| Сторінки (1/24): | « | 1 | » |
Жовто – червоним пензликом я виводжу картини минулого у своїй душі. Акварельні фарби змішуються легко, утворюючи колі рожевого неба із позолоченими кінцями. Краєчок «Бога» виступає із ніжного оксамиту сонця. Невидимі розводи відображаються у моїх очах. Великі зграї думок пролітають, як птахи, необачно і легко.. Чіпляючись крилами за повітря вони дістають до небес, тих синьо – рожевих мазків, що створені умілими руками майстрині – чарівниці, чиї фарби доторкнулися до серця Землі..
Золотий краєчок зменшується, ніжний атлас рожевого перетворюється на яскраво-червоний, ніби фенікс залишив мережану вишиванку після своїх ігор – перельотів.
Благородна блакить захоплює увесь небосхил. Відтінок спокою огортає мою плоть. Чисто…лише лебеді у небі порушують цю цнотливу картину, розрізаючи крилами незвідану таємничість. Перлинний блиск лише кінчиками пальців потрапляє на воду.. Ріка і захід сонця…..що може бути прекрасніше?
Пісочний водограй ледве помітний. Одна за одною показуються світу сонячні усмішки, переливаючись на тихій гладі води. Соковитий пурпуровий наповнює небо . колір пристрасті ніжно, ненав’язливо домінує на небосхилі, розпливаючись із останніми залишками світла..
Менше й менше золотаво – срібних намистинок плаває по воді. Як метелики, вони уявно відлітають угору, урочисто возз’єднуючись із сонцем..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210884
рубрика: Проза, Пейзажна лірика
дата поступления 14.09.2010
Людина , як книга:інколи впиваєшся в неї всією сутністю, з таємною чарівністю вникаєш в кожну репліку, думку, нову фразу. .Незвідані горизонти чужого мислення справляють колосальне враження і, навіть, не віриться, що це звичайні слова….
Перевернувши останню сторінку, з гірчицею в серці та надією на подальшу зустріч декілька днів ходиш в оманливій задумі. Так і з людиною:прикипівши до неї, віддалятися зовсім не хочеться. Минулі хвилини окутують листям журби холодну, пусту і самотню людину…Золотий ланцюжок на зап’ясті нагадує колір очей , фото рамка – хвилини щастя, а підпис – обіцянку назавжди бути разом.
-а я жтобі так довіряв. .- скажеш німій самоті, що тягне в свою крижану рутину відлюдькуватості…
Чути, як одинокий промінь першого сонця ковзнув по нозі. Твій погляд зосереджений на світлому прямокутнику…
Повертаєшся у вир минулого, що затягує легко, рожеві окуляри все ще залишилися в пам’яті.Підсвідомість гостро реагує на правду, відмовляючись вірити у реальність.А серце? …мякий клубочок почуттів, що пробудила вона – тоненька книжечка поезії, але якої….створеної золотими нивами і вітром – пустуном, синіми водограями та червоними маками, ніжними росами і срібною стежкою..Проста дівчина з серпанком у руці, ключем у посмішці і ласкою у серці.
….Самотня сльоза впаде на лани, прошиті сонцем, окутані ніжністю, ціловані устами.Його обличчя так добре пам’ятала вона, а дотик живе у його серці…
Течуть думки, біжать слова.Книги змінюються…Ти знайомишся з новими шедеврами, але все не те…Шукаєш не навмисно, підсвідомо….Шукаєш, схожу на першу, що має ласку…Короткими митями згадуєш її удень, місячними доріжками уночі,солодкими устами завжди…
Стукіт серця, її запах, крилаті ВАШІ фрази – ти пам’ятаєш все….руки, очі не забудуть ніколи…Улюблені мелодії, спільні жарти, найкращі поцілунки, нестримне бажання полетіти до небес, дивитись на зірки, зізнаватись у коханні..Невідомий світ відкрила для тебе книга, яка навчила відчувати і жити …Проста, легка,незабутня…перша, ніжна і жадана…гарна, дуже природня – звати її кохана….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210188
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2010
Вона переплелась стрічками з моїм світом
Зірвала маски всі, окутала в любов
Добралась до душі, приспала і укрила
Приходила у сни тривожні знов і знов
Пелюсткой ніжних чар торкнулася до серця
Зірвала мотлох весь, залишив наготу
Просту, таку як є…життєву і нетлінну
Залишив сам на сам з думками і весной
Невидимим теплом зігріла в темний вечір
Дала напитись всим, що хочу зараз я:
Росою Ніжних дум з цнотливих рук мелодій
І вітром – пустуном у полі золотім
Солодким медом уст вона п’янила щедро
І пахощами днів збудила дивний сон
Душа бринить тепер від сподівань та мрії
Нове у серці є, зоветься це любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2010
Хтось полюбляє, коли вітер у волоссі
Бавиться у піжмурки із Вами
блукати пізно просто по дорозі
і гратися з осінніми листками
Хтось полюбляє бігати босоніж
по сонним мріям уночі блакитній
достибнути до блискавиці - сонця
і дарувати посмішки весінні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209130
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2010
знаєш, я не уявляю своє життя без тебе..
