| Сторінки (1/48): | « | 1 | » |
Чому - серед десятків пропозицій -
Моя невидимість у тебе залюбилась?
Чому - серед мільйонів різних лиць -
Моя душа в твоїй співом розлилась?
Чому ти здався найріднішим
Серед всіх тих, що на шляху моїм траплялись?
Чому себе думками тихо тішу?
Хоч твої руки моїх й не торкались.
Бажання чом не перейшли у дійсність?
Лишався ж тільки крок... Та як безодня.
Це крах мене. Бо час без тебе – вічність.
Та є ще віра, що здолаєм терня.
1 квітня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2011
А я любила. Я була росою.
Котилася з очей твоїх плачем.
Ішла повсюду за тобою тінню.
То я любила. То був тихий щем.
О, я любила! І моментами, і вічно.
Торкались руки різних берегів.
Ночей не досипала, косу плівши.
Як я любила! Не забуть тих днів.
То я любила... Я ставала снами.
Я птахом падала до твоїх ніг!
Сонцем і шепотом, і веснами, й вітрами…
Так, я любила. Це був солодкий гріх.
Березень 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2011
Весна. За вікнами дощить.
Та у душі дзвіночки грають.
Приємно знати в таку мить,
Що десь тебе завжди чекають.
Що десь прихід твій – так бажаний.
І твої очі так горять!
Твої думки – одне бажання.
А рідні твої ще не сплять.
Не сплять, чекаючи на тебе.
Ідеш, думаючи про них:
Ще за життя злітати в небо –
Яке це щастя для живих!
21 березня 2007 р. (день весняного сонцестояння:) )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2011
На горизонті тьмяне сонце,
У мене ж хаос в голові.
Бо погляд звернений в віконце,
В якому були ми тоді.
Лиш пам’ять: твої рухи, руки
Твої й мої, неначе в сні.
Тоді не знали ще розлуки
І болю, що настав пізніш.
Були вогнем, любові жерлом…
Засліплені бажанням. Мить.
Це все було мов мить! І щезло.
«Як жити нам?» Душа кричить...
О, то був рай! Нічого злого.
Згадай, це вже було. У сні.
Лиш бачили одне одного.
Наївні. Не розуміли, що не одні…
Той жар погас, і вже немає
Того, що було нам святе.
А час летить та не питає,
Що ми не згодні на таке.
24 грудня 2005 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2011
Я не знаю, де ти.. чи він.
Та я знаю, що воно того варте.
І всякі пошуки колись завершуються.
І хто шукає – той знаходить.
Мені теж відчиняться чиїсь двері.
Можливо, саме твої.
А зорі вже не будуть світити сарказмом.
Лише лагідно доторкнуться до мене
Своїм розсіяним промінням.
Я вже. Тут. Зараз.
Люблю і любитиму, на скільки вистачить сил.
Самота – це тільки брак любові.
Не тільки чужої. А й моєї.
Щоб отримати – треба спочатку віддати.
Можливо, тобі?
Або комусь, хто її потребує.
А ти?
7 серпня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2011
Так тихо день закінчився. Відсяяв
Останній промінь сонця і тепла.
А я до тебе ні на крок не ближча стала.
Як і раніш, між плину днів, одна.
Стою. А темінь серця палить коси.
Лід погляду погашує вогонь.
Той жар душі… Я більш його не ношу.
Й тіні мене нема в твоїм полоні.
Я не зненацька крила опустила.
Давно плекала мрії. Та дарма.
Дивній любові відміряла сили…
Здаюсь. Мене, колишньої, нема.
9 серпня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2011
Скількох розп’ятих розп’яла війна?
Скількох ще розіпнуть печалі й болі?!
Скількох людей не пощадить життя?!
Стількох, що й страшно стане поневолі…
І поневолі виникатимуть питання,
І сльози будуть рватись із глибин, -
Для чого людству вся премудрість знання,
Як ми не в змозі захистить хатину,
В якій зростали ще малим дитям,
Де матір нам співала пісню колискову;
Той острів, де проходила весна,
І де ми вчили мову калинову?
І наче вільні, вільно не літаєм!
Й живем своїм, та не своїм життям!
Так легко зовсім крила опускаєм,
Забувшись… Знов стаємо ми рабами...
7 серпня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2010
Останніх надій догорає вогонь. Однодення.
