irinag

Сторінки (1/78):  « 1»

ПРОЩАЛЬНІ АКОРДИ ЛІТА

Вже  яблуками  пахне  хата,
Солодка  слива  наливає  сік,
З-під  листя  виноград  завзято
До  сонця  наставляє  бік.

Туман  вкриває  ще  незаймані  луги,
Ранкову  просинь  сонце  зігріває,
У  небі  вже  гуртуються  птахи...
Агов,  верніться!  Там  тепла  немає!

Чому  сумуєш?  Літо  відліта...
Та  ще  медком  так  хоче  задобритись,
Ще  айстрів  грає  вишита  канва
І  чорнобривці  шепчуться  барвисті.

Чи  прийде  осінь?  Звісно,  так.
У  календар  вона  не  заглядає,
Назустріч  літу  підбирає  такт
І  літні  ноти  на  свій  лад  вже  грає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804397
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.08.2018


А ЩО ТОЙ ДОЩ?

А  що  той  дощ?
Коли  в  душі  тепло...
І  чашка  чаю,
І  осінній  вечір...
Хмарина  сива  котиться  в  вікно,
В  кімнаті  морок  обіймає  плечі...
Відкрита  книга  кульмінує  мозок.
Щеб  пак!  Герой  освідчується  Їй!
І  знову  дощ  снує  нитками  косо...
Він  повен  був  і  віри  і  надій...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017


ТРИДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТЬ ХВИЛИН ЖИТТЯ

 [color="#3c00ff"]    Дев'ята  нуль  одна...
Сиджу  одна  і  чашка
Кави  пече  холодні  руки...
Думки  стомилися  в  чеканні,
       І  серця  звуки
Немов  набат    стукочуть  у  висках.

Троянд  бордових  пелюстки
Зробили  хаос  на  підлозі...
Заглянув  протяг  із  вікна
І  холодом  спинився  на  порозі.

Годинник  відбиває  часу  такт:
         Дев'ята  двадцять...  Тихо...  Морок...
З  тобою  ми  на  різних  полюсах.
...Дев'ята  сорок.[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2015


МОЛИТВА МАТЕРІ

Кошлатіє  від  вітру  небо,
Холодні  хмари  звідусіль...
А  мати  молиться  за  тебе,
Відчула,  що  ти  йдеш  у  бій...

І  не  казав  ти  правди  мамі,
Коли  рушав  в  далеку  путь.
"Все  добре,  мамо,  ми  в  казармі,
Навчання  в  нас  щодня  ідуть.

Здоров'я  маю,  не  хворію,"  -
Зжимав  бинтоване  плече.
І  усміхався  через  силу,
Щоб  не  дізналась,  що  пече.

Від  залпу  "граду"  все  двигтіло,
Кривавий  мак  у  полі  цвів.
Вона  молилась  на  колінах,
Щоб  Ангел  сина  захистив:

"Прошу,  Тебе,  благаю,  Отче,
Мою  дитину  пригорни"...
І  падала  сльоза  пророча,
Пророчі  снились  мамі  сни...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588231
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2015


НЕНАЧЕ ПОВІСТЬ, А НАСПРАВДІ… ЖИТТЯ (проза-4)

                                                                                     [b]    4  (продовження)[/b]
   Сьогоднішня  серія  серіалу  добігала  до  кінця.  Він  затягнувся  вже  на  два  тижні,  а  закінчення  й  не  передбачалося.  Події,  що  розгорталися  у  фільмі  жваво  обговорювалися  навкруг:  в  транспорті,  магазині  і  навіть  у  школі  учні  давали  оцінку  подіям.  В  класі  дівчата  поділилися  на  дві  частини,  одні  підтримували  головну  героїню,  а  інші  засуджували.  Цікаво,  після  сьогоднішньої  серії  думки  зміняться?  Тані  головна  героїня  подобалася,  в  неї  була  своя  харизма,  відкритий  погляд,  можливо,  не  завжди  обдумані  вчинки,  але  все  це  згладжувалося  тим,  що  вона  мала  на  все  свою  думку.  По  екрану  телевізора  під  музику  поповзли  титри,  чергова  серія  закінчилась,  зараз  буде  час  новин.  Таня  зібралася  піти  почитати  книгу,  та  враз  у  вікно  стукнув  камінчик.  Мама  сиділа  за  столом  біля  самого  вікна  і  перевіряла  зошити.
-  О,  Боже!  –  вигукнула  вона,  підскочивши  на  стільчику.  Тані  стало  смішно.  –  Ну  не  вже  не  можна  придумати  щось  інше?
З    другої  кімнати  виглянув  тато:
-  Це  що?  Обстріл?  -  Підморгнув  до  дочки.  –  Побиті  вікна  хто  буде  ремонтувати?
   Таня  з  питанням  в  очах:  «Можна  я  піду?»  сиділа  і  дивилася  на  маму.  Тато  в  цій  ситуації  не  грав  ніякої  ролі  –  як  мама  скаже,  то  так  і  буде.  Дівчина  знала,  що  мама  пустить.  Сашко  їй  подобався:  ввічливий,  сором’язливий,  ніколи  не  приймав  участі  в  ніяких  бійках,  вчився  на  «чотири-п’ять».  Ну?  Що  кращого  могла  побажати  мама-вчителька  для  своєї  дочки?  
-  То  вже  йди.  Тільки  не  довго,  -  кинута  мамина  фраза  і  погляд  з-під  лоба  пророчили  дозвіл  на  вихід.  Таня  не  спішила,  вона  перевдягнулася  у  спортивний  костюм,  а  тоді  вийшла  на  зустріч  весняному  вечору.  
   Ще  зовсім  не  стемніло,  але  хрущі  вже  робили  свою  роботу.  Вони  літали  прямо  над  головою,  тим  самим  даючи  зрозуміти,  що  дуже  зайняті,  а  тут  ще  й  вона  на  їхньому  шляху  плутається.  Дівчина  з  дитинства  боялася  хрущів,  хлопці  за  ними  бігали,  старалися  зловити  і  вкинути  за  одежу,  а  вони  ж  такі  бридкі!  Вечір  був  тихим,  стояв  неймовірний  запах  бузку.  Він  уже  розцвів  і  ніхто  не  міг  бути  байдужим  до  його  запаху.  А  ще  ці  бузкові  зарослі  облюбували  соловейки.  Вони  тут  поробили  гнізда  і  кожної  ночі  під  ранок  виспівували  свої  трелі.  Солов’їні  мелодії  були  такими  голосними,  що  могли  розбудити  в  годині  четвертій-п’ятій  ранку  і  вже  не  давали  заснути  до  сходу  сонця.  Чом  не  романтика?  Авжеж,  таке  могло  бути  тільки  у  рідних  Бистричах,  селі,  де  Таня  народилася,  живе  і  дуже  любить  цю  місцину.
-  Привіт,  -  Сашко  виріс  неначе  з-під  землі,  -  ти  так  довго  збиралася,  я  подумав,  що  вже  й  не  вийдеш.
-  Та  ні,  просто  після  твого  «обстрілу»  по  вікнах  на  сімейній  раді  вирішували  хто  буде  шкло  у  вікна  вставляти,  -  Танін  голос  забринів  сміхом,  -  та  й  маму,  напевно,  потрібно  буде  від  страху  лікувати,  бо  сиділа  біля  вікна  і  злякалася.  Підеш  по  лікаря?  А  може  сам  будеш  вибачення  просити?
   Сашко  зніяковів.  Ніна  Олександрівна  не  мала  у  їхньому  класі  уроків,  бувало,  що  інколи  заміняла  їхню  вчительку.  Але  зустрічаючись  на  коридорі  під  час  перерви,  хлопець  себе  почував  не  зовсім  добре.  Мама  Тані  не  акцентувала  увагу  на  Саші,  вона  відказувала,  як  і  всім  учням  «Добрий  день»  і  йшла  далі,  але  йому  здавалось,  що  все-таки  косий  погляд  на  нього  падав.
-  Ну  все,  хватить,  Таню,  я  ж  не  знав…  -  Сашко  злегка  торкнувся  руки  дівчини.
 Вони  ішли  по  дорозі,  Таня  мало  і  не  уважно  слухала  хлопця,  бо  її  тривожили  хрущі,  і  кожен  літаючий  об’єкт  дратував  її  не  на  жарт.  Саша  розповідав  про  якийсь  випадок  у  їхньому  класі,  хтось  з  кимось  побився,  але  Таня  добре  не  розібрала  подробиць.
-  А  ти  на  вечір  завтра  прийдеш?  –  дівчина  відбігла  вперед  і  стала  іти  задом  навпроти  Сашка,  -  прийдеш,  чи  ні?
-  А  ти  як  хочеш?  –  Саша  точно  знав,  що  піде.  А  як  же,  йому  хотілося  побачити  виступ  Тані,  її  танець,  хоч  не  дуже  подобалося  те,  що  вона  танцюватиме  із  своїм  однокласником.  Ну,  нічого,  якось  мусить  перетерпіти,  але  після  того  всі  повільні  танці  будуть  лише  з  нею.  Таня  подобалася  Саші  не  лише  зовні,  він  знайшов  у  ній  співрозмовника,  міг  говорити  з  нею  на  всі  теми  про  школу,  навіть  обсудити  деяких  учителів,  і  все  це  лишалося  між  ними,  жодна  її  подружка  про  це  не  знала.
-  Ну,  я  не  знаю,  якщо  прийдеш,  то  подивишся,  як  ми  підготувалися,  думаю,  що  наш  клас  не  гірше  виступить  за  ваш  минулої  суботи.  –  Таня  ще  щось  щебетала,  але  Сашко  вже  уявляв  завтрашній  вечір.  
   Вони  побродили  по  сільському  сквері,  обсудили  ще  деякі  шкільні  новини,  і  Таня  сказала,  що  їй  вже  час  іти  додому.  По-перше,  мама  дозволила  не  на  довго,  а  по-друге  завтра  в  школу,  а  перший  урок  –  математика.  Ой!  Як  вона  її  не  любила.  Сашко  провів  дівчину  до  воріт.
-  Ну,  що?  До  завтра?  –  хлопець  намагався  зазирнути  в  Танині  очі.
-  До  завтра,  -  дівчина  засміялася,  зробила  вигляд,  що  нічого  не  замітила  і  побігла  у  двір.  Їй  на  зустріч  вибіг  кіт  Мурчик,  потерся  об  ноги  з  надією,  що  його  запросять  до  хати.  Але  всі  надії  його  провалилися,  як  тільки  Таня  йому  розказала,  що  вже  весна,  морозу  немає  і  місце  його  в  соломі.
   Ще  не  було  пізно,але  батьки  вже  лягли  відпочивати,  мама  крізь  двері  спитала  чи  нема  надворі  дощу  і  чи  закрила  Таня  вхідні  двері.  Помившись  і  перевдягнувшись,  дівчина  впала  на  свою  подушку  і  дала  волю  своїм  думкам.  Вони  були  частими  гостями  в  голові  Тані,  особливо  по  вечорах,  коли  в  хаті  було  тихо  і  ніхто  їй  не  заважав  думати.  Сьогодні  вона  перебирала  в  голові  розмову  із  Сашком.  Ніби  нічого  такого  вони  не  говорили,  але  в  душі  було  якесь  піднесення,  відчуття  чогось  нового  і  незвіданого.  Чи  подобався  хлопець  Тані?  Якщо  бути  чесній  перед  собою,  то  вона  не  знала,  вона  могла  сказати,  що  так,  а  через  деякий  час  обдумати  и  сказати,  що  вже  ні.  Сон  наступав  на  повіки,  вони  стали  важкими…
                                                                                                                                                             [b]Далі  буде…[i][/i][/b]
http://viriny.in.ua/index.php

