| Сторінки (3/214): | « | 1 2 3 | » |
Знову – дощ. Знову – сум. Це, напевно, тому, що ти плачеш
Десь тихенько в подушку. Не можеш заснути вночі,
Нарікаєш на долю, як кажуть в народі, собачу,
На життя, що згорає, як вогник тремтливий свічі.
Ці краплини дощу з мовчазного січневого неба –
Ніби докір мені за все те, що не дав я тобі,
За ті ночі недоспані, слово різке без потреби,
І за срібло у скронях, і дні, що минули в журбі.
То, чому ж я не здужаю дощ хоч на мить зупинити?
В вічних пошуках щастя злітає короткий мій вік.
Чом не можу лишити цю землю, дощами умиту,
Щоби випити сльози з коханої милих повік?...
3.01.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2011
Кутя довариться в печі,
Запахне сіно у господі
І диво станеться вночі,
Коли зійде зоря на Сході.
Десь там народиться Маля,
В серця вселяючи надію.
Возвеселиться враз Земля
І сумувати вже не сміє,
Та прославлятиме в віках
Різдво Святого Немовляти.
… А там в Марії на руках
Малий Ісусик буде спати.
5.01.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233337
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 07.01.2011
Шаленим виром проліта життя,
Злітає долар, гривня девальвує...
Хай криза не зачепить почуття,
Нехай любов у світі цім панує!
Хай рік новий щось краще принесе,
Ніж штурханина у Верховній Раді,
Хай людяність панує над усе,
Хай вірність стане в противагу зраді.
Хай нас не покидає оптимізм,
Лицем нехай Фортуна повернеться.
Лиш радісних я всім бажаю сліз!
Лиш від кохання щоб боліло серце!
Тепла у душах і тепла в хатах -
Нехай вас завірюха не лякає.
Шануйтеся і юні, і в літах -
З прийдешнім роком вас поздоровляю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232133
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 30.12.2010
Я крізь вітри і крізь бурани
Іду, здавалось би, вперед.
Не «пас ніколи я останніх»,
Та, все ж моє життя – не мед.
Зірок із неба не зриваю,
В вагон сідаю на ходу
І, хоч би луснув, та до раю
Я знаю, що не попаду.
А в пеклі ось, між казанами
Здається, вже не пропаду,
Бо з головою і руками
Здолаю хоч яку біду.
Життя навчило недаремно
Спливати вчасно з мілини…
Хтось у смолі сидить, напевно,
Хтось – ремонтує казани.
Тож, трохи практики в металі,
Дотепне інколи слівце
І, не вдаючись у деталі, -
Не зовсім пекло вже оце.
Через життєві катаклізми
Іду під сонцем і дощем:
Нехай не бракне оптимізму
На цій землі і десь там ще…
́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232131
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.12.2010
«За 15 років на заробітки виїхало близько 7 мільйонів українців»
Інтернет-видання “Zahid.net”
«Україна посідає п'яте місце в світі за кількістю трудових мігрантів»
“Українська газета.com”
Нарешті ми в перших! Сьогодні моя Україна
Ввійшла до п’ятірки найбільших у світі держав…
Лишилось пишатись, - сказали в «Останніх Новинах», -
Що темпом шаленим процес емігрантський зростав.
Чия в тім заслуга, чия в тім немеркнуча слава,
Що вже сім мільйонів (!) у світ розбрелося людей,
Яких так любила і так шанувала Держава,
Яким проголошено стільки чудових ідей?
Робочі місця, що мільйонами мали створити,
Не всіх влаштували… Валюту їм, бач, подавай!
За «долар» (чи «євро») вчепилися бісові діти,
А хто буде вдома збирати на полі врожай?
Чи ви не читали Програми всіх партій і блоків
Про те, що терпіння долатиме всюди і все;
Про те, що ось-ось ми сягнемо шалено-високо
І саме ця влада для всіх уже «манну» несе…
Маленька зарплата? Зате у нас в лузі – калина…
Дорожчають ВУЗи? Так в почесті в нас трударі!..
Десь хліб подорожчав? Так сало ж бо символ країни!..
Весь рік колядують? – у нас не беруть хабарі.
Старається Уряд, старається Рада Верховна.
Немов Попандопуло: - Все – вам! Лише забирай.
Увагою сповнені люди до краю, до повна –
Ще трішки старання, і ми обійдемо Китай…
14.12.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228771
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.12.2010
Прадідові моєму Мовчанюку Павлові Миколовому,
заможному господареві (Соловки - 1933; Сибір - 1937 )
Вони ідуть переді мною.
Ідуть.
Ідуть.
Ідуть.
Ідуть.
Ідуть колоною й юрбою
Ті роки, сповнені журбою,
Яких довіку не забуть.
Яких, на щастя, я не знаю,
Та я – потомок тих часів,
В яких із сталінського «раю»
Оскалом хижим визирає
Комуни гаспидський засів.
Ідуть мої брати і сестри
З, пробитим кулею, чолом
За правду, що між люди несли,
Скатовані, але воскреслі,
З важким, та праведним хрестом.
Ідуть під дзвін церков розбитих
В німій печалі матері,
А на руках - попухлі діти –
Невинні мученики світу
На більшовицькім «вівтарі».
Ідуть у супроводі псів
За ніч посивілі батьки,
Хто у колгосп не захотів
Віддати труд своїх дідів,
В Сибір ідуть, на Соловки…
Трамбує їх НКВД :
За ешелоном – ешелон,
Під гаслом - «Партія веде!»
…Та більшість смерть свою знайде
На радість прихвоснів-знайдон.
