Віктор Ох

Художники (V)

Підготував  декілька  нових  кліпів  серії  «Художники  України»  для  свого  циклу  "КАРТИНИ".  Пропоную  переглянути  перший  з  них  -
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=as8PzOx29O8[/youtube]


В  дитинстві    щось  малюють    всі.
Тому  художники  –  як  діти.
Бруд  повсякденності  з  душі
змивають,  світу  щоб  радіти.
Де  треба  –  радість  додають,
а  зле  й  нещире  видаляють.  
Обходять  лжу,  потворність,  лють,
одухотворене  лишають.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755574
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2017

Осінній етюд (V)

Вирішив  поповнити  свій  розділ  відеопоезії  кліпом  трирічнї  давності.  
Вірш  читає  сам  автор  тексту  і  кліпу  -  Олексій  Тичко.
Музика  -  Віктор  Охріменко.
---------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8FYkBnNBfA8[/youtube]


Не  вперше  осінь  пише  свій  етюд,
У  мене  знову  дежав’ю  торішнє.
Усі  тривоги  множаться,  ростуть,
Багрянцями  вкриваються  неспішно.

 
Зруйновано  до  тла  мій  Вавилон,
В  минуле  відійшли  літні  устої.
Тумани  наяву,  а  ніби  сон
Химери  там  і  дійсність  у  двобої.

 
Неначе  жовтим  снігом  замело,
Дощами  третя  вмилася  Пречиста.
Повільно  опускаюся  на  дно,
У  шелесті  дощу,  чи  може  листя.

 
З  осінньою  хандрою  сам  на  сам,
І  щоб  вона  мені  не  говорила,
Я  бачу  низько  стелиться  туман,
Тому  сумні:  думки,  слова  і  рима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755318
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2017

Світлана Моренець читає свої вірші (V)

Квіти,  світлини  і  вірші  –  Світлани  Моренець

В  цьому  відеоролику  Світлана  Моренець    читає  власні  вірші  -
"Черлений  місяць"
"Хто  режисер  людської  долі"
"Парк  втрачених  мрій"
 та  інші.

[youtube]https://youtu.be/W3VYOtmFQkk[/youtube]

Для  музичного  супроводу  кліпу  відеопоезії  взято  фонограму  незаспіваної  пісні  
 на  слова  Світлани  Моренець  «На  війну  пішов  мій  милий».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2017

Поетеса Патара Бачіа (V)

В  цьому  відеоролику  поетеса  Патара  Бачіа  читає  власні  вірші  -
[i]"Іще  один  рік…"
"Намалюй  мені"
"Генерали,  скажіть"
"От  уяви"
"O  tempora,  o  mores!"[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tRqrxUQW0LQ[/youtube]

Для  музичного  супроводу  кліпу  відеопоезії  взято  фонограму  незаспіваної  пісні  
на  вірш  Патари  «Я  покладу  на  музику  любов»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2017

Поет Олександр Печора (V)

Продовжую  експериментувати  в  створенні  кліпів-відеопоезій.  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9FmpJlTC0AU[/youtube]
Поет  Олександр  Печора  читає  власні  вірші-
[i]"Приємна  мова  вечорова…"
"Сім  хризантем"
"Оця  приречена  краса…"
"Щастя"
"Ще  не  пізно"
"Нема  перемоги  без  бою"[/i]
----------------------
Музичним  тлом  взято  фонограму  не  заспіваної  пісні  на  вірш  Олександра  Печори  «Не  цурайсь  родини,  брате»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2017

Село під горою (V)

Кліп  до    пісні  на  вірш  Олександра  Печори  гадаю,  можна  віднести  до  жанру  відеопоезії.  Адже  відеопоезія  -  це  комбінація  тексту  і  відео,  переклад  вірша  на  відеоязик.  Це  жанр,  в  якому  органічно  поєднуються  візуальний  ряд  і  поетичний  текст,  продекламований,  або  представлений  графічно.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LGmfIRaDsJA[/youtube]

Слова  –  Олександр  ПЕЧОРА

--------------------------
Село  під  горою  билинно  старою,
де  стрічкою  в’ється    в  долині  ріка,
пахучі  левади  приваблюють-бавлять  –
торкаються  серця!  І  біль  затиха.  

На  овиді  –  поле  родюче,  просторе,
гаї  заповідні…  А  простір  який!
Прадавні  тут  кручі  і  птаство  співуче,
й  гостинні  прарідні  мої  земляки.

І  дідові  вуси,  і  повагом  гуси  –  
усе  мені  миле,  усе  дороге.
І  спів  соловейка…  І  серденько  тенька.
Журливо-щасливе  село  трудове.

Чекає  і  кличе  село  мальовниче.
І  краще  на  світі  немає  ніде.
Тут  квіти  барвисті  й  калина  в  намисті  
стрічають  привітно.  І  сонце  цвіте!
-------------

А  ось  так  звучить  живе  виконання  пісні  -
[youtube]https://youtu.be/pkWwQzkjKgQ[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2017

Поет Юрген Пті (V)

Вже  не  раз  говорилося,  що  мультимедійність  надає  можливості  більш  широкого  сприймання  твору.  Пропоную  вашій  увазі  ролики  відеопоезій  Юргена  Пті.  Запропонував  йому  начитати  декілька  віршів  в  Скайпі.
Розумію,  що  низька  якість  зображення  і  непрофесійна  декламація,  а  ще  помилки  (через  хвилювання)  роблять  кліп  далеким  від  досконалості.  Проте  саме  через  ці  хиби  відеоролики  сприймаються,  як  документальні.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kwCtBhONRKk[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m02bSp6v-so[/youtube]

-------------------
Декілька  віршів  з  начитаного  Юргеном  Пті.

[b]Р  е  ц  е  п  т[/b]  
               [i]"У  времени  Есть  только  одно  
                         Главное  свойство  –  Оно  уходит."[/i]
                   (Кто-то)

Время  уходит,  вращаются  оси,
Все  приходящее  перетирая.
Но,  уходя,  оно  все  же  приносит
То,  что  по  глупости  не  принимаем.

Что,  по  неведенью,  кажется  прахом,
С  мукою  что  признаем  и  тоскою  –  
Ставшие  солью  судьбы  и  мукою.

И,  когда  времени  жернов  намелет
Этой  муки,  ну,  хотя  бы,  лукошко,
Только  тогда,  не  спеша  и  умело,
Можно  свой  хлеб  затевать  понемножку.

В  эту  муку,  в  достижений  опару,
Щедро  пролить  о  несбывшемся  слезы;
Благословляя  пришедшую  старость
Что-то  прочесть  из  излюбленной  прозы.

Тесто  такое  не  кажется  пресным,
А  чтоб  взошло,  то  вложить  туда  дрожжи
Бывшей  когда-то  прекрасной  как  песня
Собственной,  сморщенной  временем  рожи.

И  каравай  ноздреватого  хлеба,
Что  выпекался  душой  понемножку,
Чтобы  представить  бездонному  небу
Выставить,  теплым  еще,  на  окошко...
------------------

[b]    НЕПРАВДА[/b]
                                                                                                               [i]            Дочке[/i]

В  тихом  стойле  ночном  ослик  маму  спросил:
"Вот  работаешь  ты,  выбиваясь  из  сил,
Возишь  с  камнем  арбу,  возишь  бочку  с  водой,
А  погонщик  всегда  недоволен  тобой.
Ты  не  досыта  ешь,  тебя  палкою  бьют
И  упрямой  скотиною  люди  зовут.
Я  уже  подрастаю,
И  ждет  меня  кнут
Если  завтра  в  повозку  меня  запрягут?"
"Что  ты,  маленький,  –  мама  ему  говорит,
Посмотри,  видишь  –  месяц  на  небе  горит.
Вот  лишь  только  его  серебристым  лучам
Я  позволю  к  твоим  прикасаться  плечам!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744258
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.07.2017

Коронація

[b]Ярослав  Чорногуз[/b]
[color="#e01616"]  [b]Корона  Вінків  Сонетів  «Світло  кохання»[/b][/color]
Київ,  Конча  Озерна
2015-2017
[u]Ще  не  видане[/u]

[img]http://maysterni.com/uploads/12181244721045.jpg[/img]

Вперше  тут  на  своїй  сторінці  пишу  про  свої  враження  від  ще  не  виданої  книги.  Я  мав  честь  бути  одним  з  читачів  електронного  варіанта  книги  поета  Ярослава  Чорногуза.  Це  Корона  Вінків  Сонетів  «Світло  кохання».  Хіба  не  честь  бути  свідком  і  навіть  якимось  чином  доторкнутись  до  історичної  події  –  прочитати  перший(!)  україномовний  вінок  вінків  сонетів  написаний  в  строгій  класичній  формі.
Та  перш  за  все  треба  визначитись  з  термінологією  –  що  таке  «сонет»,  «вінок  сонетів»,  «вінок  вінків  сонетів»,  а  також  зробити  маленький  історичний  екскурс.
Отже,[b]  Соне́т[/b]  –    (італ.  sonetto  —  звучати)    це  14-рядковий  ліричний  вірш,  написаний  п’ятистопним  ямбом,  власне,  двох  чотиривіршів  (катренів)  з  перехресними  одноримними  римуваннями  та  двох  тривіршів  (терцетів)  з  усталеною  схемою  римування.
Строга  форма  сонета  передбачає,  що  кожен  сонет  має  мати  –  147  складів,  і  найскладніше  –  жодне  слово,  в  ідеалі,  навіть  розділові  сполучники  типу  «і»,  «а»,  «але»  і  т.д.  не  повинні  двічі  повторюватись  в  одному  і  тому  ж  сонеті.  
     Окрім  того,  в  сонеті  бажано  дотримуватись  ще  й  такої  композиційної  схеми:    8  перших  рядків  –  звучать  як  теза,    наступні  три  –  антитеза,  і  в  останніх  трьох  рядках  –  їх  синтез,  так  званий  «сонетний  замо́к».
Відомо,  що  автором  першого  в  світі  сонета  був  італійський  поет  Джакомо  да  Лентіні  який  належав  до  так  званої  «сицилійської»  поетичної  школи  і  творив  між  1215  і  1233  роками.  Пізніше  –  у  ХІV  –  ХV  століттях  сонет  був  широко  використаний  такими  відомими  поетами,  як  Франческо  Петрарка,  Торквато  Тассо,  Данте  Аліг’єрі  та  ін.  І  згодом  сонет  і  як  жанр,  і  як  строфічна  форма  набув  широкої  популярності  у  світовій  поезії.  
В  українській  літературі  перші  сонети,  як  вважають  дослідники,  з’явились  під  впливом  А.  Міцкевича.  Так,  у  1830  році  в  журналі  «Вестник  Европи»  №3  було  опубліковано  сонет  Міцкевича  «Аккерманські  степи».  У  тому  ж  році  з’явились  «Два  сонета  малороссийские»  О.  Шпигоцького,  які,  на  думку  А.  Шамрая,  становили  розширену  варіацію  сонета  А.  Міцкевича  «До  Лаури».
Трохи  пізніше  в  тій  же  італійській  поезії  з’явилась  складніша  групова  композиція  –  вінок  сонетів.
Вінок  Сонетів  називають  ще  «короною  сонетів»  –  від  італійського  corona  di  sonetti  ,  (англійською  –  Crown  of  sonnets).
Г.  П.  Кочур,  визначивши  структуру  вінка  сонетів  як  цикл  об’єднаних  тематично  і  композиційно  15  сонетів,  твердить,  що  правила,  за  якими  складається  ця  форма,  були  встановлені  в  Італії  наприкінці  ХVІІ  ст.,  відмітивши  при  цьому,  що  термін  «вінок  сонетів»  існував  уже  з  ХІІІ  ст.
[b]Вінок  сонетів[/b],  або  Корона  сонетів  –  це  складна  композиція,  що  утворюється  з  14  сонетів  (в  яких  перший  рядок  кожного  наступного  є  повторенням  останнього  рядка  попереднього  сонету)  і  завершується  п'ятнадцятим  (маґістралом,  ключем),  укладеним  послідовно  з  перших  рядків  усіх  попередніх  сонетів.  
Коли  поет  затиснутий  в  такому  прокрустовому  ложі  жорсткої  усталеної  форми,  тоді  дуже  важко  в  повній  мірі  відобразити  у  вірші  задумане.  Як  писав  німецький  поет  і  мистецтвознавець  Й.Р.  Бехер,  «вінок  сонетів  –  найвище  мистецтво  з  усього,  створеного  поезією,  смілива  спроба,  що  межує  з  формалістичною  потворністю…  В  жодній  іншій  поетичній  формі  винахідливість  не  відіграє  настільки  вирішальної  ролі,  як  у  вінку  сонетів…  У  вінку  сонетів  поетичний  принцип  досягає  вищої  дисципліни,  дух  закономірності  і  порядку  сам  знаходить  поетичне  втілення…  Тут  нероздільно  панує  художній  розум»
Різножанрові  вінки  сонетів    зустрічаються  у  багатьох  українських  поетів
Перші  цикли  сонетів  українською  мовою,  які  П.  К.  Волинський  називає  вінками  сонетів  з’явились  у  40‐х  роках  ХІХ  ст.  Автором  їх  став  Іван  Головацький  –  видавець  «Вінка  русинам  на  обжинки»,  де  цикли  «Торжество»  (1845)  і  «Семая  на  чужині  весна»  (1846)  й  були  опубліковані.  Ці  два  цикли  далекі  ще  від  тих  строгих  правил  канонічного  вінка  сонетів,  що  були  визначені  в  італійській  поезії  ХVІІ  ст.  Пройде  ще  кілька  десятиліть,  поки,  нарешті,  з’явиться  у  російській  поезії  переклад  Ф.Коршем  (у  1889  р.)  вінка  сонетів  Франце  Прешерна  і  невдовзі  після  цього  перекладу  з’являться  вінки  сонетів  В’ячеслава  Іванова  (1909),  Максиміліана  Волошина  (1909),  Валерія  Брюсова  (1910)  та  інших.
Перші  українські  вінки  сонетів  канонічні  за  формою  з’явились,  очевидно,  під  впливом  російських.  Цікаво,  що  місцем  їх  появи  був  Чернігів,  і  створені  вони  були  в  одному  році,  але  доля  у  цих  вінків,  як  і  у  їх  авторів,  була  різною.  В  одному  і  тому  ж  1918  році  написав  і  опублікував  свій  вінок  сонетів  у  «Літературно‐Науковому  Віснику»  Михайло  Жук.  Інший  вінок,  що  також  був  написаний  у  1918  році,  належав  чернігівському  поетові  Аркадію  Казці  і  мав  назву  «Аргонавти»,  з’явився  друком  лише  у  1989  році  –  через  60  років  після  трагічної  загибелі  його  автора.
Ще  складніша  форма  –  це  [b]Вінок  Вінків  Сонетів[/b]  (далі  скорочено  ВВС),  (або  Корона  Вінків,  або  Корона  Корон  Сонетів–  італійською  sonetti  corona  corone),  як  відомо,  довгий  час  існувала  лише  теоретично.  Теорію  цю  склав  засновник  російського  конструктивізму  Ілля  Сельвінський.  Магістралем  для  Вінка  Вінків  або  ж  «корони  корон  сонетів»  має  виступати  звичайний  вінок  сонетів.  А  результатом  стають  225  сонетів,  сплетених  від  основи.  Згодьмося,  праця  неабияка,  якщо  дійсно  витримувати  форму  та  ще  й  наповнювати  її  змістом.  Сам  Ілля  Сельвінський,  узявшись  за  перетворення  своєї  теорії  на  практику,  швидко  зупинився  і  був  тим  задоволений:  «Я  написав  було  декілька  сонетів,  та  вчасно  схаменувся.  Це  було  для  мене  щастям:  врешті  я,  безумовно,  з'їхав  би  з  глузду...»
ВВС  відома,  але  дуже  рідкісна  в  світовій  літературі  поетична  форма.  Написано  їх  в  межах  десятка.  Опубліковано  і  того  менше.  І  писати  складно,  і  читати  нелегко.
Цим  і  пояснюється  той  факт,  що  протягом  усього  ХХ  століття  корона  вінків  сонетів  була  свого  роду  поетичним  Еверестом,  вершиною,    яку  багато  хто,  але  безуспішно  намагалися  підкорити.  Деякі  літературознавці  навіть  стали  стверджувати,  що  корона  вінків  сонетів  -  чисто  теоретична  побудова,  і  відтворити  її  на  практиці  просто  неможливо.
М.В.  Сіробаба  в  своїй  монографії  повідомляє,  що  на  момент  її  написання  (2004р)  в  третьому  виданні  «Поетичного  словника»  В.Рагойші  подано  відомості  про  перші  слов’янські  ВВС:  це  «Апокаліпсис  душі»  білоруського  поета  Морозова  (був  надрукований  в  1991  р.)  та  С.Мінтаірова  (1994),  який  свій  ВВС  назвав  «діадемою  сонетів».
 Також  був  надрукований  ВВС  «Благовіст»  російського  поета  А.  Мартинова  (1999р).
В  цьому  ж  1999  р.  було  надруковано  ВВС  новосибірського  поета  Юрія  Гусєва.  (Його  робота  над  Вінком  Вінків  тривала  понад  25  років.)  Відомі  також  і  інші  російськомовні  ВВС  «Загоююй    біль,  синь  ясноокої  зірки»  поета  М  Віняцького  (2000),  ВВС  поетеси  С.Шах  (2003).  В  Інтернеті  я  ще  знайшов  повідомлення  про  Корону  Сонетів  "Мир"    Володимира  Васильєва(2009),  "Корону  венков  сонетов"  Аркадія  Алфьорова  (2010  г.).
В  2004  році  у  сумському  видавництві  «Слобожанщина»  виходить  друком  україномовний  твір  «Королівський  вінок  сонетів»  Юрія  Назаренка,  який  він  плів  15  років.  Його  твір  лірико-сатиричний,  публіцистичний.  Хоча  поет  назвав  свою  конструкцію  «королівським  вінком  сонетів»,  але  вона  не  є  класичним  ВВС.  Запропонована  поетом  архітектоніка  твору  відходить  від  канону,  бо  не  містить  у  своєму  складі  15  вінків  сонетів,  як  можна  було  сподіватися,  а  написана  за  принципом  великого  вінка  сонетів:  кожен  наступний  сонет  першим  своїм  рядком  має  останній  рядок  попереднього.  При  цьому  щочотирнадцятий  сонет  (від  1‐го  по  196‐й)  починається  й  закінчується  одним  і  тим  самим  рядком,  210‐й  сонет  завершується  рядком,  яким  починається  1‐й,  а  14  творів  великого  магістрала  (від  211‐го  по  224‐й)  складаються  з  перших  рядків  усіх  попередніх  сонетів.  Ключовий  магістрал  (225‐й  сонет)  увібрав  у  себе  перші  рядки  великого  магістрала,  а  вербальний  сонет,  що  є  останнім  (226‐м)  у  короні,  починається  останнім  рядком  ключового  магістрала,  а  закінчується  його  першим  рядком.
От  і  виходить,  що  Корона  Сонетів  «Світло  кохання»  Ярослава  Чорногуза  це,  насправді,    [b]перший  в  історії  української  поезії  твір,  написаний  в  формі  класичної  корони  сонетів.[/b]
Ярослав  Чорногуз  чітко  дотримався  всіх  жорстких  канонічних  правил  написання  Вінка  Вінків  Сонетів  в  цілому  і  кожного  з  225  сонетів  зокрема.
Якщо  Юрій  Назаренко  віддав  своєму  Королівському  вінку  сонетів  15  років  життя,  то  в    Ярослава  Чорногуза  на  чисте  написання  в  чорновому  варіанті  пішло  рік  і  два  місяці,  шліфування  -    щоб  не  було  повторів  -  ще  8  місяців,  загалом  трохи  більше  2-х  років.
При  прочитанні  рукопису  твору,  відмітив  про  себе,  що  дуже  доречними  є  передмова  до  книги  і  авторське  післяслово,  а  також  розлоге  і  глибоке  ґрунтовне    вступне  слово  Ігоря  Михайлина    для  підігрівання  зацікавленості,  занурення  в  жанр  рідкісний.  Справді,  читача  необхідно  було  підготувати,  розповісти  про  «правила  гри»,  підвести  його  з  відповідним  настроєм  до  унікального  мистецького    явища.
Просто  переказати  зміст  твору  Ярослава  Чорногуза  неможливо.  Але,  якщо  коротко  передати  враження,  то  Корону  Сонетів  «Світло  кохання»  можна  розглядати,  як  велику  поему,  що  складається  з  трьох  частин.  Перша  –  «Омана  кохання»  –  де  ліричний  герой  (поет)  закохується  в  поетесу,  яка  живе  в  далекій  країні  (І-VІІ  вінки).  Друга  –  «Прозріння»  (VІІІ-ІХ  вінки),  в  якій  він  переконується,  що  його  кохана  –  більше  плід  мрій  і  фантазій,  ідеалізована  муза,  яка  мало  чого  спільного  має  з  реальною  жінкою,  якою  є  в  житті.  Третя  частина  –  «Любов  справдешня»  –  розповідає  про  прозрівання  нашого  літературного    героя,  усвідомлення  ним  того,  що  романтика  любові  може  ховатися  в  звичайному  буденному  житті,  що  повсякденна  родинна  любов,  позначена  турботою  і  витримкою  є  найціннішим  скарбом.
Багато  наведено  прикладів  строф  сонетів  класиків  в  формі  епіграфів.  І  це  добре.  Це  наче  поетична  хрестоматія,  яка  проводить  асоціативний  зв'язок  поколінь  поетів.
Під  кожним  сонетом  стоїть  точний  час  (число,  місяць,  година,  хвилина)  і  місце  написання.  Завдяки  цьому  видно  динаміку  поетичної  думки  і  з’являється  відчуття  споглядання  творчого  процесу.  Також  твір  може  сприйматися,  як  поетичний  щоденник  літературного  героя.
------------------
Завжди,  коли  стоїш  перед  спорудою,  в  яку  вкладено  багато  людської  праці  і  часу,  переживаєш  шанобливий  захват,  вдячність  за  той  творчий  подвиг.  Так  і  цього  разу,  лише  коли  осмислюєш,  скільки  часу  терпіння,  вольових  і  творчих  зусиль  покладено  для  написання  Корони  Сонетів  –  грандіозного  за  масштабами  твору  –    вже  відчуваєш  повагу  за  труд.    А  коли  переконуєшся,  що  твір  написано  строго  в  рамках  певного  класичного  канону,  то  ще  й  захоплюєшся  майстерністю    митця.
Корону  Сонетів  читав  повільно  по  одному  вінку  сонетів  в  день.  Більше  не  можна,    бо  від  такої  концентрації  поетичного  кисню  паморочиться  в  голові.
Це  наче  в  картинній  галереї,    де  в  одному  залі  на  стінах  густо  навішані  шедеври,  і  від  того  що  густота  геніальності  на  один  метр  квадратний  зашкалює  –  ти  не  можеш  зосередитись  і  адекватно  оцінити  кожний  твір  (картину)  окремо.
Безумовно,  Корона  сонетів  «Світло  кохання»  –  це  справжнє  явище  в  нашій  літературі.
Це  своєрідна  гра  в  бісер.  Це,  за  великим  рахунком  –  чисте  мистецтво.
Це  школа,  яка  завжди  цінуватиметься,  бо  не  замінить  експериментальний  кострубатий  «авангард»  традиційну  поезію.
Поетична  праця  Ярослава  (Корона)  в  мене  також  засоціювалась  зі  стилем  «Гіперреалізм»  в  живопису.  Там  живописна  техніка  доведена  до  такої  досконалості,  що  картини  нагадують  фотографії.  Сонети  Ярослава  Чорногуза  теж  надзвичайно  детально,  майже  фотографічно    описують  найменші  порухи  і  найтонші  нюанси  переживань,  емоцій,  почуттів,  думок.  Подібно  нектару,  вірші  ллються  з  вуст  поета,  наповнюючи  своїм  світлом  і  красою  мови.  Наче  сама  душа  оформлена  в  рамки  рим,  співзвуч  букв,  звуків  і  мелодійність  рядків.  
В  цьому  творі  Ярослава  вражає  не  лише  титанічний  труд  автора.  В  ньому  присутні  всі  ті  якості,  які  роблять  ліричний  твір  справжньою  поезією.  Тут  знайдемо  і  блиск  слова,  і  гармонію  сенсу,  і  енергію  думки.  Тут  ми  можемо  зазирнути  не  лише  у  внутрішній  світ  літературного  героя,  а  й  в  єство  самого  автора.
На  завершення  пропоную  лише  один  з  225-и  сонетів.  Але  це  «ключ  ключів»,  або  Магістрал  Магістралів.
------------------------------------------

МАГІСТРАЛ  МАГІСТРАЛІВ
                                   ХV-й

[i]  Світи  мені,  любове  осяйна,  
 Весну  життя  даруй  душі,  Богине,  
 І  музику,  де  плаче  глибина,
 Тонкого  болю  ронячи  перлини.

 Люблю  тебе,  небесная  й  земна,
 У  пречудову  та  похмуру  днину,
 Леліє  сни  чарівні  таїна,
 Умлівши  в  горизонту  ясній  сині!

 Це  –  наслання  з  диявольських  куліс,  
 Коли  полуда  очі  закриває,  
 Омани  серця  непролазний  ліс?..)

 Веди  вперед,  за  межі  небокраю,
 Імлу  прониже  ніжний  сонця  спис  –  
 Його  кохання  світло  окриляє.[/i]
=====================


       17.07.17
     На  фото  Ярослав  Чорногуз

P.S.  Кому  цікаво,  пропоную  літературу  по  темі  ВВС.

М.В.  Сіробаба  «Королівський  вінок  сонетів,  як  новітня  поетична  форма».
Марія  ЯКУБОВСЬКА,  СВІТОВІ  ТРАДИЦІЇ  У  СТВОРЕННІ  ВІНКІВ  СОНЕТІВ  В  УКРАЇНСЬКІЙ  ПОЕЗІЇ
http://storage.library.opu.ua/online/periodic/a-4(41)2014/20.pdf
ЯКУБОВСЬКА  Марія  Георгіївна  –  Дисертація  «ВІНОК  СОНЕТІВ  В  УКРАЇНСЬКІЙ  ПОЕЗІЇ  ГЕНЕЗИС  ТА  ІСТОРІЯ  РОЗВИТКУ
http://dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/4025/1/Yakubovska%2B.PDF
Данило  Кубай  «Щодо  формалізму  і  ман’яків»
https://danylo-kubai.dreamwidth.org/78400.html

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2017

Дівчина з веслом (V)

Хто  тільки  не  надихАвся  темою  знаменитого  совіцького  стандарту  -  "дівчина  з  веслом".  Я  теж  вже  давно  написав  про  це  вірш,    також  була  і  авторська  пісня  на  той  текст.  А  це  ще  й  повернувся  до  нього  в  жанрі  відеопоезії.
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BZsAuf5XN-A[/youtube]

В  широтах  забамбулених  совком
стояли  й  веселили  нас  скульптури:
«Шахтар»,  «Доярка»,  «Дівчина  з  веслом»  –
шедеври  пролетарської  культури.
Дебела  дівчина  велично  зирить  вдаль.
Придуркуватість  легка  на  обличчі.
Веслом  відгонить  смуток  і  печаль?
Веслом  долає  всякі  протиріччя?
«Для  чого  їй  весло?»  –  питаєш  ти.  -
Для  нападу,  для  самооборони?
Куди  збиралась  краля  з  ним  підти  –
в  бутік  чи  на  веслярські  перегони?
Чому  весло,  а  не,  скажімо,  смолоскип,
як  в  пОдруги  –  у  статуї  Свободи?
Чи  те  весло  взялась  постерегти
бой-френду,  поки  п’є  він  «Пиво-Води»?
Чому  не  оголила  вона  грудь,
як  інвалідка  та  –  Венера  із  Мілоса?
В  веслі  чи  в  чім  її  жіноча  суть?
Чому  в  «мужскіх»  трусах?  Чому  не  боса?"
Аж  раптом  зрозумів!  Мені  дійшло!!
Ця  дівчина  кохає  і  страждає!
«Гребіть  ви  звідси!  Нате  вам  весло!»  –
всім  виглядом  своїм  нас  закликає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741711
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.07.2017

Залишилась лише любов (V)

Слова  і  виконання  -  Ярослава  Чорногуза  
Звукозапис  -  Олександра  Салицького  
-----------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PtrGzwXarz8[/youtube]

Я  був  –  немов  суцільна  рана  –
Так  розпач  душу  розпоров.
Та  в  ній  навік,  моя  кохана,
Залишилась  лише  любов.

За  хмари  зсунувся  подалі
Розпуки  час  в  осінній  схов.
Минули  дні  тяжкі  печалі  –  
Залишилась  лише  любов.

Нехай  це  сталось  не  одразу,
Та  біль  у  серці  охолов.
Забулись  лайки  і  образи,
Залишилась  лише  любов.

Хай  лицар  я  не  без  догани,
Знов  квіти  в  твій  несу  альков  –
Усе  забулося  погане  –
Залишилась  лише  любов.

Хоч  гордий,  на  коліна  стану,
Життя  нове  будуймо  знов.
У  нім  навіки,  до  остану
Залишилась  лише  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2017

О, КРАЮ МІЙ (V)

Слова  -  Надії  Козак
Виконання  -  Ярослава  Чорногуза
Звукозапис  -  Олександра  Салицького
Відео  -  Олексія  Тичка
---------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XrrAsv5s9bg[/youtube]

О,  краю  мій,  ти  у  віках  неволі,  –
З  вінком  терновим  над  сумним  чолом.
Історія  ж  бо  йде  по  давнім  колі  –
Пливе    старим  Дунаєм  і  Дніпром...

А  що  там  світ!?  Він  у  лукавій  позі          
Все  прагне  розігнати  смути  дим.
Розхристана  на  рідному  порозі
Моя  Вкраїна  –  дорогий  калим.

Ми  –  ласий  шмат  чужинцю-супостату,      
І  здобич  у  зажерливих  очах!
Тож  не  даваймо  ми  себе  цькувати
Й  ділити  наші  береги  Збруча!

Не  допустім,  щоби  жила  облуда,
бо  як  же  на  дорогу  вірну  стать.
Нехай  же  мудрість  у  пригоді    буде,
Щоб  відродилась  віковічна  рать.

Хай    коні  шаленіють  від  галопу!  –
Не  личить  нам  і  мученицький    хрест.
Лише  тоді  обійме  нас  Європа.  
Й  засяє  наш  праруський  Еверест!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740898
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.07.2017

Скінцівки (V)

             (відеопоезія)  
--------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XeossuCMxAI[/youtube]

Індивідуум  космічний
(хоч  і  смертний)  кожен  з  нас!
Лиш  амеба  живе  вічно  
без  фантазій,  без  прикрас.

Кажуть,  ніби  перед  смертю
від  початку  й  до  кінця
в  думці  миттю  пронесеться,
як  в  слайд-шоу,  все  життя.

Між  народженням  і  смертю
ми  блукаєм  навмання  –
підбираємо  моменти
для  загробного  життя.

Лузером  не  слід  вважати
хворого,  слабого.
Починаєм  всі  вмирати  
з  дитинства  самого.

Ми  в  молодості  зи́римо  далеко  –
герої  ми,  ми  напівбо́ги,  ми  боги́!
А  в  старості  шукаєм  щось  в  аптеках  –
від  болю  в  серці  чи  від  хрускоту  ноги.

Старий  чи  хворий  хоче  жити,
страшиться  прірви  небуття,
бо  н  е  м  о  ж  л  и  в  о  уявити
кінець  реального  життя.

Хіба  прийшли  в  цей  світ  для  насолод?
Хай  справа  буде,  а  не  замисел  лоскоче!
Над  смертю  перемога  і  бісквітний  торт
недовговічні,  як  краса  дівоча…

Смерть  –  це  хвороба  неминуча.
Вона  ж  і  ліки  –  від  змагань,
від  поривань  мирських  безглуздих,
від  честолюбства  і  жадань.

Якщо  в  горщок  сходИть  не  вдасться  –
це  втрата  всяких  сподівань
і  думка:  «Смерть  –  то  не  нещастя,
а  лиш  припинення  страждань».

Вона  –  припинення  інерцій
польоту  нашого  життя.
Даремно  боїмось  ми  смерті.
Вона  приємна  і  легка.

Що  помремо  –  для  нас  не  ново!
Та  дат  не  знають  віщуни.
І  на  питання  «Чи  готові?»  –
Ми  гаркнем  дружно:  «Так!  Завжди!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740584
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.07.2017

Маски (V)

         (відеопоезія)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-ejdC8xADFg[/youtube]
-----------------------------
«Весь  світ  театр!»  –  Шекспір  сказав,  –  «  А  ми  актори!»
То  ж  кожен  грає  якусь  роль  своїм  лицем.
Якщо  зустрінеться  тобі  в  житті  потвора  –
Не  бійся!  Може  ти  зустрівся  з  мудрецем.

Одягнеш  маску  –  й  ти  не  ти  –  хтось  зовсім  інший.
Не  той  характер  навіть,  а  не  тільки  вид.  
Мудрішим,  старшим  станеш,  наче,  чи  добрішим.
Втішайся  виглядом  цим  доки  не  обрид.

Помре  начальник  –  одягни  личину  суму  .
Приїде  теща  –  штучну  пику  «Радий  я!»  .
Екзаменатору  змайструй  портретом  ду́му.
Зобразить  все  фізіономія  твоя.

В  людині  маска  нові  грані  розкриває.
За  машкарою  може  критись  світлий  лик.
Обличчя  іноді  до  маски  приростає,
І  може  стати  із  нікчеми  чарівник.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740445
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2017

ВОРОЖБИТКО МОЯ ЛАСКАВА (V)

Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0CyQCMkF8dE[/youtube]


Усміхається  ген  далина,
Мов  до  світла  ворота  відкрила,
Тиха  пісня  мені  долина
І  свої  розпросторює  крила.

ПРИСПІВ:

Ти  –  любов  моя,  ти  –  печаль,
Ти  –  веселка  ясна  над  гаями,
Піднімає  хмара  вуаль,
Знову  сонце  –  між  нами,  над  нами.

О  світи  мені  знову,  світи,
Наче  мрія  –  у  вись  тополину,
Я  до  тебе  в  далекі  світи
Мов  лелека,  полину,  полину.

Приспів.

Я  спущуся  з  твоєї  гори,
Прийде  нічка,  пахуча,  мов  кава,
Ув  обіймах,  кохана,  гори,
Ворожбитко  моя  ласкава.

