Fobia

Сторінки (1/93):  « 1»

Светофоры поют романсы

Светофоры  поют  романсы.
Больше  нет  этих  угрюмых  лиц.
Улицы  только  наши,
Мы  пара  одиноких  птиц.

У  нас  еще  много  лет
Впереди,  чтобы  строить  свои  планеты.
Выключать  дневной  свет
И  лопать  в  постели  конфеты.

Хорошо  что  ты  спишь  на  боку,
Пьешь  вино  и  не  куришь  сигары.
Может  заведем  собаку?
Когда  будем  с  тобою  очень  стары...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375716
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.11.2012


Этого вечера

Этого  вечера  я  почувствовал,  что  теряю  связь  с  миром.  
Все  узлы  были  развязаны.  
Я  –  воздух  в  пустой  спичечной  коробке.  
Ей  ты,  безнадежный  курящий  перехожий,  
Открой  меня!  Я  хочу  улететь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316788
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 25.02.2012


Тень

Какой-то  черный  человек  ходит  под  моим  окном,
Как  дождь  стучит  его  осенняя  походка.
И  хочется  делиться  с  ним  своим    теплом,
Но  его  ждет  у  пристани  пустая  лодка.  
И  вся  тоска  осталась  за  стеклом.
Давно  в  крови  уже  гуляет  водка.
Пустились  в  пляс  четыре  стулья  со  столом,
Поет  все  те  же  песни  старая  проводка…
Его  глаза  –  луна,  укрыта  серым  облаком,
Уходит  вдаль,  оставляя  мне  взгляд  одиночества

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316646
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.02.2012


Ночью

Сегодня  ночью  я  увидел  как  чайки  поджигают  облака.  
Я  вежливо  попросил  у  них  подкурить  сигарету  ,  
А  потом  молча  стоял  у  открытого  окна  и  ждал.  
А  на  утро  просто  выпал  снег…  
Жаль,  что  мир  так  и  не  сгорел

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298779
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 08.12.2011


Ах как хочется врываться в самолеты…

Ах  как  хочется  врываться  в  самолеты
И  лететь  не  зная  где  и  кто  ты.
Напиваться  с  стюардессами  до  рвоты
И  блевать  на  птиц  небесной  роты.
 
И  избавив  сердце  от  ржавого  замка,
Ощущать  на  вдох  немые  облака.
Открывать  все  окна,  вылетать  в  пустырь,
Пака  тебе  под  нос  кто-то  не  подсунет  нашатырь,

И  обломанный    кайф  поползет    в  дыры  стен
Сквозь  обои,  рисуя  запреты.
А  ты  остаешься  ждать    перемен,
Врастая  в  паркет,  сортируя  советы...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285537
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.10.2011


Вечірнє небо скурює легенди…

Вечірнє  небо  скурює  легенди,
Ковтає  літаки  і  прикидається  німим.
А  потім  ліпить  з  хмар  доволі  дивні  стенди,
Щоб  показати,що  почувається  до  дна  пустим.

Вечірнє  небо  обміняло  безтурботність
На  чорне  полотно  і  синій  дим.
І  елегантні  зорі  -  це  алергія  на  самотність.
Воно  хотіло  випить,  та  немає  з  ким.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2011


В стакане виски

Я  капля  дождя    в  стакане  виски
Одинокого,  безымянного  путешественника.
Но  ему  ничего  не  нужно,  его  окружают  длинноногие  киски,
И  от  жизни  он  требует  только  везение.

Он  выпил  меня  не  подавая  вида  впрочем,
Закурил  сигару,  не  снимая  перчаток,
А  меня  относят  длинные  коридоры  ночи,
Превращая  в  грязный,  песчаный  осадок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266847
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.06.2011


Мой кот больше не играет в покер

Мой  кот  больше  не  играет  в  покер.
Он  бросил  пить  и  выгнал  з  дома  дым.
Но  соблазняет  его  черный  джокер
Своим  лицом  -  костлявым  и  бледым.

Кот  на  диване  выгибается  от  ломки.
Посеял  мак,  рисует  витражи.
И  выпивают  воздух  через  дырявые  соломки
Усталые,  пустые  этажи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264567
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.06.2011


Бессоннице посвящается

Мой  аллергик  души  не  дает  мне  уснуть.
Он  задыхается  от  сновидений.
И  приходится  каждую  ночь  тонуть
В  дыме  и  грязных  объятиях  теней.

И  не  спрятать  мне  под  подушку  пару  козырных  карт,
За  мной  наблюдают  красные  глаза  из-за  угла.
Эти  игры  со  сном  убивают  всякий  азарт,
Так  как  уничтожает  эту  реальность  игла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264562
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.06.2011


Ревізор

Мій  ревізор  душі  заплутався  у  числах,
Замальовував  картини  Пікасо.
І  по  щоці  стікало  порване  намисто,
Душі  моєї  спрагле  джерело.

Незрозумілі  кадри  літа  й  загорілі  дітлахи.
Від  спраи  умирали  сонячні  птахи.
Сплітали  вирій  й  відлітали  в  даль,
Залишивши  в  моїх  очах  чорну  вуаль...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2011


я предал музу

я  предал  музу  когда  нажал  на  курок
 пуля  вместила  в  себя  висок
 моего  раннего  вдохновения
все  как  в  период  солнечного  затмения
 мои  стихи  размазаны  по  стенке
а  кто-то    вмазан  удивляется  оттенкам
 что  в  зеркалах  на  полке  с  пенкой
 и  мыльные  пузыри  улетают
 в  пределах  бесконечности  тают
 улыбаются
и  все  когда-нибудь  кончается

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253380
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.04.2011


Твій дотик надихає на весну

Автостопом  між  горизонтами  весни,
Стираючи  підошви,  бродять  п’яні  сни,
Вливають  вітер  у  розширені  зіниці  -
Симетричні  для  неба  в’язниці.

Чорнильна  діва  зносить  в  жертву  паперові  силуети.
З  орбіт  зійшли  мої  задимлені  планети.
Злизавши  дотик  твоєї  руки,
Римують  поцілунки  в  космосі  зірки́.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2011


Сьогодні з неба знову падав героїн…

Сьогодні  з  неба  знову  падав  героїн,
Стелився  кілометрами  ілюзій.
Я  -  карта  невідомості  країн,
Куди  втекла  свідомість  доріжками  дифузій.

Пішла...не  обертаючись  собі  у  слід,
Розсипала  всю  осінь  і  мигдаль.
По  її  кроках  стелиться  солодкий  лід,
І  холод  перетворює  зіниці  на  кришталь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2011


Темрява крутиться квадратом над головою

Штори  заховали  буденну  параною
Й  паперовий  корабель  в  калюжі  спить.
Тіні  перешіптуються  тільки  між  собою
Й  дим  відходить  в  небо  і  горить.
Темрява  крутиться  квадратом  над  головою,
А  я  віями  ловлю  блаженного  спокою  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222207
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.11.2010


Стою посеред себе

Старенька  осінь  -    мати  геніальних  ідей.
В  очах  полотно  -  безкінечність  безсонних  ночей,
де  тиждень  -  сім  обертів  навколо  серця  снів,
коли  життя  -  це  дежавю  ще  непрожитих  днів.

Зіллється  фарбами  присутність  ідеалу  німоти.
В  обрамлені  моєї  тіні  трафарети  пустоти,
де  тілу  в’яже  жовтень  холодну  атмосферу,
і  загубилась  істина  десь  там  -  серед  паперу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2010


вдихаю осінню старість

Буденність  розпочала  новий  круг,
злизавши  цукор  із  життєвих  смуг.
Зеленою  аквареллю  малює  фантом
холодний  профіль  неба  за  вікном,
а  я  залишаюсь  з  самотністю  сам  на  сам
і  морок  пролазить  крізь  шпари  віконних  рам.
Вдихаю  осінньої  старості  аромат...
Запах  миттєвості.  Життю  «  шах  і  мат».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215582
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.10.2010


Как больно видеть время…

Как  больно  видеть  время,
 когда  в  толпе  часов,
 теряешь  глаза  друга.
Но  как  приятно  выдыхать  дым,
 выбрасывая  одноразовых  людей,  
когда  куришь  одиночество.

Как  больно  чувствовать  себя,
вытирая  последнее  утро  со  щек,
когда  растворяется  кофе.
Но  как  приятно  чувствовать  боль…
разбивая  собой  зеркало,
когда  отражение  говорит,  что  ты  урод.

Как  больно  слушать  тишину,  
когда  сидишь  на  электрическом  стуле  
и  осознаешь,  что  ты  никто…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212450
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.09.2010


Дежавю в банці з метеликами

У  ванній  як  завжди  запах  сигаретного  диму  і  цитрусових.  Вечірній  запах  мого  батька  –  частинка  його  простору  в  недосяжності.  Сижу  тут  на  холодній  підлозі  і  слухаю  як  літають  ,  випавши  з  крана  ,  краплі    в  просторах.  Вони  летять  на  дно…  У  дзеркалі  вже  так  давно  немає  відображення  тільки  безмежність  і  туман.  Сьогодні  знову  був  день  і  вагітна  кішка  як  завжди  заснула  в  умивальнику…  Вдихаю  легкість  пилу,  моє  кофеїнове  дежавю  в  крові.  Все  знову  повторюється.  Вихожу  на  перон  станції  «Свобода»  .  Чорт,  знову  запізнилась  на  потяг,  що  їхав  у  реальність.  Погляд  облизує  рейки  й  далеч  ковтає  іржу  та  ховається  в  глиб  порваних  кишень  мого  пальто  .  Залишається  зняти  капелюх  і  зачерпувати  ним  прокурений  простір  залізничної  станції  .  Це  для  неї  .  Моя  самотність  колекціонує  дим.  Сьогодні  вітряно.  Чути  як    під  ногами  шелестить  попіл  і  висипане  з  книжок  сухе  листя,  що  залишилось  від  моєї  минулої  осені.  Тепер  немає  куди  йти,  тому  стою  посеред  себе  в  тенетах  чорнильного  дежавю.    Тут  нічого  не  змінилось,  окрім  тиші.  Чому  так  холодно?  Тут  падають  тільки  стрілки  годинника  і  дощ.  Дивно,  що  на  стелі  сьогодні  немає  хмар,  немає  тіней…Час  розбився  краплею  в  просторі  і  провернувся  новою  порою  року,  календарі  знову  горять,  любов  не  надихає  на  вірші,  її  відсутність  теж  не  грає  ролі  .  У  повітрі  збираю  сачком  рими,  як  метеликів.  Вони  так  швидко  помирають  в  банці…без  свободи..  А  життя  все  йде..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211691
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2010


ще один ковток прокуреної волі

На  волю  вирвалося  знову  це  свавілля
І  злизує  із  серця  залишки  іржі.
Забилось  у  куток  моє  осіннє  божевілля
І  догорають  в  попільничці  недописані  вірші́.