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2014


НЕНАЧЕ ПОВІСТЬ, А НАСПРАВДІ… ЖИТТЯ (проза-3)

                                                                                             [b]3[/b][b]  (продовження)[/b]
-  Ти    уяви,  я  його  шукаю,  а  він  лежить  на  дні  сумки,  -  щебетала  Галя,  застібаючи  на  ходу  одежу.  Зошит  для  неї  наробив  трохи  проблем,  бо  шукати  його  вже  допомагали  дві  прибиральниці.  Таня  ніби  й  чула  і  не  чула,  вона  мовчки  перебирала  в  голові  свій  план  дій:  повчити  на  завтра  уроки,  допомогти  мамі  на  городі,  а  ще  сьогодні  серіал  по  телевізору,  а  ще  Сашко…  
-  Галю,  ти  до  завтрашнього  виступу  готова?  –  поцікавилася  у  однокласниці,  -  бо  я  ще  переживаю  за  танець.  Галя  мала  дуже  гарний  голос,  її  спів  любила  вся  школа,  бувало,  що  на  вечорах  відпочинку  вона  співала  з  хлопцями  з  вокально-інструментального  ансамблю.  Дівчина  теж  підготувала  на  завтра  дві  пісні.  А  Таня  на  урочистій  частині  вечора  має  бути  ведучою  і  має  в  одній  із  пар  танцювати  вальс.  
-  Я  думаю,  що  буде  все  добре,  адже  такої  цікавої  програми  ще  не  було  ні  в  одного  класу.  –  А  ти  скажи,  Сашко  до  тебе  серйозно,  чи  так,  аби  лиш  позалицятися?
-  Галю,  не  піднімай  тої  теми,  якщо  він  мене  провів  два  рази,  то  це  ж  не  означає,  що  у  нас  якісь  серйозні  стосунки,  -  засміялася  Таня.  Тут  її  сміх  став  ще  дужчим:  за  Галею  з  розпростертими  крилами  біг  індик.  Його  привабила  червона  куртка  дівчини.  Замітивши  це,  Галя  з  криком:  «Я  боюся-я  !»  заскочила  до  сусідського  двору  і  з  брязкотом  закрила  за  собою  калитку.  Індик  зрозумів,  що  дівча  його  обмануло,  набундючився  і  став  ходити  перед  замкненим  входом  у  двір.  Господиня  того  двору,  почувши  шум,  вибігла  на  ганок.  Зрозумівши  всю  ситуацію,  вона  забрала  свого  бешкетника,  а  дівчата  сміючись,  побігли  далі.  
-  То  що,  Тань,  скажеш  за  Коваленка?  –  це  було  прізвище  Саші,  а  Галинка  ніяк  не  могла  вгамуватися.  
-  Обов’язково,  як  тільки  ти  мені  розкажеш  про  свої  походеньки  до  клубу.  –  Галя  вже  заходила  у  свій  двір  і  не  хотіла  говорити  на  задану  однокласницею  тему,  а  тому  обрубала  її  запитання  своїм.  Таня  чула,  що  Галинка  і  ще  дві  дівчини  з  їхнього  класу  ходили  на  дискотеку  в  сусіднє  село,  а  там  чергував  наряд  міліції  і  всіх,  кому  не  було  18  років,  відправляли  додому.  Тоді  дівчата  домовилися  не  розповідати  нікому  про  свої  пригоди,  але  звісно,  так  часто  буває  –  інформація  втекла.
   Таня  зайшла  у  двір.  На  порозі  мама  взувала  туфлі  на  високих  підборах.
-  Ти  вже  є?  Які  оцінки?
-  «П’ять»  з  контрольної  з  російської  мови.
-  А  ще?  –  мама  допитувалася  усілякі  шкільні  подробиці.  Таня  не  дуже  ділилася  з  мамою  шкільними  справами.  Мама  була  постійно  в  школі,  а  тому  часто  знала  ще  більше  новин  як  вона  сама.  
–  Я  іду  на  політзаняття,  а  ти  поїж  і  виполеш  на  городі  пару  рядочків  гороху.  На  вечерю  я  зварила  борщ,  а  ти  ще  посмаж  блинчиків.  Тато  приїде  о  сьомій.  –  Ніна  Олександрівна  стала  спішити,  бо  до  початку  політзаняття  залишалося  мало  часу,  а  запізнюватися,  це  було  не  в  її  правилах.  Хоча…  душею  їй  хотілося  побути  з  дочкою,  разом  пообідати,  розпитати  про  такі-сякі  справи.  Ніна  Олександрівна  бачила,  що  Таня  дорослішає.  Це  видно  було  не  тільки  по  її  фігурі:  в  дівчини  гарно  вимальовувались  обриси  талії,  вона  витягнулася  і  для  її  віку  виглядала  трошки  старшою.  В  дочки  мінялися  погляди  на  життя,  дружила  вона  в  класі  по-справжньому  лише  з  однією  дівчинкою  –  Олесею,  а  про  інших  казала,  що  вони  не  вміють  берегти  таємниць  і  у  них  дружба  лиш  для  того,  щоб  можна  було  списати  контрольну.  Ніну  Олександрівну  турбувало  ще  одне  питання:  дружба  Сашка  Коваленка  з  Танею,  але  поговорити  з  дочкою  відверто  на  цю  тему  ніяк  не  вдавалося:  Таня  трошки  червоніла  і  всю  розмову  переводила  в  жарт:  «Ну,  подумаєш,  проводив!  Йому  хотілося  розказати  про  те  скільки  в  нього  кроликів  і  які  породи.  Я  про  це  вже  й  забула!»  Хлопець  займався  розведенням  кроликів  і  дуже  любив  цю  справу.  Та  Ніна  Олександрівна  бачила,  що  це  не  зовсім  так.  
   До  початку  політзаняття  залишилося  три  хвилини,  Ніна  Олександрівна  зайшла  до  класу,  де  вже  зібралися  майже  всі  педагоги    їхньої  школи.  Тут  працювало  більше  двох  десятків  учителів,  школа  була  десятирічка,  учнів  –  майже  три  сотні.  Шкільне  приміщення  було  великим  і  світлим,  його  не  так  давно  збудували,  тому  що  для  такого  села  як  Бистричі  потрібно  було  розширювати  навчальну  площу.  У  село  приїжджали  і  поселялися  багато  сімей.  Тут  дійсно  була  перспектива:  великий  Будинок  культури,  щойно  збудована  амбулаторія,  магазини,  а  керівництво  місцевого  колгоспу  обіцяло  побудувати  сучасний  дитячий  садок.  І  це  все  за  якихось  десять-дванадцять  кілометрів  від  обласного  центру,  сполучення  з  яким  було  дуже  зручним:  раз  за  разом  ходив  автобус,  а  через  село  пролягала  ще  й  залізниця,  послуги  якої  були  досить  дешевими.
   Політзаняття  почалося  з  виступу  парторгу  школи.  Після  офіційної  частини  Петро  Олексійович  почав  делікатно  розповідати  про  те,  що  в  школі  є  ще  вчителі,  які  досі  не  є  членами  партії.  Ніна  Олександрівна,  знала,  що  її  мають  в  тому  ж  числі,  але  була  спокійною:  вона  завжди  в  житті  мала  свою  позицію  і,  в  разі  потреби,  завжди  могла  її  відстояти.  Її  думки  відійшли  від  таких  важливих  розмов,  вона  подумала  про  чоловіка  Миколу,  який  мав  з  хвилини  на  хвилину  приїхати  з  роботи.  Оце  вони  вже  там  наговоряться  з  Танею.  Ніна  Олександрівна  завжди  дочку  називала  –  «татова  доця».  Можливо  це  звучало  з  нотками  ревнощів,  але  все  таки  і  з  любов’ю.  Вона  раділа,  що  у  батька  і  дочки  були  такі  гарні  стосунки.  Микола  мав  жартівливу  натуру,  він  був  позитивною  людиною,  але  основне  те,  що  у  нього  були  «золоті  руки».  На  що  б  він  не  глянув,  то  вмів  зробити.  Тані  передалась  його  творча  душа  і  запал  до  творчої  роботи.  Вона  любила  підійти  до  батька  тихенько,  щоб  він  не  чув,  в  той  час,  коли  в  руках  горіла  якась  робота.  І  в  цей  час  Микола  співав,  він  співав  завжди,  коли  його  поглинала  якась  справа.  Тихо,  для  себе  він  любив  співати:
«Знову  наснилось  дитинство,
Тепле,  як  гарна  весна.
Вишня  вдяглася  в  намисто,
Мама  щаслива  й  сумна.
Там  за  село  проводжала
Долю  мою  молоду...»
Ще  тоді  Таня  не  придавала  тим  словам  ніякої  ваги,  а  згодом,  коли  подорослішала,  вона  зрозуміла,  що  дитинство  в  батька  було  не  з  легких…
                                                                                                                                         [b]Далі  буде...[i][/i][/b]

http://viriny.in.ua/index.php

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014


НЕНАЧЕ ПОВІСТЬ, А НАСПРАВДІ… ЖИТТЯ (проза-2)

