| Сторінки (1/91): | « | 1 | » |
Ми діти двадцять першого століття,
Які родились в світі без війни,
Ми діти двадцять першого століття,
Які у мирі хочемо рости.
Ми хочемо, щоб ця весна квітуча
На Україні квітами цвіла,
Щоб у сльозах матуся не вмивалась
І в лоно пекла сина не вела.
Ми хочемо щоб наша Україна –
Така могутня духом і людьми
Не вмилася сльозами , не скорилась
Щоб розцвіли у небі рушники.
Щоб розцвіли у лісі первоцвіти,
Щоб сонця промінь не погас в бою
Я Ангел двадцять першого століття
У Господа із криком я молю:
Недопусти, благаю, не потрібно,
Цю землю обвінчати у бою.
Я жити хочу, де матусі руки
Пестять коханням дочечку свою!
Де ріки буйні, і широкі трави,
Де Українське серце і душа.
Ми діти дватцять першого століття,
Нам не потрібна більше ця війна.
Ми діти двадцять першого століття,
Які у мирі хочемо рости.
Я Ангел двадцять першого століття
Благаю Бога – землю збережи!
( Написано для донечки в школу)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489962
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2014
Чи час змінивсь? Чи стали інші люди?
Та з кожним днем безумства на землі,
Нагадують сміття ганебне люди,
З нутра свого стають вони гнилі.
Чи час змінивсь? А чи вродились люди,
Як хліб, що перележав строк, черстві?
Колись були в душі пахучі трави,
А зараз із полиню всі терпкі.
Чи час змінивсь, чи ми переродились,
Подекуди і пахнем, мов сміття,
Можливо дуже часто не молились,
Не пізнавали сповідь, каяття?
Чи світ змінивсь? Чи ми переродились?
Можливо ні…. Можливо лиш стомились….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2014
Давно десь зникло полум’я кохання,
Чи ріки буйні в море віднесли?
Чи птахи ранні крилами вінчання,
Забрали їх у піднебесні сни?
Давно десь зникло полум’я любові,
Та мариться, немов в казковім сні,
Що ти як і раніш, такий коханий,
Душі моїй наспівуєш пісні.
Давно десь зникло, і давно поділось,
І все змішалось, і переплелось,
Та все ж таки, так інколи хотілось
Щоб почуття те в море улилось.
Давно десь зникло полум’я кохання,
Чи ріки буйні серце віднесли?
Нам не судилося пізнати снів вінчання…
А може ні?... А може все ж колись…
( Можливо ріки в море улились,
І почуття воскреснуть, як колись,
А покищо за нього лиш молись…
МОЖЛИВО ДЕСЬ, МОЖЛИВО ЩЕ КОЛИСЬ…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2014
Так хочу душу обігріти,
Хоча б на мить скинуть вуаль,
І від стида не червоніти,
Коли впаде із тіла шаль.
Так хочу душу розтерзати,
Навиворіт вдягти єство,
Щоб все по світу розповзлося,
Що в кайданах живих жило.
Так хочу вирватись на волю,
Зігнати з себе пил і бруд,
Щоб все, що в серці накопилось –
Лишилось давлючих облуд.
Так хочу душу обігріти,
Із серця скинути вуаль,
І від стида не червоніти,
Коли злітати буду в даль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Як сонце зійде над горою,
Як згасне ранішня зоря,
Як перший крок зробить дитина –
Читайте дітям Кобзаря!
Читайте в щасті і в негоді,
Удома сидячи в вікна,
Коли рушаєте в дорогу
Візьміть з собою Кобзаря.
Коли схилившись біля ліжка,
Лілеїти своє дитя,
Ви колискову проспівайте
І прочитайте Кобзаря!
Коли у час , де гнів уперто
Буде у душу заповзать,
То знайте, що прийшла година
Вам Кобзаря у руки взять.
Читайте, люди, не лініться
Своїй дитині Кобзаря…
Як сонце згасне, згаснуть зорі -
Не згаснуть мудрості слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485168
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2014
Я пью вино, о Боже как тоскливо!
Как на душе всё воет, всё кипит!
И звонит колокол, как будто сердца чтиво,
С дурманом мыслей к пропасти летит.
Я пью вино, и я паяна тобою -
Пусть на мгновенья я во власть впаду,
Я прошепчу, ты знаешь, нет проплачу,
Что я тебе безоблачно люблю.
Я пью вино и паяна дурманом,
Гоню все мысли посланы во тьме.
Я так давно основана обманом,
Я так давно подарена тебе.
Я пью вино , о Боже как тоскливо!
Я не паяна, я просто влюблена,
Я охмелею градусом горячим,
И разобьюсь бутылкою вина.
Я пью вино, и пьяна тобою….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481501
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.02.2014
Чому ми ангелам не пишемо листи,
Чому вуста мовчать закам’янілі.
Лиш через Бога шлемо молитви…
Але чому не пишемо листи?!!!
Чому ми ангелів не бачимо вісні,
Лиш тіні сірі, спогади далекі
Можливо сни для ангелів тісні?
Але чому не бачим їх вісні?!
Чому ми Ангелів втрачаємо в житті?
Із диким криком, болем відпускаєм.
Занадто для землі вони святі
Але чому втрачаєм їх в житті?
Чому ми Ангелам не пишемо листи?
Чому ми ангелів не бачимо вісні?
Чому ми Ангелів втрачаємо в житті?...
Тому що ми безсилі і слабкі….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
Створив Бог жінку не із плоті,
А з лебединої краси,
Із грації, добра і сили,
Із гіркоти, із білизни.
Він дав їй плечі, такі сильні,
Щоб світ змогли увесь тримать.
І ніжні руки, щоб зуміли дитя маленьке колисать.
Бог дав їй дух настільки сильний
Щоб біль стерпіть могла вона,
Щоб не скорила її слабість,
Не обпекла крила біда.
У вітру волю запозичив,
Нескорену узяв красу,
Із зір всилив у очі сяйво,
Із сонця косу золоту.
Бог дав їй мудрість, силу волі,
Задуму, смуток, біль і жар,
Душі нескорені границі,
Щоб винести життя тягар.
Господь створив її з ребра,
Із чоловічого, міцного,
Для того щоб її ріка,
Завжди текла з його рікою.
Господь створив жінку з ребра,
У чоловіка з-під руки ,
Щоб ним захищена була
Її краса у всі віки.
Створив Бог жінку не із плоті,
А з лебединої краси,
З душі, емоції, турботи –
Із пристрасті і гіркоти.
Створив Бог жінку не із плоті…
Надавши їй такі вуста,
Які втішають і голублять,
Штовхають в пристрасть до гріха.
Створив Бог жінку – жар і холод,
Блаженство й гріх, дьоготь і мед,
Улив у неї дикий солод,
Надавши безліч їй імен.
Створив Бог жінку – Берегиню,
І не далеку від гріха,
Але кохану і єдину,
Із чоловічого ребра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
Із вуст землі, що попелом покрилась,
Із пекла відчайдушної війни
Кричать, мов журавлі весняні в небі,
В окопах по загублені сини.
Їх душі розлетілись, наче птахи,
Їх долі розтерзали вороги,
Одні ішли досвідчені солдати,
А інші полягли іще дітьми.
Війна… Для когось пройдена сторінка,
Пекуча рана, скомкане життя.
Вона, мов на чоло тернова гілка,
Болючим криком гірко налягла.
Із вуст землі, що попелом покрилась,
Із передзвону пройдених років
Ми що весни у небі зустрічаєм
Безсмертні душі втрачених синів.
Кричать, курличуть журавлі весняні
То Божий ангел шле на їх крило
Розкидані в бою безсмертні душі,
Які вогнем у світі рознесло.
І повертаються сини в свої домівки,
Вертаючись до рідної землі
Вони лягають на холодну землю,
Шукають спокій втомленій душі.
А скільки їх загублених, убитих –
Героїв у розпеченій війні
Які життя своє не шкодували,
Віддавши серце власне на зорі.
І вже не плаче мати за синами,
Кохана похоронку не чека,
Їх в світлім небі доля повінчала,
Забравши з світу змучене життя.
Із вуст землі, що попелом покрились,
Із пекла відчайдушної війни
Їх імена у часі запилились,
Їх імена у вічність віднесли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423535
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.05.2013
Плекає доля щастя материнства.
Вінчає сльози за своє дитя,
З росою ранньою, що на зорі лягає
Із співом першим птахи – солов’я.
Шанує доля щастя материнства,
Блаженство розсилає неземне,
Коли матуся, над дитям схилившись,
Від бід і горя чадо стереже.
А світ вирує пристрасно і грішно,
Летять мов птахи дні і місяці.
Роки міняє доля так поспішно,
А мати лиш старіє на лиці.
Чоло вкривають зморшки ледь помітні,
На серці проявляються рубці,
І вже веде матуся непоспішно,
Мале внуча, тримаючи в руці.
