Віктор Ох

Побажання на Новорічне Свято

Вітер  на  голочки  сніжних    ялинок
наче  алмазного  пилу  жбурнув!
Двох  не  буває  подібних  сніжинок!
«Ви  дивовижні!»,    -    я  їм  шепнув.

В  ніч  новорічну  задумати  варто  -
що  має  збутись,  що  б  я  хотів?
Танців  і  музики,  ігор  і  жартів!
Не  кулеметних  –  бенгальських  вогнів!

Щоб  на  ялинці  висіли  цукерки,
чути  було  щоб  пісні,  а  не  мат,
залпи  салютів  і    фейєрверків,
а  не  російських  гранат  чи  гармат!

Хай  перетворяться  в  лід  окупанти,
хай  заметуть  їх  горби  снігові,
а  хутіна  вдарять  кремлівські  куранти
по  безтолоковій  його  голові!
31.12.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547826
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.12.2014

Мелодія для пісні № 67 (Янка Басаргіна, Віталій Назарук, горлиця, Tom d`Cat )

Янка  Басаргіна

від  крапки  до  крапки.  по  стрілці.  від  старту  до  фінішу
стискається  час  у  короткий  терпкий  інтервал.  
втрачаєш  усе,  що  колись  віднайшов,  або  винайшов.
сім  тисяч  ознак  порівняння  –  єдиний  фінал.        

   тому  –  видихаєш,  у  звуки  печаль  переплавивши,
   коли  замело  сніговієм  стрімку  магістраль,
   коли  кам'яніють  від  холоду  струни  і  клавіші
   і  багатозначно  мовчатиме  білий  рояль.

в  долоні  темніє  мішень  концентричними  колами.
так  легко  впіймаєш  стрілу  –  і  вона  тебе  теж.
від  сонця  до  серця  стікають  вібрації  полум’я.
від  серця  до  сонця  потягнешся  –  і  проростеш.

   і  все  у  тобі  затріпоче,  засяє,  палатиме,
   як  свідчення  того,  що  все-таки  виріс,  воскрес.
   ти  вийдеш  у  світ  –  цілуватися  на  ескалаторах,
   вростаючи  в  теплий  ефір  виноградних  небес.

зігрітих  долонь  обережно  і  ніжно  торкатися
і  бачити  версії  втілень  того,  що  хотів.
коли  восени  розцвітають  каштани  і  кактуси,
зростають  нескорені  тигри  з  домашніх  котів

   лисичка-сестричка  приносить  пакунки  з  цукерками
   і  вовк-сіроманець  таки  дожене  твій  трамвай.
   а  Всесвіт  тебе  обіймає,  іскрить  феєрверками,  
   закутає  в  плед  і  заварить  мелісовий  чай.  

і  все  нівелюється  цінністю  того,  що  виборов,
бо  вже  врівноважено  всі  конфронтації  сил.  
від  крапки  до  крапки  спливають  транскрипції  вибору
і  сиплють  молекули  звуків,  як  зоряний  пил.

     …твій  чорно-зелений  вітраж  огортається  інеєм.
     ламається  тиша,  немов  сургучева  печать.
     від  крапки  до  крапки  спливуть  трансформації  синього.
     і  струни  розквітнуть.  і  квіти  також  зазвучать.

---------------------------------
Віталій  Назарук

Розложисті  верби,  де  наше  кохання,
Мов  доля,
Відзначили  перші  єдині  на  світі  сліди…
На  небі  замовкла  ота  зірка  рання,
А  роси,
А  роси  в  покоси,
А  роси  в  покоси  лягли.

 Приспів:
   Підемо  крізь  луки,  моя  зоре  рання,
   Обоє,
   В  цілунку  зіллються  гарячі  вуста  у  тиші,
   Де  жайвір  відчує  із  ранку,  що  він  є  героєм,
   А  роси,
   А  роси  з  покосів  злітають  угору  вночі…

Кохання  своє  на  руках  принесу  до  порогу,
Бо  доля,
І  їй  на  прощання  зігрію  жагучі  вуста…
І  родиться  в  мене  єдине  бажання  з  тобою,
Щоб  сяяла  вічно,
Щоб  сяяла  завжди  роса.

 Приспів.

Розложисті  верби,  де  наше  кохання,
Мов  доля,
Відзначили  перші  єдині  на  світі  сліди…
На  небі  замовкла  ота  зірка  рання,
А  роси,
А  роси  в  покоси,
А  роси  в  покоси  лягли.

   Приспів.

----------------------
                   горлиця  

           ГОЛУБИ

Голубонько  сиза,  куди  відлітаєш  скажи  ж  ти.
Не  бачиш  як  голуб  воркоче  і  плаче  як  він,
І  пір`ячко  губить,  встеляє  дорогу  в  безмежжі,
Гніздечко  он  виє  і  просить  тебе,  не  покинь.

   Голубонько  люба,  не  край  його  серця,  не  край  же,
   Без  тебе  і  дуб  не  ростиме,  замерзне  струмок,
   І  крила  посохнуть,  більш  в  небо  злетіти  не  зможе,
   Бо  серце  як  камінь,  тяжке  воркотіння  думок.

Холодні  вітри  не  спинити,  вони  мають  волю,
Лиш  можеш  сховатись  в  гніздечко  на  дубі  між  гіл,
Обнімуться  крильми  й  забудуть  про  горе  обоє  ,
Бо  разом  ніхто  не  здолає,  ні  вітер,    ні  грім.

   І  хлинули  сльози  в  голубки,  стомилися  крильця.
   Поглянула  в  бік  там  де  голуб  голівку  схилив.
   Згадалися  роки  прожиті  у  теплім  кубельці.
   Махнула  крільми,  та  не  впала  бо  голуб  схопив.

Серденька  забились,  схилились  одне  до  одного,
Про  вічну  любов  воркотіли,  обнялись  крильми,
І  знали,  що  жити  окремо  це  смерть,  не  дорога.
І  ніжно  тулились  у  вічнім  коханні  вони.

   Холодні  вітри  не  спинити,  вони  мають  волю,
   Лиш  можеш  сховатись  в  гніздечко  на  дубі  між  гіл,
   Обнімуться  крильми  й  забудуть  про  горе  обоє  ,
   Бо  разом  ніхто  не  здолає,  ні  вітер,  ні  грім.

-------------------------
     Tom  d`Cat

Край  неба  ледь  жеврів,  туман  поміж  верб  лився  косами...
Я  слідом  за  батьком  пірнув  у  росяву  імлу.
Йшли  полем  і  лугом  до  берега,  вкритого  лозами,
Щоб  разом  з  птахами  зустріти  ранкову  зорю.

Минулися  зорі,  сточилось  століття,  не  вичешеш
Злий  пух  тополиний  з  чуприни  —  хоч  плач,  хоч  не  плач!
І  хай  вечорами  ще  пісню  веселу  мугикаєш,
Та  в  цьому  театрі  все  менше  актор,  ніж  глядач.

Частіше,  ніж  хочеться,  згадують  сиві  однолітки
Про  стежку  отую,  з  якої  нема  вороття...
—  Чом  скисли?  —  питаю.  —  Чи  ви  переїли  антонівки?
Погляньте  довкола  —  ця  осінь  така  золота!

Хай  схід  намурмосився…  Дощ  восени  —  ви  не  звикли  ще?
І  краще,  і  гірше,  з  водою,  і  з  квасом  було...
Раніш,  ніж  належить,  нам  літо  ніхто  тут  не  висвище.
Чом  зморшки  даремно  взялись  наганять  на  чоло?

Наш  став  обійма  сніговій  лебединими  крилами,
Чи  вихор  гне  верби,  чи  громи  шматують  блакить  —
Негода  минеться,  розквітне  бузок  понад  схилами,
І  місяць  зіпнеться  на  небо,  ночей  ворожбит.

Край  неба  зажевріє,  трави  укриються  росами...
Хтось  інший  пірне  у  весняну  досвітню  імлу,
Пройде  ті  стежки,  де  в  дитинстві  ходили  ми  босими,
Щоб  разом  з  птахами  зустріти  ранкову  зорю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014

Підбираю для ноти стан (V)

Слова  -  Юрія  Лазірка
Виконання  і  запис  -  Володимир  Сірий  (Рідний)
Кліп  -  Олексій  Тичко
Координатор  -  Світлана  Костюк

========================

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nIb74vX0mms[/youtube]

Підбираю  для  ноти  стан,  
ніби  іскру  з  очей  дитячих.  
Живописні  твої  уста  –  
сьоме  небо  за  ними  плаче.  

Образ  істини  відтвори,  
говори  з  Нею,  наче  янгол.  
Затамовуй,  співай,  гори  
серцем,  подихом  –  вічним  танго.  

     Приспів:

День  дощить...  
падає  і  йде  поволі.  
Крик  душі...  
ти  підкинь  монетку,  доле.  
Веселка  воскреса  –  
не  плачте,  небеса.  
Так  холодно,  коли  
"прощай"  твоє  болить...  

Глянь  –  веселкою  усміхнись,  
відродися  душею  ліри.  
Переможемо  ми  колись  
даль  безмірну  і  недовіру.  

Ця  краплинність  і  круговерть  
відійде,  як  у  серці  трепіт.  
Не  ворон  порахує  Смерть,  
не  чекатиме  на  вертепи.  


(Приспів)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014

Мелодія для пісні № 66 (Валентин Бут, Наталя Кривун)

Валентин  Бут

Ми  так  сподівались,  що  літо  зігріє  нас,
На  щастя  надії  плекали,  та  все  дарма.
Як  вогник  кохання  у  наших  серцях  погас,
Прийти  за  весною  могла  там  лише  зима.

-  Віхола  засипає  снігом  світ.
Не  пройти  -  всі  шляхи  замела.
І  чекай  -  ти  чекай  хоч  сотні  літ  -
Марно  все,  як  нема  тепла…

Тож  випусти  серце  моє  із  своїх  долонь,
Ми  підемо  далі  блукати  в  пусті  світи,
Лише  подаруй  наостанок  очей  вогонь,
Лише  поцілуй  на  прощання  і  вільна  ти.

-  Не  сумуй  все  минає  й  це  мине.
Вірю  я,  що    зимі  буде  край.
Посміхнись,  зачаруй  ще  раз  мене.
І  весни  повернім  розмай.

Віхола  замітає  цілий  світ,
Білий  сніг  сипле  все,  навісна.
Пригорнись  ,  хай  минуло  стільки  літ,
Але  нас  знов  знайшла  весна.

===================

   Наталя  Кривун

1. А  ти  пригадай,  як  ми  з  тобою  зустрілися,
В  вечірньому  небі  нам  зорі  світилися.
Ти  щось  говорила  так  ніжно  і  трепетно..
Згадай,  моя  люба,  згадай,  як  було  тоді  нам…

Приспів:

Я  прийду,  ти  чекай,  чекай  мене..
Я  прийду,  тільки  вірно  кохай..
Хоч  життя  для  обох  нас  пройдене,
Та  прошу,  -  ти  не  забувай..

2. Ти  пригадай  весняні  ночі  бузковії,
Коли  ми  купались  у  них,  як  у  повені.
Вмивало  нас  цвітом  ,ранковими  росами..
Згадай,  мій  коханий,  згадай,  як  було  тоді  нам…

Приспів.


3. А  ти  пригадай…  Ми  з  тобою  зустрілися,
В  вечірньому  небі  нам  зорі  світилися.
Вмивало  нас  цвітом  ,ранковими  росами..
Згадай,  все  минуле,  згадай,  як  було  тоді  нам…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014

Прорахувались

[i](До  подій  річної  давності)[/i]

Будь  проклят  каждый  ваш  погон,  
на  нём  -  просвет,  звезда  и  лычка.  
И  пусть  кокарда  надо  лбом  
вас  жжет  огнём  сильнее  спички.  
Нет,  пусть  здоровье  в  вас  бурлит  
и  бабы  пусть  слюну  глотают,  
но  пусть  в  груди  у  вас  болит,  
когда  вы  форму  одеваете.  
Беда,  что  «правы»  вы  во  всем  –
приказ,  зачинщики,  зачистка,
но  тень  позора  на  своём  
мундире  ввек  вам  не  отчистить.

     (Юрген  Пті)



Оскаженілому  режиму
потрібна  йолка  на  крові.
І  хижий  птах  з  донецька  й    криму
студентів  бив  по  голові.

Лунали  лайка,  мат,  погрози  -
все,  як  сплановано  в  кремлі  -
лилися  знову  кров  і  сльози
на  цій  знедоленій  землі.

Побоїще-спектакль  звірячий
мав  трохи  гайку  закрутить.
Прорахувались  пси  чортячі.  
Народ  такого  не  простить!

                 (В.О.)

------------------------------

Обидва  вірші  написані  рівно  рік  тому  -  30.11.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540579
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2014

Недопите глясе (V)

Виконання  -  Ярослав  Чорногуз
Запис  -    Олександр  Салицький
Слова  і  кліп    –  Олексій  Тичко  
==================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N8Nfi8Y7BX4[/youtube]

Недопите  моє  глясе,
В  шибку  стукає  ніч  і  злива,
Я  тобі  дозволяю  все,
Молода  ти  моя,  красива.

Нагромадила  купу  слів
І  у  двері  пішла  відразу.
Я  прощати  завжди  умів,
У  собі  не  ношу  образи.

Наздогнавши  твій  силует,
У  дощі  притулився  станом,
Ну  а  потім  ми  тет-а-тет,
Ніби  вперше  чи  у  востаннє  -

Поскидали  плащі  на  стіл,
Заважає  білизна  в  ліжку,
Буде  шал,  буде  танець  тіл
І  по  спині  -  нова  доріжка.

Недопите  моє  глясе,
В  шибку  стукає  ніч  і  злива,
Я  тобі  дозволяю  все,
Молода  ти  моя,  красива.

Я  прощаю  тобі  усе  -  
Ще  орел,  але  в  сивім  пір"ї  -  
Недопиту  в  кафе  глясе,
Нігтів  слід  по  душі  і  шкірі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014

Пісня під баян (V)

Виконання  -  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Слова  і  кліп    –  Олексій  Тичко  
==================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=PN6AtIYV7zg[/youtube]

Застільний  музико,  зіграй  на  баяні!  
Натисни  на  клавіші  строго  у  такт.  
Сьогодні  -  веселі,  щасливі  і  п'яні,
А  завтра,  я  знаю,  вже  буде  не  так.

Затягнемо  дружно  "Акацію  білу",  
Вона  у  невмілих  і  то  зазвучить.  
Очистимо  піснею  душу  зболілу
І  кожний  згадає  своє  у  цю  мить.

Ви,  куме,  налийте  по  вінця  горілки,  
Бо  тяжко  тверезим  дивитись  у  світ…  
Співаємо  хором,  горілка  -  як  ліки,
Сусідка  весела  і  п’яний  сусід.


Приспів.

Кругленькі  клавіші  старенького  баяна,
По  чорних  тисне  і  по  білих  раз-по-раз.
Всього  два  кольори  для  здійснення  бажання,
Хай  буде  пісня  і  веселощі  для  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2014

Очікування блага

Люд  человeческий  живет  и  до  сих  пор  
лишь  потому,  что  наделён  надеждой.  
Она  не  мрёт  последней  -  что  за  вздор,
она  бессмертна  присно,  как  и  прежде.  
Она  приходит  и  когда  не  ждал,  
но  паче  -  если  ты  о  ней  взмолился.  
Я  это  не  для  рифмы  написал.
Вчера  я  в  этом  лично  убедился.

                 (Юрген  Пті)


Разом  із  відчаєм  приходять  сподівання
на  порятунок  в  майбутті,  на  кращу  долю.
Оманливе,  пасивне  уповання
веде  до  розпачу,    безвихіді  і  болю.

Надія  -    це  єдина  наша  власність,
розрада,  віра  в  правду  і  прогрес,
по  суті,    підсолоджена  сучасність,
ілюзія  про  праведість  небес.
 
                       (В.О.)

=============

На  фото  керамічна  маска  роботи  Юргена  Пті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538157
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2014

Що на кінчику?

[i]Мазур  Наталя[b][/b][/i]
[u][b]«Душа  на  кінчику  пера»[/b][/u]
[u]Хмельницький  –  2012[/u]
[b]Видавець  Стасюк  Л.С.[/b]



Чи  можна,  прочитавши  вірш,  визначити  статеву  приналежність  автора?
Кажуть,  що  так.  Пишуть  навіть  дисертації  на  цю  тему.  Ось,  наприклад,  така:  «Виявлення  гендерних**  ознак  концептів  „Дім”  і  „Любов”  на  матеріалі  жіночої  поезії,  спираючись  на  інструментарій  гендерної  концептологiї.»  …  Уфф!!
Наскільки  це  важливо  –  виявлення  тих  ознак  і  концептів?  Використати  гендерний  підхід  при  проектуванні  громадського  туалету  мабуть  і  справді  важливо.  
 А  для  читання  літературних  творів..?  
Читаючи,  кожен  хоче  знайти  в  книжці  щось  співзвучне  собі,  своїй  душевній  організації.  Тобто  в  чужих  текстах  ми  шукаємо  віддзеркалення  самого  себе,  приміряємо  щось  на  себе.
Що  хоче  побачите  в  жіночій  поезії  чоловік?  Гадаю,  те  що  й  жінка  –  сентиментальність,  щирість,  темперамент,  романтичні  фантазії,  але  меншу  кількість  брехні  (в  порівнянні  з  віршами  чоловіків).  
-----------------------
З  цікавістю  і  задоволенням  став  читати  збірку  віршів  «Душа  на  кінчику  пера»  Мазур  Наталі.  (А  заодно,  намагався  потренуватись  в  «виявленні  гендерних  ознак…»).
Наталя  відчула  серйозний  потяг  до  поетичної  творчості  вже  в  зрілому  віці,  тобто  оминула  стадію  підлітково-гормональних  схлипувань  і  «ахів».  Тому  вона  впевнено  висловлюється,  чітко  усвідомлює,  про  що  говорить,  спираючись  на  власний  життєвий  досвід.  
Збірка  її  україномовних  віршів  складається  з  трьох  розділів:
1. «В  ритмі  серця»  -  лірика  кохання.
2. «Легенди  подільських  Товтр»  -  пейзажна  лірика.  
3. «Спливає  час»  -  філософська  лірика.
------------------------------------------
1. Жіноча  поезія  завжди  включає  багато  любовної  лірики.  Це  природно,  і  це  зрозуміло.  Жінки  глибше  і  детальніше  ніж  чоловіки,  відчувають  своє  єство,  і  це  позначається  на  їх  поезії.
В  збірці  Наталі  Мазур  теж  багато  традиційних  любовних  сюжетів.
Ось  сюжет,  де  жінка  одночасно  є  сильною  і  слабкою,  і  цей  фактор  тільки  доводить  її  довершеність.  Ось  прояв  того,  що  жінка  у  всі  часи  є  носієм  традиційних  цінностей.  А  ось  вона  знаходить  в  собі  сили,  щоб  іти  далі,  не  зважаючи  на  невдачі,  ще  й  свого  обранця  скеровує  в  потрібному  руслі.  І  так  далі,  ще  і  ще  –  скільки  ж  є  варіантів  цих  споконвічних  сюжетів!

Ось  жінка  залишається  прекрасною,  тендітною  і  витонченою  навіть  в  складні  моменти  життя:
[i]«Повір,    мій    милий,    не    зима,
А    щедра    і    багата    осінь.
Хоч    павутинка  у    волоссі,
Причин    для    смутку    ще    нема.»[/i]
«Повір»(14)*
Що  не  кажіть,  в  багатьох  відношеннях  жіноча  лірика  цікавіша  чоловічої.  Вона  менш  обтяжена  ідеями,  але  більш  глибока.  
А  ще,  як  не  дивно,  але  жіноча  поезія  менш  сором’язлива,  бо  сором'язливість  це  виключно  чоловіче  почуття,  (яке  вони  часто  приховують  за  удаваною  брутальністю  чи  бравадою).  
І  в  збірці  віршів  «Душа  на  кінчику  пера»  щиро  зображено  прості  людські  почуття  і  переживання,  якими  поетеса  відверто    ділитися.
Ось  недвозначні  натяки  і  очікування:
[i]«Вони  удвох...
Їх  спрагнені  бажання...
Бездонний  погляд...
На  руці  рука...
Його  слова  палкі...
Її  мовчання...
Доріжка  місячна
Клубочиться
Легка...»[/i]
«Кава  в  постіль»(24)


А  це  трохи  еротики:
[i]  «Мліють  груди,  як  пуп'янки  спраглі,
Зачекались  твого  повеління.
Простягнув  свої  руки  засмаглі,
І  тихесенько  став  на  коліна.
Затремтіло  бажання  в  зап'ястях...
Біля  тебе  спинилась  в  покорі.
Ти  занурюєш  голову  в  щастя...
Місяць  вправно  визбирує  зорі.»[/i]
«Місяць  визбирує  зорі»(18)  

 А  тут  справжня  пристасть:
[i]«Жаги  цілунків  ураган,
Жаги  обіймів  до  нестями,
Коли  підносить  почуттями
І  вивергає,  як  вулкан
Всю  пристрасть,  що  в  мені  живе,
Що  десь  захована  у  серці,
В  шаленому,  нічному  герці,
Що  плоть  мою,  як  греблю  рве.»[/i]
«Чи  я  люблю  тебе…»(17)

А  ось  у  змісті  збірки  кинулись  у  вічі  назви  віршів  з,  на  перший  погляд,  командно-імперативними  звертаннями-наказами  до  коханого:
 «Подаруй  мені  посмішку  долі»(11),  «Повір»(14),  «Мовчи»(15),  «Чекай»(28),  «До  тебе  хочу»(29),  «Прилети  в  мої  сни»(30),  «Не  залишай  мене»(65),  «Я  хочу  повернутися  у  осінь»(34)
О!  Кров  легендарних  Амазонок!  –  подумав  я,  і  помилився.
Насправді,  в  цих  віршах  не  жіночі  капризи-вимоги.  В  них  лише  традиційний  для  жіночої  поезії  молитовний  стиль:  
[i]«Хай    молитва    твоя
Лине    тихим    зітханням    до    Бога.
Хай    сльоза    на    очах
Розплескає    найтяжчу    печаль.
Хай    від    нині    у    нас
Буде    тільки    щаслива    дорога,
На    якій    ми    удвох
Разом    знайдемо    втіхи    причал.»[/i]
«Прилети  в  мої  сни»(30)

2. Образи  природи  в  книжці  поезій  «Душа  на  кінчику  пера»  використовуються  не  як  щось  самоцінне,  а  як  знаки,  що  виражають  цілком  певні  людські  почуття,  способи  спілкування  із  зовнішнім  світом:
[i]«Іду  по  стежці.  Ліс  стоїть  стіною
Виготовля  картини  феєричні.
Красуня  осінь  в  сумі  ностальгічнім
Своїм  мовчанням  ділиться  зі  мною.»[/i]
«Лісова  мозаїка»(52)
Це  і  звернення  до    стихій,  пір  року,  дерев,  квітів,  як  свідків    пам’ятних  подій  –  «Слива»(37),  «Вербиця»(43),  «Чуєш  дубе»?»(51),  «Осінній  етюд»(53).
[i]«Запах  лагідний  лине,
Проводжає  в  минуле.
Воскрешає  хвилини,
Що  в  душі  десь  заснули.  
Вдвох  збирали  шипшину.
Пам'ятаю  і  досі,
Цілував  без  упину
Ти  лице  моє  й  коси.»[/i]
«Шипшинка»(40)

3. В  віршах  третього  розділу  йдеться  про  філософію  звичайного  життя  –  про  плинність  часу,  про  старість  і  юність,  про  батьків  і  дітей,  про  сімейні  цінності.
[i]«Доню,  моя  донечко,  сльозинко  на  очах,
Відлітаєш  ти  від  мене  у  життєвий  шлях,
І  де  б  не  була  ти,  у  які  не  йшла  світи,
Мамина  молитва  тебе  буде  берегти.»[/i]
«Доню,  моя  донечко»(60)

В  цих  розмислах  поетеси  відсутні  абстрактні  конструкції,  немає  трансцендентного***  відстороненого  споглядання.  Насправді  -    все  пережито  зсередини,  пропущено  через  душевний  кристал  і  вилито  на  папір  «через  кінчик  пера».
В  віршах  Наталі  Мазур    відчувається  особлива  музикальність  -  багато  з  них  так  і  просяться,  щоб  їх  заспівали.
Наталя  зуміла  висловити  свої  переживання  і  мрії  в  поезіях,  при  читанні  яких  в  кожного  відгукнеться  якась  часточка  і  його  серця.
----------------------------
 [b]P.S[/b].  І  на  завершення  –  якщо  поезія  справді  захоплює,  то  статева  приналежність  автора  значення  ніякого  не  має.
Євмен  Бардаков
16.11.14

*–  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці
**  -  Ґендер  (англ.  gender  —  «стать»—  соціально-біологічна  характеристика,  через  яку  визначаються  поняття  «чоловік»  і  «жінка»,  психосоціальні,  соціокультурні  ролі  чоловіка  і  жінки  як  особистостей,  на  відміну  від  статі,  яка  позначає  біологічні  відмінності.
***  -  Трансцендентний  -  (від  лат.  transcendo  —  переступати)  —  філософський  термін,  що  характеризує  те,  що  принципово  недоступне  досвідному  пізнанню  або  не  ґрунтується  на  досвіді.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537649
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.11.2014

Ще раз про любов

[u][b]  «В  тонах  любви»[/b][/u]
[i]Женская  лирика[/i]
[b]Видавництво  «Склянка  часу»[/b]
Канів    –  2014



Шість  поетес  з  України  -  Маргарита  Шевернога,  Наталя  Козак,  Аріна  Луговська,  Галина  Сердюкова,  Алла  Мегель,  Наталя  Мазур  –  об’єдналися  в  неформальне  творче  братство  (сестринство)  і  видали    нову  книжечку  поезій  про  кохання.  Від  кожної  з  поетес  представлено  по  15  російськомовних  віршів.
Здавалося  б  –  нескінчені  любовні  історії  –  банальщина,  як  і  все    в  цьому  світі,  та  от  же  вміють  наші  жінки  всі  оті  любовні  і  навкололюбовні  переживання  перевтілити  в  поезію.  В  збірочці  присутні  «всі  тони»  любовних  переживань  –  ніжність  і  грайливість,  цнотливість  і  еротика,  мрії  і  ревнощі,  радісне  і  сльозливе,    філософське  і  сопливе,  дівчаче  і  зріложіноче.
Тримаю  в  руках  гарно  видану,  на  гладенькому  мелованому  папері  і  з  глянцевою  обкладинкою,  приємну  на  вигляд  книжку.  Так,  емоцій  приємних  вона  викликала  чимало.
Та  я  напишу  про  іншу  емоцію,    шорстку  і  не  дуже  приємну,  яка  виникла  при  ознайомленні  з  цією  збіркою  (і  деякими  іншими).


Ще  донедавна  (та  мабуть  і  тепер)  основним  недоліком  українських  книжок  було  те,  що  вони  написані  «на  украінскам  язикє»,  а  значить  класними  не  можуть  бути  апріорі*.
Українська  поезія  20-го  століття  мала  декілька  десятків  першорядних  за  світовими  мірками  імен.  Проте,  це  не  дало  їй  популярності  не  те  що  в  світі,  а  й  у  себе  вдома.  
Україномовну  книжку,  а  тим  паче  україномовну  поезію  зараз  майже  ніхто  не  читає.  Безнадійне  зубожіння  всього  населення  загалом  (і  інтелігенції  зокрема)  робить  неможливим  розширення  ринку  українських  книжок.  
Сприяння  україномовній  книжці  ні  з  боку  держави,  ні  з  боку  спонсорів  так  і  немає.
Можливо  тому  поетеси    намагалися  вийти  з  україномовного  гетто,  і  їх  проект  «В  тонах  любви»  мав  більшу  комерційну  привабливість  при  виданні  книжки  російською.  Їм  здавалося,  що  таким  чином  вони  уникнуть  проблематики  нашої  української  маргінальності**.
Намагання  бути  почутим  зрозуміле,  але  вихід  до  більш  масового  читача  переходом  на  російську  -  справі  не  допоможе.  Бо  ставлення  до  російськомовної  книжки,  видрукуваної  не  в  Росії,  і  раніше  було  не  найкраще  –  як  до  чогось  провінційного,  вторинного.  Тепер  же  поплескування  по  плечу  «Пишете!?  Ну-ну!»  -  може  бути  не  лише  поблажливим  з  боку  «старшого  брата»,  а  й  дещо  обурливим  з  боку  звичайних  патріотично  налаштованих  громадян  нашої  країни.
Тепер  в  умовах  війни  з  Росією,  (при  всій  повазі  і  любові  до  «вєлікава  і  магучєва»),  друкування  книг  «на  язикє»  виглядає  не  лише    непатріотичним,  а  навіть  провінційним,  холопським.
Звичайно,  виготовлення  в  Україні  видавничої  продукції  російською  не  можна  ставити  в  один  ряд  з  такими  ганебними  фактами,  як  продаж  Росії  товарів  військового  призначення,  купівля  Україною  вугілля,  вкраденого  з  її  ж  Донбасу,  бездіяльність  в  проведенні  АТО  (а  по  суті  в  справжній  війні).  Така  книжечка  ніяк  не  може  бути  розцінена,  як  диверсія  чи  сепаратистський  крок.
В  мене  особисто  є  психологічна  готовність  сприймати  поетичні  тексти  збірочки  «В  тонах  любви»  без  упередження,  але  погодьтесь,  колоніальність  цієї  літератури  може  сприйматись  як  «п’ятиколонність***»,  бо  момент  для  видання  книжки  обрано  таки  невдало.  
==================

апріорі*  -  саме  собою  зрозуміле.
маргіналізація**  -  перебування  у  невисокому  й  заздалегідь  програшному  соціальному  статусі.
«п’ята  колона»***  –  фразеологізм,  що  має  на  увазі  людей,  чимось  пов’язаних  з  закордоном,  внутрішніх  ворогів,  диверсантів.

--------------------------------------
Євмен  Бардаков
13.11.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014

Still Got The Blues

(еквіритмічний  переклад  тексту  пісні  
                 з  репертуару  Гарі  Мура)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4O_YMLDvvnw[/youtube]

[b]Блюз  по  тобі[/b]

Легко  закохатись  в  молодості  міг.
Але  час  розплати  настає  за  гріх.
Те  своє  кохання  не  сприйняв  всерйоз,
а  тепер  у  мене  на  душі  мороз.

Все  пройшло…
Було  все  давно…
Та  для  тебе  цей  блюз  все  одно!

Закохатись  міг  я  легко  знов  і  знов.
Але  шлях  до  болю  –  була  та  любов.
Бо  кохання  грою  не  простою  є:  
Хто  в  ній  переможе  –  той  і  програє.
 
Все  пройшло…
Було  все  давно…
Та  для  тебе  цей  блюз  все  одно!

Вже  давно  не  бачив  я  твого  лиця.
А  тепер  на  серці  лише  пустота
там  -  де  ти  була.

[i](файний  соляк  на  гітарі)[/i]

Все  пройшло…
Було  все  давно…
Та  для  тебе  цей  блюз  все  одно!
Дні,    як  кадри  в  кіно  -
граєм  в  гру  цю  давно.
Цей  мій  блюз  у  журбі
тобі.

