| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
Душа в любові вигорає,
І біль сльозами не залити.
І недовіра серце крає,
Та я не можу не любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2015
Я без вини вину стерплю
Хоч винувата лиш перед собою.
Я просто до без пам’яті люблю
Я дихаю, живу одним тобою.
В твоїх обіймах пестощів нектар
Відмовитись від нього вже не сила.
Прошу, забудь минулого тягар
Я просто пізно так тебе зустріла.
В твоїх обіймах сила і тепло.
В твоїх цілунках неба насолода
Я хочу так, щоб добре все між нас було.
Для мене то найбільша нагорода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2015
Літній вечір пестить прохолодою.
Я до тебе подумки прийшла.
Щоб до дна напитись насолодою.
Щоб зігрітись від твого тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2015
Я засинатиму у тебе на плечі.
І просинатися я біля тебе хочу.
Від щасті нашого я віднайду ключі,
Бо я кохаю і тобою жити хочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2015
Безсонна ніч. Ти не пробачиш.
Образа груди розпинає.
Пусті слова, навіщо плачеш?
Душа від болю вигорає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2015
Так всю жизнь я была нелюбимой,
Для других я красива, умна.
И твоею обидой ранимой
Я живу бесконечно одна.
Мне бы только летать научится,
Чтоб взлетев высоту не терять.
Говорят, мне уже не влюбится.
Но еще мне не поздно мечтать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2013
Закохалася дівчина в серце кам’яне,
Довго почуття ховала, думала мине.
Так минали дні і ночі і з вечірніх мрій
Він приходив в сни дівочі, додавав надій.
Та щоранку прокидалась дівчина одна,
Стиха подруга питала: «Ти чому сумна?»
І зізналася сердешна про свою біду:-
«Сохну, гину, пропадаю, місця не знайду.»
То відкрий йому відверто свої почуття.
Так мовчала довго вперто, ждучи забуття.
Як уявить, що цілує, ніжно пригортає.
Серце з грудей вистрибує, так його кохає.
Якби вміла чарувати, то причарувала б,
Якби знала як забути, то й не пам’ятала б.
А парубкові байдуже, все собі гуляє.
Інших дівчат закохує, цю не помічає.
І як вона не старалась, як не натякала,
Так нічого не ставалось, час лиш марнувала.
Якось наважилась і призналась, як його кохає.
Чим зізнання завершилось гай зелений знає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013
Ривок, стрибок і вже в вікні.
Він вибив шибку, і за мить в кімнаті.
Його кохана марить уві сні.
Бліда, як смерть, і губи синюваті.
Ой, аж перевернулася душа:
-Ти лиш живи! Живи, не смій вмирати!
Ковтни це зілля тричі, не спіша,
Тепер все буде добре, можеш спати.
Почувся грюкіт, шум, кричать:"Лови!"
У двері чоловік її вбігає.
Вона шепоче:"Утікай, біжи!"
Скрипаль в вікно, а чоловік стріляє.
Він все ж утік, та дикий біль в руці,
То вража куля кістку роздробила.
Добро була монетка в гаманці,
Сусідка за монетку залічила.
***
Тим часом у палаці одужує пані молода.
Те, що жінка при надії, гарна новина.
Чоловіка всі вітають, а йому біда,
Бо від люті шаленіє, помсти вимага.
Він відправив жінку у маєток,
А сестрі велів, щоб доглядала.
Посадив обидвох під замок.
Наказав до родів, щоб на турбувала.
А коли пологів час настане,
І малятко з"явиться на світ,
Хай сестра віднесе нагуляне,
І підкине у циганський рід.
Час спливає швидко, як вода.
Дні злітають в спокої й чеканні.
Відшуміла осінь золота,
І забрала теплі дні останні.
Вже у шибку стукає зима,
Посипає снігом у саду.
День настав і вибору нема,
Принесе і щастя і біду.
Бо вона всі сили віддала
Малюку, що в північ народила.
Всю любов, що в серці берегла
Для малятка ніжного лишила.
А сама покликала сестру,
І в останнє рідну попросила:
" Мого сина ти віддай йому,
Тому, що так пристрасно любила.
Тут візьми усе, що в мене є.
Гроші і коштовності, що маю.
Віднеси дитяточко моє
Скрипалю, що так його кохаю.
З словом тим красуня відійшла.
З ангелом у вічність полетіла.
А сестра зібралась і пішла,
Все зробила, як вона хотіла.
***
Вже минуло майже десять літ.
Знову сцена і скрипаль дивує,
Ще дитина, а який політ,
Музика усіх чарує.