І обійми твої не приносять вже більше вогню.
У твоїх заповітних руках мені більше не тепло.
Ось твій поїзд відходить, а я й досі в кімнаті стою.
Із сум’яттям утрачених мрій наодинці зостанусь.
Жовтий квіт на прощання – банально, невже ти забув?
Не вини! Хоч я винна. Бо тільки у собі кохалась.
У тобі я любила себе. Ти ж живий, все відчув.
І тебе не благала лишитись. Слізьми не вмивалась.
Моє серце холодне, як лід. Я й не знаю, чому?
Не край вічність спогадами, аби душа не кривавилась.
Час загоїть всі рани. Розжене біля тебе пітьму.
11. 06. 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2010
Невимовлена ніжність.
Несказані слова.
Незроблене добро.
Невчинені дива.
Це все не наша казка,
Не наше це життя.
Це штучні сірі маски,
Які ми одягаєм!
Чому не є собою,
Чому брутальні й злі?
Хто скаже мені, люди,
Чом ми давно не ті?!
Наш час вже витікає.
Терпінню йде кінець.
Цій фальші нема краю.
У зла один вінець…
30. 05. 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206224
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.08.2010
Я дякую тобі за пережите.
За зайвий холод, за недбалість фраз.
Від того щасливішою не стала.
Стала ж сильнішою у сотні сотень раз!
Я дякую! Бо що ж іще казати
Насамкінець немовлених розмов?
А далі промовчу. Хотілося ж обняти.
Та більше слів не буде. Й довгих нудних промов.
Зостанеться лиш погляд, дотик, натяк…
Залишиться лиш крапелька тепла.
Й сльоза збіжить так стрімко і недбало.
Немов не за тобою. Вже чужа.
1 червня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195495
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2010
У місті дощ. Над містом – вечір.
Краплі – крізь пальці – й на асфальт.
То за тобою небо плаче.
Хоч небу плакати й не варт.
Бо я вже сплакала всі сльози.
Бо я вже здумала думки.
Пройшла усі сніги й морози.
Мій день – розвага самоти.
У місті дощ. Над містом – вечір.
Стихає гамір. Тиша б’є.
І тихо падуть сльози втечі
Крізь змиті вічності мости.
1 квітня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193091
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2010
Ти ніколи не будеш таким, яким був до того.
До того, як стати жорстоким, холодним, п’янким.
Тоді ти був ніжним, мрійливим, і я, ну їй-Богу,
Не знала, що люблю. Люблю тебе саме таким!
Та час не вернути. Бо у світі нема вороття.
І усе, що стається, як кажуть всі люди – на краще.
Бо уся наша юність, мрійливість пішли в небуття.
Хай залишаться же ті часи в нашій пам’яті. Казкою.
19 березня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193090
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2010
Ти мене не шукай, бо мене більш не знайдеш ніколи,
Між широт і довгот, паралелей і двох полюсів.
Я сховаюсь далеко, я стану піщиною в морі.
Все, що було – лиш тінь, мертвий образ несправджених мрій.
І якби ти спитав, нащо я твоє серце розбила?
На роки полонивши, фантазій навіявши чар…
Не питай, милий мій, - то я птахом до сонця летіла!
Я шукала там рай. Не знайшла. Ми дійшли до кінця.
8 травня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190140
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010
Коли ти не поруч, то темрява серце сповняє.
Якщо ти далеко, чомусь божеволіє ніч.
З-за рожевих фасадів будинків привид твій виглядає,
І стікає з поржавілих ринв тисячами облич.
Я блукаю по вуличках, вузько закутих у камінь.
У розмовах старих ліхтарів слухом ловлю тебе.
Часто поглядом очі твої в зір безодні шукаю…
Коли ти не поруч, то мовби немає й мене!
2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189151
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.05.2010
Неправдою тягнулися століття,
Отруйне жало простягавши крізь віки.
Древньою неправдою гноїлися жахіття,
Неправда й досі шукає чистоти.
І як би не хотілось говорити
Про сотні бід, що посягали нас.
Історія не вибачить, якщо забути
Все, що творилось на Вкраїні повсякчас.
Усе, що відбулось – кращий урок
З усіх, що доля могла б піднести.
Як брат на брата натискав курок,
Як схід на захід, а захід на схід ішли.
