| Сторінки (1/91): | « | 1 | » |
Нічого, що тріщать морози
І холод подих ще студить
Вже скоро з Сонцем, зовсім скоро
Прийде бажана серцю мить
Зима віддасть свої престоли
Розтане лід, зійдуть сніги
І проліски й пташині хори
Весну пробудять у душі
Сердечні розігрів мотори
Пробудить наші почуття
Й Святим Христовим Воскресінням
Любов вдихне у нас життя
…ну і на честь свята для жінок на посмішку…
І Ви – чарівні наші милі
З любов’ю, взявши в оборот
Мужицькі наші руки, спини
«Командой кинете» в город!...
З найкращими побажаннями нашим чарівним українським жінкам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018
Зраділий Місяць ніжно сяє
Мороз порипує в сінЯх
Уся родина за звичаєм
З небес Зорю в вікні чека
Кутя смачна медком залита
Із маком струдлі, калачі
Варенички з грушАми ситні
В піснім оркестрі на столі
Свят вечір тихо наступає
Колядка в хаті вже звучить
Месію Світ весь зустрічає
Ісус Рождається в цю мить
Нехай відступить зло у вічність
Любов лиш серце зігріва
Вкраїна в мир знайде спасіння
Життям!Прославимо Христа!
Христос народився! Славімо Його!
Любові в серця Ваші! Радості та щастя в сім'ї Ваші!
Статку й достатку в оселі Ваші! Миру та благополуччя Україні - державі нашій!
Сергій Ярошовець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2018
Якось незвично все стихає
Труди із Сонцем відійшли
Родина за столом чекає
Світ - промінь першої Зорі
Як і колись, що Світ змінила
Здолавши силу темну зла
Любов’ю Віру освятила
Для нас в Небесного Отця
Його дарунок – нам спасіння
Життя Месії - смерть гріха
Ісус рождається в Марії
Христовий Путь, на Небеса…
Й нехай народить цей Свят вечір
В серцях у наших ворогів
Любов в життя, щоб зло не жерло
Сестер, братів, дочок й синів….
Христос народився! Славімо Його!
Як захист й спасіння з Небес нам дано!!!
Любові в серця Ваші! Радості та щастя в сім'ї Ваші!
Статку й достатку в оселі Ваші! Миру та благополуччя Україні - державі нашій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767404
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.12.2017
“Вже зима… “- знов мовиш брате,
Суму нічого шукати,
Сили сповнись, відпочинь,
В Бога прощення проси…
Що не так в Старому році,
Занедбали в Його оці…
Побажаймо в Новий рік!
Один – одному в повік,
Сили міцної й натхнення,
Покаяння і смирення.
Будем дружні - Будем жить!
Ще й здоров'я не згубить,
Вдачі одної на всіх!
Щоби сповнилась робота,
Даром Божим. І турбота,
Його милістю була,
Вкрила всі наші поля,
І ліси, степи й луги,
Річку, став, хати й двори,
І оту святу дорогу,
До Батьківського порогу,
Без якої Світ - не Світ.
Та народ, лиш тільки збрід.
Долю нам, щоб дарував,
І народ могутнім став.
А Українська держава..,
Твердю стала! Йому слава!
Мовиш знову: “Вже зима…”,
Та тому вона й дана,
Правом всім перепочити,
Щоби віри не згубити.
А тому радій зимою,
Бо початком і весною,
Бог народженням сприяв,
Путь Христовий дарував.
Хто ним йде, той буде жить,
Тому Віру бережіть!
Лише їй дана турбота,
За Українські ворота,
І поля, ліси й степи,
Річку, став і за луги,
І за нас з тобою брате,
Що ще більшого бажати?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767394
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.12.2017
Вже сорок днів як немає МАМИ...
Життя котиться перед очима скупими сльозами спогадів.., а те що пройшов разом з нею під час хвороби інсульту в останні дні вилилось в сумні поетичні рядки...
Мамо люба, чуєш?... Не йди
Ти збери в собі силу світанків
Серця радість і подих весни
Та веселі родинні співанки
Я молю тебе все, все збери
Що тебе зігрівало в негоди
Від дитинства весни й до зими
Що сніжить твої скроні та брови
Віднайди… віднайди все в собі
Чим життя твоє в радість зростало
Всю родину навколо збери
В домі сонячно знову, щоб стало
Нехай люта зима відійде
І хвороба від світла відступить
Мамо люба, ти чуєш мене?
Я люблю твої руки і сповідь…
Як веліла творить й берегти
В серці, правди колючі зернинки
Щоб трудами зростались в житті
Та добром колосилися вчинки
Мамо, мамо… ну мамо не йди!
Та прикута душа до постелі
В білосніжній палаті надій
Що межує зі смертю оселі
Заліковують тіло її, слуги куплені
Вміють від ночі
За «відкати» аптечні та гроші людські
Закатовують всіх хто охочий
Професійно працює коса
І в лукавій брехні ті покоси
Людські сльози, для них лиш мана…
Так в державі жнивують «бабоси»
Біла постать… на ранок й мені
Тихо двері з палати відкрила
«Вашу маму… ми, не зберегли
Її серце ось, ось зупинилось…»
Ясні очі, як неба блакить
Вже не стомлені, муки відходять
Ти пішла… моє серце щемить
Час і мій,.. вже ставать сиротою
Вибач мамо мені, що я так і не зміг
Твою посмішку в смерті відстоять
Вибач те, що любов’ю своєю не злив
Життя паростки наших з тобою
Вибач й те, що бувало гнівив
Де смиренням би мав віддавати
Що не слухав тебе і «пилив»
Там де просто би мав промовчати
Вибач мамо, що волю твою
За життя, що мені дарувала
Я бездумно полов і косив
Не завжди вона в днях проростала
Ти за все, мене мамо прости…
І за те, що сховалось мовчанням
Світлу душу свою, відпусти
На труди до Господнього Раю
Та вже з батьком разом, у години тяжкі
В мені сил, коли стане замало
Те життя, що дала, із Небес захисти
Щоби зло, бур’яном не буяло
Сонце сходить й чарівне проміння його
Новий день для життя відміряє
Пам'ять світла твого, що зі мною було
Вже у внука твого проростає
Ну а ти прилітай, раннім птахом в вікно
Або снами, як дух засумує
Прощавай, відлітай – воля Бога на то…
Хай душа твоя в Небі Царствує!..
(після дня як не стало мами 4.11.2017 р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2017
Що оберемо ми?..
Через десятки років
Нащадки тих солдат,
Що вистояли ад…
Сини та доньки їх,
А з нами, й їхні внуки
Простих і непростих,
Що вже в землі лежать
Їх подвиг - вічний гімн,
Життю, що в нас кохає
Квітує цвітом трав,
Ще яблунь та вишЕнь
Від смертної чуми,
Що людство відстояли
На тій страшній війні,
Себе спаливши в ній
Віддали все до дна,
За нас, за Перемогу!
Своє життя в бою
З нацизмом – смерті прав...
Щоб ми за них жили,
Й навчили своїх внуків
Від тих пекельних мук,
Майбутнє зберегти
Їх смерть –тріумф життя!
З весною, що приходить
Надія, Мир й Любов!
Нам сповнюють серця…
Що ж оберемо ми?..
В цей день - як Перемогу!
Життя їх світлих мрій?..
Чи, смерті небуття?...
Та вже гримить салют!
І звичний погляд в небо
Радіє в нас душа,
Що в маках проросла
Це пам'ять їх життю,
Як Світу Перемога!
Мільйонів мрій тих душ,
Що в нас вони живуть!…
Всіх нас зі Святом Великої Перемоги!
Маємо зробити все, щоб не допустити розгортання війни у нашій українській хаті задля майбутнього і щастя наших дітей – внуків наших батьків, дідів, що вже відстояли мир для нас у Другій Світовій….
адже ми нащадки тих, хто названий Світом, як Народ – Переможець!
Сергій Кріпак* (8.09.2017 р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732449
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.05.2017
Невтомною ходою мчить життя
І день новий, з світанком йде в обійми
Його прихід, одному лиш Хвала!
Це Світлому Христову Воскресінні!
За милість цю, із Небом йде війна
Здолать її, знайдімо в собі силу
Христос Воскрес! Хай з наших вуст луна
Воістину! Хай множить нашу Віру!
Зі Світлим Святом Христового Воскресіння усіх нас українців, всіх братів наших по вірі Православній і всіх християн, всіх тих хто шукає у своєму житті Господа нашого Ісуса Христа для спасіння своїх душ та перехід до життя вічного…
16.04.2017 р. Сергій Кріпак* (Ярошовець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729049
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.04.2017
Вона приходить, коли їй забагнеться
Коли ти втомлений із праці, або в сні
І пестить не вустами, а хвилює серце
То радістю від Неба, то плачем від Землі…
Душа моя, як скрипка, у її оркестрі
Народжується музика, у Музиних руках
І лине з нею радість, світлиця й синь небесна
Або ж затьмарить душу, від гіркоти життя
Від танцю її рук, вона жива й грайлива
І посмішка заграє в римованих рядках
Від кого і від чого?...У Музи є та сила
Яка лікує душу, людині на життя!...
Сергій Кріпак* (Ярошовець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724820
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2017
Чарівність жінки, не у посмішці її,
Очах, глибоких та грайливих.
Чарівність, не в симпатії речей
Та форм її спокусливо звабливих.
Її Чарівність, в мудрості ночей,
Коли тебе, не в змозі вже стерпіти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2017
Зорею з неба, як надія
На нас спадає Божа милість
Любов’ю, Вірою в Христа
Спасіння Путь, знайшла душа…
Морози, сніг та заметілі
Нам додають в життя лиш сили
Благая вість, луна селом
Ісус приходить в Світ, - Різдвом!
Шоб хліб родив, рясніли ниви
Гріх спопеляли світла сили
Й молитви наші до Творця
Вкрайнський рай, знайшли вінця…
Господньої милості нам на Добро
Христос народився ! Славімо Його!
З Різдвом Христовим! З Любов’ю в Новий 2017 рік!!! Сергій Кріпак*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710766
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.01.2017
Христос Воскрес!, а де ми Україно?
Ще темно, не людно… лиш тиха молитва
Від храму до храму летить з куполів
Зрада й обман, розіпнули Ісуса
Того хто зціляв та людей вчив любить
Нічого не вдієш, така людська вдячність
Небесному Батьку і Сину Його
За те, щоби мати, ми прагнем вбивати
Й лукаво підставити брата свого
Будуємо щастя з мамоной у змові
Панами у світі ми мріємо стать
І смітимо в храмах грошима й брехнею
Щоб душу лукаву у Рай влаштувать
Нечистого думки, його це наука
Де біле там чорне, де правда – обман
Зваблива усмішка, нас зманює в пута
Життя, щоб на смерть, у нас дурнів змінять
А той, хто йому прислуговує вправно
Багатства та владу на Світ роздає
Щоб гнали людей, як послушну отару
На смерть у забій, кожен має своє
Мабуть щось не так, все тоді як і зараз
Хто сльози й молитву на хрест свій несе
А хто уже вміло словами та салом
Як відкуп Йому, а на ділі в себе
Самі ж себе хвалим, самі себе чуєм
Самі собі злата та владу даєм
А Господа бідним - нехай розпинають
За те, що життя їм за гріх віддає
Де ж та святість у нас, коли кличем вмирати
Де та радість життя, коли смерть в дім несем
І хто ж ми тоді, коли з Богом вбиваєм
Якого в собі, як й тоді - знову пнем…
Вже сонечко сходить і ніч відступає
Свічки заіскрились і півнів вже чуть
Словами що духу мерщій прославляєм
Воскресіння Христове - лукавий наш рід
Освячені паски, ковбаска і «чечик»
Із радістю стрімко усі по хатах
Вже істинно чреву, віддати данину
А Богу служіння , вже десь там в думках…
Та Слава Його невмируща й нетлінна
А Істина сяйвом Любові живе
І Воля Його, для нас є не уклінна
Лиш щирістю сліз та молитви, зросте
І той себе знайде в спасінні Господнім
Хто тіло своє в вірі з Ним розіпне
А душу, що Батьком дана милосердно
Як милість, - не жертву, Йому принесе
Виспівують хОри, на радість б’ють дзвони
Чим сильні й слабкі, все зліта до небес
Прости нам Господь нашу підлість та зговір
І Слава Отцю!, що Тебе Він ВОСКРЕС!
P/S
Усім нам уздоровлення та кріпості духу,
чистоти покаяння, милосердя та благодіяння .
Милості та благодаті Господньої на труди наші.
Миру та благополуччя Україні – державі нашій!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Сергій Кріпак* перебуваючи в духовних роздумах в день Святої Пасхи 12 квітня 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663692
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.05.2016
Нехай на дорогах життя
В часи потурань та зневаги
У Вірі скріпиться душа
Любов додасть сил та наснаги
І Ангел сьогодні, надію з Небес
Дарує нам всім для звитяги
Повіримо щиро – Христос наш Воскрес!
Воістину! Мовим серцями…
Зі світлим Святом Христового Воскресіння!
Віри та любові нам всім в серця наші
Господньої благодаті на труди наші
Миру та благополуччя неньці Україні – державі нашій!
Кріпак* Сергій 1.05.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663613
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 03.05.2016
Коли радіє в нас душа?..
Весни коли відчує подих
Коли з під снігу поспіша
Життя до Сонця б’є дорогу
Коли розквітнули сади
Вишень та груш всього у досталь
Сп’янілий аромат бузків
Жасмінів, що красують поспіль
Життя буяє та цвіте
Народжує довкола вроду
І поцілунком з Неба п’є
Святу і животворну воду
Знайомо! Скажете мені
А де ж у нас такі підйоми?...
Назвіть сьогодні хоч один
Душевний зліт людської волі?..
Їх теж немало є всяк час
Та все ж один з них особливий
Душа теплом радіє в нас
Коли до неї СЛОВО лине!
P\s
Тож знаймо, як там не крути
Що поважати маєм славно!
Поезій нив працівників
Весну в душі, що творять справно!!!
Зі святом духовного піднесення, тріумфом поетичного слова, творчої наснаги та Шедрої Музи на труди!
До Свята Поезії 21.03.2016 р. Сергій Кріпак*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653276
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2016
Вишневий цвіт вже опадає
Та все ж красує і гуде
Сім’я бджолина працю знає
Усі в трудах – життя цвіте!
Спадають кисті того цвіту
На Ваші плечі, не міцні
Обличчя, випите трудами
Й здоров’я, спогад лиш в душі
Вже у дверей, восьмий десяток
Відчутний смуток з серця йде
Й пливе в очах життя як спадок
В тяжких роках, що знали все
І від війни, страждання й сльози
Й німецька клята сторона
Яка забрала батька з долі
А потім,.. із шістьма - одна
Відчув і я, що тиснуть груди
В цей день і спогади мені
За мій непослух, лінь та шкоди
Прости матусю це мені…
Та сонце пестить й зігріває
Співа довкола все живе
Ось вже і внук Ваш приїжджає
Давно… чекали від мене
І хоч не вся родина в зборі
Десь батько наш на небесах
Поля небесні плугом оре
Як це робив, як був у нас
Й дружина десь занапастилась
Заплуталась в гілках життя
Та все ж життя Любов дарує
Надію й Віру в чудеса
І з часом, все як в гарній казці
Десь там у Царстві доброти
Уся сім’я збереться разом
Життям новим, щоб зацвісти!...
(під впливом розмови, спогадів з мамою, біля рідної хати на весні 2015 р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2016
Все починається як вперше
Вже лине з темряви буття
Сонливих та студених ночей
Пташиний хор співа – ВЕСНА!
Від нього стомлені морози
Відпустять з рук своїх сніги
І проліски й берізок сльози
Любов пробудять, щоб цвісти!
Нелегка чоловіча доля!
Весна трудами заклика
Та вдячні Богу ми за жінку
Що в нас пробуджує життя!
Зі святом Весни, Любові, Радості
любі наші жінки …
Господньої благодаті Вам на труди та щедрості на літи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649937
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2016
Невтомним , творчим трудівницям народного ансамблю «Любисток» села Радогоща Лугинського району Житомирської області присвячуэться!
Вони як всі, у праці днина
Сім’ю в турботах догляда
Та якщо вільна є година
У співі, томлять голоса
«Любистку» пісня краєм лине
Серця Любов’ю напува
Для нас це радості хвилина
Душі освячення пора…
Раненько сонечко лиш сходить
Село у праці потопа
По всіх дворах риплять дверима
Спішать корівок догляда
А хто у поле, всі в роботі
Селянська звична суєта
А потім, після дня турботи
Свої, ще й томлять голоса
Везуть в район, чи куди інше
Тепло сердець, своїх віддать
І знов «Любистку» пісня лине
Любов’ю душі напувать
І вже коли до дна, до донця
Себе віддали, ледь стоять
Летять в село, щоб до схід Сонця
Сім’ю трудами доглядать
Раненько сонечко лиш сходить
Село знов в праці потопа
Від Бога день, для Вас хай родить
Здоров’я й милість на літа!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634246
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.01.2016
“Вже зима… “- знов мовиш брате,
Суму нічого шукати,
Сили сповнись, відпочинь,
В Бога прощення проси…
Що не так в Старому році,
Занедбали в Його оці…
Побажаймо в Новий рік!
Один – одному в повік,
Сили міцної й натхнення,
Покаяння і смирення.
Будем дружні - Будем жить!
Ще й здоров'я не згубить,
Вдачі одної на всіх!
Щоби сповнилась робота,
Даром Божим. І турбота,
Його милістю була,
Вкрила всі наші поля,
І ліси, степи й луги,
Річку, став, хати й двори,
І оту святу дорогу,
До Батьківського порогу,
Без якої Світ - не Світ.
Та народ, лиш тільки збрід.
Долю нам, щоб дарував,
І народ могутнім став.
А Українська держава..,
Твердю стала! Йому слава!
Мовиш знову: “Вже зима…”,
Та тому вона й дана,
Правом всім перепочити,
Щоби віри не згубити.
А тому радій зимою,
Бо початком і весною,
Бог народженням сприяв,
Путь Христовий дарував.
Хто ним йде, той буде жить,
Тому Віру бережіть!
Лише їй дана турбота,
За Українські ворота,
І поля, ліси й степи,
Річку, став і за луги,
І за нас з тобою брате,
Що ще більшого бажати?...
З Новим 2016 роком та Різдвом Христовим! – роком надій та сподівань в наше щасливе, заможне українське майбутнє! Сергій Кріпак*.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634169
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.01.2016
Якось незвично все стихає
Труди із Сонцем відійшли
Родина за столом чекає
Світ - промінь першої Зорі
Як і колись, що Світ змінила
Здолавши силу темну зла
Любов’ю Віру освятила
Для нас в Небесного Отця
Його дарунок – нам спасіння
Життя Месії - смерть гріха
Ісус рождається в Марії
Христовий Путь, на Небеса…
Й нехай народить цей Свят вечір
В серцях у наших ворогів
Любов в життя, щоб зло не жерло
Сестер, братів, дочок й синів….
Христос народився! Славімо Його!
Як захист й спасіння з Небес нам дано!!!
Любові в серця Ваші! Радості та щастя в сім'ї Ваші!
Статку й достатку в оселі Ваші! Миру та благополуччя Україні - державі нашій!
Сергій Кріпак* 6 січня 2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633970
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.01.2016
Зраділий Місяць ніжно сяє
Мороз порипує в сінЯх
Уся родина за звичаєм
З небес Зорю в вікні чека
Кутя смачна медком залита
Із маком струдлі, калачі
Варенички з грушАми ситні
В піснім оркестрі на столі
Свят вечір тихо наступає
Колядка в хаті вже звучить
Месію Світ весь зустрічає
Ісус Рождається в цю мить
Нехай відступить зло у вічність
Любов лиш серце зігріва
Вкраїна в мир знайде спасіння
Життям!Прославимо Христа!
Христос народився! Славімо Його!
Любові в серця Ваші! Радості та щастя в сім'ї Ваші!
Статку й достатку в оселі Ваші! Миру та благополуччя Україні - державі нашій!
Сергій Кріпак* 6. 01.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015
В Україні радість знову!
В кожній шляхетній сім’ї,
Знов складаються байки.
Маніфести і протести,
І прохання, і прощання,
Все про все!
Та одна суть -
Ти нам дай, а потім будь!
І в забитому селі,
Як минулої весни,
Простолюд та і не простий
Всі готуються до гостей.
Привітання йдуть і йдуть!
Копійки в ріку течуть.
Від красивих побажань
Не стається краще. Жаль!
А людянішим, мабуть,
Із вітанням гроші шлють,
Щоб гостинною рукою
Були змінені так вправно,
На одне єдине право;
Бути обраним, щоб доля!
Все дізналася до болю:
Зажурилась, засмутилась,
На життя, щоб насварилась.
І Господь про те є взнав,
Й кращу долю дарував.