Приспів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2017

Пейзажі (V)

Зараз,  коли  захопився  ідеєю  відеопоезії  повернувся  до  деяких  віршів  попередніх  циклів.  В  циклі  "Пейзажі"  представлено  спроби  безсюжетного  опису  живої  природи  чи  штучно  створеного  середовища.  Головною  задачею  було,  не  стільки  художнє  зображення  тієї  чи  іншої  декорації,  скільки  [i]фіксація  моменту  певного  настрою.[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2WE471Bpn4E[/youtube]
---------------------------------
       [b]Пейзажі[/b]

[i]У  відповідь  –  мовчання[/i]

Дерев  печальних  темні  силуети,
Птахів  безшумнокрилих  перельоти,
Гірських  хребтів  химеристий  декор,
В  червоних  скелях  таємничі  гроти,
Один  із  них  нагадує  собор,
Розмитий  контур  місяця  вгорі,
Кудлаті  хмари  в  неба  фіолеті  –
Усе  навкруг  довершеністю  дише,
Все  це́  до  серця  припада  мені:
–  Хто  сотворив  казкову  цю  красу?
У  відповідь    мені  лунає  тиша.
Мовчання  –  краща  відповідь  дурлу́.
--------------------

[i]Кульбаба [/i]

Кульбаба  курчатами  в  лузі  жовтіє.
Квочечці-сонечку  тихо  радіє.
Потім  ввіб’ється  у  біленький  пух
і  розлетиться    по  вітру  навкруг.
--------------------

[i]Жайвір
[/i]
Дзвоником  весело  жайвір  дзвенить
і  звеселяє  небесну  блакить.
Вічність  дрімає  у  тихій  траві.
Жайвора  дзвін  не  розбудить  її.
--------------------

[i]Ставок[/i]

Не  створював  о́бразів  нових  ставок.
лише́  віддзеркалював:  
дію  і  спокій,
дерева  і  хмари,  людей  і  качок.
І  все  це  тому,  що  ставок  був  глибокий.
--------------------

[i]Латаття[/i]

Зірки  латаття  розпустило.
Горять  вони  сліпучо-біло,
божественно-велично  на  воді.
Тут  космос  теплої  заплави.
І  поміж    білими  зірками
кометами  проносяться  вужі.
--------------------

[i]Пара  коней[/i]

Розімліло  парує  земля.
Розлилась  над  рікою  імла.
Акварельно  розмита  верба.    
Пара  коней  у  травах  гуля.
--------------------

[i]Дорога  розкисла[/i]

Дорога  розкисла.
Вздовж  неї  тужливі  тополі.
І,  я́к  на  папері  перо,
так  слід  вантажівка  якась  залишила,
комусь  щоб,  можливо,  доставить  добро.
--------------------

[i]Вогні[/i]

Одні
нічні
вогні
в  пітьмі  
німі,
самі.
--------------------

[i]Довгих  зимніх  ночей  ліхтарі[/i]

Довгих  зимніх  ночей  ліхтарі.
Рухи  тіней  в  чужому  вікні.
Там  за  вікнами  люди  в  теплі.
Мабуть,  згадують  літнії  дні.
--------------------

[i]В  місті  все  є[/i]

В  місті  все  є  –  круговерть,  штовханина,
шум,  загазованість,  кіптява,  чад.
В  місті  –  мураха  ти,  а  не  людина.  
В  місті  можливостей  вічний  парад.
Світяться  вікна  в  будинку  навпроти.
Що  там  у  кого  –  падіння  чи  злет?
Там  розслабляються  після  роботи
злодій,  трудяга,  а  може  й  поет…
--------------------

[i]В  метро[/i]

В  метро  –  одні  додому,
інші  з  дому.
Коли  вони  працюють  –  
невідомо!
--------------------

[i]Розкрутка[/i]

Міські  етажерки  бетонні
крутять  асфальту  наждак.
На  них  там  розкладені  долі
предметів,  людей  і  собак.
Вони  всі    «розкрутки»    бажали,
тому  все  і  вертиться  так.
Зітре  їх  на  порох  з  роками  
міського  асфальту  наждак.
---------------

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738090
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.06.2017

Портрети (V)

В  циклі  «Портрети»  свого  часу  я  намагався  одною-двома  строфами  змалювати  не  стільки  зовнішність  людини,  скільки  її  життєвий  шлях,  долю.  Як  правило,  відштовхувався  думками  від  якогось  випадкового  фото  в  газеті,  журналі,  інтернеті.
Зараз,  коли  захопився  ідеєю  відеопоезії  повернувся  до  деяких  віршів  того  циклу.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5kYbc4dX8Qg[/youtube]

1
Іде  собі  дядько

Іде  собі  дядько  до  власної  «тачки».
Дістав  дорогу  сигарету  із  пачки.
Колись  він  про  «тачку»  таку  лише  мріяв.
Колись  кучерявий  був.    Зараз  –  лисіє.
Тепер  з  черевцем.  Обважнів.  Споважнів.
Нема  вже  насичених  радісних  днів.
Здоров’я  було  і  веселі  жінки.
Усіх  їх  колись  вдовольняв  залюбки.
Був  спорт,  молодецтво,  гулянки,  пісні…
Тепе́р  лише  сте́нокардії  нічні.
Іде  собі  дядько  до  власної  «тачки».
Пожбурив  зі  злом  сигарет  цілу  пачку.
-----------------
2
Іде  собі  жінка

Іде  собі  жінка.  Вона  ще  щось  хоче.
Можливо,  ще  мріє  про  пристрасні  ночі.
Стидається  трішечки  зморшок  своїх.
А  ще  –  повноти.  А  ще  –  набряку  ніг.
А  ще  –  зафарбованої  сивини  
і  зменшення  пружності  нижче  спини.
Уже  в  неї  збулися  всі  сподівання  –
кар’єра,  свій  дім  і  дітей  щебетання.
Та  має  надію  на  ще  щось  таке…
На  щось  небуденне,  яскраве,  палке.
Можливо,  ще  мріє  про  пристрасні  ночі.
Іде  собі  жінка.  Вона  ще  щось  хоче…
-----------------
3
Сумна  й  сама

Сумна  й  сама    сидить  вона  в  човні.
В  воді  затоки  спалахів  вогні.
У  схиленій  дівочій  голові
мигтять    думки  її,  як  брижі  на  воді
-----------------
4
У  човнику  двоє

У  човнику  двоє  –  лиш  він  і  вона.
Навкруг  них  є  гори,  дерева  й  вода.
 У  небі  пташки  і  комариків  рій.
Та  час  існування  у  кожного  свій.
-----------------
5
Вуста  шептали

Вуста  шептали  обціловані  дівочі
якісь  слова  прості  й  солодкі,  мов  в  раю.
Здалось  в  цю  мить  –  
на  все  відкрились  очі.
Тоді  й  промовив  він  схвильовано:  «Люблю».
-----------------
6
СИДЯТЬ  І  ЧЕКАЮТЬ

СИДЯТЬ    таланти  в  барі  за  столом.
ЧЕКАЮТЬ,  коли  хтось  їх  віднайде.
Щоб  не  нудиться  -  бавляться  пивком.
А  час  собі  БІЖИТЬ,  ПЛИВЕ,  ІДЕ.
-----------------
7
рамка

Татуювання    на  стегні  вона
зробила,  щоб  дивилися  на  неї.
Тепер,  як  рамка  графіки  чиєїсь,
мистецтво  є,  а  розуму  нема.
-----------------
8
с-трах

Їй  дійсність  увірвалась  під  спідницю,
ЗаплУтала  в  обІцянок  словах.
Та  поки  прУжні  в  молодИці    ще  сідниці
Свій  страх  вона  ховає  в  "трах".
-----------------
9
"Жінк"

Чомусь  супроводжує  глобалізацію
збочено-хтива  «голубалізація».
Кругом  рекламують  манірних  дядьків.
й  нахабних,  прокурених,  грубих  «жінків».
-----------------
10
Діти  сонця

Служба  і  кар’єра,  пізній  шлюб  і  втома…
Тож  чи  випадкова  лишня  хромосома?
Даунят  не  кожен  визнає  своїми.
Лишні  й  нестандартні  вони  теж,  як  всі  ми!
-----------------
11
бомж

В  свої    останні  дні
Він  опинивсь  на  дні.
Він    не  чекав  від  долі,
Що  буде  повзать  долі.
-----------------
12
Гітарист

Натхненно  й  самовіддано
він  на  гітарі  гра
фламенко    піренейське
і  циганський  «ну-да-най»,
а  ще  американський    джаз…
Ці  звуки,  як  слова.
Не  говори  нічого  гітарист,  а  тільки  грай.
-----------------
13
Джазмени

Із  контрабасів,  кларнетів  і  труб    
Негрів  стареньких  з  носами  широкими
Так  і  пульсує  ритмічно  синко́пами
Їх  чорне  життя  і  джазменівський    труд
-----------------
14
Старий  прокинувся  живим

–  Ох,  важко  доживать  старим!—
кістлява  діду  шепотіла  фразу.
Старий  прокинувся  живим.
Зборов  він  смерть  вночі  і  цього  разу.

======================

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737574
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 13.06.2017

Ти обійми Велику Україну (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HzFgHP2Y_sE[/youtube]
Вирішив  виставити  нову  роботу  "Студії  ОХ"  -  кліп  відеопоезії.
Вірші  Юрія  Малого  (він  же  -  Юрген  Пті)  читає  автор.

------------------------------------
             Плач  об  Иловайске
     Коркой  боль  никогда  не  затянется,  
     Ни  зимой,  ни  рассветом  майским…
     Все  идет  колонна,  все  тянется  
     Убиенных  под  Иловайском.

И  на  голову  гения  серости
Пусть  прольется  адова  сера.
Стань  синонимом  лживой  мерзости
«Слово  русского  офицера»!

                                                                                   ***
                                                                           Киборги

                                                           Эх,  отважные  гладиаторы,  
                                                           С  русской  мразью  единоборцы!
                                                           Отправляли  их  к  божьей  их  матери,  
                                                           Отправляли  их  к  нашему  черту…

                                                                 А  когда  диспетчерской  вышки
                                                                 Догорела  стальная  свечка,  
                                                                 Вы  оттуда  богами  вышли  
                                                                 И  героями  стали  навечно.

                                                                                   ***
         Бойцам  Иловайска  и  всем  бойцам  АТО

Нехай  вас  кулі  оминають
Усупереч  усім  балістикам.
І  вороги  нехай  тікають,
Як  ті  стерв'ятники  від  блискавки.

Нехай  вас,  кращих,  бережуть
Господь  та  ваші  отамани.
Хай  зрада  омине  ваш  путь,
Любов  загоїть  ваші  рани.

Тепер,  коли  здається,  що
Примхлива  відступа  удача  –
Ви  не  здаєтесь  ні  за  що,
А  ми  в  вас  віримо  без  плачу.

А  Перемогу  принесете,
І  Правда  стане  скрізь,  як  звичай  –
До  щастя  Неньку  поведете
З  своїм  усміхненим  обличчям.

                                                                           ***
В    День  Независимости

Високе    небо,  вільне,  чисте,  синє!
В  цей  День,  в  єдину  гордовиту  мить
Ти    обійми  велику  Україну,
Пролий  на  золото  ланів  святу  блакить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736577
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.06.2017

Поезія захована в природі

[i][b]
Ярослав  Чорногуз[/b][/i]
[b]"Велесів  гай"[/b]
Київ  -7521
(2013)
[u]Друкарня  «Літера-Друк»[/u]

     Все  активніше  в  наш  час    в  навчальному  процесі,  в  мистецькій  діяльності,  в  індустрії  розваг,  в  техніці,  в  наукових  дослідженнях  використовується  мультимедійний  підхід  –  тобто  комбінування  різних  форм  представлення  інформації.  Подумав  про  це  коли  вперше  з  великим  задоволенням    переглядав  книгу  «Велесів  гай»,  люб’язно  презентовану  мені  автором  –  Ярославом  Чорногузом.  
       Розкішна  поліграфія  на    крейдованому  папері.  На  кожному  розвороті  зліва  кольорове  фото,  справа  вірш  –  всього  70  віршів  і  70  світлин.  Книга  «Велесів  гай»  –  це  своєрідний  альбом  з  пейзажною  лірикою  і  фотопейзажами  одного  автора-універсала.  Ярослав  Чорногуз  постає  перед  читачем  не  лише  як  поет,  а  ще  й  як  фотохудожник.  Текст  і  світлина  доповнюють  і  підсилюють  враження,  візуалізують  мистецький  матеріал,  бо  активізують  різні    сенсорні  канали,  що    забезпечує  одночасне    сприйняття    інформації    декількома  органами    чуття.
     На  авторських  світлинах  –    Конча  Озерна  (частина  Кончі  Заспи)  –  заповідні  місця,  які  подобаються  автору,  куточки  в  яких  він  відпочиває  тілом  і  душею,  природа,  яка  надихає  його.  Саме  тут  йому  найкраще  пишеться.
   [i]Знов  за  тиждень  од  міста  я  хворий,
   І  набравшись  бацил  і  біди,
   Чимскоріш  чимчикую  сюди,
   У  природній  оцей  санаторій.[/i]
         «Санаторій  людства»  (с.25)*
Але  і  на  заповідні  території  поступово  насувається  людська  жадібність  –  земля  під  Києвом  коштує  дорого,  тому  є  бажаючі  на  ній  урвати  куш.  Поет  проти  того,  щоб  природу  нівечили  всілякі    нувориші.  Йому  болить  те,  що  ця  первозданна  розкіш  може  зникнути,  а  натомість  з’явиться  лялькова  квазі-краса  ландшафтних  дизайнерів  елітних  дач.

   [i]Наче  вкопані,  стали  дуби,  
   Загойдались  на  вітрові  крони,  
   Мов  готуючись  до  боротьби  
   За  останній  рубіж  оборони.  [/i]

   [i]Підмиває  коріння  вода  
   І  гілля  похилилося  низько.  
   Та  вода  –  то  іще  не  біда  –  
   Бензопили  ревуть  уже  близько.[/i]
«Перед  стратою»  (с.45)

     Альбом  складається  з  чотирьох  розділів  присвячених  порам  року:  «Весна,  «Літо»,  «Осінь»  «Зима».  В  них  представлено  найрізноманітніші  емоції,  відчуття  і  почуття,  викликані  природою.  Зустрінемо  і  запахи,  і  роздуми,  і  пейзажі.
   [i]Запах  літа  в  квартирі  міській  -
   Грає  вітер  щемливі  гами,
   Залетів  пух  тополі  легкий  -
   Потягнуло  в  кватирку  лугами.

   О  до  них  би  полинуть  якби!
   Вже  малює  уява  картини  -
   Розвіваються  коси  верби,
   Думка  птахом  до  озера  лине...[/i]
«Запах  літа»  (с.33)
-------------------------
   [i]Щось  міняється  тихо  в  житті  –
   Про  минуле,  прийдешнє  подумай…
   Павутинка  невидима  суму
   У  гіллі  затремтіла  густім.[/i]
«Осінні  роздуми»  (с.55)
-----------------
   [i]Думок  мережку  солодко-гірких
   Плете  зима  з-під  білої  вуалі,
   І  падає  нечутно  цукор-сніг,
   Бадьорий  сніг  із  присмаком  печалі.[/i]
«Зимовий  пейзаж»  (с.127)

     Поезія  –  це  насамперед  емоція,  втілена  в  досконалій  структурі.  Якнайточніше  передати  словом  свою  емоцію  читачеві  (вважай,  викликати  в  нього  таку  саму  емоцію)  –  це  головне  завдання,  яке  має  усвідомлювати  кожен  справжній  поет.  І  Ярослав  з  цим  завданням  справляється.
   [i]Краю  мій  обітований,
   Ви  -  пресвітлії  гаї,
   Я  до  вас  прийшов,  кохані,  
   Рани  гоїти  свої.[/i]

   [i]Тихо  голову  схилити
   Другу-дубу  на  плече,
   Хай  мені  тієї  ж  миті
   Сила  в  серце  потече.[/i]
«Лікарня  природи»(с.35)

     Можливо,  справді  –  поезія  це  мемуаристика  душі,  слайди  емоцій.  Буде  емоція,  буде  свій  особливий  погляд  на,  здавалось  би,  буденні  речі  –  буде  й  поезія.  При  відсутності  емоції  чи  вміння  втілити  її  словами  –  поезії  не  буде.  Це  наче  тіло  без  душі.  А  тіло  без  душі  –  мертве.  Тому  й  лягають  легко  на  музику  просякнуті  душевністю  вірші,  як,  наприклад,  такий:
 [i]  Сяє  золотом  лагідний  вечір,
   Десь  витає  зажура  легка,
   Ляже  вітру  пестлива  рука
   На  берізки  оголені  плечі.[/i]
 «Танго  берези»  (с.89)
(Дивись  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425650
)
     Не  дарма  кажуть,  що  особливий  заповідник  природи  розмістився  у  поезії.  Природа  як  "словник  почуттів"  найбільш  інтенсивно  і  винахідливо  використовується  саме  у  поетичному  слові,  яке  порівняно  з  прозою  завжди  виявляє  підвищену  схильність  до  образної  думки,  іншомовності.  Властива  поезії  емоційна  напруга    у  поєднанні  з  лаконізмом,  вимагає  заміни  розгорнутих  описів  тропами**.
   [i]Де  стихає  докучливий  галас,
   Де  усипаний  золотом  хмиз,  
   Там  поезія  десь  заховалась
   Між  оголених  ніжних  беріз.[/i]
(с.99)
     Поезія  для  Ярослава  не  просто  забавка  чи  розвага.  Вона  знаряддя  для  пізнання  світу,  спосіб  душевного  самовиявлення.  Поетове  бажання  усамітнитися  на  природі,  трансформується  в  поезію,  а  потім  вихлюпується  на  сторінки  поетичних  збірок,  однією  з  яких  і  є  «Велесів  гай».
-------------------------
             Євмен  Бардаков

   10.06.2016

На  фото  титулка  книги  і  розворот  сторінок  138-139.

*  –  В  дужках  номер  сторінки  з  книги  «Велесів  гай»
**  –  Троп  (грец.  τρόπος  —  «зворот»)  —  слово,  вживане  в  переносному  значенні  для  характеристики  будь-якого  явища  за  допомогою  вторинних  смислових  значень,  актуалізації  його  «внутрішньої  форми»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736493
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.06.2017

Скриня розмальована на радість

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mO5u--qqQTk[/youtube]
-------------------------
Кацапська  наволоч    нас  завжди  зневажала,
нав’язувала  нам  свій  «рускій  мір»,  
голодоморами  і  війнами  вбивала,
провадила  злоякісний  відбір.

Війна  йде  вісімсот  і  ще  три  роки,
відтоді,  як  прийшла  до    нас  орда.
Усіх  Мсти-славів  кинуто    під  дошки.
з-під  них  не  мста  тепер  –  терпимість  погляда.

Надмірну    українську    толерантність
потрібно  вбити  і  покласти  в  гроб
чи  в  скриню  розмальовану  на  радість,
і  закопать  –  не  вибралася  щоб.

Свою  я  скриню  розписом  прикрашу,  
малюнками  рослин,  тварин,  птахів.  
Трудом  оздоблю  рідну  землю  нашу…
А  ще  кістками  й  черепами  ворогів!

---------------------------------
[i]В  1223  році    в  донецьких  степах  на  річці  Калці  князі  Київської  Русі  Мстислав  Старий  (Київ),  Мстислав  Удатний  (Галич),  Мстислав  Святославович  (Чернігів)  намагалися  зупинити  нашестя  орди.  Хитрістю  ординцям  вдалося  влаштувати  пастку.  Князям  запропонували  здатися  пообіцявши,  що  «не  проллється  жодна  крапля  крові».  Орда  відсвяткувала  свою  перемогу,  постеливши  колоди  та  дошки  на  лежачих  руських  князів.  Формально  обіцянку  було  виконано.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2017

Пори року (V)

[i](поетичні  мініатюри)[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=i4rUzegW7iQ[/youtube]
--------------------
[color="#1327c2"]Зима[/color]
Дерева  чорні,  чорні  ріки  і  поля
хтось  білими  зненацька  поробив.
Будинки  ж  білі  й  хмари  почорнив  –
у  негатив  перетворила  все  зима.
-----------
Здається  хвилі  заморозились  морські  –
такі  із  снігу  надуло́  горби́.
Як  щогли  затонулих  кораблів,
ялин  стирчать  з  заметів  стовбури́.
-----------
Від  холоду  сосни  на  вітрі    тремтять.
Навіть  тіні  в  них  сині.
Спалахують  цятки  в  повітрі  –
це,  мабуть,  повітряний  іній.

[color="#ed3e09"]Весна[/color]
Весняний  теплий  промінь  ще  не  встиг,
як  слід  достатньо  все  кругом  зігріти.
В  затінених  місцях  лежить  ще  сніг.
Та  він  якийсь  старий  вже,  целюлітний.
-----------
Травневий  дощ  збиває  з  яблунь  цвіт,
зволожить  землю  і  прикрасить  білим.
І  радості  й  печалі  млосний  гніт
напоїть  душу  спокоєм  тужливим.
-----------
Мене  все  важче  здивувати.
але  дивуюсь  сам  собі  –
мене  ще  здатні  хвилювати
ці  перші  квіти  весняні.

[color="#09ed59"]Літо[/color]
Небо,  як  велике  око,  дивиться  на  квіти.
Із  його  зіниці  –  сонця  –  світло  м’яко  ллється.
Дощ  накрапує  сльозами,  а  земля  сміється.  
Радісний  кінець  в  весни,  бо  почнеться  літо.
-----------
Я  милуюсь  барвами  лугів,
квітами  яскравих  кольорів.
Може  щось  гарніше  в  світі  є,
та  мене  влаштовує  і  це.
-----------
Літо.  Рибалка.  Ставок.  Поплавок.
Треба  б  позбутись  домашніх  думок.
Та  брижами  ходять  думки  по  воді
про  тих  хто  зали́шився  вдома  сидіть.

[color="#ff3c00"]Осінь[/color]
Червоні  дуби  і  оранжеві  клени,
жовта  береза  й  зелена  сосна,  
сині  хмарини  в  блакитному  небі  –
в  осінньому  лісі  райдуга  гра.
-----------
Облітає  листя
з  дуба  і  тополі.
Переміна  місця  –
переміна  долі
-----------
З  дерев  повільно  листя  опада.
Золота́ва  і  врочиста  ту́га.
Лавка  у  парку  стоїть  одна.
Посиді́ти  б  на  тій  лавці  з  другом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733769
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.05.2017

Мелодія на вірш автора Тамари Васильєвої :: Вальс дощу

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cltD_02H3Uk[/youtube]
----------------------

Плакав    дощ,    плакав    рясно    і    тихо
В    день    осінній    у    сірій    імлі.
У    сльозах    була    радість    і    втіха,
І    були    в    них    печалі    й    жалі.

На    гостини    його    запросила    –
Ніжно    плечі    мої    обнімав.
Стала    я    йому    люба    і    мила,
Він    сльозами    мене    цілував.

Я    не    знаю,    чиї    були    краплі…
На    моїх    прасамотніх    вустах.
Не    солоні    –    солодкі    і    теплі.
Дощ    осінній    з’явивсь    неспроста…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2017

Відеопоезія

       [color="#ff0000"]Вирішив  на  своїй  сторінці  відкрити  ще  один  цикл  –  «Відеопоезія».  Можете,  шановне  панство,  зайти  і  подивитись.  Представлені  в  ньому  кліпи  були  до  цього  в  інших  розділах.  
     Відеопоезія  –  це  поезія  у  відеоформі,  де  поєднуються  відеомистецтво  із  мистецтвом  слова.  Започаткувався  жанр  відеопоезії  з  того  часу,  як  з’явилося  кіно,  хоча  називали  ті  творчі  експерименти  по-різному.  Але  лише  останнім  часом  відеопоезія  починає  серйозно  заявляти  про  себе,  як  про  новий  жанровий  різновид.  Набирають  силу  цілий  ряд  фестивалів  і  конкурсів  відеопоезії.  
 Хтось  вважає  відеопоезією  статично  начитаний  автором  або  актором  на  камеру  вірш  (голова,  що  говорить).
 Хтось  голос  ховає  за  кадр  і  експериментує  більш  чи  менш  талановито  з  візуалізацією  тексту.
 Хтось  віддає  перевагу  звуковому,  музичному  оформленню,  картинці,  а  текст  вірша  подає  лише  субтитрами.
 Деякі  медіапоезії  використовують  мову  жестів,  рухів,  хтось  наполягає  на  їх  портретному,  а  хтось  на  друкарському  аспектах.
 Професійні  кіношники  схиляються  до  того,  що  першочерговим  має  бути  зображення,  професійна  робота  знімальної  групи,  яскравий  сюжет  і  режисерський  авторський  погляд  на  літературний  твір.
Жанр  відеопоезії  ще  остаточно  не  склався  і  тому  простір  для  трактування  його  досить  великий.
Пробуйте  свої  сили  і  в  цьому  жанрі!

     В.О.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732994
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.05.2017

Мамай-3 (V)

[i](З  циклу  «Мамаї»)[/i]
Кліпи  серії  "Мамаї"  -  Студія  ОХ
   (частина  третя)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l79e8NfnJb0[/youtube]
---------------------------------

Оковитої  чарчина
дуже  схожа  на  життя  –
обпече    немов  жарина
чи  зігріє  до  пуття.

Із  нічого  ми  з’явились    
перетворимось  в  ніщо.
Знадобились  де  родились  –
веселімося  будь-що!

Смерть–життя  –  це  вдих  і  видих.
Сила–швидкість  –  добрий  кінь.
Воля  –  зброя  справедливих.
Мудрість  –  неба  височінь.

«Оселедець»,    довгі  вуса…
милий  оку  виднокрай…
Низько  я  тобі  вклонюся,  
славний  лицарю  Мамай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732192
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.05.2017

Мамай-2 (V)

[i](З  циклу  «Мамаї»)[/i]

Кліпи  серії  "Мамаї"  -  Студія  ОХ
   (частина  друга)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FgKl676-Ky4[/youtube]
---------------------------

Прапор,  спис,  пістоль,  рушниця,
шапка,  чарка,  сагайдак  
і  ріжок-порохівниця  -
от  і  все  що  мав  козак.

Козаку,  коли  воює,
треба  шаблю,  стріли,  лук.  
Та  коли  він    медитує    
кобзу  лиш  бере  до  рук.

 
Не  клади  далеко  зброю  
і  коня  не  відпускай,
врозумляй  нас,  наш  герою,
мужній  лицарю,  Мамай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731471
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 02.05.2017

Мамай-1 (V)

[i](З  циклу  «Мамаї»)[/i]

Кліпи  серії  "Мамаї"  -  Студія  ОХ
   (частина  перша)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eH_M7aV9We0[/youtube]
---------------

Часто  в  хаті  українській  
був  зображений  Мамай.
Cлавний  оберіг  дідівський
захищав  наш  рідний  край.

Кожне  з  тисячі  зображень  -
це  завжди  оригінал,
кожне  –  символ  мрій  і  вражень,
сили  духу  ідеал.    

Мандрівник,  філософ  мудрий,
він  гультяй  і  жартівник,
славний  воїн,  лицар,  будда*,
бандурист  і  чарівник.
-----------------

   *Будда  —людина,  що  досягла  пробудження    і  вийшла  з  кола  страждань.                  Дослівно  з  санскриту  «пробуджений».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731219
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 30.04.2017

Серед руїн замку (V)

Кліпи  серії  "Замки  України"  -  Студія  ОХ
   (частина  п'ята)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vx6fYzQ_PjI[/youtube]
Руїни  замку  чи  кістки  мерця,
позбавлені  святого  поховання,
наснажують  і  вченого,  й  митця
на  осягання  чи  переживання.

Серед  руїн  напівзабутих  місць,
де  у  проломах  стін  гуляє  вітер,
ще  відчувається  –  колишня  міць
і  уявляється  в’язь  літописних  літер.  

У  кришиві  давно  упалих    днів  
прадавня  слава  хмуро  проглядає.
Забутий  досвід    розруйнованих  світів
ходити  нас  по  колу  прирікає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729341
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2017

СИНОЧКИ, ВЕРНІТЬСЯ ЖИВИМИ ! (V)

       (пісня)
Слова  –  Світлана  Моренець
Кліп  -  Студія  ОХ
========================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Cuq7ziYxyiQ[/youtube]

Кружляє  сніг,  мете  до  підвіконня,
і  ніч  безкрайня  тягнеться,  як  сум...
В  полоні  у  безжального  безсоння
холоне  серце  від  тривожних  дум.
До  сина  всі  думки  мої  прикуті  –
він  на  війні  о  цій  лихій  порі  –
і  перед  образами  на  покутті
молюся  до  ранкової  зорі.

Приспів:

Всі  молитви́  прошепочу
за  тебе,  найдорожчий  мій.
Від  хвилювань  я  не  втечу,
бо  знаю:  був  жорстокий  бій.
–  Мій  Боже,  кулі  відведи,
щоб  біль  синочків  не  зморив!
І  захисти  всіх  од  біди,
тих,  хто  собою  нас  прикрив!

Але  повзе  колючими  голками
до  серденька  біди  передчуття...
Прославившись  орлами-вояками,
б'єтеся  ви  до  самозабуття.
І  страх  в  азарті  бою  відступає...
Свистять  осколки,    мов  осиний  рій...
Та  раптом  душу  струмом  пробиває:
–  Чи  щось  з  тобою  сталось,  сину  мій?!

Приспів:

Я  горлицею  полечу
над  степом,  понад  кручею.
Підбитим  птахом  закричу
над  раною  болючою!
Тебе  до  серця  пригорну,
страждання  заберу  собі,
невідворотне  відверну,
не  кину  я  тебе  в  журбі,
рідненький    мій!..

Синочки!  Нині  ви  в  боях,
та  ждуть  вас  в  селах  і  містах.
Благаю!  Будьте  всі  живі
на  славу  нашої  землі!
Щоби  не  плакати  вдові,
і  не  сиві́ти  матерям,
на  зло  здурманеній  москві
і  вбивцям-виродкам-"царям",  –

ЖИВІТЬ,  СИНИ    МОЇ!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728383
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.04.2017

Будинок, за́мок, хата чи кімната (V)

Кліпи  серії  "Замки  України"  -  Студія  ОХ
   (частина  четверта)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A7zaqR8zuvA[/youtube]
---------------------------

Щасливий  той,  хто  має  власний  Дім  –
будинок,  за́мок,  хату  чи  кімнату  –
і  відчуває  його  прихистком  своїм,
де  затишок  не  створений  за  плату.

Не  треба  золота,  коштовних  пам’ято́к,
химерних  примх  дизайнерського    раю.  
Достатньо  теплої  розмови  чи  книжок,
простої    їжі  чи  смачного  чаю.

Щоб  душу  зігрівав  маленький  світ  –
звучала  тихо  музика  знайома,
в  вазонах  квіти,  а  на  кріслі  кіт,
та  головне,  щоби  були  всі  вдома.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726618
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2017

ДУМА (V)

Слова  –  Юрій  Малий
Виконує  –  Володя  Охріменко
----------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HnwZOY3GJQ8[/youtube]
         
                                                                                                                                           (  Максиму)

                                       [color="#ab2b2b"]  –  ТИ  ЧОМУ  СУМНИЙ,  КОЗАЧЕ?
                                           ЧОМУ  КОБЗА  ТВОЯ  ПЛАЧЕ?
                                           ЗАІРЖАВІЛА  ШАБЛЮКА?
                                           ЗАГУБИЛАСЬ,  МОЖЕ,  ЛЮЛЬКА?
                                           ЧИ  ПАПАХУ  ПРОГУЛЯВ?
                                           СИВИЙ  КОНИК    ЗАКУЛЬГАВ?
                                           ЧИ  ПЛАЧУ  ТВОГО  ПРИЧИНА
                                             ТА  ПРИМХЛИВАЯ    ДІВЧИНА?

                                       
                                     –      ПОМИЛЯЄШСЯ,  МІЙ  БРАТЕ  –
                                           КОНЯ  МОЖНА  ПІДКУВАТИ,
                                           ШАБЛЮ  ЗНОВУ  НАГОСТРИТИ,
                                           ДІВКУ  ВПЕРТУ  ТА  Й  ПРОВЧИТИ.
                                           АЛЕ  ГІРКО,    ДРУЖЕ-БРАТЕ,
                                           ПРО  СТАРШИНИ    ЗРАДУ    ЗНАТИ.  
                                           ЩО  ЗНЕВАЖИЛО    КОЗАЦТВО,
                                           І    ЗВИТЯГУ,    КРОВ    І    БРАТСТВО,
                                           ЩО  БРУДНИМИ    ЯЗИКАМИ
                                           ЯТРЯТЬ    ЧЕСНІ    БРАТСЬКІ      РАНИ!

                                         –  БОГ    ЇХ    ПОКАРАЄ,    БРАТЕ!
                                           І  НЕ    ДОВГО    ВЖЕ    ЧЕКАТИ…
                                               [/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2017

Бісер зоряних стежин

[b][i]Любов  Ігнатова[/i][/b]
[b]«На  перехресті  зоряних  стежин»  [/b]
Видавництво  «Інтер  Парк»
[u]Лубни  -2016[/u]


----------------------------
     В  наш  час  суцільної  комп’ютеризації,  зазвичай,  друковані  книги  ентузіасти  оцифровують  і  викладають  в  мережу.  Тож  не  зовсім  характерною  в  епоху  Інтернету  є  зворотня  ситуація.  
     Поет  Любов  Ігнатова  свої  вірші  набирає  на  компі  і  виставляє  на  сайті  Клуб  Поезії.  Та  от  за  підтримки  небайдужих  до  її  таланту  людей,  зрештою,  наважилась  перенести  свій  поетичний  доробок    зі  світової  паутини  в  звичний  друкований  формат.
     З  великим  задоволенням  брав  до  рук  поки  що  першу  поетичну  книжку  Любові  Ігнатової  «На  перехресті  зоряних  стежин»,  яку  вона  люб’язно  мені  презентувала.
       Відмітив  про  себе,  що  авторка  своєю  творчістю  не  замахується  на  широкі  узагальнення,    типізацію  чи  систематизацію.  Вона  не  повчає,  не  видає  порад  чи  рецептів.  Вона  не  прагне  здивувати,  епатувати*  чи  приголомшити.  Ми  й  так  в  наш  час  пересичені  подіями  і  «сенсаціями».  Теле-  і  радіо-канали  весь  час  нас  намагаються  «вражати»  і  шокувати.  І  тому  приємно  було,  заглиблюючись  в  поезію  Любові  Ігнатової,  відчувати  наче  перебуваєш  в  затишному,  тихому  і  спокійному  селі,  в  якому  живуть  скромні  і  мудрі  люди.  Читаючи  збірку,  подумалось,  що  кожна  поетична  строфа  в  ній    це  наче  бісеринка.  Бісеринки  ці  є  більш  і  менш  яскраві,  різні  за  формою  чи  розміром,  відшліфовані  або  шорсткі.  Але  всі  разом  складають  чудове  художнє  полотно.  Кожен  з  восьми  тематичних  розділів  книжки  –  це  наче  новий  колір  і  тому,  можна  сказати,  жанрова  палітра  поета  досить  широка.
     Наведу  нижче  назви  всіх  розділів  і  поетичні  строфи,  які  найбільш  запам’ятались.
     В  першому  найоб’ємнішому  розділі  –  [b]«Я  метелик    у  твоїх  долонях»[/b]  –  представлено  лірику  кохання,  де  кожен  вірш  вимальовує  якусь  іншу  грань,  якийсь  новий  відтінок  цього  почуття.
Очікування,  сподівання  любові:
     [i]Я    віднайду    тебе    в    піснях    ранкових    сонця,
     Що    жайвором    бринять    у    небесах,
     В    дощу    краплинці    на    моїй    долонці,
     В    посріблених    пташиних    голосах.[/i]
«Я  віднайду  тебе»  (стор.11)**
----------
Про  пошуки  кохання:
   [i]  Я    тебе    віднайшла    серед    сотень    прощальних    побачень,
     Серед    тисячі    кроків    ,мільйонів    холодних    ночей;
     Я    відчула    тебе    у    безмежжі    брехливих    тлумачень,
     Серед    безлічі    крил...і    ще    більше    безкрилих    плечей...[/i]
«Я  тебе  віднайшла…»(стор.21)
----------
Ще  про  окриленість:
       [i]Ми    сиділи    в    небес    на    карнизі,
       Розмовляли    здебільше    очима    ...
       Шкодували,    що    ті,    що    ізнизу
       Позбулися    вже    крил    за    плечима    ...[/i]
«Ми  зустрілися  …»(стор.20)
----------
Тиха,    щира,  тепла  любов:
   [i]  Я    двері    відімкну    своїм    ключем,
     Тихенько    прослизну    в    твої    обійми...
     Промовлю,    що    промокла    під    дощем,
     Давай    дивитись    комедійні    фільми![/i]
«Я  двері  відімкну  своїм  ключем»  (стор.7)
----------
Турбота:
     [i]Сідай  до  столу!  Ти  ж  такий  голодний...
     А  краще  -  змий  утому  із  лиця...
     А  за  вікном  сховався  день  холодний,
     Гарячу  ніч  повівши  до  вінця...[/i]
«Ти  все-таки  прийшов»  (стор.6)
----------
Жертовність:
     [i]Я  -  метелик  у  твоїх  долонях.
     Прилетіла  в  зиму  так  невчасно...
     Хочеш-залиши  на  підвіконні,
     І  дивись,  як  я  тихенько  згасну.[/i]
 «Я-метелик  у  твоїх  долонях…»  (стор.4)
----------
Захват  кохання
   [i]  Якщо  це  не  кохання,  то  чому
     Повітря  мало,  як  тебе  стрічаю,
     В  очах  твоïх  без  спротиву  тону,
     Відроджуюсь  -  вмираю  -  воскресаю?[/i]
«Якщо  це  не  кохання  то  чому»  (стор.27)
----------
Еротика:
     Ми    день    змішаєм    з    подихом    нестримним,
     Тіла    станцюють    первісний    вогонь...
     Зоріють    очі    тим    святим    безримним,
     Як    в    предків    наших    сяяли    либонь.
«Ми  візьмем  сьогодні  лікарняний»  (стор.6)
----------
Почуття  глибокої  сердечної  прихильності:  
   [i]  Коли    на    сході    запалає    день,    
     Зцілуй    росинки    на    моїх    долонях,    
     Збери    з    волосся    залишки    пісень,    
     Наспіваних    шаленістю    безсоння..[/i]
«Світанкове»  (стор.37)
----------
Романтичність:
   [i]  Намалюй  мені  сонячний  ранок:
     Щоби  дихала  парою  кава,
     І  на  двох  розпашілий  сніданок,
     І  розмова  затишно-цікава.[/i]
«Намалюй  мені  ранок…»(стор.13)
----------
Нерішучість,  сумніви:
     [i]Я  тебе  шила  життя  свого  ниткою  -
     Кожен  стібок,  кожен  шов  осягла...
     Серце  тремтіло  зів'ялою  квіткою  -
     Вишити  поруч  себе  не  змогла...[/i]
«Я  тебе  вишила»  (стор.14)
----------
Розарування  любовні
   [i]  Я  не  плачу  ...лиш  кусаю  губи  
     У  смерканні  занімілих  слів  ...
     Ти  -моя  терпка  осіння  згуба,
     А  був  принцем  із  дівочих  снів  ...[/i]
«Я  не  плачу»  (стор.23)
----------

В  розділі  другому  –  [b]«Подалі  від  людської  суєти»[/b]  –  зібрано  пейзажну  лірику.  

