| Сторінки (1/52): | « | 1 | » |
Мовчати… поки тиша застукає у скроні.
Кричати… не подавши звуку, що я в полоні
Своїх безтямних почуттів до одного тебе,
А я так сильно прошу про нашу зустріч небо.
Відчуваю… і ти постійно думаєш про нас.
Знаю… ніяк не повернути, зупинити час
Шляхи життєві ми обрали пройти окремо
Написавши одне одному смс, давай зітремо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024
Будучи рядом я не написала о тебе ни слова,
Сегодня, когда врозь, хочется написать миллион фраз,
Знаешь, скорее всего , я тогда не была готова
Рассказать всему миру о своих чувствах, о нас.
Сейчас я только молю тебя и Бога об одном:
Пиши мне свои «как дела», «Бондарчук», «приезжай»,
Капают слезы при воспоминаниях и тайком
Спешу успеть к тебе на «последний трамвай»
Но есть одно «но»: дважды в одну реку не войти,
Житейская мудрость, написанная еще до нас.
А на твой вопрос «мы же не сжигаем мосты?»
Отвечу «Сжигаем», моля про себя, напиши еще раз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999106
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2023
Тепер за моїм вікном плюс двадцять,
За твоїм, напевно, всього плюс два,
Ми прощалися уже разів кільканадцять,
Не сказавши саме ті важливі слова.
Я пішла перша, ти ж - не зупинив...
Водоспадом котились сльози з очей.
В мені руйнувався та пав цілий Рим,
Я не знала як жити без наших ночей
У сонячній Одесі, де були наодинці:
Пили каву на світанку, увечері вино,
Здавалось, ми рідні, а зараз чужинці,
А, знаєш, сьогодні мені вже все одно...
Бо знаю, що зустрічатиму тебе у снах,
В яких будемо разом, мабутьь, тисячу літ
Нас не зрозуміють навіть на небесах:
Як можна кохати, відпустивши у вільний політ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Тепер за моїм вікном плюс двадцять,
За твоїм, напевно, всього плюс два,
Ми прощалися уже разів кільканадцять,
Не сказавши саме ті важливі слова.
Я пішла перша, ти ж - не зупинив...
Водоспадом котились сльози з очей.
В мені руйнувався та пав цілий Рим,
Я не знала як жити без наших ночей
У сонячній Одесі, де були наодинці:
Пили каву на світанку, увечері вино,
Здавалось, ми рідні, а зараз чужинці,
А, знаєш, сьогодні мені вже все одно...
Бо знаю, що зустрічатиму тебе у снах,
В яких будемо разом, мабуть, тисячу літ
Нас не зрозуміють навіть на небесах:
Як можна кохати, відпустивши у вільний політ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Прости мій голос, сповнений печалю,
Пробач, що, можливо, зовсім не така.
Холодна я, неначе вся з кришталю,
Але ж на шоці бринить сльоза…
Я звикла до підкорювань вершин.
Все життя на перехрестях стояла.
Якби знала, що ти – саме той один,
Я би іншим точно віри не йняла.
Ти приймаєш мене такою, як є:
Сумною, щасливою, доброю, злою.
Знай, ціную безмежно, понад усе
Та я ніколи нізащо не буду слабкою.
Тобі ж потрібна інша для життя
З характером не зі сталі, як у мене.
Ми на дорозі, з якої немає вороття
Прости.Пробач. P.S. Я… безіменна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
Знаешь, я в тебе немного ошиблась
На "чуток", "чуть-чуть" и "малёк".
Опять или снова моя Муза погибла.
Это легко проследить между строк.
Услышь, что я скажу тебе прильнув
К груди твоей уж совсем несмело,
Вытру слезы, ресницами взмахнув ,
Касаясь неба. Выдаст правду тело.
Забудь все наши встречи на закате,
Я твой голос в буднях не услышу.
Ты будешь звать, а я? Я буду плакать,
Свое сердце превратив в ледышку.
Удивлен? А мне совсем не привыкать
С тем, кто дорог и любим прощаться.
Но несомненно - ты ДОЛЖЕН знать,
Что я хотела лишь тебя касаться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930675
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.11.2021
Я так немыслимо скучаю по одному тебе,
А ты вместе с ней счастлив в чужой стране.
Пишешь музыку, играешь на фортепиано,
И я ее слушаю за чашкой американо.
Твой жизненный путь яркими красками пестрит,
А я ставлю Леграна на репит, уходя в ретрит.
И все так же жду твоего сообщения «Я в Киеве».
От него меня всегда накрывает тахикардиею.
Я готова к тебе бежать, ноги в кровь сбивая,
Только бы услышать «Ну, здравствуй, родная».
Да и ты всегда летишь ко мне на всех парах,
Мы друг другу на ладонях записаны на небесах.
Спускаясь по Почтовой, на Днепр грустно взгляну,
Пойму совершенно точно – я у тебя давно в плену.
Ты же однажды неспешно гуляя в парке Тюильри,
Когда поймешь, нам нельзя врозь, меня набери.
Я буду ждать тебя всегда: и в жару, и в стужу,
Мне без тебя никто в этом мире не нужен.
Хотя знаю точно: у этих чувств будущего нет.
Между нами пропасть из количества лет.
Для публики ты джазмен, композитор, музыкант,
И в богемных кругах боготворят твой талант,
Я безусловно тобой восхищаюсь, но не это главное,
О любви и страсти к тебе я напишу заглавными.
Дари людям творчество, свой дар несравнимый,
Но молю – останься для меня просто Димой.
Давай без никчемных слов и лишних обещаний
Будем хранить все, что было и есть между нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929277
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.10.2021
Передайте ему я не могу и не хочу так жить,
И доколе листва осенняя под ногами кружит,
Я буду бороться во имя жизни, во имя "нас".
Поверьте, никто из нас друг друга не предаст.
Среди тысяч, да что там, миллионов голосов
Уверена, он обязательно услышит мой зов.
