wdtnftdf

Инициалы Б. Б.

Брижит  Бардо

       Чудная,  всякая,  тихоня,  непоседа,

       Смешение  она  бесчисленных  кровей:

       Гуляка-стрекоза  сегодня  до  обеда,

       А  ближе  к  вечеру  —  трудяга-муравей.

       И  к  ближнему  она  внимательна  на  диво.

       И  глазки  у  нее  опущены  стыдливо.

       Но  миг  —  и  влюблена,  и  сразу  —  кипяток…

       Дружок  в  наличии  и  про  запас  пяток.

       Но  папе  рядом  с  ней,  ей-богу,  благодать.

       Он  разболеется  —  она  ему  сиделка.

       И  душу,  и  гроши  готова  всем  раздать.

       И  плавает  она  то  глубоко,  то  мелко.

       А  станет  где-нибудь  тоскливо  —  не  шутя

       Помчится  к  мамочке,  как  малое  дитя.

               Пилу  (мой  папа).  Вилла  «Мадраг»,  16  мая  1959  года

*"  Инициалы  Б.Б.  "  книга,  написана  Брижит  Бардо

советую  прочитать)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328106
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 06.04.2012

чужая дача

Вот  парень  дачу  продаёт:
осталась  от  отца  в  наследство,
и  по  участку  нас  ведёт...
деревья,  виноград  из  детства.

Две  груши,  яблоня,  черешня,
Куст  розы  и  сирень  в  саду,
и  нет  заборов  по  соседству
всё  просто  здесь  в  земном  раю.

Мне  нравятся  простые  люди,
которые  живут  вот  так!
На  крыше  можно  спать  в  июне
и  речку  видеть  в  камышах)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327957
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.04.2012

память…

после  шума  городского...
суеты,  толпы  людей,
здесь  всё  тихо  и  спокойно
каждый  божий  день.

вот  отца  могилу  вижу,
вспоминаю  дни  его...
и  16  лет  не  вижу
я  родителя...  Д  А  В  Н  О...

с  мамой  навели  порядок,
постояли  в  тишине...
спи  спокойно  -  всё  в  порядке,
не  забудем  о  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327630
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.04.2012

аква-аэробика

шумит  вода,  бурлит  и  льётся,
сопротивление  струи!
все  в  настроении)  смеются)
блаженство  тела  и  души!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327296
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.04.2012

2 апреля именины у Светланы)

первое...  второе...
смех,  Весна,  Любовь)
радости  не  скрою
пусть  апрель  ЖИВЁТ!))))))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327048
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.04.2012

1 апреля Светы День Рожденья) ) ) ) ) ) ) )

День  Рожденья  у  меня)!
Поздравляйте  все  меня))))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326812
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.04.2012

повість

"Кайдашева  сім'я"
Іван  Нечуй-Левицький

читайте  та  живіть  дружно)


 І

Недалеко  від  містечка  Богуслава,  біля  річки  Росі,  в  довгому  покрученому  яру  розкинулось  село  Семигори.  Воно  потонуло  у  вербах  і  садках.

Під  однією  горою  стояла  чимала  хата  Омелька  Кайдаша,  вся  в  оточенні  старих  черешен,  які  створювали  приємну  прохолоду  в  жаркі  дні.

Одного  літнього  дня  Омелько  Кайдаш  сидів  у  повітці  [сарай,  відкритий  з  однієї  або  кількох  сторін]  й  майстрував.  «Ніби  намальований  на  чорному  полі  картини,  сидів  Кайдаш  в  білій  сорочці  з  широкими  рукавами.  Кайдаш  стругав  вісь.  Широкі  рукава  закачались  до  ліктів;  з—під  рукавів  було  видно  здорові  загорілі  жилаві  руки.  Широке  лице  було  сухорляве  й  бліде,  наче  лице  в  ченця.  На  сухому  високому  лобі  набігали  густі  дрібні  зморшки.  Кучеряве  посічене  волосся  стирчало  на  голові,  як  пух,  і  блищало  сивиною».

На  току  два  Кайдашеві  сини,  Карпо  та  Лаврін,  поправляли  місця  для  стіжків,  адже  незабаром  сюди  звозитимуть  хліб.  Карпо  був  старшим,  Лаврін  —  молодшим.  Це  «молоді  парубки,  обидва  високі,  рівні  станом,  обидва  довгообразі  й  русяві,  з  довгими,  тонкими,  трошки  горбатими  носами,  з  рум'яними  губами.  Карпо  був  широкий  в  плечах,  з  батьківськими  карими  очима,  з  блідуватим  лицем.  Тонкі  пружки  його  блідого  лиця  з  тонкими  губами  мали  в  собі  щось  неласкаве.  Гострі  темні  очі  були  ніби  сердиті».

«Лаврінове  молоде  довгасте  лице  було  рум'яне.  Веселі  сині,  як  небо,  очі  світились  привітно  й  ласкаво.  Тонкі  брови,  русяві  дрібні  кучері  на  голові,  тонкий  ніс,  рум'яні  губи  —  все  подихало  молодою  парубочою  красою.  Він  був  схожий  з  виду  на  матір».

Лаврін  проворно  працював,  а  Карпо  ледве  совав  заступом  і  морщив  лоба,  наче  сердився.  Веселому,  жартівливому  молодшому  братові  хотілося  поговорити,  а  старший  відповідав  знехотя.

«  —  Карпе!  —  промовив  Лаврін.  —  А  кого  ти  будеш  оце  сватать?  Адже  ж  оце  перед  Семеном  тебе  батько,  мабуть,  оженить.

—  Посватаю,  кого  трапиться,  —  знехотя  обізвався  Карпо.

—  Сватай,  Карпе,  Палажку.  Кращої  од  Палажки  нема  на  всі  Семигори.

—  То  сватай,  як  тобі  треба,  —  сказав  Карпо.

—  Якби  на  мене,  то  я  б  посватав  Палажку,  —  сказав  Лаврін.  —  В  Палажки  брови,  як  шнурочки;  моргне,  ніби  вогнем  сипне.  Одна  брова  варта  вола,  другій  брові  й  ціни  нема.  А  що  вже  гарна!  Як  намальована!

—  Коли  в  Палажки  очі  витрішкуваті,  як  у  жаби,  а  стан  кривий,  яку  баби.

—  То  сватай  Хіврю.  Хівря  доладна,  як  писанка.

—  І  вже  доладна!  Ходить  так  легенько,  наче  в  ступі  горох  товче,  а  як  говорить,  то  носом  свистить.

—  То  сватай  Вівдю.  Чим  же  Вівдя  негарна?  Говорить  тонісінько,  мов  сопілка  грає,  а  тиха,  як  ягниця.

—  Тиха,  як  телиця.  Я  люблю,  щоб  дівчина  була  трохи  бриклива,  щоб  мала  серце  з  перцем,  —  сказав  Карпо.

—  То  бери  Химку.  Ця  як  брикне,  то  й  перекинешся,  —  сказав  Лаврін.

—  Коли  в  Химки  очі,  як  у  сови,  а  своїм  кирпатим  носом  вона  чує,  як  у  небі  млинці  печуть.  А  як  ходить,  то  неначе  решетом  горох  точить,  такі  викрутаси  виробляє...»

Тут  Карпо  прикинув  таке  слівце,  що  батько,  покинувши  роботу,  став  прислухатися.  Побачивши,  що  сини  стояли  без  діла  і  базікали,  старий  вибіг  до  них  і  почав  сваритися.  Того  дня  була  п'ятниця,  а  в  цей  день  богомільний  Омелько  постився,  вірячи,  що  завдяки  такій  поведінці  ніколи  не  втоне.  Карпо  з  нього  посміявся,  бо  у  Семигорах  і  втопитися  ніде,  хіба  що  у  ставку,  йдучи  з  шинку  напідпитку.  Цей  натяк  на  те,  що  батько  любить  часто  ходити  до  корчми,  образив  старого  і  він,  сплюнувши,  пішов,  а  хлопці  продовжили  розмову.

«—  Карпе!  —  тихо  почав  Лаврін,  дуже  охочий  до  гарних  дівчат.  —  Скажи—бо,  кого  ти  будеш  сватать?

—  Ат!  Одчепись  од  мене,  —  тихо  промовив  Карпо.

—  Сватай  Олену  Головківну.  Олена  кругла,  як  цибулька,  повновида,  як  повний  місяць;  в  неї  щоки,  мов  яблука,  зуби,  як  біла  ріпа,  коса,  як  праник,  сама  дівка  здорова,  як  тур:  як  іде,  то  під  нею  аж  земля  стугонить.

—  Гарна...  мордою  хоч  пацюки  бий;  сама  товста,  як  бодня,  а  шия,  хоч  обіддя  гни.

—  Ну,  то  сватай  Одарку  Ходаківну:  ця  тоненька,  як  очеретина,  гнучка  станом,  як  тополя;  личко  маленьке  й  тоненьке,  мов  шовкова  нитка;  губи  маленькі,  як  рутяний  лист.  З  маленького  личка  хоч  води  напийся,  а  сама  пишна,  яку  салу  вишня,  а  тиха,  неначе  вода  в  криниці.

—  ...Вже  й  знайшов  красуню!  Та  в  неї  лице,  як  тріска,  стан,  наче  копистка,  руки,  як  кочерги,  сама,  як  дошка,  а  як  іде,  то  аж  кістки  торохтять.
—  Але  ж  ти  й  вередливий!  То  сватай  Хотину  Корчаківну,  —  сказав  Лаврін  і  засміявся.

—  Чи  ти  здурів?  Хотина  як  вигляне  в  вікно,  то  на  вікно  три  дні  собаки  брешуть,  а  на  виду  в  неї  неначе  чорт  сім  кіп  гороху  змолотив.

—  Ну,  то  бери  Ганну.

—  Авжеж!  Оце  взяв  би  той  кавдіб,  що  бублика  з'їси,  поки  кругом  обійдеш,  а  як  іде...»

Тут  Карпо  знову  прикинув  таке  слівце,  що  батько  вибіг  з  повітки  і  плюнув  спересердя.  Він  був  нервовий  і  сердитий,  бо  з  ранку  не  їв.  Наговорив  хлопцям  багато  різких  слів,  не  вважаючи  на  святу  п'ятницю  і  пішов,  а  ті  продовжили  розмову.

«—  Коли  я  буду  вибирать  собі  дівчину,  то  візьму  гарну,  як  квіточка,  червону,  як  калина  в  лузі,  а  тиху,  як  тихе  літо,  —  сказав  веселий  Лаврін.
—  Мені  аби  була  робоча  та  проворна,  та  щоб  була  трохи  куслива,  як  мухи  в  спасівку  [назва  посту  в  період  з  Першого  до  Третього  Спаса  (14—27  серпня)],  —  сказав  Карпо.

—  То  бери  Мотрю,  Довбишеву  старшу  дочку.  Мотря  й  гарна,  й  трохи  бриклива,  і  в  неї  й  серце  з  перцем,  —  сказав  Лаврін».

Лаврінові  слова  запали  Карпові  в  душу.  Він  уявив  собі  Мотрю  з  «темними,  маленькими,  як  терен,  очима»,  лицем  «з  рум'янцем  на  всю  щоку»,  з  білими  дрібними  зубами  між  тонкими  червоними  губами.  Карпо  задумливо  дивився  на  яблуню,  де  ніби  стояла  його  гаряча  мрія  «в  червоних  кісниках  [стрічки  для  коси]  на  голові,  в  червоному  намисті  з  дукачем».

«—  Карпе!  Чого  це  ти  витріщив  очі  на  яблуню,  наче  корова  на  нові  ворота?  —  спитав  Лаврін».  Карпо  не  чув  його  слів  і  все  дивився  туди,  де  уважалась  йому  його  мрія.

Наставав  вечір.  З  хати  вийшла  Кайдашиха.  «Вона  була  вже  не  молода,  але  й  не  стара,  висока,  рівна,  з  довгастим  лицем,  з  сірими  очима,  з  тонкими  губами  та  блідим  лицем.  Маруся  Кайдашиха  замолоду  довго  служила  в  дворі,  у  пана,  куди  її  взяли  дівкою.  Вона  вміла  дуже  добре  куховарить  і  ще  й  тепер  її  брали  до  панів  та  до  попів  за  куховарку  на  весілля,  на  хрестини  та  на  храми.  Вона  довго  терлась  коло  панів  і  набралась  од  їх  трохи  панства.

До  неї  прилипла  якась  облесливість  в  розмові  й  повага  до  панів.  Вона  любили  цілувать  їх  в  руки,  кланятись,  підсолоджувала  свою  розмову  з  ними.  Попаді  й  небагаті  пані  частували  її  в  покоях,  садовили  поруч  з  собою  на  стільці  як  потрібну  людину.  Маруся  лишала  губи,  осміхалась,  сипала  облесливими  словами,  наче  дрібним  горохом.  До  природної  звичайності  української  селянки  в  неї  пристало  щось  уже  дуже  солодке,  аж  нудне.  Але  як  тільки  вона  трохи  сердилась,  з  неї  спадала  та  солодка  луска,  і  вона  лаялась  і  кричала  на  ввесь  рот».

Кайдашиха  покликала  синів  і  чоловіка  полуднувати,  але  Омелько  суворо  дотримувався  посту  й  не  пішов,  чекаючи  вечірні.  Почувши  перший  дзвін,  кинув  роботу  і  пішов  до  церкви.  Жінка  крикнула  йому  навздогін,  щоб  Потім  зайшов  до  панів  за  грішми  за  зроблені  вози,  але  не  заходив  до  шинку,  бо  треба  їхати  на  ярмарок.

Церква  у  той  день  була  напівпорожня  і  Кайдаш  навіть  служив  за  паламаря.

Вийшовши  з  церкви,  Кайдаш  пішов  до  пана  за  грішми.  «Він  був  добрий  стельмах,  робив  панам  і  селянам  вози,  борони,  плуги  та  рала  і  заробляв  добрі  гроші,  але  ніяк  не  міг  вдержати  їх  у  руках.  Гроші  втікали  до  шинкаря.  Панщина  поклала  на  Кайдашеві  свій  напечаток».

Одержавши  гроші,  Омелько  хотів  піти  додому,  але  при  дорозі  стояв  шинок.  Чоловік  подумав,  що  випити  чарчину  на  голодний  шлунок  буде  не  гріх,  і  зайшов.  Там  було  кілька  селян.  Кайдаш  підсів  до  кума,  випив  чарку  і  став  розповідати,  як  він  натомився,  бо  лагодив  вози  та  осі,  що  ламалися  на  горі.  Дорога  в  село  проходила  коло  самого  Кайдашевого  городу.  Вона  спускалася  з  крутого  шпилю,  вози  котилися  й  ламалися  там  дуже  часто.

«—  То  застав  синів  трохи  розкопати  шлях,  —  сказав  кум.

—  А  хіба  ж  я  один  возитиму  тудою  снопи?  Адже  ж  і  ти  возиш.  Чом  би  пак  і  тобі  не  розкопати,  —  сказав  Кайдаш,  випиваючи  другу  чарку.

—  Нема,  бач,  мені  діла.  Ніби  я  сиджу,  згорнувши  руки,  —  обізвався  чоловік,  —  а  воно  було  б  добре  розкопать  возвіз,  та  ще  так  трошки  навкоси».

Куми  стали  визначати,  як  краще  розкопати  ту  кляту  гору,  що  багато  лиха  наробила  —  стільки  людей  попідривалося,  підпираючи  вози.

Кайдаш  пиячив  до  півночі,  поки  не  пропив  половину  грошей.  Потім  пішов  додому,  загрюкав  у  двері.  Але  Кайдашиха  не  пускала,  тільки  лаялася.  Нарешті  Лаврін  відчинив  батькові.  Але  п'яний  Кайдаш  довго  не  міг  знайти  двері,  думаючи,  що  його  кум  украв  у  нього  в  шинку  очі.  Потім  таки  добрів  до  лавки,  впав  і  захропів.

II

Другого  дня  Кайдаш  із  жінкою  поїхав  на  ярмарок,  а  синам  велів  трохи  розкопати  дорогу.

Під  вечір  Карпо  пішов  на  той  куток  села,  де  жила  Мотря  Довбишівка.

Довбиш  був  багатий  чоловік.  Його  хата  —  нова,  велика,  з  помальованими  віконницями  —  потонула  у  вишнях.

Карпо  став  за  двором  і  сперся  на  ворота.  Мотря  вийшла  з  хати  з  глиняником  у  руках.  Вона  збиралася  підмазати  червоною  глиною  припічок.  Другий  горщик  з  білою  глиною  стояв  біля  порога.

Карпо  привітався:  «Будь  здорова,  чорноброва!»,  на  що  Мотря  ущипливо  відповіла:  «Будь  здоров,  нечорнобровий!»,  бо  хлопець  справді  був  білявий,  навіть  рудуватий.  Карпо  покликав  дівчину,  ніби  щось  сказати,  але  вона  гордо  відповіла:  «Як  схочеш,  то  й  сам  прийдеш.  З  чорнявим  постояла  б,  а  рудому  —  зась».

Мотря  була  «висока  на  зріст,  рівна  станом,  але  не  дуже  тонка,  з  кремезними  ногами...В  лиці,  в  очах  було  розлите  щось  гостре,  палке,  гаряче,  було  видно  розум  із  завзяттям  і  трохи  з  злістю».

Сьогодні  її  батьки  також  поїхали  на  ярмарок,  і  Карпо  сміливо  перескочив  через  перелаз.  Мотря  спитала,  чого  це  він  через  перелази  лазить,  адже  їхні  пороги  низькі  для  нього.

«Карпо  не  зачіпав  дівчат,  не  жартував  з  ними.  Дівчата  звали  його  гордим».  Парубок  хотів  привітатися  з  дівчиною  за  руку,  але  Мотря  не  подала  руки,  а  підставила  горщика.  Карпо  намірився  відняти  горщика  й  поставити,  але  той  розвалився  у  руках,  і  червона  глина  полилась  по  землі.  Карпо  продовжував  жартувати  з  дівчиною,  розпитуючи,  хто  їй  купив  такі  гарні  кісники  та  намисто,  і  заважаючи  підмазувати  призьбу.  Мотря  пообіцяла  обмазати  йому  голову  глиною  і  навіть  замахнулася  віхтем  [жмут  соломи,  сіна  тощо  для  мазання  глиною,  крейдою],  оббризкавши  при  цьому  сорочку.

Карпо  скочив  і  перекинув  другий  горщик,  а  Мотря  ледь  не  заплакала,  що  ж  тепер  їй  скаже  мати.  «Карпо  стояв  серед  двору  й  осміхався.  Він  ніколи  не  сміявся  гаразд,  як  сміються  люди.  Його  насуплене,  жовтувате  лице  не  розвиднювалось  навіть  тоді,  як  губи  осміхались».  Хлопець  пообіцяв  найняти  на  танцях  для  Мотрі  музик,  щоб  вона  на  нього  не  сердилась,  а  та  стримувала  свій  гнів,  хоча  іншому  парубкові  справді  б  обмазала  глиною  потилицю.

Но  ось  заторохтів  візок  і  Карпо  був  вимушений  піти.  Це  приїхали  Мотрині  батьки  і  здивувалися,  чого  це  все  поперекидане,  а  робота  не  зроблена.  Дівчина  сказала,  що  це  вскочив  у  двір  чийсь  кабан  і  таке  наробив.

Тим  часом  Карпо  прийшов  додому  і  батько  став  його  питати,  чому  вони  з  братом  не  розкопали  гору,  як  він  велів.  Карпо  сердито  зауважив:

«—  Цілий  куток  їздить  через  гору,  а  я  буду  її  розкопувать.  Оце  справді  штука!