Вдихаю  попіл  на  стареньких  фотоплівках
І  тонуть  у  калюжах  паперові  журавлі.
Розбиті  кадри  літа  на  міських  бруківках
Й  вчорашня  кружка  заварної  кави  на  столі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207535
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.08.2010


В дзеркалі заднього виду…

В  дзеркалі  заднього  виду
Ходжу  босим  по  калюжах  весни.
Записую  на  плівку  чужі  сни.

Я  -  тиша    по  той  бік  стіни.
Варю  каву.  Вдихаю  відсутність  диму.
Їм  бублики,  кип’ячу  ранкову  риму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206855
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.08.2010


За межами себе

Я  не  поет,  в  мені  ще  так  багато  прози.
Я  просто  колекціонер  метаморфози.
Коханець  музи?  Вона  ж  брудна  повія.
За  ніч  її,  як  завжди,  заплатила  мрія.

А  потім  ми  не  прокидаємось  в  одному  ліжку  вранці,
Не  куримо  сигари  ,не  віддаємо  присмак  крові  склянці,
Що  на  моїх  губах,  які  так  з  пристрастю  кусали  рими.
За  межами  себе  ми  стали  неосяжно  дорогими...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204812
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2010


Параноя

Сьогодні  метрополітен  став  підземним  раєм,
Де  ми  курили  на  пероні  і  задовільнялись  чаєм.
Ми  пакували  у  валізи  неможливість  й  невідомість
І  проводжали  поглядами  у  вагони  підсвідомість.

Нічні  підземні  переходи
Відбивали  каблуками  оди.
Ти  викинув  всі  наслідки  зброї.
Я  -  путівник  твоєї  параної.

Пусті  ,одержимі  багатоповерхівки
Вирізали  зорі  з  касетної  плівки.
Ти  так  жадібно  вдихав  мене  на  криші,
Тоді  як  я  стала  відлунням  мокрої  тиші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2010


…під кроками тих, що йдуть…

Дорога  виникає  під  кроками  тих,що  йдуть,
Здіймаючи  пил  низького  сонця.
Підошви  ховають  абстракції,що  крадуть
Душевний  фатум  з  твого  віконця.

Розбий  всі  шибки  обмеженого  зору,
Поки  грозою  цвіте  німе  каміння.
Спалюючи  фрагменти  внутрішнього  позору,
Затягнись  тріумфом  власного  горіння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200862
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2010


Хаос в ідеальності шепоту

Друзі  –  люди,  які  вбивають  самотність
Алкоголем  та  стрибком  у  безтурботність,
Де  у  вухах  циклічне  відлуння  пліток.
Чому  для  моїх  думок  немає  кліто́к?

У  щоденних  скляних  поглядах  вибиті  шибки,
Мою  довіру  відвоювали  акваріумні  рибки.
Так,  я  люблю  тварин  більше,  ніж  людей,
Хоча  вони  так  часто  нагадують  свиней.

Хаос  в  ідеальності  шепоту
Створює  порядок  мого  занепаду.
Втрачаю  здатність  писати…
Німа.  Залишаюсь  в  собі,  щоб  кричати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2010


Випивши мене до дірявого дна

Мій  розсудок  йде  під  акорди  спліна́,
Випивши  мене  до  дірявого  дна  .
Набравши  повні  легені  диму,
Віддаю  віршам  сигаретну  риму.

На  околицях  присутності  літа
Сидить  моя  душа  не  одіта  –
Гола  самозванка…
Самотності  брудна  коханка.

Змінює  свою  траєкторію  біль,
перетворившись  на  серцеву  цвіль.
Мій  розсудок  йде  під  акорди  спліна́,
Випивши  мене  до  дірявого  дна  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195515
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2010


Обличчя моїх думок…

Дискваліфікуйте  мене  з  цієї  планети,
Де  заповіді  життя  пишуть  бульварні  газети.
Міг  допінг  –  холодна  кава  і  дим  сигарет.
Запах  самотності  вирізає  з  паперу  силует.
Чорний  квадрат  -  обличчя  моїх  думок...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192567
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2010


Схиблена на самотності

Заплакане  обличчя  моєї  надсвідомості  
Спалює  старі  рукописи  невідомості,
Викидаючи  з  календаря  дні  та  риму.
Божеволію  від  сигаретного  диму.

Кип’ятком  неіснуючого  світанку
Заливаю  5  грам  гріховного  ранку.
Сповідаюсь  кофеїновій  розчинності.
Збільшую  дозу  своєї  самотності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2010


канали дешевого порно

Запхавши  в  білу  розетку  два  пальці,
абстракції  світу  малюю  на  кальці.
По  тілу  проходить  чорно-білий  струм.
Дибки  стає  свідомість.  Навколишній  шум
сплітає  вакуум  з  всесвітньої  тиші.
Мій  провід  від  серця  лежить  на  криші,
вчепившись  в  іржаву  антену  краплинами  крові,
ловить  канали  дешевого  порно  з  імітацією  любові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187681
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.05.2010


Крапля морфію в розширених зіницях…

Крапля  морфію  в  розширених  зіницях
Руйнує  сюжети  денних  снів.
Мої  марення  в  порваних  спідницях
Танцюють  стриптиз  для  циклічних  днів.

Перечислюю  смертельні  діагнози  неба,
Своїй  голові  проголошуючи  вирок.
Розтин  бажань  –  життєва  потреба,
Яка  збільшує  в  душі  кількість  дірок.

Іржавий  тріумф  над  весною
Мурує  на  обличчях  кислі  міни.
Свобода  була  б  цегляною,
Якби  самотність  мала  стіни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186726
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010


Небо, залатане фільтрами від сигарет…

Люди  під  чорними  парасольками,
Ховаючи  лиця  своїх  мрій-наркоманів,
Ріжуть  свою  підсвідомість  дольками,
Топлячи  майбутнє  на  дні  пустих  стаканів,

Де  мої  сни  раста  ,вплітаючи  квіти  у  дреди,
Скурюють  мого  "я"  неіснуючі  портрети.
Повертають  душевну  незайманість  кеди.
Вдихаю  життя  своєї  останньої    сигарети.

Скурює  буденність  мій  растаман-силует.
Танцюють  для  нього  під  реггі  брудні  повії.
Небо,залатане  фільтрами  від  сигарет,
Випало  попелом  на  обпалені  вії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185063
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2010


У мрії вийшов термін споживання…

У  мрії  вийшов  термін  споживання.
Інстинкти  свободи  –  штрих-код  кохання.
Ліцензія  думок  -  голого  мозку  фотографія.
Список  гнилих  мрій  -  внутрішня  порнографія.
Миттєве  щастя  -  стан  душевного  сп'яніння.
Сюжет  самообману  -  вирізані  кадри  із  сновидіння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184184
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010


Реінкарнація щастя

Випий  з  своїх  очей  відтінок  буденної  прози,
Залишаючи  зруйновані  метаморфози.

Відкрий  нові  можливості  смертельної  дози,
Залишаючи  на  сніданок  морфій  і  сльози.

Відріж  реінкарнацію  волі  від  доріжки  сахарози.
Залишаючи  у  снах  майбутнє  і  весняні  морози.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183930
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2010


Пінгвіни і Мрія ( Сновидіння закоханої шизофренії)

Пінгвіни  не  бляді,  вони  ніколи  не  плачуть.

   Мрія  завжди  розмовляла  з  своїм  відображенням  в  дзеркалі,  вона  була  німою.  Мрія  малювала  дощ.  У  неї  була  закохана  шизофренія,  яка  ревнувала  Мрію  до  ілюзій.  Шиза  розбила  її  дзеркальне  відображення,  по  той  бік  якого  жили  пінгвіни,  які  створювали  сновидіння.  
     Сон    перший.
На  Південному  полюсі  живуть  пінгвіни.  Вони  самотні…  Бо  вміють  по-справжньому  кохати.  Пінгвіни  залишають  на    тілі  Мрії  відбитки  своїх  крил,  бо  Вона  –  прозорий,  концертний  рояль.  Пінгвіни  грають  Її  підсвідомість  на  своїх  похоронах,  а  потім  Мрія  кохається  з  ними,  бо  Пінгвіни  придумали  пристрасть.  Вона  малює  портрети  пінгвінів  слиною  та  молоком  з  грудей.
     Сон  другий.
На  Південному  полюсі  ніколи  не  падає  дощ,  бо  пінгвіни  не  вміють  плакати.  Мрія  –  їхня  
паперова  парасолька,  з  якої  роблять  кораблики.  Пінгвіни  навчили  її  літати,  але  щоранку  їздять  на  роботу  в  таксі,  бо  в  небі  стійкий  сморід  сечі  та  слини,  яку  щоночі  залишає  вітер.
Пінгвіни  вкрали  небо.
       Сон  третій.
Пінгвіни  п’ють  каву  і  їдять  суниці  в  сметані.  Вони  придумали  бога,  щоб  жити  в  раю  і  не  розрізняти  пори  року.  Пінгвіни  спалили  час,  вони  також  заслуговують  на  старість,  яку  щоночі  крадуть  в  Мрії,  шукаючи  ерогенні  зони.  Вона  перевертає  пінгвінів,  щоб  вони  муркотіли.  Мрія  -  причина  їхньої  ерекції.
   Сьогодні  Мрія  прокинулась  уві  сні  одна.  Притиснувши  ноги  до  голих  грудей,  вона  сиділа  на  пом’ятому  білому  простирадлі  .  У  її  квартирі  ніколи  не  було  світла.  Вона  не  закривала  вхідні  двері  з  того  часу,  як  загубила  ключі…  Мрія  спостерігала  за  досконалими,  штучними  тінями  на  стіні,  які  вдавали  із  себе  птахів  під  час  шлюбного  сезону.
- прикури  мені,  -  прошепотіла  Мрія,  витягуючи  поламану  сигарету.
Одна  із  тіней  зійшла  з  стіни  і  прикурила  їй  цигарку,  непомітно  перетворюючись  у  тютюн,  що  випадає  з  сигарети.  Мрія  лежала  гола  на  підлозі  і  курила.  Відкоркувала  пляшку  дешевого  ,  червоного  вина  і  почала  морщини  ніс,  ковтаючи  божевілля.  Мрія  вдихнула  у  себе  дим,  і  не  видихаючи  вийшла  у  вікно…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183675
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2010