Так на жаль і в тую весну,
Правом так не скористались.
Пожалілись, поблагали,
Понаслухались казок,
І віддали долю в прок.
Та не знала та я мати,
Що в колисці - в неї, в хаті.
Вже лежить її ще мила,
Для її ж нечиста сила.
Уповита молоком,
Втерта батьківським теплом.
Таку правду світ ся має,
Хто багатий той бажає.
І тепер далась в ознаку
Материнська та любов,
Повернулась до них знов.
Та чіпляючи слова
Вона просить всі права:
Всі права мені віддайте!
Пийте!Смійтесь! Звеселяйтесь!
Я горілки ще наллю,
Долю вашу звеселю.
В поле? Ні! Ще не кінець!
Не забраний папірець.
Буде так, як в тую весну:
Земля злиднями злита,
Занепастились жита,
Пусто в хаті і у полі,
Й на тваринницькому дворі.
Зголодніли, напились,
Звеселились й віддались!
Віддаючи доньку з хати,
В пам’ять з прийдешніх часів,
Викуп маєм вимагати.
Бо добро! То є на славу;
На сім’ю і на державу!
Рід поповнюється весь,
А батькам хвала та честь.
Хто ж по іншому прийшов,
В прок попросить й відійшов.
Прок, ну що то за платня?
Щось не так, і іншу в прок,
Невеликий той урок.
Ну, а що сім’ї від цього?
Батьку? Ненці? все до того!
І державі все ні в чім.
Та за те, є лише він.
Що устами промовляє,
Тихо стеле мало лає,
Байки добре він складає.
Через послугів своїх,
Гнобить хоче він усіх.
Хто тих слугів обминає,
Робить вид, що не вбачає,
Горе чинить лиш собі.
Бо не буде з його роду,
Українського народу,
І могутньої держави!
Все воно піде лиш в прок,
Випий ще один ковток.
Потім ще! приляж і спи!
Лиш про себе бормочи.
А за Вас облестять долю,
Так напишуть з наукою,
Краще в світі не прожить!
Всім простим добре живеться,
Добре їсться, добре п’ється,
І на Вас він оглянеться.
Скажуть: З веселу всі сплять!
Ситі й бджоли не гудять.
Добре! Добре! скаже доля,
Отцю жалітись ні до чого.
Що попросите, я дам,
Добре правиться ваш бал.
Так і буде знов до весни.
Всі получать відкупні.
Хто лестив, кричав, благав
Шлях в багатстві обіцяв,
Дозволять їм черпнуть водиці,
Із державної скарбниці.
Хто ж хоч трохи добра мав,
Став біднішім, бо продав,
Свою працю й сокровицю,
На обіцяну пшеницю,
Хліб, багатство, влади волю,
Й не збагнув, як втратив долю.
Хто ж не мав і мать не буде,
Проку лишень більш набуде.
А сім’я, рідня, держава!
Їм навіщо давня слава?
Випий ще, та не барись!
В п’янім танці звеселись.
Знав би Бог, що те весілля,
Ним же прокляте похмілля.
То не радість, а туга,
За українські поля,
За землею в борозні,
Статком в домі й у селі,
Златом встояні пшениці,
Плугом пройдені пашниці,
Потом зкроплені поля.
Всім все доля віддала,
Обманулась і пішла.
А ви спіть.
А бо ж, Вставайте!
До роботи повертайте!
В Бога прощення просіть!
Самі долю бороніть.
Краще ніж себе самого,
Не вблагаєте нікого!...
В Україні радість знову!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2014
Першій вчительці…
(Бжицькій Ользі Василівні і всім вчителям присвячується)
Малесеньке віконечко навпроти
Світла промінь розрізає ніч
За столиком, аж до глухої ночі
Вона щоденно, творить життя мить
Життя не свОго, ним лише вдихає
Невтомні руки, звично у танку
Маленькі долі, ніжно виправляє
Червоним помічаючи імлу
Знання – це світ, а незнання – це темінь
Але хіба, маленькі та прудкі
Ми знали, що такі безсонні ночі
Ключі в життя, кують для нас усіх
Хіба ми відали, грАючи без впину
М’яча у двОрі, ковзАючись в снігу
Що ці жіночі, ніжні руки творять
Для нас будують, долю непросту
Вони щоденно, вправно засівали
В дитячі душі зерна знань, добра
Щоб рясним цвітом та плодами стала
Зростилася, розквітла щоб земля
Затим, щоб ми, вже молоді та сильні
Зерном хлібів засіяли поля
Автомобіль та трактор, щоб водили
Корівками на фермі догляда
А хтось замріяний, у височінь злетіти
Незвідану космічну даль відкрить
По океанах кораблі водити
Ну а когось,- обрати в ніч творить…
Щоб оберталося людське життя невпинно
В щоденній праці, радістю зросло
Вони теж сядуть просвітляти ночі
Щоб в душах нових світло ожило
І це нічого, що червоний зошит
А шкільна дошка в крейдових хрестах
Це пам'ять нам, як пильно треба дбати
Все те що маємо – державу та життя!
І в час коли, неначе на екзамен
Ти схиблені знання суспільству принесеш
Червоним навмання, вже смерть розпише долі
І помилки хрестів, з могил вже не зітреш
Малесенькі віконечка навпроти
І зараз світлом, ріжуть темну ніч
Уклін та шана, всім вчителям сьогодні
І тим що вже пішли – у вічність, щоб світить!..
До дня шани невтомної праці вчителя…
3.10. 2014 р.
Сергій Кріпак*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2014
Гинуть браття українці…
(Пам’яті всім загиблим і тим що ще ні українцям у війні один супроти одного 2014 –го )
Гинуть браття українці …
Очі в небо голубі,
Сірі, карі та зелені
А у когось до землі
Наче в них вся їхня доля
Хтось омріяний з небес
Планував злетіти в небо
Або ж зорям нести хрест
Ну а хтось, ходив землею
Босоніж зминав траву
Та з росою й сінокосом
Пригортав землі красу
Хтось орав, щоб в тім засіять
Всі поля зерном й добром
Хтось замріяно й щасливо
Працював знанням й пером
Хтось медичну мав науку
Людям в горі принести
Хтось маленьким нашим діткам
Знань просвіту донести
Хтось імперував з лекалом
А хтось просто вже стомивсь…
Миттю вихром їх забрало
Із життя - у нас, і в них
Залишивши сльози й горе
Пам'ять, як землі росу
Що ніколи не напоїть
З їх долонь земну красу
І замріяні нащадки
Друзі, рідні та батьки
А у когось син та донька
Всі приходять в самоті
На майдани, парки, сквери
На могили до братів
До сестер – вкраїнські жертви
Ваші смерті… Хто ж хотів?...
Чому стали сліпоокі?..
Хіба мало в нас землі?
Тих полів, лісів, ще й гори
Чи річок, ставків, морів
Хіба ті, що гарно блиска
Посмішку, а в серце ніж…
Так лукаво вкрасти хочуть
Щоб зостались босоніж?
Щоби ми батьківську землю
Свою неньку віддали?
Своє тіло, серце й душу
Панству світу продали?
А щоб менше зло, як радість
Тим спасінням нам було
Нам же радять убивати
Люду менше – їм добро
Хто ж загине за Вкраїну
За чиїсь ліси, лани
За чиїсь заводи, банки
За маєтки, острови..
Той героєм злетить в небо
Буде в "радості" рідня
Подвиг ратний прославляти
Смерть вживляти від «добра»
Наче треба більше й більше
Чорноземам та піскам
Крові братньої напитись
Емігрантом - син, щоб став…
І по волі, з - за кордону
Розділили всіх і вся
Щоб роздати нам «папери»
Прав вкраїнців на життя
На страждальну матір – землю
На все ті ж ліси й поля
На заводи, підприємства
Установи, ще й порти!
Залізниці і лікарні
Вузи, школи й дитсадки…
На усе, що ще довкола
Нам державою дано
Від батьків успадкували
Їхню працю - всім добро…
Щоб «змахнути» їх із часом
Не «второпа», щоб рідня
Казку на ніч розказала
Красно вже співа брехня
Ну а ті, що зостануться
Прахом з рук підуть самі
І «багатий дім вкраїнський»!
Стане брате не твоїм!
А тебе - Герой Майдану!
Сходу, Криму і Життя…
З Гімном виправлять почесно
В «Святу сотню» - в небеса!
Чого ще потрібно брате?
Нам вкраїнським кріпакам?..
Нашим дітям, що бажати?
Світ увесь, все побажав!....
Гинуть браття українці
Їхні очі вже як скло…
Чому ж зло так вперто хоче,
Щоб життя в них не зросло?..
P/S : Як же крикнути, сказати
Як достукатись до Нас
Брати! Сестри! Не вбивати!
А любити маєм час!
Як же хочеться, щоб чули
Всі обіди, помсту, біль
Що в нас вороги вдихнули
Знайдім сили – усмирім!
Нехай сльози цього болю
Росяться у нас в очах
А не кров’ю українців
Стане вранішня роса…
Кому ж молимось? Що робим?
Зріймо істини буття
Ті, що Богом дані людям
В них спасіння і Життя!..
Нехай живе Україна і ми благословенні брати та сестри в ній!
2014 р. травень-липень
С. Кріпак*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515272
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.08.2014
Весна нагадує нам кожного разу,
що ми маємо жити, щоб народжувати любов.
Що ми маємо любити, щоб народжувати життя.
Жінка це «лоно», в якому джерелить і одне, і друге .
Святість жінки і полягає саме в тому,
Що вона покликана народжувати життя,
Щоб вдихати в нього любов…
P/S.
Сніги зійдуть пройдуть морози
Повітря сповниться теплом
І проліски й весняні грози
Розбудять в нас життя й любов!...
Зі святом весни та любові дорогі жінки!... 8/03/2014 р. Сергій Кріпак*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2014
Все починається як вперше
Вже лине з темряви буття
Сонливих та студених нОчей
Пташиний хор, співа – весна!...
Від нього, стомлені морози
Відпустять з рук своїх сніги
І проліски й берізок сльози
Любов пробудять, щоб цвісти…
P/S
Весна нагадує нам кожного разу,
що ми маємо жити, щоб народжувати любов.
Що ми маємо любити, щоб народжувати життя.
Жінка це «колибель», джерело одного і другого.
Святість жінки і полягає саме в тому,
що вона покликана народжувати життя та вдихати в нього любов…
Зі святом весни та любові дорогі жінки!... 7/03/2014 р. Сергій Кріпак*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2014
Болить душа, болить все тіло
Знов українська кров пролилась
Вже в котре знов народна воля!
Знов кріпакам всміхнулась доля!
Однак не те?... "Вовки" з "вовками"
По твою душу, йдуть стадами...
p/s
Невже ніхто не розуміє
Чом Україну чорт ґвалтує?..
6/03/2014p.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484003
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.03.2014
(повтор редактований) Тарасова гора... пам'яті Т. Г. Шевченка присвячується
Під куполом небес, в гранітнім облаштунку,
Стоїть вкраїнський хрест, історії ґатунку.
ВиСОчить над Дніпром над хвилями століть,
Неначе у вісні, серед дібров – мовчить…
Корінням віковим, скріпляється гора,
Щоб твердю скрізь віка, була під ним земля.
Столітні крона їх із вітром гомонять,
Неначе мова з вуст, листочками шурчать.
Вони в своїй живій, історії життя ,
Несуть людський трагізм із глибини буття.
«Чернечою гора», дійшла до нас як суть,
Чернечого життя, народу вічний путь.
Нахабства і знущань над тими хто «простий,
Простий в душі своїй, без грошей без умінь.
Умінні владувати, лукавить, вимагати,
Умінні хитрувати, «грабастать», продавати...
Без совісті, без сліз, умінні віднімати,
Умінні бути скрізь й про це не забувати.
«Зкріпачена» ж душа, лиш варта вміння мати,
В проклятій праці сліз, щодня наймитувати...
І що то за талант, коли несеш в собі,
Всіх кріпаків тягар, щоб істину знайти.
Чи олівцем, пером - скрізь де рука була,
Чернечий подих ніс, знущань платні пора.
Такий собі талант – страждати та все ж йти,
Земний натільний хрест всіх кріпаків нести.
Побачити себе, в отих очах усім…
Над кручами життя, піднятись разом з ним.
Не зможемо прозріти, пізнати чи знайти,
Поки народу хрест не зможемо нести.
Й коли не буде так, - промови всіх та всі,
Брехнею з вуст летять усіх часів панів.
І знай, коли вони - на тій святій горі,
Державні, або ж ні та все таки пани.
Високі та гучні йому слова знесуть,
Подяку від себе, й всього народу суть.
Про глибину часів, жертовності його,
Тягар душі страждань, пророцтв часу свого.
Від Бога даний дар, це зріти та нести,
Обіцянку йому всім серцем пронести.
Його пророцтв «казну», у наші дні «вживляти»
Й до віку силу їх всім людом пам’ятати.
Це не від серця звук, і не душі слова,
Це лицемірний спів, облеслива брехня.
Високий п’єдестал, могила та музей…
Це відкуп кріпакам - панів, що мають все.
В історії це – зман, й його ганебна суть,
Вкраїнський хрест життя, хай кріпаки несуть
Про істину сказати й нічого не зробити,
У вірі як в житті, «пусТЕчу» породити.
Під куполом небес, де хвилі б’є Дніпро,
Стоїть Вкраїнський хрест і вартовий його.
Задумливий Тарас, засмучений стоїть,
Кому ж свій божий дар пророцтва доручить?
Хто пронесе життям, завжди народ щоб знав,
Всю правду про панів – вкраїнським кріпакам
p.s. Хоч кажуть що нема
Вже кріпаків давно
Не вірте їх словам
Поки тече Дніпро…
8.02.2011р.
Перебуваючи в духовному зрінні та думах про долю нашого «поводиря» - Тараса Шевченка на передодні річниці його народження та смерті … С. Кріпак
P/S - P/S
Болить душа, болить все тіло
Знов українська кров пролилась
Вже в котре знов народна воля!
Знов кріпакам всміхнулась доля!
Однак не те?... \"Вовки\" з \"вовками\"
По твою душу, йдуть стадами...
6.02.2014 р. У тому ж зрінні істин нашого часу. Сергій Кріпак*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2014
Люба моя мила, ти моя дружина
Що з тобою стало, чому ти змарніла
Чому дозволяєш лихо коїть долі
Слухаєш не серце, а чиєїсь волі
Чому як у темниці ти душу тримаєш
Чому хочеш знищить, чому убиваєш
Те що з Батька волі, ти ж сама зростила
Прийняла до серця, дитя народила
Вже деревце наше, стало зеленіти
Із життям, із Богом стало гомоніти
Вже готова доля, щастям укривати
А із неба Батько, «благість» дарувати
Та чогось як завжди, із чужої волі
Вперто хтось не хоче, для нас щастя й долі
Враже око коле, наша спільна нива
Обіцянки й лукавство, лестить вража сила
Нищать, розвертають, ладять все на своє
Ганьблять та плюндрують Святе Боже слово
Нащо заробляти, - у Батька просити
Якщо можна просто, зрадить й збагатіти
Та душа не знає, то лукава змана
Для когось нажива, - їй рабська оправа
Вже на шиї пута, руки у кайданах
Рвуть з всієї сили, тягнуть як барана
Щоб загнати в рабство, тілом торгувати
Щоби ж її плоттю, пана годувати
А твоя хатина, мрії, сім’я, діти
Вже накрила хмара, щоб осиротити
Щоби роз’єднати, чоловіка й жінку
Щоб зробить з дитини, їхню «сиротинку»
Так простіше пану, управлять ордою
Вихвалятись нами, перед «сатаною»
Ну а ти ж із часом, може зрозумієш
Що було то щастям, сімейні «роздири»
Непорозуміння: чоловік - дружина
Теща та свекруха, і мала дитина
Все то нам від Ботька, бо Його ця ласка
Нам для благодаті, сотворена казка
Тільки для творіння, є одна умова
Працювать з любов’ю, гарно як для Бога
І прибуде радість, серце сповнить співом
І злетить у небо пісня солов’їна
Дяка у молитві за поля й хатину
За свекруху й тещу і малу дитину
За турботи в домі, в полі, на городі
Бо велике щастя, «пребувать» в любові
І не треба вражій, «мзду» платити силі
І не тре вбивати, мрії та надії
Люба моя мила, ти моя дружина
Молю тебе перед Богом, - не сироти дитину
Не вбивай майбутнє, для сім'ї - благаю
Підемо ми разом, в небеса до Раю…
P/s
Не сумуй не треба, усміхнеться доля
Заживемо й ми щасливо, - на все Божа воля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2014
Тихо плаче Україна
Тихо плаче Україна, шелестить полями,
Розривають її груди, друзі із панами.
Ті пани панами й були, тихо все ходили,
Лиш лукаво посміхались, коли все гуділо:
Молотарками у полі, станки на заводах,
Гуло скрізь неначе вулик, гуло все довкола...
Була радість тим хто знає, щастя в чім людини,
Працювали всім на славу, та перш Україні!
Не ховались не боялись, ділили що мали
А «нові» тихцем ходили , кували кайдани.
Для нас всіх з тобою брате, хіба ти не чуєш?
Щоб нас разом обікрасти, хіба ж не вбачаєш?
Ті пани – панами й будуть, в династії рвуться,
Все руками заграбати, під себе запхнути:
І поля й ліси, й луги, - і річки й озера,
І заводи, і хати, усе що під небом…
Щоб ходили лиш вони, скрізь де лиш захочуть,
Демократії сини, - українці щирі.
Ну а ми з тобою брате, маєм лише танцювати,
Гірку пити, слухать брехні, весело сміятись,
В демократію погратись, що хоч говорити,
Щоб забули ми з тобою чиї в Батька діти.
Щоб не дбали , щоб не мали, весело гуляли
Та й за гроші все продали, й думати не стали.
Хто розуміє, хай бачить, а хто ні, хай чує.
Не заграйтесь бо залишать вони нас із чубом:
Без землі та без хатини, без полів і луків,
Без лісів, озер і річки, бо ж вони всі їхні.
Все купити й стати паном, величним у світі
Із холопами в кармані, - отакі ці діти!
Ну а ми? Що ж ми з тобою? Будем веселитись?
В демократію знов грати? Чи може розумітись?
Знайдем правду між собою, і в Бога попросим,
Для нас всіх одного щастя й однієї долі!
Не дамо панам глумитись, тим що жнуть й не сіють,
Не дамо кувать кайдани, для тих хто працює!
Тож як станемо всі разом за Вкраїну дбати,
Та й попремо те чортів’я зі своєї хати…
Тихо плаче Україна, шелестить полями…
Українцям з Богом в серці, куються кайдани.
Славні діти Батька й Неньки, глумляться жирують,
Ще не все й не всіх продали, а тому й біснують.
Посміхаються гарненько, лукаво говорять,
Бо запродані вже Ненько, їх слова і воля.
Всім чужим, що знать не хочуть, якого ти роду,
Яка щирість душі й серця, у твого народу.
Яка доля, яке щастя, від Батька їм дана
Їх цікавить лиш багатство, та рабська оправа…
Тихо плаче Україна, шелестить полями…
Щиро брате з Богом в серці,- розкуймо кайдани!..
Чим живу, що вболіваю, щиро браття всім бажаю…
Українець за духом і родом своїм від батька та неньки – « Сергій Кріпак «
ID: 174097
Рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 26.02.2010 08:29:44
© дата внесення змiн: 26.02.2010 08:29:44
автор: С. Кріпак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474405
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2014
Де б ми не бували
Куди б не просились
Нема краще України
Де ми народились!...
P/S ……………………………….
Що ж робити? Як прозріти?
Тим хто серцем любить!
Зберегти Вкраїну дітям
Від тих хто голубить?..
.....
Як же хочеться побачить?… або де ти - Україно? ID: 471970
Рубрика: Вірші, Громадянська лірика 12/01/2014
(під впливом подій різних "майданів" 12.01.2014р.) Сергій Кріпак*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472042
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2014
Як же хочеться побачить
У людей тих очі
Що співають з всіх «майданів»
Про щастя "дівоче"
Так кохають Україну
Неньку нашу милу
Що для щастя, треба сватать
За кордон «вродливу»
Самі взріти вже не можуть
Ні краси, ні вроди
Не трудів, ночей безсонних
Не попросять згоди
Все заклали у банкноти
Її «душу» й «тіло»…
А свої ж, лиш обіцяють
Гарно й грімко в Гімнах!..
Не спроможні їй служити
Ні життям, ні ділом
Лиш користь та чужі руки
Хай іде «зваблива»…
Щоб гарненько, ситно жити
Милі, щирі діти
Випихають рідну матір
На «панель» сходити…
Бо інакше не в спромозі
Любов проявляти
Щиро працею своєю
За її подбати!
