| Сторінки (12/1127): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
- Ти що, вважаєш я поганий президент!?
- Та ні! Але я можу помилятись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378060
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.11.2012
Латки героїзму на колінах…
Засіки порожні вже давно…
Чим пишатися сучасній Україні ?
Промисловістю? Наукою? Кіно?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377840
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.11.2012
Рідко ми тебе вживаєм –
наче паску в день святковий.
Тебе всяко обзиваєм,
українська рідна мово:
солов’їно-калинова,
цимбалисто-сопілкова,
соколино-беркутова,
лебедино-гусакова
і лірично-мелодична,
і пісенно-колискова,
освіжаючо-кринична,
коломийково-казкова,
переливчасто-срібляста,
полуденно-світанкова,
сорочино-зозуляста,
Азарово*-урядова…
Цих епітетів, напевно,
вже придумали чимало.
Було б краще, щоб щоденно
ми тобою розмовляли.
09.11.12 (До Дня Мови)
=================
* - Азаров – один з керівників української держави, що плекав у собі українську мову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377784
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.11.2012
Довгі пальці з манікюром,
дієтична худоба́,
морщить ніс гидливо дура,
як худо́бу спогляда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376994
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 11.11.2012
Депресії жарИна дотлівА.
Піднесення, натхнення вже нема.
Не сказані ДО старості слова
не зродить вже пізніше голова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376930
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.11.2012
Українській державі не треба вкраїнської мови?
Українська культура – придуманий кимось фетиш?
Спілкуватись чужою тобі зі своїми не ново!
Солов’їно на рідній ти так емоційно мовчиш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376230
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.11.2012
Її реакція
на його ерекцію –
винагорода
виноградом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
Ти пам’ятник собі створив нерукотворний?
Чи може рукотворний збудував?
Не псуй ландшафт!
І не засмічуй ти простори!
Ми – люди – це лиш мисляча трава…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375937
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mMz-BDkxHdM[/youtube]
---------------------
Приспів:
Мамо, мамо, зозуленько сива,
Пронеслись, як струмочки, роки,
Увірвалась непрохана злива
І навіяла жаль вам гіркий.
Відлетіли з гнізда пташенята
У далекий незвіданий світ,
Ви навчилися їх виглядати
Край стареньких, скрипучих воріт.
І ховати непрохані сльози,
Що навіяв вам спомин сумний...
Скоро вдарять осінні морози
І зотліє барвистий квітник,
Приспів.
Нас в любові ви, мамо, ростили
І трудились, як бджілка, весь день.
Дай вам Боже здоров'я і сили
Дочекатися в гості дітей!
Дай вам Боже прожити щасливо
На землі той відведений час!..
Мамо, мамо, зозуленько сива,
Хай вам доля віддячить за нас!
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2012
insolito
Жив на світі, один поет хороший,
жив на світі, (чи й ти на нього схожий?),
і писав він, і день, і ніч, свої рядки
про кохання, що від морозів гине,
про безкрайнє, безхмарне небо синє,
ще писав він, що є у долі колючки.
А знадвору життя було, як в мріях,
а знадвору, хтось інший в щастя вірив,
десь кохання в чуже постукало вікно.
Та поет наш, не чув того й не бачив,
та поет наш, мав віртуальну вдачу,
в Інтернеті життя проводив, як в кіно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012
Дало навчання одиниці міри,
якими користуюсь й дотепер.
Коли у двісті вольт немає віри,
де взятися надії в шість ампер?
Щоб десять соток досвіду набрати,
пройшов неміряні кілометри життя.
Ще б талану́ мені на два-три вати
і літрів п’ять свободи відчуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373366
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Z_4z6h_CMuo[/youtube]
І час мине… згорить зоря самотня…
І тільки тінь десь скраю упаде…
Та відповідь між тишею… німотна,
Її слідів у травах не знайде…
Фіалка ніжна, піднебесна сповідь…
О хто коли тих слів палких шукав?
Між квітів розчарованої крові,
Букетів запашних не назбирав…
До ніг не кинув… тій зорі самотній,
Що час ковтає, і без сил згаса…
Лиш на устах тремтять ще спрагло ноти,
Чуттям незвідана її краса…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372446
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2012
Олена Iськова
Осінній зорепад
Стомився день і свічкою погас,
Лиш промінець заплутався в волоссі.
Та знаю я, що створена для нас
Ця тепла і залита сонцем осінь.
Приспів:
Ти укради з буденності мене,
І закружляєм ми під листопадом.
В серці тремтить кохання неземне,
Сиплеться щастя з неба зорепадом.
Даремно кажуть : осінь, то печаль.
Коли кохання в серці все квітує.
Заграй же нам іще разок скрипаль,
Хай почуття, мов вперше зануртує.
Приспів:
Ти укради з буденності мене,
І закружляєм ми під листопадом.
В серці тремтить кохання неземне
Сиплеться щастя з неба зорепадом.
=============================
MERSEDES
Для тебе...
Твоїм ім'ям я дихаю й живу,
Твоє ім'я малюють зорі в небі.
Краплинками омиє дощ траву,
Стежина приведе мене до тебе.
Приспів:
Ти пригорни до серденька мене,
Нас закружляє вихор листопаду.
Щастя в обличчя вітерець війне,
Ніч подарує тихі зорепади.
З твоїм ім'ям так тихо на душі,
Впаде кленовий лист мені під ноги.
Відзеленіли наші шпориші,
Пішли із серця ген сумні тривоги.
Приспів.
З твоїм ім'ям лягаю і встаю,
Тепло від сонця, мов твої долоні.
До себе пригортаєш, я лечу
І розумію, що в твоїм полоні.
=================
oduvan4ik
Коли цвіте за вікнами жасмин…
Коли цвіте за вікнами жасмин,
З тонких гілок пелюстя напівсонне,
Немов пуанти ніжних балерин,
Злітає вниз і на вітрах холоне.
І доторкає запахом п'янким
Душі моєї струни перемлілі...
Холодним сріблом зрошують зірки
Ці пелюсткОво-білі заметілі.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
Невже й тобі у ніч таку не спиться?
В тонку щілину атласних гардин
Жевріє місяць, мов руда лисиця.
І може й добре, що кохання плин
Нам доведеться нарізно збагнути...
О, як цвіте, як пахне той жасмин,
Аж віддає краплиною отрути!..
==================
Олександр ПЕЧОРА
ОСІНЬ ЗОЛОТА
Погас в дощах серпневий зорепад.
Літа безповоротно промайнули.
Траплялося, жили ми невпопад,
чи ж варто сумувати за минулим?
Приспів:
Щедро туман на скроні осіда.
Є ще тепло і спеки вже немає.
Бавиться сонцем осінь золота,
а ностальгія в юність повертає.
Коли була ще мама молода,
то й ми бували інколи слухняні.
До моря горя збігла вже вода,
та не згасила мрії полум’яні.
Приспів.
Калина вже морози вигляда,
намистом пурпуровим наречіє.
А сивий сонях спомини горта,
в задумі зустрічає надвечір’я.
Приспів.
======================
горлиця
Ще сплять річки…
Ще сплять річки у затишку снігів,
Ще снять про дні весняного розгулу.
Коли ж проснуться, збудять береги,
Обмиють їх з вторішнього намулу.
Поле квіткове сонячних перлин,
Зцілюй же болі, у серцях щілини,
Ти долю, річко, вірно бережи,
І поверни нам з тих років краплини.
О, річенько ти завжди молода,
Кидаєш срібло, котиш швидко хвилі.
В моє дитинсво ти навік ввійшла,
І залишилась в серці очманілім!
Верни, не всі , хоч жменечку років.
В плесі твоєму знов маленькі діти ,
Це відзеркалення щасливих днів
Дай ще хоч раз весною їх зустріти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2012
Дзюркотить джерело небезпеки.
Птахом думка чиясь пронеслась.
Наближається подих аптеки.
Курка золотом вже віднеслась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371156
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 16.10.2012
Слова - Наталя Данилюк
Виконання - Ярослав Чорногуз
Запис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
Кліпи - http://www.youtube.com/watch?v=j9qwUS5E3EQ
https://www.youtube.com/watch?v=wKvDSrr0qu8
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wKvDSrr0qu8[/youtube]
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=j9qwUS5E3EQ[/youtube]
На розі в маленькій кав'ярні,
Де янголи плачуть сумні
На ніжних картинах примарних...
Де тануть свічки на стіні,
Сльозами стікають додолу,
Розгойдують тишу хмільну...
Малесенький затишний столик
У тінях гардин потонув...
Там стрінуться наші долоні
І пальці сплетуться тонкі,
І з кошика маки червоні
Нам зронять легкі пелюстки...
І я,неймовірно щаслива,
В очах твоїх карих втону!
І променів сонячна злива
Залиє пожухлу стіну!..
І може всі давні оскоми
Ця зустріч загоїть мені
В кав'ярні, до болю знайомій,
Де янголи плачуть сумні,
Сльозами стікають додолу,
Розгойдують тишу хмільну...
Малесенький затишний столик
У тінях гардин потонув...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2012
Ти хочеш, щоб вірші́ твої
учили діти в школі?
Все ясно!
Засвітись тоді
у героїчній ролі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2012
Не зміг перекласти цю фразу, хоч лусни:
«Искусство – безжизненно,
жизнь – безыскусна».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370566
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.10.2012
Мов кізяк – аморфні люди.
Сморід від еліт бридкий.
Тихі, брудно-сірі будні.
Смак реальності гіркий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370493
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.10.2012
Ліоліна
Наш щасливий час
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
Наш щасливий час, натхненний час, -
Забули всі образи.
Осінь, осінь золотиста,
Листя в вихорі кружляй.
Одягай в рясне намисто
Горобини тихий гай.
Надягай червоні свити
На старезнії дуби.
Небо хмарами сповито.
Десь пливуть, не знать, куди.
Дощ, а від весни, життя весни
Ми вже пішли далеко.
Милий, поцілуй і пригорни,
Мені з тобою легко.
Зранку раптом задощило,
І на землю впав туман.
Осінь, осінь, ми просили: -
Забери хмар караван.
Та не слуха пані мила,
Дощик ще пішов рясніш.
Вітер напина вітрила
І співає голосніш.
Місяць усміхавсь. І зорепад
Таким був таємничим!
Сяє різнобарв”ям листопад
Й моє кохання вічне.
Полум”яніють жоржини,
Сонце загляда в ріку.
Пізні ягоди малини
Червоніють у садку.
Дні коротшають. Без ліку
Краплі бренькають у скло.
В осені немає віку.
Літо сумно утекло.
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
====================
Зеновій Винничук
Світла осінь за моїм вікном
Осінь, осінь прийшла до мене,
Світла осінь щедрим вінком,
Сльози щастя течуть шалені,
Мої сльози течуть струмком.
Дощик, дощик, капає дощик,
Стукає ніжно вікном,
Згадую пісню про борщик,
А сльози течуть струмком.
З тобою ідемо ми разом,
Паде лист шовковим сукном,
Наші роки вдаль журавлями
У вирій летять в унісон.
Мрії, бажання наші юні
Переганяють літа молоді
І потішають онуками юними
Наші серця золоті.
Осінь, осінь прийшла до мене,
Світла осінь щедрим вінком,
Сльози щастя течуть шалені,
Мої сльози течуть струмком.
=====================
Борода
ДОЩИК
А надворі дощ,
теплий як борщ,
тече струмком.
Давай бігом,
мерщій у клас -
ззиває нас
шкільний дзвінок,
вже йде урок.