Возможно, это не навсегда, и кончится плохо,
Но как в песне, я его роза среди чертополоха
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928554
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.10.2021
Ты вдыхаешь воздух города любви,
А я любуюсь расцветшими каштанами.
Но что свело нас? Я прошу молчи!
Пусть покрыто это будет тайною.
Но я запомню навсегда, даже навечно
Твою улыбку, жесты, зелёные глаза
И образ твой, такой весь безупречный
Ты словно среди солнечного дня гроза.
Я так хочу тобою, как водой напиться
У горного ручья, где тишина да гладь
Но суждено нам лишь пока проститься
До новых встреч о друг друге вспоминать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871673
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.04.2020
Знаешь, я в тебе немного ошиблась
На "чуток", "чуть-чуть" и "малёк".
Опять или снова моя Муза погибла.
Это легко понять между строк.
Услышь, что я скажу тебе прильнув
К груди твоей уж совсем несмело,
Робко вытерев слезу, ресницами взмахну
Касаясь неба. Выдаст правду мое тело.
Забудь вчерашний день и встречи на закате,
Я не приду, твой голос в буднях не услышу.
Ты будешь звать, а я? Я буду плакать,
Свое сердце превратив в ледышку.
Удивлен? А мне совсем не привыкать
С тем, кто дорог и любим прощаться.
Но я уверена ты ДОЛЖЕН знать,
Что я хотела лишь тебя касаться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871623
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.04.2020
Я лежу в темноте, закрывая глаза,
Чтобы во мраке не видеть тебя.
Но ярким пятном наша первая встреча
И, кажется, что так будет вечно.
Более того – мне слышится знакомый аромат -
Липового цвета, весны, и… Vivat!
Я влюбилась в зеленые, как море, глаза,
С той поры, хожу ни жива, ни мертва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857101
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.12.2019
Ці дні без тебе…
Як же важко ходити по землі, знаючи, що ти знаходишся в кількасот кілометрах від мене, які можна здолати за декілька годин, і розуміти, що ні ти, ні я ніколи не сядемо в потяг назустріч одне одному.
Як же важко дивитися на небо, на зорі, дихати тим же повітрям, що і ти, але не відчувати тепло твого подиху фізично.
Я почуваюсь майже так само, як турист, що загубився серед пекучої пустелі без надії на знаходження хоч краплі води.
Як же важко літати, коли тобі обрубують крила. Як же важко співати, коли тебе примушують, заперши в золотій клітці, хоч насправді клітка вже давно перестала бути золотою, її замінили на позолочену…
Як же важко помирати на чужині, де в останню хвилину ти не зможеш доторкнутись рук дорогих людей.
Як же важко щоранку прокидатись і починати новий день без тебе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013
Їй хотілось кричати до хрипоти у горлі,
Та, так, щоб почули усі навкруги.
Бо більше немає сили терпіти болю,
І виною всім її нещастям ти.
Їй ніколи й нізащо не забути тих слів,
Які промовив ти на останок, на прощання,
Мабуть, ніхто так чесно брехати не вмів
Про найголовніше в житті - про кохання.
Вона мовчки стояла, потупивши зір
І не було сил сказати "Зупинись".
Такої драми не написав би й Шекспір,
А серце в грудях скандувало - "Посміхнись!"
Вона, зібравши всю свою волю в кулак,
Уважно подивилась йому у вічі,
Сказала:"Йдеш-іди, хай буде так,
Тільки без повернень, я не повторюю двічі"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013
І знову я прокинуся вночі
З тривогою, що застигне на обличчі,
Вчора заснула на чужому плечі,
А сьогодні мені ти снився тричі.
Мені так хотілось тобі розповісти,
Що ти моє повітря, моє життя,
Ти заполонив все вільне місце
В серці, але, на жаль, добігає кінця
Наша спільна вистава-прем\'єра,
Де я акторка, а ти режисер,
Де я вікно, а ти портьєра,
Де я словник твоїх вишуканих манер.
І все ж, я намагатимусь заснути,
Розуміючи, що ніколи не буде \"нас\".
Мені б тільки одне і знати, й забути,
Що з тобою, як завжди, все гаразд...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2012
Ты ворвался в мою жизнь весьма нежданно,
Скажи, разве я тебя звала?
Рядом с тобой чувствую себя желанной,
Но ведь ты же не моя судьба!
Зачем тревожишь растерзанную душу?
Ты не по правилам играешь
Забудь меня, так будет намного лучше,
Да ты и сам все это знаешь
Мы встретились не в том месте, не в то время,
И на перекрестке судьб чужих,
Нам придется тащить тяжелое бремя
Как же нам избавится от них?
От страстей, которые бушуют в теле?
От любви, что родилась в сердцах?
Может, мы сумасшедшие, в самом деле
И сейчас в наших головах - страх
Как вернуться назад? Позабыть о встрече,
Которая стала роковой?
Нам никогда, ни за что не станет легче,
Навеки потерявши покой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328146
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.04.2012
Порожньою вулицею ти йшла,
Глибоко в серці засіла журба.
Сумно вдивлялась в магазинні вітрини,
Згадувала проведені з ним хвилини.
Здавалось, ви тільки вчора разом були,
Кохання солодкий нектар пили,
Вашому щастю не було меж,
Ти кохала його, і він тебе теж.
А тепер все по-іншому у вас:
Він не "летить на всіх парах"
На довгоочікувану зустріч до тебе,
Ви разом могли тримати небо!
Але все без сліду промайнуло
І холодом розлуки війнуло.
Як жаль, та разом вам не бути,
Свою любов потрібно забути.
Безжалісно стиснути серце своє,
Вмовляти розум, що почуття мине.
Вірити в те, що вилікує час,
Знаючи, що він обманює вас.
Насправді все залишиться, як є,
Він ніколи не забуде тебе,
А ти завжди будеш пам'ятати
Як міг він шалено кохати.