Плекає доля щастя материнства
Вінчає біль із горем внепопад,
Але горить в душі! Горить! Горить! Палає!
Той Божий дар,
Який мов зорепад!
На Долю жінки посилає Ангел і Божа Мати надає дитя!
Вінчає доля щастя материнства,
Із співом першим птахи – солов’я!
Ми в світ приходим з маминих обіймів,
І часто серце палимо до тла,
Коли матуся у тяжку хвилину
Болючі сльози за дитя зрива.
Плекає доля щастя материнства.
І змінює невтішно так роки!
Матусі серце, Зморшки! І обійми,
Мов Божий день ми мусим берегти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2013
Краса жіноча зіткана з кохання,
В очах сіяє перший Божий День.
Весняний погляд, ніжний легкий смуток,
І відблиск від закоханих очей.
Краса жіноча – виражена в слові,
Що материнство щастям наповня.
Краса жіноча виражена в праці,
Бо трудівниці більшої нема.
Краса жіноча – то світанок ранній,
Весняний дощ – то сльози на зорі.
А мелодійні співи журавлині,
То смуток й біль прожиті у житті.
Краса жіноча - мрія,спогад, щастя
І Господом запалена свіча,
Непогасима пристрасті пожежа,
Що в чоловічім серці розгора.
Краса жіноча – то чарівне зілля,
Що гоїть біль, натхнення надає,
То Божий Ангел, що своїм творінням,
Дитя земне у світ наший несе.
Краса жіноча – краща половина,
Остання крапля, гіркоти ома,
У світ прийшла із Божого натхнення.
А може ні? Може вона з гріха…
Краса жіноча зіткана з кохання,
Хоч переможці в нас чоловіки.
Але вінки лаврові одягають
На їх чоло, лише одні ЖІНКИ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2013
Як добре, коли віриш у кохання!
Бо віра завжди нам допомага!
Але ж хіба кохання це лиш віра?
Примара, яка є, а чи була?
Чому ми часто у житті скептично
Висвітлюємо власні почуття,
Одних кохаєм пристрасно і ніжно,
А інших відкидаєм в забуття?
Чому, коли розбився перший келех
Із острахом ми інший беремо,
Чому розбиту ніжність викидаєм,
Немов нічого там і не жило.
Як можна обпаливши власні крила,
Переступивши власну гіркоту
Кричати всим – та так щоб же почули:
Кохала не того! А я не ту!
Можливо все пройшло і все минулось!
І відпалали пристрасні вуста,
Але кохання все ж таки не віра,
Яка то є, а то вона згаса!
Кохання - що було і те, що буде,
Чи то розбитий келих, чи граніт!
Та переможний крик тут не лунає,
Бо у коханні кожен переміг.
Як добре, коли віриш у кохання!
Бо віра завжди нам допомага!
Але кохання все ж таки не віра,
Яка то є, а то її нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2013
Яке бува вжитті кохання?
Солодке, пристрасне, п’янке.
Гнітюче, вбивче і безкрає…
Мабуть що ні, це все не те.
Воно буває веселкове, коли у юності цвіте,
Воно буває малинове, коли в дитячий сон іде.
Воно буває і безглуздим. Шкільним романом на життя.
Завжди із запахом лаванди, з легеньким присмаком вина.
Кохання має різні роки. І різні проміжки життя:
Дитяче, юне і доросле – різні щаблі воно дола.
Але бува кохання перше і рівних тут йому нема,
В одних мінливе, в інших ніжне. І хай там пристрасть не блука,
Але в нім є холодна м’ята і від полиню гіркота,
Перше пробач, перше кохаю,
І перші відгуки тепла.
Яке бува на смак кохання? Солодке, пристрасне , п’янке,
Дитяче, юне і доросле. Бува кохання золоте,
Таке, як колос, що на сонці зерном наповнює стебло,
Таке, як птаха, що в польоті своє обпалює крило,
Але воно приходить пізно, коли всі пройдені щаблі.
Коли вже зіграні всі ролі в земному нашому житті.
Яке бува в житті кохання? Мабуть тут відповідь проста,
Таке ж бурхливе і квітуче, адже кохання це життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2013
Інтимна близькість – це лиш присмак зради,
Це у єдине з’єднані тіла.
Це просто стогін тіла, а не серця
А хіба зрада різною бува?
Буває зрада виражена в слові
І на показ розкрадена людьми.
Буває зрада чує лише стогін…
Буває зрада в сутінках пітьми…
Інтимна зрада – випадок чи задум,
Інтимна зрада гріх в якім тіла
Об’єднують в єдине плоть і тіло,
Інтимна зрада…
Але де ж душа?
Душа, що серце пристрасно кохає,
Душа яка обпалює до тла
Інтимна близькість – це лиш тіла зрада,
А справжня зрада скривджена душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399753
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.02.2013
Казкова магістраль мого дитинства
Далека казка іншого життя,
Там мама юна, наче рання вишня,
Там тата усмішка весела і жива.
Там сміх дитячий, радість і обійми,
Там лебедине батьківське крило,
Там у далекім спогаді барвисто,
Цвіте, буя, те що давно пройшло.
Пройшло дитинство з черешневим цвітом,
Уже в любистку бавиться маля,
Воно таке ж усміхнене і щире,
Як я колись дитиною була.
Для нього знову розцвіла черешня,
Із неба сонце зайчики пуска,
І вже бабуся, наче стигла вишня,
Його дитяче ліжко обійма.
Казкова магістраль мого дитинства
Далека казка іншого життя,
Воно цвіте буя, як рання вишня,
А я в душі ще мамине дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2012
Ти просто жінка створена з ребра -
Адама… Чи можливо, ні із раю?
Ти просто жінка зіткана з тепла,
Окрилена простим чиїмсь Кохаю!
Ти просто жінка – радісна й сумна,
Свята ікона, а для когось грішна,
Ти океан кохання і добра,
У горі ти до відчаю невтішна.
Ти просто жінка… Але хто вона?
Чиєсь ребро? Чи просто сила волі?
Чи ти й насправді у житті слабка?
Мабуть, що ні… Ти як ота тополя,
Яку сокири скривджені рубають,
Яку вітри обпалюють до тла,
А її віти ще густіш буяють,
А її корінь ще сильніш вроста!
Ти просто жінка! Деколи підступна,
(то ж вибачте, таке ж уже життя)
Ти і актриса і дружина, мати
Кохана… Але ти така одна.
Ти не боєць, але в бою сильніша,
Ти не ікона, але гоїш біль.
Ти не мудрець, хоча ти наймудріша,
Не оберіг, але завжди як тінь
Ідеш, мандруєш, малишся, страждаєш,
Стерпіти можеш ти найбільший біль.
І інколи сама себе питаєш: де взяти сили?
Візьмуться звідкіль?
Та знову розгортаєш свої крила,
В життя злітаєш наче в небо птах.
Ти Жінка ! Ти усіх сильніша! Вільна!
Ти Богородиця! Ти Діва! Чи не так?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2012
Стерна проросла ноги колить,
А я ступаю босоніж.
Одні сміються, інші сварять,
Кидають в спину «друзі» ніж.
А я іду..
Лляна сорочка…
Розплетена моя коса,
Її жорстокий вітер часу
В пучок надії упліта.
А я іду …
І п’яти голі ступають по густій стерні
Болить…
Ой, як болить до болі,
Як плакать хочеться мені!
Та що ті сльози, сльози мокрі,
Вони немов ота роса,
Що звечора вкриває землю
І з першим променем зника.
Я закричати в полі хочу,
Упасти птахою в стерну.
Мені болить… Болить до болі…
А отже я жива!
Живу!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011
Учитель…
Це покликання чи доля?
Не знаю…
Та для мене це життя.
У коридорах школи пропливають
Мої роки, мій досвід, надбання.
Навчити – це не просто розказати,
Навчити – це віддати всю себе,
Щоб потім хтось через багато років
Згадав з словами вдячності тебе.
Учитель – це людина творча,
Думки свої записую віршем,
Адже вже завтра в класі на уроці,
Для учнів стану знову я творцем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011
Вона мені сьогодні подзвонила…
В мовчанні розлилася гіркота
Вона мене залишити просила,
Не зрозумівши кинуті слова.
Вона в сльозах розгублено тонула,
У відчаї хотіла я сказать,
Що я давно… давно його віддала.
І спогади не хочу виривать.
Вона мені кричала і молила,
А я мовчала стомлено у слід…
Вона й сама того не зрозуміла,
Як розтопила вже замерзлий лід.
Сказати я нічого їй не сміла,
Тихесенько скотилася сльоза.
Вона себе й мене в ту мить згубила
Спаливши щастя в попелі дотла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2011
Она оставила дочурку
В роддоме в колбе помирать,
Зачем она…
Ей ведь пятнадцать,
Какая будет с девки мать
Родила, молча кроху шлюха,
А как ее еще назвать
Взяла с кармана папиросы
И снова в даль дорог бежать.