Дощик, дощик,
що він хоче?
Тарабанить у вікно.
Заглядає сумно в очі,
я ж всміхнуся все одно.
Дощик, дощик,
наче слізки,
він по склу збігає вниз,
я б погравсь надворі трішки,
та навчання - не каприз!
А надворі дощ.
З моїх підошв
тече вода,
та не біда.
Вбігаю в дім,
кричу усім,
що мокрий дощ
і я також.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2012
І влада, й опозиція
вже віднайшли баланс.
Така вже в нас традиція –
утратити свій шанс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370116
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.10.2012
Чупакабра Україною блукає.
Їсть курей, кролів, свиней, корів.
В селах і людей уже немає.
Чи втекли кудись, чи хтось поїв?..
==============================
Депопуляційні процеси в межах сільського населення нині охопили вже понад 90% сільських адміністративних районів України. Чисельність сільського населення зменшилася на 15,0%, і сьогодні вона становить 32,2% загальної чисельності населення. Кількість сіл скоротилася більше ніж в 1,5 рази.
(з газет)
----------------------------------------------------
На фото – чупакабра– найбільший ворог українського селянства.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369850
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.10.2012
Мумія по Києву гуляла.
Раптом бачить – їде президент.
– Піраміду маєш?– попитала. –
Що ж ти так!? Давай, лови момент!
=============================
«Один день утримування чинного президента коштує 4 мільйони гривень. За два останні роки уряд збільшив видатки на Кабмін, Верховну раду і адміністрацію президента, ГПУ, СБУ на 12 мільярдів гривень».
(З газет)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368965
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2012
Я від гордості сп’янів без самогону.
Наші «FEMEN»* – справжні пацани.
Хочуть остудить гаряче лоно
гіперсоціальністю вони.
=================
*FEMEN було засновано в Україні в 2008 році. Активістки борються за права жінок, влаштовуючи акції топлес.
---------------------------
P.S. Активістки жіночого руху FEMEN влаштували акцію біля статуї Венери Мілоської в паризькому Луврі. (З газет)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368833
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.10.2012
А я їхала, бігла, летіла
По секундах, хвилинах і днях,
Щоб побачить надію і віру
В твоїх сірих спокійних очах.
І багряна листва шепотіла
Щось, вглядаючись в красну зорю.
Я сказала, cказати посміла,
Як тебе я безмежно люблю.
Із-за спини троянду червону
Ти, всміхаючись ніжно, дістав.
Взяв обличчя моє у долоні,
Цілував у червоні вуста.
І всміхалась троянда та мила.
Зашарілась калина в гаю.
Я б співати-казати хотіла,
Що тебе я так палко люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2012
Піду собі додому,
ввімкну для мізків смерть –
в ефірі непрямому
футбольну круговерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368679
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.10.2012
Як лаковані, каштани
на асфальті серед листу.
Граюсь ними, як словами –
осягаю форму змісту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2012
Стоїть коза. Ну, явний неформат –
ні формою, ні змістом не цікава.
От був би замість неї автомат –
була б тоді це зовсім інша справа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368318
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.10.2012
Всі ми з дитинства родом!
З тих незабутніх днів
запазушшя у Бога,
в батьків, бабусь, дідів.
І я, бува, згадаю
емоцій свій набір –
горби на виднокраї
карпатських передгірь..,
як в ігри різні грали..,
як вчились і росли..,
коли бешкетували..,
й слухняними були..,
як тато звав додому:
«Вітюша! На гніздо!»..,
в муз.школі грав до втоми
«ля-соль-фа-мі-ре-до»..,
казОк матуся знала –
як чарівний казкар..,
а з татом ми читали
Шевченківський «Кобзар»..,
і як збирали гроші
на фотоапарат..,
з товаришем хорошим
гулять ходили в сад..,
і перший алко-досвід
(з наливки вишні з’їв)..,
як звали, знаю й досі,
любовний свій порив…
========================================
P.S. Літературна творча спілка "Елітер" (голова – Стасюк Лілія Сергіїївна) видала літературно-художній альманах «Усі ми родом з Дитинства» — присвячений поняттям сім'ї, материнства, дитинства, родинного затишку. Автори, в тому числі учасники «Клубу Поезії», наповнили книгу емоціями тепла, щирості, ніжності, сімейного захистку, болі від скороминучості щасливої пори дитинства, щемливої журби за батьками, які відходять. Висловлюю щиро подяку всім, хто задумав і зробив добру справу – створив гарну українську книжку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368026
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.10.2012
Інна Серьогіна
Танго осени
Танго осени наше с тобой
В свете лунного шлейфа печали
Танцевали с озябшей листвой
И предательски оба молчали.
Не сказав на прощанье: «Прости»,
Не желая казаться слабее,
Будем оба отныне нести
Груз обид, с каждым днем тяжелее.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерять.
Прозвучал в старом парке аккорд,
Завершающий танго, в миноре,
Каждый прав и отчаянно горд
Уходил, пряча боли во взоре.
И потерю уже не вернешь,
Обрывается фразами ветер,
Хлещет души, как розгами, дождь,
Будто он за разлуку в ответе.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерять.
=======================
Зеновій Винничук
Танго для двох
Ми це танго танцюєм удвох,
Ми це танго танцюємо нині.
За вікном листопадовий дощ,
Дощ у рідній моїй Україні.
Знову руку тримаю Твою
І дивлюся у очі, кохана,
Я вернувся у юність свою,
Зоре рідна, близька і бажана.
А над нами зірки осяйні,
Сміється з неба повний Місяць.
Ми з Тобою у світі одні,
В нас попереду ще ціла вічність.
=======================
MERSEDES
Листопадове танго...
Закружляє нас знов листопад
І закидає листям барвистим.
У долоні впаде зорепад,
Ясні зорі так світяться чисто.
Листопад, листопад, листопад,
Я давно вже закохана в тебе.
Листопад, листопад, листопад,
Бачить сонце цей танець і небо.
- З ким ти тепер скажи...
- З ким ти тепер блукаєш...
- Серце моє візьми...
- Серце тебе кохає...
Ти пригорнеш до себе мене
І полинуть чаруючі звуки.
Осінь вітром легенько війне,
Відлетить з журавлями розлука.
Чуєш б'ється сердечко моє,
Воно любить тебе і кохає.
Павутинням дерева снує,
Осінь теплу хустину сплітає.
- З ким ти тепер скажи...
- З ким ти тепер блукаєш...
- Серце моє візьми...
- Серце тебе кохає...
=================
insolito
Дощ осінній
Дощ осінній змиває тепло
І ілюзію вічного літа,
Те, що вчора між нами було,
Чим душа, нам здавалось, зігріта…
Дріботить без упину між трав,
Кам'яну промиває долівку,
Дощ у мене напам'ять забрав
З вашим голосом ніжним, платівку.
До-ре-соль-мі-до-ля
Верхнім тональним рядом
Линуть з платівки. Я -
Плачу із листопадом…
Дощ осінній співає своє,
Спересердя із вітром кружляє,
Що між нами було, а чи – є,
Осінь перша, мабуть, відгадає,
Де сльоза пропадає з очей,
Чому сум листопадом убраний,
Чому гірше маленьких дітей
Ми цуралися щастя, коханий?
До-ре-соль-мі-до-ля,
Дивно платівка грає,
Оберт пройшла Земля,
Де ж ви? - чомусь не знаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2012
Крізь форпости сторіч
пронесла ти героїку волі
незрівнянну красу
і палку материнську любов.
Відправляла на січ
і нових колисала героїв,
Україно моя,
як ти прагла звільнитись з оков!
Та не знає ніхто
як давались тобі ті прощання,
як у грудях пекло
і які в твоїм серці рубці.
Що із кожним хрестом
ти терпіла сама розпинання,
Україно моя,
найстрадальніша з всіх матерів!
В тебе сльози в очах
появлялись при витоках слави,
ти раділа й цвіла
за своїх героїчних дітей.
І злітала, як птах,
полотнищем у небо держави,
навіть грамом тепла
ти ділилася, як Прометей!
Ти не вмієш брехать
і від того усі твої біди,
ти на горе чуже
відповіш, як завжди, співчуттям.
На горнилі багать
з колоска ти спечеш скибку хліба
і нужденним усім
ти покраєш по рівних шматках.
Благодатною будь,
і чаруй все довкілля красою,
лиш би нам не забуть,
хто ми є і хто наші батьки.
Хай нащадки і звуть,
Україно, тебе молодою,
але знаємо ми
що ти матір"ю нам вже віки!
Ми клянемось тобі,
що зумієм тебе захистити!
Присягаєм навік
зберегти материнське тепло!
Хай тобі біля ніг
позолотою стелиться жито
і небесна блакить
наче хусткою, криє чоло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366901
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.09.2012
Радію осені, і теплим строфам,
каштанам кращим від тропічних пальм.
Пронісся поряд «Мерседес» з Європи,
та раптом зупинивсь зі свистом гальм.
Із нього виштовхали змучене й змарніле
створіння, астенічне і бліде.
Воно до мене притьмом підлетіло:
– Пробач, я мабуть, зрадила тебе!..
– Ти хто? – питаю я, прикривши пузо.
– Невже мене ти, хлопче, не впізнав?!
Твоя ментальність! Українська Муза!
Зі мною «патріОтику» писав!
– А! Точно! Як же! Муза! Пам’ятаю!
Чому ж ти пішки, а на пиці бруд?
– Із «Мерса» випхали… Сама я не літаю…
А «Запорожці» вже не їздять тут.
– Міста красиві, вимиті шампунем,
моя нещасна Музо, не твої!
Я вкотре знову виявився дурнем –
дав слабинУ і пожалів її:
– Непевний, наче в гривні, курс у тебе!
Пишатись безталанністю покинь!
Симулювати пристрасть вже не треба!
Ляж на моїй сторінці відпочинь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365454
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.09.2012
Природньо, кожен з нас шукає щастя й долі.
Але не всім щастить, й добро не всім знайти.
Заїхав і собі ти, мов герой казковий,
за тридев’ять земель в далекії світи.
В розукраїнення не віриш України!
Дух Рідної Землі ще відчуваєш ти!
І щиро віриш, що з чергової руїни
піднімемось, проснемось з дрімоти!
----------------------------------------------------
P.S. У Ігоря Федчишина вийшла книжка віршів «Дух землі»,
вся проникнута любов’ю до Батьківщини, народною пам’яттю і вірою в Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365180
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.09.2012
Не всі троянди відцвіли
і ліловіє верес,
під ніжну музику бджоли
в садку цвітуть гербери.
Від суконь айстрів і лілей
в очах квітує осінь.
Так повелось в Наталин день -
весільне відголосся.
Наталин день, Наталин день -
пора осінніх квітів,
пора весіль, пора пісень,
пісень найкращих в світі.
Пора достатку і журби,
пора п'янких туманів,
до ніг поклонів, як верби,
закоханих у храмах.
Ще гладіолус у танок
жоржину закликає,
а з непотушених зірок
летять на землю кали.
І еустоми у вінках,
і дикі орхідеї,
весільні пари у садках -
мов на воді лілеї.
Аж до морозів будуть грать
весільнії музики,
а нам у вікна заглядать
троянди і гвоздики.
І хризантеми в синю даль
ще відлетять не скоро,
вітаєм з святом всіх Наталь
у цю весільну пору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k0KsVmVV9jo[/youtube]
----------------------------
Сонце промені ллє
На золочені кручі,
Вітер промені п’є,
Разом з листям несучи.
