| Сторінки (2/151): | « | 1 2 | » |
І
Вперше ця осінь віща для неї тепер ворожа.
Всюди росте і шириться ненавистю й хрестами.
Що тобі сниться, дівчинко? Що ти, по суті, можеш?
В місті-пустці чорних воронів і смертей тотальних?
Вкотре в її будинок вчора вцілив якийсь снаряд.
«Нічого вже втрачати зовсім – то ж і не бійся втрат».
ІІ
Вперше ця осінь для нього пропахла димом хижим,
Вдруге йому сьогодні, на диво, вдалось вціліти…
Думає він про подвиг? Ні. Думає він, що вижив,
Що перед боєм тихо. З нею б ще раз зустрітись.
Вкотре вона вдивляється в прощену ніч ворожу.
«Все подолати можна - хто з нас себе переможе?»
ІІІ
Вкотре її годинник гойдає підбиту стрілку.
І розриває час на шматки хвороблива тиша.
Хто розбере: перекличка там десь чи перестрілка?
Думає: «Буду, певно, любити його сильніше,
Ніжність зимову кластиму тихо йому на плечі.
Тільки б дожив до зими. Тільки б зустрітись, до речі…»
ІУ
Осінь пропахла смерті солодко-їдким парфумом.
Землю гойдають вибухів мертві глухі акорди.
Зорі падають десь під Лиманом чи під Ізюмом.
Хтось з ними поряд падає й також у вічність входить.
Дівчинка щось читає, потім там десь напише:
"Страшно? Як вперше. Страшно. З ним би зустрітись лише…"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022
Ми навіть не знали, чия це весна і чиї у ночей наших ніжні були імена.
Ми тільки навчились мовчати. Нам лише здалося, що легко зростися думками.
Я просто ішла повз будинок, де дивні мурали твої. Хтось мені говорив: «Обминай!»
Я просто навчилась боятись того, що раніше уміла любить до нестями.
Якби хтось одразу сказав, що відвертість можлива тоді, коли ми вже за крок до межі,
Якби на стінописі наших бажань не відбились спотворені тіні скорботні,
Тоді б не були ми, напевно, тепер абсолютно близькі й назавжди безнадійно чужі.
Тоді б зрозуміла: усе, що стається із нами, не варто лишати на потім.
Не варто боятись втрачати усе, що колись видавалось важливим чи надто простим.
На міцність не варто життя випробовувать просто геройської смерті заради.
Важлива лиш ніжність. Вона назавжди. А потрібно – не думай, не снися, пробач, відпусти.
Ти дихай. Ти просто живи. Засинай. Прокидайся. Про мене хоч інколи згадуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022
І
Коли якось зранку прокинуся й не пам’ятатиму більше про головне:
Кому до нестями молився й програв свою першу важливу битву,
Кого ти любив й навіщо в своїй молитві одного разу згадав мене,
Тоді, напевно, уперше в житті й сама згадаю якусь молитву.
А потім змиватиму з себе зиму, ніжність і кожен вигин твоїх плечей,
Відбитки твоїх доріг далеких і згусти болю твого живого.
Тікатиму в забуття. Від тебе. Але ж від себе хіба кудись утечеш?
Тоді уперше втрачу віру й уперше повірю в якогось Бога.
ІІ
А потім змиватимуть нас, як пісок із могил, безжалісні час і дощ.
Залишиться що? Молитва моя, в якій у Бога твоя ім’я?
Я вже не тікаю. Просто йду, не зупиняючись жодного разу, вздовж
Тієї дороги, де йшов ти колись й де назустріч ішла і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022
Не ростуть пташенята, бо мертві. Вересневі зливи сумні зазвичай.
Ранок знов холодний. Накидає на плечі жалобу й осінь-косуху.
Твоя горлиця плаче, досі в небі ховає свою вологу печаль.
А у грудях насправді беззливно. А в гніздечку й місті насправді сухо.
ІІ
Пташенята були кумедні. Тільки випурхнули з гнездечка – й умить
Незмужнілі тендітні крильця їм обрізав ворожий чужинський ранок.
Неня-горлиця не в собі. Вже й не плаче. Все за ними увись летить.
Їх могили ж хрестами вниз десь у небі зіяють, як криваві рани.
ІІІ
Твоїй горлиці не болить. Разом з ними, певно, померла ще до зими.
А якщо і жива, то не в змозі вже туркотіть і іще когось утрачати.
Пташеняти хотіли літати. Розрізати прозору блакить крильми.
Ранок знову холодний. Знов у горлиць-пташок випадають із гнізд пташенята
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
Моя дівчинко, юна цнотлива мрійнице, що тебе привело сюди?
Як на воду хтиву ворожінням лягли твоя цнота й тіні прозорі?
Хто нас разом з тобою по хрещенській воді й канату тонкому водив?
Як навчитись навіки забути тих, що назавжди вросли в твої зорі?
Мій вчорашній хлопчику, мої стегна широкі, а пальці такі ж тонкі.
Я все так же мовчу на Місяць. Ковтаю образи-роки. І для тебе
Я все та ж невгамовна білявка, що забути не може про сни, які
Назавжди лишаються молодими й завжди пахнуть тобою і небом.
Мій чужинцю рідний, коли ти не спиш, а місто-потвора давно мовчить,
Коли знов "умикаю" байдужість-гордість, щоб почути в небі магічну «reggae»,
В мене справді безсоння. Я справді хочу засинать на твоєму плечі.
А під зорями-снами насправді лунає шалений потворний регіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021
Та перша зустріч із ним, як і остання, здається була спонтанна.
Твій божевільний янгол із крові й плоті, його подоба в мені двоїться.
Весною пахло в ту ніч у ліжку й на простирадлах цвіли каштани.
Я відчувала його вогонь на твоїх плечах. Ти казав «Дурниці».
Коли гострили леза й мечі, проживав мене і в холодну зиму
Ішов босоніж. Крило обвисло й мироточило на мерзлі квіти.
Я не хотіла вирить, що ми назавжди залишимося чужими,
Я не хотіла знати, коли ти вперше не зможеш мене зігріти.
Ти говорив про вічність, про втому й про те, що ранок буває млявим.
Що я як м'ята, що в простирадлах – вишні, що янголиці - це сни-фантоми.
Що маячня - про крила. Що у коханні цинічно шукають слави.
…Хтось сплутав карти. Дощило. Він повернувся в небо, а ти додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019
І
Коли вибухаєш біблійним дощем у мені і коли ти всесвітній потоп,
А ніч віддзеркалює гріх наш на чорній поверхні скляної води,
Кровлять горобиною губи у Бога твого і шепочуть знесилено: «Стоп!
Не йди по річках, по морях, океанах змілілих до неї не йди!
Вона не твоя й не моя. Її полум’я згасло у сорокаденності злив.
Тепер в її душу повільно вода з підвіконня гріхами тече.
Якби ж ти повірив, якби ти одну її лише любив, якби й сам не грішив..."
Пливуть пароплавами весни й лягають на серце біблійним дощем.
ІІ
Коли в тобі стільки світла, що чорний Місяць здається білим,
Що чорні ворони золотяться у отворах сірих вікон,
Він вперше вірить: ми не даремно з тобою тоді зустрілись,
Коли у грудях зраджене сонце згасало моє навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2019
У мене немає неба. У тебе на скронях хмари.
До тебе не вічність відстань, а крок і єдина мить.
У мене немає сонця. А ти ним постійно мариш.
Не ти лише в нім палаєш - воно у тобі горить.
Пірнаєш в холодну воду, а сонце твоє бурхливо-
Гаряче і безсоромне промінням в обличчя б’є.
Цілує - і в попіл губи. Ти теж колись був щасливим.
Я теж колись промовляла у небі ім’я твоє.
Я вміла колись чекати, докупи вітри й тумани
Збирати й дощам молитись - щоосені й щовесни.
Навчилась тепер не вірить і засинати під ранок.
Ти - в зеніті світити, а я святити
Гілля вербове й твої кольорові сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2019
Мій любий, Ви, певно, забули, що я вже чужа й вже ніколи до Вас не прийду.
Відтоді, як це зрозуміла, ніколи Ваш дім не здавався таким ще великим...
Та третя зозуля з моєї старої верби знов мені накувала біду.
Була вона дуже самотня, німа, її голос тремтів і зривався до крику.
А Ви все мовчали. Й охрипла від крику вже й друга зозуля моя на вербі.
І перша навіки замовкла, знесилена цоканням стомлених ходиків кволих.
Я Вам залишаю на згадку ім'я своє на підвіконні і осінь. Собі ж -
Дощі у волоссі й обіцянку не озиратись та не повертатись ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2019
Рідненька дівчинко! Веснянко сонячна!
Ти стала вічністю. Тобі там зоряно?
На небі виросли блакитні соняхи -
Очима дивляться на світ прозорими.
Я хочу тішитись твоєю силою,
До тебе линути думками-зграями.
А осінь - в золоті. А весни - сивіють.
А в зими траурні свічки вплітаються.
І линуть спогади. Снуються хмарами.
І небо міниться, печаллю зоране.
І лише віриться. І тільки мариться:
Тобі там сонячно, тобі там зоряно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2019
Нахолола жрекиня ночі надихала літо. Його у мені знайти
Не вдається тобі одразу. Божевілля шукати, здається, не варто.
Муркотять автівки в небі. Сигналять очима бездомні голодні коти,
На дахах рахують ситі ночі чужі і життів відчайдушну варту.
Ти все нишпориш. Теж зголоднілий. Мариш. Зриваєшся саме із тих вершин,
За якими ростуть бур'яни - з головою. Пнуться вище і вище вгору.
А воно – дощове, холодне. Та й чи варто цю справу сумнівну вершить?
Ти уже із ним, напевно, замість мене, і поряд живеш, і говориш.
І мені здається, що винні усі: байдужі жрекині, коти, бур'яни.