Не працюють рученята
Не мізки, не воля
Щоб не "змазати" й не вкрасти
З ЇЇ тіла поля
Що сподобили - «хапнУли»
А що ні - продАли
Нащо бідним українцям
Багатства державні
Нащо їм щаслива мрія
Сила! Слава! Воля!
Їхнім правнукам та внукам
Нащо власна доля!
Закордонні «європейці»
«Цінність» свою знають
Їхні прадіди та баби
Вже півсвіта мають
Вспадкували своїм дітям
Однак, все їм мало
І не дивно, бо Природа
Усім вже сказала
Той народ, що Божу милість
Заслужив ділами
В ЇЇ щедрості та статках
Буде жить віками
Праця батькова і діда
Освятилась кров’ю
Нам передана в багатстві
З миром та любов’ю
Найбагатші чорноземи
І ліси дрімучі
Води, руди та ще й люди
Терплячі й «розумні»
А що треба, щоби наше…
Друже із тобою
Стало їхнім, не вкраїнським
Під їх булавою?...
Вже дивись, поля не наші
Фабрики, заводи
І ліси, поля, озера
Ріки, трави, води…
Що ж зробилось? Де проспали?
Як же з нами сталось?
Що з господарів в холопи
Самі записались
Що від нашого з тобою
Імені народу
Продають! Ґвалтують неньку!
Ганьблять її вроду!
Хто ж повинен? Що робити?
Своїми ж руками
Ми на шию панство садим
Ліземо в кайдани
Вони точно зна, що роблять
Світом править хочуть
За обіцянки та гроші
Й нас купити зможуть
Щоби ми, їхні багатства
Своїм умножали
А тіла свої та долю
У рабство продали
Вікові родинні знаті
Весь світ «прикупають»
Словом блуду, як ключами
ХатИ відкривають
Отакі і наші, й гості
Панствують, сміються
Звідусіль сватАтись лізуть
Правити всі рвуться
Вже оплачені рахунки
«Євро» та «долЯри»
Залишилось тільки спхнути
Матір у кайдани
Що ж робити? Як прозріти?
Тим хто серцем любить?
Збережи Вкраїну дітям
Від тих хто голубить!..
P/S Прислів'я в думах:
Де б ми не бували
Куди б не просились
Нема краще України
Де ми народились...
Сергій Кріпак*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471970
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2014
Життя у людини, від Бога дано
Незавжди ми бачим, цю благість Його
Щоб Істину зріти, світлицю буття
Месія Зорею, з Небес нам зійшла
І сяйво Любові, розрізало ніч
Неправди лукавство, спалило як піч
Щоб Віра й Надія, зростились в серцях
Від радості в праці, ряснилось в полях
Спасіння людині, нам Богом дано
Христос народився! Славімо Його!
Любові в серця Ваші! Радості та щастя в сім'ї Ваші!
Статку й достатку в оселі Ваші! Миру та благополуччя державі нашій!
З Різдвом Христовим! Сергій Кріпак*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2014
Чого ж хотів козак Богдан?...ч1
Чого ж хотів козак Богдан?...ч2
.................................
Бо непохитна милість Божа,
А з ним і віра й осторожа,
Не схоче знову Він цих ран
Так, знову явиться Богдан,
Бо не потрібно переводу,
Для українського народу,
Любові й віри у Отця,
Його молитви і вінця.
Живи Вкраїно люба й мила,
В тобі живе могутня сила,
Від Бога нам усім дана,
Не стали "ляшими" серця,
І не австрійські, не турецькі,
І не бельгійські, і не шведські,
Американські і німецькі,
І не російські, й не чиї...
У Бога кожному свій дім!
Отож любім і бережім,
Вкраїнську землю нашу милу,
Молитву Батьківську і віру,
Одні поля і один дім,
Честь нашу й славу над усім,
І заспокоїться Богдан,
Не корчить тіло вже від ран,
Все буде добре назавжди,
Що? Щось не так?
Тоді зажди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248619
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2011
------ч.1 Вступ----------
.....
Чого ж хотів козак Богдан?
Коли весь корчився від ран,
Так, він хотів, щоб Україна,
Була єдина, сильна й мила,
В достатку, вольності зросла,
Рясно колосились хліба,
Здобулась в праці радість й воля,
Для українського для поля.
Усім народом сіять, жать,
І кращу долю набувать.
Батьківську милість мать навік,
Щоб рід козацький жив повік,
Благословення для нас всіх,
Один достаток на усіх.
Господню віру, честь і славу,
Одні поля, одну державу,
Вінець на місце в лоні Бога,
Не з краю, з боку й переводу,
Чи то шляхетним, чи то шведським,
Чи то австрійським, чи турецьким,
Чи то російським, чи ж бо іншим.
А мать своє, де на вкраїнськім,
Радіють полю рано вранці,
Співають дітям в колиханці,
Один із одним гомонять,
Батьківський хрест синам віддать.
Молитву, піснею в душі,
З любов’ю все життя нести.
Скажіть? Цього хотів Богдан?
Чи може радий був від ран?
Австрійських, шведських чи турецьких?
Чи то ж російсьих, чи шляхетських,
Що стали панством на землі,
Зайняли місце при столі,
Зманивши весь народ в могилу,
Розриту для усіх нас милу,
Вкраїнську землю, що від Бога,
Нам всім дана як осторога.
Про неї разом усім дбать,
Плекать, любить, оберігать,
На ній відведена від Його,
Нам наша доля і тривога,
Колиска, праця і хатина,
Одна на всіх, наша Вкраїна,
Одна могила для хохлів...
Не це хотів? Лукавий згинь!
.......... ч.3 епілог....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247891
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2011
Чого ж хотів козак Богдан?
Коли весь корчився від ран,
По пояс стоячи в багні,
І збиті ноги до крові,
Від ходи власної в пітьмі.
Бо груди ляхи розпинали,
А руки шведи вивертали,
Халену голову і чуба,
Вже скубли Австрія і хан,
І з ними й свій вкраїнський пан.
А скільки ще вошей сп’янілих,
Впивались в тіло. Пили й пили.
Козацьку кров із всього тіла,
Все більше, більше аж стомились.
Могилу вирили, щоб дать,
Козацьку душу заховать.
Понапивались б до схочу,
Та не сподобалось Отцю,
Коли одного б’ють ногами,
Катують заживо, щоб рани,
Заїли тіло, Божий храм,
Він змилувавсь й народу дав,
Надію жовто – голубу,
Духовну силу й булаву.
Гетьманську збрую і коня,
Благословення й «ремена»,
Підперезав ним весь народ,
Шлях освітив і дарував,
Земному лону - Україну,
Народом сповнену, щоб віру
Свою скріпили для Отця,
І храмом стали для Творця.
......................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247708
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.03.2011
Спиш Тарасе ч.2
………………………………
Як же можна, щось зробити?
Якщо душу не вложити.
Та для нас це не біда:
“Раз...” - і куплена душа.
Отака тепер наука,
Заплатив, для всіх поука.
Що робити, що писати,
І що сіяти, що жати.
Вже давно змінили ми -
Свою душу в папірці.
Був твій час рабом у пана.
Ну а зараз, це омана.
В брехню, папірці зведуть,
Твою працю й твою суть.
Бо без них, ти не людина,
І не та у тебе сила.
Що зробив - задекларуй,
Якщо вкрав, тоді шикуй.
Та й і з ними суть одна:
Ротів з «надцять» на коня,
З п’ятдесят на одні руки,
Що стомилися від муки.
Вже не хочуть сіять, жати -
Бо усе те тре віддати.
А щоб в полі працювати,
Тре й себе в заставу дати.
Ось така сьогодні правда,
Бо у нас країна справна.
Права маєш на усе,
Та отримуєш не все.
Що заплатиш, те й мать будеш.
Що купив - того й набудеш.
Совість, волю тре зміняти,
Душу дияволу продати,
Щоби жить в законі «статно»,
І поважно, і «опрятно».
Не всі зроблять це отак,
Бо не розум треба мати.
А лиш підлість та натхнення,
Запродать наше смирення.
Зрадить долю всіх одну,
Купить власну – золоту,
Весь народ продати в рабство,
В цьому й є наше нахабство.
Тих, хто руки простягає,
До того, чого не має.
Права, навіть подумки,
Бажать брата віслюки.
А не те, щоб його волю,
Його хату, його долю,
Його землю, ще й дружину,
Сина, доньку, матір, милу.
Його все, що мав від Бога.
Щоби все оце зміняти,
Щось купить, а щось продати.
«Інтегруєм» Його славу,
І народ, а з ним й державу
В рабство нове, золоте -
Бо домовлено все це…
Взяті гроші відкупні,
Квитки продані усі.
Змастять салом твого рота,
“Оп – ля” - і пішла робота
В цирку крутиться усе.
Хто ж що має?
В цьому й все...
А хто волі знову схоче?
У труну таких охочих.
Вже для них могил нарили,
На твоїй Вкраїні милій.
Спи Тарасе...
Бо ж ніяк, не зрозумієм,
Що дарована нам сила:
І поля, ліси й луги,
Все, що бачим навкруги.
Не купляти, продавати -
Вдячність мати й працювати,
За дарунок і життя,
Ним пізнали ми Отця!
Не за гроші та багатства,
Набувати свого щастя.
«Благість» ту набути зможе,
Хто встояти лиш спроможне.
Перед златом лицемір‘я,
Губ лукавих лабузиння,
І звабливих втіх окови,
Що закули життя знову.
Його розум, його волю,
Всього нашого народу.
Його вправно, повернули,
Повели й самі забули,
Що лиш совість, не бідкання,
Не слова, а покаяння -
Можуть правду говорити,
Тим хто стукає, відкрити.
Путь спасіння до одної
В Бога «благості» святої.
Долю в істині пізнати,
Лиш в любові віру мати.
“Казки, казки” - каже «нечисть» -
“Де тут сяйво, де безпечність,
Лише сила, гроші й слава,
Ось «великая» держава.
Не важливо, що земля
І твоя, і не твоя.
Ти господар, і став лоба,
Вдячним будь до свого гроба.
Що багатством наділили.
А із ним усіх й лишили:
Щастя, долі, правди, віри,
І для всіх нас, України.
Не по зросту та гектарам,
Гаманцям або ж лукавим,
Побрехенькам та посадам.
Розтягти б все більш по хАтам,
Всі чомусь скоріш хотять,
Всім народом панством стать.
Та не відають вони,
Карти кроплені в руці.
Паном сяде грати в них,
Встане проданим на сміх.
Бо один лиш пан у світі,
А мерзотники у свиті.
Очі всіх вогнем горять:
«Взять», змінять і « обікрать»,
«Чесно» виграти престол -
Бо та гра, для них закон.
Хто ж не хоче стати паном,
Знайдуть ще якусь оману
Щоб не рушити закон,
Бо запроданий “мамон”
Від чужого забирати,
Власне царство набувати.
Що ж іще тут вимагати,
В Бога ще чого благати?..
Отакі Тарасе справи...
Де є правда? Де омани?
Так затхнуло й затягнуло,
Що живе усе поснуло.
Чи то день, чи ніч, хто знає?
Знає той, хто всіх карає.
Роздають Господні перла,
Продають земЛю і зерна.
Хто заплатить, тим співають.
Хто пруткіший - набуває.
А хто ні. То так і сяк,
Дав, забрав. Для них «пустяк»
Бож не знають чого хочуть,
Чого їхні ноги носять.
Тай «хатинка» з краю мила.
Отака тепер Вкраїна.
Перебуваючи в роздумах про наше хохляцьке буття та продовжуючи цикл до «Спи Тарасе… як частина 3». Зріючи Істину про себе, знайдемо долю свою…
P/S : Ненька рідна, наша мати
Що ми маємо казати
Що ж ми маємо робити,
Щоб тобі жилось у світі
З нами - дітьми, як в Раю...
Що ж робити, що ж творити?..
Може взяти й утопитись?..
Ні ж бо браття, не глуміться
Стережіться й бережіться!
Дай всім Боже!..
Тої сили, щоб закидати в могили,
Те свавілля та гидоти,
Українців всіх пороки...
p/s |p/s:
Ну а ті « завзяті трударі»,
Що в тобі лиш умножають
Статки й почесті свої.
Нехай забирають монатки свої,
Та їдуть геть в чужі краї.
Бо тут залишаться лиш ті,
У кого руки від душі…
Турботу до землі плекати
А не виносити лиш с хати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247034
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2011
Кажуть, історія нетлінна
Вона неначе птах
Розрізує повітря
Лиш робить крильми мах
Так й час, невпинно ріже
Відмірює життя
Ще вчора, було трохи…
Сьогодні, вже нема!
Неначе й непомітно
Один всього лиш день
Учора народився…
Сьогодні, вже помер.
Але нетлінна постать
Свідомості буття
Між днями як ножами
Епох людських життя.
Невидиме віконце
Для будь-чиїх очей
Лиш той побачить зможе
Хто зріє світ ночей…
Хто просвітляє душу
Там де була імла
Де свічка як іскринка
ЖевРіє вже до тла…
Кому дано прозріння
Пізнати світла суть
І Істини твердині
Та в них наш Хресний Путь.
Поводирі … Пророки…
Без титулів і царств
Без наймитів, маєтків
Без грошей, без лукавств.
Вони, не лише в слові
Вони у сяйві дня
Вони в суворих зимах
І там де щільна мла…
Де холодно й де жарко
Вони скрізь по Землі…
Від Вчителя і Батька
Прозріння трударі.
Де чорне, а де біле
Де зріти, а де ні…
Без них, ми лиш ягнята
Ніхто... На цій землі…
Вовкам щоденне «яство»
Хоч вір, - а хочеш, ні…
І щоб не стала тлінна
Історія життя
Живи Вкраїна вільна!
Всіх кріпаків земля…
Вона дана Вам Батьком
Родюча й запашна!
Не віддавайте ж в рабство
Себе, й її поля!..
Вона це Ваша днина!
Це оберіг життя!
Не вгледите… Й не буде
В майбутнє вороття…
Не зможуть Ваші діти,
В сім’ї у «вольній» жити!
Не зможуть вільно дихать,
Де кинуть «взір» ходити
Не зможуть від кріпацтва
Позбутися оков.
Жадоба і «пихацтво»
Не ваша це любов…
Якщо «мамоні» в руки
Запродасте ЇЇ…
У страшних рабських муках
Проживете всі дні!
І той один, що наче…
Ось є…А ось нема…
Отак і Україна…
Ще є… І вже нема!
І скільки ж тих пророків
Потрібно браття Вам?..
Розкрийте свої очі!
Кобзар вже розказав!..
Не продавайте!.. Зрійте!..
Любов’ю бережіть!..
Свою Вкраїну – неньку,
Й свою кріпацьку суть…
P/S
Не станемо ж вовками!
Без здобичі в зубах..
Тож будьмо кріпаками!
З Любов’ю на вустах…
Перебуваючи в роздумах про наше українське «буття», читаючи хронологічні дати дня народження і смерті Т.Г.Шевченка (9 – 10 березня…"життя як один день") сповнений турботами нашими та благості від Батька нашого, записав «…сії думи в словах..», 12.03.2011 року. С.Кріпак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246545
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2011
Чи то приснилось, чи то ні?..
Одначе вдалося зненацька,
Потреба скрізь ваги пройти:
Своїм єством – життя і часу.
І поклав я на таріль
По праву руку – розум й силу
По ліву – свій нетлінний Дух
І відпустив терези вміло
І споглядаючи на те
Яка ж із сил піде до низу
А думка мозок все гризе
Де ж я? Де руки, ноги, тіло?..
Де те, що в «СОбі сподоБАв»,
Що звик щодня з собою нести.
Де ж мій, біологічний «храм»?..
В яку таріль його занести.
Де ж та стежина, де діла?..
Де цвіт натхненної роботи.
Світлиця справ, плодів життя
Де дух ВЕселіє в турботі.
Де та прекрасна сторона,
Моїх уяв, трудів старання.
Чим я себе переконав:
«…Моє життя, «святе» й охайне.»
Де ці плоди, що ваблять зір?..
Пробуджують в душі наспіви.
Де ж це велике, гарне де ж?..
Його чомусь ніде не видно.
Лиш забур’янені поля,
Розбиті, «вітхі недострої».
Й якась, навкруг заТемна мла,
Якийсь нечистий вітру подих.
Щось скрізь порито, тріпотить,
В паперах брудних обіцянок.
І лише де ніде «свіТИть»
Промінчик сонця на полянах.
Отак поглянувши, жахнувсь…
Можливо все це, лиш уявно,
Можливо це, чужого суть.
Бо ж я живу, неначе справно.
Сім’я, родина, діти, храм
Все наче добре в моїй хаті.
Та все ж в душі чомусь бур’ян,
Розбиті ставні, дах дірою
А вітер віє як буран,
Й несе той бруд весь за собою...
Лиш курява з недобрих справ,
І обіцянок наді мною.
Можливо це, тільки моя,
Уява, смуток, страху очі.
Можливо й так…
Та все ж така?
Картина точить і твій мозок:
Яке життя, які плоди?..
Які споруди, надбудови?..
І де ті правильні ваги,
Щоб зважити себе…І долю...
Чому так мучить це мене?..
Мабуть пора прозвітувати?..
Життя і час – терези є…
А що покласти – мусим знати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246353
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2011
………………………….
Таких кара не минає,
Всі, в Господній ласці.
Та сім’я, народ, держава,
Чому всі у пастці?
Марноти та лицемір‘я,
Побрехеньок казці.
Чому всі страждати мусять?
За тих, що вождюють?
Що навчили всіх брехати -
Бо себе не чують.
Бо не зможе їх пихатість,
Стати на коліна,
Пізнать істину всесвітню,
І Господню милість!
Лиш затім, у гору руки -
До Батька з проханням:
Благать дозволу на статки,
Просити прощення.
Щоб поправив, надоумив,
Що не так зробили,
Змилувавсь і боготворив
Долю, працю й віру.
“Може й так. Та, не для нас це ”-
Мовлять українці.
Хоч вони про це не кажуть;
Не батьку, не жінці,
І не сину, доньці, дядьку,
Не свату, не діду.
Мовчки роблять, що захочуть,
А вже потім плачуть.
Коли втрапиш у болото,
Зіб’єшся з дороги,
В багно влізеш аж по вуха,
Що й дихать не зможеш.
А не то, щоб їсти, пити
І брехні радіти.
Лиш тоді хохли спроможні
Віру відродити.
Лиш тоді прозріють очі,
Правду вчують вуха,
І повіримо всі разом
В Батькову науку.
Так, знайдемо самі себе,
Життя своє й долю.
І твою Тарасе пісню
Гірку, аж до болю.
І не будем силить очі,
Щоб сльозу пустити.
Хмурить душу і обличчя,
Клястись не забути.
Все це похоті лукаві -
Бо в них зостається,
Гріх народу й наша кара,
Вона ж не минеться.
Їх ми вистраждаєм разом,
Як ти й мовив брате.
Бо дороги в Батька іншій,
Нічого шукати.
Тільки разом, усім людом,
Ми її пройдемо.
Лиш коли усі страждання,
Як свої сприймемо.
Отоді, ти нас почуєш,
А може й побачиш.
Як у муках покаяння,
Будемо приймати.
За усіх братів Вкраїни,
Що як ти – страждали!
Та у неї перед Богом,
Віри не кидали.
А тоді: «в сім’ї великій,
Сім’ї вольній, новій…»
В пісні ¬- Батьківській молитві,
Оживемо знову.
А поки що...Спи Тарасе!
Бо не та ще сила,
Та й буза ота проклята,
Лише по коліна.
Ще терпіння є у Бога,
У вождів дорога:
Сліпих вести і сп’янілих,
Брехнями до горла.
Спи Тарасе! Твоя правда,
Іще не готова,
Зрітись нашими очима -
Бо лукава доля.
Твої пам’ятники всюди:
Голова, погруддя,
ЇЇ плата, щоби вона
З тобою заснула.
Позаснула і приспала
Волю із собою,
Щоби втратили ми разом,
Свою віру й долю!
Щоб покинуть їх. І гнатись,
По що є в нас сили,
Кинуть свою Україну,
Здобуть нову віру:
Полюбить один – одного,
Лиш за гроші, - ось умова.
Ще й не свої, а чужі
Більш вони нам до душі.
Все попродамо за них,
Навіть себе, всім на сміх!
Не зрозумієм, що з цим,
Волю втратим над усім.
Марки, євро чи доЛАри,
Хіба в них Вкраїнська слава?
Поля сіють? Міць кують?
Тільки рабство нам несуть.
Навіть мишу, щоб піймати -
В пастці сало треба мати.
А тоді вже як кому:
В цирк, до кішки, чи в труну.
Не біда окуплять гроші,
Бо господарі хороші.
Своє ж сало заложили,
Ще й до пастки запросили.
Та ще вперто гомонять:
“ Нагороду треба дать!” -
Їм за їх труди старанні,
І турботи безталанні,
Та за сало, що зростили:
Ляхи, німці чи румуни.