З одного слова – сліпої волі тирана, -
Чому його не вдалось зупинить?! -
Не на одному тілі забагрянилась рана,
Стількох мужніх не стало… Лише свіча горить.
Болить душа. Тихо пече. Палає.
А хто, як не ми, усе це допустив?
Якщо боротись – всьому народу! Й до краю!
Одним найсміливішим усе не до снаги!
……………………………………………......
О, скільки перебачила наша земля!
І ріки крові перелились в її надри.
Та чужинці й досі роздирають на шмаття…
Ми ж за кращим життям рушаємо у мандри.
Знов тихо плаче зболеная матір,
Кличе до подвигу блудних смішних синів.
«Вам лише тут буде найкраще! Куди ж ви, діти?
Що хочете знайти в далекій чужині?
Чому за морем ви можете трудитись?
Самотню сиву матір залишивши одну?
Хто, як не ви, буде поля садити?
Вчити дітей традицій, навчати їх добру?!»
…………………………………………….......
О Боже, дай нам мудрості, не смутків,
А Україні – щастя й вдячних синів!
Козацька крове, відозвись в жилах нащадків,
Не допусти загибелі рідних країв!
1 травня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188928
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010
тобою жила
тебе любила
тобою грілась
тобі молилась
та не зуміли
ми зберегти наше кохання
що було з вечора до рання
воно ж було лише світанням
у вічність кануло бажання
і відбриніло вже звучанням
на нотах наших голосів
а двоє весен й двоє зим
вже відійшло в житті оцім
відколи ми були цілим
лиш погляди дивні як дим
переплітались в сяйві зір
під ніжний дзенькіт сотень лір
як ми злітали з Карпат-гір
й переносились в тихий бір
палали у вогні як жар
о це ж було ще так недавно
а ми хотіли бути ранком
після ночей що так неждано
на крилах ніс би день жаданий
ми мрії зніжили в лимані
5 лютого 2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185794
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2010
…А потім ми потрапили під сніг,
І коли йшли по дорозі,
То ти зціловував із мого обличчя сніжинки,
А водії з машин дивились на нас, шоковані.
Перехожих в 11-ій ранку мало,
І ми робили, що хотіли – дуріли.
Тоді ще в парку Франка,
На ковзанці, синців понабивали.
Опісля ти відвів мене в універ,
А сам пішов на нудну роботу.
Отак ми вкрали трошки щастя
В невблаганно безповоротнього часу...
8 лютого 2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185755
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2010
Ще вчора я начебто була з тобою,
Мене ти ніжно до серця пригортав.
А нині я й не знаю: де я, хто я?
Мої думки навік ти розтоптав.
І я лежу в холодній простині пустель,
А моє тіло ще пам’ятає твої руки.
І, згадуючи нас, дивлюся в білу стелю,
У нас не буде більш побачень і розлуки.
Ще вчора я тебе немов любила,
І думку думала, чи все це сон.
А нині ти цілуєш іншу милу,
Наші ж серця не б’ються в унісон.
І я не розумію, як так ти міг зробити,
Куди ти зміг подіти отой простий пароль?
А як з брехнею далі будеш жити?
«Люблю тебе одну»… І скільки болю…
Чому учора ти хотів до мене,
Казав «люблю» щомиті і щодня?
А нині в прірву полетіли й стали ранами
Твої щирі колись, тепер чужі слова.
І я стояла на роздоріжжі, хотіла в безвість канути!
Бо що робити з ще жевріючими почуттями?
Якби не моя сила духу, мій добрий ангел,
Що мудрістю привів мене до тями.
Ти не повторишся в моєму житті знову,
Бо в нім нещирості і зраді нема місця…
Я для стосунків розгорну сторінку нову,
У ній усе написано буде красиво й чисто!
2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184775
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010
Дивитись в твої очі,
Чекати твоїх слів…
Ми різні в кожнім кроці!
Як пізно зрозуміла…
Як пізно стало ясно,
Що ми – два полюси…
Так пізно, так невчасно.
Тепер далеко ти.
У усмішці тонути,
В присутності бажань.
В руках твоїх заснути.
Тепер – одне зітхання…
Тепер мені не страшно,
Бо ми – різні світи.
Так пізно, так невчасно...
Мені потрібен… Ти…
16. 04. 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184591
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
Прийди до мене, випий мою тугу,
Здійми з очей всю темряву й печаль!
