| Сторінки (1/48): | « | 1 | » |
Пробачте, любий, за кохання,
За спраглий крик моїх романсів,
Душі розпечені страждання,
Що рознеслися з першим вальсом.
За роз’ятрені серця рани,
Тривоги завдані щоранку,
За те, що вами не кохана,
За те, що граю у мовчанку.
Пробачте милий мій, за втому,
Пекельні крики світанкові,
Що ви не ночували вдома,
Бажану гріючи в розмові.
Пробачте страх, пробачте осінь,
Яку в житті для вас створила
Я вас образити не хочу,
Давно вже знаю, що не мила.
Але дозвольте ще востаннє,
На вас свій погляд зупинити,
Не принесу вже вам вмовляння,
Знайду ще сили залишити.
І все одно, що іній лютий
Зимою в серці простягнеться,
Що вас не зможу я забути,
Але скажу: „Усе минеться”.
Я віднайду ще шлях відради,
Знайду у серці диво-ліки,
Пробачте, любий, за образи,
Я залишаю вас навіки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2011
- Я тебе лиш кохаю, тобі серце віддам.
- Жаль, та тільки не вірю цим брехливим словам.
- Я для тебе хоч зірку, хоч півнеба дістану.
- Все дарма, бо твоєю вже ніколи не стану.
- Можу квітів мільйон простелити під ноги.
- Не прийму й не оціню твоєї я спроби.
- Чому очі німі й не палають вуста,
чом до мене твоя замертвіла душа,
і немає любові, і немає поваги?
- Ти все знаєш і сам – не пробачу я зради.
- Та повір же, в нас буде прекрасне життя.
- Не потрібні мені всі твої каяття.
- Я для тебе що хочеш зроблю і куплю.
- Я не річ, і „подачок” твоїх не люблю.
Хочу тільки одного:
щоб усі покоління, міста і роки
знали істину чистої щастя ріки –
крізь бажання, незгоди, тривоги і гідність,
головною в стосунках залишиться вірність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2010
Зустрілися тілами ми давно,
Та не були поєднані душею,
В одну прекрасну мить якесь кіно
Реальністю постало перед нею.
А хто ж вона ? – солодка та любов
Що чашу розпиває,
У серце стукає холодне знову й знов,
І лід гарячим полум’ям змиває...
Ти став студентом, в місті повсякчас,
Побачив у житті дівчат багато,
І не могло щось поєднати нас,
Хоч поєднало – й це дивакувато.
Спочатку навіть смішно все було,
З нас глузували друзі і знайомі,
Але кохання впевнено росло,
За нього було небо і ті зорі,
Що стали свідками нестримних почуттів,
Що слів не розуміють – тільки жести,
Дурман спокуси голову п’янив,
Ми в один день готові були вмерти.
Прогнози часто роблять у селі:
хто з ким і як, коли, до чого йде це.
І в нас вони, як прийнято, були
Всі говорили: скоро все минеться.
Іронізуючі із докором слова
За спиною звучали щогодини,
Та все дарма, усе дарма, дарма!
Бо стала я тепер твоя дружина.
І хай говорять злі всі язики,
Комусь же й це робити – не провина,
Не сумніваюсь, що кохаєш ти,
І що для тебе я одна-єдина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2010
Тебе гнобили, грізно катували,
Під ноги кидали сплюндроване життя,
Терновими вінками обвінчали,
Надію відібрали в майбуття
Жорстоке гасло: душу розіп’яти
І серце круку дати на обід,
Щоб не змогла ніколи більше встати,
Щоб не залишила й маленький навіть слід.
Та ти не впала, вибралась з неволі,
І не брехня Тарасові слова,
Хоч й скуштувала нелюдської долі
Сьогодні ж волею наповнилась земля.
Тебе продали, мов Христа Іуда,
Не знала правди й милості повік.
Та все минуло, радість! Сталось чудо,
Осіннім вітром відігнало горя лік.
Буяє степ, колоситься пшениця,
В дорогу кличе синя далечінь,
Там пісня мами, батькова криниця,
Калини кущ, дитинства чутно дзвін.
І благодать, що йде з самого неба,
Минули суму й відчаю часи.
Світле майбутнє хилиться до тебе,
Іди назустріч, мчи до нього, мчи!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205550
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.08.2010
Буянить вітер за вікном,
Навпроти ягоди калини,
А я в думках – за тим селом,
Що зберегло іскру родини.
Мій погляд манить навпростець,
Шляхи дитинства майоряться,
Стежки малюю, як митець,
Приємний запах мого щастя.
І хоч ще кінчиком душі
Поблизу дух той відчуваю, -
Минули незворотно дні,
Того, що було, не спіймаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204283
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.08.2010
Ще недавно сонечко так гріло,
Ще недавно травка зеленіла,
А раненько вийшла я із хати:
"О матусю! Скрізь жовтенькі шати!"
Листячко жовтеньке і травичка,
Листячко пожовкло на порічці,
О! Це справжня осінь наступила,
А за літечком так жаль, матусю мила!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194271
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2010
Життя... життя...
Тролейбуси, маршрути
Напишуть повість вічного буття.