Та й навіщо нам гадать,
Одне знаєм: “ тре віддать”.
Своє жито чи права,
На українські поля.
Якщо ж ні, то право в Бога
Мать своє. Бо їм не змога,
Бути вдячним перед Ним -
Працювати. Лиш затим,
Власний статок набувать,
Берегти і умножать.
Нащо довга канитель -
Здав, продав і ось портфель.
З ним повага закордонна,
А для своїх висота.
Недосяжна як ота,
Мудрість Божого Закону
Про усе, що є навколо.
А навіщо їм він здавсь?
І як хитренький школяр,
Все списав, переписав,
Щось купив, а щось продав,
За майно батьків охочих.
Ще й набув на цьому грошей.
Сам командувати став,
Й свій закон вже написав.
Де неначе, всім повага,
Щоб не збулася зневага.
Та одна лише біда -
Має той, в кого казна.
І отак зараз живуть:
Брехню сіють - закон жнуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246213
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.03.2011
́Під куполом небес, в гранітнім облаштунку,
Стоїть вкраїнський хрест, історії ґатунку.
ВиСОчить над Дніпром над хвилями століть,
Неначе у вісні, серед дібров – мовчить…
Корінням віковим, скріпляється гора,
Щоб твердю скрізь віка, була під ним земля.
Столітні крона їх із вітром гомонять,
Неначе мова з вуст, листочками шурчать.
Вони в своїй живій, історії життя,
Несуть людський трагізм із глибини буття.
«Чернечою гора», дійшла до нас як суть,
Чернечого життя, народу вічний путь.
Нахабства і знущань над тими хто «простий,
Простий в душі своїй, без грошей без умінь.
Умінні владувати, лукавить, вимагати,
Умінні хитрувати, «грабастать», продавати...
Без совісті, без сліз, умінні віднімати,
Умінні бути скрізь й про це не забувати.
«Зкріпачена» ж душа, лиш варта вміння мати,
В проклятій праці сліз, щодня наймитувати...
І що то за талант, коли несеш в собі,
Всіх кріпаків тягар, щоб істину знайти.
Чи олівцем, пером - скрізь де рука була,
Чернечий подих ніс, знущань платні пора.
Такий собі талант – страждати та все ж йти,
Земний натільний хрест всіх кріпаків нести.
Побачити себе, в отих очах усім…
Над кручами життя, піднятись разом з ним.
Не зможемо прозріти, пізнати чи знайти,
Поки народу хрест не зможемо нести.
Й коли не буде так, - промови всіх та всі,
Брехнею з вуст летять усіх часів панів.
Високий п’єдестал, могила та музей…
Це відкуп кріпакам - панів, що мають все.
В історії це – зман, й його ганебна суть,
Вкраїнський хрест життя, хай кріпаки несуть
І знай, коли вони - на тій святій горі,
Державні, або ж ні та все таки пани.
Високі та гучні йому слова знесуть,
Подяку від себе, й всього народу суть.
Про глибину часів, жертовності його,
Тягар душі страждань, пророцтв часу свого.
Від Бога даний дар, це зріти та нести,
Обіцянку йому всім серцем пронести.
Його пророцтв «казну», у наші дні «вживляти»
Й до віку силу їх всім людом пам’ятати.
Це не від серця звук, і не душі слова,
Це лицемірний спів, облеслива молва.
Про істину сказати й нічого не зробити,
У вірі як в житті, «пусТЕчу» породити.
Під куполом небес, де хвилі б’є Дніпро,
Стоїть Вкраїнський хрест і вартовий його.
Задумливий Тарас, засмучений стоїть,
Кому ж свій божий дар пророцтва доручить?
Хто пронесе життям, завжди народ щоб знав,
Всю правду про панів – вкраїнським кріпакам
p.s. Хоч кажуть що нема
В нас кріпаків давно
Не вірте їх словам
Поки тече Дніпро…
8.02.2011р.
Перебуваючи в духовному зрінні та думах про долю нашого «поводиря» - Тараса Шевченка на передодні річниці його народження та смерті … С. Кріпак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245984
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.03.2011
Весняний день милує наше око,
Хоч білий сніг, ще де ні де студить.
Та вже тепло від Сонця йде потоком,
Любов в життя! В повітрі скрізь бринить!.
Його невтомна, вічна, вища сила,
Пробуджує у душах почуття.
Й людське кохання, - Богом дана Віра,
Як оберіг, нам зцілює серця.
Його прихід - це відчуття турботи,
Невтомність подиху, блаженний спів душі
І той кохає, хто безкорисно зможе,
Себе спалити, у його вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2011
Якось трохи дивно…
Святість скрізь навкруги.
Куди не поткнешся,
Всюди святі люди.
І ніяковієш, гарний гомін всюди,
Хто поперед себе,
Хто по всій окрузі.
Шепчуть скрізь як в книзі,
Ніжно та пристрасно,
Слова: любий, мила…
Та,- де ж буде свято?
Що за подарунок?..
Як нема зарплати?
А бажАній тещі, будеш купувати?
Як ще не вподобав?..
Може не кохаєш?
А може ти зі мною, не хочеш до раю?
Я ж тебе коханий, люблю й доглядаю,
Одежу твою раз у місяць,
В машинку кидаю..
Їжу ставлю в холодильник,
Щоб не пекло в роті.
Й там вона всі дні чекає
Доки ти в роботі.
А ти!.. У таке свято,
Мав би вдячність мати!
Та у того Валентина
Грошей по благати!
Отакі то наші любі,
Ніжні та кохані.
З Валентином добре в’яжуть
Мужикам кайдани!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241034
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.02.2011
Осознав благую мысль,
Принимая бремя времени.
Истории приняв заданный курс,
Единства славян, как эпохи доверие.
Благословенна тому сторона,
Древностью лет, окрестившись рождением.
Стольный град Киев, как во все времена.
Старославянской проникся идеею.
Чтоб не тряслась под «ордою» земля,
А наши «друзья», чтоб Отчизну не пРОдали.
Мы духом славянским окрестим себя,
Пред ликом Господним предстанем едиными.
Быть в единении, как никогда,
Требуют вызовы нашего времени.
Сгрудимся и сплавимся в одно навсегда,
Тело славянское - мудрости веянье.
И чтоб уважение, любовь, доброта,
КорнЯми срослись, среди нас в отношении.
Грянем раскатное, громкое «ДА»!
Единству славянскому - наше движение!..
9.02.2011г. Пребывая в духовном прозрении и размышлении о судьбе своего народа и всего славянского рода в преддверии новой эпохи развития человечества… С. Крепак.
p.s. (А наши друзья чтобы Русь не изгадили…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240326
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 11.02.2011
Та земля для серця мила,
Де батьків твоїх стежина.
Вона в кожного своя,
Батька й неньки сторона.
У когось в степах квітучих,
У когось в лісах дрімучих,
А у когось при долині,
Чи в карпатській полонині…
Де батьків твоїх хатина,
Де зарита пуповина.
Із народження твоя…
Там і є - свята земля.
Що колискою була – для теб́е…
Не звівши очі, коли плакав ти до ночі:
Від простуди, від хвороби,
Від ударів зрад та злоби.
З́авжди біля тебе в скрути,
Їх невтомні ніжні руки.
Пестили та доглядали,
Час прийшов, й життя віддали.
Час пливе, не зупинити.
Вже й в тебе дорослі діти,
У когось, іще маленькі,
А у когось, вже й «старенькі».
Маємо все ж пам’ятати:
Не потрібно забувати
Про батьків своїх у днині,
Що в житті і що в могилі…
Їм турботу повертати,
Словом й ділом підкріпляти,
Проявляти надавати,
В своїм серці « бл́агість» мати.
Щоб в цій батьковій хатині,
Народились дітки й нині.
Сини, доньки та ще внуки,
Щоб не було в домі «сќуки́».
Були радість сміх та гомін,
Відступили горе й стогін.
Бережім в серцях добро!
Бо відкриє двері зло.
І не встоять ні хатини,
Не батьки, не їх родини.
В нього ж́а́доба в одно:
Стать рабом його всього.
Розірве сплетіння рук,
Напосіє скрізь розлук.
Когось зманом відбере,
Златом, грішми відведе.
Інших з́ітре в порошок,
Кинувши в проблем мішок.
Ну а третіх, ніжно й вправно,
Звабить й сп́окусить старанно.
А когось заради втіхи,
Кине злидням на утіхи.
Встоять зможе та людина,
В кім простелена стежина:
Від батьків до пра – праді́да,
І в тебе й твого сусіда.
Всіх у кого з серця - щира,
В’ється пращурів стежина.
В ній життя, любов і днина,
І турбота і «хл́опота».
Віра, й козаків чесн́ота.
Все є те, що дало жити…
Їм в свій час,
Й до нас, дожити.
А тому ми маєм дбати,
Й цю стежину доглядати.
Щоби нею лиш добро,
До дітей наших дійшло.
І тепер у своїй днині:
У сім’ї, кожній родині,
Скрізь, на нашій Україні,
Батько й мати - будуть «св́яті»!..
А земля, що нас зростила,
Буде завжди серцю мила!..
Від народження й до смерті,
Бережіть це в своїм серці!
p.s.
….Пам’ятаймо бо те зло
На порозі вже давно!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238794
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.02.2011
Когда идёшь на преступленье
Не смотришь правдой в небеса
И искушенный прегрешеньем
В даль, прячешь ты свои глаза
Гонимый страстью и забвеньем
Желанием иметь, владеть
З большим душевным возбужденьем
Ты принимаешь власти грех
Не убежать потом, не скрыться
Пылает жар внутри тебя
И будет сердце в муках биться
Шалить, бузить - твоя душа
Как ночь сменяет тихо день твой
Сознанье входит в полумрак
Лишь очертанья жизни прежней
Остались памятью в глазах
Корысть, как страшная лавина
Сжигает все вокруг тебя
Твою любовь и духа силу
В ответ лишь гнев и пустота
Годами битв опустошенный
Ледник и тьма, в твоих глазах
Еще немного, и свободный
Твой дух «изыдет», во грехах
И чтоб не дать ему порочить
Блаженный свет,- любви тепла
Извергнут в бездну будет в тотчас!..
Стрелой с небес…Отца рука!
Так вот, подумай очень тщетно
К чему придешь, спустя года
И убегай от искушенья
Глаза пусть смотрят в небеса!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238208
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 01.02.2011
Ліс жив, живе і житиме душею,
Вона у всім: у шелесті гаїв,
У тріпотінні листя осокорів,
Та віковій мовчазності дубів.
Вона в великому і самому малому,
Зерняті, що крізь землю міцьно б’є.
Так вперто «торить», до життя собі дорогу
Щоб з під небес, - його прийнять в себе.
Вона в струмках, пташиному польоті,
Весняному заспіві солов’їв.
В «сох́атого» ревінні, «рожн́ім» двобої,
Та вересків, брусниць, чорниць коврах.
Вона цвіте, красується та плодить,
Усім живим, що з лісом проросло.
Вона у всьому, всьому тім живому,
Що для людини лоном є його.
Як животворне джерело любові,
Краси, натхнення і всього, що є…
Що нас чарує, ростить та лікує,
Годує, напуває й береже.
Щоб ми з тобою жили у єднанні,
Природно - істинних святих основ буття.
Для того, щоби наша людська совість,
Оберігала в нас його життя.
Турботу, вдячність… щоби проявляла,
Стремліннях та ділах від рук своїх.
Щоб благодатністю природа наділяла,
А Батько – Ліс, дібровами шумів.
Що ж скажеш ти, зелений добрий друже?
Обіцянок для тебе до схочу.
Тебе відроджують, насаджують і ростять,
Як видно «вдало», в «звітному листку».
«Болить, болить..», все тихше всього гомін,
Тварин, птахів, дерев, і трав й кущів…
Почути зможе той, хто поруч ходить
З надіями і мріями в душі.
Почуть тебе,- спроможна та людина,
Хто серцем може з Богом говорить.
Хто у собі, як пісню лебедину,
Любов плекає, віри святу мить.
Живуть вони, по правилам турботи:
Те що спожив, із вдячністю прийми.
Бо те, що ми беремо у природи,
Благословенні Батькові дари.
Нехай моз́оляться невтомні їхні руки,
Душа господаря, хай піснею звучить.
А серце їх, переживе всі муки,
Бо для дітей працюють, і століть!..
Такі в науці звуться лісоводи,
Серед людей,- це просто лісники.
Вони живуть за покликом природи:
Для нас майбутнє, серцем зберегти!..
p/s Усім невтомним трударям великої лісівничої сім'ї і тим хто вже завершив свою невтомну "земну ходу" у турботах та мандрах лісовими просторами, з найкрищими побажаннями та низьким укліном за невтомну їх працю - "народжувати, берегти, життя", перебуваючи в Господній благодаті та творінні духу свого, С.Кріпаќ́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238023
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.01.2011
Перше й Друге...
...............................
Долю ту пізнать не зможе,
Бо вона йому вороже,
Лиш свою пихату славу,
Перетворює в державну,
Ладен цілувать любого
Хто лабузить його лоба,
Або златом посипає,
Царства в вічності бажає.
За такі свинячі перла,
Він віддасть й Дніпро, і зерна,
І Миколу, і Наталку,
Бо вони іще ж із малку,
Не зрозуміють ніяк,
Що є так. А що не так,
Щоб забулась доля власна,
Свого діда, батька, дядька,
Що колись як милість сиву,
Дарував Господь – єдину,
А навіщо їм вона,
Й одним розчерком пера,
Вже радіють ситі й босі,
І пани, і знов пани,
Землевласники одні,
Бо свою державу мають,
І земельку набувають.
Щоб ціна була красива,
Скільки треба того діла,
І за ті свинячі перла продадуть,
А з тім й померлу,
Мрію жовто –голубу,
Синь блакитну й запашну,
Віком встояну пшеницю,
І луги й землі пашницю,
І Миколу, і Наталку,
Все зведуть в чужі банкноти,
Безталанні їх турботи.
Бо нездарні твої діти,
Мать своє і багатіти,
За своє пристойно дбати,
І чужого не займати,
Лиш одне спроможні вправно,
Рить! І те все безталанно,
На Вкраїні всяк ся знає,
Хто нарив, відповідає,
Бо полюють ту свиноту,
І в степу, і по болоту,
Щоб не дать свинячій рилі,
Землі рить в країні милій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236876
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2011
Тож бажаймо в Новий рік!
Один – одному в повік,
Сили міцної й натхнення,
Покаяння і смирення.
Будем дружні! Будем жить!
Ще й здоров'я не згубіть,
Вдачі одної на всіх!..
Щоби сповнилась робота,
Даром Божим. І турбота,
Його милістю була,
Вкрила всі наші поля,
І ліси, степи й луги,
Річку, став, хати й двори,
І оту святу дорогу,
До Батьківського порогу,
Без якої світ не світ.
Та народ лиш тільки збрід.
Долю нам, щоб дарував,
І народ могутнім став.
А Українська держава, міццю стала!
Йому слава!...
Та радіймо в Новий рік!..
Що живі ми, й будем жить!
На дарунки не скупімся,
Божим даром збагатимся,
І розділимо усім,
Божу милість над усім...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232042
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.12.2010
Так Господь, заповіт дав й одміряв,
Із царини земної своїй,
Одного на всіх чистого неба,
І на всіх однієї землі.
Щоби пахла завжди і раділа,
Цвітом стиглих, безкрайніх хлібів,
Далечінь голуба, щоб бриніла,
У небесних дзеркалах морів.
Бережіть, умножайте і в спадок,
Своїм дітям її принесіть,
Одну віру на всіх, одну радість,
Долю, землю й небесну блакить…
Чому ж все таки рве та гуркоче?
Може лишень це тільки в мене?
Відчувається смутком і біллю,
Наша правда. А може пройде?
Знову віє реве та гуркоче,
Як же жити мені в цій біді?
А у Вас? мої браття вкраїнці,
Що у Вас, у серцях і душі?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231936
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.12.2010
Между небом и землёй,
Жизнь так протекает:
Кто смелее - тот герой!
Соколом летает.
Кто подступней - тот змеёй,
Тихо будет виться.
Кем же нам, ходить с тобой?
Чем же соблазниться?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231849
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.12.2010
.......................
Що ж таке? Що з Вкраїною стало?
Чом реве та гуркоче вона?
Наче все, що було то зосталось,
Ті ж одвічні ліси і поля.
Ось стоять повнозерні пшениці,
На ланах колосяться жита,
Трактори борозняться в стернищах,
Наче, зріється праця в руках?
А можливо не все так погано?
Все придумано й сниться мені?
Спокусила мене лиш омана,
Про пониклі бори та гаї?
Про ріденькі жита та пшениці,
Сум, зневіру і сльози в очах?
І хлібів потускнілі обличчя,
Може в дійсності все це не так?
Але ж чом так реве та гуркоче?
Розриває так груди мої,
І кричить: “ Відкрий істині очі!”,
Не згубись в лицемірній імлі,
Лише віра, любов і повага,
Будять радість у праці твоїй,
А не заздрість, брехня і зневага,
Що колосяться скрізь де не кинь.
Лицемірно укриті багатством,
Яке наче твоє й не твоє,
Ледь помітним та істинним рабством,
Зеленіє , квітує й росте.
Десь глибоко, як в синьому морі,
Загубилася правда оця.
Лише тиха молитва як сповідь,
З душі лине наказом Отця:
Не кремсайте не рвіть між собою,
Не зривайте з обличчя її,
Спільну віру і працю, і долю,
Не тягніть у закутки свої.
Не марнуйте життя свого даром,
Бо зірветься ще більшим гріхом,
І не тільки гріхом, а й пожаром,
Захистить дану Богом любов.
Спепелить, черстві вкрадені душі,
Лицемірство, оману й брехню,
І відродить одну на всіх віру,
Долю, вдачу і спільну мету.
Що ж таке? Що з Вкраїною стало?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231718
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.12.2010
........
Враз розкуються кайдани,
Де й подінуться обмани,
І ті воші в голові,
Що нас гризли всі роки.
Доля Сонцем освітиться,
І Любов’ю збагатиться,
Ворог другом відізветься,
Злоба чемністю назветься.
Звуки милі в почутті,
Місце знайдуть у душі.
І Вкраїнська світла доля,
Мрія ранкового поля,
Зійде рясно під дощем,
Зазелениться кущем,
Розіб’є корнем марноту,
Скріпить волю і турботу,
Колос викине в блакить,
Людську мрію освятить:
Жить в любові і єднанні,
Безкорисному братанні,
Силу мати й одну віру,
Один дім, одну могилу,
Щастя й долю на віки!
Всім єдину! Бо батьки,
Все зробили, щоб народом,
Відізвавсь край перед Богом,
Сповідавсь єдиним миром,
Був у Батька одним сином,
Мав як всі, і землю й хату,
І державу. Ще й багату,
Все зробили, щоби доля,
Не зросла перекотиполя.
Хто не радиться із батьком,
Сином, внуком і прадядьком,
Хто в поля чужого прагне,
На погибель всіх затягне,
Бо народ ще має коси,
Людський прах піде покосом,
Знов гріха на всіх візьме,
Кров розчиниться дощем.
Чом би вам пани пихаті,
Українці ви завзяті,
Не звести свої хатини,
За кордоном України...
(продовження далі...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231453
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2010
Чому не говориш до мене степом?
Чому лісом не гомониш?
Чому співом птахів весняних,
Душу радістю не звеселиш?
Чому хліб потускнів обличчям?
Чому смак його не такий?
Чому сухо шмагає вітер?
А не гладить дощем рясним?
Чому віє, реве та гуркоче?
Розриває груди твої,
І пониклі як вирвані коси,
Лежать всюди бори та гаї.
Може лишень зі мною що стало?
Тільки я загубив радість ту?
Що з колискою долі зростала,
Завжди травами пахла в саду?
А в полях стиглим збіжжям і співом,
Та ще працею радість була,
На столі смаком теплого хліба,
Завжди радісно пахла вона.
Що ж таке? Що з Вкраїною стало?
Чом реве та гуркоче вона?
Чому люд невеселий в роботі?
Не радіють ліси і поля?
В душі праця огидою стала,
В здирство, заздрість поблудла вона.
Овдовіла в багатстві зів’яла,
Без людського обличчя Творця.
В ріднім краї тихіше вже чути,
Спів пташиний та крик журавля,
Потускніли лицем, оку милі,
Споконвічні ліси і поля?
На ланах златий колос змінили,
“Сон трава”, осока й лобода,
А в очах хлібороба з’явились,
Сльози, відчай, зневіра й нудьга.
Що ж таке? Що з Вкраїною стало?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230947
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.12.2010
Тихо...весняний день догора...
Сонце вже світить ясніше,
Тепліша навкруги від нього пора,
І біле вже стало темнішим.
Легко співають струмки навкруги,
Й навколо весни, тільки тиша…
Приємно...Позаду вже подих зими,
Попереду мрії й надії...