Не дай злим людям здійснити наругу
Над моїм серцем, тілом.. О, не дай!
Прийди і пригорни мені так ніжно,
Щоб усмішка прогнала геть біду!
Зроби, щоб нам світило сонце вічно,
Бо я для тебе зорі всі зберу!
Прийди, збери в долоні краплі срібла,
Вдихни в бліді вуста барви життя!
І ними вималюй красиву мрію.
Тоді лишусь назавжди лиш твоя…
13. 02. 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184590
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
Ти не жартуй над людьми, синку,
Правдивим будь, не насміхайсь!
А за хороший гідний вчинок
Тобі стократ колись воздасться!
Бо через добре людське слово
На землі побільшиться добра!
З гнилого лиш зросте полова,
В одній душі війне зима…
Сміятись може кожен дурень
З чужого горя, гарячих сліз…
Ти ж краще сто разів подумай,
А вже один тоді відріж!
І як колись побачиш раптом
Незваний біль в людських очах,
То підійди, зігрій хоч словом,
Й розтане лід у тих серцях!
Хіба вартує дико жити,
Не знаючи й честі, й чеснот?
За кривду кривдою плативши,
Навік в серцях вбивать добро?!
І хоч як важко тобі буде
На вірнім вст́ояти шляху.
Не піддайся сумнівам, не думай,
Що дорогу вибрав ти не ту!
Ніхто не зна, що нас чекає,
Як розпорядиться далі Бог.
Може, й тобі поміч вготує…
Запам’ятай мамин урок!
19. 02. 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184470
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
Чи ж доведеться побачитись ще нам?
Хто його зна… В житті шляхів багато…
Чи вже ніколи не побудем сам-на сам?
А пам’ятаєш, що ті зустрічі були нам святом?
Чи вже ніколи не вдихну я твого запаху?
І не погладиш ніжно по волоссі?
Чи пригорнеш до себе у ніч місячну?
А я тебе почую в міжголоссі?
Чи вже ніколи не відчуємо запалу?
А бувши близько, чи ти посміхнешся?
Чи в мить відчуєш ти: її так мало?
Чи глянувши, - згадавши, - відвернешся?
Чи пам’ятаєш наше Різдво й ніжну ласку?
Той вечір... Небо… Сніг… І ми лиш вдвох?
Чи зорі ще осяють нашу казку?
Тепер до божевілля один крок…
Чи ще осягну смак твого цілунку?
Твій блиск очей проникне у мої?
Чи доля нам ще зробить подарунок,
Як руки мої візьмеш у свої?...
Січень 2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175693
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2010
Чому, не діждавшись світанку,
зів’яли блакитні волошки у лузі?
Чому, не діждавшись весни,
покинули ми все на півдорозі?
Хто винен: я чи ти? Не зна ніхто.
Вже все з туманом в далі відплило…
25. 01. 2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175687
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2010
Прийшла до мене у гостину
Ота туга незбагнута.
Так просто двері прочинила,
І тихим кроком увійшла.
В кулак стиснула ніжне серце,
Посипавши на рани сіль.
Спитала, дивна, як той зветься,
За ким душі моєї біль.
Тоді я тільки промовчала,
Бо не знайшлося жодних слів.
Вона ж, як вічна, добре знала
Хто з зір вінок для мене сплів,
Й чому будилися журбою
Давно забуті спомини.
І мрій нічною пеленою
Мене вгорнула в сизі сни...
17. 02. 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175019
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2010
Твій сміх, замішаний із гіркотою,
Пекучим медом струює вуста.
І я не плачу. Я стаю німою.
Між нами й долі почуттів більше нема.
Куди втекло і тепле літо, й море?
Чому минуле вже накрив туман?
Ми так хотіли бути в раю двоє,
Натомість все убив чужий обман…
20. 02. 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173762
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2010
Наше життя – безкрає синє море,
його прожить – не поле перейти…
Трапляються добро і зло, щастя і горе,
та силу в собі варто віднайти!
Аби назавтра знов бачити сонце,
щоб теплий вітер волосся розвівав…
А від кохання шалено билось серце,
і пульс життя ніколи не зникав!
26. 06. 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173761
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2010
Срібний іній вкрив мої думки,
Сріблястим стало колись зелене поле…
Так ти квіту любові не дав зрости,
Лишивши все отак, на півдорозі.