                                                                                                         [i]І  все  на  світі  треба  пережити,
                                                                                                         бо  кожен  фініш  —  це  по  суті  старт.
                                                                                                         І  наперед  не  треба  ворожити
                                                                                                         і  за  минулим  плакати  не  варт…
                                                                                                                                                           Ліна  Костенко[/i]
                                                                                       [b]      2  (продовження)[i][/i][/b]
   -    До    дошки  піде…  -  в  класі  від  тиші  заболіло  у  вухах…  Кожний  сидів  і  думав,  що  сьогодні  не  його  день,  що  потрібно  було  все-таки  повторити  останній  параграф  і  навіть,  ставились  риторичні  запитання:  «А  навіщо  мені  та  історія?..»  Та  все  це  було  у  думках,  а  коли  звучало  прізвище  «невезунчика»  на  той  час,  то  згадувалося  навіть  те,  що  й  не  вчилось  зовсім  (а,  можливо,  й  не  було  в  історії).
   Таня  сиділа  спокійно,  не  можна  сказати  ,  що  вона  все  знала,  просто  за  всі  роки  викладання  історії  в  їхньому  класі,  вона  зрозуміла  таку  закономірність:  вчителька  викликала  її  до  дошки  лише  наприкінці  чверті.  Останні  уроки  –  це  був  її  вихід,  тоді  Антоніна  Сидорівна  «проганяла»  її  по  декількох  темах  і  садила  на  місце.  Звичайно,  за  чверть  Таня  мала  тверде  «п’ять».  Вона  в  Антоніни  Сидорівни  не  була  улюбленою  ученицею,  ні,  просто  клас,  в  якому  було  більше  тридцяти  учнів  опитати  за  урок  не  можливо.  А  тому  увагу  вчителька  приділяла  більше  тим  «юним  історикам»,  в  знаннях  яких  мала  сумніви.  Крім  того,  Таня  була  дочкою  вчительки,  тому  тут  само  собою  розумілося,  що  контроль  був  ще  з  дому  (як  вона  може  не  повчити  уроки?)  
   Антоніна  Сидорівна  була  із  тих  вчителів,  яких  у  школі  побоювалися:  суворий  погляд,  серйозна  мова,  ніяких  жартів.  У  неї  всі  дії  були  чіткими,  урок  починався  вчасно,  дисципліна  була  жорсткою.  
   По  парті  пролетіла  записка  і  впала  на  підлогу.  Микола,  що  сидів  з  Танею  за  одною  партою,  так  вчив  дати  з  історії,  що  й  нічого  не  запримітив.  Таня  знала,  записка  належала  їй,  але  від  страху  у  неї  пересохло  у  горлі,  тому  що  вчителька  краєм  ока  вловила    цей  падаючий  клапоть  паперу.  Те,  що  її  могли  посварити  при  однокласниках,  це  півбіди,  далі  сценарій  міг  би  бути  таким:  Антоніна  Сидорівна  в  учительській  віддасть  записку  мамі,  а  та  в  свою  чергу,  прийшовши  додому,  розказуватиме  Тані  чим  займаються  на  уроках,  і…  прощавай  суботній  вечір,  який  готувався  в  школі.  Попри  всі  побоювання,  Антоніну  Сидорівну  не  зацікавила  ця  переписка.  Фу!  Пронесло!
   Зверху  був  зазначений  адресат:  «Шевчук  Тетяні»,  а  всередині:  «Прийду  після  21.  С.»,  -  таким  був  зміст  таємного  послання.  Сашко,  хлопчина  на  рік  старший  за  Таню  жив  у  Бистричах  тільки  у  другому  кінці  села,  навчався  в  тій  же  школі,  що  й  вона.  З  ним  по-сусідству  жив  Танін  однокласник  –  Толя  Федорук,  от  він,  зазвичай,  і  виконував  роль  поштаря  Пєчкіна  між  Танею  і  Сашком.  Швиденько  зіжмакавши  той  папірець  і  запхнувши  його  до  сумки,  дівчина  зробила  вигляд,  що  нічого  не  було.
   Біля  дошки  йшло  жваве  обговорювання  нової  теми.  Антоніна  Сидорівна  викликала  двох  учнів  і  створила  умови  для  дискусії,  такий  активний  процес  сприяє  кращому  освоєнню  нового  матеріалу:  учням  цікавіше  сприймати  і  дати  оцінку  подіям.  Таня,  вже  спокійна,  сиділа  і  слухала  той  діалог,  інколи  про  себе  повторювала  ключові  фрази  дискусії.  Дзвінок  нагадав,  що  закінчився  останній  урок  п’ятниці.  Завтра  субота,  п’ять  уроків  і…  вечір  у  школі.  В  цю  суботу  вечір  готувався  їхнім,  дев’ятим  класом,  Тема  була  –  «Історія  танцю».  Так  уже  в  школі  повелося,  що  старшокласники  по  черзі  готували  щосуботи  вечори.  Основна  частина  мала  бути  цікавою,  тому  що  по  підготовці  велося  своєрідне  змагання,  кожен  клас  старався  «переплюнути»  попередника,  але  основною  метою  постановки  таких  вечорів  були  танці.  Після  основної  частини  вечора  години  дві-три  грала  «естрада».  Хлопці-старшокласники,  вони  ж  були  учасниками  шкільного  вокально-інструментального  ансамблю,  своїми  голосами  зачаровували  не  тільки  вчителів  та  учнів,  а  й  молоде  населення  села,  яке  підвечір  стягувалося  до  шкільної  актової  зали.
   Таня,  накинувши  на  плечі  плащ,  роздавши  всім  однокласникам  «па-па»  і  «до  завтра»  вийшла  на  ганок  школи,  там  її  з  ніг  мало  не  збив  першокласник,  який  вилетів  із-за  повороту.  Він  спочатку  зашарівся,  а  потім,  кинувши  їй  щось  на  зразок:  «Що?  Не  видно  куди  йдеш?»,  погнався  далі.  Дівчина  відкрила  себе  на  зустріч  весняному  вітру,  він  підіймав  їй  розстебнутого  плаща,  намагався  розплести  косу,  яку  Таня  дбайливо  щоранку  заплітала,  але  під  кінець  навчання  вона  вже  просилася  розплестися.  Таня  любила  банти,  вона  їх  одягала  в  урочисті  і  святкові  дні,  а  в  будні  була  просто  коса,  яку  мама  категорично  не  давала  підрізати.  Весна  вже  дихала  на  повні  груди:  квітень  місяць  закінчував  володарювати,  він  замітав  на  ходу  вишневим  цвітом,  п’янив  ароматом  квітів  і  найголовніше  –  дарував  надію  на  гарне  майбутнє…  адже  закінчується  навчальний  рік.  
-  Тань,  зачекай,  я  забула  в  класі  зошит,  зараз  разом  підемо!  –  Галинка,  однокласниця  Тані  кричала  їй  через  вікно.  Вона  жила  не  далеко  від  неї,  і  в  школу,  інколи  зі  школи  вони  ходили  разом.  Таня  обернулася,  кивнула  «згода»  і  стала  ще  ловити  солодкий  нектар  весни.
                                                                                                                                 [b]  [i]Далі  буде…[/i]

http://viriny.in.ua/index.php
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014


НЕНАЧЕ ПОВІСТЬ, А НАСПРАВДІ… ЖИТТЯ (проза-1)

                                                                                         [i]  Вона  ішла  містом    глухим  і  марудним,
                                                                                           Вдихала  усю  суєту  до  кінця.
                                                                                           Її  пестив  вітер  кругом  привселюдно,
                                                                                           Шептав  про  кохання,  про  краще  життя…[/i]
                                                                                         [b]  1[/b]
   Краще  життя?  Що  можна  вкласти  в  поняття  «краще  життя»?  Для  когось  –  це  лишній  окраєць  хліба,  комусь  –  це  шматочок  масла  до  того  хліба,  а  хтось  себе  буде  відчувати  нещасним,  маючи  розкіш  і  достаток.  Такий  світ,  такі  його  цінності…
   Шум  трамваю,  що  відміряв  відстань  і  життя,  вернув  її  в  реальний  світ.  В  останні  місяці,  а  може  вже  й  роки,  такий  стан  був  для  неї  звичним.  Вона  не  відганяла  цих  похмурих  думок,  не  мала  бажання  з  ними  подружитися,  вона  просто  була  нейтральна…  Нейтральна  до  всього  і  всіх,  що  її  оточувало.
   Порив  вітру  закрутив  до  верху    волосся,  воно  було  у  неї  напрочуд  гарне.  Жінки  її  віку  уже  давно  скаржаться,  що  не  мають  тої  красоти,  що  була  в  молоді  роки,  але  це  не  про  неї.  Не  зважаючи  на  «подарунки»,  які  їй  підкидала  пустунка-доля,  вона  зберегла    жіночність,  вміння  триматися  на  людях,  вона  вміла  показати  себе  з  тої  сторони,  коли  приємно  самій,  а  ті,  що  постійно  їй  заздрили  відвертали  погляди  і  закушували  губу.  Так,  їй  заздрили,  вона  це  знала.  Сьомим  відчуттям,  інтуїцією  вона  відчувала,  що  заздрість  була.  Вона  проявлялася  у  всьому:  у  відношенні  людей  до  неї,  у  тому,  що  вона  ніколи  не  була  поза  увагою  і  навіть  під  час  банальної  розмови  вона  ловила  ті  компрометуючі  погляди  співрозмовника.
   Трамвай,  який  гордо  ніс  на  лобі  цифру  "чотири",  під’їхав  на  зупинку.  Він  завезе  її  на  станцію,  де  вона  пересяде  на  свій  автобус.  Швидше  б.  Обласний  центр  уже  втомив,  він  неначе  хизувався  перед  нею  кількістю  транспорту,  шуму  і  незважаючи  на  те,  що  весна  тільки  що  вступила  у  свої  права,  пилу.  Місто  дійсно  було  сірим  і  марудним.
   Сівши  на  сидіння,  вона  дістала  люстерко:  напевно  щось  потрапило  в  очі.  Вони  в  неї  були  гарні.  Ні,  ви  не  зрозуміли,  вони  в  неї  були  дійсно  гарні,  їх  глибина  топила  в  собі  не  одного  хлопця  далекої  юності.  Сіро-голубий  колір  поглинав  усіх,  хто  на  них  задивлявся.  
   Трамвай  різко  зупинився,  це  ще  не  була  зупинка.  Люди,  що  стояли  вільно,  попадали  один  на  одного  і  виказували  своє  невдоволення.  По  вагону  поповзли  чутки,  що  на  лінії  аварія.  Значить  на  цей  рейс  автобуса,  що  їде  в  село  вона  вже  не  встигне.  Ні,  вона  не  панікувала,  не  змінився  її  душевний  спокій,  вона  знала,  що  через  дві  години  прийде  другий  автобус  і  вона  поїде  в  свої  рідні  Бистричі.  Дарма,  що  чекати  потрібно  більше  двох  годин.  Вона  просто  буде  думати…
   Вона  любила  думати…  І  знову  про  те  саме  життя,  щастя,  мрії.  Чи  була  вона  щасливою?  Так,  звичайно,  так,  сказала  б  вона  всім  тим,  хто  б  її  запитав.  А  для  себе?  Що  відповісти  собі?  Себе  ж  обманути  важко.  Мама  і  дружина,  двоє  чудових  дітей  -  син  та  донька.  Свій  будинок  в  селі  неподалік  обласного  центру,  автомобіль,  маленьке  господарство,  щороку  відпочинок  на  морі…  Чи  не  щастя  це?  Чи  це  не  ті  цінності  про  які  мріє  кожна  жінка?  А  ще  є  такий  критерій,  як  кар’єра.  Вона  ніколи  не  переймалася  цим  параметром  життя.  Жила  і  працювала,  як  уміла,  оцінку  давали  їй  люди  і  саме  життя.
   Незчулася,  як  приїхала  на  автостанцію.  Автобус  уже  рушив  в  рейс  по  звичному  маршруту.  Вона  зайшла  у  скверик,  присіла  на  лавочку,  чекати  наступного  майже  дві  години.  Привокзальна  площа  жила  своїм  життям,  тут  все  продавалось-куплялось,  спішило  і  доганялось,  інколи  встигалось,  а  інколи  просто  чекалось  на  лавочці.  До  неї  підійшла  бабуся:
- Доню,  у  тебе  якісь  негаразди?
Ех,  бабусю,  бабусю…


                                                                                                                                                                   [b]Далі  буде…[i][/i][/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2014


НІ КРОКУ ДАЛІ… ЦЕ МОЄ!

Вуаль  цнотливості  вдягнули  небеса,
Ранкова  тиша  –  святості  напруга.
В  травинці  причаїлася  роса,
Її  ще  не  торкнулася  наруга.  

Проміння  сонця  тиші  не  злякало,
Ще  жайвір  не  злітав  у  вись…
А  я…  мені  чомусь  здавалось,
Що  буде  так,  що  так  було  колись…

…  Тремтить  роса  у  полі  на  травині  –  
Солдатський  чобіт  на  «раз-два»  зіб’є.
Біжу  по  рідній,  по  своїй  стежині:
«Ні  кроку  далі…  чуєш?  ЦЕ  МОЄ!

Погинь,  нечиста,  не  зривай  ти  тишу
Ранковим  пострілом  у  синю  вись!»
Як  страшно  чути:  «Я  тебя  не  слышу,
Уйди  с  дороги!  Сдайся!  Покорись!»