—  А  хто  ж  її  розкопає,  як  ми  не  почнемо?  Комусь  треба  почати,  —  сказав  батько.

—  Як  хтось  почне,  то  й  я  копирсну  заступом  скільки  там  разів,  —  сказав  Карпо  і  пішов  у  хату.

—  І  я  так  само,  —  обізвався  Лаврін...»

Кайдаш  махнув  рукою,  мовляв,  не  буде  ж  і  він  його  копать,  якщо  ні  за  панщини  не  розкопали,  ні  за  волості.  Наступного  дня  лагодилися  возити  снопи.  «Селяни  поважають  неділю  й  празники  і  не  роблять  ніякої  роботи,  але  не  мають  за  гріх  одного  діла:  возити  в  неділю  та  в  празник  снопи».

У  неділю  вранці  Мотря  Довбишівна  збиралася  до  церкви.  «...Подруга—сусідка  наділа  Мотрі  на  голову  кибалку  [луб'яне,  мотузяне  або  полотняне  кільце],  вирізану  з  товстого  паперу,  схожу  на  вінок;  на  кибалку,  над  самим  лобом,  поклала  вузеньку  стрічку  з  золотої  парчі,  а  потім  клала  стрічки  одну  вище  од  другої  так,  щоб  над  лобом  було  видно  пружок  од  кожної  стрічки.  Всю  кибалку  кругом  і  всі  коси  вона  обтикала  квітками  з  червоних,  зелених,  синіх  і  жовтих  вузеньких  стьожок.  За  вуха  вона  позатикала  пучки  дрібненького  барвінку,  качурині  кучері  та  павині  пера  і  потім  розстелила  по  спині  двадцять  довгих  кінців  стрічок  до  самого  пояса».

Мати  здивувалася,  чого  це  дочка  так  прибралася,  як  на  велике  свято,  а  та  сказала,  що  хоче  провітрити  стрічки  та  квітки.  Насправді  ж  вона  думала  про  Карпа.

«Мотря  вбралася  в  зелену  спідницю,  в  червону  запаску,  підперезалась  довгим  червоним  поясом  і  попускала  кінці  трохи  не  до  самого  долу,  одяг-лась  в  зелений  з  червоними  квіточками  горсет,  взулась  в  червоні  чоботи,  наділа  добре  намисто,  взяла  в  руки  білу  хусточку  та  й  пішла  до  церкви.  Вся  її  голова  аж  ніби  горіла  квітками  проти  сонця.  Павине  пір'я  блищало  й  миготіло,  а  золотий  пружок  парчі  на  чорних  косах  сяв  і  надавав  краси  тонким  чорним  бровам  та  блискучим  очам».

Кайдаші  в  цей  час  з'їжджали  возами  з  крутої  гори  і  Карпо,  задивившись  на  Мотрю,  не  підтримав  воза  і  той  перекинувся,  а  за  ним  і  другий.  Батько  лаявся  і  дорікав  синам,  що  ті  не  розкопали  дороги,  але  робити  було  нічого,  довелося  замість  церкви  рятувати  снопи  й  вози.  Тільки  на  кінець  служби  Карпо  потрапив  до  церкви  в  надії  зустрітися  з  Мотрею.  Там  вони  домовились  побачитися  після  обіду  на  музиках.  Карпо  найняв  музик,  але  сам  не  танцював,  бо  не  любив,  і  з  Мотрею  не  говорив.  Увечері  пішов  її  проводжати  і  попросив  вийти  пізніше  в  садок.

А  через  два  тижні  Карпо  заслав  до  Мотрі  старостів  і  вони  одержали  згоду  на  заручини.

На  свято  Семена  [14  вересня  (1  вересня)  —  за  старим  стилем  початок  осені]  старі  Кайдаші,  вбрані  по-святковому,  пішли  на  розглядини  до  Довбишів.  Мотря  в  цей  час  терла  коноплі,  а  її  батьки,  побачивши  гостей,  заметушилися,  стали  готуватися  і  привітно  зустріли  Кайдашів  на  порозі.

Довбиші  були  багаті,  і  Кайдашисі  хотілося  показати  себе  з  найкращого  боку:  вона  чепурилася,  церемонилась,  чекала,  поки  її  кілька  разів  попросять  сісти  на  почесному  місці  —  на  покуті.  Господарі  заходилися  накривати  на  стіл,  а  Кайдашиха  стала  придивлятися  до  Мотрі  та  хвалити  її  за  працьовитість.  Мотрі  одразу  не  сподобався  солодкий  медок  у  її  голосі.

Довбиші  пригощали  сватів  та  приказували  до  кожної  чарки  побажання.  Кайдашиха  розчванилась  і  стала  розказувати,  як  її  шанували  пани  та  попи,  які  у  неї  гарні  сини,  «неначе  два  соколи»,  які  слухняні,  тихі  та  роботящі,  хоч  Карпо  зроду  не  був  покірним  і  слухняним.

III

Після  другої  Пречистої  [Різдво  Пресвятої  Богородиці  —  21  вересня]  Карпо  повінчався  з  Мотрею,  весілля  гуляли  чотири  дні.

Наступного  дня  після  весілля  свекруха  розбудила  Мотрю  дуже  рано,  і  почала  навчати,  як  розкладати  вогонь  у  печі  та  варити  борід,  ніби  та  цього  не  вміла,  і  задала  ще  багато  іншої  роботи,  а  сама  лежала,  мовби  нездужаючи.  Кайдашиха  встала,  коли  вже  розвиднілося,  і  знову  почала  навчати  невістку,  сама  «не  беручись  ні  за  холодну  воду».

Вона  дурила  Мотрю,  що  нездорова,  бо  була  рада  мати  в  домі  «добру  робітницю»  та  командувати  нею.  Мотрі  це  не  сподобалось.  Спочатку  вона  терпіла,  а  потім  почала  гостро  відповідати,  що  не  може  надвоє  розірватися,  щоб  усе  встигнути.  Зрозуміла,  яка  недобра  її  свекруха,  і  що  «під  її  солодкими  словами  ховається  гіркий  полин».  Але  Мотря  була  не  з  таких,  «щоб  комусь  покорятись».

Другого  дня  Кайдашиха  знову  охкала  і  примусила  невістку  зробити  всю  роботу:  зварити  обід,  спекти  хліб.  Потім  ще  й  дорікала,  що  борщ  вийшов  недобрий.  Мотря  не  стрималася  і  відповіла,  що  їй  не  дуже  допомагали,  а  сама  вона  всього  не  встигає.  Свекруха  здогадалася,  що  невістка  не  змовчуватиме.

У  суботу  було  багато  роботи,  Кайдашиха  знову  нічого  не  робила,  тільки  стояла  над  Мотрею  та  приказувала,  що  вона  не  так  комин  маже.  Тоді  Мотря  сказала,  що  у  матері,  бувало,  все  добре  в  неї  виходило,  а  тут  ніяк  не  вгодиш.  Кайдашиха  стала  навчати,  щоб  невістка  слухала  її  та  приглядалася,  бо  вона  багато  чого  в  панів  навчилася.

Через  тиждень  Кайдашиха  перестала  звати  Мотрю  серденьком  і  орудувала  нею,  як  наймичкою,  ще  й  кричала  та  дорікала.

Коли  настали  довгі  пилипівські  ночі  [час  пилипівського  (Різдвяного)  посту  з  28  листопада  до  6  січня],  жінки  піднімалися  дуже  рано,  щоб  прясти  на  полотно.  Мотря  встала  й  почала  прясти,  хлопці  теж  повставали  і  м'яли  ногами  коноплі,  а  Кайдашиха  продовжувала  спати.  Мотря  поставила  обід  варити,  стала  прати  сорочки.  Робота  горіла  в  її  руках.  А  свекруха  навіть  хати  не  замела.

Мотря  ж  вирішила,  що  й  вона  не  буде  замітати.  До  вечора  в  хаті  було  повно  сміття  і  це  помітили  чоловіки.  Кайдашиха  пожалілася  Карпові,  що  його  жінка  нічого  не  робить  і  не  слухає  її,  навіть  кричить.  Карпо  зробив  зауваження  Мотрі,  але  та  відповіла,  що  робить  на  цілу  сім'ю  одна,  вже  й  рук  та  ніг  не  чує.  Кайдашиха  зрозуміла,  що  невістка  не  буде  слухняною  та  покірною,  і  сказала  синові,  щоб  не  дуже  тягнув  руку  за  жінкою,  бо  вона  й  ним  буде  командувати.  Карпові  було  жаль  і  матір,  і  жінку.

Поки  Мотря  прала  білизну  на  ставку,  мати  наварила  вечері.  Мотря  хотіла  допомогти  накрити  на  стіл,  але  Кайдашиха  відігнала  її,  грубо  вилаяла.  Мотря  не  сіла  вечеряти  зовсім.  Вона  почувала  себе  сиротою  в  чужій  сім'ї.

Наступного  дня  Мотря,  вимітаючи  сіни,  почула,  як  Кайдашиха  говорила  з  кумою,  та  все  про  неї.  І  посаг  [придане]  у  неї  малий,  і  скриня  порожня,  і  сама  роботяща  тільки  за  обідом,  не  вміє  нічого  робити,  довелося  всього  учити.  І  вранці  не  добудишся,  спить,  здорова,  як  кобила...  Невістка  не  витримала  й  крикнула:  «Од  кобили  чую!  Ще  й  однієї  сорочки  не  справили  мені,  а  вже  судите  на  все  село!»  Кайдашиха  від  сорому  не  знала  де  дітись.

Мотря  вирішила,  що  тепер  вона  покаже  свекрусі,  і  вранці  не  стала  вставати,  кажучи,  як  і  Кайдашиха  колись,  що  нездужає.  Маруся  побачила,  що  Мотря  дражнить  її,  розсердилась.  Звернулася  до  свого  чоловіка,  але  той  звечора  прийшов  напідпитку  і  спав  як  убитий,  а  тоді  став  кричати  зі  сну  як  різаний,  бо  йому  приснилося  щось  страшне.

Свекруха  з  невісткою  припинили  сварку,  але  обід  стояв  недоварений,  а  хата  неметена.  Жінки  посідали  кожна  собі  латати  сорочки.  Кайдашиха  лаялася  й  погрожувала,  Мотря  не  змовчала  і  сказала,  що  вони  повинні  усе  робити  порівну.

Кайдашиха  поскаржилася  старому  Кайдашеві,  той  розсердився,  хотів  навіть  ударити  невістку,  але  Карпо  сказав,  щоб  батько  не  чіпав  Мотрі,  бо  в  неї  є  чоловік.  Омелько  ще  дужче  розсердився  і  став  погрожувати,  що  й  Карпові  дасть.  Син  гостро  відповів,  що  не  дасть,  бо  він  уже  не  маленький.  Кайдаш  зрозумів,  що  Карпо  не  жартує,  сплюнув  і  вийшов,  грюкнувши  дверима.  Хату  замітав  Лаврін,  а  жінки  сіли  вишивати,  і  «од  злості»  такого  наплутали,  що  потім  довго  довелося  розплутувати  та  випорювати.

З  того  часу  вони  не  мирилися.  Кайдашиха  кричала  на  Мотрю,  а  та  огризалася.  До  Різдва  Мотря  ждала,  що  свекруха  подарує  їй  якусь  одежину,  але  та  відрізала  тільки  полотна  на  запаску.  Гарне  тонке  полотно  й  рушники  вона  сховала  собі  в  скриню,  ще  й  замком  замкнула,  хоч  пряли  вони  разом  з  Мотрею.  Мотря  пожалілася  Карпові,  що  їй  нічого  мати  не  справляє,  і  вона  ходить,  як  старчиха.

Після  того  Кайдашиха  привезла  невістці  хустку  і  матерію  на  спідницю,  але  вони  були  такі  чорні  та  убогі,  що  Мотря  тільки  зітхнула  й  відкинула  обновки  геть.

IV

Настало  літо.  Тепер  усі  менше  часу  проводили  в  хаті  і  колотнеча  стихла.  Кайдаші  вижали  свій  хліб  і  пішли  до  пана  заробляти  снопи.  Карпо  з  Мотрею  жали  швидко  і  нажали  більше  кіп,  ніж  батьки.

А  восени  Мотря  народила  сина.  Карпо  ніби  виріс  у  своїх  власних  очах,  став  вважати  себе  за  хазяїна,  рівного  батькові.  Кайдаш  був  радий  онукові  і  обіцяв  справити  молодій  родині  хату  через  сіни.  Дитина  трохи  помирила  невістку  зі  свекрухою,  яка  купала  й  сповивала,  колихала  онука.

Карпо  й  Мотря,  заробивши  улітку  більше  хліба,  знали,  що  тепер  їдять  свій,  а  не  батьківський.  І  полотна  Мотря  напряла  більше,  але  Кайдашиха  усе  сховала  в  свою  скриню.

Коли  стали  шити  сорочки,  Маруся  всім  покроїла  з  товстого  полотна,  а  собі  з  тонкого.  Мотря  спитала,  чому  ж  вона  і  їй  не  відрізала  такого.  Кайдашиха  відповіла,  що  їй  грубе  полотно  ріже  тіло,  крім  того,  вона  ж  до  панів  ходить,  їй  не  можна  в  простому.

Мотрі  здалося,  що  вона  аж  постаріла  в  новій  грубій,  погано  вибіленій  сорочці.  З  того  часу  молода  жінка  стала  прясти  собі  окремо  і  ховати  у  власну  скриню.  Кайдашиха  це  помітила  і  стурбувалася,  адже  вона  пряла  ліниво,  і  невістка  могла  все  прядиво  швидко  випрясти.  Ось  і  сказала  Мотрі,  що  це  її  прядиво.  А  невістка  відрізала:  «Прядиво  таке  ваше,  як  і  моє.  Хіба  я  не  брала  конопель,  не  мочила,  не  била  на  бительні,  не  терла  на  терниці,  може,  більш  од  вас?»

Кайдашиха  замовкла  і  вирішила,  що  Мотря  мститься  їй  за  товсті  сорочки.  Та  коли  невістка  дістала  зі  скрині  десять  товстих  починків  [нитки,  намотані  на  веретені]  і  стала  мотати  їх  на  мотовило,  свекруха  зрозуміла,  що  то  вже  не  жарти,  і  схопилася  за  мотовило,  кажучи,  що  воно  її.  Жінки  підняли  такий  страшенний  крик,  сіпаючи  мотовило  кожна  до  себе,  що  чоловіки  позбігалися  до  хати  і  дивувалися,  через  що  сварка,  а  старий  Кайдаш  аж  кочергою  замірився.

Потім  вихопив  мотовило,  побив  його  на  шматки  і  став  лаяти  Мотрю,  що  через  неї  така  буча  в  хаті,  хотів  навіть  ударити,  але  Карпо  заступився.  Батько  накинувся  на  сина,  той  просив  не  робити  цього,  відступитися.  Кайдаш  розлютився,  знову  кинувся  у  бійку,  але  Карпо  так  його  штовхнув,  що  той  упав  навзнак  і  ноги  задер.  Мати  з  Лавріном  кинулись  обороняти  Кайдаша.

Коли  трохи  втихомирилось,  Кайдаш  сказав,  що  відділить  Карпа,  а  Мотря  підказала,  що  хай  спершу  зробить  для  них  з  матір'ю  два  мотовила.
Ображений  поведінкою  сина,  Омелько  пішов  у  шинок  запивати  свій  сором.

Наступного  дня  старий  Кайдаш  вніс  у  хату  два  мотовила,  і  Мотря  радісно  стала  мотати  починки  й  ховати  у  скриню.  Свекруху  брала  злість.  Через  день  Мотря  позамочувала  тільки  свої  з  Карпом  сорочки,  а  Кайдашисі  довелося  мовчки  самій  прати  свої,  бо  вона  боялася  нової  колотнечі.

Одного  разу  Мотря  спекла  невдалий  хліб,  ще  й  борщ  вийшов  недобрий.  Усі  стали  висловлювати  своє  невдоволення,  а  Лаврін  ще  й  коника  зліпив  з  хліба.  Цього  вже  Мотря  не  знесла,  кинула  ложкою  об  стіл:  «Лаяли,  били,  а  це  вже  знущаєтеся  наді  мною?»

З  того  дня  невістка  вирішила  варити  окремо  на  свою  сім'ю.  Поставила  два  маленьких  горщики  в  піч,  а  свекруха  вилежувалась,  думаючи,  що  обід  вариться  на  всіх.  Коли  вона  встала  й  побачила,  що  це  не  так,  зчинила  крик.  Позбігалися  чоловіки.  Кайдашиха  стала  тикати  всім  у  вічі  малим  горщиком  з  кашею,  а  потім  викинула  його  в  помийницю.  Мотря  ж  схопила  та  кинула  свекрусі  під  ноги  миску  з  борщем.

Чоловіки  плюнули  та  повиходили,  а  хазяйки  мовчали,  тільки  сало  в  печі  шкварчало  сердито  та  голосно.

Мотря  підмела  в  хаті  черепки  і  побігла  жалітися  своїй  матері.

Сварки  в  Кайдашевій  хаті  не  переставали.  Свекруха  з  невісткою  не  розмовляли  по  три  дні.  Мотря  не  давала  бавити  онука  Кайдашисі,  хоч  та  його  дуже  любила,  тому  Маруся  була  вимушена  підходити  до  свого  улюбленця  лише  вночі.

Кайдаш  побачив,  що  треба  справді  відрізнити  синову  сім'ю.  Він  боявся  Карпа.  Докупили  дерева;  Мотря  посіяла  пшеницю  на  місці  нової  хати,  вона  добре  зійшла,  а  це  значило,  що  тут  чисто.

Влітку  хату  освятили  і  молоді  пішли  туди  жити.  Мотря  вимазала  хату  і  половину  сіней,  при  цьому  голосно  співаючи  на  злість  свекрусі.  Карпо  забажав  відділитися  і  з  худобою  та  полем,  щоб  бути  справжнім  господарем.  Батько,  хоч  і  застерігав  його,  мусив  наділити  сина  хазяйством.

V

Перед  зеленими  святами  [День  Святої  Трійці  і  День  Святого  Духу,  святкуються  у  травні—червні]  Кайдаш  послав  Лавріна  до  млина.  Хлопець  їхав  понад  Россю  і  милувався  навколишньою  природою.  Надвечір  борошно  змололи,  і  коли  Лаврін  став  збиратися  додому,  ненароком  побачив  дівчину,  яка  була  схожа  на  велику  червону  квітку.  Він  задивився  на  її  вроду.  «Дівчина  була  невелика  на  зріст,  але  рівна,  як  струна,  гнучка,  як  тополя,  гарна,  як  червона  калина,  довгообраза,  повновида,  з  тонким  носиком.  Щоки  червоніли,  як  червонобокі  яблучка,  губи  були  повні  та  червоні,  як  калина».

Замість  того,  щоб  їхати  дорогою  додому,  Лаврін  повернув  на  пригірок  за  дівчиною.  Догнав  її,  спитав,  з  якого  вона  села,  але  та  жартома  відповіла,  що  старий  буде,  коли  багато  знатиме,  проте  й  сама  задивилася  на  молодого  веселого  хлопця.  Вони  стали  розмовляти,  і  дівчина  сказала,  що  звуть  її  Мелашкою,  а  батька  —  Охрім  Балаш,  вона  полола  панські  буряки.  Лаврін  забув  про  все  і  дивився  лише  на  дівчину,  думаючи,  що  такої  гарної  немає  у  всіх  Семигорах.  Лаврін  поїхав  аж  до  самих  Бієвців,  села,  де  вона  жила,  і  Мелашка  показала  йому  свою  хату:  малу  й  стару.  Видно  було,  що  сім'я  жила  убого.