А може, поле ніколи й не цвіло,
Й вітер між трав не колисав волошки ніжні.
Напевно, між нами щастя ніколи й не було,
Чи просто вже віддзвеніла наша пісня…
10. 12. 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173568
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010
Там сонце. Тут тінь. Тебе нема.
Сама.
Тут ніч. Там день, повний світла.
Війна
між нами почалась, а чим закінчиться
вона?
Мені про Крим і літо мріється.
Зима
насправді ж. Чи й ти один, як я –
одна?
Чи ще зігріє мене любов твоя, а я –
така ж,
як була в ті вечори, і ночі, й дні. –
Твоя.
І як горіли ми в бажань вогні…
Сама…
Там ти, - тут я, тут ти, - там я…
Вона
вже буде тебе цілувати, кохати –
не я –
І ніжністю тебе вкривати.
Зоря
наша яскраво, та швидко відсіяла.
А я
тепер не твоя стала…
Мало…
Мені тебе так дико мало!
Стало
аж страшно – ми ще в безодні не пропали?!
А пригадай
як ми кружляли в шаленства танці…
Хтозна,
чи й далі буде в нас весна?
Чи й ми
тепер лише історія з життя?..
26. 01. 2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173567
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010
Я люблю тебе за те:
Що ти в моєму є житті...
Що в тебе очі голубі...
Що твоя краса не пуста...
Що твоя ніжність – доброта...
Що думаєш завжди за всіх...
Що твій гарний гумор – це мій сміх...
Що твоя мудрість – досвід з життя...
Що твої руки - краплина щастя...
Що в нас однакові думки...
Що тебе так виховали батьки...
Що українська – твоя мова...
Що твоя усмішка – казкова...
Що щастя даруєш ти навкруг...
Що ти мій вірний любий друг...
Що честь, сміливість – твої чесноти...
Що голос твій – то з серця ноти…
10. 07. 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172773
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2010
Опівн́́́очі на небо дивлюся,
На ньому яскравих зір блиск.
Я очима в сузір’я впиваюсь,
А у моїй душі – тільки ти.
«Ти» - донедавна поняття розмите,
Так багато захоплень в житті.
Дуже часто буваю, як вбита,
Ну а вбив мене, звісно, що ти.
Один постріл. Та куля. Твій погляд.
Я звертаюсь до серця – не вір!
Ти проходиш повз мене вже вкотре,
А в мені грають тисячі лір.
Ні, не хочу тебе з кимсь ділити!
За вікном проліта білий сніг…
Я ж любов’ю твоєю омита.
А любов, власне, щастя чи гріх?
2005 р.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172771
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2010
В погоні за чимось несуттєвим
Я щастя своє загубила…
Я загубила своє «я»,
Така сумна історія.
Те щастя було і трималось,
А я його все відганяла!
Тепер важко душі без нього,
Непевністю сповня тривога.
30. 11. 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172237
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010
Чом дійсність не така як мрія?
А я так люблю жити й мріяти!
І я в житті ціную дію,
Не хочу просто існувати! Діяти!
Ось що головне!
А не сидіти склавши руки,
І думати: «життя не склалось».
Поки ти живий, кидай всі муки,
Та піднімайся, ставай на ноги!
Біжи! Життя не стоїть на місці,
Не гай ні хвилі!
Відсунь важкі темні завіси,
І не ходи по замкнутому колу!
Втілюй в життя те, що намріяв!
Я певна: воно варте здійснення!
Принеси користь рідній країні!
Вже годі і їй, й тобі страждання.
Реальність – не романтичні мрії,
А твоя фантазія – не реальність.
Та Бог не все вирішив за тебе – дій,
Живи, радій, сумуй, кричи, пиши,
Але не стій!
2005 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172232
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010
Коли я бачу твої очі,
а в них і сум, і сміх, - усе…
Це вічність заграє зі мною,
відкривши завісу ессе.
Й коли мене ти обіймаєш,
десятки армій йдуть на штурм!
Повільно пил з серця здуваю,
що час насипав, наче мур.
Так, я тепер тебе кохаю,
я знаю силу почуттів!
А ніжністю душу проймає.