На  що  ти  замахнувся,  сучий  сину?
Душа  давно  вже  продана  твоя!
Вперед  пусти  свою  дитину..!
...Хай  людям  МИР  несе  вона…

http://viriny.in.ua/index.php

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484730
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2014


ВЕСНЯНА ДІВА НА ПОРОЗІ

Зима  останній  танець  відкружляла,
Збира  валізи  –  адже  їй  пора!
Щасливо,  зимо,  ти  своє  забрала,
У  вікна  заглядає  вже  весна!

Збирайся,  панно,  не  лишай  на  згадку
Свою  одежу,  тобто  брудний  сніг.
Весна  тут  зробить  вже  свої  порядки,
Перевдягне  все  з  голови  до  ніг.

Весняна  діва  буде  ще  примхлива,  
Бо  скільки  клопотів  у  неї  навкруги.
Так  сонця  хочеться,  тепла  і  дива!
Але  весна  благає:  «Підожди…

Дай  обігрію  ту  пташину,  що  летіла
Із  вирію  далекого  сюди,  
ще  трошки,  і  вона  розправить  крила,  
А  пісня  розіллється  навкруги.

Дай  підніму  теплом  травинку,
Комашці  висушу  росу.
Найкращу  зав’яжу  хустинку,
І  в  ній  в  таночок  побіжу».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482543
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.02.2014


БІЛЬ МАТЕРІ (присвячується матерям «Небесної сотні»)

Дитино,  ти  за  нас  віддав  життя,
Поліг  від  кулі,  не  злякався  смерті.
Дощем  оплакує  тебе  Земля,
І  в  небо  рветься  материнське  серце…

Туди  душа  твоя  злетіла  назавжди,
Ти  в  сяйві  світла  ангелом  з’явився,
І  став  на  стражі  –  Україну  берегти
І  щиро  так  за  неї  ти  молився.

Ти  кажеш,  сину,  що  не  страшно  вмерти?
Падлюки-кулі  більше  не  печуть?
Прокляттям  чорним  із  землі  їх  стерти,  
Хай  сльози  материнські  їх  січуть!

А  серце  в  мами  плаче  і  щемить…
Птахи  вертаються  із  вирію  додому…
Вернися,  синку,  ще  сльоза  бринить…
Їй  більше  не  здолати  біль  і  втому…


http://viriny.in.ua/index.php

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481923
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.02.2014


НЕЗВИЧАЙНА ПАРА

Це  –  сон-віщун,  а  це  –  капризна  нічка,
Вони  у  парі,  ніби  близнюки.  
Вона  –  у  платті,  чорних  черевичках,
Він  –  в  гарний  смокінг  вдягся  залюбки.

Нічна  панянка  зовсім  не  простушка,
Вона  характер  має  –  будь  здоров!
Коли  ви  горнетесь  до  теплої  подушки,
Вона  під  руку  ходить  з  дивним  сном.

Та  час  в  стосунки  вносить  корективи,
І  нічка  в  парі  з  іншим  вже  пішла  –  
Світанок  нашу  пані  ощасливив,
Вона  ж  йому  себе  всю  віддала…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2013


ДАЙ, БОЖЕ…

Дай,  Боже,  істину  знайти  у  слові,
У  світлі  розуму  її  відкрить,
І  не  зотліти  духом  на  півслові,
Натхненням  жити  і  творить.

Дай,  Боже,  впасти  і  піднятись,
Воскреснуть  в  слові  і  піснях.
Віддати  все…  собі  зізнатись,  
Що  недаремним  був  твій  шлях.

Дай,  Боже,  істину  знайти  у  слові…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421947
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.04.2013


ПОДАРУЮ ВЕСНІ АКВАРЕЛІ…

Подарую  весні  акварелі
І  вона  буде  вдячна  мені.
Засміються  струмочки  веселі,
Блиснуть  сонцем  засмучені  дні.
Розмалюю  у  барві  яскраві
Все,  що  змила  обридла  зима.
Зафарбую  зеленим  я  трави,
Синім  –  небо,  яка  ж  це  краса!

Подарую  весні  я  цимбали,
Невгамовна,  для  нас  ти  зіграй.
Підбери  ти  найвищі  октави,
І  в  таночок  піде  водограй.
Все  розквітне  навкруг,  забуяє
В  акварельній  одежі  новій.
Під  цимбали  весна  загуляє,
Я  дарунки  принесла  вже  їй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013


ЧУЄШ, МАМ?…

-          Чуєш,  мам,  скажи,  чи  скоро
буду  я  така,  як  ти?  –  
Загляда  до  хати  з  двору
дівчинка,  що  має  в  школу  йти.

- Чуєш,  мам,  а  в  нашім  класі
всі  дівчата  ходять  в  клуб.
Ну,  а  ти  ще  не  пускаєш,  
не  даєш  красити  губ.

- Чуєш,  мам,  я  поспішаю,
полетіла  в  інститут.
Вільного  часУ  не  маю,
ти  без  мене…  якось  тут…

- Чуєш,  мам,  ти  вже  бабуся,
і  пройде  ще  рік  чи  два
я  з  сім”єю  доберуся
на  гостину  до  села.

- Чуєш,  мам,  тобі  так  важко?
Кажеш,  що  усе  болить?
Я  лечу  вже,  чуєш,  пташко!
Мамо...  як  без  тебе  жить?
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415217
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.04.2013


ЧЕРТОВКА РАЗЛУКА

Твой  взгляд  прощальный  –  
Плетью    по  душе.
Слова  все  сказаны  –  
Эмоциям  не  место.
Повернут  ключ
В  поношенном  замке,
Слеза  в  глазах,  уймись,
Ты  не  уместна.
Перевернуть  бы  все,
И  все  начать  сначала.
У  ног  босых  
Почувствовать  тепло,
И  вынув  ручку  
Острого  кинжала,
Рубить  разлуку  
Всем  чертям  на  зло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2013


РІК ПОЦІЛУНКІВ

Поцілуй  мене  ніжно  у  жовтні,
В  день  коли  познайомились  ми.
І  здійсняться  всі  мрії  завітні,
Які  в  наші  приходили  сни.
В  листопаді  горни  мене  ніжно
І  цілуй  у  солодкі  вуста.
В  грудні  буде  морозяно  й  сніжно,
Та  цілуй  мене,  я  ж  бо  твоя.
Січень  холодом  нас  налякає,
Зацілуй  в  цю  морозяну  ніч.
Лютий  скаже,  що  вже  відлигає  –
Ти  мене  цілувати  поклич.
Березнева  вода  у  потоках
Не  розтопить  цілунків  твоїх.
Квітень  радо  всміхається  збоку,
Поцілуй  у  обіймах  своїх.
А  у  травні,  так  доля  писала,
Щоб  у  цвіті  мене  цілував.
Червень  каже,  щоб  я  наставляла  
Своїх  вуст  найсолодший  причал.
Липень  медом  солодким  помаже
Поцілунки  в  високій  траві.
Серпень  тихо  на  вушко  нам  скаже:
«Ви  цілуйтеся,  ми  ж  бо  свої!»
Вереснева  пора  наступає,
Літо  бабине  каже:  «Цілуй!»
Рік  кохання  так  швидко  минає.
Для  цілунків  ти  щічки  готуй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013


Танго життя (пропонується для мелодії №56 Віктора Оха)

Вже  дзвенять  почуття  ручаями,  
Ти  признався  в  коханні  мені.
Ми  з  тобою  у  світі  одні
Горимо  у  взаємнім  бажанні.

Приспів:
Наше  танго  –  мелодія  долі,
Незрівнянна  ні  з  чим  висота…
Ми  танцюємо  танець  життя,
Що  для  нас  не  скінчиться  ніколи.

Ця  мелодія  нас  закружляла,
Не  на  день,  не  на  два,  не  на  рік.
Ти  у  світі  один  чоловік,
Без  якого  я  щастя  б  не  мала.

Приспів:
Наше  танго  –  мелодія  долі,
Незрівнянна  ні  з  чим  висота…
Ми  танцюємо  танець  життя,
Що  для  нас  не  скінчиться  ніколи.

Ще  живуть  почуття  в  нашім  домі,
Діти-внуки  у  ньому  зросли.
А  згадай,  як  колись  ми  були
Лиш  прості  випадкові  знайомі.

Приспів:
Наше  танго  –  мелодія  долі,
Незрівнянна  ні  з  чим  висота…
Ми  танцюємо  танець  життя,
Що  для  нас  не  скінчиться  ніколи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013


Ти, коханий, прийди (пропонується для мелодії №55 віктора Оха)

Заспівай  мені  про  сині  гори,
Заспівай  про  далекі  краї.
Твоє  серце  до  мене  говорить,
Та  слова  не  потрібні  мені.

Приспів:
Ти,  коханий,  прийди…
Залиши  в  моїм  серці  надію.
Заблукай  в  мої  сни,
Де  про  тебе  я  райдужно  мрію.

Розкажи  про  кохання,  юначе,
Розкажи,  як  ти  довго  чекав.
Моє  серце  і  рветься,  і  плаче,
Світ  такої  любові  не  знав.

Приспів:
Ти,  коханий,  прийди…
Залиши  в  моїм  серці  надію.
Заблукай  в  мої  сни,
Де  про  тебе  я  райдужно  мрію.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013


Прощена неділя

17  березня  в  2013  році  відзначається  Прощена  неділя.  Традиційно  в  цей  день  прийнято  просити  прощення  у  Господа  і  всіх  людей,  які  оточують  людину.  


Забудь  обрАз  всіляких  зміст,
Пробачити  –  це  теж  мистецтво.
Коли  вступаєш  ти  у  Піст,  
Таїти  камінь  недоречно.
Попросим  прОщення  у  Бога,
Родини,  близьких  і  сім”Ї.
Біля  церковного  порога
Хай  будуть  прОщені  усі.

Цей  день  в  житті  нам  дав  Всевишній
І  заповів  на  сотні  літ:
Нехай  тобі  все  прОстить  ближній,  
А  ти  йому  прости  услід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409565
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.03.2013


Щаслива весна

Вона  ішла  містом    глухим  і  марудним,
Вдихала  усю  суєту  до  кінця.
Її  пестив  вітер  кругом  привселюдно,
Шептав  про  кохання,  про  краще  життя.

   Весна  дратувала  –  то  тепло,  то  зимно,
   Думки  забрели  у  безвиході  кут…
   Та  враз  обірвалась  ця  сіра  картина,
   Він  їй  подзвонив  і  сказав…  що  вже  тут.

       Додолу  упала  опущена  сумка.
       А  знаєш?!  Ти  бачив?  Вже  справжня  весна!
       У  скроні  чеканила  трепетна  думка:
       Як  хочу  я  щастя  напитись  сповна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013


Сила кохання

У  вирі  почуттів  стояв  ти  у  тумані,
   Вони  летіли  в  небо  і  вертались  знов.
   Твої  бажання  -  у  твоїм  коханні,  
   Твоє  кохання  збурює  всю  кров.

Це  почуття  високе,  хоч  і  надто  пізнє  -
Вино  ігристе,  що  вже  має  вік…
Немає  порівнянь  це  ніжне  й  чисте,
Воно,  немов,  кришталь,  мов  білий  сніг.

