| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Так ніколи, напевне, ще осінь оця не дощила,
Мабуть, вперше з листками зриває тривоги, жалі.
Я без тебе німий. Жити й дихати більше не сила -
Панацея, молитва, рятунок – це руки твої.
Так ніколи ще день не благав доторкнутися ночі.
В перегуках пустих чітко чую твій голос терпкий.
І в блідих небесах хтось так боляче в душу шепоче:
"Це не радість, це осінь! Бери! І до краплі допий".
Мабуть, вперше для мене ця осінь така довгождана,
Роздоріжжями снів я ще довго блукатиму в ній.
Ти залишишся тут, вся з дощу, ще далека й незнана,
Як це листя пожовкле в промерзлій долоні моїй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2017
Марічки Деркач
Як мало в цьому світі є добра,
Та як багато підлості і болю.
Не вірить в те, що сталося душа,
В скорботі плаче серце за тобою.
Ти теплим сонцем була для усіх.
І в час журби сіяли ніжні очі.
Лунким дзвіночком твій стелився сміх.
Й допомагала всім завжди охоче.
Та дуже швидко Ти пішла від нас,
І ніби неба на землі не стало.
Напевне не загоїть рани час,
Бо вічності для цього буде мало.
Як мало залишилося добра,
Але воно безцінне в цьому світі,
Твій дім тепер високі небеса.
Й горітиме твоя зоря в зеніті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013
Як добре те, що зараз ми разом,
Що вся буденність сіра за плечима,
Що мрії наші б’ються в унісон,
Й в життя веде усіх мета незрима.
Як добре те, що пісня нас єдна,
Що ми пліч-о-пліч й дивимось у завтра,
Що попри все надія в нас жива.
А задля цього жити в світі варто!
Нас не зупинять грози і вітри,
Лише вперед - разом усе пройдемо,
Для нас вогонь завзятості горить,
Усі невдачі ми разом знесемо.
І легким стане нам тернистий шлях,
До зір, до світла нас веде дорога!
У серці - віра, істина - в очах,
На всіх одна і радість, і тривога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2011
Знаєш, не хочу я більше так вірити,
Зерна надії пов’ялої сіяти,
Марити звуками, ритмами, зорями,
Слухати серце, розтяте і зболене…
Жити надіями, мріями, римами,
Важко тепер коли стали чужими ми.
Годі себе марно спогадом тішити,
Краще усе так, як є - так залишити.
Віриш, забуду усе, що не сказане,
Щастя завмерло між твоїми фразами,
Згасло усе в що хотіли ми вірити…
Болі розлуки словами не зміряти.
Скину любові я ідола грішного,
І самотою, вже звичною, втішуся.
І на жертовнику полум’я стишиться…
Згасне навік… Тільки попіл залишиться…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2011
Ти сьогодні заснула так рано, що й сни не поспіли
Принести у твій світ загадкові рожеві стрічки…
Ми на вістрі надій віднайшли своє щастя несміле,
Й свої душі в єдину за покликом мрії сплили.
Я ніколи в житті не відірву свій погляд від тебе,
В ніжних, щирих очах заблукати так прагну повік.
Переконаний, що вже у сумнівах мало потреби…
Я щасливий тепер і малий вже мені небозвід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2011
Все відомо давно...це не може минути безслідно,
Все відомо давно і змінити не вдасться нажаль.
Та заплутались ми у буденності цій вірогідно.
Коли віримо в те, що торкається наших бажань.
Ти довірилась снам і наївно торкалася долі,
Я ж повірив тобі і забув про реальність німу.
Ми з тобою разом, але це лиш всього мимоволі,
Ми з тобою на «Ти», але в світі твоїм не живу.
Ти не чуєш мене, але досить того, що ти знаєш,
Як ніхто я б зберіг наш вогонь, що живе у серцях.
Все скінчилось нажаль. Не мене ти уже виглядаєш…
Скільки болю в душі і як мало його у словах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2011
У смиренні ішов...крок за кроком, не мовивши й слова,
Оббиваючи ноги об камінь обману й брехні.
Це була не Його гострим тереном вкрита дорога,
Нею мав іти я, ця стежина судилась мені.
Проте взяв цей тягар тільки сам…ніхто інший крім нього…
На рамена свої положив Він всі наші гріхи.
Я ж Йому не поміг, залишив його зовсім одного,
За цей вчинок пустий, я благаю у Нього: «Прости!»
Моя заздрість, байдужість, захланність і гордість-нестерпні
Розпинають Тебе, прибивають Тебе до Хреста.
Та повіки не буде ціни Твоїй звершеній жертві
До кінця всіх віків і до світу усього кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2011