Все-таки дивно, чому ви не разом,
Кому й навіщо ці важкі образи?
Чому один з одним розлучились,
Якщо так нестямно любились?
На це відповідь знайдеться
І від неї застигне серце.
Холодно відповідь дасте ви:
"Обставини... все згубили вони"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Я с каждым днем все больше понимаю,
Что мы не пара и я играю
Сама с собой, со своими чувствами,
Мне больно и так грустно!..
Но найти выход не решаюсь
Я все больше обжигаюсь
Любовью, что во мне горит,
Мое сердце разобьется о гранит,
Гранит сердца и души твоей,
Продолжаться это сколько будет дней?
Ответа нет, его не слышно,
Значит, что? Любовь не вышла?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322584
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.03.2012
Трогает поезд \\\"Киев-Одесса\\\",
Я в белом платье, словно невеста
Стою на перроне, пред глазами:
Грозовые дожди и туманы.
Мне очень хочется крикнуть \\\"Постой!\\\"
А ты улыбаясь машешь рукой...
\\\"Я скоро вернусь!\\\" - слышу в ответ,
Но знаю, твоим словам веры нет.
Просто расстанемся здесь и сейчас,
И больше никогда не будет нас.
Лишь отдельно только ты, только я,
На небе угаснет любви звезда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322000
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.03.2012
Когда покроет Землю ночь,
А на небе появится луна,
Я земное заброшу прочь,
Я буду грезить, представлять тебя
Ты предстанешь пред глазами,
И как-будто сойдешь с самих небес
Накроет волной цунами
Перед моими глазами ты - Зевс.
Мой единственный царь и бог,
Рьяный защитник и покровитель,
Ты мой родной дом и порог,
Тепло, спокойствие и обитель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321991
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.03.2012
Тиша огортає твою самотню кімнату,
Ти кохаєш, та не хочеш признати
Факт, бо в тобі живе лише біль і страх -
Кохання почуття будуть розбиті в пух та прах!
Ти лежиш на ліжку, дивишся безмовно в стелю,
Я для тебе ковток води в пустелі
Цей шлях завів нас у замкнуте коло,
Пробач, та, на жаль, нам разом не бути ніколи.
Причина в одному - ми з тобою як близнюки.
Кохання міцну павутину сплели.
Але самі втрапили в липкий капкан,
У тебе і в мене на серці залишиться шрам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2012
Ты говорил, будет не больно,
Ты говорил, что будет легко
Каждому из нас жить сольно...
Как так получиться могло?..
Если встреч глазами искали,
Мы друг без друга погибали,
Разве этого желали?
Промолчи, не рань губами
Я соберусь с духом и уйду,
Оставлю лишь кромешную мглу.
Нас с тобой за одно корю,
Зачем говорили "люблю"?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298964
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2011
Надворі осінь, а на душі весна,
І мені байдуже, що зараз одна.
Так хочеться радіти, посміхатись,
Пустити в серце любов, закохатись!
Під ногами осінній лист шарудить
Якби можна було зупинить цю мить!
Вона прекрасна, як і наше життя
Знаю, таким буде моє майбуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2011
Я напишу тобі листа,
І в ньому усього три слова,
Про те, що все в серці зберегла,
Про те, що я вже не твоя.
Мої слова – то просто звук...
Ти спробуй, відчуй у серці стук.
Мені складно позбавитись мук
Забути ніжний дотик рук.
Та нічого вже не зміниш
На жаль мені ти вже не віриш.
Зачиниш двері, тихо пІдеш,
Любов розлукою міриш...
Листа ти кинеш у вогонь,
Забувши моїх тепло долонь.
Мене чекає безліч безсонь,
В тебе ж - таких, як я, мільйон́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2011
Тяжкi обрАзи, бiль i нiж у спину,
Ти вбив в менi довiрливу дитину,
Яка вiрила тобi без тями,
Ну навiщо ти наносиш рани?
Зваж усе ретельно, не спiши
I завчасно ти не клич бiди.
"Це не серйозно,-кажеш,- навiщо все це?"
Та не б'эться без тебе серце.
Хоч час минув, та спогади зостались.
Я все мрiю, живу i сподiваюсь,
Навiк кохання в серцi збережу,
Люблю, люблю, ще раз люблю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2011
Скажи чесно без фальшивих фраз,
Що за почуття єднають нас?
Дружба, кохання чи любов?
Але ми без слів разом знов.
А я визначеності у відносинах волію,
Тільки про тебе днями і ночами мрію.
Благаю, не муч, поясни мені одне-єдине
Хто для тебе я? У відповідь посмішка, як в дитини
Ти випробовуєш мене та моє терпіння,
А я мовчу, прошу у Бога благословення.
Порівнюю тебе з вільним гордим птахом,
Уявляю, що відлетиш і наповнююсь страхом.
Ти заспокоюєш, лікуєш рани душі,
Я схиляю голову на плечі мужні твої.
І все здається далеким, неважливим,
Ось в такі хвилини стається диво.
Ти ніжно-ніжно торкаєшся мого волосся,
Ніби перебираєш в руках золоте колосся.
Я поступово тану на очах твоїх,
У безповоротно наступає море втіх.
Місяць і зорі світять у вікно,
По нашим вустам тече вино
Почуттів, що між нами зародились,
Скажеш: «Кохання між нами розлилось
Своєю повноводною рікою,
Будь завжди і всюди зі мною»
На що відповім усмішкою негучною,
Ти зрозумієш без слів. Я з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2011
Моє рідне місто, я по тобі сумую,
Не тут моє місце, і я рахую
Дні до зустрічі з тобою,
Я повернусь, обіцяю,
Мої мрії не зв’язати журбою,
Головне – я прагну, бажаю
Опинитись в обіймах твоїх,
Теплих, найрідніших, ласкавих.
Ось тоді прийде море втіх,
Хоч всупереч мені казали,
Що жити в цьому місті – смерть:
Вихлопні гази, забруднене повітря,
Краще з нього втекти геть!