Все, що вмів і знав колись скрипаль,
Сина свого вивчив,
Бо талант ще ніхто ні в кого не відняв
По роду дається такий гранд.
А старий женився на сестрі,
Ще молодшу взяв собі дружину,
Бо ж недаром кажуть, що багатії старі
Хочуть молоденьку половину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2012
Відтоді кожна ніч минала так.
Безмежне щастя довгим не буває.
Хоч чоловік старий, та не дурак.
Дізнається, то люто покарає.
Та мабуть для коханих все - одно.
Їм разом добре, інше не важливо.
Вона його чекала від давно,
Йому на зустріч бігтиме сміливо.
Бо молодість не знає перешкод:
"Давай втечемо вдвох за край землі.
Життя в нас буде сповнене пригод,
Разом нестачі і жебрацтво не страшні."
Ось час призначений настав.
Тихесенько у темряву ступила.
Снігами йшла туди де він чекав.
Багатство за плечима залишила.
Палац красуня проміняла на кімнатку,
Без розкоші, без срібла, без служниць.
Там з милим рай для неї без достатку.
Хоч і не носить білих рукавиць.
Тепер життя набрало інтерес.
Такого щастя ще в красуні не було.
Скрипаль їй грає музику небес
Вона кохана, їй дарує він тепло.
***
А тим часом у палаці метушня,
Де поділась юна пані, невідомо.
Бо по статусу вона вже заміжня,
І не може ночувати поза домом.
Чоловік від злості почорнів,
За винагороду, щоб знайшли.
Жінку повернути він хотів,
Поки слухи про втікачку не пішли.
Та як в воду канула, нема.
Сніг за ніч замів її сліди.
Прошукали цілий день дарма,
Мабуть не уникнути біди.
Так у пошуках минали дні.
Якось з новинами повезло;
-Я її побачила в вікні,
Там де в скрипаля житло.
-Брешеш, бо мерзенна ти пліткарка.
Я тебе пороти накажу.
Як посміла ти, низька кухарка,
Цю мені сказати новину?
Зібрана команда поспішає,
Наче зграя голодних вовків,
що на здобич свою нападає.
І немає жалю в дикунів.
Стукіт в двері. І нащо відкрила?
Увірвались, схопили, вели
У сорочці, що вишито-біла.
В спину гнали, за коси тягли.
Душа рвалась, а сили не було
Врятуватись, відбитись, втекти...
Його серце недобре відчуло.
Треба швидше додому піти.
На порозі завмер:"Де ти мила?"
Хто посмів, і куди повели?"
А вона по дорозі зомліла,
від наруги жалю і ганьби.
***
Третій день гарячка не спадає,
Бідолашна марить скрипалем.
Без коханого красуня помирає,
Сил немає вигребти з проблем.
Він гукав, він молив, він шукав,
Підкажи мені, Господи, милий!
Йому хлопчик сусідський сказав:
"Її пси чоловіка схопили."
***
Там за садом у дворі старому,
Схований будинок у чагарнику.
І живе ворожка в домі тому,
Їй ти розкажи свою біду.
Вечоріло, в двері стукає скрипаль;
-Проходи, юначе, я чекала.
Щоб перемогти твою печаль,
Зілля до схід сонця назбирала.
У хатині пахло воском й полином,
На поличках безліч різних трав.
Дивна жінка сиділа за столом;
-Звідки знаєш ти мою біду? - скрипаль спитав.
- Знаю, зазіхнув ти на чуже,
Бо вона належить не тобі.
Чоловік її не збереже,
Так засохне бідна у журбі.
- Якщо зможеш чим допомогти?
Я загинути їй не дозволю.
Як мені до неї досягти?
Утечемо вдвох на вільну-волю.
Кажеш зілля маєш не просте,
Ти навчи, що маю з ним зробити.
З кожним днем печаль моя росте.
Без коханої не в силі жити.
Довго думала ворожка, міркувала.
Щось кидала в ватру, шепотіла.
Зілля парила, на воску ворожила,
І відвар у пляшечку налила.
-Ось тобі це зілля чарівне,
Маєш дати тричі їй ковтнути.
Через добу біль і жар мине,
Допоможе гіркоту образ забути.
Але зілля просто не віддам,
Маєш дати мені щось в заміну.
Тобто я тобі його продам.
Дай мені на скрипці гру чарівну.
- Я за кохану без жалю
Усе віддам, лише молю,
Назавжди щоб вона
Мені єдиною була.
***
Небо, мов від туги почорніло,
Сум на землю рясно ллє дощем.
І від вітру льодяного оніміло,
Серце вже не чує щем.
У палаці грізна охорона.
Мусить він побачити її.
Щоб добратись до її балкона,
Треба спритності і гнучкості змії.