Ні, нам не треба жодних слів…
По нас все видно… ми відкриті
для світу, людей, для життя…
І вірю я, вірю щомиті,
Що ми живемо для життя…
5. 08. 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170980
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2010
Пл́ачу. Плач́у за те, що відчуваю миті щастя.
Щастям плач́у і пл́́ачу – бо відчуваю біль.
Направду тебе люблю й хочу бачити,
але в серці болить – так як на рані сіль.
Пробач за довгий час у дні без мене,
холодну постіль в ліжку в ніч.
Знаю: час не зупиниться на роздуми для мене.
Зізнаюсь: я боюсь. І в цьому річ.
9. 10. 2005 р.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170978
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2010
Як втратити тебе могла я?
Так близько стояти до тебе й піти…
А потім вертатись, торкатися знову,
І знову плести ті сріблясті нитки…
Та я бігтиму й далі до тебе,
Щоб наблизити щастя ту мить,
Що ми втратили і відпустили
Із рук сонце далеко в блакить…
Своє щастя всі люди тримають,
І леліють, шанують, а ми…
Чи ж любили, якщо уже вкотре
Дощ змиває непевні сліди?
10. 07. 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170598
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2010
Вві сні прийдем до моря. Обіймеш.
Знайомим рухом з мого обличчя витреш сльози.
В нічному небі спалахне перша зоря,
Ми пригадаєм нас на тлі снігів й морозів.
Сядемо на піску. Цілунками вкриєш волосся.
Рукою серед сузірь ти вималюєш наше.
Від сонця теплих хвиль прибоєм зросить
Серця гарячі й чомусь крижані душі.
В ту ніч і небо й море будуть в єдине злиті,
В ту мить і наші долі з’єднаються в одну.
Потік щастя як ціла вічність однієї миті, -
Й два дзеркала життя зійдуться ще в чиєсь.
Та пісня литиметься дзвінко й довго,
І ехом вдариться об замки блаженства час.
Погляд зелених, як море, очей стривожить душу,
На солодкі муки прирікши мрією одного з нас.
25. 01. 2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170595
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2010
Коли
порожнеча заповнює простір навколо,
коли
нецікавим стає все прекрасне буття,
коли
в сірі відтінки забарвлюється вся краса світу,
коли
сонце яскраво не світить – то це небуття…
І ти розумієш,
що так не повинно тривати,
і ти розумієш,
що життя нам дається одне.
І ти теж розумієш,
що радість і сум цінувати, -
так, ти усе розумієш, -
бо у цьому і є сенс життя!
Так:
любити себе і людей як ніколи!
Так:
що б не сталось, у всьому є свої плюси!
Так:
нам Бог і батьки дарували це право –
на світанку босоніж ходити
по краплях роси…
2. 07. 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170458
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2010
Прощаються з любов'ю, спогадами, казкою,
із тими небагатьма людьми,
що любиш їх по-справжньому.
А не з рутиною, проблемами, науками..
Жити в чисто зачарованому світі – чарівно.
Я не дозволю Ньютону чи Дарвіну
розвінчати містерію життя.
Я боюся таких вечорів,
коли мені відмовлено у праві на життя.
Цей Всесвіт дуже давній.
Йому не менш як 15 мільярдів років.
Наш танець і наша гра
якраз і є музикою життя.
...Ти був живим світлим ангелом з плоті і крові.
Лежав у мене на колінах.
Про що ти думав у той час?
Це диво буває в житті раз.
Що відбувається в твоїй душі –
Мені не дано знати. Не можу я вгадати.
Ти ж вгадуєш мої думки, бажання… Годі!
В цю мить ми такі дико близькі,
і водночас до болю чужі й далекі. Смеркне.
Чи ми приходимо в цей світ лише
Один-єдиний раз? – Може, якраз.
Звичайна сварка дуже швидко
може розростися до космічних розмірів.
Із драми життя може стати трагедією,
яку підсилить шум вітрів із півночі.
Я почуваюсь зрадженою.
Немає за що ухопитись.
Нізвідки чекати допомоги.
Ми в нетрях Всесвіту – лише як порох...
Це я прощаюся з тобою...
30. 01. 2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170454
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2010
Слова, що скроплені сльозами,
Бурхливим морем моїх сліз.
Що привели мене до тями,
Чому ж ти їх так довго ніс?
Чому відразу їх не мовив,
Для чого мучив нас обох?