ерогенна зона дощу

закриваю  долонями  вуха

сьогодні  я  заздрю  глухим

неіснуюча  тінь

робить  з  мого  серця  паперові  кораблики

і  пускає  їх  в  калюжність  буденності

я  стану  ерогенною  зоною  дощу  -  

краплею  весняного  неба...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183272
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010


Ідіот

Ти  створив  реальність,  де  розмножувалось  кохання,
називав  себе  генієм,виводив  нові  сорти  страждання.
В  країні  нездійснених  мрій  вдавав  патріота,
проміняв  своє  майбутнє  на  обличчя  ідіота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183153
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010


Шизофренія вагітна тобою

У  калюжі  заварної  кави
Ти  шукаєш  своє  відображення.
Розтин  оргазму  уяви
Виявить  причину  зараження.

Розцвітає  весняне  каміння
В  об’єктивах  прихованої  депресії.
Облизує  сонячне  проміння
Непритомну  тінь  твоєї  агресії.

Руйнує  твою  реальність
Безплатний  дощ  у  склянці  з  водою.
Ти  –  Каліка-брутальність.
Шизофренія  вагітна  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182591
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010


З того часу мрії вступили в гру

З  того  часу  ,як  я  з  тобою  на  «ти»
               Солоні  краплі  будують    в  океані  мости,
               З’єднуючи  невідоме    й  знову  забуте.
                                                           Повітря  в  наших  легенях  стало  розкуте.

З  того  часу,  як  я  з  тобою  –  це  «ми»
               Мій  організм  втратив  опцію  зими,
             Сховавши  весь  сніг  в  коробку  від  сигарет.
                                                           Тепер  в  нас  один  на  двох  силует.

З  того  часу,  як  світ  з  нами  на  «Ви»
           Ми  крадемо  ночі  у  німої  сови,
         Ламаючи  до  безкінечності  зорі.
                                                           Ти  знаєш,  а  мрії  все  ж  таки  прозорі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182155
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.04.2010


Нечто о жизни

Жизнь  –  экскурсия  в  пустой  квартире.
Мы  потеряли  ключи  от  неба  где-то.
Крушения  мира  в  прямом  эфире.
И  прячется  тот,  кто  придумал  лето.

Этот    мир  -    музей  простых  вещей.
Воздух  здесь  часть    экспоната.
Люди  -  чучела    избавлены  страстей,
Их  мозг  стал  жертвой  разврата.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181261
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.04.2010


Посмотрю на мир глазами одиночества

Посмотрю  на  мир  глазами  одиночества
И  увижу  Там  разорванные  лица    людей.
В  моей  тени  нет  имени,  нет  отчества  .
Она  -    воспитатель  брошенных    идей.

Сквозь  слезы  увижу  серый  цвет,
Эта  только  оттенок  черного.
Мою  тень  убивает  новый  рассвет.
Я  снова  часть    иллюзорного.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181078
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.03.2010


Что упало, то пропало

Випавша  крапля  із  крана
руйнує  матерію.
Випавший  електрон  з  телеекрана
руйнує  шар  епітелію.

Випавший  тютюн  із  сигарети
будує  нові  простори.
Випавша  буква  з  газети
будує  життєві  коридори.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180830
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2010


Puzzel out myself

Мій  вакуум  -  безформність  у  агрегатному  стані.
Моя  країна  апатії,  де  немає  Карбону  в  етані.
Моє  тіло  -  молекулярний  об'єм  в  геометричному  трупі.
Моя  депресія  -  гурман,  що  виловлює  ознаки  життя  в  супі.
Моя  залежність  -  ковтаю  мокрий  дим  сентименталізму.
Моє  неіснуюче  -  загіпнотизована  зрада  внутрішнього  організму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180590
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2010


Вихід

Вихожу  із  себе  з  швидкістю  світла.
Неконрольованих  рухів  пройдений  марафон.
У  підвіконня  вросла  тріснута  палітра,
а  за  дверима  плаче  старий  магнітофон.

Зриваю  із  себе  пом'ятий  покрив  шкіри.
розламаю  навпіл  світ-пластинку.
Її  порожнечею  латаю  в  стіні  діри.
Радіохвилі  надсилають  в  космос  3D  картинку.

Відкорковую  пляшку  солоного  сонця.
Приймаю  ванну  наповнену  гарячою  кров'ю.
веду  зворотній  відлік  свого  кінця.
Я  помру  від  передозування  любов'ю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180401
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2010


Порив жалюгідності

Читаю  посляння  з  прозорого,талого  снігу.
Матом  написана  формула  життєвого  збігу.
Відверта  розмова  один  на  один  з  собою,
її  можна  назвати  злоякісною  грою.
Птахи  навчились  ходити  по  сухій  воді,
надають  перевагу  депресивній  ході.
На  жаль,  не  повертаються  зимові    сни.
Стискаю  в  кулак  повітря  нової  весни...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179491
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2010


Сон в середині світу

Коли    стою    я    на    краю,
я    бачу    горизонт    в    раю.
Витягаю    з    лівої    кишені    пістолет
і    вбиваю    свій    осінній,пожовклий    силует.
Я    збираю    краплинки    крові,
ховаючи    їх    в    своїй    розмові.

Залежна    від    божевілля.
Вії    ховають    свавілля,
яке    ламає    картинку    по    той    бік    ока.
З'їдає    собі    крила    самотня    сорока.
Безпідставний    ідеал    неба.
Зароджується    нова    потреба.

Випиваю    життя    до    дна.
Моя    постать    завжди    брудна,
бо    без    тіні    паду    в    болото    на    коліна.
Починається    нова    війна,    а    не    зміна.
Докурюю    остайню    цигарку.
Я    засинаю    на    лавці    в    парку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179479
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2010


Епатаж

Висохли  придумані  ілюзіями  океани.
Тепер  ми  зализуємо  свої  смертельні  рани.
Живем  по  той  бік  кольорового  екрану.
Мій  перший  досвід  життєвого  сенкану.

Вирішальний  стрибок  вниз  гловою  на    клавіатуру  
розбиває  спільного  імені  буквенну  структуру.
Непомітно  піду,ошукавши  твій  шантаж.
Моя  тінь  втілиться  в  щоденний  епатаж.

Зітру  своє  пом'яте  обличчя  із  віконного  скла.
Ти  закохався  в  дотик  мого  дощового  зла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179048
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.03.2010


Цикл буденності

Плутається  в  долонях  запах  нічної  зміни.
Бризи  інфекційної  крові  змиють  руїни.
За  спиною  смертельного  випадку  картина,
На  операційному  столі  померла  людина.

Наодинці  з  ніким  повертаюсь  додому.
Вечірня  кава  не  маскуватиме  втому.
Дерев'яний  паркет  роз'їдає  мокрі  сліди.
У  домашньому  болоті  нема  живої  води.

Циклічна  відсутність  життєвої  прози.
В  зимовому  тілі    розцвітають  рози.
Безформність  повітря  робить  його  їдким.
Неконтрольований  страх  стати  ніким.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178968
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.03.2010


Всемирная инвалидность

Девочка  из  чистого  льда
Кормит  слепого  кота.
Они  вместе  кушают  ртуть.
Реальность  –  всемирная  жуть!

Они  сидят  на  крышах  домов
И  бросают  камни  в  дураков.
Охотники  одинокой  музы
Воруют  крепкие  семейные  узы.

Они  держат  войну  в  шкатулке
и  дрыхнут  лужей  в  переулке.
Девочка  гладит  своего  кота.
Ходит    всемирная  слепота!

Они  вместе  ждут  ночи,
У  немой  грозы  нет  мочи.
Девочка  воплотится  в  пустоту,
А  кот  -    во  всемирную  глухоту!
                                           
                                                                   04.03.10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178934
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.03.2010


Homo sapiens

Про  кілометри  самотності  співають  зимові  птахи.
Ведуть  зворотній  відлік  нашого  життя  відверті  страхи.
Боги  завжди  проводять  досліди  над  людськими  мріями
Вверх  досонячної  плазми  здіймаємо  сльози  з  віями.
Знову  благаєм  про  прихід  оновленого  небом  "завтра",
незнаючи,  що  в  наших  зіницях  схована  життя  карта.

                                                                                                                                 15.03.10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178933
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.03.2010


Ілюзія фотографії

Знову  старий  полароїд  в  руках.
Листи  плутаються  в  кольорових  шнурках
та  вічністю  пахнуть  фотоальбоми,
ховаючи  нові  аксіоми.

Живу  минулим  чужого  життя.
Прості  мого  чорно-білого  злиття
не  залишився  в  лінзах  обєктива.
Знову  вийшла  романтично-хтива.

Розірву  фотографію  твоїми  руками.
Коли-небудь  ми  станем  птахами...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178267
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.03.2010


На площі вокзалу

Розбіжності  на  наших  вокзалах
Шукають  дитячі  сни  по  підвалах.
Розірвана  касетна  плівка,
У  компаса  зламана  стрілка.

Сплять  у  вечірніх  калюжах  поїзди,
Сигаретний  дим  замітає  сліди.
Дихаю  в  унісон  із  тінню.
Мертва  кішка  співає  камінню.