Ось  смачний  пейзаж  осені,  яка:
   [i]  Шовком    оздоблює    хмарам    хустини,
     Росяні    перли    в    намисто    збира’  ,
     Пензлем    кудлатим    розписує    днини
     І    хризантемить-айстрить    у    дворах    ...
     Міряє    простір    і    час    журавлями
     І    капелюшить    грибами    ліси,
     Яблуко-грушні    наводить    рум'яна
     Скрізь    у    садах,    для    смачноï    краси.[/i]
«Осінь–майстриня»  (стор.55)
----------
А  ще  спобались  мені  такі  пейзажні  метафори:
   [i]  «Небо  з  обвітреними  губами»[/i]
(стор.17)

     [i]«Вже  прощається  літо  серпнем,
     сівши  в  осені  електричку…»[/i]
(стор.18)
----------

 [i]      У    землю    небо    блискавицями    вростає,
     Корінням    космосу    до    глибини    душі...    
     Вусатий    дощ    бреде    з-за    небокраю    
     У    старовиннім    сірім    кунтуші.[/i]
«Музика  без  слів»  (стор.68)
--------
В  віршах  Любові  Ігнатової  через  опис  природи  зображуються  ще  й  різні  людські  переживання  і  настрої.  
Наприклад,  кохання:
     [i]Слова  давно,  розірваним  намистом,
     Сховалися  серед  шовкових  трав;
     В  цю  літню  ніч,  шалену  і  пречисту,
     Мене  ти,  ніби  тайну,  розгадав...[/i]    
«Літня  ніч»  (стор.48)
----------
В  третьому  розділі  –[b]  «Якого  ми  роду-племені»[/b]  –  розміщено  громадянську  лірику.
Про  особливості  сьогодення:
     [i]Кохання    по    інтернету,
     Спілкування    по    телефону-
     Це    нашого    часу    прикмети,
     Придумані    нами    закони.[/i]
«Прикмети  нашого  часу»  (стор.83)
----------
Про  «історичну  правду»:  
   [i]  Шукати    правду    нині    -    моветон.
     Історія    -    одвічна    куртизанка:
     Лиш    тридцять    срібних    -    і    вона    коханка    
     Того,    хто    нині    посідає    трон...    [/i]
«Сучасним  літописцям»    (стор.81)

Четвертий  розділ  –  [b]«Дивна  жінка  з  очима  осені»[/b]  –  містить  в  собі  поезію  з  присмаком  гіркоти  про  різні  жіночі  долі.  
Про  невідворотність    рокованого  некрасовського  стереотипу  сильної  і  крепкої  «женщини»:
   [i]  А  так  хочеться  їй  кохати,
     І  ловити  дощі  в  долоні...
     Але  знову  горять  хати...
     Але  знову  біжать  коні...[/i]
«Сильна  жінка»  (стор.97)
----------
 Про  сучасних  Роксолан:
       [i]Де    ти    тепер,    сучасна    Роксолано?
       В    якім    гаремі?    У    якім    краю?
       Чи    зваблюєш    ти    танцями    султана?
       В    борделі    губиш    молодість    свою?[/i]
«Де  ти  тепер,  сучасна  Роксолано?»  (стор.91)
----------
Про  колгоспних  пенсіонерок:
     [i]Моя  сусідка,  вже  старенька  бабця,
     Життя  поклала  на  вівтар  села...
     Тепер  он  шкутильгає  в  старих  капцях-
     На  но́ві  заробити  не  змогла...[/i]
«Моя  сусідка»  (стор.92)
----------
Про  старість,  бідність
     [i]Зітхає  вкотре  жінка  в  магазині-
     Ну  чим  же  їй  порадувать  малечу?
     Свята  іще  тривають  аж  до  нині,
     А  в  неї  лиш  нужда  лягла  на  плечі...[/i]
«Бувають  все-таки  дива  у  святки»  (стор.94)
----------
П’ятий    розділ  збірки  Любові  Ігнатової  «На  перехресті  зоряних  стежин»  називається  –  [b]«Спинилась  ніч…»[/b].  Він  про  сни  і  сновидіння,  про  марення,  страхи  і  химери,  про  випадкові  думки  і  підсвідоме.  
Про  безсоння:
   [i]  Я  вдивляюсь  в  квартет  нулів
     електронного  циферблату:
     щось  магічне  є  в  зміні  днів
     і  в  двокрапковім  піцикато…[/i]
«Зимова  ніч»  (стор118)
----------
Медиація,  творчість:
     [i]Ранок.  Я.  І  чашка  чаю.
     І  годинник  на  стіні.
     Відсторонено  вивчаю
     Відблиск  сонця  на  вікні.
………………..
     Чай.  Ковток.  Блокнот  і  ручка.
     Напівтиші  кашемір.
     Випала  з  душі  колючка
     Но́вим  віршем  на  папір  ...[/i]
«Просто  вірш»  (стор116)
----------
Про  потребу  писати:
     [i]Не  дай  мені  в  себе  сховатися  знову....  
     Не  дай  відректися  надовго  від  віршів...  
     Ти  ж  знаєш:    страшним  є  несказане  слово,  
     Та  Муза,  розп'ята  мовчанням,  -  ще  гірше...[/i]
«Поговори  зі  мною»  (стор124)
----------
Про  творчість:
     [i]Безліч  нерозпізнаних  галактик…
     Безліч  нерозтрачених  питань…
     І  паперу  невеличкий  клаптик  –
     пристань  моїх  мрій  і  сподівань.[/i]
«Моє  безсоння»  (стор125)
----------
Просто  дуже  милий  вірш-фентезі:

 [i]    –Продається  весна  на  ниточці!  
       Ось  купіть  собі,  люба  жіночко!  
       У  квітчастій  блакитній  свиточці,  
       І  легесенька,  як  пір'їночка...[/i]
«Я  купила  весну  на  ниточці»  (стор131)

Шостий  розділ  –  [b]«Кульбабкам»[/b]  –  присвячено  дітям.  Разом  з  колисковими  це  чи  не  найяскравіша  барва  цієї  поетичної  збірки.
Заімпонував  мені  такий  віршик:
   [i]  Кошенятко  -  ніжності  клубочок,
     Пригорнулось  до  мойого  серця;
     І  тихенько  щось  собі  муркоче,
     Мружить  очі  -  сонячні  озерця.
     Я  йому  читать  хотіла  казку,
     А  воно  усілося  на  книжку:
     -  Краще  вже  відріж  мені  ковбаску,
     Чи  вполюй  зі  мною  сіру  мишку![/i]
«Кошенятко»  (стор132).  
Це  не  просто  дитячий  віршик,  мені  бачиться,  що  це  ще  й  своєрідна    притча  про  співвідношення  матеріального  і  ідеального  (духовного),  як  фундаментальна  проблема  філософії  та  можливі  шляхи  її  вирішення.  '  :)  '
----------
До  сьомого  розділу  –  [b]«Мого  дитинства  пройдені  стежини»[/b]  –  відібрано  вірші  про  найтепліші  і  найглибші  спогади.
Про  своє  село:
     [i]Моє  рідне  село-  світ  дитинства  чарівний,
     Де  тополі  до  неба,  де  безкрая  ріка.  
     Кожен  спогад  про  тебе  такий  неймовірний,  
     Кожна  думка  про  тебе  солодка  й  гірка.[/i]
«Моє  рідне  село»  (стор148)
----------

Про  батьків:
     Моï  батьки  давно  вже  посивіли,
     Та  в  ïх  очах  -  мого  дитинства  світ  ...
     І  яблука  ...такі  щемливо-спілі
     В  саду,  де  цілував  ïх  весноцвіт  ...
«Мої  батьки»  (стор150)
Це  вірш,  на  який  я  не  втримався,  щоб  не  написати  музику  ще  три  роки  тому:
https://www.youtube.com/watch?v=kRXTqoraZBg

Восьмий    розділ  –  [b]«Жартівливі  вірші»[/b]  –  віддано  традиційному  жанру  народної  віршованої  гуморески.
----------

Чи  потребує  поезія  пояснення,  критичного  аналізу,  коментування.  Швидше  за  все  –  ні.  Тому  просто  беріть  і  читайте  її.

===========================

     Євмен  Бардаков
                                                       13.03.2017

-----------------
*  -  Епатаж—  продуманий  скандальний  вибрик  або  зухвала,  шокуюча  поведінка,  що  суперечить  прийнятим  в  суспільстві  правовим,  моральним,  соціальним  і  іншим  нормам.  
**  –  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724410
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2017

Хтось за́мки після себе залишає (V)

Кліпи  серії  "Замки  України"  -  Студія  ОХ
         (частина  третя)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IrprFG5mv8o[/youtube]

-----------------------
Ніщо  безслідно  ніби  не  зникає.
Вдається  наслідити  на  віку.
Хтось  за́мки  після  себе  залишає,
а  хтось  залишить  слід  води  в  піску.    
Яким  ти  хочеш  бачить  власний  замок?
Як  виглядатиме    твій  особистий  слід?
Чим      виправдати  наше  існування,
І  перед  ким  нам  слід  тримати  звіт?
Що  вартісніше  –  книга  з  віршуванням
чи  таємниця  древніх  пірамід?..
Чомусь  ми  не  цікавимся  питанням  –
що  залишає  після  себе  квітки  цвіт?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017

Замки України (V)

Кліпи  серії  "Замки  України"  -  Студія  ОХ
   (частина  друга)
[youtube]https://youtu.be/RTEkOc8mp50[/youtube]
---------------------------------

Десь  в  пам’яті  танцює  на  балу
і  бенкетує  не  одне  сторіччя  
колишня  слава.  Маєм  чималу
підбірку  доказів  про    блиск  середньовіччя.
Щось  залишилось  навіть  дотепер:
в  оздобі  пишній  меблі,  двері,  зали,
ажурні  флюгери  і  над  порталом  герб,
мости  підйомні,  сходи  і  підвали,
бійниці,  парапети  і  зубці,  
рови  з  водою,  вежі,  товсті  стіни,
Стоять  на  чатах  привиди  бійців…
Тепер  охороняють  лиш  руїни…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722408
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 09.03.2017

Ми йдемо в бій Донецькими степами (V)

Слова  -  Олег  Чорногуз
Кліп  -  "Студія  ОХ"
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PswditLWM2Q[/youtube]

А  тут  пісню  виконує  –  Ярослав  Чорногуз
https://www.youtube.com/watch?v=F3297WfJ_DM
--------------------------
Йдемо  у  бій  донецькими  степами,
Горить  в    багрянці  рідний  виднокрай.
Великий  Луг  і  дух  козацький  з  нами,
У  вирвах  «градів»  наш  козацький  край.
 
Орда  прийшла  і    нашу  землю  вкрила
Для  них  і  нас,  мабуть,  останній  час:
Але  стоїть  на  смерть  Савур-могила,  
Й  звитяги  предків  знову  кличуть  нас.
 
Тому  до  бою,  рідні  українці,
Тому  до  бою  всі  з  останніх  сил:
Вже  не  вина,  а  крові  в  нас  по  вінця,
І  незлічених  вирв,  як  тих  могил.
 
 В  останній  бій  нас  кличе  Батьківщина  
Сьогодні    честь  і  гідність  на  кону.
Ми  переможем,  з  нами  Україна,
Захистимо  ми  матір  і  жону!  
 
В  цей  грізний  час  москаль  прийшов  ордою,
На  нашу  землю  і  до  наших  нив.
Та  він  забув,  що  знов    заплатить  кров’ю
Як  вже  не  раз  в  історії  платив!
 
Один  в  нас  вихід  і  одна  дорога  -
Вступити  в  бій  і  знищити  орду!
За  нами  правда,  честь  і  перемога,
За  нами  свято  в  майовім  саду!
 
І  ми  йдемо  донецькими  степами,  
Щоб  жити  вільно  –  на  своїй  землі.    
І  дух  степів  козацьких  диха  з  нами,  
І  дух  незламності  на  рідному  чолі!
 
Душа  ж  горить  в  смертельному  двобої,
На  обрії  двоглавий,  цей  мутант
Тому  ,  брати  й  сусіди  всі  до  бою
Щоб  не  дійшов    до  вас  цей  окупант!

---------------

Дорогі  сусіди  з  Заходу,  Півдня  і  Півночі:  поляки,  чехи,  словаки,  угорці,  румуни,  молдавани,  білоруси,  литовці,  латиші,  естонці.  Ми,  українці,  звертаємося  до  усіх  Вас.  До  створення  Союзу  рівноправних  сусідів.  У  цей  грізний  для  усіх  нас  історичний  час      вирішується,  мабуть,  і  всіх  нас  наша  спільна  доля.  На  колишній  землі  Московії  –  землі  адропофагів  і  самоїдів  (  за  Геродотом)  знову  прокинувся  ненаситний  ген  ординця-завойовника.  Загарбницький  дух  кличе  цю  ординську  нечисть  до  чергових    завоювань  чужих  земель.  Сьогодні  на  кону  Велика  Україна  –  праматір  першого  Європейського  Союзу  часів  Ярослава  Мудрого  і  перша  колиска  Православ’я  на  нашій  древній,  княжій  землі,  як  і    на  сусідніх  землях.  Перед      вирішальним  двобоєм  ординець  вдався  до    своїх  традиційних  інтриг  і  всесвітньої  брехні  через  свої  ЗМІ:  він  поєднав  свою  войовничість  і  ненависть  із  зовнішніми  і  внутрішніми  колаборантами,  претендентами  на  крісла  васалів,  аби  знищити  Україну,  як  державу  і  на  черговий    тимчасовий  престол  Малоросії,  (як  це  уже  не  раз  відбувалося  у  нашій  історії)  посадити    наших  перевертнів,  квіслінгів  і  яничарів  та  знищити  не  тільки  нашу  державу,  нашу  націю,  нашу  мову,    нашу  віру,  нашу  історію,  наші  звичаї,  наші  традиції,  а  й  вибити  з  нас  наш  козацький  дух  –  вічний  дух,  як  вогонь  наших  сердець,  дух  вільної  людини.  Не  раба.  Чого  ніяк  не  можуть  зрозуміти    московіти  -  вічні  раби  своїх  князів  і  царів  і  свого  накраденого    у  сусідніх  народів  „отєчєчтва”.

                                                                           Олег  Чорногуз                                                                        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017

Замки із піску (V)

Кліпи  серії  "Замки  України"  -  Студія  ОХ
       (частина  перша)
[youtube]https://youtu.be/6MbVmsd5zrE[/youtube]
----------------------------------

«Хата́м  коло  садків  вишневих    –  мир!
Війна    –  палацам,  за́мкам  і  фортецям!».
Нам  –  мешканцям  недорогих    квартир  –
цей  древній  заклик  припада  до  серця.
 
Хто  прокидається  щоранку  по  дзвінку  –
маєток  не  придбає  із  зарплати.  
Палац  з  повітря,  замок  із  піску,
напружившись,  ще  зможем    збудувати.

Палац  піщаний  знищать  краплі  дощові.
Зруйнує  будь-яку  фортецю  тиха  Вічність.  
Лише  Фантазія  дитяча  в  голові  
то  вартісна,  важлива,  справжня  дійсність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720722
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.02.2017

Орнамент (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xJ3VpY4543A[/youtube]
------------------------

Зелений  хміль  родючістю  буяє.
Горять  червоним  хрестиків  вогні.
Добром  лелека  білий    наділяє.
Птахи  літають  в  синій  вишині.

Засіяної  ниви  прямокутник
уздовж  прямої  лінії    землі.
Знак  сонця  –  коло  –  котиться  нечутно.
Трикутниками  гори  вдалині.    

Тече  рікою  лінія  хвиляста.
Лежить  в  гнізді  відродження  яйце.
Священна  птаха  –  півень  зозулястий  -
кидає  виклик  павичам  в  лице.

В  орнаменті  магічному  оцьому
є  вхід  і  в  Небо,  і  у  Нижній  Світ.
В  мистецтві  споконвічному  святому
магічний  сенс  і  символічний  заповіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717644
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2017

Пити треба менше

[img]https://takprosto.cc/wp-content/uploads/o/odin-bokal-vina-raven-chasu-trenirovki/1.jpg[/img]

(з  циклу  "Тости")

   [b]Тост№3  [/b]  [i]«За  віру  і  любов»  (Під  горілку  на  сливових    кісточках)[/i]

Измыслил  Бога  человек.
И  он  своим  изобретеньем
ведом  уже  не  первый  век
сквозь  страсти,  вопреки  сомненьям.
Фантому  ведом  горизонт,
но  главное  –  а  что  там  дальше?!
Иль  все    туда  мы  попадём,
или  увязшие  в  сей  фальши.  

           (Юрген  Пті)
------------------------

Скажіть  мені:  Любов  –  це  що  таке  (?)  –
до  жінки,  до  дітей,  до  Батьківщини?
Це  настрій,  установка  чи  рефлекс,
чи,  може,  гормональні  речовини?
Була  любов,  і  ось  її  нема  !?
Пішла  кудись,  прийшло  розчарування?
Пройшла  немов  через  кишковий  тракт?
Та  може  все  не  так  –  є  сподівання...

     (В.О.)

         09.10.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717069
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2017

Для кого бал

[b]Олег  Чорногуз[/b]
[b][i]«Рабів  на  бал  не  запрошують»[/i][/b]
[i](публіцистичний  літопис  нашого  часу)[/i]
Видавництво  «Рута»
[u]Житомир  –  2014[/u]


Дуже  приємно  отримувати  в  подарунок  книжку  з  рук  автора.
Олег  Чорногуз  –  живий  класик  української  літератури  подарував  мені  зразу  кілька  своїх  книг.  Читаючи  одну  з  них  –  «Рабів  на  бал  не  запрошують»  –  відмітив  для  себе  гострий  розум    і  влучне  слово  80-літнього  письменника.  Книга  ця  –  збірник  памфлетів*(їх  більше  вісімдесяти)  написаних  відомим  сатириком  останнім  часом  і  опублікованих  в  різних  друкованих  і  електронних  засобах  масової  інформації.  
В  розділі  першому  –  зібрано  статті  і  фейлетони  за  2014  рік.
В  розділі  другому  –  за  2013  рік.
В  розділі  третьому  –  за  2012  рік.
В  розділі  четвертому  –  за  2011-2008  роки.
В  розділі  п’ятому  –  спогади  про  відомих  людей.
Таким  чином  книга  «Рабів  на  бал  не  запрошують»  це  своєрідний  літопис  наших  українських  громадсько-політичних  реалій.
В  природі  окремої  людини  і  цілого  суспільства  присутні,  на  жаль,  окрім  позитивних  ознак    ще  й  негативні  риси,  а  то  й  хвороби.  Тому  сатирику  завжди  є  про    що  писати,  над  чим  сміятись  і  що  осуджувати  –  це  брехня  і  окозамилювання,  дурість  і  обмеженість,  жадібність  і  пристосуванство.
Але  книга  «Рабів  на  бал  не  запрошують»  –  не  лише  сатирична,  вона  має  ще  й  гостропубліцистичне  спрямування.  Олег  Чорногуз  –  справжній  лицар  пера.  Він  висміює  постколоніальний  синдром  деяких  наших  можновладців,  користолюбство  і  пристосуванство  «народних  обранців»,  прагматизм  і  нахабство    новоутворених  «еліт»,      їх  ідеологічну  фальш,  зрадництво.
Олег  Федорович  бачить  і  розкриває  проблеми  в  усіх  сферах  суспільного  життя  –  духовній,  моральній,  культурній,  інформаційній,  соціальній,  економічній,  політичній.
Він  торкається  болючих  тем  Криму  і  Донбасу.
Він  пише  відкриті  листи  до  можновладців  –  до  недо-президента  «проффесора»  Януковича,  до  «політичної  повії»  Ганни  Герман,  до  рашистського  фюрера  Путіна,  до  нерішучого  пацифіста  Турчинова,  до  українофоба-злодюжки  Табачника  та  інших.
80-річний  козак  Олег  Чорногуз  боронить  Україну  і  зброєю  йому  служить  його  перо.  Воно  в  нього  –  сатирично-публіцистичне  і  гостріше  шаблі.  Нею  він  «частує»  московську  агентуру  «русскава  міра»  і  їхніх  прислужників-колоністів  україноненависників  –  медведчуків,  симоненків,  царьових,  костусєвих,  ківалових,  колісніченків,  александровських.  Дістається  і
всім  перебіжчикам,  пристосуванцям,  манкуртам  і  яничарам,  типу  Нестора  Шуфрича,  Олени  Лукаш,  Лариси  Скорик,  О.  Бондаренко,  В.Колісніченка,  В.Олійника,  Піховшека,  Добкіна,  Кернеса,  Бузини,  Толочка,  Голуба  та  іншій  постколоніальній  наволочі.
 Таким  чином,  книжка  «Рабів  на  бал  не  запрошують»    нікого  не  залишає  байдужим:  ані  друзів,  ані  ворогів.
Письменник  в  своїй  гострій  стилістиці  робить  екскурс  і  в  давню  історію  російсько-українських  відносин.  За  360  років  війна  московії  проти  України  не  припинялась.  Зараз  ми  переживаємо  чергове  загострення  «вічної  дружби».  Тому  книга  «Рабів  на  бал  не  запрошують»  є  і  гостроактуальною  і  «вічно-зеленою»  класикою  водночас.
--------------------
То  ж  коли  в  січні  2017  з  офіційного  веб-сайту  Комітету  з  Національної  премії  України  імені  Тараса  Шевченка  я  довідався,  що  колектив  Вінницької  обласної  універсальної  наукової  бібліотеки  ім.К.А.Тімірязєва  на  своїх  загальних  зборах  виявив  одностайну  підтримку  висунення  книг  Олега  Чорногуза  «Діти  колонії»  та  «Рабів  на  бал  не  запрошують»  на  здобуття  Національної  премії  України  імені  Тараса  Шевченка  в  номінації  «Література,  публіцистика,  журналістика»  –  я  радів  за  Олега  Чорногуза  і  тішився,  як  громадянин.  
Але  вже  ось  01  лютого  2017  дізнаюся  приголомшливу  новину.  Виявляється,  під  час  «дружньої    розмови»    Голова  Комітету    Юрій  Щербак,  повідомив  Олегу  Федоровичу,  що  премії    не  дадуть,  бо  в  минулому  році  той  отримав  орден  Ярослава  Мудрого.
Справді,  з  нагоди  чвертьвікової  річниці  Незалежності  держави  до  80-річчя    письменник  Олег  Чорногуз  Указом  глави  держави  від    24  серпня  2016  року    удостоєний  ордена  Ярослава  Мудрого  четвертого  ступеня,  як  ГРОМАДСЬКИЙ  ДІЯЧ.  І  було  за  що!  Бо  пан  Чорногуз  є  одним  із  співзасновників  Всесвітнього  форуму  українців,  двічі  обирався  секретарем  Спілки  письменників  України  (нині  Національна),  займав  посаду  директора  республіканського  видавництва  “Український  письменник”  (тоді  “Радянський  письменник”),  був  головним  редактором  і  засновником  кількох  сатиричних  журналів,  зокрема,  «Перець»  і  «ВУС»  (  видання  українських  сатириків).  Він  був  організатором    Всеукраїнського  фестивалю  сатири  і  гумору  в  Національному  палаці  культури  «Україна»,  директором-засновником  республіканського  конкурсу  гумору  «Дні  Степана  Олійника  на  Одещині».  Саме  Олег  Чорногуз  заснував  масове  свято  гумору  на  Вінниччині  в  рідному  селі  Степана  Руданського,  де  щорічно  кращим  авторам-пересмішникам  вручаються  конкурсні  премії.  Пан  Чорногуз  поспіль  з  Полікарпом  Шабатиним  відновили  свято  «Сорочинський  ярмарок».    
Але  в  Олега  Чорногуза  є  і  великий  письменницький  доробок.  Нині  він  складається  з  15  томів  лише  вибраного.  Він  автор  першого  сатиричного  роману  в  українській  літературі.(Всього  їх  в  нього  7  –  і  це  рекордне  досягнення  в  українській  літературі).  Його  романи  перекладені  англійською,  польською,  російською  мовами,  мовою  есперанто.  Видані  в  найпрестижніших  столицях  європейських  держав.  Повісті  і  оповідання  перекладалися  на  20  мов  світу!  За  його  творами  знімалися  фільми,  йшли  п’єси.
Письменник,  який  працює  на  літературній  ниві  уже  понад  шістдесят  літ,  важливішою  від  державної  нагороди  вважає  для  себе  якраз  літературну  премію.
------------------------------
Особисто  мені  вся  ця  колізія  навколо  премії  чимось  нагадала  совкову  роздачу  продпайків  для  ветеранів  на  9  травня  –  хто  отримав  «тушонку»,  тому  «згущонка  не  положена».
Що  це!  Як  це!  Те,  з  чим  весь  час  боровся  наш  відомий  сатирик,  в  концентрованому  вигляді  пішло  на  нього  в  наступ  –  кон’юнктура,  холуйство,  несправедливість,  подвійна  мораль,  прислужництво,  низькопоклонство,  угодництво,  а  може  й  справжнісінька  корупція.

А  чи  варто  тоді  йти  на  той  їхній  бал!?  
======================

*Памфле́т—  різновид  літературного  чи  публіцистичного  твору,  зазвичай  спрямований  проти  політичного  устрою  в  цілому  чи  окремої  його  частини,  проти  тої  чи  іншої  соціальної  групи,  партії,  управління  тощо,  найчастіше  —  через  розкриття  окремих  представників.
--------------

Євмен  Бардаков
01.02.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716165
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2017

Польова творчість (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tTRhkqM9da8[/youtube]
-----------------

Намалюй  мені  круг  на  пшеничному  полі!
Закодуй  у  малюнку  таємне  знання
і  про  те,  що  життя  –  це  топтання  у  колі,
і  яка  це  захоплива  річ  –  пізнання.

На  пожмаканім    клапті  чиєїсь  уяви,
як  ескіз  чи  шедевр  намальовані  ми.
Тож  чому  б  не  прим’яти  у  полі  нам  трави,
щоб  створити  для  Неба  шматочок  краси!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715125
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2017

Хто? Що? Коли? Як? Для чого?

 «Чатує  в  століттях  Чернеча  Гора»  
ВІСНИК  VI-го  міжнародного  поетичного  конкурсу  
Видавництво  «Склянка  часу»
 Канів  –  2015
----------------------


Вийшов  вже  шостий    вісник  поетичного  конкурсу  «Чатує  в  століттях  Чернеча  Гора».  Підбірка  віршів  в  цьому  збірнику  цього  разу  не  засмутила.  Чимало  гарних  віршів.  І  тема    конкурсу  досить  цікава:  «Для  чого  пишуться  вірші?».
Психологія  творчості  захоплива  дисципліна,  що  виникла  на  межі  психології,  мистецтвознавства  і  соціології.  Вона  вивчає  процес  виникнення  (творення)  художніх  цінностей  та  їх  естетичне  сприймання.  Досліджує  всі  стадії  творчого  процесу:  виникнення  творчого  задуму,  його  виношування,  втілення,  "муки  творчості",  обробка,  шліфування  першого  варіанту  твору,  сприймання  читачами-глядачами-слухачами  різних  типів  завершеного  твору.  
Окрім  намагання  відповісти  на  питання  винесене  в  назву  конкурсного  завдання  «Для  чого  пишуться  вірші?»,  автори  своїми  поезіями  відповідають  і  на  інші  питання:  «Що  таке  поезія?»,  «Для  чого  потрібна  поезія?»,    «Хто  такий  поет?»,  «Як  твориться  поезія?»,  «Коли  народжуються  вірші?».  Є  також  звернення  до  поетичної  Музи,  хтось  просто  співає  Оду  Поезії.  В  Віснику  знаходимо  цілий  спектр  думок  і  вражень  про  ставлення  до  творчості  взагалі,  і  до  поезії  зокрема,  про  емоції  і  стани  пов’язані  з  власною  творчістю.
Дехто  ставиться  до  своїх  віршів,  як  до  власних  дітей.  
Вірші:  
[i]«Приходять  тихо  уві  сні  
і  рідними  стають  мов  діти»[/i].(Кіпніс  Є.Н.,  стор.44*)
Або:
«[i]Вірш  вироста  –  твоє  дитя,
стрункий  і  юний  йде  у  люди.[/i]»
(Борвій  Єрко,  с.15)
Хтось  не  хоче  їх  відпускати:
«[i]Повертайтесь  до  рідної  неньки
треба  трішечки  ще  підрости[/i]»
(Акімова  Г.В.,  с.9)
Скільки  людей  –  стільки  й  думок.  Вибрав  з  віршів  по1-2  рядки  відповідей  на  деякі  питання:
[b]«Для  чого  пишуться  вірші?»[/b]
[i]«Щоб  проявити  всю  любов»[/i](Копчук  І.,с.52)
«[i]Мій  буде  вірш  гучати  й  після  смерті[/i]»(Нізовцов  М.І.,с.79)
«[i]Щоб  світ  став  досконалим,  кращим[/i]»(Узікова  О.В.,с.114)
[b]  «Що  таке  поезія?»[/b]
[i]«Крилате  слово,  яке  завжди  додасть  вам  сил»[/i](Даник  В.О.,с.31)
[i]«Це  є  небес  нагорода»[/i](Волчанська  С.,  с.18),
[i]«Поезія  –  то  неба  мова»[/i](Костеньова  В.П.,с.55)
[i]  «Поезіє!    О,  музико  зі  слів!»  [/i](Виноградська  Г.М.,с.17)
«…[i]це  є  небес  нагорода[/i]»(Волчанська  С.,с.18)
«[i]Вірші  –  жерці  вже  справджених  надій…
…Найсильніші  ліки  від  розлуки[/i]»(Дорофієвська  Є.,с.36)
«[i]Глибокодумне  чудо  із  чудес[/i]»(Коваленко  Л.М.,с.46)
«[i]Поезія  –  одвічна  молитва  до  Бога[/i]»(Козя  Юрко,  с.49)
«[i]Божа  іскра[/i]»(Кузьмак  Г.П.,с.59)
«[i]Для  мене  вірш  –  це  крик  душі[/i]»(Новиков  Ю.,с.80)
«[i]Вірші  є  покликом  душі[/i]»(Омельченко  Л.О.,  с.82)
«[i]…для  душ  цілющі  ліки[/i]»(Підвисоцька  Л.В.,89)
«[i]Вірші  –  то  дзеркало  душі[/i]»(Приймак  В.В.,с.91)
«[i]Поезія  насправді  –  тільки  мить[/i]»(Ручай  Г.,с.95)
«[i]Слову  і  ділу  основа[/i]»(Сокольник  С.А.,с.99)
«[i]Поезія  –  то  нескінчений  ритм[/i]»(Твардовська  І.М.,с.107)
«[i]Вірші  –  бальзами  для  душі[/i]»(Терещенко  С.О.,с.108)
[b]  «Для  чого  потрібна  поезія?»[/b]
«…[i]поезія  й  сонце  лікують  найтяжчі  з  контузій[/i]»(Матузок  Л.П.,с.69)
«[i]Щоб  зберегти  гармонію  душі[/i]»(Гапєєв  Л.В.,с.19)
[i]«Щоб  серце  словом  відігрілось!»[/i](Дущак  Л.О.,с.37)
«[i]Щоб  виплеснути  біль  душі![/i]»(Кіпніс  Є.Н.,с.44)
 [b]  «Хто  такий  поет?»[/b]
«[i]Поет  рубає  в  кризі  ополонки,
ріки,    що  називається  любов[/i]»(Грошко  В.М.,с.28)
«[i]Поет  –  людина  дивовижна[/i]»(Романенко  П.,с.94)
«[i]…той,  хто  як  пише  –  так  живе[/i]»(Савчук  М.,с.97)

 [b]«Як  твориться  поезія?»[/b]
 «[i]Із  крові!..  На  нерві!..  Із  болі[/i]!..»(Крушельницька  Г.Л.,с.58)
«[i]Красу  щоднини  приміряю
до  поетичного  рядка[/i]»(Гудзінська  М.Ф..с.29)
«[i]Я  підіймаюсь  серед  ночі,
щоб  вірш  новий  занотувати[/i]…»(Мішин  М.Ф.,с.71)
«[i]Я  йду  у  поле,  щоб  вірші  писати.[/i]»(Назарук  В.Т.,с.76)
«[i]Хтось  диктує  мені  слова,
хтось  рукою  моєю  водить[/i].»(Обшарська  Р.В.,с.81)
«[i]Велична  магія  письма
складати  літери  у  фрази[/i]»(Омельченко  Л.О.,с.82)

[b]До  Музи[/b]
«…[i]ти  і  мука,  й  свято![/i]»(Данилевська-Милян  М.,с.32)
------
Є  декілька  віршів,  в  яких  поезія  згадується  лише  мимохідь.  Є  декілька  творів,  в  яких  про  неї  зовсім  нічого  не  сказано.
В  збірці,  як  я  вже  казав,  багато  гарної  поезії.  Сподобалися  найбільше  вірші  таких  авторів:                          Гармаш  Л.(с.20),  Живолуп  Л.І.(38),  Григор’єва  О.О.(26),  Князький  О.М.(45),  Крушельницька  Г.Л.(58),  Маковець  О.Й.(65),    Матузок  Л.П.(69),  Назарук  В.Т.,Нечитайло  М.С.(78),  Палагнюк  М.В.(86),  Степенко  С.А.(104),  Тилик  І.В.(110),  едчишин  І.М.(115),  Хоружий  М.(116),  Торон  В.(113),  Ясна(Носова)Л.(127).
Трійку  лідерів  виділив  би  таку:
Дзюбенко-Мейс  Н.(34),  Іськова-Миклащук  О.В.(42),  Пікас  Л.Д.(90)
--------------------

*  -  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці

       Євмен  Бардаков  
                   20.12.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712321
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2017

Зима (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nHC2sqNZhe8[/youtube]
--------------------------------------

Зупинився  часобіг
зимньою  порою.
Сяючий  пухнастий  сніг
все  покрив  собою.

Біла,  світла,  тиха  ніч.
Лиш  блищать  бурульки.
Хочеться  на  теплу  піч
і  дивитись  мультик.

З  печивом  попить  чайку,
вдома    посидіти.
Або  бабу  снігову
з  друзями  зліпити.

----------------------
 В  кліпі  використано  графічні  роботи  грузинського  художника  Гурама  Доленджашвілі  (олівець)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2017

Залишити в пам’яті (V)

[img]https://vidomosti-ua.com/files/images/2015/0625/%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8E%D0%BA7%20(1)a_web.JPG[/img]

Що  ми  можемо  зробити  для  людей,  які  вже  пішли?  Лише  одне  –  залишити  їх  в  своїй  пам’яті!  В  пам’ять  про  світлу  жінку  і  гарну  поетесу  Світлану  Костюк  виставляю  повторно  всі  вірші,  на  які  написав  музику  і  які  були  виконані.
-----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QJjqnWYXDwI[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uuHTKCNpnmw[/youtube]

[b]До  синього  коня[/b]

 мій  синій  коню  мій  синій  коню  мій  синій  коню  
 лети  галопом  неси  до  сонця  я  не  борОню  
 життя  минає  мій  синій  коню  життя  минає  
 немає  вітру  немає  волі  чудес  немає  

 точи  копита  мій  синій  коню  точи  копита  
 вже  наша  воля  на  всіх  майданах  кістьми  прибита  
 вже  наша  воля  на  сірих  площах  на  всіх  знаменах  
 чи  підіймемо  чи  піднесемо  чи  ті  рамена  

 мій  синій  коню  гарячий  коню  іскриста  грива  
 якщо  Вкраїна  насправді  вільна  чом  нещаслива  
 чом  нещаслива  чого  сумує  і  гірко  плаче  
 а  хтось  покірний  покірно  радить  терпи  козаче  

 а  скільки  ж  можна  мій  синій  коню  уже  терпіти  
 онуки  просять  батьки  не  можуть  не  вірять  діти  
 неси  нас  коню  де  вольна  воля  під  небесами  
 добудем  щастя  добудем  долю  Господь  із  нами

=====================

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hB42UYL5Z-w[/youtube]

[b]Світлий  романс[/b]

знов  ця  невидима  стіна
старанно  зведена  між  нами
що  без  шпаринки  без  вікна
без  сонця  в  глечиках  і  брами…

і  тільки  тіні  наугад
танцюють  сальсу  опівночі
і  меркнуть  зорі  в`яне  сад  
і  без  очей  блідніють  очі…

червоне  світло  хтось  пролив
хоч  я  мовчу  і  на  зелене
хтось  нашу  зустріч  відмолив  
бо  це  життя  таке  студене…

тремтить  знеструмлена  струна
по  стінах  сум  повзе  і  відчай
ця  нами  зведена  стіна  
і  найміцніша  і  найвища…

вона  прозора  і  легка
вона  космічна  і  кармінна
тому  й  тремтить  твоя  рука  
що  світло-вічне…світло  –  вічне…

=====================

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ize-5ePylzE[/youtube]

[b]За  гранітним  вітром  [/b]

За  гранітним  вітром  –  висохла  трава…
За  похмурим  сонцем  –  надмогильна  тиша…
Ненька    Україна    зранено-жива
Хлопчикам  загиблим  заповіти  пише…

   Хлопчикам  полеглим  маки  відцвітуть…
   У  полях  далеких  ворон  досі  кряче…
   Вантажі  двохсоті…роздоріжжя  й  путь…
   І  оте  знайоме:  потерпи,  козаче…

У  туманнім  небі  цятки  журавлів….
На  душі  неспокій  і  тяжка  молитва…
Важко  проводжати  на  той  світ  синів…
Бо  іще  не  час  їм…бо  триває  битва…

   Ой  матусю    мила,  як  тобі  тепер…
   На  шматки  роздерта,  розіп`ята  всує…
   Доки  дух  свободи  в  серці  не  помер    –
   Закричу  над  світом,  може  хто  почує…

=====================

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=DC9H3HvmQSU[/youtube]

[b]Тінь  сльози[/b]

У  чашечках  конвалій  –  тінь  сльози.
Пречистої.  Пресвітлої.  Святої.
Пташок  небесних  диво-  голоси
І  пахощі  осонценої  хвої.

   Уклін  тобі,  мій  краю  дорогий,
   Де  сосни,  як  послушники  у  Храмі,
   Де  незабудок  ніжні  береги
   Заплетені  джмелиними  піснями.

Де  спогади  окрилені  мої
Торкаються  високої  блакиті.
На  струнах  вітру  плачуть  солов`ї  -
Найкращі  солов`ї  у  цілім  світі…

   Порожній  дім  ще  дихає  теплом,
   Лелечі  гнізда  моляться  піснями.
   А  та  верба  старенька  за  селом
   Щоночі  тихо  схлипує  за  нами…

=====================

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j982gNIFPNs[/youtube]

[b]      Музей  забутої  любові[/b]

На    віях    дощ.    І    солоніє    мить.
Блідніють    сни    рожево­кольорові.
У    затишку    моїх    сумних    пісень
тепер    ­    музей    забутої    любові.

Тут    навіть    простір    –    цінний    експонат.
І        тиша    промовляє    так    вагомо…
Тут    всі    стежки    вже    спалено.    Назад
тепер    не    повернутися    нікому…

На    шибці    січня    –    дивна    акварель.
Ми    підсвідомо    ще    складаєм    ноти…
Щоденник    мій    –    самотній    менестрель,
терпкі,    цілющі    ліки    від    скорботи…

Тремтить    рука.    А    як    душа    тремтить.
В    музеї    цім    –    історія    висока…
Тут    десь    за    склом    живе    щаслива    мить,
що    відібрала    мій    щоденний    спокій…

Святочно    так,    як    в    церкві    при    свічі…
Німіють    строфи    і    німіють    рими.
Тут    навіть    не    молися.    Тут    мовчи.
Під    почуттями    світлими    моїми…

Тут    музика    нечувана    щораз,
перегортає    сторінки    у    слові.
А    томик    віршів    –    як    іконостас,
від    нас    самих    врятованій    любові…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017

МУЗЕЙ ЗАБУТОЇ ЛЮБОВІ (V)

Чомусь  раніше  не  виставив  цю  пісню.  Слова  до  неї  написала  поетеса  Світлана  Костюк,  яка  пішла  від  нас  в  Святвечір  06.01.2016

Виконує  -  Ярослав  Чорногуз
Кліп  -  Олексій  Тичко
Слова  -  Світлани  Костюк
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j982gNIFPNs[/youtube]
-------------------
     
На    віях    дощ.    І    солоніє    мить.
Блідніють    сни    рожево­кольорові.
У    затишку    моїх    сумних    пісень
тепер    ­    музей    забутої    любові.