мабуть здавалося б мені червоним небо...
коли б не ти...
знаєш...я не уявляю вечір без твого смс
без ніжного слова "кохана"
солодка, жадана - зібрання чудес
твоїх слів, до світлого рана....
знаєш...я не уявляю себе без твого " пробач"
без шаленого на вечір цілунка
без рідних очей і п’яніючих уст
без пристрасних мрій та дарунка...
знаєш....я не уявляю сон без твоєї душі..
без обійму, без подиху в шию..
гарячого серця, німого слова
чуття, що ти рідна людина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188404
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2010
я щаслива лиш тому, що в мене ти
є деньі ніч, години і секунди
я думаю про тебе та майбутнє
малюється у памяті опівнів
я щаслива лиш тому, що я знайшла
тебе у сотнях тисяч снів осінніх...
не втратила, назавжди зберегла...
кохання ми не виставимо всім..
я щаслива лиш тому, що я живу
і дихаю, і думаю тобою
неначе хмарка , попіл догораю
згадаю колів зір та їх бездну...
я щаслива лиш тому, що чую сміх
і бачу ніжні сірі очі,
а вогник зелені у них охоче
показує солодкий гріх...
я щаслива лиш тому, що я чекаю
тебе і поцілунок перший наш..
коли побачу посмішку в розмаї
зупиниться у світі дивний час
я щаслива лиш тому, що я читаю -
твої думки і мрії гарно знаю
та бачу в лагідних словах
частинку серця, що нас мабуть поєднає...
я щаслива лиш тому, що я люблю
оцеі все - простий рецепт надії
мої минулі та наївні мрії
перетворилися на тебе наяву...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188107
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010
глибокий писемізм, життєвая рутина
перебиває смак і подих почуття
не маємо ми сил створити відчайдушне
не маємо своїх далеких мрій і снів
забули хто ми є, забули все прекрасне
не віримо у штрих, у долю, сили, нас
пливемо просто так, не знаючи причини
самотності душі, сльози пустої спам
говорять всі про те, що кожен чимось йметься
ніхто вже не сидить на місці, й за вікном
у кожного є ті захоплені хвилини,
коли ви сидите із подругой разом.
усмішка - це просте заявлення в обличчя
ніякої ціни не мають всі слова,
що сказані тепер до вашої персони
немає правди в нас, немає прямоти...
успішні, сильні ми, але такі забуті
у істинах чужих вбачаєм помилки
але себе нізащо не можем сплюндрувати
у бруд і правду днів, у істини прості.
ми маємо усе: багатство, подих, славу,
але навіщо це без чистоти душі
"навіщо ж памятать героїв давніх лави?" -
такі людей слова, такі злиденні ми ...
забули, перейшли і котимось у прірву
пошлятини обійм - є кожного прийом
переоцінка дій - це згубно час убитий
бо результатів - ні, нових думок нема....
і зникли ті скарби, що мали наші предки
тіло і душа - одне єство для нас,
але як це знайти і чистоту вцілому
віддати в руки - лиш далекий плину час...
забули почуття кохання, віри, дружби
межи людей знайти величні ці скарби
практично неможливо, як і вернуть Шекспіра
у наший шквал подій, на сторінки буття...
не віримо батькам, ми забуваєм чесно
коли,як і чому зявилися на світ
знаходимо якісь безглузді відголоски
чиїхось п яних слів, думок, бридких ідей..