   А  дзвони  кришталЮ  –  були  вінчальні  дзвони
   Вони  дзвенять  у  полум”ї    бажань,
   І  піднімають  нас  на  ті  високі  трони,  
   Які  єднає  сила  наших  двох  кохань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013


Весняний політ

Весна  нас  щастям  напуває,  
Дає  наснагу  до  життя.
Озвіться  ті,  хто  ВЖЕ  кохає,  
Озвуся  разом  з  вами  я.

       Дзвінким  струмком  весна  заграє,
       Пташиний  щебет  підійме.
       Розкиньте  крила,  ХТО  кохає,
       У  свій  політ  візьміть  мене.

               Промінням  сонячним  ласкає
               Весна  ці  ніжні  почуття.  
               Озвіться  ті,  хто  ЩЕ  кохає,  
               Злечу  у  небо  з  вами  я…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013


Весільний рушник

Майстриня  вишивала  полотно,  
Нитки  лягали  в  рушникову  просинь
Багряним  маком,  зелені  листком,  
Молитвою,  що  в  Бога  щастя  просить.
Жіночі  руки  голкою  вели
І  малювали  світлу  долю.
Вишиваним  хрестом  в  орнаменті  лягли
На  полотно  весільне  паростки  любові.
Рушник  ввібрав  у  себе  рук  тепло,
Святу  молитву,  що  казали  щиро.
Тут  кожен  хрестик  розквіта  добром,
У  світлі  щастя,  злагоди  і  миру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013


Давайте жити

Життя  невпинне…
Нам  на  порозі  вічністю  здається  –  
Коли  рушаєш,  швидко  так  летить.  
Допоки  серце  в  грудях  не  здається,  
Любіть  життя  і  не  соромтесь  жить.
Розкрийте  руки  сонцю  і  любові,  
Під  сім  замків  закрийте  сто  образ.
І  зацвіте  Земля  у  листі  барвінковім,  
Давайте  жити,  поки  є  ще  час!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408033
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2013


Віночки долі.

Віночком  доля  заплела  роки,
У  річку  кинула  -  пливіть,  я  відпускаю.
І  попливли  по  течії  заплетені  вінки...
Куди?  Даруйте,  я  не  знаю.
У  кожного  свій  шлях,  все  так  як  у  людей,
Один  у  вир  води  стрімкої  ринув,
А  інший  -  де  верба  розлогая  росте,
І  у  траві  високій  якір  свій  закинув.
Віночки  долі  мають  свій  мотив,
Комусь  ромашки  з  поля  до  вподоби.
А  хтось  собі  лілею  ще  заплів,
Нехай  пливуть,  щасливої  дороги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2012


Судьба.

Была  случайностью  та  встреча?
Или  уже  котрый  раз
За  нас  расставила  все  свечи
Судьба,
               сложивши  все  в  один
                                       пасьянс?
Гадать  не  буду,  не  умею,
Приму  за  должное  судьбу.
И  никогда  не  пожалею
О  том,  что  верю  и  люблю.
Годам  своею  чередою
Спешить  в  потоке  бытия...
А  я  назову  своей  судьбою
Тебя...
             и  только  лишь  ТЕБЯ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347936
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.07.2012


Синові.

ЗалишИсь  дитиною  ще,  сину,
Не  спіши  ти  так  в  дорослий  вир.
Збережи  дитинства  ще  хвилину,
Я  боюсь,  щоб  не  обпік  ти  крил.

Встигнеш  ти  іще  життя  пізнати,
Зрозумієш  всю  його  ти  суть.
Пам"ятай  завжди,  що  батько  й  мати
Твою  долю  завжди  бережуть.

Ти  дорослий  став  уже,  хлопчино,
Розправляєш  крила  у  політ.
Будь  щасливим,  мій  коханий  сину,
На  усе  життя,  на  сотню  літ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347471
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.07.2012


Нашепчи мені кохання.

Перешіптувались  ми  в  думках  з  тобою,
Ти  казав,  що  так  ніколи  не  любив.
Я  сміялась  і  вдавала,  що  не  чую,  
Лиш  для  того,  щоб  ти  знову  повторив.

І,  здається,  що  Земля  вертілась  швидше,
Цілий  світ  тоді  радів  за  нас.
Пошепчи  мені  на  вушко  те,  одвічне,
І...  для  мене  зупинився  час.

Почуття  небес  сягнули  стрімко,
Вітерець  нас  вальсом  закружляв.
І  блукала  думка:  хоч  би  тільки
Ти  мене  нікому  не  віддав...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2012


Разлука.

Листок  календаря  оставлю
Я  приоткрытым  для  тебя.
Прости  меня,  я  не  лукавлю,
Я  просто...  я  ищу  слова.

Так  краток  путь  у  расставанья,
Испита  чаша  вся  до  дна.
Усталость  в  наших  ожиданьях,
К  чему  они?  Виной  она...

Забрать  тебя  и  не  прощаться,
Коварная  в  своих  делах.
И  в  сотый  раз  не  извинятся
За  то,  что  слезы  на  глазах.

Ты  -  мерзкая,  уйди,  ты  -  мука,
Ты  -  не  погоня,  не  огонь.
Ты  -  враг  по  имени  РАЗЛУКА,
В  кулак  сжимаю  я  ладонь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346931
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.06.2012


Жіночі руки.

Що  варті  руки  жінки?  Чи  не  час
На  них  звернуть  увагу?  Я  звертаюсь,
Чоловіки  кохані,  знов  до  вас
З  повагою,  і  в  цьому  вам  признАюсь.

Це  руки  жінки,  чуєте?  Вони
Вас  колихали  ніжно  до  півнОчі,
Вас  обіймали,  пестили,  коли
Від  сліз  дитячих  утирались  очі.

Натруджені  були  вони  в  полях,
Виймали  теплий  хліб  із  печі.
Їм  піддавався  ржавий  цвях,
Із  ними  затишно  завжди  малечі.

А  скільки  в  них  тепла,  ти  відчуваєш?
Коли  в  зимову  пору  при  свічах
Ти  до  грудей  їх  ніжно  пригортаєш,
І  сльози  виступають  на  очах...

Що  варті  руки  жінки?  Розумієш?
У  них  життя  закладено  зерно.
Тож  бережи  ти  їх,  якщо  зумієш,
Вони  дарують  світові  добро.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346900
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.06.2012


Рисую в мыслях твой портрет…

Рисую  в  мыслях  твой  портрет,
Воображенья  не  хватает...
Услышать  голос  бы,  в  ответ  -
Гудок  короткий,  он  не  знает,
Что  болью  ломится  ко  мне...
А  я  молчу,  одни  лиш  мысли,
Портрет  рисую  не  стене,
А  в  результате  -  стены  чисты...
Прильну  к  окну  -  оно  не  греет,  
Там  дождь  шумит  в  котрый  раз...

Твой  силуэт  забыть  не  смеет
Моих  печальных,  грустных  глаз...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346724
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.06.2012


Весільний вальс (пропонується для мелодії №39 Віктора Оха) .

Ми  удвох,  ми  удвох  там,  де  день  прокидається,
На  зорі  ще  трава  від  роси  виграє.
Ми  удвох,  ми  удвох  у  промінні  сплітаємся,
І  для  щастя  зозуля  нам  роки  накує.

Дай  мені,  дай  мені  приторкнутись  до  вуст  твоїх
І  зібрати  із  них  той  найсолодший  нектар.
Дай  мені,  дай  мені  заблукати  у  снах  яких
Хтось  на  синьому  небі  на  шматочки  порвав.

Нам  удвох,  нам  удвох  хай  життя  усміхається
І  вінком  заплете  наші  долі  навік.
А  у  нас,  а  у  нас  все  лише  починається  -
Я  дружина  твоя,  а  ти  мій  чоловік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2012


Вірному другові. (пропонується для мелодії №38 Віктора Оха)

Десь  у  темную  ніч  поскакав  старий  кінь,
Він,  напевно,  твоїм  був,  мій  юний  козаче.
І  у  далеч  пішла  наполохана  тінь,  
Не  повернеш  його  вже  ніколи,  юначе.

У  далеких  світах  десь  погасне  зоря,
Стук  копита  у  серці  луною  озветься.
І  несмІливо  так  підкрадеться  сльоза,
А  ти  віриш,  що  він  ще  до  тебе  вернеться...

Вірний  друг  воронний,  у  походах  не  раз
Ти  виносив  мене  на  собі  з  поля  бою.
Твій  кінчається  шлях,  твій  кінчається  час,
А  у  серці  моєму  ти  будеш  зі  мною...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2012


О чем?

О  чем  поет  кудесник  шмель?
О  лете  и  о  меде.
О  чем  соловушкина  трель?
О  солнце,  о  природе.

Внезапно  хлынул  дождь.  О  чем?
Его  шуршащий  трепет?
Детей,  бегущих  под  дождем,
О  чем  веселый  лепет?

И  все  о  том  же,  о  своем
Здесь  каждый  рассуждает...
О  чем?  О  чем?  О  чем?  О  чем?
Да  кто  его  там  знает!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345558
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 22.06.2012


Да не писала я на русском…

Да  не  писала  я  на  русском,
И  это  как-то  не  с  руки.
Но,  думаю,  что  круг  наш  узкий
Простит  меня  за  две  строки.
О  чем  писать  хочу?  Не  знаю.
Наверно,  все  же  о  любви,  
Сама  при  этом  понимаю  -
Хочу  о  всем,  ну  черт  возьми,
О  солнце,  лете  и  машинах,
О  ветре,  море  и  грузинах,
О  белых  лебедях  в  пруду
И  чашке  кофе  по  утру.
Своих  друзьях,  поездке  в  Ниццу,
Нет,  не  хочу  я  о  больнице,  
Хотя...  о  ней  я  не  хочу,  
Но  передам  привет  врачу.
Уже  который  год  подряд
Варю  я  вкусный  маринад,
И  закрываю  все  под  крышки,
Об  этом  тоже  мои  стИшки.
Еще  хочу  я  о  погоде,
О  сексе  и  высокой  моде.
Последний  штрих...  Любовь  опять...
Поставит  кто-нибудь  мне  "пять"?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345552
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 22.06.2012


В гостях у Клубі поезїї (продовжуючи тему Емми Листопадної) .

Сподобалась  тема  вірша  Емми  Листопадної  "Біжу  готувати  сніданок..."  і  надихнула  на  віршовані  роздуми...


Не  критик  я  і  не  поет
(так  я  собі  вважаю),
Та  іноді  якийсь  сюжет
У  віршах  розкриваю.

Та  деколи  буває  так,  
Що  Муза  утікає,
Не  пишеться,  ну  просто  жах!
Піду  я  погуляю.

У  Клубі  гості  завжди  в  шані,  
Відкрию  істину  таку.
І  зручно  всівшись  на  дивані
До  Емми  спершу  загляну.

Тетяну  з  Рівного  ніколи
Я  постараюсь  не  минуть.
І  до  шановного  Миколи  -
Дід  Миколай  його  зовуть.

Який  там  Дід,  насмішка  й  годі!
Ідемо  далі  гостювать.
А  це  вже  до  Євгена  сходи,
Директор!  Треба  привітать

Його  з  народженням  дитини
(та  ні,  не  смійтесь,  КНИГА  це),
Юхниця  -  молодець,  щоднини
Свою  поезію  несе.

Постукаю  я  в  двері  тихо
Там  виглядає  Борода.
Та  не  лякайтесь,  звати  Ігор,
Людина  чемна  і  проста.