Бо був ти аж занадто гордим,
І все не ті робив ти кроки.
Очі, що стомлені печаллю,
Журбою, що розбіглась вмить!
Словом, як сонцем із-за хмари,
Лід з серця мого розтопив.
А я вже й думати не сміла,
Що можеш бути ти моїм.
Раніше так тебе хотіла,
Але ти був таким чужим!
І от, коли й не сподівалась,
Надію втративши давно.
Враз наша доля проявилась,
Як епізод старий в кіно.
Наші дороги перетнулись,
Квітка кохання ще жива.
І ми на перехресті вулиць
Говорим старі, як світ, слова…
2. 02. 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170097
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2010
Поміж двома проваллями –
прекрасна квітка.
Квітка – життя.
Провалля – до і після.
Жити. І пити нектар життя.
Не існування… В небутті –
ще жити пам’яттю своєю.
Із вічністю у бій зіграти.
Кричати, щоб без бою не здатись.
Любити.. Вчитись…
Рости, мужніти разом з світом…
Знання у мудрість переходить…
Одне, що має сенс – любов…
Все інше – істинно другорядне.
Для чого ми живем?
Щоб втілити всі мрії? Чиї?
Дилема: бути чи не бути? –
З часів Адама й Єви.
А ми іще живі…
30. 01. 2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170094
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2010
До сьогодні я тобою ще хворіла.
А сьогодні слухала я твої затихаючі останні кроки.
Все. Муки більш не буде. Буде спокій.
Я маю, власне, те, на що і заслужила…
Та чи того сама хотіла?!?
Не знаю. Маю те, що маю. Лише одне:
думки, слова, мрії, бажання, листи, дзвінки…
і все таке облиш. Мене залиш…
Я не вірю, що чомусь немає меж.
Коханню – є - це точно – теж.
Я дякую за час, що присвятив мені, -
Можливо, я не заслужила…
Можливо, я – тобі не мила.
Можливо, ти мені не милий.
Чи наші ангели не зійшлись
в життя човні? –
Судити не мені.
Та як би там не було, пам’ятай:
я та, з якою колись щасливим був,
а чорний вітер прибою з Чорного моря все це здув.
Хоча би в снах серця мого не край…
Благаю.
Надія догорає…
25. 01. 2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169738
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.02.2010
Хвора Європа, що пливе по поверхні духа.
Її сини кохаються у варварстві.
Наша доба – це схрещення шляхів.
Доньки її залюблені у марності.
Наша доба – це схрещення шляхів…
Кудою йти – підкаже інтуїція.
Який обрати в своєму житті?
Й яка буде підхожа амуніція?
Життя бурлить, купається в вогні.
Що, знову підем шляхом Революції?
З болем дивлюсь на схрещені мечі.
Людство ступа по стежці еволюції…
15. 09. 2005 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169737
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.02.2010
Ціловані кулями, небезпекою, боями
Вони свої життя віддали лиш за те,
Щоб на рідній землі не бути чужими. І ми з вами
Щоб мали те все, що нам дороге.
Вони пожертвували всім, що мали:
Життям, що часто було надто молоде…
Батьками й дітьми, родиною й коханими, по духу братами…
Рідною домівкою. Щастям. Майбутнім. І всім, що для них було святе.
Їхня відвага й мужність досі в серцях лунає…
І поки горіти буде український дух,
Доти та боротьба зорітиме на виднокраї,
Не дасть стати рабами. В важкі часи не опустити рук.
Вони – селяни з щирим серцем й натрудженими руками.
Вони – горді міщани. Інтелігентський рух.
Вони – добрі, чудові Люди з красивими душами.
Це лицарі, що не могли стерпіти свого народу мук...
10. 12. 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169339
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2010
Солодка задума відлунням відлуниться в серці,
й солодке бажання охопить все моє єство.
В солодкій тривозі задумаюсь про подих смерті…
солодка знемога пройняла б саме божество…
Гіркий мед кохання туманом наповнить всю душу.
Й гіркий розлуки полин на очах обернеться в сльозу.
В гірких роздумах темних ночей не помічу я суші,
Де в гіркій самоті ти кохатимеш дивну грозу.
Не на мить, а на вічність тебе закохаю у себе,
і солодким стражданням хворітимем ми до кінця.
Тут не пекло, тут – рай, хоча ми поки що не на небі.