Попри небезпеку крадучись,
Від мети своєї не відступить.
Так-як пробирався він колись,
Зараз поспішає до тієї, що так любить.
Далі буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2012
Цю казку розповів мені ліхтар
Одної літньої жаркої ночі,
Коли вже тільки місяць із-за хмар
Тихенько зазирає в сни дівочі.
Колись давно у місті жив скрипаль.
Зі статків лиш мрійливу душу мав.
Він по життю витримував мораль,
Талант на гроші не міняв.
Вона була красива й молода,
Із синіми, чарівними очима.
Тендітна постать і легка хода,
Із ніжними, як в ангела, плечима.
Та до лиця торкнулася печаль,
Багатство зовсім душу їй не гріло.
У шлюбі з старцем щастя не було, на-жаль,
А серце молоде любити так хотіло.
В розкішному палаці, вбрана в шовк,
Для товариства вищого блистіла,
А чоловік, як хижий сірий вовк,
Все пильнував, щоб закохатися не сміла.
Якось одного разу на Різдво,
Для вишуканих гостей на розвагу,
Лунала дивна музика його,
Заполонивши її серце і увагу.
Аж раптом тиша, оплески, фурор.
І погляди на мить переплелися.
Скрипаль подумав:"Може то собор,
І Божий ангел перед ним явився?"
У нього скрипка випала із рук,
До голови прилинув дикий жар,
А в неї, що не знала ще любові мук,
Серденько перескочило удар.
Закінчилося свято, день згасає.
У спальні чоловік старий чекає,
Та тільки його погляд душу крає.
І серце знову скрипку чути вимагає.
* * *
Красуня вже молилась перед сном.
На вулиці лиш вщухла хурделиця.
Чийсь стук на мить почувся за вікном:
"О диво, а кому це там не спиться.?"
Чи то цікавість, чи то переляк?
Ой як скажено серце колотило,
Що не могла второпати ніяк.
Тихесенько віконце відчинила.
На мить завмерла: "Господи, це ж він.
Якими ж добирався ти шляхами?"
У голові почувся дивний дзвін,
Опора похитнулась під ногами.
Все зрозуміло, слів не треба.
Він ніжно доторкнувся до щоки.
Здавалося душа злетіла в небо,
Від дотику коханого руки.
І цілував скрипаль то ніжно, то шалено.
Торкався наче квітку весняну.
Його обіймам радо, підкорено,
На зустріч йшла шепочучи:"Люблю!"
При світлі, що стелилася від свічки,
Вона здавалася зворушливо-казкова.
А під мереживом біленької сорочки,
На дотик шкіра ніжна і шовкова.
В каміні ще жеврілися дрова.
Коханці розлучатись не хотіли.
Десь за вікном погикала сова,
Немовби сміючись, що так вони посміли.
Ніч догорала, час йому вже йти,
Дарує на прощання поцілунок.
Його любов кохана буде берегти,
Без нього питиме розлуки трунок.
***
Відтоді кожна ніч минала так.
Безмежне щастя довгим не буває.
Хоч чоловік старий, та не дурак,
Дізнається, то люто покарає.
Далі буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2012
Сніжинка чарівна із неба летіла,
Під музику вітру танок завела.
До твого обличчя припасти хотіла,
Шукала, кружляля і таки знайшла.
Вона зазирала коханому в очі,
Вона цілувала жадані вуста.
Сніжинки здійснилися мрії пророчі.
Розтала сердешна від твого тепла.
Я заздрю чарівному танцю сніжинки,
Свободі польоту і здійсненню мрій.
І так, як сніжинка розтанути хочу
В полоні твоїх довгожданних обійм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2010
Мій Ангеле, вернись до мене на плече.
Без Тебе небезпеку відчуваю.
Без радості ріка життя тече,
Від страху за майбутнє потерпаю.
Мій Ангеле, прости мені образи,
Коли не слухала твоїх розумних слів.
Я б так хотіла, попри негаразди,
Вернутися до тих щасливих днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197964
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2010
День випитий до дна. Ніч стукає в вікно.
Стомилася одна, і ледь гірчить вино.
Вже не зігріє кров чужих осель тепло.
Пережита любов, і наче не було.
Згоріло все до тла в трикуткику кохання.
Хай принесе зима на краще сподівання.
переклад. Оригінал російською тут http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2010
Кайдани скину й полечу,
Високо в гору, аж до неба.
Можливо крила обпечу.
Відчую, що для щастя треба.
Доп"ю до дна солодкий смак свободи.
Сп"янію від простору й висоти.