Та ось... непоспішно, по чорній,
Асфальтній дорозі повзе...
Котиться тихо підвода,
І жвавий гнідий смутно йде.
На возі вже сиві від часу,
Господар і жінка його.
Вже випили разом солодке,
Залишилось тільки гірке...
Так їдуть мовчать, а навкруги...
Лиш шелест каміння й коліс.
Та тяжкий, спинаючий тупіт,
За ними, що йде і мовчить.
Позаду селянського воза,
На старій, із метр довжини.
Потріпаній, зсохлій мотузці,
Йде весело та, що не спить.
Не спить вона вранці - раненько,
Бо треба малятам воно.
Легеньке, духмяне і тепле,
Поживне парне молоко.
Їм ситно усе віддається,
Що іноді вдосталь й своїм.
Теляткам не вділить напитись,
Натомість, дух сіна і гній...
Не дасть бо така ж її доля,
За ласку й турботу свою.
Її нагодують напоять,
З погоничем пустять в траву.
Де см́ачна зелена отава,
Так манить її рябий ніс.
А ввечері швидше до дому,
Молочний вже подих поніс.
Здоров'я від поля, щоб знову,
Віддать хазяям і малим…
А соб́і, лиш що залишилось,
Та це не так страшно... Бо Він...
Має на всіх свою долю,
Й для неї душевне тепло.
І звичне жування у полі,
Чи дома, в хліві, і будь що...
Скрізь де б вона не ходила,
Вона поспішала служить.
Для того, щоб дітками жили,
Господарі неї, і Він...
Щоб сили набралися з луків,
Від духу нескошених трав.
Здоров'я, якщо раптом груди,
Заграють хрипливим биттям .
Все поспішає і вірить,
Що лише добро тільки їй...
Сприяють весь час, такі милі,
Господарі хатні її.
Цього ж вона хоче теж щиро,
Тому йде за ними й мовчить.
Радіє, що сонечко гріє,
І скоро за ним посп́ішить.
До річки, де луки зелені,
Де свіжа духмяна трава.
Аж слина від цього скотилась,
Й жування її без кінця.
Отак вона йде і радіє, усьому,
Що бачить, що й ні.
Не знає вона і не чує,
Що кінчивсь земний її вік.
Не зможе вона вже віддати,
Любов і турботу свою.
Схилилась господарів хата,
Й потрібні «гривнІ» на труну.
Час вже забрав насолоду,
Й не треба дурненька спішить.
Чекають твою божу вроду,
Чекають, щоб лише забить.
Зпустить з тебе шкуру й відтяти,
І нирки, і серце твоє,
Що вміло за всіх лише дбати,
Щоб скрізь було тепле й парне.
Щоб бралась від поля в них сила,
Земля, щоб раділа від рук.
Щоб радість текла в їхніх жилах,
Й турботу творили навкруг.
Забудь і змирись, може й краще,
Не зможеш пізнати ти все.
Що продано щастя і радість,
Лиш гроші, у цьому і все.
Не треба вже - виросли діти,
А їхні батьки вже старі,
Не треба вже трав соковитих,
Бо сили не ті в цій руці.
А там лиш асфальт та вітрини,
В пляшках та в пакетах воно.
Під назвою: "свіже й поживне",
Та все те, воно й не воно.
Не треба тобі цього бачить,
А час вже забрав те що дав.
Життя вже відходить й не плаче,
Хоча й не відчує смак трав.
Гуркоче ось поряд машина,
Привели не тільки тебе.
Бо гроші потрібні нам мила,
Лиш з ними «щасливо» живем.
А вас потихеньку загонять,
Закриються двері тяжкі.
Можливо тоді лише зойкне,
Ще те, що живе у тобі.
В останнє побачиш ті ж сиві,
Від долі обличчя своїх.
Невтомних й по своєму милих,
Простих і сільських трударів.
Їм теж десь в глибинах не легко,
Бо добре ще там десь та є.
Але, вже міняє їх щастя,
Нове лиш в грошах, - золоте...
Можливо було б все інакше,
Та час неупинно повзе.
І тихо за ним як корова,
Усіх наша доля іде.
Полічені гроші в долонях,
Зраділись господарі з тим.
Що куплять собі новий обрій,
Побудуть в багатстві із ним.
Раненько не встануть до Сонця,
Щоб в руки прийняти його.
Оте таке тепле й солодке,
Від неї парне молоко.
Ніяким грошам не злічити,
Того, що від Бога дано.
Як хочете в радості жити,
Не рвіться в багатство його.
Бо час не шкодує нікого,
І він буде возом отим.
Позаду ж запродана доля,
Всіх нас українців, хохлів…
І знову полічені гроші,
Хтось радісно в руки візьме.
А нас, як стару ту корову,
В забій силоміць відведе!..
Що продано, той продається,
Навчіться науці оцій.
Продавши самі ж й продаємось,
Закон же життєвий у цім.
А том бережіть, що у серці,
Ми маєм від наших батьків.
Турботу, повагу і чемність,
До всього, куди лиш не кинь.
Любім, поважаймо і себе,
Не треба за гроші лишать.
Себе і всіх нас свої ж долі,
Що хоче лиш нас напувать.
Що зробиш, таке й повернеться,
Потрібно це добре нам знать.
І тихо доріжка та в’ється,
У бійню чужу, помирать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230895
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.12.2010
Не знаєш що робити?..
Не знаєш куди йти?..
Не знаєш куди дітись?
Не знаєш де?.. І з ким?..
Не знаєш що з тобою?..
Не знаєш що навкруг?..
Не знаєш чого серце,
Турбує тук!.. Та тук!..
Не знаєш що писати?..
Не знаєш що читать?..
Як бути?.. Як здолати?..
Не знаєш?.. Адже так!..
Скажу одну пораду,
Як подано мені.
Ти не шукай відраду,
Та душу не гніви
Ми всі маленькі в світі,
І всі ми шукачі.
Щоб знати.. Треба жити!..
Щоб жити… Треба йти!..
Ти піднімись у досвіт,
І Сонцю поклонись.
Ти помолись до Бога..
Та в учні попросись.
Ти сповідайсь «незнайством»,
За всі свої гріхи.
Та щиро своїм серцем,
Прощення попроси..
І не гніви більш душу,
Не лай когось і сам.
Тепер… Ти знати мусиш!..
Де ти!.. І де твій Рай!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230452
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.12.2010
Плач народе до безтями!..
Не розкуті ще кайдани,
Лиш залізна їх оправа
Змінена, а нездоланна.
Похапцем все бігли, бігли,
Обіцянки стригли, стригли,
Мучились та зубожіли,
Лиш обманом багатіли.
Час пройшов. Не одна доля.
Так чекала свого поля,
Чистого та запашного,
Волею, дощем рясного.
Тільки прокляті кайдани,
В’їлись заживо у рани,
Біль зпинає усе тіло,
Лиш облеслива могила,
Все чека нечиста сила.
Підкоривсь, пропала воля,
Де та молодість і доля,
Врода ранкового поля.
Сонцем злиті де літи?
Що чекають борозни.
Де господня милість? Щастя?
В непогоду і ненастя,
У любові і родстві,
Мрії вільності в житті.
Все закуто у кайдани,
Лицемірства і омани,
А ген п’янь летить, біжить!
І брехня на грудях спить.
Не бува у тебе долі,
Поки в чистому, у полі,
Не спокуєш всі гріхи,
І свої, і не свої,
І за брата, і за батька,
І за діда, і за дядька.
Тих колін нема в людини,
За які сповідать винні,
І в душі молитву цю
Принеси своїм Отцю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230288
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.12.2010
Боже! Боже милосердний!
З ранку молюся
Прошу сили духовної,
Гріхами ділюся (хвалюся).
Покажи свою правду,
Розкрий мені очі,
Що робити і де бути,
Сьогодні і вночі.
Як ту істину любити,
Твою Божу милість.
Як прийняти її в душу?
У серці змогилить.
А може по нашому? По простому?
Зі всієї сили.
Вдарить власною ногою
По чортовім рилі?
Що в брехню її приспали,
Й народу віддали.
Він незрячий. І так прийме,
Ще й від Батька наче.
Що ж сказать. Високе й мудре,
Глухому й сліпому,
Як припарки рано вранці,
Слабому й п’яному.
Біжимо та слухаєм,
Хвалимось гріхами,
А куди не знаємо,
Чи не до тирана?
Намастити дьогтем рани,
Смакувать смолою.
Блудним пестощам радіти,
Гордитись собою.
Боже! Боже милосердний!
Хто ж повинний в цьому?
Петро кива на Івана,
Іван на Миколу.
І всі разом вже сп’янілі,
До гори погрози:
“Чи забув, що ми голодні,
Ми ж твої діточки.
Чом “прокляв”? Чом не говориш?
Не даєш сорочки?
Чом покинув нас і землю?
Нашу Україну!..
Чом не гнеш на полях спину?
Не пасеш скотину?
Чому бідні? Небагаті?
Робити не хочеш!.?
Посипати грішми, златом.
А може не можеш?
Що ж, тоді ми далі разом,
Пить, гулять ордою,
А можливо там на небі,
І нема нікого?”
Краще той хто поруч вчасно,
Наливає чарку,
Хмелю з медом лицемірно
Пхне у горло шкварку.
Так від розуму людського,
Жнивуєм собою,
Хто для чорта, хто для Бога,
Насіваємсь знову.
Хто в пусте, хто в лицемірне,
Хто в п’янки, всі в пута.
А хто з вірою, й надію
Волю щоб здобути.
Що ж мабуть на Україні,
Така наша доля,
Сліпий, глухий і лукавий,
Не оброблять поля,
Не по вирвуть із корінням
Бур'яни й толоку.
А тому лайки та стогін
Чутимем ще довго.
Що ж. У нас як не усюди.
Поряд квітне раєм,
Чисте поле, синь блакитна,
А ми все шукаєм,
По гнилих своїх закутках,
Ще й чужі пройдемо,
Топчем себе і багнюку,
Ніяк не знайдемо.
Бо як можна і глухому,
І од вік сліпому,
Побачити і почути
Те Господнє слово.
Що так поряд квітне полем
Колоситься хлібом,
Голубить річки, озера,
Благодіє живно.
Непокоїть серце й душу,
Котиться сльозою,
Рветься в чисте синє небо,
Піснею благою.
Щоби випросить в дарунок,
Те! Що вже з тобою…
Так й живемо.
Куди ще бігти?
Куди нам подітись,
А можливо в пору зараз,
Стати й помолитись?
Поблагать прощення в Бога,
За одно прозріння/
Вийти разом із болота,
Брехні й лицемір’я.
І з Ним жити в щасті й мирі,
Не лабузнить долю.
Щиро серцем полюбити,
Його Віру й Волю!
Боже! Боже милосердний!
Закінчу як завжди:
Дай прозріння, Твоя ласка,
Зніми з нас кайдани…
/подано скорочено/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227539
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.12.2010
Большая сила в слове есть!
Ничем её не перечесть:
Не единицами, значками,
Не тарою , контейнерами.
Числом людей не перечесть.
Полков отчаяных не счесть.
Не километрами, шагами,
Лесами, реками, горами,
Багатств природы...Не лучами
От Солнца света иль Луны...
Оно во всем!.. И в нём Они!..
Таков "продукт" людской души.
Большая сила в слове есть.
Служить ему - большая честь!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206718
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 19.08.2010
Стежина, стежина...
Де ж моя днина?
Де ж моє поле?
Де ж моя доля?
Де ж моя мама?
Де ж є мій батько?
Де ж мої сестри?
Де ж мої браття?
Де ж я і сам?...
З ким за руки узятись?...
Як в чистім полі,
Від бурі сховатись?
Де ж та рідненька,
Що всіх нас зростила,
Щира, пахуча й "черства" Батьківщина?..
Темно, не видко,
Лиш щось шелестить
На сірих стовпах:
"Продаю" та "Купить".
Зашарплі листочки,
Ні сина, ні дочки
Нема Батьківщини,
Нема України.
Ні поля, ні хати,
Братів, ні сестер,
Батьків, ні родини...
Кудись все поділось?..
Поснуло й затхнуло.
Комусь продалось,
А кимось набулось...
Одна лиш стежина...
Нема вороття.
До чого ж дійдемо?..
Ми браття...Й куда?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206601
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.08.2010
Хочу робити!... Хочу творити!...
Хочу радіти!... Хочу любити!...
Хочу надбати!... Хочу долати!...
Мабуть українець?... Бо хочу все мати!...
P.S. Коли хочеться усе,
Не забудь сплатить за все!..
А якщо в грошах бідовий,
То кайдани вже готові!...
P.S./P.S. Як же бути?.. Що робити?..
Знаю точно - полюбити!..
В усіх тих, й в себе самого,
Все оте, що є від Бога!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205236
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.08.2010
Коли рветься душа,
У безкрай небеса.
Коли хочеш творити,
Коли хочеться жити!
Віддай все!.. Все, до дна!
Викинь! Колос Життя!
В час нового буття!..
Де в зернині малій,
Буде дім наш. І твій..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198917
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2010
Я хочу сіяти зерно...
Духмяний хліб, щоб колосився
Наш люд у праці звеселився.
Прошу у Бога лиш одно:
Я хочу сіяти зерно!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2010
Де б ми не літали
Куди б не просились
Нема кращої хатини
Де ми зростились...
P/S (з відчуттям різних подій "майданів" 12.01.2014р.)
Де б ми не літали
Куди б не просились
Нема краще України
Де ми народились!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197688
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2010
Хто спитав тієї ночі?
У батьків, сестер, братів.
У дітей, що тихо спали,
Біля тата, біля мами.
У закоханих в надії,
Що лічили зорі й мрії;
Тих, хто в ніч дорослим став,
В житті радість лиш шукав.
Вже не стримають їх парти,
Вчителі та шкільні жарти...
З них тоді ніхто не знав,
Що ніхто їх не питав:
Про їх право на життя-
Мати благість від Отця.
Щиру долю, в щасті днину,
Рідну землю, спільну мрію...
З краєм ночі не пішло,
Від їх прав дозріле зло...
Сили стільки вже напилось,
Що від сонця не зкотилось,
Не сховалось як роса...
Лиш засмагла полоса
На арійському обличчі,
На людській подобі – пиці...
Біса зверхнього жадоба,
Його влада, його спроба...
Стиснуть в руку всі права,
Навіть й Господа діла.
Та рука, об руку й мила,
Довго терла, гомоніла:
Одна - одній про діла,
Про «кисільні» берега.
Про любов свою до гроба,
Та народну щирість в Бога...
Лиш на добре їх служіння,
Для людей одне сумління.
А тому усім народом!
Заживемо добре в Бога,
За халатом чи кожухом.
Все одно, бо в’януть вуха,
Від обіцянок п’янких...
І нічого, що червоні
Зорі світять на долоні,
А на другій, лиш хрести!
Бо антихристи в душі...
Так, зійшлись дві сили в полі.
Не спитав ні в кого волі:
А ні в матері, ні в батька,
А ні в діда, а ні в дядька,
Ні в сестер, і не в братів,
В цілім світі не у кім...
Ні у кого з тих, хто може
Щось сказать про їх вороже,
Лицемірне їх сумління,
Слів брехливих лабузиння.
Обіцянок лиш для змани,
Щоб на трупах строїть славу...
Не була ця воля Божа!
І не жодного народа!
Це лиш бісівська ігра -
Здобувати всі права.
Крізь руїни смерть і біль,
Страхом! стверджувати гімн.
Будувати в рабстві славу,
Панувати в силі зману...
Там не ціниться життя;
Не людини не бійця,
Не батьків і не дідів,
Не дядьків, сестер, братів !..
Все це, їхня ж біль душі.
А для них, вони гравці.
В карті змістять лиш указку,
Для імперії поблажку,
За рахунок інших жити
Панувати й багатіти.
Зманом зло, бере усюди.
В полі, лісі і у грудях...
Один з одним, як стіна -
Ріки крові та “ура”.
Те “ура” для зла лиш слава,
Бо на силі двох, оправа.
Лиш йому кується слава...
Хто загинув в його честь,
Той, навіки молодець!
І те зло, весь світ струсило,
Потихеньку підкорило,
Разів з сто перевернуло,
З ніг на голову все спхнуло...
Що з тих пір та і по нині,
Не розкажуть вже з могили
Що життя !.. найбільша слава,
Що для Бога це оправа.
Не ганьбити, не вбивати,
Берегти і умножати...
Все чинить по Його волі,
В щирій вірі і любові,
Не для влади віддавати
Своє право, душу мати ,
Свою силу, що від Бога,
Нам дарована як змога;
Лише в праці умножать,
Його волю й благодать...
Все ж що інше, те від біса,
Сну брехні його завіса
А тому не треба спати,
Щоб життя своє віддати -
Божий дар і благодать,
Втратить право й все програть,
Отим бісам, що в обличчі
Смагне шкіра від світлиці...
Правди Батькової волі,
Що пече їх більше болі.
Зрійте люди це навіки,
Бо залишать Вам в повіки:
Біль страждання, ваші ж муки,
Вибирайтесь з ями смути,
Свого віку доживати,
І ніколи не пізнати...
Тепла вищої любові,
Щастя, радості у волі,
Статку, миру у єднанні,
Прийнять благість в покаянні...
Якщо зрітися про це !
Батько! завжди відведе
Від своїх дітей те зло,
Що до хати забрело.
Бо для них, Він вік трудився,
Правом в світі збагатився.
Й не продасть своїх Він прав,
Щоб для них, наблизивсь Рай...
А тому брехню лукаву,
Що до хати заблукала -
Просвітить, як сонце ніч;
Спепелить, як дрова піч.
Пил до праху поверне!
В цьому Істина, й усе...
Ну а ми! народ величний,
Статний, ситний та окличний -
Лиш в багатстві силу бачим,
А у панстві владу значим...
Так шануємо пихатість.
Зрощуєм цим лише слабкість,
Тож й поля не обробили...
Вони наче овдовіли,
Бо лежать давно не милі.
В пиріях і осоках,
Та в квітучих бур’янах.
Бо, смиренністю не можем
Вдячні бути Господарю,
Що зполов між нас отраву.
А тому! горіти буде -
Те, що зманом скрізь набуте...
Лицемірно насіється,
Без Господаря ще й в'ється,
Так і будемо родить:
Будяки! та “кукіль – цвіт”.
Лиш «розтринькаєм» життя,
Нам не буде вороття,
І прощення на діла,
Й наша вічна сліпота...
Не заслужимо, аж доти!
Поки з нас, не здуне попіл:
Сліпоти та лицемір’я,
Наших душ тяжке безвір’я...
Покаянням та смиренням,
Словом Батька, та ученням
Таке право надається...
Лиш тоді усе минеться...
Ну а поки вибирати -
Хто? ще в дурня хоче грати?..
Пам’ятайте - це не гра...
Вона вже колись була -
Того вечора і ночі;
Не спитавши у охочих ...
А ні слів, ні їхніх прав,
Так розпалювавсь пожар.
На полях і у степах,
У лісах і у містах, в селах ...
Скрізь по всій нашій землі
Де ходили ще живі, - ті!
У кого не спитали.
А із силою забрали,
Від дітей їхніх батьків,
Від дідів їхніх синів,
Від сестер братів та друзів,
Й навпаки. По всій окрузі,
Зубів скрегіт, плач та стогін.
Все злилося в крик від болю,
Все косилось і палилось,
Щоб без віри, зманом жилось.
То була страшна пора...
То йшов «ад», й його жнива.
Ціну «аду» заплатили,
Всіма тими, що в могилі.
А за що? Забули нині.
Знову зманом красим днини,
Знову користь і та гра,
Що між нами вже була.
Того дня й тієї ночі,
Не спитав в усіх охочих...
А що далі? знов жнива..?
Яка ж буде їх ціна..?
За наш гріх, безвір’я зман,
Лицемірство і обман.
Користь бачити усюди,
Лиш багатства, гроші, слуги.
За них ладні все віддати,
Все, що маємо продати.
Щоб лиш влада, гроші й слава,
Не для Батька ця оправа.
А тому той покупець,
Щедро ділить свій млинець.
Та коли прийде страда,
Ким відкупляться в жнива?
Мамой, татом чи їх сином,
Дідом, другом чи сусідом?..
Хто забув, а хто не знав,
Не ідіть у рабство слав.
Грошей влади чи користі,
Нехай будуть душі чисті.
Нехай руки знають працю,
Доля щиру бачить вдачу,
Любов віру і надію,
Для нас всіх єдину мрію:
Нашу неньку Україну!
І тому по весь свій вік,
Життя зрійте! – бережіть:
Неба чистого блакить,
Працю в полі і у домі,
Любов Батьківську у волі,
Батька, с́естру, діда, брата,
Не занапастилась, хата.
Віру нашу бережіть!
Бо без неї, нам не жить...
Як підемо за брехнями,
Знов, залишимось у ямі.
Хто в могилі, хто де схоче,
Бо лиш цього, зло і хоче...
