| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Кажуть смерть це продовження життя. Сперечатись не можна адже кожен з нас вірить у продовження життя на небесах. Там небесні світила дають тобі нову роль у новому спектаклі. Тому не можна зневажливо і зверхньо ставитись до людей, бо ніхто не знає, яка наступного разу доля випаде тобі. Доля ворожка тасуючи дні, шукає свого наступного покупця, і ніхто не знає хто і коли стане її покупцем.
Старі – це як маленькі діти котрі проживаючи життя, все ще вірять у світле майбутнє. Не писала б усе це якби не випадок в автомобілі.
Забирали ми з батьками дідуся з лікарні, з нами поїхав і його товариш. По дорозі вони виявились найбалакучішими співрозмовниками. Як весело вони казали про Смерть, яка прийшла раптово до їх знайомого. Всі ці люди похилого віку, але ця смерть ніяка не трагедія для них, вони кажуть про це якось спокійно, безтурботно. На їхньому обличчі не було страху. Чому так? Вирішивши подумала сама про себе мабуть це дуже сильні люди адже змогли переступити грань страху перед смертю і насолоджуватись суцвіттям запашних різноцвіть котрі буяють на підвіконні їхньої палати. Їх не лякають не білі стіні ані люди в халатах бо вони сильні духом, терпець який вони мають ці люди не підвладен ні часу, не тим паче Смерті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195151
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2010
Чую ніжний дотик твоїх пальців.
Чую легкий подих з твоїх вуст,
Очі загорілись в ритмі танцю,
Тіло чує кожний погляд й рух
Нам не зупинитись вже ніколи,
Ми єдине ціле- ми дует
Ми як завжди йдем до перемоги
Через труднощів шалений ритм..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173127
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Сьогодні в ранці відкриваю очі ,
я бачу сірість навкруги ,
так хочеться всіміхнутись, а неможу,
бо десь на острівці душі блакитної моєї нема тебе...
душі так хочеться піднятись до небосхилів неба ,
де ангели крилаті судді,
небесні служби правлять,
вирішуючи долі і ти не можеш закричати
промовити завітні їм слова:
“Я прошу , я благаю подарувати щастя,посмішку й мені”.
Та всім нам хочеться сказати одвічнні істинни слова:
” Кохаю, я тебе без тями з тобою жити хочу я”.
І кожен день чекаю я на тебе,
і знаю що прокинусь я колись від ніжних жаданних цілунків долі... тих вісників крилатих небосхилів
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172994
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010