рівняємося ми на давніх живописців
говорим про талант, красу світів та днів
але погляньте, все: і книги ,і спідниці
приходять із - під рук живих навік митців
перлинами душі являється минуле
бо вже не віднайти щось краще і миліш
можливо й важко вам, але давайте чесно!?-
талантів майже нульу нашому житті....
я хочу кілька слів сказати про кохання,
яке здається нам чистіше, ніж вода
але воно тече і швидко з душ зникає,
неначе промінь, час, пісок і голоса...
хоча ще молода, та бачила я пару
світились очі в них, злилися голоси
серця зєднались в такт ,і знали, що кохана
чекає і жите неподалеку тут...
не розумію я, навіщо лицемірство
у наших із людьми відносинах, серцях
і що то за любов, коли ти спиш спокійно
із іншими....й повториться це знов!?
Не знаю, чи то так, що для усіх важливо
твоє життя та світ, душі таємний стан
"так я живу," - це речення квапливо
зривається із уст, а я не вірю вам!
багато ще віршів можливо написати,
але якби вони помічені були
десяткою людей і вже я певна, краще -
було б на світі цім , ми знали б ціну їм....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187235
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2010
довгоочікуване і солодке щастя,
яке з тобою буде не завжди
зійшлися у кохання ваші масті
про що так довго мріяли і ви.
кохали ніжно, трепетно, чарівно
ніхто не бачив ваших почуттів
та в серці образ другого так вірно
усі ці роки був і не згорів.
ви думали про кожного до рана
не знали, як сказать і вир подій
підштовхував так близько, і жадана
прийшла та мить та повідали свій -
прекрасний сон чудес, де ви назавжди разом
є тільки ти й вона, і більш нема людей
знайшли серця й маленьким пароплавом
попливите в життя і створите музей:
своїх думок та мрій, чого ви так хотіли
та пестощів нічних і трунок цілувань,
найкращії пісні та радоснії хвилі
своїх найбільших мрій, найширших сподівань.
дивилася на вас у ці щасливі миті
коли очей вогонь полум\"янів в серцях
і видавали вас усмішки простовиті
такі ясні, як день і чисті, як сльоза...
бо є одне єство, живучеє у душах,
кохання - це мораль ваших сердець і душ
та виплаканий біль застиг у тихих росах
далекого часу, далеких перемін...
сльоза біжить у вас від радості й чекання
нарешті є та мить, коли навічно ви
закохані удвох і вільнеє бажання
кохати....тільки це!....а інше...то сліди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182390
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2010
Я бачу повний світ в очах твоїх бездонних,
і місце вже знайшла, укрила нас любов,
але то знак листів, що душу б "ють невтомно,
не будемо ми вже ніколи не разом.
Ночей темніших смак пізнали ми даремно,
бо то лише вода у наших почуттях,
і відчували ми так ніжно і шалено -
биття двоїх сердець, сплетіння наших душ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181944
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.04.2010
Так темно, пусто, німо навкруги,
Не мала та душа нікого в світі,
Сама, завжди сама і лиш птахи,
Полікували душу від тяжкої смерті
Блукала на всіх сторонах землі,
Шукала і не знала, що потрібно,
Була неначе в пропасті і тьмі,
Але нічого не знаходила постійно.
Побачила всього, а барв не пізнавала,
І їй знайти того, щоб душу зігрівало,
Не знала де і як, чого всім так бажалось,
А лиш одне життя у снах завжди ввижалось:
Коли вона іде із іншою за руки,
І сльози по щоках так котяться й розлуки
Уявить ніхто із душ отих не може,
А любляться давно і так щасливо, Боже –
Спасибі, що послав таке земне кохання,
Блаженство, відчуття покірного бажання,
Завжди і скрізь бувають удвох і тільки разом,
Прикрашувать життя неначе рідним стразом.
Та ясний сон життя, прекраснії хвилини,
Далекого буття й щасливішой людини,
Ніколи не відав же світ у ті віки,
І доля возз’єдналась та став їх шлях ріки -
Одним, єдиним, цілісним, щасливим
А повноводним і таким бурхливим…
Та просто сон то був і все..
душа прокинулась й побачила пусте -
Її безглузде існування і думки
Про те: «чи може в рай пора іти?
Чи довго ще отак лишилось жити?