До  Любоньки  в  нас  завжди  черга,  
Всі  АКРО  хочуть  почитать,
Енергія  там  невичерпна,
Їй  ще  писать,  писать,  писать...

Когось,  можливо,  не  згадала
Простіть,  всіх  пам"ятаю  я.
І  подумки  собі  сказала:
"Напевно,  ми  уже  рідня".

Хотіла  йти  додому,  друзі,
Та  бачу  я  -  переполох,
У  нашім  поетичнім  крузі
До  себе  кличе  Віктор  Ох.

Гаразд,  лише  на  каву,  брате,
Із  смайликів  роблю  сюжет,
Тут  двері  прочиня  до  хати
Поважний,  знаний  наш  Кадет.

Ось  вечоріє  і  від  "мишки"
Не  чую  я  вже  своїх  рук,
Та  кличе  ще  мене  на  трішки
Пан  львівський,  звати  varvaruch_v.

Усім  я  вдячна  за  візити,
За  теплий  Дім,  який  для  нас
Побудував  Євген,  і  квіти
Йому  замовим  ми  не  раз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345194
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.06.2012


Пісні присвячую.

Яка  у  пісні  сила,  брате!
Народу  мого  це  душа!
Як  народила  тебе  мати
В  колисці  чув  її  слова.
Дитинство  з  піснею  зріднилось
І  тихо  так  співала  юнь,
А  серце  в  такт  частіше  билось,
Коли  його  торкались  струн.
Не  раз  вона  вела  до  бою,
Не  раз  звучала  як  набат,
І  під  високою  сосною
Заводив  тихо  наш  комбат.
Бува  до  хати  я  тихенько,
Навшпиньках  інколи  зайду,  
Там  плаче  батькове  серденько
Про  вишню  мамину  в  саду.
Коли  забава  аж  до  рання,
Ковбаска  скаче  в  тарілкИ,
Музики  грають  про  кохання,
На  гОрі  линуть  "Два  дубки".
У  дні  скорботні,  дні  останні,
Журбою  ніжно  обійняв,
Сльозою  скотиться  в  печалі
І  проведе  у  Божий  храм...

Шануймо  пісню  материнську,  
Її  коріння  вікове,
Шануймо  пісню  українську,
Бо  по  між  нас  вона  живе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345149
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.06.2012


Дитинство.

Ти  пішло  вже  від  мене  далеко
І  не  чути  вже  кроків  твоїх.
А  як  хочеться  знать,  що  лелека
Ще  приносить  дітей  на  поріг.

А  як  хочеться  вірити  в  казку,
Мудру  фею  і  злих  королів,
Відчувати  турботу  і  ласку
Від  усміхнених  щастям  батьків.

Ти  даруєш  хлоп"ятам  веснянки.
Заплітаєш  у  кіски  дівчат,
І  як  важко  проснутися  зранку,
Коли  мама  вже  каже  вставать.

Я  слухняною  буду,  як  треба,
Тільки  дай  мені  шанс,  хоч  на  мить,
Повернутись,  ДИТИНСТВО,  до  тебе
І  за  чубчик  тебе  поводить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343917
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.06.2012


Супернику присвячується.

Що,  кардинал?  Ти  розправляєш  крила?
Побійся  Бога!  Сила  не  в  мечі.
В  твоїх  ділах  твоя  мізерна  сила,
В  твоїх  словах  і  у  твоїй  душі.

Великий  замах  взяв,  однак,  вояче,
Ти  зупинись,  віддихайся,  постій.
І  не  надійся,  що  від  тебе  хтось  заплаче,
Твоїм  ганебним  діям  -  сотні  протидій.

На  мене  каменем  -  я  хлібом.  Зрозуміло?
Не  падай  низько,  не  пасує  так.
Май  завжди  шанс,  хоч  як  би  не  кортіло,
Тобі  відчути  перемоги  смак.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342201
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2012


Твоя пташина відлітає.

Твоя  пташина  відлітає,
Тріпоче  голосно  крильми,
Куди  летить?  Сама  не  знає,
У  небі  чути  лиш  "курли".

Коли  в  тепленькому  гніздечку
Вона  потрібною  була
Казав,  що  любиш,  і  сердечко
Завжди  спішило  до  гнізда.

Розбито  вщент  сліди  кохання,
Гніздо  розкидали  вітри,
Пташині  сльози  до  смеркання
Дощем  стікають  ізгори.

Забуто  все?  Не  треба  слів,
Вона  летить  від  тебе,  бачиш.
Чи  сталось  все  як  ти  хотів?
Чи  сам  собі  ти  це  пробачиш?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2012


Ти відчуваєш запах літа?

Ти  відчуваєш  запах  літа?
Такий  солодкий  і  п"янкий...
Вже  зацвіли  ромашки  в  житі,  
Волошкам  личить  голубий.

А  маки  розкошують  в  полі,  
Куди  персидському  ковру!
Хитає  вітер  їх  поволі,
Ганяє  хвилю  чарівну.

Від  неї,  наче,  захмелієш,
Щебече  жайвір  свій  куплет.
Відразу  ти  не  зрозумієш
Чому  обрав  він  цей  сонет.

Бджола  лагодить  з  меду  соти,
То  ж  дай  хоч  пальчика  вмочить,
Від  ранку  вся  вона  в  роботі,
Її  прошу  я  відпочить.

Ти  відчуваєш..?  Відчуваю...
Його  обійми  на  плечах.
Ой,  літо,  літо...мій  розмаю,
Твій  солод  чую  на  губах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341743
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.06.2012


Філософія моїх бажань.

Я  не  приписую  собі  чужої  слави
Та  у  житті  ніколи  не  здаюсь.
І  друзі  в  мене  є  не  для  забави,
І  з  свого  ворга  я  голосно  сміюсь.

Мені  не  треба  оплесків,  овацій,
Хай  аплодують  іншим  циркачам.
Для  себе  ще  знайду  одну  із  станцій,  
Де  можу  вийти  і  зустріти  там

Надійних  друзів,  вірність  і  кохання,
На  полустанку  -  тисячі  вогнів,
І  це  зоріють  всі  мої  бажання,
Які  для  мене  ти  ще  не  здійснив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341446
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2012


Сіра павутина думок.

Коридорами  своїх  думок  мандрую
І  блукаю  в  них,  не  бачачи  себе.
Свою  долю  крейдою  малюю
І  боюсь,  що  хтось  її  зітре.

У  полоні  дум  своїх  витаю,
Може,  хтось  постука  у  вікно.
Може,  цього  "хтось"  я  і  не  знаю
Та  мені  до  нього  все  одно.

Я  гуляю  у  думках,  що  крають
Моє  серце  різко  і  навпіл.
Ні  жалю,  ні  совісті  не  мають,
Павутиною  снують  з  усіх  сторін.

Як  не  вплутатись  у  сіру  павутину?
Як  закрити  всі  старі  замкИ?
Не  лишають,  навіть,  на  хвилину
Зморщені  від  старості  думки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338287
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2012


Другові.

Ой,  невгамовний  ти,  мій  невгамовний,
Стоїш  і  дивишся  мені  услід.
Коли  розлука  з  присмаком  солоним  -
ВиглЯдаєш  мене  біля  воріт.

Заглянеш  мені  в  очі  -  
           в  них  печаль  побачиш,
До  рук  дотягнешся  -  
           відчуєш  в  них  тепло.
І  зради  ти  ніколи  не  пробачиш,
Хоч  як  би  мені  важко  не  було.

І  жити  вмієш  по  закону  правди,
Не  ждеш  ти  від  життя  негаданих  чудес.
І  справжнім  другом  будеш  мені  зАвжди,
Ти  мій  надійний,  незрадливий  пес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338066
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 17.05.2012


Незримим солодом весняного дощу…

Незримим  солодом
               весняного  дощу
Запахло  ніжно  
                 у  травневім  рАю.
І  у  дощу  я  неможливого  прошу  -
Не  плач,  не  плач,  тебе  благаю.
До  тебе  я  прийду  іще  не  раз,
Розкину  руки  і  в  обійми  рину,
Прошу  тебе  один  єдиний  шанс
Зібрать  всі  крапельки
                   у  весняну  торбину.
Її  закину  сонечку  на  плечі
І  попрошу  у  нього  ласки  і  тепла.
І  в  цей  травневий  тихий  вечір
Мені  не  страшний  дощ,
                   не  страшна  і  гроза.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2012


Родове коріння.

Є  у  ріки  два  берега,
У  птаха  -  два  крила,
Людина  -  як  те  дерево,
З  коріння  вироста.

У  матінки-природи
Бувають  різні  дні  -
Морози  і  негоди,
І  спеки,  і  вітри.

І  дерево,  буває,
Не  витрима  всьго,
Сьгодні  ще  буяє,
А  завтра  -  вже  злягло.

То  вітер  із  корінням
Підніме  догори,
То  спека  в  літню  днину
Посушить  і...  згорить.

Давайте  збережемо
Коріння  ми  своє.
Упору  піділлємо,
Напоїм,  хай  живе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2012


Моє село прокидається.

Захмеліли  в  росах  трави,
День  народжує  зоря,  
У  світАнковій  заграві
Чути  стукіт  коваля.

Косарі  вже  гострять  коси  -
Знять  отаву  вже  пора.
Упаде  трава  в  покоси,
Жайвір  пісню  заспіва.

В  стайні  двері  заскрипіли  -
Є  відерце  з  молоком.
Пастухи  на  луг  спішили
Гнать  худобу  всю  гуртом.

Поле  трактор  розтривожив  -
Будить  ниву  на  зорі.
Врожаїв  їй  наворожать
Славні  наші  трударі.

Ще  бринять  роси  перлини,  
Прокидається  село.
Біля  кожної  хатини
Пахне  хлібом  й  молоком.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2012


Полеглим.

Земля  завмерла  у  святіій  молитві,
Гірчить  полин  в  повітрі  й  на  губах.
Тут  полягли  солдати  в  страшній  битві,
Червоним  маком  їх  піднявся  прах.

Земля  двигтіла  від  фашстської  навали,
Не  знав  спочину  грізний  кулемет,
Ішла  війна...  Вони  не  відступали
І  кожен  ніс  свій  власний  хрест.

І  кожен  знав,  що  за  його  плечима
Мільйон  життів,  надій  і  сподівань.
У  нього  вірить  рідна  Батьківщина,  
І  він  готовий  до  любих  страждань.

Мовчить  земля,  у  небо  жайвір  лине,
Промінням  сонце  землю  огорта.
Щемить  душа,  і  впам"яті  не  згине
За  Вас  молитва  і  святі  слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336133
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2012


Випускникам.

У  храм  науки  стоптана  стежина,
Роки  вже  збігли,  вороття  нема.
Та  в  серці  залишається  людина
Яка  тебе  навчила  і  дала
Всю  велич  знань  і  розум  ясний,  
Відкрила  світ  неходжених  доріг...
Ще  вчора  твій  учитель  класний
Привів  тебе  до  школи  на  поріг.
І  всі  роки  він  був  з  тобою  разом,
Навчав  і  вірив  у  знання  твої.
Сьогодні  ти  прощаєшся  із  класом,
Змахнуть  сльозу  твої  учителі...

...А  ластів"ята  просяться  в  політ
І  їх  спинити  вже  немає  змоги.
Відкриє  двері  їм  дорослий  світ,  
А  ми  лиш  скажемо:  "Щасливої  дороги!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012


Під батьківським крилом.