Нестача  крапок  в  кінці  поля  зору.
Чую  блюз  вчорашнього  мотору.
Сідаю  в  обійми  скандалу.
Знову  стою  на  площі  вокзалу.

Слухаю  розіп'яті  мрії  на  струнах.
Між  акордами  сплять  погляди  в  рунах.
Тіло  ласкає  нову  оскому.
Я  знову  повертаюсь  додому.
                                                   (10.03.10)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178266
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.03.2010


Після шторму

Не  чую  нічого
окрім  того,
як  тане  цукор
на  морському  дні.

Не  бачу  нічого,
окрім  того,
як  гниє  риба
на  гарячому  піску.

не  говорю  нічого,
окрім  того,
як  після  потопу
пересох  наш  світ.

не  відчуваю  нічого,
окірм  того,
як  я  стаю  водорістю
і  мене  їдять  краби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175126
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2010


Творець

Чорнило.
Випий  отруту  з  моїх  долонь.
Тяга  творити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174904
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2010


Болото

Крок,а  за  ним  ще  один.Крок  за  кроком  і  так  до  безкінечності.Повільно  йду  в  нікуди  ,асфальт  гвалтує  мої  кеди.  Порив  вітру  зриває  з  голови  капелюх  ,  і  він  віддається  небу,  стає  вільним  птахом  і  летить  в  обійми  вчорашніх  хмар.  Ґудзики  тікають  з  пальта,так  швидко  ховаються  в  траві,  але    я  їх  не  шукатиму,  вони  теж  заслуговують  на  волю.  Йду  далі,    повільно  вростаю  в  калюжі.  Дощова  вода  і  пил  мого  тіла  гармонійно  вливаються  один  в  одного  ,  утворюючи  болото.  Тепер  крізь  мене  проходить  сіре  каміння.  Я  відчуваю  собою  тисячі  різних  підошв.  Часом  чіпляюсь  за  них  своїми  віями  з  надією  втекти.  Але  куди  втікати?Навіщо?  Залушаюсь  чекати  на  свій  вечір.  Коли  зникає  сонце  ,  розцвітають  мрії.  Вечір...  Природа  поглинає  сонце  більше  1%,стає  темно  і  все  приймає  свій  натуральний  вигляд.  Зникають  маски,вмирають  мавки  і  всі  видумані  казкові  персонажі.  Все  стає  справжнім  та  вільним.  Насолоджуюсь  холодом  та  дикою  тишею,але  я  не  знатна  обійняти  вечір  ,  бо  в  мене  немає  рук.  Я  не  можу  танцювати  з  голими  деревами,бо  в  мене  немає  ніг.  Я  стала  болотом,  але  я  -  вільна.  Рано  чи  пізно  знову  зійде  сонце  і  воно  випалить  мою  душу,  але  я  буду  жити  вічно.  Я  залишусь  на  ваших  підошвах,  буду  гризти  ваш  біль.Я  невидима  невдача  і  я  завжди  шукаю  вас...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174675
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2010


Переосмислення

Протерті  до  дирок  каталоги.
Тепер  глухонімі  діалоги
та  тиша  зимової  підлоги
складають  для  душі  монологи.

Знову  нездійснені  марні  мрії
співають  пісні  для  безнадії.
Прокидаються  думи  старії,
це  непродумані  давні  дії.

Забута  романтика  -  брутальність,
а  розбита  тиша  -    геніальність.
Повертається  дурна  скандальність,
а  життя  -    твоя  відповідальність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174667
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2010


Ми не знаємо…

Ми  не  знаємо  де  ми  є,
не  знаємо  хто  ж  ми  є,
боємося  нового  пориву  повітря.
Це  ж  тільки  вітер  
і  ми  в  його  долонях.

Ми  не  знаємо  скільки  нас,
Не  знаємо  коли  ж  прийде  час
прокидатися  в  теплому  світлі.
Це  ж  тільки  сонце
і  воно  плутається  в  нашому  волоссі.

Ми  не  знаємо  навіщо,
не  знаємо  для  кого
щоранку  танцюємо  під  дощем.
Це  ж  тільки  вода
і  ми  ховаємо  свій  світ  у  краплині.

Ми  не  помічаємо  так  багато...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173863
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2010


Ремонт у космосі

Людина  -    голодна  істота,
яка  хоче  з'їсти  сонце,  не  обпікаючи  губи.
Їй  тісно  тут,  на  третій  від  Сонця  планеті,
тому  давайте  робити  ремонт,
розширюючи  межі  Космосу.
Розіб'ємо  стіну  між  галактиками
і  наклеїмо  шпалери  на  небо.
Завтра  розмалюємо  повітря  по  новій  тенденції  моди
і  планети  поміняють  смак,  а  зорі  -  координати.

Тепер  мені  так  нудно  з  людьми,
я  маю  їхню  підсвідомість  з  камерою  і  можу  фотографувати  думки.
Я  не  хочу  нікуди  втікати,
не  хочу  ходити  по  воді,
адже  істина  проста
й  життя  надто  коротке...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173844
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2010


Життя - кондитер істини

Зомбовані  обличчя  міста
ліплять  сновидіння  із  тіста,
начиняючи  їх  варенням.

Підсвідомість  запікають.
У  снах  мрії  підгорають.
знову  зламалась  пічка.

Чорне  небо  викинула  палітра,
випивши  знову  півлітра
домашнього  сиропу-отрути.

Тепер  пудрою  все  посипають.
Життя  на  десерт  з'їдають,
Не  дізнавшись  смак  істини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173645
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010


3D весна

По  обидві  сторони  вічності  -  німі  дерева,
покриті  попелом    вчорашнього  марева.
навколо  горизонту  літають  мертві  птахи,
які  гніздять  на  деревах  страхи.
Між  вертикалями  посіяли  дикий  туман,
а  в  твоїх  очах  дозрів  самообман.
3D  весна  зацвіла  знову  життям  на  діагоналі.
Відкрий  очі,зірви  гармонію,жми  на  педалі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173400
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2010


Ми будемо жити вічно

Сірі  будинки  й  дороги  в  нікуди,  пусті  вікна  й  розбиті  ,  важкі  штори.  Кольорове  світло  й  вивчені  на  пам'ять  силуети.  А  що  там,  по  той  бік.  засклілої  темноти?  У  темних  вікон  своя  історія,  свій  запах,  свої  живі  підвіконня.  А  там  ховаються  люди,  яких  зреклося  життя.  Вони  анемони  смерті  і  ми  їх  так  часто  просто  не  помічаємо.  Вони  знають  ціну  вічності  та  смак  болю.  З  середини  їх  роз'їдають  паразитичні  організми,  віруси  ,що  квітнуть  ,як  рафлезія  ,  а  ми  їх  зрікаємось  ,  боїмося  ,  але  самі  не  знаємо  чого.  а  як  це  жити,  коли  знаєш  дату  свої  смерті?
 В  повітрі  плаває  запах  мокрого  асфальту,  грецьких  горіхів  та  осіннього  листя.  На  темному  підвіконні  сидить  кіт,  я  чую  як  він  муркоче.  Підійшла  ближче  і  заглянула  в  його  зелені  очі,  вони  такі  живі  та  вільні...  Раптом  прозора  чоловіча  рука  забрала  кішку;  у  темному  вікні  ввімкнули  світло.  Ти  так  мене  й  не  помітив,  а  я  стояла  під  твоїм  вікном  і  боялась  навіть  дихати.  Стояла  і  слухала  щось  по  той  бік  тиші.  Зірвала  вертикаль,  горизонт  та  діагональ,  сплела  солом'яний  міст  в  твою  реальність.  Опинилась  в  твоїй  квартирі.  Повітря  на  смак,  як  солодкий,  чорний  чай.  Ти  так  тихо  підійшов  до  мене  і  закрив  мені  руками  очі.  Твої  руки  такі  холодні,  ти  стискаєш  мені  обличчя.  Ти  так  близько  і  я  плутаюсь  в  твоїх  обіймах.  Стаю  одним  цілим  з  тобою,  ми  лежимо  на  підлозі  і  вивчаєм  безкінечність  стелі.  Недопите  шампанське  і  нездійснені  мрії.  А  пам'ятаєш  як  ми  малювали  болотом  на  небі?  нас  пожирало  сонце  і  ми  ховалися  в  траві.  Ти  викрадав  мене  і  ми  мріяли  разом,  блукали  у  різних  просторах  та  малювали  ілюзії.  А  пам'ятаєш  наш  нічний  Париж?  Все  так  прекрасно,  а  ти  зникаєш.  Куди  ти?  Почекай  на  мене!  Ти  пішов,  залишивши  мене  одну  в  пустій  квартирі  на  восьмому  поверсі.  Так  холодно,  все  навколо  покрилось  цвіллю  і  я  стала  мохом.  Я  обіцяла  тобі  не  робити  дурниць,  але  я  божеволітиму  в  снах.  Якщо  ти  мене  не  розбудиш,  то  я  прокинусь  в  одному  ліжку  з  своєю  реальністю.  Вибач  за  слабість  і  за  те,  що  так  дивно  та  з  відчаєм  тебе  кохаю,  за  те,  що  пишу  тобі  листи  ,  але  не  відправляю  їх  ,  бо  тебе  вже  немає.  Вибач,  за  те,  що  малюю  твої  портрети  і  чекаю  на  тебе.  Повернись!  Візьми  мене  за  руку  і  я  віддам  тобі  свого  ангела.  Він  знищить  твою  хворобу  і  ти  забереш  мене  з  собою.  Ти  будеш  цілувати  мене  під  дощем  на  даху  багатоповерхівки,  я  знаю  ,що  ти  боїшся  висоти.  Ти  даруватимеш  мені  старі  газети  і  ми  будемо  ходити  босі  по  траві.  Ми  будемо  жити  вічно….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173201
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010


Вірні сльози

Найвіршіні  істоти  -  твої  сльози.
Їх  реінкарнують  метаморфози.
Вони  завжди  повертаються
з  мокрим  волоссям  кохаються.
Вони  вічні,  покірні  слуги
та  німі,прозорі  папуги.