Не знаю досі, як той біль забути,
Як серцем пронести німі слова.
Хоч жаль-не жаль,
Не зміниш повороти,
Давно померли стоптані стежки.
Всередині - ще залишки бідноти,
Та що ж робити! - треба далі йти.
Весна-зима,
За ними не встигаєш,
Блокує розум круговий процес.
Не вип'єш і маленьку кружку чаю.
Як треба поспішати до небес.
Чому-за що,
не знайдеш порятунку,
Не скажуть правди вивчені слова.
Хоча... немає кращого дарунку,
Ніж це болюче і стривожене життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194223
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2010
Відпусти мене, доле, залиш,
Я в багатство твоє не вірю,
Не тримай мою душу, облиш.
Краще тіло обвий лютим змієм.
Не правдиві всі раді слова,
Бо безодня їм шлях - більш нічого,
Хай зійде в серці віри зоря,
Відпусти мене, доле, до Бога.
Алфавіти вивчаєм щодня,
Чужі звуки за рідні прийняли,
І релігія вже не свята,
Сто богів розжилися удало.
Кажуть, доля дала власний дім,
А до нього - дітей і достаток,
Чи гордяться нажитим усім,
І за все Будді дякують свято.
Скільки термінів! Карма, інь-янь,
Була б довга й широка розмова,
Та знайди з пекла шлях іще, встань,
Відчини свою віру для Бога.
Недарма ж бо Ісус помирав,
Тебе бачити хоче він щиро,
Він на тебе так вірно чекав,
Будь пророком любові і миру.
Милий Господи, всім нам пробач,
Зупини грішну течію віку,
Бо не хочемо бачити плач,
Віра в тебе не знає хай ліку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193658
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2010
Просто бувають такі дні,
Коли так хочеться заснути
Шукати радість уві сні,
Щоб не прокрався сніжний лютий.
Просто буває така мить,
Коли так хочеться кохання,
Жевріє серце і щемить,
Ніби тривожиться востаннє,
Просто буває такий час,
Коли так хочеться підтримки,
Вона ж втікає все від нас,
Мов до кінцевої зупинки.
Буває, хочеться тепла,
Перед тобою - тільки холод,
Хочеться світла і добра,
В душі - страшний моральний голод,
Шукаєш, мчишся стрімголов,
А там - спустошена дорога,
І в душу лине правда знов,
Що шлях до щастя - віра в Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193636
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2010
З сумом згадую своє дитинство, що проходило у мальовничому селі на Бессарабщині, яке стало для мене настільки рідним, що досі видніються десь вдалечині милі серцю образи. Пам’ятаю теплі літні вечори, коли бабуся поралася надворі біля глиняної плити, а я гралася на стадіоні, який знаходився зовсім поруч, і тільки чекала, коли покличуть до смачного столу. Яке це щастя – вечеряти в напівтемряві з рідними людьми і насолоджуватися такими чистими та світлими хвилинами гармонії. А ще полюбляла спостерігати за вогнищем на городі після того, як зібрали кукурудзу, та ховатися у кланях з подругами. Дні проходили цікаво, весело, бадьоро. Навіть повсякденна робота (а в селі її, звичайно, багато) приносила тільки позитивні емоції. З кожним роком я ставала доросліша, і чим вище піднімалася по східцях життя, тим більше цікавості воно дарувало. Та останнім часом все раптово змінилося.
Мої роздуми не покидає той факт, що світ з кожним днем стає дедалі жорстокішим та байдужішим. Звичаї і традиції забуваються, нація втрачає збереження та продовження своєї історії. А пройшло ж не так й багато часу – років з 10. Ніхто з молоді, та і людей дещо старшого віку, тепер не варить мамалиги, не збирається за вечерею в родинному колі, не відзначає свята. А що вже говорити про національний одяг! Зараз існує тільки одне гасло: «Чим коротша спідниця у дівчат або модніша сорочка у хлопців, тим краще». Магазини заповнені імпортом і домішками. Складається таке враження, що людям це подобається, адже вони охоче купують копчене м’ясо чи сало, вдвічі переплачуючи, аніж готують самі. Легше придбати картопляне пюре чи суп у коробочці та розвести кип’ятком, аніж начистити картоплі і приготувати самому. Краще віддати дві гривні за маршрутку і проїхати двадцять метрів, ніж пройтися пішки. І все це – майбутнє покоління. Тривалість життя наших дідусів та бабусь, які жили в час, коли ніхто не знав про чіпси та сухарики, неординарні відбілювачі, зубні пасти і кондиціонери, складає приблизно 80-90 років. Цікаво, скільки проживувать наші діти, яким ще й року не виповнилося, а ми вже годуємо їх дорогими сумішами. А колись коров’яче молоко розводили водою, і що, хіба не виживали?
Та й міцність і авторитет сім’ї різко внизилися. Немає згуртованості, організованості, спільних традицій. Батьки не цікавляться справами дітей, не влаштовують родинний відпочинок. Снідають, обідають, вечеряють окремо. Немає ніякої цікавинки, ніяких повчальних і розважливих занять, уроків, як це було колись. Зараз діти сміються, як побачать свого однолітка, що випасає корову, чи допомагає на городі батькам. Так і виникає неповага, відмінність соціального статусу.