---------------------------------

Автор  і  виконавець  [b]Gary  Moore[/b]

[i]Still  Got  The  Blues

Used  to  be  so  easy  to  give  my  heart  away
But  I've  found  that  the  hard  way  is  a  price  you  have  to  pay
I  found  that  that  love  was  no  friend  of  mine
I  should  have  known  time  after  time

So  long,  
it  was  so  long  ago
but  I  still  got  the  blues  for  you

Used  to  be  so  easy  to  fall  in  love  again
I've  found  that  the  hard  way  it's  a  way  that  leads  to  pain
I've  found  that  love  was  more  than  just  a  game
to  play  and  to  win  but  to  lose  just  the  same

So  long,  
it  was  so  long  ago
but  I  still  got  the  blues  for  you

so  many  years  since  I've  seen  your  face
and  now  in  my  heart  there's  an  empty  space
where  you  used  to  be

Though  the  days  come  and  go
there's  one  thing  I  know
I  still  got  the  blues  for  you[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2014

Нереальність реальніша за реальність

Сам  перед  собою  зобов'язувався  відгукуватись  критичними  рефлексіями  (думками  про  думки  чи  емоціями  з  приводу  емоцій)  на  презентовані  мені  авторами  книги,  збірки,  інші  видання.  Саме  ось  про  таке  ІНШЕ  ця  моя  замітка.
Олександр  Печора,  один  з  поетів  Клубу  Поезії  надіслав  мені  DVD-диск  зі  своїм  творчим  доробком.
Тут  і  аудіокнига  з  майже  трьома  сотнями  віршів,  прочитаних  самим  автором.  А  читає  Олександр  Андрійович  –  всі,  мабуть,  чули  як  –  приємним  соковитим  баритоном,  як  справжній  артист-декламатор.
Тут  і  фотогалерея  (388  світлин)  з  зафіксованими  на  них  пам’ятними  епізодами  творчого,  громадського  і  особистого  життя.
Тут  і  10  аудіофайлів  чудових  пісень  на  слова  автора,  виконаних  різними  музичними  колективами  і  співаками.
Тут  і  три  збірки  віршів  Олександра  Печори  в  форматі  електронної  книги.  А  саме:
ПОВСТАЛИ  ПРИСПАНІ  ТРИВОГИ  (Полтава  –  2008)  (160  сторінок)
ЯБЛУКО  НА  ВІТРАХ  (Полтава  –  2010)  (200  сторінок)
ПЕЛЮСТКИ  НЕОДЦВІТАННІ    (Полтава  –  2014)  (186  сторінок)
Сам  Олександр  Печора  –  людина  на  Полтавщині  знана  –  художник,  поет,  гуморист,  пісняр,  учасник  безлічі  альманахів  і  антологій  поезії.  Він  був  редактором,  упорядником,  художньо-технічним  редактором,  дизайнером  кількох  художніх  книг  та  збірників.  З  1973  року  член  Лубенського  літоб'єднання,  з  1993  року  член  Полтавської  спілки  літераторів,  заступник  голови  ПСЛ.  Лауреат  літературно-мистецьких  премій  імені  Василя  Симоненка,  імені  Володимира  Малика  та  імені  Леоніда  Бразова.  Очолює  Лубенську  міськрайонну  організацію  товариства  «Просвіта»,  заснував  і  на  громадських  засадах  редагує  історико-краєзнавчу  і  літературно-мистецьку  газету  «Ріднокрай».  Член  Національної  спілки  журналістів  України.
Про  поезію  Олександра  Печори  не  буду  багато  просторікувати.  Це  і  потужне,  справжнє,  натхненно-полум’яне,  поетичне  слово,  що  будить  прагнення  до  кращої  долі,  формує  національну  свідомість.  Це  і  сповідальна,  експресивна,  образна  й  виразна  лірика.  Це  і  народний  гумор,  часом  іронічний,  часом  гостро-сатиричний  погляд  на  деякі  прояви  нашого  життя.  
Вражань  від  творчості  митця  в  мене  було  чимало.  Та  найсильнішим  був  захват  чисто  технічною  стороною  справи  від  …  [b]усвідомлення  прогресу  цивілізації.[/b]  
Ось  я  тримаю  в  руках  маленький  (масою  в  16  грамів)  шматочок  пластмаси  в  формі  сріблястого  диску.
 На  ньому,  записаному  лише  наполовину,  помістилося  стільки  всього!!
І  тут  зринули  раптом  і  попливли  плетеницею  в  пам’яті  відомості  з  історії  людської  цивілізації  про  найрізноманітніші  матеріальні  носії  для  мистецьких  творів:

[i]  Ось  наскельна  художня  галарея  первісних  людей.
Ось  записи  і  малюнки  на  листях,  корі,  полотні,  шовку,  глиняних  табличках,  шкірі  і  папірусі.
 Їм  на  зміну  прийшли    вже  воскові  таблички  і  пергамент.  
Спочатку  сувої,  потім  книги.  
Папір  з  тканини.  Папір  з  целюлози.
 Довжелезний  ряд  винаходів  в  книгодрукуванні.  Потім  промислове  друкарство  і  створення  бібліотек    та  архівів…
Фотоплівка…Магнітна  плівка…
Лазерні  диски…Комп‘ютери…
Сервери…Інтернет!  [/i]

Ух!  Захватує  дух!  

Я  продовжував  тримати  в  руках    DVD-диск  Олександра  Печори,  а  думки  вервечкою  йшли  з  вселенських  інформаційних  полів  через  мою  бідну  голову:

[i]Цифрові  технології,  Інтернет,  увірвалися  у  всі  галузі  життя.  Можливості  копіювання,  тиражування,  імітації  вже  стають  непідконтрольними.  Це  заекранний  потойбічний,  навіть  містичний  феномен.  Бо  сучасні  цифрові  технології  неможливо  усвідомити  розумом.  Внутрішні  процеси  комп'ютера  недоступні  уяві.  Вони  приводять  до  кризи  і  переосмислення  культури.  Вони  не  є  аналогом  жодного  з  уже  відомих  явищ.  Їх  ще  й  дуже  швидко  одомашнили.
Комп'ютер  –  це  своєрідний  протез  інтелекту.  Комп'ютер  ПОКИ  ЩО  не  може  обійтися  без  людини,  а  людина  ВЖЕ  не  може  обійтися  без  комп'ютера.  Всі  ці  цифрові  гаджети  молодь  не  випускає  з  рук,  вони  вже  складають  єдине  ціле  з  людським  тілом.
Всесвітня  мережа  утворює  глобальний  інформаційний  простір,  слугує  фізичною  основою  фантастичної  по  своїм  можливостям  комунікації,  структуризації.  А  це  є  потужним  анти-ентропійним  механізмом.  (Нагадаю,  під  [b]ентропією[/b]  розуміють  безліч  незворотних  процесів,  які  відбуваються  в  природі,  що  супроводжуються  зменшенням  енергії  і  в  кінцевому  підсумку  приводить  до  загального  паралічу,  або,  кажучи  інакше,  «теплової  смерті».)
Культура  у  вузькому  сенсі  слова  і  мистецтво  взагалі  -  це  структуризація  інформаційного  поля.  Художник  творить  свій  порядок  з  хаосу  інформації  про  світ.  (Природний  закон  [b]структруризації[/b]  –  протилежний,  зворотний  по  дії  закону  ентропії).
В  злитті  двох  потужних  анти-ентропійних  сил  (мистецтва  +  інформаційних  технологій)  сутність  поштовху  до  нових  неймовірних  форм  структурування  світобудови…
Це  просто  якась  нереальнність.  Нереальність  реальніша  за  реальність!
[/i]
Отаке  я  собі  думав,  не  випускаючи  з  рук  DVD-диск  з  творчим  доробком  Олександра  Печори.
--------------------------
09.09.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532075
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.10.2014

Стихія (V) (V)

(до  кліпа  Олексія  Тичка  «Стихія»)
https://www.youtube.com/watch?v=yMrnliuO8ik
==================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yMrnliuO8ik[/youtube]

Ми  кинуті  у  вир  ріки  життя,
долаємо  пригоди  й  перепони,
гамуємо  страхи  й  серцебиття,
напружуємо  м'язи  і  нейрони.

Не  хочеться  натрапить  водокрут,
трясовину,  болото  чи  канаву.
До  повних  вод  наш  проляга  маршрут,
тож  сенс  життю  придумаєм  на  славу.

Стихій  великих  прагнемо    -  Дніпра,    
Йордану,  Нілу,  Гангу,  Амазонки,
доплить  до  Моря  Щастя  і  Добра,
якщо  не  лайнером,  тоді  хоча  б  на  джонці.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IdjRE6mr5d0[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2014

Вже скоро осінь (V)

Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Кліп  –  Олексія  Тичка
===========================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iDVopIH2IRc[/youtube]

Вже  скоро  осінь  гомінка
Розпушить  хмари  білопері
І  музи  виведе  рука
Рядки  печальні  на  папері.

Із  хмар,  як  спогад  по  тобі
Кохане  вирине  обличчя.
І  у  захмеленій  журбі  
Сльозу  непрохану  покличе.

І  заридає  враз  гроза,
Мої  усі  потопить  мрії…
І  листя  світла  бірюза
Від  розпачу  зазолотіє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014

Бут, чи не Бут — ось питання

Валентин  Бут
[b]«Павло  Михнович  Бут,  Лицар  Зрадженої  Волі»  [/b]
Київ    –  2014

------------------------------


З  самого  Львова  прийшла  мені  по  пошті  бандероль  від  одного  з  авторів  Клубу  Поезії  Валентина  Бута.  Пан  Валентин  під  час  проведення    цьогоріч  у  рамках  ХХІ  Форуму  видавців  у  Львові  презентував  свою  книжку  «Павло  Михнович  Бут,  Лицар  Зрадженої  Волі»,  присвячену  пам’яті  свого  пращура  –  славетного  воїна,  мудрого  політика,  який  був  чи  не  першим,  хто  спробував  боротися  за  українську  державність.
Сам  пан  Валентин  непересічна  особистість,  про  яку  можна  роман  писати.
 І    про  нього  вже  пишуть.  Ось,  наприклад:
http://www.umoloda.kiev.ua/regions/51/171/0/71592/
Він  чи  не  єдиний,  хто  осмілюється  плавати  на  власній  яхті  під  українським  прапором:
https://www.youtube.com/watch?v=dwy-ZhBzkG0#t=846

Валентин  Бут  –  звичайний  вчитель  (скоріше,  незвичайний)  із  с.  Міжводного  Чорноморського  району  в  Криму.  Він  майстер  слова  і  його  гостра  публіцистика  -    то  сравжня  зброя  в  боротьбі  з  противниками  українського.
 Він  -  нащадок  давнього  козацького  роду  і  тому  давно  вже  задумав  книжку  про  свого  славного  предка.  Колись  пан  Валентин  сказав  мені  про  це  в  електронному  листі,  і  я  мав  таємну  надію  колись  ту  його  книжку  прочитати.  І  що  ж!  Мрії  збуваються!  
Та  особливої  пікантності,  майже  детективної  інтриги,  моєму  читанню  книги  надала  присутність  пов’язаного  з  нею  певного  елементу  змагальності.  
 Справа  в  тому,  що  збираючи  матеріал  для  книжки  Валентин  Вікторович  натрапив  на  «наукову  працю»  досить  плідного  кандидата  наук,  який  вважає  однією  з  причин  повстання  в  Україні  1637  року  -  боротьбу  за  владу  між  старшиною,  усобиці  всередині  козацтва,  зводячи  все  до  кар’єризму  козацького  отамана  Павла  Бута.
Я  знайшов  той  опус,  і  прочитав  перед  тим  як  визначитись  –  хто  справжній  патріот  України,  хто  ретельніше  вивчає  джерела,  аналізує  і  осмислює  фактаж,  якщо  й  реконструює  недостаючі  ланки  історичного  ланцюга,  то  згідно  про-  ,  а  не  анти-української  логіки,  хто,  зрештою,  переможе  в  цьому  змаганні  –  Бут,  чи  не  Бут.
Ось  посилання  на  ту  статтю:
http://nndiuvi.org.ua/images/book/29.pdf
Пропоную  всім  порівняти  рівень  переконливості  обох  авторів  –  кандидата  історичних  наук  і  простого  вчителя  (навіть  не  історії).
Одне  скажу,  що  книжка  «Павло  Михнович  Бут,  Лицар  Зрадженої  Волі»  не  суха  і  нудно-наукоподібна.  Прикрашають  її  фотоілюстрації,  репродукції,  факсимільні  уривки  текстів  першоджерел.  Герой  книги  –  діяч  української  історії,  що  змагається  за  свободу  своєї  країни.  Описано  перебіг  конфліктів,  військових  дій,  перемог  і  поразок,  надій  та  зрад.
 Наявна  інтелектуальна  чіткість  і  ясність  в  означенні  предмету  дослідження.  Читається  книга  легко,  спонукає  до  роздумів  не  лише  про  минуле,  а  й  про  наш  нинішній  стан.  А  проте,  прочитайте  і  переконаєтесь  самі.
--------------
Нижче  не  переказуватиму  в  деталях  зміст  книги,  а  лише  висловлю  деякі  думки-тези,  що  з’являлись  в  процесі  читання  .
Перш  за  все  вкотре  дивувався  –  нічого  під  сонцем  не  змінюється.  Історія  рухається  по  колу.  (І  ще  не  відомо  чи  на  підйом  чи  скочується  вниз).  Тоді  (в  далекому  17-му  столітті)  і  всі  роки  потому  (і  тепер  теж)  існувала  патова  ситуація  в  векторних  уподобаннях  політичного  істеблішменту.  Вирішальної  більшості  у  визначенні  напрямку  розвитку  країни  немає.  Один  парламент  змінює  інший,  а  суть  залишається.  Україна  завжди  балансує  на  лезі  ножа.
В  пошуках  союзника  в  боротьбі  за  свою  незалежність  і  тоді  ми  метались  в  трикутнику  Росія-Туреччина-Польща,  і  теж  саме  відбувається  зараз  –  блукання  серед  трьох  сосен  Росія-Євросоюз-США.
 Щоб  вийти  з  глухого  кута,  хочеш  не  хочеш,  доводиться  укладати  союзи  між  партіями(країнами)-суперницями.
У  нас  бували  періоди  україно-польських,  україно-російських,  україно-мусульманських  примирень,  але  покищо  не  було  україно-українських  порозумінь.
А  чи  треба,  взагалі,  розглядати  давні  історичні  події  через  призму  національно-державницької  самоідентифікації?  
А  чому  б,  власне,  і  ні!  Чому  беруться  на  кпини  будь-які  прояви  утвердження  і  захисту  власної  державної  і  духовної  самобутності.  Пропонуються  пошуки  будь-яких  поведінкових  мотивів,  лише  не    патріотичних,  не  національно-визвольних.
Сучасна  світова  історична  наука  відмовилася  від  філософсько-історичного  трактування  минулого  і  зосередилась  на  його  розумінні,  як  «прояву  феноменів  культурних  епох».  Висміюються  роботи  (книги),  де  йдеться  про  прагнення  незалежності  українського  народу  завжди  упродовж  своєї  історії,  або  де  історія  України  –  це  шлях  боротьби.
Чомусь  стало  модним  заперечувати  безперервність  розвитку  українського  народу,  української  ідентичності.  Неодноразово  стикався  з  намаганням  сучасних  авторів  в  історичному  контексті  уникати  «наївно-патріотичного,  національного»,  «самостійного  буття  народу»  під  лозунгом  «боротьби  з  шароварищиною  у  всіх  її  проявах».
Будь-який  національний  поступ  чомусь  має  висміюватись,  піддаватись  якщо  не  недовір’ю,  то  мазохістській  самоіронії.
Це  символічно,  що  книжка  вийшла  саме  зараз,  коли,  як  загострення  хронічної  хвороби,  продовжується  війна  за  незалежність,  і  ніякий  скептик  не  засумнівається  в  потребі  протистояння  охопленню  пропагандою  зневаги  до  України  та  її  історії.
Кожен  літературний  текст  тим  вартісніший,  чим  більше  шарів,    вимірів  в  собі  містить.  В  книжці  Валентина  Бута  «Павло  Михнович  Бут,  Лицар  Зрадженої  Волі»  я  також  відчув  декілька  пластів.  Є    тут:  
1.  Історичний  фактаж  з  майже  детективними  інтригами,  розгадуванням  загадок.
 2.  Зміщення  чи  розставлення  правильних  акцентів  в  інтерпритації  фактів,  реконструкція  подій  і  їх  мотивів.  Спроба  задуматись  над  тим  чи  така  вже  ми  «несподівана  нація»,  якою  нас  вважають  на  Заході.
3.  Аналіз  ролі  особистості,  авторитетів  в  історіїї  нації  і  ролі  особливостей  епохи.  
4.  Мотивація  автора  –  не  лише  дослідити  якусь  локальну  історію  –  історію  свого  роду,  а  й  емоційністю,  глибоким  вивченням  матеріалу  перемогти  науковця-опонента.  Автор  проти  тенденції  применшувати  рівень  розвитку  українців,  як  нації  і  їх  історичної  легітимності.
І  я  в  цьому  його  підтримую.  Тож  на  питання  винесене  в  заголовок,  відповідаю:
Бут!
----------------
12.10.14
На  фото  Валентин  Бут
[img]https://scontent-b-fra.xx.fbcdn.net/hphotos-xpf1/t31.0-8/10575436_556797641116377_5756280729244329751_o.jpg[/img]

P.S.
Я  отримав  відгук  пана  Валентина  на  цю  свою  рефлексію:
Вельмишановний  пане  Вікторе!
Щиро  дякую  Вам  за  Ваш,  як  завжди  змістовний,  вдумливий  аналіз  цього  разу  моєї  книжечки.Якби  писав  її  зараз,  то  проминув  би  того  недовченого,  не  згадував  би  його  потуги.  Книжка  від  того,  я  впевнений,  лише  виграла  б.  Але  -  що  зроблено,  то  зроблено.  Тоді  мені  те  пекло.  Насправді  маємо  стільки  замовчуваного  в  нашій  історії,  що  тут  би  працювати  й  працювати.  Якось  влітку,  ще  коли  мав  безперебійний  доступ  до  Мережі,  віднайшов  аудиокнигу  Історія  Русів,  у  перекладі  Івана  Драча.  Авторство  її  приписують  Кониському,  але  те  під  великим  питанням.  Я  ж  про  те,  що  слухаючи  сторінки  нашої  історії  змальовані  там,часом  жахаєшся  тої  ясно  вираженої  впродовж  століть  тенденції  нищення  нашою  старшиною  всього  патріотичного,  самостійного  на  догоду  дрібних  особистих  інтересів.  Історія  з  Мазепою  найпоказовіша.
Ми  так  давно  й  віддано  плазували  перед  Москвою,  що  те  стало  частиною  сутності  наших  еліт,  не  кажучи  про  те,  що  сама  Москва  звикла  сприймати  те,  як  даність.  А  як  можна  сприймати  вола,  коли  він  хоч  часом  і  мукає,  а  проте  ж  безвідмовно  тягне.  Приклад  не  дуже  вдалий,  бо  добрий  господар  ставиться  до  свого  вола  краще,  ніж  Москва  до  нас.  Чого  ж  дивуватися,  теперішній  реакції  Москви?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529526
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.10.2014

Серенада дощу (V) (V)

 (вірш  написаний  до  кліпа  Олексія  Тичка  «Дощ»)
https://www.youtube.com/watch?v=7r5r9VdU0SQ
----------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7r5r9VdU0SQ[/youtube]


Дощ  розвісив    в  повітрі  на  нитках  кришталики    суму.
Він  сьогодні  печальний,    буває  ж  веселий  чи  злий.
Про  безглузді  дрібниці  життя  я  впадаю  в  задуму,
дощовими  сльозами  очищусь  в  цей  день  дощовий.    

Дощ  танцює  веселий  хіп-хоп      на  дахах  і  на  листі.
Дощ  співа  під  осінній  сонет  серенаду  свою.  
Тротуари,  дороги,  мости  і  авто  будуть  чисті.
Дощ  умиє  листки  і,  можливо,  занудність  мою.

 Дощ  малює  краплинками  –  я,  так  як  він,  не  зумію,
виплітає  мережива  мрій  он  на  тому  вікні.
В  цей  знайомий  будинок    спішу,    бо  ще  маю  надію
від  дощу  утекти,  і    що  тут  будуть  раді  мені.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZFPVHlNqgmY[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2014

Політ в Ирій (V)

[url="https://drive.google.com/file/d/0BzuOK1q6tzXCRGRqVTFpcUZxb1E/view?usp=sharing"]ВІДЕО-КЛІП[/url]

Тобі  подарували  ще  добу,
і  ти  ідеш  вздовж  кінострічки  часу.
Вона,  якщо  поет  ти  -  про  журбу,
якщо  філософ  –  про  комічну  біомасу.

І  тягнемось  до  неба  від  землі,
Від  небуття  -  в  життя,  і  знов  до  смерті.
Нас  переконують  духовні  вчителі
що  вічність  у  любові,  не  в  безсмерті.

Ми  віримо  у  Вирій,  що  лежить
за  морем,  де  царює  вічне  літо.
Як  в  голлівудських  мареннях  пожить
там  хочуть  птиці  й  душі  -  розмаїто.

Природи  вигадка  чи  генія  Творця,
свої  для  нас  життя  планує  плани.
Нам  залишається  діждатися  кінця
сеансу  абсолютної  нірвани.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527659
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2014

На Берлін (V)

вірш  написаний  під  враженням  від  відео  Олексія  Тичка
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=F5vC0-2u0oU[/youtube]
===================
Уявлю  собі  власний  Берлін,  де  звучить  все  органним  акордом.
В  ньому  все  гармонічне  й  казкове,  бо  своєї  мети  досягло.
Кожен  камінь  в  бруківці  й  будинки  –  усе  тут  довершене  й  горде.
Молоде  тут  плекає  надії,  а  старе  –  все,  що  є  –  зберегло.  

Тут  філософом  кожен  стає.  Всі  щасливі,  але  не  наївні.
Інженер  може  «як»  показати,  а  поет  розказати  «чому».
Цілим  світом  це  місто  стає  –  досконале,  багате,  чарівне.
Звуків  море,  вогнів  мерехтіння    небуття    розганяє  пітьму.

19.09.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526123
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2014

Синій птах

[i]переклад  пісні  Андрія  Макаревича  «Синяя  птица»[/i]

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=12GmCV-rvNM[/youtube]
Ми  усі  обходили  далі,
не  жаліючи  власних  ніг.
Ми  і  в  засідках  дожидали  
попри  роки  і  дощ,  і  сніг.

В  крижаній  воді  не  сумуєм
і  в  вогні  майже  не  горим  -
за  фортуною  ми  полюєм  -
птахом    масті  ультрамарин.  

У  літописах  кажуть  нині
птаха  цього  пропав  і  слід.
Не  знайти  його  і  в  помині,
і  шукати  його  не  слід.

Кажуть,  що  до  далекого  краю  
подалась  птиця  навмання.
Та  відверто  вам  заявляю,  
що  це  просто  якась  дурня.  

Птаха  синього  менш  не  стало.
Мабуть,  він  таки  десь  сидить.
Дурнувата    пора    настала  -
кожен  хоче  його    зловить.

Обережним  і  несміливим
синій  птах  став  на  самоті.
І    тепер  майже  неможливо  
нам  зустріти  його  в  житті.

Налякалася  птиця  удачі  
і  не  вірить  людським  рукам.  
Та  і  як  же  їй    бути  інакше  -
браконьєри  -  і  тут,  і  там.  

Підкрадешся  -  вона  закурличе  -
і  вже  ось  назавжди  пішла,
І  тільки  небо  тебе    покличе
синім  махом  її  крила.  

======================

     [b]Синяя  птица[/b]

[i]Мы  в  такие  шагали  дали,
Что  не  очень-то  и  дойдешь.
Мы  в  засаде  годами  ждали,
Невзирая  на  снег  и  дождь.

Мы  в  воде  ледяной  не  плачем,
И  в  огне  почти  не  горим  -
Мы  охотники  за  удачей,
Птицей  цвета  ультрамарин.

Говорят,  что  за  эти  годы
Синей  птицы  пропал  и  след.
Что  в  анналах  родной  природы
Этой  твари  в  помине  нет.

Говорят,  что  в  дальние  страны
Подалась  она  навсегда  -
Только  я  заявляю  прямо  -
Это  полная  ерунда.

Синей  птицы  не  стало  менше,
Просто  в  свете  последних  дней
Слишком  много  мужчин  и  женщин
Стали  сдуру  гонять  за  ней.

И  пришлось  ей  стать  осторожной,
Чтоб  свободу  свою  спасти,
И  вот  теперь  почти  невозможно
Повстречать  ее  на  пути.

Стала  пуганой  птица  удачи  -
И  не  верит  людским  рукам,
Да  и  как  ей  быть  иначе  -
Браконьеры  -  и  тут,  и  там.

Подкрадешься  -  она  обманет,
И  вот  уже  навсегда  ушла,
И  только  небо  тебя  поманит
Синим  взмахом  ее  крыла.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2014

Випробовування таємницею Сергія Климентовського

Cергій  Климентовський
[b]«Испытание  тайной»  [/b]
г.  Вознесенськ
1993  р.



Назва  цієї  моєї  ремінісценції  не  дає  чіткого  уявлення  кого  ж  випробовують  –  чи  самого  поета  Сергія  Климентовського  якоюсь  таємницею,  чи  читача  персональною  таємницею  Сергія  Климентовського.  Та,  зрештою,  це  не  так  і  важливо,  бо  не  про  детективний  роман  йтиме  мова,  а  про  книжку  поезій.
Це  маленька  збірочка  Сергія  всього  на  80-ти    пожовтілих  від  часу  сторінках,  бо  була  видана  ще  далекого  1993  року  з  неймовірним,  просто  таки  запаморочливим  для  теперішнього  часу  накладом  –  1000  екземплярів    на  кошти  спонсора  –  радгоспу  «Зелений  гай»,  ще  тоді,  коли  були  живі  радгоспи,  а  декотрі  з  їх  директорів  відчували  якийсь  пієтет*1  перед  піїтами*2.
Наче  послання  з  минулого,  з  часів  молодості  дійшла  вона  до  мене,  надіслана  Вікторією  Климентовською,  дружиною  Сергія,  теж  чудовою  поетесою.  (На  жаль  в  їхньому  випадку  підтвердилося    старе,  як  цей  світ  правило  –  два  поети  в  одній  хаті  довго  не  уживаються.)
Ми  товаришували  з    Сергієм  ще  в  студентські  роки.  Він  мав  «зовнішність  поета»    -  (не  подумайте,  це    не  «характерні»    високий  зріст  при  худому,  сухому  тілі,  павукоподібні  пальці,  довгі  кінцівки,  підвивих  кришталика  ока  і  вроджений  порок  серця)  в  нашому  випадку,  це  широко  поставлені  очі,  довгі  горизонтальні  тарганячі  вуса,  через  що,  коли  він  посміхався,    ставав  схожим  на  кота,  дещо  підлітковий  романтизм  у  всьому  його  загальному  образі,  коли  на  когось  ображався,  то  вів  себе,  як  актор  драмтеатру  в  ролі  гусара  з  усіма  отими  клацаннями  підборами    і    хвацькими  поклонами  головою  –  «честь  маю».
Всі  ми  в  юні  роки  писали  вірші,  але  Сергій  писав  їх    так  легко,  наче  дихав,  швидко,  майже  без  виправлень    і  доповнень,  а  тому  справляв  враження  зрілого  поета.  Він  умів  упорядкувати  хаос  своїх  юнацьких  переживань  в  віршовані  рядки,  а  це  в  його  віці  вмів  далеко  не  кожен.
Всі  свої  твори  він  пам'ятав,  а  також  знав  напам'ять  багато  віршів  інших  поетів  і  часто  декламував  їх  «в  тему»,  симпатично    гаркавлячи:
   [i]«Догорают  со  стоном  и  в  прах  рассыпаются  строки,
       чтоб  потом  возродиться  словами  в  дрожащих  губах…»(15)*3[/i]
В  його  віршах  проглядувалась  деяка  патріархальність  поглядів  і  стилістики,  але  з  провінційністю,  вторинністю  вона  не  асоціювалась.
Наскільки  нуднішим  й  одноманітнішим  було  б  тоді  наше  життя  без  його  віршів,  хорошої  дещо  «совковатої»    елегійності*4.
   [i]«Огромная  молчащая  свобода
   повисла  на  плечах,  как  небеса!
   В  последний  раз  стоим  сейчас  у  входа,
   запоминая  лица,  голоса.
   Листая  дни,  как  жёлтые  страницы,
   событий  –  строк  запутанный  узор,
   И  кажется:  прощанье  только  снится,
   всё  будет  так,  как  было  до  сих  пор…»
(«К  выпуску»)(32)[/i]
У  нас  з  ним  було  чимало  моментів,  коли  ми  разом  за  лічені  хвилини  писали  пісню,  або  під  час  веселої  студентської  гулянки,  або  в  туристичному  поході  біля  багаття.  Я  бренчав  на  гітарі,  а  він  сходу  строчив  текст  пісні.
 Наприклад  цієї,  яка  на  декілька  років  стала  гімном  нашої  невеличкої  студентської    компанії.
 [i]  «  Догорает  костёр  над  уснувшей  рекой.
       Тишина  здесь  такая  –  заслушаться  можно.
     Спят  ребята  в  палатке.  Повсюду  покой
     здесь  вдали  от  машин  и  от  пыли  дорожной…
     Там  густая  трава  –  нам  ковёр  и  постель.
     А  вверху  –  светомузыка  звёзд  незнакомых.
     Словно  блудные  дети  из  дальних  земель
     мы  приходим  к  природе,  как  к  отчему  дому.»(35)[/i]

В  ті  роки  нашому  поколінню  не  надто  давали  можливість  висловити  свою  відверту  думку  будь  про  що,  нас  навчали  і  виховували  в  однобокому  матеріалістично-атеістичному  руслі:
   [i]«Основное  известно  заранее.
   Неувязки  стерпи  и  забудь.
   Мы  –  заложники  жёсткого  знания,
   наступившего  вере  на  грудь…»(39)[/i]
Ментальний,  психічний,  фізичний  досвіди  проходили  через  тоді  ще  молодого  поета,  як  через  фільтр  і  виливалися    в  поезію.  Езопівська  мова  радянської  і  «пєрєстроєчной»  пори  переходила  в  метафоричну  мову  (згадуватиметься,  мабуть,    на  генетичному  рівні  і  сталінське  «шаг  в  сторону  –  счітаєтся  побєг»,  і  горбачовське  «ускорєніє»):
 [i]  «С  ускореньем  по  кругу  бегаем,
   пеной  брызгая  и  пыля.
   В  форме  круга,  в  его  стратегии
   узнаётся  призрак  ноля.
   Мы  привыкли  жить  за  затворами.
   Уяснили  раз  и  навек
   то,  что  шаг  единственный  в  сторону,
   влево,  вправо  –  уже  побег…»(44)
[/i]
Він  не  робив  спроб  епатувати*5  свого  читача,    хоча  іноді  щось  таке  в  його  віршах  проскакувало.  Наприклад,  мефістофелівське:
   [i]«Когда  удача  в  руки  не  давалась,
   все,  отвернувшись,  уходили  прочь,
   Мне  только  чёрта  вызвать  оставалось  –
   и  он  пришёл,  и  был  готов  помочь…»(23)[/i]

Можливо,  за  романтизмом  поета  стоїть  меланхолійність  (журливість).  Він  тужить  за  досконалістю.  І  це  благородна  туга:
   [i]«Есть  судьба  без  печали?  Не  встретишь  такой.»(12)[/i]

Він  не  робив  глибоких  філософських  узагальнень,  але,  як  і  кожен  митець,  намагався  сконструювати  чи  розпізнати    «вихідні  схеми  людської  орієнтації  в  світі».
   [i]«…Как  непросто  понять:  без  «сейчас»  не  бывает  «потом»,
   и  обещанный  рай  –  утешенье  уставшим  от  боли.
   К  той  разгадке  простой  почему-то    приходим  с  трудом.
   Не  бывает  цены  непомерно  высокой  для  воли.»(64)[/i]

В  своїх  віршах  Сергій  виступає  і  як  "розповідач",    і  як    "оповідач",  які  різняться  граматичним  виявом  розповіді:  
оповідач  виступає  у  формі  першої  особи,
   [i]«Старый  дуб  шелестит  изумрудной  листвой,
   день  и  ночь  я  хожу  по  цепи  золотой.
   Чудесами  теперь  нелегко  удивить.
   Я  особенный  кот,  я  могу  говорить.»(16)[/i]
розповідач  —  у  формі  третьої  особи,
   [i]«И,  вспомнив  на  мгновенье  о  самом  сокровенном,
   непознанным  и  мудрым  окружён,
   ничтожный  победитель  величием  Вселенной
   навеки  очарован  и  сражён…»(11)
[/i]
Хоча  є  і  викладення  в  другій  особі,  які  носять  дещо  дидактичне*6    забарвлення:
 [i]  «За  холодним  вікном  пропливає  засніжене  поле.
   Хто  вгадати  зуміє  чи  прощений  буде  чи  ні?
   Не  вертайтесь  у  юність  минулу  ніколи-ніколи…
   Чом  так  хочеться  часом  співати  колишні  пісні?»(77)[/i]
Вірші  свої  Сергій  Климентовський,  вихідець  з  Миколоївської  області,    спочатку  переважно  писав  російською,  але,  коли  перебрався  працювати  в  Рівненську  область,  в  новому  мовному  середовищі  став  писати  виключно  українською.  Я  завжди  казав,    в  тому  числі  Сергію,    що  російська  мова  в  Україні  –  це  лише  варіант,  модифікація    російської  мови  в  Росії,  і  що  ні  наша,  ні  їхня  культура  такої  модифікації  не  потребує.  
Ось  чому  в  тій  самій  першій  поетовій  збірці  представлено  аж  три  розділи  віршів  російською  мовою,  і  лише  один  українською.
Він  нічого  не  сказав  надоригінального,  та  й  взагалі  чи  може  це  хтось  з  поетів  зробити.  Але  чи  не  в  цьому  одна  з  принад  поезії  –  можливість  власної  імпровізації    на  задану  класичну  тему.  Наприклад,  тема  повернення  до  джерел,  до  отчого  дому:
   [i]«Шепоче  гілка:  «Почекай,  не  йди…»,
   все  не  пуска,  чіпляється  за  поли…
   Я  повернусь  коли-небудь  туди,
   де  не  стають  пророками  ніколи…»
(«Я  повернусь»)(69)[/i]
Чи  не  найприкметніша  риса  Климентовського-поета  –  це  його  тяжіння  до  романтичного  суму  за  нездійсненим  і  втраченим.
 [i]  «Єдиний  світ  не  чує  слів,  завжди  читає  те,  що  в  серці
   ділити  вчилися  самі,  а  він  не  знає  «тут»  і  «там»,
   і  де  минуле  й  майбуття  зійшлися  у  смертельнім  герці
   бідує  й  тішиться  душа,  і  поле  битви  зве  життям.»(73)[/i]
Ну,  і,  звичайно,  який  поет  без  кохання,  без  його  відчуття,  переживання,  очікування:
   [i]«Червоне  вино  і  шумує,  і  піниться;
   тривожно  і  солодко  в  скронях  бринить.
   В  кохання,  як  в  прірву,  летиш  –  не  зупинишся.
   І  мить  –  як  століття,  століття  –  як  мить.»(79)[/i]

Кажуть,  що  література,  яка  є  надто  актуальною,  не  може  бути  доброю  літературою.  В  той  же  час  справжньою  є  та  література  (чи  поезія),  яка  завжди  знаходить  відгук  в  серцях  читача,  яка  є  завжди  чи  досить  часто  важливою  в  якийсь  момент.  Тому,  наостанок,  декілька  строф  з  вірша  «Україні»,  написаного  Сергієм  Климентовським  в  далекому  1990  році,  через  які  я  і  виставляю  цей  свій  критичний  огляд  на  загал.  Судіть  самі  наскільки  вони  є  злободенними  в  теперішній  історичний  момент,  в  часи  чергової  війни  з  агресивним  північним  сусідом.
   [i]«Скільки  величі,  доблесті,  сили…
   Та  минуле  криваве,  в  вогні.
   Де  не  глянеш  –  могили,  могили
   та  хрести  над  Дніпром  кам’яні…
   Десь  позаду  коротке  зітхання,
   хтось  вже  сльози  непрохані  втер.
   Як  же  матері,  жінці,  коханій
   до  розлуки  звикати  тепер?..
   Вже  така  тебе  доля  спіткала,
   що  навколо  вогонь  пломенів.
   Ще  не  вмерла,  та  кров’ю  стікала,
   не  встигала  ховати  синів…
   Україна…  Єдналась,  ділилась.
   Знову  межі  орала  в  полях.
   Стільки  сліз,  стільки  крові  пролилось  –
   не  родити  не  може  земля…»
(«Україні»)(81)[/i]
------------------
[b]Євмен  Бардаков[/b]

     28.08.2014
---------------------
*1-  Пієтет  -  глибока  повага,  шанобливе  ставлення  до  кого-,  чого-небудь.
*2-  Піїт  –  поет.
*3  –  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці
*4  -  Елегійний  -  сумовитий,  журливий;  який  викликає  меланхолійну  задумливість.
*5  -  Епатувати  -  вражати,  дивувати  незвичайною  поведінкою.
*6  -  Дидактичний  –  повчаючий.