Отказ писать она не стала,
Сбежала, как кукушка, мать
Вот только кроха – недоносок
Не захотела умирать.
Врачи боролись, как умели
Давали деточке дышать,
Кормили маленькую няни,
Не вспоминая уж про мать.
А сколько их таких сироток?
В домах малютки, по дворах
Одни выходят ЧЕЛОВЕКОМ,
Другие в даль дорог бежать.
Она оставила дочурку,
А ей сейчас наверно пять,
В доме малютки нету мамы,
И некому ее обнять .. .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246935
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.03.2011
Вони зустрілися у пеклі
В жагучім пеклі, де війна,
Через секунди в полі бою,
Тепло із серця вирива.
Вони зустрілися на межі,
На межі смерті і життя.
Вона була сумна й красива,
А він боровся, як дитя…
Немов дитя, що в світ приходить
Повітря в груди враз хвата,
Так він боровся зжавши губи,
Хоч відчував вже… помира.
Та ось її тендітні руки,
До ран притискують бинти,
Вуста обвітрені шепочуть,
Не помирай! Живи!Живи!
Живи! Прошу тебе, коханий,
Для нас наступить ще весна…
Солдат з обпаленим обличчям
Останній подих відчува.
Ось зупинилось його серце,
Кроваві змочені бинти
Упали з рук її на землю,
А з вуст зривалося… Живи!
Він не дожив до перемоги,
Весілля в нього не було,
Він не побачив сина очі,
Не обійняв його чоло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242020
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.02.2011
Вагітна, стомлена, розбита…
Утоптана у грязь життям
Вона сиділа в коридорі,
Із проклятим своїм дитям.
А біля неї метушились,
Такі ж вагітні жіночки,
Над ними ніжно так трусились
Майбутні тата, татусі!
Вони щось щиро гомоніли,
Шептали ніжності слова,
Вона сиділа обгоріла
Від сорому, від того зла,
Що їй накинули на тіло,
Зганьбили всю її до тла,
А потім кинули у пекло,
Та не саму, а ще й дитя.
Вона сиділа в коридорі,
Білі халати в даль плевли.
Вона в дитини запитала:
Скажи навіщо мені ти?!
Чому не можу тебе вбити,
Під серцем , мов тягар ношу…
За душу твою перед Богом
Я не запалюю свічу?
Скажи навіщо ти потрібна
Мене зганьбили і тебе,
Вона це мовила у голос,
А в відповідь:
- Нехай живе!
Якась старенька санітарка,
Присіла, зладивши чоло:
- Не плач дитино, адже в мене
В житті і гірше ще було.
Не плач у горі, адже щастя
Тебе в майбутньому чека,
А біля серця, не провина,
А сенс всього твого життя.
Всміхнулась дівчина у горі,
І не повірила в слова…
А згодом все сама збагнула,
Взявши на руки сенс життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2011
Вона кохала його вперше,
Найперше в власному житті.
Тихенько мрії нотувала,
Ховаючи рядки в столі.
Вона кохала його вперше,
Слова зривались від тепла,
А він не знав її і трішки,
Ховав в вустах її вуста.
Вони кохалися уперше
А виявилось назавжди
Їх поєднало не кохання,
Їх поєднали їхні сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2011
Маленькі сірі оченята,
Які пробуджені від сну,
Я материнською любов’ю
До серця ніжно пригорну.
Я зацілую біле личко,
Рум’яні щічки обійму,
Маленьке тільце немовляти
Від зла і лиха вбережу.
Я заспіваю колискову,
І лиш непрохана сльоза,
Тихенько річкою поллється -
Вона від щастя проросла.
Маленькі сірі оченята,
Які пробуджені від сну,
Я материнською любов’ю
Від зла і лиха вбережу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2011
Я всё сильнее понимаю,
Что днём и утром в голове,
Чужие мысли я метая
Иду невольницей к тебе.
Я всё сильнее вспоминаю
И глупой ночью в тишине
Пишу, пишу тебе и знаю,
Что ты сейчас спешишь к жене.
Беру. … Курю …
Как это глупо, считаю в мыслях я года
Но сколько их два или больше
Прошло с тех пор, как я ушла.
Я всё сильнее понимаю,
В душе глотая пустоту,
Что я сквозь бури в своем сердце
К тебе в объятия прейду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236580
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 24.01.2011
П’ЯНІТИ ХОЧУ ВІД КАХОННЯ…
Від вуст твоїх хочу втекти.
Тонути хочу у зізнаннях,
Тебе навіки проклясти.
Тебе ненавидіть … кохати,
І щохвилини відчувать.
І забувать тебе, і знати….
І знову в пристрасті кохать.
Забуть, втекти, розбити спогад
І заховатись від бажань.
Не знати спокою від тебе
І від твоїх нічних зізнань.
Тебе наневидіти палко
Тебе в безумстві забувать,
І кожну ніч усе сильніше
Тебе ненавидіть, кохать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236574
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.01.2011
По городу мчится, сжигая туман
Сквозь дождь на дороге серой,
Мужчина с цветами с бутылкой хмельной
Увы, не на встречу с женой!
На скорости гонит он свой Мерседес:
Скорее добраться туда,
Где полна желаний, красива собой
Любовница мила жила.
А там всё как прежде, не мне говорить
Комната страсти полна,
Цветы разбросали в постели своей,
Раскрылась желаний волна.
- Ну, всё дорогая, спасибо за ночь
Но ждёт меня дома жена!
Мужчина оделся, «наевшись» сполна,
Того , что девчонка дала!
По городу мчится, сжигая туман
Сквозь дождь на дороге серой,
Мужчина с улыбкой и вовсе хмельной
Теперь уж на встречу с женой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209962
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2010
Ти не чекав, а я не сподівалась,
У місті серед вічної товпи
В холодних і густих таких обіймах
Колись кохані очі віднайти.
Ти не чекав, а я не сподівалась,
Ховаючись у власних почуттях,
Пройти і навіть слова не промовить,
Різучий біль стискаючи в руках.
Ти не чекав, а я не сподівалась.
Ти не спинивсь, а я не підійшла.
Ти не поглянув, я не озирнулась
Лиш наша тінь між попелу пройшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2010
Гучні коридори і білі халати
Скупі кабінети по поверхах в ряд.
Під ними сидять замучені люди.
Під ними хтось стогне, а інші кричать.
Хто крайній у черзі з’ясує багатший,
Заплатиш - і ти вже у перших рядах:
Аналізи пишуть, тебе оглядають
Лиш тільки байдужість у їхніх очах.
На руки папір, а на нім кругла сума
Оплатиш у касі - чекай результат.
Немає за що оплатити аналіз?!
Вважай, що закінчив життєвий трактат.
(Твір важко назвати віршем, який заслуговує на оцінку, скоріш обуренням щодо нашої безкоштовної медецини. Обурює, коли оплачуєш найпростіші аналізи і на квитанції написано "Благодійний внесок". а без цього "благодійного внеску" ніхто і не подивиться на тебе, лиш тільки покажуть на касу)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203029
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.07.2010
За тихим стукотом мовчання
Через відчинене вікно,
По стінам білим, як вітання
Проходять тіні, мов в кіно.
В квартирку вітер завіває
Незнані досі почуття
Портрети тихо обвіває
Людська нестримна самота.
Під склом навіки оселились
Всі ті, хто вже давно пішли,
Чиї серця так стрімко бились,
Хто на землі колись жили.
А зараз тінь і вічний холод
Самотні стіни, пустота
Стара домівка, сирість всюди
І згадка, пам'яті гірка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203023
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2010
Я йшла між попелу натхнення
Топтала сонячну весну,
Писала вірші про кохання,
Сама не знаючи кому.
Я йшла між фальшу і обману
Поміж розвіяних думок
Плела із власного бажання
З обману зібраний вінок.
Та раптом все на мить змінилось
І в плині власного життя
У серці іскрою відбилось
Хто я, і ким колись була.
У мить розвіялись бажання,
І був розплетений вінок.
Лиш на дорозі майоріли
Гіркі осколки від думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201819
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2010
( Цей вірш зрозуміє не кожний,
адже меланхолію душі завжди
тяжко зрозуміти)
***********************************
Тихенько вітер розвівав скуйовджене волосся
Над небом тихо колисав незріле ще колосся.
Вона ішла наперекір всім мріям , сподіванням
Давала раду, як могла, усім своїм бажанням.
Кололи ноги колоски, обличчя обпалило
Проміння сонця, доброти. Дощем волосся вмило…
Вона ішла, ступала гордо, ніразу не спинившись,
У горі, болі у брехні сльозами і не вмившись.
І коли сонце закотилось і промені згорнуло
Її щось вічне і святе у землю потягнуло.
Не стало більше колосків, які кололи ноги
Лишилось тіло на землі, як сирота, убоге.