Що настане жадана осінь - й тебе захоплять її навіжені зливи.
Та теплішають ночі голодні і виникає передчуття щовесни,
Що те літо прокляте знову в мені забринить і стане для нас важливим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2016
Дощило, як листям, горем. У горлах підбитих качок старих
Затихло літо. Тепер лихоманить і тінями ніч сукровить.
Вона вся вогняна. Здається, її волосся руде - горить.
У неї не тільки шкіра, а й навіть ніжність чомусь сурова.
Стирає хрести на зап’ястках. Старіє сезонно сама.
Маскує щоденну осінь. Ще втомна мить – і почне сивіти.
Її виліковно мертва й моя вже злочинно жива зима
Вишкрябують на парканах: «То що? Наздогнати зможемо літо?».
Приходять люди. Прозорі. З її лицем. Надовго лишившись тут,
Усім квитки роздають - додому. Невпинно про щось говорять.
Я знаю її з дитинства. У нас одночасно з’явились тату.
У неї – на перехрестях. У мене – снах, що впадають у море.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2015
Когось дороги ведуть до Рима. А хтось – у вирви сирих горбів.
Ідеш, дірявих бронежилетів латаючи невагомість.
Тож хто мене захистить, коли я тепер не живу у тобі?
Коли у моє нутро вповзає чужа вогнева свідомість?
Мінливе місто смердить смертями, руйнуючи твій Колізей.
Невже це безсмертя: втрачати все, у що відчайдушно вірив?
Метелики, Божі діти, мутують, урісши в живих людей.
Куди ж їм іще подітись, коли навколо суцільні діри?
А люди риють окопи. Мінують весни - для селфі у повний зріст.
Засвідчать свою земну присутність ворожим кодом мутацій.
Перевертень-пілігрим - в утробах великих спадкових міст.
У сумнівах. У мені. Клітинно благаю тебе: «Зостанься».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2015
Коли останній із тих, для кого подзвін – на щастя,
Наточить ніж, щоб гострити моє обличчя,
Зітреш із губ слід живого свого причастя
Й тоді, напевно, уперше мене покличеш.
Солоні руки будуть терпкими - на перший дотик.
Просолиш морем долоні мої - із вати.
І сіль проступить - над сонцем твоїм. А доти
Я вчуся йти, щоб ніколи не повертатись.
Люмінесцентно - над дзвонами - тихим струмом
Твоє обличчя із глини - церквам на шпальти.
Коли я буду із тим, хто мене придумав,
Тоді, напевно, повіриш, що я реальна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2013
Яке безумство: там десь сніги, а у нас задуха. І сни-рядки.
Просмажене місто схоже на мушлю. Я знаю: ти їх збираєш.
Твої пінгвіни мене бояться. Мої океани для них терпкі
І теплі. А я хронічно сива, шалена й хронічно мене немає.
Там десь моря застигли. Холонуть і промерзають. А в них плюють
Всі ті, що проходять повз і лишають обгортки – з дитячих казок.
Я вивчила ніч напам’ять. Суботу. І полюсну водність твою.
То що? Розказати? Чи, може, ти сам мені першим усе розкажеш?
Яке безглуздя: твої пінгвіни пірнати вчаться, а в нас – спориш.
Сухий. Розростався. Гарячим літом повільно у мене входив.
Ти знаєш, як жити. Та дивно: чомусь не живеш, а, здається, летиш.
Я вмію літати, проте не лечу, а пірнаю й ховаюсь (під воду).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2013
Ти бачив її бісенят? Вони милі. Як янголи. На плечах.
Блаженно прикрили очі. Плювати на те, що незрячі.
Коли ти її цілуєш, радіє, сердиться й згаряча
Благає:
-Спали мою Біблію!
-Це нас врятує? Навряд чи.
Коли вони засинають, то молить Бога: «Зніми з плечей!
Вгрузає у м'язи гріх. В чиєму розп’ятті правда?»
…Освятиш її ластовиння і шкіру палку обпечеш.
Хрестом.
Примусиш забути тих,
що пішли назавжди.
Якщо б ти до неї звик, то був би її помазанням - зі смоли
Свячених дерев, до яких вона звикнути вже безсила.
…Її бісенята скажені. Утнуть щось - і в плечі вросли.
Того,
хто пішов,
й тих, кого в свої груди сама ж і впустила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2013
Кто-то все же есть. Там, где время считает ворон и сны,
Где и липкий свет, и деревья врастают в седые окна.
Ты боишься исчезнуть опять, не дотянув до весны?
Зря. Потом, как обычно, и мысли, и ноги промокнут.
Как обычно, сгребут в охапку. А нынче - под Новый год.
Позабавишь тех, что бояться давно перестали.
Вновь зима заснет. Слава Богу, еще старушка живет.
Без неё нам куда? Ей ли с нами-то быть в печали?
Не молчи. По фиг те - вверху. Пусть крахмалят вязкий закат.
И без них зимы слышен сонно-тревожный шепот.
…Ты пришел исчезнуть. Только нам уже не привыкать
Ни зализывать раны, ни дырки на небе штопать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388885
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.12.2012
Один. Диваки-волхви спустились з різдвяних круч.
Зліпили свій Вифлеєм - цього їм здалось замало.
Два-три. Календар кровить. Укладений власноруч
Тим, чиї живі хрести під ранок повимерзали.
Дорога, мов молоко. Розлита - з його грудей.
Над часом - новий Псалтир. Чотири. Числом пречистим.
Контрактне у Вас Різдво. П’ять. Місто ворожить десь
На папілярах занедбаних літочислень.
...Біблійно лягає сніг – літописом. Угорі
Прибульці-волхви мовчать. Шість. Петлі в'язати вчаться.
Ялинки прикрасять – шибеницями для снігурів.
Сім. Ще не час. Ще рано. Ще кожен їх дар - на щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
Когда ты стал чучельником, я научилась молчать.
Все вышло спонтанно. Вдвоем потрошили зимы.
Помнишь: было не страшно в первый раз того убивать,
Кто, улетая, в клюве моё уносил имя.
Как и казаться мертвой, манекенно любить каркас.
Позже - лепить птичьи крылья к влажной твоей спине.
Знаешь: было очень прикольно в этот последний раз
Добрым таксидермистом себя ощутить и мне.
...Потом голубей кормила крошками - с рук и стола.
Ты ненавидел птиц. Потому и набил их ватой.
Что-то пошло не так. Чуйка в тот раз меня подвела.
Я как-то раньше всегда успевала нас спрятать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375400
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.11.2012
Він завжди такий, як зараз. Кислотні коктейлі смокче.
Змиває дощами вечір і пам'ять – зі стегон й вилиць.
І в трубочку із пластмаси він потай шепоче «Отче…»,
Коли рідина пекуча випалює, що лишилось.
У нього чотири долі. І всі, як одна, діряві.
Він висмоктав з фільтра осінь-білявку і латекс-грудень.
Я ботокс вколола в небо. Я заздрю його уяві.
Ікони - на холодильник, магніти ліплю на груди.
Куштую усе, що ллється. Річки й здичавілі вина.
Соломинками-думками проколюю ніч-паскуду.
Він весь - із кислотних тріщин. Та це не його провина,
Що висмоктав мої очі. Що був. Що уже не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2012
Ми вдавали: прострілений час улучає у нас - у незграб.
Як летюча примара вистрибує з вікон, щоб входити в двері.
Ми були пелюстками сухих непотрібних комахам кульбаб.
Ми пручались, коли нас розпластували на папері.
Вистеляли асфальти живі оберемком холодних суцвіть,
І цвілими нитками пір'їн, й павутинням пуховим, мов градом.
Ми готові були міцно зуби і вії пташині зціпить,
Щоб полегшити дихання тих, хто вже знову наважився падать.
Потрапляли в провалля снігів, компромісів, доріг. Угорі -
Під колеса машин. Оживляли у шафах своїх же скелетів.
Ми були перелітними. Листя обтрушували з ліхтарів.
Ми дуріли. Стрибали із сонць і молилися на парапеті.
Нам хотілося пнутися й п'яcтися вище. Коли холоди.
Повикльовувать зими й заклеїти скотчем їх щелепи срібні .
Ми були, як усі. Доки "праведник" вбогий і дивний один
Не упевнив у тому, що осінь нам вже не потрібна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2012
Із дозою збуджень - змією оргазмів й хронічних зусиль -
Вповзає в суглоби асфальтів і рани нічних перехресть.
Вона навіжена. Проте їй пасує твій змішаний casual-стиль.
І джинси, й сорочка твоя. По-дорослому спрощено десь,
Ритмічно стискаючи місто, зникає. Бляшанками плям
Розпластуйсь на листі. Безглуздям у небо устромлених голок
Проколюй ті хмари: вони заважають старим ліхтарям
Вульгарно світити (чи їх вже до тебе давно прокололи?).
...Від гуркоту байків її прокидаються церкви старі.
Їх тінь - на обличчі дерев, порожніх пляшок із-під коли.
Безбашена осінь. Сезонний розпродаж дощів. Угорі.
Її в тім сторіччі, здається, розбестили ще рок-н-ролом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2012
Інтриги не вийшло. Ця Ваша Аліса, як осінь, бліда.
В чужім задзеркаллі ковтає текілу з одним із «світил»
Якихось там практик. Сп'яніла. Кайфує. Єдина біда:
У неї і нігті, і руки, і очі - суцільний акрил.
До біса Алісу. Ця Ваша Ассоль - розкуйовджена й зла.
Давно вже забула, на кого чекати. Залізла на стіл.
А потім на ліжко. Червоний бюстгальтер і лінзи зняла.
Які там вітрила? Пошито білизну з червоних вітрил.
...Багрянцем - текіловий дощ і дзеркальні скляні голоси.
Анжела з будинку навпроти вдягає червоне годе.
Була б вона Мавкою - та їх давно проковтнули ліси.
