| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Вечір матіолою запах,
Щось гуторять між собою зорі.
Я виходжу на Чумацький шлях
У бездонно-голубім просторі.
І куди ця зірочка веде,
Що вона мені наворожила?
Чи зненацька тихо упаде,
Чи напне мої слабкі вітрила?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169024
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.01.2010
Знов марно весна приходила,
А серце коханням зоріло,
Любило...
Закохано ніч танцювала,
Душа попід тинню блукала,
Чекала...
Підморгує тихо розлука,
Вмирає світанок без звуку,
Час муки...
І слова останнього просить
Кохання моє стоголосе,
Та досить...
Бреду мовчазна манівцями,
А вітер насвистує гами
Між нами...
Душа, мов сирітка убога,
Боїться світанку нового,
Для чого?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169023
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.01.2010
( гумореска)
Пили ми з сусідом вдвох на його зарплату,
В нього сталася біда: загубив лопату.
З цього горя я й сусід узялись напитись,
Бо лопати вже нема, чим буде трудитись?
Другу пляшку пили ми за його Марину,
Бився в груди, клявся в тім, що любить дружину.
А вона, - така стервоза, на нього й не гляне.
Як прийде сусід , то чує: "Знов ти, чудо,- п'яне?"
-Я лиш п'ю, як є причина, дорогий сусіде,-
Скаржиться до мене кум на свої всі біди-
Завтра знов буде причина пляшча роздавити,
Бо в сусіда паркан роблю, як, його, не пити?
Післязавтра - день танкіста, треба ж пом'янути.
-Ніби ти танкістом був? - Не був, можу бути.
Потім моя сука Діна має ощенитись.
Видиш, дорогий сусіде, як же не напитись?
Нащо вони стільки свят в році наробили?
Це усе лише для того, щоб всі люди пили.
Я не винен, що на днях Ленін народився,
Мабуть сам Господь велів, щоби я напився.
Ну, а потім ти, сусіде, круглу дату маєш,
За це гріх не пити, любий, сам то добре знаєш.
Після твого ювілею знов буде причина:
Моя теща найдорожча навіки спочила.
О, широко я цей день буду відзначати:
І сусідів й не сусідів запрошу до хати.
Бо, якби донині, друже, жила та зараза,
То у пекло добровільно я би здався зразу.
Далі знову свято буде, знову пити треба:
Скоро день, коли Гагарін полетів до неба.
Як я маю жити далі - сам уже не знаю,
Лиш відкрию рано очі - дату вже шукаю.
Далі будем відправляти Олену до тітки,
Їде пані до сеньйорів, десь на заробітки.
Та Олена, сестра жінки, як блимне очима,
То трясуться мені ноги і в руці чарчина.
А як прийде до нас в гості, все жінку питає:
"Твій в горівці не втопився, ще й'го чорт тримає?
Тепер трохи буде легше без тої Олени,
Жінка буде без підмоги, з хати не прожене.
Скоро, дорогий сусіде, знову пити буду,
Свято маємо щороку: день нашого суду.
Потім маємо Матрони, потім Михаїла.
Нараз чути жінки голос: "Щоб вона згоріла,
Горівцуня тая клята разом із тобою.
Забирайся мені з хати, лиши ня в спокою".
-Подивись на мою жінку, ніц не розуміє.
Не сварися, моя люба, скоро вже Марії.
"Ах ти, лайдаку поганий,-жінка аж волає,-
Та тебе, п'яницю чорну, усе село знає.
Все. Кінець. Я ставлю крапку. Або ти- Людина,
Або ми чужі віднині"-аж кричить Марина.
Тричі плюнула убік, як чорта згадала,
Витерши чоло спітніле - почимчикувала.
Все. Це,точно, вже - кінець.Остання краплина,
Більше, видно, не побачу дружини і сина.
Може, справді, вже пора якось рятуватись?
Не згадай, сусіде, лихом. Я іду здаватись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168968
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.01.2010
Ми знов єдиним стоїмо кільцем
І знову "Слава Україні" лине.
Але чому у серці моїм щем?
Нема, брати, нема ще України.
Саме такої,за яку помер
Роман Шухевич. Чи ми вже забули?
Брехнею нас годують дотепер,
А ми ковтаєм, мов коти поснулі.
В огненнім колі проросійських зайд
Моя держава, мов перед розп'яттям.
Нема Бандерів, Чорноволів, Байд,
То, може, ними станемо ми, браття?
Довкола глянеш: наче все своє-
Своя держава від Дінця до Пруту.
Та дихати все важче нам стає,
За скрутою долаєм нову скруту.
Хіба нас мало, чи ми жебраки,
Щоб нами жменька зайдів керувала?
Великі українці ми таки,
Пора до рук міцне узяте рало.
Ущент переорать гіркий бур'ян,
Засіять землю українським цвітом,
Щоб тільки Господь був над нами пан,
Щоб наші діти не блукали світом.
Покрий своїм омофором святим
Всю нашу землю, Матінко небесна,
Щоб в кожне серце і у кожен дім
Світила Правда променем воскреслим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168966
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.01.2010
(чоловіку Василю)
Чого до мене ти так довго йшов
І я раніше на твій шлях не вийшла?
Та все одно ти мій, ще не опалий дужий клен,
А я твоя, хоч пізня, зате стигла вишня.
***
Ні! Я не ніхто.
І я нізвідки не взялась.