Раніше існували певні норми моралі, коли сусід допомагав сусіду, друг – другу, багатий – бідному, всі жили злагоджено і мирно. А зараз хіба немає норм моралі? Є. Але люди вирішили, що краще виділити ділянку пам’яті на згадку про похід до магазину за пивом, ніж на їх запам’ятовування та виконання. В наш час і син мамі чи допоможе? Все змінюється, та чи на краще? Напевно, ні. Допоки кожен думатиме тільки за себе, ніколи не повернуться незабутні хвилини щастя. Байдуже, багата людина чи ні, головне, щоб її серце наповнювала щира радість і позитив. Сьогодні досить популярна думка, що все купується і продається. Яка ж черства душа в тих, хто так вважає. Суспільство отруїлося неправдивою реальністю, яку саме собі ж і видумало. Всі женуться за матеріальними благами, думаючи, що в них – впевненість і благополуччя. Отак і живемо ми, сумуючи за минулим, роблячи хибні кроки у теперішнім і, руйнуючи майбутнє.
А, може, потрібно вибудовувати зовсім інші блага – блага духовні? Дайте відповідь на це запитання у своєму серці, без масок і зобов’язань перед кимось і, можливо завтра ви прокинетеся у зовсім іншому світі та з гордістю скажете: «Дякую Тобі, Боже, що подарував мені життя, адже воно – таке прекрасне»!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193430
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010
Позвонила тобі того дня,
Коли вітер гойдав дерева,
Розквітала красуня весна,
Благодать, мов зійшла із неба.
Запитала як справи, життя,
Повідомила: прийду в суботу
Півгодини звучали слова
Про родину, сім’ю, та роботу.
Я сказала – три роки мине
І донька моя піде у школу,
Як секунда дитинство пройде,
Змінять правила, звички та моду.
- Пролетять дуже швидко роки,
Хай ж із правнучки виростуть люди.
Їй бажаю щасливо рости
А мене вже… мене вже не буде.
Не кажи, що це марні слова,
Що далеко іще до смерті,
Бо людина ж не вічно жива,
Прийде час – ми повинні померти.
Тільки часто до мене приходь,
Ніжні квіти даруй і розмови,
Знаєш ширу й нестримну любов
Я ж за тебе молитимусь Богу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193419
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010
Кохаю і кохатиму завжди,
Хай що б не сталося - твоя навіки,
Люблю дивитись на засніжені сліди,
Гармонію вливати в наші ріки.
Лише для тебе ніжності слова,
Що линуть з серця нотами бажання,
Твоя, твоя, назавжди я твоя,
З тобою не страшні усі страждання.
Моє кохання мчиться до небес,
Бо ж на землі про нього уже знають.
Я хочу Господу сказати як тебе,
Без тями, більше всього я кохаю.
Благословить хай він важкий той шлях,
Що ми колись обрали без вагання,
І вірю, що настане світлий час,
Коли здійсняться мрії й сподівання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193244
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2010
Разочарована любовью,
Быть может, я ещё вернусь,
Былое счастье на миг вспомню,
Улыбкой нежной прикоснусь.
Мои глаза полны обиды,
Там прежней страсти не найти
И словно древняя Фемида,
Я буду правды суд нести.
А ты был горд, влиянья полный
С насмешкой под руку ты шёл,
Такой изменчивый, довольный,
Как будто небо изобрёл.
Не замечая тех, кто рядом,
Цены добру и злу не знал,
Только пронзал кипящим взглядом,
В стальные сети поглощал.
Но время шло, года всё мчались,
Их путь не сможем прекратить,
Бежали дни, мечты сбывались,
Кроме одной лишь - разлюбить.
Так и сейчас, бегут минуты,
Того что прежде не узнать
Я злюсь, но только почему-то
ТЕБЯ НЕ ХОЧЕТСЯ ТЕРЯТЬ.
Но память пакости напомнит,
Обид печальных не забыть,
Сердце желание наполнит
Но нет... и рядом нам не быть.
Как это я преодолею
Философ трудно обьяснит,
Люблю тебя, но не сумею,
Опять попасться на магнит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193219
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.06.2010
Її гнобили, били, катували,
Під ноги кидали й розлючено топтали,
Хотіли ніжне серце розірвати,
Понівечити тіло, зіпсувати.
За неї у в'язниці відправляли,
Жорстоко та свавільно глузували,
Багатство обіцяли всьому люду,
Щоб тільки відреклися, мов Іуда.
Сотні смертей, нездійснені бажання,
Важка стежина, вічні сподівання,
Катів сліди з'являлись знову й знову,
Але попереду завжди стояла мова.
І рідне слово, виткане віками,
Залишиться назавжди поряд з нами.
Його голубити потрібно як дитину,
Адже дарує нам міцну сталу родину.
Не милі подарунки, пишні шати,
Я хочу світло нації тримати,
Те, що у серце щастя висіває,
Й, мов мама, ніжно-ніжно зігріває.
Колись маленька річечка текла,
А зараз утворилася ріка.