До біса тих мавок: вони надто схожі були на людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2012
І
А чия ти, дівчинко? Звідки знаєш моє ім’я?
З однієї гойдалки ми злітали щоразу? …Він
Теж весь час у мене все запитував: "А ти чия?",
І щораз зіштовхував мою осінь з високих стін.
Ти чому налякана? Це не страшно - летіти вниз.
Колючки - комахами. Не зважай на осінню злість.
Це як вперше втриматись. Це драйвово. Такий сюрприз.
Ти штовхай мене - тільки в очі осені не дивись.
ІІ
Тебе знову нудило? Небезпечно гламурний дим
У твоє волосся заповзає, немов змія.
Стіни досі білі. Він залишив себе живим.
Я тепер здогадуюсь, звідки знаєш моє ім’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2012
Вона вже звикла, що народжена восени.
А так хотіла б, коли дзвенять абрикоси.
...Навколо вас, як гриби, розрослись млини.
Не знаю я, навіщо мені твоя Осінь?
У неї ніж твій досі встромлений у живіт.
Вітрам на подив стоїть. Скороспіла. Скраю.
Млинів. Бур'ян і захід пшеничний поблід.
А хочеш: доньку твою вночі загойдає?
Нечутно зайде. А в ліжку – малесенький син.
Ти стримано так уперше її зустрінеш.
...Вологі шрами в моїх мовчазних жоржин.
Я просто заздрю, що в тебе така родина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2012
Боги струшують попіл. Ми позаростали травою.
Конвульсійними рухами річка мігрує (під шкірою).
Скляноока верба. Я її пам’ятаю живою.
…Як не бачила б диму, тоді тобі, може, й повірила б.
Під закуреним небом - над асфальтами й образами
(як це нудно: вгорі - й залишатись усім невідомими) -
Потихеньку димлять: не дівчиська ж, щоб мірять сльозами
Свій розніжений спокій - вичавлювать тишу судомами.
...Потихеньку б росла. Як любисток. Освячена димом.
Може, вийшло б колись в неї неба торкнутися (віями).
Ми були б з нею вищими. ...Палиш вночі поряд з ними.
Усихає верба. В землю попіл уранці засіюють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2012
У мене ластівки гніздяться на плечах.
У тебе всюду випинають жили.
Птахів моїх ніколи ти не помічав.
Я не відчула, як вони з’явились.
На шкірі в тебе - м’ятні запахи смоли.
У мене - оси у волоссі. Жала.
Гострять, мов леза. В тіні наші уп'ялись.
Я не помітила, що їх багато стало…
Комахи збуджені. Птахи мої – нудні.
Метелики чужі, як сніг, на тілі.
Тепер оселяться назавжди у мені:
Ти сам побачив, як вони злетілись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
Полохливі краплини зволожують шкіру суцвіть.
Зашкарублу й товсту. Ритуально подряпану містом.
...В нього зв’язані руки. Тепер воно гордо мовчить,
Як нестримна жага по калюжах крокує врочисто.
Хтось стоїть на узбіччі. Він блискавок ніжність забув.
Тих сяйливих і згубних, що манять кудись невловимо.
Замовляннями – вогкість. На дихання й ритми – табу.
Я стояла би поряд, та хтось мене вдома затримав.
Там, де світяться вікна вечірнім відлунням кульбаб,
Неприручений дощ не спиняється. Вище і вище.
...Я із тим, що стоїть на узбіччі, напевно, пішла б,
Спостережливо дивлячись в очі розхристаним вишням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
І
Чим ти можеш вразити? Перемоги усі – старі.
Ми давно вже звикли до хрипіння твоїх гостей.
Вона вийде першою. З нею стомлені снігурі
Пелюстково з вишень упадуть і з розм’яклих стель.
Кого ти запрошував? Хто, схрестивши руки, чекав?
Грозу? Залишай усіх - все одно тебе прокляли.
Не вдавай, що зраджений. Ти не вперше її віддав.
Так було не раз уже: вона зникла в екстазах злив.
ІІ
...На однім хресті вас побачать удруге вдвох.
Ти її забрав звідти, де помирають зими?
…Мироточив схід – й той давно уже пересох.
Дивні гості ті не здаються тепер чужими…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2012
Море пахне снігом. І холодом мигдалю.
Ти його впізнала? Він поцілив моїх птахів.
…Приїжджай скоріше. Я без тебе тепер ліплю
Ластів'ят. Весну. Й пластилінових дітлахів.
Мої руки – глина. Його море – твої вітри.
Він втомився вже. Не підходь. Хай хоч тут поспить.
...Я себе не чую. Ти сама з ним поговори.
Тільки не спиняйся. Прошу тебе. Знов ліпи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2012
Вже насмикав пір’я з її боді-артних крил?
Не оголюй плечі: ти й так нам здаєшся Богом.
...Головне – не впасти й не сплутати кольори,
Світлофорні тіні провівши через дорогу.
Змалювавши храм (на розлогих твоїх плечах),
Не забути тих, що дзвіницями – в небокраї.
…Ти щоразу першим вночі її зустрічав.
Вона завжди хвора й завжди тебе відчуває.
Її пір’я - гостре. Від нього - на стінах кров.
Червонить дахи й проступає крізь мертві вікна.
Йдеш весні назустріч. Роздягнеш й запестиш знов.
Та навіщо їй твоя мерзла графічна вічність?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2012
У церкві зимно. Непорушна мла.
Вмерзає в ніч периферійна тиша.
Ти присмерково вперше ожила
З тим, що завжди лишається мудрішим.
Що вам дісталось? Сутінки снігів.
Сп'янілий Місяць спить на огорожі.
Іконний вечір ладаном зотлів.
Церковна втома. Кажани ворожі.
Забракне мужності знайти його сліди.
Думки кадильні - кажанами - в зграї.
…Трава скуйовджена росла біля води.
Вона мене навряд чи пригадає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
«Невже ти не віриш, люба? Мені у тобі затісно.
Замерзнуть різдвяні зими – я їх оживлю (в траві)!»
…Знімаю терновий одяг. Рушаю на прощу (з містом).
Але вечорові боги усі, як завжди, черстві
Й брутальні. Грішить брущатка. Молитвено стогне січень.
Вночі виривав зізнання про те, на чиїх плечах
З’являються жовті тіні (не крила, а спалах свічок).
…Я більше люблю сміятись - в обличчя йому мовчать.
Різдво не розм’якне. Вкрите. Нальотом оживлень. Ранок.
Нудні невиразні прощі освітлює (щодоби).
Якби у мені не дихав, хрестами б загоїв рани.
…Ти не народився вдруге. Я буду його любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2012
Поквапся. Стерня нервує. Й занедбане поле. Вдома
Сконало нікчемне літо в оточенні горобців.
Мені ще тоді (до сходу) було вже давно відомо,
Чого в польовім безсиллі ти понад усе хотів.
Зі сходів - поштових скриньок - лелеки. Сумнівна зграя.
З'являлися, як примари. Дзьобами у снах трясли.
...Побачив мене (на листі) - в обличчя тепер впізнаєш.
Птахам не показуй тільки, коли ти буваєш злим.
Й не дихай мені в долоні: їх вже обпалили жовтні.
Губами своїми в'їлись, тавруючи холоди.
Ти хочеш маленьку доню? ...Я - сіра, а очі - жовті.
У соняшнику зимую. Я тут не живу. Іди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
Живе у скляній коробці (без риб). Відміряє спокій.
Щоденно вгрузає в осінь хрестами міцних плечей.
У нього великі руки. І дуже широкі кроки.
Проте від свого безводдя нікуди він не втече.
Між другим і третім сонцем застряг. Заржавілим цвяхом
Зробив на моєму серці акваріумні тату.
Тепер тут плодяться риби й набридлі морські комахи,
Магнітять плавцями вени й впиваються в темноту.
"Спотвориш мене гуашшю?" - чіпляюсь до перехожих.
Вони у склянім безладді зникають. Мабуть, дарма
Зрізала волосся й шкіру. Він чимось на мене схожий.
Обох нас вже зіпсувала акваріумна зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2011
Торкнеться тривким зап’ястком - вмирають сумні трамваї -
Останнє осіннє ретро вокзально-скляних епох.
Вона в нього дуже ніжна. Він міцно її тримає.
Ми з нею, принаймні, звикли ділити його на двох.
У мене блакитні очі (він любить її сильніше).
Балконно (до сутеніння) дивлюсь на його сліди.
Він прийде о сьомій. З нею. Торкнеться моєї тиші.
І скаже розкуто й звично: «Я вдома! Іди сюди».
Якби ж не її спокуса, розлита в вечірніх блюдцях.
Якби ж не її спідниці – звабливо нові годе...
…Принаймні, я не голодна. Я звикла. Вони сміються.
Я можу злизати ніжність з відбитків його грудей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2011
Я знаю, чому ти боса, чому зневажаєш вітер.
Чому з хворобливих ранків знімаєш (завчасно) шкіру.
Я можу кленовим небом у груди твої вживитись,
Віддатись брудному снігу (він випаде вперше сірим).
І зрадить (бджолино) жовтню. Зневажить медові біди
(їх темно-червоні плями під листям не кровоточать).
Я знаю, що мед - жалобний. Що ти неодмінно підеш.
Вагітна залишиш грудень. Народиш янтарних дочок.
І буде зима-повія знімати білизну й втому.
Дзеркально любити воду, вживатись в пташині зграї.
Під снігом не видно крові. І тих, хто лишились вдома.
Ти зрадиш, бо я - несправжня. Я зраджу, тому що знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2011
Ясноокий Хлопчику, підійди трохи ближче! Бажані
Яблуневі пальці ті не розбестять тебе – засушені…
Над дахами чорними - еротичні шершаві враження...
Шовковисті спогади й хмари збуджені - під подушкою...
Невідомість - видима..... Абрикосово - понад горами...
Трав'янисті килими не зминатимеш (тьмяно-зелено)...