Вона померла прошептавши, єдине слово : «Мушу»
І поховала у землі таку багату душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193643
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2010
Злилися руки у обіймах
Вуста у поцілунках
Душа і тіло затремтіли
У ніжності дарунках!
Слова розкидані несмілі ,
На простині кохання.
Злилися в солоді гіркім
Всі мрії й сподівання!
І ми вже мрії не крадем,
Їх в полум’ї здійсняєм.
І божевільно, навмання
У вічності кохаєм!
Злилися руки у обіймах
Вуста у поцілунках
Кохання щастя принесло
У ніжності дарунках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180901
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2010
Летіли птахи в небі голубому
До рідної коханої землі
Летіли птахи, линули додому –
Плекаючи мелодії сумні.
Їх крила вітер обпалив палючий,
Сльозами очі в болеві взялись,
Та птахи обминаючи тривоги
Долали неприступну неба вись.
Ось долетіть не вистачило сили
На сніг упали білі їх тіла
Так помирали лебеді крилаті
Зложивши поряд два своїх крил`а…
Пройшли, минули скомкані морози
Розтанули і потекли сніги,
А де тіла лежали лебедині
Там квіти ніжно – білі проросли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171366
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Біжить кохання босоноге
На вітрі коси розвіва.
Росу, ганяючи по лузі
Пахучі квіти обійма!
Біжить кохання повне сили
Пишний вінок з думок спліта
Біжить, пірна у небосхили
Надію й віру вигляда.
А за оазисами вальсу,
За поцілунками життя
Чатує на кохання щастя –
Наївне й щире, як дитя!
Біжить кохання босоноге
На вітрі коси розвіва.
Воно ще зради не зустріло,
Тому й наївне, як дитя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171356
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Жизнь без друзей пуста и не красива,
Душа без друга лишена тепла.
Нет ничего сильнее и прекрасней
Чем дружбы сильной нашей красота.
Когда на сердце боль, как ветер воет,
Когда приходит вечная тоска
Ничто в душевном бое не поможет,
Как помогает друга доброта.
И даже, когда сердце бьется часто,
Когда его настигнет первая любовь,
То радость разделить идёшь ты к другу
И понимания услышишь его вновь.
И говорят, друзей не покупают.
Конечно, правда – дружба не товар,
Ведь по душе найти друга на свете
Надо иметь самому дружбы дар.
Когда ты, прямо не задумываясь, гордо
Можешь сказать: «В меня есть верный друг,
То знай, имеешь дар ты Божий
То значит ты, такой же верный друг.
Друзей придать нельзя на белом свете
Предал друга – предал и себя.
Ведь настоящая дружба человека
Не придаётся в жизни никогда.
27.04.03
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171148
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.02.2010
Я новь смотрю из детства фильмы.
Родные лица в дом пришли.
И на мгновенья, на минуты
Обитель в памяти нашли.
Здесь все, кто дорог, кто любимы,
Далёкий памяти сюжет
Не переписан, не затёртый
И на вопрос здесь есть ответ.
Здесь фильм записан поэтапно:
Вот детства миг, вот дом родной,
А вот в улыбке утопают,
Все, те, кто обрели покой.
И нет здесь мелочей курьезных,
Лишь веет холодом тоска,
За тех, кто был душе так дорог
Кого дорога унесла.
Я новь смотрю из детства фильмы.
Родные лица в дом пришли.
И на мгновенья, на минуты
Обитель в памяти нашли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170794
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.02.2010
У білій простині кохання,
У закутках свого єства
Я віднайшла якесь страждання
Якесь невидне почуття.
Воно тихенько затаїлось,
Осиротіло від тепла.
І лиш хвилиною зігрілось -
Мого кохання сирота.
Гадала я, що все забула,
Що відцвіли його часи.
Та в меланхолії збагнула,
Які щасливі ми були.
І ось тепер стою і плачу
Тебе чекаю, як дитя,
У білій простині кохання
Плекаю перше почуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170787
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2010
На замерзлому склі намалюю вуста.
Я не маю таланту… Я, як люди проста.
Я не вмію зливати різних фарб кольори,
Я лиш вмію кохати і вигадувать сни.
Я тебе покохала і забуть не змогла.
Я для тебе відала всю себе і життя.
Я тебе забувала … На замерзлому склі
Я портрет малювала вже назгадку собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170750
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2010
Несмілою ходою
Крізь власні почуття.
Холодною водою
Крізь спогад, каяття.
Я знов іду до тебе,
Над каменем схилюсь
І тихо ледь помітно
До Бога помолюсь.
Тебе він не поверне,
Ти вже давно пішла.
Лишивши лиш для мене
Зпізніле каятя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169964
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2010
В чорній каві топлю я сонливість,
За вікном новий день, новий бій,
Відшукаю я власну сміливість,
Що живе у душі, наче тінь!
І техенько всміхнувшись в люстерку,
Одягнувши на душу вуаль,
Дивним фото зігрію серденько
І піду у далеку я даль.
Там в далі я зустріну немало
І гріха і образ і біди.
Та завжди повертатись я буду,
Де живеш, моя момочко, ти.
Ми з тобою утопим у каві
Всі образи і власні гріхи.
Бо дорожчої в світі людини
Серед люду мені не знайти.
І хоч дивишся в очі суворо,
Кожний крок мій читаєш з життя,
Ти мене пожалієш убого,
Приховавши свої почуття.
В чорній каві топлю я сонливість,
За вікном новий день, новий бій,
Та завжди є підтримка у мене –
Мами руки, що поряд, як тінь.
(Любов мами не завжди проявляється лише в обіймах і ніжних словах. Інколи справжня любов знаходиться саме в суворих очах, які сковані переживанням та тривогою. Жаль, що це ми розуміємо лише, коли самі стаємо дорослими. Чи можливо я помиляюся?????????????????????)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169959
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2010
Твой храм сегодня обгорел,
Остались только стены.
Тебя он пламенно так грел
Давал глоточки веры!
Сегодня пеплом обросли
Мечты, надежд сверканья,
Шаги любви во мрак ушли,
А с ними все признанья!
Твой храм сегодня обгорел,
Остались только стены.
Но далеко в твоей душе
Всё слышно голос Веры!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169857
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.02.2010
На перетині кохання,
На перетині життя.
Вирина з душі зізнання
Чисте, наче немовля.
На краю твого кохання
На перетині мого
Я із серця вириваю
Те, що збутися могло.
Та дороги розійшлися
На перетині життя
Вже не плачу, не сміюся.
Лиш надіюся, як дитя.
На краю твого кохання
На перетині мого
Я, як оберіг, тримаю
Те, що збутися могло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169173
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.01.2010
Дроги, центри, мегаполіс…
Стукіт підборів, шум коліс.
Вітрини модні і кафешки
Затоптаний прогресом ліс.
Тут модні в стилі всі одіті
Укриті фарбою жінки
Спішать крізь люд, неначе й справді
Якісь небесні там зірки.
А в переході, де сміються
Нахабні й злісні продавці,
Сидить дитя сирітка долі
Трима копійку у руці.
Обірвані штанці, шкарпетки
Видніють з туфлів … Та дарма
Сидить благаючи про поміч
Шматочок хліба вимоля.
І думаєте хтось зпинився?
Хтось змилувався над дитям?
В очах хтось долю роздивився,
Обірвану гірким життям.
Він сирота. Він блазень долі.
По переходах світ пізнав.
І так людей цих зненавидів,
Що втратив все, що в серці мав.
Тепер він вбивця і ворога.
Не просить він, а вже бере.
Він в світі цім мов звір без серця
За власним правилом живе.
Тепер його ми боїмося
А все могло буть навпаки,
Якби були ми просто люди,
А незанедбані зірки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169158
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.01.2010
Живу в неволі, як та птаха,
Ховаю серце, почуття.
Живу за правилом, й без нього,
А інколи і навмання.
Живу, як інші перехожі,
Що повз життя мимо пройшли,
Вони на мене такі схожі,
Бо в власнім пеклі теж жили.
Живу, як інші наказали
Не маю права говорить,
Не маю права посміхатись,
Коли душа щастям горить.
Живу, як інші і як вязень,
Що власну кару віднайшов,
Який прийшов, як тінь, до світу
Як тінь із світу і пішов.
Живу в неволі, як та птаха,
Ховаю серце, почуття.
І інколи повірить хочу,
Що маю ВІЛЬНЕ я ЖИТТЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168535
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010
Тебе шукаю в клаптиках паперу,
В забутих і загублених рядках.
Сама собі вигадую дилему,
Яку не прочитати у книжках.
Я каюся, страждаю і молюся
Боюся власну віру загубить.
Сьогодні я до тебе озирнуся,
А завтра буду полум’я гасить.
Ти мій навіки схований у серці,
На фото занотовані вуста.
Я приоткрию вже закриті дверці
У обрій твого ніжного тепла.