Тут    навіть    простір    –    цінний    експонат.
І        тиша    промовляє    так    вагомо…
Тут    всі    стежки    вже    спалено.    Назад
тепер    не    повернутися    нікому…

На    шибці    січня    –    дивна    акварель.
Ми    підсвідомо    ще    складаєм    ноти…
Щоденник    мій    –    самотній    менестрель,
терпкі,    цілющі    ліки    від    скорботи…

Тремтить    рука.    А    як    душа    тремтить.
В    музеї    цім    –    історія    висока…
Тут    десь    за    склом    живе    щаслива    мить,
що    відібрала    мій    щоденний    спокій…

Святочно    так,    як    в    церкві    при    свічі…
Німіють    строфи    і    німіють    рими.
Тут    навіть    не    молися.    Тут    мовчи.
Під    почуттями    світлими    моїми…

Тут    музика    нечувана    щораз,
перегортає    сторінки    у    слові.
А    томик    віршів    –    як    іконостас,
від    нас    самих    врятованій    любові…  

----------------
[img]https://i.ytimg.com/vi/E-AngBO6Jts/maxresdefault.jpg[/img]

Крім  цього  варіанта  пісні  є  ще  два  -  один  на  музику  і  з  виконанням  Володимира  Сірого,    другий    -    Миколи  Шевченка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017

Тримаймося СВІТЛА!

[b]Світлана  Костюк[/b]
[i][b]«Зцілення  любов’ю»  [/b]      [/i]
[u]Видавництво  «Букрек»[/u]
         Чернівці  -  2016


     Щодня  в  Україні  захворюють  на  рак  450  людей.    Щодня  в  Україні  гинуть  250  онкохворих.  Беззаперечно  –  це  наслідки  радіонуклідного  забруднення  після  Чорнобильської  катастрофи.
     Поетеса  Світлана  Степанівна  Костюк  з  випадково  підслуханої  розмови  лікарів  дізналась  що  в  неї  страшний  діагноз  –    рак  легені    і  жити  їй  залишилось  лише  кілька  місяців.  Сталося  це  в  кінці  2014,  під  Новий  рік,  після  завершення  роботи  над  книгою  поезій  з  відчайдушною  назвою:  «Траєкторія  самоспалення»*.  З’явилася  навіть  містична  думка  чи    бува  не  наврочила  сама  собі  тією  книгою,  бо  робота  над  нею  супроводжувалася  відчуттям    «згорання  зсередини»  з  приводу  всіх  суспільних  і  власних  проблем,  а  може  й  справді  думки  здатні  матеріалізуватися?
[i]    І  все    ж  біді  сміюся  у  лице.
   І  все  ж  сміюся  смерті  ув  обличчя.
   Мені,  казали,  посмішки  ці  личать.
   Що  ж  дуже  сподіваюся  на  це.[/i]
(с.20)**
 В  різних  людей  реакція  на  таку  стресову  ситуацію  буває    різною:  Хтось  впадає    в  стан  психологічного  шоку;  Хтось  не  сприймає    подібну  загрозливу  звістку,  заперечує    наявність  хвороби,  намагається  переконати  себе  і  своїх  близьких  у  тому,  що  діагноз  помилковий,  все  пройде;  Дехто  стає  агресивним;  Ще  хтось  впадає  в  депресію,  стає  апатичним  ,  втрачає  інтерес  до  життя,  не  бажає  спілкуватись  з  близькими,  лікуватись.
[i]        НАСТРОЄВЕ
   Щось  не  так  в  цьому  світі,
   мій  Боже,  направду  не  так...
   Що  несемо  в  собі
   у  далекі  світи,  що  несем  –
   Чи  зненависть,  чи  злість,
   чи  любов’ю  напнуті  вітрила?  
   Чи  байдужість,  якою
   вкриваємось,  ніби  плащем?..
   А  чи  біль,  втамувати  який
   вже  несила...  несила.[/i]
(с.12)
   Світлана  Костюк    прийняла  цю  інформацію  як  є.  Вона  вважала,  що  це  Бог  послав  їй  таке  випробування.  І  тому  почала  боротися  зі  страшною  недугою.  
   [i]Бої  з  собою  -  бої  без  правил...
   Мости  згорають  на  переправі,  
   На  переправі  до  світу  того,
   Де  ти  і  тиша...і  вимір  Бога...[/i]
(с.22)
   А  в  перервах  між  курсами  опромінень  (всього  28)    і  хіміотерапії  (а  їх  за  два  роки  було  14  (!!))    вона  стала  членом  Національної  спілки  письменників  України,  їздить  закордон  –  відвідала  Неаполь  де  стала  однією  з  переможниць  на  міжнародному  поетичному  конкурсі,    їде  в  Бухарест  на  Дні  української  культури,  відвідала  Єрусалим,  а  ще  проводила  творчі  вечори,  зустрічі.  
   [i]Стискаю  душу  у  кулак,
   А  з-поміж  пальців  –  жмут  проміння…
   О  ця  мелодія  осіння!
   Не  напрощається  ніяк[/i]
(с.67)
   А  ще  поетеса  писала  вірші.  І  не  просто  собі  писала.  Вона  високо  піднімає  планку  вимогливості  до  себе,  прагне  так  писати,  щоб  мурашки  бігли  по  шкірі.  
[i]    Бо  всі  стежки  ведуть  лише  до  себе,  
   бо  всі  дороги  сходяться  в  одну…
   І  ти  руками  ловиш  клаптик  неба  …  
   і  гойдалку  -  легку  і  навісну…
   Здіймаєшся  над  буднями  і  пишеш…
   так  пишеш,  аж  заходишся  плачем…
   Написаним  уже  живеш  і  дишеш,  
   сплітаючи  любов  і  дикий  щем,  
   і  світла  незнищенного  вітрила,  
   що  потайки  торкаються  небес…
   Ти  щось  таке  в  поезії  відкрила,  
   що  стало  таємницею  чудес…[/i]
(с.16)
   Світлана  багато  спалила  своїх  рукописів.  Все  була  чимсь  незадоволена.  Якимось  усе  видавалося  несправжнім,  а  єдиний  титул,  який  би  вона  хотіла  отримати  як  поет  –  це  не  нагороди  чи  премії,  а  звання  «справжній  поет».
 [i]  Знайти  себе,  мабуть,  найбільше  вміння
   за  крок  до  раю…[/i]
(с.9)
 «  Поезія  у  наш  складний  час  може  бути  і  ліками,  і  молитвою,  і  заповітом.    Коли  люди  уже  не  довіряють  політикам,  навіть  не  всім  священикам,  вони  у  поезії  шукають  відповіді  на  те,  що  їх  хвилює»  –    не  раз  говорила  вона.  
 [i]  Не  визнаю  хвалебних  одкровень,
   Лукавства  й  лицемірства  не  сприймаю...
   Сама  собі  звітую  кожен  день,
   Сама  себе  самотністю  караю...
   Від  фальші  вибухає  кожен  нерв,
   Від  підлості  струна  душі  німіє...
   Бо  що  нас  ще  врятує  всіх  тепер,
   Як  не  любові  світла  літургія...[/i]
(с.40)

   Люди  шукають  Слово.  І  якщо  воно  щире,  то  може  бути  сильнішим  від  зброї.  Тому  коли  гудуть  гармати  –  музи  в  нашій  країні  не  мовчать.  Тому  поезія  мусить  бути  щирою,  справжньою,  відвертою  і  відкритою.  Це  оголений  нерв,  шепіт  душі,  сповідь.
[i]    Тут  ще  тримає  те,  що  не  встигла  зробити
   Тут  ще  тримає  те,  що  повинна  сказати…
   Варто  любити  тебе,  мій  казковий  світе,  
   Навіть  якщо  не  змовкли  ще  всі  автомати…  
   Ось  недописані  вірші  шурхочуть  із  листом,  
   Прагнуть  почутими  бути  –  і  це  зрозуміло…  
   Мрії  –  немов  світлячки  поміж  лісом  і  містом,
   Їх  поєднати  з  буденністю  ти  не  зуміла…
     Сонце  тобі  посилає  ясне  проміння,
     Крила  тремтять  від  бажання  кудись  летіти…[/i]
(с.30)
   Дехто  творить  шедеври  руками,  а  хтось  –  думкою  та  словом.  Поет  –  це  особливе  покликання,  дар  із  Небес,  який  дається  не  кожному.  З-під  його  пера  на  папір  лягають  здійсненні  та  не  реалізовані  мрії,  уривки  з  життя,  з  нашої  з  вами  злободенності,  чи  не  усе,  що  автор  бачить  довкола  себе.  А  ще  нерідко  відкривається  внутрішній  світ  людини,  її  духовні  цінності.

[i]    Ще  замість  ран  –  весняноспів  у  серці,
   Ще  замість  смутку  –  усміх,  сонцекрок…
   Ну  а  душа,  не  зранена  у  герці,
   Промінням  діставала  до  зірок…
…Чогось  мені  тепер  не  вистачає
   В  холодному  осінньому  саду…
   Бо  й  досі  сниться:  казка  ще  чекає…
   Бо  й  досі  (вірте!)  я  до  неї  йду…[/i]
(с.10)  
   Світлана  спішила  жити,  відчувала,  що  щось  може  трапитися,  що  треба  поспішати  дещо  сказати  цьому  світу.  Тому  стала  більш  активнішою  ніж  до  хвороби.
 [i]  я  люблю  тебе  світе  люблю  тебе  ніжно-ніжно
   дегустую  щомиті  немов  терпкувате  вино.[/i]
(с.8)
   Вона  говорить,  що  можливо  в  це  життя  прийшла  заради  збірки  «Зцілення  любов’ю».
 В  ній  ця  світла  жінка  поставила  перед  собою  не  просте    завдання  –  аби  у  кожному  вірші  було  одне  звернення  до  читача  –  любіть,  кохайте.  У  широкому  значенні  цього  слова.  Щоби  вірші,  додавали  снаги  до  життя,  вселяли  надію.    Хотіла,  щоб  читач  повірив.  Повірив,  що  лише  любов  може  врятувати  світ,  а  не  жорстокість  і  насильство…  І  вона  пише  так,  що  їй  вірять.

[i]    Любов  і  біль  –  то  як  сестра  і  брат,
   Як  день  і  ніч,  світанок  і  згасання…
   Супутники  народження  й  кохання,
   Польоту  в  неземний  едемський  сад…[/i]
(с.25)
   І  таки  вийшла  в  2016  році  її  книга  "  Зцілення  любов'ю"  (Чернівці,  "Букрек").  А  ще  й  в  Нью-Йорку  побачили  світ  її  вірші  в  перекладі  англійською  Юрія  Лазірка  –  збірка  "Босоніж  в  небо".  Світлана  Степанівна  пише  оптимістичні  речі,  вірить  в  те,  що  в  нашій  країні  все  буде  добре.  
[i]
   я  душу  заховаю  поза  часом
   що  сиплеться  крізь  пальці  як  пісок
   і  буду  насолоджуватись  щастям
   тоненьким  як  дитячий  голосок[/i]
(с.83)
   Вона  пише  те,  що  проситься,  кричить,  плаче,  співає,  про  що  молиться  її  душа.  Їй  хотілося  писати  про  любов,  про  милосердя,  бо  жорстокість  і  насилля  руйнують  усе.  Світ  не  змінити  жорстокістю  чи  неправдою.
 [i]  Можна  вбивати  брехнею,  лукавством,  ножем...
   Зрештою,  все  це  дорога...  дорога  до  Бога...
………….
   Будуть  спасенні,  хто  вірує  ,-  скажете  ви.
   Вірити  треба,  та  віру  вбивають  щоднини.
   Топчуть  зухвало  ідеї  твої  й  корогви,
   Топчуть  усе,  що  зосталось  в  тобі  від  людини...
   Боже  єдиний,  нам  світло  у  душі  посій.
   Зло  переможе  лише  воскресіння  любові.
   Сумно  так...  сумно  так...сумно  в  країні  моїй.
   Сумно  в  душі,  що  свій  біль  виливає  у  слові.
...Боляче  тільки  спочатку,  а  потім  уже
   Спалюєш  душу  свою  -  і  пітьма  відступає...
   Можна  вбивати  брехнею,  лукавством,  ножем...
   Ну  а  спасати  -  любов`ю...
   без  неї  ніщо  не  спасає...[/i]
(с.11)
 
   В  багатьох  інтерв’ю  Світлана  Степанівна  повторювала:  «Треба  дякувати  Богу  за  випробування,  що  мені  доводиться  переживати.  Можливо,  я  повинна  була  переоцінити  дещо  в  житті.  Я  взяла  на  себе  всі  болі.    Як  крикнути,  щоб  мене  всі  почули?  Я  кричу  своїми  віршами,  ними  молюся,  і  ними  плачу…»
[i]    Сеанс  важливий  -  зцілення  любов`ю...  
   Я  медитую  на  семи  вітрах....
   Все,  що  пекло  вогнем,  мечем  і  кров`ю,
   Міняю  знов  на  райдуги  в  очах...[/i]
(с.5)
   Вона  каже,  що  тепер  живе  кожен  день  як  останній.  Поспішає  сказати  добрим  людям  добрі  слова,  з  кимсь  приємним  поговорити,  когось  підтримати,  хоч  і  самій  буває  важко.  Їй  хочеться,  щоб  щось  у  світі  змінилося  на  краще,  стало  більше  світла  і  добра,  щоб  поезія  невидимим  смичком  торкнулась  людських  душ,  бо  від  кожної  людини  щось  таки  у  житті  залежить…

   «Тепер  передбачатиму  світле,  позитивне  майбутнє  для  нас,  для  себе,  можливо.  На  все  воля  Божа»  –  часто  говорила  Світлана  останнім  часом.
Вона  справді  кожен  день  живе  так,  ніби  він  останній…  І  пише...  Поезія  –  також  ліки,  ліки  для  душі…  Відчуває,  що  ще  не  все  сказала,  не  все  зробила.  Поспішає  нести  світло,  любов  і  свою  душу  людям.  Вона  справді  вірить,  що  людство  існує  для  любові.
«Щастя  насправді  в  дуже  простих  речах,  –  говорить  вона.  –  Воно  у  тиші,  у  душевному  спокої,  у  вмінні  слухати,  чути  і  бути  почутим,  а  ще  –  у  здатності  розуміти  і  любити.  Цінувати  кожну  неповторну  мить,  віддавати  себе,  частинку  своєї  душі,  не  чекаючи  винагороди  чи  подяки.»  
   [i]Прожити  щасливо  ті  дні,  що  лишились  тобі
   бо  скільки  їх  сотні  десятки  чи  тисячі  може
   в  нерівнім  двобої  не  впасти  не  здатись  журбі
   дай  мужності  Боже…[/i]
(с.50)

   Щастя  –  це  бути  поруч  з  рідними  і  близькими  серцю  людьми,  отримувати  їхні  посмішки  і  трепетне  мовчання,  ангелики,  смс,  малюночки,  щиру  підтримку  тоді,  коли  тобі  важко.  Творити…  Писати…  Мріяти…  Фантазувати…  Милуватися  красою  світу…
[i]    Осіння  тиша  коси  сполосне
   В  сльозах  моїх  ,  що  на  перлинки  схожі…
   І  світло  спалахне  в  обіймах  Божих,  
   Щоб  обігріти,  зранену,  мене…[/i]
(с.98)
   Світлана  пропускає  крізь  душу  свої  і  чужі  болі,  множить  світло  і  любов,  просто  творить.  Сприймає  свій  талант  як  дарунок  від  Бога  і  відповідальність.  Залишається  собою.  Вона  переконана,  що  справжнє  не  зникає  безслідно.  І  це  неодмінно  відчують.  Якщо  не  за  життя  поета,  то  колись.
 [i]  Цей  світ  уже  сказився  від  тривог,
   Глибоких  травм  і  неземної  люті…
   Тут  потайки  щодня  ридає  Бог
   Над  душами,  що  кригою  закуті…
   То  що  ж  у  цьому  світі  я  роблю?
   Ліплю  себе?
   Ловлю  себе?
   Шукаю?
   Скоріш  за  все  –  приречено  люблю…
   Відмолюю.
   Малюю.
   Оживляю…[/i]
(с.17)
   В  книзі  поезій  «Зцілення  любов’ю»  слово  «любов»  звучить  у  різних  значеннях  і  смислах,  адже  і  хворе  суспільство,  і  екологію,  і  душі  людські,  і  планету  можна  врятувати  лише  любов’ю.  
   Світлана  часто  буває  на  природі,  вчиться  слухати  магію  тиші.  Зустрічається  з  читацькими  аудиторіями,  творчими  людьми,  вчиться  чути  кожного,  з  ким  зводить  життя,  –  чути  і  розуміти.  Вона  відчуває,  що  душа  ще  не  відмолилася  віршами.  Тому  молиться  ними.  Живе.  Вчиться  бути  щасливою  щодня  і  попри  все.
 [i]  лювлю  себе  на  думці  що  чомусь
   шукаю  самоти  а  надто  тиші
   тут  потайки  мої  приходять  вірші
   і  я  їх  відпускати  не  боюсь  
   хай  зігрівають  зранені  серця
   любов'ю  що  таки  сильніша  смерті
   скеровую  ці  сповіді  одверті
   до  Всесвіту
   до  Неба
   до  Творця…
(с.29)[/i]
   Знайшлися  люди,  які  схилились  перед  мужністю  цієї  жінки  почали  збирати  кошти  на  допомогу  в  лікуванні,  на  поїздки,  видання  книг.  В  найпопулярнішій  у  світі  соціальній  мережі  Facebook    утворилася      відкрита  група  підтримки  «На  відстані  променя»,  в  якій  налічувалось  більше  тисячі  учасників.
   Світлана  не  втомлювалась  дякувати    всім,  хто  її  підтримував.  Вона  запевняла,  що  не  пройшла  б  і  половини  того  шляху,  який  уже  пройшла,  без  щирої  допомоги  простих  людей  –  друзів,  читачів,  віртуальних  знайомих.  Без  їх  щирої  підтримки    уже  давно  здалася  б  у  боротьбі  зі  своєю  хворобою.  Бо  це  додає  сил  і  рятує.
«Вражена  і  зворушена.  Горда  своїм  народом.  Зобов’язана  боротися  і  не  здаватися.  Заради  Вас  усіх…»  –  пише  вона  в  мережі.
«Коли  їхала  до  Бухареста  –  вже  знала  про  ускладнення  своєї  хвороби…Але  поїхала.  Мій  київський  професор  дивувався  і  казав,  що  вперше  бачить  таку  емоційну  пацієнтку.  Інші,  мовляв,  почувши  слово  «метастази»,  впадають  у  депресію,  а  вона  їде  на  творчу  зустріч  і  дні  української  культури,  кидаючи  хворобі  новий  виклик.»
   [i]Танцюємо  танго  зі  смертю[/i]..........
………………
[i]    Бо  я  визначаю  свій  шлях...
   Сліди  залишаю  і  вірші  
   В  загублених  Богом  світах...
   Готова  до  "  миру  іного"
   (Бо  ж  пекло  -  це  тут,  на  Землі...)
   Прошу  наостанок  у  Бога
   Усі  втамувати  жалі...[/i]
(с.13)

   Таке  витримати  важко.  Але  вона  тримається.  
«Вашими  молитвами  і  допомогою  –  моральною,  матеріальною,  духовною  і  душевною…  Вашою  вірою  в  мене  і  підтримкою.»
[i]    і  стелиться  небо  магічним  своїм  узором
   і  гола  душа  єдиним  стає  собором
   і  марш  похоронний  вже  грають  чужі  музиканти
   і  світло  в  мені
   відчайно
   стає  на  пуанти...[/i]
(с.18)
   «Я  кидаю  виклики  своїх  хворобі  уже  2  роки,  дякуючи  Вам,  прості  українці  –  лікарі,  вчителі,  заробітчани,    журналісти,  поети,  співаки,  безробітні,  пенсіонери,  люди,  прізвища  багатьох  з  яких  мені  ні  про  що  не  говорять,  яких  я  ніколи  в  житті  не  бачила…
МИРУ  ВАШИМ  РОДИНАМ  І  БОЖОГО  ЗАХИСТУ!!!»
   Світлана  Костюк  книжку  «Зцілення  любов’ю»  присвятила  "[i]Усім  моїм  земним  Ангелам-Охоронцям"[/i]…

   [i]відкривайте  мене  в  моїх  посмішках  сонцем  цілованих
   ніжних  кутиках  вуст  до  яких  не  торкнулись  роки
   ще  у  книгах  у  віршах  на  згадку  колись  подарованих
   у  бездонні  очей  і  легкому  тремтінні  руки...

   не  вивчайте  мене  все  одно  залишуся  загадкою
   у  тайнописі  серця  -  акорди  надривно  сумні
   я  зостанусь  для  вас  тихим  світлом  чи  світлою  згадкою
   білі  тіні  і  вітер  гойдатимуть  тишу  мені...[/i]
(с.70)
   Вона  казала,  що  відчуває,  як  дивляться  їй  в  душу  очі  інших  людей,  і  просять  писати…писати  про  те,  що  лише  ЛЮБОВ  може  врятувати  цей  світ…Вона  закликала:
[b]«Тримаймося  СВІТЛА!»[/b]
-------------
   Поетесі  вдалося  відвоювати  у  смерті  цілих  два  роки  життя.
Різдвяного  вечора  06.01.2016  в  Луцьку,  в  лікарні,  о  22.08,  Світлана  Степанівна  Костюк  –    світла,  чудова  людина    померла.  

[i]    Навіщо,  скажіть,  намагатися  усе  пояснити  словами?..
   Печаль  павутинкою  літа  єднає  наш  обрій  в  одне...
   І  Ви  десь  уже  далеко...І  я  вже  ,  даруйте,  не  з  Вами...
   Так  хочеться  полетіти...
   Тому...  відпустіть    мене.[/i]
(с.72)
[img]https://i.ytimg.com/vi/E-AngBO6Jts/maxresdefault.jpg[/img]
===============================
**  Про  книжку  Світлани  Костюк  «Траекторія  самоспалення»    –http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626692

**  –  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710789
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.01.2017

Телескопом в космос (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PnudSOmsJGI[/youtube]

---------

Телескоп  придумали  торговці,
щоб  на  морі  бачить  кораблі.
Та  направив  його  в  небо  хтось  же  –
щоб  зірки  зорити  в  чорноті.

Космос  -  нескінченність  незбагненна,  
неосяжна  розумом  людським.
Виглядають  зовсім  вже  нікчемно
всі  наземні    справи  перед  ним.

Телескопом  в  космос  заглядаєм,
силуємось      щось  там  пояснить.
Та,  можливо,  Всесвіт  нас  вивчає,
а  для  нього  наша  вічність  –  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709858
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2017

Соло Синтезатора

[b]«Світанкове  соло»[/b]
                         лірика
[b][i]Олександр  Печора  [/i][/b]
Полтавський  літератор
[u]Полтава  -  2015[/u]



     Одна  із  поетичних  збірок  Олександра  Печори  називається  «Світанкове  соло».  Коли  читав  вірші  з  неї,  не  раз  ловив  себе  на  думці,  що  поет  словом  наче  пензлем  пише  яскраві    зорові  образи.  Зразу  ж  згадав,  що  Олександр  Андрійович  за  фахом  художник  (закінчив  Миргородський  керамічний  технікум).  Йому  не  раз  доводилось  займатись  найрізноманітнішою  творчою  діяльністю,  задіювати  різні  свої  таланти  –  мистецькі,  міжособистісні,  організаторські  –  бути  упорядником,  художньо-технічним  редактором,  дизайнером  багатьох  художніх  книг  та  збірників.  Крім  цього,  він  постійно  працював  і  як  фотохудожник.  Світлини  Олександра  Печори  поміщені  в  книгах,  газетах.  Його  фотодобірки,  як  і  літературні  доробки,  використовуються  в  багатьох  учбових  закладах,  в  музеї  Василя  Симоненка,  експонувались  на  виставках.  Йому  доводилось  бути  навіть  відеооператором.    От  звідки,  мабуть,  в  його  поезії  стільки  візуального  наповнення.  
Прикладів  поєднання,  синтезу  в  одній  особистості  таланту  літературного  з  талантом  живописця  є  чимало.  Саме  таким  ми  знаємо  Тараса  Шевченка,  котрий  зумів  відкрити  нові  обрії  як  в  поезії,  так  і  в  образотворчому  мистецтві.  На  пам’ять  приходять  також  іще  Волошин,  Лєрмонтов,  Мікеланджело,  Леонардо  да  Вінчі.  Свого  часу  саме  Леонардо  стверджував,  що  «малярство  –  це  німа  поезія,  а  поезія  –  промовисте  малярство».
Серед  сучасних  поетів-художників  згадуються  ще  Анатолій  Кичинський,  Валентина  Давиденко  і,  звичайно  ж,  Лесь  Подерв'я́нський.
       Та  повернемося  до  збірки  «Світанкове  соло».  Знайомство  з  нею  нагадало,  що  поезія  і  живопис  дуже  схожі  в  намаганні  гармонійно  відобразити  життя  таким,  яким  воно  є.  Саме  органічне  з'єднання  різних  мистецтв  в  художнє  ціле  створює  нову  якість  художнього  явища,  що  не  зводиться  до  простої  суми  складових  його  компонентів.  Твори  живописної  поезії  (чи  поетичного  живопису)  несуть  добро,  красу  і  просвітлення,  а  людина  може  відразу  познайомитися  з  двома  видами  мистецтва  і,  можливо,  стати  їх  шанувальником.
Олександр  Печора  сам  відчуває    потребу  синтезу  в  своїй  творчості  двох  понять    [b]художник[/b]  і  [b]поет[/b]:

     [i]Духовності    і    творчості    основа    –  
     безмежна    віра,    світло    й    доброта.
     З    прадавнини    [b]поет    –    художник    слова,[/b]
     людина    вільна,    щедра    і    проста.
   …………………..
     Зуміє    той    кохатися    у    слові,
     хто    вміє    закохатися    в    житті.
     [b]Поети    –    то    художники    любові,[/b]
     тому    і    не    зникають    в    забутті.    [/i]
           «Художники  любові»(стор.  118)

         Вже  лише  назви  віршів  з  поетичної  збірки  «Світанкове  соло»  звучать  як  назви  художніх  картин:  «Краєвиди(23),    «Село  під  горою»(7),  «Ота  стежина»(6),  «Покинута  хата»(27),  «Біля  криниці  журавлі»(29),  «Квітневий  етюд»(41),  «Столичний  осінній  етюд»(91),    «Травнева  заметіль»(42),  «Яблунева  віхола  у  саду»(51),  «Осіння    гама    у    багатті    кольорів»(78),  «Притулилась  калина  до  хати»(с.68),  «Знов  і  знов  квітує  сад»(с.182)  і  т.  п.
Навіть  розділи  в  збірці  художницькі.  Їх  два:
 1.[b]Подовження  миті[/b]  –  з  пейзажною  та  філософською  лірикою  (    з  6  по  116  сторінку)
(Відомо,  що  пейзаж  часто  надихає  людину  на  філософічні  роздуми,  тож  таке  жанрове  поєднання  цілком  органічне).
2.[b]Художники  любові[/b]  –  в  ньому  представлено  лірику  кохання  (сторінки  118-193).
Численні  поезії  Олександра  Печори  з  перших  слів  апелюють  до  зорової  пам’яті  читача:  
   [i]  Оця  приречена  краса
     на  тлі  осінньої  блакиті  –
     дощем  умитий,  вітром  битий,
     каштан  дочасно  воскреса.
     Зчорніле  втомлене  гілля,
     не  спочиваючи  від  літа,
     враз  почало  бруньками  мліти,
     вже  й  зелен-листячком  стріля.[/i]
         «Оця  приречена  краса»(96)

     Завдяки  синтезу    оповіді,  віршованого  викладу,  яскравих  живописних  образів,  композиційної  довершеності  зображуваного  –  поетична  творчість  Олександра  Печори  сприймається,  як  щось  надзвичайно  живописне.
Звичайно,  саме  в  пейзажах  поетичні  художні  образи  асоціюються  з  графічними  чи  малярськими  творами.
 Ось  такий  вечірній  пейзаж:

     [i]У  надвечір’ї  тихім  горді  
     тулились  верби  до  води,  
     коли  у  зорянім  ескорті  
     явився  місяць-молодик.[/i]
         «Дарунок  долі»(143)

Про  милу  серцю  Лубенську  околицю:
   [i]  О,  як  я  тут  пораював!
     Привільно  і  натхненно  думав!
     На  лавці  під  креслатим  дубом
     етюд  у  серці  малював.[/i]
         «Приліг  в  квітучих  чебрецях»(76)

Сільський  пейзаж:
   [i]  У  зажурі  над  ставочком
     посхилялись  верби.
     Ген  рясніють  бур'яночки,
     видно  ферми  ребра.
     Край  городів  пахне  гречка,
     соняхи  квітують.
     А  вже  й  вечір  недалечко.
     Що  ж  бо  він  готує?[/i]
             «За  грядками  за  ставочком»  (с.107)

Міський  пейзаж-ескіз:
   [i]    Виростають    споруди    помпезні.
       Тротуарами    –    "тачки"    крутезні.
       На    Хрещатику    –    крапельки    раю.
       А    під    ЦУМом    жербак    помирає.
       Бізнесмени,    міняли,    путани.
       Барабанять,    танцюють    каштани...[/i]
           «Столичний  осінній  етюд»(91)
   
Похмурий  дещо  містичний  пейзаж:
     [i]Мов    дідугани,    сиві    явори
     над    шляхом    кладовищенським  застигли.
     Голодна    тічка    з    буйним    вітром  скиглить.
     І    дощ    пере.
     І    густо    кучерявиться    спориш.
     Посеред    двору    погріб    бовваніє.
     На    залишках    воріт    –    підкова    мріє                                                                        
     І    дріж    бере.[/i]
                 «Мов  дідугани  сиві  явори»(49)

         Поет  вносить  у  поезію  найтонше,  багатофункціональне,  мистецьки  значуще  відчуття  світла,  кольору,  простору,  повне  істинно  кінематографічного  смислу  поєднання  барв,  звуку  і  відстані.  
Милуєшся  цими  пейзажами  і  не  можеш  не  думати  про  те,  яка  велика  схожість  існує  між  Поезією  та  Живописом,  яка  велика  гармонія  їх  поєднує.  Ну  хіба  не  картина  уявляється,  коли  читаєш  ці  рядки:

 [i]    Осіння    гама    у    багатті    кольорів.
     І    сонце    котиться    по    голубій    тарелі.
     Сільський    пейзаж.
     Ген    –    кілька    припнутих    корів.
     Не    череда…
     Але    які    тут    акварелі![/i]
                       «Осіння    гама    у    багатті    кольорів»(78)

       Ти  наче  дивишся  на  пейзаж  очима  художника.  Вдало  підібрані  слова  і  вербальні  образи  включають  в  мозку  образи  візуальні:
     [i]Яблунева  віхола  у  саду  –
     пелюстки  рожевії  у  меду.
     Гомонять  під  стріхою  ластівки,
     крилами  черкаючи  об  шибки.[/i]
           «Яблунева  віхола  у  саду»(51)

Навіть  в  архітектурному  пейзажі  відчувається  яскрава  живописність  поезії:

     [i]Свіжі  трави  жують  корови,
     ремиґаючи  без  журби.                  
     Забігайлівки  і  хороми
     понад  трасою,  мов  гриби.[/i]
                     Краєвиди(23)

         В  художньо-поетичній  палітрі  Печори  окрім  пейзажного  є  й  другі  жанри:
Наприклад,  портрет:
   [i]  Радісні  світлини  на  стіні.
     Чорно-білі,  та  нетлінно  квітнуть.
     Досі  усміхається  мені
     дівчина  з  минулого  століття.
     Й  хлопець  гарний.
     Вусики  –  пушок…
     Справжній  хіпі.
     Бравий  погляд  лиса…
     А  тепер  
     в  люстерко  гляну  –  шок!
     Краще  б  сивий,
     а  то  зовсім  лисий.[/i]
                 «Два  портрети»(175)


     [i]Смаглявка  гарна,  карий  блиск  очей,
     духмяне  прядиво  чорнявого  волосся!..[/i]
               «Опікун»(127)

 [i]    В    твоїх    очах    –    негасний    біль,    бездонний    сум.
     Та    я    побачив    у    тобі    таку    красу!
     Таку    незвідану    зачаєну    глибінь…[/i]
                     «А  ти  й  для  себе  поживи»(148)

     Часто  поет  використовує  такий  прийом  –змальовує  візуальний  образ,  споглядання  якого  викликають  роздуми  чи  спогади.  Або  перед  початком  розповіді  чи  розгортання  сюжету  відштовхується  від  картинки,  зображеної  одним-двома  рядками.
Наприклад,  як  в  цих  побутово-драматичних  замальовках:
   [i]  Хвилююча  безрадісна  краса:
     під  крилами  горіха  –  біла  хата.
     А  мати  край  віконечка  згаса:
     несила  й  по  долівці  вже  ступати.[/i]
             «ПТАХА-МАТИ»  (39)

Або  ще:
   [i]  Притулилась  калина  до  хати,  
     колихає  розлоге  гілля.
     Край  віконця  зажурена  мати
     шепче  зболено  рідне  ім’я.[/i]
                 «Притулилась  калина  до  хати»(с.68)
Цей  прийом,  зокрема,  використовується    в  віршах  другої  частини  збірки  –  [b]Художники  любові[/b],  де  менше  суто  пейзажної  лірики.
-------------------

         Олександр  Андрійович  дружить  не  лише  з    музами  поезії  і  живопису.  До  нього  небайдужа  ще  й  покровителька  музики.  Чимало  віршів  в  збірці  «Світанкове  соло»  пов’язані  з  музикою  –  вони  або  були  створені  на  мелодії,  або  чітко  ритмізовані,  мелодійні,  яскраво  пісенні,  вірші    автора  композитори  поклали  на  музику.  Деякі  з  цих  пісень  записано  на  диски,  вони  виконуються  аматорами  та  майстрами  сцени.  
А  якщо  в  текстах  цих  пісень  присутній  явно  виражений  пейзажний  мотив,  хіба  такий  твір  не  можна  назвати  синтезом  трьох  мистецтв.

   [i]  Щедро  туман  на  скроні  осіда.
     Є  ще  тепло  і  спеки  вже  немає.
     Бавиться  сонцем  осінь  золота,
     а  ностальгія  в  юність  повертає.
     Калина  вже  морози  вигляда,
     намистом  пурпуровим  наречіє.
     А  сивий  сонях  спомини  горта,
     в  задумі  зустрічає  надвечір’я.[/i]
           «ОСІНЬ  ЗОЛОТА»(80)

Або  ще  один  пісенний  текст:
   [i]  Над  річкою  схилилася  верба,
     де  ми  облюбували  човен  мрії.
     Давно  тут  поселилася  журба.
     Ім’я  твоє  в  душі  моїй  зоріє.
     Грайливо  срібна  річечка  тече.
     Стрічалися  отут,  неначе  вчора,
     та  як  же  нині  серденько  пече!
     Прикутий  до  верби  старої  човен.  [/i]
                 «НА  БЕРЕЗІ  РОЗРАДИ»(  с.177)

     Наведу  приклад  ще  одного  вірша-пісні.    (Класик  французької  поезії  Поль  Верлен  з  його  «пейзажами  душі»  відпочиває!)
[i]
     А  на  порозі  вже  мене  чатує  осінь,
     і  поселилася  на  скронях  заметіль.
     На  струнах  вітру  за  весною  дощ  голосить,
     але  любов  не  повертається  відтіль.  [/i]  
               «Любов  колишня»(166)  
-----------------------------------------
     Хочу  побажати  Олександру  Андрійовичу    довгої  творчої  золотої  осені.  І  надалі  малювати  словом,  співати  віршем,  синтезувати  різні  види  творчої  діяльності  собі  в  задоволення,  людям  на  радість.  Завершую  словами  вірша  зі  збірки  «Світанкове  соло»:
           Хоч  вже  й  минуло  тепле  літо,  
           та  осінь  –  справді  золота!
           Любов’ю  серденько  зігріте,  
           коли  душа  ще  молода.
                 «Дарунок  долі»(143)

-------------------------

11.11.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708160
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.12.2016

Ми з тобою зовсім різні (V)

Слова  –  Надія  Козак
Виконує  –  Ярослав  Чорногуз  
Звукозапис  –  Олександр  Салицький
Кліп  -  Олексій  Тичко
-----------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tLqCPqGhL5M[/youtube]

Біла  птаха  в  піднебессі  –  
Погляд  свій  не  відведу.
Ти  мене  не  розумієш,
Кажеш:  з  піснею  іду.
                   Ми  з  тобою  зовсім  різні,
   Хоч  удвох  взялись  вливти:
   Я  шукаю  щастя  в  небі,
   На  землі  шукаєш  ти.

Приспів:  Щастя  в  небі,  щастя  в  небі  –  то  для  мене.
                         На  землі  у  мене  щастя,  –  кажеш  ти.
         І  мене  не  розумієш,  та  даремно...  
         Бо  так  легко  наші  спалюєш  мости.
 
Я  хотів  би  кращим  стати:
Може,  зіроньку  оту
Принесу  тобі  до  хати,
Ще  й  у  пісню  заплету…      
   Але  ж  ми  такі  вже  різні,
   Наче  осінь  і  весна:
   На  вустах  у  тебе  проза  –
   В  мене  музика  ясна...

Приспів:  Пісня  серця,  пісня  серця  –  то  у  мене,  
         Ти  б  серйозності  набрався,  –  кажеш  ти.
                         І  мене  не  розумієш,  та  даремно...
         Бо  так  легко  наші  спалюєш  мости.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2016

Східний колорит (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1WEQgA1Hdtw[/youtube]
В  кліпі  використано  картини  художників  Китаю  і  Японії.
----------------------------

Зірки  на  небі  Сходу  незчисленні.
Вони    до  себе  манять  і  п’янять.
Пізнати  б  ієрогліфи  священні,
що  заповіти    праведні  таять.
Про  те,  що  і  в  години    невеселі
знаходить  треба  радість  знов  і  знов;
засяють  небеса  і  в  підземеллі,
коли  на  серці  спокій  і  любов;
розмалювати  світ  у  барви  щастя,  
у  кольори  фантазій  і  бажань,
мандруючи  реальністю,    удасться,
коли  позбудешся  даремних  сподівань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707310
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2016

Знайти привід для радості

[img]http://vicer.ru/wp-content/uploads/2015/12/%D0%B1%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%BB-%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%BD-%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%83-%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BA.jpg[/img]
(з  циклу  "Тости")
[i][b]Тост№2  [/b][/i]    [i]«За  радості»  (Під  вишневе  вино)[/i]


Увы,  средь  жизни  суетного  царства,
погони  за  блага́ми  и  вершинами
природных  даже  радостей  коварства
мы  постигаем,  как  первопричины.
Сон  благородный  породи́т  забвение
и  лень,  и  к  быта  будням  безразличие.
А  стол  гурманський,  вопреки  молениям,
приводит  к  брюху  грузно  неприличному.  