Іде голодний тридцять третій,
Червона шириться чума,
І люди, владою обдерті,
Ідуть.
Ідуть назустріч смерті
Й, здається, їм кінця нема.
…Закрию очі від знемоги –
На серці розпач, жах і лють –
І руки підійму до Бога…
А там за обрієм – дороги.
І душі йдуть.
І йдуть.
І йдуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224087
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2010
«Чим більше ми даруємо радості людям,
тим більше її стає у нас»
Східна мудрість.
Поділися радістю зі мною –
Розкажи про тихі світлі дні,
І тоді, зігрітому любов’ю,
Усміхнеться сонце і мені.
Розкажи про ніжний шепіт вітру,
Що над ранком косу розпліта,
І твої слова, немов субтитри,
Фільм прикрасять про мої літа.
Розкажи про літо і про осінь;
Як іскриться на морозі сніг,
І про те, що все в житті збулося,
Щоб і я потішитися міг.
Розкажи про зорі над рікою
І про що співають солов’ї…
Поділися радістю зі мною.
… А немає – видумай її.
29.10.10.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2010
Зі швидкістю експресу ТЖВ *)
Злітають в небуття солодкі мрії,
Лиш десь в глибинах серця ще живе
Остання нерозтрачена надія.
Надія, що повернеться лицем
Фортуна, що так любить стати задом,
І, що легкий за рідним краєм щем
Не стане враз зловісним «міокардом»;
Що край чужий не викине на злом,
Немов стару заїжджену машину;
Що стіни не ламатиму чолом
І що не всадить «друг» ножа у спину…
З дерев спадає листя все частіш –
Я в круговерті тій не молодію.
Та, що життя вартує – мідний гріш,
Коли згасає зірочка Надії …
----------------
*) TGV ( train à grande vitesse) - (фран.) швидкісна залізниця у Франції, що поширюється Європою.
25.10.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218435
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2010
З теплотою і вдячністю Кунцю П.О.
Здавалось би, не сталося нiчого -
Десь свiтить сонце, десь iдуть дощi,
Та хто менi пояснить, ради Бога,
Чому так сумно й тоскно на душi?
Чому цiнуєм лиш, коли втрачаєм
Буденне, невибагливе добро?
Чому постiйно ми наздоганяєм
Те, що саме, здавалось в руки йшло?..
Питань багато. Вiдповiдей - катма.
Закрито книгу. Зникло, що було.
Тож пригадаймо, друже мiй i брате,
Як йшли вперед зависникам назло;
Як черпали з одної миски кашу,
Як спiльне лiжко грiло нас обох;
Усi маленькi перемоги нашi,
Що ми плiч-о-плiч досягли удвох.
Ми разом йшли, i дякувати долi,
Що нас на розлучала суєта,
Тому то й серце стиснуте до болю
I стукає тривожно неспроста.
Та час злiтає клином журавлиним
I ще води немало утече.
Лишень не знаю, хто в важку годину
Менi пiдставить без вагань плече...
23.11.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217647
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.10.2010
(собаче життя)
Ну, ось і все. Відпущено пасо́к,
Упав ланцюг і вільна стала шия.
Господар вже ладує "тормозок"...
Ура! Свобода - здійснюються мрії!
Найперше господарку оббіжу:
Хутчіш - вперед, щоб лапи розім'яти.
В городі ще помітити межу,
Щоб іншим не кортіло забігати.
Спіймати б ще сусідського кота
Й добряче поза вуха надавати,
Щоб він перед очами не стрибав,
Коли мене ланцюг буде тримати.
Ось і сусід до брами підійшов.
Скажу йому, нехай кота пильнує.
(І де він того відродка знайшов?..)
...Шкода, не розуміє, хоч і чує!
П'янке повітря радісно вдихну,
В покращення життя я знову вірю.
...Згадав! Ховав я кісточку в саду,
Піду обов'язково перевірю.
Сховалось сонце. Місяць засвітив,
А в наш садок ватага зазирає!
Підпущу трохи ближче хлопчаків
І зараз їх добряче полякаю!
А іншим разом вхоплю за штани
І на чуже нехай не зазіхають.
Так зроблю, щоб боялися вони,
Бо ще мою "заначку" відкопають.
Я вільний! Роблю все, що б захотів
І всюди йду, де тільки забажаю!
...І лиш паркан із чотирьох боків
Всю метушню ту мовчки споглядає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216713
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.10.2010
Сльози виїли радість з очей,
Губи склались у міну німу.
Біль тупий безкінечних ночей
І питання нікому: -Чому?
Не чекаю, що хтось відповість
І не тішить прийдешня весна.
Десь зсередини поїдом їсть
Серце туга нестримна й страшна.
Гублю віхи життя й маяки
І несе мене вперто вода.
Віддаляється беріг ріки,
Виростає лиш днів череда.
...День неспішно дотла догорить,
Світ довкола порине в пітьму.
Знову сам. Знову серце щемить.
Свердлить мозок одвічне: -Чому?
08.02.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213710
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.09.2010
Солов’їна… Калино́ва… І оспівана, й забута!
Знов взялись за тебе, мово. Знову: «Бути, чи не бути…»
Не вдавалось яничарам порубати ятаганом –
Твоє слово, ніби чари, все загоювало рани, -
То сучасні бузувіри без гармат і кулеметів
Нищать мову, нищать віру, «підсікаючи» на злеті!
Приставляючи параграф темних варварських законів,
Ніби дуло пістолета – чорним отвором до скроні.
То чому ж вам ще не йметься, тісно чом у власній хаті?
Ніби вільні вже, здається… Навіть інколи – багаті.