-------------------
[b]P.S.  [/b]Щодо  детективу.  Спробую  знайти  Сергія,  з  котрим  не  бачились  чверть  століття,  бо  розгубились  в  товщі  часу  і  інших  вимірів.  Якщо  це  мені  вдасться  –  обов’язково  опишу  цю  детективну  історію.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520361
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.08.2014

Libertà

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=y2bZHSLA5Ew[/youtube]

(еквіритмічний  переклад  тексту  пісні  
                 з  репертуару    Al  Bano  &  Romina  Power)

 [b]Свобода[/b]

Вечір  лягає  на  плечі  людини,  яка  іде.
Жінка  ця  в  серці  своїм  таємницю  у  ніч    несе.
Поміж  будинків  шукає  когось,  кого  більш  нема.
В  ім’я  свободи  багато  хто  вже  не  повернеться.

Плачемо
без  свободи  гірко  ми.
Самота
без  свободи  нас  гнітить.
Весь  народ
хором  гімн  співатиме.
Житимем,
щоб  здобуть  тебе.


Хтось  дав  карт-бланш*  лицемірно  на  біль  і  життя  людей.
Зростає  цинізм  нескінчено  відносно  принижених.
Навіть  в  серцях  слабкодухих  засяєш  ти  спалахом.
В  тиші  лунатиме  голос  що  кличе,  Свободо,  тебе.


Боремось
за  свободу  ми  свою.
Досить  сліз,
Досить  з  нас  самотності!
Доки  ще  
бачу  сенс  життя  свого,
буду  жить,
щоб  здобуть  тебе.
------------------

*  карт-бланш-    [i]чистий  бланк,  підписаний  особою,  яка  надає  іншій  особі  право  заповнити  його.  У  переносному  значенні:  необмежені  повноваження.[/i]

-------------------------------
[b]Libertà  [/b]

 [i]  Al  Bano  &  Romina  Power[/i]

Scende  la  sera  sulle  spalle  di  un  uomo  che  se  ne  va
oltre  la  notte,  nel  suo  cuore  un  segreto  si  porterà.
Tra  case  e  chiese  una  donna  sta  cercando  chi  non  c'è  più
e  nel  tuo  nome  quanta  gente  non  tornerà.

Libertà,
quanti  hai  fatto  piangere.
Senza  te
quanta  solitudine.
Fino  a  che
avrà  un  senso  vivere
io  vivrò
per  avere  te.
Libertà,
quando  un  coro  s'alzerà
canterà
per  avere  te.

C'è  carta  bianca  sul  dolore  e  sulla  pelle  degli  uomini.
Cresce  ogni  giorno  il  cinismo
nei  confronti  degli  umili.
Ma  nasce  un  sole  nella  notte
e  nel  cuore  dei  deboli
e  dal  silenzio  una  voce
rinascerà  (cercando  te)

Libertà,
quanti  hai  fatto  piangere.
Senza  te
quanta  solitudine.
Fino  a  che
avrà  un  senso  vivere
io  vivrò
per  avere  te.

Libertà
senza  mai  più  piangere.
Senza  te
quanta  solitudine.
Fino  a  che
avrà  un  senso  vivere
io  vivrò
per  avere  te.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517936
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.08.2014

Карпати (V)

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=yty0ev3dlRs[/youtube]

На  вершинах  на  карпатських
Бог  відпочиває.
І  мольфар  на  дримбі  хвацько
коломийки  грає.
А  в  ущелинах  глибоких
демони  і  духи.
В  букових  лісах  високих
ходять  відчайдухи.
В  кожного    свої  Карпати
в  голові  і  серці.
Кожен  має  розшукати
до    вершин  тих    дверці.
Хто  шукає  у  Карпатах
щастя,  хто  –  надію,
кадр  для  фотоапарата
або  амнезію*.
--------------
Написано  до  кліпа  «Карпати»  Олексія  Тичка
12.08.14
----------------
Амнезія*  -  нездатність  згадувати,  або  здатність  не  згадувати  минуле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2014

Мелодія для пісні № 65 (Олександра Кійко)

Олександра  Кійко

 А  зараз  просто  снись  мені…

Закрила  очі.  Ніч  у  тиші
Танцюють  світлом  ліхтарі.
І  щось  приховується  більше...
Сьогодні  просто  снись  мені.

У  візерунку  мліють  зорі
Пророцтвом  наших  віщих  снів.
Якщо  хвилин  щасливих  сотні,
Не  думай  скільки  буде  днів.

Поглянь  ще  раз  в  моє  обличчя.
За  крок  майбутнє  в  далині,
І  лиш  вперед  повз  всі  узбіччя...
А  зараз  просто  снись  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2014

Космічна безмежність (V)

Кліп  -  Олексій  Тичко
http://www.youtube.com/watch?v=DUfvdHue7P4
---------------------

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=DUfvdHue7P4[/youtube]

Ми  обертаємось  навколо  своїх  мрій
неначе  м’ячики  планет  навколо  Сонця.
В  закономірнім  хаосі  подій
ще  сподіваємось  на  захист  Охоронця.    

У  кожнім  космосі    є  істина  своя,
свої  закономірності  й  порядки.
Шлях  розвитку,  служіння,  пізнання  
нас  змушує  розгадувать  загадки.


Про  те,  що  можна  жить  без  ворожнечі
в  туманностях  світобудов-оман,
що  простір  –  це  не  темінь  порожнечі,
 що  він    пульсуючих  енергій  океан.

Галактики  цвітуть  як  квіти  в  лузі.
Лід  і  вогонь  творять  зірковий  пил.
Співмірність  бачимо  в  космічнім  виднокрузі
всіх  ідеалів,  вчинків  і  світил.

Свічки  сузірь  палають  невагомо.
Вібрують  кванти  всі  про  щось  своє.
Чи  є  Космо-Душа  нам  невідомо.
 Але  Космічний  Розум  точно  є.
------------

P.S.  Спочатку  було  слово.  Олексій  Тичко  запропонував  записати  мелодію  на  тему  космоса.  Для  неї  він  зробив  кліп  в  жанрі  відеомедитації.  І  вже  цей  фільм  підштовхнув  мене  до  написання    вірша.
18.07.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515341
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2014

Бузкові міражі (V)

Виконання  -  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Слова  і  кліп    –  Олексій  Тичко  
https://www.youtube.com/watch?v=aAZygH2vhjg
=====================

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aAZygH2vhjg[/youtube]


Розбудила  весна  мою  душу  і  тіло,
Змерзлі  мрії  нарешті  торкнулись  висот.
Срібло  снігу  зійшло,  його  тло  посивіле,
Розчинилось  в  теплі,  як  і  холод  невзгод.

Зацвітає  бузок  біля  двору,  під  тином,
Я  колись  посадив  на  весні  його  сам.
Ну  а  зараз,  чарує  він  кольором  синім,
І  на  нього  лягає  ранковий  туман.

Намалює  туман  в  світлих  контурах  мрії,
Нечіткі  твої  риси  в  ранковій  імлі.
Зі  снігами  зійшли  дні  холодні  і  сірі,
А  весна  розбудила  надії  мої.

Приспів:

   Планети  рух  іде  по  колу,
   Секунди  складено  у  дні.
   Ми  загубилися  з  тобою  –
   У  слові.  Часі.  Метушні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2014

Мелодія для пісні № 64 (Олена Iськова, Крилата )

Олена  Iськова

   [b]Я  вернусь[/b]

З  кожним  пострілом  на  скронях  сивина.
І  щодня  летить  душа  чиясь  до  зір.
Вдома  ти  залишилась  одна.
Я  вернусь,  кохана,  просто  вір.

                         Приспів:
   Пригорнусь  до  тебе  хоч  у  снах,
   Незабудки  заплету  тобі  в  косу.
   Буде  в  нас  іще  омріяна  весна.
   Лиш  Вітчизні  мир  я  принесу.

Знову  бій  і  знову  хтось  летить  увись.
Не  буває  на  війні,  на  жаль,  без  втрат.
Тільки  ти,  моя  любов,  молись.
Я  вернусь.  Ну  все,  у  бій  пора.

                       Приспів.

Принесе  нам  мир  голубка  на  крилі
І  страшній  війні  прийде  нарешті  край.
Линуть  в  вирій  душі-журавлі.
Я  ж  вернусь.  Лиш  ти  мене  чекай.

                         Приспів.

=============

 Крилата

[b]УКРАЇНО,  НЕНЬКО  ТИ  МОЯ!  [/b]


Україно,  люба  мамо,  ти  в  біді.
Нелегкі  часи  у  тебе,  нелегкі.
Біль  гризе  свідомість,  наче  тля.
Йде  війна,    вбирає  кров  земля.

                               ПРИСПІВ:
Україно,  ненько  ти  моя!
Сили  й    помисли  віддам  тобі  усі.
Ти  умиєшся  водою  з  джерела,  
На  весь  світ  засяєш  у  красі.

Там,  де  кулі  свищуть  і  вогні  горять.
Наші  хлопці  мужньо  в  захисті  стоять.
Повернути  хочуть  краю  мир,
Зупинить  війни  кровавий  вир.

Знаю,  буде  перемога,  прийде  час.
З  нами  правдонька  свята  і  Бог  за  нас.
Ми  відродим  край  наш  із  руїн.
Станем  гідно  в  славі  між  країн.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014

Dance Me to the End of Love

(еквіритмічний  переклад  тексту  пісні  
                 з  репертуару  Леонарда  Коена)

[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/5/92/172/92172076_large_8565_leonardcohen.jpg[/img]
------------------

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=ye6JssTdnvw[/youtube]

[b]Доки  є  у  нас  любов[/b]

Ти  танцюй  зі  мною  під  скрипковий  шал.
Оминем  загрози,  свій  знайдем  причал.
Голубами  миру  обернемся  знов,
доки  є  у  нас  любов.
Доки  є  у  нас  любов!


Я  б  твоєю  вродою  тішився  завжди!
Як  вавілонянка    рухаєшся  ти.
Покажи,  чи  все  в  тобі  я  уже  знайшов,
доки    ще  живе  любов.
Доки    ще  живе  любов!


В  себе  на  весіллі  ще  зтанцюєм  ми.
В  танці  мене  мила  ніжно  обійми.
І  вершин  досягнем,  і  дійдем  основ,
доки  є  у  нас  любов.
Доки  є  у  нас  любов!


В  танці  поцілунки  втаємничимо.
Згодом  своїх  діток  ще  народимо.
Танець  то  наш  сховок,  він  нам  як  покров,
доки    ще  живе  любов.
Доки    ще  живе  любов!

Ти  танцюй  зі  мною  під  скрипковий  шал.
Оминем  загрози,  свій  знайдем  причал.
Голубами  миру  обернемся  знов,
доки  є  у  нас  любов.
Доки  є  у  нас  любов!

===============

[b]Dance  Me  to  the  End  of  Love[/b]

[i]  (  Leonard  Cohen)[/i]

Dance  me  to  your  beauty  with  a  burning  violin  
Dance  me  through  the  panic  'til  I'm  gathered  safely  in  
Lift  me  like  an  olive  branch  and  be  my  homeward  dove  
Dance  me  to  the  end  of  love  
Dance  me  to  the  end  of  love  

Oh  let  me  see  your  beauty  when  the  witnesses  are  gone  
Let  me  feel  you  moving  like  they  do  in  Babylon  
Show  me  slowly  what  I  only  know  the  limits  of  
Dance  me  to  the  end  of  love  
Dance  me  to  the  end  of  love  

Dance  me  to  the  wedding  now,  dance  me  on  and  on  
Dance  me  very  tenderly  and  dance  me  very  long  
We're  both  of  us  beneath  our  love,  we're  both  of  us  above  
Dance  me  to  the  end  of  love  
Dance  me  to  the  end  of  love  

Dance  me  to  the  children  who  are  asking  to  be  born  
Dance  me  through  the  curtains  that  our  kisses  have  outworn  
Raise  a  tent  of  shelter  now,  though  every  thread  is  torn  
Dance  me  to  the  end  of  love  

Dance  me  to  your  beauty  with  a  burning  violin  
Dance  me  through  the  panic  till  I'm  gathered  safely  in  
Touch  me  with  your  naked  hand  or  touch  me  with  your  glove  
Dance  me  to  the  end  of  love

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509869
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.07.2014

Мрійте! Мрії збуваються!

Зовсім  недавно,  лежачи  в  вихідний  день  на  дивані,  віршиками  бавився.  Такими,  щоб  «думкам  тісно,  а  словам  просторо».  Наприклад,
   [i]«За  бездіяльність  відчуття  провини
   боліти  б  мало  совістю  у  серці.
   Та  втраченими  шансами  гордились  –
   ми  добрі  у  безвольнім  тихім  герці.»[/i]    І  т.п.
А  то  міг  і  помузикувати  –  побренькати  на  гітарі,  підбираючи  мелодії  до  своїх  чи  не  своїх  текстів.  Іноді,  здавалося,  непогано  виходить.  От  би,  думаю,  хтось  заграв  ту  мою  музику.  Хоч  краєчком  вуха  послухати  б.  Але  для  цього  потрібні  вигідні  місцепроживання,  гроші,  знайомства,  зв’язки.  Нічим  таким  я  не  володів.
 Та,  кажуть,  мріяти  небезпечно.  Бо  мрії  іноді  матеріалізуються.  
От  і  зі  мною  таке  сталося.  З’явився  в  хаті  «комп».  Сини  навчили  мене  користуватись  простенькими  музичними  програмами.  І  ось  я  вже  можу  чути  як  звучить  моя  музика.  Хіба  не  чудо!
 Жаль  тільки  немає  перед  ким  тим  своїм  «доробком»  похвалитись.  Інтернет  ще  був  десь  на  підході  до  нашого  села,  а  я  вже  вшкварив  нового  віршика:
[b]Інтернет  –  це…[/b]
   [i]«…потужна  зброя,  як  двосічний  меч  –
   свободу  інтелекту  надає.
   Але  всілякий  бруд  (насильство,  секс)
   тако́ж  доступнішим,  на  жаль,  стає.»[/i]
Інтеренет  виявився  не  просто    «дошкою  світових  оголошень»,  а  ще  й  мережею  творчої  самореалізації.  І  коли  «павутина»  дійшла  й  до  нас,  а  сини  навчили,  як  туди  вплутуватись,  я  пережив  серію  потрясінь.  (Щоправда,  до  насильства  й  сексу  руки  в  мене  так  і  не  дійшли.)    Перш  за  все  став  діставати  зі  своїх  бездонних  шухляд  і  виставляти  свої  віршики  на  літературних  сайтах.  Наприклад  і  такий:
   [i]І  майстрів,  і  графоманів
   я  читать  вірші  люблю.
   Хтось  складе  щось  унікальне.
   Хтось  утне  якусь  дурню.
   Поважаю  різні  жанри  –
   сатиричну  гостроту,
   гумор,  анекдоти,  жарти,
   пародійний  стьоб  та  гру,
   ніжну  лірику  дівочу,
   (їх  зітхань  солодкий  джем),
   роздум  тихий  та  пророчий,
   ностальгійний  старших    щем.
   Часто  музику  я  чую
   в  тих  віршованих  рядках.
   І  тоді  її  цифрую,
   (коли  маю  «комп»    в  руках).
   Так  радів,  аж  ледь  не  плакав,
   що  зіграть  все  можу  це.
   За  таку  можливість  дяка
   сайту  рідному  «КП».[/i]
(«КП»  -  «Клуб  Поезії».  Сайт  на  якому  моя  творчість  представлена  найповніше.)
Інтернет  став  потужним  інструментом  спілкування,  що  дало  можливість  зав’язувати  творчі  контакти,  об'єднати  коло  людей  за  інтересами.  При  цьому  психологічні,  соціальні  та  географічні  бар’єри  не  грають  вже  ніякої  ролі.  Стало  можливим  обмінюватися  творами  не  лише  в  формі  тексту,    а  й  образотворчими,  музичними  звуковими,  відео-роботами.  Взаємодія  при  потребі  відбувалася  і  в  режимі  телефонної  розмови,  скайп-звязку,  а  дехто,  навіть,  і  «розвіртуалювався»  проводив  зустрічі  «живцем».  
Тож  став  я  в  мережі  вихвалятися  своєю  музикою.  Написав  якусь  кількість  мелодій  на  вірші,  які  мені  припали  до  душі  чи,  навіть,  якщо  й  не  дуже  подобались,  але  автори  (хороші  люди)  просили.  
Запропонував  авторам  спробувати  писати  вірші  під  «рибу»  -  тобто  на  готову  мелодію.
Ця  гра  також  творчому  народу  подобалась.
Істинно,  організовувались  «тимчасові  і  постійні  творчі  колективи,  що  створюють  готові  інтелектуальні  продукти»!
Згодом,  коли  пісень  вже  трохи  назбиралося,  закортіло,  щоб  вони  виконувались.  І  що  ви  думаєте  –  деякі  з  тих  пісень  таки  виконали.  Найбільш  успішно  це  зробили  такі  виконавці  –  Володимир  Сірий  (на  сайті  «КП»  -  Рідний),  Ярослав  Чорногуз,  Олена  Білоконь.  
Але  людині  (мені)  все  мало.  От,  думаю,  якби  ще  й  компакт-диски  виходили  з  піснями,  до  яких  я  приклався.  От  і  маєш  –  в  Олени  Білоконь  вийшов  CD  «Музика  любові»  (щоправда  лише  з  єдиною  піснею  «Ота  стежина»  на  мою  музику  і  на  слова  Олександра  Печори).  А    Ярослав  Чорногуз  випустив  аж  два  альбоми  –  «Вишиванка»  і  «Українська  незабудка».  В  «Вишиванці»  11  пісень  з  моєю  участю  (на  слова  Т.  Васильєвої,  О.  Тичка,  Н.  Буняк,  А.  Станіславської,  Я.  Чорногуза).  В  «Українській  незабудці»  вже  таких  пісень  –  22  (на  слова  Т.  Васильєвої,  С.  Костюк,  О.  Тичка,  А.  Станіславської,  І.Гентоша,  В.Охріменка,  Я.  Чорногуза).
Ех,  (не  вщухає  творчий  свербіж)  мріється  -    «Ще  б  і  на  концертах  звучали  ті  пісні,  або  на  радіо."  Виявилось  –  і  концерти  були  в  Олени  Білоконь  і  Ярослава  Чорногуза,  і  виступи  на  радіо.
А  мені  все  мало.  Лежу,  значить,  на  своєму  дивані  і  мрію  собі  далі  –  «От  би  в  надпопулярному  відеохостінгу  YouTube  кліпи  були  на    наші  пісні».
Може  в  мене  диван  якийсь  магічний,  але  за  невеликий  проміжок  часу  в  ЮТюбі  вже  розмістилось  з  чотири  десятки  кліпів.  Автор  їх  Олексій  Тичко,  великий  ентузіаст  відео-поезії  та  кліпмейкерства.  Найбільш  пам’ятні  –  «Ти  пішла»,  «Світлини  з  дитинства»,  «Прощання  з  літом»,  «Львів»,  «Туга»,  «Венеціанська  баркарола»,  «Я  у  вашу  вдивляюся  осінь»  і  багато  іншого.    
Ще    б  про  щось  помріяти  чи  що?

                 06.07.2014

--------------------

P.S.  Історія  не  закінчилась.  Я  знову  мав  необережність  помріяти.  Про  те,  щоб  цю  мою  ремінісценцію  вдалося  надрукувати  в  збірці  чи  альманасі.
І  надрукували.  В  альманасі  "Октава"  видавництва  "Склянка  часу".
[img][/img]
http://i.io.ua/img_su/small/0122/35/01223541_n1.jpg?r=606287565

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509705
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.07.2014

ТУГА (V)

 
                   (романс)

Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Кліп  –  Олексія  Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=z6ZjPLNPXOA#t=46
======================

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=z6ZjPLNPXOA#t=46[/youtube]

До  тебе  знов  думкою  лину,
Розлукою  змучений  я,
Згадай  же,  ну  хоч  на  хвилину
Про  мене,  кохана  моя.

Голівку  схили  у  задумі
Й  ласкавих  думок    мені  шли,
Щоб  квітами  ніжними  суму
Вони  в  моїм  серці  зійшли.

Голубкою  хай  затуркоче
Надіслана  ласка  хоч  мить,
І  серце  моє  затріпоче,
І  солодко  так  защемить.

І  радість  у  душу  наплине,
Мов  пісня  весела  й  дзвінка...
О  щастя  сяйлива  хвилино,
Чому  ти  коротка  така?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2014

Щастя роду (V)

Слова,  виконання  і  запис  -  Володимир  Сірий  (Рідний)
Кліп  -  Олексія  Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=h6TCCJLATQ8
==================

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=h6TCCJLATQ8[/youtube]

Щоб  народ  заспівав  знов  веселих  пісень  -
скільки  болю  здолати  прийшлося!
Над  роздоллям  святим  розвидняється  день
закосичений  в  житнє  колосся.

             Приспів:
   Щастя  роду  з  попелу  встає
   у  сяйливій  Божій  Благодаті.
   І  радіє  весь  народ,  що  є  
   своя  правда  в  своїй  хаті.


Нам  казали,  що  світ  захистить  нас  від  зла,
але  хто  ж  окрім  нас  на  це  здатен.
Той  із  міста  прийшов,  той  приїхав  з  села
Батьківщину  свою  захищати.


Не  було  би  ніколи  в  майбутньому  нас,
якби  ми  не  повстали    за  правду.
Твердо  йтиме  вперед  напророчений  час.
Волі  нашої  більше  не  вкрадуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507832
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.06.2014

ВЕНЕЦІАНСЬКА БАРКАРОЛА (V)

Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Кліп  –  Олексія  Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=yDjo7uT5Jao
===================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=yDjo7uT5Jao[/youtube]

Cтихло  все  в  палацах  Дожів,  мера,
На  дзвіниці  змовкло  звичне  «Бов!»
Нам  венеціанський  гондольєро
Пісню  заспіває  про  любов.

І  гондола  так  нечутно  плине,
Пісня  щем  у  серце  принесла.
В  гондольєра  місячні  перлини  
Сріблом  опадають  із  весла.

Як  звучить  мелодія  розлога!  –
Ніжно  рожевіє  небокрай…
Слухай,  мила,  музику  від  Бога,
І  в  моїх  обіймах  завмирай.

У  підсвічниках  танцюють  зорі
Відсвітом  коханого  лиця,
Вікна  пісню  слухають  прозорі
Й  одкриваються,  немов  серця.

Музика  замовкне  величава,
Підійде  гондола  під  причал,
Раптом,  як  в  театрі:  «Браво!  Браво!»  -
Рвійно  налетить  овацій  шквал.

А  коли  затихне  все  довкола,
Як  тріумфу  музики  сліди  –
Вже  просвітлені  каналу  кола  -
Загойдають  квіти  на  воді.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014

Мелодія на вірш автора Віталія Назарука:: На захист України

                         
Українці,  ставайте  до  бою,
Нас  родила  єдина  земля,
Коли  разом,  то  ми  із  тобою,
Відіб’ємо  фашистів  кремля.

Шаблі  наші  нагостримо  нині
І  пістолі  за  пояс  візьмем,
Не  дамо  і  шматка  України,
Ворогам,  що  так  сунуть  тепер.

Українці,  мій  любий  народе,
Віра  в  Бога  і  віра  в  душі,
Не  віддаймо  нізащо  свободу,
Хай  сконають  собаки  чужі…


Об’єднайся,  стражденний  народе,
Від  Донбасу  до  синіх  Карпат,  
Збережімо  навіки  свободу,
Хай  загине  загарбницький  гад!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505904
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2014

Світлини з дитинства (V)

Вірші  і  кліп  -  Олексій  Тичко

Виконання  і  запис:  Володимир  Сірий  (Рідний)
http://www.youtube.com/watch?v=Mwm44XxRJSA#t=20
=======================

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=Mwm44XxRJSA#t=20[/youtube]




Дивлюся  фото  з  поруділими  краями,
Дитячі  лиця,  не  впізнати  -  хто  є  хто.
І  на  папері,    і  у  пам’яті  є  плями,
Хоча  минуло  сорок  років,  а  не  сто.

І  де  ви  зараз  усі  діти  зі  світлини,
Які  стежини  протоптали  по  землі?
Чекали  «пташку»  і  ображені  застигли,
Бо  не  діждались…  Ще  наївні  і  малі.

На  жаль,  ми  гості,  тимчасові  в  цьому  світі
Гортаю  фото  -  ви  живі  ,  чи  уже  ні?
І  тільки  згадки  на  папері  ніжно-світлі,
Беззвучно  плачуть,  бо  сумують  у  мені.

Приспів

Розрісся  бузок  і  акація  біла,
Торкаються  неба  уже  явори.
Це  часу  хода  все  змінити  зуміла,
І  ми  не  такі,  як  в  дитинстві  були.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014

Мелодія для пісні № 63 (Oleg Kolibaba)

Oleg  Kolibaba

     ДІДОВА  НАУКА

Мою  стежку  дитинства  плів  мрій  павучок,
І  мій  дідо  йшов  поруч  рухливо.
Він  мене  запитав:  "ким  ти  будеш,  внучок?"
Ну,  а  я  тоді  мовив  мрійливо:

 Я  б  хотів  приносити  добро,
 Людям  помагати  всім  навколо.
 Ми  б  з  тобою,  дідо,  заодно
 Світ  пустили  б  в  нове  коло.

     [i](Вже  минуло  стільки  літ,
     На  моєму  столі
     Лишилось  фото  діда  мого  -  
     Пам`ятка  з-поміж  усього)
[/i]

Буйний  юності  шлях  голосив  ніжний  звук,
І  я  з  дідом  ділив  мрії  нові.
Він  мене  запитав:  "що  змінилося,  внук?"
Ну,  а  я  тоді  впевнено  мовив:

 Я  ще  вірю,  дідо,  у  добро,
 Людям  помагаю  всім  навколо.
 Навіть  вже,  якщо  не  заодно,
 Все  ж  прокручуємо  коло.

   [i]  (Вже  минуло  стільки  літ,
     На  моєму  столі
     Лишилось  фото  діда  мого  -  
     Пам`ятка  з-поміж  усього)
[/i]

Йдуть  повільно  до  старості  новії  дні,
Вже  без  діда  його  погляд  ловлю.
Він  мене  б  запитав:  "що,  внучок,  ти  змінив?"
І  я  знаю,  що  діду  промовлю:

 Я  в  житті  приносив  лиш  добро,
 Людям  помагав  усім  навколо.
 Ти  мене  навчив,  і  заодно
 Скажу,  ми  крутили  коло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014

«Наполеон»

[u]
(п’єса-пародія)[/u]

[b]Дійові  особи  та  виконавці:[/b]

[b]Ваня[/b]    –[i]  підступний  зрадливець,  лисіючий  підприємець-початківець,трохи  нижче  середнього  класу  і  зросту.
[/i]
[b]Сержант[/b]    –[i]  високий,  худий  пожадливий  міліціонер,  хоча  і  тямовитий.
[/i]
[b]Євлампій[/b]    –[i]  статечний,  гладкий,  але  з  біса  розважливий  піп-облудник.[/i]

[b]Сан  Санич[/b]    –  [i]голодний  очкарик,  нещасний  «бюджетник»  з  вимираючої    касти  інтелігентів  розумової  праці.[/i]

[b]Поодинокі  перехожі  [/b]–    [i]заклопотані  і  забамбулені  «пересічні»  громадяни  (артисти  вимерлих  театрів,  масовка).[/i]

Декорації      намагаються  зобразити  невелику  площу  міста,  викладену  бруківкою,  обрамлену  фасадами  будинків,  бузувірськи    понівечених  вивісками  на  кшталт:  «Гарячі  Хот-Доги»,  Маркет  «Продукти»,  Міні-маркет  «Свіжі  продукти»,  Супер-мега-маркет  секонд-хенда  «Гламур»,  АППБ  -  «Фобос»,  ПП  «Фотос»,  ДП  «Плаза»,  СП  «Ментор»,  Магазин    «Кентавр»,      ТОВ  «Інтим»,  ЗАТ  «Екстрим»,  ВАТ  «Аннус»,  СК  «Фест»,  Фірма  «Бест»  і  тому  подібна  нісенітниця.
---------------------

[u]Перший  акт[/u]

[i]Туди-сюди  снують  Поодинокі  перехожі,  яких  з  кожною  хвилиною  стає  все  більше.  Один  з  них  зупиняється  поряд  з  суфлерською  будкою  і  повертається  до  глядачів  зі  зморшкою  заклопотаності  на  переніссі.  Це  Ваня.[/i]
[b]Ваня[/b]    
Вже  й  ранок!  Що  його  збрехать  дружині,
чому  я  вдома  знов  не  ночував!?
[i](  Стурбовано  чухає  потилицю.  Мимо  проходить  міліціонер  у  формі.)[/i]
Послухайте,  товаришу  сержанте!
Чи  не  могли  б  мені  допомогти?
[b]Сержант[/b]
Що  трапилось?  Розказуйте,  давайте!
[i](В  руках  сержанта  з’являється  гумова  ковінька-демократизатор.)[/i]
Та  пам’ятайте  лиш,  все  висловлене  вами
я  можу  обернути  проти  вас!
[b]Ваня[/b]  [i](дещо  розгублено)  [/i]
Могли  б  мені  ви  довідку  надати,
що,  буцімто,  сидів  я  в  КеПеЗе
всю  ніч  минулу,  а  може  і  майбутню?
[b]  Сержант  [/b]  [i](насторожено)[/i]
А  це  для  чого  вам?
 [b]Ваня[/b]  [i](щиро)[/i]
Дружині  покажу!
[b]  Сержант[/b]    [i](поступово  в’їжджаючи  в  тему)[/i]
Так,  розумію!  Ви  були  в  коханки
й  затрималися  в  неї  на  всю  ніч!
[b]Ваня[/b]  [i](захоплено)[/i]
Все  вірно!  Там  такі  розкішні  форми!
Про  все  на  світі  з  нею  я  забув…
[b]  Сержант  [/b][i](суворіючи)[/i]
Хай  так!  Вас  розумію,  як  мужчина.
Але  я  теж  у  формі!  Міліцейській!  При  погонах!
Збрехать  для  мене  –  це  утратить  честь!
[b]Ваня  [/b][i](демагогічно)[/i]
Всі  брешуть,  бо  брехня  велика  сила  –
політ  фантазії  і  думки  розвива’!
А  щоби  ви  не  сумнівались  більше,
за  допомогу  я  сто  баксів  заплачу!
[b]Сержант[/b]  [i](зацікавлено)[/i]
Допомогти  людині  завжди  радий.
Тим  більш,  якщо  й  подякують  за  це!
Кажіть  мені,  що  треба  написати.
Я  напишу  –  зі  штампом  маю  бланк.
[i](Сержант  пише  довідку,  отримує  сто  доларів,  не  забувши  помацати  президента  Бенджаміна  Франкліна  за  піджак)
[/i]
----------------

[u]Другий  акт[/u]