Я хочу, щоб текла вона розлого,
Моя найкраща українська мова,
Стрімким потоком душі наповняла,
І зовсім скоро океаном стала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193057
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2010
Губами губ твоих каснуться
И позабыть всё то, что было
Телами в счастье окунуться
О том, что в прошлом, я забыла
И может завтра, ты как прежде
Улыбкой гнева потревожишь
Долой печальные надежды:
Не может быть, хотя... быть может.
Огонь ворвётся в наши души,
Ты оттолкни дыханье ветра,
Поближе сядь, меня послушай,
Ещё раз вспомни наше лето.
Забудь преграды, неудачи,
я буду верной, стану верной,
тебя люблю, мой милый мальчик,
увы наш путь не безмятежный.
Припев
И только сейчас
В последний раз
К тебе прикасаюсь
В обьятьях теряюсь.
Немые шаги
Нас ждут впереди,
Любовь очень злая,
И пусть я другая,
Но жаль, что теряю.
Твой голос всё звучен,
А ты был всех круче.
Один всех покруче.
Не надо длинных слов и фраз
Сделай шаги свои быстрее,
Как будто и не было нас,
Хотя люблю тебя сильнее.
И только длинные гудки
Напомнят ночи полны страсти.
Чего жалеть? Иди, иди,
Ведь все желания напрасны.
И строчки в дневнике - как клад
Напоминание о счастье,
В клетку попала, выпила яд,
Нет больше в сердце прежней страсти.
И может через много лет
Ты моё имя вспомнишь снова,
Ну а сейчас - выхода нет.
Хотя... коль что- ты знай - я дома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192880
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2010
Загриміли гармати, грізно пулі летять,
А в селі біля хати любі вишні горять.
Де тепло і розрада, вічний спокій душі,
А попереду зрада, плач невтомний рідні.
І росу тільки вранці погляд гордий віддасть,
Не за втрату кохання, не за себе - за нас,
За вкраїну і предків, що весь вік у ярмі.
В полі гучно про волю залунали пісні.
Все пройшло, все минуло, кажуть - ліки- це час,
та і він не здолає аркуш пам'яті ваш.
Нам про фронт говорили , хоч не ті вже роки,
Молодь світ захопив, не про подвиг думки.
Бо вона в інтернеті, кожен день, кожну мить,
І ніхто не спитає, чи у вас щось болить.
Не спитає, а треба, подолати себе,
Бо проходять години, бо відійде усе,
Через років багато ти не схочеш утіх,
Що колись так масштабно полонили весь світ.
Тільки слова сердечно попросиш в людей,
Та ніхто не озветься, не дасть й знаку очей.
Ти, задумайсь, юначе, протікає життя,
Потім вже не потрібні всі слова каяття.
Теплим поглядом ніжним ветерана стрічай,
І посеред дороги його не залишай.
Та згадай про всіх тих, що давно вже на небі,
Так, як ти би хотів, щоб згадали про тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186268
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2010
Ми помремо з тобою разом,
В одну мить хай зупинеться час,
Покохала тебе не відразу,
Та тепер не розлучать вже нас.
Хоч життя і складна теорема,
Я для тебе її доведу,
Знаю, - поруч розлука й проблеми,
Та до істини шлях віднайду.
Я твоя, я твоя аж до смерті,
Та й вона не закінчить життя,
Почуття, що у серці відверті,
Віднесуть нас у вічність буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179784
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.03.2010
Примружу очі, повні сліз,
Залию все назад у себе,
Із серця вирву гострий ніж,
І піднімуся вище неба.
Біді немає вороття,
Як скажу - так воно і буде,
Бог недарма віддав життя,
Щоб вічність згодом мали люди.
Останній крок - останній вальс,
Як вперше, з ніжністю ввірветься,
І тільки в думці: ще не час,
усе пройде, усе минеться.
Чекаєм смерті ми щодня,
І за роки готуєм скрині,
У що зодягнеться душа,
Коли вже будем на спочині.
Такі думки, турбот роки
Приносять вічне: як там далі,
А далі треба просто йти, -
виймати з серця гори сталі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179593
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2010
І що б не сталось - треба жити,
Хай відійдуть химери болю,
За тим, що було - не тужити.
Та відшукати силу волі.
І хай як вийшло - так і стане,
Не намагатися змінити,
Те, що давно вже написали,
Те, що давно вже пережите.
Бо кожен день - то тільки крапля,
Яка остання - ми не знаєм,
Себе шукаємо так часто,
На благо долі все чекаєм.
Її ж примхливу не впіймати,
Так вміло може відлетіти,
Та що б не сталось - треба жити,
А жити треба іще вміти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179559
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2010
Чому так багато рядків про кохання
На кожному сайті, де пише поет.
Хоч кажуть, що війни, смертельні страждання,
Проблем людських вдало майструють портрет.
Глобальне все: треба і вічне: не можу
Формують індивіда наших років,
Чому ж про кохання згадує кожен, -
У кожному вірші - хоч декілька слів?
Не пишуть так часто про шквал землетрусів,
Лавини гірські, що руйнують міста,
Забули Шевченка, Костенко і Стуса,
І тільки кохання друкує рука.
