| Сторінки (1/28): | « | 1 | » |
Прожигая.. нет, лишь празднуя
Каждый день отдаленной взрослости
Выбираем дорожки разные
С высшей степенью сладости-острости
Мы ведь станем когда-то взрослыми
тети-дядечки с умными лицами,
Обнаружимся крайне несносными,
Всех кормящие небылицами
Знаешь, я вот курю сейчас
Грусто-дымно-пьяное настроение
И чуть немного страшно за нас -
Кризисное настроение
Вот ты встанешь, уйдешь, выйдешь за порог
Сунешь руки в курточки скважины
Там уютно, тепло, жвачка на-ка вот..
Хоть с тобою и врозь, но слажено
Ты танцуешь легко и недумая,
Ты живешь сегодняшним днем
Жвачка мятно-малиново-вкусная
Ты танцуешь, пока молодой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247128
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.03.2011
Знаете, с некоторых пор есть ощущение,
Что все, что с нами происходит - это как преступление.
Совершается быстро, четко, слаженно
И главное, к счастью, что безнаказанно
Каждый прожитый день намного круче вчерашнего
Кого-то вставляет пуэр в отличие от чая домашнего
И так провожая домой, потупив глазки в сторону
Нет, ни одной лишней мысли не прийдет в голову
А еще, например, пьянит воздух утренний
Зимний. Такой знаете колкий, а Проспект длинный
И ты идешь - и все вокруг настоящее
Опьяняющее, красочное, бодрящее
Вот фото стоит в рамке узорчатой
И мы на нем в обнимку, непоймешь кто здесь чей
И чувства, как в песне о небе Лондона...
Знаете ли, без ваших эмоций моей душе холодно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247122
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.03.2011
Я наверно тебя не люблю.
Нет. Ни капли. Совсем. Нисколько.
Просто нравится душу твою
Разбивать на куски, осколки.
Эта чашка твоя? Допью.
Два глотка - и уже пустая.
Нет, я все же тебя не люблю.
В доме тихо. Глаза закрываю.
Черный кофе и дым сигарет.
Нет, не плохо. Просто устала.
Это вовсе не грубый ответ.
Просто раньше такой не была я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187733
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.05.2010
Художнє бачення любовної драми головної героїні повісті Г.Ф.Квітки-Основ’яненка «Щира любов»
Фундатором нової прози
Написан твір про силу почуттів,
Таких п’янких, мов світанкові роси,
Що зцілюють від прикрих відчуттів.
Коханню вічному дивуюсь знов і знов,
Бо повість та є «Щирая любов»
─ О, Галочко!
Що сталося з тобою?
Ти так змарніла, наче і не ти.
Себе не тішила ніколи ти любов’ю,
Аж ось – звалилася - бери її, неси,
Вона твоя – найперша і неждана,
А ти зреклася, наче й не твоя
Була любов ота непрохана й остання
На все життя, на все твоє життя…
─ Ти що! Я так його любила,
Люблю й любитиму повік!
До нього я нікого не хотіла
Побачити у темряві своїх повік.
─ Чому ж пішла, зреклася, заховалась?
─ Тому й зреклась, що так його любила.
Він – пан, а я просте дівча.
Всі мрії я про щастя відпустила
Один ми одному, як бачиш, не рівня…
─ Так, не рівня, але ж кохає щиро
І він тебе, з тобою хоче буть.
Згадай, що вам було так мило,
І як тепер ти зможеш все забуть?
─ Його любов моєї не дістане,
Я заховала вже її давно,
Лиш хай мені побільше сили стане,
Щоб не згубить святеє те зерно.
─ Я бачу, що ти любиш його щиро,
Що серце жаром б’ється від вогню.
Любов до вас прийшла, неначе з неба диво.
Галочко, що скажеш ти йому?
─ …Щастя моє, милий, рідний,
Йди собі спокійно,
Кращої ти жінки гідний.
Час біжить невпинно –
Все забудеш і полюбиш
Кращої од Галі,
Не одне ще серце згубиш,
Я вже не твоя є.