Навіщо мучити себе і бити
Все знову й знову серце на шматки,
коли я бачу пару і пастки,
Що для закоханих здається тихий рай
Для мене – мертвий водограй,
Бо я не маю милого, близького
Мабуть, піду, не думаю нічого….
Пішла, зібралась тихо, і нема,
Її на звичнім місці у пустелі
Куди?...шукати сонця та крила…
Другого ангела та двері
До його серця, ключ від тих думок,
Які збігаються із образом футлярки
Вони близькі від неї лиш на крок
Та де ж його побачить, де підказки?
Не бачила давно її, на знала, що пізнаю
Та днів зо три, щось схоже у пам’яті спливає:
Іде одна душа із іншою за руки
Та чують лиш себе і купідонів звуки
Такі щасливі і водночас дорогі
Закохані вони і будні дні
Ідуть так швидко, наче то вода
Кохання….а навіщо тут слова???
Без пам’яті високе почуття
Знайшло їх двох і розвело у барви
Кохання вічне й пензлики життя,
Розфарбували все, розквітли «сині» мальви))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171063
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2010
Мимовільно згадуєш ту мить,
Коли ти був щасливим на планеті,
А зараз в серці рана ще болить,
Її шукаєш сліпо на проспекті.
Мрієш, думаєш і мучаєшся так,
Не можеш ти забути поцілунки,
Її уста, її обійми, страх,
Що завтра вже поїдеш і дарунки
Тієї долі, яка вас звела
Простого дня, нічні ваші розмови
Душі струни і руку, що дала
Вона тобі й для вас немає мови.
Існує погляд: ти і тільки він
« Одна, єдина, рідна і кохана, -
а як питав. – Дождешся серця дзвін?
І я приїду, милая, жадана»
Ніколи не забуду цього я
Оті слова, що говорив для тебе,
Ніколи не дізнається зоря –
Кохала ти?..Де краю буде небо?
Тремтіла тихим шелестом дерев,
Як говорив слова далекі, рідні
А зараз білим аркушем мольберт
Кохання вашого нема, запізно…
Він написав, сказав, але не тій
не може розгорнути усі карти
а там любов, жага і також біль.
Але цього ,нажаль, не можеш знати
Не забуває він тебе в далеку мить,
Коли світи зіходяться словами
А що слова? Душа його летить
До іншої, закінчилися драми….
Цілує, пестить, гріє не тебе,
Але не те, що треба відчуває,
А хочеться пізнати лиш себе
Та щось не так, струну його вкриває –
Сріблистий іній спогадів. Думок
Тих пару днів, найкращих у країні,
А зараз у майбутнє є стрибок
І відчуваєш все одно приблизні –
Порухи очей, шаленії бажання,
Чудовії думки й хвилини розтавання
Живуть в душі твоїй, не можете забути
Обрамлення тих вій, через які заснути –
Так важко, кожну ніч ти дивишся на небо
Її усмішка пліч, окреслення страшенно
Так хочеться тобі побачити їх знову
Але далеко все, закінчили розмову…..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168403
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010
Пусті думки, німі слова
Немає більше що сказати,
А так болить і рветься голова
Пробач, але все треба забувати
Забудеш, чесно, це пройду і знов
Ми заживем яскраво та чудесно
І те, що колись звалося «любов»
У щось нове переросте напевно…
Я знаю, я забуду все, що є
Але коли?Це вже нове питання…
Бо в серці ще любов до тебе в’є
Нові нитки і стежечки кохання…
Звичайно буде важко, як завжди
Душі погано й серце рветься вгору…
Коли тобі сказала…. «Просто йди»
І надала свободи всій простори…
Мабуть і треба так?а може ні?
Чому ми розійшлися…..це безглуздо..
Чому кохання наше вже на дні?
А в серці відчуваю – якось пусто….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166001
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010
Пробач мене, що я люблю
Пробач, що ночей дві не сплю
Пробач, що так далеко стою
Від тебе – на самом краю…
Пробач, що нічний сон прирвала
Що всі думки і надії взяла
І в вільний час зі мною ти
У мріях сходяться сліди
В єдину лінію життя,
Чого удвох ми так хотіли
І в нас не буде каяття
За те, що долі покорили…
Я знаю, що існує в нас кордон
Але думки ніколи не покину
І хай серденька б’ються в унісон
А у майбутньому станем на стежину:
Одного вірного і кращого життя
Та будем жить у радості й багатті
І знатимем, що вільне майбуття
Чекає нас, душа єдина в щасті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165994
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010
Усі живем, усі кохаєм
Чогось ми ждем і завжди знаєм,
Що без кохання нас нема
І в серці лютая зима
Для кожного воно своє
«Найкраще, ріднеє, моє!» -
Такі слова говориш в слід
Коли іде….і серця лід
Розтане точно, так бува
Але невдалі тут слова
Бо рве душа і ще кипить
А серце свіжим ще горить
Огнем образи, почуття
Й не віриш ти у майбуття
Без нього….милого свого….