Ніж ковтати хлорованої води літри!
Та я б ні за що не проміняла
Своє місто за будь-яку благодать,
Бо завжди одну істину знала –
За свою батьківщину треба все віддать.
Дніпродзержинськ – моя рідна земля,
Де я жила й народилась,
Де перший крок ступила моя нога,
Де вперше в житті влюбилась!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2011
Тиха темна ніч і, звичайно, кохання.
Прийде світанок. Що далі? - Прощання!
Шепну на вухо «Мені добре з тобою»
Та я не готова до кривавого бою…
Цей бій за тебе. Скільки ж їх було!
А все ж по-іншому бути могло…
Я втомилась, вибач, не можу так
Якби ти не сплів з бур’яном мак!..
Мак - це символ моєї любові без меж
В тебе в грудях щось подібне теж.
Моя любов червона, як мак, бо знята з хреста
Пробач, що зберегти почуття не змогла.
Через пару хвилин зійде денне світило
Зникне все, що нас з тобою сліпило.
Твої кроки віддалять нас назавжди,
Ми залишимо тут на цій лаві правду
Ніхто, ніколи, нізащо не дізнається,
Що зараз двоє люблячих прощаються.
Ти підеш, залишиш мене оповиту в самоту,
А я ще довго промовлятиму стиха «Люблю»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2011
Как же так в жизни получается,
Что люди, которые встречаются,
Рано или поздно расстаются,
И только меньшинство вместе остаются.
Он твердит: « Я устал, мне скучно,
Расстаться нам лучше»
Едва собравшись с духом, она молча кивает,
Его не удержать уже, понимает.
Он теперь свободен, как в небе птица,
Жизнь интереснее. Кругом новые лица.
Деньги, выпивка, девочки каждый день,
И на совесть не ложится ни одна тень.
У него всё отлично, всё хорошо,
Зачем ему думать про то,
Что где-то скучает и плачет она,
Каждый вечер провожает у окна.
Всё думает о своей любви и его ожидает,
От боли кричит, «руки ломает».
Но всё надеется, что придёт,
Возьмёт за руку, за собой уведёт.
Нет. Не пришёл, не увёл за собой,
Что поделать? Его выбор именно такой.
Она смирилась. В памяти стерлись неприятные моменты,
Как ненужный фильм со старой киноленты.
Теперь она живёт спокойно,
При виде его дышит ровно.
А вот у него перемены в жизни произошли:
Денег не стало – друзья и девочки ушли.
Он совсем один остался,
Вспомнил, как над ней издевался.
Понял, как больно ей было,
И в груди его даже заныло.
Осознал ошибку свою,
Кинулся к ней со своим «Люблю»
Но она всё так же молча ушла,
Оставив его без слов, как тогда.
Он в недоумении догнал её и умоляюще сказал:
«Куда ты уходишь? Останься. Мне жаль…»
И услышал в ответ: «Я устала. Мне скучно.
Расстаться бы нам лучше».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265698
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.06.2011
Подих осені в душі моїй,
Немає більше спогадів і мрій.
Війнуло холодним вітерцем,
Душа моя гуляє манівцем.
Я простягну до неба руки
І відчую, як відходять муки
Кохання, любові, чекання,
В мене в серці не буде страждання.
Дивлюсь навкруги: осінній лист опадає,
В голові питання – що мене далі чекає?
Чи не стану я бездушною, черствою,
Як осінь ця – байдужою й холодною такою?
На опалий лист схожа душа моя,
Я йду по вулиці самотня, одна,
Та це не спричиняє мені болю,
Я просто є сама собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2011
Сходить сонце, я йду до школи,
Мені зараз сумно, як ніколи.
Бо вже я не просто школярка мала,
А випускниця 11-А.
Пам’ятаю, як вперше прийшла до школи,
А там все нове й незнайоме довкола.
І в голові вертілося одне –
Що то за дивина - життя шкільне?
В душі цікавість, в серці тривога,
Мені потрібно пройти дорогу,
Що з одинадцяти сходинок складається,
І пройти її потрібно достойно, як вимагається.
Та тільки я побачила вчительку свою,
Її голос почула і мову живу,
То зразу зрозуміла, що нічого боятись,
Потрібно тільки старанно навчатись.
Коли всі учні це усвідомили, було все гаразд,
Ми любили наставницю, вона – нас.
І, взагалі, ми дружною сім’єю стали,
Й один одному завжди допомагали.
Звичайно, були і злети, і падіння,
Інколи навіть не вистачало терпіння.
В такі години на допомогу спішила мама,
Вона була як цілющий бальзам на рану.
Я згадую ці моменти зі свого життя,
І мене переповнюють почуття.
Я не хочу бути дорослою, чого раніше хотіла,
Прикро покидати дитинство, лише тепер зрозуміла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264774
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2011
Афганистан… Афганистан…
Сколько ты принёс боли, ран!..
Афганистан… Афганистан…
Никогда и ни за что не забыть нам
Тех парней – красивых, молодых,
Смеющихся, а главное – живых,
Которых забрала жестоко война,
Они так хотели жить! Но жизнь одна…
Афганистан… Афганистан…
Зачем же ты их жизнь забрал?
Афганистан… Афганистан…
Вечная слава этим парням.
Красные ордена посмертно вручены,
Но зачем же им теперь они?
Слишком дорогой ценой награды достались,
Лучше бы их не было, а парни живыми остались!
Афганистан… Афганистан…
Посмотри, сколько на могилах плачет мам.
Афганистан… Афганистан…
Ты безжалостно ловишь в свой капкан.
Остановись, милый городок,
Почему же ты так жесток?
А, может, ты ни в чём и не виноват,
Это всё люди, это они творят.
Люди! Остановитесь в этой гонке безумной!
Человек! Стань же, наконец, разумным!
Пойми, в войне смысла нет,
Только на дружбе и мире состоит свет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264718
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.06.2011
Не кажи ні слова, благаю,
Залиш мені хвилину мовчання.