Поцілунок п’янкий
Ти приніс на вершину.
Як схід сонця палкий,
Червоніє калина.
Ти – джерельна вода,
Тебе пить – не напитись.
Місяць мрійно гада,
Як крізь хмари пробитись.
І у сяйві у тім
Ми сплетем свої руки.
Стане теплим наш дім,
І не буде розлуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2012
Як в вечірнім серпанку
Зайшлися в плачу чорнобривці!
З пелюсток, ще гарячих,
Спадає холодна сльоза.
Задощило ще зранку.
Тепер чорнобривцям не спиться,
Бо, маленьким, їм лячно,
Не вéрнеться літо назад.
Ще замріяні очі
Вдивляються в плесо річкове.
І ще ранками мрієш
Скупатись в холодній росі.
Ще душа твоя хоче
У літо.Та осені слово
ТвЕрде, ніби той камінь.
Піти ти її не проси.
Чорнобривці, не плачте.
Ще весни нахлинуть казкові.
Обережно насіння
В долоню складу, як сльозу.
Ви у ньому неначе
Зберете проміння жаркого
І духмяного літа,
Його невимовну красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2012
Почекаємо, щоб в пеклі не було спекотно так,
щоб в раю не було нудно від божественних красот!
Почекаємо, щоб свиснув на горі Говерлі рак,
щоб з’явився в керівництві України патріот!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360319
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2012
MERSEDES
Без тебе так сумно...
Без тебе так сумно, без тебе так сумно мені!
А серце так плаче, а серце так плаче всі дні...
Ти зрадив кохання, ти зрадив кохання - пішов,
Мабуть собі кращу, мабуть собі кращу знайшов...
За вікнами осінь, за вікнами осінь шумить,
Вона нагадає, вона нагадає ту мить.
Були ми щасливі, були ми щасливі всі дні,
Ти ніс ніжне щастя, ти ніс ніжне щастя мені...
Тепер ти далеко. Тепер ти далеко - нема,
Торкається серця, торкається серця зима.
Та я буду сильна, та я буду сильна, кажу,
Я наше кохання навік у душі збережу...
========================
Ліоліна
Щось шепотів в осінь одягнений ліс
Ти не проси мене, ти не проси мене, ні,
Щоб я забула про ті чарівні вечори.
Як я караюся, що не вдалося мені
Їх зберегти. Не поміг мені вітер з гори.
Не забарилася осінь, ця пані смішна.
Думає, що ми – удвох, як тоді, як тоді.
Вже разом з вітром з гори виповзає зима.
Зараз же – дощ, по камінню – краплинок потік.
Чи то краплини з дощу, чи то, може, сльоза
Якось зронилася, вітер під гору заніс.
Разом з дощем і мій смуток щеза. Так, щеза.
Щось шепотів тільки в осінь одягнений ліс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2012
Не будем згадувати незалежність всує!
Та й Незалежності насправді не існує…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359521
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2012
MERSEDES
Смуток осені…
Наступила осіння пора,
Зажурився туман над рікою.
Журавлям вже в дорогу пора,
Вони нас не візьмуть із собою.
За вікном вже мете листопад,
Дрібний дощик по полю моросить.
Не повернеться юність назад,
Хоч душа її ніжно так просить.
Ми, як осінь з тобою одні,
Сум закрався давно в нашу душу.
Лиш кохання далекі вогні,
Серце, знову, думками зворушить.
============================
Ліоліна
Ранок із запахом айстр
Хіба ранки люблю я за те,
Що святкові вони чи буденні?
Я ці ранки чекаю й люблю
Лиш за те, що приходять щоденно.
Ти вриваєшся вітром у сни,
Обіймаєш мене, як серпанок.
Я люблю тебе, рідний, за те,
Що до мене приходиш, як ранок.
Тішусь в запаху айстр і в смаку
Вишень. В серці – любов така терпка.
Бо ти – квіти і вишні, і дощ…
Що так плаче надворі нестерпно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2012
Ромоданець (Олександр Печора)
СОЛОДКЕ КАЯТТЯ
Ти не простила і тоді права була.
І я карав себе і досі щиро каюсь.
Із тої миті, як ображено пішла,
із тої миті як же болісно чекаю!
Як Ти сказала, що навік тепер пішла,
із тої миті я Тебе одну чекаю.
Я не лукавлю, не клянуся на віки.
Відчуло серце і тепер напевно знаю:
Тебе не зможу замінити я ніким,
бо лиш Тебе так зачаровано кохаю!
Не всі однакові жінки й чоловіки.
Тепер пізнаєш, як же я Тебе кохаю!
Нам пощастило на солодке каяття:
всі помилки ми щиро визнати готові.
Бо не погасли, а палають почуття,
серця наповнилися повінню Любові.
Ми помилялись, та палають почуття.
Ми переповнилися повінню Любові!
=============================
Наталка Кольоровісни
Когда город спит
День угасает вздохом городских аллей.
Лучи последние за кромку окунулись.
В ночном порту качнулись мачты кораблей,
И тени прошлого на время к нам вернулись.
В ночном порту качнулись мачты кораблей,
И тени прошлого на время к нам вернулись.
Дремлет наш город. Колыбельную прибой
Пропел бульварам и причалам полусонным.
Взметнулся парус на ветру крутой дугой
И побежал, и полетел навстречу волнам.
Взметнулся парус на ветру крутой дугой
И побежал, и полетел навстречу волнам.
Стихли шаги, заснули яхты, катера.
А новый день уже тихонечко стучится.
Но всё хорошее, что дало нам вчера,
То непременно завтра снова повторится.
Но всё хорошее, что дало нам вчера,
То непременно завтра снова повторится.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2012
Ромоданець
СВІТАНКОВА ПІСНЯ
Ген лелека понад хатою…
Доки ти вже, соню, спатимеш?
Сонечко ласкаве привітай!
Подивуйся, як світає!
Приспів:
На блакитне полечко
викотилось сонечко.
Розбудило лагідно
річеньку прудку.
Ранком на околиці
рибка гарно ловиться.
Півні розспівалися –
ку-ку-ку-рі-ку!
Тепле літо пахне квітами.
Дітоньки ростуть привітними.
Вигляни на вулицю мерщій!
Вже світанку всі радіють!
Приспів:
Соловейко тьохкає,
поросятко рохкає,
жабенята кумкають –
тьох, хро-хрю, кум-кум…
Цапенята бекають,
козенята мекають,
а корівки мукають.
Чути – «бе-ме-му»!
Відпочине хай вже подушка!
Хай засяє в тебе посмішка!
Дивний ранок радо зустрічай!
Буде день цей незвичайним!
Приспів:
Щоб пісні співалися,
мрієньки збувалися –
треба научатися
бачити красу.
Хай же не дрімається,
рано просинається.
Хай ступають радісно
ніженьки в росу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2012
Дружищє-старіна, ми тріста лєт как вмєстє!
Ми всє – адна страна, і всьо у нас честь честью!
Із-за чего сир-бор? Вєдь мать у нас – славянка!
І общій разгавор, і піво, і таранка!
Еге ж! Таке-таке! Ми, друже, дружим дуже!
Під ваш «мать-перемать» то плачемо, то тужим!
По-п’яні й справді ти розкрити хочеш душу.
Та «язиком» своїм мою ти мову душиш!
Ну, вот, мужик, апять свайо нитьйо заводіш!
І снова, мать твою, што-та пра гньот гародіш!
Ти хочеш, штоб базар случілся по-трєзвяні?
Тєбє мой пєрєгар дароже газа станєт!
Для брата поводок завжди чомусь шукаєш –
Як не «язик», то газ – ціну все підіймаєш!
Не раз вже показав, що в будь-якому стані
Тримаєш руку ти на газовому крані!
Ну, ти хахол, дайош! Ти чьо!? Укладом свінскім
Ти толька сало жрьош свайо по-украінскі!
І космос, і уран, і слєд стопи мєссіі,
І тот же самий кран в руках маєй Рассіі!
Москалю, знаєш ти – у нас не тільки сало!
Ти стільки вже загріб – тобі все мало й мало!
Не все в твоїй руці, північний ніби-брате!
Наші зійшли синці, і ти це мусиш знати.
Дорожча за життя нам зараз наша мова!
Ми вичистим сміття і все відродим знову!
Імперська ти свиня! Сказать тобі я мушу –
Все буде в нас, якщо відстоїм мову-душу!
---------------------
Написано 15.07.2012 на акції на підтримку голодувальників під Українським домом разом з Юргеном Пті (строфи від імені рускава брата)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350858
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2012
Олена Iськова
Вечір знову запалює зорі,
Соловей доливає жалю.
А з очей моїх сльози прозорі:
Ну невже тебе досі люблю?
А з очей моїх сльози прозорі:
Боже мій, тебе досі люблю.
Я гадала змогла позабути,
Бо давно вже не снишся мені.
Як же важко твій голос не чути
І не бачити очі ясні.
Тільки зараз змогла я збагнути,
Що без тебе пусті мої дні.
А учора серцями зустрілись:
Очі в очі, а голос тремтить.
Стрепенулися ми й розлетілись,
Як же серце у грудях болить.
Стрепенулися і.. розлетілись.
Як же знову навчитися жить?
=====================
Мазур Наталя
Самотній лебідь
Закидають свій погляд несмілий
Тонкі верби у плесо води.
Дикі гуси, качки й лебідь білий
Прилетіли на літо сюди.
У качок та гусей дитинчата
Дружно лапками воду гребуть.
Онде бусол й його бусленята
По намулу до берега йдуть.
Тільки лебідь один самотою
Розрізає латаття грудьми.
Тихо в'ється туман над водою,
Ніби стелить свої килими.
У траві срібний коник сюркоче,
Закректали в квартеті жабки.
Запитати у лебедя хочу:
"На Вкраїну чи був шлях важкий?
Що з твоєю лебідкою стало?
Чому з болем вдивляєшся вдаль?"
Сумовито над плесом лунало:
"За коханою жаль мені... Жаль..."
===============
Ромоданець (Олександр Печора)
Пракоріння моє із села
Ой ви коні, впрягав, напував вас,
водовозив і череду пас…
З вітрюганом навік побратав нас
кінь мій вірний – крилатий Пегас.
Житіє ой не завжди веселе…
Від безвиході – Бог борони.
Ще гніздяться нащадки у селах
і гнуздають гнідих, вороних...
А було – на розвихрених конях
я галопом полями літав!
Ще й тепер, хоч посріблені скроні,
не спиняю свій лет. Гей, літа!
Я таки ж хліборобського роду.
Хоч куди б мене доля вела,
говоритиму прямо і гордо –
пракоріння моє із села!
================
MERSEDES
Незабудко моя з дивних снів...
Ніч вплела тобі зорі у коси,
А на плечі накинула шаль.
Десь дзвеніли в траві срібні роси,
Проганяли зі серця печаль.
Я до тебе спішу моя мила,
Синьоока голубко моя.
Піднімуть нас закоханих крила,
Під ногами лишиться земля.
Ми зустрілись нарешті з тобою,
Я руками обняв ніжний стан.
Прохолодно було над горою,
Та цілунки були мов бальзам.
Я кохаю тебе моя зірко,
Незабудко моя з дивних снів.
Буде солодко нам, а не гірко,
Понесуть ту любов сто вітрів....
Знає поле, ліси та ще й гори,
Про кохання до тебе моє.