[b]Сержант[/b][i]  (натхненно-піднесено  звертається  до  залу)[/i]
Як  бачу  гроші  я,  то  збуджуюся  дуже.
В  них  сила  і  краса,  повага  і  любов.
Це  та  пружина,  що  все  кругом  заводить!
[i](та  враз  похмурніючи)[/i]
Та  чи  засну  спокійно  я  тепер?
Чи  совість  в  мені  чистою  зосталась,
і  чи  мундир  свій  міліцейський  не  сплямив?
[i](Мимо  проходить  священик,  який  щойно  перебіг  дорогу  в  недозволеному  місці,  підібравши  руками  поли  парадної  ряси.)[/i]
Спитаю  у  святого  чоловіка  –  
по  роду  служби  щось  про  совість  має  знать.
[i](направився  до  священика)[/i]
Панотче!  На  хвилинку  можна  вас?
[b]Євлампій[/b]  [i](розгублено,  ніяковіючи)[/i]
Пробачте,  мабуть,  мене  біс  попутав  –
дорогу  перебіг…  В  чім  щиро  каюсь!
[b]Сержант[/b][i]  (шанобливо,  як  до  духовного  наставника)[/i]
Та  Бог  з  ним,  отче,  я  ж  не  із  ДАІ!
Що  Вас  зустрів,  я  дуже  радий  –  
хотів  просить  духовної  поради.
[b]Євлампій[/b][i]  (підбадьорився,  випнув  живіт)[/i]
Я  пастир  душ  не  тільки  в  церкві,
тож  істинність  путі  хоч  де  вкажу!
[b]Сержант[/b]  [i](з  печаттю  глибокої  задуми  на  обличчі)[/i]
Слабкий  наш  розум  і  не  все  він  знати  може.
Чогось  не  знаєш  –  тоді  сумніви  беруть.
Звернувсь  по  допомогу  перехожий,
щоб  ближнього  поміг  я  обмануть…
[b]Євлампій  [/b][i](напутливо,  як  на  проповіді)[/i]
Обман  буває  різним:  для  наживи,
чи  товариський  розіграш,  як  жарт,
чи  як  військова  тактика,  чи  хитрість,
чи  лікувальна  лікарська  брехня.
[b]Сержант[/b]  [i](з  відчуттям  виконаного  обов’язку)[/i]
Моя  брехня,  мабуть,  була  святою  –
сімейний  спокій  допоможе  зберегти.
Тепер  я  задоволений  собою,
і  з  чистим  серцем  можу  далі  йти.
[i](Іде)[/i]
--------------------

[u]Третій  акт[/u]

[b]Євлампій  [/b][i](погладжує  черево  в  сумніві)[/i]
Чи  все,  що  треба  я  сказав  міліціянту?
Чи  я  не  лицемірив,  як  усі?
Свої  думки  у  мене  теж  бувають.
Гадаю,  що  брехня  –  то  є  брехня,
і  як  би  різно  форми  не  мінялись,
єдиним  залишається  в  них  зміст.
[i](В  цей  момент  на  Євлампія  налітає  випадковий  перехожий  -  Сан  Санич.  Він  вибачається,  поклавши  руку  на  серце.)[/i]
[b]Сан  Санич[/b]  
Пробачте,  батюшка,  що  вас  я  не  помітив!
[b]Євлампій[/b]  [i](ображено)[/i]
Комплекція    моя  помітна  всім  завжди!
[b]Сан  Санич[/b][i]  (виправдовуючись)[/i]
То  просто  я  задумавсь  про  велике,
бо  тільки  у  своїх  думкАх  я  щось.
Тому,  на  мить  від  суєти  звільнився.
[b]Євлампій[/b][i]  (всепрощаючи)[/i]
Тож  ці  думки  у  вашій  голові
ще  більші  ніж  моя  фігура.
[b]Сан  Санич  [/b][i](  в  задумі)[/i]
Що  все  на  світі  плинне  мислив  я,
постійною  лишається  лиш  дурість.
[b]Євлампій[/b][i]  (зовсім  примирливо)[/i]
Я  майже  про  те  сАме  міркував.
Одна  нас  думка  мов  магнітом  притягла.
Голів  собі  ледь  не  порозбивали.
[b]Сан  Санич[/b]  (дружньо)
Таке  буває  –  відкриття  приходять
у  декілька  голів  водно́час.
[b]Євлампій[/b]  [i](інтригуючи)[/i]
Насправді,  в  чому  істина  всі  знають.
[b]Сан  Санич  [/b][i](з  гіркотою)[/i]
Кому  потрібна  істина,  якщо
прямої  вигоди  нема  від  неї.
[b]Євлампій[/b]  [i](повчально)[/i]
Живем,  допоки  істина  в  Житті.
Це  означає  –  істина  в  Любові.
[b]Сан  Санич  [/b][i](з  притлумленою  образою)[/i]
Кого  любить!  Душа  вся  в  шрамах!
Та  ще  й    зарплата  в  мене  –  ну,  така  маленька.
[i](Сам  собі)[/i]
Живем  допоки  їжа  в  животі.
[b]Євлампій  [/b][i](напучуючи)[/i]
Любити  треба  все  кругом  і  всіх,
і  слухати  таких  як  я  –  розумних.
[b]Сан  Санич  [/b][i](відчайдушно)[/i]
Я  слухати  готовий  будь-кого.
хто  скаже  де  я  зміг  би  заробити.
[b]Євлампій  [/b][i](щедро)[/i]
Чи  не  хотіли  б  стати  на  стезю
служіння  Господу  і  праведної  віри.
[b]Сан  Санич[/b]  [i](комплексуючи)[/i]
Релігія  –  хвороби  різновид,
а  на  хворобах  заробляти  аморально.
[b]Євлампій  [/b][i](поблажливо)[/i]
Хто  сумнівається  у  існування  Бога  –
вважай,  що  в  нього  майже  вже  повірив.
[b]Сан  Санич[/b][i]  (розпачливо)[/i]
Говорим  наче  ми  на    різних  мовах.
Хотів  я  висловити  те,  що  наболіло.
[b]Євлампій  [/b][i](впевнено)[/i]
Тому  потрібно  знать  що  говорити.
У  серце  має  влучить  слово  –  Логос.

[b]Сан  Санич[/b][i]  (дратуючись)[/i]
Найрозумніше,  сказане  розлого,
злякає,  або  викличе  нудоту.
[b]Євлампій  [/b][i](поблажливо)[/i]
Так,  справді,  дурість  балакуча
багато  гірше  мовчазної  глупоти.
[i](Подають  один  одному  руку,  прощаючись)[/i]
[b]Сан  Санич[/b]
Приємно  було  з  вами  спілкуватись.
[b]Євлампій[/b]
Мені  із  вами  також  навзаєм.
[i](Розходяться  в  різні  сторони)[/i]
---------------------

[u]Четвертий  акт[/u]

[i](Пройшовши  декілька  кроків  Сан  Санич  зустрічає  і  радо  вітає  старого  знайомого  Ваню.)[/i]
[b]Сан  Санич[/b]
Вітаю!  Щось  давно  тебе  не  бачив!
[b]Ваня    [/b][i](привітно)[/i]
І  не  кажи!  Кручуся  все  –  діла́!
[b]Сан  Санич[/b]  [i](по-дружньому)[/i]
Ти  все  зростаєш,  кажуть,  збільшилися  статки.
А  от  духовно  ти  величнішим  стаєш?
[b]Ваня  [/b][i](по-братерськи)[/i]
Душевна  велич  вже  нікому  не  потрібна.
А  справжня  велич  –  влада  над  людьми!
[b]Сан  Санич  [/b][i](без  заздрості)[/i]
Над  ким  же  ти  тепер  володарюєш?
[b]Ваня[/b]  [i](без  пихи)[/i]
На  фірмі  в  мене  гурт  красунь-жінок.
Я  як  бджола,  що  в  квітнику  літає.
[b]Сан  Санич[/b]  [i](заздрістно)[/i]
Опилюєш  усі  ті  квіточки?
[b]Ваня[/b]  [i](пихато)[/i]
Так,  не  без  того.  От  якраз  сьогодні
в  розкішної  троянди  ночував.
А  для  дружини  у  міліціянта
виправдувальну  довідку  узяв.
[b]Сан  Санич[/b]  [i](філософськи)[/i]
І  втрата  іноді,  що-небудь  нам  дає.
А  іноді  набуте  лише  шкодить.
[b]Ваня[/b][i]  (житейськи)[/i]
Я  міру  знаю.  В  цьому  моя  мудрість!
До  речі,  друже,  зміг  би  ти  мене
порятувати  в  справі  цій  квітковій?
[b]Сан  Санич  [/b][i](дивуючись)[/i]
У  тебе  все  складається  і  так.
Чим  я,  невдаха,  порятую  бізнесмена.
[b]Ваня[/b]  (роз’яснюючи)
Скажу  дружині  ніби  в  тебе  гостював,
бо  довідка  з  «мусарні»  –  це  вже  зовсім.
[b]Сан  Санич[/b]  [i](притлумлюючи  комплекси  порядності-чесності)[/i]
Що  ж,    друже,  виручу  тебе.
Хай  буде  це  бджолина  солідарність.
[b]Ваня[/b]  [i](радісно)[/i]
То  з  мене  могорич  -  коньяк  «Наполеон»!

[u]Завіса[/u]

--------
     20.04.2004

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503080
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 03.06.2014

краще бути мудрим і живим

И  кто,  скажите,  нам  судья,  
когда  к  бутылям,  тьмой  налитым,  
нас  тянет  жажда  забытья?  
Или  по  крыльям  перебитым  
стекает,  оседая,  мысль,  
соленой    схватываясь  коркой,  
о  том,  что  суета  и  жизнь  
одно  и  то  же,  как  ни  горько.  
Трудов  Сизифа  смысл  и  соль
 в  обьятьях  с  камнем  постигаем:
 бесплатна  в  жизни  только  боль,
 а  счастье  –  передышка  с  чаем.  
Но  всяк    валун  постылый  свой
 толкать  усердно  продолжает  
и,  криком  заглушая  боль,  
свой  путь  наверх  благословляет.  
Когда  же  с  грохотом,  крошась,
 летит  с  вершины  каменюка  –  
на  дно  спускаемся  смеясь,  
мол  –  се  ля  ви,  такая  штука.  
И  тем,  кому  за  разом  раз  
вот  этот  спорт  милей  и  легче,
не  брат  унылый  старый  чёрт  –  
пустое  всё,  что  он  нашепчет.  
Когда  же  камень,  искрошась,
 песчинкой  ляжет  на  вершину  –  
наш  ядовитый  пот  и  грязь  
нам  руки  вылечит  и  спины.  
И  после  вечности  трудов  –  
земных,  но,  правильнеe,  –  адских,
 теперь  не  убоимся  слов  
"что  делать?"  и  "куда  податься?"

         (Юрген  Пті)
-----------------------------------------

У  нечестивості  своїй
всі  нечестивці  розкошують.
Святих  у  праведності  їх
чи  коментують,  чи  катують.
Відчути  б  смутку  діамант,
томління  духу  переваги…
Ми  ж  тратим  силу,  час,    талант
на  їжу,  працю  і  розваги.
Та    все  на  світі  марнота́.
Твій  успіх  заздрість  лиш  породить.
Багатство  й  слава  –  суєта.
За  нами  смертна  пам’ять  ходить.
Живі  ж  бо  знають,  що  помруть,
а  мертві  і  цього  не  знають.
Лише  в  добрі  й  любові  суть.
Дурні  й  розумні  –  всі  вмирають.
Померти  мудрим  чи  дурним?
У  мудрості  лише  скорбота…
Задовольнятися  малим
не  вміє  суєтна  глупо́та…

(В.О.)
===============

На  фото  керамічна  маска  роботи  Юргена  Пті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014

ДИВО КОХАННЯ (V)

Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Кліп  –  Олексія  Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=FbLmSDSonAY#t=13
=====================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=FbLmSDSonAY#t=13[/youtube]
                                                                               
                                             
Глянеш  ніжно  –  і  розтане  сніг,
Усміхнешся  –  сонечко  засяє,
І  голублять  промені  ясні
Проліски  кохання  в  світлім  гаю.

З  губ  твоїх  цілющої  води
Я  нап`юся,  мов  з  берези  –  соку,
Стану,  наче  легінь  молодий,
Наче  птах,  полину  в  даль  високу.

Подих  твій  ласкавий  надихне
Сотворити  крилами  поему
Щастя  легко  на  папір  зітхне:
«Ти  –  весна,  весна  в  житті  моєму!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014

ПРОЩАННЯ З ЛІТОМ (V)

Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Кліп  –  Олексія  Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=8wnmKruvSsk
===============
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=8wnmKruvSsk[/youtube]
Одійде  скоро  літечко  тихцем,
І  листя  посвітлішає  на  вітах.
І  осені  замислене  лице
У  золотавій  посмішці  розквітне.

І  затремтить  від  холоду  вода,
Багряні  коні  –  до  кабріолету  –
Щемливий  серпень  віжки  передасть
Вже  Вересню  –  мрійливому  поету.

У  вирій  птаство  далечінь  зове,
І  листя  жовто  сивіє,  здалося…
Іде  пора  душевних  одкровень
І  музики  глибокої,  як  осінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2014

Мои Луперкалии*

   [b]  (Ремейк-пародія  на  вірш  А.С.Пушкіна  "Фавн  и  пастушка")[/b]  **


Пиит  великий  Пушкин
Про  Фавна  и  пастушек
Кропал  свои  стихи.
Читают  с  наслажденьем
Те  оды  поколенья.
Словесного  варенья,  
Их  слаще  не  найти.
Лобзанья  Купидона
И  томный  стон  Филона
Не  интересны  нам.
Такую  ахинею
Нести  и  я  сумею.
Затею  эпопею.
Налейте  двести  грамм.
Коль  сладкое  приелось,  
И  вам,  вдруг,  захотелось
Солёненькой  стряпни  –
Моё  берите  чтиво.
Представлю  оду  живо,  
Как  всё  происходило  б,  
Допустим,  в  наши  дни.

1
Жила  девчонка  Лида  
Премиленького  вида  
В  посёлке  заводском.  
Уж  попка  округлилась,  
И  грудка  появилась,  
Раз  в  месяц  кровь  полилась,
Ну,  в  общем,  всё  путём.

2
Лишь  стукнуло  тринадцать,
 Она  уже    в  с  т  р  е  ч  а  т  ь  с  я  
С  парнями  начала.
Сначала    россияне,  
Потом  пошли  армяне
И  негры.
Лишь  бы  "money"
В  кармане.
Во  дела!

3
Торчит  на  дискотеках,  
И  знает,  как  в  аптеках  
Купить  контрацептив.  
Таблетки  принимает.
В  с  ё    в  сексе    понимает!
"Клиентам"  одевает  
В  момент  презерватив!

4
Кто  там  в  подъезде  тёмном,  
Неубранном,  зловонном,
Пыхтя,  жуёт  губу?  
Лицо  побагровело,  
И  тело  всё  вспотело,    
Но  держится  умело  
За  тёплую  трубу.  
То  –  Лида-кобылица,  
Страстей  порочных  жрица
Ведёт  "гостей"  приём.
Хоть  лампочка  разбита,  
Луна  за  тучей  скрыта,
Ей  не  нужна  защита  
В  Эрота  под  крылом.

5
Но  кто  это  вздыхает  
И  в  щёлку  наблюдает  
За  Лидой  каждый  день?
То  Фавнин  -  сторож  ЖЭКа.  
Добрей  нет  человека.    
Не  стар,  и  не  калека.
Лишь  простоват,  как  пень
Бомжей  он  не  гоняет,  
Всего  ему  хватает,  
Своё  хозяйство  знает,
Тихонечко  живёт...  
Но  повздыхав  негласно:    
«О,  Лида!  Ты  прекрасна!»,
От  зависти  напрасной  
затылком  стенку  бьёт.

6
Вот,  как-то  раз,  под  вечер
Назначенная  встреча  
С  "клиентом"  сорвалась,
И  Лида  приуныла,        
домой  засеменила.  
Что  Фавнина  пленила  
Не  знала.
 И  зажглась  
У  сторожа  надежда.
Взял  он  за  руку  нежно  
Красавицу,  сказав:
"Хочу  тобой,  девица,  
Скорее  насладиться!
А  хошь  –  могу  жениться!  
Идём  ко  мне  в  подвал!"  
Не  оценивши  нежность.
Вдруг,  нанося  в  промежность
Расчётливый  удар,
И  Фавнина  роняя,  
Красавица  младая
При  этом  заявляет:
"К  чему    г  н  и  л  о  й      б  а  з  а  р!
Захочешь  расписаться,  
Тогда  с  тобой    о  б  щ  а  т  ь  с  я
Хоть  трижды  в  день  смогу.
Сперва  ответь  лишь,  м  и  л  ы  й,
Имеешь  ли  квартиру,  
Машину,  катер,  виллу,  
Что-либо  на  меху?"

7
Служебная  жилплощадь,  
Пять  соток  возле  рощи  
да  жёсткая  кровать  –
Не  так  уж,  чтоб  и  много.  
Но  наша  "недотрога"
Отцовскому  порогу  
Собралась  накивать...

8
Нагнали  самогона,  
И  слушать  Мендельсона  
Отправилися  в  ЗАГС...  
И  можно  монотонно
(Теперь  вполне  законно)
Им  секса  по  вагону
За  ночку  нагружать.

9
Но  Фавнина,  чудилы,
На  долго  не  хватило.
Растратил  он  все  силы  
За  год  или  за  два.  
Вы,  мужики,  держитесь!  
А  вы  быстрей  крепитесь,
Растите  и  ветвитесь,  
О,  Фавнины  рога!

10
Так  Лида  молодая,
Природе  возвращая  
Всё  должное,  увы,  
Мораль  не  соблюдала,
И  мужа  обзывала  
До  самого  финала:
"Козёл  рогатый  ты!
-----------
                     03.95

----------------------
*-  Луперкалії  -  у  Стародавньому  Римі  святкування  на  честь  бога  Фавна,  покровителя  стад  (Луперк  одне  з  його  прізвиськ).  Луперкалії  пов'язані  з  найдавнішою  магією  родючості,  справлялися  щороку  15  лютого.
--------------
**-  Ремейк  (англ.  remake  —  переробка)  —  новіша  версія  або  інтерпретація  раніше  виданого  твору.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498615
рубрика: Поезія, Литературная пародия
дата поступления 12.05.2014

Героям слава (V)

Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Кліп  –  Олексія  Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=qjLMxYPbU80
======================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=qjLMxYPbU80[/youtube]

Звалили  Леніна  з  кривавого  граніту  –  
Героям  слава,  слава  навіки!
Нарешті  вже  позбулися  ми  гніту
Неволі  від  убивчої  руки!

Народ  скидає  з  брязкотом  кайдани,
Народ  не  залякати,  не  зігнуть!
Благословен  будь,  рідний  наш  Майдане  –  
Свободи  української  ти  суть!

 Ні  кігті  «Беркута»,  побої,  ні  тортури  –  
Не  зупинити  вам  священний  гнів
Народу,  що  змете  й  камінні  мури
Мільйонноруким  поштовхом  синів.

 Подалі  від  безПутньої  Росії,
Що  скніє  мовчки  в  рабства  ланцюгах…
Хай  здійметься  ізнов  рука  Месії,
Покаже  нам  ясний  в  Європу  шлях!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497855
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2014

Українська незабудка (V)

[i]Слова  і  виконання  –  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Кліп  –  Олексія  Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=lUdb1aWERjg[/i]
=======================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=lUdb1aWERjg[/youtube]


Знов  гойдаються  віти  сумні,
Коси  рвуть  на  собі  верболози.
Ця  любов  не  судилась  мені  –
Тільки  щем,  тільки  біль,  тільки  сльози.

Навесні  я  приходжу  у  гай,
Там  берізка,  мов  сяєво  Боже,
Мила,  добра,  душі  дорога,
І  на  тебе  так  світлістю  схожа.


                 ПРИСПІВ:
     Українська  берізко  моя,
     Яснозора  з  краплинами  смутку.
     Огорну  тебе  ніжністю  я,
     Ти  –  кохання  мого  незабудка.


Розвели  нас  далекі  світи,
Сині  гори  й  моря  неозорі,
Тільки  усміхом,  люба,  світи,
Як  у  темряві  –  місяць  і  зорі.

Бо  любов,  як  зоря  –  не  згора,
Я  у  серці  нести  її  мушу.
Твоя  рідна  берізка  –  сестра
Сяйвом-спогадом  вигріє  душу.

ПРИСПІВ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014

Я у вашу вдивляюся осінь (V)

Слова  і  виконання  -  Володимир  Сірий  (Рідний)
Кліп  -  Олексія  Тичка
=================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=TItFxlvR2OU[/youtube]

 Я  у  вашу  вдивляюся  осінь,
В  ній  ,  неначе  зізнання  палке,
Вітер  лист  пурпуровий  відносить
У  безкрає  і  дальнє  таке.

         Пр  -в:
   Хоч  упевнений  ,  що  не  дістану
   Голубине  і  щире  «люблю»,
   До  студеного  вашого  лану
   Сонцем  душу  журливо  тулю.


Я  хмариною  в  небі  за  вами
Полечу  ризиковано  ввись,
І  проллюся  рясними  дощами,
Де  ви  з  літом  навік  обнялись.

Я  у  вашу  вдивляюся  осінь,
Як  це  сталося  -  не  осягну:
Ви  мого  доторкнулись  волосся,
Заплели  юність  у  сивину…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2014

Ти пішла… (V) (V)

                 
 Слова:  Іван  Гентош
 Виконує:  Ярослав  Чорногуз
 Запис:  Руслан  Шевченко
Кліп:  http://www.youtube.com/watch?v=xvEM9IziYtI  
та  
http://www.youtube.com/watch?v=NP6w9Pbr3A0
=================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=xvEM9IziYtI[/youtube]


Ти  пішла.  І  на  серці  прісно…
І  планета  уже  не  та…
А  було  нам  на  ній  не  тісно,
Хоч  тепер  взагалі  пустотá.

Обступили  обрáзи  нúці,
І  емоції  –  через  край.
Без  прихильності  до  традицій  –
Сентиментів  “Бувай”,  “Прощай”.

Так  зігріти  б  тебе  в  долонях…
Щем  і  біль  –  ні  краплини  зла.
Лиш  надривно  пульсує  в  скронях:
“Ти  пішла…  Ти  пішла…  Ти  пішла…”

Невідомо,  як  далі  буде,
Ти  не  знаєш  іще  сама…
Тільки…  манять  очей  Бермуди,
Невимовна  їх  глибина.

Час  не  йде,  а  летить  на  конях,
Забирає  тебе  таки…
Стисне  серце  удав  безсоння  –  
Доторкнутися  б  до  щоки…

Посадити  любов  за  грати?
Захлинутись  у  вирі  справ?
Світ  не  впав.  Залишивсь  стояти.
Та  чомусь  чорно-білим  став…
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=NP6w9Pbr3A0[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2014

ЭX, СКОЛЬКО ВЫПИТО ПИВА’

"Даже  человеку,  далекому  от  литературы  становится  понятно,  что  он  знакомится  с  «творчеством»  графомана,-  достаточно  встретить  неоправданный  перенос  ударения.  Причем,  часто  слово  с  неправильным  ударением  выглядит  комично,  и  может  испортить  впечатления  не  только  от  фразы,  где  оно  было  использовано,  но  и  от  всего  стихотворения."
                       [u](з  літературознавчої  статті)[/u]
======================


   [i]  "...Вот  он  приют  гостеприимный...  
           Где  дружбы  знали  мы  блаженство,  
           Где  в  колпаке  за  круглый  стол
           Садилось  милое  Равенство,  
           Где  своенравный  произвол  
           Менял  бутылки  разговоры..."[/i]
                 [u](из  Письма  А.С.  Пушкина  к  А.Н.Толстому)
[/u]
------------------------
                 [b](подражание)[/b]

Пивнуха  –  при́́ют  для  жажду́щих,  
Тебя  воспели  б,  да  слова
Нам,  грандпоэтам  вездеССущим      
в  главу  приходят  не  всегда
для  нового  стихотворенья.
Ну,  с  рифмой  е́щё  пол-беды,  
Учитыва́ть  же  ударенья
С  перепоя́    не  можем    мы.  

Брели  мы,  Сво́бода,  Дружба́,      
Лень,  Безделье́,  Братство́,  Сушняк,  
В      "г  а  д  ю  ш  н  и  к"."
Звала    нас    т  р  у  б  а,  
Та,  что  горит  всегда.

Итак,  
Сушняк    являлся  в  тюбетейке,  
В  ушанке  грязной  Безделье́,
Лень  –  в  джинсах  рваных  на  коленке,  
Дружба́  –  в  военных  галифе,  

Братство́  –  в  кеда́х  на  босу  ногу,  
А  Сво́бода  –  со  стрижкой  "ноль".  
Жар  труб  сбивали  понемногу,
пустую  запивая  боль.  
И  начинали  тут  подружек
Весёлых  каждый  вспоминать.  
Ну,  а  когда  по  восемь  кружек  
На  рыло  было,  
мы  опять
Все  возбуждались,  матерились  
И  травили́    анекдоты́,  
Вновь  брали  пиво…
А  мочились
Мы  в  придорожные  кусты...  
Теперь  уж  в  нас  ничто  не  бродит,
Становимся  мы  всё  старей.
Налей  же  пива,  метео́рит,  
Или  хоть  ты,  еврей,  налей!
---------------

                     05.  95
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489729
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 01.04.2014

ПОПЫТКА РАЗГОВОРИТЬСЯ С МУЗОЙ ПУШКИНА

Не  подражатель  я  холодный,
не  безответственный    хохмач,
не  модернист  я    новомодный  –
лишь    графоманящий    рифмач.
Рука  моя  не  жаждет  славы.
Когда  и  тянется  к  перу,  
то  лишь  затем,  чтоб  величавой
разминкой  голову  мою
занять.
А  не  парами  спирта    иль    завистью,  
иль  сплетней  тоже.
Пишу,  не  ожидая    флирта  
я  с  почитателем.
И  всё  же,  
когда  меня  сомненье  гложет:
"Сумел    бы  слух  я  услаждать
хотя    бы  так,  как  Пушкин  может  ?"  –
я  начинаю  вспоминать  
дам  классных  вздохи  умиленья
от  смакованья    сочных  рифм.
Нас  –    школьных  отроков  –
ученья
могли    те    только  удивить.
Кому  нужны  пустые  песни,  
словес  приятных    фимиам?
Куда  нас  звал  пиит-  кудесник?
Ужель    к  Парнаса  небесам?  
Зачем?  К  чему  такое  бремя  
изящных  слов  и  пышных  фраз?  
Ведь  на  дворе  другое  время  
шипело    матерно  на  нас.  
Из  всех  тех    милозвучных  воплей
запомнились  лишь  Цепь  да  Кот,  
Дед  с  Бабой,  что  жевали  сопли,  
да  Витязей  Прекрасных    взвод,  
Дубровский,    Пиковая    Дама,    
Гвидон,    Салтан,    Балда    и  Поп,  
и  что  с  Онегиным  Татьяна
Возилась  долго.
Вот  и  всё.
Он  эфиопский  русский  гений,    
игрок,  проказник  и  артист,
знаток  любовных  достижений
и  неудачный  декабрист.
И  сам  не  знаю,  как  посмел  я  
на  классика  поднять  глаза.  
Но  всё  ж  скажу  я,  не  краснея:
 "У  каждого  своя  стезя  !"        
--------------

                   04.95

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489485
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 31.03.2014

ДОЛГИ

         [i]  "...Знаете  ли  вы
                   украинскую  ночь?..  
                 Знаний  груз  
                 у  русского  тощ  –
                   Тем,  кто  рядом,  
               почёта  мало.  
               Знают  вот
                 украинский  борщ.
     Знают  вот
             украинское  сало..,  "[/i]
                       ("Долг  Украине"  В.Маяковский)
-----------------

Человечище  светлый
             с  душою  чистой!
Ты  хороший  поэт-модернист  –
     футурист!
Убили  тебя  друзья-        
         ревчекисты    
И  Сталин.
   (  Тоже  авангардист.)
Были  воспеты  тобою
  сам  Ленин,  
Паспорт  советский,  КПСС.
 В  награду,  
   решили
       тебя
             на  колени
Поставить
     под
           большевицкий
                       пресс.

Тоталитарная
       стригла              
  машина  
Головы
     всем    
       под  гребёнку
           грузина.
Ты,  чересчур  был,  Володя,  
           высок.
 за  это  тебе,  
       брат,  
             и  пуля  в  висок.
Был  связан  
Ты,  
       знаю,
               и  с  Украиной.  
Твердил,  говорил  москалям,
           что  она  
Не  только
   борщ,  сало,  гопак  и  калина…
Но  получил  ты  за  это
           сполна…
 Прав  ты!
Русскую  дикость  и  лень  
     Вполне  устраивает
         украинская  "н  о  ч  ь".
Всё  ж  я  верю  –
     наступит
украинский  "д  е  н  ь"!
   Надеюсь,  
     и  строчки  твои
Смогут
     в  этом
       помочь.
------------
             09.95

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488589
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.03.2014

ОСОЗНАНИЕ ОБРЕЧЁННОСТИ

 [i]    "  …Плывите,  плывите  в  высь!
       Лейте  с  радуги  крик  вороний,
       Скоро    белое  дерево  сронит  
       Головы    моей    жёлтый  лист..."[/i]
                 ("Кобыльи  корабли"  Сергей  Есенин)

       [i]  "...Чёрный  человек
         Спать  не  даёт  мне  всю  ночь..."[/i]
                 ("Чёрный  человек"  Сергей  Есенин)
--------------------

Ни  Державин,  ни  Пушкин,  ни  Тютчев,
Ни  Чуковский  с  Твардовским,  ни  Фет,  
Ни  один  в  России  поэт  
Не  был  настолько  русским.
Ну,  конечно,  все  хороши  –
Ломоносов,  Некрасов  и  Брюсов.
Но  лишь  он  был  зеркалом  русской  
Странной  и  непонятной  души.  
У  Кольцова  стихи  чудесны.
В  Пастернака  и  Бальмонта  тоже.  
У  Серёжи  Есенина  всё  же
Не  стихи  –  а  Народные  Песни.
В  тебе  русский  сидел  человек,  
Тот  которого  звал  ты  "чёрным"!  
Не  стерпел  его  дикости  вздорной,
До  Христовых  не  дожил  ты  лет.
------------------
                   05.95

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488388
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 26.03.2014

Г И М Н. О!

На  допомогу  Сергію  Володимировичу  Михалкову  автору  текстів  гімну            СРСР  в  1944  та  в  1977  (а  потім  ще  й  Росії  в  2000)  я    в  1988    вирішив  запропонувати    ще  й  свій  варіант.  
-------------------

Желала  Россия  Союзом  навеки  
Шестнадцать  республик,  народов  штук  сто  
Сплотить  под  орлиные  крылья  "советов",  
Ведь  жить  без  России  не  смог  бы  никто.
         Ой,  разлюли,  ух,  красна  "малина",  
         Жить  без  России    не  сможет  никто!

Но  палки  в  колёса  Истории  ставить
Долго  не  сможет  российская  пьянь.
Развалится  всё.  Попытайтесь    оставить
Себе  в  утешенье  Москву  да  Рязань.
         Эй,  испускай  дух,  красна    звездина!
         Пусть  тебе  будут  Москва  да  Рязань.
-----------

                                         11.88

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488194
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 26.03.2014

Э X, М И Ш А, М И Ш А !

                                         
         [i]  «...И  дики  тех  ущелий  племена.
   Им  бог  -  Свобода,  их  закон  –  война.
               Они  растут  среди  разбоев  тайных,  
                               жестоких  дел  и  дел  необычайных..[/i].
             ("Измаил  Бей"  М.Ю.Лермонтов)
---------------

Ты  тоже,  выдающийся  поэт,  
Не  русский,  но  оставил  русский  след  
Злокачественности  в  своих  стихах.
В  рядах  захватчиков  был  ты  в  чужих    горах.  
Соседей  земли  лез  ты    "с  о  б  и  р  а  т  ь",
При  этом  ухитряясь  рассуждать
Какой  разбойный,  дикий,  злой  и  тёмный  
Очередной  народ  порабощённый.

----------
                 05.95

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487918
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 24.03.2014

Колыбельная по-русски

Досі  не  коментував  російськомовних  текстів  і  не  виставляв  своїх  віршів  написаних  російською  в  юності.  Ситуація  змінилася.  Пригадаю  дещо  з  написаного  двадцять  років  тому.
=====================

[i]  [b]КОЛЫБЕЛЬНАЯ    ПО-РУССКИ  [/b][/i]


     [i]"...По  камням  струится  Терек,  
     Плещет  мутный  вал,  
   Злой    чечен  ползёт  на  берег,  
     Точит  свой  кинжал..."[/i]
         ("Колыбельная(?!)  песня"  М.Ю.Лермонтов)
       -------------

Там  –  ползёт  чечен  жестокий,
Там  –  грузин,  чуваш.
Вырастай,  голубоокий,
Всем  тогда  задаш  !

Языка  нет  в  мире  круче,      
(Знает  пусть  таджик!)          
Чем  великий  и  могучий
Русский  наш  язык.