Рот ніхто не закриває: коли знаєш - Speak in English,
Mów po polsku, як бажаєш; вибирай: іврит чи ідиш.
Послугуйся діалектом, говори хоч на латині –
Тільки мусиш мову знати ту, в якій живеш країні!
Та й не знаю я країни, де б проводились дебати,
Як би мову свою рідну на чужинську проміняти.
Тож, я думаю, не варто без причин ламати списи:
Можеш мов десяток знати – тим, мій друже, і гордися,
А не тим, що ти «базариш» на одній – «абщєпанятной»…
Ось тоді питань про мову не повинно виникати.
30.09.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213699
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.09.2010
(реанімація)
Я вільний від думок і почуттів,
Від всього вільний! Навіть сам від себе.
Я стільки років цього так хотів:
Злетіти поміж хмарами у небо!
Піднятися над прірвою гріха,
Забути раз і назавжди спокуси,
І щоб душа, до доброти глуха,
Прозріла… Бо колись прозріти мусить.
Здається, вічність цей тривав політ,
Лиш тихий голос долетів здалека:
- … Ну, от і добре! Житимеш сто літ!
І дякуй, сину, пóдушкам безпеки.
27.09.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213153
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 27.09.2010
(роздум-сповідь)
Акровірш.
О, світе мій! Чи можу я змінити
Тебе одним лиш помахом руки?
Чи можу сподіватись і молити
Едему після смерті на віки?
Не знаю я, де силу відшукати,
Адже не Бог я, Господи прости!
Шептатиму... Не смію викрикати,
Ти бачиш всіх. Почуй і відпусти!..
Щемить душа моя і серце мліє -
Одвічна туга втрачених надій.
Єство до Неба вирватись воліє,
На хвильку хоч, якщо не назавжди.
Але мені туди немає входу,
Не так важливо, скільки є гріхів...
Елегії співаючи народу,
Був десь нечесний, щось - та пропустив.
Енергії для всього не хватило -
Старався, але ж не досяг мети;
Активним був, та керував невміло;
Хотів, як краще - вийшло, як завжди...
Не в стані всіх помилок пригадати.
Ех! І не знаю, чи потрібно це -
Хотів би, як і всі, звичайно, знати,
А що ж первинне - курка, чи яйце?
Й до істин йду, спіткаючись, щоразу
Стаю з колін, щоб уперед іти.
В тунелі світло бачив вже не раз я -
Як лиш мені те світло досягти?
Тиняюсь так між Небом і Землею,
Тьму ненависну хочу подолать:
Спаси 'мя, Боже, ласкою Своєю,
Як тільки Ти умієш рятувать!
І научи, і дай мені вказівку,
Можливо - знак, можливо - оберіг.
Я ж бо не прошу в Тебе з неба зірку,
Та й навіть не достойний Твоїх ніг.
Віддам своє життя за крихту правди -
Одне воно у мене, але все ж
Є зміст у тому - може кращий став би;
Надіюсь - мою душу збережеш.
Екзамени складаю щогодини:
Хотіла б в Рай душа, та видно - зась!
А десь Господь відлічує хвилини
Й настане час - за все мені воздасть...
Просити можна, скільки вже просило,
Ридати і кидати "бариші"...
Йде час невпинно, але справжнє диво:
Добро творить за покликом душі.
"Елеєм ніжним мащені слова!
Цікаво, - скаже хтось,- де так навчили?"
Але мені не сохне голова -
Рахуйте, не почув, як ви "з'язвили".
Стоятиму на сво́єму завжди,
Тож хочу, щоб мене ви розуміли:
Відкинути все можна хоч куди,
Отримати ж прозріння - бракне сили.
Тим шляхом можна йти і не дійти,
Валитись з ніг, ставати - і намарно.
Одійдуть в прах запалені мости -
Єдиний шлях без квітів і литаврів.
Не буде на шляху моїм троянд,
Еліти блиску, килимів в фойє,
Хорів вислужливих і райдужний гірлянд.
...А я й не хочу - все це не моє.
Йдучи вперед з неправдою в устах,
Брехнею поле, кажуть, подолаєш
Успішно ніби. Та зворотній шлях
Дано не кожному пройти. Тож вибираєш...
Ера тепер така складна триває,
Вита́ довкола міліон ідей.
Один у полі рідко виживає -
Людей шукаю я. Але Людей!,
Які б ту віру несли і плекали,
Творили кожен день хоч грам добра,
Відтак, ділилися і плати не питали.
О, як їх мало. Видно - не пора.
Якщо й знайду таких, то небагато:
Як розпізнати їх не знаю ще.
Куди свій шлях я маю спрямувати -
На Божий перст надіюся лише.
А час іде, і тільки помічаю:
Нанизуються дні і місяці.
Етапні дати серцем відмічаю,
Боріздочками зморщок на лиці.
І править світом золота монета -
Так моторошно й дико на душі,
А слово невідомого поета
Кому тепер потрібне, ви скажіть?
Ідей багато і думки рояться -
Не в силі стримати. А всі, немов сліпі:
Азарт в гонитві за примарним щастям,
За гріш розбитись здатні в боротьбі.
Ерозія свідомості і мислі,
Менталітет - на грошових мішках.
Любов до ближнього давно із моди вийшла
І тільки бруд у серці й на руках!..
Хіба йдете до Храму, щоб хвалитись
Лакованим взуттям чи піджачком...
І вам, мабуть, не вдасться відкупитись
Багатством, не заробленим трудом.
Не треба Богу розкіш і прикраси,
Аксесуари модні: все - ніщо.
Шануйте душу, поки стане часу,
Не проміняйте віри ні на що!