Хоч любила тебе сильно,
Плакала ночами,
Не могла я бути вільна
З своїми думками.
Ти не мучся, орле сизий,
Знаю, що любив ти,
Відпусти мене, стокрилий,
Мусиш далі жити.
Знай, що я твоя навіки
Серцем і душею,
Лише тіло, що без ліків,
Буде із землею.
Прощавай, Семене, орле,
Милий мій, рідненький.
Бачу, що гіркая доля
Й буть мені одненькій.
Не цурайся ти любові,
Як якая буде,
Бо самому – як в неволі,
Хай що кажуть люди.
Не тужи за мною, орле, -
Буде щастя знов,
Лиш хай в серці завжди буде
Щирая любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171960
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2010
Я не люблю любов у всіх її обличчях –
Вона бува, як зорі вдень, - сліпа.
І не клянусь я вже, що це є вічне,
Бо та любов – лиш іскра вогняна.
Я не люблю любити когось серцем –
Це боляче, а серце лиш одне.
Я не люблю. Нема кого любити.
Та, може, доля з кимсь мене зведе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171959
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2010
Цінність життя полягає
В спокуті його собою,
Незалежно від отриманих травм –
Вивихнутих сердець,
Пошматованих мізків..
Цінність життя всього лише
В самій миті,
Що триває безкінечно,
Поки стріла долетить до цілі –
Це вічність.
Життя має ціну
У кількох самих лише поглядах
Твоїми карими у мої блакитні.
Це не цінність –
Це безцінність.
І нехай останні півроку
Я не плачу катренами
На траурному білому,
Цінність у тому, що я – інша.
Свобода (від ***) - це цінність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171781
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
У мене в середині
Ніколи не буде світла,
Бо туди не можна
Провести електрики.
Я ніколи не побачу
Твоїх усмішок,
Якими ти торкаєшся
Трикутних хмарок,
Бо насправді тебе
Не існує.
У мої мрії
Ніколи не буде
Приходити беззахисна
Снігова людина ,
Просто я ніколи не мрію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171633
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010
Пишу затем, чтоб после вспомнить,
Что было много лет назад,
Чтоб струны сердца вновь затронуть,
Чтоб возвратить все время вспять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171632
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.02.2010
Так каже народна мудрість. А й справді, тема батьківщини в житті кожного народу займає одне з чільних місць. Про вірність людини рідному краю складено безліч прислів’їв та приказок: «Кожному птаху своє гніздо миле», «За рідний край життя віддай», «Луччє на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти» та багато інших.
Але зараз це питання постає по-іншому. Україна - молода країна, і тому їй притаманні риси постсоціалістичних держав: Високий рівень безробіття, не досить хороші житлові умови, інші економічні проблеми. Ці фактори змушують людину шукати кращого життя. Через це вона залишає свою батьківщину, їде за кордон. Українці є у складі населення Росії, США, Канади, Польщі, Німеччини…
Але ж як приємно прокидатися вранці на своїй рідній землі, вдихати повітря, наповнене ароматом духмяних трав, слухати веселе, мелодійне щебетання своїх пташок над своїм вікном.
За нашу батьківщину боролися у війнах, відвоювавши її з честю та гордістю за себе і з надією на те, що майбутні покоління не знехтують правом жити на цій землі.