Хлопець  сказав,  щоб  дівчина  прийшла  на  побачення  до  млина,  а  він  прийде  обов'язково,  хоч  би  батько  його  й  прив'язав.  Додому  Лаврін  повернувся  опівночі,  і  Кайдаш  розсердився  на  нього.

Після  цієї  зустрічі  Мелашка  була  як  у  якомусь  чарівному  сні.  Робота  падала  з  рук.  Дівчина  мала  поетичну  душу,  ласкаве  серце,  і  їй  хотілося  співати.

Другого  дня,  в  неділю,  Лаврін  ледве  дочекався  вечора.  Взяв  сопілку  і  полетів,  як  на  крилах,  до  млина.  Мелашка  сиділа  на  камені,  засмутившись,  що  хлопця  довго  немає.  Вони  стали  любо  розмовляти,  розказувати  одне  одному  про  себе,  про  сім'ю.  В  їхніх  серцях  розгорялася  любов.  Закохані  домовилися  зустрітися  на  вулиці,  де  збираються  хлопці  та  дівчата.

Місцеві  парубки  одразу  помітили  чужого  і  стали  вимагати  могорича,  або  вони  прогонять  його  киями.  Лаврін  знав  цей  парубоцький  звичай  і  повів  хлопців  у  шинок,  а  потім  у  згоді  з  ними  вернувся  на  вулицю.

Незабаром  прибігла  Мелашка.  У  розмовах  та  милуванні  вони  достояли  до  світанку.

Так  ходив  ночами  Лаврін  до  Мелашки,  поки  Омелько  не  почав  лаяти  його,  що  він  десь  бродить,  потім  на  роботі  спить  на  ходу  й  після  обіду  завалюється  спати  десь  у  клуні.  Батьки  вирішили,  що  треба  його  оженити,  але  боялися  знову  натрапити  на  норовливу  невістку.

Лаврін  признався,  що  зустрів  милу  аж  у  Бієвцях,  ходить  туди  на  вулицю  і  хоче  одружитися.  Мати  сказала,  щоб  засилав  старостів,  а  вони  з  батьком  поїдуть  на  розглядини.

Лаврін  так  і  зробив:  взяв  двох  старостів  і  пішов.  Батько  Мелашки  спочатку  не  погоджувався,  бо  дівчина  ще  молода,  крім  того,  наставали  жнива  і  потрібна  була  робітниця.  Потім,  побачивши  сльози  дочки  і  згадавши,  що  вона  пізно  поверталася  з  вулиці,  погодився.

У  неділю  старі  Кайдаші,  причепурившись,  зібралися  їхати  на  оглядини.  Мати  все  розпитувала  в  Лавріна,  чи  ж  гарна  хата  в  Балашів,  чи  добрі  вони  хазяї.  Хлопець  відповідав,  що  кращих  за  них  немає  і  в  їхньому  селі,  бо  йому  справді  так  здавалося.  Кайдашиха  одягла  усе  найкраще,  веліла  намостити  повище  сіна  і  їхала,  не  вітаючись  з  людьми,  гордовито  виблискуючи  новими  жовтими  чоботами—сап'янцями.

Маруся  на  кожну  велику  хату  думала,  що  то  Балашова,  але  та  була  аж  у  кінці  села,  що  називався  Западинці,  і  де  не  видно  жодного  пристойного  дому.  Дорога  пішла  то  яром,  то  горою.  Лаврін  не  встиг  попередити  матір,  щоб  злізла  з  воза,  бо  далі  була  крута  гора.  Воли  понеслися,  віз  перекинувся  і  з  нього  викотилася  Кайдашиха.  Вона  кричала  на  весь  яр,  тому  що  була  вся  у  сіні,  пилові  й  подряпала  чоботи.  Мати  ледь  очепурилася  і  поїхала,  лаючи  сина  і  говорячи,  що  тут,  мабуть,  одні  старці  живуть.

Балаші  були  бідно  вдягнені,  але  гостей  зустріли  привітно,  запросили  до  хати.  Двері  були  низькі,  Кайдашиха,  думаючи  гордо  підняти  голову,  сильно  вдарилася  об  одвірок  і  прокляла  все  на  світі.  Хата  виявилась  дуже  невисокою,  з  темними  віконцями,  увігнутою  і  підпертою  стовпом  стелею.  Кайдашиха,  не  церемонячись,  сіла  на  покуті.  Потім,  побачивши  малих  Мелащиних  братиків  та  сестричок,  пом'якшала:  вона  любила  дітей.  Тоді  забідкалася,  що  не  взяла  малим  гостинця  і  дала  їм  по  монеті.

Діти  грошей  ніколи  не  бачили,  і  не  знали,  що  з  ними  робити,  навіть  пробували  надкусити.  Балашиха  випровадила  їх  надвір  і  стала  думати,  чим  пригощати  сватів.  Мелашка  порадила  зварити  вареників  із  суницями,  що  вона  принесла  з  лісу,  та  полуницями.  Кайдашиха  дивилась  на  маленьку  проворну  постать  дівчини  і  думала,  що  невелика  з  неї  буде  вдомі  поміч.  Вареники  вийшли  дуже  темні,  і  Кайдашиха  виїла  тільки  полуниці,  а  тісто  покинула  в  мисці.  Потім  не  втрималася  і  «розпустила  на  всю  хату  мед  своїм  язиком.

—  Будь  же,  дочко,  здорова,  як  риба;  гожа,  як  рожа;  весела,  як  весна,  робоча,  як  бджола,  а  багата,  як  свята  земля!»

Коли  Кайдаші  поїхали  надвечір,  мати  сказала  Мелашці,  що  їй,  мабуть,  буде  важко  у  такої  гордої  свекрухи.

Через  тиждень  після  оглядин  Лаврін  повінчався  з  Мелашкою  і  привіз  її  в  батькову  хату.

VI

Мелашка  тиждень  жила,  як  у  раю,  не  помічаючи  п'яного  свекра  і  неласкавих  поглядів  свекрухи,  милуючись  з  Лавріном  за  пасікою.

Кайдашиха  незлюбила  Мелащиних  батьків,  бо  як  тільки  бралася  за  голову,  згадувала  ґулю  і  свою  поїздку  в  Бієвці.  Мелашка  була  молода  і  негожа  до  важкої  роботи,  а  Кайдашисі  дуже  хотілося  на  старості  полежать  та  відпочити.  То  ж  вона  лише  тиждень  змовчувала,  а  далі  стала  лаяти  і  глузувати  з  невістки.

Одного  разу  Кайдашиха  сказала  Мелашці  замісити  діжку  з  тістом,  але  та  була  така  велика,  що  молодичка  не  діставала  дна.  Кайдашиха  стала  глузувати  з  неї,  примушуючи  Лавріна  то  стільчик  підставити,  то  витерти  лоб  від  поту,  то  втерти  носа  своїй  жінці.  Увійшов  голодний  Кайдаш,  побачив,  що  обід  ще  не  готовий,  і  став  гримати.  Кайдашиха  усе  показувала  на  Мелашку,  мовляв,  понабирали  таких  невісток  незугарних.  І  кинулася  сама  місити  тісто.

Мелашка  вимішувала  лемішку  [кашеподібна  мучна  страва,  найчастіше  з  гречаного  борошна]  і  зламала,  поспішаючи,  копистку  [мішалку].  Свекруха  знову  зі  злістю  її  вилаяла.  А  тут  другий  раз  увійшов  Кайдаш  і  став  кричати  на  жінок,  що  вони  й  досі  не  впоралися  з  обідом,  і  послав  до  Мотрі  позичити  хліба.  Кайдашиха  закричала  на  Мелашку,  щоб  та  не  сміла  цього  робити,  бо  ноги  поперебиває  —  у  Мотрі  й  снігу  торішнього  не  випросиш.

Мотря  це  почула  через  відчинені  двері  й  собі  зарепетувала,  щоб  ніхто  не  смів  на  її  поріг  ступати,  бо  теж  ноги  поперебиває.  Хліба  довелось  позичати  у  сусідів.  Коли  Мелашка  йшла  по  хліб,  садок  і  все  навколо  для  неї  неначе  пов'яло.  А  як  йшла  назад,  угледіла  Лавріна,  той  утішив  її  ласкавими  словами  —  все  знов  ніби  розцвіло.

Знову  почалася  в  Кайдашевій  хаті  колотнеча.  Кайдашиха  стала  ще  більш  лайливою,  щодня  нападала  на  Мелашку.  Мотря  теж  її  недолюбливала,  бо  молодша  невістка  жила  разом  із  свекрухою.

Настали  жнива.  Кайдашиха  запрягла  Мелашку  до  роботи.  Молодичка  вже  скучила  за  Бієвцями,  за  своєю  доброю  матір'ю.  Просилася  в  гості,  але  свекруха  не  пускала.  Лаврін  помітив,  що  Мелашка  журиться  за  домівкою  і  пообіцяв  відпроситися  в  батька.

Нарешті  Кайдашиха  пустила  невістку  до  родини,  дала  на  гостинець  пухку  паляницю,  приказуючи,  що  там  такої  і  не  бачили,  а  Мелашці  вона  здалася  важкою,  як  камінь.

Ступивши  на  батьківський  поріг,  Мелашка  залилася  дрібними  сльозами,  і  мати  зрозуміла,  як  важко  живеться  її  дитині,  але  нічого  не  зробиш,  треба  звикати.  Балаш  став  частувати  зятя,  а  мати  з  дочкою  пішли  в  садок,  і  Мелашка  виплакала  там  усі  свої  сльози,  розповідаючи,  що  скубуть  і  клюють  її,  як  лихі  шуліки  голубку.  Мати  порадила  не  потурати  свекрусі,  не  мовчати,  як  це  робить  Мотря.

Другого  дня  Мелашка  вирішила  вимести  тільки  половину  сіней  і  не  виносити  Мотрине  сміття,  як  це  робила  раніше.  Таким  чином  здобула  собі  ще  одного  ворога.

Коли  прийшла  зима,  Мелашці  стало  ще  важче,  бо  свекруха  скидала  усю  важку  роботу  на  неї,  п'яний  свекор  зганяв  на  ній  злість,  а  через  сіни  шипіла  Мотря.  Лаврін  уже  й  втомився  за  неї  заступатися.

Настав  страсний  тиждень.  У  великий  понеділок  до  Кайдашів  зайшла  баба  Палажка  Солов'їха.  Вона  була  дуже  богомільна  і  щороку  їла  паски  в  Лаврі.  І  тепер  вона  збиралася  йти  до  Києва,  але,  щоб  було  веселіше  і  безпечніше,  вирішила  зібрати  собі  попутників.  Сподівалася  умовити  Кайдаша.

Палажка  розповідала  про  рай  для  тих,  хто  їсть  щороку  в  Києві  паску,  про  благословіння  на  ту  сім'ю,  звідки  вийшов  прочанин  [богомолець].  Мелашка  слухала,  широко  розплющивши  очі.  Потім  стала  гаряче  просити  свекруху,  щоб  та  відпустила  ЇЇ  з  бабою.  Кайдашиха  вагалася,  бо  було  багато  роботи.  Але  її  просила  і  Палажка,  кажучи,  що  буде  великий  гріх,  якщо  не  пустить.  Кайдаш  теж  підтримав  Мелащине  прохання.

Отже,  наступного  дня  Мелашка,  кланяючись  і  прощаючись,  взявши  торбу  з  паскою,  крашанками  та  іншим  харчем,  вирушила  в  дорогу  разом  з  іншими  молодицями.  Вона  почувала  себе  вільною  і  щасливою.

Йшли  день,  ночували  в  добрих  людей.  Другого  дня  опівдні  піднялися  на  гору  з  могилою,  звідки  був  видний  Київ  з  церквами  та  дзвіницями.  Стали  молитися,  а  баба  Палажка  розказувала  й  показувала,  де  яка  церква.  Надвечір  прийшли  на  заставу,  де  стояла  черниця  з  монастиря  Фрола  і  Лавра  і  вмовляла  прочан  іти  саме  в  їхній  монастир.  Баба  Палажка  гордо  відмовилася  і  повела  односельців  у  Лавру.  Мелашка  була  вражена  розмірами  і  красою  дзвіниці,  яка,  здавалось,  впаде  і  розчавить  її.  У  церкві  було  море  вогнів,  ченці  співали  страсні  пісні,  які  брали  за  душу  і  викликали  сльози.  Мелашці  здалося,  що  вони  оплакують  і  її  власне  горе.

На  другий  день  баба  Палажка  повела  молодиць  по  церквах.  До  них  пристали  ще  й  інші,  і  йшли,  наче  сліпці  за  поводирем.  Обходили  безліч  церков.  Прикладалися  до  святих  мощей  та  давали  гроші  черницям.  У  велику  п'ятницю  Палажка  повела  прочан  на  Поділ  до  Братського  монастиря,  там  і  заночували.  Мелашку  помітив  якийсь  чернець  і  слідкував  за  нею.  Вночі  хотів  ЇЇ  знайти,  але  помилився  й  натрапив  на  бабу  Палажку,  став  її  обнімати  й  цілувати.  Бабі  здалося,  що  це  чорт  її  спокушає,  вона  перелякалася  і  закричала.  Чернець  втік.  А  баба  сокрушалася,  що  знову  грішна  і  доведеться  ще  раз  сповідуватись.  Тепер  вона  боялася  ночувати  надворі  і  повела  прочан  туди,  де  є  комори  для  нічлігу.  Поки  Палажка  сповідувалася,

Мелашка  сиділа  на  церковних  східцях  поряд  з  проскурницею  [жінка,  що  випікає  проскури]  і  важко  зітхала.  Вона  здумала,  що  треба  повертатися  додому,  в  пекло.  Проскурниці  сподобалась  молодичка,  і  вона  стала  розпитувати.  Мелашка  розказала  їй  про  своє  горе  і  раптом  вирішила,  що  може  тут  зостатися.  Попросила  стару  жінку  взяти  її  за  наймичку.  Та  погодилась  і  відвела  молодичку  додому.  Мелашка  приступила  до  роботи:  викачувати  тісто  для  проскур  [білі  хлібці,  що  використовуються  у  церковних  обрядах]  у  цій  гарній,  затишній  оселі.

Тим  часом  Палажка  вистояла  службу,  хотіла  вести  прочан  у  печери,  але  раптом  помітила,  що  немає  Мелашки.  Стали  її  шукати  й  чекати,  потім  вирішили,  що  вона  пішла  з  другими  людьми,  й  поспішили  в  печери,  а  після  й  у  Лавру.  Кілька  разів  поверталися  на  Поділ,  але  Мелашку  так  і  не  знайшли.  Пошукали,  почекали,  попитали  в  людей  та  так  і  повернулися  додому  без  неї.

Баба  Палажка  боялася  сказати  про  те,  що  сталося,  Кайдашам  та  й  сиділа  тихо  вдома,  але  чутка  вже  пішла  селом.  Її  донесла  до  Кайдашів  баба  Параска  Гришиха,  лютий  Палажчин  ворог.  Параска  намовляла  Кайдашиху  піти  у  волость  скаржитися  та  набити  Палажці  морду,  щоб  не  бралася  водити  молодиць,  бо  тепер  усі  знають,  яка  вона  свята,  і  розказала  про  комедію  з  обніманням  та  цілуванням  тієї  ночі,  мабуть,  із  самим  чортом.

Лаврін  обімлів  і  сказав  матері,  що  це  через  неї  Мелашка  їх  покинула,  і  коли  щось  трапиться,  то  він  їй  цього  не  подарує.

Кайдаші  пішли  до  Палажки  і  стали  допитуватися,  де  вона  поділа  Мелашку.  Баба  Палажка  відгризалася,  що  та  не  мала  дитина,  нікого  вона  не  заводила  нікуди.  Зчинилася  сварка.  Лаврін  лаявся  та  допитувався,  а  Параска  підтакувала  та  раділа,  що  так  дісталося  її  суперниці.  Закінчилося  тим,  що  Палажка  з  Параскою  побилися  граблями.  Баба  Палажка  заголосила  і  заплакала,  кажучи  Кайдашисі,  що  саме  через  неї  Мелашка  покинула  дім.  Баби  почали  битися,  тикати  одна  одній  дулі  та  обзиватися,  поки  старий  Кайдаш  їх  не  розійняв.  Зчинився  великий  крик,  збіглася  вся  вулиця.  Кайдаші  таки  потягли  Палажку  у  волость.  Волосний  вилаяв  бабу,  але  йти  до  Києва  не  присудив,  бо  Мелашка  не  маленька,  сама  має  розум  у  голові.

Лаврін  чекав,  що  жінка  повернеться,  але  вона  не  верталася.  А  прочани  наганяли  страху,  розказуючи  про  різні  нещасні  випадки,  що  трапляються  з  подорожніми.  Чутки  дійшли  до  Бієвців,  і  Балаші  прибігли,  ридаючи,  до  сватів.  Навіть  Карпо  з  Мотрею,  забувши  про  ворожнечу,  зайшли  до  хати  і  сумували  з  усіма.  Кайдашиха  уже  відчувала  свою  провину  і  жалкувала,  що  так  поводилася.  Вирішили  йти  до  Києва  шукати  Мелашку.

А  вона  тим  часом  служила  в  проскурниці  і  жила,  як  у  Бога  за  пазухою.  Робота  неважка,  харч  добрий,  ніхто  не  лає,  не  гризе.  Одне  тільки:  нудьгувала  за  Лавріном.  Одного  разу  вона  так  залилася  слізьми,  що  проскурниця  запитала,  за  чим  вона  плаче:  за  селом,  за  матір'ю  чи  за  чоловіком,  і  порадила  повернутися.  Але  молодичка  згадала  про  свекра  та  свекруху  і  сказала,  що  не  повернеться.  Вийшла  надвір,  розгледілась  і  побачила  семигорських  молодиць,  хотіла  кинутись,  розпитати,  та  ледве  стрималась.  На  душі  лежав  камінь,  Мелашка  думала,  що  чинить  гріх,  мучачи  себе  й  чоловіка.  На  другий  тиждень  Мелашка  стала  потроху  привикати  й  сама  не  знала  вже,  що  їй  робити.

Тим  часом  Кайдаші  прийшли  до  Києва,  обходили  усі  церкви  і  розпитували  про  Мелашку.  Нарешті  потрапили  до  церкви,  біля  якої  жила  Мелашка.  Проскурниця  на  східцях  продавала  проскури.  Мелашка  вибігла  з  пекарні  і  хотіла  щось  спитати  хазяйку.  І  раптом  побачила  Лавріна  —  блідого  та  смутного.  Потім  свою  матір  і...  свекруху.  Її  як  крижаною  водою  облили.  Потім  ще  раз  глянула  на  Лаврінове  лице  і  не  витримала,  кинулася  до  нього  і  заридала,  як  мала  дитина.  Люди  їх  обступили  навкруги.

Мелашка  розказала,  що  служить  у  наймах,  а  проскурниця  пожалкувала,  що  піде  від  неї  така  добра  й  робоча  наймичка.  Кайдашиха  пообіцяла  не  казати  жодного  лихого  слова,  аби  тільки  невістка  повернулася.

І  дотримувала  його:  обсипала  Мелашку  медовими  словами,  купила  обновки.

А  незабаром  молодичка  народила  сина.