Це все, що зосталось, знаю
Далі чекає тільки прощання.
Востаннє подивись в мої сірі очі,
Уважніше, дозволяю до дна.
Ти помітиш відблиск тієї ночі,
Коли на «ми» змінилось «я».
Тепер сміливо відпускай мою руку,
Обертайся спиною і йди вперед.
Мою душу переслідуватимуть муки,
Та й ніхто не обіцяв, що буде мед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2011
Люби, когда все разлюбят,
Не предавай, когда предадут,
Не губи, когда все погубят,
Не уходи, когда уйдут.
Прости, когда все не простят,
Подожди, когда не подождут,
Пойми, когда все не в силах понять,
Останься живым, когда все умрут.
Жди, когда все не будут ждать,
Надейся, когда не надеются,
Знай, когда все не смогут знать,
Молчи, когда фразами меряются.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248628
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.03.2011
Я вхожу в церковь затаив дыхание,
Где обретаю спокойствие, понимание.
Я будто попадаю в другое измерение,
И неважно времени движение.
Тепло и радость обвивают душу,
Разве может быть что-то лучше?
Жизнь тогда обретает смысл
И меня озаряет мысль:
Мир прекрасен, всё хорошо,
Спасибо Отцу-Богу за то,
Что жива, здорова, красива,
Что люблю и любима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248627
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.03.2011
Надворі вже кружляє зима,
І змушує згадувати про тебе,
Хоча, знаєш, все дарма -
Між нами навпіл розкололось небо.
Я всі свої зусилля зберу в кулак,
І стиснувши зуби перетерплю
Свої душевні пориви - це просто так,
Чуєш? Я тебе не люблю!
Ми зустрінемось в метрополітені випадково,
Серед натовпу чужих, незнайомих людей,
Я тільки посміхнусь, опустивши очі й брови,
А ти проведеш поглядом своїх карих очей.
На моєму обличчі ти не помітиш сум ,
Що в тебе в думках я не дізнаюсь,
В тебе не виникне ніяких сумнівів і дум,
Що без тебе нещаслива, хоч і посміхаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2010
Любовь к тебе вцепилась мёртвой хваткой,
Как нож, вошла в меня по рукоятку.
Оставила глубокие порезы, шрамы,
Подставляя сердце и душу на пламя.
Обжигала безжалостно до изнеможения,
Убивала всё оставшееся терпение.
Ревностью наносила удары,
Заставляя делать ошибки с пылу-жару.
Но я мужественно эту любовь приняла,
И ни разу, дажа мыслях не отвергла.
Но она не собиралась оставаться навечно,
Ей хотелось юную душу калечить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209515
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2010
Може, я й не екстрасенс,
Та щось таки передбачати вмію.
Може, хтось не бачитиме в цьому сенс,
Та що я тепер вже вдію?
Коли мене ти обіймав
Моє тіло пронизував струм,
Тоді ще нічого ніхто не знав,
І навіть у тебе не було ніяких дум.
Тільки я знала, ні, відчувала,
Що всьому прийде кінець,
Мені на вуха доля шептала:
Не поведе тебе він під вінець.
Та я мовчала, затуляла свої вуха,
Не помічала вагомих дрібниць.
Не слухай мене, не слухай,
Я впаду долілиць.
Буду лити сльози й клясти за те,
Що відчувала, ти чужий, хоч і зі мною,
Прости мені, моє кохання за все,
Більше до долі не буду обертатись стіною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2010
Ти сидиш і думаєш чому так несправедливо склалася твоя доля. Гадаєш, що ти одна на цьому світі така нещасна. Тобі вже не хочеться кохання і тепла, яке воно несе з собою, бо тепер напевно знаєш, що тепло перетворюється на холод, такий же сильний, як і колись було кохання. Вони рівні. Хочеш зрозуміти, чому так? В голові впорядковуєш всі знання, які є з цієї тематики. - Нічого не виходить. Не можеш зрозуміти ні цієї схеми, ні логіки.
Твоя душа – раб в полоні тіла. Твої думки і бажання – раби чужої моралі. Тебе сковують кайдани людських канонів. Зовсім незрозумілих і безглуздих. І будь-які намагання щось змінити – призводять до одного – до марної трати часу. А найгірше в цій ситуації – це те, що ти усвідомлюєш все до останнього, але не маєш змоги щось змінити.
Хочеш поспілкуватись з кимсь, відкриту душу, двері до якої були закриті протягом майже трьох місяців. Та кому це в біса треба?
Нікому немає справи до тебе і до твоїх почуттів. Це зрозуміло, тому що зараз настав час, коли всі заклопотані виключно власною персоною. Що зробиш? – Егоїзм в моді. Печально…
Війнуло вітерцем спогадів. Згадуєш той вечір і серце стискається в грудях. Пам’ятаєш як він стояв перед тобою такий мужній, гарний, як його карі очі дивилися в твої сірі; на лиці виступає ледь помітна посмішка. Тобі було добре поряд з ним, і чхати хотілося на всі негаразди, які траплялись через нього. Суть не в тому, головне, що ти була щаслива, вперше в житті.
Згадуєш як він сказав: «Давай подумаємо чи потрібні нам такі відносини». Ти хотіла піти, він не пустив, затримав за руку. Сказавши, що не хоче втратити тебе зараз, це буде безглуздо, бо ж потім ви можете жалкувати про скоєне.
Його медові губи потягнулись назустріч твоїм калиновим. Ти відвернулась, ховаючи страх, що цей поцілунок буде останнім. Він заспокоїв своїми, як завжди, впевненими, словами. І ти повірила без зайвих запитань і сумнівів.
Що це? Сльози? Невже ти плачеш, маленька? Навіщо плакати? Не склалось у вас, то й що? Невже він один такий на світі? Твій вираз обличчя говорить одне – він таки один, може й не найкращий, але він – єдиний, хто тобі потрібен у цьому житті. Тільки він знав всі твої бажання, тільки він знав тебе такою, яка ти є в глибині душі, знав тебе такою, якою ніхто не знав.