           (Юрген  Пті)

-------------------------------------------------

В  житті  до  нас  тоді  приходить  радість,  
коли  щодень  ми  маєм  чим  зайнятися.
Коли  вгамуємо  любові  спраглість,
тоді  на  щось  ще  можем  сподіватися.
Розмову  з  другом,  трапезу  з  родиною,
красу  природи,    посмішку  дитяти,
знайомство  з  мудрою  чи  гарною  людиною  –
маленькі  радості  уміти  б  помічати!

       (В.О.)

         09.10.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707117
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2016

Пейзаж (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8o1XFOa1UL0[/youtube]
---------------------

Стежина  в  полі,  море,  гори,  ліс,
засніжені  двори,  піщані  пляжі,
човни  на  річці,  плавні,  верболіз  –
природа  закарбована  в  пейзажі.

Передає  художник  настрій  свій–
можливо  тугу,  смуток  чи  самотність.
Його  картини  –  сховок  для  надій,
або  медитативна  безтурботність.

Час  робить  швидкоплинною  красу
думок,  ландшафтів,  кольорів  і  звуків.
Цвітіння  саду,  вранішню  росу
увіковічать  живописця  руки.
----------------------

В  кліпі  представлено  акварелі  американського  художника  Роберта  Гайсміта.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016

Співець з народу

[b][i]Віталій  Назарук[/i][/b]
[b]«Синьоока  Волинь»[/b]
                   Поезії
Вибране.  Книга  перша.
ПрАТ  «Волинська  обласна  друкарня»
   [i]      Луцьк  -  2016[/i]


   От  і  настали  ті  давно  сподівані    «довгі  зимові  вечори»  –  пора,  коли  можна  знайти  більше  часу  для  цікавого  і  приємного:  читання-писання  та  споглядання-слухання.  Засніженими  дорогами,  через  відстані  і  негоду  добралася  до  мене  поштова  бандероль.  І  ось  я  вже  тримаю  в  руках  поетичну  збірку  Віталія  Назарука  «Синьоока  Волинь».  
   Я  не  беруся  оцінювати  прочитану  поезію,  я  лише  ділюся  своїми  суб’єктивними  враженнями  від  книжки.  Мені  цікаво  зрозуміти  з  чого  виростають  вірші,  яким  є  внутрішній  світ  поета.  Яка  різниця,  зрештою,  чим  замиловуватись:  справжньою  першоджерельністю,  чи  псевдоавтентикою,  чи  творчістю  певного  поета  з  народу?  Головне,  щоб  твір  приносив  задоволення,  зачіпав  за  живе.
   В  поезії  Віталія  Назарука  імпонує    ясність  думки,  простота  викладу.  Не  треба    розгадувати  складних  ребусів,  намагатися  зрозуміти  зашифровану  метафору  чи  замаскований  символ,  як  буває  з  заумними  віршами  деяких  віршотворців.  Пан  Віталій  нічого  не    вигадує  і  не  фантазує,  пише  про  те,  що  в  душі,  але  здібність  окрилятись  своєю  поезією  його  ушляхетнює.  
   «Синьоока  Волинь»  –  це  перша  книга  задуманого  автором  тритомника  вибраного.  Об’єм  –  350  сторінок.  Видано  гарно.  Упорядковано  і  оформлено  чудово.  Сподобалися  вдало  підібрані  графічні  малюнки,  якими  декоровано  початок  кожного  з  розділів.  (На  жаль,  зустрічалися  мені  книжки,  де  ілюстрації  не  доповнюють  текст,  а  тільки  псують  загальне  враження.  Дуже  часто  буває,  що  на  мінімалізм  претендує  несмак,  а  замість  романтичної  картинки  отримуємо  кіч*.)
Всього  в  збірці  сім  розділів  з  промовистими  назвами:
– Вірші  про  Луцьк;
– Вірші  про  Волинь;
– Пісні  про  землю  Волинську;
– Про  Україну;
– Кілька  гуморесок;
– Про  мову,  слова  і  вірші;
– Лірика  кохання;
   Кожен  розділ  збірки  присвячений  означеній  темі.  А  вірші  –  то  ніби  варіації,  що  обрану  тему  розглядають  з  усіх  сторін.  Так  рідне  місто  поет  змалював  з  усіх  можливих  ракурсів,  в  різні  пори  року  і  час  доби.  Ось  лише  назви  деяких  віршів:
«А  Луцьк  цвіте»  (с.12**),  «Весна  в  Луцьку»  (с.17),  «Осінній  Лучеськ»  (с.13),  «Мандри  вечірнім  Луцьком»  (с.18),  «Нічне  місто»  (с.15).
В  віршах  з  розділу  про  Волинь  раз  по  раз  з’являються  вподобані  поетом  образи-символи:  замок  Любарта,  Шацькі  озера,  Світязь,    річка  Стир,  болота,  ліси,  льон,  синь  неба,  Мавка  і  Лукаш.  І  хоча  ці  характерні  картини  і  постаті  змальовували  в  своїх  творах  вже  десятки  поетів,  проте  Віталію    Назаруку  також  вдається  переконати  читача,  що  його  мала  материзна  –  Волинь  –  найкраща  з  усіх.
   [i]Поліській  край  –  моя  земля,
   Вже  відцвітає  дика  м’ята,
   Це  край  грибний  –  ліси  й  поля,
   І  жити  тут  для  мене  свято…[/i]
«На  Волинь  по  гриби»  (с.44)

Але  він  також  і  признається  в  любові  до  великої  батьківщина  –  України:
[i]    Не    раз    в    житті    ти    скривджена        була,
   Хоча    умієш    кривди    всім        прощати,
   Ти    є    й    була    завжди    у    нас    свята,
   Моя    єдина,    Україно    –    мати!    [/i]
«Моя  єдина»  (с.144)

Що  поганого  в  тому,  щоб  віднайдені  засадничі  орієнтири,  наприклад,  патріотизм,  морально-етичні  чи  загально-гуманістичні  норми,  пропагувати  і  надалі,  і  в  цих  окреслених  рамках    розгортати  свою  творчу  діяльність.  
[i]    Вірші    пишу    вночі    і    тихо    плачу,
   У    серці    ще    живе    моє        ­    «ОТЕ»,
   Шаную    землю    ­    душеньку    козачу,
   Бо    все,    що    в    Україні    –    то    святе![/i]
«Святе»  (с.212)

Звісно,  можна  було  б  продукувати  все  нові  й  нові  ідеали  та  уявлення,  і  це,  мабуть,  найвища  форма  творчості.  Але  коли  ідеї  і  цінності  вже  віднайдені  то  пошук  нових  –  не  факт,  що  приведе  до  чогось  кращого  –  «Від  добра  добра  не  шукають!»
І  тому    в  Віталія  Назарука  так  багато  віршів  на  патріотичну  тематику.  Раз  по  раз  повертається  він  до  улюблених  о́бразів  і  мотивів.
   [i]Давайте  славити  у  віршах  все  своє:
   Червоний  борщ,  полтавські  галушки,
   Красу  полів,  яка  завжди  в  нас  є,
   І  в  споришах  заквітчані  стежки.[/i]
 «Давайте  славити  у  віршах  все  своє»(с.111)

Віталій  навіть  гордиться    лелеками  за  їх  патріотизм:
 [i]  Де  ожиновий  цвіт  застелив  болота,
   Між  озер  і  льонів  заблукали  лелеки,
   Гордість  серце  моє  за  лелек  огорта,
   Що  вернулись  додому  здалека.[/i]
«Пісня  про  мою  Волинь»(с.50)

Згадуються  також  і  нинішня  наша  відкрита  рана    війни  зі  споконвічним  ворогом  –      північним  сусідом:
   Та  й  нині  наче  вільні,  та  раби,
   Бо  знову  з  півночі  до  нас  прийшли  сусіди.
   Розвозять  по  домівках  знов  гроби,
   І  ворог  суне,  наче  озвірілий.
«Благослови»  (с.127)

Віталій  Назарук  не  приховує    свого  соціального  походження,  бо  чи  не  у  всіх  народів  селянська  культура  –  то  природне  постійне  джерело  творення:
[i]    Нехай  селюк,  нехай  простак,
   Але  пишу  вірші  душею.
   Можливо,  щось  пишу  не  так,
   Але  це  все    поза  межею.[/i]
«Селюк»(с.214)

Завдяки  відданості  селян  своїм  землі,  мові,  вірі  –  країна  наша  ще  зберегла  хоч  якісь  національні  ознаки.  Селянська  культура  у  нас  –  це  досвід  нестерпності  буття.  Та  все  одно  поет  переживає  за  долю  села:
[i]    Постаріло    село,    постаріло,
   Зрідка    в    полі    хтось    кіньми    оре,
   Воно    тихо,    як    вечір    згасає
   І    колись    непомітно    помре…[/i]
«Сільська  доля»  (с.38)

Поет  багато  роздумує  про  мову,  про  її  значення  в  державотворенні.
   [i]Слова    говорять    і    кричать    слова,
   Слова    співають    і    словами    плачуть.
   Слова    чарівні    сотворять    дива
   І    є    слова,    які    багато    значать…[/i]
«Слова  і  мова»  (с.172)

Або:
   [i]Прошу  Вас,  люди,  бережімо    мову,
   Чужинців  -  двадцять,    нас  -  вісімдесят…
   Не  хочу  говорити  я  чужою,
   Своєю  прагну  –  мовою  для  свят.[/i]
«Розмовляймо  своєю»  (с.216)

Творення  в  певному  ключі  –  це  наче  щеплення  читачам  вже  кимось  знайденого  коду  ідентичності.  Тому  він  пише  ще  і  ще:
 [i]  Я  звертаюсь  до  Вас,  дорогі  земляки!
   Хіба  в  світі  народ  є  без  мови?
   Якщо  мови  нема  і  держави  нема,
   То  лишаються  тільки  окови!  [/i]  
   «За  мову  я  ще  повоюю»  (с.179)

Є  в  поета  і  міркування  про  вірші,  про  поетичну  творчість:
[i]    А  я  пишу  щораз  все  новий  вірш,
   Ми  летимо  в  якийсь  незнаний  простір,
   Все  прагну,  щоб  писалося  не  гірш,
   Щоб  Муза  кожен  день  ішла  у  гості.[/i]
«Моя  поезія»  (с.201)

Дуже  вдалі  в  Віталія  Назарука  віршовані  гуморески  з  народними  фабулою***  та  гумором.
Багато  своїх  віршів  плодовитий  поет  уявляє  піснею,  і  пише  пісенною  формою.
Є  в  пана  Віталія  й  пейзажні  замальовки:
   [i]І  прийде  ранок  встелений  туманом,
   Лише  на  сході  світить  небосхил.
   Сіяє  перламутровий  світанок
   У  сивині  туманових  вітрил.[/i]
«Ранок  і  поет»(с.217)
Або:
   [i]Узявшись  за  руки,  ми  йшли  під  зорею,
   Вже  роси  покрили  луги…
   Кохання  літало,  мов  птах  над  землею,
   Сп’яніли  від  трав  береги.[/i]
«Одні  на  землі»  (с.246)

Є  гарні  рядки  любовної  лірики:
 [i]  Стоять  бокали  на  столі,
   Горить  свіча,  на  стінах  тіні,
   Ми  двоє  на  усій  землі,
   При  вечоровім  мерехтінні.[/i]
«Ми  і  молоде  вино»  (с.352)
І  ще:
   [i]Посидь  зі  мною.  Сонце  йде  до  сну
   І  білі  хмари  світяться  червоно.
   Ми  так  колись  дивились  на  весну,
   Тепер  наш  вечір  б’є  осіннім  дзвоном..
   Люблю  тримати  руку  у  руці,
   Вдихати  запах  яблук,  що  дозріли.
   Хоча  сховалися  за  обрій  промінці,
   Тут  ми  неначе  вчора  воркотіли.[/i]
«Осінні  яблука»  (с.345)

Деякі  вірші  для  поета  являються  есенцією  людської  душі,  концентрованими  відчуттями  і  почуттями,  творами,  що  дають  можливість  відчути  своєрідний  катарсис.
 [i]  Все  життя  я  тебе  люблю,
   Що  я  можу  тобі  сказати…
   Половинку  знайшов  свою,
   Хоч  і  довго  прийшлось  чекати.[/i]
«Все  життя  я  тебе  люблю»  (с.235)

 По  суті,  всі  вірші  Віталія  Назарука  –  це  одна  велика  поема.  Це    «народницька»  поезія,  що  сповнена  громадянського  піднесення.  То  чому  б  і  не  повторювати  «золоту»,  «вічно  зелену»  тему  в  численних  варіаціях  і  імпровізаціях.  Це  повторення  буде  закріпленням,  підсиленням  підмурівку  на  якому  сформовано  світогляд  автора.  
   Зрештою,  для  читача  чи  є  різниця  між  ознайомленням  з  фолкльором  невідомих  національних  співців  і  схожим  тематично  чи  стилістично  матеріалом  конкретного  сучасного  автора  вихідця  з  глибин  цього  ж  народу.  Головним  є  те,  щоб  поет  був  хранителем  колективної  пам’яті,  носієм  народних  рис,  виразником  національної  самоідентифікації,  продовжувачем  традицій.  
Віталій  Назарук  таким  і  є.  Він  поет  пристрасний,  захоплений  світом,  в  якому  живе,  його  поезія,  життєствердна  і  оптимістична.  
==============

*–    Кітч  (кіч)  (від  нім.  Кіtsh  —  букв,  сміття)  —  підробка  під  справжній  витвір  мистецтва,  розрахована  на  зовнішній  ефект,  термін  для  означення  низькоякісної  речі  масової  культури,  псевдомистецтва,  творів,  яким  бракує  смаку.
**  –  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці.
***  –  Фабула  —  хронологічне  послідовне  зображення  подій  і  пригод  у  художньому  творі;  канва,  схема  розвитку  життєвих  подій,  подана  в  художньому  творі  в  послідовному  порядку.

---------------------
         Євмен  Бардаков
   06.12.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705497
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2016

Мистецтво пам’ятника (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RPDHP0ha-4Y[/youtube]
-------------------------

Все  те,  що  залишається  на  пам'ять  –
то  пам’ятник.  Не  бронза  чи  граніт.
Творіння  –  Майстра  чи  Митця  уславлять.
Син  –  батька.  Мільйонера  –  заповіт.
Метал  перетворився  на  людину  
чи  це  людина  обернулась  на  метал?
Усяка  статуя      піддасться  часоплину,
проте,  в  нагоді  завжди  стане  п’єдестал.
Курган,  колона,  арка,  піраміда,
меморіальна  дошка,  обеліск  –
увічнені  події,    індивіди,
трагедії  чи  тріумфальний  блиск.
Прихильникам  помпезних    ритуалів
скажу  ще  наостанок  кілька  слів:
«Несправедливо  –  пам’ятати  генералів
і  забувати  про  могили  вояків!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703199
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2016

Міфопоетика (V)

В  кліпі  представлено  роботи  київського  художника  Олександра  Мельнікова
[youtube]https://youtu.be/jVSmdtXlruo[/youtube]

Казковий  світ    нам  лише  сниться.
А  вік  золотий  не  діждать.
Як  шурхіт  опалого  листя,  
казок  сторінки́  шелестять  –
про  вітер  в  широкому  полі,
про  смуток  великих  очей,
про  ясні  мечі  й  світлі  зорі,
про  шлях  до  таємних  дверей.
Фантазій  хитка  павутинка
не  вгрузне  в  буття  каламуть,
і  кожна  життєва  картинка
на  щось  натякає  мабуть.
Хвилини  збиваються  в  зграї
років  і  летять  в  далечінь
за  межі  твого  виднокраю
до  мрій,  сновидінь  і  прозрінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700612
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2016

Рано прощатись

[img]http://vesti.dp.ua/wp-content/uploads/2016/05/vodka-znamenitoe-sredstvo-narodnoj-mediciny.jpg[/img]
(з  циклу  "Тости")
         [i][b]Тост№1[/b]  «Прощальный»      (Під  гарбузівку)[/i]

Перехватило  дых,  
и  прохрипим  печально
два  дурака    седых  
(что  правда!)  
тост  печальный.
А  там  вон  впереди
ведь  как-то,  где-то,  что-то!..
Но  за́  серцем  зудит  –
конец!  Безповоротно!
И  в  пам'ять  о  годах,
что  табуном  промчались
ещё  один  шедевр
мы  сделаем,  прощаясь.  

         (Юрген  Пті)

-----------------------------

Не  наша  в  тім  вина,
що  молодість  минає…
Хай  наша  сивина
нам  зморшки  осяває!

Наповним  свій  обоз
не  золотом  –  думками!
Хай  мудрість  –  не  склероз  –
прийде  до  нас  з  роками!

Щоб  досвідом  своїм  
змогли  ми  скористатись!
Щоб  смуток  у  наш  дім
ніяк  не  зміг  дістатись!

     (В.О.)

         09.10.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700189
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2016

Натхнуте

[i][b]"Поезія,  натхненна  жінкою"[/b][/i]

[i]Автори  –  поети  та  поетеси  України[/i]
[u]Видавництво:  ТОВ  «Редакція  журналу  «Дніпро»[/u]
Київ    –  2016



       На  початку  року  шеф-редактор  журналу  "Дніпро"  і  засновник  сайту  "Клуб  Поезії"  Євгеній  Юхниця  запропонував  авторам  творчою  толокою  прийняти  участь  в  проекті  присвяченому  Міжнародному  жіночому  дню.  І  хоча  ореол  радянськості  за  святом  все  ж  тримається  міцно,  але  ідея  всім  сподобалась.  І  дійсно,  до  призначеної  дати  справді  вийшла  збірка  віршів  "Поезія,  натхненна  жінкою".  Та  ще  й  в  твердій  палітурці,  на  гарному  папері,  добре  оформлена,  з  зображенням  на  форзацах  головної  сторінки  сайту  «Клуб  Поезії»,  тиражем  –  2000  примірників.  На  240-ка  сторінках  книжки  помістилося  260  віршів,  по  1-2  вірша  від  автора.  Більша  їх  частина  –  досить  пристойного  рівня.
Упорядник  збірки  отриманий  матеріал  згрупував  в  4  розділи,  розподіливши  вірші  за  мовною  і  статевою  ознакою  авторів:  «Чоловіки  –  святковим  жіночкам»,  «Дівчатка  –  дівчаткам»,  «Мужчины  –  нам,  женщинам»,  «Женщины  –  себе».
     Ох,  уже  це  наше  тарапунько-штепсельне,  білінгвально-двомовне  «двуязичіє».  Нема  йому  ради.  Щоправда,  в  збірці  є  один-єдиний  вірш  англійською  –  «Woman»  (с.233*)  Еге  ж  –  йдемо  в  Европу!
Тож  на  яку  поезію  натхнула  чи  надихнула  авторів  Жінка!  Зокрема  –  чоловіків.  О!  Тем  не  перелічити.  Тут  і  присвяти  всім  жінкам  взагалі,    і  звернення  до  конкретних  жінок,  є  філософування,  а  є  й  емоції.  Є  вірші  про  мам  і  сестричок,  про  подруг  і  приятельок,  про  дружин  і  коханок.  Зрозуміло,  що  найбільше  віршів  –  про  кохання  у  всіх  його  проявах  і  барвах.  
Спробую  скласти  невеличку  мозаїку  з  бісеринок-строф  віршів  різних  авторів  збірки  "Поезія,  натхненна  жінкою».  Наведу  деякі  вибрані  катрени  з  вибраних  поезій,  що  впали  в  око,  авторів-чоловіків,  написаних  рідною  мовою.  (Куплети  в  стилі  віршиків  на  вітальних  листівках  я  опускаю.)

Ось  таке  про  матерів:
     [i]Уже  й  в  само́го  посивіли  скроні,
     Уже  і  сам  натомлений  життям,
     Та  як  же  хочеться  припасти  у  долоні
     Твоїм  дорослим,  але  все  ж  таки  дитям.[/i]
 Василь  Ковтун  «Матусі»(10)

   [i]  Чорнобривці  посіяв  весною
     Біля  хати,  де  мати  живе.
     Поливаю  їх  часто  водою,
     Хай  букет  мій  все  літо  цвіте.[/i]
 Микола  Жиленко  «Я  люблю,  як  цвітуть  чорнобривці»  (94)

Компліменти  молодій  дружині:
       [i]Не  зможу  я  без  тебе,  бо  ти  сонце,
       усмішкою  зігрієш,  теплим  словом.
       Промінчик  ніжний  ти  в  моїм  віконці.
       Тебе  я  хочу  бачить  знову  й  знову.
       Тебе  я  хочу  бачить,  бо  ти  квітка:
       ромашка  ти,  троянда,  айстра,  рута.
       Моя  чарівна  жіночка-лебідка,
       я  завжди  із  тобою  хочу  бути.[/i]
 Олександр  Рожко  «Жіночка-лебідка»(51)

Немолодій  дружині:
       [i]Яка  у  тебе  ніжна  сивина,
       моя  неоціненна  половино!
       Ти  дивишся  закохано  на  сина,
       онуку  виглядаєш  із  вікна.[/i]
   Микола  Возіянов  «Яка  у  тебе  ніжна  сивина»(81)

Про  коханку:
       [i]Дівчина,  з  якою  я  сплю,  
       Пахне  медом  і  цвітом  акації.  
       Вона  –  втілення  світла  і  грації,  
       От  за  це  я  її  і  люблю.[/i]
   Олександр  Козинець  «Дівчина  з  якою  я  сплю»(49)

------------------
       А  ось  всі  фази  кохання  –
Перша  закоханість:
     [i]  Дівчина  з  очима  кошеняти,
       Погляд  мій  приваблювала  ти…
       Слова  ще  не  знав  тоді  «КОХАТИ»
       І  не  смів  до  тебе  підійти…[/i]
   Юрій  Бужанин  «Дівчина  з  очима  кошеняти»(53)

Сподівання  на  щастя:
       [i]Є  у  тебе  не  одна  надія,
       а  у  мене  мрія  є  одна,
       що  у  парі  не  одна  зігріє
       наші  душі  радісна  весна.[/i]
 І.  Терен  «Доля  на  двох»(19)  

Освідчення:
         [i]Освідчення-важливий  крок,  приємний,
         буває  в  юності  й  не  молодих  літах,
         довгоочікуваний,  для  усіх  таємний,
         з  солодким  поцілунком  на  вустах![/i]
   Олег  Криворот  «Палке  кохання»(87)

Любов  на  тлі  пейзажу:
     [i]  Теплий  вітер  кохання  принесе  подарунок,
       І  підсніжники  дзвоном  наповнять  серця,
       Вас  кохані  пригорнуть,  а  п’янкий  поцілунок,
       Вам  запалить  усмішку,  яка  так  до  лиця.[/i]
   Віталій  Назарук  «З  весною  вас»(95)

       [i]Човен  повільно  пливе  між  лугів,
       Двоє  в  човні,  і  нікого  довкола.
       Спокоєм  віє  від  берегів,
       Хвиля  похлюпує,  млява  і  квола.
………………..
       Весла  опущені.  Сивий  весляр
       Гнеться  латаття  для  жінки  зірвати.
       Хто  він  для  неї  —  раб  чи  владар?
       Ет,  все  одно!  Головне  —  відчувати
       Те,  що  небесно  хмелить  без  вина,
       Що  передати  несила  словами.
       Світла  над  світом  стоїть  таїна,
       Далеч  вечірня  сходить  зірками.[/i]
   Луків  Микола  «Двоє  в  човні»(с.8)
 [i]
       Відро  поставив  на  краю  цямрини
       По  вінця  повне  сонцем  і  водою.
       А  ще  у  ньому  плавають  хмарини,
       Стікають  краплі  смутку  за  тобою…[/i]
Мирослав  Вересюк  «Відро  розбило  небо  у  криниці»(92)

Інтимність:
     [i]  у  інтимнішій  розмові
       обеззброєний  він  гине
       і  у  пристрасті  любові
       він  -  ніхто,  вона  -  Богиня...[/i]
   Ем  Скитаній  «Опинився  як  –  не  знати»(61)

   [i]    І  цвіт  п'янкий  чарівності  твоєї,
       В  душі  моїй  весною  забуявши,
       Заманює  обох  у  вир  кохання,
       Хоча  й  не  видно  золотого  дна.[/i]
   Іван  Редчиць  «На  моїх  долонях»(88)

Еротика:
       [i]В  кімнату  увійшла,  мов  дика  кішка.
       Із  одягу  лише́  бокал  червоного  вина.
       З-під  брів  хижачки  погляд  зни́шка.
       Зіниць  безмежна  чорна  глибина.
……………..
       Не  розриваючи  обійм  знесилена  коханням,
       заснула  тихим  та  спокійним  сном.
       Одне  на  двох  розділене  бажання.
       Один  на  двох  бокал  з  гранатовим  вином.[/i]
   Вадим  Кравець  «Бокал  з  гранатовим  вином»(90)

     [i]  Сплелись  барвінком    душі  і  тіла,
       Волосся    розстелив  по  ліжку  вітер,
       А  нас  кохання  спалює  дотла,
       Блаженна  мить…  О  тільки  б  не  зомліти![/i]
Віталій  Назарук  «Кохання  вищого  ґатунку»(14)

Радість  любові:
       [i]Жаріє  вечір  жовтим  горицвітом,
       Шугає  птах,  неначе  дивний  див.
       Чим  заслужив  я  перед  білим  світом,
       що  він  мене  тобою  наділив?..[/i]
   Микола  Возіянов  «Жаріє  вечір»(59)

Розлука:
     [i]  Розлучник  потяг  вже  стоїть.
       Квиток  кондуктор  провіряє.
       А  серце  ось-ось  заридає.
       Остання  мить!  Остання  мить!
       Біжу  щосили  на  перон,
       не  бачу,  що  когось  штовхаю,
       та  покотився  вже  вагон…[/i]
   Григорій  Король  «Остання  мить»(57)

Кохання  проминуле:  
     [i]  Душа  говорить  інколи  віршами,
       Буває  плаче,  деколи  кричить…
       Не  хоче  зрозуміти,  що  між  нами
       Кохання  іскра  вже  не  пролетить![/i]
   Мирослав  Вересюк  «Душа  говорить  інколи  віршами»(81)

Спроба  реанімації  кохання:
       [i]Не  повертайтесь  на  круги  своя,
       Нічого  це,  крім  болю,  не  приносить.
       Але  душа  не  вірила,  і  я
       Таки  поїхав.  І  для  мене  досить.
……………………….
       “Дарма  ти  їхав.  І  зайшов  дарма.
       Я  вже  не  та.  І  не  плекай  ілюзій.
       Що  одійшло  —  того  навік  нема,  —
       Забудьмо  все,  розстаньмося,  як  друзі”.[/i]
Микола  Луків  «Не  повертайся  на  круги  своя»(93)
---------------------------
Спроба  визначити  типи  жінок:
       [i]Жінки  є  різні  на  землі  …
       У  кожної  є  власні  ролі  …
       Хтось  в  домі  Вогнище  триматиме  Сім’ї…
       А  хтось  чимдуж  бажає  Волі  …[/i]
 Володимир  Підгірний    «Жінки  є  різні  на  землі»(62)

Визначення  Жінки:  
     [i]  Це  прикраса  горда
       Усього  буття.
       Жінка  -  нагорода
       Нашого  життя.[/i]
   Валерій  Вітер  «Нагорода  нашого  життя»(33)
----------------------------------------

       Я,  взагалі,  проти  того  щоб  вшановувати  незалежність  чи  любов,  дітей,  чоловіків  чи  жінок  лише  раз  на  рік.  (Дивись  кацапський  плакат–  «Молчі,  баба!  Твой  дєнь  –  васьмоє  марта!»)**    Хіба  ми  не  варті  того  щоб  любити  і  шанувати  одне  одного  щодня?  Висловлюю  побажання,  щоб  збірки  поезій  натхненних  жінками  видавати  не  лише  до  8  Березня,  а  значно  частіше.  Якщо  ж  обов’язково  треба  привід,  щоб  відзначити  Матір,  Жінку  і  Кохання  –  то  нагадую,  що  є  ще:
–    в  другу  неділю  травня  –  День  Матері;  
–    14-го  лютого  –  День  святого  Валентина,  День  Закоханих,  який  святкується    Католицькою  церквою;  
–    8  липня  –  Православна  церква  також  має  власне  свято  закоханих  –  це  день  святих  Петра  і  Февронії;
–    у  третю  неділю  після  Пасхи  –  день  святих  жінок-мироносиць,  який  святкується    Православною  церквою;

Пропонуйте  ще  святкування!
----------------------------

               Євмен  Бардаков

                     08.07.2016
---------------------
(  )*  –  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці

**[img]http://www.ipetersburg.ru/media/wysiwyg/m_d592dce897aff768.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2016

Уявлений світ (V)

В  кліпі  "Уявлений  світ"    використано  роботи  художника  Олега  Шупляка,  якого  часто  називають  "українським  Далі".  Він  уславився  створенням    унікального  стилю  в  образотворчому  мистецтві.    Широку  популярність    здобула  його  серія  «Двовзори»  (авторська  назва  картин-ілюзій  з  подвійним  змістом).

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7W2k1_HpFFc[/youtube]
----------------------

Зали́шивши  земний  полон,
Уява  птахою  злітає
і  в  небі  творчості  зростає,
з  повітря  зводить  бастіон.
Реальність  меркне.  Сяє  сон.
Фантазія  бажанням  грає.
Уява    може  й  окриляє,  
та  все  це  лиш  –  ілюзіон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699040
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2016

Наповнена Склянка

Літературно-мистецький  журнал
[i]  [b]"Склянка  Часу*Zeitglas"[/b][/i]
               [u]№79[/u]
[i]Канів[/i]
2016

В  наш  непростий  час  літ.  журнали    з  паперових  носіїв  поступово  переходять  в  Інтернет.  Закрилися  навіть  центральні  столичні  часописи  –  такі  як  "Artline",  "Література  плюс",  "Книжковий  клуб  плюс",  "Книжник    Review",  "Сучасність",    "Молода  Україна",  "Друг  читача",  "Родовід",  "Молода  нація",  "Основи","Кальміюс",  "Четверг","Український  засів",  "Київська  старовина","Київська  Русь",  "Золоті  ворота"  і  багато  інших.
А    провінційний    літературно-мистецький  журнал  "Склянка  Часу*Zeitglas"  вже  понад  20  років  живий  і  виходить  в  місті  Каневі  щоквартально  без  перерв.  І  тому  він  займає  особливе  місце  в  літ.  житті  країни.
Головне  кредо  журналу  -  автор  з  усіма  його  особливостями.  Саме  тому  всі  тексти  друкуються  в  авторській  редакції.  Олівець  журнального  редактора  не  втручається  в  твори.  Вони  або  публікуються  таким,  якими  є,  або  не  публікуються  зовсім.
Найбільша  цінність  журналу  і  видавництва  –  це  можливість  заспокоїти  авторську  сверблячку  до  писання,  задовольнити  бажання  автора  побачити  свій  текст  опублікованим.
Зрозуміло  –  часопис  виходить  на  умовах  авторського    самофінансування.
За  двадцятиріччя  отримали  змогу  публікувались    більше  3000  авторів.  Представлено  всі  регіони  України.  Цим  часопис  "Склянка  Часу*Zeitglas"  доводить  –  література  України  не  обмежується  столичною  літ.  тусовкою.  Немає  безталанної  провінції,  особливо  в  наш  час  мережі  Інтернет.
Можна  віднести  до  позитиву  журнала  ще  й  те,  що  він  має  багатожанрову  спрямованість.  Тут  присутні  поезія  і  проза,  драматургійні  твори    і  критика,  репродукції  живопису  і  графіки.
Одних  авторів  хочеться  читати  і  перечитувати.  Іншим  поспівчувати  і  нагадати    пораду  Томаса  Еліота  :  «Для  поетів  найважливіше  –  писати  якомога  менше».
Журналу,  концепція  якого  друкувати  майже  все  підряд,  важко,  звичайно,  залишатись  на  якомусь  одному  рівні  планки  смаку  і  майстерності.
Зрозуміло,  що  часто  доводиться  чимось    жертвувати.  Ідеального  нічого  не  буває.  Але  вимивати  серед  піску  золоті  крупинки  таланту  –  хіба  це  не  благородна  мета.
-----------

Днями  отримав  поштою  79-е  число  журналу  журнал  «Склянка  Часу*Zeitglas».
Розпочинає  число  журналу  Микола  Проценко  з  великою  підбіркою  християнських  віршів  (з  8-ї  аж  до  26-ї  сторінки.  До  того  ж  все  це  ще  й  перекладено  на  німецьку  мову.)  
Поезії  ці  мають  досить  промовисті  назви  «Ангел»,  «Поющие  ангелы»,  «Арфы»,  «Небесна  арфа»,«Божий  дар»,  «Разочарование  Бога»,  «Сон  богов»,  «В  уяві  Бога»,  «Господні  жорна»,  «Святые»,  «Гріхопадіня»,  «Два  духа»,  «Чудо»  і  т.  п.
Ось  перші  рядки  вірша  «Хибний  Божий  прилад»:
       [i]  У  Бога  справ  завжди  чимало  є.
         У  Бога  є  чимало  справ.[/i]

Це  мені  нагадало  вірші  поета  Никифора  Ляпис-Трубецкого  з  «12  стільців».  Пам’ятаєте    –
 "Баллада  о  гангрене":
           [i]  Страдал  Гаврила  от  гангрены
             Гаврила  от  гангрены  слег.[/i]

"Баллада  об  измене".
             [i]  Гаврила  был  неверным  мужем,
               Гаврила  женам  изменял![/i]
Також  потішив  оригінальним  підходом  до  висвітлення  теми  вірш  Миколи  Проценка  «Задача»:
           [i]  Творец  работал  над  задачей,
             Как  Мир  создать  из  Ничего.  [/i]

Автор  пропонує  на  вибір  два  варіанта  кінцівки-епілога  своєї  божественної  балади  –    оптимістичний:
           [i]  Возникла  дивная  планета.
             И  на  планете  –  Человек![/i]

 і  песимістичний:  
               [i]Возникли  глупые  созданья
               На  самой  жалкой  из  планет.[/i]

Обирай  читачу!

Оповідання  «Білявочка»  Петра  Гайворонського  (На  сторінках    27-43)  змальовує  банальні  пригоди    повії  Сніжани,  які  закінчуються  алкогольним  делірієм  «героїні».

Дуже  мила  новелета-замальовка  Олени  Морозової  «Коло  переїзду»  з  симпатичними  графічними  малюнками  Євгена  Мокіна(с.48-49).  Вона  про  пса  Семена  і  його  подругу  Руду,  при  цьому  слова  «пес»  чи  «собака»  в  тексті  не  використовуються.  

Хороші  російськомовні  і  талановито  злі  вірші  в  поета  Владіміра  Уткі-Откі  з  Маріуполя  (с.50-55).  Особливо  дісталося  від  нього  «совєцкім  поетам»:

         [i]  «Все  советские  поэты
               мастурбируют  в  ночи.
               И  целуют  партбилеты,
               будто  клещи  –  палачи.»[/i]
(с.52)  «Ода  советским  поэтам»

В  новелі  «Природолюб»  (с.88-89)    Олександр  Басенець  зобразив  типову  ситуацію  зрощення  влади  і  криміналу  в  масштабі  села.  Сільський  голова  замовляє  рибку  на  гостинець  перевіряльникам  у  місцевого  браконьєра.

Непоганий,  може  трохи  з  елементами  самолюбування  і  самореклами,  критичний  огляд  попереднього  №78  числа  журналу  зробив  Юрій  Щеляженко  –  «У  пошуках  захоплення»  (с.91-94).  Зокрема,  детально  приділивши  надмір  уваги  юдофобії  одного  з  авторів,  критик  зробив    
ш  и  р  о  к  и  й    відступ  в  доморощену  філософію    з  сувом  у  власну  поетичну  творчість  з  цитуванням  своїх  віршів.

«Притча  про  шапку»  Антоніни  Остролуцької  коротка  і  смішна,  як  анекдот,  але  ж  таки  притча(с.104).  

Чудовий  іронічний    есей  Віктора  Шендрика  «Второй  доктор»  (с.105-110).  Читаєш  ні  об  що  не  спотикаючись,  легко,  захопливо  про  лікарів  Чехова  і    Зехова.

«Треба  навчитись  лагодити  світ»    –  хороша  і  тепла  рецензія  Любові  Цай  про  добірку  оповідань  Олени  Морозової.  (с.112-113)

«Страж  умирающей  родины»  Ніколая  Проценка(с.114-136)–  це  22-сторінковий  конспект  86-сторінкової  повісті  Олександра  Апалькова  «Кизиловы  пропилеи»  зі  сконцентрованістю  виключно  на  еротичних  сценах.  

«Вибір  і  вибори»  Володимира  Комісарука  (с.137-138)  сумнівні  і  недолугі  просторікування  про  спокуси  і  позашлюбний  секс.

«Дещо  про  поетів  Клубу  Поезії».  Іван  Сумирний(с.140-145)  –  наводить  вірші  авторів  відомого  літературного  сайту  зі  своїми  позитивними  коментами.  При  всій  простоті  і  невигадливості,  цей  формат  видається  дуже  цікавим.  Я  б  і  сам,  коли  б  мав    змогу,  видав  би  декілька  томів    збірок  віршів,  які  подобаються      зі  своїми  примітками  і  ремінісценціями.  Та  зрозуміло,  що  чим  авторитетнішим  буде  укладач  такої  збірки,  тим  більше  бажаючих  захоче  її  прочитати.

«Сто  килограммов  нежности»  Людмили  Ясної  (с.147-151)  –  новела  з  незрозумілим  задумом  про  випадковий  секс.

«На  сьомому  броді»  Михайло  Буджак(с.156)  –  короткий    на  одну  сторіночку  текст  в  стилі  «потоку  свідомості».