Ти ж пройшов. – Я ж – ще ні – перший курс молодого бійця.
Гіркий досвід життя не зруйнує довіри до тебе,
і в казковому мареві хвилюватимеш ти мою кров.
Я не знаю, що саме судилося двом нашим лебедям?
Та повір – я вже знаю, що на світі суттєве. – Любов.
29. 01. 2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169335
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2010
Як сказати тобі,
що любов – це не тло безкінечне…
Як сказати, що це –
не фанфари, і гімни тобі…
Як сказати, що ми –
дві планети в одній круговерті.
Як сказати, що любиш за те,
що у мене ти є…
Як сказати, що час –
не пісок, перелитий у безвість…
Як сказати, що час –
це лиш небо й земля, ти і я…
Як сказати, що ми –
мить у часі, втікаюча в далеч…
Як сказати, що любов –
це так просто.
Наша істина.
І суть буття.
09. 10. 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169294
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2010
П.: - Краще б я тебе не бачив.
З.: - А то чого?
П.: - Сильніше хочеться до тебе.
Вже кілька тижнів я не чула слів,
отих, що ти мені ще в жовтні говорив.
Лише, коли востаннє подзвонив, -
більше години слухала я їх. Я не сумую. Ні.
Вони мені так швидко набридають –
слова і їхні власники разом...
Їх погляди, їх потяги, їх серця зов, -
а мене по частинах розбирають!..
… і я сама собі вже не належу.
Не хочеться ні з ким. І знову я одна, -
змивається із губ моїх брудна вода,
але відмитися від них ніяк не можу!
І в відблисках далеких зір вертаюсь я назад:
чужа безодня назустріч обійми розгорта.
Ти мальвою моє волосся заквітчав, -
і так негадано прийшла біда.
Ми мріяли любити й любили мріяти.
У своїх мріях-снах злітали в небеса:
і з пам’яті повік не стреться та краса,
легкий подих душі її буде леліяти.
Та то не тільки я: ми всі, немов не ми.
У пошуках давно загубленого щастя
не можем зупинитись. А на зупинці – казка.
Та ми в зоні відчуження і небезпеки. Спи.
Вважай за сон той час, проведений удвох,
а колись не жалій: бо всі на Землі грішні.
Давай надалі пити мед життя і їсти спілі вишні.
Того, що Бог нам дав, не забере ніхто.
9 грудня 2005 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169293
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2010
Я знов вмираю за тобою
і серце б’ється все частіш й частіш,
коли з тобою бачусь віч-на-віч.
Й ні вдень-вночі нема спокою.
Й не в змозі розум осягнути це:
мільйони разів думала про нас, -
і відчуваю – вогник не погас
і не погасне в найближчі ен життів ще.
Я так втомилась від цього бажання:
хотіти бути разом назавжди.
Я хочу бути вільною! Зажди!
Й не втягуй мене в світ того… кохання…
Розум не хоче… а серцю не накажеш.
І саме воно все тягне у світ мрій.
З якого крок – і перейти до дій…
Боже! З цього безумства виплутатись не можу.
На мені штамп – його не змити:
ти серце, душу, сни … вже й розум полонив!
В кайдани мене закував, не відпустив
тоді… Й не хочеш. А я не можу жити!
9. 11. 2005 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168895
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.01.2010
В безоглядному плині часу
Я зупинюсь на мить й прислухаюсь до свого серця.
Воно мене просило не збиватись
З істинного шляху, призначеного Богом.
Тривога.
Тривога моє серце рве на клапті,
А я іду із часом своїм в ногу.
Й хоч вітер змін підносить нові масті,
Ангел, що на плечі, підказує дорогу.
Змога.
Змога прислухатись до нього й свого серця.
Все інше – від лукавого. Непевність.
Тільки тоді людина знайде щастя.
Людей на світі порятує чесність.
Мужність.
Мужніми бути і легко не здаватись.
Не піддаватись впливу темного й німого.
Що душу сковує в печалі шати.
І люди – вже не люди. Смішна подоба.
Й злоба.
Злоби з лиця осінній дощ змиває маски, -
Твою й мою, його й її, як сльози…
Задумайтесь про завтра. Та не наспіх.
Бо далі може бути пізно. Й грози
Хмари розсікатимуть, та не над нами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168894
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.01.2010