Важко… В легенях не вистачає повітря, задихаєшся… без нього. А він десь там, в декількох кілометрах від тебе навіть думки не має з цього приводу. І тоді ти робиш припущення, а чи не знав він ще тоді, того вечора, що це буде ваша остання зустріч? Хочеться вірити, що не знав. Хоча, що з цієї віри? Нічогісенько. Вона не притупляє болю, який з кожним днем, з кожною хвилиною все мучить і мучить твоє маленьке юне сердечко.
Ти б могла згадувати й говорити про нього до бескінечності, але розумієш, що це не має сенсу. Він ніколи не прочитає ні цих рядків, ні тих, що лежать в тебе в столі, які припали порохом давнини і страждань, ніколи не дізнається про те, що є дівчина, яка завжди буде його кохати без надії, що він зможе бути її, хоч на мить. В його спогадах спливе темноволосе, з сірими очима дівча, ще одне обмануте ним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192572
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2010
Ну, вот сижу в своей комнате, выключен свет, так просто легче думать что ли. Нет, какой-то бред пишу.… И почему на русском? Это протест тебе? Ведь ты у нас националист… да… Знаешь, я ненавижу себя за то, что думаю о тебе, ничего не могу с собой поделать. Я слабый человек, ты бы, наверное, так сказал. Тебе нравятся люди с сильной волей, ты ведь именно такой. Помню твои слова: « Я никогда не полюблю человека, который не ответит мне взаимностью».
Без тебя мне трудно дышать. Трудно смотреть на этот мир, без тебя…. Знаешь, мне очень сильно хочется укутаться в твои объятия, гладить твою голову, хочу, чтобы ты, как было прежде, целовал мои руки, нежно-нежно, как умеешь только ты. Я похожа на одержимую, так оно и есть, я на самом деле одержима - тобой. Нет, ты об этом не знаешь. А мне всё трудней с каждым днём. Я открываю глаза утром с мыслями о тебе, и засыпаю так же. Я не знаю что мне делать. Это всё неправильно, сама знаю, не надо об этом говорить. Но что же делать? Забыть? Прогнать из своей жизни? Скажи, где взять такой ластик, чтобы стереть тебя из страниц моей жизни? Да и действительно ли мне это нужно? Я хочу, слышишь, хочу, чтобы ты был рядом, хочу чувствовать твоё дыхание, хочу, слышишь? Хочу!..
Я довгий час жила не кохаючи. І мені було добре. Ні, я брешу! Я почувала себе жахливо. Я ніби й не жила, душа закам’яніла, а, коли покохала тебе, то відчула як в серці починає вирувати життя, відчула себе найщасливішою людиною у Всесвіті. Та змушена визнати, що ти правий, коханню потрібно опиратись… Бо кохання до людини – це залежність від неї, а це означає тільки одне - втрату свободи. Це жахливо? Не знаю. Хочеться запитати – а чи потрібна ця свобода? Що вона здатна дати людині? Чи варто втрачати кохання заради неї? Кожен дає свою відповідь. Знаходяться сміливі, які не бояться втратити свободу, я глибоко поважаю таких людей, тільки я ще не визначила до якої категорії відношусь.
Я люблю тебе і готова кричати про це на весь світ, та чи потрібна тобі ця любов? Хто я для тебе? Перехожа, проста перехожа… Та я не сумую з цього приводу, бо знаю, що здатна на більше, тобто здатна стати найдорогоціннішою людиною в твоєму житті. Щоб так було потрібно прикласти чимало зусиль, а я не хочу марнувати сили і час. Я втомилась, хочеться в кінці-кінців відчути, що потрібна тобі такою, якою є, без зайвих прикрас, без обману.
Я втомилась щодня дивитись в календар по безліч разів. Сьогодні понеділок, завтра вівторок… а, отже, ще на один день стала ближчою наша зустріч. Інколи в мене виникає бажання стерти твій номер мобільного телефону, щоб не зірватись і не подзвонити тобі, але згодом даю собі охолонути, розумію, що робити це немає сенсу. Все одно зайду в Інтернет, відкрию твою сторінку і спишу з неї твій номер…
Згадую нашу з тобою першу зустріч, і в мене на устах виникає ледве помітна посмішка. Мені дуже подобається її згадувати. Я стояла до тебе спиною, шукала очима у величезному натовпі людей, ми говорили по телефону, тоді почула питання: «Ти мене бачиш?» Пам’ятаю, як я обернулась і … побачила тебе! Я ще тоді зрозуміла, що ти – це саме те, що мені потрібне в моєму житті. Ти – це та людина, про яку я мріяла, навіть сама не усвідомлюючи цього, твій образ жив у мені на рівні підсвідомості.
Признаюсь, що тільки поряд з тобою я дізналась ЩО ТАКЕ ЩАСТЯ, яке воно, як це – бути щасливою. І вже за це тобі велике спасибі, а все інше – неважливо, головне, що я була щасливою.
Проходять дні, години, хвилини, секунди, а ти все мовчиш, не дзвониш, не пишеш… Та й не це головне, а те, як ти до мене ставишся.
Настав новий день, і знову все повторюється – все та ж чашка кави, музика, все ті ж думки … звичайно, про тебе.
Я так мріяла, що ти мені подзвониш, уявляла що ти мені скажеш, що я відповім, а сталось все по-іншому. Вчора здійснилася моя мрія – ти таки подзвонив, заграла моя улюблена мелодія, серце стрепенулось, руки затремтіли. Та коли почала з тобою говорити, то не отримала такого довгоочікуваного задоволення, навіть сама не знаю чому так сталось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190830
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010
Сиджу біля вікна, за яким цвітуть каштани,
А в думках ти, в руках чашка кави.
Надворі гарна погода, все пахне й цвіте,
Тільки моє кохання до тебе німе.