VII

У  Кайдашевій  хаті  настав  мир:  свекруха  помирилась  із  невісткою.  Зате  надворі,  між  батьком  та  Лавріном,  почався  нелад.  Лаврін  перестав  слухати  батька,  йому  самому  хотілося  господарювати.  Окрім  того,  старий  Омелько  пропивав  у  шинку  всі  гроші,  зароблені  разом  із  сином,  і  тому  все  важче  було  покорятися  лайливому  батькові.

Якось  старий  Кайдаш  звечора  сказав  Лаврінові  косити  ячмінь,  а  той  вирішив  їхати  до  млина.  Наступного  дня  пішов  на  поле,  не  питаючи  батька.  Той  образився  і  подумав,  що  синки  швидко  заженуть  його  на  піч.

З  того  часу  Лаврін  забрав  господарство  у  свої  руки.  Батько  майстрував,  заробляв  гроші  і  щовечора  вертався  з  шинку  п'яний.

Одного  разу  в  церкві  Кайдашеві  здалося,  що  заспівали  разом  з  дяком  ангели  і  всі  образи  заворушилися,  заспівали.  Ожила  й  картина  страшного  суду.  А  на  вулиці  його  ніби  покликав  за  собою  якийсь  чоловік  з  туману,  і  Кайдаш  пішов  за  ним.  Дійшов  до  греблі  і  лише  тоді  спам'ятався  і  здивувався,  навіщо  він  сюди  прийшов.  Повернувся  додому  зляканий  і  задуманий.  У  понеділок  знову  випив,  і  тепер  за  ним  ходили,  не  відстаючи,  чорні  хлопчики  з  ріжками.  Вони  були  скрізь:  і  на  подвір'ї,  і  на  вулиці,  і  верхи  на  череді.  Кайдаш  став  косити  кропиву,  бо  там  було  повно  чортів,  а  сини  й  невістки  стали  глузувати  з  нього.  Кайдашиха  ж  почала  лаятися.

Кайдаш  зайшов  до  хати,  але  йому  здалося,  що  за  столом  сидить  чумак,  якого  він  бачив  у  молодості,  і  покійний  батько.  Став  з  ними  розмовляти.  У  хаті  всі  стривожилися.  Уже  було  не  до  сміху.  Покликали  сусідів  і  ті  умовляли  старого  помолитися  та  лягати  спати.  Мотря  побігла  за  знахаркою  бабою  Палажкою,  про  сварку  з  якою  вже  й  забули.

Баба  Палажка  прийшла  і  почала  нашіптувати  та  примовляти,  виконуючи  при  цьому  різні  магічні  дії.  Але  вони  нічого  не  змінили.  Кайдашиха  послала  чоловіка  до  священика.  Кайдаш  розповів  йому  усе,  замовив  молебень,  говів.  На  деякий  час  це  допомогло,  Омелько  перестав  пиячити,  але  потім  Кайдаш  знову  не  витерпів  і  почав  заходити  в  шинок.

Однієї  місячної  ночі  Кайдашеві  знову  привидівся  чумак.  Старий  почав  з  ним  говорити  і  пішов  за  ним  на  вулицю,  через  село  і  греблю,  потім  зайшов  у  ліс.  Там  йому  ввижалися  вогняні  квіти  і  зайчики.  Кайдаш  підняв  голову,  стукнувся  та  й...  прокинувся.  Він  стояв  в  одній  сорочці  серед  густого  незнайомого  лісу.  Ледь  знайшов  дорогу  до  млина.  Повернувся  додому,  а  жінка  думала,  що  він  знову  п'яний  десь  волочився  і  почала  лаяти.  Кайдаш  сказав,  що  його  водила  нечиста  сила.

Раптом  побачив  чортів  на  печі,  схопив  макогона  і  став  лупити  ним,  аж  шматки  глини  посипалися.  Родичі  поперелякувалися,  вивели  батька  надвір,  як  він  просив,  покропили  хату  свяченою  водою,  запалили  свічки  перед  образами.  Насилу  Кайдаш  заспокоївся.  Хотів  лягти,  але  у  ліжку  йому  скрізь  ввижалися  павуки.

Через  тиждень  привид—чумак  завів  Кайдаша  на  греблю,  а  вранці  того  знайшли  утопленим.

VIII

Поховали  сини  Кайдаша  з  великою  честю.  На  четвертий  день  стали  ділити  спадщину.  Карпо  сказав,  що  батько  мало  відрізав  йому  городу,  тож  треба  поділити  його  порівну.  Вирішили  не  йти  у  волость,  а  зробити  це  самим.

Тільки  поділили,  прибігла  Мотря  і  зміряла  все  очима.  Їй  здалося,  що  Лаврінова  частка  більша.  Вона  скинула  пояс  і  стала  переміряти.  Лаврінів  город  справді  виявився,  за  її  міркою,  на  один  пояс  вздовж  і  на  два  пояси  впоперек  більшим.  Мотря  здійняла  крик,  репетуючи,  що  це  так  свекрушище  їм  наміряла.  Почали  переміряти.  Мотря,  як  міряла  у  себе,  то  пояс  натягувала,  аж  тріщав,  а  коли  в  сусідів  —  то  стягувала.  Город  переміряли  Кайдашиха  з  Мелашкою,  і  вийшло  порівну.  Мотря  була  сердита,  що  не  на  її  вийшло.  Вона  причепилася  за  пасіку,  потім  за  садок,  бо  у  Лавріновій  частці  було  більше  дерев.  Кричала,  що  треба  йти  у  волость,  хай  їх  розсудять  там.

Карпо  теж  сказав,  щоб  йому  дали  половину  пасіки  і  половину  худоби.  Тоді  Кайдашиха  нагадала,  що  і  їй  належить  якась  частка,  а  крім  того,  припомнила,  як  Карпо  бив  батька  кулаками  в  груди.

Пішли  у  волость,  а  там  присудили  Лаврінові  усе  батьківське  добро,  бо  Карпо  забрав  свою  частку  вже  давно.  Мотря  як  почула  це,  то  ледве  не  скрутилася.

Від  того  часу  не  стало  миру  між  Кайдашенками  і  їхніми  жінками.  Достатньо  було  іскорки,  щоб  сварка  спалахнула  з  новою  силою.

Одного  разу  Мелашка  підмела  сіни,  намела  купу  сміття  і  пішла  за  рядниною,  щоб  винести  його.  У  цей  час  нагодилася  Мотря  і  стала  кричати,  щоб  Мелашка  не  мела  їй  до  порога,  лаяти  та  ображати.  Мелашка  не  змовчала,  закричала,  що  вона  їй  не  свекруха  і  хай  не  вказує.  Схопила  деркача  і  ним  розкидала  сміття  прямо  на  Мотрині  стіни  і  вікна.  Вибігла  ще  й  Кайдашиха.

Жінки  вчепилися  за  мітлу,  поки  та  не  розлетілася  на  шматки.  Чоловіки  й  собі  повибігали,  й  ледве  розборонили  та  порозганяли  молодиць.  Мотря  репетувала,  щоб  Карпо  «одривав»  хату,  бо  вона  не  може  так  жити.  Взяла  з  калюжі  грязь  і  стала  обкидати  Мелащину  хату.  Кайдашиха  теж  закричала,  щоб  Лаврін  «одривав»  хату  і  побігла  жалітися  у  волость.  За  нею  прибігла  Мотря  і  теж  скаржилася.  Волосний  слухав—слухав,  плюнув  та  й  повиганяв  їх.

Того  ж  вечора  Кайдашиха  почула,  як  на  горищі  закричали  і  кинулися  з  сідала  кури.  Подумала,  що  то  якийсь  звір  чи  злодій,  вискочила  з  лампою  у  сіни.  На  горищі  хтось  був  із  світлом.  Лаврін  заглянув  туди  і  побачив  Мотрю  з  куркою  в  руках.  Вона  сказала,  що  впіймала  свою  курку  на  їхньому  сідалі,  і  щоб  він  повернув  ті  яйця,  які  ця  курка  давно  несе  у  них.  А  сама  лазила  по  гніздах  і  збирала  тим  часом  яйця  за  пазуху.  Одна  курка  впала  і  погасила  світло.

Мотря  стала  спускатися,  а  Лаврін  усе  ще  стояв  на  драбині.  Молодиця  вдарила  його  п'ятою  в  зуби,  потім  другою  в  носа.  Лаврін  закричав  і  став  трясти  драбину,  а  потім  прийняв  її.  Мотря  повисла  на  стіні  і  зарепетувала,  бо  в  одній  руці  у  неї  була  курка,  а  в  пазусі  —  яйця,  і  вона  боялася  їх  потовкти.  Вискочив  Карпо,  штовхнув  Лавріна  і  матір  та  врятував  свою  дружину.

Другого  дня  Кайдашиха  пішла  до  священика  жалітися,  і  розказала  усе  не  так  йому,  як  матушці.  Та  передала  гостинців  для  бабиних  онуків:  солодкі  коржики  та  бублики.  Кайдашиха  роздала  гостинці  Мелащиним  дітям,  це  почули  Мотрині  діти  й  собі  повибігали  в  сіни.  Баба  пригостила  і  їх.  А  Мотря  закричала,  щоб  вони  не  брали  нічого  у  баби—злодійки  і  повикидала  бублики.  Діти  стали  обзивати  Кайдашиху,  як  чули  від  матері,  а  та  тільки  заплакала.

Того  ж  дня  Мотрин  хлопець  напився  води  з  Мелащиної  діжки  і  розбив  випадково  кухоль.  Кайдашиха  наробила  галасу  і  розбила  Мотрин  кухоль.  Тоді  Мотря  забігла  до  Лаврінової  хати  і  розбила  горщик.  Кайдашиха  побігла  до  Мотрі  і  розбила  велику  макітру.  Мотря  й  собі  вскочила  до  сусідів  і  пройшлася  кочергою  по  полицях  з  горшками  та  мисками,  тільки  черепки  посипались.  Чоловікам  здалося,  що  жінок  покусав  скажений  собака,  вони  кинулись  обороняти  посуд.

Ледве  розборонили  жінок,  але  ті  продовжували  лаятися,  докоряти  одна  одній.  Кайдашиха,  як  доказ  своєї  правоти,  тикнула  Мотрі  дулю,  але  попала  не  до  носа,  а  в  око.  Мотря  вхопила  деркача  і  сунула  його  межи  очі  свекрусі  так,  що  виколола  око.  Мелашка  з  Лавріном  стали  захищати  матір,  пхнули  Мотрю,  а  Карпо  кинувся  на  Лавріна.  Лаврін  розлютувався,  поліз  на  стріху  і  став  скидати  покрівлю  з  Карпової  хати  —  «одділятися».  Кайдашиха  розмазала  кров  побільше  і  побігла  позиватися  у  волость,  наробивши  галасу  на  все  село.

Громада  присудила  Карпові  «одірвати»  свою  хату  і  поставити  окремо  на  городі,  ґрунт  розділити  порівну,  а  Мотрі  —  таки  відсидіти  два  дні  в  холодній.

Після  того  стара  Кайдашиха  заслабла  і  осліпла  на  одне  око.  Вона  все  питалася,  від  чого  в  них  почалася  така  колотнеча?  Вирішила  освятити  хату,  зайшли  й  до  Карпа,  бо  матері  було  усе—таки  шкода  сина.

Хату  «одірвали»,  розгородили  тином  двір,  і  сім'ї  потроху  стали  миритися.  Спочатку  почали  забігати  з  однієї  хати  в  другу  діти,  потім  господарі  заходити  за  інструментом,  а  там  стали  любенько  розмовляти  через  тин  і  жінки.  Щоб  не  обходити  навкруги  у  ворота,  зробили  в  дворі  перелаз  через  тин.

Мир  між  братами  поміцнішав  задля  господарської  справи  і  спільної  вигоди.  Карпо,  «одрізнившись»  від  батька,  спочатку  набрався  лиха,  поки  стягся  на  власне  господарство.  Він  був  чоловік  гордий,  не  любив  нікому  кланятись,  навіть  рідному  батькові.  Тому  знаходив  собі  товаришів  по  оранці  серед  чужих  людей.  Тепер  вони  орали,  сіяли,  заволікували  і  возили  сіно  й  хліб  разом  з  Лавріном.

Саме  тоді  побудували  залізницю  недалеко  від  Семигор.  Люди  наймалися  возити  туди  цукор  і  борошно  із  сахарень  та  млинів.  Брати  й  собі  купили  по  коняці,  спряглися  в  одну  хуру  і  разом  заробляли  гроші.

Податки  були  великі,  треба  було  ще  десь  підробляти.  «Громада  в  волості  обирала  Карпа  за  десяцького».  Прийшов  наказ  з  волості  рівняти  шляхи,  лагодити  мости  та  насипати  на  болотах  греблі.  Карпо  перш  за  все  звелів  розкопати  той  клятий  горб  біля  свого  двору,  на  якому  скільки  возів  поламалось.  Сказав  це  робити  всім,  навіть  своїй  Мотрі.

Громада  потроху  виборювала  свої  права  через  стільки  років  після  відміни  панщини.  Один  багатий  жид  купив  у  пана  право  на  шинки  у  селі.  І  почав  продавати  горілку  по  дешевій  ціні.  Люди  кинулися  туди,  а  громадський  шинок  стояв  порожній.  Громада  постановила  не  купляти  нічого  у  жидівському  шинку  і  «одганяти»  всіх  бажаючих.  Хитрий  жид  підкупив  горілкою  волосного  й  писаря  та  ще  кількох  чоловік,  пообіцяв  дати  гроші  —  сорок  карбованців  —  на  волость  і  на  церкву,  аби  мужики  «оддали»  йому  й  громадський  шинок  в  оренду.

І  ось  на  сході  селяни  вже  заспівали  іншу  пісню  і  «оддали»  Беркові  свій  шинок.  А  той  на  церкву  грошей  не  дав,  і  тільки  посміювався,  бо  повернув  свої  гроші  за  частування,  та  ще  й  мужиків  тепер  міг  обдирати,  як  хотів.

IX

«Цілу  зиму  й  весну  Кайдашенки  прожили  в  ладу».  Кайдашиха  сердилась  на  Мотрю,  але  невістки  жили  між  собою  у  згоді.  Лаврін  любив  Мелашку:  ніколи  й  пальцем  не  зачепив,  навіть  не  лаявся.  Мотря  часто  гризла  голову  Карпові,  але  він  відмовчувався.

Навесні  Мелашка  посадила  біля  самого  тину  огірки.  Коли  з'явились  перші  огірочки,  Мотрин  півень  перескочив  через  тин,  поскликав  курей  і  курчат,  і  разом  вони  поклювали  всі  огірки.  Кайдашиха,  як  побачила  таку  шкоду,  знайшла  палицю  і  пошпурила  на  курей.  Перебила  півневі  ногу  і  прибила  двох  курчат.  Тут  вибігла  Мотря  і  стала  лаятися,  чіплятися  до  Карпа,  щоб  той  полаяв  матір  і  примусив  сплатити  за  півня  і  двох  курчат.  Але  Карпо  сміявся  з  неї  і  відмахувався,  говорячи:  «Та  й  бриклива  ж  ти,  Мотре,  хоч  я  тебе  колись  любив  за  той  перець.  Вже  дуже  наперчила!»

Увечері  Лаврінів  кабанчик  заліз  у  Мотрину  картоплю  і  та  перебила  йому  спину.  Лаврінові  було  жаль  тварину,  і  він  сказав,  що  Мотря  вже  не  знає,  що  виробляє.  Та  «стояла  за  вуглом»  і  тільки  того  й  чекала.  Крикнула,  що  то  їм  за  півня  та  курчат.

Тоді  Кайдашиха  підстерегла  Мотриного  півня  в  своїх  огірках,  прибила  його,  дорізала,  обскубла  і  собі  в  борщ  укинула.  У  той  час  Мотрині  діти  гуляли  в  Мелащиних  і  старший  хлопець  угледів  перебиту  ногу  свого  півня.  Він  побіг  до  матері  і  розказав.  Мотря  вскочила  до  Лавріна,  вихопила  півня  з  борщу  і  побігла  з  ним  до  Карпа.  Той  змушений  був  іти  лаятися  з  матір'ю  і  братом,  бо  йому  шкода  було  півня.  Мотря  звеліла  дітям  піймати  Мелащиного  чорного  півня  і  вкинути  до  своїх  курей.  А  коли  Лаврінів  кабан  вскочив  у  Мотрин  город,  та  наробила  ґвалту,  з  дітьми  піймала  його,  зачинила  у  свій  хлів  і  не  хотіла  віддати  без  викупу.

Того  ж  дня  Карпів  кінь  скочив  у  Лаврінів  город  і  його  теж  піймали  та  зачинили  в  хлів.  Карпо  з  Мотрею  сильно  розгнівалися.

«Не  чорна  хмара  з  синього  моря  наступала,  то  виступала  Мотря  з  Карпом  з—за  своєї  хати  до  тину.  Не  сиза  хмара  над  дібровою  вставала,  то  наближалася  до  тину  стара  видроока  Кайдашиха,  а  за  нею  вибігла  з  хати  Мелашка  з  Лавріном,  а  за  ними  повибігали  всі  діти.  Дві  сім'ї,  як  дві  чорні  хмари,  наближались  одна  до  другої,  сумно  й  понуро».

Уся  Мотрина  сім'я  була  у  вузькій  і  короткій  одежі,  бо  Мотря  була  хазяйновита,  але  скупа,  і  економила  на  одягові,  скільки  могла,  тому  мала  не  дуже  привабливий  вигляд.

Мелашка  ж  розцвіла  і  сяяла,  як  кущ  калини.

Мотря  крикнула,  нащо  баба  «одв'язала»  коня  і  заперла  у  хлів.  Кайдашиха  відповідала,  що  його  відв'язали  діти,  і  кінь  ускочив  у  шкоду.  Мотрині  діти  «брехали  з—за  угла»,  що  то  зробила  баба,  а  Мелащині  заперечували.

Кайдашиха  з  Мелашкою  вимагали  заплатити  за  тин  і  відпустити  кабана,  тоді  віддадуть  коня.  Карпо  був  напідпитку,  розлютився  і  кинувся  визволяти  коня.  Люди  не  сміли  його  зупиняти,  боялися,  одна  Кайдашиха  стала  перед  хлівом.  Син  ухопив  її  за  плечі  і  став  трусити  так,  що  вона  ледве  вирвалася  і  побігла  з  двору  до  ставка.  Карпо  біг  за  нею  з  дрючком  і  зупинився  лише  перед  водою,  говорячи,  що  не  шкода  йому  матері,  як  шкода  чобіт.

Кайдашиха  побігла  жалітися  священику,  а  потім  у  волость.  Там  присудили  Карпові  або  десять  різок,  або  заплатити  матері  п'ять  карбованців  і  перепросити  її  та  помиритися.

Карпові  було  соромно  лягати  під  різки,  і  він  вибачився  перед  матір'ю.

На  деякий  час  запанувала  згода  між  Кайдашенками.  Але  літо  принесло  нову  сварку,  тепер  уже  через  грушу.  Коли  громада  ділила  двір  старого  Кайдаша,  то  до  Карпової  половини  відійшла  Лаврінова  груша.  Вона  довго  не  родила,  то  не  було  й  лиха.  Цього  ж  літа  груш  уродило  дуже  рясно.  Вони  були  здорові,  як  кулаки,  та  солодкі,  як  мед.  Лаврінові  діти  довідалися  від  бабусі,  що  то  груша  не  дядькова,  а  батькова,  і  полізли  трусити.  Тут  вибігла  тітка  Мотря,  стала  їх  лаяти  і  намірилася  відшмагати  кропивою.