Я зустрічі з тобою не шукаю,
А інколи так хочеться згадать,
Як ще дітьми із ніжністю, любовю,
Ми вчилися любити і кохать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168457
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010
Ты мой кумир среди кумиров!
Ты мой герой среди людей!
Ты появился в моей жизни,
Когда была закрыта дверь.
Мы вмести в дождь, мы вмести в стужу!
Ремонт квартиры и кредит,
И много мелочей досуга
Любви и счастью не вредит!
Когда болею – ты страдаешь –
На кухне стук и вечный гром,
Найти тарелку ты не можешь
И говоришь: «ну что за дом!»
Но всё же ласкою согреешь,
Обед накроешь, в чашку чай.
Ну почему же ты болеешь
В тебя сорвётся невзначай.
А люблю тебя всё больше.
С работы вечерами жду.
И поцелуями согрею.
И в сон тихонько провожу.
На выходных поспать подольше –
Это заветная мечта!
Но дочка солнцем ворвется
И закричит: «Вставать пора!».
Ты мой кумир среди кумиров!
Ты мой герой среди людей!
Ты появился в моей жизни,
И вот живём втроём теперь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168408
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.01.2010
Как приятно просыпаться вместе,
И лаская губы, как росу,
Прошептать, как ангелу на ушко:
Я тебя.… Только тебя люблю…
Как приятно быть с тобою рядом.
Ждать когда откроешь ты глаза,
Что б тихонько улыбнуться мило
У душе ночные сны тая.
Как приятно просыпаться вместе,
Вместе, когда даже далеко,
Где постель холодная венчает
Стуж тревог у сердца моего.
Как хочу я быть с тобою рядом
И теряя голову порой
С ревностью наивною и глупой
Ждать тебя, любимый мой, домой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168390
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.01.2010
На долоні, як вогник надіїї,
Фотокартка – з минулого слід.
Ще дитячі нездійснені мрії
Вже дорослі тривоги від бід.
На лодоні легенька усмішка
Тихий погляд в далеке життя.
Чорно – біла заплетена стрічка
Прикрашає маленьке дитя.
На лодоні я фото тримаю.
Відзеркалює власне дитя
Чорно – біла заплетена стрічка
Прикрашає маленьке життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168387
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010
В дитячому садочку вихователька запитала в дітей: «Чому восени листочки з дерев падають?» Дитячі відповіді занотувала і вивісила для огляду батьків. Кожна дитина знайшла відповідь: хтось фантастичну, хтось казкову, хтось відповів правильно в силу свого віку. Але відповідь Дениса красувалася в перших ряда: «Дерево зкидає листочки, тому що зараз КРИЗА, І В НЬОГО НЕМАЄ ГРОШЕЙ ЩОБ ЙОГО ПРОГОДУВАТИ»
Смішно? Можливо… Але більше суму чим сміху. Вже навіть дитяче безтурботне дитинство проходить в такому занедбаному політичному вирії! Невже дитина трьох – чотирьох років повинна знати, що таке криза і «немає грошей щоб прогодувати»?
( Реальна історія)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168301
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.01.2010
Серпневий ранок, ніжна прохолода.
Твоїх очей оманлива краса.
Твоїх думок неспіймана турбота,
Мого кохання висохша сльоза.
Серпневий ранок…В дім біжить світанок,
Росою омивається душа,
Для мене він, неначе страти ранок,
Бо поряд вже нема твого тепла.
А там далеко, де шумить діброва,
Де ніч останню іскру погаша,
Іде нічим незмушена розмова –
Мого кохання сповідь й каяття.
Серпневий ранок, вітру поцілунки,
Холодні дотики прозорої роси.
Серпневий ранок долі подарунки
Серпнеий ранок, де не поряд ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168067
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.01.2010
Холодні кроки й знов мовчання.
В глухій безодні твоїх снів,
Блукає страчене кохання,
Яке лягло у риму слів.
Ти пишеш вірші про небесне,
Святе, величне почуття,
Вона у відповідь сміється,
Дарує іншому життя.
І ось по місту ти несешся,
І кілометри крадуть ніч.
Не відчуваєш стукіт серця,
Лиш запитання: в чому річ?
Ти дарував їй все, що маєш:
Своє бурхливе почуття.
Тепер ти сни свої ховаєш
В чужих очах, де пустота.
В твоєму ліжку мята постіль,
З тобою інша, не вона.
І ти втопить самотність хочеш
В міцному келиху вина.
Холодні кроки й знов мовчання
З тобою інша, та не та,
Для кого всі твої страждання,
Для кого ночі і життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168065
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.01.2010
Ця осінь вигадана нами.
Ці сльози – краплі дощові.
Ці муки зраджені коханням,
Ці почуття уже чужі.
Це небо викрадене тьмою.
Ці очі - виплакані дні.
Ці руки більше не зі мною
Ці очі більш не голубі.
Ця осінь вигадана нами.
Це листя – шепіт від зізнань
Ця осінь викрадена нами
Ця осінь вже минула даль!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168038
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.01.2010
Сегодня в сердце вновь дожди,
И вновь разлука режет вены.
Ты едешь очень далеко,
Где километров сойдут стены.
Сегодня в сердце вновь тоска,
И только память нас сближает.
Ты знаешь, жизнь любви полна,
Тебя в ней только нехватает.
Беру я в руки телефон,
Знакомый номер набирая.
Я спрашую в себя: зачем?
Зачем я мучаясь страдая!
Ответа так и не узнав,
Я слышу в трубке: говорите
Молчу…В ответ: ну что за бред,
Ну почему же вы молчите?
Ни слова так и не сказав,
По щеках слёзы вытирая.
Я вновь живу, я вновь дышу,
Лишь в одиночестве страдая.
Сегодня в сердце вновь дожди,
И вновь разлука режет вены.
Ты едешь очень далеко,
Мне, оставляя только стены.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168020
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.01.2010
На Полтавщині подія – ярмаркують люди
Про Сороченці говорять всі і всі осюди.
Їдуть юні і малі, купувать, дивитись…
Інші просто погулять і «кваску» напитись.
Галасує Україна – всі ярмаркувати
В кого є якийсь товар – їдьте продавати!
Ось і Хівря на волах, Гоголь шле вітання –
Із минулого вирує творчості повстання!
Тут танцюють і співають, сало дигустують,
Ковбасу, м’ясо і шинку з часником куштують.
Між рядів борщі полтавські тітоньки розносять,
Самогонку з підтишка ллють, якщо попросять.
Кавуни пишноголові гріються на сонці,
Іноземці чайне листя продають в сторонці.
Трактори, комбайни, жатки – стоять у рядочок,
Їх ціна ледве вмістилась у парочку строчок.
Кури, гуси кудкудачуть і щость там клекочуть,
Ой, мабуть ярмаркувати вони дуже хочуть!
Поросята помарніли – хрюканням буркують,
А господарі тваринок рід їх рекламують!
На Полтавщині подія – ярмаркують люди
Про Сороченці говорять всі і всі осюди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168016
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.01.2010
До могили серцем притулюся,
Розповім про болі і жалі.
Розповім, як на широких крилах,
Принесли кохання журавлі.
До могили руки простягнувши,
Затужу, неначе немовля.
Попрошу поради у бабусі,
Попрошу із рук її тепла.
До могили принесу я квіти,
Покладу…І їх вкраде земля…
Та хіба ж таке в житті буває,
Що зігріє каменя стіна?
Тільки в сні я інколи блукаю
В небесах і бачу там її,
Я до неї руки простягаю,
Та говорять: - рано ще тобі.
А вона всміхається із фото,
та чомусь вуста її німі.
Не промовить з холоду ні слова,
Лиш знов прийде у нічному сні.
Як болить? Який тягар мовчати
Коли нікому все з серця розказать.
Коли хочеться на світ увесь кричати,
А приходиться, як завжди, промовчать.
Інколи я сльози ллю у тиші,
Інколи я злюся на життя.
Та згадаю я бабусі руки,
І засну, неначе немовля.
До могили серцем притулюся,
Розповім про болі і жалі.
Розповім про зради, про тривоги,
І про ті крилаті журавлі.
Я на мить в уяві уявляю,
Що до рук горнуся, як колись.
І на хвильку серце зігріваю
І в обіймах я тримаю вись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167988
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.01.2010
Тепло очей… Кохання погляд…
Гарячий дотик твоїх рук.
Десь заблукали у туманах,
Туманах болю і розлук.
Лишилась пам'ять… А що далі?
Тремтить нескорена душа,
Ти знову їдеш за кордони
Туди - де інша обійма.
А я лишаюся як завжди
Писати скомкані слова,
І вкотре Господа благаю,
Щоб захистив тебе від зла
2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167981
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.01.2010
Знову слова шукають в серці риму -
Цнотливу музу втоплену в гріху.
А до тебе крізь страждання лину!