Не знаєш, як вернуть того
Хто дарував тепло ночей
А як солодко говорив
Про почуття…і знов любив
Ти бачила його завжди
У всіх вітринах та сліди
Шукала рідного, близького
Такого теплого, від кого
Не відійшла б навіть на крок
Зустріли проблиски зірок,
Не існували без кохання
І бачили в очах бажання
Підтримати і також помогти
Жаліти, цілувать та не іти..
Ніколи, ні єдиної години
Без іншого….і не знайти стежини
По котрій пройдеш з іншою вже ти..
І що розійдуться ваші світи..
Скажи собі – ніколи так не буде!і хай говорять що хоч люди
Але тебе кохаю я…
І знай, це щирі почуття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165802
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010
В душі все грає та шумить,
Нуртує, піниться, шипить
Ти вже сама і так болить
У серці й плоть твоя горить..
Піти, втекти кудись подалі
Від всіх і кожного, надалі
Остерігатись тих людей,
що продають тобі ідей
про те, що можна все забути,
лише попробувати, змити
усі проблеми й негатив,
отримати лиш позитив
відчути, коли спробуєш хоч раз
як класно!.....наче дорогий то страз
притягує до себе і манить,
а потім може він тебе убить ,
бо вже ніколи не підеш…
від нього…і з собой візьмеш
частину слова, що для всіх біда,
не пізнавайте вислів «НАРКОТА»!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165795
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010
Люблю тебе за те, що є
За те, що завжди й скрізь зі мною
І що любов в душі снує,
І на землі я міцно стою…
З тобою весело і гарно
Так легко, міцно і старанно
Мене цілуєш міцно ти…
І десь діваються світи..
Що завжди є і також будуть,
Але не зараз, не в цю мить,
Не хочу я про них і думать…
А буду лиш тобою жить..
Так, справді жить, бо я не вмію
Без тебе думати, творить
Неначе тінь я десь літаю
І лише серденько питаю:
Чи любиш ти мене, як я?
Чи думаєш та мрієш тихо
Чи може крадеться біда?
В душі настане нове лихо?
І враз жену усі ці сірі
Думки, бо щирість все що є
Й ніякі хижі, дикі звірі
Не відберуть «життя» моє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165586
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010
Настала ніч.Повітря чисте,
а вітер броде, тихо свисте,
Вже місяць вийшов із - за хмар,
туман вже виліз, наче пар
.............................окутав землю!
Видно зорі,
що так далеко світять нам,
І вкажуть нашим воргам,
куди іти, і що сказати,
А ми не знаємо, що мати,
Сидить і плаче у кутку,
І всі танцюємо під дудку,
Отих мирзенних воргів,
не бачимо тих кольорових снів,
про які так гарно ми читали
У книзі, і запамятали
отой страшний закон життя!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165335
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010
Чому така далека ти?
Чому не сходяться світи?
Чому дивлюся я на тебе,
І бачу лише синє небо,
Що огортає плоть мою?
І я не знаю що роблю,
Живу чи сплю,
Люблю чи виживаю?
.............не знаю!
А хто дасть відповідь мені?
Хто скаже ось тобі,
Весь світ для тебе!
місяць, зорі, небо!
Лише не йди, побуть зі мною
Бо хочу бути я з тобою
Життя усе хочу прожить ,
Усі незгоди побідить
У цім тяжкім бою,
Й сказать, як сильно я тебе люблю!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165334
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010
Говорять всі про щось прекрасне,
небесне, вірне, передчасне!
Про почуття, що окриляє
і жити нам допомагає!
Усі ми думаєм про нього,
та інколи встрічаєм того,
хто є утіленням краси,
Немов на Божі образи,
Ми дивимось на ту людину
....яку кохаєм, як дитину
оберігаєм і цілуєм,
усю любов ми їй даруєм
І хочем також получить
..її назад і знов любить!