То що ж це виходить, людина байдужа
до ніжності сонця і тиші ночей.
Лише у коханні - захоплення й дружба
І тільки кохання - проблема людей???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179542
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2010
Сказати правду можна тільки раз,
Брехню ж - хоч сотню вдало промовляти.
Ніхто ніколи не полюбить нас,
Якщо уперто будемо брехати.
За дві хвилини - 10 твердих "ні",
Хоча насправді "так" було б доречно,
І правду чути тільки уві сні,
А наяву брехня живе безпечно.
На неї ж і законів не знайшли,
Її й не кожен може відгадати,
І чисту совість ми не зберегли,
Ту совість, що так важко відшукати.
Палає чесність в грізному вогні,
Дарма проходять дорогі хвилини,
Не в світі ми живемо - у брехні,
Туманом темряви обкутані години.
Себе продали і свою сім'ю,
Сусідів всіх, і друзів, і родину,
Та й зараз не наповнились жалю,
І хочемо продати батьківщину.
Так крок за кроком, день у день життя
Минає, пролітає, ніби пташка,
Дістань із серця ноти каяття.
Скажи, що не брехатимеш нізащо.
Усе пройде: і сором, і слова,
Безмежний тік кохання і надії,
Не забувай - лише твоє ім'я
Будитиме в нащадків світлі мрії.
Не заплямуй його брехнею літ,
Що в свій полон забрала всю планету,
Змайструй для себе ідеальний світ,
Не для падінь - лише для стрімких злетів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179147
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2010
Вранці, прокинувшись, вийшла із хати
Весну-красу на подвір’ї вітати,
Зимно іще, та не бачать це очі,
Радістю живиться серце дівоче.
Небо, мов річка, блакитне й прозоре,
А не похмуре таке, як учора,
Птахи веселі акорди вивчають,
Розпач і сум із душі відганяють.
Щастя навкруг обгортає простори,
Світ покидають всі злісні мінори,
Діти спішать сонця промінь стрічати,
Що так дбайливо вже взявсь зігрівати -
Кожну травинку, що вбралася сніжно,
Кожну билинку турботливо й ніжно,
Мамі і татові, дружній родині,
Світлі промінчики йдуть без зупину.
Весно-голубко, земля тобі рада,
Ти нам кохання принесла й відраду,
Геть відженемо проблеми й турботи,
Час прийшов сходу на світлі висоти.
Все прокидається, сили шукає,
Твою підтримку завжди відчуває.
З квітів віночок сплету на добро,
Радість землі, бо прийшло вже тепло!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174991
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2010
"Ніч і пустота моє життя", -
Всьому світу я колись сказала,
Там немає слів про каяття
І на що ішла - напевне знала.
Темряви затоптані мости
Відчаєм накрили мою душу,
Сотні раз кричала: "Не іди",
А тепер благати вже не мушу.
Відпустила тисячі образ,
Заховала сотні недомовок,
Вічне щастя - вислів не про нас,
Не прийду і не заплачу знову.
Лезом з серця вирвав почуття,
Там самотність, і життя немає,
Не скажу ніколи: Я твоя,
Не скажу: тебе іще чекаю.
Чорний ворон десь на дні осів,
Чорна чаша із вином розлуки,
Ні, не мій, ти чуєш, вже не мій,
І не стану видавати муки.
Вільна я, хоч й в темряві живу,
Хоч забула світла теплий промінь,
І тепер не мрію, не люблю,
Замість крові вени вкрила повінь.
І потік холодний - моя суть,
Інієм розвінчано повіки,
То не помста і, повір, не лють,
А лише від болю прості ліки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172327
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2010
Ти пам'ятаєш наше літо? Я знаю - точно пам'ятаєш,
Як шелестів тихенько вітер, можливо, ти його шукаєш?
Дністрові береги кохання навічно душі поєднали,
Те, що заручниками станем, на жаль, тоді цього не знали.
Ти хочеш тілом приховати нестримну музику із серця,
Так довго кликав миті щастя, але ніхто вже не озветься.
Я теж бажала все забути, назавжди стерти й не згадати,
Життя мелодію відчути, мені набридло існувати.
Хоч ззовні крига і каміння дорогу світлу заступили,
Я знаю, знаю, памятаєш, як спрагло ми колись любили,
Як поцілунки ненаситні в полон забрали тіло й губи
І байдуже було що скажуть тоді усі зустрічні люди.
Та все минуло, тільки осінь ще згадку десь в душі тримає.
Та що б не було, точно знаю, що ти іще мене кохаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172199
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010
Був тихий вечір, що співав жалю сонети,
Тебе гукала і кричала: "де ти"?
Та дійсність відобразилась у серці,
Я божеволіла: "коли це все минеться"?
І тихий крок спинив мої страждання,
Позаду чутно: "Ти моє кохання
Життя з тобою хочу розділити,
Не можу почуття в душі спинити".
Погляд назад, - на вікнах візерунки,
І твоя тінь багатим подарунком,
Все ближче, крок за кроком наближаєш,
Моє холодне тіло зігріваєш.