Завжди  солоні  атоми  волі,
ховаються  між  віями  в  полі.
Знайди  там  дикі  квіти  ілюзії
та  нейтралізуй  запах  контузії.
Якщо  ти  плачеш-  ти  живеш
й  свою  реальність  віднайдеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173189
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010


Втомилась від людських очей

Зламалась  від  навколишнього  світу,
ховатимусь  за  пелюстками  цвіту,
бо  я  не  хочу  бачити  людей.
Краще  розводити  вірних  коней.

Тікатиму  від  цих  істот  жалюгідних,
порвавши  довіру  на  руках  у  бідних.
Відчула  зради  незабутній  смак.
Від  пустих  слів  розвивається  рак.

Від  людської  брехні  втомилась.
 В  морі  ідіотів  втопилась.
Ізолювала  себе  від  нудних  очей.
Тепер  в  мене  в  двічі  більше  ночей.

Фільтр  для  сортування  людей  змайструвала,
тепер  в  моєму  світі  чистота  настала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172649
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2010


Тебе вкрала вічність

Я  -  пластилін  ванільний,
кольоровий  та  вільний.
Вітер  з  мене  ліпить  різні  фігури,
мені  приємні  ажурні  тортури.

Я  себе  повітрю  заповім,
мій  аромат  заповнить  твій  дім.
Ти  будеш  мене  вдихати,
хвороба  тебе  -  ламати.

Буваю  всюди  і  ніде,
але  життя  від  тебе  йде.
ти  загинеш,підеш  ще  молодим,
і  я  перетворюсь  в  отруйний  дим.

І  буду  я  ніким  та  всім.
Себе  землі  я  заповім,
щоб  мокрий  асфальт  корінням  руйнувати
й  твоє  мертве  тіло  своїм  відчувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172621
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2010


Лікарі

мене  вбивають  злі  лікарі,
розбиваючи  мої  ліхтарі.
навколо  тільки  темнота
й  повна  життєва  гіркота.
Вони  мою  шкіру  здирають
та  в  мене  морфій  вливають.
Тепер  рідку  ртуть  вдихаю,
але  повільно  здихаю.
Мій  простір  ізолювали
і  сигаретний  дим  вкрали.
Серце  перестане  мені  служити.
Вони  заборонили  мені  жити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172453
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2010


Перетворилась в сніг

В  той  день,коли  не  зійшло  сонце,коли  сніг  стер  мої  очі,  а  вії  опали  на  землю  і  шелестіли  під  ногами,
   Я  несла  своє  п'яне  тіло,
   воно  кусалось  і  німіло.
   Два  рази  втікало,
   з  відчаєм  кричало.
Спіймала!  Йшла  далі  ,розбиваючи  мильні  бульбашки-хмаринки  ,що  наростали  на  мертвих  деревах  .Нарешті  на  горизонті  з'явився  мій  голубий  поштовий  ящик.
   Всередину  своє  тіло  кидаю
   і  сама  з  собою  туди  пірнаю
   та  літаю  в  поштових
   просторах  кольорових.
Комунікаційна  галактика  висихає!  Нагадування  про  неоплачений  телефонний  рахунок,  політична  газета,  а  ось  знайшла  рекламу.  Моя  невагомість  розбивається  об  паперові  зорі.  Мене  з'їв  пустий  конверт.
   Мені  пише  головний  біль.
   Вдихаю  перемелену  сіль.
   Свідомість  втрачаю,
   дотиком  читаю.
Він  завжди  пише  про  своє  статеве  життя,  про  те,  як  повільно  з  насолодою  вбиває  мене,  відгризаючи  шматочки  мого  мозку.  Завжди  надсилає  своє  нове  фото,  описуючи  смак  фотопаперу,  нагадуючи  про  мою  смерть.
   Я  з  свого  ящика  випала,
   свою  нову  смерть  висипала.
   на  коліна  впала
   та  довго  ридала.
Біль  посилювався.  Роз'їдав  картинку  перед  очима,  свої  зіниці  я  загубила  десь  на  дорозі.  Вени  міняли  свій  колір,  пульс  спалив  ноти  і  більше  не  грав  для  мене.  Голова  луснула,  і  земля  стала  вологою,вона  так  жадібно  вбирала  мою  кров  після  засухи.
   Моя  шкіра  білою  була.
   Але  я  й  так  вже  не  цвіла.
   Істота  шлях  топтала,
   Бо  я  снігом  стала.
Я  стала  вразливою  і  часто  плачу.Я  щоночі  помираю,але  не  пам'ятаю  свого  життя.Я  в  іншому  тілі  і  мені  тут  так  холодно,але  я  не  здатна  побачити  середовище  ,  в  якому  я  тепер,бо  я  осліпла.Я  стала  снігом...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172114
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2010


Я - Вбивця

Нарешті  я  прокинусь  у  сні
та  переріжу  всі  свої  дні.
Я  лежу  в  осінній  траві.
У  мене  руки  в  крові.
Тепер  можу  вільно  мовчати,
бо  я  народжена  вбивати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172089
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2010


Знову пахну тобою

Залишила  тобі  свої  сигарети.
Я  не  втратила  дотик  твоєї  руки.
Збираю  всі  твої  газети
і  пам'ятаю  запах  муки.
Після  злиття  відчуваю
твоєї  порожнечі  смак.
Так  дивно  від  тебе  втікаю,
ламаючи  життєвий  знак.
Я  знову  пахну  тобою,
мене  пожирає  час.
Наче  німою  весною,
безкінечність  цілує  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171928
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010


Рідна стеля

Вдивляюсь  в  безкінечність  стелі,
що  ховає  наелектризовані  пустелі.
Тіні  закопують  мене  в  пісок,
а  струм  в'ївся  в  мій  висок.
Рідна  стеля  знову  оживає  вночі,
коли  з  думками  роправляються  палачі.
Тепер  до  стелі  сухими  віями  доторкаюсь.
Із  штукатуркою  в  оазисах  ховаюсь.
Які  безмежні  її  простори.
Тільки  не  відкривайте  штори,
бо  я  впаду  на  підлогу,
забуду  до  стелі  дорогу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171513
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010


Музикант

Ти  сів  в  астобус
не  докурив  сигарету.
Пройшов  ввесь  глобус,
перед  тим  купив  газету.

Між  реальностями  мандрував,
спав  у  підземних  переходах.
З  своєю  скрипкою  фліртував
та  грав  вночі  на  сходах.

Ти  міняв  своє  життя.
Тебе  любила  самотня  воля.
По  вулиці  збирав  сміття.
Не  втекла  музиканта  доля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171509
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010


Рецепт

В  голові  фіранки,
вийти  за  рамки,
виловити  кукурудзу  з  банки.
відпустити  її  на  волю,
що  являється  дикою  грою.
З'їсти  себе  самого,
проблюватись  ,а  тобі  смачного.
А  ти  це  хто?
Ти  -  це  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171321
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010


Гібридизація людства

Суспільна  моральність  на  нулі.
Мене  шукай  в  дитячому  сні.
Коронація  брехні.

Всесвітнє  спалення  мозгів.
Шукай  мене  серед  койотів.
Модернізація  ідіотів.

Давайте  пришиєм  крила  корові.
Мене  шукай  в  калюжі  крові.
Приватизація  любові.

Смакові  якості  назавжди  стерті.
Шукай  мене  на  життя  концерті.
Авторизація  смерті.

Б'юсь  головою  з  стіною.
Мене  шукай  в  купі  перегною.
Гібридизація  створена  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171276
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010


Вагітна жінка

Вікно  розбило  світ  на  дві  частини,
а  наш  годинник  спішить  на  півгодини.
В  моєму  волоссі  плутається  сніг,
а  любов  до  вагітної  жінки  -  збіг.

За  вікном  простір  контрастний,
а  її  міокард  просто  прекрасний.
Я  у  внутрішнє  щастя  закохалась
та  в  її  новій  алегрії  сховалась.

Перед  вікном  розмножується  усмі́шка,
Вона  емоційна,як  вагітна  кішка.
Хімічним  поглядом  воскрешає
і  електричний  маньяк  в  мені  оживає.

Я  кину  ілюзіями  у  вікно,
воно  розіб'ється  ,як  в  кіно.
І  ти  вийдеш  в  нього  із  зиготою,
поправивши  своє  каре  турботою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171081
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2010


Тринадцять крапель до самознищення

1
   Холодна  кава  і  віск  на  столі.  Сліпий  кіт  –  єдине  джерело  тепла  .  Час  обирати  ,яке  око  перше  пожиратиме  темноту.  Все  ж  таки  наважився,  відкрив  ліве  око  і  усвідомив,  що  я  ще  досі  живий.  Два  бажання  :    покататись  в  метро  і  випити  пива!  Дорахував  до  чотирьох  і  мозок  послав  активацію  функції  «  справить  нужду»  ,  а  звідкілясь  доходили  звуки  швидкісного  поїзда.  Відкрив  праве  око  і  відчув,  що  зіниця  луснула  ,  як  повітряна  кулька.  Це  ефект  яскравих  вогників,  що  відчули  запах  гелію  і  тепер  спрямували  своє  залізне  тіло  на  свою  майбутню  жертву.  Акула  підземної  електрики  кожного  дня  виштовхує  із  своєї  порожнечі  тисячі  бездарних  організмів,  які  плодяться  заради  нової  смерті.  Звук  в’їдався  в  мої  барабанні  перетинки  і  жадав  крові  .  Бля,  потрібно  бути  обережнішим  зі  своїми  бажаннями!  Чому  невідомий  жіночий  голос  не  повідомив  про  прибуття  швидкісного  поїзда?  В  мене  сьогодні  буде  найжалюгідніша  смерть.  Я  навіть  не  встигну  виконати  передсмертне  бажання.  
   Четверта  платформа.  Кожного  року  орнамент  на  протилежній  стіні  стає  останнім,  що  бачать  самогубці  перед  кроком  у  залізні  пащі  хижака.  Він  ближче,  ніж  я  думав,  а  мої  думки  сильніші.  Я  навіть  не  встигну  побачити  всі  спогади  чи  дорахувати  до  нескінченності  як  він  почне  ласувати  мною…  Мить!  Відшліфовані  рейки.  Тіло  навпіл.
2

-  Ласкаво  просимо!
-  Ммм…Де  я?
-  Всі  попередні  роки  ти  запитував  «хто  я?».  Насолоджуйся  ,людино,  ти  Тут!  –  відповів  саркастично  Голос.