За  рассейских,  как  обычно,  
грудью  постоим!      
Защищать  русскоязычных  
Нужно  ехать  в  Крым.

Нам  раз  плюнуть  Крым  оттяпать.
А  ещё  Донбасс.
Помни,  мальчик,  пусть  бояться
Всюду  только  нас.

Что  с  хохлами  разбираться!
Сало  пусть  дают!
Дай  им  шанс  переругаться  –
Сами  приползут.

Украинцы,  белорусы
Глупы  и  добры.
В  Киеве  у  нас  есть  "д  р  у  з  і"
В  Минске  –  есть    "с  я  б  р  ы".

Вот  прибалтов  –  тех  труднее  
Всех  прибрать  к  рукам.
Их,  сынок,  прижать  сильнее
Нужно  будет  нам.

Спи,  но  помни,  русский  мальчик,  
Что  везде  враги.  
Вырастай,  и  Грозный,  Нальчик  
Выбей  до  ноги.

Ты  внимательно  послушай  
Песенку  мою.  
Подрастай,  и  проутюжишь
Танками  Чечню.
 
Докажи,  что  ты  месси́я
Горным  тем  "козлам".  
Что  не  зря  зовут  Россию
Империей    Зла.

Вместе  с  дядей  Жириновским
Азию  пройди,  
И  в  Индийском  океане  
вымой  сапоги!
-----------------------
                         03.95

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487640
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 23.03.2014

Ота стежина (V)

Слова  -  Олександра  ПЕЧОРИ
Виконує  -  Заслужена  артистка  України  Олена  Білоконь
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PGPXqgQj78c[/youtube]


В  очах  –  стежина  в  споришах,
де  я  –  маленька.
Й  до  мене  радо  поспіша  
щаслива  ненька.
Я  ж  –  рученята  в  небеса  –
неначе  крила!..
Стежина  та  широкий  шлях
мені  відкрила.

У  світ  безмежний  повела
ота  стежина.
І  підкорилась  не  одна  
крута  вершина.
Хотів  би  ти,  чи  не  хотів,
та  суть  не  в  тому  –
стежина  та  з  усіх  світів
веде  додому.

Шляхів  подолано  сповна,
та  душу  тішить  
ота  стежина  осяйна
свята  і  грішна.
Вертає  пам’ять  в  рідний  двір,  
де  пахне  м’ята.
Отут  мене  з  усіх  доріг
чекає  мати.

О,  скільки  в  світі  різних  лиць,
столиць  багато,
та  як  же  гріє  і  болить
прарідна  хата!
Бринить  на  серці  і  щемить…
Крізь  люту  втому
з  усіх  світів  хоча  б  на  мить
лечу  додому.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SlGd5_D1b-o[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2014

Мелодія для пісні № 62 (Oleg Kolibaba)

     Oleg  Kolibaba

   СОНЯЧНИЙ  ВАЛЬС

Ти  у  моїх  мріях  юних
Сонцем  живеш,
Вальсом  пливеш  
Кожну  мить.

Знову  небаченим  світлом
В  пам`яті  моїй  натхнення.
Сонячним  образом  квітки
Входиш  у  серце  щодень.

Приспів:
Флейта  і  сонячна  скрипка
Душу  запалюють  танцем,
Знову  у  думці  іскриться
Теплий  і  сонячний  вальс.  
____________________
Ти  у  моїх  мріях  юних
Мов,  птаха  летиш,
Вальсом  у  тиші
Ти  спиш.

Сонце  промінням  зігріє
Спогади  нашого  щастя.
І  заклопотана  мрія
Стане  так  близько  до  нас.

Приспів:
Флейта  і  сонячна  скрипка
Душу  запалюють  танцем,
Знову  у  думці  іскриться
Теплий  і  сонячний  вальс.  
____________________
Ти  у  моїх  мріях  юних
Хмаркою  днів,
Вальсом  зі  снів
Пропливеш

Очі  закриються  й  сонце
Ніжність  дає  колоритну.
Чую  я  в  твоїй  долоньці
Вальсом  пульсуючий  ритм.

Приспів:
Флейта  і  сонячна  скрипка
Душу  запалюють  танцем,
Знову  у  думці  іскриться
Теплий  і  сонячний  вальс.  

Ти  у  моїх  мріях  юних
Сонцем  живеш,
Вальсом  пливеш  
Кожну  мить.


         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014

Мелодія на вірш Тараса Шевченка: Заворожи мені, волхве

Заворожи  мені,  волхве,
Друже  сивоусий,
Ти  вже  серце  запечатав,
А  я  ще  боюся.
Боюся  ще  погорілу
Пустку  руйновати,
Боюся  ще,  мій  голубе,
Серце  поховати.
Може,  вернеться  надія
З  тією  водою
Зцілющою  й  живущою,
Дрібною  сльозою.
Може,  вернеться  з-за  світа
В  пустку  зимовати,
Хоч  всередині  обілить
Горілую  хату.
І  витопить,  і  нагріє,
І  світло  засвітить...
Може,  ще  раз  прокинуться
Мої  думи-діти.
Може,  ще  раз  помолюся,
З  дітками  заплачу,
Може,  ще  раз  сонце  правди
Хоч  крізь  сон  побачу...
Стань  же  братом,  хоч  одури,
Скажи,  що  робити:
Чи  молитись,  чи  журитись,
Чи  тім’я  розбити??!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014

Мелодія на вірш Тараса Шевченка: Вітер з гаєм розмовляє

Вітер  з  гаєм  розмовляє,
Шепче  з  осокою,
Пливе  човен  по  Дунаю
Один  за  водою.
Пливе  човен,  води  повен,
Ніхто  не  спиняє,
Кому  спинить  —  рибалоньки
На  світі  немає.
Поплив  човен  в  синє  море,
А  воно  заграло,
Погралися  гори-хвилі  —
І  скіпок  не  стало.
Недовгий  шлях  —  як  човнові
До  синього  моря  —
Сиротині  на  чужину,
А  там  і  до  горя.
Пограються  добрі  люди,
Як  холодні  хвилі,
Потім  собі  подивляться,
Як  сирота  плаче,
Потім  спитай,  де  сирота,  —
Не  чув  і  не  бачив.

------------
                 1841

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014

Мелодія на вірш Тараса Шевченка: Ой три шляхи широкії (V)

Виконує:  Володимир  Сірий  (Рідний)
Запис:  Рогатинський  Ігор
Кліп:  http://www.youtube.com/watch?v=WXijeD2xjzc
В  кліпі  використано  малюнки  і  картини  Тараса  Шевченка

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=WXijeD2xjzc[/youtube]

Ой  три  шляхи  широкії
Докупи  зійшлися.
На  чужину  з  України
Брати  розійшлися.
Покинули  стару  матір.
Той  жінку  покинув,
А  той  сестру.  А  найменший  –
Молоду  дівчину.
Посадила  стара  мати
Три  ясени  в  полі.
А  невістка  посадила
Високу  тополю.
Три  явори  посадила
Сестра  при  долині…
А  дівчина  заручена  –
Червону  калину.
Не  прийнялись  три  ясени,
Тополя  всихала,
Повсихали  три  явори,
Калина  зов’яла.
Не  вертаються  три  брати.
Плаче  стара  мати,
Плаче  жінка  з  діточками
В  нетопленій  хаті.
Сестра  плаче,  йде  шукати
Братів  на  чужину…
А  дівчину  заручену
Кладуть  в  домовину.
Не  вертаються  три  брати,
По  світу  блукають,
А  три  шляхи  широкії
Терном  заростають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014

Мелодія для пісні № 61 (Oleg Kolibaba)

Oleg  Kolibaba

 В  РОЗЛУЦІ  З  МАТІР`Ю

Бачу  промінь  на  вікні,
Серце  спогадом  потішить.
Рідна  мамо,  ти  в  мені,
Бачу  твої  очі  я  у  тиші.

Чую  я  твій  голос  за  віконцем,
Де  ж  мої  думки  тепер  живуть?
Я  жив  у  країні  твого  сонця,
Ти  ж  мене  завжди  чекала  тут.

Хай  це  не  зостанеться  журбою,
Зустрічі  до  нас  прийдуть.

Приспів:
І  я  гляну  в  твої  любі  очі,
І  обійму,  матінко  моя.
Лиш  би  нас  не  розділяли  ночі,
Ти  у  мене  все  ж  одна.
_______
Бачу  промінь  на  вікні,
Там  за  ним  десь  хмарочоси.
Так,  я  на  чужій  землі
Знов  дощем  збираю  твої  сльози.

Доленько  синівської  молитви,
Ти  платиш  мені  життям  розлук.
Я  жив  у  країні  твого  вітру,
Ти  ж  тоді  плекалась  горем  мук.

Хай  це  не  зостанеться  журбою,
В  зустрічі  торкнуся  рук.

Приспів:
І  я  гляну  в  твої  любі  очі,
І  обійму,  матінко  моя.
Лиш  би  нас  не  розділяли  ночі,
Ти  у  мене  все  ж  одна.
_______
Бачу  промінь  на  вікні,
Очі  тихо  призакрию.
Ти  ж,  матусенько,  у  сні,
Як  тебе  побачить  знову  мрію.

Вірю  я  в  дитинство  своїх  терцій,
Мамо,  я  згадаю  любий  час.
Я  жив  у  країні  твого  серця,
Вибір  був  у  мене  той  лиш  раз.

Хай  це  не  зостанеться  журбою,
Зустріч,  мамо,  буде  в  нас.

Приспів:
І  я  гляну  в  твої  любі  очі,
І  обійму,  матінко  моя.
Лиш  би  нас  не  розділяли  ночі,
Ти  у  мене  все  ж  одна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2014

Мелодія на вірш автора Любові Ігнатової: Моï батьки (V)

http://www.youtube.com/watch?v=kRXTqoraZBg
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=kRXTqoraZBg[/youtube]

Моï  батьки  давно  вже  посивіли,
Та  в  ïх  очах  -  мого  дитинства  світ  ...
І  яблука  ...такі  щемливо  -спілі
В  саду,  де  цілував  ïх  весноцвіт  ...

У  ïх  руках  -  від  зайчиків  гостинці,
Добро  землі  та  сонячне  тепло  ;
У  зморщечок  тоненькій  павутинці
Роками  помережене  чоло  ...

Захризантемилась  ïх  осінь  моïм  літом  ...
Весна  летить  на  крилах  онучат  ...
І  ïх  сердець  безцінні  самоцвіти
У  кожному  з  маленьких  лелечат  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2014

Всім реалізації*

[b]Журнал  «Склянка  Часу*Zeitglas»  
„Антологія  сучасної  новелістики  та  лірики  України”
Альманах  «Скіфія»[/b],
[u]Видавництво  «Склянка  Часу»[/u]
[i]Канів[/i]


Пишу  ці  замітки  на  поетичному  сайті.  Тому  –  про  вірші.
Століттями  люди  пишуть  і  читають  вірші.  Поезія  видозмінюється,  урізноманітнюється  експериментує,  але  не  відмирає.
Що  особливого  у  віршах  і  чому  без  них  не  можна  прожити  повноцінно?  Для  чого  потрібні  вірші?  
Мабуть  для  того,  щоб  краще  висловити  стан  душі,  явити  красу  мови.  Щоб  у  витонченій  формі  викласти  сплеск  емоцій  та  енергії.  Щоб  пробудити,  розвинути  і  підтримати  в    людини  чуттєвість,  інтелект,  змусити  по-новому  поглянути  на  світ  довкола.  
Вірші  підтримують  читача  в    проживанні  тих  чи  інших  відчуттів,  вражень,  захоплюють  грою  слів  і  оригінальністю  мислення  поета.
Користь,  яку  отримує  людина,  прочитавши  вірш,  можна  порівняти  з  користю  від  розглядання  картини,  або  прослуховування  музики.  Як  і  будь-який  з  видів  мистецтва,  поезія  впливає  на  духовний  світ  людини,  окрилює  її.
Тож,  для  кожної  країни  важливою  є  державна  підтримка  літературного  процесу  як  складника  розвитку  культури.  (З  державною  підтримкою  у  нас  поки  що  не  складається.)
Та  одна  справа  закликати  до  творення  літературної  справи,  інша  –  щось  для  цього  дійсно    робити.
Олександр  Апальков  не  десь  в  столицях,  а  в  районному  центрі  заснував,  (спираючись  на  допомогу  інших  ентузіастів),  ще  у  1995  році  видавництво  і  журнал  «Склянка  Часу*Zeitglas»  (видається  щоквартально  без  перерв).  Також  щорічно  виходить  „Антологія  сучасної  новелістики  та  лірики  України”.  (Наразі  готується  11-й  випуск).  А  з  2000  року  видає  ще  й  літературно-художній  альманах  «Скіфія»,  який  з  2012  року  виходить  щоквартально.  В  альманасі    друкуються  твори  українською,  російською  і  німецькою  мовами.  Це  і  поезія,  і  проза,  і  есеїстка,  а  також  ілюстрації  художників  та  графіків.  Видаються  названі  збірники  із  залученням  коштів  авторів.  Пан  Апальков  сам  і  технічний  редактор,  і  упорядник,  і  автор  оригінал-макетів.
Видавництво  і  журнал  «Склянка  часу»  пропонує  себе,  як  стартовий  майданчик  для  обдарованої  молоді  і,  як  поле  для  вільного  змагання  професійних  авторів.  За  ці  роки  надруковано  вже  чимало  різножанрових  творів.
Дійсно,  випуски  «Антологій»,  і  альманахи  «Скіфії»  надають  платформу  для  втілення  в  життя  своїх  творчих  надбань  на  рівних  умовах,  як  маститим  письменникам,  так  і  тим,  хто  щойно  взялися  за  перо.
І  тут  редактору  треба  мати  особливий  талант  (і  талан)  канатохідця,  щоб  тримати  баланс  між  бажанням  представити  ширший  круг  авторів  (і  обсяг  томиків)  та  необхідністю  певного  відбору  і  відбраківки  зовсім  вже  малохудожніх  текстів.
Більшість  віршів,  що  пишуться  тепер  слабкі  в  художньому  сенсі,  як  були  слабкі  завжди  більшість  віршів.  Критики  підмітили,  що  погані  вірші  мають  свою  спадкоємність    –  вони  вдосконалюються,  поспішаючи  за  хорошими.  Тепер  пишуть  погано  по-новому.  
Змішання  під  однією  обкладинкою  різних  жанрів,  тем,  стилів  може  виявитися  силуваним  гібридом,  але  може  і  послужити  благородній  меті  живого  спілкування  –  людського  і  літературного,  живої  взаємодії  і  взаємопроникнення.
Та  навіть  серед  поетичних  творів,  де  найбільше  попадається  недозрілих  і  недосконалих,  дилетантських  рядків,  зустрічаються  і  справжні  знахідки.
Журнальний  простір  –  це  природний  конкурентний  простір  і  «Склянці  часу»  вже  вдалося  виплекати  в  ньому  чимало  цікавих  художніх  паростків,  створюючи  умови  для  появи  нових  імен,  для  зустрічей  представників  різних  поколінь,  для  зіткнення  і  зіставлення  назрілих  ідей,  різних  точок  зору.
 З  легкої  руки  Маяковського  часто  Альманахи  називають  -    «братськими  могилами  авторів  і  жанрів».  Та  все  ж,  це  буває  не  завжди  і  не  з  усіма  альманахами.  Остаточна  думка  про  збірник  складається  від  сукупної  суми  вражень  від  кожного  окремого  твору  в  ній  представленого.
Тому  в  залежності  від  настрою  кожен  по-різному  може  виголосити  свій  вердикт.  Один  скаже,  що  це  «розмаїття  молодої  літератури»,  а  другий,  що  це  «літераторська  різношерстість».  Одному  здається,  що  він  почув  «багатоголосий  натовп»,  а  іншому  зазвучало  «суголосся  сучасности».  
Хочу  висловити  слова  вдячності  пану  Олександру  Апалькову  за  дуже  потрібну  роботу  по  підтриманню  літературного  процесу  в  Україні.  Нехай  не  завжди  і  не  все  буває  гладенько.  Це  ж  процес!  
Подумав,  що  подальші  випуски  альманахів  «СКІФІЯ»  все  ж  потрібно  робити  тематичними.  Нехай  обрана  тема  буде  дуже  загальною,  але  вона  становила  б  те  ядро,  яке  робило  б  книгу  більш  цільною.  Інакше  від  збірника  і  далі  залишатиметься  враження  калейдоскопічності,  занадто  таркатої  мозаїчності,  атмосфера  масштабного  різношерстого    літературного  збіговиська.
Для  авторів  і  читачів    нехай  і  надалі  сторінки  журналів,  альманахів,  збірників  і  антологій,  які  друкує  видавництво  «Склянка  Часу*Zeitglas»  Олександра  Апалькова  стають  своєрідним  місцем  знайомств,  засобом  для  творчого  спілкування,  середовищем  проживання  колективного  художнього  розуму,  дійсно,  форумом  самовдосконалення.
---------------------
*-  Реаліза́ція  –(франц.  realisation)  
1.  Здійснення  наміченого  плану,  програми,  проекту.  
2.  Відпускання  продукції  і  одержання  оплати  за  неї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476641
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.02.2014

До синього коня (V) (V)

 
Слова  –  Світлани  Костюк
Виконує  -  Ярослав  Чорногуз
Запис  -    Олександр  Салицький
Кліпи  –  Олексія  Тичка

https://www.youtube.com/watch?v=uuHTKCNpnmw
http://www.youtube.com/watch?v=QJjqnWYXDwI

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uuHTKCNpnmw[/youtube]


[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=QJjqnWYXDwI[/youtube]

========================


 мій  синій  коню  мій  синій  коню  мій  синій  коню  

 лети  галопом  неси  до  сонця  я  не  борОню  

 життя  минає  мій  синій  коню  життя  минає  

 немає  вітру  немає  волі  чудес  немає  

 точи  копита  мій  синій  коню  точи  копита  

 вже  наша  воля  на  всіх  майданах  кістьми  прибита  

 вже  наша  воля  на  сірих  площах  на  всіх  знаменах  

 чи  підіймемо  чи  піднесемо  чи  ті  рамена  

 мій  синій  коню  гарячий  коню  іскриста  грива  

 якщо  Вкраїна  насправді  вільна  чом  нещаслива  

 чом  нещаслива  чого  сумує  і  гірко  плаче  

 а  хтось  покірний  покірно  радить  терпи  козаче  

 а  скільки  ж  можна  мій  синій  коню  уже  терпіти  

 онуки  просять  батьки  не  можуть  не  вірять  діти  

 неси  нас  коню  де  вольна  воля  під  небесами  

 добудем  щастя  добудем  долю  Господь  із  нами  

 01.01.  2014  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473626
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.01.2014

Королева Контрастів

Вікторія  Климентовська
[b]«Кленова  королева»[u][/u][/b]
Рівне  –  2009
ВАТ  «Рівненська  друкарня»


Намагаюсь  в  своїх  критичних  рефлексіях  уникати  розлогого  цитування,  але  наведу  повністю  два  вірші  Вікторії  Климентовської  зі  збірочки  «Кленова  королева».  Поетеса  не  називає  імен  героїв    своїх  віршів,  та  читач  зразу  здогадується  про  кого  йдеться.

[i]«Хочеш  вишуканих  збочень
І  надривної  краси?
Хочеш,  стріну  тебе  мовчки?
Хочеш,  буду  голосить?
Хочеш,  визбираю  сльози,
Наче  з  каменя  росу?
Хочеш,  слідом  вийду  боса,
Щось  на  пам’ять  занесу?
Та  прокинусь  серед  ночі
Зі  страшним  передчуттям,
Що  нічого  ти  не  хочеш,
Ти  давно  уже  десь  там.
Марно  голову  морочу,
Підбираючи  слова.
Все  страшніша  і  коротша
Стежка  тягнеться  крива.
Промовчу,  щоб  не  зурочить,
Не  хвалити,  не  клясти
І  твої  блискучі  очі,
І  усе,  що  маєш  ти.
Що  і  мучить,  і  лоскоче,
І  примушує  жаліть.
Хочеш,  більше  не  захочу,
Як  не  здатен  утолить?»*(27)[/i]

У  цьому  вірші  досить  відверто  йдеться  про  дуже  інтимні  переживання.  І  ім’я  цього  коханця,  який  нічого  не  хоче  ми  і  знати  не  хочемо.
А  ось  про  кого    наступний  вірш  здогадуємось  зразу.

 [i]«Міг  би  жити  спокійно  і  мирно,
Малювати,  складати  пісні.
Тільки  ж  геній  –  це  завжди  безмірність,
І  для  нього  всі  рамки  тісні.

Україна  –  єдина  святиня.
Лиш  для  неї  потрібно  творить.
Та  вона,  ніби  та  Катерина,  
Дозволяє  себе  задурить.

Він  про  неї  писав  і  молився,
Не  боявся  ніяких  страждань,
Та  вона,  як  кріпачка-актриса,
Все  згубила:  талант  і  талан.

Тільки  й  гордості,  що  ще  не  вмерла,
Та  чи  ж  лицарів  верне  своїх?
Та  ж  вона,  як  кохана  Ликера,
Вкоротила  поетові  вік.

Після  нього  зосталося  Слово  –
Хвиля  пристрасті  без  берегів  –
Невгамовно  палке  і  в  любові,
І  в  зненависті  до  ворогів.

В  тім  вогні  нам  горіть  –  не  згоряти,
Черпать  сили  в  дні  бід  і  невдач.
Україно,  згорьована  мати,
Над  улюбленим  сином  поплач.»(37)[/i]

Так,  це  вірш  про  нашого  національного  месію  Тараса  Григоровича  Шевченка.
Тематика  цих  віршів  дуже  полярна.  І  не  тільки  цих.  І  не  тільки  тематика.
 В  поезії  Вікторії  Михайлівни    постійно  вловлюється  поєднання  інтелігентської    ввічливості  і  їдкого  сарказму,  співставлення  контрастів  екстравертованості  та  інтравертованості,  трагізму  і  комізму.  Вона  ніби  весь  час  балансує  між  суперечливими  (а  то  і  протилежними)  якостями,  або  поєднує  їх,  але  не  грубо,  еклектично**,  що  зразу  ж  кидалось  би  у  вічі,  а  тонко,  десь  на  підсвідомому  рівні.

[i]«Знову  не  полетіли
Із  пташками  у  вирій.
Де  вродились  –  осіли.
Ми  не  стали  ясиром…
А  навколо  все  сіре,
Аж  висотує  сили.
Тільки  й  щастя,  що  вільні,
Що  не  стали  ясиром.»(42)[/i]

В  багатьох  віршах  поетеси  відчувається  суперечливість  і  єдність  протилежних  начал  –    величі  і  мізерності,  усвідомлення  труднощів  і  перешкод  в  житті  з  необхідністю  їх  долати,  нехай  не  штурмом,  по-чоловічому,  напрямки,  а  по-жіночому,  поступово  маленькими  кроками.  Все  у  нашому  житті  стається  тільки  з  нами.  Вікторія  Климентовська  описує  звичайні  життєві  ситуації  в  світлі  власного  емоційного  досвіду.

[i]«А  ти  читав  вірші,  так  ніжно  і  просто.
Сиділи  удвох  на  стільці.
У  зорянім  морі  –  тендітний  наш  острів.
Затримай  же  руку  в  руці.
Бо  нам  раювати  зосталося  трошки.
А  далі  –  відомий  маршрут:
З  останнього  моря  до  першої  зморшки.
А  заміж  таких  не  беруть.»(29)
[/i]

Дівоча,  майже  дитинна  наївність  може  чергуватись  зі  зрілою  мудрістю,  скромність  (майже  цнотливість)  з  відвертістю  (майже  розпусністю),  замилування  людьми  з  їх  несприйняттям.  

[i]«Всміхається  істина  гірко.
І  солодко  манить  туфта.
От  тільки  б  не  сплутать,  де  зірка  
А  де  –  випадковий  ліхтар.»26)[/i]

Можливо,  внутрішню  гармонію  віршів  і  визначає  напруження  створене  протилежностями  –  надії  та  розчарування,  знахідки  і  втрати,  зустрічі  та  розтавання,  любов  і  нелюбов,  образа  на  когось  і  тут  же  прощення.

[i]«І  де  його  взяти
Наснаги  на  завтра,
Коли  всі  навколо  чужі.
Зроби  мені  свято  –
Зайди  до  кімнати
І  щось  геніальне  скажи.»(28)[/i]

Навіть  жанри  віршів  і  їх  стилістика  можуть  чергуватися  від  народної  пісні  до  модерного  віршування  та  верлібру.  Це  спокійний  жіночий  голос  сповнений  водночас  ненатужного  смутку  і  самоіронії.

[i]«Мабуть  це  мені  кара  така  із  небес
За  гріхи,  що  були  і  що  будуть,
Безтолково  і  вперто  шукати  тебе
Серед  буднів  і  блуду,  і  бруду.
Мабуть  це  вже  вінець  моїх  вічних  везінь  –
Золотиста  корона  надії:
Знать,  що  є  на  землі  отакий-от  один.
Тільки  я  з  ним  зійтися  не  вмію.»(24)[/i]

А  ось  скільки  різновекторних  значень  знаходить  поетеса  у  відтінках  зеленого  кольору:

[i]«Скільки  відтінків  зеленого!
І  трав’яний  і  вербовий,
Кольору  юного  клена,
Кольору  шуму  діброви,
Кольору  злету  й  падіння,
Кольору  хвої  чи  листя,
Кольору  світла  чи  тіні,
Кольору  злагоди  й  пристрасті,
Кольору  туги  й  натхнення,
Кольору  щастя  чи  муки.
Очі  у  мене  зелені,
Як  і  в  моєї  онуки…»(8)[/i]

Зрештою  іронічність  та  самоіронія,  яка  часто  присутня  в  її  віршах  також  базується  на  співставленні  контрастів.

[i]«Наростає  разом  з  мудрістю  маразм.
Підкрадається  з-за  дерева  мороз.»(5)[/i]

В  віршах  Вікторії  Климентовської  присутня  не  лише  приватна,  але  й  культурно-історична  сповідальність.  Поетеса  серйозно  ставиться  до  історії  та  її  образів,  збережених  в  пам’яті  людей.  Один  з  розділів  збірочки  присвячено  саме  тематиці  пам’яті.
Ось,  наприклад,  з  вірша  про  княгиню  Несвицьку,  засновницю  міста  Рівне:

[i]«…Я  іду  її  зеленим  містом,
Чи  точніш,  вечірньо-чорним  містом,
Чи  її  червоно-білим  містом.
Чи  таки  жовто-блакитним  містом?»(35)[/i]

Про  те,  що  Вікторія  Климентовська,  хоча  і  не  філолог  за  освітою,  чудово  володіє  технікою  віршування,  я  вже  і  мовчу.
Читайте  вірші  українських  авторів.  Це  урізноманітнює  духовне  життя.
====================
Євмен  Бардаков

*–  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці
**–  Еклектика  –  механічне  поєднання  в  чомусь  одному  різнорідних,  органічно  несумісних  елементів,  які  запозичуються  з  протилежних  концепцій.
-----------------------------
12.02.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471909
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2014

Місія Поета

Ти  –  оператор  свого  сприйняття
того,  що  відбувається  в  «реалі».
Прекрасна  маргіналія*    життя  –
Поезія  –  осмислення  деталі.
Кришталик  відчуття  не  є  прозорим  –
заломлює  проміння  міражів,
самотності  пронизливої  твори,
означеного  смисла  вітражі.
Навкруг  осі  своєї  обертайся!
Оспівуй,  незважаючи  на  втому
зусилля  усвідомленого  щастя!
Висока  місія  Поета  в  цьому.
--------------
Маргіналія*  –  позначки  на  полях  книги  чи  рукопису.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471583
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2014

Тінь сльози (v)

Слова  –  Світлани  Костюк
Виконує  –  Ярослав  Чорногуз
Запис  -  Руслан  Шевченко
Кліп  –  Олексія  Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=DC9H3HvmQSU
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=DC9H3HvmQSU[/youtube]

========================

У  чашечках  конвалій  –  тінь  сльози.
Пречистої.  Пресвітлої.  Святої.
Пташок  небесних  диво-  голоси
І  пахощі  осонценої  хвої.

   Уклін  тобі,  мій  краю  дорогий,
   Де  сосни,  як  послушники  у  Храмі,
   Де  незабудок  ніжні  береги
   Заплетені  джмелиними  піснями.

