| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Для кожного мати эдина
Ота неповторна , чарівна людина
Її не зрівняєш із жодним дивом чудес
вона заслуговує на всі блага небес.
Є в кожного мати одна
Та , що дала нам початок життя .
Та що ростила , годувала
Ночами не спала, нас доглядала .
Є в кожного мати одна
Ні зким незрівнянна у світі вона.
Та що віддала нам частинку себе
З сподіванням, що пригодиться нам це.
Є в кожного мати одна
Та , що усю свою любов віддала
Теплом зігрівала нас,
А ми були малі і не цінували той час.
Для кожного мати єдина
Подарунок далі, неземна перлина.
І кожний по різному сприймає цей дар
Хтось цінує , а хтось навпаки. А жаль.
У кожного мати одна
Та що єднає наші серця.
За зло здатна покарати,
А за добро до серця приласкати.
Є в кожного мати одна
часом лається, та не тримайте ви зло.
Бо все що робить вона – це з любові,
Адже ви частиночка її крові.
Є в кожного мати одна
Оберіг будинку і родинного тепла .
На її любові побудована сімя
Й вона піклується про нас щодня.
Є в кожного мати єдина .
Вона елементарна складова слова ,,родина ,,
Без неї ми не обійдемося ні дня
Вона це все цінне, що маю я.
Є в кожного мати одна.
Яка дарує нам майбуття.
Яка вклала в нас всю душу
Якій віддячити я мушу.
Є в кожного мати одна
Часом здається, що тільки вона
Розуміє мене і мої почуття
Дасть гарну пораду і відчує,
Що я потребую її співчуття.
Є в кожного мати одна
Та що любовю наповняє серця.
Та що за мене б усе віддала
Тільки щоб була щаслива я.
Для кожного мати єдина
Для якої все це дитина.
Про яку вона турбується ,
Хоча часом сердиться якщо вона лінується.
Є в кожного мати одна
Покровителька розуму й добра
Ми підпадаємо під її опіку
Незалежно від пори і віку.
Є в кожного мати одна
Яка допомагає нам зрозуміти суть плинності життя
Логіку його і майбуття
Віднайти своє місце в суспільстві і власне я.
Є в кожного мати одна
Яка передає нам надбані знання
Вона навчає нас як жити
І як підучи у світ себе і далі не зганьбити.
Для кожного мати єдина
Яку шанує вся родина
Якій ми вдячні щиро всі
Низький уклін вам до землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168884
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.01.2010
Сьогодні стан моєї душі
Якийсь надзвичайний повірте мені
Я незнаю, що це зі мною
Сама свою душу я непокою.
Пекельний вогонь пронизує стан
я не одна і ти вже не сам
весняний вітер на мене подує
і мені страшно, що він зруйнує
все те що є у памяті моїй
і що ношу я у душі своїй.
Все те, що в серці бережу
І те чого не хочу, а люблю.
Я з цим неможу нічого зробити
Таке життя і варто з цим жити.
Та інколи буває так
Що людина відчуває знак
Що треба все змінити
Й нове життя творити.
Віддатись в руки долі
І тоді надмірно буде все в нормі.
Та ніби переступаєш нову сходинку життя
Яке подарує тобі майбуття.
Зявиться новий сенс у всьому
І ти житимеш по-новому.
І такий шанс повинна мати кожна людина
В якої має бути така хвилина
В якій вона відчує те,
Що їй нормально так як є,
Або ж потрібно щось нове.
І все це доступне тільки тому
Хто надає цінності новому життю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168882
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.01.2010
Він тепер у раю!!!
І знов тече гірка сльоза
Щастя розбила буйна гроза
Сьогодні була людина щаслива чи сумна
О, завтра, та ні ну як це так уже нема
Йому було лише 17 років
По-переду ще стільки незроблених кроків
Почався лише смак життя,
Яким крокував він у майбуття
Та сталося так:
Що доля обірвала цей шлях .
Всі думають що це жахливо
Та ні, інакше бути не можливо
На нього там чекали
На нього місце там приготували,
Все повинно було статися саме так
Як запланував пан Господь на небесах.
Тому ви не сумуйте, сліз не проливайте
Винуватих не шукайте, а лише знайте :
Він віддав Бог душу свою .
Він тепер у раю .
Він був прекрасним створінням
Чиїмсь натхненням , чийогось серця гомоніння
І ми всі це знаєм
Тому сльози ллємо і скучаєм .
Але тепер ми знаєм
Він віддав Богу душу свою
він тепер у раю!
І ми сміємося крізь сльози
Немає більше длоя нього загрози
Серце з болю чи уже з радості розривається
Стукає щоразу частіше і всміхається
І знов метушуться , мається.
Немов на волю вирватись старається
Але це все напевно тому
Бо він знайшов спокій в раю
Він упокоїв свою душу,
тому печаль забути я мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168697
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.01.2010
Хочеш відчути та не можеш збагнути,
що так можна і в думці втонути.