А я для тебе в віршеві живу!
Ти десь далеко, де сідає сонце,
Ти десь блукаєш, де блукає ніч.
А я все ж так пишу - пишу для тебе,
І не в коханні мабуть уже річ.
І хай кричать в омані небосхили,
Немов люблю, немов стражда душа.
Та це не так моє серце гаряче
Згубне кохання з долі вирива.
Знову слова шукають в серці риму -
Цнотливу музу втоплену в гріху,
А я до тебе в сні твоїм прилину,
Для того щоб сказати нелюблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167959
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.01.2010
Я пригортаюся душею до надії
Солодка втома зігріва серця,
І зіграні здавались уже дії
В театрі, що назвали ми життя.
Сьогодні день, а завтра знов світанок
І під вуаллю пройдених шляхів
Зустріну я ніким незнаний ранок,
Який мене у плинності років.
Я буду йти, мов прима неосяжна
І грати роль у власному житті.
Сьогодні я вразлива юна княжна,
А завтра…. Я не знаю, хто тоді.
Я не прошу у долі подарунків,
У храмах незамолюю гріхи.
В коханні не шкодую я цілунків
Не піднімаю в запалі руки.
Я тільки пригортаюсь до надії
І граю роль відведену мені,
Ндіюсь, що не зірнані всі дії
В моєму іще юному житті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167952
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.01.2010
Лебедині крила дарувала доля,
Та я їх не брала, така моя воля.
А коли відмовить не було вже сили
Їх взяла й сховала в сині небосхили.
Та роки летіли і синіли далі,
Ті в яких лежали крила золотаві.
Я про них забула, та життя тривало,
А мені на серці щастя було мало.
Сумувала довго, щоя наробила –
Я лебідка крила у житті згубила!
Довго сльози бігли, довго сумувала
Я на щастя власне кожну мить чекала.
Та тут раптом диво, серце так тріпоче,
Немов щось сказати мені воно хоче…
Дивляться на мене ніжно сірі очі
Чисті і безвинні, як зоряні ночі.
І тут доля мовить: « Я тобі давала
Крила лебедині, та ти їх не брала,
Ти могла б пірнати в повітряних шатах,
Та чомусь ти крила незхотіла мати.
Ось візьми ці крила, подаруй дитині,
Тій в якої очі ніжно сіро – сині.
І нехай літає немовля світами,
А за крила щастя подарує мамі».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167851
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.01.2010
Тримаю серце я в долоні,
Гарячу іскорку тепла.
Сьогодні знову я в полоні
На дворі осінь золота….
Сьогодні знову моє серце
Осіннє листя обгорта,
А за вікном у листопаді
Кружляє тиша золота.
І нема сили із полону,
Нема бажання утекти
А так і хочеться лишитись
В холоднім просторі пори.
І полетіти, мов те листя,
І закружляти, затремтіть
І ви, глибокі небосхили,
Зі мною тихо говоріть…
Та змовкне все і осінь вкриє
У парках стопчену траву,
А я в долоні свою мрію
До серця міцно пригорну
І осінь пройде, змовкне тиша,
Розтануть в небі журавлі
Та ця рабсодія осіння
Лишиться глибоку в душі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167798
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2010
Залиш мене і я тебе залишу.
Я враз піду уже у інші сни.
Не повернусь в обійми зхолодніли,
Лиш повернутись більше не проси.
Залиш мене, забудь, не озирайся,
Пройди байдуже крізь моє життя.
І не питай: чи я тебе кохала,
Не виривай у долі почуття.
Та ти не чуєш й знову мене кличеш,
Я б полетіла, хоч і крил нема.
Та зостаюся проклята коханням
З надією, що прийде ще весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167795
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2010
Зима тихесенько мандрує,
У соснах вітер гомонить
І ліс, укритий пристирадлом ,
Мов князь над річкою стоїть.
Душа загублена блукає,
А сніг відблискує кришталь.
Вона життя своє шукає
Яке нікому взе не жаль.
І мов та горда королева,
Що заморозила поля,
Її озве, її покличе
Холодна матінка зима.
І повиде у завірюхи,
В намети снігу, хуртовин.
І налетять, неначе мухи,
Сніги із лісу, із долин
Душа незнатиме притулку,
Відасть себе і мов кришталь
Все серце миттю розпдаться
Охопить дивний її жаль.
Ну а зима, всміхнеться тихо,
Коней у сане запряже
І кришталеві порошинки
По полю, лісі рознесе.
Й ніхто не знатиме насправді,
Чому сніги в мороз блищать –
То душі страчені зимою
На білій простені кричать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167728
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2010
Розбрелись тумани понад Пслом.
Верболози потопили коси.
Я закохуюсь у тебе знов і знов
І в руках тримаю ранні роси.
Я тебе кохаю, як життя,
У коханні зрання зізнаюся.
В колосках, в затоптаних стежках,
Заблукати зовсім не боюся.
Навпаки…. Я йшла ними, блукала,
Солов’їні слухала пісні,
І купалася, неначе та дитина
У холодній луговій росі.
Я б забула про усі турботи,
Заблукала б у своїх думках.
У дитинство я своє пірнула ,
Яке вже загублене в роках.
Я кохаю! Чуєте? Кохаю!
Ці лісі, цю річку, цю красу.
Ці духмяні луки зеленисті,
Батьківщину вічну і святу.
Розійшлись тумани понад Пслом….
Верболози покупали коси.
Лиш у мене, на моїх очах
Залишились невблаганні роси.
2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167725
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2010
Я не маю красоти від Бога,
Від людей я маю самосуд.
Інколи це дійсно справедливо,
А бува справжнісінький абсурд!
Та сприймаю я чужі повчання,
Як належить кожному в житті.
Оцінивши іншими старання
Я оцінку виставлю собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167597
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010
Ми перший крок в життя уже зробили,
А в переді незвідані шляхи.
А в переді і щастя й заметілі
Не легкий шлях до власної мети.
Можливо доля квіти подарує,
Можливо вітром серце обпече.
Потоки щастя кожен з нас відчує
І долі ще подякує за це.
А хтось боротись буде безустанку
І храми із любові будувать,
Просити милостиню хтось можливо буде,
Знайдеться той, хто буде подавать.
Можливо хтось розгорнить свої крила,
І полетить по сходинках життя
Із щастя дім, родину побудує,
А хтось зверне без віри в майбуття.
Та все ж таки існує в сіті правда,
І вибір є у кожного в житті.
Лиш треба вміти вибір цей здійснити,
Щоб не зітерти істину з землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167593
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010
Я приходжу знов до тебе Мавкою лісною,
Розмовляю, утішаю піснею святою.
Я прилину до віконця, розтоплю всю кригу
Розбуджу, розворушу душу серцю милу.
Я коханням обгорну серце схолодніле,
Я огнями розпалю, те, що ледве тліло.
Я тебе обворожу, власною журбою
І до себе запрошу у незнану долю…
Я приходжу знов до тебе, та тебе немає
І небесний попіл щастя спогади вінчає.
Заблукав, засумував і пішов за хмари
Моя Мавка Лісова вже сама блукає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167553
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010
Хоч квіти і свічі над могилами горять,
Та в тих могилах бої у вічності гримлять…
**********
На камінь доля попелом гарячим
Внесла у память вічні імена:
Чиїхсь сестер, братів, синів, коханих,
Серця яких обпалені до тла.
Вони у бій вступали не для слави,
І не для слави віддали серця.
Солдатами вони пішли до бою,
Героями забрала їх земля.
Пройшли роки… Змінились покоління…
Та пам’ять, мов негаснуча свіча,
Горить в букеті, мов вогонь нетлінний,
За тих, хто став героєм за життя.
Стоять могили братські, мов сирітки,
На камені букети майорять,
У тих могилах не знайти покою,
У тих могилах ще бої гримлять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167547
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010
Твої вуста відчула я жагучі,
Із серця прокотилась теплота.
Твої вуста я зрадила палючі,
І у душі лишилась пустота.
Твої вуста…
Кохання не кохане,
Твої вуста – ненависні гріхи,
Твої вуста –зізнання небувале,
Твої вуста - відлуння самоти.
Твої вуста – то спогади крилаті,
То не в коханні пройдені роки.
Твої вуста – то почуття розп’яті,
Твої вуста – то всі мої гріхи…
Твої вуста…
Та що ж це за прокляття?
Роки ідуть, а смак їх все живий.
Твої вуста – в душі немов розп’яття…
У серці спогад вбивчий і гіркий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167536
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010
1.Політ душі…
Рапсодія кохання.
Незнані досі перші почуття.
Нестримнмй біль і трепітне зізнання
Я покладу на аркуш в майбуття.
Німі слова, написані несміло,
Холодний дощ незнаного єства.
Я залишу на клаптику паперу
Щоб хтось сказав: «… вона колись була…»
Політ душі, записаний невміло
Рапсодія одвічного буття
Я залишаю приоткриті двері
Для завтрішнього нового життя.