Розгойдайся тишею - будеш стриманим, будеш скореним.
Розстели для осені ліжко зоряне (попід стелею)...
Розростись мереживно… Над дощами й брудними грушами…
Крізь щілини ніжності проглядай. Не тривож скорботою…
Зігрівайся м’якістю. Сором - схилено. Скутість - струшено...
А не можеш звабити - так у вікна світи турботливо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2011
Твои мысли-гимны заглушают мои стоны…
Молчаливым скрипом выхожу (из себя) – тенью…
Ты не раз видел контур улицы обнаженной.
Я уже раньше ощущала себя «не в теме»…
Раздавал листья пересохший (солёный) вечер…
Унисекс-город. Разделил бы - не его вкусы…
Ты войдешь - прошлым. Только вряд ли опять замечу,
Что ты вновь грубый и по-прежнему светло-русый.
Что мои линзы очерняют не твои луны…
Остриями света не белеют они (ватно)…
Там зима-гордость. Я когда-то не была юной.
Раздевало утро... Стало скучно. С меня хватит…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286104
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.10.2011
Ти був би моїм коханцем, якби блідоокі зими
Зустрілися б випадково, щоб вчасно нас народити…
Ти став би мені потрібен, якби ми були чужими,
Та в нас уже все до болю буденно й несамовито…
Холодні скляні обійми…. Якби я тебе не знала,
Можливо, спливла б водою у збудженні весняному…
Та нам крижаних сезонів й розлучень крихких замало…
У нас уже кожна прірва до болю давно знайома…
Були б мої руки ніжні – зрослися б давно з твоїми,
Із болем твоїх суглобів з’єднався б і відчай втоми…
…Лишались би ще надія, якби ми були чужими,
Що стигла цнотлива осінь нас якось та познайомить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285291
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.10.2011
Звідки ці світлячки на рудому волоссі осик?
Осінь пристрастю злив саксофонно повітря бентежить…
Світ давно вже осмислив і навіть по-своєму звик,
Що в зітханнях її і в сльозах кольорових – пожежа…
Урочистих світил мерехтлива скорбота колось…
В шепотінні осіннім, обіймах і звабленій змові…
Вище небо – її. А над вищістю – стриманий хтось
Пильно дивиться в очі – розгублені і вечорові…
В них – найглибша печаль надземних сонцесяйних вогнів.
Їх ранкова зоря на побачення вже не запросить…
А за пагорбом весен повільно іде по стерні
На високих підборах розчулена втомлена Осінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2011
Наш бумажный кораблик давно уже сел на мель…
Я – дрянная девчонка. Мне давно показали,
Как глотать обиды и бесстыдством смущать апрель,
Как (бездушно) кровь вытирать с поржавевшей стали…
Ты – смешной мальчишка. А что у тебя за душой?
Пара рваных ран на проблемной джинсовой коже.
Бесшабашность встреч… Я могу тебе быть чужой.
После каждой ночи (мне казалось) ты ждешь того же…
Мне б тебя обидеть – да ты меня видишь насквозь…
Всю бездумность битв. Всю беспечность влюбленных взглядов…
Нам бы повзрослеть… Да одно только удалось:
Сделать вид, будто мне от тебя ничего не надо…
Ни твоих имен. Для меня они – сущий пустяк!
Как прозрачность лиц, не запомненная вначале…
Я могу придумать, будто просто случилось так,
Что давно уже наши ангелы замолчали…
И молчат (как рыбы), бесконечно глотая дым…
Беспощадность глаз постепенно их убивает…
Ты меня придумал, чтобы стать навсегда чужим.
Только, видишь ли, оказалось, что я – живая…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275462
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.08.2011
Невротичними краплями – сльози змарнілих зозуль…
Ти бажав би... спинити мене, але слід звечорів…
Я хотіла б почути (слова поділивши на нуль):
«Перетвориш на янголів сірі старі ліхтарі?
Розітнеш забуття загрубілих забруднених трав?
Віддзеркалиш дитинство? Теплом перевершиш блакить?»
…В невідомість янтарну хтось інший тепер завітав…
Тільки холодно тут. І зозуля зрадливо мовчить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2011
Ти одягнена в чорне клечання (не першу добу)…
Похмаринно (із дзьоба лелеки), як з вишень, на шкіру
Сонно скрапує кров, обагривши зорю голубу,
Розмиваючи вечір й ікони сумної довіри…
Ти в мені не мовчиш - вибухаєш спонтанністю лих...
Я тебе передбачила, трунок проливши на тишу…
Надихай. Заворожуй. Розгублену кидай на сніг…
Я сама тебе першою знову (для інших) залишу…
Пелюстковим причастям - лелеки (із чорних сутан)
Знову білу весну передбачать, всміхаючись хтиво…
Я тебе відчуваю. Твій подих, напружений стан,
Твої нерви оголені й збуджені губи зрадливі…
Розірви на мені всі ті чорно-прозорі стрічки…
Я не хочу іти, не відчувши спокусливе літо...
Я тебе не торкнуся. В твої не потраплю думки…
Мені б просто на тебе (іздалеку) раз подивитись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2011
Кришталеві цілунки - сум'яття пекельних недуг -
Переплавлять сумління, неначе гріховну оману...
Це не літо гаряче. Це простір душевних задух…
Й гіпнотичні бажання сумних солов’їних сопрано…
Перегрітий світанок… Він знову лишається сам…
Це не місто жорстоке. Це просто повірили люди,
Що асфальтові сльози – не чиста янтарна роса,
А вечірні дощі, колоритно забарвлені брудом…
Що не ніжиться ніч за бетонним засмоленим склом…
Що земля – кам’яна і що сонячні бризки – софіти…
…Але літо лляне все одно опромінить добром,
Щоб приховану мудрість і вічність чиюсь відігріти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266663
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2011
Відчуваєш? На кінчиках пальців – еротика ран…
Безпритульністю втеч наділили степи пілігрима…
Хто ішов тим шляхом, той навчився любити туман,
Розуміти себе і надії лишати живими…
Хто втрачав імена, як розбіжність коротких доріг,
Як судинні стискання, як згубні струмки ейфорії,
Той і страх перевтілював. Тільки єдине не зміг –
Зберегти свої теплі дитячі фіалкові мрії…
Міг дивитися вслід. Відчувати, як пахне полин.
Вічна вищість землі заколисує степ безупинно….
…Будуть інші шляхи. Буде щастя. Народиться син.
Й безпритульні надії пригорнуться ніжно до тину…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266314
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2011
Не проллється тривожність свічкова на жовті листи
З хворобливих долонь… Данину не віддавши спокуті,
Ти мене забувай. Я давно вже не здатна рости…
Мої рухи квапливі давно вже затишшям закуті…
Розфарбовуй сезон заярілих принадних суниць…
Непритомні суцвіття зірвавши, не кидай у воду…
І тому, хто назавжди пішов, не кажи «Зупинись!»
(на зотлілих кістках неживої чужої природи)…
На годинниках – зрада. Уривком чужого листа
Заясніли думки, безсоромно на груди пролиті…
Віддавай їм мене. Воскові мої будні й свята,
Й золотаве життя у розпещенім пам’яттю житі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2011
…Над святилищем – ангел… С глазами брутальной зари…
Ореолом прощенья - расплавились все янтари…
Умирая за грех, отчужденный распятой звездой,
Кто-то снова поверил, что мир – необъятно простой…
Что из святости лет, вытекая по капле, как блик
Чья-то кроткая кровь обагрила твой ангельский лик…
…Обожженное солнце. Преломленный луч – янтарю…
Так тепло на душе, хоть, казалось, давно не горю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266047
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.06.2011
Не боятся разлук, а, значит, - смотреть вперёд...
Под прямым углом миражей не считать рассветы...
Нужно просто помнить, что кто-то, как ты, живёт
В аритмичном сердце одной громоздкой планеты...
Кто-то любит джаз. Мелодичность дождя. Коньяк...
Слышит вдох и выдох ночных искушенных улиц...
Может вдаль смотреть. Видеть радость. Такую, как
В тех больших глазах, что ещё не совсем заснули...
Ощущать, как кровь, от беспамятств, стучит в висках,-
Светлячок-закат догорает опять нелепо...
Просто знать, что кто-то (такой же) в своих руках
Согревает ночь и задумчиво смотрит в небо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265112
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.06.2011
Я чекатиму вічність. Вона – в твоїх сонних казках.
У відвертих світанках, народжених в снах барвінкових.
Ти відчуєш, як радість розкуто струмить у думках,
І навчишся красою осяювать серце та слово.
Ти побачиш уперше, як сонечко мріє вгорі...
Як здіймається щастя. Безмежне. З чиєїсь оселі…
Я чекатиму вічність. Вона – у бруньковій зорі…
Кольорові струмки її ніжні і завжди веселі…
Ти народишся вранці: знаменням блакить пророста!
Будеш схожим на тата – він так же уміє дивитись…
По периметру неба – його голубіють жита…
Щиро вірю чомусь, що ти хочеш уже народитись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2011
Цій весні (як тобі) не забракло розплетених кіс…
За вологим волоссям – сліди усамітнених вишень…
Верховіттям дерев знову ранок у небо уріс,
Позмагавшись з берізкою – хто з них сьогодні стрункіший…
Хтось такий же, як ти. Розглядає розкуте гілля.
На черешні (як спогад) лишивши рубці - в нагороду…
Це не блиск на воді. Просто вечір духмяний. Й здаля
Твої очі нагадують талу стривожену воду…
Ще з тієї весни, до якої не встиг прирости…
Й прихилитись принадно, зустрівши останній світанок…
То не війни чужі – то твої вічно юні хрести,
Простягають (як руки) до сонця роз’ятрені рани…
В неба сни - підвісні. Вони пильно вдивляються (в ніч)…
Так дивились й тоді, коли квітів вмирало багато…
Ти живеш. У думках. У веснянках мінливих сторіч…
Я не знала тебе. Але буду завжди пам’ятати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2011
Здійснилось. Вдруге. Через сотні літ...