Діти  закричали,  вибігла  Мелашка,  потім  Лаврін  з  Кайдашихою  і  стали  заступатися  за  дітей,  адже  груша  справді  їхня.  Мотря  сказала,  щоб  більше  діти  не  лазили,  інакше  поперебиває  їм  ноги.  Діти  все—таки  лазили  по  груші,  а  Мотря  лупцювала  їх  різками.  Тепер  почали  вже  лаятися  чоловіки.  У  волості  присудили,  щоб  Карпо  віддавав  щороку  половину  груш.  На  тім  трохи  помирилися.  Але  груша,  як  на  злість,  розросталася  і  родила  все  більше.  Груші  дорого  коштували  на  ярмарку,  пахло  карбованцями,  а  це  для  селянина  не  жарт.  Мотря  продовжувала  ганяти  Лаврінових  дітей  і  бити  їх  по  чому  попало.

Брати  пішли  радитися  до  священика,  але  жоден  не  погоджувався  на  його  пропозиції.  Лаврін  не  хотів  брати  за  грушу  три  чи  чотири  карбованці  відчіпного,  бо  міг  щороку  на  них  скільки  заробити.  Карпо  не  хотів  продавати  два  аршини  землі  з  грушею.  Скінчилося  тим,  що  священик  їх  прогнав.  Брати  продовжували  лаятися,  як  і  їхні  жінки.

А  закінчилося  діло  з  грушею  несподівано.  Груша  всохла  і  дві  сім'ї  помирилися.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326521
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.03.2012

vovka-morkovka. com. ua

сегодня  дочка  приезжает
готовлю  утром  вкусноту)
беру  картошку  и  читаю:

"Сало  шкварчить  -  це  картопля  готується
Краля-господарка  дітьми  милується
І  чоловік  нагодований  теж
Коли  ти  "Картоплю  відбірну"  береш"

ну  как  не  улыбаться?  смеюсь  и  хохочу))))))))))
какой  чудесный  производитель!

Виготовлено  в  Україні
Виробник:  ТОВ  "Агрохолдинг"
08290,  Україна,  Київська  обл
стм.Гостомель,  вул.  Радгоспна,34
тел./факс  +38(044)223-85-51

office@vovka-morkovka.com.ua      ну  как  тут  не  улыбаться?
                                                                                             сплошной  позитив))))))))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326272
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.03.2012

я люблю красивые лица)

когда-то  ехала  в  трамвае...
а  люди  грустные  вокруг,
и  я  тихонько  заскучала...
могла  лишь  искренно  вздохнуть.

и  вдруг  подумала:"Хочу
увидеть  я  красивое  лицо!"
какое  удивление  моё!
да!  вот  же!  Здесь  оно  давно!

и  я  не  удержалась)
вслух  громко  засмеялась))))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326103
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.03.2012

красивые голоса

какие  голоса  мужчин  и  женщин!
как  здорово  их  слушать,  восхищаться!
такая  густота  и  жемчуг,
мне  хочется  смеяться+улыбаться)

Рисую  образ,  слушая  ушами,
тембрально  ощущаю  всё  блаженство,
я  голосом  любуюсь,  предвкушая
увидеть  в  жизни  чудо+совершенство)))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325546
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.03.2012

дети "разлетаются"

поезд,  перрон  и  толпа...
много  людей  уезжает...
Но  среди  всех  ТЫ  Одна)
дочка  моя,  до  свиданья)

Львов  -  Прага  -  Мейсен  и  Вена
и  возвращенье  домой)
я  так  скучаю,  поверь  мне)
буду  душой  я  с  тобой)

девочка  милая,  Ксюша)
вместе  с  тобой  хорошо)
ты  одевайся  и  кушай
и  напиши  мне  письмо)

скайп,  телефон,  смс-ки
всё  пригодится  в  пути...
буду  я  ждать  всех  известий,
радостной  птичкой  лети)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324835
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.03.2012

среди пыльного Херсона

там,  среди  пыльного  Херсона,
в  простом  детсадовском  дворе,
подснежников  цветут  бутоны
и  улыбаются  весне)

такого  чуда  не  видАла,
так  стало  на  душе  тепло)
Алекса,  Настя  и  Светлана
меня  обняли    -  хорошо!

тройняшки,  милые  девчонки)
вот  вам  уже  по  шесть  годков!!!!!!
а  я  со  Славкой,  от  Серёжки
подарки  привезла  с  собой)

Алексе  быть  весёлой  и  счастливой)
Настёне  -  умной  и  сиять  красой)
а  Светочке  желаю  быть  любимой
и  в  школу  в  сентябре  пойдём.

приехала,  увидела,  "проснулась"
из  зимних  снов  и  холода  ушла...
я  в  ваши  тёплые  ручонки  "окунулась"
и  возродилась  светлая  душа)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324834
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.03.2012

Неприкасаемые / Intouchables (2011)

фильм  он-лайн  "Неприкасаемые"  /  Intouchables  (2011)

основан  на  реальной  истории

http://filmix.net/dramy/34049-neprikasaemye-intouchables-2011.html

смотрите.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323501
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 20.03.2012

фильм "Мамы"

СМОТРИТЕ  фильм  "Мамы"
и  звоните  самым  главным  женщинам  -  мамам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319863
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.03.2012

"простота жизни" перевод

SIMPLICITIES  OF  LIFE

       Life  is  given  as  a    gift,
       So  wonderful  and  new.
       We  need  to  live  day  to  day,
       Being  careful  as  we    do.
       For  life  can  give  us  many  years,
       Or  only  months  or  days.
       Each  moment  must  be  savored,
       And  used  in  special  ways.
       Stop  and  take  a  moment,
       To  help  the  poorer  man.
       Or  teach  a  child  something,
       Lend  a  helping  hand.
       Learn  something  from  your  elders,
       Or  return  a    simple  smile.
       Pause  for  some  reflection,
       Or  linger  for  a  while.
       Appreciate  God's  creations,
       And  respect  them  on  the  way
       Offer  many  compliments,
       Or  loving  words  today.
       Small  things  take  but    munutes,
       And    one  thing  is  plain  to  see:
       Great  rewards    return  to  you,
       Give  the  best  of  life:  it's  free.

                                                           by:Meghan  Beardsley

мой  перевод:

Жизнь  даётся  как  дар,
Он  прекрасный  и  новый.
Мы  живём  день  за  днём
Сберегая  её.

Жизнь  течёт  много  лет,
А  может:  месяцы  и  дни.
С  особым  вкусом  смаковать
Мы  каждое  мгновение  должны.

Остановись  и  помоги
Простому  человеку.
Ребёнку  руку  протяни
И  научи  советом.

Спросите  у  родителей
И  просто  улыбнитесь)
Задумайтесь,  помыслите
Спешить  не  торопитесь.

Цените  всё  Живое
И  уважайте  Путь.
Сказать  всем  комплименты
С  любовью  не  забудь.

Свершить  добро  -  минуты,
Но  видно  сразу  ясно:
Великой  к  вам  наградой
Вернётся  жизнь  прекрасной.


Автор:    Меган  Бёрдсли

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318371
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.03.2012

8 марта - дельфинарий!) ) ) ) ) ) ) )

8-го  марта  в  дельфинарий!
в  предчувствии  поездки
ныряю  с  головой  в  аквариум
со  смехом  и  по  детски))))))))

Вы  видели  живых  дельфинов?
конечно,  Посмотрите!
таких  животных  мало  в  мире...
все  радостью  налИты!

Эмоций  всплеск,  волной  сверкая
они  приносят  счастье)
и  почему  я  вся  такая?
Дельфины,  ведь,  из  сказки))))))))))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318073
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.03.2012

концерт Елены Ваенги

вчера  на  концерте  Ваенги)
смотрела  на  разных  людей...
там  пары  семейные,  семьи
слушали  песни  морей)

и  с  женской  любовью,  печалью.
и  с  радостной  музыкой  дней!
ЕЁ  аплодисментами  встречали,
и  "Браво"  кричали  все  ЕЙ!

Она  как  колдунья,  как  птица,
как  маг  и  волшебник  струны)
плела,  раздвигала  руками
и  ноты  по  по  залу  плылИ...

достала  платочек  соседка,
все  замерли:  голос  звучит,
как  тонкая  яркая  лента
по  воздуху  песня  парит)

дышу-не  дышу,  я  не  знаю,
все  мысли  под  звуки  сплелись...
рояль  и  голос  гитары
влилИ  в  меня  Новую  Жизнь!


*Еле́на  Ва́енга  (настоящее  имя  Елена  Владимировна  Хрулёва)
Ваенга  —  это  название  родного  для  Елены  Хрулёвой  города  Североморска,  а  также  реки  недалеко  от  него.
Псевдоним  придуман  её  матерью.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317911
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.02.2012

"снеЖИТЬ") ) ) ) ) ) ) ) )

снежится  зимний  день  последний
а  29  -  завершит)
зима  пройдёт...  и  день  весенний
меня  с  тобою  закружИт))))))))

а  в  тишине  снежинок  нежных
я  улыбнусь  и  оглянусь)
зима  уходит  с  зимней  стужей...
весна  приходит!  Снова  ЖИТЬ!))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317511
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.02.2012

набросок карандашом

Русалку  рисовала...
и  Волшебник  взмахнул
чудесной  палочкой  своей)
Пегас,  Единорог...
есть  Тролль,  горы  норвежской  пленник,
и  Минотавр  из  греческих  мифОв.
Химера  вдохновляет  и  мерцает...
там  Ангелы  и  Демоны  живут.
И  все  рисунки,  словно  оживают,
когда  мой    карандаш  расчерчивает  путь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316592
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 24.02.2012

фильм

ну,  что  сказать?
совсем  не  знаю)
всё  просто  очень
и  немного  жаль)
сижу,  смеюсь...
и  думаю:  такая  сказка  злая...
наверно  глупо  так  в  кино  играть?


Никита  Ефремов  -  красавчик)!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316588
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 24.02.2012

тост!

за  здоровье  раненых,
за  свободу  пленных,
за  красивых  девушек
и  за  всех  военных!

ПОЗДРАВЛЯЕМ!

*тост  нашла  в  "100  лучших  смс"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316317
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 23.02.2012

Тарас Бульба

скажите:  кто  в  седьмом  то  классе
поймёт  всю  горечь  и  отвагу?
Остап,  Андрей  -  сыны  Тараса,
а  я  читала,  чтоб  не  плакать
сжимала  скулы.

Не  понять  ведь  детям  в  лет  двенадцать:
Андрей  любил,
предав  отца,  а  Он
свого  родного  сына,
как  неразумного  птенца
рукой  отправил  в  раз  в  могилу...

Остапа  на  глазах  отца
казнили...  мучаясь,страдая...
не  предавал  он  никогда
своих  товарищей  спасая.


Как  мама  чайкой  над  детьми,
их  охраняла,  любовалась...
Тарас  как  ДУБ:
"Вперёд,  сынки!"
с  душой  казачьей    расставаясь.

Как  до  последнего  бороться,
гореть  в  огне  и  не  бояться!
Что  же  понять  им  удалось  а?
не  прочитав  Его  ни  разу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316218
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 23.02.2012

песня из к/ф "Победа" 1984г.

ВЕРИТ  ЛЮДЯМ  ЗЕМЛЯ.
 (Муз.Е.Птичкина,слова  Р.Рождественского,исполняет  И.Кобзон)

 Зарницы  в  небе  вспыхнули  не  зря,
 Очнитесь,люди,и  поймите,люди:
 У  нас  на  всех  всего  одна  земля,
 Другой  земли  у  нас  уже  не  будет.

 Вот  она  летит,маленькая  такая,
 Вот  она  грустит,в  думы  свои  вникая,
 Вот  она  плывет,зябкой  прохладой  веет,
 Все  еще  живет,все  еще  людям  верит!

 Земля  надежду  вечную  несет
 И  смотрит  вдаль  бессонными  глазами.
 За  нас  никто  планету  не  спасет,
 Спасти  ее  мы  можем  только  сами!

 Вот  она  летит,солнечна  и  воздушна,
 Вот  она  глядит  в  наши  сердца  и  души,
 Вот  она  плывет  сквозь  грозовую  полночь,
 Всех  людей  зовет,просит  прийти  на  помощь!


*Очень  красивая  песня)  я  её  в  детском  хоре  пела)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316004
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 22.02.2012

Текст песни К/ф "Первый троллейбус"

слова  Л.Дербенева
музыка  А.  Эшпая  и  Р.  Бойко

Улицы  ждут  пустые,  тает  мгла…
Вновь  на  свидание
С  городом  ранним
Ты  пришла.
Сны  по  кварталам  бродят
Но  идет  рассвет
Легкими  шагами
За  тобою  вслед.

Это  твоей  походкой  в  тихий  час
Утро  приходит,
Сердце  тревожа
Каждый  раз.
Это  лишь  ты  умеешь
Первый  луч  зари
И  сердцам  и  окнам
По  утрам  дарить.

Всем,  кто  рассветы  любит,  ты  нужна
Ты  не  проснешься  -
И  не  растает
Тишина,
И  этим  утром  в  город
Не  придет  рассвет
Легкими  шагами
За  тобою  вслед.

Улицы  ждут,  деревья  и  цветы,
Чтобы  проснулась
И  улыбнулась
Утру  ты.
Утро  приходит  в  город,
Входит  в  каждый  дом
С  первою  улыбкой
На  лице  твоем

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315999
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.02.2012

как хорошо!) ) ) ) ) ) )

прекрасный  день
и  настроенье  улыбает)
кому-то  грустно...
тот  ничего  не  понимает)
выздоровленье
и  звонкий  светлый  смех!
и  вам  желаю  счастья)))))))))
будьте  лучше  всех!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315528
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.02.2012

мы

отключен  свет  -  порвались  провода...
цивилизация  пропала)
те  книги,  что  мне  дочка  дАла,
не  интересно  мне  читать...

от  пианино  я  устала...
рисунки  в  сторону  убрала...
и  я  открыла  полку  шкАфа,
где  фотографии  лежат...

да...  я  сегодня  вспоминала  нас)
достала  письма  и  перечитала...
в  альбомах  фотографии  искала)
подумала:  как  здОрово  писала!
и  как  любила  в  первый  раз!

погран.училище...  застава...
учебка...  курсы...  поезда....
а  я  писала  и  писала...
что  жду,  любимый,  лишь  тебя)

вот  эти  письма)  в  них  признанья)
и  ожиданий  месяца...
а  я  тебя  всё  ждАла...ждАла...
троллейбусы...  вокзалы...
почтовый  ящик...  адреса...

я  окунулась  в  те  года,
когда  нам  дочка  рисовала,
и  песни  пела,  и  стихи  читала)
и  говорила:  "Мама,  Папа",
и  ожидала,  также  как  и  я)

вот  сын  подрос,  в  работе  папа,
и  дочка  поступила  в  универ)
а  я  всё  жду  тебя  и  знаю,
домой  приедешь  ты  теперь.

я  покажу  тебе  все  письма,
ты  улыбнёшься  сквозь  года)
обнимешь,  словно  с  укоризной
мне  скажешь:"Это  я  люблю  тебя)!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312020
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.02.2012

Ксения Петербургская

День  памяти  сегодня
блаженнейшей  Святой,
раздав  богатство  людям
отправилась  тропой...
и  странствовала  много,
заботясь  об  убогих,
любовь  и  одиночество  -
без  мужа  жизнь  проходит...

"подарит"  жёнам  радость)
мужья  -  все  пить  бросают,
больные  исцеляясь,
ей  милостынь  давали.

Отдала  жизнь  за  мужа,
надеждой  воскрешала,
без  дома  и  оружий
людскую  жизнь  спасала.

День  Ксении  блаженной
сегодня  вспоминаю,
и  дочку,  непременно,
с  Днём  Ангела  "Вітаю"!))))))))))


*Величание

Величаем  тя,  святая  блаженная  мати  наша  Ксение,  и  чтим  святую  память  твою,  ты  бо  молиши  за  ны  Христа  Бога  нашего.

**Тропарь,  глас  7

Нищету  Христову  возлюбивши,  безсмертныя  трапезы  ныне  наслаждаешися,  безумием  мнимым  безумие  мира  обличивши,  смирением  крестным  силу  Божию  восприяла  еси.  Сего  ради  дар  чудодейственный  помощи  стяжавшая,  Ксение  блаженная,  моли  Христа  Бога  избавитися  нам  от  всякаго  зла  покаянием.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311734
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 06.02.2012

ностальгия)

и  вот  мой  день  настал!
Меладзе  к  нам  приехал)
а  город  его  ждал...
и  песен  предрассветных)

когда-то  в  НКИ
"Апрель"  пел  песни  нам)
теперь  из-за  границы
привозят  Его  к  нам)

да...  были  времена)
и  я  была  девчонкой)))))))))
на  дискотеки  бегала
к  Валерчику  в  юбчонке)

такие  были  классные
программы  в  НКИ)
теперь  храню  я  в  памяти  
и  песни,  и  стихи)


*НКИ  -  Николаевский  Кораблестроительный  институт
**группа  "Апрель"  -  организовали  братья  Меладзе,  учась  в  нашем  НКИ,  проводили  дискотеки  для  студентов)  а  сегодня  концерт  Меладзе  в  Николаеве!!!!!!!!!!!!!!!  УРА!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311582
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2012

ушла в кино)

муж  на  рыбалке...
а  я  в  кино  с  подругой)
комедия  -  детей  повеселим)
сплошные  "жарты"  и  людей  немного)
посмотрим  фильм
и  "суши"  поедим)))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311242
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 04.02.2012

солнечный окунь!

вот  так  рыбак!
зимой  бывает  чудо!
на  судака  охотился...
а  выловил  с  глубин
с  "серёжкой"  окуня
в  районе  его  уха))))))))
бывают  окуни...
а  солнечный  один!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311240
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 04.02.2012

Отрада и Утешение

История  гласит,  что  во  спасенье
царевич  молодой,  упав  в  пучину,
там  обратился  к  Матери  блаженно
и  был  спасён  от  гибели  кручинной...

И  создали  обитель  Ватопед,
что  означает  греческое  слово:
"куст  отрока",  взывающего  в  след
до  Богоматери,  спасающей  нас  снова.

Иконе  дали  имя  в  тот  момент:
"Отрада"  -  люди  так  её  назвали...
и  по  прошествию  немногих  лет,
к  ней  "Утешение"  призвали.

Так  сын  отца  спасён  был  в  те  года...
у  берегов  Афона  проплывая.
Аркадий  с  Федосием  на  века
"Отрада  с  Утешеньем"  лик  назвали.