А хто із нас життя заслужить вічне,
Судить не нам - на те один Суддя:
Улесливе бажання споконвічне -
Що ти, скажи, зробив для каяття?..
--*--
Низький політ не для високих цілей,
Йдучи лише, спроможешся дійти.
Дай, Боже, тільки вистачило б сили,
А також благородної мети.
Й тоді, напевне, розійдуться гори,
Настане час звитяги й боротьби...
Але, здається, в тому наше горе:
Мету вже маєм - ще наснаги би!
Доймає лінь, інертність добиває,
Напевно, десь ще не пробив наш час.
Енергії чомусь не вистачає:
Сьомий же піт, напевно, не для нас.
І шарпатись лишається в потугах -
Пробити лобом хочемо стіну.
Ростуть проблеми - то одна, то друга...
Осилити ж не годен ні одну.
...Стою на перехресті і гадаю:
Ти ж, Боже, бачиш все! Тоді чому
Не стримаєш, коли ся помиляю,
А чи підкажеш вихід на пряму?..
Можливо, завинив я! Все можливо.
Пробач тоді, попрошу хоч про це...
Роками День чекати терпеливо,
Один, який удачу принесе -
Виходить, що така моя вже доля.
Ниць упаду, та вірю - підіймусь.
Нехай коліна розіб'ю до болю,
Але знаннями, знаю, збагачусь.
Шикарний побут, мабуть, не для мене
І все, що матиму, то тільки з праці рук:
Як лиш побачу "вулицю зелену" -
Кудись втікає все, мов грому звук;
Іду вперед, а опиняюсь ззаду,
Мить пропустив і не наздожену;
Прибуду першим - кажуть: "Таш тразаду!"*)
Розкрию рота - інший вже ковтнув...
О, Боже милий, що мені робити,
Щоби Твоє здобути співчуття?
А чи достатньо лиш тебе любити
Єством усім завжди, без вороття;
Молитися лише за добрі справи,
Однак самому бути в стороні;
Визнанням марити, очікуванням слави,
Не замастивши рук? - скажи мені...
У кого ще ж бо можу запитати
Відверто, без образ і пересуд,
А й так, щоб щиру відповідь дістати -
Ти ж бо один вершиш над нами суд!
Цікавості моїй межі немає:
Я просто хочу істину знайти.
Між Небом і Землею хто ще знає
На все те відповідь, коли не Ти?
...А час, між тим, спливає, як водиця,
Широкою рікою в небуття.
Мені ж чомусь не затишно. Не спиться...
І з кожним днем коротшає життя.
Не раз буває - хочеться схопитись:
-Ех, геть думки - і вільна голова!
Вiдкрити двері і у світ пуститись,
Вiдчуть, як свіжий вітер обдува.
Етапом йти далеко, ген до Неба,
Дихнути так, щоб в грудях запекло,
Напитись з джерела, як є потреба,
А потім впасти - у траву чоло.
Світанок росами тоді мене умиє,
Уста відкриє, сили надихне -
Святим усім молитимусь в надії:
Почують й захищатимуть мене...
Окрилений, тоді я піднімаюсь,
Кидаю виклик сірій метушні;
Усміхнений, черговий раз впрягаюсь
Сильніше в віз, призначений мені.
У тій упряжці мушу відробити -
А хто, крім мене, хрест мій понесе!
Лиш вижити, не впасти, не зблудити
(Еге ж, напевне!) хочу над усе!
Іду вперед, буває - помиляюсь,
Збираю крихти правди на шляху;
Болить - не слухаю, лиш за помилки - каюсь,
А як інакше - тяжко у гріху!
Вiдтак, надіюсь, Господи, на Тебе:
Не забувай раба Своєго Ти,
Адже мені одному скільки треба -
Сповідуюсь, як грішник, лиш прости.
Всели у душу крапельку надії
І віру в моїм серці укріпи,
Дай шанс, щоб хоч колись збулися мрії,
Ласкавим будь і шлях мій окропи.
Устам вели, щоб славу голосили,
Куди б я не потрапив, кожну мить,
А руки щоб старалися щосили
Во славу Твою лиш добро робить!
О, Господи, я лиш мала піщина,
Гонима між часів і поколінь...
Останній крик раба Твого і сина:
Амінь! Помилуй, Господи! Амінь...
15.09.2008
-----------------
*) Таш тразаду! - з португальської - запізнився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213011
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 27.09.2010
(гумореска)
До густих лісів дрімучих завітала криза,
Тож роз’їхалися звірі до чужого лісу,
Де між пальм і евкаліптів можна заробити
І біду, що раптом сталась, якось пережити.
Так Ведмідь зустрівся з Зайцем у Лева під муром –
Якось раз прийшли найматись майстром-штукатуром.
Лев доступно й зрозуміло «змалював картину»
І сказав: «Працюйте, хлопці! Плата погодинна.»
Та й пішов процес: Ведмедик розчин розтирає,
Не дрімає на роботі, та й не поспішає…
А Зайчисько «запалився», взявся накидати:
- Покажу всім, як з розгону «Севастополь брати»!..
Вдвічі швидше йде робота, Заєць у пошані,
Уявляє, як потрапить в штукатури знані.
Так старається, що мало не вискочить з «роби».
…А за три доби у нього попухли суглоби!
Опинився Заєць в ліжку, приклада примочки,
А патронові навіщо такі «заморочки»?..
День минув і вже нового Лев приводить майстра,
І у Зайця залишилась порожньою тайстра.
Показав патрон на двері: маєш - «боа віда!»
Де ж буржуй тобі захоче кормить інваліда…
А Ведмідь продовжив чинно «норму видавати» -
Де б не був, завжди роботу треба шанувати!