Де  спогади  окрилені  мої
Торкаються  високої  блакиті.
На  струнах  вітру  плачуть  солов`ї  -
Найкращі  солов`ї  у  цілім  світі…

   Порожній  дім  ще  дихає  теплом,
   Лелечі  гнізда  моляться  піснями.
   А  та  верба  старенька  за  селом
   Щоночі  тихо  схлипує  за  нами…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2014

Гуру медитативної поезії

Наталя  Данилюк  
[b]«Кульбабова  віхола»[/b]
Хмельницький  –  2013


На  екрані  електронної  книги  мого  сина  світилась  сторінка  із  роману  «Прості  чарівні  речі»  популярного  письменника  Макса  Фрая.  Ось  така  цитата:
«…  вірші  треба  писати  тільки  за  столиками  маленьких  кафе,  на  серветках,  поки  чекаєш  своє  замовлення.  А  читати  їх  не  треба  зовсім:  читання  лише  псує  гарні  вірші.  Тому  списану  серветку  слід  зім'яти,  а  ще  краще  –  кинути  в  попільничку  і  спалити    ...  А  потім  подумалось,  що  можна  не  трудитися  псувати  серветки.  Цілком  достатньо  дивитися  на  них  і  говорити  собі,  що  потрібних  слів  все  одно  не  існує  ні  в  одній  з  мов  ...  Але  все  на  краще.  Без  чого  Світ  ніколи  не  впаде,  так  це  без  наших  віршів  ...».
Може  б  іншим  разом  я  б  погодився  з  цією  сентенцією.  Але  тепер  сам  собі  сказав:
«Е,  ні!  Не  згоден!  Гарні  вірші  треба  читати!»,  –  тому,  що  тримав  якраз  в  руках  збірочку  Наталі  Данилюк  «Кульбабова  віхола».
Це  не  лише  надзвичайно  красивий  витвір  Майстра  Слова.  Це  не  лише  чудова  пейзажна  лірика.  Це  справжня    [i]МЕДИТАТИВНА    ПОЕЗІЯ[/i]  !
Але  з  цим  терміном  часто  маємо  велику  плутанину.  І  тому  потрібно  в  цьому  розібратися,  бо  часто  спостерігаємо  недостатнє  розрізнення  медитативної  і  філософської  лірики.  Дехто  навіть  користується  терміном  «медитативно-філософська  поезія».  Та  це,  на  мою  думку,  просто  якийсь  нонсенс.*
Адже  Філософія  і  Медитація  це  несумісні  поняття,  це  полярні  функції  мозку.  Філософія  потребує  напруженої  діяльності  мозку  направленої  на  осмислення  світу,  людини,  осягнення    загальних  закономірностей  життя,  природи,  розвитку  суспільства,  зрештою,  пізнання  Істини,  як  такої.
 А  Медитація  –  це  зупиннка  мозку,  це  стан  чистої  свідомості  без  змісту,  це  звільнення  розуму  від  думок  і  емоцій,  переживань  і  бажань,  спогадів  і  мрій,  певна  відстороненість.
Філософська  поетика  намагається  рухатися  від  індивідуального  до  загального.
 Медитативна  поезія  навпаки  намагається  сконцентровано  дійти  до  глибин  індивідуального  сприйняття.  
Різняться  ці  жанри  ще  й  не  стільки  тематично,  скільки  способом  переживання.
Той,  хто  на  практиці  намагався  засвоїти  медитативні  прийоми,  знає  про  особливу  силу  медитації  на  природі.  Вона  дозволяє  піднятися  над  поточними  проблемами,  подивитися  на  своє  життя  ніби  «з  висоти  пташиного  польоту».
Потрібно  не  просто  «витріщатися»  на  красивий  пейзаж.  Мета  практикуючого  медитацію  на  природі  –  повністю  «розчинитися»  в  переживанні  дива  природи,  самому  стати  єдиним  з  нею.  Розглядаючи    окремі  елементи  пейзажу,  види  дерев,  трав  і  рослин,  практикуючий  привносить  у  своє  життя  більше  краси,  що  сприяє  загостренню  почуттів,  «відкриттю  серця».  Кольори,  запахи,  звуки  природи  мають  потужний  розслабляючий  і  заспокійливий  ефект,  медитація  фактично  відбувається  сама,  людина  відзначає,  що  в  ці  хвилини  ні  про  що  взагалі  не  думає,  «просто  живе»!  Це  і  є  моменти  медитації.
МЕДИТАТИВНА  ЛІРИКА  тяжіє  до  жанрів  елегії,  стансів,  мініатюри,
“класичної”  метрики  та  строфіки,  інтенціонального**  поетичного  роздуму).
В  ній  немає  міркувань,  складних  логічних  побудов,  лише  зосередження  на  спостереженні,  залюбування  Природою.
Коли  я  насолоджувався  поезією  зі  збірки  «Кульбабова  віхола»  Наталі  Данилюк  
–    то  наче  сам  проходив  сеанс  медитації  (споглядальної  молитви).  
Її  вірші  не  кличуть  на  барикади,  не  передають  шал  любовних  почуттів  чи  еротичних  фантазій.  (З  цим  –  треба  до  інших  поетес).
Наталя  ніби  одягала  чарівні  окуляри,  які  розквітчують  все  побачене  і  допомагають  розгледіти  в  кожній  дрібниці  гармонійну  довершеність.  Вона  не  тільки  бачить  і  відчуває  справжню  красу,  приховану  в  зовнішньому  світі,  а  ще  й  вміє  донести  своєю  поезією  ці  знахідки  до  читача  –  заворожує  соковитими  барвами.
Помітив,  що  деякі  слова  зустрічаються  у  віршах  досить  часто.  Якщо  їх  згрупувати  вималюється  певна  тенденція,  яка  підтверджує  мої  враження  від  поезії  Наталі  Данилюк,  як  медитативної.
 Часто  задіюються  органи  відчуттів,  бо  саме  вони  допомагають  абстрагуватись  від  роздумів  і  концентруватись.  Знайшов  декілька  строф,  в  яких  задіяні  всі  органи  почуттів  людини:
[i]«…Я    так    люблю  між    пахощів    хмільних[/i]  –  орган  нюху  –  ніс  –
[i]Ловити  слухом  ніжний  трепет    листу[/i]  –  орган  слуху  –  вуха  –    
[i]Вдивлятися,  як  порухом    весни[/i]
[i]Гойдає    гілка    крапельку    сріблисту...(12)[/i]  –  орган  зору  –  очі    
----------------------
[i]«…Солодкий    дотик    миті    березневої  [/i]–  орган  дотику  –  шкіра  
[i]П'янить    повітря    присмаком    вина...[/i]  –  тут  і  орган  смаку  –  язик,  і  нюху.  
[i]Мов    Афродіта,    з    піни    мигдалевої    
Постала    юна    мрійниця-весна.(105)  [/i]–  тут  вже  уява

Часто  надибуються  у  віршах  слова  з  області  смакових,  температурних,  тактильних****  відчуттів:
–  [i]кава[/i]  (особливо  захолола)[i]рука,  пальці,  долоня,  долонька,  доторк.[/i]
 Згадуються  природні  об’єкти  і  стихії  –    [i]небо,  зірки,  сонце,  місяць,  промені,  хмари,  туман,  вітер,  вітровій,  дощ,  краплини,  роса,  павутина,  перлини,  кришталь.  [/i]
Фігурують  майже  всі  місяці  і  пори  року.  Останні  навіть  виділені  в  окремі  цикли:
 цикл  про  осінь  «благословенна  позолота  дня…»(77-87),
 про  зиму  «зими  дзвінкий  холодний  подих…»(88-97),
 про  весну  «От  і  прийшла  відмолена  весна...»(98-108),
 про  літо  «Отак  про  літо  мріється  мені...»(109-121)

Але  особливий  пласт  поезії  Наталі  Данилюк  становить  жива  природа.  Неодноразово  згадуються  :  [i]ліс,  сад,  алеї,  буйнотрав’я,  клумби.[/i]
Це  просто  якесь  неймовірне  квітково-ботанічне  буяння:[i]  гриби,  пелюстки,  колосся,  листок,  моріжок,  мох,  плоди,  бруньки,  стебла,  гілки.[/i]
Один  лише  перелік  часто  згадуваних  у  віршах  назв  рослин,  їх  плодів  та  всього  з  ними  пов’язаного,  заслуговує  розділу  в  природознавчому  підручнику!  
Квіти  і  трави  –  [i]айстри,  аргонія,  бузок,  барвінок,  гіацинт,  гарбуз,  жасмин,  кульбаба,  крокус,  левкої,  лілеї,  льон,маки,  магнолія,  матіоли,  півники,  півонії,  полин,  спориш,  троянди,  тюльпани,  хризантеми,  молочай.[/i]
Дерева  і  кущі  –[i]  абрикоса,  береза,  бук,  верба,  вільха,  виноград,  вишня,  груша,  каштан,  клен,  липа,  лоза,  мигдаль,  малина,  ожина,  персик,  порічки,  тополя,  ранет,  сосна,  фісташка,  черешня,  яблука,  явір,  ялина.[/i]
Безсумнівно,  прикрашають  поезію  і  рідковживані  слова  та  неологізми  –  [i]хризантемиться(29),  хмаровиння(33),  вітроволосий(56),  відлистопадиться(59),  
діамантиться(87),  снігопелена(100),  снігоцвіт(104),  листограй(137).[/i]
90%  віршів  збірочки  написані  в  метриці  п’ятистопного  ямбу,  який  найбільш  придатний  для  медитативного  занурення.  Поетеса  інтуїтивно  відчула  (а  може  знала!),  що  цей  ритм,  ця  метрика  віршування  є  найбільш  гармонійним  для  створення  стану  зосередження.  Але  є  й  вірші  інших    розмірів,  які  теж  читаєш  наче  медитативну  мантру.
Лише  декілька  строф  зі  збірочки:

[i]…На    ніжних    блюдцях    мокрого    латаття,
 Сповиті    сном,    лілеї    водяні,
 У    їхніх    пишних    з    переливом    платтях
 Згубили    зорі    відлиски    ясні.(25)
------------------------
Тут  пахнуть  липи  в  затінку  медами
 Стара  черешня  листом  шелестить,
 Терпкі  грушкИ,  обтяжені  плодами,
 П'ють,  молоком  розбавлену,  блакить.(64)
-------------------------
Розсміялись  п'янкі  матіоли
В  діамантах  краплин  дощових.
Ніби  ельфи,  гойдаються  бджоли
На  тоненьких  стеблинах  трави.(111)
-----------------------------
Берізкам  сатинові  прядки
Розчісують  пряні  вітри
І  зблисків  яскраві  лампадки
Гойдають  стрункі  явори.(47)[/i]

Правда,  гарно?!  Діставайте  збірочку    «Кульбабова  віхола»  і  медитуйте,  насолоджуючись  соковитою,  барвистою  українською  пейзажною  лірикою.  Вважаю  Наталю  Данилюк  справжнім  гуру*****  медитативної  поезії.
На  закінчення  лише  коротке  віршоване  резюме  Віктора  Оха:

   «Наталі  Данилюк  вірші  читаю…
   Дзвінкі  і  чисті  наче  в  джерелі
   приходять  з  її  серця  дивокраю
   з  шанобою  до  Рідної  Землі.»
   
=================
*Но́нсенс  (англ.  nonsense,  від  лат.  non  -  ні  і  sensus  -  смисл)  —  безглуздість,  нісенітниця.
**Інтенціона́льність  (лат.  intentio  —  намір,  прагнення)  —  властивість  свідомості  бути  спрямованою  на  деякий  об'єкт.
***  –  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці  «Кульбабова  віхола».
****Тактильні  відчуття  –  це  відчуття  доторку  і  тиску.
******  Гу́ру  (санскр.  –"той,  хто  знає  шлях")—  духовний  наставник,  учитель.
Часто  словом  «гуру»  називають  професіоналів,  віртуозів,  майстрів  своєї  справи.

-----------
         Євмен  Бардаков
       26.12.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468962
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2013

Як я слухав метафізичних віршів у Чернігові

Олег  Короташ
[b]«Поет  без  імперії»[/b]
Видавництво  «ПАІС»
Львів  –  2012


[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=uPsDKnYzgcE[/youtube]

Якось  17  квітня  цього  року,  перебуваючи  в  Чернігові  у  відрядженні  я,  майже  випадково,    забрів  в    культурно-мистецький  центр  «Інтермеццо».  А  там  якраз  розпочалася  презентація  книги  «Поет  без  імперії»  Олега  Короташа.  Поет  подорожував  з  презентаційним  туром  по  Україні  та  ділився  своїми  враженнями  від  цих  поїздок  зокрема    і  життя  загалом.  Критики  називають  його  і  «неокласиком»,  і  «постімпресіоністом»,  і  «неомодерністом».  А  сам  поет  вважає  себе  метафізиком  від  поезії.
То  ж  мені  було  цікаво  дізнатися,  що  ж  таке  поетична  метафізика  чи  метафізична  поезія,  і  які  її  особливості.
Трактувань  терміну  «метафізика»  є  безліч.  Найкоротше  таке:  Метафізика  –  це  філософія  буття.  Загалом,  Метафізика  —  це  синонім  філософії.  А  поскільки  немає  чіткого  визначення  Метафізики,  то  і  поняття  «поетичної  метафізики»  і  «метафізичної  поезії»  є  також  дуже  розмиті  і  багатозначні.  Тобто  сховатись    в  цьому  жанрі  може  будь-хто.  По  суті,  поезія  є  метафізичною  в  своєму  вираженні.  Про  це  сказано  занадто  багато,  щоб  придумувати  щось  нове  –  це  щось  позачуттєве,  позафілософське.    У  всякому  випадку,  метафізиками  чи  метафізичними  поетами  можуть  бути  автори,  котрі  самі  себе  так  означать.
Довелося  «гуглонути»  в  Інтернеті,  щоб  дізнатися,  шо:  
«Метафізична  Поезія»  –загальноєвропейське  явище.  Термін  цей  з’явивися  в  середньовічних  італійських  та  іспанських  трактатах.  Спочатку  він  вимовлявся  з  осудом,  змішаним  з  насмішкою.  Вперше  серйозно  його  вжив  Дж.Бруно  у  книзі  "Про  героїчний  ентузіазм»  в  1585  році.  У  метафізичної  поезії  найголовніший  елемент  –  дотепність,  що  мало  не  силоміць  зближує  різнорідні  поняття,  виразною  формою  якого  є  метафора.»
Ага,  оце  вже  чіткіше.  Адже  Метафора  це  —  перехід  інтуїтивного  осяяння  у  сферу  раціональних  понять.  Метафора  подібна  до  загадки,  але  з  тією  відмінністю,  що  не  підлягає  декодуванню,  вимагаючи  визнання  за  собою  нової  реальності,  побудованої  за  естетичними  принципами.
 Чого  чого,  а  метафор  в  поезії  Олега  Короташа  вистачає.  Тому  я  в  свою  чергу  назвав  би  його  поетом-метафорником.
Сам  він  зізнається:
     [i]«Мудрість  і  велич  усіх  метафор
   Я  заплітав  би,  як  коси…»(25)*,
[/i]
Просто  густо  посипати  вірші  метафорами  (наче  голову  попелом)  –  це  не  завжди  красиво.  Неймовірне  поєднання  (наче  в  сновидінні)  предметів,  явищ,  імен,  образів,  словесних  абракадабр,  софістичних  трюків  –  не  завжди  приваблює  естетично.  Буває,  віршотворець  так  захоплюється  видобуванням  метафор  з  глибин  свого  поетичного  інтелекту,  що  читач(слухач)  не  доганяє  його(їх)    (в  усіх    смислах  слова).
В  Олега  Короташа  метафора  сприймається,  усвідомлюється  –  і  ти  радієш  цьому,  наче  теж  зробив  відкриття.  Поет  має  чималий  багаж  життєвого  і  творчого  досвіду,  знань,  він  здіймає  цілі  пласти  культурних  нашарувань  (історія,  філософія,  міфологія,  біблійні  сюжети).  Він  створює  свій  персональний  світ  і  запрошує  всіх  нас  зазирнути  до  нього,  що  ми  і  робимо  з  цікавістю.  Наведу  для  прикладу  лише  декілька  строф:

   [i]…Проте,  не  відомо  хто  більше  схибив:
   ангел  чи  доля  –  стріляй  на  вибір…
   Сосни  чи  міст…  перехрестя…  ріка…
   Ймовірно  сузір’я  тоді  поволі
   майбутнє  їм  постелили  в  полі,
   напившись  повітря,  як  молока...(92)
………………………..

   …календарник  тепер  –  «погодинник»,
   В  лексиконі  –  всенощність  слів;
   І  весняна  симфонія  ринви,
   Як  псалтир  поміж  пальцями  днів….(39)
……………….
   …Героїка  часу:  опришки-каліки
   Із  чарок  виймають  героїку  душ…(44)
……………………….
   …І  душа,  що  об’ємом  з  оцю  планету,
   Запреться  між  стін  у  якусь  квартиру
   Готельного  типу  на  вулицю  Миру;
   Вона  питиме  ночі  із  чаш  поета…(17)
…………………..
   …Усвідомлений  вибір  свого  місця  дірою  в  пейзажі.
   Із  новин  хіба  те,  що  постригся  найкращий  приятель.
   Дівчат  не  перелічуватиму  із  поваги  до  трубної  сажі.
   Як  побачать  людей  –  най  повстануть  із  косами,  вилами.(24)
……………………….
   Пишу  з  того  світу,  бо  більше  нізвідки
   тіні  не  пишуть.  Не  з  голосу  –  в  глиб!
   Кров  горлом  пішла  у  розхристані  ріки,
   коли  суголосся  зірвалось  на  хрип…(96)
…………………………[/i]
Можливо  тому,  що  поет  багато  подорожує  навіть  в  назвах  його  віршів  часто  згадуються  різні  міста  –  «Вокаліз  Харків»(35),  «Самарканд»  (38),  «Міст  Понте-Веккьо»,  «Карпатська  елегія»(57),  «Моя  Венеція»(66),  «Коктебель»(72),  «Ніжин»(97).  Зустрічаєм  і  згадування  про  Київ,  Миргород,  Львів,  Париж,  руїни  древньоримських  поселень.
Часто  це  не  лише    знайомство-пізнання  різних  географічних  ландшафтів,  це  ще  й  блукання  душі  лабіринтами  власного  сум’яття.  Але  творчу  самотність  і  мистецьку  неприкаяність  яскраво  підживлює  поетична  уява.
Поетична  мова  Олега  Короташа  дуже  приватна,  особлива  –  створює  певну  ауру,  атмосферу.  Він  веде  пошук  серйозних  тем,  особливого  письма,  іншого  погляду.
А  ще  мене  особисто  вразило  те,  що  поет  не  лише  читає  майже  всі  свої  вірші  напам’ять,  він  і  придумує  їх  повністю  «в  голові»  і  вже  готові  записує.  (Я,  наприклад,  без  чистого  аркуша  і  ручки  перед  собою    не  втримаю  в  пам’яті  і  двох  рядків).  І  декламує  власні  вірші  автор  просто  чудово,  створює  відповідну  теплу  атмосферу  для  сприйняття,  справляє  приємне  і  світле  враження.  
---------------------------
*–  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці  «Поет  без  імперії»

     Євмен  Бардаков
           07.10.13
P.S.
В  Ю’Тюбі  надибав  на  репортаж  зустрічі  з  поетом  на  якій  я  був  присутнім.  (Навіть  потрапив  у  кадр  –  весь  такий  в  окулярах  і  чорному  шкіряному  піджаку).
Тільки  назвали  ролик  хлопці  з  ТелеКаналу  Дитинець  на  одесько-єврейський  манер  «Олег  Короташ  зачитав  метафізичних  віршів  у  Чернігові».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467753
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2013

Рецепція* на прочитані листи

Світлана  Костюк
[b]«Листи  без  конвертів»[/b]
«Твердиня»
Луцьк  –  2013


Кажуть,  захоплення  поезією    личить  делікатним  юнакам,  мрійливим  підліткам,  жінкам.  Чухаю  потилицю,  роздумуючи,  до  якої  категорії  віднести  себе.  І,о,  еврика!  Прикинуся-но  критиком  поезії!  
На    кого  має  бути  схожий  критик  і  яким  він  не  має  бути.  Гадаю,  він  не  може  своїми  кирзовими  чоботами  «наукового  методу»  досліджувати  (наслідити)  в  барвистому  квітнику  поезії,  щоб  не  затоптати  ненароком  живу  красу.  Грубі  руки  критикана-аналізатора  з  його  алгоритмами  тестування  віршів  лише  дегармонізують  тонку  тканину  сенсу  вірша,  його  мудрість  заховану  в  символ  чи  красу  замасковану  метафорою.  Та  й  відточений  скальпель  психолога-препаратора,  риючись  в    комплексах  давно  похованих  в  підсвідомості  вражень  і  споминів,  може  легко  поранити,  деформувати  найпотаємніше.
Критик  швидше  повинен  бути  схожим  на  дегустатора  в  виноробстві    і    кулінарії  чи  нюхача  в  парфумерному  виробництві.  Він  має  сказати  своє  «Ах!»  чи  «Ох!»,  відмітивши  достоїнства  поетичного  витвору,  або  «Отако…»  чи  «Отуди…»,  спрямовуючи  авторів  до  вершин  довершеності.  
Я  щиро  радію  кожному  факту  виходу  чергової  книжки  українських  авторів.  Нехай,  навіть,    наклади  їх  будуть  зовсім  манюні  –  дарма.
Тож  беру  нову  збірочку  Світлани  Костюк.    Ця    книга    в    товстій,  надійній,    гарно    оформленій  палітурці.    Краса!
Спочатку  я  кругом  ходив  з  нею,  просто  тримаючи  в  руках.
Потім  повільно  з  перервами  читав.  Імпонувала  мені  при  читанні  розважливість,  споглядальність,  спокійна  інтонація  поезій,  без  надриву  і  демонстративності.  
Ну,  а  от  тепер  намагаюсь  висловити  свої  враження.  Як  критик,  вірніше  реципієнт  –  тобто    суб'єкт,  що  сприймає  адресоване  йому  повідомлення.
Збірка  поезій  Світлани  Костюк  називається  «Листи  без  конвертів».
Хто  не  бажав  би  отримувати  листи!?  О,  цей  хвилюючий    момент,  коли  з  надією  відкриваєш  поштову  скриньку  і  переповнюєшся  дитячою  радістю  і  цікавістю.  А  далі  читання,  під  час  якого  виринає  з  листа  новина,  знання,  емоція,  душа,  внутрішня  енергетика  відправника.  
Добре,  коли  в  людини  є  хтось,  кому  можна  було  б  написати.  Написати  лист…  Або  книжку…Або  хоча  б  покласти  в  пляшку  записку  і  кинути  в  море…
Хто  не  волів  би  бути  почутим?!
Але  чому  «Листи  без  конвертів»?  
Можливо,  тому,  що  автор  не  уявляє  своїх  адресатів?  Або  не  хоче  пристосовувати  під  конкретного  адресата  стиль  свого  письма  і  своїх  листів?  (Чув,  що  тепер  стає  популярним  так  званий  посткросинг,  коли  надсилаються  листи  і  поштівки  не  лише  рідним  та  близьким,  а  й  незнайомцям.)
Та  на  це  питання  поетеса  намагається  відповісти  в  першому  ж  вірші-зверненні:
«Від  автора»(10)**:
   [i]«Мабуть  у  кожного  потреба  є  така:
   Комусь  розповісти  щось  сокровенне…»
   «…Листи  відкриті  відправляю  в  світ  людей…
   Вони  в  дорозі  вже,  беззахисні,  як  діти…
   А  раптом  хтось  пригорне  до  грудей?
   Або  вони  когось  зуміють  обігріти…»[/i]

Поетеса  пише  різножанрові    листи  –  це    листи-звернення  і  листи-роздуми,    листи-розповіді  і  листи-сповіді:
«Ігореві  Павлюку»(17),  «Розмова  з  сином»(18),  «Сповідь  віршу»(25),
«Сповідальне»(80)
«Листи  до  казки»(48):
   [i]«…Чогось  мені  тепер  не  вистачає
   В  холодному  осінньому  саду…
   Бо  й  досі  сниться:  казка  ще  чекає…
   Бо  й  досі  (вірте!)  я  до  неї  йду…»[/i]

 «Лист  на  кладовище»(59):
 [i]«…Без  Вас  чомусь  змалів  цей  білий  світ,
   І  важко  передати  це  словами,
   Бо  неважливо,  скільки  тобі  літ,
   Коли  так  хочеш  у  обійми  мами.
   …А  поруч  розростаються  хрести...
   Село  повільно  переходить  в  тишу.
   …Пожовкле  листя  схоже  на  листи,
   Яких  не  пишуть…»[/i]

«До  мрії»(79):
   [i]«А  ми  з  тобою  зовсім  не  такі…
   Ми  пишем  вірші…Спокій  нам  не  сниться…
   Чужі  нам  звершення,  якщо  вони  легкі…
   І  журавель  нам  ліпше,  ніж  синиця…»[/i]

«Розмова  з  собою»(46):
   [i]«...Але  і  в  дитинстві  ми  гралися  часто  "в  принцес",
     І  дуже  хотілось  для  когось  лишатись  єдиною...
     ...Оголене  серце  пронести  по  долі  своїй  -  це  вже,  знаєте,  хрест...
     Найважче  -  собі  бути  вірною,  отже  людиною...»[/i]

Світлана  Костюк  в  збірочці  поезій  «Листи  без  конвертів»  пише  про  різні,  часом  складні  і  делікатні  речі.
Вона  пише:  «Про  душу»(45),  «Про  рай  земний»(20),  «Про  жіноче  щастя»(90),  «Про  себе»(12),  «Про  найдорожче»(57)  ,  «Про  життя»(67),
 «Про  лукавство»(37):
   [i]«Ми  любимо  часто  казати,  що  так  боїмося  гріхів…
     Насправді  лукавимо.  Все  це  нічого  не  значить.
     Бо  граємо  ролі.  В  лавині  сфальшивлених  слів
     Забули,  напевне,  що  Бог  усе  чує  і  бачить.»[/i]

«Про  творчість»(28):
   [i]«Веселками  заквітчую  життя,
     Вплітаю  музику  у  думу  журавлину...
     Зболілий  вірш  під  серцем,
     Як  дитя,
     Перериває  вкотре  пуповину...»[/i]

«Про  поетів»(19):
   [i]«Нема  поетам  місця  на  землі,
   На  цій  планеті,  скривдженій  віками,
   Тому  ячать  неначе  журавлі,
   І  плачуть  не  сльозами,  а  зірками…»[/i]

Про  час:
   [i]«А  час  біжить  немов  з  берези  сік,  
   Як  пелюстки  черемхи  біло  пінні.
   Ця  дивна  мить  і  є  земний  наш  вік,
   Прекрасний  у  польоті  та  цвітінні…»(30)[/i]

Про  натхнення:
   [i]«Люблю  цей  час.  І  тишу.  Й  самоту.  
   Із  чаші  неба  пити  трунок  дива...  
   І  відчувати  простір,  висоту,
   І  вірити,  що  пишеш  -  знать,  щаслива...»(13)[/i]

І  на  завершення.  Багато  хто  (в  їх  числі  і  я)  знаходить  в  обміні  текстами  збудники  приємних  спогадів,  віддушину  і  радість.  Тож  пишіть  листи!
08.12.13
-------------------------------------------------

*Рецепція  –  (фізіол.)  процес  сприйняття  та  переробки  інформації,  що  надходить  в  організм  від  сенсорних  систем  при  дії  на  них  адекватних  подразників.
**–  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці  Світлани  Костюк  «Листи  без  конвертів».


                                                     Євмен  Бардаков

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465864
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2013

Повалили

Політичний  гопник,  терорист,
самий  перший  світовий    фашист.
Виpoдок,  моральний  ідіот
по-садистськи  знищував  народ.
Заснував  ЧК  і  Соловки,  
ввів  цензуру  і  концтабори  .
Обдурив,  пограбував  селян,
знищив  духовенство  і  дворян.
Довго  в  Києві  вождюк  стояв  –
нашу  владу  чимось  надихав.
Та  нарешті  вибухнув  Майдан,  
що  зібрав  мільйони  громадян  –
і  звільнився  бессарабський  п’єдестал
під  гучних  овацій  схвальний  шквал.

08.12.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464931
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2013

А в Китаї все спокійно

–  Гірке  ніщо,  як  визріє,  то  зробиться  солодким!–
всміхаються  розгублено  прем’єр  і  президент.
Прикрашена  прокляттями  ось  бідолашна  «йолка»,
І  слухає  гарячий  гімноспів  замерзлий  «мент».
Майдани  й  вулиці  ущерть  заповнили  тубільці.
Це  що?  Чи  революція?  Бунт?  Криза  чи  ексцес?
Десь  посеред  Європи  визрів,  луснув  і  розтікся
Потоком  «беркута»  дурного  кривдоньки  абсцес.

                   03.12.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464454
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2013

«Оркестре, хто ти?»**

Світлана  Костюк
[b]«Наодинці  зі  світом»[/b]
 «Надстир’я»
Луцьк  –  2012

Маю  звичку  –  на  презентовану  мені  книжку  писати  відгук  чи  критичну  рефлексію.  Прочитавши  збірку  поезій  різних  років  волинської  поетеси  Світлани  Костюк,  в  черговий  раз  переконався,  що  і  в  закапелках  України  твориться  Поезія  і  Література,  (як  і  видавнича  справа)  що  не  поступаються  потугам  столичного  поетичного  істеблішменту***.  Голос  периферії  добре  чути  тепер  завдяки  можливостям  Інтернету,  це  голос  екзистенційного****  культурного  досвіду.  А  те,  що  столичне  літературне  політбюро  переповнене  напівталантами,  які  продукують  липку  претензійну  літературну  рідоту,  вже  не  дивує.
В  художньому  творі  будь-якого  поета  чи  письменника,  як  правило,  можна  визначити  головну  тріаду  площин  в  якій  формуються  і  розгортаються  всі  зображені  часово-просторові  події  та  враження.  Це  може  бути  щось  дуже  масштабне.  Наприклад,  такі  осі  координат,  як  «Людина  –  Суспільство  –  Історія».  Або  щось  більш  сфокусоване  –  «Я  –  Ти  –  Наше  кохання».  Або  ще  вужче  –  «Я  в  минулому  –  Я    тепер  –  Я  в  майбутньому».  
В  збірочці  поезій  Світлани  Костюк  «Наодинці  зі  світом»  важко  знайти  якусь  одну  сітку  координат.  
 Тут  є  вірші  і  громадсько-політичного  звучання:  «Верніть  нам  наших  матерів»(25)*,  «А  хто  ж  тебе,  Вкраїно  запитав»(66),
«Про  наболіле»(18):
     [i]«Яка  вона  невидима  й  страшна  –
     Байдужості  холодної  стіна!»[/i]
 «Про  Україну»(63):
     [i]«А  Україна  …з  білою  тростиною
     Іде  кудись  обмацуючи  шлях..».[/i]
Є  вірші  про  нашу  гірку  історію:
(про  голодомор)  (45),  про  Чорнобиль  (47),  (64),
«Чорнобиль»(16):
     [i]«…знов  цезієм  запнувся  соловей
     І  набухає  стронцієм  колосся».[/i]
Є  чудова  пейзажна  лірика:  «Весняне  диво»(9),  «Весняний  карнавал»(36),
«На  Світязі»(30):
     [i]«Озерний  дзвін  в  м’яку  гладінь
     Лягає  спати…»,[/i]
«Люблю  сосновий  ліс»(28):
     [i]«А  сосни  прагнуть  в  небо  величаво
     В  передчутті  небачених  висот».[/i]
Є  задивування  світом  і  філософські  роздуми  про  життя:  «Роздуми  про  життя»(43),  «В  цьому  дивному  світі»(8).
Є  роздуми  про  поезію:  «Мене  запитали»(33),  «Про  поетів»(19),
 «Поезія»(41):
     [i]«Бо  ж  слово  –  це  прелюдія  Життя,
     Ну  а  поезія  –  це  постамент  душі.»  [/i]
Є  заглиблення  і  у  свій  внутрішній  світ,  у  свої  почуття  й  переживання:  «Від  долі  утікала  я»(26),  «Я  відпускаю  ненависть  свою»(50),  «Замовкає  печаль»(113),
«Я  просто  жінка»(27):
     [i]«Я  просто  жінка.  Я  прийшла,  щоб  жити,
     Але  живу  тоді,  коли  кохаю.»[/i]
Є  і  лірика  кохання:  «Філософське»(80),  «Це  дивне  відчуття»(79),
***(77):
     [i]«Любов  –  симфонія  життя.
     Вона  прекрасна.»[/i]
***(84):
     [i]«Ми  просто  дві  ніжні  ноти
     У  музиці  ночі  дзвінкій».[/i]

Я  тут  згадав  лише  вірші,  які  мені  особливо  сподобались.  Але  щоб  скласти  враження  про  збірочку  вам,  любителі  поетичного  слова,  треба  самим  прочитати  її.
Залишається  лише  наостанок  і  собі  підписатися  під  ось  цими  рядками  поетеси:
     [i]«Життя  канат  слід  впевнено  пройти…
     Дарма  що  сніг…  Дарма  що  вітер  свище…»[/i]
         («Я  зачиняю  клопоти  земні»(17))

------------------------
P.S.  
А  ще  впала  в  око  одна  мила  деталь.  Світлана  присвятила  чоловікові  Анатолію  декілька  віршів.(В  крайньому  випадку  один  точно  –  «Чоловікові»(76).)  А  він  дружині  зробив  художнє  оформлення  обкладинки  цієї  книжки.  Браво!

==================

*–  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці  Світлани  Костюк  «Наодинці  зі  світом».
**    –  «Оркестре,  хто  ти?»  –  рядок  з  поезії  Світлани  Костюк  «Соло  для  скрипки  з  оркестром»(14).
***  –  Істе́блішмент  –  прошарки  суспільства,  що  мають  привілейоване  положення.
****  –  Екзистенціалі́зм  або  філософія  існування—  напрям  у  філософії  що  позиціонує  і  досліджує  людину  як  унікальну  духовну  істоту,  що  здатна  до  вибору  власної  долі.  Основним  проявом  екзистенції  є  свобода,  яка  визначається  як  відповідальність  за  результат  свого  вибору.  

                           Євмен  Бардаков

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464312
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.12.2013

Такої я іще не зустрічав краси (V) (V)

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=sPkKbqFOrSs[/youtube]
Виставляю  цю  пісню  вже  вдруге,  бо  тепер    можна  почути  її  виконання  і  подивитися  кліпи  -  наш  і  Олексія  Тичка:
 http://www.youtube.com/watch?v=sPkKbqFOrSs
http://www.youtube.com/watch?v=zGyZojGJUyg

Виконує  –  Ярослав  Чорногуз

Запис  –  Руслан  Шевченко

======================
Такої  я  іще  не  зустрічав  краси!  
Ти,  наче  вилита  з  ранкової  роси.
Відчуй  вогонь  
моїх  долонь,
мій  жар  цілунками  своїми  загаси.

Коли  зустрінемось,  тебе  я  обійму
й    підемо  разом  зустрічати  ми  весну,  
пташиний  спів,
туман  садів.
Перед  тобою  килим  з  квітів  розстелю.

Ти,  ніби  промінь  від  далекої  зорі,
що  спалахнув  в  моїм  вікні,  в  моїй  душі.  
Кохана  знай  
і  пам'ятай,
своє  кохання  даруватиму  тобі.

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=zGyZojGJUyg[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2013

Мелодія на вірш автора Юргена Пті :: Думка (V)

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=TLlS0Da0M04[/youtube]
[i](реквієм)[/i]

 Де  той  обрій,  за  яким  щастя  нас  чекає?
 Як  зустрінеш,  то  хіба  ти  його  впiзнаєш?  
 Ось  дорога,  що  веде  за  село  від  хати?  
 І  над  шляхом  цим  пливе  хмарка  волохата?