История  иконы  крепко  соединена  с  Ватопедским  монастырем  на  Афоне,  а  так  же  с  императором  Феодосием  Великим,  сын  которого,  Аркадий,  упал  с  корабля  в  море  во  время  бури.  Беда  эта  случилась  в  395  году  близ  монастыря.  Корабль  едва  пристал  к  афонскому  берегу.  Путники  Аркадия  тщетно  искали  бездыханное  тело  в  прибрежной  полосе,  совсем  уже  отчаявшиеся,  они  хотели  вернуться  на  корабль.  В  последний  миг  внимание  всех  привлек  куст.  Когда  все  подошли  к  нему  поближе,  то  увидели  царевича  спокойно  спавшего  в  тени  куста.  Он  рассказал  своим  друзьям,  что  спасло  его  заступничество  Богоматери,  к  которой  он  успел  обратиться  в  последнюю  секунду  жизни  перед  явной  погибелью.  Император  Феодосий  Великий  помог  созданию  обители  на  месте  чудесного  спасения  сына.  Монастырь  назвали  Ватопед,  что  в  переводе  с  греческого  означает  «куст  отрока».  В  алтаре  соборного  храма  поставили  образ  Пресвятой  Богородицы  и  дали  иконе  имя  «Отрада»,  через  годы  добавилось  еще  одно  слово  —  «Утешение».  Это  случилось  после  того,  как  чудотворный  образ  спас  Ватопедский  монастырь  от  разбойников  и  разграбления,  такое  нападение  было  совершено  в  807  году.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311010
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 03.02.2012

мои рисунки)

как  рисовать  рисунки  -  
так  и  писать  стихи)!
не  знала,  что  смогу
такое  создавать!
как  здорово  учиться!
и  развивать  мозги)
я  "фэнтэзи"  открыла...
зачем  мне  отдыхать?))))))))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310836
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 02.02.2012

паукам) ) ) ) ) ) )

сегодня  я  в  раю  красивых  песен)
стихи  лиричны,  а  погода  -  Храм!
и  пауков  люблю  я  бесконечно...
я  улыбаюсь  в  обществе  Прекрасных  Дам!))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310345
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 31.01.2012

"Соло для одного слушателя"

для  тебя,  Весняна  Осінь)

то  скрипка,  то  рояль  играет...
настрой  по    звукоряду  проверяет
то  "кварто"  или  "квинто"  говорит...
семейство  фортепиан  боготворит)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310329
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.01.2012

я в раю) я леТАЮ) ) ) ) ) ) ) ) )

вчера    летали    в    небе    самолёты
и    оставляли    белые    хвосты..........
потом    спускались    пауки-пилоты
на    тонкой    паутине...прямо    на    пески)
по    морю    плыли    каравеллы
прибой    стучал...    летали    чайки    и    зонты)
и    улыбались,    тая    от    погоды
мои    весёлые    счастливые    мозги))))))))))))))))))))))))


г.Очаков,    база    отдыха    "Нептун",  лето  2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310107
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2012

о лете)

о  лете  всегда  приятно)
там  тихо,  тепло  и  Солнце!
рассветы...  плывут  закаты...
и  самые  яркие  звёзды!

в  нём  тёплой  воды  теченье)
дельфинов  большие  стаи!
Мороженое  и  печенье)
и  девушки  в  лёгких  платьях)))))

с  ним  весело  и  нескучно)
для  нас  каждый  день  как  праздник!
травинки,  жуки  и  море...
из  светлых  и  ярких  красок!


*художник  Чеботарев  А.  Н.    картина    "Музыка  воды"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310102
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2012

"Одесса-Мама!" Радмила Корман

Я  –  не  обманщик!  Я  творю  рисунки!
Родное  воплощаю  по  ночам  !
Мне  десять  лет,  но  есть  свои  задумки  –
И  вам  их  с  удовольствием  продам!

Эй,  господин!  Не  проходите  мимо!
Я  –  не  торгаш!  Художником  зовусь.
Смотрите,  вот  Ассоль  стоит  без  Грина  –
Она  –  из  лучших!  Очень  ей  горжусь!

А  здесь  –  "Привоз"  –  таким  его  я  видел,
когда  на  крыше  ужинал  вчера;
Я  Дюка  красотою  не  обидел,
хотя  немного  смазана  рука.

Нет,  не  голодный!  Сигаретки  нету?..
Я  балуюсь  дымочком  иногда.
Хотите  кошку  на  рисунке  этом?..
Недорого!  Возьмите,  господа!..

Что,  женщина,  понравилась  картина?..
О,  да!  Морской  прилив  неотразим!!!
Не  делайте  лицо  с  несчастной  "миной",
подальше  отойдите!    Вместе  с  ним!


Вы  говорите-  Мама?..  Есть,  конечно!
Одессу  -  мамой    ласково  зову...
Впервые  ей  в  любви  поклялся  вечной,
Когда  стоял  на    Тёщином  мосту.


Теперь  рисую  мамины  просторы,
крутые  волны,  чаек  перелёт.
Ночами  мы  ведём  с  ней  разговоры,
ведь  только  Мать  тебя  всегда  поймёт...

Спасибо  за  печенье,  очень  вкусно!
Вот,  подарить  хочу  Вам  лебедей.
Эй,  господа!  Здесь  продают  искусство!
Вы  с  первых  рук  купите  поскорей!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309857
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 29.01.2012

"Вдох свободы" Радмила Корман

Угрюмый  человек  хмельной  походкой,
В  развалочку  направился  к  мосту.
Пошёл  домой  дорогою  короткой,
Хотя  любил  он  зиму  поутру.

Увидел  вдалеке  толпу  людишек,
В  растерянности  он  ускорил  шаг  .
Приблизился...На  лицах  у  парнишек,
В  глазах  заметил  панику  и  страх.

Собрались  мужики,  кричали  бабы:
"  Держись,  юнец!  Спасатели  в  пути!"
Тонул  мальчишка.  Голосочком  слабым,
Захлебывался  в  слове-  Помоги..

Не  думая,  отбрасывая  куртку,
Нырнул  с  моста  под  воду  человек:
"  Я  здесь,  пацан!  Плыву!  Ещё  минутку!
О,  Боже,  как  мешает  лёд  и  снег."

Ну,  вот  и  финиш!  Ледяной  рукою,
Схватил  за  плечи  полумертвеца.
"  Ты  выживешь!  Не  бойся!  Я  с  тобою..."
Пацан,  как  сын  послушался  отца.

Спасатели  спешили  на  подмогу,
На  берег  дотащили,  что  щенков.
А  сверху  люди  с  воплем-  Слава,  Богу!
Под  тёплый  разошлись  уютный  кров.

Мужчине  награждение  вручили,
Он  грамоту  в  больнице  получил.
Представиться  героя  попросили,
Сказали  документ,  чтоб  предъявил:

-  Примите  наш  восторг  и  поздравленья!
Давайте  паспорт,"  покоритель  рек"!
-  Да,  вот  бумага  об  освобожденьи...-
Протягивал  с  улыбкой  человек.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309854
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 29.01.2012

12-85-00

спасибо  за  настроение))))))))))
так  смешно)!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309709
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2012

одним глотком

печальный  день...
и  грустно  настроенье...
мерцает  свет
и  нету  вдохновенья....
ну,  и  зачем  я  так  в  тебя  "влюбилась"?
твоих  стихов  я  досыта  "напилась"

одним  глотком  я  выпила  тебя)
теперь  сижу  и  мучаюсь  грустя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309645
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2012

Сказка — ложь, да в ней намек…

"Ветер,  Солнце  и  Мороз"
/украинская  народная  сказка/

Шел  прохожий  по  дороге  лесной.  Глядит,  три  человека  стоят.  Он  им  и  говорит:
-  Добрый  день!  –  и  мимо  проходит.
Стали  те  три  человека  странных  спорить  между  собой,  кому  их  них  он  доброго  дня  пожелал.  Решили  догнать.  Настигли  его  и  пытаются:
-  Кому  ты  из  нас,  добрый  человек,  дня  хорошего  пожелал?
-  А  вы  кем  будете,  люди?  –  спрашивает  он.
-  Я  –  Солнышко,  -  один  отвечает.
-  А  я  –  Мороз,  -  молвит  другой.
-  А  я,  -  третий  говорит,  -  Ветер.
-  Вот  я  Ветру  и  пожелал  доброго  дня,  -  немного  подумав,  отвечает  прохожий.
А  Солнышко  разозлилось  и  говорит  ему:
-  Я  тебя,  наглеца,  в  поле  спалю!
А  Ветер  отвечает:
-  Не  бойся,  добрый  человек.  Я  холодом  подую  и  смогу  тебя  защитить  от  жары.
А  Мороз  тоже  разозлился  и  грозит:
-  Погоди  зиму:  я  тебя  заморожу,  наглеца!
А  Ветер  снова  отвечает:
-  А  я  подую  в  зиму,  так  Мороз  скоро  и  отстанет.  Так  и  потеплеет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309446
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 27.01.2012

солнечный

"Мороз  и  солнце",
как  писал  Поэт:
Чудесный  День!
и  вот  в  ответ
пишу  и  я:"Привет!"

привет,  тому  кто  любит  жить!
привет,  тому  кто  всё  спешит....
привет  и  той,  которая  ревёт)
привет  от  той,  которая  поёт!

отодвиньте  занавески,
пусть  грянет  свет!
и  сказки  все  читайте  детские)
в  них  мудрость  и  совет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309435
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 27.01.2012

прошу ЗДОРОВЬЯ!

пусть  все  здоровы  будут  дети!
пусть  молоко  бежит  рекой...
и  мёдом  будут  всем  рассветы)
малиной  будут  днём!

лимоны,  мандарины,  апельсины,
смородины  и  яблок  много  всем!
пусть  все  простуды  и  ангины
исчезнут  в  мире  насовсем!

тепло,  светло,  здОрово  и  с  улыбкой)
пусть  мамы  согревают  их  теплом)
что  главное  для  нас  сегодня?
Здоровье  детям  с  мирным  сном)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309208
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.01.2012

Агния Барто - ВО!

*******
У  ПАПЫ  ЭКЗАМЕН

Лампа  горит...
Занимается  папа,
Толстую  книжку
Достал  он  из  шкапа,
Он  исписал  и  блокнот
И  тетрадь,
Должен  он  завтра
Экзамен  сдавать!
Петя  ему  очинил
Карандаш.
Петя  сказал:
-  Обязательно  сдашь!

Учатся  взрослые
После  работы,
Носят  в  портфелях
Тетради,  блокноты,
Книжки  читают,
Глядят  в  словари.
Папа  сегодня
Не  спал  до  зари.

Петя  советует:
-  Слушай  меня,
Сделай  себе
Расписание  дня!

Делится  опытом
Петя  с  отцом:
-  Главное,
Выйти  с  веселым  лицом!

Помни,
Тебе  не  поможет
Шпаргалка!
Зря  с  ней  провозишься,
Времени  жалко!

Учатся  взрослые
После  работы.
С  книжкой  идут
На  экзамен  пилоты.
С  толстым  портфелем
Приходит  певица,
Даже  учитель
Не  кончил  учиться!

-  У  вашего  папы
Какие  отметки?-
Интересуется
Дочка  соседки

И  признается,
Вздыхая,
Мальчишкам:
-  У  нашего  тройка:
Волнуется  слишком!

Агния  Барто.  Собрание  сочинений  в  4  т.
Москва:  Художественная  литература,  1981.

*******
ДВЕ  БАБУШКИ

Две  бабушки  на  лавочке
Сидели  на  пригорке.
Рассказывали  бабушки:
-  У  нас  одни  пятерки!

Друг  друга  поздравляли,
Друг  другу  жали  руки,
Хотя  экзамен  сдали
Не  бабушки,  а  внуки!

Агния  Барто.  Собрание  сочинений  в  4  т.
Москва:  Художественная  литература,  1981.

*******
ВОТ  ТАК  ЗАЩИТНИК!

Я  свою  сестренку  Лиду
Никому  не  дам  в  обиду!
Я  живу  с  ней  очень  дружно,
Очень  я  ее  люблю.
А  когда  мне  будет  нужно,
Я  и  сам  ее  побью.

Агния  Барто.  Собрание  сочинений  в  4  т.
Москва:  Художественная  литература,  1981.

*******
ПЧЕЛИНЫЙ  ЯД

На  Неглинной  новый  дом  —
В  зелени  балконы,
Маки  зреют  на  одном,
На  другом  —  лимоны.

У  одних  балкон  весной
Будто  садик  подвесной,
У  других  наоборот  —
Там  не  сад,  а  огород.

А  на  третьем,  как  ни  странно,
Пчел  разводит  пчеловод.
В  новом  доме  —  пчелы!
Вот  так  новоселы!

Утром  по  Неглинной
Мчится  рой  пчелиный,
А  оттуда  —  на  бульвар
Собирать  с  цветов  нектар.

Пчеловод  разводит  пчел,
Одного  он  не  учел,
Что  они  в  конце  концов
Пережалят  всех  жильцов!

Грушу  бабушка  несла
Маленькому  внуку,
Вдруг  на  лестнице  пчела
Как  впилась  ей  в  руку!

А  вчера  рыдала  вслух
Галя-комсомолка:
У  бедняжки  нос  распух  —
Укусила  пчелка!

Все  кричат:—  От  ваших  пчел
Нет  покоя  людям!
Мы  составим  протокол,
Жаловаться  будем!

Пчеловод  в  защиту  пчел
Даже  лекцию  прочел.
Он  сказал:—  Пчелиный  яд
Многим  прописали,
Доктора  теперь  велят,
Чтоб  больных  кусали!
И  с  пчелиным  ядом
Сестры  ходят  на  дом.

—  Если  так,—  сказал  один
Худощавый  гражданин,—
Если  их  так  хвалят,
Пусть  меня  ужалят!

—  Я  болею  редко,—
Говорит  соседка,—
Пчел  боюсь  я  как  огня,
Но  на  всякий  случай
Пусть  ужалят  и  меня,
Так,  пожалуй,  лучше!

Все  старушки  говорят:
—  Нас  кусайте  тоже!
Может  быть,  пчелиный  яд
Делает  моложе?

В  доме  —  увлеченье:
Новое  леченье!

Об  одном  твердит  весь  дом  —
Пусть  кусают  пчелы!
Даже  мы  теперь  идем
Прямо  после  школы
К  пчелам  на  уколы.

Агния  Барто.  Собрание  сочинений  в  4  т.
Москва:  Художественная  литература,  1981.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308978
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 25.01.2012

Агния Барто - стихи

*****
МЯЧИК

Наша  Таня  громко  плачет:
Уронила  в  речку  мячик.
-  Тише,  Танечка,  не  плачь:
Не  утонет  в  речке  мяч.

*******
ПОМОЩНИЦА

У  Танюши  дел  немало,
У  Танюши  много  дел:
Утром  брату  помогала,—
Он  с  утра  конфеты  ел.

Вот  у  Тани  сколько  дела:
Таня  ела,  чай  пила,
Села,  с  мамой  посидела,
Встала,  к  бабушке  пошла.

Перед  сном  сказала  маме:
—  Вы  меня  разденьте  сами,
Я  устала,  не  могу,
Я  вам  завтра  помогу.

1936

Агния  Барто.  Избранные  стихи.
Москва:  Планета  детства,  1999.


*******
НУЖНАЯ  ПЕСНЯ

Мы  учимся  петь!
Мы  теперь  по  субботам
Не  просто  поем  -
Распеваем  по  нотам.

Мы  много  мелодий
Запомнить  должны:
И  в  дальнем  походе
Нам  песни  нужны,
И  дома  подруги
Поют  на  досуге...

Есть  плавные  песни
И  есть  плясовые.
Сегодня  мы  в  классе
Поем  их  впервые.

На  каждом  уроке
Вот  так  распевать  бы!
Есть  даже  особая  песня  -
Для  свадьбы.

Вот  лет  через  двадцать
Решу  я  жениться,
Тогда  эта  песня
И  мне  пригодится.

Агния  Барто.  Собрание  сочинений  в  4  т.
Москва:  Художественная  литература,  1981.

*******
РУКОДЕЛЬНИЦА

Села  красна  девица
Отдохнуть  под  деревце.
Посидела  в  детском  парке
В  уголке  тенистом,-
Сшила  кукле-санитарке
Фартук  из  батиста.

Ай  да  красна  девица!
Что  за  рукодельница!

Сразу  видно  -  молодчина!
Не  сидит  без  толку:
Двух  мальчишек  научила,
Как  держать  иголку.

Ай  да  красна  девица!
Что  за  рукодельница!

Учит  всех  шитью  и  кройке,
Никому  не  ставит  двойки.

Агния  Барто.  Собрание  сочинений  в  4  т.
Москва:  Художественная  литература,  1981.

*******
МАЛЯР

Мы  с  дедом  красили  сарай,
Мы  встали  с  ним  чуть  свет.
-  Сначала  стену  вытирай,-
Учил  меня  мой  дед.  -

Ты  ототри  ее,  очисть,
Тогда  смелей  берись  за  кисть.

Так  и  летала  кисть  моя!
Гремел  на  небе  гром,
А  мне  казалось  -  это  я
Гремлю  своим  ведром.

Ну,  наконец  сарай  готов.
Мой  дедушка  так  рад!
Эх,  взять  бы  краски  всех  цветов
И  красить  всё  подряд!

Немного  краски  есть  в  ведре,
На  донышке,  чуть-чуть,-
Я  завтра  встану  на  заре,
Покрашу  что-нибудь!

Агния  Барто.  Собрание  сочинений  в  4  т.
Москва:  Художественная  литература,  1981.


*******
УРОК  В  САДУ

Учитель  наш  давал  урок,
К  доске  не  вызывал.
Нас  на  уроке  ветерок
Тихонько  обдувал.

Весна,  весна,  пришла  весна!
Мы  учимся  в  саду,
Как  надо  сеять  семена,
Как  делать  борозду.

Расти,  наш  сад,  и  хорошей
И  распускайся  в  срок!

Без  книжек,  без  карандашей
Отлично  шел  урок.

Агния  Барто.  Собрание  сочинений  в  4  т.
Москва:  Художественная  литература,  1981.

*******
ВАЖНЫЙ  ПЛЕННИК

Была  весенняя  пора,
Была  военная  игра,
И  нам  попался  пленный.
Пленный!  Пленный!
Какой  почтенный  пленный!

Хотя  он  ростом  не  высок,
Но  у  него  седой  висок,
Он  очень  важное  лицо  -
Директор  школы
Взят  в  кольцо.

Он  был  участником  игры,
Он  жег  сигнальные  костры
И  оказался  пленным.
Пленным!  Пленным!
Таким  почтенным  пленным!

Поставил  двойку  не  одну
Он  в  наших  дневниках,
И  вот  сегодня  он  в  плену
У  школьников  в  руках.

Приятно,  что  ни  говори,
Дела  идут  на  лад...
К  нему  бегут  секретари:
-  Директор!  Ваш  доклад!

А  он  вздыхает:  -  Ну  и  ну!
Предупредите:  я  в  плену.

Такое  важное  лицо  -
Директор  школы
Взят  в  кольцо!
Такой  бесценный  пленный
Один  во  всей  вселенной!

Агния  Барто.  Собрание  сочинений  в  4  т.
Москва:  Художественная  литература,  1981.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308977
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 25.01.2012

Весняна Осінь)

а  скрипка  пела)
балерина  танцевала...
мелодия  красивая  звучала)
в  Ней  столько  лирики!
красивые  движения)
и  появились  в  моей  жизни
минуты  умиления)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308474
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 23.01.2012

Дитя Любви

нашей  донечке)

переживания,  терзания,  мученья...
я  разведу  руками  и  накрою.
твои  волнения,  сомненья,  огорчения
все  заберу  себе  и  обезболю.

ты  умная,  красивая  и  нежная)
тебя  мы  любим  каждый  день  по-новому)
вступая  в  жизнь,  ты  помни,  что  с  надеждою
Дитя  Любви  вся  радостью  наполнена!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308221
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 22.01.2012

permanent

для  дочери)

а  я  рисую  чайник  и  лимоны...
вот  скрипке  надо  тень  добавить...
всё  остальное  -  лишь  пустые  разговоры...
пишу  стихи,  перебирая  память)

как  хорошо,  что  в  жизни  есть  моменты,
когда  летаешь,  любишь,  грудью  дышишь!
и  круг  желаний  вечно+  перманентный
меня,  надеюсь,  ты  сегодня  слышишь?