Згадай  берізку  і  тополю
І  терпкий  запах  полину,
Бджолу,  яка  нектару  вволю
Пила  у  щедрому  саду.

Хатину  білу  понад  лугом,  
Де  завжди  пасся  старий  кінь.
І  батька,  що  ходив  за  плугом
Й  відпочивав,  знайшовши  тінь.

Згадай  матусі  руки  теплі,
Які  лягають  на  чоло,
І  у  життєвій  круговерті  
Вони  завжди  несли  добро.

І  в  час  життєвих  буревіїв
Пораду  ми  шукали  тут.
Підтримку,  ласку  і  надію
Завжди  могли  ми  почерпнуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333975
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.04.2012


Молитва за сина.

Бережи  його,  Боже,
                                       благаю,
Я  за  нього  всім  серцем  
                                         молюсь.
Дай  терпння  і  віри  без  краю,
За  надію  Тобі  я
                                         вклонюсь.
Я  вклонюся  за  розум
                                         і  волю,  
За  терпіння  і  ласку  Твою.
Дай  же,  Боже,
                                         щасливую  долю,
Бережи  Ти  дитину  мою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333943
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.04.2012


Шукаючи тебе, я бачила весну.

Шукаючи  тебе,  я  бачила  весну,  
Що  білопінним  цвітом  розіллялась.
Вона  свою  цнотливу  таїну
Вкривала  пелюстками  і  цуралась

Проміння  сонця  і  своєї  юні,
Грайливих  поглядів  замріяних  вітрів.
А  у  душі  вона  чекала  бурі
Таких  небачених,  шаленних  почуттів.

Весна  шарілась  від  такого  щастя,
Вона  хотіла  ноти  всі  зібрать,
Торкнуть  вустами  світлого  причастя
І  від  кохання  в  пристрасті  згорять.

Шукаючи  тебе,  я  бачила  весну...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2012


Запршую на танець я весну.

Запрошую  на  танець  я  весну
І  вальсувати  будем  до  знемоги...
Таку  чудову,  ніжну,  чарівну...
Відкину  геть  усі  тривоги.

Порину  в  музику  щемливу  і  п"янку,
Що  подарує  щебет  нам  пташиний.
Солодкий  запах  ніжного  бузку
Такий  підступний  і  такий  мінливий.

Знімає  вітер  вже  весняний  цвіт
І  десь  його  по  світу  розпорошить.
Я  чую  музику,  яка  шепоче  вслід:
"Танцюй,  танцюй,  бо  прийде  осінь..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2012


Пізно…

Витає  у  повітрі  запах  м"яти,  
Чебрець  собі  прихисток  тут  знайшов,
Любисток  стелиться  аж  до  самої  хати,
Добридень,  мамо,  в  гості  я  прийшов.

Калина  віттям  радо  помахає,
Бринить  вода  в  цеберку  як  жива.
"Як  Вам  живеться,  мамо?"  -  запитаю,
Чомусь  не  скошена  стоїть  трава?

І  чорнобривцям  місця  мало,
Попід  вікном  густі  ряди  стоять.
Але  чому  мені  тривожно  стало?
Чому  назустріч  двері  не  риплять?

Мов  вкопаний  стою  на  ганку,
До  неба  руки  підійму...
Й  питатиму  себе  до  ранку:
Чому?  Чому?  Чому?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012


Про життя (гумореска) .

У  неділю  на  світанні
Півень  гучно  прокричав.
Запрягать  коня  у  сани
Наш  герой  чимдуж  помчав.

Наш  герой  -Іван  Петрович
(знаний  в  хуторі  мужик),
Не  Петров,  не  Абрамович,  
Український  чоловік.

Українську  вдачу  має:
Що  нечійне  -  то  моє,
От  сьгодні  вирушає  
Пошукати  щось  "своє".

Хоч  зима  пече  морозом,
Але  якось  треба  жить.
Тут  поможе  коник  з  возом
Вані  дещо  заробить.

У  селі,  так  скрізь  ведеться,
Був  колгосп  сякий  такий.
Там  не  сіється,  не  жнеться
Та  лишився  крам  простий:

П"ять  плугів  і  три  сівалки,
Бочки,  диски,  ще  столи,
Різні  дошки,  сітки,  балки,
Ну,  ви  знаєте,  були  

Ви  не  раз  в  таких  хоромах,
Де  робили  трударі,
А  тепер  лишились  дрова,
Вітер  свище  угорі.

Тож  летить  наш  мудрий  Ваня
Вкинуть  дещо  і  собі.
Пригодиться,  вдома  стайня,
Три  корови  і  кролі.

Коник,  файна  господарка,
Настарався,  не  лінивсь.
Ну,  а  тут  одна  ремарка  -
Возик  Вані  поломивсь.

Хто  жаліє  Ваню  з  возом,
Хто  жаліє  те  добро,
Що  "совєтським"  ще  "колхозом"
Спільно  нажите  було.

Хтось  краде  в  кишеню  тихо,
Хтось  в  мішок  кладе  сповна,  
Возом  хтось  собі  на  втіху
Нагребе  того  майна.

Ну,  а  хто  не  має  воза,
Той  вагонами  краде.
І  не  сунь  ти  свого  носа:
Що  він  там  собі  бере?

Що?  І  скільки?  Не  відомо,  
Покривають  у  "верхах".
І  корупцію  нікому
Не  присудять  -  мають  "дах".

І  розказувати  будуть  
З  телевізорів  для  нас:
"Что  инфляции  не  будет,
Ну,  а  жизнь  в  нас  просто  -  класс!"

Ось  така  у  нас  держава,  
Ось  такі  у  нас  вози,
Хапнув  зліва,  хапнув  справа,
Ти  ж  як  хочеш,  так  живи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332267
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.04.2012


"Люби мене, люби…"

Ти  сон?  Уява?  Ні,  живий...
Закохана  у  тебе  до  нестями.
Ти  мій!  Ти  чуєш?  Тільки  мій!
Шепчу  я  спраглими  губами.

Одвічне  почуття  -  Любов.
В  житті  дається  раз,  не  більше,  
І  я  кажу  про  справжнє,  а  не  грішне,
І  від  якого  закипає  кров.

В  моїй  уяві  ти  завжди  зі  мною,
І  біль  страждань  пече  мене  завжди.
Летять  роки,  чоло  вже  з  сивиною,
А  я  шепчу:  "Люби  мене,  люби..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2012


Божому храму.

Я  так  тебе  люблю,
                             що  аж  тремтить  душа,
Слова  бажають  сповіді  святої.
Я  так  люблю  тебе,  
                               для  мене  ти  жива,  
І  віск  свічі  розтане  від  любові.
Блаженна  ти  в  своїх  ділах,
                       любов  несеш  і  учиш  жити  -
Сільська  церквушка  на  семи  вітрах
Я  вчу  дітей  тебе  любити.
Ти  храм  господній  -  
                       велич  і  краса,
Одвічна  правда  і  свята  святиня.
Ти,  наче,  мати,
                       що  дає  життя,
І  роду  нашого  ти  вічна  берегиня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331582
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 19.04.2012


Сон.

Білою  лебідкою  я  тобі  приснюся,
Польовою  квіткою  в  ноги  прихилюся.
Жінкою  у  білому  вийду  на  світанні,  
Горлицею  сивою  прокричу  востаннє...

Станеш  ти  для  мене  вітром  в  чистім  полі,
Одиноким  птахом  на  сухій  тополі.
Будеш  ти  для  мене  літньою  грозою.
Раною  у  серці,  гіркою  сльозою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2012


Зять у гості. (гумореска)

У  родині  свято  нині,
Є  причина  святкувать  -
На  новесенькій  машині
Прибуває  в  гості  зять.

Тут  готується,  печеться,
Теща  крутить  голубці.
І  ...  як  у  селі  ведеться
Закололи  кабанці.

Два  кололи,  не  скупились,
Пасха,  як  не  як,  іде.
Тут  ворота  відчинились
І  машина  вже  гуде.

"Ой,  синочку,йди  до  хати!
А  де  ж  внучки,  де  дочка?"
Теща  зятя  цілувати  -
Він  плює  в  вікно  "бичка".

"На  Мальдіви  відравляю,
Завтра  вранці  вже  летять.
Часу  зовсім  я  не  маю,"  -
Затяга  цигарку  зять.

"То  ж  грузіть  машину,  тату,
Бо  не  маю  я  часу,
Брати  буду  не  багато:
Сало,  м"ясо,  ковбасу."

"А  коли  ж  приїдеш,  синку,
Ти  до  нас  погостювать?"
"Як  заріжете  ще  свинку,  
Прилечу  хвилин  на  п"ять!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330841
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.04.2012


Не розминулись (гумореска) .

Їде  Федір  на  машині,  
Перехрестя  -  зупинивсь.
Кинув  оком  до  дружини:
"Справа  чисто?  Подивись.

Чи  нема  машин,  питаю,
Там,  прворуч,  добре  глянь.
Бо  я  щось  не  добачаю,
Окуляри,  може,  дай."

"Ні,  немає,  Федь,  машини,"  -
Зкоса  жінка  погляда.
Тут  же  запищали  шини,  
І  ...  аварія!  Ова!

"Ти  куди,  скажи,  дивилась?
Чи  тебе  попутав  чорт?"
І  від  страху  вже  молилась
На  понищений  капот.

"Та  скажу  я,  Федю,  правду,
Не  було  машини,  й  край!
Тільки  їхав  з  повороту
Цей  навіжений  трамвай..."
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330807
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.04.2012


Перед вибором.

Бабуся  йшла  голосувати
І  добре  знала  -  за  ПЕТРА!
Та  тільки  вийшла  вона  з  хати
Машина  їде.  Ой,  крута!

Бабуся  стала  біля  брами,
Очима  в  сторону  веде...
Можливо,  внук  за  пирогами
Приїхав  з  міста?  Щось  не  те...

Гальма  в  машині  завижжали,
Блискучий  туфель  став  у  пил.
"Бабусю,  ви  нас  не  чекали?"  -
Питає  "джипа"  командир.

З  машини  вийшли  два  "амбали",
Несуть  у  хату  два  кульки.
"А  що  ж  ви  там  мені  наклали,
Мені  для  чого  ті  сумки?"

Бабуся  кліпає  очима,  
За  ними  в  хату  поспіша.
І  за  закритими  дверима
Розмова  далі  в  них  була...

Бабуся  йшла  голосувати
І  добре  знала  -  за  ДМИТРА!
"А,  може,  трішки  зачекати?
А,  може,  ще  хтось  завіта?"

Так  продаємо  нашу  совість,
Так  продаємо  майбуття...
Яку  ж  тоді  напишем  повість
Під  назвою  "Моє  життя"?

Наш  вибір  знову  на  порозі,
Єднаймося  на  вірну  путь.
Щоб  сором  нас  не  пік  в  дорозі,  
Щоб  Україну  не  забуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328843
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.04.2012


Рідній землиці.

Ступаю  босими  ногами
І  відчуваю  дихання  землі.
Це  відчуття  не  передать  словами,
Тепло  життя  несе  воно  мені.

Неначе  материнські  руки
Тебе  пригорнуть  до  грудей,
Розвіється  солоний  смак  розлуки,
Весняним  тьохкотом  озветься  соловей.

Моя  ти  земле!  Житнице  багата,
В  твоїх  обіймах  -  ласка  і  тепло
Вклоняюся  тобі  за  будні  й  свята,
За  твою  милість,  щедрість  і  добро.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187344
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.05.2010


Пробудження.