2.У душу забрели тумани
І зневідкіль взялись слова
І попливли думок отари
У те, що зветься голова.
Їх зрозуміть не зможе кожний,
Скоріш засудять, засміють
І на вселюдному банкеті
По кожній каплі розіллють.
3.Можливо скажуть божевільна,
Не вигадана, не своя.
А я така яка вродилась
У світі з власни, хворим «Я».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167468
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010
Любовь приходить к нам нежданно.
Кому-то в день, кому-то в ночь,
Любовь залечивает раны,
Тоску прогонит с сердца прочь.
Любовь бывает очень глупой,
Любовь бывает и слепой,
Но не бывает лишь игрою,
Тогда уж это не любовь.
«Любви все возрасты покорны» -
Когда-то написал, поет.
Любовь рождается, где двое,
И умирает, где их нет.
Любовь прощает все измены,
Все глупости и все слова.
Любовь рождает поколенья,
И пропадает, где тоска.
Любовь приходит к нам нежданно,
Лишь стоит только захотеть.
Любовь простит плоти измену –
Ведь у любви измены нет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167442
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.01.2010
Я слышу вновь твоё «Прости…
Прости за боль и за измену,
Меня у сердце вновь впусти,
Скажи мне снова.… Снова верю»
Я слышу вновь твоё «Люблю,
Люблю сильнее, чем вчера»,
Я слышу вновь, твоё «Прости»
Но не могу ответить «Да».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167441
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.01.2010
Теплом багряного кохання,
Зігрій мене, сховай від зла.
Жагучим полумям бажання,
Дай віру, що прийде весна.
Словами щирими із серця
Утіш, зігрій моє життя,
Обіймами скріпи навіки,
Надію й віру в майбуття.
Врятуй мене від зрад минулих,
Допоможи забуть роки:
Коли я плакала й благала
Спасти мене від самоти.
Теплом багряного кохання
Зігрій мене, сховай від зла.
І відроди в душі бажання
До мрії, щастя і життя.
14.11.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167366
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2010
Умій прощать, коли нагряне зрада,
Умій сміятись, як болить душа.
Умій піднятись гордо і сказати:
"Я ще жива, коли життя нема".
Умій дивитись правді завжди в очі,
Й коли вітри в обличча тобі дмуть,
Ти не спиняйсь. А й ди іще скоріше,
І знай: тебе там завжди ждуть.
Живи, борись, нікому не вступай.
Життя дане для того щоб ним жить,
Борись за все - за вірність, за кохання,
За те, що нас на світі цім держить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167365
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2010
Мабуть і справді час лікує, стерає постаті святі.
І в тихій часу заметілі ми вже становимось не ті.
Ми не кохаєм як кохали, ми не страждаєм. А проте,
Мабуть буває десь у серці, щось затріпоче, заживе.
І вмить зтеряється та брама, що заховала почуття.
І як колись я проживаю всі ті минулі відчуття:
Ось я в осінній німій тиші разом з тобою лише йду,
А ось ми разом зустрічаєм нашу святу й вічну весну.
А далі знов душа тріпоче, я погляд твій в очах держу,
Й говориш ти мені так тихо: «Життя з тобою проживу!»
Та час мина, і все проходить…Вже інші люди у житті,
А ми з тобою, то лиш спогад у тихій часу самоті.
Я згадую тебе не часто, та інколи твої листи
З’являються в почтовій скриньці і лиш два слова: »Потрібна ти»
А в відповідь тобі пишу я , що час лікує, та сама,
У це я вірю через слово, та що ж поробиш – це життя.
Мабуть і справді час лікує, стирає постаті святі,
І через рік (а то і менше) уже ми інші, вже не ті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167328
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2010
Холонет кофе – жизнь пустая,
Кто дорог, тот в земле лежит.
Быть может просто отдыхает?
А может просто крепко спит?
Холонет кофе – вот и утро,
По стенам бегает тоска,
В углу во пламене сгорае,
За упокой с воска свеча.
Вот первый день, от смерти глупой,
А кажется, что год прошёл….
И только ночь сменила утро,
Как год уже другой пошёл.
Вот так и жизнь пройдёт неглядя.
И сново смерть прийдёт во двор,
Поставят свечку возле стола,
За чей то сново упокой
(мне было плохо)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166493
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.01.2010
Я вновь усну в чужой постели…
Согреет холодом зима,
И в душу заползёт измена
И вновь настанут холода.
Я вновь усну в чужих объятьях,
И горький вкус подарит ночь:
Остаюсь телом я с тобою,
А сердцем убегаю прочь.
Я вновь усну в чужих объятьях…
В глазах я скрою пустоту….
Я будто кошка, что без дома,
Живу у вечному бреду.
Я вновь усну…Й холодной ночью
Я вспомню снова о тебе…
Но я теперь всего лишь кошка,
Что бродит по чужом дворе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166475
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2010
Мій янгол спить… Згорнувши втому,
Укравше в ночі тихі сни.
Летить у сні, мабуть додому,
Вже не чекаючи весни.
Він так стомивсь у цій неволі:
Війна душі і серця тьма…
Для нього стала, наче прірва,
Повітрям скована тюрьма.
Мій янгол спить… І сниться воля:
Кохання біга по садку,
По стежці йде розбита Доля,
Говорячи : «Я ще живу»
Мій янгол спить… Та вже лоскоче
Проміння сонця гіркоту,
Усмішку долі вбити хоче,
І ті слова «Я ще живу».
(20.09.2008)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166458
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2010
Горить свіча – непрохане сумління,
Різючий біль обпалює вуста.
Над серцем піднімається свавілля –
Добра і зла непрохана війна.
На терезах і гнів, і страх,і кара,
Відложені на розсуди богів.
Я віддала, усе,що в тебе вкрала –
Кожну зернинку наданих дарів.
Тому суди, карай, як твоя ласка,
Для тебе я сьогодні лиш раба.
Розхрістана до самого зап’ястка
Перед тобою піддана душа.
Суди!Карай! Якщо уже так хочеш
Зтерплю усе: різки і батоги,
Ось тільки ти мене знову прощаєш
І забуваєш всі мої гріхи.
Горить свіча – непрохане сумління
Різючий біль обпалює вуста.
Над серцем піднімається свавілля –
А я сама собі стаю чужа.
16.01.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166456
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2010
По розбитих долею стежках,
Кріз зкорчоване і гноблене коріння.
Крізь образи і людське життя,
Через викинуте в прірвище свавілля.
Лізе біль, неначе сирота,
Весь у ранах, як чвара безрідня,
Вчора він як пан в душі сидів,
А тепер летять в нього каміння.
Він повзе, кричить, піднятись хоче.
Хоче знову вдертися в життя.
Він останнім подихом лоскоче,
Те що ледь не втратила душа.
І у гніві власного безсилля,
Крізь пориви власного буття.
Згноблений, убитий і змарнілий,
Біль в війні із щастям помира.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166444
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2010
Тихенько спить маленьке щастя,
З-під ковдри носиком сопе.
Рожевим щічкам поцілунки
Нічна чаклунка ніжно шле.
А я дивлюсь і тихо плачу –
Хоч сліз не висохли сліди,
Я віддаю їй свою вдачу
Одним лиш дотиком руки.
Я перед Богом на колінах
(давно я стала не свята),
Але насмілююсь благати:
Спаси дитя моє від зла!
Тихенько спить маленьке щастя…
Нічний я огник погашую
Малесеньку дитячу ручку
Прижму до серця – і засну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166443
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2010
Як буде час згадай про мене.
Згадай тепло моїх очей.
Згадай як линула до тебе,
Крізь тьму незлічених ночей.
Як буде час дістань із серця,
Роками вкрадені роки.
Як буде час то все вернеться
Лише від дотику руки.
Як буде час… та час минає,
А ти за ним кудись летиш,
Ніхто у світі цім не знає,
В які дороги ти спішиш.
Як буде час згадай про мене,
Згадай! Згадай! Лише на мить!
І уяви яке страждання мені без тебе в світі жить.
Як буде час… Та час минає,
Живу, кохаючи тебе!
І про одне лише благаю:
Як буде час згадай мене!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166440
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2010
Пусть это сон….
Пусть это только снится…
В твоих объятьях я хочу тонуть,
В твоих объятьях птицей раствориться…
Забыть на век, что это только снится.
И пусть я та, которая ждала,
Что жизнь свою тебе только дарила.
Была я той, которая верна
И буду той, которая любила.
Й пускай слова не сложены в стихи.
Пускай, и рымы нет в моих признаньях,
Я заплачу за все твои грехи,
Лишь только б ты не чувствовал страданья.
Просить не буду быть со мною рядом -
Не любишь, тогда просто уходи,
Ведь знаешь лучше жить в немых страданьях,
Чем жить с тобой, но бес твоей любви.