 Знову  сонце  світить  до  гори  ногами.  Відчуття  холодного  вакууму.  Місце  здалося  знайомим  мені,  але  я  тут  ніколи  не  був.  Вакуум  скидався  на  лабораторію  лікаря-маньяка  ,  який  проводив  досліди  над  людьми  у  пошуках  безсмертя.  Ніхто  ніколи  не  дізнається  про  його    заручників.  Вагітна  жінка  над  каміном  замість  трофея  оленячої  голови.  На  протилежній  до  моїх  очей  стіні,  а  так  як  я    лежу  прикутий  до  хірургічного  стола,  це  можна  назвати  стелею,  висить  табличка  з  надписом  :  життя  визначається  бажанням,  необхідністю  і  уникненням  смерті.  Перпендикуляр  до  підлоги  з  кольорових  ниток,  якими  зшито  частинки  мого  тіла,  що  тепер  знову  здатні  вдихати  азот,  бо  властивість  перетворювати  повітря  на  вуглекислий  газ  вийшла  з  моди.  На  кінці  перпендикуляра  ,прибита  цвяхом,  як  підошва  від  зимового  взуття  ,  скляна  чаша.  Для  чого  вона  там  я  ще  не  усвідомив  так  як  і  не  усвідомив  де  я?  І  що  зі  мною?

-  Якщо  різати  час  хвилинами,  то  він  перетвориться  у  воду  .  Початок  життя  піде  і  не  вернеться,  –  знову  Голос.
-  Що  відбувається?  Нічого  не  можу  зрозуміти.
-  Та  ні,  ти  розумієш  занадто  багато,  тому  все  перетворилось  в  ніщо.  Прочитай  мої  думки  і  ти  станеш  нічим!  Дивись.  Це  для  тебе!  

   Стеля  почала  сльозитись  ,  як  невиспані  очі,  волога  стікалась  в  одну  точку.  Егоїзм  вони  сприяє  витісненню  найслабшої.  Поштовх  молекул  у  спину  і  вільне  падіння.  Крапля,  в  фізичному  розчаруванні  не  здатна  змінювати  свою  траєкторію  ,  відірвалась,    перпендикулярно  впала  і  розтеклась  по  дні  чаші.

-  Перша!    Перетворись  в  мого  двійника.  Просто  кажучи  –  будь  собою.
-  В  мене  й  так  немає  вибору.
-  Точніше  в  тебе  немає  виходу.
-  От  лайно!  Завис  у  власному  мозку.  Треба  було  дотримуватись  інструкції.
-  Друга!  Ідіот!  Це  я  складав  тебе  по  інструкції  ввесь  твій  період  існування  .  Щоб  бути  впевненим  у  справності,  бо  гарантію  ми  не  видаємо.
-  Складав?!  Для  чого?  Система?
-  Третя!  Непорушна  система  конструктора.  Творці,  а  люди  називають  нас  богами  і    вірять  в  добро  і  зло.
-  Ось  де  зароджується  брехня,  проходить  через  фільтр  і  потрапляє  в  мозок  людей.  В  їхній  ж  голові.
-  Четверта!  Якщо  ти  мовчав,  то  це  не  означає,  що  ти  брешеш.  Земля  –  технічний  проект,  а  точніше  дослід.  Наслідки  і  кінцевий  результат  появляється  тільки  після  смерті  піддослідного,  у  його  ж  власній  голові.
-  Хм,  а  віра  людей  –  це  тільки  маневр,  щоб  відволікти  увагу?
-  П’ята  !  Ні,  вони  й  так  ніколи  не  доберуться  до  істини,  бо  самі  ж  створюють  собі  недолугі  теорії.  А  віра  є  для  того,  щоб  було  чим  зайнятись  у  вільний  від  вільного  час.
-    А  ми,  ті  хто  вийшов  з  гри?  Що  з  нами  далі?  Який  тоді  світ  насправді?
-  Шоста!  Ви  перебуваєте  у  макеті.  Ви  плоди  ,  які  тепер  готові  до  консервації  на  зиму.
-  Плоди?  Макет  у  формі  дерева,  а  як  щодо  теорії,  що  Земля  -  кругла?
-  Сьома!  Кожна  теорія  потребує  доведення.  Доведення  потребує  точності.  Шар  брехні  будь-де,  деформує  уявлення  про  все.
-  Повернутись  до  початку  ,  ще  не  означає  ходити  по  колу.
-  Восьма!  В  даному  випадку  рух  по  перевернутому  трикутнику  .  Людина  досягає  того  рівня  ,що  їй  подобається  життя  і  просто  зупиняється.  Якщо  в  її  існуванні  немає  руху,  то  в  неї  вийшов  термін  придатності.  І  вона  не  підходить  для    споживання.
-  Практичне  порівняння  смерті  з  кисломолочними  продуктами.  А  що  далі?
-  Дев’ята!  А  далі  так  зване  людське  чистилище,  де  їм  вказівним  пальцем  мають  тикнути  вгору  чи  вниз.  Це  виглядає  ,як  сортування  перцю.  І  хто  до  такого  додумався?  Насправді  вони  потрапляють  сюди.
-  Сюди?  Але  ж  я  у  своїй  голові  і  всі  сюди  ж???
-  Десята!  Ні,  кожен  в  свою  голову.  Є  так  звана  Атмосфера  мозку  для  кожного  особисто.  Всі  генії  ,на  винятком  кількох  невезучих  ,  які  потрібні  для  балансу  ,  йде  на  спалення.  А  решту  просто  потрапляють  у  нове  тіло.
-  А  як  щодо  спогадів?
-  Одинадцята!  Людський  мозок  ,  як  касетна  плівка  чи    CD-RW  .  щоб  записати  щось  нове,  потрібно  стерти,  те  ,що  вже  міститься  в  пам’яті.  Крувообіг  спогадів  з  витіснення  інформації.  
-  Тепер  це  пояснює  те,що  я  нічого  не  пригадую.
-  Дванадцята!  Не  переживай  ,  скоро  в  твоїй  голові  поселяться  нові  планети.
-  Планети?  В  моїй  голові  Космос?
-  Ха,  а  ти  як  думав?  Люди  створюють  все  по  своєму  образі  і  своїй  подобі.  В  кожного  в  голові  своя  галактика.  Космічний  простір  ,  насичений  думками.  Ви  просто    не  усвідомлюєте,  що  самі  утворюєте  простір  за  власним  макетом.
-  Стоп.  Я  напевно  просто  божевільний.
-  Тринадцята!  До  речі,  твоє  тіло  ще  досі  не  знайшли.  Вітаю.  Ти  тепер  один  із  нас.  Ні,ти  не  божевільний,  ти  просто  помер.

 Так  21  жовтня  я  опинився  в  тілі  маленької  дівчинки.  Тепер  свідомо  керую  її  Всесвітом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170891
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2010


Повія

До  ранку  займалась  коханням  з  музою,
а  тепер  сплю  з  магнітною  медузою.
Ти  -  суспільна  самозванка,
 а  медуза  -  безплідна  коханка.
Спершу  ти  ерекцію  мозку  викликала
і  мене  всю  ніч  задовільнала.
А  потім  в  моє  дзеркало  втекла,
а  я  там  антонім  свій  берегла.
Ти  ж  душевна  повія,
тебе  трахає  кожна  мрія.
Ми  з  тобою  сигаретним  димом  напивались,
у  шафі  п'яні  пристрастю  наливались.
В  акваріумі  плавала  муха,
а  моя  муза  -  дешева  шлюха.
Хватить  себе  продавати!
Я  більше  не  хочу  писати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170784
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2010


6 мільярдів патронів

Завтра  я  виграю  в  лотерею.Виграш  отримаю  в  покритій  іржею  та  мохом  коробці.Чи  то  буде  скриня,але  яка  різниця?Вміст  однинаковий  -  6  мільярдів  патронів.Так!Я  найбагатша  істота,бо  володію  вашими  життями.Нарешті  я  продезинцікую  третю  від  Сонця  планету.Куплю  пістолет.Час  веселитись,жалюгідні  істотки.  6  мільярдів  мізків  на  стінах  та  в  двічі  більше  пустих  очей(хороша  колекція  трофеїв).Незлічені  літри  мутованої  крові,нарешті  трава  поміняє  колір,  а  небо  відновить  смак.Зупиниться  час,повітря  стане  чистим  і  ми  переможем  старіння.Звірі  дізнаються,що  таке  егоїзм  і  перестануть  розмножуватись.Ідеальна  тиша,тільки  краплинки  крові,які  падають  у  суміш  під  ногами,озвучують  прохання  не  знищувати...Закурю  сигарету,сплетену  з  чужих  губ.Остайній  раз  затягнусь  життям.  З  своїм  трупом  я  танцюватиму  танго.А  що  ти  зробиш  з  своїм  тілом,людинко,коли  я  дорахую  до  трьох?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170671
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2010