Я впевнена, що кожен, хто залишив Україну, все одно згадує її безмежні лани та квітучі сади. І не всіх їх погнала за кордон зрада, більшість – на пошуки заробітку для прожиття, на навчання дітям… Вірю, що рідна земля не дасть прояву зраді. настане день, і всі українці повернуться в лоно своєї матері-України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171585
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010
Люблю я осінь! До душі мені її недовгі дні, тихі пречудові вечори із присмаком диму та яблук. Люблю ходити вулицями і чути шарудіння опалого листя. Осінь – це пора душевного спокою, безтурботності та особливо якогось незрозумілого тепла, яке відчуваєш лише душею. Може, це тепло йде від опалого листя, яке ще хоче нас зігріти, залишити по собі якусь невеличку згадку у наших серцях. Листя шарудить під ногами, тим самим нагадуючи про себе, про свою присутність. Воно шелестить та шепоче про щирі почуття: Радість, щастя та кохання. А ще, коли стихають самотні скрики останніх пташок, листя стелиться додолу все рясніше та, здається, набагато яскравіше. Шепіт опалого листя – ніби колискова для засинаючої осінньої природи. Якщо ж і ти хочеш почути ту дивну пісню – слухай лише своїм серцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171584
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010
* автобиографичное
Она была хороша,
Может просто настолько непосредственна
И самобытна,
Что хладнокровием магнитила еще сильней
И казалась навязчивой мыслью.
Он подогревал мое замерзшее тело,
Целовал ладони и издавал улыбку.
Все предельно просто.
Просто так. Даже не из жалости – по привычке.
Мое поднятие самооценки.
От нее – аккорды бегающих по спине мурашек,
Украденная футболка с ее запахом,
Который сейчас мой.
Роза из салфетки апельсинового кафе.
И что-то особенное.
От него – помятая постель с выключенным светом,
Горящий на виске поцелуй,
Забытый крестик,
Требующий повторного возвращения
Как повод встречи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171568
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.02.2010
Так никто не любил
Никогда на Земле.
Так никто не хранил
Все секреты в себе.
Так никто не прощал,
Не смотрел так в глаза,
Вечность всю так не ждал,
Как ждала я тебя.
Так никто не любил
Дождь осенней порой.
Так никто не хотел
Быть все время с тобой.
Так никто не сумел
Ждать всю вечность, любя.
Так никто не сумел.
Так смогла только я.
...Пусть пройдет много лет,
Пусть угаснут слова,
Но останется след
Тот во мне навсегда.
Пусть он будет раним,
Пусть он будет глубок.
Ты не будешь другим –
Ты теперь стал далек.
Так никто не любил
И не будет любить,
Только дайте мне сил,
Чтоб смогла дальше жить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171566
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.02.2010
Я сьогодні тебе розлюбила.
Хвилин п'ять тому, може, сім.
І відраза мене охопила.
Ти – чужий. Ти віднині не свій.
Я сьогодні тебе розлюбила.
Хвилин п'ять тому, може, сім.
Стало легко. Всі вікна розкрила.
Відпустила. А може, сам втік?
Я сьогодні тебе розлюбила.
Хвилин п'ять тому, може, сім.
Просто так. Навіть трошки зраділа.
Відпустила. Пішов. Fuck усім!
Я сьогодні тебе розлюбила.
Скоро буде вже вісім хвилин…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171550
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
В цьому світі багато можливостей –
Фемінізм, деградація, сталість.
Є такі, що і без особливостей –
Повсякденні турботи і старість.
Можна також як всі, по-простому:
Зранку – кава, надвечір – новини,
Он дивись, хтось не їде додому,
Нічиєї нема тут провини.
Оберу я собі щось цікаве,
Розфарбую асфальти у щастя,
Будуть бігать босоніж примари
І в кишені настурції класти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171547
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Обдерти шкіру з тіла –
Та чи побачиш душу?
Ні, я жорстоко не хотіла,
Просто вижити мушу.
Як по маслу лезом –
По твоєму обличчю поцілунком
(Я, напевно, дійсно crazy)-
Ти не рад такому дарунку?
Захлинулася тишею…
В серці якось голосно та байдуже.
До тебе як до наступного неба
(хоч ти і сидиш на кухні)
А в серці так само. –
Тихо і голосно. Дуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171508
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Тютюновий дим заповзє в очі,
В темряві він тане, мабуть, назавжди.
Це – торішня звичка, вже й позбутись хочу.
Не пускає морок. Ще одну, зажди.
Поглинаю смоли. Захлинаюсь щастям.
Хоч воно й примарне, але яке є.
Сидячи в вікні, може б мені впасти
І побачить плівку – все життя моє.