(записано на підставі правдивої розповіді харків’янина Юрія Логвиненка)
--------------------
Та́йстра — румунізм — сума, торба, полотняний міх.
Боа віда – порт. (Boa vida) – добре життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211091
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.09.2010
На штучному острові штучні вирощують фрукти –
В них сонце не грає і смак в них практично відсутній…
Позаду дитинство, де дух полуниці забутий
Й попереду жевріє десь загадкове майбутнє.
На штучному ґрунті – нев’янучі тижнями квіти,
Що може прикрасять круті силіконові форми;
І вже не дивують в пробірці клоновані діти,
Фальшивим стає все довкола без міри і норми.
Добрались до неба. А десь вже взялися й за душу.
(Уже літаки розганяють небажані грози).
І посмішкам штучним ми вірим давно простодушно
Й на віях несправжніх несправжні з’являються сльози…
01.09.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210601
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.09.2010
Музика нашого автора "Анатольевича" - С.Голоскевича
Згадаю я колисочку, що тихо так скрипіла,
Де, слухаючи пісеньку, ти засинала, мила.
Зростала, наче квіточка у сонячному крáю…
Тож, слухай, моя донечко, тобі я знов співаю:
Закружляє світ шалено –
Кличте всіх музик сюди!
Моя доня – наречена:
Хай щастить тобі завжди.
Будь же Богом бережена,
По житті весела йди…
Наречена, наречена,
Із роси тобі й води!
Твій суджений тебе несе, піднявши понад світом.
Два погляди зустрінуться – зорять весняним цвітом.
Торкнеться лагідно рука - і личенько засяє!
Тож хай над вами в небесах всі зорі заспівають:
Закружляє світ шалено –
Кличте всіх музик сюди!
Моя доня – наречена:
Хай щастить тобі завжди.
Будь же Богом бережена,
По житті весела йди…
Наречена, наречена,
Із роси тобі й води!
Хай бусько не запізниться до вас із подарунком,
Нехай життя наповниться любові ніжним трунком,
Щоб щебетали діточки і вас щоб шанували,
А ви у день їх головний щоб разом заспівали:
Закружляє світ шалено –
Кличте всіх музик сюди!
Моя доня – наречена:
Хай щастить тобі завжди.
Будь же Богом бережена,
По житті весела йди…
Наречена, наречена,
Із роси тобі й води!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210598
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 12.09.2010
Дочекався і я. Прилетів заповітний літак.
Оголошує диктор... І мила давно зачекалась.
Лише Бог мені свідок, як речі нашвидко складались,
І тікало з грудей моїх серце: так-так, таки-так.
Вмить здалося мені, що заграли десятки фанфар:
Я з розлуки летів, поринаючи в темряву ночі,
Щоби вранішній промінь відбили коханої очі,
Щоб устами відчути любови солодкий нектар,
Щоб злились воєдино слова, і думки, і тіла,
Щоб самотність твоя розлетілася вщент і навіки,
Щоб зозуля тобі накувала ще років без ліку
І щоб в цьому житті ти веселою завжди була.
Геть, розлуко! - скажу. І долоню тримаю в руці.
І, здається, її я не випущу більше ніколи.
Ми щасливі одні. Щасливіших немає довкола.
І так буде завжди!.. Лиш квиток мій в обидва кінці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2010
В мерехтіння свічок, в напівтемряву штучної ночі
Таки зроблю цей крок - я нарешті довідатись хочу,
Скільки можна іти, десь примарне шукаючи щастя
І, чи зможу знайти, чи зустріти його мені вдасться?
Ти, циганко, розкинь на столі королів гонорових -
Хай розкажуть мені про майбутнє, насупивши брови,
Хоч якусь мені дату, можливо, зуміють назвати,
Коли зможу назавжди вернутись до рідної хати.
Ти в уяві моїй розбуди те, що десь пропадає:
Як порипує сніг, як дружина дітей пригортає,
Чи, як мама до столу духмяні наїдки виносить
І жаданих гостей пригощатися тато запросить...
Ворожи мені так, щоб удача мене не лишала,
Щоб дітей моїх горе ніколи в житті не спіткало,
Щоб нарешті мене дочекалась кохана дружина,
Щоби встала з колін, розквітала моя Україна!
Тільки б сталося так, як я прошу, як серцем я хочу -
Постарайся, циганко, я "ручку тобі позолочу".
Ти вгамуй мою спрагу, всели в мою душу надію
І ніколи тебе більше я турбувати не смію...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200231
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.07.2010
Як можна звикнути до тебе,
Будь ласка, про́шу - поясни.
Щодня в чуже дивитись небо,
Чужi, здається, бачить сни.
Вночi i вдень з тобою бути -
Ти нi на крок не вiдiйдеш.
На хвилю спробую забути,
А ти за плечi обiймеш
I нагадаєш: "Я з тобою,
Цей шлях ми мусимо пройти.
Не зiгрiваю я любов’ю,
Але й не чую теплоти."
За що, скажи, тебе любити?
Де дiм, скaжи, мiй, де сiм’я?!
Змиритись - мушу, щоб прожити, -
Ти ж бо пiдступна, мов змiя.
У тебе день - темнiше ночi,
А нiч сiяє, навпаки,
Полудою вкриваєш очi
I затуманюєш думки.
Де ж день, коли не буде треба
Тобi платити данини?..
Як можна звикнути до тебе,
Моя розлуко, поясни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200228
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.07.2010
Із кутиків ледь-ледь рожевих губ
Стікав чомусь гарячий шоколад…
Той день у пам’яті стоїть, як древній зруб:
За ним – все шкереберть і невпопад.