Воно мовчить, не в силі відтворити й звуку,
А душу безупинно переслідують муки.
Я як полонянка в тенетах твого світу,
Буду нестримно таємно мліти.
Не зможу тобі все це розповісти,
В твоєму житті для мене немає місця.
Все, що в моїх силах – мріяти, а потім забути,
Я хочу щасливою й коханою бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189497
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.05.2010
Віра, Надія, Любов - три вічних слова,
Що супроводжують нас все життя,
Про них сьогодні йтиме мова,
Про них хочу поговорити я.
Почну з надії, вона найперша,
Разом з нею мати носила нас під серцем.
Надія – це те, без чого неможливо існувати,
Вона допомагає життя планувати.
Всі ми віримо, і байдуже хто та в що,
Вона як до вечері вишукане вино,
Бажана, але не обов’язкова,
Нашої підсвідомості підкова.
Нарешті любов, яке це слово багатогранне!
Вона для всіх така бажана!
І кожний вкладає в неї свій зміст та сенс,
Який відрізняється один від іншого більш-менш.
Про неї пишуть віками письменники й поети,
Все складають й складають палкі памфлети.
То вихваляють красномовно, то проклинають до сліз,
Вимолюють гріхи перед нею, благають «please».
Відважні й хоробрі йшли за неї в бій, на дуель,
Боролись за почуття до дам, мадемуазель.
Та насправді ж вони не знали одного,
Що любити не всім людям дано.
Любов – це дар, даний Творцем-Богом,
І не всі люди мають змогу
Відчути її дотик безгрішними крильми,
Від щастя на хмарах пливти.
Та може воно й на краще, бо ж результат один-єдиний
Спочатку любиш, віриш, плекаєш надію,
А потім - довіра обманута, любов зраджена, надія згасла,
Закінчився happy end, бо життя – не казка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189029
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010
Його забути, викреслити з життя,
Впевнено крокувати в майбуття.
Та скажіть, де взяти такий олівець,
Щоб із пам’яті зітер його геть?
Мовчите, по-зрадницьки мовчите,
Та поясніть мені тільки одне:
Навіщо зустріла його на своєму шляху,
Якщо ці стосунки приречені на поразку лиху?
Знову мовчання, ну що ж? Мені зрозуміло все,
Життя мінливе, і ця біль мине.
Питання тільки від часу залежить,
Воно – наш лікар; а мене все ще бентежить
Все, що безпосередньо пов’язано з одним тобою,
Ти ж був для мене всім: і гріхом, і правдою святою
Чому тебе в мене відібрали небеса?
Хочу знати - в чому моя вина?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188817
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2010
Кожного дня ви стоїте в переході в метро,
Дивитесь на людей, здогадуєтесь хто є хто.
Чи бідний, чи багатий,
Чи дасть копійку, вам би знати.
Ви всі одне на одного схожі,
Чекаєте людей, які вам допоможуть.
Протягуєте долоні навстріч,
Ще й промовляте жалісну річ.
В кожного з вас свої мотиви приходу сюди,
Мабуть, не змогли оминути біди.
Ви скажете в своє оправдання,
Таке життя, а не ви і ваші бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188816
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2010
Я проклинаю наши неожиданные встречи,
Хотя в толпе часто глазами ищу,
Я с нетерпеньем жду, когда наступит вечер,
Чтобы окунуться в тёмную мглу.
Я уже не смотрю в календарь,
Не считаю дни до нашего свидания,
Потух любви фонарь,
У меня только одно желание -
Забыть тебя поскорей, чтобы ты исчез,
Я больше не могу адскую боль терпеть,
На сердце моём ты оставил глубокий порез,
Я не хочу умирать, когда могу жить, петь.
Но ты перекрываешь мне кислород,
И всё сильнее с каждым днём,
Ты – моей любви запретный плод,
Жжёшь пламенным огнём.
Уйди, прошу, и больше не возвращайся,
Мне в чувствах скупость не нужна,
Хоть в последний миг, кто для тебя я, признайся,
Хотя сама знаю, что не подруга, не жена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186555
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.04.2010
Мовчки проходити повз тебе,
Робити вигляд, що мені треба
Терміново поспішати, та куди ?
Всі мої дороги тільки до тебе вели.
Коли хочеться мовчати, так важко говорити,
Коли обрізають крила неможливо любити
Тільки страждати тихенько в закритій кімнаті,
Щоб ніхто не бачив, навіщо їм це знати?
Що ти для мене – один єдиний коханий,
Я наллю собі чашечку кави,
І знову думатиму про те, що в серці,
В солодке додаватиму перцю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185986
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2010
О том, что ты мне нужен, бессмысленно писать,
Да ты и без слов должен это знать.
Мне трудно жить, тобой не дыша,
К чему эта пустая молва?
Всё равно я остаюсь одинокая,
К кому-то добрая, к кому-то жестокая.
Просто другой быть не умею,
Себя уже давно не жалею.
Если бы жалела, всё было бы сейчас не так-
Моя жизнь не была бы похожа на мрак.
Ты бы бегал по моим следам, целовал ноги,
Оббивал моего дома пороги.
А я всего лишь честною быть хотела,
К тебе одному на крыльях летела,
Которые ты обрезал беспощадно,
Я давно простила, ладно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185985
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2010
О, поете, хто Ти?!
Яке твоє призначення на цій Землі?
Ти як музикант, який складає ноти,
Поеми пишеш і вірші.
Твоє життя складне і сповнене страждань,
Та Ти гордо несеш свій хрест,
Не оплакуючи нездійснення бажань
А дякуєш Богу за те, що живеш.
Поет! Як гордо звучить це слово,
І хочеться вклонитися до ніг
За те, що всі люди мають змогу
Дізнатись правду про \\\"пряник і батіг\\\"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183919
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2010
Мов грім серед ясного неба
Ти прийшов в моє життя,
Не спитав чи мені це треба,
Таке вже моє майбуття.