«Посмішка  Джоконди»  Сергія  Одаренко  –  талановито  написана  трагікомічна  психологічна  новела  (с.157-160)  

В  щілинах  між  блоками  прозових  текстів  журналу  втиснуто  зо  два  десятки  віршів,  більша  частина  яких  сподобалась.  Та  окремо  варто  відмітити    Володимира  Гільчука(43)  та  Оксану  Маковець(151).

Текстів  німецькою  в  журналі  небагато,  але  і  їх  я  не  читав,  бо  дойч-мови  не  знаю.
----------------

Літературнийх  процес  в  Україні  має  пройти  необхідний  і  закономірний  етап  "дорослішання".  Зрозуміло,  він  не  може  відбутися  безболісно.  
Дещо  зменшити  цей  «біль»  і  допомагає  журнал  "Склянка  Часу*Zeitglas".

----------------
           Євмен  Бардаков

         04.11.2016
-------------

Ще  про  часопис  «Склянка  Часу*Zeitglas»  -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476641

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698847
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2016

ЛЕЛЕКИ УКРАЇНИ (V)

Хочу  похвалитись  новим  кліпом  на  пісню  «ЛЕЛЕКИ    УКРАЇНИ»    Студії  ОХ.  Слова  Миколи  Серпня,  музика  й  аранжування  Юрія  Задорожного,  співає  Анатолій  Куценко.
Прем’єра  пісні  відбулася    08  жовтня  на  зустрічі  поетів,  музикантів,  композиторів  –  авторів  причетних  до    поетичного  збірника  громадянської  лірики  "Мислити  і  жити  УКРАЇННО"  і  пісенника  «Про  рідне  та  близьке»  в    будинку  творчості  письменників  в    Ірпіні.
------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9kuKTIO9zdQ[/youtube]
 
       Микола  Серпень

                     ЛЕЛЕКИ    УКРАЇНИ

Не  ходи  ти  далеко,  
Роздивись  навкруги  –  
Ген  чутливий  лелека,  
А  ген-ген  –  вороги.  
Наче  тінь  наших  предків,  
Що  за  нас  все  тремтить  –  
Як  не  так  щось,  лелека  
Кудись  швидко  летить.  

Біла  птиця  –  чорні  крила,  
Після  літа  нас  покине!  
Зиму  мусить  десь  перечекати.  
Чи  є  нам  до  того  діло?  
Ну,  яке,  здається,  діло?  
Скільки  їй  терпіння  треба  мати!  

Може,  там  десь  далеко,  
Дивні  квіти  цвітуть,  
Та  лиш  тут  у  лелеки  
лелечата  ростуть!  
Ми  усі,  мов  лелеки...  
«Як  життя?»  –  не  питай!  
У  світах  нам  нелегко,  
Над  усе  ж  –  ріднокрай!  

Біла  птиця  –  чорні  крила,  
Зустрічі  весняний  символ!  
Щастя  треба  вміти  дочекатись.  
Біди  всі  з  країни  гнати,  
Боронитись,  працювати,  
І  свою  вже  долю  повертати!  

Хмари  знову  зібрались,  
Як  ознаки  біди,  –  
Тільки,  що  б  там  не  сталось,  –  
Він  прилине  сюди!  
Знов  країні  нелегко,  
Смутку,  хоч  відбирай!  
Та  правічний  лелека  
Прикрашає  наш  край!  

Чорні  крила,  біла  птиця,  
Краща  доля  нам  годиться.
Скільки  ще  її  дано  чекати?  
Ой  не  варто  ж  долю  ждати,
Її  треба  здобувати,
Чорне  з  білим  чітко  розрізняти!
Лелеки  України
------------------------------

В  кліпі  використано    роботи  українського  художника  Олега  Шупляка.  Він  –  член  НСХУ  (2000),  лауреат  премії  ім.  Михайла  Бойчука  (2014),  автор  офіційного  логотипу  до  200-річчя  народження  Т.  Шевченка.


Про  творчу  зустріч  –
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694635

Там  в  Ірпіні  також  прозвучала  пісня  «Ота  стежина»  у  виконанні  Заслуженої  артистки  України  Олени  Білоконь.
Її  концертне  виконання  –
https://www.youtube.com/watch?v=ae2uz9U2IIk

Кліп  на  цю  пісню  –
https://www.youtube.com/watch?v=PGPXqgQj78c

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698237
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.11.2016

Жінка, що малює свято

[b]Наталя  Данилюк[/b]
[i][b]  «Океан,  що  навиворіт»[/b][/i]
Івано-Франківськ
[u]Видавець  «Симфонія  форте»[/u]
               2015

           Динаміка  розвитку  світу,  суспільства,  а  головне,  [i]нашого  сприйняття  світу  і  суспільства[/i]  відбувається  по  спіралі  (чи  синусоїдально,  чи  маятникоподібно    –  це  вже  як  кому  краще  уявляється).  Таку  саму  циклічність  розвитку  має  і  світова  література,  зокрема  українська.  
Маятник  творчого  розвитку  літераторів  і  уподобань  читацької  публіки  коливається  то  в  один,  то  в  інший  бік.  На  одному  полюсі  знаходиться  традиційність,  академізм;  на  іншому  –  авангардність,  модерність.  Перехідними  між  ними  є  бунтарство,  пошук  і  експеримент.

Як  тільки  на  певному  етапі  розвитку  літератури  (і  поезії  зокрема)  починається  застій,  окостеніння,  певні  напрямки  стилю  чи  форми  вичерпують  свої  художньо-виражальні  засоби  –    виникає  нагальна  потреба  зруйнування  попередніх  естетичних  систем,  розчищення  місця  для  зародження  нових  художніх  явищ.    
   
«Спiвців  краси»  періодично  змінюють  «спiвці  нацiонального  визволення».

[b]Народницький  реалізм[/b]  і  [b]український  романтизм[/b]  кінця  19-го  століття  змінив    [b]авангардизм[/b]    1910-20-их    років.
[b]Неоромантизм[/b]  і  «[b]Червоний  ренесанс[/b]»    "Неокласиків"  1920-30-их    років  (який  потім  назвали  [b]Розстріляним  відро́дженням[/b])  змінив  «[b]Пролеткульт[/b]»  (зокрема  "Вапліте"  –  "Вільна  академія  пролетарської  літератури")
З  воєнним  і  післявоєнним  «[b]Соцреалізмом[/b]»  –  боролися  «шістдеся́тники»,  «в'язні  совісті»,  дисиденти*,  «самвидав»  і  література  діаспори.
Пізньорадянський  сплеск  масової  та  популярної  літератури,  переважно  російськомовної  (в    жанрі    фантастики,  детектива,  любовно-авантюрного  романа),  потіснив  [b]  пострадянський  постмодернізм[/b]    1980-90-х  років  ХХ  ст.  (літературні  угрупування  «Бу-Ба-Бу»,«Лу-Го-Сад»  «Пропала  грамота»,  “Нова  література”,“Нова  дегенерація”).
В  опозицію  до  [b]СПУ[/b]  («Спілки  письменників  України»)  стала  новостворена  в  1997  р.    [b]АУП  [/b]  («Асоціація  українських  письменників»),  яка  мала  за  мету  «подолання  структурно-ідеологічного  змертвіння  в  письменницькому  середовищі  України».
Навтішавшись  голосними  акціями  “БуБаБістів”  і  їх  колег  по  розхитуванню  традиційних  уявлень  про  літературу,    читаючому  загалу  вже  праглося  зануритись  в  іншу  літературну  стихію.  Епатаж,  пародіювання,  відверта  гра  “на  публіку”–  це  був  бунт  молодих  поетів  проти  фатальної  приреченості  української  літератури  на  стогін,  страждання,  вторинність  та    інший  національний  мазохізм.  Агресивність,  нігілізм**  і  свавільність  молодих  не  тільки  були  їх  реакцією  на  болісне  переживання  дійсності,  але  й  виявилися  ефективною  шокотерапією  для  всієї  української  літератури.  Але  з  шоку  рано  чи  пізно  треба  виходити  для  того,  щоб  далі  жити.  Всі  розуміли,  що  на  зміну  намулу  жахіть,  песимізму,  літературної  «чорнухи»***,  соціального  трешу****  прийдуть  нові  тексти,  нова  поезія.  І  вони  будуть  світлі,  чисті,  прозорі.

-----------------------

           І  такі  автори  вже  з’являються.  Однією  з  яскравих  представниць  цього  чергового  українського  поетичного  відродження  на  мою  думку  є  прикарпатська  поетеса  Наталя  Данилюк.
Нещодавно  вона  подарувала  мені  вже  другу  свою  поетичну  збірку  «Океан,  що  навиворіт».  Всього  їх  в  Наталі  Данилюк  -  три,  і  вона  воістину  вміє  писати  поезію.  Рядками  її  ж  вірша,  який  вона  присвятила  народній  художниці  Катерині  Білокур,  можна  сказати  про  поезію  самої  Наталі:
       [i]  Як    вона    вміє    –    сумно,    дитинно,    чуйно,
         Навіть    наївно    трішки,    космічно    аж!..
         Квітнуть    сади,    поля    і    подвір’я    буйно,
         Дихає    раєм    кожен    новий    пейзаж!
…
         Зі́йдуть    з    полотен    білих    барвисті    квіти
         І    приживуться    в    наших    земних    садах…
         Жінко,    в    котрої    сонце    у    грудях    світить,
         Квіти    твої    підперли    небесний    дах.[/i]
(с.132-133)*****  "Жінка  малює  квіти"  
 Мені  здається,  що  квіти  написані  Наталиним  поетичним  пензлем  теж  підпирають  «[i]небесний  дах[/i]».
Без  вміння  відчувати    природу  не  можливо  зрозуміти  і  сприйняти  іншу  людину  вважає  Поетеса:
         [i]І  прокричиш  у  небо:  "Я  живу!
         Усе  моє:  ліси,  поля  і  квіти!"
         Коли  навчишся  слухати  траву,  
         Тоді  і  душу  зможеш  розуміти.[/i]
     "Коли  навчишся  слухати  траву…  "(с.112)
Більшість  її  віршів  малосюжетні,  але  натомість  мають  багату  внутрішню  образну  логіку.
Наталя  перетворює  в  поезію  все,  до  чого  доторкнулася  її  душа,  або  розум.  І  це  стосується  не  лише  пейзажної  лірики,  в  якій  вона  просто  неперевершений  майстер,  а  й  інших  жанрів.  
Збірка  «Океан,  що  навиворіт»  містить  чотири  розділи-цикли,  які  жанрово  відрізняються.
Циклом  першим  «В  дитинстві  моєму»  поетеса  не  лише  заглиблюється  в  спогади,  а  ще  й  проводить  осмислення  саморозвитку.
Цикл  другий  «В  купелі  чуттєвої  краси»    –  містить  зображувальну  лірику  багату  на  алегорії******  і  метафори*******.
Цикл  третій  «Набої  душі»  –  патріотичний,  але  без  граму  фальшивої  патетики********.
Цикл  четвертий  «Є  час»  –  має  світоглядне  спрямування.
Ці  рядки  з  четвертого  циклу:
         [i]  Чатуєш  на  мене,  моя  сивоока  хандро,
           І  пальці  холодні,  мов  щупальця,  тягнуться  в  душу...
           Спиваючи  сонце,  так  спрагло  вустами  ворушу,
           А  листя  лягає  у  стоси,  мов  карти  таро.[/i]
 "Чатуєш  на  мене…"(с.93)

         [i]  Очей  нефрити  глипають  на  мапу,
           Штовхає  ніч  від  берега  ковчег…
           Цитринний  кіт  кладе  махрову  лапу
           Мені  на  голе  вистигле  плече.[/i]
   "Цитринний  кіт"  (с.116)

Твір  мистецтва  завжди  має  обмеження,  за  які  не  вискочити.  Це  або  морально-етичні,  цензурні,  жанрові  чи  «форматні»  стримування,  або  рама  картини,  рамка  для  фото,  поля́  для  тексту,  межі  монітора,  екрана  чи  будь-яких  інших  виражальних  засобів.  І  в  прямому,  і  в  метафоричному  сенсі,  твір  мистецтва  –  це  фіксована  статична  цілісність.  Сама  ж  природа  –  необмежена  динамічна  система.    
Проте  Наталя  відчуває,  що  обшир,  в  якому  ми  живемо,  може  сягати  ЗА  межі  помешкання,  нашого  звичного  виднокола  чи  світосприйняття.  Вона  прагне  перейти  через  грані  твору  назовні.
           [i]Між  мною  і  небом  відкрито  духовний  портал,
           де  Всесвіт  виходить  за  межі  усіх  моніторів,
           увімкнений  Богом,  легкий  надчуттєвий  сигнал
           душа  моя  ловить  з  верхівок  незримих  соборів.[/i]
   "В  дитинстві  моєму"  (с.12)
Наталя  не  лише  чудово  орієнтується  в  стихії  слова  (сама  філолог  за  освітою),  вона  ще  й  добре  відчуває  музику,  художньо  сприймає  візуальні  образи.  (Про  це  можна  судити  по  її  сторінці  на  сайті  «Клуб  Поезії»,  де  більшість  своїх  віршів  вона  влучно  доповнює  візуальним  або  музичним  супроводом.)  Наталя  багато  фотографує.  Чимало  її  фото  виставлено  в  інтернетівських  соцмережах.  Але  вона  окрім  цього  ще  й  ніби  поетичний  фотограф  –  вибирає  незвичайний  ракурс  побаченого,  вміє  розгледіти  не  побачене,  проявити  не  проявлене.  
Від  такої  поетичної  світлини  отримуєш  справжню  естетичну  насолоду.  
               [i]  А  зорі,  мов  загублені  монети,
                 Щоночі  застрягають  в  димарі,
                 Старих  тополь  готичні  силуети
                 Окреслюють  лимонні  ліхтарі.[/i]
   "Тут  сонце  розбивається  об  вежі…"  (с.42)

             [i]Серпнева  спека  випалила  луг,
             Вже  де-не-де  трава  руда,  мов  грива.
             Нап'яв  ставок  вербовий  капелюх
             І  спить  в  полоні  лагідного  снива.[/i]
   "Осінній  дух"  (с.52)

Завдяки  Наталчиному  описові    природа  перетворюється  на  об’єкт  культури.  Звичайні  слова  вона  розташовує  так  –  що  відбувається  диво.
Її  вірші  –  це  «мистецтво  для  мистецтва»  в  найкращому  розумінні  цього  означення.  Поезія,  зосереджена  на  поезії  –  це  те  чим  лякали  нас  в  дитинстві  в  совєцьких  школах  на  уроках  літератури,  і  це  та  формула  творчості,  той  мистецький  проект,  який  письменники  всього  світу  (  і  українські  зокрема)  намагалися  здійснити  протягом  всього  ХХ  століття.
В    поезії  Наталі  Данилюк  немає  провокативності,  надмірної  уяви,  хворобливої  фантазії,  зауму.  Їй  не  властива  агресія  чи  поза.  Лише  зворушлива  манера  тихої  бесіди,  стильовий  традиціоналізм,  класицизм.

Здається,  що  для  поетеси  творчість  –  фізіологічний  процес,  іноді,  навіть,  хворобливий:
[i]        Рясна  волога  всіяла  кущі,
       Дими  плояться  пасмами  густими.
       В  дерев  суглоби  ниють  на  дощі,
       А  у  поета  на  хронічні  рими.

       У  порах  року  дні,    немов  сторчма:
       Примхливий  січень  березнем  муркоче,
       І  у  благому  плащику  зима,
       Снує  у  сквері,  ніби  потороча.[/i]
 "Погодні  метаморфози"  (с.92)
Наталя  Данилюк  вірить  в  себе,  в  своє  покликання,  бо  стверджує:
         [i]Іще  тримаюсь,  вірю,  бо  люблю!
         А  час  покаже:  може  й  не  даремно.[/i]
   "Іще  тримаюсь…"(с.91)

   [i]"Просто  живи,  вплітаючи  дні  у  рими"  [/i]–  (с.95)  –  говорить  Поетеса.
Саме  це  я  теж  бажаю  всім  колегам-поетам!

================
*Дисидент  (лат.  dissidens  -  відступник)  —  людина,  політичні  погляди  якої  істотно  розходяться  з  офіційно  встановленими  в  країні,  де  вона  живе;  політичний  інакодумець.
**Нігілізм  (від  лат.  nihil  —  «ніщо»)  —  світоглядна  позиція,  суть  якої  в  запереченні  цінностей.  твердженню,  що  життя  не  має  жодної  мети  чи  значення.
***«Чорнуха»  –  поширений  в  першу  чергу  в  кінематографі  та  літературі  жанр,  який  зображує  темні  сторони  життя,  побуту,  пройняті  приреченістю  і  безпросвітністю  і  супроводжуються  сценами  жорстокості  та  насильства.
****Треш  (від  англ.  Trash  -  сміття)  –  напрям  сучасного  мистецтва,  твори  якого  відрізняються  навмисною  вульгарністю  і  заштампованністю,  що  пародіює  і  обігрує  масову  культуру.
******  –  в  дужках  вказано  номер  сторінки  в  збірці.
******Алего́рія  (дав.-гр.  αλληγορία  —  іносказання)  —  спосіб  двопланового  художнього  зображення,  що  ґрунтується  на  приховуванні  реальних  осіб,  явищ  і  предметів  під  конкретними  художніми  образами  з  відповідними  асоціаціями,  з  характерними  ознаками  приховуваного.
*******Мета́фора  (грец.  μεταφορά  —  «перенесення»)  —  один  із  основних  тропів  поетичного  мовлення.  У  метафорі  певні  слова  та  словосполучення  розкривають  сутність  одних  явищ  та  предметів  через  інші  за  схожістю  чи  контрастністю.
********Патетика  –  манера,  тон  або  спосіб  вираження  почуттів,  які  характеризуються  емоційною  піднесеністю,  пристрасністю,  схвильованістю.  
-------------------------

                     Євмен  Бардаков

             30.10.2016

P.S.  Рефлексію  на  поетичну  збірку  Наталі  Данилюк  «Кульбабова  віхола»  можна  прочитати  тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468962

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698068
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2016

З поетичного підпілля

[i][b]Галина  Литовченко[/b][/i]
[b]«Зависла  в  небі  срібна  пектораль»[/b]
Хмельницький
[i]Видавець  Стасюк  Л.С.[u][/u][/i]
           2016



           Великою  приємністю  було  отримати  з  рук  автора  книжечку  «Зависла  в  небі  срібна  пектораль».  Окрім  естетичної    втіхи,  яку  отримував  читаючи  цю  вже  п’яту  поетичну  збірку  Галини  Литовченко,  відслідкував  в  собі  декілька  міркувань  і  вражень,  якими  хочу  поділитися  з  вами.  Найсуттєвіше  про  що  подумалось  –  до  цих  віршів  можна  ставитись,  як  до  своєрідного    українського  поетичного  андеграунду  *.  І  «підпільність»  цих  віршів  полягає  [u]в  намаганні  зберегти  рідну  мову[/u],  не  зважаючи  на  особливості  біографії  автора.  А  вони  такі.
Пані  Галина  народилася  на  Київщині.  За  освітою  –  радіотехнік-конструктор  та  бухгалтер.  Тривалий  час  мешкала  з  родиною  у  військових  гарнізонах  Росії,  Азербайджану,  Литви.  З  1998  року  –  жителька  Криму.  Працювала  у  військовій  частині.  Певний  час  жила  на  Луганщині.    Зараз    знову  мешкає  в    Бахчисарайському  районі  на  території  анексованій  ворожою  державою.  
Тобто  людина  постійно  перебувала  і  перебуває    в  російськомовному  середовищі,  байдужому,  а  то  й  агресивному  до  мови  української.  Вибір  Галини  Литовченко    писати  українською  є  її  моральним  рішенням.  Звідси  й  мій  висновок  про  «андеграундність»  її  творчості.  Українська  мова  для  Пані  Галини  була  територією  протесту.  Нею  вона  виокремлювала  себе    від  «совка».
Якщо  користуватись  рідною  мовою  було  проблемним  навіть  в  Україні,  то  що  вже  говорити  про  мову  поза  межами  Неньки,  де  все  навкруг  неукраїнське.  Другорядний  статус  української  мови  в  «совєцькому»  суспільстві  змушував  багатьох  відмовитись  від  користування  нею.  Ті  ж,  хто  не  відмовлявся  –  були  людьми  другого  сорту.  До  них  ставились,  як  до  селюків  чи  націоналістів,  чи  диваків.  «Солов’їну»  сприймали,  як  ознаку  малокультурності,  неінтелігентності.  Офіційний  статус  української  мови  в  Україні  тепер  вже  начебто  дещо  зріс,  але  в  побуті  всі  «професійні  українці»  і  далі  користуються  московською,  а  дітей  своїх  водять  в  російськомовні  школи  з  посиленим  вивченням  англійської.  Навіть  зараз  під  час  фактичної  війни  з  московитами,  Україна  –  така  собі  Ірландія,  де  більшість  населення  є  патріотами  своєї  країни,  але  при  цьому  послуговуються  мовою  ворожої  сусідньої  країни-метрополії**.
Попри  байдужість  нашої  влади  до  статусу  української  культури  і  браку  території  для  української  літературної  мови  Галина  Литовченко,  як  може,  повертає  мову  від  її  депоетизованої,  обсуржикованої,  а  тепер  ще  й  обюрокраченої  версії  до  нормального  вжитку.  Це  своєрідне  служіння  українській  справі.
-----------------
   Якщо  ж  ближче  до  самої  поезії,  скажу  одне  –  вона  чудова.
В  ній  я  знаходив  зрозумілі  і  близькі  для  мене  почуття,  стани  і  ситуації,    висловлені  поетично.
Тут  і  ностальгічні  світлі  спогади  дитинства:
       [i]Там,  де  гасало  дитинство  моє,
       Сіялись  зорі  курганам  на  плечі,
       Ніжились  травами  ноги  лелечі…
       Так  воно,  знаю,  і  нині  там  є.[/i]
   (с.6)***  «ТАМ,  ДЕ  ГАСАЛО  ДИТИНСТВО  МОЄ»

       [i]Муркоче    кіт    в    бабусі    на    колінах    –    
       полює    в    сні    на    сонячне    зайча;
       минулим    знімки    діляться    на    стінах,
       проклюнулось    під    квочкою    курча.    
[/i]  (с.73)  «БЕРЕЗНЕВЕ»


Тиха  і  щемна  біль  за  батьками:
       [i]Від  подвір’я  давно  відпливли
       В  тиху  вічність  і  мама  і  тато.
       А  у  слід  їм  цвіли  і  цвіли
       Сині  квіти.  Багато-багато…[/i]
(с.9)  «БАРВІНОК»

Дуже  сподобався  сільський  пейзаж    із  зітханням  не  названої    істоти:
       [i]Хтось  один  у  темряві  зітха,  ̶
       Десь  від  щастя  загубив  підкову.
       В  берегах  гілляста  лепеха
       Доспівала  річці  колискову.[/i]
(с.8)  «СВІТИТЬ  ВЕЧІР  СИНІМ  КАГАНЦЕМ»

Є  і  міський  пейзаж:
     [i]  В  під’їздах  гулко  стукалися  двері,
       Балкони  гріли  в  променях  лоби,
       Біля  фонтану  у  міському  сквері
       Точили  ляси  мирно  голуби.[/i]
(с.42)  «ТІЄЇ  ОСЕНІ»

Про  приємні  хвилини  недільного  перепочинку:
       [i]На  моє  підвіконня
       примостилась  голубка.
       Нахиляла  голівку,
       заглядала  в  вікно.
       А  в  кімнаті  дрівцята
       їла  поїдом  грубка,
       ткав  розважливий  ранок
       сновидінь  полотно.[/i]
(с.14)  «НЕДІЛЬНА  ДРІМОТА»

Степова  романтика:
       [i]Допізна  знову  не  засне  скрипаль,
       Розвіє  ніч  снопами  іскор  ватра,
       Зависне  в  небі  срібна  пектораль
       І  обійме  циганська  пісня  шатра.[/i]
(с.25)  «ВТЕЧУ  У  СТЕП»

Впав  в  око  дуже  майстерно  і  лірично  обіграний  омофон****–  [i]«ніч  і  я»[/i]  –  [i]«нічия»[/i]:
     [i]  Із  задуми  не  виберусь  я,  
       В  ніч  дивлюсь  зі  свого  підвіконня.
       Не  беруть  мої  чари  безсоння,
       Б’ється  пульс:  ні-чи-я  –  ні-чи-я…[/i]
(с.39)  «НІЧ  І  Я»
В  збірці  є  і  сюжетні  вірші,  вірші-оповідання.  Зокрема  сподобалися  вірші  з  легким  гумором  «Про  тітку  Тому»  (с.20)

Заімпонувала  і  іронічна  замальовка:
       [i]Якийсь  дивак,  десь  загубивши  спокій,
       Крізь  непомітне  в  жалюзі  забрало
       В  моє  вікно  налаштував  бінокль.
       Іще  цього  мені  не  вистачало…[/i]
(с.34)  «  В  ОСВІТЛЕНІ  ДИВЛЮСЯ  ВІКНА»
Дуже  симпатичними  здались  мені  «ПІВДЕННОБЕРЕЖНІ  ХАЙКУ*****»  (с.74).  Як  і  їх  японські  оригінальні  взірці,  теж  лаконічні  трирядкові  мініатюри,  але  з  запропонованим  більш  сприйнятним  для  нашого  вуха  ритмом  (по  суті  це  двовірші  з  5-стопний  ямбом).
     [i]  Мінливе  море:
       То  смарагдом  сяє,
       То  схоже  на  пожмакану  фольгу.[/i]
         *  *  *
         [i]Допіру  місяць
         Був  на  кипарисі,
         Тепер  розлігся  паном  на  даху.[/i]
-----------
Одним  з  розділів  збірки  «Зависла  в  небі  срібна  пектораль»  є  переклади  з  російської.  Як  на  мене,  переклади  Галини  Литовченко  сприймаються    поетичнішими  ніж  оригінали.
Ось,  наприклад,  такий  переклад  :
         [i]Що  ти  робиш,  красуне,  на  вогкім  холоднім  піску?
         Ти,  мов  Гріна  Ассоль,  що  чекала  свого  капітана.
         Дід,  зібравши  пляшки,  закурив  і  присів  на  візку,
         Вітер  дим  підчепив  і  поніс  на  простори  лиману.  [/i]
   (с.92)  «ДІВЧИНА  І  МОРЕ»
Оригінал  вірша  Ірини  Ханум  (М.Севастополь):
         Что  ты  делаешь,  детка,  на  стылом  и  влажном  песке?
         Ты,  как  Грина  Ассоль,  что  ждала  своего  капитана.
         Дед,  бутылки  собрав,  закурил  и  присел  вдалеке.
         Ветер  дым  подхватил  и  унёс  на  просторы  лимана.

Правда  ж,  що  в  Галини  Литовченко  текст  вийшов  дещо  більш  «гріновський»!?

Чи  ось  іще  переклад  вірша  Ірини  Ханум:
     [i]  Сп’янію,  певне,  та  не  від  вина,
       І  буде  в  погляді  моєму  таємниця.
       Бо  зрозумію:  я  твоя  сповна
       І  наша  зустріч,  явно  не  дрібниця.[/i]
(с.93)  «ВТЕЧЕМ  ТУДИ,  ДЕ  ШЕПІТ  ХВИЛІ…»
В  оригіналі:
       Я  стану  пьяной,  но  не  от  вина,
       Во  взгляде  будет,  как  и  прежде,  тайна.
       Лишь  там  пойму,  что  я  давно  твоя
       И  наша  встреча  вовсе  не  случайна.

Погодьтесь,  що  трохи  різними  є  градації  рівня  сп’яніння  для  молодої  жінки  в  виразах  «[i]сп’яніти,  певне[/i]»  і  «[i]стать  пьяной[/i]».  Якщо  в  україномовному  варіанті  лірична  героїня    оцінює  серйозність    зустрічі  з  героєм    –  «[i]дрібниця[/i]»  чи  не  дрібниця(?),  то  в  російськомовному  вона  самовпевнено  переконана,  що  вона  «[i]вовсе  не  случайна[/i]».  
Не  знаю  як  ти  читачу,  а  я  сприймаю  тексти  пані  Галини  більш  романтичними.
------------------

Що  ж!  Якби  всі  українці,  що  вимушені  жити  в  російськомовному  середовищі  так  ставилися  до  рідної  мови,  як  Галина  Литовченко  –  ми  перемогли  б  у  війні.  А  може  вона  і  не  починалася    б…

-------------------------------------------
*Андеґра́унд  –  (англ.  underground  —  підпілля)  –термін  на  позначення  альтернативної  культури,  сукупність  творчих  напрямків  у  сучасному  мистецтві,  що  протистоять  масовій  культурі,  мейнстріму  і  офіційному  чи  панівному  мистецтву.  
**    Метрополія–  держава,  що  володіє  захопленими  нею  колоніями  і  експлуатує  їх.
***  (    )  –    в  дужках  указано  номер  сторінки  в  збірнику.
****Омофони  (фонетичні  омоніми)  —  це  слова,  однакові  за  звучанням,  але  різні  за  написанням  («стати  по  три»  —  «потри»;  «вгорі»  —  «в  горі»).
*****Хайку  (хоку)  –  традиційний  жанр  японської  лірики,  Хоку  –  це  трирядковий  неримований  вірш,    що  складається  з  17  складів  (5-7-5)  і  відрізняється  простотою  поетичної  мови,  свободою  викладу.

==============

                               Євмен  Бардаков

             20.10.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697546
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2016

Хто співає – той журбу проганяє

[b][i]«Пісні  про  рідне  та  близьке»[/i][/b]
[i]Видавництво  «Інтер-Парк»[/i]
Лубни-2016  



         13  жовтня  із  запізненням  майже  на  тиждень  відбулось  оголошення  переможця  Нобелівської  премії  з  літератури.  Лауреатом  2016  року  став  Боб  Ділан  (Bob  Dylan  )  –  кумир  1960-70-80-х  років,  творець  рок-текстів  і  їх  культовий  виконавець  за  «створення  нових  поетичних  експресій  в  американській  пісенній  традиції».  Боб  Ді́лан  (Bob  Dylan)  —  псевдонім  Ро́берта  А́ллена  Ці́ммермана  (англ.  Robert  Allen  Zimmerman)  –  американський  співак  українсько-литовського  єврейського  походження,  композитор,  поет  і  гітарист,  з  лірики  якого  запозичено  багато  крилатих  фраз,  а  музика  вплинула  на  творчість  величезної  кількісті  композиторів-піснярів.
Рішення  цьогорічного  Нобелівського  комітету  викликало  дискусії  у  професійних  колах,  можливо,  ще  більші,  ніж  у  2015  році,  коли  літературного  Нобеля  здобула  С.Алексієвич.  І  справді,  нагороджено  нетипового  «письменника»,  який  став  відомим  не  через  літературні  твори,  а  за  тексти  пісень.
Рішення  Нобелівського  комітету  на  перший  погляд  видається  безпрецедентним  і  несподіваним,  оскільки  в  питанні  «текст  чи  автор?»  –  переміг  автор.  Можливо,  Нобелівський  комітет  у  такий  спосіб  прагне  привернути  до  себе  увагу,  хоча  щороку  рішення  Комітету  з  літератури  набуває  чималого  резонансу.  Та  цього  року  10  грудня  за  виступом  Боба  Ділана  на  церемонії  вручення  йому  диплома  стежитимуть  мільйони  людей  у  різних  країнах.    
----------------------------
Пісня  –    чи  не  найдавніший,  традиційний  різновид  жанру  лірики  в  світі.  В  сучасній  популярній  музиці  пісня  стає  найпоширенішою  музичною  формою.
Про  те,  що  «Українська  пісня  –  найкраща  в  світі»  і  «Пісня  –  це  душа  українського  народу»  ми  всі  чули  і  знаємо.  Так  воно  і  справді  колись  було.  Музичний  фольклор  був  могутньою  природною  основою  української  пісенної  культури.  Та  помаленьку  народна  пісня  вмовкла  під  безпощадним  натиском  професійно  склепаних  рекламно-ідеологічно  і  технічно  розтиражованих  московитських  продуктів  масового  споживання.
Попит  на  серйозну  пісню  потихеньку  падав.  Сьогодні  цей  процес  на  жаль  успішно  продовжується.  Варто  послухати  ті  рідкісні  краплинки  фольклору,  що  й  досі  трапляються  в  зливі  «творчих  звітів»  областей  України.  Якщо  і  є  дві-три  справді  народні  пісні,  то  безпорадне  їх  виконання  відіб'є  будь-який  інтерес  до  них.
Не  кращі  справи  і  з  літературною,  професійною,  авторською  україномовною  піснею.
За  відсутності  в  попередні  роки  державної  культурної  політики  і  інформаційної  підтримки  невеличкі,  тендітні  паростки  української  сучасної  пісні  затоптуються  важкими  ведмежими  лапами  московської  попси  і  «приблатньонного»  кацапського  «шансону».
В  маршрутках  і  таксі  радіо  звучить  завжди,  але  ніколи  воно  не  було  україномовним.  Там  грає  і  виграє  радіо  «Шансон»,  «Рускоє  радіо»,  «Радіо  Пятніца»,  «Взрослоє  радіо»,  «Ретро»,  «Ностальжі»,  «Шарманка»  і  безліч  іншого  кацапомовного  FM-непотрібу  –  розважальний  проект  для  люмпен-пролетаріату,  «відрижка  тоталітарної  культури».  На  телевізійних  каналах  справи    не  кращі.  Українські  радіостанції  і  телеканали  не  схильні  розкручувати  власні  імена.  Всі  вони  хочуть  крутити  тільки  те,  що  вже  «накрутили»  інші  –  тобто  перевірений  «хіт».
Ті,  хто  «крутять»  музику  (чи  крутять  музикою),  невисокої  думки  про  свого  слухача  і,  ставлячи  в  ефір  фігню,  нібито  «задовільняють  його  смак»,  в  той  же  час  занижуючи  планку,  і  формують  слухача  з  поганим  музичним  смаком.  
Знадобилося  25  років  «нєзалєжності»,  щоб  нарешті  Верховна  Рада  проголосувала  за  закон,  який  встановлює  35-відсоткові  квоти  для  пісень  українською  мовою  в  радіоефірі.  (Чому  не  95%  !?)
Квота  стала  для  «ефемок»  приводом  не  викидати  диски  із  невідомою  україномовною    назвою  у  смітник.  Квота  тепер  має  стати  маленьким  символом  того,  що  якщо  ти  пишеш  музику  українською,  держава  на  твоєму  боці.  І  у  твого  слухача  є  шанс  почути  тебе  на  радіо.  Наявність  квоти  також    стала  сигналом  того,  що  офіційна  влада  визнає  і  заохочує  створення  україномовного  музичного  продукту.  
Є  приємна  україномовна  поп-музика,  (дотепер  її  можна  було  слухати  лише  в  Інтеренеті).  Маємо  надію,  що  голова  нашого  українського  обивателя  не  лусне  від  напруження  і  несподіванки,  якщо  він  її  почує.  
Але  дуже  дивним  є  те,  що  55  українських  виконавців  та  музичних  гуртів  не  підтримали  та  засудили  ініціативу  міністра  культури  України  В’ячеслава  Кириленка,  що  стосується  проекту  змін  до  Закону  "Про  телебачення  і  радіомовлення"  про  встановлення  квот.  Серед  них:  Джамала,  Андрій  Хливнюк,  Тіна  Кароль,  Ірина  Білик,  Віктор  Павлік,  Віталій  Козловський,  гурт  Lama,  Наталія  Могилевська,  Злата  Огневич,  Олексій  Потапенко  (Потап),  Руслан  Квінта,  Світлана  Лобода,  «Табула  Раса»,  Ірина  Федишин,    та  інші.  
Головний  їх  аргумент  –  відсутність  сучасного  пісенного  україномовного  матеріалу.
-------------------------
Вихід  нотного  видання  «Пісні  про  рідне  та  близьке»  можна  розглядати,  як  репертуарну  пропозицію,  своєрідну  «гуманітарну  допомогу»  нашим  розгубленим  виконавцям.
Це  також  спроба  захиститись  від  тиранії  московської  маскультури.
В  пісеннику  тексти  і  ноти    44-х    пісень.  Представлено  мелодії  таких  композиторів  –  М.Герц,  С.Голоскевич,  О.Житинський,  В.Охріменко,  В.Сірий,  В.  Стариков,    О.Циганник,  М.Шевченко.  Пісні  написано  на  слова  поетів  –  М.Годунок,  С.Голоскевич,  Л.Ігнатова,  О.Іськова  В.Назарук,  С.Моренець,  О.Печора,  В.Попелюшка,  Т.Прозорова,  М.Пустовітов,  М.Серпень,  І.Стожар,  О.Удайко,  І.Федчишин,  М.Шевченко,  Л.Шмигельська.
Крім  текстів  і  нот  містяться  й  посилання  на  озвучені  пісні  та  відео  в  інтернеті.
Ідейним  натхненником,  а  також  художнім,  технічним  редактором  і  упорядником  співаника
виступив  Олександр  Печора.  Це  видання  є  пісенним  додатком  до  поетичного  збірника  «Мислити  і  жити  УКРАЇННО».  Обидві  книжечки  вийшли  за  фінансової  підтримки  Миколи  Серпня.
На    зустрічі  поетів,  музикантів,  композиторів*  –  авторів  причетних  до    поетичного  збірника  громадянської  лірики  "Мислити  і  жити  УКРАЇННО"**  і  пісенника  «Про  рідне  та  близьке»,  що  пройшла  в  будинку  творчості  письменників  в  Ірпіні  08-09  жовтня  прозвучали  деякі  з  пісень.  Їх  вживу  виконували  Заслужений  артист  України  Олена  Білоконь,  лауреат  багатьох  пісенних  конкурсів  Анатолій  Куценко,  Микола  Шевченко.
Я  «За»  створення  нової  поетичної  виразності  в  рамках  української  пісенної  традиції.  А  ви?
-------------------------------------

             Євмен  Бардаков

                 18.10.16
-----------------------
*  -  Про  творчу  зустріч  в  Ірпіні:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694635

**  -  Про  збірник  громадянської  лірики  "Мислити  і  жити  УКРАЇННО":
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694305

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696067
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2016

Йшов поет і думав про лопату

[b][i]Олекса  Удайко  [/i][/b]
[b]«Долі  клич»[/b]
(поезії,  пісні)
[u]Видавництво  «Глобус»[/u]
[i]Київ–2005[/i]

[b][i]Олекса  Удайко[/i][/b]
[b]«На  відстані»[/b]
(поезії,  пісні)
[u]ЗАТ  «Віпол»[/u]
[i]Київ–2007[/i]

Якось  на  Йосипа  Бродського  –  майбутнього  Нобелівського  лауреата  з  літератури  –  подали  в  суд  за  неробство.
-  Чим  ви  займаєтесь?  –  спитав  суддя.
-  Пишу  вірші,-    заявив  Бродський.
-  Відповідайте,  чому  ви  не  працювали?
-  Я  працював.  Я  писав  вірші.
-  Вірші  у  нас  пишуть  майже  всі,  –  зауважив  суддя.  –  Я  питаю,  у  вас  є  нормальна,    постійна  робота?
Бродський,  розгублено:
-  Я  думав,  що  це  постійна  робота.
Почувши  таке,  поета  на  півтора  місяця  забрали  до  психіатричної  лікарні  для  примусового  обстеження,  а  потім  суд  оголосив  його  неробою  і  засудив  на  5  років  заслання.  В  Совіцькому  союзі,  якщо    поет  не  належав  до  жодних  офіційних  письменницьких  організацій,  за  законами,  він  міг  займатися  літературною  діяльністю  тільки  «у  вільний  від  основної  роботи  час».
Та  й  тепер,  кожен  хто  пише  вірші  має  якусь  «основну  роботу».
Ця  історія  чомусь  пригадалась  мені,  коли  я  зустрів  такий  поетичний  рядок  в  збірці  «На  відстані»:
«…[i]Йшов  поет  і  думав  про  лопату…[/i]»  (НВ*  с.80)
(Також  пригадалося  народне  прислів’я:  [i]«З  одного  дерева  ікона  й  лопата»[/i])

В  поета  Олекси  Удайка  основна  робота  –  вчений-вірусолог.  Він  провідний  науковий  співробітник,  керівник  відділу  вірусів  рослин  Інституту  мікробіології  і  вірусології  ім.  Д.  К.  Заболотного  НАН  України.  Доктор  біологічних  наук,  професор.  Автор  понад  300  наукових  робіт  і  винаходів,  трьох  монографій.
Я  не  так  давно  мав  приємність  отримати  від  нього  дві  збірки  віршів  з  дарчими  написами.  Тож  поділюся  своїми  враженнями  про  прочитане.
------------------------
Про  обидві  збірки  можна  говорити  в  одному  контексті,  вони  схожі  тематично  і  жанрово.  (Відрізняються  лише  за  розмірами  –  книжечка  «На  відстані»  кишенькового  формату,  а  збірка  «Долі  клич»  –  звичайного.)  Обидві  містять  вірші,  пісенні  тексти,  ноти  для  пісень,  музику  до  яких  написав  сам  Олекса  Удайко.  Поезії  написані  українською,  російською  мовами.  Є  навіть  один  вірш  написаний  німецькою  мовою  –  «An  Weiden»  (НВ  с.49)
До  поезії  Олекса  Удайко  ставиться  швидше  не  як  до  інтелектуально-естетичної  вправи,  а  як  до  своєрідної  віддушини.  В  його  поетичному  світі  домінує  любов.  Любов  у  всіх  її  варіантах,  навіть  в  такому,  який  можна  назвати    «не  зовсім  щаслива».  Та  зрештою,  [b]нещаслива  любов[/b]  чи  [b]не  розділене  кохання[/b]  в  історії  літератури  більше  посприяло  написанню  віршів  ніж  [b]щасливе[/b]  і  [b]взаємне[/b].  Можливо,  причину  занурення  автора  в  художню  творчість  розкриє  ось  це  висловлювання  в  розділі  "ЕЙ-форизми":
[i]Любов  –  це  хронічна  хвороба,    
від  якої  є  лише  один  засіб  –      
взаємність.    Коли  такої  нема,  
шлях  такої  любові  –  в  пекло.  
А  ще…  в  творчість.  
Кожен  дорогу  вибирає  собі    сам.[/i]
(НВ  с.90)
Або  іще  на  підтвердження  цього  припущення  таке  рубаї:
[i]О,  як  мені  і  день,  і  ніч  болить
Твоя  роздвоєність  і  нерішучість…
І  знов  в  мені  спалахує  пишучість  –  
Мій  анальгетик,  моя  у  драмі  участь.[/i]
(НВ  с.82)

Найчастіше  свою  увагу  поет  зосереджує  на  жінці  і  всій  гамі  стосунків  з  нею  (тілесність,  сім’я,  філософія).  В  його  поетичному  світі  кохання  домінує.  Серце  поета  відкрите  коханню.  