Той шоколад гірчить і дотепер.
…І з інших уст не підсолодить мед
Ту гіркоту, що з пам’яті не стер,
Немов уроки передвічних Вед.
Літа, літа… Немов осінній клин,
За обрієм зникають. Зорепад –
Реінкарнація позаземних сльозин…
Я ж розлюбив гарячий шоколад…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2010
(Як ся маєш?)
- Кому шта? Туду бень?
Як ся маєш, чи добре? - питаю.
Розгорається день
І я щиро зустрічних вітаю.
І на їхні вітання
Відповім, що все добре у мене,
Хоч від цього питання
Не зникнуть - рятуй мене, Нене!
Усміхнуться мені
І у відповідь я усміхнуся.
Ніби в дивному сні
Я живу й просинатись боюся.
У чужому краю
Почуваюся краще, ніж вдома.
У задумі стою:
З цим змиритись не можу свідомо.
Чому мову батьків
Заміняти чужою я мушу?
Чом на рідній землі
На життя заробити не здужу?
Чом забула мене,
Моя мила, квітуча Вкраїно,
І коли вже мине
Це вигнання? - скажи свому сину!
Та питання свої
Я не маю кому задавати.
Між чужими людьми
Своє щастя я мушу шукати
І радіти тому,
Що Господь принесе мені нині,
А хотілось би так
Прислужитись своїй Україні.
А хотілось би так
Дітям слово повчальне сказати
І не в рідких листах,
А самому батьків обійняти.
І дружину кохану
В негоду з роботи зустріти,
І подати їй кави,
Й теплом свого серця зігріти...
День мине. Скільки їх
Вже минуло - дарма рахувати.
Ніч накриє усіх,
Та не в силі бажань втамувати.
І питання не зникнуть,
І сон відображує мрії.
...Але поки-що тільки
До сторонніх говорю: "Бон дія"!
----------
Бон дія - (порт.) добрий день
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198481
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.06.2010
Матерям, які так і не дочекалися...
Ти ж мені обіцяла дочекатись з дороги…
З тою вірою жив я, поміж терня йдучи.
Не зважав я на інших і на їх застороги,
Йшов уперто до зірки, що світила вночі.
Я ж бо знав: то зоріла не далека планета,
Що в світах загубилась між мільйонів зірок –
Там лунала молитва, завжди тиха й відверта,
Не згасала лампадка, сумував образок.
Ти чекала так щиро, як ніхто не чекає.
Ти щоранку ходила до хреста край села.
Ти одна пам’ятала в день лихий і в розмаю
Про дитину, що в світі не пізнала тепла.
А я все поривався всі покинути справи –
Ще би трішечки-трішки, хай лиш літо мине!
Досягнув я, здавалось, вже пошани і слави…
То, чому ж ти, матусю, не діждалась мене?..
(Відразу зауважу, що це НЕ автобіографічний вірш,
Хоч ні від чого вцьому житті ми не застрховані).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197051
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.06.2010
Старий альбом мені попався в руки:
Поблідли фото, зжовкли сторінки.
Здається, ніби з довгої розлуки
До мене знов прийшли мої батьки.
Веселі очі і щасливі лиця...
Ось я, маленький, в мами на руках.
І знову захотілось притулиться
І посмішку побачить на устах.
А тут - ялинка. Новорічне свято
І хлопчик-зайчик віршики чита...
А далі ще такий чубатий тато
Мою сестричку ніжно пригорта...
А з цих світлин так музика і ллється -
Я в школу йду з букетом в перший клас...
А тут Амур моє "поцілив" серце -
Я закохався, мабуть, перший раз...
Гортаю за сторінкою сторінку
І дихання частішає чомусь.
Змахну з очей непрохану сльозинку
І знов в далекі роки повернусь.
Тут дідусі з бабусями молодші,
Ніж я тепер. Невже це все було?
Як навесні зникає слід пороші,
Пропало все, наза́вжди перейшло,
І я в руках старий альбом тримаю...
На скронях - срібло: роки швидко йдуть.
Як шкода, що чарівних сил не маю,
Щоб хоч на мить минуле повернуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197050
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.06.2010
Ти не стояв нiколи в тишi храму,
У буднях нелегких не бачив свята,
Та Iскру Божу сiяв помiж нами
I я вiдмолюся за тебе, любий тату!
Усе життя шляхами непростими
Iшов вперед з надiєю злетiти!
I хочу я, щоб ми були такими,
Щоб ти пишатись мiг – ми твої дiти.
Ти не нав’язував своїх iдей нiкому,
Ти нас навчав своїми мозолями…
Та ми ловили в словi у простому
Зернини iстини, що проросли мiж нами.
А Божi Заповiдi вчили не з паперiв –
В твоїх очах їх день-у-день читали.
I вiдкривалось серце, нiби дверi
У свiт широкий, що його ми пiзнавали.
…Злiтають днi – ми бачимося рiдко:
Так складно з мандрiв iнколи вертати,
Та серце лине, як в гнiздо лебiдка,
До рiдних мiсць.
До витокiв.
До тата!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196845
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.06.2010
Скажiть менi, пiд милiсть Бога,
Чому одним дається все,
А iншим - з тернями дорога
I вiтер шарпає лице?
Невже у тому справедливiсть,
Що той живе, хто бiльше вкрав?
Чом з працi рук, скажiть на милiсть,
Нiхто багатим ще не став?
Знання не в шанi, тiльки сила
I гаманець - авторитет,
А пустослiв’я задушило
Трудящих рук прiоритет.