І засвітять у імлі,
На руках зірки й хрести,
А можливо й тавра нові...
На “мистецтво” - всі здорові.
Тільки! в п’янім тим потоці -
Не проспіть тієї ночі..
Щоб знов біль не нагадав,
Що не маємо вже прав!..
Хто? спитав тієї ночі?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197058
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.06.2010
Ненька рідна, наша мати,
Що ми маємо казати?..
Що ми маємо робити?..
Щоб тобі жилось у світі,
З нами дітьми, як в Раю…
В благоденстві до схочу.
Щоб любити, не дурити,
Працювати й багатіти.
Вороги, щоб наші сохли…
З заздрощів, - за нашу милу,
Благодатну Україну.
Щоб так різало їм очі,
Посмішки і сни дівочі,
Парубків кремезних руки.
Їх кохання йшло в поуки.
Діти бігали, раділи,
Що вони живуть в країні,
Де поважне слово Батька*!
Діда прадіда й прадядька.
Усіх тих хто дбав за нею
Відстояв…Щоб ми зростились,
Та так само, щоб молились
Дбали, встояли, ростили
Ці безкрайні, щедрі ниви
І дітей, - наше майбутнє,
В цьому й - є Вкраїнська сутність…
Щоб не «дурнями» були,
Від молитв не відійшли.
Щоб не впали в пута рабства,
Безталанства і нахабства.
П’янства, розкоші й пихацтва
Хто ж за нашу рідну матір,
Буде в полі працювати?..
Дбати за її дітей?..
За батьків, братів, сестер?
Хто ж закине за них слово?
Всім кайдани вже готово…
Схаменись!.. Розплющуй очі!..
Повір в ниви, в сни дівочі,
Повір в себе, в Батька* силу,
Повір в свою Україну!..
Стверджуй Віру в нас усіх,
Напувай і доглядай!..
Так знайдем - Вкраїнський Рай!..
Батька* - Отець наш Небесний, Бог
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193633
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.06.2010
Плине життя, минають роки,
Все ж не потрібно сумувань,
Бо що за жінка в двадцять років?
Про це ж говорим й в тридцять п’ять
І в п’ятдесят вона ще "тягне",
Все господарство на собі,
Коли ж розквітнути їй стане?
Мабуть не менше Ста П’яти..!
Дорогі жінки щирої благодаті Вам на труди та щедрої милості Господнії на літа! Без Вашої господарності, турботи, і день- не день, і ніч-не ніч. Саме завдяки Вам, чоловіки стають сильними. З щирими побажаннями Сергій Кріпак*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192074
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.05.2010
Україно… Україно...
Матір наша, ненька мила.
Як же вірити мені,
Що усе це не у сні?
Живемо в тобі, радієм:
Сонцю, небу, полю, нивам
Посміхаємось в роботі,
Благодаті і турботі,
Орем, сіємо, збираєм,
Випасаєм, доглядаєм
Аж до обрію лани,
Стиглі зернами хліби
Пшениці, жита, овси
Просо, гречка, ячмені
Й інших в полі не злічити,
Всі колосяться, налиті
Теплом Сонця, життям сили
Від землі – Вкраїни милій.
Мозолями рук старанних,
Що вдихали душу рано.
Рано в ранці на схід сонця
Благодіяли до донця.
Дня весняного і влітку
Восени і навіть взимку
Благодать землі на милість
Батька, матір, діда, брата,
Не стояла з краю хата,
Усім миром, усім людом
Хто де був, були ж по всюди:
У полях і на токах,
У авто і тракторах,
Поїздах і літаках,
Ще й в космічних кораблях.
І на фермах, у цехах,
В шахтах, школах, установах,
У лікарнях й навіть дома
Біля печі чи за столом,
Щиро разом працювали.
Один – одному бажали:
Від душі і серця - миру,
Від землі і сонця - силу,
А від Батька - віру знать,
І небесну благодать
На усі свої труди,
Щоб у милості були
Отця нашого одного,
Сина і Духа Святого!
Щоби у своїм старанні,
Жить у мирі і єднанні,
У любові, й покаянні.
Стать для всіх одним народом,
Одним тілом, одним ротом,
Одним серцем і душею,
Одним стягом й однією…
Працею, - від рук творіння,
На народне благодіння.
З серця йшла одна молитва,
В душі правдою повита.
Губи мовили одні.
Тіло й руки сприйняли,
І пішла одна робота,
Від тих рук і аж до рота.
За усім старанно дбати,
Батька матір шанувати,
Брата сестру і хатину
Свою неньку Україну!
За її поля, ліси,
За озера і річки,
Що в землі і що над нею,
Бути в Господа сім’єю.
Одного лиш Батька мать,
З ним небесну благодать.
Чого ж нам іще бажати,
Один – одному у хаті?
Любій неньці Україні?...
Хто візьме на себе сили?
Щось по іншому казати,
І писати й працювати?
Надихати й сповідати...
Україно, Україно...
Для чого душа і очі?
“Зріти правду вдень і вночі”.
А для чого серце мати?
“Щоб за нею жити в праці”.
Мати істину одну,
Віру, милість і оту,
Святість Батька Заповіту.
Бути вдячними до віку,
За Його дарунок жити,
Щастя мати і радіти,
Всьому тому навкруги,
Що ми маєм на землі.
Спів пташиний, тишу ночі,
День від Сонця, зорі – очі
Своїх милих, своїх друзів,
Всіх своїх в своїй окрузі.
А ще працю – Його поклик,
Від душі своєї оклик.
Якщо так, то благість буде
На усе оте навкруги:
На поля і на ліси,
На озера і річки,
На батьків, сестер, братів,
Синь небесну і хатину,
Нашу неньку Україну.
Що для нас вкраїнців в полі
Домом стала в Його лоні.
А тому святий наш борг,
Дбать і стверджувать престол,
Його Царства на Землі,
Його істину в душі.
Але робить хтось інакше,
Хоч і мовить так, одначе.
Не перечить, догоджає,
На усе оте киває,
Немов завжди з цим од віку.
Та химерна в нього пика
Де без радості – сміється,
Де не треба – усміхнеться.
Ні про що не докоряє,
Всьому вільність обіцяє.
Тихо зманює, крадеться,
Дуже м’яко обернеться,
Щастя похоті в кайдани.
А багатства у омани.
Його вольність в тяжке рабство,
Де життя одне нахабство.
Лицемірству дань і мода,
Бо відчинює комода
Грошей, титулів і прав,
На земний Батьківський рай:
На поля і на ліси,
На озера і річки,
На батьків, сестер, братів
Синь небесну і хатину,
Нашу неньку Україну.
Щоб була маєтком в полі,
Лиш для тих, що вже поволі,
Тихо зрадили усе, Його віру над усе.
Долю, працю і свободу,
Усього свого народу.
Вже не бачать, лиш радіють,
Що від того багатіють
Бо багатство, гроші, землі
І фінансові системи,
За собою смерть несуть,
Ось у чому їхня суть.
Що ж робити Україні?
Неньці нашій, кому милій,
Хто спроможний зріти правду,
Той зрозуміє одразу:
“Покаяння, піст і праця” -
Ось шлях істини обманця.
Вернуть втрачені права,
На українські поля,
На ліси, річки, озера
Ненароджену вже й вмерлу
Волю, долю, праці радість,
Й на одну для всіх нас благість.
Із усім тим навкруги,
Зрітись в Батьковій руці.
Зможем лиш від Його волі
Мати щастя, щедрість долі,
Радість в полі і в душі
Любов сіять, жать повагу
В бур’яни звести зневагу.
В Його славі жить до віку,
Хто ж сліпий, для того – пика..!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191593
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010
Хочу замолвить слово,
За тех, кто беден им.
Кто красным изреченьем,
Не пишет жизни Гимн.
Ни бабушке, ни маме,
Дочурке иль сестре.
Ни всем, кому он дорог,
Кто вместе с ним в беде.
Он робок и безмолвок,
И цедит, как сквозь зуб.
Как будто жизнь украдкой,
В его душе прошла.
И не была так гладка,
Как гладь воды равна.
Хочу замолвить слово,
За тех, кто брань «хулит».
Не «пошло», не со вкусом,
А лишь когда болит.
Когда тебя как мячик,
Пинают все вокруг.
Вколачивают в доску,
Со свистом из всех рук.
Когда никто не спросит,
Где правда , где обман.
Плохого не пророчит,
А просто скажут: «Там!..»
«Там собери!», «Там сделай!..»,
«Там выстрой!..», «Убери!..».
«Там подвяжи!..», «Заделай!..»,
А там: «Стоять !..», « Спаси!..».
Всё хорошо, культурно,
Словами без хулы.
С таких, как из бетона,
Скрепляются мосты.
И ни одна дорога,
Без них как без камней.
И не один фундамент…
Без них и нет страстей.
Без них вода не пляшет,
По трубам городским.
Без них «централь» не греет,
Не светятся огни.
Без них, никто не едет,
Нет хлеба в закромах.
Без них простых, не красных,
На речи трударей,
В стране не та уж слава.
Нет торжества речей!..
Не так сияют звёзды,
Кремлёвский бой не тот.
Ну Просто!, Просто!, Просто!..
Ну Просто!.. Всё не тО!
А посему замолвлю,
За труд великий их.
За Них благое слово,
Прощеньем скажет стих.
Простите их безмолвье,
Заботой, приняв бой.
В их душу загляните,
Зажгите там, любовь…
Словами не браните
В ответ за малый «шум».
Простите их, простите,
Не сейте в доме глум.
Хочу замолвить слово,
За тех, кто беден им.
За тех, чей труд безмолвок,
Для жизни нашей Гимн!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184945
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.04.2010
Нехай шлях Ваш в житті?
Не такий як в казках.
І не перли горбляться в долонях.
Та звитяжно й високо,
Сурмить людям життя,
В кого серце пов’язане з "хлібом"!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183876
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2010
Тихо весняний день догора...
Сонце вже світить ясніше,
Тепліша навкруги від нього пора
І біле вже стало темнішим.
Легко співають струмки навкруги,
Й навколо весни, тільки тиша…
Приємно...Позаду вже подих зими,
Попереду мрії й надії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183875
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2010
З чого почати свій шлях?
З розуміння.
Так, саме з розуміння, що являє собою відтворення в своїй свідомості істинної картини стану речей, будь чого і будь про кого, готовність наших почуттів, як провідників, до визначення та сприйняття обсягів та якості цього стану. Це дає нам підстави сказати, що ми з розумінням ставимося до чогось, або до когось.
Розуміння – це насамперед означає підкорити себе, своє власне Я, чомусь іншому, або комусь іншому, але в обов’язково зберігши свою особистість та її сутність.
Розуміння, або бажання зрозуміти, це перший крок, це відкриті двері
на шляху до пізнання того, що навколо тебе, того, що в тобі. Це те, що змушує тебе робити крок за кроком на цьому шляху, це те, що змушує людину жити. І це те, що тримає людину у колі істини, а не у полоні бажань, шлях за якими веде у прірву, в духовному розумінні до влади гріха, а з ним до смерті.
Розуміння, це людська якість, яка неможлива без духовного наповнення, іншими словами це готовність прийти на допомогу, або здатність захиститись, це людська чеснота, якою володіють не всі, адже розуміння це одночасно і готовність пожертвувати собою, або заради умноження духовної цінності, або заради її збереження.
Розуміння без відчуття духовного занепокоєння, переживання є звичайним роздумом, де верх завжди беруть бажання, перш за все вигода та користь. Людина, яка говорить, що розуміє і не може уяснити істинного змісту обставин, або речей бо не може здійснити їх духовне сприйняття змушена бути лукавою, адже вона підвладна гріху. Ось чому люди, які мають чесноту розуміння, відкрито про це говорять, адже вони завжди готові до самопожертви, а їхня сила Духа придає їм впевненості у правильності їхніх дій.
Розуміння, це виток мудрості, воно не може прийти само по собі. Без духовного ключа, це не більше людської вигадки, або пустого співчуття. А мудрість, це зброя, якою володіє не кожний, тільки самих достойних Господь нагороджує нею, адже вона оберігає храм Духа Святого - саму людину. І тільки через смиренням долається цей шлях.
Якщо подорожній, який вирушив у путь заблукав, не важливо як він буде йти далі і з чим, а важливо куди? Адже якщо його вибір вірний, він має щастя вижити. Якщо подорожній, який вирушив у путь заблукав, не важливо куди він буде йти і з чим, а важливо як він буде йти. Якщо дбаючи про себе, як про храм Господній дарований йому, він має щастя вижити.
Якщо подорожній, який вирушив у путь заблукав, не важливо куди він буде йти і як, а важливо з чим він буде йти? Якщо з вірою у Отця свого небесного, а через неї у себе і свій шлях, він має щастя вижити.
Якщо подорожній, який вирушив у путь заблукав, не важливо куди?, як? і з чим? він йде, якщо він розуміє, що Господь не залишить його ніколи, адже Він ніколи не виправить свого сина не тією дорогою, ніколи не змусить його не дбати про себе і ніколи не залишить його без Віри.
Людина, яка сповнена цим і розуміє це, має щастя у своєму житті, така людина живе з Богом.
Записано на папір, перебуваючи у духовному піднесенні та прозрінні, 2000 рік. С.Кріпак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176509
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2010
Кожному вже зрозуміло!
В світі є недобра сила,
Що спокусу гарну має,
Своє власне лиш бажає.
Дбало мовить, прядко в’є,
Та на думці лиш одне:
Далі рити Україну,
Її славу її силу,
Її вкрадену ідею,
Дану Богом і Землею.
Що колоссям наливалась,
Дзвінко піснею гойдалась.
Скільки треба того слова,
Для українця простого.
Щоб повірив в свої сили,
Якій вирили могили.
Батьку, матері і діду,
Аж «по сьомому коліну».
Всіх гарненько поховали
І козаків не минали.
Мертвий вже сказать не зможе,
Де своє, а де вороже.
Де є правда, а де зрада,
Де хоробрості «награда».
Шкода! Знову шкода!
Та одначе таки буде!
Дано слово всьому люду:
І глухому, і німому,
І каліці, і сліпому,
Навіть тим, що по могилах,
Поспиха нечиста сила.
Слово судне всім дається.
Що украдене, вернеться,
Що засуджене, зашкодить,
Що споганено відродить.
Все вернеться - честь і слава,
І «великая» держава,
Колос литий, аж бринить,
Неба чистого блакить,
Буде добре. Знову шкода!
Що за весь цей час святий,
Світом правив лиш лихий.
Лицемір в душі проклятий,
Але вчений подавати
Усьому простому люду,
Захисну свою натуру.
Та «великії» доходи.
Псевдо віру у діла,
Та «кисельні берега».
Лиш бо сонечко як встане,
Усе з’явиться і стане.
І багатство, щастя й доля,
Скрізь повага навіки,
Ще й молочні береги.
Шкода! Знову шкода!
Нерозуміє народ,
Кожний в світі свОє “жне”.
Хто кишені набиває,
Та брехнею управляє.
А хто вірою блажить,
Бо ідею боронить.
Все життя для свого роду,
Бо немає переводу,
Материнської любові
В його полі, його домі.
У душі простого люду,
Що дає початок всьому:
І живому й неживому.
Навіть лстивий сатана
Шлях почав свій від добра.
Божа ласка всім єдина,
А для нас, наша провина.
Кого в дім свій запросить?
В такій долі будем жить.
Хочеш мати дяку й шану,
І багатою державу?
Честь, повагу запросіть,
Працю всю благословіть.
А якщо ні те ні се,
Чорта знов лихий припре.
І почнеться знову. Шкода!
Ну, а що до тих, що прийдуть?
Краще мовити спокійно:
Хто у мирі і любові
Приєднайтесь до святої,
Віри в Господа одної.
Що життя нам дарував,
Жить в любові Завіт дав.
Якщо правда з Вами є?
Будьте з нами. Все одне.
Якщо ні, то ідіть з Богом.
Бо хвата уже могил,
На українській землі,
Що від Бога відвели.
Перебуваючи в поетичному та духовному піднесені 2001 рік. С.Кріпак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176507
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2010
Уж не знаешь, как быть?..Что вдыхать, выдыхать?
Чем наполнить свой разум и сердце?
Лезут в голову, в душу лукавых слова,
В них не слышно ни славы, ни чести.
В них не слышно «руганья», ни воя атак,
Ни страданья, ни скрежет металла.
Нету шепота, стона в засохших губах,
Нету слов для солдата, - «Простите…»
Нету воплей, рыданья горящих в огне,
Нет молчанья упавших внезапно.
Для них всё это… Всё словно в сумрачном сне,
Ведь в цене у них только бумага.
Для них жизнь, это некая сумма нулей,
На заветных казённых банкнотах.
Для них нету народа и нету друзей,
У них слажены слово со мздою.
У них все без ошибки - культурно, красно,
Без забвенья, без слез, чуть нахмурясь.
Для них МЫ все, - веками «ничто!..»
А «ничто», всегда будет забыто.
И поэтому взор свой, народ подними!
Подымись с преклоненных коленей.
Ты солдат, ветеран и защитник страны,
И в тебя! Мне так хочется верить!
Верить в тех кто кричит, иль хулит под огнём,
Кто рыдает, а может смеётся.
Кто на равных со смертью, играет собой,
Дабы в доблести с честью сравнится.
Для них нету высот из банкнотных бумаг,
И на ноль они смотрят брезгливо.
Для них жизнь быстротечна как грома раскат,
А уж слава, так точно невинна.
Для них нету – «Давай!..» для них громкое – «Есть!..»
И нули лишь в крестах на могиле.
Подымайтесь кто есть! В ком поныне живет,
Доблесть, честь и отвага в мундире!
Говорите! Кричите! «Что есть и по чем…»
Чтобы не было дальше, как ныне.
Чтобы доблесть и честь красовались венцом,
А нули, чтобы были в могиле.
Уж не знаешь, как быть?..Что вдыхать, выдыхать?
Чем наполнить свой разум и сердце?
Точно знаю теперь, - тем, что скажет солдат,
Подымитесь! Во имя прозренья...
Голос Ваш для грядущих, - звучит как «Набат»
Подыматься с колен! Поколенья!..
Если Родина скажет? Ты снова солдат
Скажешь , - «Есть!», в этом нету сомненья!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176488
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.03.2010
...разрезая лезвием ножа,
Священный плод
Любви и мук страданья.
Мы делим жизнь...
Для "Них" или для "Нас"
Что ж выбирать?...
Коль выбрано не нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176486
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.03.2010
Коли у людини вiд Бога душа…
Вона не може просто мовчати,
Смачно їсти і добре спати.
Коли колоссям радіють жнива,
А духом трав пашать долини,
Вона не може, щоб не радіти.
Вона не зможе лежать й сумувати,
Вичікувать, бідкатись, або гуляти!
Груди сповнені в неї туги,
В тім, щоби встигнути все до пори.
Щоби зібрати рясне колосся,
Пшениць, вівсів, житів та проса,
За гречку й картоплю іще не забути
І овочеві - моркви та капустИ.
Сіно, солома на все треба руки,
Щоби упорати все і не проснути.
Щоб віддавала корівка нам потім,
Теплим парним за труди та хлопотИ.
Старанно всюди іде та робота,
Йдуть трактори, хліби стигнуть в покосах.
Скрізь сумотоха, лиш сонце зійде,
Все те кипить вирує й гуде.
Співом пташиним дзвенять десь косарки,
З туманом на Захід ідуть молотарки.
Трохи вже поспіль комбайни повзуть,
Гарно навколо як в праці живуть.
Праці своїй люди пісні співають,
Трохи сміються ну й трішечки лають.
Кожен так свого в собі прославляє…
Якщо щось не так, хтось забариться вдома,
Хтось не довіз, не докрутить, не здумав,
Бо більш в роботі, молитві і думах.
Радість у серці від того жива,
Коли ж бо в людини від Бога душа!..
Коли у людини є душа…
Вона не може увесь час співати,
Смачно їсти і добре спати.
Коли хтось плаче, або у горі...
І сльози чиїсь обмивають долоні,
Коли хтось кричить від потуги та болю,
Хтось десь благає і зве в допомогу.
Не може радіти і тОді вона,
Як поруч пониклі лани і поля.
Коли родять вони, не хліба і пшеницю,
А низьку й високу бур’яну стіницю.
Коли не квітують льони та жита,
Гречка, овес і ячмінь, чи ріпак...
Коли байдикують в селі і на полі,
Коли лиш співають гуляють і п’ють,
Сіно, солому і ту не зберуть.
Яка ж та корівка які ж ті надої,
А їхні теляти, як тіні у полі.
Кипить лиш робота у чорта в руках…
Хліборобські долоні він змазує так,
Щоб миттю забули де ключ, а де гак.
Щоби не знали ні кіс, а ні вил,
Знали стакан лиш та хитрий уділ.
Та вИмогу плати за те, що зробили,
За те, що полям і землі наробили.