Блюз

Зроби  крок  в  небо  –  і  ти  відчуєш  на  дотик  хмаринки.  Ти  тільки  не  дихай.  Зробиш  вдих  -  і  ти  втратиш  здатність  бачити  кольори.  Поглянь  із  висоти  ,  як  засвітяться  ліхтарі.  Хтось  має  ключ  від  цього  світу,  але  тут  немає  дверей  .  Через  вікно  прокрадається  мелодія  блюзу.  Її  співає  чоловік,  якого  покинула  кохана  жінка.  Він  сидить  на  вчорашній  газеті.  Позаду  мільярди  цигарок  та  бокалів  з  сльозами,  а  я  стою  позаду  нього  і  тримаю  пурпуровий  капелюх  .  Монети  танцюють  свій  останній  танець  ,  але  я  не  відчуваю  нічого.  Дивлюсь  в  одну  й  ту  ж  ілюзію.  Світло  ліхтаря  манить  мене,  немов  нічого  метелика.  Палаючі  крила  дають  змогу  побачити  ,що  там  за  небесами  ,  але  мені  цього  не  потрібно.  Мені  необхідні  спогади.    Саме  в  цю  мить  ти  поселився  у  моїй  подушці  ,  і  я  бачу  тебе,  бо  це  все  тільки  сон,  який  змінив  до  невпізнанності  мову  поглядів,  малюнок  зіниць.  Але  я  теж  уві  сні,  бо  сплю  не  я,  не  ти  ,  а  –  чоловік,  що  співає  блюз.  Ми  стали  його  рабами  у  цьому  сновидінні  й  проживемо  кожний  крок,  який  він  для  нас  вигадає.
   Раптово  я  прокинулась  уві  сні  у  тілі  полярної  ведмедиці(які  ж  вони  прекрасні  білі  ведмеді).  Нещадно  розірвала  написаний  для  нас  сценарій,  але  ти  залишився  там  ,  по  той  бік  декорацій.  Але  хто  ти  ?!  Стою  між  порохом  і  повітрям  нашого  міста,  вслухаюсь  у  тишу.  Але  не  чаю  відповіді,  навіть  птахи  змінили  свою  радіохвилю.  Ще  мить  –  і  розцвітуть  вечірні  квіти,  вони  самотні,  бо  бджоли  попрямували  в  наше  «завтра».  Ще  мить  –  і  мою  тишу  розчинить  стукіт.  Але  ж  дятел  полетів  у  відпустку!  Чую!  Чую  стукіт  серця,  але  не  свого  :  в  моєму  сіли  батарейки.  Я  чула,  як  б’ється  твоє  серце…  Так  хто  ж  ти?  Знову  тиша…  Озираюсь  навкруги,  а  навколо  мене  біль  на  двох  ногах  та  з  мобільним  телефоном,  а  між  болем  з  двома  руками  плутається  щастя.  А!  Це  ж  люди!  Незважаючи  на  калюжі  та  на  туман,  вони  плетуть  національний  вінок,  але  поглянь  :  квіти  отруйні.  Ти  так  жадібно  вдихаєш  токсичний  пилок,  а  потім  мінишся  і  жалиш  мене.  Хто  ти?  Ти  –    трьохголовий  звір,  але  твої  голови  перебувають  в  тетраедричному  зв’язку  ,  бо  одна  –  німа,  друга  –  глуха,  а  третя  –  зовсім  сліпа.  Вони  одна  від  одної  на  максимальній  відстані,  тому  ти  мовчав,  став  одним  цілим  зі  мною,  але  не  запитав  дозволу  і  навіть  не  попередив.  Тепер  мені  не  так  самотньо,  бо  ти  поселився  в  мені.  Інколи  я  даю  в  оренду  тобі  своє  тіло,  але  беру  думки  як  плату  за  це.  Ти  допоміг  мені  відчути,  яке  на  смак  життя.  А  знаєш,  моє  пахне  ваніллю,  розчинною  кавою,сигаретним  димом  та  пилом  старих  книжок,  тепер  я  можу  довірити  тобі  свої  таємниці,  бо  ти  –  це  я  .  Не  покидай  мене,  бо  я  полюбила  життя.
 Я  здатна  знову  бачити  кольори.Знову  чаю  моледію  блюзу  -    це  музика  мого  дихання.  Поглянь,  а  чоловік  -    це  ж  наша  тінь!  А  хіба  тіні  бачать  сни?  За  вікном  ледь  розвиднюється,ще  п'ять  хвилин  і  чоловік  зникне,забравши  капелюха.  Вже  час  прокидатись,але  так  не  хочеться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170491
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2010


Каштани

Загубили  свій  простір  і  час,
Безкінечні  розмови  поглинають  нас.
Я  люблю  з  тобою  курити.

Як  добре,що  ти    навчилась  чути
мій  тургор  думок  без  отрути.
Я  люблю  з  тобою  мовчати.

Важкі,  п'яні  штори,
нічні  пластмасові  узори.
Я  люблю  з  тобою  плакати.

Пуля  застрягла  у  віску,
а  ми  з  тобою  лежали  в  піску.
Я  люблю  з  тобою  помирати.

А  пам'ятаєш,  як  ми  збирали  каштани?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170484
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2010


Залежність від божевілля

Лежу  серед  степу.Трава  ріже  голе  тіло.Вростаю  в    незайману  землю,пускаю  в  неї  своє  коріння.Руйную  земну  кору,а  потім  магма  затікає  в  мої  вени.
Доберусь  до  ядра  і  вип'ю  з  ним  келих  холодного  чорнила.Розцвіту  темно-синім  квітом  ,  і  вітер  буде  гвалтувати  мої  пелюстки,але  я  мовчатиму.Віддамся  його  пориву,щоб  не  зламатись  і  не  впасти  обличчям  в  пом'яту  безодню.Дочекаюсь  ночі  і  плакатиму  з  місяцем,який  буде  просто  мовчати  і  невпинно  курити  зорі...Моє  стебло  затерпне  від  туману.Мені  потрібна  доза,але  сонце  не  сходить  вже  двадцять  третій  день.Кілометри  невідомого  простору  відділяють  мене  від  рою  диких  комах,що  летять  по  мене.Ще  одна  вічність  і  чорно-білі  метелики  зірвуть  мене.Я  стану  однією  з  них  і  коли-небудь  подарую  тобі  залежність  від  божевілля...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170313
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2010


Мухи

Вони  сиділи  голі  на  стіні,
вчепившись  віями  за  тіні.
Вони  курили  там  свої,
завернуті  у  штукатурку  мрії.
Її  очі  танцювали  танго,
а  він  хотів  кусочок  манго.
Злетів  здійснити  свій  каприз,
а  вона  впала  бризом  вниз.
Чорт,знову  муха  в  стакані.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170295
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2010


Мило

Час  збирати  ванільне  каміння
у  серці  мильного  створіння.
Воно  статево  дозрівало
та  з  божевіллям  цілувало
фабричі  лиця  у  бокалі.
Замість  мозку  бульбашки  із  сталі.

Небесна  іржа  на  нижній  губі,
воно  подарує  життя  тобі,
якщо  ти  залишишся  у  своєму  сні,
годуючи  Полярних  ведмедів  на  дні,
а  якщо  ні,
то  Всесвіт  розчавить  між  вокзалами,
а  ведмеді  стануть  пустими  причалами.

Заберіть  руки  від  природи,
божевільні  суспільні  уроди.
Ви  така  ж  тварина,
тільки  назвали  себе  "людина"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169724
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.02.2010


Діагноз

Не  уникнути  клінічної  смерті,
стереотипи  погрузились  в  наркоз.
Всі  ознаки  життя  стерті,
а  у  твоїх  стандартів  лейкоз.

Твоє  тіло  роз'їдає  кома.
Магматичне  виверження  мозку.
Тобі  вшили  закон  Ома,
думки  включай  у  переноску.

Солодкий  розтин  мезантропії
виявив  душевну  інфекцію.
Час  пройде  курс  терапії
і  введе  в  життя  ін'єкцію.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168687
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.01.2010


Натуральність

Пил  одноатомного  міста
поглинув  глухонімого  натураліста.
Одна  смерть  змінила  світ.
Можливий  без  крил  політ?

По  тротуарах  їздять  машини,
а  по  небу  розкидані  шини.
Під  землею  летить  вертоліт,
він  знищив  наш  неоліт.

Об  дощову  хмару  розбився  корабель,
рештки  приземлились  на  анімізм  земель.
Метро  пливе  по  шосе  роками,
а  сонце  світить  до  гори  ногами.

Автобус  пливе  гірською  річкою.
6  мільярдів  портретів  з  чорною  стрічкою.
З  колії  зійшла  життя  аксіома,
на  жаль,кількість  жертв  вже  давно  відома.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168668
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.01.2010


Вона німа

Запах  весни  у  її  волоссі,
залишки  молока  на  підноссі.
На  долонях  шоколад,
а  під  нігтями  ілюзорний  лад.
Червоне  вино  на  віях,
згоріла  буденність  у  мріях.
У  болоті  втопились  міста,
тиша  зшила  уста.
Вона  німа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168662
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.01.2010


Руйнація

Безкінечність  поглинула  ще  одну  годину.
Маньяк  згвалтував  в  підвалі  дитину.
Дикі  собаки  роздерли  її  тіло,
а  бездомні  люди  з'їли  жертву  сміло.

Сьогодні  вагітна  жінка  померла.
Вона  наше  небо  стерла,
а  лікарі  розлили  по  мензурках  її  кров
і  випили  за  любов.

Сьогодні  він  купив  патрон,
його  реінкарнація  переступила  через  кордон.
Самоіснування  зоховав  у  коробку
і  прикріпив  самознищення  як  доробку.