[i]Відчуй  мене,  моя  кохана,
І  осінь  ту  п'янку,  багряну,
Що  милостиво  дав  нам  Бог,
Щоб  лебедіти  в  щасті  вдвох…

Відчуй  мене!  Бо  лиш  з  тобою
Ділю  не  злу,  а  щедру  долю,
Бо  неминуще  не  мине...
Відчуй  мене!  Відчуй  мене![/i]
(ДК  с.45)

Автор  прагне  ідеального**,    чи  хоча  б  ідилічного***  кохання

[i]Як  хотілось  садок  посадити,
чорнобривці  у  нім  поливать..!
Там  були  б  і  веселії  діти,  
й  наша  мила,  земна  благодать.  [/i]
(ДК  с.42)
Відчувається,  що  поет  небайдужий  до  «тілесності»  в  коханні    і  в  поезії.  (Можливо  тому  ілюстраціями  до  збірочки  «На  відстані»  обрано  художні  фото  оголеного  жіночого  тіла).  

[i]Гармонія  тіла  й  духу
п’янкіша  всіляких  втіх!
Ця  сила  і  нас  злучила,
як  з’єднує  святість  й  гріх.[/i]
(ДК  с.39)
[i]Розцвіли  півонії  садові,
Розпустивши  пелюстки  свої,
Мов  уста  знеможені,  медові,
Мов  безумні  пристрасті  твої.[/i]
(ДК  с.51)


Та  навіть  в  любовній  ліриці  в  автора  присутня  якась  зажура,  озирання  на  «[i]знегоди,  смуток  і  печаль[/i]».

[i]І  будуть  нам  ще  тихі,  мрійні  ночі
І  зір  рясних  безкрая  благодать,
І  ще  не  раз  вдивлятимуся  в  очі,
Щоб  все,  що  в  серці  зріло,  їм  оддать.

І  ми  зійдем  з  тобою  на  вершину,
З  якої  видно  неосяжну  даль:
Святу  Любов  –  на  самій  верховині,
Внизу  –  знегоди,  смуток  і  печаль.[/i]
(ДК  с.54)

Ця  особлива  любовна  жура́  передається  навіть  пейзажу:
[i]Осінь...  Дощ  за  вікном...
Жабонить  щось  у  шибку...
В  мене  –  спогади  знов,  
Як  сполохані  рибки...

І  пливуть,  мов  туман,
Дивні  обрії  сині  –
Днів  щасливих  дурман,
Що  в  душі  і  понині.[/i]
(ДК  с.58)

[i]Осінній  дощ  –  не  літня  злива:
Мрячить  помалу,  плаче  мов.
І  ніч  глуха,  сумна  й  зрадлива
Наводить  смуток    знов  і  знов.[/i]
(НВ  с.53)

Найбільш  частим  об’єктом  поезії  пана  Олекси  є  кохання,  що  минає.

[i]Сумніви  наші  вже  стали  нестерпними  –  
в  серці  невимовний  біль.
Плинуть  роки  неспокійними  серпнями,
плаче  омріяна  ціль.[/i]
(НВ  с.49)

Є  звичайно  і  сподівання  на  реанімацію  почуттів:

[i]Не  журись,  що  бліднуть  наші  очі,
Що  в  очах  не  та  вже  благодать,  –
Як  впадуть  на  землю  тихі  ночі,
Ми  готові  їм  усе  віддать!

Не  журись,  що  з  неба  котить  осінь,
Що  зоря  захі́дня  зустріча,  –
Ще  вербена  нас  у  гай  запросить,
Щоб  весну  відчути  в  ранній  час![/i]
(ДК  с.56)

[i]І  вже  жевріє  в  мінорі
нескладне  передчуття:
скоро  гратиму  в  мажорі,
бо  зміню  своє  життя![/i]
(ДК  с.29)

Розчарування  в  любові  відкриває  нові  шляхи  до  розуміння  життя,  відношення  до  нього.

[i]Ти  –  про  літо.
Я  –  про  жито.
А  в  душі  сама  зима:
не  прожите
пережите  –
і  тебе  в  мені  нема.[/i]
(НВ  с.25)

[i]Прости  мені  за  ті  роки  і  версти,
що  так  бездарно  мимо  пропливли
й  залишили  слова  -  сухі  і  черстві  –
і  вчинки  –  то  незграбні,    то  малі.[/i]
(НВ  с.47)

Сумніви  і  сумування  в  коханні  завжди  породжують  легкий  філософський  сум:

[i]Неосяжність    щасливої    миті
Бережуть    нам    пожовклі    листи...
Випадковості    вже    пережиті,
Неминучість    ще    треба    пройти.[/i]
(ДК  с.100)
З  висоти    свого  життєвого  досвіду  автор  напівжартома,  напівсерйозно  дає  пораду  сімейним  людям  в  такому    рубаї:

[i]Жінки!    Любіть    своїх    чоловіків!
Не    лиш    у    день    авансу    чи    зарплати…
Бо    в    інші    дні    вони    почнуть    кохати
Чужих!..    
За    щире    серце    –    не    за    плату![/i]
(НВ  с.83)

Американський  поет  і  літературний  критик  Томас  Еліот  якось  сказав  «Хорошим  поетом  бути  важливіше  ніж  великим  поетом.»
Читайте  вірші  Олекси  Удайка!  Він  хороший  поет.

========================
(  )*  –  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці
НВ*–  збірка  поезій    Олекси  Удайка    «На  відстані»
ДК*  –  збірка  поезій    Олекси  Удайка    «Долі  клич»
[b]Ідеальне[/b]**  –  те,  що  відповідає  поняттю  про  ідеал  –  досконале,  відмінне,  чудове.
[b]Ідилічне[/b]***  –те,  що  зображує  мирне,  безтурботне  життя,  близьке  до  природи.
----------------------------

           Євмен  Бардаков

       18.06.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695713
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2016

Наш тусняк

Явище,  яке  отримало  в  народі  найменування  тусовка  (туса,  тусня,  тусняк,  тусейшен    )  являє  собою  оригінальний  соціокультурний  феномен.
Спочатку  тусовкою  називали  зустріч  студентів  з  метою  позаучбового,  неформального      спілкування  і  відпочинку,    вечірку.  Поступово  значення  слова  роширювалося.  В  це  поняття  вкладалися    і  просто  зустріч  розважального  характеру  чи  неофіційна  зустріч,    і  спільне  проведення  часу  артистів,  музикантів,  художників.  
Тусовка    є  формою  самоорганізації  мистецького  середовища  при  відсутності  ідеологічної  однодумності.  Тусовка  –  це  найбільш  очевидний  симптом  посткомуністичної  культури.
Ідеологія  тусовки  протилежна  ідеології  богеми.  Феномен  «богеми»  виник  у  XIX  столітті  серед  культурних  еліт  для  організації  свого  символічного    внутрішнього  ринку,  опозиційного  комерційному.  Тусовка  ж,  навпаки,  відкрита  ринку  і  соціальному  замовленню  і  перебуває  в  постійному  очікуванні  покупця  і  покровителя.
Тусовка  виникає,  як  спонтанний  і  вільний  вибір  окремих  індивідів  і  існує,  як  послідовність  зустрічей.  Тусовка  стала  тим  вільним  відкритим  простором,  на  якому  зустрічаються  люди,  вільні  від  будь-яких  зобов'язань  перед  минулим  і  повністю  відкриті  перспективам.
Щоб  бути  в  тусовці,  треба  просто  бути  в  потрібний  час  і  в  потрібному  місці  –  там,  де  тусовка  відтворює  себе.  Структура  тусовки  далека  від  жорсткості  дисциплінарної  культури.  Внутрішні  закономірності  цієї  серіальної  спільноти  треба  шукати  в  закономірностях  відтворення  зустрічей.  Співтовариство  це  скріплене  не  ідеологічною  солідарністю  і  не  виробничим  циклом.  Структурна  стабільність  тусовки  гарантована  переважно  чисто  емоційними  чинниками:  люди  зустрічаються  тому,  що  хочуть  бути  разом.  Спільними  зусиллями  вони  створюють  певну  атмосферу,  яка  їм  в  рівній  мірі  дорога  і  необхідна.
-------------------
Комунікативна  революція  дісталася  і  українських  берегів.  Інтернет  надав  можливість  творчим  особистостям  швидше  знаходити  якщо  не  однодумців,  то  людей  близьких  по  духу.
В  цьому  сенсі  сучасні  соціальні  мережі  –  це  своєрідна  віртуальна  тусовка.
Знаючи,  що  процедури  «розвіртуалення»  періодично  відбуваються,  і,  як  правило,  залишають  після  себе  в  її  учасників  приємні  враження  –  я  теж  вирішив  прийняти  участь  в  «живій  тусовці».
 Цьогоріч  мали  місце  дві  зустрічі  поетів,  музикантів,  композиторів  –  авторів  причетних  до    поетичного  збірника  громадянської  лірики  "Мислити  і  жити  УКРАЇННО"  і  пісенника  «Про  рідне  та  близьке».
Обидві  відбулися  завдяки  фінансової  та  організаторської  підтримки  Миколи  Серпня,  Олександра  Печори  та  Віталія  Назарука.  
 Перша  пройшла  в  місті  Луцьку  15-17  липня.  Друга  в  містах  Ірпінь  і  Київ  08-09  жовтня.
В  другій  зустрічі  «ЛІТР.Об’єднання»  (жарт  Олександра  Печори)  я  і  прийняв  участь.  Перш  за  все  сподобалась  особлива  аура  (хоча  трохи  й  занедбаного)  будинку  творчості  в  Ірпіні,  де  жили  й  творили  Олександр  Довженко,  Остап  Вишня,  Павло  Тичина,  Микола  Бажан,  Михайло  Стельмах,  Максим  Рильський,  Олесь  Гончар,  Павло  Загребельний,  Натан  Рибак,  Андрій  Малишко  і  багато  інших  поетів  і  прозаїків.  Тут  були  написані  романи  та  вірші,  що  прославили  Україну  на  весь  світ.  
Ми,  теперішні,  що  тут  зібралися,  поети  відомі,  маловідомі  і  невідомі  тішилися  невимушеною  атмосферою  спілкування.  В  ті  дні  записав  такі  рядки:

   [i]  Можливо,  вільні  спілкування  вже  запізні.
     Байдикування  це  приємне  –  казна  що.
     Ми  чимось  схожі  і  такі  всі  різні.
     Та  говорити,  як  не  дивно,  є  про  що.[/i]

[b]15.10.16  [/b]

         Віктор  ОХ    (Віктор  Охріменко)
-------------------

P.S.  Знаю,  є  противники  слова  тусовка.  Воно  начебто  не  характерне  для  нашої  мови.  Тоді  подумаймо  над  його  замінником  чи  аналогом.  Наприклад,  –  тусівка,  тусування,  покрутон  збіганка,зборище,  толковище,  посиденьки.  Пропонуйте  ще.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2016

Збірники і наша соборність

[b]«Мислити  і  жити  УКРАЇННО»[/b]
Громадянська  лірика
Видавництво  «Інтер  Парк»
Лубни  –  2016


       Письменники  (прозаїки,  поети,  драматурги)  –  творці  текстів.  І  чим  оригінальнішим,  барвистішим  є  текст  –  тим  масштабнішим  виглядає  письменник.  Стильова,  тематична,  ментальна*  різноманітність  лише  збільшує  художню  вартість  книжки.  Багатогранність,  різнобарвність  текстів  в  книжці,  звичайно  ж,  краще  може  забезпечити  колектив  авторів.  Перефразовуючи  відоме  прислів’я,  можна  сказати:  «Одна  письменницька  голова  –  добре,  а  декілька  таких  голів  –  ще  краще.»
Неможливо  применшити  роль,  яку  в  розвитку  будь-якої  національної  літератури  відіграють  збірники,  альманахи  і  антології**.  Перші  українські  альманахи  і  збірники  з'явилися  в  1830–1840-х  роках.    В  роки  гоніння  на  українське  слово  збірники  були  майже  єдиними  виданнями,  де  друкувались  твори  української  літератури.  
В  наш  непростий  час,  коли  книговидання  в  силу  ряду  причин  не  має  державної  підтримки,  літературний  процес  теж  жаринками  маленьких  тиражів  жевріє  в  таких  збірниках.
Збірник  творів  –  хочеться  назвати  особливою  літературною  формою,  в  якій  присутнє  комбінаторне,  варіативне  мислення.  Збірник  –  це  сукупість  свідомостей,  своєрідний  прояв  колективної  свідомості.  Таким  чином  розмаїття,  різносторонність  такого  літературного  явища  безсумнівно  являє  собою  культурне  багатство.
Збірник  можна  вважати  своєрідним  гіпертекстом.  Головна  ж  особливість  гіпертексту  –  знеособлення  автора,  бо  гіпертекстуальний  твір  складається  з  окремих  творів,  уривків  текстів,  сторінок,  віршів,  цитат      написаних    кількома  (або  багатьма)  авторами.  
Все  частіше  зустрічаються    оголошення    про  формування  нового  літературного  збірника.  Заохочуються  (частіше  морально,  а  не  матеріально)  прийняти  участь  в  різних  літературних  проектах  професіональні  і  непрофесіональні  літератори  до  творчих  пошуків  у  галузі  літератури.
Збірка  чи  альманах–  це  своєрідна  "виставка"  творів.  Вона  має  завданням  задоволення  інтересів  читачів,  або    потреби  в  самореалізації  авторів,  як  творчих  особистостей  (чи  професіоналізації    їх  літературної  праці).  Переслідуються,  звичайно,  і  комерційні  цілі  –  одержання  доходу  видавцем.
У  великому  потоці  альманахів  можна  виділити  декілька  їх  підтипів  в  залежності  від  ряду  факторів:  
– В  залежності  від  змісту  (літературні,  критичні,    музичні,  публіцистичні  та  ін.)
– В  залежності  від  принципів  взаємовідносин  видавця  та  авторів  (автори-знаменитості  отримують  гонорари;    невідомі,  або  «малокомувідомі»  –  самі  фінансують  видання)
– В  залежності  від  аудиторної  спрямованості  –  молодіжні,  дитячі,  жіночі,  універсальні.
– В  залежності  від  місця  видання  та  відповідного  добору  авторів  і  регіону  розповсюдження:  столичні,  провінційні,  закордонні,  нелегальні  (включаючи  і  так  званий  "самвидав"  і  "самсебевидав").
– В  залежності  від  форми  видання  (формат,  обсяг,  оформлення).
-----------------------------
200-сторінковий  збірник  громадянської  лірики  «Мислити  і  жити  УКРАЇННО»  вийшов  в  видавництві  "Інтер  Парк"  м.  Лубни,  що  на  Полтавщині  за  фінансової  підтримки  поета  і  мецената  Миколи  Серпня.  Ініціатором,  редактором  і  упорядником  видання  –  справжнім  пульсом  цієї  поетичної  книги  став  поет  і  громадський  діяч  Олександр  Печора.
Всі  28  авторів  в  збірнику  розміщені  в  алфавітному  порядку.  Вражає  і  широка  «географія»    авторів:
БУТ  Валентин  (Крим)  
ВЕРЕЩАКА  Микола  (Черкаси)
ГЕНИК  Леся  (Ів.Франківськ)
ГОДУНОК  Микола  (Київ)
ГОЛОСКЕВИЧ  Сергій  (Українка)
ДАНИЛЮК  Наталія  (Ів.Франківськ)
ІГНАТОВА  Любов  (Полтавщина)
ІСЬКОВА  Олена  (Хмельницький)
КОЗАК  Наталія  (Дніпро)
ЛЄГОСТАЄВА  Людмила  (Дніпро)
ЛИТОВЧЕНКО  Галина  (Крим)
ЛУКІВСЬКА  Тетяна  (Рівне)
МАЗУР  Наталія  (Хмельницький)
МІЛЮЩЕНКО  Надія  (Кропивницький)
МОРЕНЕЦЬ  Світлана  (Київ)
НАЗАРУК  Віталій  (Луцьк)
ПАШКОВСЬКИЙ  Петро  (Вінниччина)
ПЕЧОРА  Олександр  (Лубни)
ПЛОСКОВІТОВ  Михайло  (Житомир)
ПОПЕЛЮШКА  Валентина  (Закарпаття)
СВЯТОКУМ  Наталія  (Новомиргород)
СЕРПЕНЬ  Микола  (Рівненщина)
СТАНІСЛАВСЬКА  Адель  (Ів.Франківськ)
СТОЖАР  Ігор  (Яремче)
ТЕРЕН  Ігор  (Київ)
ШМИГЕЛЬСЬКА  Леся  (Ів.Франківщина)
УДАЙКО  Олекса  (Київ)
ФЕДЧИШИН  Ігор  (Тернопілля)  
--------------

Збірник  віршів  «Мислити  і  жити  УКРАЇННО»  в  основному  має  публіцистичне  спрямування,  але  присутня  також  іронічна  і  філософська,  любовна  і  пейзажна  лірика.
Літературні  альманахи  і  збірники  в  минулому  і  тепер  є  найкращими  зразками  художньої  літератури,  котра  найменше  зазнає  обмежень  та  утисків,  бо  автори  цензорами  є  самі  собі.
Одне  з  визначень  поняття  «соборність»  таке.  «Соборність    –  це  морально-філософський  і  соціальний  принцип,  фундаментальними  положеннями  якого  є:  відповідальність  усіх  за  всіх,  єдність  індивідуального  і  загального,  взаємне  духовне  збагачення  і  розвиток.»  
Це  визначення  можна  взяти  анотацією  до  збірника  громадянської  лірики  «Мислити  і  жити  УКРАЇННО».
Зумисне  не  наводитиму  поетичних  рядків  з  цього  збірника.  Більша  половина  віршів  з  нього  достойна    цитування.  Краще  перечитайте  його  самі.
   

                 10.10.16
-----------------

*-    [i]"Ментальність",  "менталітет"[/i]  (від  лат.  mens  -  розум,  мислення,  душевний  устрій)  -  це  стійкий  спосіб  специфічного  світосприйняття,  характерний  для  великих  груп  людей  (етносів,  націй,  соціальних  прошарків),  що  обумовлює  особливість  способів  їх  реагування  на  явища  оточуючої  дійсності,  поєднує  людей  у  соціальні  та  історичні  спільноти.
**-    Збірка,  збірник,  зібрання,  альманах.  Ці  слова  часто  не  розрізняють  за  значенням,  тим  часом  кожне  з  них  має  свої  смислові  відтінки:
[i]Збірка[/i]  –    це  однотомне  або  кількатомне  видання  творів  одного  автора.
[i]Збірник[/i]  –    книжка,  в  якій  зібрано  художні  твори  або  наукові  статті  кількох  або  багатьох  авторів.
[i]Зібрання[/i]  означає  сукупність  творів  якогось  автора,  багатотомне  видання  творів  певного  автора.  
[i]Антоло́гія[/i]  –  збірник  найхарактерніших  творів  кількох  письменників  певного  жанру  чи  літературного  періоду.
[i]Альмана́х[/i]  –  неперіодичний  літературний  збірник,  різновид  серіального  видання,  тривала  збірка  літературно-художніх  і/або  науково-популярних  творів,  об'єднаних  за  якою-небудь  ознакою  (тематичною,  жанровою,  ідейно-художньою  тощо).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2016

Вітальна (V)

Шановне  панство!  Віталій  Назарук  запропонував  чудову  ідею  –  написати  вітальну  пісню  до  дня  народження  для  поздоровлення  друзів.  І  дійсно,  співають  наші  люди  або  кацапське  "К  сажелєнью  дєнь  раждєнья…",  або  американську  "Хібі  безди  тую...".
Пропоную    мелодію  і  два  варіанти  аранжування  (в  мажорі  і  в  мінорі).  Хоча  мажор  з  мінором  поєднуються  добре  в  одній  композиції.
 Віршований  текст  Віталія  Назарука  можна  співати  і  для  жінки,    і  для  чоловіка,  одному  чи  колективом.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TQpWU1G8ggc[/youtube]
[u]Віталій  Назарук[/u]

             [b]Вітальна[/b]

[color="#0033ff"]Хай  зозуля  кує  Вам  щасливі  літа,
Щоб  у  радість  була  ця  пора  золота.
Зичим,  пане  _  _  _,  Вам  щедрої  долі,
Щоб  в  здоров’ї  жилось  і  жилося  на  волі.
З  днем  народження  рідний,
Ми  вітаємо  нині,
Будьте  завжди  в  достатку
І  служіть  Україні!!!
[/color]
[i](варіант)[/i]

 [color="#ff005e"]  Хай  зозуля  кує  Вам  щасливі  літа,
   Щоб  у  радість  була  ця  пора  золота.
   Зичу,  пані  _  _  _,  Вам,  щедрої  долі,
   Щоб  в  здоров’ї  жилось  і  жилося  на  волі.
   З  днем  народження  рідна,
   Я  вітаю  нині,
   Будьте  завжди  в  достатку
   І  служіть  Україні!!!
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016

Уявити казку (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UJ0PW00sUoU[/youtube]
-----------------------
Жили-були  десь-не-десь  Доля  і  Недоля.
Якось  казку  вони  склали  взимку  на  печі,
як  тягнули  бараболю    з  колгоспного  поля  
Вінні-Пух  і  Гаррі  Поттер  нишком  уночі,
як  в  розбірці    Кіт  в  Чоботях    Змія  взяв    на  мушку,
а  Кощій    затіяв  з  Тролем  чемпіонський  бій,
на  розлучення  подали  Принц  і  Попелюшка,
Карлсон  перестав  літати,  бо  пішов  в  запій.

Щось  уява  домалює  в  казко́вій  картині.
Десь  фантазія  розмиє  ветхі  береги.
Легкі  емоційні  струси  корисні  дитині.
Радість  вигадки  і  казка  кращі  від  нудьги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690248
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2016

Європейські есе Володимира Бойка (V)

Так  вже  історично  складалося,  що  в  Україні  важливу  роль  не  лише  в  національно-культурному,  а  й  в  економічному  піднесенні  відігравали  суспільні  організації,  кооперативний  рух,  спілчанство,  волонтерство,  самодіяльність.  Українці  самі  собі  складали  пісні  і  думи,  придумували  танціі  будували  культові  споруди,  розробляли  фасони  одягу  і  кулінарні  рецепти,  встановлювали  різні  форми  військової  і  економічної  самооборони  громадянства,  які  ґрунтувалися  на  багатовікових  народних  традиціях.  Без  сумніву,  якщо  направду  законодавчо  в  Україні    дозволять  самоврядування  –  народ  сам  собі  дасть  раду.
А  для  початку  за  досвідом  місцевого  господарювання  можна  звернутися  до  країн,  де  традиція  самоврядування  не  переривалася.  За  таким  досвідом  звернувся  і  Володимир  Бойко.  Він  один  із  засновників  і  керівників  Сіверського  інституту  регіональних  досліджень,  директор  Чернігівського  центру  перепідготовки  та  підвищення  кваліфікації  працівників  органів  державної  влади,  органів  місцевого  самоврядування,  державних  підприємств,  установ  і  організацій.  Володимир  організував  декілька  поїздок  голів  міських,  сільських  і  селищних  рад  до  Німеччини.  Окрім  того  він  ще  й  зафільмував  побачене,  щоб  познайомити  з    отриманим  знанням    ширше  коло  людей.  
Попередній  документальний  серіал  Володимира  Бойка  «Європейські  традиції  міського  самоврядування  в  Україні:  магістрат  –  дума  –  рада»  отримали  багато  позитивних  відгуків  глядачів.  (Його  можна  знайти  в  Інтернеті).
Відео-фільм  «Українські  голови  в  Баварії»  (8  серій  по  10  хвилин)    знято  в  рамках  проекту  «Сталий  розвиток  малих  міст  Чернігівської  області»,  що  здійснювався  за  підтримки  фонду  Ганса  Зайделя(Баварія,  ФРН).  Фільм  розповідає  про  те,  як  працює  місцеве  самоврядування  і  комунальні  служби  в  невеликому  німецькому  містечку.
Режисер  монтажу  Галина  Загороднюк  запросила  і  мене  до  співпраці,  як  автора  музики.  Завданням  композитора  було  створити  відповідний  музичний  фон,  надати  відеоряду  певний  емоційний  пульс.
Тож  тепер  маю  перший  досвід  участі  в  кіновиробництві,  як  би  не  було  це  гучно  сказано.  
Для  тих,  хто  зацікавився  фільмом  і  бажав  би  його  переглянути,  подаю  посилання:

       [b]  Українські  голови  в  Баварії
[/b]
І  серія:  «Знайомтеся  –  Кемптен»
https://www.youtube.com/watch?v=FjhYAJQDfcQ
ІІ  серія:  «Молодь  Кемптена»
https://www.youtube.com/watch?v=Jv-67AqtCkE
ІІІ  серія:  «Від  ремонту  доріг  до  квітів»
https://www.youtube.com/watch?v=UBkwrgLvxzc
ІV  серія:  «Альпійські  джерела  Кемптена»
https://www.youtube.com/watch?v=GxRvnsaxE-o
V  серія:  «Енергетичне  сміття  Кемптена»
https://www.youtube.com/watch?v=_zymXZxW1bw
VІ  серія:  «Відновлювальна  енергетика  Кемптена»
https://www.youtube.com/watch?v=uBrzJF3TAvE    
VII  серія:  «Будівництво  в  Кемптені»
https://www.youtube.com/watch?v=SrrKwHD1YmU  
VIІI  серія:  «Індикатори  міста»
https://www.youtube.com/watch?v=sb0zNtRGY7Q

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2016

ГІПЕРРЕАЛІЗМ (V)

Представлено  картини  художника-гіперреаліста  Емануеля  Дасканіо  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RP8XshOX3AA[/youtube]
-------------------------------

Гіперреалісту  дійсність  заважає,
він  не  може  вижити  без  романтичних  мрій.
Всі  ми  те  шукаєм,  що  задовольняє,
та  змушені  обходитися  міражем  надій.

Мудрі  чукчі  знають,  що  співати  треба  
лиш  про  те,  що  бачиш  ти  в  реалі  в  дану  мить.  
Погляд  особливий    може  бути  в  тебе.
«Третім  оком»    бачити    не  всякому  щастить.  

Кожен  щось  шукає.  Навіть  щось  знаходить.
Віртуальність  і  реальність  нашим  є  життям.
Гіперреалісту  розум  не  зашкодить.
Тво́рення  для  нього    необхідність  Пізнання́.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689160
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2016

Всі двері (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0UpGLlWuGyA[/youtube]
------------------------
Без  дверей  нема  будинку.
Що  за  двері  без  замка!
Ключ  у  замкові́й  шпаринці
двері  дому  відмика́’.

А  якщо  ключа  не  маєш,
то  на  двері  подивись.
Що  за  ними,  як  не  знаєш  –
стукати  остережись.

Може  там  знайдеш  притулок?
Може  там  чигає  звір?
Не  потрап  і  поміж  стулок  –
буде  боляче,  повір!

Ручка  в  дверях  привітає,
як  простягнута  рука.
Скрип,  мабуть,  попереджає  
про  можливе    глупака.

Може  бути,  не  в  ті  двері
ти  так  довго  вів  свій  слід.
Напиши  в  своїй  манері:
«Вихід»  –  двері  ці  –  чи  «Вхід».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688970
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.09.2016

Все оте (V)

[img]http://www.randrs.ru/photo/3-0/2014_hd_wall_29.jpg[/img]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZwY_6JE3KyQ[/youtube]
Від  вічності  до  Вічності  тече  життя  ріка.
За  течією  всячина  всіляка  в  ній  пливе.
Хтось  пробує  прискоритись,  бо  ще  й  вперед  гребе.
А  хтось  пре  проти  течії,  від  чогось  утіка.
Можливо,  від  самотності,  суєтності,  нудьги.
Можливо,  від  думок  про  смерть,  від  страху  чи  проблем.
Та  сили  вистачає  їм  лиш  на  якийсь  момент.
І  знову  щось  проноситься  кудись  повз  береги.
А  хтось  сидить  на  березі  і  бачить  Все  Оте.
Чи  може  Все  Оте  спостерігає  уві  сні.
Він  впевнений,  що  темрява  уб’є  не  всі  вогні.
Та  знає  –  найгарніша  квітка  також  відцвіте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687058
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2016

Миле дівча покохай мене (V)

Виконує  -  Володя  Охріменко
===========
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VBvLKAXeWsU[/youtube]

День  золотий.  Надворі  весна.  
Я  молодий.  Ти  молода.
Ти  посміхнулась  і  я  посміхнувсь,
 і  поцілунком  до  тебе  торкнувсь.
Я  поцілунком  до  тебе  торкнувсь.  
Ти  посміхнулась,  і    я  посміхнувсь.  
Я  –  молодий.  Ти  –  молода.  
День  золотий.  Надворі  весна…  

Миле  дівча,  покохай  мене!
Хай  нас  любов  під  крило  візьме.
Вип’єм,  давай,  цей  п'янкий  бальзам,  
щоби  було  що  згадати  нам.
Щоби  було  що  згадати  нам,
вип’єм,  давай,  цей  п'янкий  бальзам,  
Хай  нас  любов  під  крило  візьме!
Миле  дівча,  покохай  мене...

Світ  би  для  мене  зовсім  збіднів,
коли  б  тебе  в  той  день  не  зустрів...  
Ми  віддались  своїм  почуттям.  
Ти  –  моя  Єва.  Я  –  твій  Адам.  
Ти  –  моя  Єва.  Я  –  твій  Адам.  
Ми    віддались  своїм  почуттям.
Коли  б  в  той  день  тебе  не  зустрів,
Світ  би  для  мене  зовсім  збіднів!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2016

Мелодія для пісні № 86 (Дід Миколай, Віталій Назарук, Людмила Пшенична)

Дід  Миколай

[i]Я  піду…  там  де  сині  гори,
Полониною…  в  дикі  звори.
Там  де  наші  з  тобою  зорі,
Світять  ночами  у  дозорі.

В  розмаїття  братків  -  віоли,
Таїною  лежать  узори.
Повернуся  навкруг…  -  фіорі,
Жайвір  грає  на  скрипці  в  хорі.

         Приспів:
   А  роки  мої  вдаль  вже  з  громами,
   Піднялися  увись  з  журавлями.
   Ох  та  юність…  так  щедра  думками,
   Слідом  ходить,  як  доля  за  нами.
   Квіти  ж  дивні  горять  вогнями…
   Не  прийду  ж  я…  ніяк  до  тями.

   Ой  ти  доленько  доле...
   Моя  память  жива.

Понад  краєм  піду  я  плаєм,
Хай  серденько  моє  співає.
Як  ходили  колись  згадаю…
Знову  радощі  всі  спиваю.

Котить  сонечко  світло  раю,
Розливається  круг  розмаю.
Тут  любов  ми  пили  губами,
Тут  кохалися  до  нестями.

         Приспів.
[/i]
================

Віталій  Назарук

     КРИНИЦЯ

[i]Повернувся  додому  знову,
Поклонився  всьому  святому.
І  зове  знов  його  криниця,
Щоб  прийшов  він  води  напитись…

Біля  вишні  стоїть  в  куточку,
Взяв  відро,  щоб  води  набрати,
Її  питиме  по  ковточку…
Тут  його  проводжала  мати.

       Приспів:
   Ой,  криниченько,  моя  доле,
   Як  болить,  що  аж  серце  коле.
   Дай  водиці  своїй  дитині,
   Що  далеко  на  самотині.
   Дай  водиці  своїй  дитині,
   Що  далеко  на  самотині.

Крізь  роки,  крізь  життєве  поле,
Він  вертає  до  тебе,  доле.
До  хатини  і  до  криниці,
Щоб  побачити  і  напитись.

Що  ж  бо  далі  ще  невідомо,
Йому  часто  дорога  сниться,
І  зове  його  знов  додому,
Біля  вишні,  свята  криниця.

Приспів.

 Ти,  криниченько  люба,
 Дай  водиці  йому….[/i]

=================

       Людмила  Пшенична  

       Ти,  янгол,  з  неба

[i]Ти  -  зоря  моя  світанкова.
Ти  -  цілюща  роса  ранкова.
Ти  -  джерельна,  свята  водиця.
Чорноброва  та  білолиця.

Як    поглянеш  -  спиняеш  серце.  
Та  від  щастя,  від  щастя,  все  це.
В  твоїх  косах  -  коштовних  зорях  -
я  купаюсь,  неначе  в  морі.

             Приспів:
   Солов'їним  зігрієш  словом.
   Потонути  б  в  твоїй  любові.
   Мов  дитя  горнусь  я  до  тебе.
   Ти  ж,  неначе,  сам  янгол,  з  неба.

Ти  ввібрала  красу  від  світу.
Як  в  душі,  так  і  врода  з  виду.
І  хай  заздрять  мені  всі  хлопці,
бо  в  моїх  руках,  справжнє  сонце.

Берегтиму  тебе,  кохана,
від  зла-ока,  життя-дурману.
Ти  для  мене  неначе  серце,
я  живий,  доки  воно  бьеться.

   Приспів.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016

Небо низького росту (V)

Слова  –  Юрій  Лазірко  
Виконує  –  Володимир  Сірий  

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N6Hz7B6ku98[/youtube]
----------------------------

небо  низького  росту  
де  ти  моя  дитино  
там  де  померти  просто  
круки  летять  у  гості  
чорна  з  вогню  година  

чорна  з  вогню  година  
очі  позатуляла  
може  щe  не  загинув  
бачили  мого  сина  
там  де  війна  лягала  

там  де  війна  лягала  
світе  ти  сивий  наче  
душі  повисихали  
труни  позабивали  
злива  не  йде  а  плаче  

злива  не  йде  а  плаче  
там  на  землі  розбитій  
сина  і  сну  не  бачу  
хай  він  мені  пробачить  
вісткою  нині  вбитій  

вісткою  нині  вбитій  
в  горі  перегорілій  
як  же  на  світі  жити  
Бога  й  людей  любити  
сину  мій  цвіте  білий

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685004
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.08.2016

Всі пелюстки любові

[i][b]  Олесандр  Печора  [/b][/i]
[b]  «Пелюстки  неодцвітанні»    [/b]
(лірика  кохання)
[u]Лубни  –  2015[/u]
Комунальне  видавництво  «Лубни»


Олександр  Печора  справжній  метр  поезії.  Про  таких  кажуть:  «Він  щось  знає!»  Поезія  наче  сама  ллється  з  нього.  Кожен  хто  чув  як  Олесандр  Печора  читає  свої  вірші  (аудіо-записи  є  на  сторінці  автора  в  «Клубі  Поезії)  переконався,  що  він  ще  й  чудовий  декламатор.  Його  приємний  оксамитовий  баритон  з  легким  полтавським  акцентом  можна  слухати  і  слухати.