Для діла не чекатиму нагоди,
А впевнено вперед буду іти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160456
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.12.2009
Колись мені ще тато говорив,
Що як не влюбиться на брудно,
То як би ти не захотів
На чисто буде дуже трудно.
Та я не дуже довіряв
Старій народній побрехеньці.
На одяг гроші витрачав,
Аж пусто було у кишенці.
Дівчат немало закадрив.
Утіхи знав і насолоду.
Кохання все ж не заробив.
Такий напевно вже я зроду.
Мабуть-що не на тих жінок
Я замолоду задивлявся.
Хай буде це мені урок,
Бо в жодну ще не закохався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160428
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.12.2009
Я в храм зайду покаятись, простити.
Помолюся і запалю свічу.
В молитві буду Господа просити
Здоров"я й щастя тим, кого люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160369
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2009
На смітнику я бачила бомжа,
Підпухлі скули, погляд потемнілий.
Що привело його сюди, і де межа,
Після якої станеш зубожілий.
Чому його нікому не шкода?
Де його рідні, друзі, де дружина?
Він зовсім ще ж людина молода,
Яка зламалася в характері пружина?
Чому не йдеш в далекі ти світи?
Чи тут де народився не працюєш?
Чому нема ніякої мети?
Життя чому безцільно так марнуєш?
Збери всі свої сили у кулак,
Залиш горілку, не живи ганебно.
Бо ти ж людина, не живи ось-так,
Не спалюй так життя своє даремно.
Згадай, що може є у тебе дім.
Ти ж мав якусь у Бога долю.
І може знайдеться для тебе в домі тім
Той, хто відізветься до твого болю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160368
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2009
Мені б хотілось бути кришталево чистою,
Не мати ні гріхів, ні помилок.
Натурою яскравою, барвистою,
Не бути ще об"єктом для пліток.
Але нажаль всі ми не досконалі.
Багатство, славу хочемо здобути,
А на гріхи накинемо вуалі,
Щоб їх не бачити, про них забути.
Та я ж в житті страшного не чинила,
Жила як всі, а хто з нас без гріха?
До церкви на Великдень приходила,
Щоб прощення просити у Христа.
Я виправдань шукаю за гріхи.
Знайду багато, щоб собі простити.
А може треба просто навпаки,
По совісті гріхи свої судити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159746
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2009
В заметіль під Новий рік
Татко нам приніс ялинку.
Як сніжок із неї стік
Встановив у христовинку.
Стали ми ялиночку прикрашати,
На гілки яскраві кулі зачіпати.
Ще додали дощику і стрічок,
Ще й багато золотих зірочок.
Песика руденького і рожеву свинку.
Котика гарненького на ялинку.
Козлика біленького і бурульку,
І червоне серденько і зозульку.
Буде тут і зірочка і ангелик,
Сніговик і яблочко і ліхтарик.
Ось моя ялиночка тут стоїть,
Кольоровими вогнями мерехтить.
Це моя ялиночка, Ох краса.
Буде мене тішити всі свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159227
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2009
Коли душа польоту прагне,
І до високої мети
Вважає розум, що дотягне,
І зможе всього досягти.
Коли навколо від спокуси,
Аж розривається душа,
А всі шукають інтереси
Не озираючись,спіша.
Ти на майбутнє май надію,
І завжди віру бережи.
Кажи: "В житті я все зумію!"
Любов"ю ближніх дорожи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159226
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2009
Ще не зійшла з трави роса,
Ранкову свіжість сонце не спалило.
Природи велична краса,
Що щойно пісня соловейка розбудила.
І ти в таку ранкову пору дня,
Така приваблива і ніжна.
Я доторкнусь губами до лиця,
Руками пеститиму тіло білосніжне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159097
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2009
Як побачив промінь сонця ранкову росу,
То відразу закохався у її красу.
Він щоранку на світанку з неба поспішав,
Серед буйних трав зелених кохану шукав.
А знайшовши промінь палко росу цілував.
Лиш одну її кохати навік обійцяв.
Про любов палку і ніжну цілий ліс узнав.
"Ой не пара ви, не пара" - старий сич казав.
Якось вранці ясний промінь до роси спішив.
Між травою красну квітку весняну зустрів.
Зупинився, задивився і теплом своїм
Він вже не росу, а квітку нестримно зігрів.
А роса зійшла й чекала променя свого.
Тихо їй змія шипіла:- "Ти забудь його.
Цього ранку на світанку іншу він кохав."
Що росу смертельно жалить
Мабуть змій не знав.
З того часу як торкнеться промінь до роси,
То кохана йому каже:- "Навіть не проси.
Я твоєю вже не буду". І роса щезає.
Про кохання теплий спомин роса залишає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159092
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2009