Руйнуймося  браття.
Чи  може  хватить  болі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167259
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2010


Їй добре в собі

Токсична  суміш  підталого  снігу  і  самотності  в  моїх  черевиках.Обміняла  свої  шнурівки  на  рожевий  зефір.Приютила  його  у  своєму  серці  разом  з  вечірнім  туманом  і  серце  стало  липким.
 Зима  залила  в  мій  простір  кислоту  і  почала  будувати  там  своє  суспільство.Захлинаюсь,захлинаюсь  поступово  і  болісно.Цементна  брила  стискає  мене  з  усіх  сторін  горизонту,але  не  може  розчавити.Вона  вбила  в  мені  людяність.Причин  надто  багато,тому  я  не  моду  відповісти  "чому?".Не  має  значення  якого  кольору  світ,фломастери  і  так  всі  однакові  на  смак.Краєвид  з  вікна  замінили  рекламні  постери.Втратила  інтерес  до  всіх  істот,вони  не  викликають  в  мене  почуттів,окрім  сліпого,бездомного  кошеняти,що  дає  шанс  переступити  через  самогубство.Похорон  дотику  і  погляду,залишаюсь  тільки  я  і  моя  самотність.Їй  добре  в  собі.
 Живу  далі,все  більше  переконуюсь  в  бездарності  людей  у  всіх  випадках  та  розумію,що  й  я  найпростіша  форма  існування,яка  хоче  літати,але  це  неможливо.Я  сліпа,але  мені  не  потрібна  милість  від  людей.Така  істота  ,як  я,  нездатна  кохати,але  це  єдиний  вихід  відчути  щось  приємне(навіть  на  дотик).
 Кімнатна  темрява,але  навколо  все  відоме,вивчене  поглядами.Тільки  чуже  світло  пронизує  штори,що  захищають  мене  від  навколишнього  світу.Сльзи  стікають  по  гарачьому  обличчі  і  зникають  в  мокрому  волоссі.Переосмислення.Вони  ніколи  не  повернуться  назад,бо  вони  не  блакитні,а  чорно-білі.Серце  б'ється  занадто  повільно  і  протяжно  боляче.Все  навколо  перевернулось,а  я  залишилась  незрушно,тільки  всередині  все  змішалось  ,дещо  розбилось  і  перетворилось  в  отруту,яка  підтримує  моє  існування.Як  до  божевілля  хочеться  прокинутись  по  той  бік  декорацій

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167099
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2010


Простір

Прозорий  метелик  кидається  на  грати  вій  з  відчаєм  сліпого  птаха,що  сам  собі  сниться.Це  нічний  метелик,що  збирає  попіл  з  трави  та  моїх  лодонь.В  лодонях  тонуть  сльози  та  відчай  людей.Відчай  посилився  в  їхніх  очах,  які  мають  колір  стиглої  вишні.Такі  очі  ніколи  не  стають  каламутними  або  прозорими,засклілими  чи  холодними,вони  завжди  виразні,  як  наелектризований  туман.Цього  разу  очі  були  закритими,повіки  натянуті  вітром.На  асфальті  лежали  вони,розпроставши  руки  і  ноги,міцно  й  солодко  спали,панував  такий  блаженний  спокій.В  цю  мить  відчула,що  людський  світ  не  існував  для  мене.Відчувала  своє  тіло  ,  свій  матеріальний  образ  усього  лише  ілюзорною  проекцією  світу  людських  уявлень.Мене  вражає  обмеженість  цього  світу.Розбиває  стіну  обмеження.Дивлюсь  на  руку  з  годинником.Замість  циферблада  на  ремінці  кнопка  ENTER  у  приподньому  вигляді.СТОП...але  ж  я  не  маю  годинника.А  якщо  натиснути?Натиснула!Все  стало  паперовим,  а  люди-  пластилінові.Це  все  пластмасовий  простір  чи  то  скляний.Виникає  бажання  сміятись  чи  то  плакати...Неможливо  розібратись  ,що  це  навколо  мене.Невже  я  в  банці?Хочу  зробити  вдих,  але  ж  це  пластмасовий  простір,  кожний  вдих  мене  вбиває.Мої  зіниці,  вони  реагують  на  світло.Все  розпливається.Дивлюсь  на  годинник  ,  а  там  кнопка  ESC.Один  дотик...  знову  просте  усвідомлення  газоподібного  простору.Кривавий  терор  обох  реальностей.Я  знову  тут.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166212
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010


Моя геометрія

Через  вершину  квадрата  
пройшла  моя  паралель.
Сьогодні  зруйнована  хата
вдивляється  в  перпендикулярність  алей.
Відрізок  мого  існування
не  належить  цій  площині.
Марні  підсвідомі  катування
мого  мозку  в  розчині.
Гострий  кут  не  поможе  тобі
довести  мою  теорему.
Діагональ  залиш  собі,
а  мене  впиши  як  проблему.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166009
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010


Он-лайн

Інтернет  -  повітряна  кулька  з  ідеями.
Віртуальне  життя  переповнене  лакеями.
Тут  не  потрібна  парасоля,
але  всіх  цікавить  твоя  вигадана  доля.
Сновидіння  замінив  спам,
а  смайлики  кохаються  знову  Там...
На  форумі  тонуть  кораблі,
а  внутрішні  меблі  вже  не  потрібні  мені.
Новітня  маска  -  аватар,
а  на  сусідній  вулиці    помер  кулінар.
Всіх  пожирає  залізна  павутина,
а  на  стіні  гниє  картина.
Гравітаційного  запаморочення  матерія,
середовище  перенасичує  нова  серія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165615
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010


ЗАПЕЧЕНИЙ ІДОЛ

3апхати  голову  в  духовку.
Режим  зими,
а  твого  кота  -    в  мікрохвильовку.
Губи  повинні  стати  голубими,
а  зіниці  в  кота  -  пустими.
Помінятися  з  котом  місцями.
Викопати  дві  ями.
У  вену  дозу  тваринної  смерті,
а  шпалери  у  серці  здерті.
Тіло  пухнастого  клубка  закопати.
В  другій  ямі  мозок  шукати.
Щоб  нового  бога  замаринувати  в  банку,
який  б  міг  штори  відкривати  зранку    
і  воскресіння  організувати  котам  ,
щоб  новий  життєвий  цикл  розпочати  нам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165572
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010


Ритуал

Ти  -  ліжко,
а  я  -  твоя  подушка.
На  столі  розбита  кружка.
Створим  диво  нейтралітету,
а  за  вікном  знову  оргія  етикету.
На  екрані  чорно-біла  ера,
згнила  остайня  гарна  манера.

Ти  -  стеля,
а  я  -  твоя  підлога.
Між  нами  логарифмічна  дорога.
Зворушливий  жест  безпорадності
не  замінить  смак  складності.

Ти  -  вічний  титан,
а  я  -  твій  міф  безсмертний.
В  моєму  житті  ти  -  просто  смертний.
Ритуал  відчуттів  -  кохання,
а  німб  генія  -  чарівне  зізнання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165370
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010


Тіло фаршироване коханням

Зробити  розтин  снів,щоб  оприділити  рівень  кохання.Розтин...Він  вкаже,куди  потрібно  складати  сльози.Натиснути  на  зелену  кнопку,що  прилипла  до  правої  легені,тоді  пожовкле  листя  буде  падати  на  дощові  хмари.Тримати  тіло  під  дощем,  а  потім  феном  висушити  ввесь  мозок.Вийняти  внутрішні  органи.Вичавити  сік  із  армагедома  і  змішати  з  лимонною  кислотою,щоб  змастити  тіло  зсередини.Запечене  серце  пришити  до  легень  і  нарізати  соломкою  фотопапір,засипати  все  цукром.Із  зрачків  вичавити  погляд  і  додати  до  суміші.Коли  вітер  буде  летіти  на  захід,начинити  тіло,зашити  поцілунками,змастити  шоколадом.Зберігати  при  температурі  637  градусів  Цельсія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165201
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010


Ляльки

-  А  ти  вмієш  готувати?
-  Готувати  вмію,  а  що?
-  Тоді  приготуй  мені  життя  ,хочу  спробувати  його  на  смак.

Пластикова  коробка  з  рожевою  оправою,  а  в  середині  прикуте  мідними  дротикам  пластикове  тіло  .  Нічого  особливого,  проста  безмізка  лялька.  Але  люди  завжди  створюють  все  по  своєму  образі  і  подобі.  Загубившись  в  павутині  матеріального  ромба,  нічого  окрім  своїх  проблем  егоїстична  особа  не  бачить.Навколо  кожного  з  нас  пластикова  коробка.  Всі  як  ляльки  на  одне  лице  і  з  однаковим    розміром    ноги.  Стоїш    на  вітрині  і  рахуєш  пилинки,  що  приходять  з  іншої  реалії  і  осідають  на  твою  оболонку.Твоє  тіло  не  підвладне  часу,  а  мозок  навіть  не  усвідомлює  існування    чогось  іншого  окрім  свого  власного  пластикового  носа  ,  яким  навіть  не  можна  вдихати  повітря.  Рано  чи  пізно  прийде  Щось,  і  Воно  стане  твоїм  богом,  який  витягне  тебе  із  коробки  і  дасть  тобі  безглузде  і\'мя.  Ласка  просимо!  Тебе  купили.  Тепер  тобою  буде  гратися  твій  бог,  Але  ти  його  не  будеш  відчувати,  так  само  як  і  плин  час,що  породжує  Нудьгу  у  голові  бога.  Тому  з  часом  тебе  поставлять  на  поличку  або  викинуть  чи  просто  віддадуть  новому  богові.
 Якщо  прогризати  оболонку,  то  життя  буде  на  смак  як  пластик,  але  це    проста  підсвідома  брехня,  якою  ми  живемо,  заради  якої  пересуваємось  із  сьогодні  в  завтра.  Замкнуте  коло  ,  в  якому  нема  початку,Але  є  кінець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165196
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010


Рулет буденності

Інгредієнти:
1  кг  буденності  ;
сіль,перець;
3-4  мрії;
зерно  пафосу;
15  г  задоволення.

Спосіб  приготування:

1.Нарізати  маленькими  кубиками  буденність,добавити  пропущені  через  м\'ясорубку  мрії,посолити,поперчити,посадити  зерно  пафосу,висипати  задоволення  і  перемішати.
2.Виложити  суміш  на  долоні,завернути  герметично  у  шкіру.
3.Закинути  це  у  киплячу  голову  і  варити  1.5  год.
4.Зняти  плівку  і  подавитись!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165148
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010


Фотошоп

Відфотошоплена  реальність,
де  дім  із  карт  -  брутальність.
В  кишені  кришталева  дифузія,
а  на  стелі  двохвимірна  ілюзія.
Паралельні  перехрестя  на  стіні,
де  втопились  чужі  тіні.
Голубий  фон  під  твої  рамки,
а  попереду  ще  дві  розбиті  банки.
Скляні  кроки  до  надії,
з  понеділка  недоступні  мрії.
Востайнє  розігрій  мої  мертві  долоні,
вчорашній  сигаретний  дим,
а  навколо  всі  обличчя  в  полоні.
Я  застрелю  тебе  ще  зранку.
Вибач,але  сьогодні  не  буде  сніданку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165146
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010