Знайшлась під ранок - зорі не сховали...
Тягнувся довгий променадний слід
До снів її (з коралового балу)...
Хрещена матір. Паличка. Палац.
Бліде мовчання. Збудженість знайома…
Кришталь - у серці. Ліжко. Лялька Bratz...
А замість казки – збайдужіла втома…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011
"Почему ты ушла?" - барабанная дрожь (по окну)...
Поглощает апрель. В нём (от холода) мерзнут колени...
А в ответ - только дождь, усыпивший твою тишину,
Утверждает, как истину: "Всех нас когда-то заменят..."
В дне - такой же покой, разрывающий мысли и сны...
Телефонных звонков надоевшая чуждая сила...
"Ты меня подожди! Я приду, как приходят с войны...
Мне бы только вернуться... Тогда бы ты не уходила...
Мне бы только смотреть, как сверкают (в дорожной пыли)
Самых светлых и сонных росинок янтарные плечи...
Снова чьи-то кресты, утомившись, под землю ушли...
Чтобы мы, обессилив, шагнули кому-то навстречу...
Чтоб не злилась луна, от прозрачности стен - далека...
...Мне хватило лица, осветленного вспышкой субботы...
Я по-прежнему весел. И так же стою на руках,
Чтоб увидеть, как утром ты (в небе) спешишь на работу...
Чтобы снова упасть, ощутив новизну высоты...
Просто первым уйти, равнодушием птиц убивая..."
Может, боль - это радость. А, может, и я - это ты...
Только кто же поймёт, если сами мы не понимаем?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252895
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2011
Несподіване щастя (янтарно) засліплює схід…
Я живу у тобі. Моя місія... - стримувать крила...
Мене просто… немає. То тільки ясний зорецвіт
Про присутність мою безнадійністю марить безсило…
…Мені тільки сімнадцять. У мене – волосся бліде
Й карамельна величність ранкової впертої долі…
Це не я – нерозважлива. Літо за мною іде…
Я уперше йому себе звабити ще не дозволю…
Не відкрию того, що заглибить мою німоту,
Розкроївши усе, чим життя розпинає байдужість…
Це не тіні спотворені. Я їм назустріч іду…
Хтось мені, як молитву, повторює тихо: «Одужуй!
Від п’янких хвилювань. І скляних невиразностей тиш…"
...Розсипають надії закляклі мої зорецвіти…
Хтось не вперше (по-дружньому) вперто шепоче: «Облиш!
У нудних і розпещених снах розпорошено жити!»
…Хтось забрав моє серце. Придумав для мене пісні…
Розсипався, як сніг, і спокусливо вкрив абрикоси…
…Перелесник нещасний. Він досі живе у мені…
Робить кроки назустріч тому, хто приходить під осінь..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2011
Ми не торкнулись ні сердець, ні гроз…
Ви вдвох були (в розораних степах)…
Це просто висохлий слабкий мороз
Весняним містом розсипає страх…
Під ноги трусить. У думки калюж,
Що тріскотять від болю (за тепло)…
А нам здається: не асфальт, а плюш
Торкнувся ніг й не стримався… На зло
Усім розлукам - спрощення зорі...
Краплинним щемом обезсилить дощ...
Ввібрали радість ночі-янтарі
Блискучих ліній, перехресть і площ
В суглобах – щастя…Стримана блакить
(над ліхтарями) плазменно кровить…
В степах далеких – скривдженість мовчить…
Весна і Вам колись переболить..
Слова молитви з уст зірвуться… Вдвох
Ми переступимо хистку межу…
Для Вас (під серцем) зберігає Бог
Те, що сама я вже не збережу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2011
Я не мовчу. Так довго не мовчать…
А десь самотньо помирає груша…
Це вже було – приречення розп’ять…
Так буде знов - очікування зрушень…
Так вже боліло. Плутався бур’ян…
Губилась пам'ять у розпусних зливах…
…А десь чебрець вплітається в туман
Заради того, хто уже щасливий…
Хто відчуває паморозь грози
В останній краплі висохлих пробачень…
...Десь знов лунають рідні голоси
Тих, хто мене ніколи не побачить...
Тривожна радість – плетивом дощу
Зазеленіє, розпаливши губи…
…А степ не спить. І я вже не мовчу
Заради того, хто мене не любить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243898
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.02.2011
Застуджена зима... А скільки тих ночей?
Розбухлих від тепла… Як таємничий привид,
Увійдеш без дзвінка. Притулиш до грудей
І скажеш: «Це не тінь – то чийсь болючий вивих…»
Усміхнено зітхнеш, роззброївши й пітьму…
Розкажеш про п'янкі зефірові простори...
І я тебе сама уперше обійму,
Як втомленість чужу – застуджену і хвору…
Мені б твої думки – я б звідси утекла…
Туди. В чужі листи. На виснажені скелі…
Ти знаєш: я була провісницею… зла
Тоді, мабуть, як ти ще не зійшов зі стелі…
Як не гойдався світ. Не багровіли пні…
Не краяла зеніт замайоріла осінь…
Ти знаєш: вже давно не холодно мені...
Була твоя зима. Це їй усе здалося…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2011
І
Ти забереш мене? Я буду… лялькою…
З очей застуджених – крижинки - мріями…
Я можу жити і порцеляново,
Якщо розлуки тобі навіюю…
Із штучних ніжностей - волосся сплетено…
Блакиті крапелька – застигла намертво…
Я згодна небо своє вельветове
Загородити глухими брамами…
Перетворити себе на марево.
Незримо-видиме. Диванно-шафове…
Я можу поряд стояти з парою
Кумедних поні або з жирафами…
Мені не тісно. А дуже широко...
Я бути тихою себе примушую,
Як пил самотньо блука квартирою
(лише частково із мене струшений)…
Я вже розтанула, як свічку ставила
На простирадлі своїм розправленім…
Це ніжність боса тремтить між травами…
Мені вже байдуже, де сонце плавлене…
Снігами степлена, дощем відчужена…
Я буду просто радіти (стишено)…
Як ти - щасливий від свят замружених -
Укриєш знов мене рясною тишею…
ІІ
Від тиші рясної – чуттєві дерева поснуть.
Вони вже не вільні. Їх знову забрала зима…
Хтось ніжно й тривожно шепоче: «Назавжди забудь!
Про те, що не знаєш напевно й не хочеш сама…
Торкнися кори – притулися щокою до снів…
Відчуй, наче вперше, нестримність коріння (в землі)…
Ти вже не одна, то лиш січень останнім згорів
У вранішньо-тихій й ворожо-самотній імлі…
До теплих плечей. До сторонніх серпанків. На крок…
Стань ближче й рідніше. Зігрійся промінням дерев!»
...Я чую. Я знаю. У нього багато ляльок…
Сама не піду. Та і він мене не забере…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2011
Здесь все - неправда. Люди могут верить,
Фантомы истин подобрав (в снегу)…
А я могу, переступая через
Рассветы тех, кого не сберегу?..
Могу дышать, пережимая вены,
Любовь (ответно) подготовив (в срок)…
На подоконнике (с немой драценой)
Молчать о том, что каждый - одинок…
...И мне ли знать, как жить, чтоб стало легче...
Примерзнув лбом к отчаянью окна,
Смотреть на небо, проклиная вечность,
И ждать, чтобы оттаяла весна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236325
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2011
Мой придуманный дождь – пересушенный пух тополей,
Перегретый родник, переплавленный (гордостью) ветер…
Кто-то скажет спонтанно: «Не любишь? Хотя бы согрей!»
Я в ответ промолчу, никому ничего не ответив…
Заблужусь в январе, ожидая тебя. За стеклом -
Мой таинственный дождь, (наянварно) потерянный в зимах…
Мне не важно, что было. Не страшно, что будет потом…
Я придумаю лето - ему это необходимо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235993
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 20.01.2011
Для різдвяних чужинців накрито (під Місяцем) стіл
(я не можу заснути, коли благодать затихає)…
Зірка, думала, сходить, а то – лиш на стелі... вініл,
Що тоді миготить, коли світло (вночі) вимикаєш…
Не востаннє злітаєш. Не вдруге торкаєшся вій,
Наче янгол дитинства, назавжди прирісши… На плечі
Опускаєш любов, ніби спогад осліплих надій,
Якось дуже розкуто, що навіть собі суперечиш…
Великодневі тіні - в уламках нового Різдва.
Знов збираю у жмені пухких янголяток (із вати)…
Крила ріжуть долоні. Не вперше відчула (жива!),
Але так й не навчилась присутність твою відчувати…
У порожній шухляді зім’яті лежать рушники…
Перев’язано руки – зусиллям святих віфліємів…
Незгасаючі душі. Нетлінність чужа – навіки
(що не стала чиєюсь, й не стане, напевно, твоєю)…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2011
Не зупиниш бажання. Від весен – принадне гілля…
Проростає крізь ніч, інфікуючи щастям зіниці…
Ритмізовані рухи - брутальність освятить земля...
Дуже важко лишитись і важко за крок зупиниться…
Вже нічого немає. Лиш сходи скриплять від жаги…
Ніжна м’якість секунд переділена єдністю тиші...
Ми давно вже не друзі. І вперше вже не вороги…
Ми такі, як усі, тільки губи у нас холодніші…
Над палкими зітханнями – небо вершить зорепад…
Задля кого мовчиш, прикриваючи очі зорею?
Я в долонях холодних ховаю обличчя... від зрад…
Щоб не стримати ніч, що не може лишитись моєю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231360
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.12.2010
Непритомність облич. Пустоцвіттям обмежено час.
Я вже вкотре знайшлась. А, здавалося, тільки зникаю…
Розітнулась зоря – і відкрилася вищість якась…
Є одне протиріччя – ніхто мене там не чекає…
Є лише горизонт. Східці вгору. Кристали розлук.