*французское  permanent,  от  латинского  permaneo  остаюсь,  продолжаюсь),  непрерывно  продолжающийся,  постоянный.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308220
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2012

виноградно+персиковое)

да,  там  в  долине  Арарата
прекрасные  цвели  гранаты)
и  пили  мы  коньяк  когда-то
из  виноградных  ассорти)

а  я  в  прекрасном  белом  платье,
шагая  от  заставы  в  садик)
смотрела  в  небо...а  солдатик
Кричал:"Ты  только  посмотри!"

да,  "николаевское  чудо"!
меня  так  называли  люди)
все  удивлялись:  "Как?  Откуда?"
любовь  приходит...  "Раз,  два,  три"

я  танцевала  и  смеялась)
ведь  с  мужем  мы  тогда  влюблялись
в  красивые  просторы  мира...
что  Закавказье  для  ЛЮБВИ?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307980
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2012

Влюблённый Дождь)

а  Дождь  всю  ночь  рыдал...
лил  слёзы  безутешно,
а  Город  просто  спал
в  объятиях  Надежды)

а  Ветер  шелестел:
"Влюбился  в  Землю  Дождь..."
деревья  замерзают  -
им  платья  не  пошьёшь)

НО  скоро  же  Весна!)))))))))
Дождь  перестанет  плакать.
И  липы  зацветут
в  жёлто+зелёных  платьях))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307979
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2012

Разрушить "ВСЁ"!

Бежит  слеза,
Лицо  твое  делит  пополам,
потёртая  нежность
Глубокие  раны  не  исцелит,
Никто  не  знает,  что  вдруг  стало?
Что  нас  губит?
Кому  нужно  -  тот  вспомнит,
Кто  не  захочет  -  пусть  забудет!
Разрушить  всё!  ..

припев:
Разрушить  все  или  остановиться?
Обнять  вновь  или  ошибиться?
Ты  прости  меня,  я,  наверное,  растерялся,
Я  наверное  растерялся  ...  Я.  ..

Вдыхаешь  дым,
Но  забыть  не  удаётся,
Угрюмый  взгляд  вниз
И  все  чаще  бьётся  сердце,
Невыносимая  тишина  раздавит
Того,  кто  остался,
Уйдя,  взял  с  собой  боль,
Дверью  хлопнул  и  разозлился.
Разрушить  всё!  ..

Припев.

Я  делаю  шаг  -
И  вновь  неудачно,  опять  поражение  ...
Не  горячись,  прошу,  пожалуйста,
Прошу,  пожалуйста!
Наш  мир  хрупок,
Разобьёшь  моментально  и  это  навсегда
И  среди  этих  осколков
Каждый  найдет  лишь  свою  правду  ...

Припев.

Роллікс  "Зруйнувати  ВСЕ!"

Біжить  сльоза,
Обличчя  твоє  ділить  вдвоє,
Потерта  ніжність
Глибокі  рани  не  загоїть,
Ніхто  не  знає,  що  раптом  стало?
Що  нас  губить?
Кому  потрібно  -  той  згадає,
Хто  не  схоче  -  хай  забуде!
Зруйнувати  все!..

Приспів:
Зруйнувати  все  чи  зупинитися?
Обійняти  знов  чи  помилитися?
Ти  пробач  мені,  я,  напевно,  розгубився,
Я  напевно  розгубився...  Я...

Вдихаєш  дим,
Але  забути  не  вдається,
Понурий  погляд  вниз
І  все  частіше  б'ється  серце,
Нестерпна  тиша  розчавить
Того,  хто  лишився,
Пішовши,  взяв  з  собою  біль,
Дверима  грюкнув  і  розлютився.
Зруйнувати  все!..

Приспів.

Я  роблю  крок  -
І  знов  невдало,  знов  поразка...
Не  гарячкуй,  прошу,  будь  ласка,
Прошу,  будь  ласка!
Наш  світ  крихкий,
Розіб'єш  вмить  і  це  назавжди
І  серед  цих  осколків
Кожний  знайде  лиш  свою  правду...

Приспів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307847
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 20.01.2012

Вибухни от Роллік'с

Незабаром  все  мине,  не  все  погано,  як  здавалося,
Але  турбує  мене  зараз  одне,  що  я  злюся.
Знищені  гнівом  усі  нервові  клітини,
Ну  як  може  жити  так  нормальна  людина.
Я  хочу  знати  своє  місце  серед  сірого  натовпу,
Багато  що  тисне  на  мене,  я  не  виживу.
Напружені  емоції  близькі  до  зриву,
Тримайте  мене,  бо  я  миттю  вибухну...

Приспів:
Вибухни,  вибухни...
Палай,  палай,  палай!
Вибухни,  вибухни!
Не  зволікай  ні,  не  зволікай.

Не  стримуй  себе,  не  зволікай  ні  в  якому  разі,
Коли  в  змозі  відповісти  на  чергову  образу.
Не  треба  жодної  фрази,  аби  подолати  кордон,
Вибухова  хвиля  знімає  купу  заборон.
Вже  нема  сорому,  вже  нема  контролю,
З  мене  дике  полум’я  рветься  на  волю.
Достатньо  лише  подиху  для  детонації,
Чекай  за  секунду  неминучу  ланцюгову  реакцію.

Приспів

Пройди  крізь  мене  полум’я,
Все  одно  ніхто  не  почує
Пройди  крізь...,  все  одно  ніхто  не  почує.
Пройди  крізь  мене  полум’я,
Все  одно  ніхто  не  побачить,
Пройди  крізь...,  все  одно  ніхто  не  побачить
Побачить,  побачить,  побачить,  побачить,  побачить...

Не  зволікай  ні,  не  зволікай,  палай,  палай,  палай.
Не  зволікай  ні,  не  зволікай,  палай,  палай,  палай.

Приспів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307845
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 20.01.2012

"Учитель танцев"

Зеркало  литературы  –  всегда  чуть  кривое  зеркало.  Однако  и  в  него  интересно  порой  взглянуть,  чтобы  посмотреть  на  привычные  вещи  с  другого  ракурса.  И  еще  не  раз  убедиться,  что  и  в  литературе  у  танца  –  ничуть  не  меньше  ликов,  чем  в  жизни.

испанец  Лопе  де  Вега  

комедия  "Учитель  танцев"

Позволь:  Быть  маляром  или  шить  платье,
Вот  это  -  низкое  занятье,
Но  сам  державный  наш  король
Обязан  знать  искусство  танцев,
И  не  ремесленник  же  тот,
Кто  грацию  преподает  -
Любимый,  лучший  дар  испанцев!


очаровательная,  но  решительная  Флорела:

Не  стану  от  тебя  скрывать:
Я  к  танцам  прямо  страсть  питаю,
А  где  такое  чувство  есть,
Ничто  не  может  надоесть.
Мне  кажется,  что  я  летаю!


Однако  у  Лопе  де  Вега  танец  всё  -  таки  остается  метафорой  любви.  Осваивая  "реверансы"  и  "повороты",  Флорела  всерьез  влюбляется  в  своего  учителя.  К  всеобщему  счастью,  он  не  только  умеет  танцевать,  но  и  оказывается  потомком  очень  знатного  дворянского  рода,  поэтому  никаких  препятствий  для  брака  у  этой  влюбленной  пары  нет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307583
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.01.2012

Хуго

такой  сегодня  день  чудесный!
Мороз  и  Солнце))))))))))  хочется  летать!
а  на  душе  стихи  и  песня:
"Поэт  и  Роза"
Будем  танцевать!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307564
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.01.2012

жду февраль

жду  февраль  -  месяц  концертов!
к  нам  Меладзе  приедет  5-го)
ну,  а  28-го  -  Ваенга)
Будут  петь  и  меня  радовать)!

Валерий  Меладзе  -  мой  любимый  певец)  я  очень  люблю  его  первые  песни:"Рассветная","Как  ты  красива  сегодня",  "Не  тревожь  мне  душу  скрипка",  "Посредине  лета",  "Я  без  тебя  не  могу")

Елена  Ваенга  -  моя  любимая  певица)  мне  нравятся  её  песни:  "Шопен",  "Снег",  "Папа,  нарисуй",  "Мама","У  меня  на  губах",  "Оловянное  сердце",  "Как  жаль,  что  я  не  родилась  мужчиною")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307294
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.01.2012

снежество) ) ) ) ) ) ) ) ) ) ) ) ) ) )

я  вышла  из  Дворца  "Судостроитель",
там  танцевала  в  "Грации"  сто  лет  назад)))))))
иду...  а  светит  фарами  водитель,
снежинки  начинают  пролетать...

они  кружАтся    и  легко  ложатся...
свет  фонаря  им  освещает  путь)
и  фары  от  машин  мерцать  стремятся,
в  домах  зажгли  огонь,  чтоб  не  уснуть.

так  тихо  повалил  январский  "пепел"
на  головы  людей,  как  благодать)
зима  напомнила  о  белом  и  холодном  цвете,
и  лужи  заскользили  ровно  в  "пять"!))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307188
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.01.2012

Анатолій Горчинський

ПІСНЯ  "Зачекайте,  літа"

Зачекайте,  літа,  на  кленовій  дорозі,
Поки  літо  цвіте  і  п'янить,  як  вино,
Мої  мрії,  мов  птахи  і  серце  в  тривозі,
Бо  не  хоче  летіти  у  вирій  воно.

Приспів:
Мов  розкрилений  вітер  життя  за  плечима,
Тільки  стежку  до  тебе  я  зумію  знайти,
Поцілуй  мої  очі  своїми  очима,
Щоб  у  них  залишились  тільки  я,  тільки  ти.  

Зачекайте,  літа,  у  блакиті  світання,
У  дитинство  моє,  немов  рай  голубе.
Наче  з  юності  чую  я  голос  кохання,
І  голублю  в  душі  я  тебе,  лиш  тебе.

Приспів.

Зачекайте,  літа,  ще  на  дворі  не  осінь,
А  в  душі  ще  весна  і  ні  краплі  жалю.
І  в  зірницях  моїх  не  захмариться  просінь,
Я  ж  до  тебе  тягнусь,  наче  вперше  люблю.

Приспів.

Зачекайте,  літа,
Зачекайте...



 ПІСНЯ  "Росте  черешня  в  мами  на  городі"

Росте  черешня  в  мами  на  городі,
Стара-стара,  а  кожен  рік  цвіте,
Щоліта  дітям  ягодами  годить,
Хоча  вони  й  не  дякують  за  те.

Приспів:
Мамо,  мамо,  вічна  і  кохана,
Ви  пробачте,  що  був  неуважний,
Знаю,  ви  молилися  за  мене
Дні  і  ночі  сива  моя  нене.

Живе  старенька  мати  у  господі,
Невтомні  руки,  серце  золоте,
Щодня  і  дітям,  і  онукам  годить,
Хоч  рідко  хто  з  них  дякує  за  те.

Приспів

Ну  що  ж,  про  вдячність  забувають  люди,
Душа  сліпа  у  щасті,  а  проте
Вони  прозріють,  але  пізно  буде:
Черешня  всохне,  мати  оцвіте.

Приспів:

Мамо,  мамо,  вічна  і  кохана,
Ви  пробачте,  що  був  неуважний,
Знаю,  ви  молилися  за  мене
Дні  і  ночі  сива  моя  нене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306857
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.01.2012

фотоальбом)

в  инструкции  для  измерения  давления
читаю  мудрости  японские  вчера:
"Вы  вспоминайте  чудные  мгновения,
тогда  здоровье  будет  на  ура!"

а  мама  вспомнила  КБ,  "Зарю"  и  Ленина)
свой  дружный  коллектив  и  принесла
фотоальбом  с  остановившимся  мгновением,
где  она  совсем  ещё  маленькой  была)


её  родители  -  мой  дедушка  и  бабушка,
прабабушка,  отец  мой  и  родня...
все  молодые  и  красивые)  мне  кажется,
что  эти  фотографии  ВСЕГДА
ПРИНОСЯТ  РАДОСТЬ  и  счастливые  мгновения)
такие  кадры  только  лишь  в  кино!
как  хорошо  у  мамы)  и  давление
восстановилось  и  по-новому  пошло.


КБ  -  конструкторское  бюро
"Заря"  -  турбиностроительный  завод  в  Николаеве  (лучший  в  СССР)
мама  работала  инженером-конструктором,  а  отец  -  электриком  и  токарем  на  этом  заводе,  моей  мамочке  77  лет,  а  папа  умер  16  лет  назад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306826
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.01.2012

а я художница)

полоска  рассвета  над  крышами  белыми)
и  небо  воздушное  сверху  парИт)

вчера  рисовала  я  "Розу"  не  белую)
в  альбоме  на  первой  странице  стоИт.

стихи,  пианино,  лист  белой  бумаги...
вот  "Скрипка"  рождается  карандашом)

сегодня  поеду,  наверное,  к  маме)
сегодня  мне  будет  вдвойне  хорошо!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306607
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.01.2012

снегопад!

всё  началось  с  одной  снежинки)
потом  пошли  потоки  хлопьев!
и  снегопадом  закружило
все  улицы  в  два  прихлопа!

всё  побелело,  словно  в  сказке:
дома  ,  деревья,  тротуары...
и  настроение  снегами
заговорило  вдруг  стихами)

температура  нулевая,
и  все  снежинки  сразу  тают...
и  продолженья  после  "бала"
все  люди  с  трепетом  желают)

у  друга  Первый  Сын  родился!
он  поздравленья  принимает)
как  хорошо  зимой  кружиться!
снежинки  весело  летают))))))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306524
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.01.2012

Ура! ПРИЕХАЛ!

Ура!  ПРИЕХАЛ!
сладко  обнялись)
"я  так  скучала"
в  небе  прозвучало
"как  я  соскучился!"
с  любовью  прикоснись)
и  жизнь  закрутится,  завертится  сначала))))))))))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306150
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.01.2012

скоро встреча) !

ты  позвонил:
"на  Киевском  вокзале
полно  людей,
торты  по  шестьдесят...
и  чашечку  с  футболом  мы  искали
нашли  лишь  с  маками...
а  скоро  уезжать)"

промчится  ночь...
в  вагоне  снова  душно,
играют  в  карты
и  мешают  спать...
а  я  спешу  к  тебе)!
так  просто  и  созвучно
стучат  колёса
набивая  такт"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306004
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.01.2012

опять в пути

муж,
как  там  в  столице?
дороги...  метро...  вереницы
машин...  начиная  с  утра...
в  Киеве  день  и  
обратно  сюда)  к  нам
домой
приедешь  завтра
с  новостями  или  без...
я  котлет  нажарю  сладких
и  борща  сварю  для  всех!

вечером:  "спокойной  ночи,  любимая*"
а  я  всю  ночь  не  спала...
утром:"доброе  утро,  любимая*"
гудят  поезда...

Пусть  день  будет  снежным,  морозным,
а  я  ,как  всегда,  подожду)
приедешь  уставший,  серьёзный
и  скажешь:"  я  так  вас  люблю!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305921
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.01.2012

бррррррррр

дожди  всё  заливают
ошибся  мой  прогноз)
а  ветер  завывает
и  холод  к  нам  принёс!
озимые  пропали
по-новому  пахать,
не  будет  урожая
и  снега  не  видАть.......

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305490
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.01.2012

Стихи Валентина Берестова

Как  хорошо  уметь  читать!

Не  надо  к  маме  приставать,

Не  надо  бабушку  трясти:

«Прочти,  пожалуйста!  Прочти!»

Не  надо  умолять  сестрицу:

«Ну,  почитай  ещё  страницу».

Не  надо  звать,

Не  надо  ждать,

А  можно  взять

И  почитать!

 

Где  право,  где  лево

Стоял  ученик

На  развилке  дорог.

Где  право,

Где  лево,

Узнать  он  не  мог.

Но  вдруг  ученик

В  голове  почесал

Той  самой  рукою,

Которой  писал,

И  мячик  кидал,

И  страницы  листал,

И  ложку  держал,

И  полы  подметал.

«Победа!»  —  раздался

Ликующий  крик:

Где  право,

Где  лево,

Узнал  ученик.

 

Портфель

Зимою  в  школу  он  бежит,

А  летом  в  комнате  лежит,

Но  только  осень  настаёт,

Меня  он  за  руку  берёт.

 

Пенал

Карандаш  в  пенале  мается,

Но  зато  он  не  ломается.

Ручка  в  темноте  находится,

Но  зато  легко  находится.

 

Точилка

Почему  из-под  точилки

Вьются  стружки  и  опилки?

Карандаш  писать  не  хочет,—

Вот  она  его  и  точит.

 

Карандаш

Я  —  малютка  карандашик,

Исписал  я  сто  бумажек.

А  когда  я  начинал,

То  с  трудом  влезал  в  пенал.

Школьник  пишет  и  растёт,

Карандаш  —  наоборот.

 

Ручка

Буквы  напечатанные  —

Очень  аккуратные.

Буквы  для  письма

Я  пишу  сама.

Очень  весело  пишется  ручке:

Буквы  держат  друг  дружку  за  ручки

—  Ой,  мамочки!  —  сказала  ручка.—

Что  значит  эта  закорючка?

—  Чернильная  ты  голова,

Ты  ж  написала  цифру  «2»!

 

Линейка

Я  —  линейка.

Прямота  —

Главная  моя  черта.

 

Учебник

—  Учитель  у  меня  в  портфеле!

—  Кто?  Быть  не  может!  Неужели?

—  Взгляни,  пожалуйста!  Он  —  тут.

Его  учебником  зовут.

 

Закладка

Я  —  красивая  закладка.

Я  нужна  вам  для  порядка.

Зря  страницы  не  листай.

Где  закладка,  там  читай!

 

Кисточка

Над  бумажным  над  листом

Машет  кисточка  хвостом.

И  не  просто  машет,

А  бумагу  мажет,

Красит  в  разные  цвета.

Ух,  какая  красота!

 

Тетрадки

Тетрадки  в  портфеле  шуршали,

Что  в  жизни  важнее,  решали.

Тетрадка  в  линейку  бормочет:

—  Грамматика!  —

А  в  клетку  тетрадка  ворчит:

—  Математика!  —

На  чём  примирились  тетрадка  с  тетрадкой,

Для  нас  до  сих  пор  остаётся  загадкой.

 

Резинка

Я  —  ластик,  я  —  резинка,

Чумазенькая  спинка.

Но  совесть  у  меня  чиста,—

Помарку  стёрла  я  с  листа.

 

Циркуль

Циркуль  мой,  циркач  лихой,

Чертит  круг  одной  ногой,

А  другой  проткнул  бумагу,

Уцепился  и  —  ни  шагу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305077
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 08.01.2012

послеЗавтра

вот  люди  все  наелись  и  напились
и  в  суете  дневной  в  мгновенье  растворились
веселье  праздников  сменилось  тишиной
и  на  работу,  в  школу  повалили  всей  гурьбой

и  ночью  дождь  прошёл...  ушёл  на  запад
и  ветер  успокоился  внезапно
настала  благодать  и  тишина
да)  хорошо  звучат  мои  слова)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305033
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.01.2012

Попутчик

мой  рыжий  Дон  киХот
всегда  отважный!
Стремительно  всегда  идёт  вперёд!
и  даже  если  суд  присяжных
не  оправдает...
он  всегда  поймёт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304978
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 07.01.2012

Віталій Назарук

янтарь!  вот  подтверждение  Тому,
кто  с  гордо  поднятою  гривой!
прекрасный  цвет!  и  Жизнь  к  лицу!
Сиянье  солнца  поразило!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301787
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 23.12.2011

вареники с вишней

читаю  на  банке:
"вареники  с  вишней
осторожно!
возможны  косточки!"

открыла  коробку:
красиво  лежат...
открыла  сметану:
три  пятьдесят.