Емоції переповнюють твій стан
ти не один,а насправді і сам.
Гордості немає меж
та і щасливих фіналів теж.
Усе заходить в тупік,
часом зберає навіть сміх.
Розгубленість огортає тебе,
ти хочеш думати ,що все пройде.
Та нічого в цьому світі не робиться просто так,
ти щось відчуєш і подумаєш,ооо,знак.!
Сподіваннями легко жити,
та чи варто себе так кадрити.
Ти можеш не задавати собі такого питання,
а насправді воно потребує не лише обгрунтування.
Це дуже важливо
ти ще не розумієш його впливу.
Твої думки іще в тумані,
й твоє майбутнє теж на грані.
Скільки можна обманювати себе
рано чи пізно все вийде на зовні і все.
А що тоді? Як далі бути?
Знаю важко чудове забути.
Важко перетворитись із лебедя в гидке каченя,
так же як з прекрасного перейти в реальне буття.
Краще жити як усі
не бути винятком в толпі.
Радіти прожитій прожитій хвилині в душі,
розуміти що життя дається тільки раз,
тому не потрібно гаяти час.
Потрібно все робити для того,
щоб не жаліти потім нічого.
Інколи приходить та хвилина
в якій ти розумієш для чого створена людина.
Ми можемо зберегти багато моментів ,
багато перемотуєм фрагментів.
Щось хотілося б змінити,
щось назавжди таким залишити.
Та незавжди є в цьому змога
адже багато залежить від Бога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164444
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
Мені однаково що буде,
Мені однаково що скажуть люди,
Бо я люблю тебе,лише тебе люблю,
Без вигоди й взаємності не жду.
За те що я кохаю,повір,себе не проклинаю,
Я вдячна долі що кохаю.
Для мене щастя це любов,
хоча висмоктує вона всю кров.
Любов для мене –це радість ,сміх,
А люди думають це гріх.
Любов для мене Божий дар,
Який запалює в серці вогонь ,а в душі пожар.
Любов і ненависть для мене протилежність
Для когось взаємопов’язаність й буденність.
Любов –це чудо,та не у кожного воно,
Своє призначення знайшло.
Любов безмежна і проста
Вона єднає наші серця.
Вона змовчить,пробачить все,
Та тільки тому хто заслужив на це.
А хто веселість нам дарує?
Хто зранку підбадьорить,душу зачарує?
Це звичайно любов,
Наша чарівна покров.
Ми припадаємо під її опіку
Незалежно від статі чи віку.
Вона зачаровує нас тоді,
Коли найменше сподіваємось її.
Любов непередбачена ,прекрасна,
Словами неописна , ясна.
Ніким у світі ще не скорена,
людським серцям лише підкорена.
Любов не вибирає нас,
Це ми самі чекаємо той час
Коли вона прийде
І світ у барвах розцвіте.
І світ весь зміниться на краще,
А ми любитимемо все палче й палче.
Любов приходить ,ми міняємось,
Ми оживаємо і до мети іти стараємось.
Людина повністю стає не та
Все це любові чудеса.
Вона вміє змінити,полегшити життя
Відродити надію і риси честі прищепити.
Їй під силу буквально все
Та тільки тоді коли надіємось на це.
І я щиро вдячна доля,
Що обділила мене почуттям любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164443
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
крізь зорі ,місяць й урагани
крізь моря й земні тумани,
я благаю і молю,
вернись до мене я ж люблю.
Без тебе ,без тебе я жити неможу,
надію втрачаю і знову я прошу:
"поверни мені життя,дай надію на любов,
не тримай у серці зла і печаль зміни на love"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164420
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
Ти зараз про іншу мрієш,
її думками своє серце грієш.
Вона для тебе все
і ти забув мене.
ой чому,ой чому так буває,
що хтось любить ,а хтось забуває.
рани не гояться ,а навпаки,повертається жаль,
сліз вже немає,проте ,незабута печаль.
Ви подолали все на шляху,
ваші дороги збіглись в одну.
В твоїх мріях лише вона
і ти не хочеш чути зайві слова.
Ти бачиш в її очах ціле море,
а я в своїх тільки горе.
Ти чуєш тепло її рук,
а я помираю від мук.!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164419
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
німі вазони,
пусті перони,
за вікном туман,
а в душі ураган.
Я не чую твій голос,
все притихло навкого,
скрізь лише пустота,
невже я в світі одна?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164336
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
І знов сидиш ти наодинці
та вже не в тій пустій хатинці,
навколо все нове
життя пливе,життя пливе.
Ти відкриваєш шторку
і бачиш не те що кожного вівторку,
там знову щось нове,
а дощ іде ,а дощ іде.
Тобі напевно дивно,
чи може всеодно?!
Ти згадуєш,обдумуєш усе,
проте навіщо це,навіщо це?!
Ось завтра зайдеш у кафе,
де там можливо хтось і жде.