Із минулих життів – одногранна проекція зваби…
Є розкутість тепла, що краплинно стікала із рук
На спокусливо щирі й нестримно весняні кульбаби…
Під скоринкою болю – фрагменти чужої зими…
Втаємничену ніч позначають форматом інтриги…
Є чотири кути й вічно ніжне чиєсь «Обійми!»,
Кимось кинуте вниз і дбайливо притрушене снігом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228972
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.12.2010
Кто из нас обречен? Воскресеньем разделенный год.
Два отрезка дорог, расчлененных иллюзией света…
Вновь зажмурилась вечность. Никто тебя не позовет…
Мониторным теплом твоя память давно перегрета…
Тихо клавиши стонут. Цинично молчат словари…
Размышляя о мудрости как доминанте печали…
Мы все время о чем-то (отчаянно) не говорим...
Все до нас рассказали (так часто бывает вначале)...
В электронных желаньях - e-mail-ы запутанных тин…
Так бывает в конце. Застывают цветные картины...
Я люблю, когда солнце задумчиво смотрит с картин...
Мы ещё говорим... Наша будущность не обратима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226665
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.12.2010
Відсурмила зоря – відучора напівсирота…
Не ворушиться Сонце - від втрат обгоріли долоні…
Мені тільки тепер зрозуміло, чому самота
Завжди входить у дім не крізь двері, а... по підвіконню...
Мені тільки тепер зрозуміло, як плачуть сніги,
Крижаними слізьми захлинаючись в нас під ногами…
А навколо річок всі скорботно мовчать береги:
Вони більше твоїми не будуть уже берегами…
Вже ніколи туман не сховає нас від холодів…
Вже не буде імен, опромінених батьківським словом…
Мені, мабуть, не вистачить навіть десятка життів,
Щоб до тебе прийти на останню відверту розмову…
Щоб торкнутись чола зледенілим сумлінням долонь,
Пригорнутись на мить, забуваючи... голі дерева…
Буде осінь свята на розп’яттях гасити вогонь
Там, де наші серця поєднало проміння життєве…
Відчорніє четвер. Перехрестить неділю зима…
Квітнем вдарить в обличчя. По-іншому тиша заграє…
…Листопад-сиротинець. Я в ньому лишилась сама…
Ти пробач мені, Тату, що жити без тебе звикаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2010
Мавки руки не гріють… Під вогнищем – мерзнуть ліси…
Кровотеча надій призупинена злим ворожінням…
Я піду зі смерканням. Зостатись мене не проси
(як відновлену пристрастю втомлену тишу осінню)…
Я дійду до води. Уповільню химерні стежки…
Костровим сновидінням злечу до найвищої вежі…
Не торкнувся б востаннє моєї (чужої) руки -
Не було б і цієї безжально-п'янкої пожежі…
Не уріс би в печаль, перетнувши останню межу…
Не залишив грозу, усамітнивши блискавки (вдома)…
Про твою таємницю й про ліс твій я не розкажу...
Мені навіть нічого напевно самій невідомо…
Звідки витоки гроз. Звідки полум’я видихів-втеч…
Хто залишив у спадок безцінне уміння чекати…
Попри згарища тіней. І чорним річкам всупереч.
Повернуся колись. Та чи буде, до кого вертатись?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217984
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.10.2010
Крізь подвійну броню (чи потрійну скляну огорожу)
Закликаю тепло... Безталанням просякнуті схили…
Прямокутних будинків – сусідських уривків запрошень…
На гостинну безмірність, куди мене не запросили…
Щиросердні зізнання - безглуздям асфальтових лірик …
Переломлене світло – під небом скляної кімнати…
Буде інша блакить… Хтось їй інший (уперше) повірить -
Я уже перестала постійно її закликати…
Безутратні міста. Співчувати немає потреби…
Над безтрав’ям часів – безпорадні осінні квартали…
На бетонні сніги (від зневіри) опуститься небо…
Тож мені пощастило, що ще вони не випадали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217254
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2010
На акрилових квітах – відбитки минулих відмов…
Категорія роду - в туманних множинах пробачень…
Він, як смуга світання, по небу до мене ішов...
Але в натовпі-кризі (узимку) мене не побачив…
У весняні злиття органічних яскравих прозрінь
Поринав, наче світ, переплетений з небом дощами…
Я вдивлялася пильно в бурхливу його височінь,
Мені навіть здалося, що ми обмінялись життями…
Сколихнуло й завмерло - проміння привабливих рут…
Він у осінь пішов. Я забути хотіла щосили…
Лише смуга прощання (як спалах) лишилася тут…
Я була не одна. Мабуть, цим перед ним завинила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2010
Ми побралися тихо. Беззвучність в органі стогнала...
Над прозорим затишшям загасли зірки-ліхтарі…
Нас тоді випадково (на кастингу) двох відібрали
Серед тисячі інших іще молодих яворів…
Нам з'єднали усе: від плечей до тривожних набатів, -
Переплутані ноги сховавши під спільним стільцем...
Серед інших дерев ми одні (як не дивно) жонаті -
Невритмований подих (на двох) об’єднали з нулем...
Перешили серця. Перекроїли долі – корінням…
Стільникові оргазми - сценарним дзвінком (на виду)…
Я тебе не люблю. В мене інші весільні ведіння...
Але тільки покличеш – одразу (найперша) прийду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2010
На северной стене - иконостас.
На южной - пыль... Несохранённым рядом -
Чужой алтарь. Никто тебя не спас...
Молитвослов забыт. Резные взгляды
Пронзают ночь... Под куполом - октябрь.
Кресты затёрты. Золотом чернённым
Покрыта кожа листьев. Шелестя,
Разденет ветер высохшие клёны...
Залихорадит аскетичный сад...
Сорвав одежду, грудь прикрыв от боли,
Произнесет молитву (наугад)
Тот, кто собою вечно не доволен...
Затворник-день. Закрыв глухую дверь,
Окрестит стон, любви поверив слепо...
Ты только сам, пожалуйста, не верь,
Что это храм, а не глухая крепость...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215584
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.10.2010
Чим розрадити бруд? Він розрісся на пальцях кущів…
Наче вперше весна завітала в жалобі додому…
Може, культом води ще із позаторішніх дощів,
Із якими твої слухачі до сих пір незнайомі...
Тихий шерхіт оман – дистилятом ефірних олій…
Паровий дисонанс обеззвучує голос шипшини…
Скромний жовтень мовчить, убезпечивши висновок свій…
Він пізніше, можливо, розкаже про вияв провини…
Тим, хто тиху сльозу проміняв на колючий абсент…
Хто підробкою болю знецінював дихання кволе…
Оповідач застуди доповнить дощем «Happy end»
Задля того, щоб завтрашній іній струсити додолу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214378
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2010
Ми спимо одночасно, сховавши самотність в подушку…
В нас єдина мета – увиразнити флісовий рай…
Непомітно стихаючи, борсаємось відчайдушно
В м’якотілій білизні, спокусу дивуючи вкрай…
Сьома спроба вогню (якщо не рахувати вокзали)…
Ритуалом – любов (як нейтральні уривки жаги)…
Ми, насправді, уже чверть століття, здається, не спали,
В боязкім напівсні озираємося навкруги…
Просторіччя думок (як нудне співвідношення стилів)...
Простирадлами часу себе обгорнувши як слід,
Ми останню добу (якщо чесно) настільки безсилі,
Що із ліжка тепер споглядаємо степлений світ…
Енергетик імли заважає зустріти сучасність…
Нам би жити щасливо і бути простими людьми…
Але ми із дощами у жовтень йдемо одночасно,
Щоб байдужі вітри не будить до приходу зими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212304
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2010
Непроглядная зыбь - дождевым обостреньем (как раз)...
Обагрив чьи-то стёкла, погасла и стихла рябина…
Открываются шторы - и тучи... уходят в запас,
Полимерные крылья нелепо приделав на спину…
Развернув (на весу) пережитую Библию Встреч,
Кто-то странного вида. Смакующий вкус алкоголя.
Чью-то нежную юность от грязи хотел уберечь,
На приделанных крыльях вдогонку взлететь не позволив…
Развернув (нараспашку) слезливые души вершин…
Ограничив от фальши, сопливых дождей и подачек…
Кто-то очень заботливый (вместо меня) поспешил,
Обживать небосвод (тот, что не был ему предназначен).
Поселился вверху (просто выше одним этажом)…
Становлюсь на окно – слышу преданный стук батареи…
Начала ненавидеть… Потом мы стояли вдвоем…
Потому я, наверно, летать до сих пор не умею…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210008
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2010
Замість відданих друзів – занедбана осінь... і тин…
Замість рідного дому – похилений гордий паркан…
Дощовик замість сукні. Чотири самотні кути…
Дуже схожі на тих, що без остраху входять в туман…
Одягнувши на ляльку коротку спідницю й пальто,
Застібають (на ґудзики) всі перерізані... дні…
Щось подібне до того, коли зневіряється хтось…
В кого спуски - вершинні, підйоми й шляхи - підвісні…
Хто виходить вночі, залишаючи ковдрам – екстаз…
Хто боїться не зрад – порожнечі надуманих втіх…
Їх помітно одразу… Вони поспішають весь час,
Піднімаючи сніг і завітрене листя (з-під ніг)…
Їх одразу впізнаєш - за ними хотілося йти...
Залишивши ляльок хутряні тепловії ( як бренд)…
Заростають степи, тріскотять міцнокрижні світи…
А вони - до кінця. Доки всі не розіб’ються вщент…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209702
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2010
Ти подай мені… приклад. Узбіччя розхристані – стисни…
Притули до грудей. Од нехрещених тіней сховай…
Я - півкуля планет, переділених Богом навмисно…
Потойбічна весна. Але (як це не дивно) ЖИВА…
Мій екваторний слід - життємислимим ямбом (на шкірі)…
(кліматичних овеснень зректися не може ніяк)...