Чому бракує людям хлiба
Там, де земля сама, як хлiб,
А одиницi на Карибах
Пiсок пролежують без бiд?
Козацьку вольницю забули:
Чия заслуга, чи вина -
У летаргiчнiм снi поснули,
Чи заслiпив всiх Сатана?
Невже нiколи не пiднятись
З колись опущених колiн
I марно цiлий вiк старатись?..
А так завжди хотiлось змiн!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196835
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2010
За сонячним годинником живу
І не тому, що іншого не маю.
Я сонечком своїм тебе зову,
Тож по тобі і час я свій звіряю.
Я разом з сонцем на зорі встаю
І день новий з тобою зустрічаю.
В оселю кличу сонечко свою -
Тебе до свого серця пригортаю.
Десь промінець проб\'ється серед хмар -
Це погляд твій до мене долітає.
Ловлю його, як найцінніший дар,
Бо іншого не хочу і не маю!
Лице до неба я опівдні піднесу -
Твоє тепло я з вдячністю приймаю.
Твій образ незабутній і красу
Я діамантом в серці зберігаю.
Вечірнє сонечко сховається між гір -
Тобі \"добраніч\", люба, побажаю.
Повік тебе кохатиму, повір,
Тож по тобі своє життя звіряю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194976
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.06.2010
Полуденного вогнища вуглинка -
вечiрнє сонце - стиха дотлiває.
Додолу нахилилася стеблинка,
пташиний хор невидимий стихає.
У чорний шаль сховавши чорнi очi
та сутiнки сторонячи несмiло,
нечутно промайнула постать ночi
i враз довкола всім заволодiла.
Розшила небо срiбними нитками,
в країну снiв солодких шлях вiдкрила.
Лиш я за обрiй полетiв думками
у рiдний край, де ти чекаєш, мила.
Зiрок мiльйони освiтили небо
так, нiби роси вранiшнi розлитi,
але менi нiчого бiльш не треба -
лиш тiльки б знати, що ти є на свiтi;
що ми тепло сердець ще пам’ятаєм
i днi, коли купались в насолодi.
Ми нiч розлуки разом подолаєм,
а сонце знов зажеврiє на Сходi.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194966
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.06.2010
(Біблійська притча
з гумором і не без моралі)
Давно було… За прастарих часів…
А може й не було, та кажуть люди:
Жив чолов’яга і свій Хрест носив,
Як всі ми носим, зрештою, повсюди.
Йому дісталась доля непроста:
Не квітом – терням встелена дорога,
Тож він змінити вирішив Хреста,
Та й з тим подався до самого Бога.
Навдивовижу щедрим був Отець,
Питань не задавав і не сварився,
Мов добрий пастор до своїх овець…
Лишень махнув – і склеп святий відкрився.
І чоловік з подякою в очах
Пішов шукати щастя між Хрестами.
- О! Цей ще гірший – навіває страх,
А той важкий, немов базальту камінь.
Цей – симпатичний, але замалий, -
Я більшого у цім житті вартую.
Той в плечі тисне – дуже незручний…
Так можна й рік шукати «в холостую»!
…Здається, є! Пасує… It's the best!!!
Дозволь забрати…
- Та, бери, не шкода…
Лиш зауваж, що це – той самий Хрест,
Що ти, мій сину,кинув біля входу…
7.06.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194383
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2010
Здавалось, розмові ніколи не буде кінця.
Вже стомлене сонце повільно за обрій скотилось,
І небо вечірнє намистом розкішним покрилось,
І сон вже колише натруджені руки вітця.
Та з мамою я примостився на кухні тісній
І думка в дитинство далеке моя полетіла,
І вервицю спогадів раптом в душі пробудила,
Що міцно, здавалось, заховані спали у ній.
Там роки над нами, як вершники браві, несли́сь
І стін кам'яниці немов би зненацька не стало,
А мамине слово, що душу завжди зігрівало,
Цілющим нектаром лилось, як бувало колись.
Я ждав цього часу, я бурям назустріч ішов
І віру проніс, як в долонях свічу мерехтливу.
Я знав - ця розмова для мене, як сповідь, важлива,
В ній спокій сподіваний врешті для серця знайшов.
Далеко за північ... А голос і далі бринить.
Як в добрі часи, наша кухня нас знову пригріла.
Все так, як колись, тільки мама чомусь посивіла...
Все так, як колись, лише серце чому так щемить?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194012
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2010
Бiлий лебiдь крилом над твоєю махнув головою,
Бiлим пухом осiла на скронях твоїх сивина,
Нiби осiнь життя помiнялась мiсцями з зимою
I пiшла в небуття така мила й далека весна.
Чи тi роки були, бiлий лебедю, можеш сказати?
Де подiлось життя, чи, можливо, то був лише сон?
Розлетiлись в свiти, моя мамо, твої лебедята,
Та вогонь твого серця заклично нам свiтить з вiко́н.
Ти нас вчила тому, що в книжках не могли прочитати
I плекала нас нiжно, вiд бiд i невдач берегла.
Ти навчила окраєць останнiй надвоє ламати,
Ти нам душу свою, як святиню безцiнну дала.
З цим святим багажем намагаємось шлях свiй здолати
I ця ноша важкою нiколи для нас не була.
Не придумано слiв, щоби вдячнiсть тобi описати:
Молим Матiр Христа, щоб тебе пiд опiку взяла.
Люба мамо, пробач за свiдомi грiхи й несвiдомi
I за нами не плач - дiти вибрали долю свою.
Бiлий лебiдь зими вiдлiтає в краї невiдомi,
Залишаючи пух, що голiвку вкриває твою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194011
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2010
...А місяць сьогодні - мов скибка цитрини
у склянці міцного пахучого чаю...