То вогнем запече, то заколе,
А то гейзером в грудях заб'є...
======================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2012
muzima29
Купальська ніч
Сьогодні я від себе не залежу.
Мене чарує знов Купальська ніч.
Я поглядом своїм тебе бентежу,
Коханий я іду тобі навстріч.
Приспів:
Пливи-пливи, віночку за водою,
Допоки ще багаття не згаса,
Даруй-даруй мені щасливу долю,
Як папороть цвіте моя краса.
Купальська ніч, іскриста ніч любові,
Віночками уквітчана ріка.
Нас обіймають гілочки вербові.
Купальська ніч – солодка і п’янка.
Сьогодні не залежу я від себе
Магічна квітка кличе нас у ліс.
Жаринку діамантового неба,
Щоб ти мені, коханий, мій приніс.
============================
Наталка Кольоровісни
Побачення
Сховалися кульбабки в тихі трави.
Тендітний сонях квіт свій похилив.
Вечірнє плесо пестило купави
Та очерет стривожено тремтів.
Щось таємниче шепотіли зорі
І вітерець хмаринку колихав.
Я падала сама в твої долоні,
А ти мене до серця притискав.
Цнотливі мальви знічено зітхали,
Здивовано дивилися на нас.
А ми з тобою у танку кружляли,
Невтомно цілувались раз у раз.
Щось таємниче шепотіли зорі
І вітерець хмаринку колихав.
Я падала сама в твої долоні,
А ти мене до серця притискав.
Нам солов’ї співали до півночі
Любовно-елегійний свій мотив.
Відчуло згубу серденько дівоче,
А ти усе лишитися просив.
Розтали зорі в небі на світанні.
І вітерець хмаринку загубив.
Поцілував мене ти на прощання,
Притис до серця...і не відпустив.
=================
Олександр Печора (Ромоданець)
ДОРОГА НА МИХНІВЦІ
Шанобливо Віктору ОХу
(Мотив у півголосу)
До хатнища б навідатись годилось,
до рідного лубенського села.
О, як же мені боляче наснилась
дорога, що на Михнівці вела!
Можливо, ще колись таки доїду.
У мріях там раюю я щодня.
В дитинство повернуся сивим дідом,
в куточок, де похована рідня.
До рідної землиці пригорнуся.
О, як же забавлялись тут малі!
Немає більше тата і матусі,
журливо лиш курличуть журавлі.
Доріг таки подолано немало,
найбільше заповітна досі жде,
з якої виглядала мене мама –
дорога, що на Михнівці веде.
О, як же забарився я в дорозі!
Як зболено поскрипує крило!
А мальви біля хати у дозорі,
де миле хліборобщини село.
До Михнівець добратися не легко,
вже й сонечко за обрій осіда.
Додому пробиваюсь, мов лелека
вертає до прарідного гнізда.
=============
insolito
Біля річки
Зустрілися з тобою біля річки,
Де літо проводжало вільний час.
Божественне ім'я твоє – Марічка -
Прошепотіла ніч, як вечір згас.
І усміхнулось щастя із заплави,
Червоним запаливши небокрай.
Сідало сонце поспіхом, сідало,
А ми прохали: «Трішки зачекай!»
Пустунка-річка бавиться камінням
Та берега рясніють від роси.
Що сталося зі мною? – я невільник
Твоєї вроди. Господи спаси
Мене від руйнування. Біль у серці,
Як зранку проводжаю до батьків,
А пугач в лісі усю ніч сміється
Над першим поцілунком…Як посмів?
Зустрілися з тобою біля річки,
А вийшло - що зустрілись навіки,
Тепер ім`я коханої - Марічка -
На рушниках весільних залюбки
Мені розшиє доля золотава,
Яка, мов янгол завітає в дім.
Хай гірко за столом звучить в октавах,
Щоб щастя залишалося у нім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2012
Доленька розцвіла.
На рушничок вела.
Згоди питала, нас поєднала.
Має любов два крила.
З повені рук – струмок,
жар осяйних думок.
Лагідний вечір, клекіт лелечий
досі у серці не змовк.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Кращий дарунок – ніжний цілунок.
Перший подружній вальс.
Квітне твоє ім’я.
Рясно росте сім’я.
Туляться верби. Дякую небу,
що покохав тебе я.
Радісно нам обом.
Понад усе – любов.
Солоно жати, солодко мати.
Хай помагає нам Бог.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Буде хай вічним, стане магічним
перший подружній вальс.
О, чарівний мотив.
Птахами – я і ти.
Усмішки сяють, нас зігрівають.
Вальс долинає в світи.
Плине життя ріка.
Линем – в руці рука.
Буде довіку солодко й гірко, –
Доленька наша така.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Не умовкає, нас окриляє
перший подружній вальс!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2012
irinag
Весільний вальс.
Ми удвох, ми удвох там, де день прокидається.
На зорі ще трава від роси виграє.
Ми удвох, ми удвох у промінні сплітаємся.
І для щастя зозуля нам роки накує.
Дай мені, дай мені приторкнутись до вуст твоїх
І зібрати з них той найсолодший нектар.
Дай мені, дай мені заблукати у снах, яких
Хтось на синьому небі на шматочки порвав.
Нам удвох, нам удвох хай життя усміхаєтьтся
І вінком заплете наші долі навік.
А у нас, а у нас все лише починається -
Я дружина твоя, а ти мій чоловік.
=================================
MERSEDES
Щаслива доля…
Ранок в небі яснім журавлем прокидається.
І у травах дзвенить світанкова роса.
Гріє сонце теплом і так ніжно всміхається,
Нам дарує свої золоті чудеса...
Вітерець жартівник гладить, ніжить волосячко.
І летять до сердець ці кохані слова.
Ти вплітаєш мені у віночок колоссячко,
А усмішка моя не зникає з лиця...
Так щасливо у двох з мандрів тих повертаємся,
Ти несеш на руках долю нашу в життя.
З нею ми назавжди, назавжди повінчаємся,
Буде доля вести нас у двох у буття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2012
Мазур Наталя
Ничего не случилось
Ничего не случилось. Все также рассвет
Силуэты деревьев рисует на стенах.
Только память осталась о том, чего нет,
Слово "мы" впопыхах перечеркнуто мелом.
Ничего не случилось. Опять суета,
Где-то губы влюбленных слились в поцелуе.
Только в доме надрывно звенит пустота,
Слово "нас" растворилось и не существует.
Ничего не случилось. Заплаканность глаз
У любви отнимает небесные крохи.
Только кто мне ответит, зачем каждый раз
По утрам неизменно готовлю два кофе?
==========================
irinag
Вірному другові
Десь у темную ніч поскакав старий кінь,
Він, напевно, твоїм був, мій юний козаче.
І у далеч пішла наполохана тінь,
Не повернеш його вже ніколи, юначе.
У далеких світах десь погасне зоря,
Стук копита у серці луною озветься.
І несмІливо так підкрадеться сльоза,
А ти віриш, що він ще до тебе вернеться...
Вірний друг воронний, у походах не раз
Ти виносив мене на собі з поля бою.
Твій кінчається шлях, твій кінчається час,
А у серці моєму ти будеш зі мною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2012
Гуляли кожен вечір ми з тобою.
Мені подобалось, як їжу з рук ти брала.
Дивилася так віддано, з любов’ю.
Та на прощання лиш хвостом ти помахала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2012
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316994
Від біди, печалі і тривог,
Збереже усіх хай Бог!
Доню, моя донечко, сльозинко на очах,
Відлітаєш ти від мене у життєвий шлях,
І де б не була ти, у які не йшла світи,
Мамина молитва тебе буде берегти.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже тебе хай Бог!
Не шкодуй із серця людям, доню, теплоти,
Будь завжди привітна і до всіх ласкава ти,
Щоб життя колискою для тебе все було,
А знайдеться милий, на його зіпрись крило.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже удвох вас Бог!
Тільки, доню, пам'ятай про батьківський поріг,
Про матусі серце, що для тебе оберіг.
Знаю, заклопотана ти, та хоча б до свят,
Привози бабусі ти онуків-пташенят.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже усіх нас Бог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339768
На візерунках вітражу
Танцює небо.
Ковток міцного купажу
Не пий, не треба!
Кохання терпке, мов вино,
Пусти на волю –
З полинним присмаком воно,
З відтінком болю.
Очей зелених і сумних
Не помічаєш,
Що будеш пити щастя з них
Іще не знаєш.
Поміж ромашок вітражу
Всміхнулось сонце:
– Тобі на них поворожу
На склі віконця.
Не став чекати промінець
Твоєї згоди,
Сплітав над косами вінець –
Вінець свободи.
На візерунках вітражу
Танцює небо,
Ковток міцного купажу
Не пий, не треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2012
MERSEDES
Ти така…
Сьогодні знову ми зустрілися з тобою
На землю білий облітав із яблунь цвіт.
Не знаю, що в той час творилося зі мною,
Та я любов'ю обіймаю цілий світ...
Ти така рідна і кохана,
Ти така ніжна і проста.
Ти моя зірко незрівнянна,
Ти мов сон, ти моя весна.
Я часто згадую той час коли з тобою,
Ми ясні зорі рахували у ночі.
Я називав тебе так ніжно дорогою,
Палахкотів у серці вогник від свічі.
Ти така рідна і кохана,
Ти така ніжна і проста.
Ти моя зірко незрівнянна,
Ти мов сон, ти моя весна.
Сказати хочу я тобі, що ще кохаю.
І мрія ця мене не зрадить ні на мить.
Тебе в думках своїх, ще й досі пригортаю,
І за тобою серце плаче і щемить...
Ти така рідна і кохана,
Ти така ніжна і проста.
Ти моя зірко незрівнянна,
Ти мов сон, ти моя весна.
==============================
Олена Iськова
Всепрощаюче кохання
Спадає ніч туманом на тендітні плечі,
Цілує місяць в небі зіроньку ясну.
Тебе чекала, мов спасіння, цілий вечір,
Бо я без тебе, милий мій, вже не засну.
Я тебе зможу відпустити.
Ти підеш, ніч зітре сліди.
Та коли стане важко жити,
Знай, що я жду тебе завжди.
Проснеться сонце і теплом своїм зігріє.
Піду з відкритою душею в новий день.
Але насправді спрагле серце зазоріє,
Як заспіває соловей для нас пісень.
Ти пробач зболене кохання.
Ти пішов – стерла ніч сліди.
Все життя з вечора до рання
Лиш тебе ждатиму завжди.
======================
Ромоданець
НІЧКА НА КУПАЙЛА
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
На плесі зоряне намисто променилось.
Купальське вогнище у споминах пала.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Над вогнем радісно стрибали.
Миті нам не забути ці.
Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
Чи навмання їх табунцями підганяв.
Я говорив: “Пливи, русалочко, не бійся.
Адже сьогодні нас Перун охороня!”
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя зіронька кохана.
Чари нам не забути ці.
Ми не змогли усіх пісень переспівати.
Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
Купальська ватра буде душі зігрівати.
Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя ладонька кохана.
Слізонька сяє на щоці.
========================
Лана Сянська
Запах кави...
ЯкОсь зайшов я до знайомої кав’ярні,
Побачив дівчину - сиділа при столі.
Чомусь згадав тебе у тому дивнім травні,
Чи може просто так примарилось мені?
Ти була радісна й красива,
Ти була схожа на весну…
Дні оті лишились на світлинах,
Вже до тебе стежки не знайду.