Від свого нахабства одних лише ран,
Де добре кущиться пирій та бур’ян.
А від брехні ще й пихатства і ліні,
І в тракторах і в комбайнах й машині.
“Все тільки добре” на цвяхах й дротах,
Де не де зварці, а “змазки” як жар.
Сухе як в пустелі, трясе наче віз,
До поля ж не треба, щоб він нас довіз.
Бо ж там бур’яни, ні хто ж краще не дав,
Від того ще більший в руках в тих пожар.
Забрати украсти, а той з когось здерти,
Брехнею своєю за “працю” роздерти.
Бо в дома голодні, холодні та ждуть,
Що ж роздобуде й принесе татусь.
Що ж принесе він від свої роботи?
Вже слово сказали поля та хлопОти.
Ні хто за таке в світі грошей не платить,
А за брехню пану. й своє заплатить.
Сторицею те, що на ній проросло,
Бери, забери й багатій, щоб звело.
Й тебе й твою душу і твОїх дітОк,
За те, що брехливий у тебе ротОк,
За те, що пожадливі є в тебе руки,
За те, що ліниві у тебе поуки.
За те, що дар Божий лиш тринька для себе,
За те, що не робиш для Нього від себе,
Як дяку, старанно роботу свою,
З душею не дбаєш за землю свою.
Не віддаєш своє вміння в роботі,
За те, що в користі живеш та в вигОді,
За те, що так платиш Батькам за турботи.
Неньці своїй – благославній Вкраїні,
І Батьку від кого в нас луки та ниви.
Від кого в нас б’є, "те" джЕрело життя!
Лиш з верху мазнеш, щоб вигода була...
Що сієш в житті, те й пожати примусять,
Якщо відбрехаєшся тут - там не спустять!..
Там зв’яжеться все, все те що було,
Там правда є правда, а твоє - “хамло”.
Там в істині все, і старання, і сльози,
І дітям твоїм там готуються вози.
За вчинки ж твої лицемірна душа,
І істинно все, їм віддасться сповна.
Тихо та м’яко пливе те життя,
Наче й співають, та в серці туга.
Бо не радіють вже Сонцю поля,
Розбиті та ржаві плуги й трактора.
Навперекіс без коліс молотарки,
І як не будь "поліпили" комбайни.
Все це не робить, лиш ладом сопе,
Довкола ж весілля піснями гуде.
Добре сміються, а ще краще лають,
Кожен так свого в собі прославляє.
Хтось не довіз, не докрутить, не здумав,
Що за проблема, адже скрізь розруха.
Але у серці від того туга,
Колиж - бо в людини, від Бога душа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176342
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2010
Несостоявшееся выступление на съезде
православной молодежи 12 декабря 2001г. в г. Киев,
или: "К вопросу о Православии "
Говорить душой и сердцем, нет более благодати
низпосланной Богом человеку...
Как несколько посторонний человек я принял участие в работе этого съезда, но одновременно ощущал родственность, потому что близок душой и сердцем с Вами как православный христианин, как соотечественник.
Не могу удержать то, что лежит на сердце, что тревожит душу. Всё, что сегодня говорится и предлагается на съезде по вопросу укрепление Православия, его распространении на Украине и в других странах, всё верно и очень важно.
Но почему-то, хочется сказать о том, от чего мы сами себя пытаемся увести явно и неявно, подразумевая свою достаточность положения в Православной вере.
Благословляя человека на жизнь, Бог даровал ему множество умений. Всякому умению, в зависимости от его потребности, в обществе есть место. Всякому человеку, в зависимости от его качеств и чеснот, есть место во всяком умении.
Каждый человек на Земле, который вершит дело своим умением, призван Богом к этой работе, – но не всякий кто его делает, делает это подлинно искусно. В чём тогда сущность предназначения такого человека? Это создавать своим умением, талантом, дарованным Богом, некий продукт, деяние в благодарность Ему и во благо жизни других.
От того, как человек это делает, какого качества будет его творение, зависит то – угодно ли оно Господу, а так необходимо ли оно людям и насколько ими будет востребовано.
В этом заключается предназначение такого человека, потребность его умения и таланта. Именно поэтому могучим источником потребности Православия, как веры, есть не что иное, как возрастание её теми и у тех, кто уже познал её и живёт ею.
Заботясь о том, чтобы вокруг было светло и тепло, всякий раз отделяя часть огня от очага, необходимо тщательно беречь и умножать энергию его самого.
Возрастание и укрепление веры, которую Бог даровал людям, есть возрастание любви к Нему как Отцу нашему, как Творцу дома нашего, через познание Его. И возможно лишь одним путём, определённым Им же словами Иисуса: « Я есмь путь и истина и жизнь; никто не приходит к Отцу, как только через Меня».
Вера, это не только посещение Храма Господнего, это не только слово во славу Бога нашего, это не только чтение слова Его и книг о Нём, это не только молитва к Нему, - это всё вместе и нечто более, - то, что даже в безмолвии нашем позволяет нам видеть Бога и Господа нашего, познавать Его, общаться с Ним, жить Им и жертвовать во имя Его. Чем искреннее и яснее мы будем делать это, тем крепче, сильнее и безграничнее будет вера наша, тем ближе мы будем к Истине Его и к Нему самому.
Ни один хозяин не может изготовить вино без необходимого сосуда, без него ни одна хозяйка не может поместить и сохранить взятое от скотины молока.
Всякому содержанию нужна соответствующая форма. Ни всякий знающий это, может сделать её. Ни всякий могущий, сделает её подлинно искусно. А от того и содержание в ней может утеряться, либо придти в негодность. Поэтому, всякий раз, спеша проявить свою повсеместную обеспокоенность о форме явно и неявно, сознательно и несознательно, делая это не в соответствии к содержанию, или, всякий раз, делая это не искусно, мы рискуем потерять само содержание. Но, всякий раз, когда мы заботливо беспокоимся о содержании, понимая его необходимость и важность, возможность его утраты, мы просто обречены, быть искусными умельцами, знающими какой формы и прочности для этого необходим сосуд.
Для того, чтобы понимать это, необходимо уметь видеть жизнь. Достигнуть этого, без духовного единения с Богом не возможно, как невозможно увидеть восходящего Солнца, будучи слепым. Душа человека и всё связанное с ней, есть содержание. Вера, через Дух Святой, питает её, творит и умножает.
Сам человек и всё связанное с ним, есть сосуд или форма для содержания её. Именно поэтому, только сам человек способен сделать этот сосуд искусным и прочным. Разрушение одного - ведёт к гибели другого, гибель другого - ведет к утрате смысла самой жизни. Соответствие одного другому - ведёт к появлению смысла, укреплению и торжеству жизни.
Думая лишь о том «Как?» и не думая над тем «Во имя кого?» и «Чего?», мы вольно и невольно предрекаем себя на ошибки.
Как путник может оказаться там, где ему необходимо быть? Если он не знает «Для чего», «Во имя кого и чего» он там бить должен, а понимание и знание этого, не есть ещё подлинная вера в это, именно поэтому путь его, может быть так долог и труден.
Спаси и сохрани Господи всех кто верою, стремлением и делами едины во имя Твоё, за для сохранения жизни нашей, процветания Отечества нашего на Земле. Аминь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176340
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.03.2010
В чому наша біда?
(або погляд в духовність)
Знаєте в чому наші невдачі?
В тому, що поспішаючи кожного ранку на роботу, зазвичай за нестачею часу, нашим поспіхом та стурбованістю, ми не встигаємо відчути свою любов до тих кого ми маємо і відчуття подяки за те, що ми маємо. А на допитливий погляд дружини про це, ми чемно реагуємо “бадьорою” усмішкою і видавлюємо з себе: “Так”, зовсім не розуміючи істинної природи цього почуття.
Знаєте в чому наша біда?
В тому, що ми не усвідомлюємо істинну сутність, а ні цих слів, а ні цих почуттів окрім корисливого розуміння їх значення.
Знаєте в чому наша катастрофа?
В тому, що ми не намагаємося це визнати, а тим паче зрозуміти і продовжуємо виблискувати на сонці, наче сяючими “срібниками”, лицемірними обіцянками, клятвами, запереченнями, запевняючи себе і всіх на цьому світі у зворотньому.
Знаєте в чому наш гріх, наше “прокляття”?
В тому, що не збагнувши цього і не покаявшись всім українським миром перед Отцем нашим, перед самими собою за лицемірство наше, ми так і залишимось приречені на те, що навіть для себе, не зможемо нічого зробити з любов’ю, окрім того, що робить і робитиме сам Господь руками нашими, незалежно від того відаємо ми про це, чи ні. А те, що у цьому світі не від любові, обов’язково має загинути, бо воно не для життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175431
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2010
Человек задумавший построить дом,
или «Проповедь о смысле жизни…»
Человек задумавший построить дом –
это человек, который что-то обрёл и познал.
Один – познал и обрёл духовное начало,
а вместе с ним силу и смысл жизни
свою свободу и бесстрашие.
Ощущая и осознавая это,
он проявляет заботу о том,
чтобы она береглась и умножалась.
Поэтому он думает построить для неё дом,
чтобы в нём было чисто и уютно,
но вместе с тем не излишне просторно,
дабы не теряться каждый день в её поисках.
Понимая это, человек приступает к строительству
с почитаемой любовью, скромностью и бережливостью.
Другой – познал и обрёл богатство и положение,
а вместе с ним зависимость и страх.
Осознавая и подчиняясь этому,
он проявляет желание увеличить и сохранить его.
Поэтому он строит дом для тела и богатства своего,
в желании, чтобы он был большим,
дабы поместить больше богатства в нём,
тёмным, дабы его сохранить и уберечь,
защищая его смертоносным оружием
и злостью цепных собак.
Переживая за это,
он проявляет расточительность и скупость
не проявляя заботы не о чём
как лишь о своём положении
думая, что этим он продлевает свою жизнь.
Живя так в одном человеке
мы всегда с взглядом в небо,
устремлены в вечность, к духовному обогащению,
бережливости, любовной заботе,
а с ним и к своему спасению.
А с взглядом на землю,
мы расточительно тратим свою жизнь
на строительство огромных «дворцов»
без бережности, относясь ко всему окружающему,
защищая свою жизнь злостью и ненавистью,
проявляя так свою заботу о ней,
тем самым, убивая её, а вместе с ней и себя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175383
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.03.2010
Що за птах розкинув крила,
Над моєю Україною?
Над полями і лісами,
Над озерами, річками,
Над землею і хатами
Та ще брате і над нами.
Тінь велика наче хмара,
Вкрила все, що поруч з нами.
Те, що з сонцем вранці встало,
Знов від темряви заспало.
Посіріло все навкруги,
Потускніли трави й луки.
Все маха над ними крила,
Так завзято, щоб накрила,
Його тінь все більше й більше.
Всього того, що світліше.
Карка клювом, б’є ногами,
Підминає все кігтями.
Наче мало йому неба,
Все ще більше, більше треба!
Що побачить розриває,
Що не вхопить розбиває.
Та все більше й нижче «хапа»,
Ну й пихата в нього «храпа».
Чорне пір’я, кігті сині,
Клюв рожевий, знизу білий.
Гарно кряче, як співає,
Та до себе забавляє.
Позбиралися скрізь люди,
Чи від співу, чи від туги,
Чи від темряви напруги.
Розійшлись про щось говорять,
Один одного відводять.
Хто куди, лиш бо побільше,
Щоб вгодить тому хто вище.
Що під птахом смирно ходить,
І від нього всім говорить.
Про багатство і про славу,
Якщо віддамо йому державу.
Нас навчить він працювати,
Багатіти й жирувати.
Мати все, що побажаєш,
Бо для цього усе маєш.
Віддай право лиш своє,
На все те, що потускніло,
Що розбилось, що змарніло.
Чи від часу, чи від долі…
Бо бездарні ми у полі.
За для чого воно нам?
Цей вкраїнський зжитий хлам!
В темінь світло не проникло,
А тому навкруг не видко.
А до верху, що дивитись,
Там лиш райдужні «пташиці».
Все щільніше одна з одной,
Вже багато їх за обрій.
Бачим те, що можем бачить,
Чуєм спів та легкий крячет.
Все для того, щоб зажити,
Добре їсти, добре пити.
Та лиш гурт зіб’ється в масу,
Розійдеться хмара зразу.
Складе крила й гей за їжу,
Підминать усе з під низу.
В кігті тільця набирати,
Клювом душу видерати.
Як хто глянув, що світ сонця,
Освітив усе до донця.
Поки птах замкнув у крила,
Вся і всіх, що ним зманилось.
П’є червону насолоду,
Забирає в поля вроду.
В світі інше не буває,
Щоб прожити, - убиває!
Потім знову вверх і крила,
Над моєю Україной.
Щоб не вбачив ніхто правди,
До і після тих сніданків…
І таких птахів...
Все більше, й більше,
Потикаються і інші.
З Півдня, Півночі зі Сходу,
Та ще й Заходу «крутого».
Вже тече пожадна слина,
В темінь втоптана країна.
Куди бігти, куди йти?
Всюди райдужні птахи…
Їм би в небі, щоб літати,
В Бога дозволу питати.
Та не так, щоб знову крила,
Над моєю Україной.
Щоб дістати ті покої,
Вже пора мабуть до зброї.
Схаменись, ворожа сила!
Сядь у полі де спокійно…
Дозвіл в Батька попроси,
На оті ліси й луги.
І над ними, щоб літати,
Своє око милувати.
Лиш тоді врозуміш звично,
Що усе оте, не вічно.
Не хапати розбивати,
Роздирати й убивати.
А турботливо і ніжно,
Скрізь, де ляже твоє око,
В полі лісі чи десь збоку.
Душу свою віддавати,
Через працю, за всіх дбати.
Та не так, щоб знову крила,
Над моєю Україной.
Пирувати й убивати,
З тіла душу видирати.
Хто розуміє той чує,
Нехай в полі не ночує.
Не служить потрібно птаху,
Лиш бонь дать йому під паху.
Не давать себе вбивати
Зманювать і обдирати
Що ж для цього треба знати?
Просто...
Життя своє цінувати,
Берегти красу й довіру.
Найщирішу в світі віру!
В один – одного всім разом,
Не даватись на прокази.
Відділяти чорне й біле,
Турбуватись за довічне.
За могили, за батьків,
За дітей, за онуків.
За сестер, братів, сусідів,
Друзів та усіх хто милий,
Серцю нашій Україні!
Для «хохлів» одній єдиній.
В світі хаті, що під сонцем,
Так знайшла собі віконце.
З правом бути не вбивати,
І від Бога милість мати.
Та, щоб мрії ці здійснились,
Научись любити й вірить.
В оце все! До дна! До донця!
Щоб світило в душах сонце.
По благай прощення всюди.
Хай заповнить твої груди,
Покаяння дух вразливий.
Заколосять всюди ниви.
Бо нема сильніше зброї,
Щоб убити над собою,
Того птаха, що зняв крила.
Над моєю Україной!
Покаянням і прощенням,
Ми здобудемо смирення.
Вірой, - силу, щоб надбати,
Мудрість жити й не здаватись.
Мати в собі щастя й волю,
Й не здаватись. Щоб по полю,
Тільки крила, кігті сині,
Та рожеві клюви й білі.
Хижі, хитрі очі всюди,
Заграють з тобою в «блуди».
Знай одне - це хитра гра,
Щоб сиротою була, твоя хата,
Щоби всі ми, не пізнали
Тої сили, й благодаті,
Що від Батька нам дана,
На усі наші поля,
На луги ліси й річки.
І для нас з тобою брате,
Вміймо ж ми за це подбати.
Не ставай рабом пташиним,
Не оранжевим не синім.
Полюби, що є довкола,
Полюби себе самого.
І всіх тих, що біля тебе,
Свято вірять в синє небо.
Жовті, стиглі вже хліби,
В праці, що в твоїй зросли.
Полюбімо всім нам милу,
Нашу неньку Україну!
Отоді і проросте,
В душу кинуте оте…
Від Творця, зерно турботи,
Щоб жилось «хохлам» в роботі,
Наче всім Святим в Раю!
Бо ми маємо вже тут,
Нашу неньку Україну!
Й найсвятішу в світі віру.
Лиш бо, треба в це врости!
Якщо ж ні... То знову крила,
Над моєю Україною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175370
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2010
Білі лелеки на волі
Чорніє осіння рилля
Збираються гуртом на полі
Щоб сповнилась сумом душа
Вже журиться тато лелечий
І мама клика немовля
Що вперше у світі порине
Від свої оселі тепла...
Приспів
Білі лелеки...
Вкраїнська душа
Під долю розоране поле - 2 рази
Одвічно народу журба. .
Білі лелеча на полі
Єднається небо й земля.
Злітає у вирій поволі
Закохана в мрію душа
Вже клином до обрію лине
За щастям в край світ далечинь
Щоб там, як один овдовіти
Як батьківський втратиш поріг...
Приспів
Білі лелеча у небі
Лиш чується жалібний крик
Прощання можливо останнє
Весну не всі знову почнуть
Застелиться шлях аж до мрії
Білим і чорним крилом
Залишать в чужій Батьківщині
Незнану вкраїнську любов...
Приспів
Білі лелеча в чужому
Сталому ріднім краю
Чекають дороги до дому
Бо чують вже серцем весну
Зелені поля і спочиту
Готову до співу риллю
Любов’ю від Батька повиту
Душу Вкраїнську свою...
Приспів
Білі лелеки на волі
Затишно в своїй стороні
Зраділись на рідному полі
Хоча і не всі на землі
Та сповнилась силою нива
Знов кинувся колос в блакить
І лине у вічність мрійлива
Вкраїнська душа, щоби жить...
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175248
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2010
Спиш Тарасе і не чуєш,
Про що люди говорять,
Чим живуть і кого лають,
Про що лихословлять.
Та іще. Як і годиться,
Хвалять все на світі,
Що живуть, неначе в казці,
І ситі й одіті.
Що живуть, як Ви писали.
Як батьки веліли.
Люблять всіх, Один – одного,
І тих, що в могилі.
Свою землю, свою працю,
Своє небо й ниву.
І свою Вкраїну неньку,
Що нас породила.
Один – одному бажають,
Щиро щастя й миру.
В Бога разом всі благають:
Захисту і віру,
Долі щедрої, одної,
Щоб кожен зрадівся.
Став багатий, ситний, статний
Та, щоб не журився.
Щоб радів від праці свої,
З Богом звеселився.
Дбав за менших і за старших,
З лихом не зустрівся.
Наче й все...
Глаголять вправно. Сміються, радіють,
Світу всьому догоджають,
Себе всюди сунуть.
Де б не кинув Господь оком,
Скрізь, хоч і в затінку:
“Раді”, “люблячі” і “щирі” -
Браття українці.
Чи на захід. Чи до сходу.
Чи на Північ, Південь.
Скрізь, до обрію морського
Знають нашу «піну»…
Наче й все, є у великій,
Сім’ї вольній, новій:
Статок, радість і багатство,
Кров ворожа всохла…
Брешем! Брешем ми Тарасе!
Як все остогидло.
Все змінили хитро й вправно,
Усе підкорили.
Так лукаво повернули
Сходу й не впізнаєш,
Де брехня, де Божа правда -
Бо її немає!
Не боюсь цього сказати...
Бо один Він може,
Всім на світі показати,
Де Його й вороже.
Та не чують і не бачать
Всі ті, що охочі.
За похвалами й багатством
Засліпило очі.
Вже не бачать,
Що не гроші та лукаві трюки
Тре любити і служити,
Їм життям повіки.
Вже не чують за брехнею,
Совість, й з нею Бога.
Що ж нароблять такі діти
В полі чи у дома?
Марноту, іржу із цвіллю,
І тому радіють...
Що зростили, той продали,
Грішми багатіють.
Усе робим лиш за гроші,
А їх все нам мало.
І все більше в них охочих.
Що вже й вимагаєм:
“Що даси? Що буду мати?
Якщо, вийду з хати?
Позачинюю всі двері,
Й буду вирушати?”
Чи до поля, до майстерні,
Офісу, контори…
Головне, відбути вправно,
А не дбать за землю.
А там, вивчено і звично:
Спишем та набудем,
Візьмем те, що нам належить;
За поля і луки,
За Дніпро, моря, озера,
За вугілля й руди,
За бори, повітря, землю
За що ще забули?
Нащо ждати милість Божу,
Всі ж беруть усюди.
Тре за себе, вправно дбати,
Ще й рідню велику!
Що ж? лукавому не зв’яжеш,
Рота. аж до віку.
А ти спи... Тобі ж співають,
Що багатство набувають.
Багатіють як пани,
Наче бідними були.
Ті пани, панами й стали,
Батраки ж у вольність впали,
Пить, гулять поки є сили -
Скільки ж тої України?
Продамо, розбагатієм,
Проп’ємо і зубожієм.
Спи... Пестливі наші оди:
Благочестя і свободи,
Не дарунок, а образа,
Гріхи наші і проказа.