 Чути  гомін,  що  луна  ніби-то  з-за  рiчки.  
 По  тополях  вітерець  шелестить  потічком.  
 Де  той  обрій,  за  яким,  доля  нас  чекає?
 Чи  на  північ,  чи  на  схід?  
 Та  хто  ж  його  знає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2013

«А згадаймо…»

[b]Пиріг  Л.А.[/b]
[i][b]«Було  колись…»[/b][/i]
[u]Видавництво  «Світ  успіху»[/u]
[b]Київ  –  2013[/b]

Все  частіше  я  читаю  мемуарну  літературу,  і  вона  мені  подобається  –  мабуть  старію.  Оповідь  у  формі  записок  від  імені  автора  про  реальні  події  минулого,  учасником  або  ж  очевидцем  яких  він  був  –  це  захоплива  подорож  в  часі,  це  співпереживання  чи  проживання  життя  іншої  людини.
І  от  днями  я  отримав  безцінний    дарунок.    Член-кореспондент  Національної  академії  наук  України,  академік  Національної  академії  медичних  наук  України,  заслужений  діяч  науки  і  техніки  України,  лауреат  Державної  премії  України  в  галузі  науки  і  техніки  Любомир  Антонович  Пиріг  презентував  мені  свою  книгу  спогадів  «Було  колись…».  
Зі  шкільних  літ  Любомир  Антонович  вів  щоденники,  на  матеріалі  яких  і  було  написано  цю  книгу.  
Хлопчина  з  простої  хліборобської  сім’ї  вже  з  малих  років  відчував  своє  покликання.  Якась  незбагненна  містична  сила  вела  його  по  життю,  і  вже  тоді  підказала,  що  ці  щоденникові  записи  пригодяться,  що  відсвяткувавши  свій  80-літній  ювілей  він  напише  книгу  спогадів.
Я  читаю  ці  мемуари  з  великим  інтересом.  Книга  мені  видається  набагато  захопливішою  ніж,  наприклад,  романи  класика  літератури,  кумира  декількох  поколінь  Ернеста  Хемінгуя.  Наприклад,  в  напівбіографічних  романах  «Свято,  яке  завжди  з  тобою»,  «Фієста»  герої  тільки  те  і  роблять,  що  ходять  від  однієї  забігайлівки  до  іншої  і  «квасять»  цілий  день  (коньяк,  вино,  абсент,  шампанське,  кава,  лимонад,  віскі,  мартіні,  пиво  і  геть  невідомі  мені  ріоху,  перно  і  фундатор).  Не  побачив  в  них  (в  романах)  нічого  для  себе  цінного.
Спогади  Любомира  Пирога  ближчі  мені  для  сприйняття  і  розуміння.  Я  знаходжу  багато  спільних  рис  в  наших  біографіях  –  теж  був  один  в  батьків,  теж  в  дитинстві  захоплювався  колекціонуванням,  теж  довгий  час  вів  щоденник,  теж  любив  музику,  кіно,  книжки  і  записував  свої  враження  про  почуте,  побачене,  прочитане,  теж  вивчився  на  лікаря  і  все  життя  присвятив  цій  професії.
Але  життєвий  шлях  Любомира  Антоновича  виявився  набагато  цікавішим,  і  являє  собою  безперервне  сходження  до  професійних,  наукових,  творчих  вершин.  Він  пройшов  через  воєнні  лихоліття,  сталінсько-КГБешні  пастки,  закінчив  Львівський  медичний  інститут  із  відзнакою,  працював  практичним  лікарем,  навчався  в  аспірантурі,  захистив  кандидатську  дисертацію,  а  згодом  і  докторську,  був  головним  нефрологом  МОЗ  України,  ініціював  створення  кафедри  нефрології  Київської  медичної  академії  післядипломної  освіти  ім.  П.Л.  Шупика,  яку  він  очолює  й  тепер,  став  академіком  НАМН  і  член-кореспондентом  НАН  України.  Є  заслуженим  діячем  науки  і  техніки  України,  автором  540  наукових  публікацій,  цілої  низки  монографій,  підручників,  посібників,  довідників  і  методичних  рекомендацій,  численних  медико-публіцистичних  і  науково-популярних  матеріалів.  Був  нагороджений  Орденом  князя  Ярослава  Мудрого,  Почесною  грамотою  Верховної  Ради  України,  лауреатом  Державної  премії  в  галузі  науки  й  техніки.  Любомир  Пиріг  палкий  поборник  української  національної  ідеї,  відомий  громадський  діяч,  став  народним  депутатом  України  першого  скликання,  очолював  у  Верховній  Раді  України  підкомісію  з  питань  збереження  генофонду  нації,  ініціатором  створення  і  президентом  Всеукраїнського  лікарського  товариства,  президентом  Світової  федерації  українських  лікарських  товариств,  головою  медичної  секції  Товариства  «Україна-Світ»,  заступником  голови  Українського  міжнародного  комітету  з  питань  науки  і  культури  при  НАН  України.  Він  є  членом  редколегій  та  редакційних  рад  численних  медичних  журналів  і  газет,  «Енциклопедії  сучасної  України»,  двох  спеціалізованих  учених  рад,  Комісії  з  питань  біоетики  при  Кабінеті  Міністрів  України.  
Хіба  це  не  запаморочлива  висота!?
Та  Любомир  Пиріг  не  дистанціюється  від  звичайних  рядових  людей,  просто,  щиро  і  відверто  в  спогадах  розповідає  про  свої  дитячі  пустощі,  перше  кохання,  перші  поцілунки,  першу  цигарку,  першу  чарку.  Перед  нами  жива  людина  зі  своїми  сумнівами,  переживаннями,  психологічними  кризами,  професійними  проблемами,  життєвими  негараздами.
Щоденник,  якому  Любомир  Антонович  сповідувався  тривалий  період  допомагає  точно    відтворити  деталі,  що  робить  спогади  яскравими  і  живими.  Пейзажні  замальовки,  лаконічні,  але  дуже  виразні,  промовисті  деталі  побуту,  влучні  характеристики  і  портрети  людей,  імена  і  долі  родичів,  сусідів,  друзів,  вчителів,  номери  львівських  трамвайних  маршрутів,  подорожні  нотатки,  назви  книжок  і  кінофільмів,  які  чимось  свого  часу  вразили,  особливості  виконання  музичних  творів  класичного  репертуару  чи  спектаклів,  на  яких  бував.
Спогади  в  книзі  описані  не  сухо  і  педантично,  як  часто  буває  в  мемуаристиці,  але  й  без  надмірних  художніх  прикрашувань  і  вимислу,  в  книзі  чимало  посилань  на    суміжні  документи  і  джерела.  Егоцентричність  та  надмірна  концентрація  уваги  автора  на  своїй  особі  також  не  превалює.  
Звичайно,  твір  мемуарного  жанру  не  може  бути  несуб’єктивним.  В  книзі    «Було  колись…»  присутній  характерний  для  мемуарів  подвійний  погляд  автора  на  події,  які  він  описує:  так  він  сприймав  їх  колись,  а  ось  такими,з  урахуванням  життєвого  досвіду,  громадської  думки,  ці  події  постали  в  його  свідомості  через  роки,  в  момент  творчої  праці  над  мемуарами.  
В  презентованій  мені  книзі  автор  Любомир  Пиріг  зробив  дарчий  напис:
«Шановному  Вікторові  Охріменку,  колезі  за  фахом,  з  щирим  побажанням  поруч  з  успіхами  на  ниві  професійної  діяльності,  не  занедбувати  свій  творчо-літературний  талант!»  
Я  сповнений  гордості.  Такі  слова  великої  Людини,  справжнього  інтелігента,  українського  патріота,    мудрого  вченого  окрилюють.  
 Переконаний,  що  славний  син  українського  народу  Любомир  Антонович  Пиріг  ще  напише  чимало  цікавого  в  інших  жанрах  мемуарної,  а  може  і  художньої  літератури  –  нариси,  есе,  літературні  портрети,  документальні  повісті,  а  може  й  романи.
Як  зберігся  на  довгі  роки  жовтий  листок  з  цвинтарного  клена  між  сторінками  юнацького  щоденника,  так  збережуться  у  нашій  пам’яті  добрі  справи  і  гарні  книги  справжнього  українського  інтелігента  Любомира  Антоновича  Пирога.

                                                                   19.09.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452120
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 02.10.2013

Мелодія на вірш автора Олександра ПЕЧОРИ :: О Т А С Т Е Ж И Н А

Олександр  ПЕЧОРА

В  очах  –  стежина  в  споришах,
де  я  –  маленька.
Й  до  мене  радо  поспіша
щаслива  ненька.
Я  ж  –  рученята  в  небеса  –
неначе  крила!..
Стежина  та  широкий  шлях
мені  відкрила.

   У  світ  безмежний  повела
   ота  стежина.
   І  підкорилась  не  одна
   крута  вершина.
   Й  хотів  би  ти,  чи  не  хотів,
   та  суть  не  в  тому  –
   стежина  та  з  усіх  світів
   веде  додому.

Багато  в  світі  є  чудес,
країв  багатих.
Мені  ж  дорожча  над  усе
селянська  хата.
Шляхів  протоптано  сповна.
Едему  треба.
А  та  стежина  лиш  одна
веде  до  неба.


   Дороги  в  світ  –  на  шрамі-шрам…
   Та  душу  тішить
   ота  стежина  в  споришах  –
   свята  і  грішна.
   Вертає  пам’ять  в  рідний  двір,
   де  пахне  м’ята.
   Отут  мене  з  усіх  доріг
   чекає  мати.

О,  скільки  в  світі  різних  лиць,
столиць  багато,
та  як  же  гріє  і  болить
прарідна  хата!  
Бринить  на  серці  і  щемить…
Крізь  люту  втому
з  усіх  світів  хоча  б  на  мить
лечу  додому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2013

Мелодія на вірш автора Олександра ПЕЧОРИ :: Село під горою

Село  під  горою
билинно  старою,
де  стрічкою  в’ється  
в  долині  ріка,
пахучі  левади
приваблюють-бавлять  –
торкаються  серця!
І  біль  затиха.  

На  овиді  –  поле  
родюче,  просторе,
гаї  заповідні…  
А  простір  який!
Прадавні  тут  кручі  
і  птаство  співуче,
й  гостинні  прарідні  
мої  земляки.

І  дідові  вуси,  
і  повагом  гуси  –  
усе  мені  миле,  
усе  дороге.
І  спів  соловейка…  
І  серденько  тенька.
Журливо-щасливе  
село  трудове.

Чекає  і  кличе  
село  мальовниче.
І  краще  на  світі  
немає  ніде.
Тут  квіти  барвисті  
й  калина  в  намисті  
стрічають  привітно.  
І  сонце  цвіте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2013

Нове з хаосу

Альманах  «Скіфія  –  2013  –  Літо»  містить  чимало  прозових  і  віршованих  текстів.
Твори  представлено  різного  рівня  майстерності  –  від  хорошого  до  дуже  хорошого.  Нерівноцінність  в  ступені  художньої  сили,  жанрова  різноманітність,  двомовність  когось  може  вразити  хаотичністю,  а  мені  видалась  широким  мозаїчним  панно  сучасної  народної  літературної  творчості.
(Спокійно  ставлюсь  до  слабкого.  Воно  є  неминучим  тлом  будь-якої  літератури,  яке  з  часом  потьмяніє,  а  справжнє,  високе  залишиться.)
Коли  чую  вираз  Висока  Поезія,  визначаю  для  себе,  чим  же  вона  має  відрізнятися  від  невисокої.  Як  на  мене,  Поезія  –  це  висота  (чи  концентрація)  Думки,  Емоції,  Образу.  Чим  концентрованіше  Образ,  глибше  Думка,  яскравіше  Емоція,  тим  вище  Поезія.
Та  кожен  поет  (і  маститий  сивочолий  «профі»,  і  юний  безусий  авангардист-епатажник)  чимось  по-своєму  цікавий,  бо  кожен  прагне  розгадати  премудрість  світу.
З  віршів  поетів,  які  мені  найбільше  сподобалися  наведу  хоча  б  рядок-два.

[i]«Купала  насправді  був  зовсім  старим:
Це  я  прочитала  на  різьбленій  кістці,
Що  пес  неписьменний  в  пилу  розгризав…»[/i]
Смольницька  Ольга

[i]«…І  тільки  ієрогліфи  печалі
Мене  від  себе    часом  стережуть.»[/i]
Пушко  Олександр

[i]«Як  символ  небезпеки  повітряно-п’янкої
метелик  на  сідничках  в  поетки  майорить»[/i]
Каменєва  Маргарита


[i]«Ніч  розкидала  зорі  у  небі  уламками  мрій.
Ангел  сну  звідтіля  у  вікно  залетить…»[/i]
Козак  Наталія

[i]«Як  торкнутися  словом  душ,
Коли  душі  безмежно  хворі?»[/i]
Мазур  Наталя

[i]«Хотілося  виграть.  Та  знову  –  поразка.
Поразка,  в  якій  сам  себе  переміг!»[/i]
Гончарук  Віктор

[i]«Коли  буває  важко  між  людьми,
Втікай  до  лісу  говорити  з  Богом…»[/i]
Данилюк  Наталія


Проза  представлена  переважно  короткими  жанрами:  оповідання,  новели.
У  багатьох  творах  життя  постає  абсурдним,  з  розривом  соціальних  і  духовних  зв’язків:  «Великому  кораблю  –  велике  плавання»  (Карачун  Оксана),  «Хто  винен»  (Андрієнко  Світлана),  страшним  театром,  якимось  апокаліптичним  карнавалом,  що  схиляє  до  думки  «У  наш  час  немає  нічого  живого  та  святого»:  «Меляс»  (Анатолій  Рибачук),  «Свіччина  дорога»  (Ситнік  Віоліна).  Відмічу  також  памфлет  в  жанрі  фантастичної  притчі  «Клон  Віссаріонича»  (Нестеренко  Борис),  психологічну  новелу  «Пора»  (Коваленко  Андрій),  соціально-філософську  замальовку  «Панчохи  і  перо»  (Жаркова  Роксолана).  Зустрічаються  і  ЛГ  з  активною  життєвою  позицією,  які  ведуть  пошук  засобів  боротьби  з  трагічністю  буття:  «На  сонячній  галявині»  (Маляж  Болеслав).  


І  на  завершення.  Можливо,  літературні  збірки  треба  формувати  в  більш-менш  тематичному  руслі.  
Хоча  з  іншого  боку  в  цій  хаотичності  Альманаху  «Скіфія  –  2013  –  Літо»  теж  щось  є.  Бо  з  хаосу,  зазвичай,  народжується  щось  нове.
18.09.2013
Євмен  Бардаков.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450133
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.09.2013

Пісня на вірш автора Лесі Геник :: Не зачіпай журливої струни (V) (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0iGaXHkDoN0[/youtube]
-----------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qLS0sLFsRQg[/youtube]
-----------------

Не  зачіпай  журливої  струни,
Нехай  зі  сну  не  будять  опівночі
Притихле  серце  вижухлі  тони  -
Закутані  у  сиве  поторочі.

Нехай  мовчать  полинні  голоси  
Під  куполом  гіркої  безнадії.
Минуле  в  гості  марно  не  проси,
Сльозою  не  тривож  надарма  вії.


Бо  згас  вогонь  і  мрево  неземне
Розтануло  за  вікнами  у  долі,
Тужлива  пісня  вже  не  заверне
Чуття  п'янкі,  безрадно  захололі.

І  тільки  ніч  запеленає  сум  -
Ясою  обезкрилене  звучання...
Молю,  не  зачіпай  журливих  струн,
Хай  серцю  сниться  небо  до  світання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447256
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2013

Першовересневе

Зачаті  кимось  діти  
пішли  у  перший  клас,
і  їх  святкові  квіти
уже  й  ще  не  для  нас…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446872
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.09.2013

аstеnia sрirituаlis

Когда  отдых  становится  тоже  работой,
а  работа  -  бессмысленным  и  бесконечным  вращением  ворота,  
то  без  зависти  слушаешь  смех  молодой  беззаботный  
и  без  жалости  видишь  огни  отъезжающей  "скорой".

                                   (Юрген  Пті)


Боїмось  небуття  ми.  Тому  і  вигадуєм  казку
про  любов,  перевтілення,  рай  і  безсмертя  душі.
Боїмось,  що  наступить  жорстока  у  казці  розвязка.
Розраховуєм  взять  від  життя  преференції  і  бариші.  

Ти  пізнав  сам  себе,  та  ціна  цьому  –  відчай,  розпука.
Заглянувши    в  глибини  життя  ти  там  розпач  уздрів.
Ні  на  що  не  надійся.  Надія  продовжує  муки.
Тож  хай  згасне  колись  унікальність  твоїх  ліхтарів.

                       (В.О.)

=============

На  фото  керамічна  маска  роботи  Юргена  Пті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444835
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.08.2013

«Можна прожити життя без…

 [u]…шоколаду,  але  кому  потрібне  таке  життя...»[/u]
     [i](рекламний  слоган  шоколаду  «Корона»)  [/i]

---------------

Скажи,  куда  уходит  жизнь?
Песок  из  стиснутых  ладоней  
отнюдь  не  столь  же  непреклонно
текучей  струйкою  бежит.  
Скажи,  зачем  проходит  жизнь?  
Затем,  чтоб  плакать  научиться?
И  ленту  дней  мотать  на  спицы,  
колёс,  зашедших  в  виражи?
Скажи,  кому  была  нужна,
та  жизнь,  сквозь  сжатые  колени  
(они  -  заложники  сомнений)  
что  исхитрилась  убежать?

         (Юрген  Пті)


Вчора  ще  всьому  радів.  І  ось  –
бляклий  морок  –  Власна  Непотрібність.  
Грузнути  в  рефле́ксіях    прийшлось,
у  емоціях  втопивши  гідність.

Власної  нікчемності  чуття
накриває  раптом  з  головою,
відчуваєш  смуток  небуття,
липнеш  до  друзяк  чи  алкоголю.


Є  робота,  друзі  і  сім’я?
Ти  хотів  би  кращі  варіанти?
В  тебе  є  самотність  і  ім’я!
Це  найкращі  в  світі  діаманти!

   (В.О.)

===============

На  фото  керамічна  маска  роботи  Юргена  Пті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444221
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.08.2013

Мелодія на вірш автора Тамари Васильєвої :: У пам’ять вічністю струмки (V)

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16422
Кліп-  Тамари  Васильєвої  -  http://youtu.be/6qY23-sGhio
----------------------------------
[youtube]http://youtu.be/6qY23-sGhio[/youtube]


У  пам’ять  вічністю  струмки
Летять,  як  диво-каруселі.
В  руках  у  долі  акварелі,
А  колір  золотий  таки.

На  полотно  ти  поклади
Кохання  наше  назавжди.
У  пам'яті  цвітуть  сади.
   (На  полотно  ти  поклади.)


Чудові  пахощі  весни
І  жовті  квіти  на  осонні,
Похилі  трави  безборонні.
Як  впасти  росам  поясни.

Не  треба  берегом  іти,
Мене  нема,  там  тільки  ти.
На  вітрі  хвилі  самоти.
     (Мене  нема,  там  тільки  ти.)

І  знову  сонце  і  дощі,
І  грози  стукають  у  двері,
І  плями  мокрі  на  папері,
І  душі  наші  не  в  плащі.

Рояться  в  пам’яті  думки,
Життя  гортає  сторінки.
У  пам’ять  вічністю  струмки…
     (У  пам’ять  вічністю  струмки…)

================

P.S.  В  оригіналі  вірша  катрени  чергуються  з  терцетами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2013

Мелодія на вірш автора Олекси Удайка :: Полиновий рай

Море...  Гра  прибою,
Полинових  трав  …
Там,  де  ми  з  тобою,  –
Сяєво  заграв…

Літо,  щедре  літо,
Це  ж  твої  плоди!..
В  душу  клично  світиш:
«Йди  до  мене,  йди!»

           Приспів:

           Полинове  поле...
           Ой,  духмяне  поле!  -    
           Полиновий  рай…
           Полинове  поле  -
           Життєдайне  поле,
           Дай  росиці,  дай!

В  небі  –  сині  хвилі,
Плескіт  літніх  гроз,
Недосяжні  милі
Полинових  рос…
А  в  душі  –  трембіти:
«Грай,    гуцулко,  грай  –
В  серце  звабно  мітить
Полиновий  рай!»

           Приспів.

Відпалають  грози,
Спішиться  розмай,
Спадуть  ранні  роси  –  
Полиновий  рай…
Та  в  пам’яті  герцем
Зринуть  полини  –  
Там,  де  твоє  серце  
Рай  цей  полонив.

           Приспів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2013

Не оголяйся!

Не  оголяй  посеред  міста  тіло,  
бо  втрапиш  в  міліцейську  буцегарню.
Оголиш  душу  –  заспіваєш  вірші  –
то  "загримиш"  в  найближчу  псих.лікарню.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441112
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.08.2013

КОЛИСКОВА ДЛЯ КОХАНОЇ (V)

 Слова:  Ярослава  Чорногуза
 Виконує:  Ярослав  Чорногуз
 Запис:  Руслан  Шевченко
 Кліп:  Олексій  Тичко

http://www.youtube.com/watch?v=dVxUY9t88tE
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=dVxUY9t88tE[/youtube]

=================================

Місяць  підкрався  неждано,
Зорі  усі  засвітив…
Спи,  моє  сонце  кохане,  
Спи,  моє  диво  із  див.

   Спи,  моя  радосте  ніжна,
   Спи  моє  щастя  ясне.
   Пролісок  подихом  свіжим
   Думи  сумні  прожене.

Спи  моя  люба,  хай  Леля
Кучері  пестить  твої,
Хай  засміються  веселим  
Співом  своїм  солов`ї.

   Диво  явлю  тобі  в  хату,
   Казкою  стане  у  сні  –
   Взимку  почнеш  засинати,
   Ранок  прийде  –  навесні.

Спи…  О  Яриле,  дай  чудо  -
Хмелю  кохання  вином  –
Хай  все  життя  твоє  буде
Щастя  омріяним  сном.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2013

Кар! Карр!

Ви  скажете  ніби  таке  не  буває,
щоб  білі  ворони  збиралися  в  зграї.
На  сайт  поетичний  зайдіть.
Від  душі
поети  там  каркають  власні  вірші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439746
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 26.07.2013

СИВИНА (V)

                 
   Слова:  Ярослав  Чорногуз
 Виконує:  Ярослав  Чорногуз
 Запис:  Руслан  Шевченко
 Кліп:  Олексій  Тичко
http://www.youtube.com/watch?v=C9cPk66ya1I&list=UU7rtLlou3vfQBbF8DviCEBg
         
 ========================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C9cPk66ya1I[/youtube]

Вже  мій  чуб,  вже  мій  чуб  –  поле  припорошене,
І  на  нім  чорноти  майже  і  нема,
Мов  прийшла,  мов  прийшла,  мов  прийшла  непрошена
І  укрила  сніжком  голову  зима.

Я  струсити  хотів,  та  не  осипається,
Потім  пробував  змить  весняним  дощем,
Тільки  вже  чорнота  більше  не  вертається,
А  пороша  свого  додає  іще.

Красне  літо  навкруг  розквітає  звабою
І  природу  усю  зеленню  вгорта,
Лиш  моя  голова  білою  кульбабою
В  соковиту  траву  тихо  обліта.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2013

Кого обере жінка?

Мрійника-інтелігента  
із  піднесеним    чолом
чи  самця  без  сентиментів,
без  віршів,  зате  з  баблом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439287
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 24.07.2013

Не спати!

[b]«Нерозгадані  сни»[/b]
Олексій  Тичко
Кременчук  –  2013
І  подумалось  мені,  що  право  на  фантазію,  і,  навіть,  на  ілюзію  –  фундаментальне  суто  людське  право.  Добре,  що  книжку  зараз  може  видати  навіть  не  член  Союза  письменників.  В  сучасному  порядку  речей,  коли  автор  змушений  публікувати  свої  твори  власним  коштом,  є  й  позитивний  момент.  Автора  видно  всього,  як  на  долоні.  Тут  вже  не  киватимеш  на  цензуру,  мовляв,  вихолостили,  вирізали  все  краще,  сміливе  й  гостре.  В  радянську  епоху  цензор  вилучав  не  лише  відверту  «антирадянщину»  –  така  література  зразу  передавалась  до  «компетентних  органів».  Пильні  цензори  –  справжні  бійці  ідеологічного  фронту  –  слідкували  за  тим,  щоб  ні  автор,  ні  його  літературні  герої  не  були  задумливими,  журливими,  не  роздумували  над  «вічними  питаннями»,  не  переживали  відчаю,  кохання  в  немолодому  віці  і  багато  чого  іншого,  що  розцінювалось,  як  занепадницьке,  хитке  (тобто  капіталістичне)  –  чуже  будівнику  комунізму.
Світ  фантазій,  снів  (як  розгаданих,  так,  тим  паче,  і  не  розгаданих)  був  під  забороною.  Мріяти  і  філософствувати  можна  було  лише  про  «світле  майбутнє».  Думок  і  почуттів  потрібно  було  позбуватись  методом  поступового  їх  атрофування.  І  така  книжка,  як  «Нерозгадані  сни»  Олексія  Тичка  в  ті  роки  цензуру  не  пройшла  б.
Книжка  містить  в  собі  близько  сотні  віршів  різних  за  тематикою.  Та  все  ж  вони  формують  два  основних  тематичних  розділи,  кожному  з  яких  передує  рецензія  товаришів  по  перу,  поетів  Аделі  Станіславської  та  Лариси  Омельченко.
І  дійсно,  в  першому  розділі  поетична  хвиля  таланту  Олексія  Тичка  розколихує  від  задумливої  зажури  («Невиправні»(14))  до  бунту  особистості  («Невільник  обставин»(30)),  від  спокійних  пейзажів  («Задощило»(26))  до  громадянської  лірики  («Пихата  столиця»  (12),  «Генетичний  страх»(42)).  І,  звичайно,  сни  –  про  отчий  дім  («Нічна  ностальгія»(31)),  про  Париж  («Дежавю»(52)),  про  ніч  з  чорнявкою  («Сон  наяву»(77)).  Є  вірші  і  зі  згадуванням  схожих  станів  –  про  напівсни,  видіння,  марення,  міражі,  ілюзії,  фантазії,  мрії,  безумства.  Є  вірш  про  безсоння,  яке  переживається  дуже  болісно  («Безсоння»(59)).
Другий  розділ  занурює  в  емоційний  світ  почуттів  вже  зрілого  чоловіка,  з  його  ще  досить  юною  закоханістю  в  світ  і  жінку.  Заворожує  романтична  аура  еротичних  переживань  у  віршах  «Ранкова  кава»(66),  «Броньовані  двері»(86),  «Уже  не  юність»(94).
Хіба  після  таких  палких  рядків  не  захочеться  самому  прочитати,  що  ж  було  далі:
[i]«Не  скоро  прийдемо  з  тобою  до  тями  –
Лічили  цілунки  і  збились  на  «сто»….»  [/i]
«Зимове  кохання»(69),
[i]  «Поскидали  плащі  на  стіл,
Заважає  білизна  в  ліжку.
Буде  шал,  буде  танець  тіл…»[/i]
«Недопите  глясе»(70).
Книжечку  доповнює  чудова  романтична  графіка,  наче  «малюнки  на  асфальті»,  Володимира  Шорохова.  Тож  не  спати,  всім  читати  збірку  віршів  «Нерозгадані  сни»!
===========================
*–  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці  «Нерозгадані  сни»
Євмен  Бардаков
20.07.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438752
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 22.07.2013

МІЛІЦИЦІОНЕРКА (v) (v)

(слова  -  Ярослав  Чорногуз
виконує  -  Ярослав  Чорногуз
запис  -  Руслан  Шевченко)
Кліп:
http://www.youtube.com/watch?v=ohlvOsCrHiw&feature=youtu.be
та
http://www.youtube.com/watch?v=SJplPaLjeJY
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=ohlvOsCrHiw[/youtube]



============================

(У  зв'язку  з  «Євро-2012»  на  вулицях  Києва  з'явилося  багато
красунь  у  фіолетових  формах  -  міліциціонерок)

 (бандитська  пісня)

Ах,  яка  ж  там  іде  струнконога!  -
Із  києчком  гумовим  в  руці,
Фіолетові  форми  небоги
Милі  ці,  милі  ці,  милі  ці!

Милі  ці...  міліциціонерка!
Грає  усмішка  там  на  лиці,
Гляне  в  очі,  немов  у  люстерко,
І  зведеться  в  зіницях  приціл!

ПРИСПІВ:
Арештуй  мене,  міліцицюнько,
І  «браслети»  на  руки  надінь.
Хай  озветься  у  камері  лунко
Дзвін  шалений,  що  зветься  «Дінь-дінь!»

Я  завдам  тобі,  мила,  «роботку»  -
Серце  в  грудях  так  шпарко:  «Йок-йок!»
На  твою  міліцейську  «пілотку»
Вже  піднявся  бандитський  «кийок»!

Нападу  я  на  тебе,  як  мамба,
Ти  «черемхою»  бризнеш  між  брів...
Вже  я  плачу,  ось-ось  мені  амба,
Від  кохання  я  весь  занімів.

ПРИСПІВ:
Арештуй  мене,  міліцицюнько,
І  «браслети»  на  руки  надінь,
Хай  озветься  у  камері  лунко
Дзвін  шалений,  що  зветься:  «Дінь-дінь!».

Наді  мною  ти  вже  --  господиня  --
Я  вдихаю  «черемху»  волось»,
Колихаються  груди,  мов  дині...
Чи  мені  це  наснилось,  здалось?!

Напад  на  міліциціонерку!
І  за  спробу  її  «дінь-дінь-дінь»
Запроторить  Феміда  уперта
До  сибірських  мене  володінь.

ПРИСПІВ:
Тож  згадай  мене,  міліцицюнько,
Між  тюремних  своїх  володінь.
Хай  озветься  у  камері  лунко
Дзвін  шалений,  що  зветься  «дінь-дінь!»
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=SJplPaLjeJY[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2013

Мелодія на вірш автора Віталія Назарука :: ВІНОЧОК КОХАННЯ

Принесу  мила  квіти,  
Щоб  сплела  ти  віночок,
На  Купала  пустила  
Під  кохання  місточок…
   Я  дістану  з  водиці,
   Пригорну  до  серденька,
   Не  зів’яв  твій  віночок,
   Моя  пташко  маленька.

Кожна  квітка  в  віночку,
Мені  дивиться  в  очі,
Наче  усмішку  дарить,
Наче  долю  пророчить.
   Не  зів’януть  ці  квіти  
   У  барвистім  віночку,
   Ти  до  шлюбу,  кохана,
   Мені  виший  сорочку.

На  Купала  дві  долі
Зорі  в  небі  вінчали,
Цілу  ніч,  аж  до  ранку,
Солов’ї  не  мовчали.
   І  пішли  ми  додому,
   Як  зійшла  зірка  рання,
   Ми  удвох  збережемо  
   Наш  віночок  кохання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2013

Мелодія на вірш автора Мазур Наталі :: Пух самоти

Білий  смуток  літа  пухом  із  тополі
Стишено  лягає  мріями  у  сни.
Не  зійшлися  вчасно  дві  самотні  долі,
Заблукавши,  мабуть,  на  стежках  земних.

Не  судились,  видно,  їм  кохання  крила,
Щоб  завжди  літати  разом  у  світах,
Бо  одна  з  них  в  землю  очі  опустила,
Інша  доля  вільна,  як  у  небі  птах.

І  блукають  світом  поодинці  долі,
Половинку  рідну  прагнучи  знайти.
І  зітхають  важко  в  час,  коли  тополі
Землю  засипають  пухом  самоти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013

Мелодія на вірш автора Дід Миколай :: Помянімо ж брати і ми воїв своїх

Схилим  голови  низько  в  журбі,
за  діток  твоїх  мила  Вкраїно.
Ні,  не  тих  що  стріляли  у  спину  тобі,
в  тих  ,  що  вірили  в  тебе  до  згину.

   Як  буває  завжди  на  війні,  
   кожен  йшов  за  свої  ідеали,
   Що  брат  брата  зневинно  вбивав  у  борні,
   вороги  винуваті,  –  шакали!

Згиньте  ж  гади,  як  роси  в  траві,
не  зацьковуйте  нас,  не  займайте.
Розберемось  ми  самі,  не  лізьте  «святі»,
вічну  пам'ять  ви  їх  не  чіпайте.

   Встаньте  юні  герої  з  могил,
   ви  ж  за  Неньку  померли  згадайте.        
   Із  холодних  бетонних  гранітних  могил,
   один  одному  руку  подайте.

На  Волині  й  де  річка  Дунай,
з  смертю  славу  свою  повінчали.
Однаково  горить  при  гаях  Іван-чай.
Як  героїв  вас  скрізь  зустрічали.

   Остогидли  промови  пусті,
   щоби  їм  язики  їх  в  огні  повсихали.
   На  цім  світі  давно  вже  лишилися  ті,
   що  за  вами  в  «загрядах»  стояли.

Тож  не  будемо:  «В  помпи  гудіть»,
нам  нема  від  чогО  веселиться.
Помянімо  ж  брати  і  ми  воїв  своїх,
помянімо,  як  в  світі  годиться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013

Кроки любові

[b]«Сорок  вісім    кроків»[u][/u][/b]
Тамара  Васильєва
Кременчук  –  2013

Хто  вже  тільки  не  розмірковував    про  особливості  жіночої  поезії.  Тепер,  коли  я  прочитав  збірку  віршів  Тамари  Васильєвої  «Сорок  вісім    кроків»,  настала  і  моя  черга  повправлятися  на  цю  тему.  
У  чоловіків  і  жінок  різне  світовідчуття  і  світобачення.  В  жінки  різноманітніший  світ  емоційних  тонкощів.  Жіноча  поезія,  як  правило,  ніжна,  мелодійна,  чуттєва.  Хоча  тематично  вона  про  одне  –  найголовніше  –  про  очікування  зустрічі  з  любов’ю  і  щасливим  майбутнім.
Не  виняток  і  перша  книжечка  Тамари  Васильєвої.  Справді,  про  любов,  кохання  і  пов’язане  з  ним  жіноче  щастя  в  книжці  чимало  написано.  Одні  тільки  назви  поезій  говорять  самі  за  себе:
«Фонтан  любові»(82)*,  «Вино  любові»(89),  «Сила  любові»(76),  «Любов  чи  самотність»(93),  «А  вітер  мене  любив»(94),  «Березневе  кохання»(118),  «Твоє  кохання»(88),  «Щастя»(88),  «Щастя  мить»(115),  «Привези  мені  щастя»(74),
Та  й  що  в  цьому  дивного  –  адже  жінка  більш  чутлива  до  духовного  світу,  тому  в  жіночій  поезії  більше  добра  і  ніжності,  тепла  і  страждань.
   [i]«Хотілося  щастя,  хотілось  любові,
   Хотілось…хотілося  просто  життя…»[/i]  (68)
Можливо,  тому,  що  Тамара  Васильєва  стала  писати  не  в  юному  віці,  а  зрілість  потребує  більш  стриманого  способу  передачі  почуттів,  в  її  віршах  кохання  не  перетворюється  на  запеклу  війну  статей  з  усіма  її  перемогами,  поразками  і  примиреннями.  Її  простір  не  обмежується  простором  спальні.  В  них  немає  шокуюче  екстравагантних  еротичних  фантазій  про  плоть,  шал  і  бажання.  Емоційний  спектр    лірики  має  не  надто  контрастний    розмах  коливань  від  почуттєвого  піку,  близького  до  навіженості,  аж  до  повної  депресії.
Єдина  «постільна  сцена»  в  книжці  така:
   [i]«Чому  тепла  ковдра  схолола…
   Де  ділось  її  тепло?
   Так  боляче…правда  гола.
   Скажіть,  а  тепло  було?»[/i](71)  
–  так  стримано  і  глибоко.
Кожен  вірш    у  Тамари  Васильєвої  про  любов.  Це  і  ніжна  зворушлива  любов  до  матері  –    «Прости  мене,  мамо»(51),  «Мамина  хустка»(53);
і  любов  до  рідного  краю  –  «Рідному  краю»(50),  «Кременчуцький  наш  край»(49);
любов  до  рідного  села,  з  яким  пов’язані  світлі  спогади  дитинства  –          «Моє  село»(39),  «Там  зростали»(48),  «Моє  дитинство»(45);
любов  до  розмаїття  навколишнього  світу,  до  природи  –  «Музика  природи»(16),  «Пробудження»(14),  «Я  на  межі  між  осінню  й  зимою»(26);
любов  до  мистецтва,  музики,  танцю  –    «Дяка  Маестро»(32),    «Я  не  знаю,  про  що  написать  мені  вірш"(30).    
В  книжечці  «Сорок  вісім  кроків»  ви  не  знайдете  пафосу  і  закликів,  ви  відпочинете  від  гострої  аналітичності  та  безпощадності  в  переоцінці  духовних  цінностей.  Поетеса  уникла  як  і  стеpвозно-істеричної,  так  і  поблажливо-материнської  інтонації.  Поетеса  не  займається  штучним  прикрашанням  віршів  незвичайними  образами,  маловживаними  словами.  Дуже  симпатичними  є  і  декілька  малюнків  Віктора  Курила,  вони  добре  вписуються  в  загальний  настрій  збірки.  А  настрій  цей  можна  визначити  так  –  жіночність  –  це  джерело  вічних  людських  цінностей,  а  роль  жінки  –  поєдання  кохання  з  вічністю  життя.