Попелом осіннім покриваю душу,
Постають примари в темряві димів.
Я цієї ночі помирати мушу:
Допалю й полину в поверхи домів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171507
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Я руда. Це найперше, що хочу про себе сказати. Хоч таким кольором волосся мене нагородила не матінка-природа, а чарівниця-хімія, я не соромлюся цього. Руда – це мій внутрішній стан.
А взагалі-то мене звати Яриною. Ось таке щире українське ім’я, до якого я в далекому дитинстві не могла ніяк звикнути, думала, що це прізвисько. А ще думала, що мене назвали на честь старої маминої ляльки. Я ще не розуміла, що мама давно хотіла собі таке мале янголятко, як ота лялька, тільки справжнє, себто мене. Звісно, не скажу, що її мрія про доню-янголя здійснилася, бо такою я себе не вважаю, а що думають інші, мені по гармошкє. Як бачите, я дівка кльова. Дарма, що тільки не дуже скромна, але попри всі правила етикету тикніть мені пальцем у того, хто зараз вважає цю рису вкрай необхідною. Ну? Отож бо й воно, не тикається.
Напевно, йдучи вулицею, ви не звернули б на мене ніякої уваги. Я звичайна вісімнадцятирічна дівчина. Але це на перший погляд. Не кожна у моєму віці (ще рано про нього думати, скажете ви) наважиться почати писати книжку. Правда, я ще не визначилася про що, ось поки пишу про себе, кохану егоцентристочку. Ну а кому зараз легко? Нещодавно читала розумну книжку з психології, де був тест на визначення свого «Я». Як виявилося, воно в мене дуже велике. З цим терміново потрібно щось робити. Невже почати принижувати себе?
Можливо, я занадто зациклилася на своїй персоні, але то лише останнім часом через бажання розібратися в питанні Хто я така?. Численні рефлексії ще більше заплутали, і тому Сократівська настанова й досі залишається актуальною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171476
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Вона торкається мого язика та ніжно огортає його. Гіркота огидна мені, але одночасно і приємна. Інколи хочеться чогось…інтригуючого в роті. Сповнена різних настроїв (з цукром чи без) кава задовольняє потреби у відсутності сну, вона збільшує робочий день ще на кілька дорогоцінних годин. Філіжанки – мої батарейки. Здається, не я маленькими повільними ковтками запускаю темний розчин у себе, а вона сама, автономно, завойовує усе моє єство.
П’є мене.
Напивається.
Кава – алкоголічка.
Блін, ну прозаїк із мене справді нікудишній. А каву я терпіти не можу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171473
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Без тіла краще –
Воно не обмежує
Рухів душі.
Тепер я можу
Встромляти у себе
Гострі ножі.
Тепер я хочу
Ходить за тобою
Усюди, як тінь,
Хай, не побачиш,
Лиш думки про мене
Ти не покинь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171422
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
У мене в сумочці ніж –
Сьогодні я нап’юся
Твоєї крові.
Лише не бійся
І простягни мені руку.
Я обережно.
У тобі її
По самі вінця.
Не шкодуй ковтка для мене.
Хоча…
Знаєш, я не голодна.
Вечеряла вчора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171421
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Я ніколи тебе не кохала
І не чула від тебе зізнань,
І побачити знов не бажала,
І не плакала я від прощань.
У тобі я не бачила сонця,
Ти для мене немов і не був,
Не чекала тебе у віконця,
Не зціляв ти мене від зажур.
Ти не був мені другом, коханим,
У тобі не шукала порад,
І шляхом не ішла я незнаним,
Не бажала вернути стократ.
Я ніколи тебе не кохала
І не чула від тебе зізнань,
Але вірш цей для тебе я склала
Як одне із таємних бажань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171324
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Нехай мій сум впаде на твої вії
Пухнастим снігом – і розтане враз. –
Такі прості мої різдвяні мрії,
Позбавлені тривог всіх і образ.
Нехай зима хурделить за шибками,
У мене в серці тепло від думок,
Що ти у мене є й не за горами
Все те, що у дитинстві чули із казок.