Не дорослі в Батька діти,
Все не можуть зрозуміти.
Спи Кобзарю... Твоя слава –
Правди нашої оправа.
Підростем, прозрієм може?
Де своє, а де вороже.
А ти спи... Або ж молися!
Й на тім світі не журися.
Не усіх зманила воля,
Закула в свої окова,
Є і зрячі і чутливі,
Просять в Бога на всіх милість.
Їх підтримай, силу дай,
І в молитвах сповідай.
Не кидай свого ти слова,
Браттям рідного такого.
Не дамо тобі спочить.
Підкажи:” Як далі жить?”
Щоби мати Україну,
Одну славу, одну віру,
Одну землю, одну долю,
Одне щастя й одну волю,
Одну благість у Отця,
Аж до самого кінця!
Перебуваючи у духовнуму зрінні під час святкового мітингу біля пам’ятника Кобзарю 9 березня 2003року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175157
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.03.2010
Зимова журба вже пройшла,
Пробудлась квітуча Весна.
Найкращим її подарунком,
Розкрита жіноча краса.
Що цвітом пробуджує силу,
Духмяно вкриває поля,
Любов’ю, як повінню стрімко,
Наповнює наші серця.
Здоров'я від роду й до віку,
Хай зичить велика сім’я,
Життєвої сили у праці,
Дарує Вкраїнська земля.
Натхнення й щасливої долі,
Безмежної радості сліз,
Жіночої вдачі й любові,
Господньої милості скрізь!
p/s Нехай біжать століття
Нехай ідуть роки
Прошу у Бога благість
Й Вам зичу залюбки!...
Будьте вимогливі до всіх, до всього світу й до самих себе, Бо схибити Ви не маєте права. Майбутнє у Ваших руках! Низький уклін Вам дорогі і любі жінки. Перебуваючи в бадьорому настрої та Господній благодаті зі світлими та щирими побажаннями С. Кріпак..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175052
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2010
Випав дощ на село, потускніли хліба
На обличчі села, появилась журба
Та невпинною є хліборобська хода
Зазвучала як Гімн, тиха пісня оця!
Тихо взяло село, гострі коси й серпи
Боронити від злиднів, святі ниви свої
Рано вранці усі, хто у вірі одній
Вийшли в поле кропити землю потом своїм
Щоби збулася мрія, і доля твоя
Щоби щастя у дітях, як нива зросла
Щоби всі як один, радість в праці знайшли
Стиглим хлібом під небом, зарясніли лани
Щоб у вічність щасливі, ми всі разом ішли
І на плечах як долю, свою віру несли
В українське село, в праці зрощений хліб
І в молитву як пісню - життя оберіг.
Українське село, в ньому сила жива
Бо від Бога у нього, хліборобська душа
Хто родився в селі, має знати повік
Від небес взятий хрест - землю дбати до вік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175004
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.03.2010
В Україні радість знову!
В кожній шляхетній сім’ї,
Знов складаються байки.
Маніфести і протести,
І прохання, і прощання,
Все про все!
Та одна суть -
Ти нам дай, а потім будь!
І в забитому селі,
Як минулої весни,
Простолюд та і не простий
Всі готуються до гостей.
Привітання йдуть і йдуть!
Копійки в ріку течуть.
Від красивих побажань
Не стається краще. Жаль!
А людянішим, мабуть,
Із вітанням гроші шлють,
Щоб гостинною рукою
Були змінені так вправно,
На одне єдине право;
Бути обраним, щоб доля!
Все дізналася до болю:
Зажурилась, засмутилась,
На життя, щоб насварилась.
І Господь про те є взнав,
Й кращу долю дарував.
Так на жаль і в тую весну,
Правом так не скористались.
Пожалілись, поблагали,
Понаслухались казок,
І віддали долю в прок.
Та не знала та я мати,
Що в колисці - в неї, в хаті.
Вже лежить її ще мила,
Для її ж нечиста сила.
Уповита молоком,
Втерта батьківським теплом.
Таку правду світ ся має,
Хто багатий той бажає.
І тепер далась в ознаку
Материнська та любов,
Повернулась до них знов.
Та чіпляючи слова
Вона просить всі права:
Всі права мені віддайте!
Пийте!Смійтесь! Звеселяйтесь!
Я горілки ще наллю,
Долю вашу звеселю.
В поле? Ні! Ще не кінець!
Не забраний папірець.
Буде так, як в тую весну:
Земля злиднями злита,
Занепастились жита,
Пусто в хаті і у полі,
Й на тваринницькому дворі.
Зголодніли, напились,
Звеселились й віддались!
Віддаючи доньку з хати,
В пам’ять з прийдешніх часів,
Викуп маєм вимагати.
Бо добро! То є на славу;
На сім’ю і на державу!
Рід поповнюється весь,
А батькам хвала та честь.
Хто ж по іншому прийшов,
В прок попросить й відійшов.
Прок, ну що то за платня?
Щось не так, і іншу в прок,
Невеликий той урок.
Ну, а що сім’ї від цього?
Батьку? Ненці? все до того!
І державі все ні в чім.
Та за те, є лише він.
Що устами промовляє,
Тихо стеле мало лає,
Байки добре він складає.
Через послугів своїх,
Гнобить хоче він усіх.
Хто тих слугів обминає,
Робить вид, що не вбачає,
Горе чинить лиш собі.
Бо не буде з його роду,
Українського народу,
І могутньої держави!
Все воно піде лиш в прок,
Випий ще один ковток.
Потім ще! приляж і спи!
Лиш про себе бормочи.
А за Вас облестять долю,
Так напишуть з наукою,
Краще в світі не прожить!
Всім простим добре живеться,
Добре їсться, добре п’ється,
І на Вас він оглянеться.
Скажуть: З веселу всі сплять!
Ситі й бджоли не гудять.
Добре! Добре! скаже доля,
Отцю жалітись ні до чого.
Що попросите, я дам,
Добре правиться ваш бал.
Так і буде знов до весни.
Всі получать відкупні.
Хто лестив, кричав, благав
Шлях в багатстві обіцяв,
Дозволять їм черпнуть водиці,
Із державної скарбниці.
Хто ж хоч трохи добра мав,
Став біднішім, бо продав,
Свою працю й сокровицю,
На обіцяну пшеницю,
Хліб, багатство, влади волю,
Й не збагнув, як втратив долю.
Хто ж не мав і мать не буде,
Проку лишень більш набуде.
А сім’я, рідня, держава!
Їм навіщо давня слава?
Випий ще, та не барись!
В п’янім танці звеселись.
Знав би Бог, що те весілля,
Ним же прокляте похмілля.
То не радість, а туга,
За українські поля,
За землею в борозні,
Статком в домі й у селі,
Златом встояні пшениці,
Плугом пройдені пашниці,
Потом зкроплені поля.
Всім все доля віддала,
Обманулась і пішла.
А ви спіть.
А бо ж, Вставайте!
До роботи повертайте!
В Бога прощення просіть!
Самі долю бороніть.
Краще ніж себе самого,
Не вблагаєте нікого!...
В Україні радість знову!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2010
Чем же славится жизнь?
В чём же сила её?
В чём же радость?
И в чём же страданья?...
Не узнает никто,
Пока сам не пройдет.
От начала и до окончанья!...
И ступив первый шаг
На путь вечный её
Отвернуть? В это нету уж силы.
Только слабость твоя,
В этом сила её!
Осознаем лишь только в могиле!...
А за первым - второй!
Лёгкой, зримой ходой,
Ускоряясь как будто к вершине.
Сердце в радость стучит,
Ощущая любовь…
Красоту её творческой силы!...
Затем третий, четвертый!
Лишь время стучит,
Отмеряя пространство и мили.
Уже труден твой бег,
Тяжелеет твой шаг.
Независимо где от вершины!...
Ну а дальше, как первый!...
Не спеша и боясь,
Но исполненный жизненной силы.
Осознав и пройдя,
Свой отмерянный шлях.
Уж седой у заветной вершины!...
Чем же славится жизнь?
В чём же сила её?
В чём же радость?
И в чём же страданья?...
Не узнает никто,
Пока сам не пройдет.
От начала и до окончанья!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174945
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.03.2010
́Та хіба не зрозуміло?
Що Господь дає нам силу,
Життя, волю, благ добра,
І безмежнії права.
Та чом правда в цім не та?
Чи від біса? Чи від зла?
Чи від темряви навчання,
Наукового повчання.
Віддаємо всі права,
На Господнії діла.
А раз так! То в чім біда?
Що штанів у нас нема.
Десь поділась і сорочка,
І маленька сопілочка,
Кінь гетьманський?
Десь пропав,
Й булаву з собою взяв.
Шабля, чоботи й вся сила,
І козацькая чуприна.
Все пішло коту під хвіст.
Так тихенько, а ні в року,
Ще почухавшись посидь,
Й за душею прийде біс.
Та хіба не зрозуміло?
Дав Господь козацьку силу!
Шаблю, долю й щиру ниву,
Булаву на всі права,
Ще й гетьманського коня.
Все зміняли й віддали,
На обіцянки одні.
Глянь козаче на руїну,
На рідненьку Україну,
Що? Куди? і Де? Почім?,
Де та шабля? Де той кінь?
Хто здобув маєток гарний,
Не боронячи держави.
Люду кидав лиш слова,
Дбаючи свої благга́
Може й так. Не треба брате,
Через кров добра шукати,
Виглядать того коня,
Його вже давно нема.
За кордон? Та честь не та,
Рахувать їхні добра.
Бо не та у тебе доля,
І душа в тебе не та,
Що Творцем тобі дана́.
Стань у полі, Помолись!
Брату в очі подивись,
Поблагай у нього долі,
Поділись з ним тим, що є!
Сповідайсь в гріхах своїх.
Попроси блаженства Краю,
Й на себе гріхи візьми,
І пролиті, і чужі,
І отих синів бридких,
Нобіцянки липких.
Так! Ця доля брате,
Не заслужена твоя.
Та вона - лише одна,
Воля нашого Отця!
І я вірю! Не гайнеться,
Як усе оте вернеться:
Кінь і збруя, всі права,
І Гетьманська булава,
На українські поля!
Що від обрію й до краю,
Зманом втрачені були,
Чорту в руки віддані.
Ще зів’ється та стежина,
Що Козацькая старшина,
Міць державну принесла:
Хліборобам їх поля,
І ту грамоту! І волю!
На українськую долю,
Від небесного Отця,
А не бридкого слівця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174721
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 01.03.2010
Коли захочеш щось зробити,
До кабінету йди молитись.
Розкажеш все, про що ти знав,
Чого привів тебе твій схвал.
Та не забудь, що вуха в нього,
Такі ж глухі, як і дорога.
Скільки не бий та не тупцюй,
Стоїш на місці, -плач, і плюй.
Та так стоятимеш ще довго,
А навкруги яри, болото…
Не ступиш кроку й не пройдеш,
Якщо під себе не сипнеш.
Чогось м’якого, кращ твердого.
Та не даси його як мога, - більш!
І лиш тоді… На тверде спершись,
Ти зробиш крок, можливо й два.
Поки не скінчиться тверда,
Або ж м’яка, ота підстилка.
Для ям, ярів, боліт… Щоб видка,
Пихата постать з кабінету
Змогла прозвітувати зверху,
Як добре «справа» завершилась,
І скільки сили знадобилось,
Казенних коштів, ще й яких!...
Що аж бюджет весь опустів.
Отак й долають на Вкраїні -
Ями, яри й болотні милі.
Ти постели та ще й додай,
І не забуде тебе край!
Відмітять може і дадуть,
Чи лист, чи орден, та одна суть:
Якщо ти хочеш, щось сказати,
Або зробити, чи здолати…
Ну щось таке, що від душі,
Щоб було краще на землі,
Чи у селі, чи край дороги.
Чи то у хаті, чи у полі,
Чи на роботі, - там де хоч...
Не забувай, про власний борг!
За їх труди тяжкі й пихаті,
Лиш східці в гору рахувати.
Казенні кошти та листи,
Прошення й інші папірці.
Що ям нарили по країні,
По рідній нашій Україні.
Так ось за те, щоб рот розкрити,
А не то, щоб щось зробити.
Віддай свій борг та підстели,
Під кабінет, - м’які й тверді…
Й не камінці, й не папірці,
А водні знаки грошові!
Та так, щоб дав, - та і забудь…
У цьому й вся вкраїнська суть,
Тих кабінетних трударів.
Що знають все: що де, й почім.
І про роботу прозвітують,
“Цифірку” гарну намалюють,
Замажуть очі вся і всім!..
Себе лиш чують, - в них це гімн!..
До дяки справа не дійде.
Це - кабінет! У цьому й все !..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174719
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2010
Тихо плаче Україна, шелестить полями,
Розривають її груди, друзі із панами.
Ті пани панами й були, тихо все ходили,
Лиш лукаво посміхались, коли все гуділо:
Молотарками у полі, станки на заводах,
Гуло скрізь неначе вулик, гуло все довкола...
Була радість тим хто знає, щастя в чім людини,
Працювали всім на славу, та перш Україні!
Не ховались не боялись, ділили що мали
А «нові» тихцем ходили , кували кайдани.
Для нас всіх з тобою брате, хіба ти не чуєш?
Щоб нас разом обікрасти, хіба ж не вбачаєш?
Ті пани – панами й будуть, в династії рвуться,
Все руками заграбати, під себе запхнути:
І поля й ліси, й луги, - і річки й озера,
І заводи, і хати, усе що під небом…
Щоб ходили лиш вони, скрізь де лиш захочуть,
Демократії сини, - українці щирі.
Ну а ми з тобою брате, маєм лише танцювати,
Гірку пити, слухать брехні, весело сміятись,
В демократію погратись, що хоч говорити,
Щоб забули ми з тобою чиї в Батька діти.
Щоб не дбали , щоб не мали, весело гуляли
Та й за гроші все продали, й думати не стали.
Хто розуміє, хай бачить, а хто ні, хай чує.
Не заграйтесь бо залишать вони нас із чубом:
Без землі та без хатини, без полів і луків,
Без лісів, озер і річки, бо ж вони всі їхні.
Все купити й стати паном, величним у світі
Із холопами в кармані, - отакі ці діти!
Ну а ми? Що ж ми з тобою? Будем веселитись?
В демократію знов грати? Чи може розумітись?
Знайдем правду між собою, і в Бога попросим,
Для нас всіх одного щастя й однієї долі!
Не дамо панам глумитись, тим що жнуть й не сіють,
Не дамо кувать кайдани, для тих хто працює!
Тож як станемо всі разом за Вкраїну дбати,
Та й попремо те чортів’я зі своєї хати…
Тихо плаче Україна, шелестить полями…
Українцям з Богом в серці, куються кайдани.
Славні діти Батька й Неньки, глумляться жирують,
Ще не все й не всіх продали, а тому й біснують.
Посміхаються гарненько, лукаво говорять,
Бо запродані вже Ненько, їх слова і воля.
Всім чужим, що знать не хочуть, якого ти роду,
Яка щирість душі й серця, у твого народу.
Яка доля, яке щастя, від Батька їм дана
Їх цікавить лиш багатство, та рабська оправа…
Тихо плаче Україна, шелестить полями…
Щиро брате з Богом в серці,- розкуймо кайдани!..
Чим живу, що вболіваю, щиро браття всім бажаю…
Українець за духом і родом своїм від батька та неньки – « С. Кріпак «
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174097
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2010
СЕЛО i САЛО,... або ода українському салу
На Україні вже давно,
Два слова злилися в одно.
Село і сало, як одно,
Крокують поряд вже давно.
Ідеш в роботі чи в турботі,
У полі, лісі по болоті,
Працюєш з плугом,
Чи з сокирой,
Чи преш білизну в парі з милой,
Або ж руками, чи й словами,
В селі всяк знає ще від мами,
А хто від діда, хто від баби,
Від сестри, брата, а хто просто,
Від сала спориться робота.
Без нього в тілі не та сила,
Швиденько щербиться сокира,
Ламаються вили і граблі,
Плуги косилки й навіть шаблі,
Колись козацькі притупились,
Якщо їх салом не змастили.
Бо лиш бонь взятись до роботи,
Тупити шаблі об “сволоту”,
Швиденько шкваркою частились,
Горілки кухликом запились,
А вже тоді почім робота,
Одна лиш слава, в тім турбота.
Отак давно на Україні,
Зійшла з небес Господня милість.
Щоб їсти сало з поза ранку,
А ще лиш краще вчора з ранку,
А ще кращій із позавчора,
Щоб в страх ховалася робота.
А щоб крепчій їй дать “під зад”,
Горілки з перцем треба дать,
Якщо пече то зверху меду,
А потім пива, якщо треба.
Зазвичай треба, бо чім більш,
Усе нутро горить як піч.
І так і рветься до роботи,
Скоріш позбутися хлопоти.
Якщо ж просалиш з поза ранку,
Нутро горілкою і чарку,
То вдень від спеки та турботи,
Лице пашить як шкварка в роті,
І капають до долу сльози,
Горілкой зкроплені погрози,
Що аж забули вдома граблі,
Косилку, плуг в свій час і шаблі,
Затім зазвичай уже й милу,
Діток, батьків і Божу віру.
Отак й живем, що аж зігнулись,
Під тею шкваркою турботи,
З вогненной спрагою у роті,
Чи то від сала, чи від чарки,
Забуть роботу з поза ранку,
А ще лиш краще, вчора зранку,
А ще кращій із позавчора,
Щоб в ліс ховалася робота,
А ми лиш будем сторожить,
Щоб ранок гарний не згубить.
І як завжди із поза ранку,
На стіл із печі теплу шкварку,
Грінчак горілки від спекоти,
І де поділись ті турботи.
Отак і боремось в селі,
З вкраїнським салом на столі.
Господь блаженство дарував,
Одне лиш горе - мало дав!
Тому щодня із поза ранку,
Готують в селах сало й чарку,
Бо салом змащена робота,
Горілкой вигнана турбота.
Живе село уже із давна,
Не зрозуміло і подавно,
Чи то від вдалої роботи,
Чи то Господньої турботи,
Чи то від сала, шкварки й чарки,
Чи від Миколи і Наталки?
Одно лиш бо є зрозуміло,
В селі ще є могутня сила,
Бо там де зріється село,
Завжди є сало щей Ого!
А там де сало вже давно,
Ми знаєм точно є село.
Так ось чому вже так давно,
Два слова злилися в одно,
Село і сало як одно,
Крокують поряд вже давно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173976
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2010
Там, где ходят языки,
Места нету дружбе!
Друг, ты веришь языкам?
Что ж, быть может лучше…
Меньше другу твоему,
Объяснений , клятвы.
Разберись , услышь струну,
Музыки богатой.
Кто закажет, тем поют,
Всё о чём их просят.
Только друг не запоёт,
Никогда не бросит.
Дружба, что в ней за цена,
Что с неё возьмётся?..
Златом деньгами скупа,
Правдой заскребётся.
Друг сумеет помолчать,
Когда все смеются.
Друг сумеет отстоять
И когда дерутся…
Друг сумеет и простить,
Идеалов нету.
Друг поможет донести,
И твой крест по свету…
Друг подымет, побранив
Истинно, душевно.
Друг поможет устоять,
Если дело скверно….
В этом суть, а что у нас?..
Так как и обычно.
Почесали языки радостно привычно,
Понеслись и разнеслись
Их души напевы…
Устоит ли дружба в них?
В этом всё и дело!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173930
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.02.2010
Говорила мати ще малому сину,
Поучала знати його про життя.
Що на світі горе втратить Батьківщину,
А іще страшніше від батьків тепла
Говорила мати,- не вагайся сину
Прийми щиро серцем те що дав Господь
Полюби до болю свою Батьківщину
Заслужи на милість Батькову любов
Говорила мати: Що ти робиш сину?
Сивим вже волоссям сповнилось чоло
Що ж ти так нахабиш свою Батьківщину
Що ж ти так знепастив Батькову любов
Говорила мати на прощання сину:
Скільки зможу, буду молить Бога знов
Щоб залишив дім твій – нашу Батьківщину
Щоб простив Й зберіг нам, Він свою любов
Вже почиє мати та все линуть сину
З неба як молитва ті її слова
Не втрачай мій сину свою Батьківщину
Заслужи у Бога для її тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2010
Стає тепліше від однієї думки,
Не стримається цьому навіть сніг,
Без гніву вже морозу поцілунки,
Струмків весняних все прудкіший біг.
Теплом своїм розтопить серце кригу,
Пташиний спів розбудить почуття.
Весняні квіти з’являться з під снігу,
Одвічний гімн любові і життя!..
p/s Нехай Сонце пробудить
В душі почуття
Любімо!.. Кохаймо!..
Нестримно та ніжно!...
Життя знову б'ється!
Це Гімн! Це Весна!..
З щирими, світлими, весняними побажаннями Сергій Кріпак*.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173905
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.02.2010