І  на  завершення  вірш  про  це  Віктора  Оха:

     Тендітна,  чутлива    беззахисна  жінка
     дарує  кохання  і  вірності  миті.
     Насправді,  [b]вона  [i][/i][/b]наче  з  каменю  стінка
     і  справжня  опора  в  мінливому  світі  !

==========================

*–  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці  «Сорок  вісім  кроків»

               Євмен  Бардаков

                                                         12.07.13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2013

Дисліпідемічне*

Коли  твої  судини  заб’є  холестерин
і  кров  твоя  гаряча  поета  й  патріота
ослабить  струменіння  до  мозкових  глибин,
почнеш  деградувати  в  альцгеймер-ідіота**.

=================

*-  Дисліпідемія  –  порушення  в  організмі  обміну    жирів  і  ліпопротеідів.
**-  Хвороба  Альцгеймера  –  один  з  різновидів  деменції.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436117
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.07.2013

Львів (v)

 
 Слова:  Олексія  Тичка
 Виконує:  Ярослав  Чорногуз
 Запис:  Руслан  Шевченко
 Кліп:  Олексій  Тичко

http://www.youtube.com/watch?v=au4n1te94qg
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=au4n1te94qg[/youtube]
===========================


Немає  стану  дежавю,
Хоча  не  вперше  ми  у  Львові,
Ходжу  бруківкою,  молю,
Щоб  не  востаннє,  а  щоб  знову

   Потрапити  у  древній  град
   До  романтичного  князівства,
   І  що  нам  дощ  і  листопад  -
   Ми  бранці  цього  диво-міста.


Панує  довга  акварель,
Кружляють  львівські  листопади.
На  розі  вулиць  менестрель
Красу  доповнює  фасадів.

   На  волю  мрії  відпущу,  
   Хай  бродять,  ніби  коні  в  лузі,
   Радію  теплому  дощу,
   Щасливі  бачу  лиця  друзів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2013

ЮНІЙ ЯНІ

Яна  Климентовська
                                                                                                                               
Антисруктура
Рівненська  друкарня
Рівне
2008


Молоді  автори  покликані    дивувати.
Цікаво  читати  твір,  в  якому  молода  людина    описує  свій  стиль  життя,  намагається  розповісти,  як  вона    сприймає  свою  молодість,  чи  міркує  лише  над  труднощами    свого  віку,  чи    підмічає  і  переваги.  Притягує  відверта  розповідь.  Манить  свобода  текстів.
Щоб  цілісно  уявити  собі  якесь  явище,  треба  вивчити  його    полярні  точки.  А  молодість  взагалі  складається  з  протиріч  і  максим,  хоча  крайнощі,  як  правило,  нею  навмисне  перебільшуються.
На  обкладинці    збірки  поезій  «Антиструктура»  сказано,  що  автор  –  Климентовська  Яна  Сергіївна  –  студентка  механіко-математичного  факультету(!?).  Збулося!  Сталося!  Про  це  колись  лише  тільки  фантазували  !  Два  полюси  –  фізика  і  лірика  –    злились,  утворивши  новий  чудернацький  світ,  в  якому  механіка  поетизується,  математика  метафоризується,  поетика  технізується,  збагачуючись    нечуваними  символами,  образами  і  тропами.  Зовсім  непогано,  що  розширюються  горизонти  поетичного  словника,  і  туди  втрапляють  свіжі  слова,  поняття,  предмети,  яких  там  раніше  не  було:  алгоритими,  трафарети  (36)**,  вантажопідйомність  (51),  ліміт  (86),  саміт  (11),  акцизні  марки  (6),  патент  (69),  мобільні  мережі(13),  стоп-кран  (51),  коректор  (68),  і  навіть  мажоритарна  система  (49).
А  скільки  унікальних    словосполучень,  порівнянь,  метафор    породило  залучення    фізико-математичної,  інженерно-технічної,  фото-хімічної,  медико-соціальної    та    інформатико-комп’ютерної    вокабулаторики:  
[i]ікс  прямує  у  плюс  нескінченість[/i]  (61),
[i]2Пr  =  вічність  [/i](10),
[i]графічна  інтерпритація  хаосу[/i]  (63),
[i]аналіз  структурних  зрушень  [/i](85),
[i]альдегідне  псевдобуття  [/i](21),  
[i]очі,  як  перфоратори[/i]  (73),
[i]непроявлена  плівка  твого  найсокровеннішого[/i]  (31),
[i]устрій  суспільства  –  це  квантова  фізика  радості[/i]  (67),
[i]духовна  гіподинамія  і  екологічне  забруднення  душі[/i]  (50),
[i]FM-тюнери    душ  [/i](23),
[i]117  мегабайт  твоїх  спогадів  [/i](27).




Та  не  тільки  цією    «технократичністю»    виділяється    поезія    Яни.  Щось  іще        вирізняє  її    від  специфічно  наївної  творчості,    характерної  для  молодих.  Можливо,  класні,  цілком  зрілі  метафори  традиційного    форматування.  З  тих,  що  нам  впали    в  око,  наприклад    такі:
[i]везем    електричками    в  сумках  молекули  Дому  [/i](6),
[i]мої  квіти  сховались    в  землю  перспективи  букету  злякались[/i]  (68),
[i]дві  рейки  з  боків    як  невдалий    прообраз    труни  [/i](71).

У  Віктора  Оха  є  рядки,  написані  років  зо  п’ять  тому  для  академіка  Любомира  Пирога  з  приводу  розчарувань  порядками  в  галузі  охорони  здоров’я    і  пов’язаного  з  цим    житейським  песимізмом:
   [i]  «Державна  медицина  хвора  вся,
       покрита  виразками  безлічі  проблем.
       А  ми,  немов  бинти,  свої  літа
       намотуєм  на  них  весь  час  з  плачем.»[/i]

У  Яни    зустрілись    рядки,  які    хочеться  надіслати  пану    Любомиру,  як  оптимістичне    продовження    тієї  строфи:
[i]А  життя    мов    спіраль  день  за  днем  круг  за  кругом  намотує
і  його  не  зупиниш  лишається    тільки    повірити
що  колись-таки    вдасться  між  труднощами  і  турботами
роз’єднать  зачароване  коло  пробитися    вирватись.[/i](41)

Одним  словом,  книжечка  вийшла  непогана.  Відчувається    літературно-поетичний  хребет,  є  ідейно-тематичний  каркас.  Видана  нормально.  Немає  дилетантської  недопрацьованості.  Хороша  редактура.


Та  щоб  не  дорікали,  що  ми  в  своїх  критичних  рефлексіях  все  тільки  хвалимо,  дозволимо  собі  побурчати    з  приводу    художнього  оформлення  збірки.  Книжна  ілюстрація  –  як    упаковка    на  товарі.  Якщо  вона    вдало  зроблена  чи    яскрава  –  товар  (книга)  в  цілому  дуже  виграє.  Зображення  підсилюють  враження  і  загальне  сприйняття    книжки.  Та  це  буває  не  часто.  Набагато  частіше    трапляється    протилежне  –  невдалі  малюнки  нівелюють  або  спотворюють  враження  від  тексту.  Чорні  й  білі  янголиці  з  гусячо-кажанячо-метелковими  крилами,  розпатлані  німфи  та  німфетки  з  кисло-абститентними,  відстороненими  виразами  на  обличчях,  озброєні  якимось  залізяччям,  косами,  тесаками,  ланцюгами  –  самі  по  собі  малюнки  може  б  і  нічого,  але  вони  налаштовують  читача  на  хвилю  підліткової  аутично-комплексуючої  творчості  –  «інфантильні  фантазми  студентської  юності».Але  поезія  Яни  значно  глибше  того  формату,  який  визначив  своїми  роботами    художник-графік.
Вважалося,  що  великий  національний  поет  (незалежно  від  статі)  має    страждати.  Воно  може  й  так  –  але  страждати  за  народ,  а  не  страждати  на  листку  паперу  чи  над  листком  паперу.  Потрібно  прогнати  з  себе  «поета-мученика».  Нікого  не  проймеш    тепер    скаргами  на  «тяжолу  жизь  інтілігента».  Яні  потрібно  позбуватися  фраз  на  кшталт:
-  [i]Я  хвора  я  хвора  я  точно  це  знаю  я  хвора  [/i](15),
-  [i]Я  вразлива  істота  [/i](32),
-  [i]Хочеться  вити  пульсує  у  скронях  безсилля  і  злість  безпорадності  [/i](16),
-  [i]Звинувачують  в  аморальності  завантажують  зайвими  справами[/i]  (12),
-  [i]Крик  розбиває  мене  розпинає  мою  ідилію  [/i](14).

Нікого  не  захопиш  собою,  нікого  не  позвеш  за  собою,  якщо  будеш  нити  і  хникати.  Сховай  свій  біль  за  посмішкою  (не  за  штучною,  приліпленою,  американською    пластмасовою  посмішкою  (8)  ),  за  посмішкою  Будди  чи  козака  Мамая,  який  все  зрозумів  і  всіх  пробачив,  або  за  жартом,  сміхом,  сарказмом,  стьобом.

У  Яни    є  досить    драйвові  тексти,    з  яких  можна  зробити  рок-пісні.  Наприклад:
«Мовчки    струшую  із  пальців…»(24),
«Unforgiven»(8),
«Проекція  на  минуле»(64).  

Маю  бажання  і  надію,  що  Яна  стане  сучасною  Лесею  і  потужною  інтелектуальною  силою  трясоне  не  лише  нашу  літературу,  а  і  всю  культуру:
 -  [i]Ми  прийшли  щоб  ламати  правила[/i]  (12),
 -  [i]Я  не  вірю  шаблонам,    я  створюю  Всесвіт  граючись  [/i](60).

   
На  нашу  думку,  варто  було  б  попрацювати  в  таких  напрямках:
     -  Більше  уваги  приділяти  візуалізації  тексту,
-    Зобразити  зовнішній  конфлікт,
-    Спробувати    попрацювати  над  діалогами,
-    Подумати,  якого  героя  могла  б  ідолізувати,
-    З  якими  ідеями,  і  в  якій  культурній,  етнічній,  віковій  групі  могла  б  сама  претендувати  на  роль  ідола?
І  на  завершення:

Юній  Яні                            Віктор    Ох
 
         Непросто  бути    до́чкою    поетів
         і  ду́шу  мать,  піднесену  в  квадрат,
         нанизувать  на    плетиво  емоцій
         терпкі,  солоні  і  гіркі    слова.
         Ще    будете,  як  Ваша  мама  –  мудра,
         й  палка,  як  тато  –  добрий  чоловік.
         Ви,  люба  Яно,  іще  зовсім  юна.
         Та  нам  би  Вашу  «ваду»  хоч  на  рік.      

---------------------------------------------------------------------------
**    В  дужках  -  номер    сторінки      збірки  «Антиструктура»  
на  якій    слово    чи  словосполучення  прочитані.

24.05.2009

                                       Євмен  Бардаков

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435697
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.07.2013

Антигіпертонічне

Щоб  серцю  було  не  гірше  –
Його  захищай!  Це  просто  –
Слідкуй,  аби  тиск  був  не  більше
[b]140/90[/b]  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435462
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 05.07.2013

Нереальності немає

Десь  в  доменах  простору  Метагалактики,  лише  як  припущення,  не  усвідомлюване  Розумом,  вирували  квантові  флуктуації  темної  матерії  та  темної  енергії.
А  Сонечко  світило  ліниво  на  свою  улюбленицю  –  Землю,  і  та  звично  оберталася,  підставляючи    теплу  свої  боки.  Неосвітлені  ділянки  ставали  світлими,  проявлялися  темні  сторони,  а  розпад  і  профанація  набували  певної  структури.
Розтиражоване  чудо  –  маршрутне  таксі  –  стиснуло  часо-просторові  континууми,  і  тепер  відстань  до  столиці  –  не  відстань.  А  Інтернет  і  мобільний  зв'язок  зробив  людей  мешканцями  однієї  комуналки.
Нарешті  вони  зустрілися  –  два  друзяки  –  Юрген  і  Віктор,  що  товаришували  більше  30  років  і  бачилися  хіба  що  раз  на  рік.  Та  завдяки  мобілці  й  Інтернету  спілкувалися  частіше.  Товаришували  вони  на  ґрунті  взаємної  симпатії,  невлаштованості  та  непристосованості  в  житті.
Столиця,  як  завжди,  метушилася,  безсоромно  стрибала  в  очі  рекламними  банерами,  тріпотіла  яскравим  дрантям,  шипіла  колесами  і  ревіла  моторами  машин.  Натовпи  людей  сновигали  туди-сюди.  І  хаос  цей  пульсацією  життя  назвати  було  важко.
Юрген  мешкав  в  комунальній  квартирі,  де  в  нього  була  кімната  схожа  одночасно  на  комірку  кастелянші,  келію  монаха,  майстерню  художника,  бібліотеку  письменника  і  ще  на  багато  чого  іншого.
Друзяк  вабила  спільна  творчість.  Іноді  вони  разом  писали  вірші.  Іноді  намагалися  співати.  Часом  вони  музикували  –  колись,  коли  були  молодшими,  грали  на  музичних  інструментах  (Юрген  на  флейті,  а  Віктор  на  гітарі).  Тепер  їм  подобалось  в  дуеті  бавитись    ритмом  на  імпровізованих  ударних  інструментах.  
Юрген  і  Віктор  випили  пива,  вина  і  ще  чогось.  Те  щось  –  то  був  коктейль,  до  складу  якого  входило  трохи  спирту  і  все,  що  знайшлося  на  кухні  –  залишки  вчорашнього  чаю,  розбите  яйце,  якийсь  сік  чи  маринад,  а  можливо  й  по  ложці  майонезу  та  томатного  соусу,  суміш  різних  спецій  і  тому  подібне.
Захмелівши  трохи,  вони  пішли  прогулятися,  подихати  вечірньою  прохолодою.
Вмостилися  на  лавці  біля  бювета  і  стали  вистукувати  ритми  на  5-літрових  пластикових  пляшках.  Можливо,  оце  рівномірне  чергування  і  співвідношення  довгих  і  коротких  долей  та  акцентів,  можливо,  перебування  поблизу  підземних  водоносних  горизонтів  в  200  метрів  завглибшки,  можливо,  змінений  екстраординарним  коктейлем    стан  свідомості,  може  вплинуло  ще  щось,  та  так  чи  інакше    приятелі  раптом  згенерували  чудернацький  діалог.  
Дух  Сумніву,  Розчарування,  Зневіри  і    Нелюбові    в  черговий  раз  зустрівся,  щоб  з’ясувати  відносини  зі  своїм  антиподом.  Майданчиком  цієї  своєї  здибанки  було  обрано  тіла  підстаркуватих  підлітків  –  Віктора  і  Юргена.
Юрген,  голосом  Демона  Розчарування,  звернувся  до  Віктора:
–  Вітаю  тебе  Творителю!
–  Привіт,  Антиподе!
–  Черговий  раз  питаю  –  ну,  і  навіщо  воно,  оце  твоє  твориво?
–  Як  це  навіщо?–  знизав  плечима  Віктор.–  Я  –  Творець.  Це  мій  основний  функціональний  обов’язок  –  творити.
–  І  скільки  ж  часу  пішло  в  Тебе  на  продукування    всі  цих  галактик,  скупчень  зірок,  планет  і  комет…
–  Це  сталося  13  мільярдів  земних  років  тому.  Я  влаштував  «великий  вибух».  Все  розширюється  і  досі.
–  А  що  потім?
–  Потім  все  буде  стискатися.
–  А  потім?
–  А  потім  знову  почне  розширюватися.
–  Ти  наче  на  гармошці  граєш!  –  по-мефістофельски    примружився  Юрген.
–  На  Гармонії  Світобудови,–  підправив  Будівничий  вустами  Віктора.

«Тук-туки-туки-тук»,  «  Тах-тара-бах-тах»,–  руки  Юргена  і  Віктора  вибивали  ритм,  а  їхніми  голосами  продовжували  спілкуватись  різнополярні  космогонічні  сили.
–  А  скажи-но,  Невгамовний,  для  чого  ти  сотворив  життя?  Яким  був  Твій  замисел?
–  Ну,  це  вершина  моїх  здібностей!–  поважно  хитав  головою  Віктор.
–  А  людей  наплодив  для  чого?
–  Щоб  вони  могли  творити  і  дякувати  за  це  Мені!

«Тук-туки-туки-тук»,  «  Тах-тара-бах-тах».

–  То  в    чому  ж  смисл  існування  людей?–  не  вгавав  Дух  Розчарування  в  особі  Юргена.
–  Жити  і  радіти  життю!  –  суворо  декларував  Віктор.
–  А  що  для  людини  визначальніше  –  доля  чи  воля?
–  Головне,  щоб  люди  були  вдячні  Мені.  А  будуть  вони  прихильниками  свободи  вибору  чи  фатуму  Мене  не  стосується.
–  Тобто,  яким  є  світогляд  людей  Тобі  не  цікаво?
–  Світоглядів  може  бути  безліч.  Життя  прекрасне  завдяки  своїй  різноманітності.

«Тук-туки-туки-тук»,  «  Тах-тара-бах-тах».

–  То  буття  –  це  благо?
–  В  глибині  душі  кожен  це  розуміє!
–  А  що  робити  з  хворобами,  втратами,  болями,  невдоволенням?
–  Насолода  буттям  є  щось  інше,  ніж  просто  задоволення.  Вибач,  сьогодні  не  зможу  з  тобою  довго  розбесідувати  –  справи…
–  Жаль,  бо  в  мене  ще  багато  запитань!  Як  людям  треба  жити?  Як  досягати  мети?  Як  визначати  Істину?  Як  влаштована  структура  людської  психіки?  Як  заставити  людину  побачити  страшні  виразки  в  його  душі…
В  цю  хвилину  до  бювету  підійшли  заклопотані  жіночки  і  стали  наповнювати  ПЕТ-пляшки  артезіанською  водою.  
І  пішли  за  тією  водою  непромовлені  глибини,  і  кудись  зникли  в  ту  мить  інші  умовності  та  нематеріальні  сутності.
А  Юрген  і  Віктор,  звільнені  від  невидимих  метафізичних  реальностей  завершили  свій  джем-сейшен  і  подалися  допивати  пиво.
Приблизно  в  цю  ж  епоху,  вчені  дізналися,  що  складні  молекули  спиртів  можуть  формуватися  і  реагувати  між  собою  у  відкритому  космосі  завдяки  квантовому  тунелюванню,  яке  дозволяє  їх  атомам  з'єднуватися  один  з  одним  і  іншими  речовинами.
Та  вони  ніяк  не  могли  і  не  можуть  допетрати  яка  ж  сила,  пов'язана  з  розширенням  Всесвіту,  надала  галактикам  імпульс  у  минулому.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434797
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.07.2013

МАМИНА ХУСТКА (v)

 Слова:  Тамари  Васильєвої
 Виконує:  Ярослав  Чорногуз
 Запис:  Руслан  Шевченко
 Кліп:  Олексій  Тичко

http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=WQfiFTfBOko
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=WQfiFTfBOko[/youtube]
==========================


Мамина  хустка,  засіяні  квіти  по  полю

Цвітом  любові.  Там  -  спокою,  ніжності  храм.

Квіти  життя,  що  безжально  мережили  долю

І  з  полотна,  мов  дитя,  посміхалися  нам.



Мамина  доля,  мов  ниттю,  на  плечі  лягає,

Згасли  літа,  закурликали  в  них  журавлі.

Пісня  натруджених  рук  лине  з  рідного  краю,

В  пам"яті  будуть  одвічні  буденні  жалі.



Мамині  квіти  вели  у  життєві  світанки

І  вистеляли  дороги  в  далекі  світи.

Тихо  молитвою  благословляли  на  ганку.

Мама    і  хустка,  і  квіти,  їм  -  вічно  цвісти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2013

ВІД СПІВУ ДУШІ ДО СПІВУ ДУХА

               Вікторія    Климентовська
«На  хвилях  бузкових  туманів»
«Овід»
Рівне    2007






Замість  епіграфа:
   –  Ну,  як  там  твій  чоловік,  за  розум  ще  не  взявся?
   –  Так!  Вірші  вже  писати  перестав!
   –  То  може  він  ще  людиною  стане!
               (  з  розмови,  підслуханої  у  трамваї)

-----------------------------------------------

В  дитинстві  я  вважав:  якщо  людина  співає  –  це  пісня,  пісня  –  це  поезія.  Одним  з  перших  юнацьких  розчарувань  було  усвідомлення  того,  що  співати  можна  і  не  поезію,  а  поезію  можна  і  не  співати.
Що  таке  поезія,  як  не  Пісня?  У  чому  сенс  поезії?  У  чому  її  призначення?  Для  чого  поету  його  поезія?  Може,  щоб  самовиразитись?
[i]Мистецтво  як  сплеск
                                                   себе  до  небес.  [/i]    (60)**

 Кинути  виклик?  Поекспериментувати?
[i]Мистецтво  мистецтв  –
метафор  мета.  [/i]      (60)
Поезія  –  це  суб’єктивний  вектор  мисленнєвої  спрямованості,  особистісні  переживання  занурення  у  власну  дійсність.  Це  не  матеріальна  сутність,  а  творча  стихія.  Це  співпадіння,  в  процесі  якого  оживають  потаємні  глибини  людського  буття.
 Це,  зрештою,  захоплення  охопленням  мовної  стихії:
[i]Це  мова,  котру,  може,  скоро  забудуть,
тому  отака  дорога.  [/i]  (8)

І  тоді  життєвий  досвід,  спогади  можуть    конвертуватися  в  поезію.  (Вірш  як  щоденник  –  звіт  про  поточні  факти  чи  роздуми.  Або  вірш  як  мемуари  –  сповідь,  обернута  в  минуле.)
Декого  в  поезії  вабить  не  відтворення,  а  творення,  тобто  гра  в  синтезування  ситуацій,  образів,  проблем,  поглядів,  ракурсів,  думок,  символів.


[i]Скрипить  папір,  скрекоче  принтер,
                                                 І  очі  втупились  в  екран  –
це  називається  творити
                                                   або  дуріти  від  старань. [/i](18)

 Кажуть,  заняття  літературою,  письменством  –  це  форма  боротьби  зі  своєю  недозрілістю,  соціальною  незадаптованістю,  це  утвердження,  перш  за  все,  перед  самим  собою,  своєї  цінності,  а  може  й  винятковості:
[i]Але  я  обожнюю  вірші  –  прилюдно!
Здається,  щось  можу,  здається  це  –  чудо.
Здається,  й  щось  інше  так  легко  здійснити.  (7)
[/i]
Чим  досконаліша  поезія,  тим  більше  вона  наближається  до  жанру  внутрішньої  поеми,  спроби  переосмислення  сум’яття  душі.  В  довершеному  творі  антагонізми  життя  (духовні,  тілесні,  вікові)  мають  урівноважуватись,  а  не  випинатись  одним  полюсом,  конфлікт  має  вирішитись  по  канонам  хоч  чиєїсь  справедливості.
[i]А  той,  хто  світ  створив,
                                                 і    той,  хто  світ  спотворив,
                                                 фатальної  пори  ділитимуть  мене.[/i]    (10)

Що  місткіша  поезія,  тим  більше  вона  вимагає  від  читача  зусиль,  мозкової  чи  душевної  роботи.  І  «пересічний»  читач  свідомо  чи  підсвідомо  шукає  чогось  легшого,  простішого,  зрозумілішого,  чи  хоча  б  коротшого.  Якщо  хочеш,  щоб  тебе  читали  (купували),  маєш  наблизити  свій  твір  до  комерційної  розваги.  Всі,  хто  не  мають  комерційного  успіху  оголошуються  графоманами,  тобто  безрезультативними    писаками.
[i]А  ти  мовчиш,  тримаєш  марку,
шліфуєш  хист  і  копиш  злість…
Та  Слово  пробиває  аркуш,
немов  трава  –  торішній  лист.  [/i]  (18)

Чи  треба  рахуватись  з  аудиторією?  Чи  справді  жоден  вірш  не  має  бути  призначений  читачеві?  Як  би  визначити  тип  жінок,  які  формують    читацький  загал?    Хто  вони  –  розумні  інтелігентки  чи  самовпевнені  феміністки?,  емоційні    міщанки  чи  замучені  селянки?,  обкурені  студентки  чи  турботливі  пенсіонерки?,  затуркані  домогосподарки  чи  гарненькі  ляльки?  
Що  хоче  читати  сучасна  українська  жінка  –  жіночі  журнали,  зорієнтовані  на  меншість,  яка  вибилась  у  певний  майновий  прошарок,  жіночі  романи,  які  не  потребують  думання,  чи    хорошу  і  справжню  поезію  Вікторії    Климентовської?

Взяти  хоча  б    збірку    її  поезій    «На  хвилях  бузкових  туманів».
Пані  Вікторія  має  свою  власну  естетику  і  стиль.  Дотепна,  ерудована,  інтелігентна,  уважна  до  життєвих  подробиць.
Її  вірші  –  це  заглиблення  в  жіночу  душу,  конкретні  приватні  історії,  що  не  претендують  на  відкриття  загальних,  глобальних  істин.
Її    часом  гризуть  сумніви,  чи  правильно  все  відбувається  з  нею,  і  тому  вона  не  пропонує  якихось  взірців  для  наслідування.
Ти  не  став  ні  мужем,  ані  другом.
[i]Я  ж  чи  двадцять  друга,  чи  сто  друга.
Та  і  ти  не  перший.  Чи  ж  останній?    
                                                   Мій  неперевершений,  коханий…    [/i]  (65)


У  збірці  є  речі,  навіть  не  мемуаристичні,  а  інтимні,  які  можуть  оцінити  лише  ті,  хто  в  них  описаний,  і,  здавалося  б,  не  цікаві  стороннім  спостерігачам,  особливо  тим,  які  не  здатні  сприймати  тонку  гру  натяків  та  алегорій,  алюзій  та  ілюзій.
[i]Літо  настало,  коханий,
знову  з  тобою  морока.
Липовий  –  тобто  духмяний.
Липовий  –  тобто  підробка.[/i]      (63)

А,  можливо,  деякі  вірші  сприймаються  як  інтимні,  хоча  такими  не  є.  Чимало  віршів  досить  відвертих,  але  в  них  немає  фізіологічності,  такої  модної  у  молодих  авторів.
[i]І  коли  розщібаються  блискавки,
і  між  нами  спалахують  блискавки…[/i]  (66)

Вона  не  веде  розмови  про  фемінізм,  але  живе  і  творить  в  умовах  патріархальної  культури  і  тому  розповідає  про  свій  варіант  соціалізації  в  суспільстві.
[i]У  неї  мороки  –  роки
і  діти  такі  тендітні.[/i]    (33)

Згадуються  не  лише  особисті,  а  й  фахові  «проблеми-досягнення».
[i]Ростуть  мої  діти,  чужі  навіть  діти  одужують  –
і  нікуди  діти  свій  вік  і  своє  ремесло.    [/i](70)

Вона  ініціативна,  смілива  та  конкурентно-спроможна,  але  не  змогла  утвердитись  (і  хіба  тільки  вона  одна!)  у  професійній  діяльності,  не  зважаючи  на  те,  що  постійно  перебувала  в  атмосфері  стресу,  напруження,  жорсткості.  Тому  що  в  цій  професії  –  Медик!,  Педіатр!!,  На  селі!!!  –  просто  не  можливо  проявитись,  утвердитись,  пробитись,  розвернутись,  досягти  яких-небудь  успіхів  чи  творчих  висот.
[i]Медицина  обезцінює
                                                 традиційне  і  чудне,
                                                 медицина  зробить  циніком,
                                                 якщо  зовсім  не  зімне.    [/i](20)
Вона    шукає  співрозмовника.  Вона  хотіла  б  вести  діалог,  але  вимушена  залишатись  монологічною.  
[i]Чужа  душа  –  болото  непролазне.
Та  світить  щось  принадне  в  глибині.  [/i]  (61)

У  нас  дуже  багато  чудових  поетів  (а  Вікторія  Климентовська,  безсумнівно,  одна  із  них)  і  дуже  мало  хороших  письменників,  а  ще  менше  –  хороших  літературних  критиків.
У  прозових  формах  краще,  ніж  в  поетичних,  вдається  описувати  вчинки,  аналізувати  мотивації.  Якщо  емоційність,  віддзеркалення,  душевні  поривання  більш  характерні  для  юного  віку,  то  для  зрілої  людини  притаманнішими  є  аналіз  і  оцінка,  мислення    і  осмислення,  духовні  пошуки.
Хочу  запропонувати  Вікторії  спробувати  себе  в  прозі  чи  в  критиці.  Особливо  в  критиці,  нехай  навіть  не  в  науково-теоретичній,  а  в  художньо-публіцистичній.  Що  може  бути  краще  за  суб’єктивну  думку  майстра  своєї  справи.  Маючи  такий  талант  і  власну  поетичну  майстерність,  досвід,  зрештою,  потрібно  спробувати  задіяти  їх  на  вирішення  масштабніших  задач.
Жанри  розгорнутої  рецензії,  есе  вимагають  і  певного  літературного  вміння  та  досвіду.
 Критика  допомагає  знайти  і  розрізнити  вартісне  й  невартісне,  визначити  місце  мистецького  тексту  в  існуючій  сітці  координат  культурних  надбань.
Критика  розвиває  мистецьку  інфраструктуру  і  культуру  діалогу.
Критика  –  це  обмін  словами  та  думками,  питаннями  і  відповідями.
Критик  –  це  спільник  літератора  в  дослідженні  життєвого  масиву.  Критик  –  це  психоаналітик,  який  демонтує  (аналізує)  культурні  об’єкти,  як  соціально-символічні  акти.
Критик  визначає  місце  твору  в  існуючій  сітці  координат  культурних  надбань.
В  нормальному  літературному  процесі  жива  маса  текстів  художніх  і  критичних  мають  бути  приблизно  рівними,  тоді  це  буде  відкрита  справжня  жива  література  з  безліччю  зв’язків.
Якщо  поетеса  так  глибоко  може  аналізувати  себе,  свої  духовно-душевні  порухи  та  ще  й  художньо  довершено  їх  зображувати  (що  не  викликає  сумнівів  після  прочитання  книг  поезій  Вікторії  Климентовської)  –  то  вона  зможе  так  же  відчути  і  проаналізувати  чийсь  твір.
Бажаю  успіхів  в  пошуках  і  спробах!
Нових  творчих  злетів!

---------------------------------------------------------------------------
**    В  дужках  -  номер    сторінки      збірки    «На  хвилях  бузкових  туманів»,  
з  якої  взято  наведені  рядки.  Це  рядки,  які  виділило  око,  самого  тексту  вони  не  ілюструють.

       Євмен  Бардаков

15.08.09

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434429
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.06.2013

Про солоненьке

Ти  їж  оселедці,  сметану  і  сир,
Ковбаси    солоні,  копчені,  гарячі,
Солоні  горішки,  баранячий  жир!
Своєму  здоров’ю  насолиш  добряче…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434241
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.06.2013

Про солоденьке

Солодке  життя  ти  влаштуй  сам  собі!
Побільше  вживай  мармеладу,  конфет,
ласуй  конд.виробами  і  тоді…
Або  ожиріння,    або  діабет…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433602
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2013