А синьоока мабуть тут когось чекала,
Жаль не мене… Бо травень вже давно не мій…
Минулося усе, пробігло, відкохалось,
Лиш запах кави залишив гіркавий біль…
Ти була радісна й красива,
Ти була схожа на весну…
Дні оті лишились на світлинах,
Вже до тебе стежки не знайду.
=================================
Валентин Бут
Я так давно не обіймав тебе за плечі
Я так давно не обіймав тебе за плечі,
Не бачив блиск твоїх закоханих очей.
Живу без тебе в віртуальній порожнечі
І час рікою крізь роки мої тече…
Приспів:
Зачерпни золото осіннє
І розвій – хай несуть вітри.
Пригорнись – так без тебе зимно –
Хай на час, хай лиш до пори…
Іще не всі до ніг твоїх поклав я зорі,
Не все чар-зілля випив з люблячих долонь,
Іще нас доля не винить у непокорі,
Іще палає в серці пристрасті вогонь.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2012
Ромоданець
ДОРОГА ДОДОМУ
Стежина від рідної хати
мене у світи повела.
Вітрів натерпівся багато,
сивіла-гула ковила.
Всього на шляху вже бувало –
і радість стрічалась, і сум.
Зозуленька-доля кувала, –
присуджене досі несу.
Вже осінь моя за порогом,
від неї не дінусь ніде.
Дорога до рідного дому
у рай заповітний веде.
Із хатою сам наодинці.
Вибілює душу зима…
Гіркі і солодкі гостинці…
А мама… а мами нема.
=========================
Віталій Назарук
КРИЛА КОХАННЯ
Вже крила зміцніли для лету,
Кохання прийшло на поріг
І просить в дорогу далеку,
Злетіти в ранковій зорі.
Приспів:
Дорослі розправити крила,
Летіти у парі життя,
Дорога хай буде щаслива,
В коханні відчути злиття.
Тримайтесь на крилах в польоті,
Прямуйте в життєві гаї,
Щоб в різні часи і висоти
Пісні вам несли солов’ї.
Приспів:
Дорослі розправити крила,
Летіти у парі життя,
Дорога хай буде щаслива,
В коханні відчути злиття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UtCBjpXg8VM[/youtube]
-------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3o_yPslNIKk[/youtube]
Осінь знову вдяга клени в шати із щирого золота
І прощальний свій клич відсурмили уже журавлі,
І колючі вітри, мов роки в спину дихають холодом,
І ранкові тумани, мов привиди наших жалів.
Все мина, все мина – час, надії і мрії невтілені,
Все мина, все мина і на скроні, мов сніг, сивина.
Все мина, все мина... О, лелеки-роки – як летять вони!
Все мина, все мина, але то вже не наша вина...
– Отже, осінь і що ж?
– Осінь час на примирення з холодом,
Крок назустріч зими, час на роздуми, згадки і сни.
– Час на сни? Але ж кличе ще мрія, плекана замолоду
Й сонце світить для нас в королівстві моєї весни.
Все мина, все мина – час, надії і мрії невтілені,
Все мина, все мина і на скроні, мов сніг, сивина.
Все мина, все мина... О, лелеки-роки як летять вони!
Все мина, все мина, але то вже не наша вина...
О, бентежна душе, ти ще повна жадобою вольності
І кохання п’янить наче в юності й збурює кров,
І сприймаєш життя наче дар у його неповторності
Й цю солодку стократ, бо останню, останню любов...
Все мина, все мина – час, надії і мрії невтілені,
Все мина, все мина і на скронях моїх сивина.
Все мина, все мина, та коли ми коханням окрилені,
То буяє у серці прекрасна і юна весна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2012
Я так Вас кохаю, Наталко,
нестямно, шалено і палко!
А Ви мені не відповіли…
Не можу без Вас я, Людмило!
Жагою мене охопило!
Та Ви мене просто відшили…
Люблю я Вас дуже, Тетяно,
так ніжно, але полум’яно!
А Ви мене не полюбили…
Я бачу у снах Вас, Надіє!
Від пристрасті серденько мліє!
Мене ж Ви букетом побили…
Ох!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2012
Він на березі Вкраїни
став мов скеля непорушно,
як малесенька дитина
він простий і простодушний,
трошечки простакуватий,
аж занадто толерантний,
то буває дуркуватий,
а то чемний і галантний,
до любого діла вдатний,
роботящі руки має,
ще й працює «за безплатно»,
в грунт корінням проростає,
то співа’ несамовито,
а то охає з плачами,
воріженьками побитий,
розіп’ятий родичами.
Вбить його ніхто не в силі.
(Правда обтирають ноги!)
Та Історії всі хвилі
розбиваються об нього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339501
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2012
Розправити плечі, звестися на ноги,
опущену голову вище піднять –
тоді ти побачиш багато такого
чого не вдавалось раніш помічать:
що світ цей прекрасний, та нЕдосконалий,
всі діти – то квіти, найкращі ж – свої,
що друзів багато, та справжніх з них мало,
жінки всі красиві, допоки чужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338957
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293161
Сплету з кохання я вінок,
Вплету туди духм'яні трави.
І понесе мене струмок,
Де вдвох із милим ми бували.
А так закохані були,
Нам дня і ночі бУло мало.
Коханням нашим ми жили,
Про це лише світанки знали.
Стежина нас вела в життя,
Він брав в долоні мої руки.
Раділа я до забуття,
А в двері стукала розлука.
Все потемніло навкруги
І серце стиснулось від болю.
Були так близько береги –
Тепер далекі ми з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
[youtube]https://youtu.be/L4_lvSlR1qI[/youtube]
-----------------
Молодість, мов птаха, пролетіла.
Що колись буяло – відцвіло.
Сивина – на скроні. Біль – у тіло.
І життя неначе не було…
В боротьбі за власні ідеали,
кидало нас, м’яло і трясло
Та все те, за що переживали,
згасло, потьмяніло, відійшло.
Не були ні в Римі, ні в Парижі.
Не дістались до найвищих сфер.
Те, про що ми мріяли раніше,
зможем лише згадувать тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336518
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2012
Ти май мету!
Та знай межу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336508
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2012
oduvan4ik
Твоя любов
Твоя любов цвіте мені жасмином
В холодну зиму, в тихі вечори,
Коли душа зривається і лине
Туди, де зорі сипляться згори!..
Твоя любов – гаряча крапля літа
На білій ковдрі вимерзлих снігів.
Душа тобою в спогадах зігріта,
Душа вирує в морі почуттів!..
І білим цвітом сиплеться в долоні,
Терпким вином стікає по руках!..
Твоя любов, як квіти безборонні –
Така прекрасна і така крихка...
===================
Ромоданець
ТАНГО КОХАННЯ
Неждано стрілись – радісно, жадано.
Враз повернулись юності літа!
Як ти мені промовила: «Коханий» –
Я в небеса вдоволено злітав.
І відповів схвильовано: «Кохана».
І квітнуть ніжно й трепетно уста.
Тепер ми знову долею зігріті.
І ти така душею молода!
Нас полонить-п’янить медове літо,
Нам стеле килим осінь золота.
Палке кохання – сонячне, привітне,
Пора чудова, щедра, саме та.
Стрічаєм разом лагідний світанок.
Чаклунка-ніч – вона ж така ясна!
Кохання справжнє те, яке останнє.
Плодами сяє яблуня рясна.
Кохання танго – незвичайний танець.
Такого щастя білий світ не знав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012
MERSEDES
Доленько моя…
Сумую я одна без тебе тихими ночами
І п'ю нектар кохання у самотності одна.
Тебе шукаю, доленько моя, я вечорами,
Без тебе розквітає і сумує знов весна...
Приспів:
Доле, доле, ти така, то весела, то сумна,
Доле, доле, доле, доле, доленько моя.
Доле, доле, ти така, то весела, то сумна,
Доле, доле, доле, доле, доленько моя...
Шукаю в травах запашних і ніжних-ніжних квітах,
Скажи, скажи куди поділась доленько моя.
І де тебе коханая ще можу я зустріти,
З тобою знову, щоб була щаслива доле, я...
====================
Олена Iськова
Прощання зі школою
І буде нам життя, як небо світло-чисте.
Чом же, матусі рідні, умиваєтесь слізьми?
От і настала мить жадана
І така врочиста:
Бувай, рідненька школо, вже дорослі стали ми.
Рідна школо, прощавай,
Ми летим за небокрай.
Ми в життя йдемо сміливо:
Все у нас в руках.
Ми чекали на цю мить.
Чом тоді душа щемить?
Чом тоді течуть зрадливо
Сльози по щоках?
Ви нам пробачте, вчителі, що завинили знаєм.
Тепер життя даватиме щодня для нас урок.
Жаль не збере ніколи рАзом
І не об’єднає
Нас всіх дзвінкий, мов радість, рідний наш шкільний дзвінок.
Рідна школо, прощавай,
Ми летим за небокрай.
Ми в життя йдемо сміливо—
Все у нас в руках.
Ми чекали на цю мить.
Чом тоді душа щемить?
Чом тоді течуть зрадливо
Сльози по щоках?
--------------------
Танюша Одинцова
Iловайський вальс
Такого цi поля нiколи зовсiм ще не знали -
Змiшалося з землею все: своi i вороги .
Цi соняхи вiд голоду й вiд кулi рятували ,
I досi накривають пам'яттю,немов снiги.
Приспiв:
Про серпневий Iловайськ
Нагадає всiм цей вальс ...
Тут пробiгло крiзь долонi не одне життя...
Неспокiйнi бачать сни
Побратими всi моi ,
Серце все не вiдпускає iх у небуття ..
Перед очима бачу все я свiтлi iх обличчя,
Всмiхаються iз вiрою i крила iх несуть .
Дай руку, медсестричко, Украiна буде жити!
Ми завальсуєм ще пiд переможний наш салют !
Приспiв:
Й на весь свiт про Iловайськ
Залунае цей наш вальс!
Збереже навiки пам'ять бойових братiв..
Нам наказують вони вберегти свiт вiд вiйни,
Тi,хто з оточення не вийшов,але так хотiв..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2012
Інна Серьогіна
Подаруй мені ніч
Вечір голубить весну в яблуневім саду.
Зваблює зірку серпанок ясну, молоду.
Я виглядаю тебе з перехрестя доріг.
Тихо клубочиться шляхом пелюстковий сніг.
Ти подаруй кохання мить,
Хай у серці забринить
Радість голосом весняним!
Ти розбуди мою любов,
Щоб заграла вона знов
Блиском сонячно-багряним!
Я у обіймах твоїх, у шовкових, втону,
В очі-озера глибокі гірські зазирну.
В них для душі зачерпну я живої води,
Хай оживуть в ній давно вже зів’ялі сади.
Ти подаруй мені цю ніч,
Хай не буде протиріч
Поміж нашими серцями.
Ти зірку щастя засвіти,
Щоб до неї я і ти
Полетіли би птахами.
================================
Зоя Кириванова
Фотография.
Старый альбом, фотография, где мы с тобой,
Тайну хранит, что давно, так давно, в сентябре
Белым песок был, лазурным азовский прибой,
и улыбалась я солнцу, морю, тебе.
Сколько воды утекло, воды утекло
Но все это было… (2)
Помнишь, вокзал и ракушку ты мне подарил?
Фото, где счастья мгновенье запечатлилось...
Вечер дождем нас не миловал, лил он и лил,
Поезд в двенадцать с перрона в ночь уходил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
Інна Серьогіна
Грустная сказка любви
Поверив в сказку, я тебе
себя доверила.