Та чи потрібно це тобі?!
непевно ні,напевно ні.
Ти знову включиш спорт канал,
а там кінець,а там фінал.
По інтері нічо не йде,
та це пусте ,та це пусте.
Ти ляжеш тихо на траву,
дивлячись у гору,в висоту.
Заплющувати очі ти не хочеш,
у гору вище ,у гору хочеш.
Та раптом все здається дуже сіре.
хоча нове проте чуже
і ти змінюєшся на очах,
о ні це жах,о ні це жах.
Чи усе таким лишати,
чи плівку назад перемотати,
де відповіді шукати,
ну хто,ну хто це може знати?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164330
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
Знав би хтось як важко мені,
як я хвилююся в нутрі,
серце мається бентежно,
а я поводжусь обережно.
Хочеться забути про страх,
та він нагадує про себе-жах.
Завжди думаю ,що буде далі,
та марно,немає нікого у залі.
Я запуталась сама у собі,
і так важко на душі.
Хто я -незнаю
чого від життя я чекаю.
Запитань таких ще багато
коли і у мене буде всято.
Відповіді на це також немає
так як не скажеш,що життя безкрає.
Все це складно дуже,
не кожен зрозуміти зможе.
Остання надія-це час
він лікує і змінює нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164307
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
Летять роки невпинно
вже молодість не та.
Ще вчора було 10
сьогодні 42.
Ще вчора було літо ,
сьогодні вже зима.
Листя вже опало
сніжинка політа.
Вчора була весела
нині вже сумна.
Так швидко все міняється
а з цим і молодість мина.
Ми були вірні юності
вона була своя.
Тепер ж нова пора ,
для мене мов чужа.
Я хочу бути вірна
не цій порі ,не цій.
Я хочу знову в юність,
не йди,постій постій.
Я хочу бачити лице,
красиве,чисте не сумне.
Ці чудо очі голубі,
щасливі,ніжні не в імлі,
усмішку лагідну свою
а не оцю немов чужу,
волосся пишне і русяве ,
а не оце як молоке біляве.
Я хочу з друзями гуляти,
після дощу веселку зустрічати
бігати калюжами,стрибати,
під хатою квіточки поливати
купатись у ставочку,
слухати соловя в родинному садочку
Жити надією,любити
і в щасті,в щасті жити.
А зараз все якось не так,
все вже не в кольорових
а в сірих тонах.
Я вже не та і все вже не те
що це зі мною коли це мине.
Я вже старію серце тріщить
та душа молода тому варто ще жить
Та душа моя вона особлива
буває тривожна коли лиє злива,
часом спокійна не дратівлива
та інколи буває дуже вразлива.
А серце чутливе до всього
воно не звикло до лихого,
воно гріха не признає
воно кохає й тим живе,
воно закохане в красі
яка була колись в ті дні.
Бо я тепер уже не та
та й краса зовсім не така.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164298
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
Зоряне небо,сердечні муки
смак поцілунку і сльози розлуки,
ти вже не мій і не зможеш ним бути ,
я вже забула як це любити.
Я вже не знаю як далі жити,
скільки так можна долю ганьбити,
Я залишаюсь на віддалі злого
й хочу вірити що нема вже лихого.
Світ не змінився, змінилася я,
я не наївна і вже не твоя.
Сльози й печаль загартували мене,
я вже безпечна від сердечних проблем.
Війна розуму -це ще нормально,
ну а серця-це вже не легально.
Життя воно таке, можливо щось планує
та течія його сама руйнує.
Можливо це ще ми не розумієм
та з часом й досвідом зумієм
зрозуміти суть, плинності життя
логіку його та майбуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161804
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.12.2009
Знову це ліжко ,постіль помята,
тихо навколо і пуста кімната.
Іній вкриває серце моє,
сліз вже немає-усе крижане.
Вдомі моєму не зручно стає
на портрет твій я гляну і серце завмре.
Гляну-шафа пуста
аж в серці заколить душа.
Бандероль набита ,
а я горем вбита.
Я знаю,що все не повернути,
але так важко,так важко забути.
Коли кожен предмет
нагадує твій силуєт.
Я стараюсь щось змінити,
але так важко без надії жити.
Безодня поглинає мене
з якої не видно виходу і ніхто не жде.
Мені хочеться зробити новий крок
та знов те саме,знов у прірву скок.
Це те саме щоб зробити так,
щоб люди переплили річку на інвалідних візках.
Це те саме щоб чекати бурі
у зимові дні похмурі.
Адже я чую твій запах усюди,
провітрю кімнату і знову він буде.
Про горе моє незнає ніхто
я скриває це дуже давно.
Усі дивуються чому завжди я родратована
та знали б вони як я життям розчарована.
Уже минуло стільки років ,
а я не зробила помітних кроків.
Життя спливає,свіча догора.
Місяць заходить,а я все сумна,
остання зоря вже не сіяє,
світ на границі,любові не має...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161803
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.12.2009