Уста з устами злилися відверто,
Троянди простелилися до серця
Із твоїх рук найкращих й найніжніших
У відповідь лише: "Кохання вічне".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167523
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010
Я пишу від душі,
Може, надто відверто,
Може, в когось холодним відіб'ється жестом
Моя радість і біль,
Серця стомлені рани,
Мої ноти тепла і хвилини кохання.
А хтось скаже так грубо: нісенітниця, сором.
Але я не зважаю, на любов сподіваюсь.
Я пишу через день, через тиждень, чи два.
Дехто пише щодня, але я не така.
Важко з розуму скласти потік почуття.
А воно - моя кров, моя суть і єство,
Повертаюся знов до паперу свого.
Люди різні на світі, і критичні, й суворі.
І, можливо, вони не зрозуміють ніколи
Моїх слів відчайдушних,
Моїх слів променистих,
Мою постать завжди обминатимуть злісно.
Я не буду писати тільки те, що приємно,
І не стану брехати та завжди бути чемною,
Вибач, любий читач, що така, яка є,
Я пишу від душі, в ній - життя все моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167494
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010
Я не стану твоей привычкой,
Долгожданной игрушкой, обманом,
И не станет тебе безразлично
Когда утром встаю и ложусь ли я рано.
Я хочу быть твоей загадкой,
Непредсказанной и не обьяснимой,
Чтобы в счастье купался так сладко,
Чтобы стала одной лишь, любимой.
В омут глаз окунулся пристрастно,
Не жалея попыток печальных,
Окружил меня трепетно властью,
И забыл о потерях нежданных.
Каждый день чтоб мечтал лишь о встрече,
Сбудораженный нежностью взляда,
В моё сердце вошёл незаметно,
И чтоб было всё мало и мало.
Чтоб напиться не смог моим телом,
Искушения тень испевая,
И всегда лишь со мной быть хотелось,
Мной одной лишь душа наполнялась.
Я не стану твоей привычкой,
Будним днём, примитивностью вспышки,
Я не стану твоей привычкой,
В мире будем лишь мы, остальное всё - лишнее.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167017
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.01.2010
Любов буває сотні раз,
Вона приходить та відходить,
І правду знає тільки час,
Він в серці істину знаходить.
Любов жорстока та п'янка,
У ній байдужість і зітхання,
Любов - проста дитяча гра,
А справжня цінність - це кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166265
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.01.2010
Життя мене образило жорстоко,
А може, не воно, а я сама,
І щастя заховалося глибоко,
Наповнилася холодом душа.
Невірний крок, а з ним і вся дорога,
Одна помилка, - й нанівець роки,
Страждаю, серцем живиться тривога,
На що надіятись, куди тепер іти???
Байдужість тінню лютою спустилась,
Не відпускає спокою зима,
Жорстока правда відчаю відкрилась,
Та що робити - вибрала сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166255
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.01.2010
Без чого занедужає життя? - без світла, газу, слів про каяття?
А може, без кохання, друзів й волі?
Та ні, й без цього житимем доволі.
То що ж тоді тримає на плаву?
Кому завдячувати тим - що я живу?
Хтось скаже: звісно що хвалити треба Бога.
Все вірно, але все ж ще є тривога.
Що на землі затримує життя,
Що є його частинкою навіки?
З давніх-давен володарка вода
закерувала нашим світом.
Крізь призьму літ,
Щоразу з року в рік
Прямує із людиною завзято.
Без хліба проживе ще чоловік,
А от вода - це вічне свято.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166112
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010
Холодний вітер б'є в обличчя,
Згасає щастя світла мить,
А серце плаче, рветься, злиться,
Воно стривожено щемить.
Безжальний сніг вкриває рани,
Душа летить у небуття,
Я не кохана, не бажана,
Скажи: то хто ж для тебе я?
Та що питати: все даремно,
Брехня обкутує слова,
Я так люблю тебе безмежно,
Хоч поруч - тільки пустота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166104
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010
Новий рік! Новий рік!
Снігом всипало поріг,
Веселяться всі малята,
Бо прийшло в оселю свято.
В гості казка завітала,
Подарунків назбирала,
В небі швидко на санчатах
Дід Мороз спішить вітати.
Мамі дасть парфум й корали,
Батьку - інструмент удалий,
Діточкам - смачних цукерок,
Щоб все добре в домі велось.
Під вікном чарівна пані
В новорічному каафтані,
Чепурна красуня свята -
Деревце ялинка звати.
І ведмеді, й слоненятка
Та багато ще звіряток
Ніжну даму прикрашають,
Нам усмішку залишають.
Тигр - господар торжества,
В нього й сила, і краса,
Він плямистими вогнями
Віджене усе погане.
Свято мчиться, поспішає,
Світ казковий відчиняє,
Море радості і сміх
Подарує Новий рік!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166085
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010
Маленьке ніжне ясне сонечко,
Моя найкраща мила донечко,
Я так люблю тебе малесенька,
Моя кровиночко ріднесенька.
Мої кохані оченяточка,
Пухкенькі губки й рученяточка,
Усмішка ангела й волоссячко,
Що виграє, немов колоссячко.