Заметений світанок гріє погляд
І я, безкрилая, лечу до тебе знов.
А все для того, щоб сьогодні вперше
Сказати всьому світу про свою любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171322
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Чи вартий ти мого зізнання
У тому, що тебе люблю?
Чи, може, ти моє блукання
З краплинками самотнього жалю?
Чи той ти, чи ти просто мара,
Чи, мабуть, невимовний біль?
А знаєш, ти напевно кара
За те, що я уже не маю сил.
Чи вартий ти мого зізнання?
Скажи! Ні, краще промовчи.
У мене є іще бажання.
Воно твоє. Бери його і йди.
Пішов… - Напевно, все ж не вартий. –
І не лишилося в мені жалю,
І стало жити якось краще,
Але я все ж іще його люблю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171265
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Де осягнеш ти, як не в мові,
Світ найдивніших почуттів.
Вона злилась з тобою в крові,
Вона з тобою з перших днів.
Чи знайдеш кращу, ніж ота,
Що ніби парость винограду
Така п’янка й така твоя,-
Здається, кращої немає.
Ми – українці. Нам дано
Одвічну цінність – нашу мову
Не забуваймо ж про добро
І правди вічної основи.
І не лінуймось доглядать
Свої сади – як у Пророка,
Бо прийде час плоди збирать
А мова ж чиста і глибока.
Твори, міркуй, люби, вшановуй,
Не забувай, де й ким ти є.
І пам’ятай, що в рідній мові
Для себе знайдеш ти усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171264
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Я знов чекаю на завчасну осінь –
Я вже не можу без її тепла,
Я вже не можу без її волосся.
То де ж ти, осінь, тьмяно-золота?
Твої сливові очі…- Як їх не любити?
І бісерні дощі, і безкінечні дні,
Безсиле небо, мов дощем налите,
Чекаю так, як не чекала ще весни.
Твоя легка хода ізнов зачарувала,
І листя враз убралось у інші кольори.
Хіба ж ти в тому році стільки золота не мала,
Щоб знову вкрити все, що бачила згори?
Сріблястим павутинням зупиниться знов мить
І серце чомсь здригнеться в передчутті світання.
Хай цей осінній день у серці не болить,
А просто нагада про здійснені бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171131
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Я не знаю, чи можна любити
Так шалено багато років
І чи важко в собі не згасити
Той вогонь, що давно не горів.
Я не знаю, чи можна хотіти
Жити далі, коли ти сама
І чи варто комусь дарувати
Свій останній шматочок тепла.
Може, легше це все заховати,
Легше бути черствим і німим,
Щоб лиш жить на землі – не кохати
І не бачити все навкруги,
Не відчути дощу легкий дотик,
Не помітити блиску очей,
Не пустити сльозу, коли потяг
Знову їде у вирій ночей.
Ні! Кохати усім таки варто!
Варто жити заради двох зір,
Що сказати, що жив я не марно,
Що в житті я когось полюбив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171130
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Не забывай последние мгновенья,
Живи и помни чудеса Земли,
Пусть знают, ты заслужил прощенья
Во имя вечного – во имя Красоты.
Пусть жизнь твоя не похожа на сказку,
Пусть горьким кажется сладчайший мед, -
Ты просто смог снять злую маску
И растопить чьего-то сердца лед.
Ты – Человек, великий, неподвластный,
Венец творенья, золото веков,
И пусть не будет голос твой опасным,
Избавившимся из оков.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170914
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.02.2010
У калинових обріях небесних,
Між тисяч зір, серед мільйонів літ
Я віднайду – не побоюся сил кремезних –
Оту одну-єдину зіроньку з усіх.
У вечорових сутінках мовчання,
У кольорових відблисках очей
Почую журавлине клекотання
Та полечу у вирії ночей.
Між оберемками посохлих гілок,
Присипаних смарагдами вогню,
У попелі надій з поштових скриньок
Я все ж таки тебе не загублю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170913
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2010