И сердце моё сильное, как камень,
Всю боль мою скомкает у гранит,
Пускай я сотворю большую глупость,
Ной без любви смогу я полюбить.
Но даже, когда счастлива я буду,
Тебя предать я не смогу душой.
Я за тебя молится, вечно буду,
И сердцем буду только лишь с тобой.
И пусть всё сон….
Пусть утро в дом ворвётся,
Проснусь сама, а может быть с другим.
Но только ты один только на свете,
Останешься по-прежнему - любим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166439
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.01.2010
На мокром асфальте лежали цветы.
На автотрассе стояли машины.
Скорость и свет, и бесстрашия жить,
Жизнь, как стекло на дороге разбили.
Он, нося, по трасе, куда то спешив,
На мотоцикле без шлёма, без страха.
Он свою жизнь по дороге носил
Не замечая судьбы своей знака.
В спину ему говорили друзья:
Ну, хватит с жизнью играть на дороге.
И мама рыдала: Сынок так нельзя!
Уже не скрывая своей же тревоги.
Но сын отвечал: не нужна эта жизнь?
И поднимая гранёный стакан,
От горя пьянел, и с холодным лицом,
Отца уже мёртвого он вспоминал.
И вот когда ночь засветила огни,
Он гнал мотоцикл, куда то спешил,
Машины, какой то сверкающий свет,
В лицо его впал и глаза заслепил.
А дальше дорога…Крутой поворот…
Обрыв.…И …цветы на дороге лежат,
Над телом холодным на мокрой земле,
Тучи весенние тихо стоят.
Прости меня, мама, сестрёнка, прости!
Мне жизнь не нужна, ведь я всё потерял,
Отца. И любимую сам не поняв,
Однажды у страсти взял и предал.
И вот у гробу он холодный лежит,
Над телом рыдает родная сестра,
А мама его, обнимая целуя,
Над ним причитает еле дыша.
Во мраке подходят к гробу друзья,
И слёзы свои не скрывая от горя,
Ему говорят: » Ну, ведь так же нельзя!»
Ну, его уже нет, его вбила дорога.
На мокром асфальте повяли цветы.
В последнюю путь его проводили.
Вот так и случилось, что бесстрашия жить,
Жизнь, как стекло на дороге разбили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163903
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.01.2010
Бегу во мрак, спешу во тьму,
Не замечая даже Бога.
Мне крылья, данные судьбой,
Забыла в вещего порога.
И так жила, будто в бреду,
Себя порой в жизни теряла,
Не помня то, что я люблю,
Себя сама же забывала.
А жизнь текла, а жизнь жила,
Возводя храмы над судьбою,
Я в бой вступила чуть дыша –
Не с жизнью, а сама с собою.
Но силы не было дышать,
И бой судьбы я проиграла,
И на коленях чуть дыша,
Я поняла, что потеряла –
КРЫЛЬЯ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163902
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.01.2010
Чоловіки…
І хто їх зрозуміє,
Коли потрібна ласка і любов,
Вони тоді, неначе зговорившись,
Немов вампіри, п`ють із жінки кров.
Чоловіки…
А ще говорять жінка,
Вибаглива, а інколи і зла,
А ви? Мені пробачте за відвертість
Буваєте так схожі на козла.
Чоловіки…
Забувши про родину,
У постіль до коханок біжите,
Недумавши, що десь біля віконця
Дружина із вечерію вас жде.
Чоловіки…
Та що тут говорити,
Всі зради ваші пройдений етап,
Бо жінку не так легко обдурити
Вас видасть навіть ваший нічний храп.
Чоловіки…
Та тільки – но недуга
Захватить анатомію у вас,
Як всі коханки миттю позникають
І біжете тоді ви вже до нас.
До нас - дружин, що ввечері чекали,
Що плакали сховавшись від людей.
Що на сорочці ґудзик пришивали,
Недосипали зраджених ночей.
А ми зітхнувши вам все вибачаєм,
Бо кращих вас у світі не знайти.
Знайдемо сили все це пережити,
Бо ви єдині в нас чоловіки.
2.01.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163899
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2010
Кришталевий подих твого серця
Обігріта ласкою рука.
Завтра вже до мене не вернеться,
А лишиться в сторінках життя.
Голос чоловічого таланту
Не розбудить стіни самоти.
Я пишу, тепер уже без жарту,
Що мене залишив в світі ти.
Ти пішов. Забувши запитати,
Чи готова позабути дні:
Дні кохання, щастя і натхнення,
Що були даровані мені.
Ти пішов змахнувши свою втому,
А мене лишив, як пятистал.
Ти пішов навіки вже додому
І мене чекати там не став…
Кришталевий подих твого серця
Під папір в шухлядку положу.
Голос чоловічого таланту
Я коханням в серце запишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163898
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2010
Як хочу я щоб ви мене почули,
Нехай колись, нехай через роки.
Щоб мого серця струни ви відчули
Щоб не підняли в запалі руки.
Як хочу я щоб вміли ви любити
Свою дитину, створене життя.
Щоб ви змогли із нею говорити
А не шиптать вже потім каяття.
І ваший син, не випивши дитинство,
Не заблукав у просторі буття.
Щоб ненастало материнське вбивство,
Коли помре приречене дитя.
Щоб біля чану власного сумління
Обрали ви не вбивство, а життя.
Щоб не прийшлось у Господа молити
Спізніле і безглузде каяття.
Як хочу я щоб ви мене почули,
І не дарма були мої слава
Щоб материнські лебедині руки
Не вбили власностворене дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163897
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2010
Пів місяця на небі сумувало,
А у душі, як трепітна сльоза,
Без віри серце тихо засинало,
В якому заселилася пітьма.
І не було ніякого страждання,
Ні болю, ні тривоги, лиш зоря,
Зірвалася і небом покотилась,
Вона була самотня, як і я.
А місяць тихо в небі загубився,
Немов нічого в нього й небуло,
Ні вірності, ні щастя, ні кохання,
Немов в душі нічого й не жило.
І що йому до зіроньки ясної,
Таких у нього цілі небеса,
Одна зірвалась, інша покотилась,
Але ж лишилась в небі не одна.
І не помітив вічного страждання
І смутку у очах і почуття
Безжальний місяць знову народився,
Ось лиш померла зіронька моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163896
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2010
Журавлі прощання
(В пам`ять всі загиблих у роки Великої Вітчизняної Війни)
Хвилини мчать, а час лікує рани.
І день у день читає імена:
Чиїхсь сестер, братів, синів, коханих,
Всіх тих, кого забрала та війна.
Хвили мчать, а час немов спинився,
На скронях вже сивіє сивина-
У ветеранів, тих, які змужніли
В аду пекельнім назва якім - війна.
Вони живуть, ховають очі в небі,
З минулого чекають журавля,
Можливо він курликанням весняним
Поверне молодість старого вже бійця.
Та журавлі вертаються додому,
Не повертають юність і синів...
Вдова заплаче, схова лице в долоні...
І проклинати буде журавлів.
Колись давно у сорок п`ятім році
З сльозами, з радістю із болем у душі
Вона чекала, що чоловіка й сина
На крилах принесуть їм журавлі.
Та повертались журавлі далекі,
Курликанням ридали в небесах.
Обпалені вогнем жагучі крила
Вдова тримала у своїх руках.
"Журавлику, мій любий, рідний сину,
Невже тебе зростила для війни,
І віддала дитям юним в окопи,
Благавши про одне лише прийди:
Прийди, вернись крізь постіли й гармати,
Крізь кілометрів злічені роки" -
Та повернулись журавлі крилаті,
А син лишився в попелі війни.
І з року в рік чекає мати сина,
Коханого з дороги вигляда.
Та що весни журавлики прощання
Несуть у вічність їхні імена
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163894
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2010
« Остаюсь одна…»
Он позвонил – сказал, не любит,
Что для него ты лишь игра,
Другую он ко всем ревнует,
А ты и не была нужна.
Он позвонил.… А ты не стала
Кричать, рыдать, хоть и могла.
Ты в трубку молча, промолчала,
Подумав: « остаюсь одна»….
А дальше дни летели птицей,
Жила, как только лишь могла,
И вечерами на ресницы
Ложилась горькая слеза.
Но только утро наступало,
Ты выходила, как звезда.
И хоть любви бывало мало,
Судьбу свою сама несла.
А вечерами возвращаясь
В квартиру, в вечную тоску,
Писать стихи у ночь садилась
И отрывалась по утру.
И незаметно ты привыкла,
В стихах всю боль пережила,
И только лишь сильнее стала,
А может той, кем и была?
Ну вот звонок и поздней ночью
Ты трубку снова подняла:
«прости любимая, родная,
Ты мне дороже, чем она»…
Он позвонил.… А ты не стала
От счастья плакать, а могла.
Ты снова в трубку промолчала,
Подумав: « остаюсь одна»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163892
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.01.2010