Вогонь горів,
А я в нім не згорала.
Мене рука Господня воскрешала,
Щоб в слові
Я продовжила життя.
***
Кажуть: я - "біла ворона",
Помало до цього я звикла.
Але ж чогось біла - не чорна,
А, значить, я ближче до світла.
***
Бувають злети і падіння,
І шлях твій огортає ніч.
Ти чистим збережи сумління,
Все інше-гра, не варта свіч.
***
Я ділю хрест стражденної землі,
О, мої думи, ви чого не втішні?
Я виколисую усі свої жалі,
А потім залишаю їх у вірші.
***
Чого ти чекаєш від мене, Вкраїно?
Що можу принести я в дар?
Лиш серденько щире твоєї дитини
Кладу на свободи вівтар.
***
Допоки в жилах ще нуртує кров,
Допоки пам'ять ще слова не стерла,
Я заспівати хочу про любов,
Та так, щоб смерть почула і...померла.
***
Коли нас огортає гнів.
То словом можемо убити.
А як прийдеться похвалити,
То часто нам бракує слів.
***
Шукайте думку, не слова високі,
Хай мої вірші будуть кособокі,
Написані при світлі з каганцем.
Зате з відкритим до людей лицем.
***
Я не поет. Я простопишу вірші.
Від когось краще, а від когось гірше.
Писать зарозуміло не умію,
Та серденько від цього не міліє.
***
Стопилась остання крапля воску,
Погасла свічка. Ось і все. Кінець.
Для Бога - ти лише проста людина,
А не набитий євро гаманець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168791
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.01.2010
Я можу плечі опустити
Під тягарем душевних мук.
Я можу ворога простити,
Що кровцю пив, неначе крук.
Удари можу я приймати
Через усе буття земне...
Лиш голову свою схиляти
Ніхто не змусить вже мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168721
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.01.2010
(Присвята Кобзарю)
Прийшла до тебе і молюся, як на Причасії святім,
Я ніби на війні і б'юся за існування в святі цім.
Я випрямитись хочу часом - підстав мені своє плече,
Бо так, як і тебе, Тарасе, мене неправдонька пече.
Ти будь для мене братом рідним, бо я без брата і сестри,
Та словом щирим і погідним сльозу з очей моїх зітри.
Де наша гордість - позабута? І так мене оте болить,
Нам треба рвати, рвати пута, та Україна, ніби, спить.
Прийшла до тебе і молюся за себе, за усенький світ,
Тут я до слова притулюся, святого, наче Заповіт.
О, як тебе нам нині треба! Твій шлях так швидко відгорів...
Я знаю: все ти бачиш з неба. Такого ти життя хотів?
Щоб наживалось панство досі, Всевишнього не боячись,
Воно ж не голе і не босе, як ти, Тарасе, був колись.
Ти думаєш: нам легко нині, не наймитуємо в світах?
І в чужині, немов в пустелі, долаємо страх, і жах.
Тепер я, брате, розумію, як важко правди хрест нести,
Та не впаду і не зомлію, я - сильна, бо зі мною - ти.
Прийшла до тебе і молюся...Скажи: як побороти зло?
У твого слова жити вчуся. Ти - правди вічне джерело!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168719
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.01.2010
Коли злунає мій останній дзвін,
Зійде за мною хмарка сніжно-біла-
Я свій останній доземний уклін
Складу тобі, моя Вкраїно мила.
Візьму з собою ручку і папір,
Щоб в потойбіччі я не дармувала,
І в тиші ночі, в переблиску зір
Допишу вірш, що тут не дописала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168657
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.01.2010
\"... світе тихий, краю милий,
моя Україно!..\"
Т.Г.Шевченко
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
Я любив тебе всім серцем,
Любив до загину.
Як дитина я купався
В світанкових росах,
Рідну землю, аж до краю,
Обійшов я босим.
Я тобою, Україно,
Жив і милувався,
Хай же ворог той загиге,
Що з тебе знущався.
Я любив степи широкі,
Вольні, неозорі,
Ненавидів панів лютих,
Бо від них лиш горе.
Не повіяв буйний вітер,
В степах забарився,
Не приніс святої волі,
А я так молився...
І донині молю Бога
З вічності німої:
Дай моїй ти Україні
Волі. Та такої,
Щоб на ній запанували
Браття-українці,
Щоби долю добру мали,
Щастя аж по вінця.
Щоб любили свою землю
Не лише у слові,
Щоб звучала вічна пісня,
Українська мова...
Щоби рвалися кайдани,
Що тиснуть віками,
А я буду, українці,
Вічно поміж вами.
Нас не в силі розлучити
І німа могила,
Моє серце із тобою,
Україно мила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168656
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.01.2010
О, Боже, як болить душа
І розривається на часті.
Знов об'єдналися напасті.
І як їм дати відкоша?
О, Боже, як душа горить!
Я погасить її не вмію.
Але ж - горить! Горить! Не тліє...
У Всесвіт іскрами летить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168528
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010
Знов танго з Янголом танцюю,
Можливо, це якась мана?
Я вичерпала вглиб, до дна
Любов свою. І не жалкую.
Скропила душу самота
Мої світанки ясночолі.
А вітер-волоцюга в полі
Танцює "танець живота".
Який він впертий. Що сказать?
Вплів павутинку в мої коси,
І я, розхристана і боса,
Іду з ним польку танцювать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168526
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010