У  сивому,  імлистому  тумані  
Родився  день  біля  зорі.
Зоря  тьмяніла  у  прощанні,
І  поцілунки  слала  нам  свої.

Родився  день...  і  все  навколо
Проснулось  від  нічного  сну.
Засяяла  веселкою  діброва,
Дощем  умила  всю  свою  красу.

І  щебетом  пташиним  на  світанні
Пробуджено  навколо  все  живе.
Проміння  сонця  блиснуло  в  тумані,  
Тепло  подарувало  нам  своє.

Нам  кожний  день  несе  проміння  сонця.
І  кожний  день  дарує  нам  тепло.
Відкриймо  двері  і  своє  віконце,
Вппустім  до  себе  ласку  і  добро.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180407
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2010


Ода Музі.

Не  дай  мені  загинути  душею
О,  моя  Музо!  Не  покинь!
Люблю  тебе  я  і  лілею,  
Бо  ти  одна  з  моїх  святинь.

Ми  на  побаченнях  з  тобою
Буваєм  в  будні  і  свята.
То  вранці  каву  п"єш  зі  мною,
То  шепчеш:  "Спати  вже  пора..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178825
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2010


Що посієш…

А  в  Україні  так  ведеться,
Що  кожен  до  "корита"  рветься.
І  звикли  ми,  що  там  казати,
Постійно  виборів  чекати.

Недавно  гучно  відгриміли
Поцеси  виборчі  в  "верхи",
І  вже  готуються  щосили
На  нижчі  рівні  голоси.

І  почалося:  хто  на  кого
Збере  найбільший  компромат.
Ніхто  не  чує  вже  нікого,
Несе  брехню  усю  підряд.

До  цього  руху  підключився
І  генерал  (вже  відставний).  
Туди-сюди  він  роздивився
І  вирішив:  "Іду  у  бій!

Військовий  досвід  я  вже  маю
І  керувати  -  це  ж  моє!
Пліток  ще  трішки  назбираю
На  ту,  що  зараз  в  кріслі  є.

Повірять  люди  як  поширю
Про  те,  що  брала  хабарі.
Всім  розкажу  я  (як  зумію),  
Що  носять  їй  орендарі.

Звичайно,  гроші  вона  брала
(А  хто  ж  відсуне  -  це  ж  святе?)"
І  чутка  у  селі  блукала,  
Що  голова  на  них  ще  й  п"є.

Казки  придумать  -  це  не  штука.
А  доведи,  що  можеш  ТИ?
Напевно,  не  складна  наука
Поширювать  дурні  плітки?

Сьогодні  хочеш  осідлати  
Ти  пост  сільського  голови?
В  селі  брехнею  керувати?
Помилуй  Господи!  Прости!

Шляхом  наклепів  і  неправди
Далеко,  друже  не  зайдеш.
І  є  в  прислів"ї  тому  правда:
"А  що  посієш  -  те  й  пожнеш!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178823
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2010


Спогад про вчительку.

Учителькою  все  життя  була:
Конспекти,  зошити,  педради...
Ти  дітям  душу  віддала,
Жила  ти  по  закону  правди.

Життя  пройшло  як  вітру  подих,
Як  мить  одна,  неначе  й  не  жила...
Тебе  нема,  лишився  тільки  спогад...
Твоїх  вже  учнів  вкрила  сивина.

Лишився  спогад,  біль  і  тиша...
Неначе  сон,  не  наяву.
Тебе  нема,  не  прийдеш  більше...
І  не  спитаєш  як  живу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178108
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2010


Примирення…

"Тобі  так  добре?"  -  я  спитаю
І  знаю  відповідь  твою:
"Облиш  мене,  тебе  не  знаю.
Я  жив  без  тебе  і  живу."

Холодний  погляд,  рук  тремтіння:
"Прошу,  прости  мене..."  -  сказав.
І  поселилось  розуміння,
Образ  неначе  й  не  кидав.

Життя  коротке.  І  прожити
Дано  його  один  лиш  раз.
Тому  давай  же  дорожити,  
Тим,  що  дано  нам,  без  образ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177489
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2010


Хто я така?

Хто  я  така?
Звичайна  жінка.  
Така  як  тисячі  і  тисячі  жінок.
Немє  значення  -  брюнетка  чи  блондинка.
Моя  душа  несе  поезії  вінок.

Хто  я  така?
Я  просто  мама.
Лечу  щодня  я  у  свій  рідний  дім,
Де  поселилась  злагода,  надія  і  кохання,
Нам  тепло  тут  і  затишно  у  нім.

Хто  я  така?
Проста  людина.
Для  когось  подруга,  для  когось  я  чужа.
Але  для  мене  є  одна  святиня  -  
Моя  родина,  віра  і  сім"я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177448
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2010


Зустріч

О,  сивочоле  місто!  Ти    приснись  мені
Де  в  затишку  старенької  кав"ярні
Згадаю  я  студентські  дні  -
Такі  щасливі  і  такі  жадані.  

В  кав"ярні  тонкий  запах  коньяку
І  філіжанка  кави  смаковита.
Замовлю  ще  собі  одну  таку
І  запитаю  зветься  як  сусідка.

Назвала  ім"я,  очі  підвела.
Знайомий  погляд.  Ні  не  може  бути!
Ми  вчились  разом,  так!  Та  це  ж  вона!
Обличчя  риси  не  змогла  забути.

Обіймами  ми  з  нею  привітались,
Сліди  сльози  змахнули  на  очах.
Вже  двадцять  літ  пройшло  як  ми  навчались,
Вже  двадцять  літ  майнуло  наче  птах.

Сім"я?  Родина?  Діти?  Що  нового
В  твоїм  житті  за  ці  роки  було?
І  спогадами  линемо  до  того,
Що  вже  давно  минуло  і  пройшло.

Ось  дві  години...  наче  й  не  сиділи.
Прощання...  Посмішки...  Дзвони...
І  кожна  до  свого  гнізда  летіла,
І  кожна  вірила,  що  ще  зустрінемсь  ми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177270
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2010


Ода солов"ю

Не  тривож  мою  душу,  не  треба.
На  зорі,  як  рождається  день,
Підведу  свої  очі  до  неба
У  полоні  твоїх  я  пісень.

Зачаруєш  мене,  закохаєш  
Ти  піснями  своїми  в  маю.
У  танку  веснянім  закружляєш
Добрий,  ніжний  ти  мій,  солов"ю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176965
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2010


Роздуми про щастя

Мені  подобається  слово  "щастя",  
У  кожного  воно  своє.
Комусь  напитися  сьогодні  вдасться
І  він  відчує  щастя  вже  своє.

Когось  щасливим  зробить  море,
Поманить  у  далекії  краї.
Щасливий  хтось,  кого  минуло  горе
І  трудиться  він  на  своїй  землі.

Комусь  для  щастя  треба  владу,  
Щоб  не  ділити  на  "державне"  і  "своє".
З  мішком  грошей  він  рветься  на  посаду,
З  посади  йде  -  вагонами  везе.

В  житті  все  пізнається  в  порівнянні.
У  кожного  в  житті  є  цінності  свої:
Сім"я,  родина,  діти  і  кохання,
Це  -  найдорожче  щастя  на  Землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176756
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.03.2010


Натхнення від любові

Ти  надихни  мене  на  пісню,
Моя  останняя  любов!
Моїй  душі  у  грудях  тісно,
Вона  до  тебе  прагне  знов.

Вона  такого  хоче  злету,
Щоб  забурлила  дико  кров!
Слова  казкового  сонету
Ти  прошепчи    мені,  ЛЮБОВ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176646
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2010


Чарівна мить весни

"...Стояла  я  і  слухала  весну..."
Оту  весну,  яка  ще  Лесю  чарувала,
Оту  весну,  яка  так  ніжно  вигравала
І  не  давала  нам  ні  спокою,  ні  сну.

Яка  чарівна  мить:  вже  водограєм
Зійшли  сніги  і  подались  у  небуття.
Не  буде  їм  назад  вже  вороття,
І  музика  життя  для  них  вже  не  заграє.

Прийде  нова  пора:  прокинеться  природа,
Смарагдове  шатро  на  себе  одягне.
Веселка  нам  грайливо  підморгне,
І  до  землі  поклониться  господар.

Яка  чарівна  мить:  зійшли  сніги,
І  подихом  тепла  майнуло  вже  навколо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176642
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2010


Село моє, тебе люблю!

Де  найсолодшая  вода,
Тепло  землі  де  наймиліше,
Де  мати  вічно  молода,
І  слово  чути  найщиріше...

В  цім  краї  роджена  й  живу,  
Що  Батьківщиною  зоветься.
Село  моє,  тебе  люблю!
Бо  тут  частіше  серце  б"ється.

Закохана  в  твоїх  людей,  
Горджусь  тобою  як  ніколи
Надіюсь,  вірю  у  дітей  
Які  сьогодні  йдуть  до  школи.

Де  вчитель  руку  простягне
І  поведе  усвіт  науки.
Де  селянин  колосся  жне,
І  лікаря  відчую  руки.

Озвуся  піснею  до  тебе,
Яка  злітає  в  небеса,
Птахів  весняних  ніжний  щебет,
Землі  пахучої  краса.

Та  пісня  покотилась  полем,
Ген-ген,  далеко  в  небокрай...
Про  непросту  жіночу  долю,  
Про  наш  казковий  рідний  край.

Живу  тобою  і  горджусь,
Рідніш  немає  в  цілім  світі.
За  тебе  Богу  я  молюсь,
І  вірю,  що  ти  будеш  жити!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176248
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010


Мені хотілось…

Мені  хотілось  самоти....
Такої  тихої  як  доля,
Тоді  пішов  від  мене  ти,  
І  я  сказала:
                               вже  доволі  
Отих  страждань,  печалі  і  тривог,  
Надій  на  краще,  пустки-порожнечі,  
Яка  вселялася  в  душі,
             коли  приходив  тихий  вечір...
Я  буду  жити  як  усі:
             творити,  мріяти,  любити.
І  в  пору  як  цвіте  жасмін
                                                         до  тебе  тихо  говорити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176196
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010


Для нас жінок

Кохані  подруги,  колеги  і  сестриці,  вітаю  з  святом
                 І  цей  вірш  дя  Вас.                                
Що  нам  для  щастя  треба?  Зовсім  не  багато!
Лише  щоб  цінували  і  кохали  нас!

Так  Бог  велів  родитись  нам  жінками,
І  хай  нам  заздрить  чоловічий  світ.
В  історї  ведеться  вже  віками,  
Що  ми  найкращий  людства  цвіт.

До  наших  ніг  стелилися  троянди,
І  лицарські  бої  були  на  нашу  честь.
Ми  віддавали  все,  коли  шукали  правди,  
І  не  страшна  була  нам  люта  смерть.

Тендітні,  ніжні  і  завжди  щасливі,  
Хоч  інколи  сміється  доля  з  нас,
Тож  залишаймося  кохані  і  вродливі
На  довгий  вік,  на  довгий  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176193
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010


Освідчення вишиванці

Моя  душа  у  цьому  полотні,
Моя  любов  і  радість  і  тривога,  
Надія  на  щасливі  дні,  
Молитва  тихая  до  Бога.

Що  хрестик  -  то  моє  дитя,  
Мережка  -  то  частинка  долі.
Отак  усе  своє  життя  
Тримаю  наче  б  то  в  долоні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176055
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2010