,  б  зраділи  його  вороги?!
Жорна  заздрості  зможуть  усе  перетерти,
У  калюжах  тонутимуть  згаслі  зірки….
А  якби  наш  Тарас  не  покинув  мольберта,
То  чиї  б  ми  сьогодні  читали  рядки?!
Можна  жити  –  жевріти,  тихесенько  вмерти,
Можна  пломенем  -  полум’ям  ясно  згоріть.
Поспішайте,  беріться  за  пера  й  мольберти,
Навіть  всупереч  долі  і  всупереч  часу  творіть

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158218
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.11.2009


Береги дитинства травами освячені.

Береги  дитинства  травами  освячені
Там,  де  цвіт  кульбаби  віддає  меди
Там,  де  колір  неба,досі  ще  не  бачений,
Оживає  казкою  в  усміхах  води.
Птахами  рожевими  мрії  розлітаються.
На  стрічках  веселки  оживає  світ
Із    колиски  –  місяця  диво  починається,
Та  таке    ж  предвічне,  скільки  зорям  літ.
Першою  молитвою  шлях  благословляється,
Плаче  десь  сумління  першим  каяттям.
То  усе  дитинством  просто  називається
Недарма  ж  глаголиться  істина  дитям.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157140
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2009


Трагічна суперечка мрій та дійсності

Життя  і  смерть,  як  нерозлучні  вороги,
Які    завжди  тримають  небо  з  висоти,
Вона  кохала  ,  він  кохав,
Вона  зітхала,  він  зітхав,
Вона  жила,  а  він  творив.
Вона  жила  і  він  все  жив.
Він  все  творив  ,та  небо  не  схотіло,
Сумним  дарунком  долі  розлучило.
Кохану  водяна  блакить  украла
І  коломийку  на  півслові  обірвала.
Він  так  хотів  ,щоб  небо  їх  з’єднало,
Він  так  хотів,  щоб    море  їх    вітало.
Він  так  хотів  ….  Та  мрії  розлітались.
Він  так  хотів  …  та  смерті  ворони  злітались.
Між  мріями  і  дійсністю  постала  суперечка,
Між  голубом  і  вороном…..  уже  б’ється  сердечко.
Вона  померла  –  голуб  полетів,
Вона  померла  –  вогник  догорів.
Але  небесним  силам  цього  було  мало,
Вони  хотіли  і  його  вітати.
І  ворон  чорний  прилетів  до  хати
Покликати  Марієчку  шукати.
Ті  довгі  ночі  у  глухій  безодні,
Ті  довгі  дні,порожні  і  холодні
Ті  довгі  ночі  –  ворон  переміг.
Біля  безодні  зупинить  не  зміг.
Їх  обвінчали    сині  небеса,
Бо  лише  там  можливі  чудеса:
«Як  на  землі  не  встигли  докохати,
То  будем  разом  у  раю  співати».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157138
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2009


а я стою на роздоріжжі, у мене в грудях дві душі.

ПРО    СЕБЕ
 
                                                                   А  я  стою  на  роздоріжжі,
                                                                   У  мене  в  грудях  –  дві    душі.
                                                                 Та  муза  каменем  наріжним
                                                                   Відділить  прозу  від  віршів.
                                                                 Летить  зорею  в  позапростір
                                                                 Зухвала  мрія.  А  талант
                                                               Настроює  струну  у  високості,
                                                               Як  невгамовний  жайвір-музикант.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156862
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2009


я і перехожий

Я  десь  у  натовпі,втомлені  ноги.
Добре  що  очі  іще  цвітуть.
Зовсім  ось  поряд  свої  тривоги
Сотні  подібних  мені  несуть.

І  раптом-  блискавка-  стріли-зіниці,
Хода  співуча  і  погляд  в  даль,
Волосся,наче  жмуток  пшениці…
Я  зупинилась,зняла  вуаль.

Спіткнусь  ,впаду,  піднімусь,  заплачу,
Десь  біль  так  солодко  запече…
Він  поклонився,  мене  побачив,
Я  вже  відчула  його  плече  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156861
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2009


Синій вечір тане у твоїх зіницях.

Синій  вечір  тане  у  твоїх  зіницях
І  згортає  крила  птах  чарівних  брів.
У  твоїх  озерах  хочу  я  втопиться,
Пити  хочу  воду  з  голубих  морів.
А  якщо  впаду  я  на  чужому  полі
Чи  не  зможу  більше  голови  піднять,
Твої  очі    знімуть  мої  болі,
До  життя  нового  мене  воскресять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156821
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2009


Все почалось колись із променя.

Все  почалось  колись  із  променя:
І  світ,  і  люди,і  зірки.
Річки  були  тоді  бездонними  ,
А  звірі  їли  із  руки.
Об  тверді  гори  рвались  хмари,від  страху  олень  завмирав.
І  нищили  красу  почвари,
Бо  хтось  надвоє  світ  розтяв.
З  тих  пір  ,  напевно,  повелося
Постійно  жити  у  борні,
Собі  шукати  суголосся,
Щоб  виріс  колос  на  дерні.
Тому  й  вдивляємось  у  небо,
Злетіти  хочемо  без  крил,
Аби  лиш  душу  у  підступний  невід
Злий  Мефістофель  не  зловив.
Ми  ,  як  дерева,  пнемося  угору,
Так  боляче  коріння  рвем
На  човнику  бурхливим  морем
За  часом  навздогін  пливем.
І  так  радіємо  причалам,
Де  можна  плакать  наодинці,
Де  не  наваляться  9  валом
Підступні  сумніви  ординці.
Мій  світ,  мій  берег,  мій  причал
Поміж  рядків,  поміж  книжок.
Там  бій,там  пристрасті,  там  шал
І  рій  несказаних  думок.
То  Мавкою,  то  Катериною
Строфа  затужить,  заболить.
А  то  струною  солов’їною  
Моя  поезія  бринить.
Відлунює  литаврами  і  шаблями,
Козацька  слава,  наше  знамено.
Отак  би  сіла  верхи,  вітром  зваблена,
Якби  мені  сідло  і  стремено.
Спасибі,  музо  –  сестро,  за  натхнення,
Воно  мені  солодше  за  меди.
Не  спраглий  тільки  той  на  одкровення  ,
Хто  до  криниці  правди  не  ходив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156816
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2009