два  стика
там  сахар)
посыпала  сверху...
в  сметане  вареники
с  вишней  в  рецепте)

соломку  зелёную
в  сок  запускаю
и  всем  аппетита,
конечно,  желаю)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301602
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 22.12.2011

Киев 20 декабря

олени  сияют,
фонтаны  сверкают,
а  Ёлка  Майдана
как  конус  стоит!
Снег  мокрый  ложится
и  сразу  же  тает...
жизнь  города  Киева
тихо  кипит)
спускаюсь  в  метро:
как  большой  муравейник)
тут  люди  снуют,
продают  и  спешат...
и  кажется  мне
среди  многих  ступеней
я  самая  ЯРКАЯ)))))))))))))
РЫЖАЯ  стать!
иду  =  Улыбаюсь)
прекрасное  время
в  17.00  слышу  звон  я  часов...
пора  в  Николаев)
сажусь  на  оленя!
и  в  путь  отправляюсь,
махая  хвостом)))))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301401
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 21.12.2011

Агапэ

есть  эрос,  филия,  сторге  -
все  разновидности  любви...
агапэ  =  сто  тысяч  восторгов!
Наивысшая  степень  ЛЮБВИ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301002
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.12.2011

уезжаю.

я  уезжаю  далеко...
дожди  пролиты  над  дорогой...
мне  будет  весело,  легко)
не  буду  думать  я  о  многом...

дорога  манит  и  зовёт...
хочу  сказать  я  на  прощанье:
"Кто  любит,  тот  всегда  поймёт
моё  желанье  в  век  печальный"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300701
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 18.12.2011

это кто?

я!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300184
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.12.2011

летний привет)

на  дороге,  у  бордюра,
под  листвой  промозглою,
одуванчик  бледно-жёлтый
светит  головою)
в  декабре  "привет  от  лета!"
вот  такое  чудо)
буду  греть  я  и  лелеять,
улыбаться  буду)!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300093
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.12.2011

день выпускания птиц души

пусть  радость,  смех  и  теплота)
взлетают  вместе  в  облака!
пусть  мир  наполнится  свободой)
весельем  душ  и  доброты!
пусть  быть  счастливым  будет  модно!
я  снова  счастлива)
а  ты?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299912
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.12.2011

манты

я  приготовила  манты  на  ужин
прекрасное  блюдо!  Скажи)
мы  вечером  будем  их  дружненько  кушать!
мантышница  -  повод  ЛЮБВИ)


для  теста:  мука  -  500г;  вода  -  около  1/2  стакана;  соль  -  1  ч.л.;  яйцо  -  1  шт.;  для  фарша:  баранина  или  говядина  (мякоть)  -  примерно  1  кг;  лук  -  500г;  соль  -  1  ч.л.;  молотый  черный  перец  -  по  вкусу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299511
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.12.2011

"Примадонны"

мы  хохотали  и  кричали  "Браво!"
и  провели  прекрасный  вечер  декабря)
Мужчины  женские  одежды  надевали
и  веселили  зрителей  вчера)

Ах,  женская  натура,  столько  страсти!
наряды,  рестораны,  жемчуга)
на  сцене  девушки  из  джаза)
любовь,  романтика  и  танцы  до  утра!


"Примадонны"  -  спектакль  Николаевского  Художественного  Академического  Русского  Драматического  Театра  им.  Чкалова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299445
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.12.2011

ручьи декабря

как  Женщина  меняет  настроенье
Погода  поменялась  в  воскресенье
вот  утром  небо  было  голубое
как-будто  сам  художник  кистью  водит
волна  из  розового  пуха
сменилась  солнцем  красным  шаром  круга
полнеба  затянулось  облаками
как  одеяло  ватное  распяли
и  вдруг!  Я  слышу  стук  дождя  по  окнам
всё  сразу  серое  и  улица  промокла
и  лужи  реками  дорогой  потекли
такие  странные  декабрьские  ручьи...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299275
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.12.2011

вышла я утром…

Колосья  фонтаном
Деревья  -  кораллы
Травинки  в  кристаллах
Былинка  простая  лежит  как  хрустальное  диво

Я  облако  пара
на  воздух  пускаю
Зима  наступает  тактильно

Туман  обнимает
я  не  понимаю:
"Ну,  где  ж  твоя  пара?"
а  улица  шепчет:
"Красиво"

всё  инеем  белым  покрыто

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298819
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2011

Удивление)

я  отнесла  в  "ремонт"  сапожки
просила  мне  набойки  подобрать...
и  к  удивлению  Серёжки!
Сапожник  золотил  "контэссы"  моих  пят))))))))))))))


*контэссы  -  каблуки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298817
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2011

фильм "Высоцкий. Спасибо что живой"

Его  играет  Безруков.  Слепили  "маску"  с  посмертной  маски  Высоцкого...  Накладывали  на  лицо  актера  четыре  часа...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297974
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 05.12.2011

Євро-2012.

Календар  групових  етапів

8  червня
19.00  Польша  -  Греція  (Варшава)
21.45  Росія  -  Чехія  (Вроцлав)

9  червня
19:00  Голандія  -  Данія  (Харків)
21:45  Германія  -  Португалія  (Львів)

10  червня
19:00  Іспанія  -  Італія  (Гданськ)
21:45  Ірландія  -  Хорватія  (Познань)

11  червня
19:00  Франція  -  Англія  (Донецьк)
21:45  Україна  -  Швеція  (Київ)

12  червня
19:00  Греція  -  Чехія  (Вроцлав)
21:45  Польща  -  Росія  (Варшава)

13  червня
19:00  Данія  -  Португалія  (Львів)
21:45  Голандія  -  Німеччина  (Харків)

14  червня
19:00  Італія  -  Хорватія  (Познань)
21:45  Іспанія  -  Ірландія  (Гданськ)

15  червня
19:00  Швеція  -  Англія  (Київ)
21:45  Україна  -  Франція  (Донецьк)

16  червня
21:45  Чехія  -  Польща  (Вроцлав)
21:45  Греція  -  Росія  (Варшава)

17  червня
21:45  Португалія  -  Голандія  (Харків)
21:45  Данія  -  Німеччина  (Львів)

18  червня
21:45  Хорватія  -  Іспанія  (Гданськ)
21:45  Італія  -  Ірландія  (Познань)

19  червня
21:45  Англія  -  Україна  (Донецьк)
21:45  Швеція  -  Франція  (Київ)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297517
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 03.12.2011

обед)

мужу,  едущему  с  работы...

борщ  разогрею
сало  нарезаю
чеснок  и  лук  на  блюдечко  кладу...

хлеб,  майонез,
я  накрываю)
тебя  к  обеду  жду)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296295
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 27.11.2011

Карлу)

как  определить,  что  личность  состоялась?
финансово,  духовно  или  просто  так?
Душа  ведь  по  Земле  скиталась...
и  не  могла,  ведь,  ни  к  кому  пристать...

а  человек  всё  мечется...  не  знает:
"Где  он?  Зачем  идти  ему  опять?"
всё  время  сердце  он  своё  пытает:
"Когда  я  буду  от  любви  летать?"

Поэты  пишут  песни,  сочиняют  оды  и  стихи...
богатством  душу  обжигают...
ломая  кресла  и  мосты...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295413
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 23.11.2011

*****

так  пасмурно  и  скучно  в  ноябре...
дожди...  и  мряка...  холодно  уже...
погода  тучная  так  неугодна  мне...
природа  голая  и  грязная  везде...

лишь  хризантемы  радости  полны)
сияют  смело  осенью  они!
морозостойкие  и  все  в  цвету!
душою  тонкою  звенят  в  депрессию  мою...

букет  сиреневых  мне  мама  отдала
и  в  запахе  осеннем  я  вдруг  ОЖИЛА)!
взбодрились  мысли  и  сияет  глаз)
дарите  хризантемы  -  это  просто  класс!)))))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294828
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 21.11.2011

суббота)

на  роликах  катается
по  ролледрому  сын...
и    вся  я  улыбаюсь...  АХ!
весёлый  детский  мир)))))))))

всё  крутится  и  вертится
прыжки,  фигуры,  па...
скользят  по  полу  ролики,
как  ноги  водяного  паука))))))))))

пространство  словно  речка,
где  тишина  и  гладь)
весь  день  кататься  можно!
и  ноги  не  болят)))))))

всё  движется...  и  скоростью
хотят  всех  удивить)
на  роликах,  подпрыгнув  вверх,
по  воздуху  парит)

и  радости,  и  шалости,
веселье  здесь  кругом...
родители!  ходите
с  детьми  на  ролледром)))))))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294787
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 21.11.2011

сны сбываются)

приснился  сон:
муж  лисью  шубу  мне  купил)!
какой  резон?
куда  мне  в  ней  ходить?

НО!  вскоре  ...  сон
стал  явью  наяву)))))))))))
вчера  мы  с  Днём  Студента
поздравили  дочку!

Заказ  из  пиццерии
а  вместе  с  ним  и  чек
салат  там  "лисья  шуба"
сюрпризом  стал  для  всех))))))))))))))))))))))))))))))))))




       *    Грибы  шампиньоны  200гр.
       *  Филе  1  небольшой  слабосоленой  сельди
       *  Сыр  копченый  колбасный  125гр.
       *  Картофель  1шт.
       *  Лук  1шт.
       *  Морковь  2средние  шт.
       *  Майонез
       *  Укроп

     1.    Отварить  картофель  и  морковь
     2.  Обжарить  грибы  с  луком
     3.  Сделать  из  фольги  формовочное  кольцо  и  собрать  салат  на  тарелке  в  следующем  порядке:
     4.  слой  сельди,  порезанной  мелкими  кубиками
     5.  слой  пожаренных  грибов
     6.  колбасный  сыр  потертый  на  терке,смазать  майонезом
     7.  картофель  порезанный  мелкими  кубиками,тоже  смазать  майонезом
     8.  последний  слой  морковь  на  терку,поверх  моркови  нанести  узор  из  майонеза
     9.  осторожно  снять  вверх  формовочное  кольцо
     10.  посыпать  укропом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294068
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 18.11.2011

мои истинные мысли)

расчерчен  путь...
и  остриём  кинжала
я  рассекаю  воздух  от  себя!
распят  туман
и  солнечное  жало
пронизывает  облако  дождя)
Движением  решительным  и  смелым
очищу  я  пространство  от  тоски!
и  многие  шаги  из  прежних  действий
приводят  нас  сегодня  к  краешку  Земли!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292985
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 14.11.2011

вот так) !

о  тех,  кого  любят
читают  с  восторгом!
проходят  недели...  года...  и  века...
о  тех,  кого  помнят
встречают  с  любовью)
не  ноют,  не  стонут  -  наверняка.

и  все  те  мужчины,  что  с  жалостью  смотрят
на  смелых  и  сильных  девчонок,  порой...
им  не  подвластны  ни  море,  ни  горы...
они  никогда  не  услышат:  "Герой!"

Она  выбирает  и  путь,  и  мужчину.
Она  одобряет  и  следует  с  ним....
как  не  крутите  -  судьба  и  до  ныне
приветствует  Умных,  Весёлых,  Живых!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292980
рубрика: Поезія, Поэтические манифесты
дата поступления 14.11.2011

"Леонардо"

а  в  нашем  муздраме
спектакль  "Леонардо"
нарядные  дамы)
мужчины  -  галантны!

Художники,  песни,
картины  и  танцы)
поклоны  и  вздохи...
духи,  реверансы)

И  главной  из  тем:
"Мона  Лиза"  святая)
"Мадонна  с  ребёнком"  -  
картина  из  рая...

Там  "Тайна  Вечеря"
Исус  и  Иуда...
вся  тяжесть  ученья:
в  рисунках  про  ухо)
как  нос  рисовать,
тело,  лица,  портреты...

Стихи  нам  писать  =
очень  просто!  Поэты)))))))


«Мо́на  Ли́за»,  она  же  «Джоко́нда»;  (итал.  Mona  Lisa,  La  Gioconda,  фр.  La  Joconde),  полное  название  —  Портре́т  госпожи́  Ли́зы  дель  Джоко́ндо,  итал.  Ritratto  di  Monna  Lisa  del  Giocondo)  —  картина  Леонардо  да  Винчи,  находящаяся  в  Лувре  (Париж,  Франция),  одно  из  самых  известных  произведений  живописи  в  мире,  которое,  как  считается,  является  портретом  Лизы  Герардини,  супруги  торговца  шёлком  из  Флоренции  Франческо  дель  Джокондо,  написанным  около  1503—1505  года.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291447
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.11.2011

васильки)

а  я  люблю  поля  "волошок"
там  васильки,  ромашки  и  трава)
синеют  "пелюстками"  крошки)
такое  диво  и  весна)!

я  обожаю  синий  "кольор"
голубизну  небесных  дней)
и  чувствую  я  нежность  поля)
и  сердцу  легче)  веселей)!

так  в  мае,  и  в  июне  тоже)
букет  я  васильков  несу)
и  улыбаюсь  я  прохожим)
и  настроенье  всем  дарю)

ещё...  в  любимом  синем  платье)
кружусь  я  в  вальсе  так  легко)
и  прелесть  музыки,  объятий)
мне  солнце  дарят  и  тепло)!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291117
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.11.2011

ноябрьский день)

Прозрачен  воздух,  ветра  нет
Листва  берёзы,  дуба,  клёна  и  не  дышит...
всё  тихо...  замерло...  
ни  звука...  шороха  листвы  не  слышно.

Погода  шепчет...  небо  тает...
лишь  белый  след  на  высоте)
Природа  тихо  умирает...
а  я  в  раю  или...  во  сне...

Такое  упоенье  всюду...
прекрасной  осени  пора...
всё  предвещает  стужу,  вьюгу...
а  день  светлеет  -  красота)

Последний  месяц  -  словно  песня)
звучит  мелодией  души)
всё  ярко,  весело,  безбрежно
движенье  бликов  солнечных...  ЛУЧИ
ПРОСВЕТЯТ  и  согреют,
на  воздухе  улыбкой  веют)
воздушной,  лёгкой  и  живой!
Сверкают  жёлтою  листвой)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291108
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 06.11.2011

ЗУСТРІЧ!!!!!!!!!!!!!

Рушник,  цукерки,
я  та  діти)
і  ми  вклонились  до  землі...
всі  зустрічаєм  батька!!!!!
звідки?  де  тихо  ходять  поїзди...

Коханий,  любий,
Міцний,  ніжний)
ти  обійняв  своїх  дітей)
мене  цілуєш
Святий  та  грішний)
тобой  милуюся  весь  день)

Як  добре  вдома
бути  разом)
тебе  чекали  ми  щодня...
Дзвінки,  турбота...
Вдома  кращє!
Рідна  хатина  та  сім'я)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011

предвкушение)

мужу)

в  предчувствии  с  тобою  встречи)
готовлюсь="ПРОСЫПАЮСЬ"  я)
ты  так  ещё  пока  "далече"....
но  скоро  "кликнут"  поезда!

и  сердце  успокоить  надо)
стучит  встревожено  оно......
дыханье  рассчитать  обратно
и  снова  выглянуть  в  окно)

в  квартире  нашей  пышный  Праздник!
встречаем  мужа  и  отца!
накроем  стол  и  вместе  грянем:
"Привет,  Любимый!  Ждём  тебя!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289129
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 28.10.2011

живём?

Павел  Корчагин
вот  СУДЬБА!
Стальной,  Литой,  Живой
скрепя  зубами
Он  Выстоял
ведь  Николай  Островский  знает
что  Честь,  История,  Звезда!

и  в  назиданье  нашим  "современным",
которые  крадут  "с  плеча"
хитрят,  юлят  и  лебезят...
"шакалы",    "моськи"  и  "тираны"
сейчас  живём  мы  вместе  с  вами
ЖИВЁМ?  -  НЕТ
существуем...  кланы...
история  забыта  нами...
поём  теперь  лишь  деньгам  славу
и  "гавкаем"  из-за  угла...



«Как  закалялась  сталь»  —  художественный  фильм  1975  года    по  одноимённому  роману  Н.  А.  Островского.  В  главной  роли  Владимир  Конкин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288896
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.10.2011

Still got the blues

что-то  загрустила  я...
и  горло  сразу  заболело...
и  вспомнила  и  Гари  Мура  я...
и  блюз...  душой  и  телом...

бывают  дни  печали,  тишины,  забвенья...
и  под  гитару  умираю  я  без  сожаленья...
воспоминания  душой  играют)
ушли  былые  времена...  я  знаю)

услышав  блюз...  он  в  стиле  Бога)
печаль  съедает  понемногу....
а  ритм  качает...  душой  и  телом  управляет)
а  сердце  ноет  и  вздыхает...

вот  так  со  мной  всегда  бывает
когда  тоскую  и  страдаю...
зачем  былое  вспоминаю?
гитара...  блюз...  и  Гари  Мур)
прекрасной  музыки  "ноктюрн"...........

Ноктю́рн  (от  фр.  nocturne  —  «ночной»)  —  распространившееся  с  начала  XIX  века  название  пьес  (обычно  инструментальных,  реже  —  вокальных)  лирического,  мечтательного  характера.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288684
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.10.2011

Автопортрет

я  фейерверк!
     я  радуга  сплошная!
ты  можешь  освещать  свой  путь)
   Я  СИЛЬНАЯ,  Весёлая  и  Злая
   прожектором  Сияю  и  ЗВЕНЮ!
ещё  могу  я  развернуть  все  реки,
         остановить  планету
                   много  раз.
                           Я
                         есть
                     ЦВЕТОК
                         И
             Замечательнее
                       Светы
                       ты
                     можешь  
                           петь
                         и
                     сочинять!
Люблю  себя,  тебя  и  всех  людей!
И  обниму  весь  мир!  ПОВЕРЬ))))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287842
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 22.10.2011

Сиеста

лицом  ловя  твои  лучи  внимая...
я  к  солнцу  лик  подставила  дремая)
ладонями  пригладила  глаза...
сижу+лежу  на  солнце  с  сыном  я)

а  с  клёна  тля  вся  сыпется  на  нас...
и  муравьи  гоняются  за  соком...
и  прилетела  божья  та  коровка)
паук  спустился  на  колени  мне)
и  насекомые...  и  люди...  как  во  сне)

блаженство  тёплого  денька  внимая...
на  солнце  целый  час  дремая...
природой  осень  нас  благословляла)
а  я  сижу+лежу  и  сон  летая
присел  на  голову  мою...

такие  песни  я  пою))))))))))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287753
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.10.2011

Shehovtsov

пишу  я  стих,
Вам  посвящаю
за  Смелость,  Дух  и  простоту.
Ту  простоту  благословляю)
пишу  я  стих  и  Вам  дарю)))))))))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287653
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.10.2011

далеко… в командировке

мужу  посвящаю)

облепиха...  смородина...  чай)
одуванчиком  лето  запахло)
без  меня  ты,  конечно,  скучай)
приезжай  поскорее  обратно!

я  накрою  наш  праздничный  стол)
застелю  белоснежную  скатерть)
и  Гусара  пущу  на  постой)
и  замолвлю  словечко...  как  кстати!

и  постель  ароматом  дыша...
нас  укутает  в  мягких  объятьях...
как  живу  я  сейчас  без  тебя?
нет,  не  спрашивай,  это  не  кстати)


улыбнусь,  засияют  глаза))))))))))
я  так  рада  и  снова  веселье)!
ты  вчера,  позавчера...
и  сегодня,  и  завтра.....  наверно))))))))))))))))))

последняя  строка  звучит  обыкновенно)
скажу  я  завтра:  -  "ДА!"
и  ты  приедешь  НЕПРЕМЕННО.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287651
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.10.2011