Моя голубочко прекрасна,
В житті тобі бажаю щастя,
Коханням сповненої долі,
Щоб світ всім повнився доволі,
Хай мрії ластівкою стануть,
І світлом день твій наповняють,
А негаразди всі розтануть,
В житті натхнення зустрічають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166081
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010
А час біжить, невтомно поспішає,
Що було вчора, того вже нема,
І як це зупинити, - ми не знаєм, -
Відходимо по черзі в небуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166054
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010
Виросла тополя в ярі серед поля,
Біля неї пташка весело співа;
Доле ж моя, доле, коло мене воля,
Та щемить і плаче болісно душа.
Зацвіли жоржини в дворі біля тину,
Ніжить-вабить око осені краса;
Та тривожно б'ється серце без зупину,
На повіках грає вранішня роса.
День новий почався, радісно крокує,
Звеселяє щастя кожну ясну мить;
Нот прекрасних світлих більше не відчую,
Темрява панує, сонце міцно спить.
Змучене обличчя, очі, як в дитини,
Вже останній подих - крок до каяття,
Висохла тополя, відцвіли жоржини,
Молодість минула, з нею - все життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166052
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010
Я люблю дивитися на сніг, як він падає, дише... А інколи... сніг плаче. Бувають моменти, коли він голубить, як матір своє дитя, а бувають і такі, коли б'є, немов різками пекуче пронизують тіло. Сніг піднімить, але і кине. Це його арена, його територія, його вистава, і він там господар та керівник. Я люблю дивитися у вікно, коли спітніле скло змушує заглибитися у нього ще більше, аби щось розгледіти. Тихий вечір, самотня кімната, ледь помітний проблиск свічки, чашка гарячого-гарячого чаю і ... фантазія. А надворі - зима. Яка ж прекрасна вона у всьому своєму сяйві!!! В повітрі весело танцюють свій останній вальс сніжинки, плавно спускаючись додолу, аби згодом покинути межі цього світу. А деякі тануть на долонях. Я вийду надвір, візьму цю білосніжну красуню, і мимоволі чекаю, коли тепло руки розтопить пишні шати. І так друга, третя, так до безкінечності. Яка краса, який спокій і рівновага. Там немає грошей, немає образ, заздрості, відчайдушних криків... Там є тиша, а в ній - ти, твій особистий маленький світ, який зовсім інший, такий, як тобі хочеться. В ньому - доля і майбутнє.
Як же я люблю сніг!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165943
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010
Війна... А більше слів не треба.
Це плач, страждання, жах і біль,
Скорбота матері за сином,
Спочинок вічний для душі.
І ось кінець... Смак перемоги!
Війська додому вже спішать,
Бадьорість надає свобода,
Слова солодшого нема!
Тріумфу музика заграє,
Проллються сльози щастя вмить,
Але, водночас, і тривоги
За тих, хто поруч не стоїть,
Своєю кров'ю землю вкривши,
Віддавши круку серце на обід,
За тих, що не боялись смерті,
Залишивши почесний слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165935
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010
Я така, яка є,
Не змінити слова,
Думку в серці живу
І дилему життя.
Дух кохання палкий
Кожен звук, кожну мить
Подих щастя п'янкий;
Що тривожить й болить.
Я одна серед всіх на планеті земній,
І горжусь, що немає подібних мені,
Я єдина така, це не марні слова,
Буду вірна собі до кінця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165914
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010
Я знаю тільки одне ім'я, а більше і не потрібно, бо воно - це все, а без нього все - нічого. Воно звучить для мене першою весняною піснею пробудження, першим різнобарвним метеликом, який приносить в серце найпалкіші почуття, вселяючи там радість, натхнення, надію. Ім'я... Твоє гаряче ім'я, наповнене вогнем кохання! Я прокидаюся і засинаю з ним на вустах. Я дишу заради нього. Я живу. І це життя таке прекрасне, ця мить така солодка! Я мрію... Я рухаюся вперед заради нього, наймилішого, найціннішого, дорожчого за золото, за будь-які скарби світу. Бо все це земне ніколи не зрівняється з Олімпом найсвятішого - кохання, з почуттями, які пробивають вогонь і воду, долають будь-які вершини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165903
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010
Ти зрадив! Морозні сніги душею промчались безжально
Кохаю, та тільки твоя вже не стану, все марно.
Вікно. Зима візерунки малює відверті.
Та ні, не цікаво усе. Бо холод проник в моє серце.
Твоя? Ні, ця драма залишила світлі надії,
Жива? Так, жива, хоча вже без чистої мрії.
Тремтіння. Вже інієм вкрились повіки.
Забуду усе, але зрада ... залишиться в серці навіки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165878
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010
Я часто плачу вечорами,
Душу скривавлену таю,
Думки довжезними ночами
І ніжне серця: "Я люблю".
Люблю тебе - тому радію,
Але водночас і журюсь,
Та завжди бути разом мрію,
За тебе Господу молюсь.
Нам не судилося прожити
Щасливих літ хоча би п'ять,
Не хочу я весь вік тужити,
Ввійти в стрімкий бурхливий ад.