Тож,  коли  отримав  на  пошті  посилку  з  книгами  від  Олександра  Печори,  в  передчутті  радості  від  читання  поезії  з  підскоком  поспішав  додому.  Почав  з  лірики  кохання  –  збірки  «Пелюстки  неодцвітанні».  Її  поет  видав  в  видавництві  імені  свого  рідного  міста  –  Лубни.  Верстку,  редагування,  художнє  оформлення  робив  сам  Олександр  Андрійович  –  художник  за  освітою,  тому  книжку  приємно  брати  в  руки.  Читати  її  теж  одне  задоволення  –  не  доводиться  спотикатись  на  друкарських  помилках  і  кострубатостях  оформлення,  які  так  часто  зустрічаються  в  українській  напівсамодіяльній  видавничій  справі.

Отже,  любовна  лірика.  Здавалося  б,  ну  що  тут  можна  нового  сказати.  Скільки  вже  написано  віршів  про  це  «почуття  глибокої  сердечної  прихильності  до  особи  іншої  статі»!  І  фізіологія,  і  психологія  цього  інтенсивного  почуття  розібрана  по  поличкам.
Та  все  одно  люди  читають  і  пишуть  про  кохання.  І  надалі  читатимуть  і  писатимуть.  Тому  що  любов  –  це  особливий  стан  наближення  до  природи  божественного,  найвищий  з  можливих.  Любов  в  своїх  проявах  багато  в  чому  схожа  на  творчість.  Олександр  Печора  це  відчув  і  висловився  так:

 [i]Зуміє  той  кохатися  у  слові,
 хто  вміє  закохатися  в  житті.
 Поети  –  то  художники  любові,
 тому  і  не  зникають  в  забутті.(6)  *
[/i]
А  ще  поет  дещо  грайливо  попереджає:

[i]Звісно,  не  святими  є  поети.
Я  –  поет.
Зізнаюсь  тет-а-тет:
Не  секрет,  що  маю  я  секрети.  
А  які,  –  ото  уже  секрет.(76)  
[/i]
Всіх  секретів  автор,  можливо,  і  не  повідомляє.  Але  навіть  з  того,  що  є  в  збірці  можна  черпати  і  черпати,  як  з  колодязя  «сердечного»  досвіду.  В  збірнику  любовної  лірики  «Пелюстки  неодцвітанні»  здається  представлено  весь  емоційний  спектр  станів  любовного  вогню  –
 від  легкого  ностальгійного  тепла:  

[i]З  минулого  дзвінок
застав  мене  зненацька,
мов  постріл,  пролунав
в  упор  із  далини!
Пригасла  вже  давно
любов  моя  юнацька,
й  воскресла  враз  вона  –
явилась  без  вини.[/i]
(49)(«ДЗВІНОК  З  МИНУЛОГО»)

І  аж  до  пломеніючої  пристрасті.  

[i]Я  хочу  поринути  в  ночі  медові,
В  гарячі  обійми,  в  безмежжя  хотінь,  
Щоб  знову  відчути  поранений  стогін  
В  шаленому  леті  розпечених  тіл.  (34)  
[/i]
Якби  хтось  взявся  писати  книгу  по  психології  кохання,  для  епіграфів  чи  ілюстрації  всіх  граней  цього  багатовимірного  стану  я  порекомендував  би  книгу  лірики  Олександра  Печори.
Наприклад,  для  відображення  юного  жагучого  кохання  можна  взяти  такі  рядки:  

[i]На  Купайла  чарувались.
Милувались,  обіймались.
Коли  смачно  цілувались  –
Ясно  зорі  усміхались.(39)
[/i]
   Для  опису  спокійної  любові-медитація  зрілого  віку  підійшло  б  таке:

[i]Хоч  вже  й  минуло  тепле  літо,  
та  осінь  –  справді  золота!
Любов’ю  серденько  зігріте,  
Коли  душа  ще  молода.[/i]
(37)(  «Дарунок  долі»)

Змалювати  кохання-уподобання  чи  любов-симпатію  можна  було  б  такими  рядками:


[i]Поміж  нами  крига  тане…
Доле,  порухів  не  руш.
Хай  горить  свіча  жадана
на  взаємнім  святі  душ.(10)[/i]

А  ось  про  сердечну  прихильність  чи  кохання-доброзичливість:

[i]А  мене  та  просинь
                                   повернутись  просить,
де  колись  з  тобою
                                                     молодим  ходив.
Лине  без  упину
                                           дивне  павутиння  –
нашого  кохання
                                                 спомин  дорогий.    
[/i]
При  бажанні  в  збірці  «Пелюстки  неодцвітанні»  можна  знайти  всю  палітру  емоцій  кохання  і  любові.    

Захоплення:

[i]Ти  казала:  "Гляди,  не  влюбись".
Нахвалялася  пальчиком  грізно.
Та  було  вже,  було  надто  пізно:
я  в  очах  твоїх  враз  утопивсь!  
[/i]
Закоханість:

[i]Неосяжну,  незвідану  повінь
я  в  блакиті  гарячій  відчув.
Очі  лагідні,  повні  любові,
запалили  у  серці  свічу.(17)  [/i]

 Ніжність  і  відданість

[i]Пелюстки  твоїх  рук,
пелюстки  твоїх  уст,
і  усмішки,  що  сонячно  квітнуть,
я  у  всесвіті  серця  палкого  несу,
мов  нев’янучий  квіт  заповітний.[/i]
(21)(«НЕ  СУМУЙ,  НЕ  ЖУРИСЬ»)

Любов-дружба:

[i]Через  стільки  студених  літ!..
Стрілись  мрійники.
Очі  в  очі.
В  горах  горя  розтанув  лід,
полились  почуття  урочі.[/i]
(25)  («ЛЮБОВІ  ПОВІНЬ»)  

Мрія  про  шлюб:

[i]Закохався  до  безтями,  ну  капець!
Грошеняток  наскладаю  –  й  під  вінець!
На  Посуллі  буде  свайба,  ще  й  яка!
Ми  із  тещею  ушкварим  гопака![/i]
(23)  («На  Посуллі  соловейко»)  


Запізніле  кохання:

[i]Палкий  мотив  –  солодкий  дим,
сльоза-роса  ясна  жадана.
Святою  будь  мені,  кохана,
шлях  освяти  і  вік  світи.[/i]
(26)  ЗАБАРИЛАСЬ  ЛЮБОВ

«Фатальне»  кохання:

[i]Шепочуть  в  ніч,  о,  як  шепочуть  в  ніч,
тріпочуть-квітнуть  пелюстки  вогненні!
Пресвітла  ніч…  Яка  пресвітла  ніч!
Любові  ми  довіку  полонені.(34)[/i]

Кохання  як  прив'язаність:

[i]Я  друг  твій  давній,  «третій  зайвий».
Тепер  одна  ти    геть  сумна.
«Лишайся  другом»  –  ти  сказала.
І  вже  гуде  перон  вокзальний,
І  серце  рветься,  як  струна.    
[/i]
Любовне  шаленство:

[i]Поцілунки  –  дощем…
Захлиналися  шалом.
«Ой,  щось  хочеться  ще»,  –
ти  в  екстазі  стогнала.(50)  
[/i]
Майстер  вільно  володіє  поетичною  технікою.  Використовує  найрізноманітнішу  ритміку  і  строфіку.  Є  великі  за  об’ємом  вірші.  Є  мініатюри.    (Найбільше  їх  представлено  в  розділі  «Краплини  повені»).
На  завершення  хочу  в  повнім  об’ємі  подати  вірш,  який  мені  дуже  сподобався.  Він  видався  мені  надзвичайно  кінематографічним.  Це  справжня  новела,  по  якій  можна  зняти  невеликий  фільм.  Яскраво,  точно,  колоритно  передані  всі  деталі    антуражу  і  психологічні  нюанси.  Цей  вірш  в  тій  уявній  книзі  по  психології  кохання  міг  би  бути  прикладом    «романтичного  кохання».  

[i][b]НЕЗНАЙОМКА[/b][/i]

Юначий    мотив

[i]Жив-гув    перон...
Стрічали,    проводжали.
Хтось    пер    торби,    кректав.    
Хтось    –    жартував.
І    пасажирів    провідник    бувалий
в    тісні    купе    тактовно    пакував.

Колеса    в    рейки    гучно    грюкотали.
Й    не    тільки    звуки    повнили    вагон.
І    рюмсали,    й    мовчали,    й    реготали.
Все    той    шум-гам,    лиш    змінювався    тон.

Вже    хтось    хропів.    Та    я    не    міг    заснути.
Бо    дівчина    навпроти    чарівна
замріялася.
Як    думки    збагнути,
щоб    таїну    розгледіти    сповна?
Відчула    юнка    погляд    мій    жагучий.
Зустрілись    очі    –    їх    не    відвести.
Таке    безсоння    –    то    найліпша    участь.
Кра-асива!    Задля    кого    ж    квітнеш    ти?

–    Далеко    мовчимо?    –    cпитав    нарешті.
–    А    вам    цікаво?    –    усмішка    цвіла.
–    Так.    Бо    про    вас    мені    шепоче    вечір.
–    Слух    добрий    маєте,    –    очима    повела.
–    Та    ви    ж    мене    красою    засліпили.
У    самотині    згину.    Так    чи    ні?
Світанки    краще    зустрічати    з    милим...
–    Цікавитесь,    чи    довелось    мені?


Наш    діалог    невдало    перервали.
–    Тримай    міцніш,    бабулю,    чемодан!

От...    сто    чортів!    
Й    цього,    напевно,    мало.
Прощай,    незнана.    Здрастуй,    Ромодан.
Приїхав.        Жаль.    
Фатальна    мить    –    зупинка.

–    Отут    мені    виходити    пора.

Зависла    пауза.
Розкраяли    заминку
слова:
–    Ну,    що    ж.    Ні    пуху    ні    пера...

Досадний    промах!    Не    спитав    адреси.
Навіть    ім'я!    Чи    шлях    її    куди.
Іще    не    встигли    перейти    на    "ти".
Вагон    гойдавсь.    
На    вихід    –    люди    пресом.
Хоч    оглядався,    вийшов    назавжди.

За    склом    густим    зоріли    запитання
в    озерцях    зеленаво-голубих.
І    усмішка    негаснуча    остання,
мов    квітка,    що    недбало    загубив.[/i]

----------------------------

 P.S.В  збірці  є  вірші  не  лише  про  кохання.

=================

*–    в  дужках  номер  сторінки  в  збірці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684690
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.08.2016

Мелодія для пісні № 85 (Віталій Назарук, Фея Світла)

       Віталій  Назарук

Розцвітають  вишні  в  молодім  саду,
Я  до  тебе,  доле,  ввечорі  прийду…
В  вельоні  біліє  наш  вишневий  сад,
А  в  нічному  небі  сипле  зорепад.

Приспів:
   Вишневий  сад  нам  долі  об’єднає,
   Дві  долі  наші  в  доленьку  одну.
   Хрущі  гудуть,  а  серденько  співає
   І  обсіває  цвітом  долю  молоду.

Загадаєм  долю,  як  паде  зоря,
Може  приведе  нас  двох  до  вівтаря,
Вельон  тобі  буде,  мила,  до  лиця,
Коли  станем  двоє,  люба,  до  вінця.

Приспів.

---------------

Фея  Світла

Де  б  я  не  ходила,  не  бувала  я,
Завжди  наймиліша  рідная  земля.
Там,  де  батько  й  ненька,  і  моя  сім'я,
Де  обійми  теплі,  жде  уся  рідня.

         Приспів:  
     До  тебе  йду,  мов  птах  лечу,
     Мій  Богом  даний,  рідний  край.  -[i]  двічі[/i]

Матінко  рідненька,  тату  дорогий,
Вам  уклін  доземний  і  землі  святій.
Богу  помолюся  за  вас  в  височінь
Й  миру  попрохаю  на  планеті  всій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2016

Мелодія для пісні № 84 (Садова Квітка)

Садова  Квітка
[b]  Шкільний  вальс  [/b]

1.  Ось  і  осінь  пора  золота  загадкова,
І  лунає  для  вас  радо  перший  дзвінок.
Зустрічає  гостей  рідна  батьківська  школа,
Кличе  знову  до  себе  на  перший  урок.
     [i]  Приспів:[/i]
   Прощай  же  літо  босоноге.
   Прощай,  прощай,  бо  вже  пора.
   Злітають  в  небо  журавлята,
   Як  діти  з  рідного  двора.

   Хай  вам  стелиться  дорога  рівна  і  легка,
   Хай  підтримують  в  польоті  сильних  два  крила...

2.  Залишають  батьківське  гніздо  журавлята.
Час  спливе  непомітно,  на  те  він  і  час.
А  два  рідні  крила  ваші  батько  і  мати,
Друзі  і  вчителі  завжди  раді  за  вас.

[i]  Приспів.[/i]

3.Ось  і  осінь  пора  золота  загадкова,
І  лунає  для  вас  радо  перший  дзвінок.
Зустрічає  гостей  рідна  батьківська  школа,
Кличе  знову  до  себе  на  перший  урок.

[i]  Приспів.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016

Мелодія на вірш автора Оксана Р. -Г. :: Осінній мінор

Осіннє  листя  золоте
Бринить  мелодію  кохання...
І,  може,  вперше  (чи  востаннє?)
У  серці  папороть  цвіте!..

Та  несподівана  зима
Той  цвіт  цілунком  остудила...
І  опадають  листя-крила,
Й  надії-іскорки  нема...

Під  снігом  -  осені  сліди,
У  серці  -  музика  осіння...
Снує  ще  доля  павутиння,
Та  стежка  в'ється...  в  нікуди́...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016

Ностальгія (V)

Слова  -  Олег  Чорногуз  
Виконує  -  соліст  Національної  заслуженої  капели  бандуристів  імені  Г.  Майбороди  Денис  Кузін
Звукозапис  –  Руслан  і  Роман  Шевченки
Кліп    –  Олексій  Тичко
===========================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8fjbxmB9rOE[/youtube]

Усе  в  житті,  на  жаль,  минає,
Та  поміж  тисяч  сотень  мрій  
Приходить  мить,  і  оживає
В  моїй  уяві  образ  твій.

   Нічого  кращого  немає,
   Коли  з  уяви  знову  й  знов
   Твій  милий  образ  виринає,
   Як  перші  —  мрія  і  любов.

Я  переконаний,  бо  знаю,
Що  ти  завжди  лиш  тим  живеш,  
Що  несподівано  втрачаєш  —
Те  більш  ніколи  не  вернеш.

   Таке  життя  —  усе  минає,
   І  ти  хоч  падай,  а  хоч  стій  —  
   Живеш  лиш  тим,  що  оживає
   В  моїй  уяві  образ  твій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2016

Ілюзії (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yZ632TqE5AY[/youtube]
Реальним  є  лиш  абсолютний  дух.  
Все  решта  –  то  ілюзія  чи  фокус.
Ігнорувати  розум,  зір  і  слух
ми  мусимо,  щоб  оминуть  скорботу.

Будуємо  в  свідомості  своїй
уявлення  про  світ  цей  помилкові.
Незрозуміле,  порожнечу,  біль
вдягаємо  в  ілюзії    казкові.

Усунення  ілюзій,  викриття,
можливо,  нам  покажуть  потойбіччя.
Але  тоді  прийдуть  знецінення  життя,
депресії,  розчарування,  відчай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680273
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2016

Думай голова (V)

(жартівлива  пісня)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JGAMyAwGgu4[/youtube]

Вчора  правду  я  ходив  шукати,
докучав  і  бідним,  і  багатим.
Всі  спочатку  сумнівались,
але  потім  всі  сміялись,
коли  я  її  знайшов.

     Приспів:
   Думать  що  завгодно  може  голова,
   щось  придумає,  як  чогось  не  знає.
   І  нехай  хтось  бачить  те,  чого  нема,
   те,  що  хочу,  бачу  я.

Як  до  сорока  ще  не  побрався  –
після  цього  щоб  уже  й  не  брався.
Палко  сім  разів  влюблявся,
кожен  раз  я  обпікався  –
мов  цеглина  став  твердий.

   Приспів.

Захотілося  мені  свободи,
(хочуть  її  люди  і  народи).
Вільним  без  грошей  не  стати
(з  ними  її  теж  не  мати)  
Я  свобідним  притворюсь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679586
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 23.07.2016

Квіти (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iDZ29vhj2pc[/youtube]

Квіти  радують  людей  у  всі  часи  –
непримітні  й  буйні,  скромні  й  пишні.
Квіти  –  символ  досконалості  й  краси,
що  лишив  від  раю  нам  Всевишній.
 
В  квітів  теж  та  ж  сама  круговерть,
що  й  в  людей  –  народження,  зростання,
розквіт  сили,  в’янення  і  смерть,
мрії  про  майбутні  повертання.

==================

В  кліпі  представлено  квіткові  натюрморти  львівської  художниці  Ганни  Хомчик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679191
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2016

Мелодія на вірш автора Патара :: Я покладу на музику тебе

Я  покладу  на  музику  любов,
Нехай  вона  торкнеться  твого  серця,
Щоб  ти  відчув  моє  кохання  знов,
Нехай  воно  в  душі  твоїй  озветься.  [i]-  останній  рядок  строфи  повторюється  двічі
[/i]
Я  покладу  на  музику  тебе,
Ти  зазвучиш  мелодією  літа.
Ввімкне  веселку  небо  голубе
Світ  ароматами  наповнять  квіти.  

Я  покладу  на  музику  слова,
Які  тобі  ще  досі  не  казала.
Лунатиме  мелодія  жива
І  буде  світ  увесь  -  концертна  зала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2016

Мелодія на вірш автора Леся Shmigelska :: ПОВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ!…

Повертайся  живим,  я  благаю,  не  йди  в  небеса.
Пронеси  через  померки  віри  запалену  свічку.
Серед  куль  навісних  і  ворожої  мли  ти  не  сам  –
Сотні  доль  у  тобі,  що  вимолюють  Матір  правічну.

Не  скорися  орді,  мій  звитяжцю,  не  зволь  відійти,
Бо  мільйонами  уст  молитовно  устелена  стежка
По  якій  ти  ідеш.  …Догорають  останні  мости
І  руїна  пече  огнедишно  близька  і  далека.

Не  зімлій  між  смертей,  хоч  як  тяжко,  а  мусиш  іти.
Твоя  віра  свята,  наче  світ  цей  –  одна  і  нетлінна.
Повертайся  живим,  заклинаю!  За  муку  –  прости…
Одержимий  життям  той,  хто  вирізьбив  кров’ю  –  «Вкраїна».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671302
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.06.2016

Мелодія на вірш автора zazemlena :: Звучала музика без слів

Звучала  музика  в  душі  без  слів.
В  ній  вітра  шум  і  тиха  гра  ілюзій...
Шукаю  все  життя,  хто  б  то  зумів
Всі  фарби  підібрати  до  мрій-блюзів.

     Приспів:
   Тоді  б  весна  співала  на  всі  сто
   Не  тільки  тим,  хто  сповнений  натхненням.
   Тоді  б  раділи  й  вірили  в  тепло
   Всі  ті,  у  кого  душі  ніби  вмерли.

Я  не  відкину  всю  красу  земну,
Лиш  стиха  засумую  ненароком...
Як  тим,  у  кого  вкрадено  ціль,  суть?
Як  їм  стрічати  ве́сни  рік  за  роком...

       Приспів:
   Втопитись  просто  у  красі  весни,
   Забути  всіх  і  все  на  цьому  світі,
   Реалії  змінити  на  див-сни.
   Й  себе  спалити  в  їх  небеснім  світлі...

Звучала  музика  в  душі  без  слів...
Життя  вперед  неслось  без  перешкоди...
А  бистрина  сподіванок-подій
Лиш  підбирала  стишені  акорди.

     Приспів:
   І  вірилось,  що  разом  із  теплом
   З  душі  раптово  скресне  крига-туга.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2016

Українська вишиванка (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jpUdHCe8CSc[/youtube]
Чи  вишИ́ванки,  чи  вишивА́нки  –
буде  правильно,  як  не  скажи.
Носять  їх  і  селянки  й  панянки.
Ритуал  цей  і  ти  бережи.
Візерунки  –  то  символи  й  коди,
предковічні  магічні  скарби
спілкування  зі  світом  Природи,
знаки  вірності  чи  боротьби.
«Коло»,  «Хрест»,  «Повна  Рожа»,  «Шеврони»,
«Ромб»,  «Квадрат»,  «Безконечник»,  «Спіраль»,
«Стебла»,  «Квіти»,  «Листки»  і  «Бутони»  –
має  значення  кожна  деталь.
Вишивалась  сорочка  руками,
тому  справжній  це  був  оберіг.
Десь  ховалися  там  між  нитками
і  любов,  і  зажура,  і  сміх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669527
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.05.2016

Мелодія на вірш автора Ігоря Стожара :: А я думав, вiйна не моя

Я  не  думав,  що  знову  –  війна,
Хтось  із  нас  не  поверне  додому.
А  на  житньому  полі  жнива,
Ті  жнива,  що  не  треба  нікому.

   А  я  думав,  війна  –  не  моя,
   А  я  думав,  війна  є  чужою.
   І  не  буде  горіти  земля,
   І  не  буде  чадіти  смолою.

Вже  те  поле  закидало  в  сніг
І  женці  косять  зовсім  не  трави,
Може  хтось  тих  людей  приберіг,
Для  якоїсь  страшної  забави?

   А  я  думав,  війна  –  не  моя,
   А  я  думав,  війна  є  чужою.
   І  не  буде  горіти  земля,
   І  не  буде  чадіти  смолою.

Коли  ляже  останній  покіс,
Не  росою  омитий,  сльозою,
Ми  піднімемось  знов,  у  весь  зріст,
Станем  тою,  живою  рікою.

   Ця  війна,  уже  стала  моя,
   Ця  війна,  вже  не  є  нам  чужою.
   Там,  де  в  полі  горіла  земля,
   І  до  неба  чаділо  смолою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2016

Мистецтво Петриківки (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fMMmA-HqC5Y[/youtube]
Можливо  тому,  що  ніколи  не  знало  кріпацтва,
мистецьким  феноменом  стало  козацьке  село.
Спочатку  прикрасили  стіни  художні  дивацтва,
затим    розписали  усе,  що  у  хаті  було.

З  квітів,  мурав*  петрикі́вці  отримали  фарби:
червону  із  вишень,  зелену  з  трави  пирію,
з  пролісків  –  синю,  а  жовту  з  цибулі  й  кульбаби.
Розводили  барви  ці  на  молоці  і  жовтку.

Всі  інструменти  для  розписів  також  природні:
гілочки,  паростки,  стебла  чи  шерсть  із  котів.
Пальцями  теж  малювали  умільці  народні,
імпровізуючи  в  розписах  хто  як  хотів.

---------------------------
*  Мурава́  –  те  ж  що  і  трава,  моріг
[img]http://pustunchik.ua/uploads/school/1a07e6336bae8f732396b3c3d0fdcada.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667407
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.05.2016

Світлі химери Марії Примаченко (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Lv1kBkO9oCI[/youtube]
Десь  на  картинах  серед  таємниць
у  птахо-квітів    радості  просили,
крокуючи  по  стеблах  полуниць,
блакитні  мавпи  і  квітчасті  крокодили.

«Крива  Марія»*  в  чудернацький  світ,
химерний,  фантастичний    поринала
і  в  дивний  той  фантазії  політ,
у  дивовижне  нас  з  собою  звала.

Пройшло  через  усе  її  життя
язичництво  поліської  природи,
а  надзвичайне  світосприйняття
ще  праслов'янські  відчувало  коди.

Крокуючи  по  стеблах  полуниць,
блакитні  мавпи  і  квітчасті  крокодили
десь  серед  кольорових  таємниць
у  птахо-квітів    радості  просили.

-----------------

*  –  "Марією  кривою"  позаочі  називали  Марію  Примаченко  односельці.  У  дитинстві  вона  перенесла  важку  хворобу  –  поліомієліт.  Одна  нога  залишилася  нерухомою  –  і  довелося  дівчинці  спиратися  на  милиці.  
[img]http://cs628827.vk.me/v628827654/8e4cf/LgqS53HgKaI.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667247
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.05.2016

Пам'ятатимемо

Час  не  лікує  рани  –  це  брехня,
він  лише  біль  частково  притупляє.
І  повсякденна  наша  метушня
від  нас  тих,  хто  пішли  вже      віддаляє.
Ми  пам'ятатимемо  їхні  імена,
їх  посмішки,  їх  голоси,  їх  вірші.
І  час  від  часу  в  пам'яті  зрина
щось  тепле,  щось  найголовніше.
Частиною  і  нашого  життя
вони  були.  Тому  ми  їх  любили.
Тому  вони  не  кануть  в  небуття,
допоки    ми  цей  світ  не  полишили.

-------------------

                                                 19.05.16
Написано  до  меморіального  вечора  з  нагоди  70-ліття  поета  з  Холмів    Миколи  Павловича  Іллюченка.
Ще  один  вірш  написаний  до  його  65-ліття:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260449

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667051
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.05.2016

Мелодія на вірш автора Віталія Назарука :: МАМО, МАТІНКО, ГОЛУБКО СИЗОКРИЛА

Матінко,  голубко  сизокрила,
Відлетіла  молодість  давно.
Ти  мене  на  світі  жити  вчила.
Виглядала  завжди  у  вікно.

   Мені  сняться  очі  твої  в  смутку,
   Твої  руки  в  синіх  жиляках,
   Як  на  всіх  ділила  цукру  грудку,
   Як  томилась  в  прожитих  роках…

І  тепер,  коли  тебе  не  стало,
Згадую  по  крапельці  святе.
Пам'ять    -  це  єдине,  що  зосталось,
Бо  живемо  певно  ми  на  те…

   М́́атінко,  голубко  сизокрила,
   Відлетіла  молодість  давно,
   Ти  мене  на  світі  жити  вчила,
   Виглядала  завжди  у  вікно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016

Світ квіткової фантазії Катерини Білокур (V)

[img]http://kor.ill.in.ua/m/610x385/1518442.jpg[/img]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=91iIt-QfhYk[/youtube]
Вона  називала  своє  малювання  «святим».
Картини  художниця  тільки  з  натури  писала.
А  квіточку  кожну  вважала  створінням  живим,
Тому  ні  травинки,  ні  листя  ніколи  не  рвала.

«Наївним  мистецтвом»    картини  назвали    «знавці».
Мовляв,  Білокур  представниця  є  примітивізму.
Начхати  на  них!  «Фахівці»  ті  –  то  лише  співці
блювотно-нудотного  мертвого  соц.реалізму.

Й  тепер  Катеринині  квіти  не  мертві  –  живі.
Фантазією  і    любов’ю  просякнута  кожна.
В  тих  квітах  і  щедра,    магічна  родючість  землі,
і  сповнена  барвами  сила  життя  переможна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2016

Дивовижні мережива Івана Марчука (V)

[img]http://img.112.ua/original/2015/11/27/196538.jpg[/img]
[i]Івану  Степановичу  Марчуку  сьогодні  виповнюється  80  років.  Вітаємо  ювіляра![color="#d62020"][/color][/i]
-----------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_-ym92xRDfk[/youtube]
Доля  вручила  талант,
а  з  талана́ми  чомусь  не  спішила.
Ви́мушений  емігрант  –
де  його  лиш  по  життю    не  носило.
Не  працювати  не  міг,
був  у  роботі  завжди  ненаситним.
Труднощі  всі  переміг.
Був  завжди  щирим  і  різноманітним.
Винайшов  він  «Пльонтанізм»  –  
техніку  плетення  ни́тками  фарби.
Творчий  його  героїзм
став  серцевиною  справжнього  скарбу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2016

Звільнена від одягу (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K5sjRxLOXDo[/youtube]
Оголеність  –  не  безпорадність  –  сила!
Це  натуральність  квітки  навесні,
це  абсолюту  розпростерті  крила,
бажання  і  спокуси  потайні,  
бентежна  і  кокетлива  гра  тіней,
чуттєвості  і  щирості  дива,
собою  бути  без  оздоб  чи  пі́ни!
Відкрите  тіло  душу    відкрива!  
Свідомо  не  прикрите  голе  тіло,  
що  виставлене  наче  напоказ,
одягнене    в  свою    красу  всеціло
є  істиною  чистою  для  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664297
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2016

Акварелі (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNOQbLMNO5g[/youtube]
Світлі  і  чарівні  акварелі
вміють  передати  півтони,
настрої  сумні  або  веселі,
барви  осені  і  настрої  весни.

Є  якась  медитативна  сила
в  плетиві    барвистих  плям  і  смуг.
Таємнича  це,  незрозуміла
здатність  помічати  все  навкруг.

І  народжує  тоді  художник
зміст  і  форму,    правду  і  красу.
В  речі  кожній,  у  істоті  кожній
він  і  сміх  побачить,  і  сльозу.
------------------------

В  кліпі  використано  картини  Ігоря  Сави  (Igor  Sava)  -  італійського  художника-аквареліста
[img]http://cityclass.ru/pub/files/infuso_masterclass/01/1195/igor_sava.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663940
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2016

В парку (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Brzr1r1Qk8M[/youtube]

В  парку  вдивляюся  в  природу,  
її  барвистість,  запах,  звук;
пізнаю  справжню  насолоду,
відчувши  шерех,  скрипи,  стук.

Живуть  дерева  як  і  люди  –  
хто  сорок  років,  а  хто  сто.
Дерева  –  мудрі  життєлюби,
в  людей  –  заплутане  єство.

--------------------
На  відео  -  Дендрологі́чний  парк  «Тростяне́ць»
Фото  –  Василь  Охріменко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663271
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.05.2016

Медитатива весни (V)

Медитатива  весни  ©ДТРК  «КУЛЬТУРА»
Зйомки  –  Павла  Олійника
Монтаж  –  Галини  Загороднюк
------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ccEO8znJ92g[/youtube]
Возрадуйся!  Даремно  ти  не  жив,
якщо  доводилось  відчути  хоч  би  раз
земну  любов  –  одне  з  природніх  див,
або  весни  квітучої    екстаз.
«Весни  не  робить  ластівка  одна»,
коли  ж  їх  пара  –  це  вже  інша  річ!
І  навіть  равликів  любов  не  омина  –
бо  це  життя    (як  єдність  протиріч)!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016

Медитатива дна (V)

Медитатива  дна  ©ДТРК  «КУЛЬТУРА»
Зйомки  –  Павла  Олійника,  Ігоря  Приміського
Монтаж  –  Галини  Загороднюк
-----------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2nRruQyTsB4[/youtube]
Бе́нтос  роздивитись  можна,  як  опустишся  на  дно,
там  такого  ти  побачиш,  що  не  треба  і  кіно!
Черви,  раки  і  молюски,  безхребетні,  їжаки.
Наркомани,  проститутки,  безпритульні,  жебраки.
І  морське  дно,  й  соціальне  –  паралельні  це  світи.
Та  навчив  відбір  природній  дещо  спільне  віднайти  –
Захищатись,  нападати    треба  вміти  без  вагань!
Відрости  щелепи,  панцир  чи  отруйним  може  стань!
Серед  м’ясників,  барменів,  спекулянтів  і  повій
стань  прозорим,  як  медуза  чи  плазуй  неначе  змій.
Бути  хижим,  як  акула?  Непомітним  як  планктон?
Існування  є  безглуздим  –  чи  притон  це  чи  салон.  

==========================

Бе́нтос  (грец.  βενθος  —  «глибина»)  —  сукупність  організмів,  що  мешкають  на  дні  водойм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016

Тиха ніч (V)

Слова  –  Олег  Чорногуз    
Виконання  –  Артем  Варивода
Звукозапис  –  Руслан  і  Роман  Шевченки
--------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VGsXN4Qdi_Q[/youtube]

Тиха  ніч  над  хатою  моєю
Піднялась  до  купола  небес,
Я  ж  стою  із  думкою  своєю,
Від  життя  чекаючи  чудес.

Хоч  і  див,  я  знаю,  не  буває,
Але  вдача  в  кожного  така:
Що  живеш  і  все  чогось  чекаєш,
Як  коханий  любої  чека.

Знаю  те,  що  завжди  справедливість,
Наче  потяг,  не  прийде  в  свій  час...
Я  живу  і  вірю  у  те  диво,
Що  так  часто  оминало  нас.

Я  стою  і  мрію  про  казковість  
І  чекаю  я  від  ночі  див.
Я  не  вірю  в  нашу  випадковість,
Як  не  вірю  в  те,  що  я  тут  жив.

Хочу  я  летіти  над  землею
І  кажу:  ніколи  ти  не  вмреш,
Оживеш  казковою  зорею
Поміж  цих  незвіданих  безмеж.

Бо  нічого  тут  мені  не  треба,
Хочу  лиш  божествених  ночей.
Й  полетіть  зорею  до  синь-неба
У  безсмертнім  відблиску  очей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2016

Наодинці з журбою (V)

Слова  –  Олег  Чорногуз  
Виконує  –  Заслужений  артист  України  Олександр  Юхименко  
Звукозапис  –  Руслан  і  Роман  Шевченки
------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jY4h4RnVpTI[/youtube]
Я  без  тебе  один,  я  й  з  тобою  один  
І  живу  наодинці  з  журбою.
У  цім  сотні  причин,  всяких  різних  причин,  
Що  живу  я  один  з  самотою.

Я  в  цей  світ  заблукав  із  далеких  країв,  
Випадково  зустрівся  з  тобою.
Все  гадав,  що  кохав,  все  гадав,  що  любив,
А  тепер  сам  живу  самотою.
 
Не  обманюй  себе,  не  обдурюй  мене,
Якщо  серце  не  згідне  з  тобою.
Швидко  листя  впаде,  швидко  спалах  мине,  
Ти  ж  залишися  сам  із  журбою.

Отаке  це  життя  у  цім  дивнім  краю,
Де  не  знаєш,  що  буде  з  тобою,
Хоч  живеш  ти  в  раю,  у  казковім  раю,
Та  живу  все  одно  із  журбою.

Так  збудовано  світ,  суперечливий  світ
Все  прекрасне  —  це  те,  що  втрачаєш...
Із  появи  на  світ  і  до  старості  літ  
Ти  не  знаєш,  на  що  ти  чекаєш.

В  перелітності  днів  —  загадковість  життя,  
В  цьому  й  сенс  твоїх  літ  марнування,
Та  чи  варто  воно,  як  не  знать  майбуття  
Й  жить  обдуреним  ради  чекання.

І  тому  я  один,  в  цілім  світі  один,
Сам  живу  і  спілкуюсь  з  собою.
І  не  знаю  причин,  ну  ніяких  причин,
Чом  живу  я  один  з  самотою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016

Зустріч з минулим (V)

Слова  –  Олег  Чорногуз  
Виконання  –  Денис  Кузін
Звукозапис  –  Руслан  і  Роман  Шевченки
--------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XMfGO9-V4c8[/youtube]

Випадково  зустрів  на  пероні
Й  повернувся  у  пройдений  час.
Бо  тоді,  бо  тоді,  безумовно,
Я  кохав  тільки  вас,  тільки  вас.

На  собі  ви  відчули  мій  погляд,  
Й  подивились  в  сусіднє  вікно.
Не  за  ним  я  сидів,  це  напевне,
Й  попивав  з  гіркотою  вино.

Все  минуле  і  гарне  між  нами,
Пропливло,  наче  хмарка  чи  дим.
Пам’ятаю  ви  ніжно  кохали,
Говорили,  кохалися  й  з  ним

Він  тепер  знов  зі  мною  десь  поруч,
У  купе,  у  сусіднім  сидить...
І  йому,  і  йому,  що  ліворуч
Доля  випала  з  вами  прожить.

Тільки  я  в  це,  повірте,  не  вірю,
Хочу  думати  -  все  це  мине,  
Бо  не  любите,  знаю,  так  щиро
Як  любили  й  кохали  мене.

Не  чекав  я  від  долі  такого,
Не  гадав,  що  вона  розведе...
І  виходить,  що  любиш  одного
Ну,  а  заміж  за  іншого  йдеш.

Ви  прощаєтесь  з  кимсь  на  пероні
І  сідаєте  з  нами  таки.
Від’їжджаємо  в  тому  ж  вагоні
Тільки  їдемо  в  різні  боки.

І  виходить,  що  знову  ви  поруч,
А  минуло  моє  за  вікном.
Я  ж  сиджу  і  сусіда  ліворуч
Пригощаю  червоним  вином.

Я  і  досі  не  можу  повірить,
У  минулий,  у  пройдений  час,
Бо  тоді,  бо  тоді,  ви  так  щиро
Ви  кохали  мене,  а  я  вас.

Все  пройшло,  все  минуло,  як  літо.
Знову  осінь  уже  за  вікном.
Я  ж  і  досі  кохаю,  повірте,
І  свій  сум  запиваю  вином.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016

Па-де-де на хвилях (V)

Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
-----------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vyZhgToGgi4[/youtube]

Па-де-де  на  хвилях,  па-де-де,
Це  вам  не  в  союзі  –  «ДНД»,
Це  на  пузі  юзом  де-не-де,
По  камінню  пупом,  як  ніде.

Баранці  на  хвилях,  баранці,
Ковзає  медуза  у  руці,
Опіки  від  неї  на  лиці  -
О  які  приємні  миті  ці.

Тут  на  хвилях  справжній  парадиз,
Посейдон  пасе  біленьких  кіз.
Граю  морем,  наче  граф,  маркіз…
(Лобом  не  ударся  в  хвилеріз!)

Каменюччя  в  морі.  Каменю…
В  барі  і  креветки  є  в  меню,
Я  в  твоїх  обіймах  опиню…
Ми  в  нічному  морі  в  стилі  «ню»...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016