Ти розплющ... мої очі... Вони, виявляється,… сірі…
Край дороги живу. Там де, острах навічно закляк…
У оточенні змій й пересохлих комах-світобачень
Обертаюсь навколо (стрижневих мовчань й голосів)…
Я земною присутністю вісь планетарну позначу…
Ти подай мені… приклад. Я майже така, як усі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207245
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2010
Я могла быть сильной. От боли – не дуть на… йод…
Удалось едва ли, колени разбив о гравий…
Мне плевать на мудрость. Я знаю: он не умрёт…
(хотя быть пофигисткой (с ним) не имею права)…
Неизбежность боли - врастает сосной в песок…
Выливаю йод (пузырьками) – не вздрогнув (рано)…
Я не знала раньше, что может один звонок
Парадоксы клиник – сверхдозой колючек (в раны)…
Обгоняя завтра, в коробку (из-под конфет)
Положу "сейчас", обесценив былые эры…
Мне не очень страшно, когда выключают свет…
В моей страхе есть фрагментарное чувство веры…
И не знаю даже, кому же из нас больней…
(разрывая ночь над коробкой тоска повисла)…
Тем, кто ищет смысл в безысходном остатке дней,
Или сотням глаз, что (в дальнейшем) не видят смысла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206253
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.08.2010
Керамический стол и… нож…
Под изрытой… луной живёшь…
Подвесная… молва – гвоздём….
Поцарапанные живем…
Охлажденное сердце... плах…
Лицемерием… в рукавах…
Разбросать бы в чужом яру,
Да себе все равно совру…
Отдалиться бы навсегда,
Да одна на двоих… звезда…
Подоконник, дверной проём...
Так и маемся… впятером,
Ударяясь о стен каркас...
Взял бы кто-то меня и спас…
Отстранил бы на пару лет,
Уволок выжидать рассвет …
(да опять себе солгала)…
Пусть бы лучше к тебе пришла…
Та, что счастьем в больших глазах…
Отрицает застывший страх…
Любит Землю… и барбарис…
Знает, как опуститься вниз…
Как разбить и фаянс, и стол…
Ты бы точно тогда ушёл,
Да один на двоих… крепеж…
Все равно ты себе соврешь…
Что за дверью – не твой закат…
Что давно ты на мне женат…
Что наш домик – из горных глин…
И в нем звезды зажгли камин…
Что из окон – галактик след…
А обратной дороги – нет…
Вот и трогаем (за версту)…
Обожженную красоту…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202366
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2010
По ковтку (силоміць). Прохолоду розбавивши соком…
Штучно-приязний смак карамельно-брудних вечорів…
Теж відчужений часом. Напевно, занадто високим
Був той поверх під небом. До нього ти недолетів…
Твій повітряний змій, поглинаючи пил і вологу,
Рваних хмарних проталин пізнавши озонову суть…
Схожим став на… щура… Певна річ, небезпечного й злого…
Надто близько вже був… Там, де обрані тільки живуть…
Зупинився за крок (до очищення). Прикре падіння…
Змивши залишки гордості, впав (від знеславлення) вниз…
Пізня осінь прийшла, з нею - зраджені зливи осінні…
Імплантат паперовий (за мить) у калюжі розкис…
Над розм’яклим серпанком – пломбірно-розписані ситці…
Розітнулися вкотре, неначе розлоге шатро…
Кличе зраджена вись. Не говорить ніхто: «Зупиніться!»...
Ніби знають давно: все одно переможе добро…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201991
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2010
Обнажив темноту (из задумчиво-рваных обид)
Озареньем – окно... Обожжёт чьи-то сны, согреваясь…
Все серьёзно. Опять обреченная улица спит.
Это жизнь. Ты же знаешь: в ней часто такое бывает…
Легче выдумать радость. И легче её раскроить,
Из цветных лоскутов образуя десятки деталей…
Все непросто теперь, но тебя я смогла... отпустить…
Ты же знаешь, как важно, чтоб вовремя нас отпускали…
Это сложно. Раскрыть рано утром родное окно,
Что разглядывать солнце, прижмурившись, не научилось…
И отчаянно ждать, размышляя над важностью снов,
Чтобы детство вернулось, взобравшись к тебе по перилам...
Многомерность печали разбавив в чужом роднике,
Раскромсав сновиденья на чёткое «до» или «после»,
Ощущать чью-то радость затёртую в каждой строке…
Перечёркнутой. Только не знаю: всерьёз ли?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201801
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.07.2010
Він з’являється там, де сумні сіроокі світанки
Миготять повз будинки й обличчя легкою ходою…
Проминають зупинки, забуті чарівні альтанки,
Малахітову казку, що вроджено стала чужою…
Розкриває обійми - ялинкою пахне кімната,
Де ведмедик сумирний до всіх твоїх щедростей ласий…
Найтепліші долоні усміхнених мами і тата…
Й найсмачніші у світі цукеркові диво-прикраси…
Найстрункіші хмаринки. І очі лялькові – найширші..
Найчарівніший сад й чудернацька замріяна груша…
Опромінені щастям проникливі мамині вірші,
Що лунають, як грім, у твоїх незатінених душах…
Сильні татові руки, що здатні підняти… до мрії…
Неосяжна турбота, що може і відчай збороти…
Він приходить тоді, коли радість і серце... черствіють.
Ти обличчя його впізнаєш у прихованих фото…
У шухляді надій, методично затрушених пилом…
Дивний спогад дитинства як вроджений поклик спокути…
Ти давно з нього виросла. Вперше його відпустила…
Разом з тим, що ніколи не можна уже повернути…
* Після прочитання твору Нади Чернослив "где-то там".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199268
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.07.2010
Не считай мои звезды, блеснувшие на потолке.
Ты собьешься. Устанешь, хоть небо их не зажигало…
И тускнеющим взглядом (прошу) не расспрашивай: «С кем?...
Я их целую вечность когда-то сама рисовала…
Ты мне нужен без них. Без искусственных отблесков лун,
Что четвертые сутки опять… переходят на убыль…
Чья-то звездная жизнь. Математика… Маятник-врун…
Измеряет любовь. Колебания наши - ему бы…
Дотянуться до точек, бледнеющих N-тью раз.
Вдруг подумать о ландышах, видя пространства немые…
Ты мне нужен один. Ограничено время у нас...
Мы, как вёсны: секундно зацветшие и молодые...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199050
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2010
Шаги осторожные. Нитью янтарной - об стены…
Развратница-осень (за сочной черешней?) - из дома…
Ушла (не затворница?). С виду – скромна и смиренна…
Без тени жеманности или сезонной истомы…
Послышится скрип – половицы от страха застынут…
По спектру тревожности – радуга стонет над крышей…
А лето, еще не дошедшее до середины,
Мечтательно смотрит, стараясь казаться повыше…
Избитости тем, утомленности гибких предательств…
Пустой суеты и брезгливой чрезмерности силы…
Обманчива осень. И лету - соседка. И, кстати,
Я думаю, что никуда она не уходила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198602
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.06.2010
Вертикаль почуттів закодовано у жалюзі...
Боязкий вітролов виглядає крізь вікна і двері…
Відчуває рухомо-повітряні (виключно всі)
Раритетні зітхання й потоки тепла... - на папері...
В милосерді вітрів – не упізнане справжнє ім’я…
Хтось на протяги злий, бо підступністю просто дістали…
Вітроломом надії уражена думка чиясь:
Це без тебе її випадково перекодували…
Буревії мінливі. Проте заворожують всіх…
Вітролов із безсонням на вікнах цілується скуто…
Він позбавлений друзів – безстрашних любителів стріх…
Вже не марить, як ніч, і не мріє їх знов повернути…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198291
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.06.2010
Один пробел. Один вопрос.
Мечта одна…
Харизматичностью берез -
Поражена…
Заброшен дом. Затравлен быт…
Обиды – вспять?
Забывчивость определит:
Кого-то ждать…
Прижав распятия к стеклу -
Не прирасти…
Сгребая слезы на полу
Лишь в две горсти…
Подняв раскаянье и боль
Над головой…
Умножив тридцать шесть на ноль,
Вдохнуть: «Живой!»
Сказать: «Осмыслю и вернусь.
Сама смогу?»
И только сдержанная грусть -
Одна в долгу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196993
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.06.2010
Залишається янгол улітку уперше безкрилим…
Справді дуже спекотно… Асфальтова ніжність пече…
Він приходить один. Розглядає сумні небосхили…
У сплановані збіги, на щастя, не вірить іще…
Розгортає листи… Від минулих місцевих алюзій...
(стертим натяком серця прочитано втому дахів)…
А в розпеченім місті спокуса зливається – в блюзі
Еротичних рингтонів й пропущених небом дзвінків…
Перечитано ніч… На закладках – смаглява брущатка…
Перехрестям думок позначає життєву снагу…
Він не вміє … ходити!... Окриленням марить… Спочатку
Долесяйні роки й місяці роздавав на бігу…
Обезкрилений сумом. Покараний за непокору…
Із вигнанцями неба. Проектом крила - у юрбі…
Він не вміє… літати! Ілюзія блюзова - хвора…
Але я йому вірю. Й колись він повірить собі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195890
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2010
Цвіте краса в країні щирих істин,
І сипле сніг надій прозоре літо.
На зорях - сни, забарвлені врочисто…
А на землі живуть щасливі діти.
Чекають завтра, мріями сповиті,
Маленьки крапельки чудних хмаринок.
Вони – думки незвіданої миті
І відчуття незнаної хвилини.
Великих вражень неймовірні мрії,
Майбутніх див солодкі таємниці.
Опустить вечір ніжність їм на вії,
Й веселка щастя дітям всім насниться.
У казці ночі, де світання біле…
Вони живуть, де все, здається, просто.