Не хочу серце розірвати
На тисячі дрібних частин,
А тільки палко покохати
Й сказати: "В мене ти один".
Один не в день цей, чи хвилину,
І не на рік, і не на два,
Не на цю мить, чи цю годину, -
Віддам тобі усе життя!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165877
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010
Жорстокий крик пронизував судини,
Летіли душі в прірву небуття,
Війна - недбалий винахід людини,
Смертельна зброя, вбивця для життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165743
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010
Яку Україну ми хочемо мати,
Кого в ній і як повсякчас зустрічати???
Хто серце почує, заживить всі рани?
О ненько єдина, матусю кохана!
Багато персон, у всіх різні програми,
Одні обіцянки мандрують віками,
Вже більше не треба, набачились очі,
Нічого не чую, нікого не хочу.
Давно вже чужими в країні ми стали,
Якби ж наші предки про все це дізнались,
Який лютий сором, жахлива омана,
Немовби цигани накрили дурманом.
Чого ще чекати, що треба ще знати,
Ми просто повинні, ми мусимо встати!!!
Свобода солодка сама не настане.
Коли ж прийде щастя, майбутнє бажане?
Довести усім, що колонії - вето.
До цього ж іде безпорядок увесь цей.
Тож вибір за вами:словами, чи ділами.
Я ж за Україну гризтиму зубами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165737
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010
А ти все дивишся навколо-
Який в людей смак до життя.
І вибираєш випадково
Сумну мелодію буття.
Не той вже погляд, не ті вчинки,
Перевернувся білий світ,
Шукаєш дози без зупинки,
А на душі - холодний лід.
Твої слова - бридка омана,
Зламались радості мости,
Чи вже свобода не бажана,
Не впустиш каяття сльози?
Мовчиш. Оцінюєш простори -
Ким був до цього і чим став.
Серце звільнилось від любові,
Перетворилось воно в сплав.
Дурман на тілі висік рани,
Не знає спокою душа,
Невже сміливості не стане
Жагу пробити до життя?
Покинь цей світ, цю ніч жорстоку
Знайди ще місце для добра -
Прийде прозріння час глибокий
І ти відкриєш власне \\\"я\\\".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165528
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010
Молодість ввійшла в моє життя стрімким яскравим потоком. Я відчула весь смак її солодкої чаші насолоди. Ні жорстока зима з її холодними володіннями, ані пекуче запаморочливе літо не ставало на заваді цим приємним хвилинам тріумфу. Душа впевнено говорила: ТАК! Нарешті настав час сходу на п'єдестал! Здавалося, хвилини цієї радості зіллються з вічністю і ніщо не зможе їх зупинити.
Але... Як непередбачуваний грім серед ясного неба голова забилася безперервними думками про плин відчайдушних хвилин щастя. Дуже не хочеться про це думати, але туман розчарування весь час не дає спокою.Гарна фігура,приємна зовнішність, високий стан... Лишенько, куди все це подінеться років через 20??? Безглузде запитання, чи не так? Куди, куди, - куди в інших, туди і в мене. Ото б іще дорогу знати, аби забрати всі свої прикраси назад. Хоча, хто ж її знає. Якби знаття, то...
Відомий вислів: "Краса врятує світ" перетвориться для мене на недосяжну вершину, і тільки утопією наповнить зморшкувате обличчя. Але ж має бути якийсь вихід. Як зберегти себе від занепаду молодості??? Так, це запитання досить влучне, адже рецептики подолання навіженої старості колись-таки мені точно знадобляться. Ой, забула... Сказав ж хтось, що краса вічна, а я не повірила. І справді, якщо задуматись, про яку красу йшлося? Напевно, все-таки про внутрішню, чи не так? Принаймні вона вас ніколи не зрадить.
Та ще одна проблема - що ж робити, якщо ваша душа вже цивілізувалася настільки, що не може повернутися до "природної людини"? Чим тоді себе порадуєш?
Та врешті-решт, вибір за вами!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165522
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010
Не треба слів, нема образ,
Як жаль, що щастя проти нас,
Розлука звабила серця,
Ти вже не мій, я - не твоя.
Туманом вкрилася душа,
Дороги світлої нема,
Усе минуло, тільки тінь
Ще проводжає далечінь.
Давно розсипались мости,
На пам'ять - відчаю сліди,
Не дивно вже - в черговий раз -
Сумна історія про нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165490
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010
Німе життя, розвіялись бажання,
Немає слів, навколо пустота,
Я вчора відчувала ще кохання,
Сьогодні ж захлинається душа.
А ти мовчиш, потерті світлі мрії,
Рознесені вітрами почуття,
У прірву - час, закони і надії,
Усе майнуло геть у небуття.
Зроби свій крок, для мене він - це сила,
Скажи "іди", або ж палке "люблю",
А поки що життя - суцільна злива
Холодного-пекучого дощу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165481
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010
За вікном іде дощ, він згубив мої мрії,
В серці згасло тепло, там немає надії,
Розіп'ялась душа, кров стікає по скронях,
Тільки ніжне "Прощай" піднесу у долонях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165460
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010