Не прекословила судьбе
и свято верила,
Что ночью звезды для любви
луна рассыпала,
Что нам счастливая весною
карта выпала.
Весна решила,
Что нам с тобою по пути,
Сама спешила
Среди толпы тебя найти.
Со счастьем сон наперевес –
Любовь парила до небес!
Весна чудес!
Не долгим выдался костер
да горьким горюшко.
Холодный ветер слезы стер,
развеял в полюшке.
Жар-птицей мне не упорхнуть
из клетки тягостной.
Печали камень давит грудь
любви нерадостной.
Весна решила,
Что нам с тобою по пути.
Сама спешила
Среди толпы тебя найти.
Да только август дождь пролил,
Седой туман следы укрыл.
Ты все забыл!
===================
АЛИК
ЧАРIВНI СУРМИ
Лоскоче серце звук сурми,
Душа спiває.
Музика лине мiж людьми,
Мов щебет гаєм.
Вона, як iстини ковток,
Усiм належить.
Загляне в кожен закуток,
Щоби збентежить.
Бентежить думи,
Що прокидають почуття.
Чарiвнi сурми
Любов поверне з небуття,
Якщо цю пiсню будем мать,
Всiм серцем буду я кохать
Тiльки тебе.
Сурмi спiваю комплiмент,
Бо серце мрiє.
Цей надзвичайний iнструмент
Дає надiю –
Неначе подиха душi
Почують люди,
Та бездуховноi iржі
Навiк не буде.
Зрадлива доля
Людьми iграє у пiтьмi.
Душа на волi
Тобi зiграє на сурмi,
Якщо цю пiсню будем мать,
Усе життя буду кохать
Лише тебе.
===================
Олександр ПЕЧОРА
МОТИВ ЛЮБОВІ
Як пелюстково в диво-танці слалась віхола –
гув сумно одуд у саду, й стогнала іволга.
Кохання квітло
і рум’янцем наливалося.
Здійнявся вітер,
а ми так і не побралися.
Як ми любилися –
було у пісні два крила.
Та не судилося
з одного пити джерела.
Губили листя явори.
Смачними яблука були.
Любов була.
Прудкі волошки
між колоссям загубилися,
а наше сонце
в сиву осінь закотилося.
Крилаті виводки
збираються до вирію,
а я все вірю –
теплу зустріч нашу вимрію.
Бо ми – любилися
і разом ще могли б іти.
Хоч не судилося, –
не умовкає наш мотив.
Хоча й затьмарили роки
оті нетлінні пелюстки –
солодкий дим.
Зима холодна завиває заметілями,
а ми і досі зігріваємось надіями.
За білий килим
сонце й місяць не сховаються.
І світ не милий,
коли мрії не збуваються.
А ми ж любилися.
Невже тепер – лише слова?
Авжеж, судилося:
вітрисько яблука зривав.
Та й досі наш мотив гучить.
Серця – повік не розлучить.
Любов – жива!
====================
Ніна Третяк
ТАНЦЮЄМО
Я вимріяв тебе таку палкими веснами,
Тепер кружляємо в танку з тобою весело.
Твій срібний сміх чарує всіх – до серця горнеться.
Нехай цей танець сотні раз іще повториться.
Приспів:
А ми танцюємо – мені з тобою сонячно,
А ми танцюємо – моє весняне сонечко.
А ми танцюємо, танцюємо,
танцюємо , танцюємо удвох.
А ми танцюємо удвох, а ми танцюємо –
Не бачимо нікого більше і не чуємо.
Не відпущу із своїх рук тендітних пальчиків –
Твоя краса , твоя коса скакає зайчиком.
Приспів
Я вимріяв тебе таку палкими веснами,
Тепер кружляємо в танку з тобою весело
Закрутить нас п’янка жага нестримних юних літ,
А ти для мене дорога́ –одна на цілий світ.
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274946
А мамина весна була квітуча,
Буяла цвітом, солодко-п'янким,
Струмками дріботіла десь по кручах,
Губила в травах ніжні пелюстки!
А мамина весна любила гори –
Той храм зелений сосен і модрин,
Де потічок, студений і прозорий,
Несеться стрімко хвилями згори.
Знайомими стежками бігла боса
І день над нею піснею дзвенів!
А мамина весна гойдала роси,
Вплітала квіти в кучері дрібні.
І між квіток мережилось колосся,
Немов на щастя вічний оберіг!..
Та якось увійшла до мами осінь
І листопад їй кинула до ніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326929
Ти мені сорочку вишивала…
Спогади пливуть з дитячих літ.
Наче пензлик, голка малювала
В біле полотно калини цвіт.
Приспів:
Малювала мама щастя-долю
В час, коли ще зорі мерехтять.
Похилилась в сні струнка тополя,
А на травах роси лебедять.
На столі свіча вже догорає,
Сонця промінь гладить по лиці.
Хоч у неї сил не вистачає,
Та співає голка у руці.
Приспів.
Ти мені сорочку вишивала.
І любов, і ласка в ній була.
З нею моя доля розквітала.
І вона у далеч понесла.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2012
Ніч. Травнева ватра. Іскорки летять.
Місяць повновидий в лісі нас знайшов.
А гітарні струни солодко дзвенять.
Заспівай, Вован, нам пісню про любов!
Зіроньки яскраві весело мигтять.
Смуток покотився геть за небокрай.
А гітарні струни голосно звучать.
Пісню про любов нам, Вова, заспівай!
Вже якщо зібрались, будемо гулять!
Зваримо ми кашу, вип’єм по сто грам!
А гітарні струни радісно бринять!
Вова, про кохання заспівай ти нам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330449
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.04.2012
(ностальгійне)
[i]Слова - Віктор Ох
Виконує – Ярослав Чорногуз
Запис – Руслан Шевченко
Кліп – Олексія Тичка:[/i]
http://www.youtube.com/watch?v=kNxzHXIMnME
=====================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=kNxzHXIMnME[/youtube]
Де танцмайданчик «Ж а б а» кожен знав і знає –
трохи вниз до річки і вправо у гайок.
Л а б у х і в а н с а м б е л ь вам будь-що заграє,
хочете – «адєсу», хочете – хард-рок.
На с а к с і грав сам Льова
так неймовірно к л ь о в о –
у всіх, хто його слухав, мокріло у паху.
А на гітарі Вова
рвав душу знову й знову,
своїми с о л я к а м и видавлював сльозу.
А кафешку поруч «Поплавком» назвали.
На розлив там пиво, соки і вино.
За р у б л я в бокали там сонце наливали*.
Було це не зараз! Було це давно!
Там юні діви з пляжу
без фарб і макіяжу
в халатиках легеньких. Нема гарніше їх!
Всі юнаки активні,
стрункі, швидкі, спортивні,
і мускули рельєфні ще й кожен мав із них.
Нині в тому місці клуб нічний «Камела».
Там під фонограму скаче м о л о д н я к.
Автогенні спалахи, скрегіт децибелів.
Під блідою шкірою конопля і мак.
Гель, фарба, туш, помада
і пірсінгом бравада.
Усе фірмове з п о н т о м – тату і навіть крем.
Тупа на пиках маска.
Судомна д у п о т р я с к а.
Невже й від цього буде в них ностальгійний щем.
-----------------------------------
Хто не знає:
* – «Сонце в бокалі» – популярний в 70-ті шмурдяк.
Лабух – ресторанний музикант, який окрім основної програми виконує музичні твори різних жанрів на замовлення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328742
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 08.04.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lEakYHbdlrs[/youtube]
-------------
– Хочеш тобі я вірша прочитаю –
щось про любов свою і серця спів?
– Дай мені краще щось мАтеріальне!
Ти перстень хоча б на мій палець одів!
Або машину, квартиру і дачу!
Можна і шубу до п’ят з соболів!
Дрантя фірмового ще на додачу!
Лиш не читай тих банальних віршів!
– А хочеш, кохана тобі заспіваю
власні душевні найкращі пісні?
– Слухать як блеєш ти я не бажаю!
Нащо мені ті куплети дурні!
Краще звози мене на Пугачову!
Або в Європу на два-три деньки!
Чи на крайняк на один день до Львова!
Лиш не співай ті свої пісеньки!
– Хочеш я на шестиструнній гітарі,
Серденько, дещо зіграю тобі?
– Я не хотіла б ні в якім кошмарі
слухать твої три акорди блатні!
Європа не світить?! Побудем на місці!
З мене достатньо й скромніших подій!
Згодна уже я й на пиво в під’їзді!
Лиш не дренчи на гітарі своїй!
– Що ж, дорогенька, тебе покидаю!
Вірші, гітару й пісні заберу!
Щастя знайти тобі щиро бажаю!
Може і я рідну душу знайду!
– Стій! Зачекай! Не тікай! Залишайся!
Вже який є ти, таким і прийму!
Грою, піснями, віршами втішайся!
Не залишай лиш мене ти саму!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2012
Помовчимо по-філософськи
про безліч болісних речей:
про смерть, що підповзає мовчки
й любов, що рветься із грудей,
і про дитинства дні жорстокі,
сліпу принадність майбуття,
про плинність часу незворотну,
про сум і гіркоту буття,
про безпорадність і самотність
стареньких немічних людей.
Помовчимо по-філософськи
про безліч болісних речей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327792
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2012
[youtube]https://youtu.be/VvgfRek7ecI[/youtube]
«Ох, які ж ми дурні! – загигикали гуси. –
Прилетіли додому, а тут ще зима!
Може в теплі краї знову нам повернутись,
бо така непривітна наша рідна земля!?»
Холоди перемін, дискомфорт безнадії,
приморожена влада, вітер у гаманцях.
Ми який уже рік терпим злі буревії
і все мрієм пожити у тепліших краях.
Ви, крилаті мої пташечки перелітні –
гуси, лебеді, чаплі, солов’ї, журавлі –
заберіть нас в місця тихі, сонячні, літні,
бо ми тут не потрібні цій нещасній землі.
(2002)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2012
Як класно, мабуть, безстатевим бути –
амебою, глистом чи черв’яком –
щоби кохання в серденьку не чути
і слізоньки не терти рукавом.
Живуть спокійно теж гермафродити –
не треба їм побачень у парку,
весіль, обіймів; не потрібні діти,
турботи, квіти й місце в дитсадку.
Я ж не черв’як, не глист і не амеба.
Хоч вже старий – очікую тепла,
бо по весні ще є така потреба
дівчатами свій погляд милувать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324185
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.03.2012
Кліп - http://www.youtube.com/watch?v=pdDTD5Rcdas
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=pdDTD5Rcdas[/youtube]
Іскриста, мов грайливий діамант,
Прийшла любов, уквітчана весною,
З невинно-білих пелюсток троянд
Умита прохолодною росою.
Не потривожена слізьми розлук,
Ще не розбавлена гірким полином.
Зірки нічні спустилися до рук
Із галасливим журавлиним клином.
Іще цнотлива, жадана, палка,
Рожевою зорею обійнята,
Така зваблива і така терпка,
Як недозрілий плід із гілки знятий.
Не знають, що готує Небо їм
(Усі перебуваємо в незнанні),
Можливо доля під крилом своїм
З кохання першого сплете останнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316172
Мій, Світязю, любий, Поліськеє море,
В вечірніх загравах виблискуєш ти.
В полоні зірок твоя ніжна постава,
І думкою я із тобою завжди.
У місячнім сяйві хитається човен,
Порушує тишу і гне очерет.