це все слова про почуття,
Що у людей коханням зветься.
і де шукати вороття?
якщо воно з тобою вється!
І гарно, якщо ти жадана,
єдина, рідна і кохана!
коли без тебе не існує -
його,і все життя дарує
..................тобі одній!!
І гарно як!Коли побачиш
Чудові очі ті пянкі,
І утонуть у них охоче
ти можеш,тільки лиш скажи!
ну а коли вже не взаємне
це почуття, то не ридай!
і ще чудове та приємне
в житті все буде, лиш запамятай:
чудові миті і думки,
що звязані назавжди з днями,
коли кохала вірно ти!
й переживала душі драми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165294
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010
Знайшла себе в рядку з тих слів,
Що постають так просто на папері.
Неначе я гублюся в прозі днів
Й не дочекаюсь стуку в двері
Можливо і відкрию, та навряд
Бо я не хочу розказати людям
Про ті слова, що постають у ряд
Й показувать ненавченим тим суддям.
А що за судді?.....просто читачі….
Які не розуміють ціну слова…
Це я говорю не про «силачів»
Що нам дарують барвінкову мову….
Прекрасну мову їхньої душі
Яку я розумію дуже гарно
І знаю, що так важко в тишині
Прожити шлях й не бачити вульгарно….
Так хочеться мені знайти в житті
Людину, яка все би зрозуміла
Але немає в моїй ще статті
Душі, яка вірші всі оцінила
P.S. "силачі" - письменники, поети
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165293
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010
крилаті мрії і глибока ніч
лише зі мною є у ці хвилини,
життя така цікава річ!
що нам дарує радості перлини!
ми кожен день ідем, спішим,
не помічаєм коло себе світу,
неначе птахи десь летим,
й шукаєм кращого ми цвіту!!
і хтось знаходе, ну а хтось шука!
а все ж не полишаємо надії!
і віра у майбутнє ще не відпуска,
й готує радості великої сувої!
а так цікаво, що ж там вдалині!
до чого готуватися заранче?
чи будемо літати в вишині?
від задоволення,кохання й мабуть щастя!!
не можу я сказати так чи ні,
бо не відала я сторінки в часі.
а так хотілося б побачити й мені,
шматочок радості в омріяній красі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165154
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010
Солоні сльози – то не лиш вода,
А почуття дорослої людини
І як побачиш, коли хтось стражда
Ті краплі витираєш , як пилини.
Коли ти плачеш, пустота в душі
А серце б’ється й рве оте бажання,
Бо хочеться побачити у сні
Твої уста, а не лише страждання..
Чому так хороше, а інколи зима
На серці є у ті тяжкі хвилини
І тебе зі мною вже нема
Та згадую знайомства всі перлини.
Ніхто не знає, що не плачу я
І сльози це для мене завжди рідкість
Та розлились високі почуття
Бо неможливо пережить відсутність:
Тебе, твоїх обіймій і думок,
Очей, усмішок…і лише на крок
У мріях ти від мене зараз є
Але в реальності усе не так стає…
Далеко ти і це журба
Для мене …і я точно знаю
Що всі надії і мольба
Почується вгорі…та скраю –
На самому далеком краю
Ми будемо такі щасливі
І наші спільні, кращі мрії
Внесем, що бачили у сні
В реальність та майбутні дні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165151
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010
Порой бывает больно человеку,
Порой он чуствует себя так одиноко,
Что хочется уединится и вовеки,
забыть как много лжы на этом свете!
Но невозможно все забыть ,
в коробку спрятать,
ведь нужно дальше жить,
и понимать,
как много дел должны еще мы сделать
и сделав никогда не сожалеть!
но часто мы не думаем об этом
И режым не отмеряв седьмой раз
а каждый ждет когда же будет лето
чтоб повторить все это сейчас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165115
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.01.2010
Неначе крик душі моя мольба!
Але ніхто, нічого не почує,
і так хочеться інколи бува
Щоб ти дізнавсь, що під собою криє
моє кохання і мої думки,
мої страждання і мої страхи!
які так міцно зв язані з тобою
і навіть подихом!...зимою і весною
усе моє єство з тобой і навіть я,
і день - у - день продовжую життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165112
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010