А ми з тобою край цей залишили…
Це не про нас. Ми вже давно дорослі…
2002 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195325
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.06.2010
Все традиційно: втомлена під ранок
Природна гордість – в кресленні промінь…
Лиш таємничість вдосвіта розтане,
Як втілення хронічних просвітлінь…
Так треба всім: з удаваним сумлінням
Мовчить удень подвір’я запашне…
За звичкою вітається із тінню,
Яка чомусь знеславлює мене…
Відсутнім серцем. Невичерпним сумом
Чужих коханок… Поглядами зрад…
«Вона не справжня! - хтось уже подумав… -
Їй невідоме визначення втрат…
Іде кудись, ногами не торкнувшись
Ні горизонтів, ні пухких ґрунтів…»
Іду насправді, щастя обминувши,
У пошуках криштальних вечорів…
Це неможливо – вдома залишитись…
Думки читати - струми доброти…
Лише єдине прагну: не згубити
Свої незраджені ясні світи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194724
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2010
Темно-черное платье, одетое наспех в прихожей…
Повторяются взгляды, осколками судеб звеня…
Миллионы секунд… Мы по-прежнему очень похожи…
Я – на скованный ветер. А ты, как всегда, на меня…
Пахнет липой июнь - для рожденных под знаком смятений…
Запрокинув ресницы, ищу где-то важность начал…
Ты – ошибочно летний. Мне кажется, тоже весенний…
Тоже первый нашел. И ошибочно перемолчал…
Оптимизмом потерь… И отчаяньем чувственных правил…
Сделав мысленно вдох, облака и луну теребя…
Все давно переделал. И лишь одного не исправил…
Ты – похожий на ветер. А я, как всегда, на тебя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194167
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2010
Там усе, як раніше. Латаття волосся полоще
У озерах холодних. Уперті ростуть бур’яни…
Там десятки ускладнень. І тисячі стриманих спрощень…
Кілька кроків до вічності. Й кілька хвилин до весни…
Вистилає барвінок (що ще він уміє робити?)
Килимові доріжки - від лісу до хмарних химер…
Тим же впертим плющем намагається обрій яріти,
Що в захопленні щирому знову, як тиша, завмер…
На затіненій площі (від дуба до красеня-клена)
Ходить сонячна донька. Шукає надійне плече…
З ким їй ще розмовляти? Навколо – лиш листя зелене....
Й те не дуже-то чемне. Мовчанням ураз обпече….
Де їй ще помолитись? Залишеній пристрасним татом…
В тому щедрому лісі, де рідкісні пні – олтарі…
Там усе, як раніше. І навіть не слід забувати…
Що за сонячне щастя лишилося там, угорі…
Чий засвічений ґрунт під ногами - як втілення долі…
Сонцесяйних ілюзій чи просто закреслених втіх…
Хто там бачив її (в тому лісі, в сусідньому полі),
Той замріяність ніжну назавжди, як тишу, зберіг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193150
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2010
Было очень темно. Я забыла вернуться в субботу…
Презентация осени снова прошла под дождем…
В силуэтах дворов – ощущался невидимый кто-то…
С кем, как с солнцем, давно по будильнику рано встаем…
Безнадежно влюбившись, грустили продрогшие скверы…
От банальности листьев, впервые почувствовав дрожь…
Я о главном забыла, разлуку восприняв на веру:
Где ты, плечи расправив, на самом-то деле живешь…
Под какими углами (и к берегу, и к гарнизону)
Твой (воссозданный светом) высокий находится дом…
Я банально молчу и куда-то иду по перрону
Тех вокзалов и стран, где мы вместе давно не живем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191609
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.05.2010
Щастило полю: роси замість сліз.
Тепер - лиш губи тріснуті. Похмуро
Й повільно очі опускаю вниз -
У мене, мабуть, теж температура…
В саду гірлянди – теплі світлячки…
На вигляд – справжня. Є одна загроза…
Торкнувся хтось холодної руки,
Але мене вже п’ятий рік морозить…
Під берегами – річка жде дощів…
Як я і поле. Рухається кволо…
Бракує серцю випадкових див…
Мабуть, там щось іще не охололо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191055
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2010
Не соромлюсь тепер винуватців запліднень і пилу -
На запилених вулицях струшую острах в траву…
Випробовую велич. І дякую, що запросили
У волошковий день, у якому, здається, живу…
На наперстку тривог – виокремлюю (з даху до столу)…
Чітко відданий рід. Над покликанням – гамір лелек…
Таємниця життя не розгадана буде ніколи,
Як балада про матір - записаний святістю трек…
Тихий зговір страждань. Не залишить осмислених рішень…
Правдолюбні ромашки усі віддадуть пелюстки…
Але серце чомусь за потребою стане палкішим
Чи,можливо, як погляд, уперше занадто різким…
Закохається відчай. І втратить останню довіру…
Теж зіллється із цвітом старого бузку й черемхи…
Не соромлюсь людей. Я їм вірю. По-справжньому й щиро…
Все, що буде і є, - це сумирність й одвічні гріхи…
Все, чим світиться день, - тривіальні стискання кульбаби…
Розмежовує травень. Й розкаже зворушено про
Те, чого не було. І про те, чим схвильовані граби,
Що в найближчому гаї омріюють вічне добро…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190864
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010
Гріховна суть – у кожному кущі…
Спокусник-час. Вологі рушники…
Хтось на війні. Стривожено мовчить…
Бояться тиші скривджені думки…
Лицем до болю. Поглядом – до мрій…
Червоне сонце – вдруге у зеніт….
Вже третій рік. А схід - іще живий…
Дай, Боже, завтра знову буде схід…
Зберуться вкупі - райдуги скляні...
Перепочине доля мовчазна...
Хвилинно жити - страшно на війні...
Колись закінчиться ота війна...
Розквітне кущ. Над річкою - блакить...
Туман зігріє - ковдрою доріг...
Спокусник-час. На заході дзвенить...
Він вижити й чекати допоміг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190195
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010
Где-то старится дождь. Невесомо-небрежная…
Над каштановым городом – блеклая синь…
Очертания капель отчетливо прежние…
Не ищи вдалеке… Просто шторы раздвинь…
Над вечерним пейзажем – в преддверие праздника…
Замени планетарий на облачность глаз…
Плечи мокрые. Только мне как-то без разницы…
Что подумают сонные лужи о нас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189249
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.05.2010
Знавці давно мовчать. Все сказане – забвення…
Під поглядом хреста – надкупольні віки…
Ти не один такий. Ми разом - безіменні…
Ми вже давно себе назвали навпаки…
Під одягом дзвіниць – оздоблення смагляві…
Дивитися униз простіше - менше втрат…
Я майже як усі: дзеркально (у канаві)
Очікую тепла і променистих свят…
Накривши почуття (завісами і снами),
По підвіконню грім – знесилення зібрав…
Я разом з ним живу. Ти також поряд з нами…
Ти ж навіть часто сам раніше в нас бував…
З застеленим столом – забрав усі неділі…
Я знала, що твої, однак сама чомусь
Зманила, як дощі, дороги веснокрилі...
Їх вже давно нема. А втратити боюсь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188946
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010
Насквозь. Как огонь… Обжигающие силуэты…
Подсвечником мыслей (зажечь не могу календарь)…
Броски-размышленья. Зацеплена радуга цветом…
За встроенный в сердце потухший (весною) фонарь…
Над краем полетов - высотность рассветами дышит…
Откликнется (знаю) – лишь искренне вслух позови…
Поднимется утро (над всеми степями) повыше…
Молитвенно верю. Как воздух, сливаюсь: «Живи!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186928
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.04.2010
На грязных карманах – рассыпанные междометья…
От звучных осколков – свинцово-стеклянных начал…
Ждала не последняя. Только (по записи) третья…
Её имитацией кто-то уже называл…
На грустных улыбках – горчат пришивные цепочки…
Над нитью волос – ослепительно-громкий декор…
Разительным грохотом… Крик… Фурнитурная строчка…
Отделкой (стекольной), наверно, зовут до сих пор…
Потёртость камней - от искусственных бликов недели…
На выход: крылом задевает (внизу) журавлей…
Не крылья – а вставки… Приклеянностью заблестели
На выцветшей коже (её или даже моей)….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185652
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.04.2010
Зачернене небо прикинулося міцносплавом…
Прокинешся вперше, не втримавши секундоміри…
Немає різниці: ментальними краплями кави
Сполохане літо мені все одно не повірить…
Розлогими стеблами – зелень зливається (скуто)…
Широтність охопить – згарячене серце криниці…
В глибинних джерелах – органіка щільної скрути…
Схвильовано стеляться відгуки відданолиці…
Забраклими злетами – до зорепадних віталень…
Застигнеш від визначень – часто удома зникаю…
Напишуть дерева: «Про неї (зазвичай) мовчали»…
Сама відпишу (на звороті) розлого: «Буває…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184767
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010
Бледнеет мрамор слепых мозаик…
(масштабомысли – пороком в голос)…
Апрельско-злое «Перемерзаем!»
(над откровением экзетполов)...
Признанье (внешне перемолчало)…
Надпоэтичность – простые стили…
Сливово-стиранное начало...
(его бутонно перехватили)…
Конкретно-тихий – фаянс объятий…
(закоченевших – искусство стали)…
Раскрепощённость рукопожатий
Была открыта - переиграли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184446
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.04.2010
Продріботіли – площа сумовита…
Янтарний дощ - загорне в полотно…
Ти можеш навіть поглядом відкрити
Моє забите глухістю вікно…
Колекторами сірих випромінень
Енергетичні спогади - землі…
Тобі вдається знехтувати стіни...
Для тебе рухи навіть - кораблі…
Затінення - твоя пейзажна осінь…
Під натюрмортом запис - «Зорецвіт»…
Запам’ятали – запахи колосся,
Повернутого поглядом – на схід…
Йому похмурість – полюсна бравада…
Усмішка, зітнена із перемог…
У шепотіннях (я відверто рада)…
У нас з тобою – спогади на двох…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183247
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010