Волинськеє плесо, бурхливе і горде,
Ти маниш красою з глибоких тенет.
Несуть білі чайки на крилах кохання
Той щебет від Мавки і Лукаша спів,
Поліськеє море, волинська перлино,
Милуй наші душі багато віків!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012
По весільному вбрались дерева в садах,
На серпанку весни колихається спомин.
Ти сьогодні наснилась мені молода,
Цілував твої очі, у сні, барвінкові.
Від цілунків моїх ти була осяйна,
І мені раптом легко і радісно стало.
У буянні садів розквітала весна,
І кохання моє у душі розквітало.
Пролетіли над нами роки, як птахи,
Та тебе, ніби вперше, у скроні цілую.
І хоч білі заплутались в них пелюстки,
Щиро, ніжно, як в юності, досі люблю я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319779
Я зажурені очі твої
Намалюю рясними дощами.
Брови будуть веселки сумні.
Вії ж я розфарбую ночами.
Трояндові цвістимуть вуста
На обличчі твоїм ковиловім.
Ця робота моя не проста,
Бо у серці кохання мов повінь.
Ріки в коси твої заплету,
Хай туманом лягають на плечі.
Приколю в них яскраву зорю,
Що на небі запалює вечір.
А як вранці прокинешся ти
І побачиш портрет у віконці,
Будуть радості сльози текти
І росою блищати на сонці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Ми не помітили, коли
До міста тихо вкралась осінь,
І те, що врешті, – ми на «ви»,
І про пробачення не просим.
Я попрошу своїх дощів
Пролитись зливою над містом,
Гранітних, втомлених левів,
Щоб не дали спалити листя.
Я у ліхтарника візьму
На добру пам’ять тепле світло,
Його в волосся заплету
І повертатимусь у літо.
Я сяду в зоряний трамвай,
Коли на вулиці безлюдній
На дивне ехо: «Зачекай!»,
Хтось відповість: «Так краще буде…»
Нічний трамвай мене помчить
У парк, де хазяйнує липень,
Я лиш оглянуся на мить, -
…на руки, що тримають квіти.
Я надішлю шматочки снів
І запах меленої кави…
Я попрошу своїх левів,
Щоб Вас вони охороняли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2012
Діставайте свої батоги –
розпочнЕмо самОбичування.
Нехай чують усі вороги
наші охання, схлипи й зітхання.
Грязь Америк, Європи й Москви
вся стікається в «славний» наш Київ.
Грязі кланятись мусимо ми,
бо ніхто її звідти не змиє.
За туманом казенних словес
заховалась вершина – Шевченко.
Бувші членики КПСС
йдуть під пам́ятник на побрехеньки.
Вони квіти живі принесли.
Світ не знав ще цинізму такого.
Малороси-мутанти, вони
в телекамеру моляться богу.
Мали б квіти ті в їхніх руках
загорітись від гніву пророка,
та блокує все сумнів і страх
чи поглине їх прірва глибока.
Толерантні ми тут всі і вся.
Українці вивчають Мойсея.
Якщо буде з нас справжня сім́я –
прочитають Шевченка євреї.
Щоб не чУбились ми він хотів.
Щоб на зайд не горбатили спини.
Обіймемось, як він нас просив,
якщо ми є сини України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320483
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2012
Олена Iськова
Вальс весни
Полетіли за обрій літа молоді,
Посріблила хурделиця скроні.
Тебе більше люблю, ніж любила тоді,
Як з’єднали серця і долоні.
Мила, єдина,
Як соколи наші сини.
Ми лебедино
Кружляємо в вальсі весни.
Ми ділили навпіл нашу радість і біль,
Де б не був, мене вірно чекала.
Люди сипали в рани роз’ятрені сіль,
Та зневіру я в дім не пускала.
Милий, єдиний,
Як соколи наші сини.
Ми лебедино
Кружляємо в вальсі весни.
==================
Інна Серьогіна
Веснянка
Зорі в небі сплітають вінок для Весни,
Щоб волосся сріблилось шовкове.
Місяченько-казкар на вершечку сосни
Їй гаптує вбрання веселкове.
Весно-Лебедонько, –
Тихо струмочок журчить, –
Всі зачекалися
Теплу і радісну мить.
Закружляй у танку
В запашному вінку,
Кинь під ноги смарагдовий килим,
Понад ставом лети,
З верболозу сплети
Колисанки пташаточкам милим.
Розчеши кучеряві берізки в гаю,
Подаруй їм сережки пухнасті,
Розфарбуй празеленню у ріднім краю
Край дороги тополі гіллясті.
Весно-подруженько, –
Пролісок ніжно дзвенить, –
Дай помилуюсь
На ясного неба блакить.
Закружляй у танку
В запашному вінку,
Кинь під ноги смарагдовий килим,
Понад ставом лети,
З верболозу сплети
Колисанки пташаточкам милим.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2012
Мне в твоих васильковых глазах
Так хотелось навек поселиться,
Чтобы слушать с тобой до утра,
Как поют нам влюблённые птицы.
Чтобы видеть, как всходит луна,
Тихо звёзды в ночи рассыпая,
И брильянтами утром роса
Под ногами босыми сверкает.
Мне смахнуть бы хотелось с лица
Твои первые, милый, морщины,
Но дотронуться я не могла
До тебя, мой прекрасный мужчина.
Ты красив был, как ангельский свет,
Что волной над тобою струился.
А за окнами брезжил рассвет,
Ты сегодня мне снова приснился.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290955
Пісня на вірш автора Тамари Шкіндер.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5e5NqdOnduI[/youtube]
Старенька мати проводжала сина,
Стояла і дивилася услід.
Чи може щось забула для дитини...
Молила Бога, щоб зберіг від бід.
Син озирнувсь, затримавсь на хвилинку…
І в пам’яті зринатиме завжди
Та мамина білесенька хустинка,
Як оберіг від горя і біди.
Він підійшов до матері близенько –
Багато ще хотілося сказать …
Із сумом подивився в очі неньки,
А на щоці – непрошена сльоза.
Вже груша похилилася старенька,
А біля хати вишня розцвіла...
Та може, то не вишенька біленька,
А мамина хустиночка була...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318562
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257533
З’єднались наші душі у молитві.
Нехай простить мені любов цю Бог.
Я кожен день благословляю миті,
Короткі миті, коли ми удвох.
Можливо, що любов ця надто пізня
І ти для мене надто молода.
Для мене ти – Молитва.
Ти – як пісня.
Мов у пустелі – рятівна вода...
Без тебе дні – одноманітні й сірі.
Без тебе - пустка темна і сумна.
Не думаю.
Люблю тебе. І Вірю,
Що нам обом судилася весна.
Ще скільки нам відміряно – не знаю.
Зрадіє Бог,
чи роз`єднає нас...
Тому, коли з тобою розлучаюсь, –
прощаюсь так,
немов останній раз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2012
Цей падолист вибагливим санскритом
Ліг на пергамент теплої душі.
В холодну зиму хвіртку привідкрито,
Вже докурила осінь спориші.
І погасила люльку почорнілу,
Багряний плед згорнула у сувій,
Ранковим блюзом вдарила по тілу,
Корицею обсипалася з вій...
І розчинилась у горнятку кави.
Зухвалий вітер вдерся на балкон,
З-під капелюха глянувши лукаво,
Він затрубів щосили в саксофон.
І від дощів осінніх потемнілу
Зронила вільха мідну пектораль.
Глінтвейном теплим вилилась на тіло
І потекла під шкірою печаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
Нарешті сумніви залишив
чому львів’яни молоді
все більше на російській пишуть
свої листи й свої вірші.
Коли «табачників» та інших
офіціозу чути гам,
від тріскотні на «солов’їній»
плювати хочеться всім нам.
А може суто українським
наш Львів ніколи і не був?
Чи перейти знов на російську?
(Її іще я не забув).
Што скажєтє? Как бить? Кто знаєт?
Язик чи мова – што главнєй?
І пусть Азаров нє страдаєт –
на руском будєт правільнєй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012
Кліп - http://www.youtube.com/watch?v=sxSMD_1oEsI
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=sxSMD_1oEsI[/youtube]
Твоя й моя казкова ніч
Така гаряча,
Немов напруга від сторіч
Зросла, як бачиш
Я шаленію від тепла,
Що ллється в грудях.
Була любов, таки була,
І вірю – буде.
Десь повний місяць нагорі
Проллється сяйвом.
Я не забуду все це, ні,
Я обіцяю.
У зорях відблиск золотий
Із серця твого.
Ти мій, ти чуєш, тільки мій,
І більш нічого!
Не розірве ланцюг між нас,
Душі з душею.
Любов торує без прикрас
Свій шлях землею.
Та обертаючись назад,
У ніч казкову,
Я пам’ятаю сотні раз
Вуста ті знову…
Десь повний місяць нагорі
Проллється сяйвом.
Я не забуду все це, ні,
Я обіцяю.
У зорях відблиск золотий
Із серця твого.
Ти мій, ти чуєш, тільки мій,
І більш нічого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2012
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301876
Ночь. Город дремлет давно
После тревожного дня.
Сонно баюкает снег,
И засыпает меня.
Я утомленно бреду
Между домов и квартир.
Там высоко - окно,
Ты за окном - один.
Желтым квадратом глазниц
Смотрит на улицу дом.
Я постою здесь чуть-чуть.
Знаешь, что будет потом?
Просто потом я уйду,
Пряча от снега лицо.
Так и должно все быть...
Прав ты в конце концов.
Там, за окном, тишина,
И в центре комнаты стол.
Ты с тишиною своей
Длинный ведешь разговор.
Чай подливаешь себе,
Капли стирая рукой.
Там, за окошком, - ты,
Мой... но совсем чужой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312163
Чому так тихо… Ви не знаєте чому?
І висне стеля наче скрині віко,
Мережить лютий квіти і траву…
Так недоречно на промерзлих вікнах.
Чому так біло… Ви не знаєте чому?
Невже нічого вже не залишилось?
Лиш горобців відбитки на снігу…
Та щось примарилось, чи то приснилось.
Чому так пусто… Ви не знаєте чому?
У скрині цій бракує навіть кисню,
І я не знаю… Певно я помру,
Бо біла тиша по-під серцем тисне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2012
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=452FtkSYO8o[/youtube]
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269560
Подаруй квіти літа, мій милий, сьогодні для мене.
По одній - за прожиті в бурхливому світі роки.
Підійди, обійми, нагадай про кохання шалене.
Поцілунком палким доторкнись до моєї щоки.
Кожну квітку твою - спогад пройдених років торкає.
Кожна з них неповторна, красива і трішки сумна.
Бо життя веселкове, ти знаєш, не завжди буває...
Ще, буває, бринить, як натягнута срібна струна.
Подаровані квіти візьму і притисну до серця.
Як багато їх - навіть не можу швиденько злічить.
Подивлюсь в твої очі - глибокі, зелені озерця,
Усміхнусь, а тоді, в тих очах розчинюся умить.
Полечу до небес, бо нічого вже більше не треба.
Залишу в вишині свій щасливий і радісний сміх.
Упірну в забуття, і салютом до сьомого неба
Стануть квіти кохання, що падають тихо до ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304231
Вітерець – музика гарний
Танцюрист він хоч куди.
Взяв сніжинок оберемок
Носить їх туди-сюди.
Приспів:
Ніжками туп, туп, туп!
Йди до нас і не барись!
Ручками ляп, ляп, ляп!
Ну ж бо, хутко посміхнись!
То повіє легко, ніжно
То закрутить, замете.