Ти пронизуєш мене наскрізь поглядом одним,
І перехоплює дух, крутиться в голові,
В очах сірий туман, непросвітний дим.
І так хочеться відчути обійми твої.
Та вже всі свічки догоріли,
Закінчився бал,
Почуття зберегти не зуміли,
Боже, від страждань мене збав!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182639
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
Все життя розписане, ти все плануєш заздалегідь,
Золотом називаєш золото, а міддю – мідь.
Твоє існування повне схем, які малюєш собі сам,
Ніколи не робиш помилок, твій рівний стан.
З тобою в один ряд неможливо стати,
Нікого з тобою не можна зрівняти.
Не вистачає лише одного – лаврового вінка,
Я б тобі його з радістю сплела.
Ти правильний і мудрий завжди,
Еталон чоловічої, ні – людської краси.
Ти – як сім чудес світу, незрівнянний,
І для всіх такий бажанний!
Ти – як рідкісний камень у лоні природи,
Земля ще знала такої вроди.
Тебе можна назвати ідеалом,
Якого насправді у світі немає.
Не існує людей ні безмірно поганих, ні безмірно хороших,
Хтось хоче щастя, а хтось – грошей.
А ти у свою чергу бажаєш влади,
Збирати народ, великі паради…
Навіщо тобі ця суєта суєт?
І так, майже у кожному домі твій портрет.
Дівчата сходять з розуму від тебе,
А ти дивишся не на землю, а в небо.
Шукаєш недосяжного, складного,
Щоб підкорити вершини, але для чого?
Мій незрозумілий генію, зупинись,
З іншого куту зору на життя подивись.
Вінок зав’яне, оплески стихнуть, пам’ять забуде,
У майбутньому поряд з тобою нікого не буде.
В тебе є ще час зрозуміти для чого ти в світі живеш,
Їсиш білий хліб, і чисту воду п’єш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180102
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.03.2010
Королева снежная,
Ты всегда была такой.
Иногда ты бываешь нежная,
Иногда, из-за тебя теряют покой.
Так тяжело с тобою рядом находиться,
Но есть мгновенья, когда в тебе отражается весь мир,
Минута с тобой, кажется, вечность длится,
А праздник с тобой превращается в пир.
Скажи, а часто ли задаёшь себе вопрос,
Кто по-настоящему любит тебя?
Ведь ты то и дело вставляешь в сердца нож
И с гордостью объявляешь «Война!»
Ты так привыкла бороться,
Что жизнь не мыслишь по-другому,
В сердце твоём теплоты не остаётся,
Ты отдаёшь преимущество закону,
Который гласит « Война всех против всех »
И здесь нет места доброте, сердечности,
Всё, что ты можешь подарить - смех
И миг тогда приравнивается к вечности
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180029
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.03.2010
Шла женщина дорогой,
И просила хлеба подать,
Все люди смотрели с тревогой,
Но никто не соизволил и пить дать.
Ходила женщина еле переставляя ноги,
Так она ослабела,
Но люди прогоняли с порогов,
Никому до чужого горя нет дела.
Спустился вскоре вечер на посёлок,
Женщина присела на скамью,
Уже пастухи гонят домой коровы,
Может, молока дадут, попью…
Вот человек по дороге идёт,
Сейчас, сейчас попрошу
- Воды… воды!.. хотя бы глоток,
Я вас, милейший, прошу.
Но мужчина, услышав слова,
Будто совсем озверел:
- Идите отсюда! Ваша мольба!..
Мне до неё нет дел!
Вас тут всяких слишком много,
Только дай и дай,
Уходи, попрошайка, с порога,
Ничего я тебе не дам!
После услышанных слов
Женщине дыхание перехватило.
«Почему этот человек так зол?
Неужели жаль, чтобы я воды попила?»
Она ушла за посёлка границы,
Упала на землю, не чувствуя ног и рук,
Уже не кричала «Помогите!»
А думала «Вскоре я избавлюсь от мук».
В ту минуту встретился ей человек,
Он сразу же кинулся на помощь,
Женщина ещё не успела сомкнуть век,
Почувствувала, как вода наполняет рота полость.
«Спасибо, что смог воды мне подать»-
Она сказала в последний раз,
«Если хочешь знать кто я,
Скажу тебе: я – Божья Мать!..»
Женщина померла. Её больше нет,
Мужчина закрыл ей глаза.
Вдруг заискрился мерцающий свет,
И от женщины не осталось следа.
«Вот же бывают чудеса на свете!»-
Удивлённо промолвил он,
А по небу мчалась карета,
Которая оставила надпись «Спасён»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178836
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.03.2010
Скажи мені чесно, без фальшивих фраз
Що за почуття єднають нас?
Дружба, кохання чи любов,
Але без слів ми разом знов.
А я визначеності у відносинах волію,
Тільки про тебе днями і ночами мрію.
Благаю, не муч, поясни мені одне-єдине
Хто для тебе я? У відповідь чую посмішку, як у дитини…
Ти випробовуєш мене та моє терпіння,
А я все мовчу, прошу у Бога благословіння.
Порівнюю тебе з вільним птахом,
Уявляю, що ти відлетиш від мене, і наповнююсь страхом.
Ти приходиш і заспокоюєш, лікуєш рани душі,
Я схиляю голову на плечі мужні твої.
І все здається таким далеким, чужим, неважливим,
Ось в такі хвилини стається диво.
Ти ніжно-ніжно торкаєшся пальцями мого волосся,
Ніби перебираєш золоте колосся.
Я поступово тану на очах твоїх,
І наступає море втіх.
Місяць і зорі світять у вікно,
По нашим губам тече вино
Вино почуттів, що між нами зародились,
Я змовчу, а ти скажеш «Кохання між нами розлилось
Своєю повноводною рікою,
Я хочу, щоб ти завжди була зі мною».
На що відповім усмішкою негучною,
Ти все зрозумієш без слів. Я з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178344
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.03.2010