З Віхолою зимно, сніжно
В полі вже рядно плете.
Приспів.
Хуртовина з вітром в парі
Крутять па аж гай шумить.
Дід Мороз Снігову бабу
В коло хоче запросить.
Приспів.
А Снігурка граціозно
Чобітками цок, цок, цок.
Закохався в неї дуже
Старий Дід – лісовичок.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305034
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p0tnWHsANvg[/youtube]
(колискова)
Перший крик дитини і радіє мати…
Тато ще з обіду під вікном стоїть…
Цій малечі треба трішечки поспати,
Потім буде мамця перший раз кормить.
Чому ти злякалось, миленьке дитятко,
Я ж для тебе, любий, зорі прихилю,
Захистом від лиха буде рідний татко,
Бо ж тебе серденько, як життя люблю.
Хоч не просто буде жити на цім світі,
Поки ти не станеш на міцне крило…
Хай тобі, синочку, ясно сонце світить…
Щоб життя щасливе квітами цвіло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207110
Зупинись, зупинись, красне літо!
Оксамитових шат не скидай!
Ще зоріють в моїм саду квіти.
Ти останнє тепло їм віддай!
Зачекай, зачекай, моя осінь!
Та не чує мене листопад.
Посріблилось на скронях волосся,
Осипається золотом сад.
Уже вітер холодний повіяв,
Приморозив рожеві квітки,
Дрібний дощик із неба посіяв
І осипались мрій пелюстки.
Плаче в лузі калина червона,
Мов нещасна сирітка в сльоту.
Багряніють калинові грона,
Затаївши в собі гіркоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rzLScYoTWV4[/youtube]
Суєтний день на роботі минув.
Сів я. Розслабивсь. Подумав про Музу.
Раптом навкруг мене натовп загув.
– Хто ви такі?
– Та це ж ми – твої друзі!
Я придивився, і справді – овва!
Разом щільненько мене обступили
добре знайомі й забуті слова.
Скільки всього з ними ми натворили…
Довгі й короткі, пихаті й прості,
багатозначні, сумні та веселі,
і діалектні, й прозорі, й густі,
слова-паразити й слова-пустомелі.
– Що вам потрібно? – я їх запитав.
– Хочемо ми, щоб зробив ти з нас пісню!
Нас у гармонії певній розстав,
щоб про ЛЮБОВ вийшло ранню чи пізню!
– Кращих часів ви чому не знайшли?!
Інші тепер вже в піснях теми модні!
Ну ж бо, розходьтесь! Йдіть звідки прийшли!
Пісню без слів напишу я сьогодні.
======================
14.02.2012 – До дня закоханих
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UJ9S4uozpm4[/youtube]
---------------------
Життя тече саме чи управляє
ним хтось з небес божественним перстом?
Чи справді воно вічне? Чи вмирають
разом з людьми їх мрії всі гуртом?
Відходять люди, які щось творили.
Я слухав їх пісні, вірші читав.
Журюся і сумую я за ними,
хоча сам особисто їх не знав.
Навкруг очей, маскуючись під зморшки,
збираються і мудрість, і любов,
печаль і туга від прожитих років…
І от пишу щось на папері знов…
13.02.12
==============================
P.S. Під враженням від звістки про смерть 12.02.2012 відомої співачки Уітні Хьюстон і рядового поета (одного з авторів на сайті «Клуб Поезії») Миколи Верещаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313996
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2012
Хтось літає на крилах поезії аж на Парнас.
Видиратися на Еверест може хтось має звичку.
Хтось гадає, що рідна Говерла для нас в самий раз.
Ну, а хтось поспішає, щоб встигнути на електричку.
Символ віри своєї пояснює пристрасно хтось.
Божеволіє хтось і страждає бідак від зневір’я.
Є й такі, що не вірять і вірить не хочуть чогось.
Є і ангели, що з власних крилець обскубують пір’я.
Для одного поезія – опис любовних пригод.
А комусь полігон для ідей чи думок поле битви.
Хтось шукає в ній виходу із протиріч і незгод.
Комусь сповідь вона. А для когось – духовна молитва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312883
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2012
(невесела пісня)
Село собі тупіє.
В столиці – безнадія.
Стидаємось свого ми – диваки.
В селі нудьга на лицях.
Столиця – веселиться.
У безладі все робим навпаки.
У нашому городі бузина.
А в Києві сидить мордатий дядько.
Порожніх хат в селі вже не одна,
по Києву тиняються безхатьки.
З садку не хочем груші,
Давай китайське «суші»
Стидаємось свого ми – диваки.
Ліси повирізали.
Все, що було, роздали.
У безладі все робим навпаки.
Позаростали бур’яном поля,
спустіли, як «чорнобильськії зони».
Зате принадна київська земля
вже продана сто раз за міліони.
Вже в гречку не стрибаєм,
бо й гречки ми не маєм.
Стидаємось свого ми – диваки.
І чай, і все до чаю
купляємо з Китаю.
У безладі все робим навпаки.
Старенькі «Запорожці» й «Жигулі»
бува’ ще їздять на сільських просторах.
А дорогезні «МЕрси» й «Ауді»
стоять в дорожних київських заторах.
Чужу культуру й мову
беремо за основу.
Стидаємось свого ми – диваки.
Вже повно примітиву
московського розливу.
У безладі все робим навпаки.
Все менше нас! А наче не війна…
Не хочем дядька ми! Нам треба батько!
На нашому городі бузина.
А в Києві сидить мордатий дядько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310528
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 01.02.2012
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207802
(Романс)
Чудово так, коли весною
Хвилює серце юна кров,
Я на побаченні з тобою
Тобі признався про любов.
Приспів:
Любов, любов, ти наче казка,
Ти цвіт життя, чарівний сон,
Коли від радості і щастя
Два серця б'ються в унісон.
Любов, любов!
Любов, любов!
В вечірню зоряну годину
У тихім шелесті дібров,
Під ніжну пісню солов'їну
Ти теж призналась про любов.
Приспів.
Твій сміх дзвінкий, як вальсу звуки,
Я хочу чути знов і знов
І цілувать лице і руки,
Бо поєднала нас любов.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2012
Вижатим лимоном причвалав додому.
Впав у рідне крісло й «тєліка» включив.
А звідтіль потоком довгим безсоромним
пре телереклама до моїх мізкІв:
«Дістань прокладку – й буде сухо!
Попий пивка – і «всьо о’кей»!
Ковтай пілюлі від задухи!
Візьми цукерок для дітей!»
Хвалять-вихваляють, радять, пропонують
взяти і придбати мотлох, сміття, прах.
Мов гвіздки вбивають – брендами зомбують.
Навіть ляжеш спати – бачиш все те в снах:
«Жуй жуйку – зуби будуть білі!
Свій подих спреєм освіжи!
Катайсь в «крутих» автомобілях!
Собачий корм куплять біжи!
Памперси, горілку, газонокосилку,
туш для вій, помаду, молодильний крем,
чайник, сковорідку, симпатичну тітку,
знахарів бригаду і солодкий джем!
Щоб був навар – бульйонний кубик!
Не хочеш накипу – «Calgon»!
Купи мікстуру – від застуди!
Щоб не смердіть – одеколон!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309154
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.01.2012
[youtube]https://youtu.be/IQpYQaJuuuE[/youtube]
---------------------
Терористи агресивні,
наступання на граблі,
євро, долари і гривні,
фунти, єни і рублі,
євро-вікна, євро-двері,
євро-сходи, євро-дах,
зрушення в кредитній сфері,
профсоюзи і соц.страх –
Все це вже осточортіло і набридло,
надокучило, впеклося, задовбало;
Все це спрИкрилося вже і остогидло,
осоружилось, спротивилось, дістало!
Мікро- й макро-паразити,
щеплення і УЗД,
рак, склероз і гепатити,
ГРЗ і МРТ,
глобалісти, президенти,
і «ГАЗПРОМ», і «НАФТОГАЗ»,
дивіденди і проценти,
і «на чорний день запас» –
Все це вже осточортіло і набридло,
надокучило, впеклося, задовбало;
Все це спрИкрилося вже і остогидло,
осоружилось, спротивилось, дістало!
Недолугії закони,
«блат», хабар, «наїзд», «відкат»,
«фєня», мат, манери зони,
гей, народний депутат,
телебачення бездумне,
FM-радіо нудне,
старі пісні про розумне,
нові пісні про дурне –
Все це вже осточортіло і набридло,
надокучило, впеклося, задовбало;
Все це спрИкрилося вже і остогидло,
осоружилось, спротивилось, дістало!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307262
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2012
Миколі Гоголю було раз п р о с в і т л і н н я.
Йому відкрилась тьма російської душі.
Та заплатив за це він повним помутнінням
в своїй «хахляцкой» геніальній голові.
Ввижалося йому, що я і Спілберг
разом з Толстим й Мохамедом Алі
з таранею п’єм оболоньський «Zibert»,
позуючи Да Вінчі і Далі.
Що ніби я з Бетховеном і Бахом
зіграли проти Марадони і Пеле;
а Горбачов ширяв над нами птахом,
і «пролетіли» всі тоді незле.
Із Майком Тайсоном ми ласували салом,
«Сонця В Бокалі» випивши стакан.
Займався з Джекі Чаном я вокалом –
пісні «Deep Purple» ми співали під баян.
Під «Smokie», «Space» і «АББу» танцювали
з дівчатами із групи «Boney M».
Оркестром Поля Моріа диригували
бригада хоббітів і «лічно» Tolkien.
Кумири й генії сюди не наближайтесь.
Політики, спортсмени і бомжі,
дурнЯ щоб не ввижалась, ви тримайтесь
подалі від російської душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302735
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.12.2011
Ліоліна
Осіння колядка
Хмари гойдаються тихо на соснах.
Потім купаються ранками в росах.
Зорями на землі сяють жоржини.
Листячком замели вітри стежини.
Осінь золотава,
Ти до нас прийшла.
Ми тебе чекали,
М'якого тепла.
Ми тебе прохали,
Щоб наш урожай
Гарно ми зібрали, -
Нам допомагай.
Вітерець – молодець кличе до танцю.
Він – це майстерний швець одягу з глянцю.
Вишите золотом, сивим, багрянцем,
З літнім ще спогадом, ягід рум'янцем.
Стиглих яблук запах.
Стеляться дими.
Айстр вогненний спалах.
Дині й кавуни.
Осені – чаклунки
Після літа – звіт.
Купа подарунків –
Щедрий нам привіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2011
З мережива вселенського тепла
плели колиску мерехтливі зорі,
а місяць Бога-сина пеленав
під лагідні Марії колискові.
Спи моє дитятко, набирайся сили,
бо тебе чекають мученицькі дні.
Ти родився Богом, Ісусику милий,
у глухій печері в яслах на рядні.
І пастухи, і волхви, і царі
вклонялися народженню Месії,
а Йосип, нахилившись у дворі,
ридав під колисковий спів Марії.
Ти родився Богом, але люди, сину,
в теє не повірять доки не уб’ють,
доки не побачать смерть твою жахливу,
бо живим, Ісусе, честь не віддають.
Чому ми, люди, щоб сягнув небес,
щоб став він Богом – змусили померти,
й понині величаємо той хрест,
що був знаряддям і тортур, і смерті?
Твій Отець Всевишній наперед страждає,
неминучим жестом мучиться Пилат.
Ти тільки родився, а вже хрест збиває,
і у кузні цвяхи заготовив кат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302234
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 25.12.2011