Годинник настінний рахує хвилини.
Несправжня зозулька щораз виглядає.
Несправжньою піснею справжні години
Так справно відлічить… і хто його знає,
Де справжнє в цім світі, а де – лиш картини,
Де зрада сміється, де вірність ридає?
І хто може знати, в чім щастя людини,
Чи в бурю їй добре, чи в шалі розмаю;
Чи світ споглядати крізь товщу вітрини,
Чи в небо в пташиній піднятися зграї?
Хтось їжу шукає, хтось чорні перлини –
Де правда і де справедливість блукає?
Коли вже і місяць, мов скибка цитрини
Втопився у склянці пахучого чаю...
05.06.10
У співавторстві з Ніною Яворською.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193968
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2010
День новий почався. Пахне скрізь весною.
Десь лежить на полі купа перегною…
З тої купи жваво, розіпхавши груди,
Хробачок маленький вибрався “між люди”.
Вперше світ побачив – годі розібрати,
Перевівши подих, став гукати тата:
- Ой, скажи ж бо, тату, що то є над нами –
Свіже і широке з білими хмарками?
- Це – блакитне небо, це – повітря чисте,
Для птахів – свобода… - що ще відповісти?
- Що то є на небі, що теплом нуртує?
- То, синочку, - Сонце, всім життя дарує.
- А, скажи ще, тату, що то є довкола,
Що так гарно пахне?
- То, синочку, - поле,
А на ньому сходять і хліби, і квіти:
Маки і волошки… Тут би тільки й жити!
Хробачок вдихнув ще, аж світ закрутився,
Озирнувся в поле, в небо подивився,
Кинув погляд долі в купу перегною:
- То, чому б туди нам не махнуть з тобою?!
І поставив батько в цій балачці “точку”,
Зачитав на пам’ять класика рядочки:
“Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину!..”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193388
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010
Жив на свiтi дiяч безпартiйно-партiйного руху,
Iз високих трибун завжди гарнi слова говорив:
Все хвалив закордон, вiшав людям "спагеттi" на вуха -
Та прийшов його час, i архангел за ним прилетiв.
На розподiл його до святого Петра запросили,
Та Господь лиш на "Справi" легенько пилюку протер:
- Хоч за свого життя, як записано тут, ви грiшили,
Але вибiр вам дам, ювiлейний ви наш вiзитер.
Дверi в Пекло. Зайшли - в дiяча аж щелепа повисла,
Як побачив столи, що трiщали вiд їдла й вина.
Грав щодуху "джаз-банд". Стриптизерка на публiку вийшла
I бокал наливає йому головний Сатана...
Дверi Бог причинив, пропонує пройтися до Раю,
Щоб свiдомо клiєнт дальшу долю собi обирав.
- Що ж там буде в Раю, коли грiшникiв так зустрiчають, -
Лиш подумати встиг - на порозi, як вкопаний став.
У глухому кутi тихо бабця пiд арфу спiвала,
Хлiб пiсний на столi, кiлька фруктiв i шклянка води.
- Щось те райське життя, вибачай, до душi не припало,
Ти в ту першу кiмнату, будь ласка, мене заведи.
- Обiцянка - закон! Чортенята його потягнули,
Провели попри стiл, через зал - до наступних дверей.
Не отямився вiн, як його у казан пiдiпхнули,
Встиг прикрити лице, щоб смола не залила очей:
- Що ви робите, куцi? Мене вже у Пекло водили!
Це - знущання, - дiяч викрикає, - якийсь тероризм!
Аж тут голос згори обiзвався i крикнув щосили:
- Емiграцiю, - каже, - не плутай i просто туризм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193370
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010
«Не судіть, щоб і вас не судили…»
(Матф. 7:1)
… Він лежав непорушно, а поруч проходили люди,
І його не цікавив, здавалось, довколишній світ.
Чи він думав колись, що по світі тинятися буде
І, що юність змарнує, загубить у розцвіті літ?
А було ж, як у всіх: і родина порядна, і школа,
І кохану свою ніс щасливий у ЗАГС на руках.
Не синиця в руках – журавель, щонайменше, відколи
Двійко діточок щиро всміхались йому в пелюшках.
Та ідилії цій не судилось тривати довіку:
Чорна смуга зайшла – не його в тому була вина.
Безгрошів’я заїло. І вже виряджа чоловіка
У далекі краї ще кохана і вірна жона.
Голова працювала і спокою руки не знали,
Він хапався за все, тільки б вдома нестач не було.
До копійки копійку складав. Стрімко роки минали:
Час настав і йому повернутись у рідне село.
…Але, де ж його Горлиця? Чом не щебечуть пташата?
Впали з рук подарунки, а грім гуркотав і без хмар…
- Полетіла за іншим! – крізь сльози призналася мати,
А йому, ніби в спину кинджала смертельний удар.
У шаленому танці земля попливла з-попід ніг,
Закричала душа і зірвалась у прірву страшну.
Він спіткнувся лиш раз… Та піднятися більше не зміг.
Батьківщину покинув, подався назад в чужину.
"Та, кому ти потрібен?" - шептала довкола трава.
"Ти – ніхто!" - насміхались розкішні троянди в саду.
І все нижче додолу схилялась його голова,
Й чорні круки безжально йому накликали біду.
Він позбувся усього, в тумані його майбуття.
Він безмовно волає, в часи просвітління, до Бога.
Не судіть його, люди, - його засудило життя.
Поможіть, якщо можете, кинути хибну дорогу.
Він лежав непорушно, як докір суспільству німий…
Він лежав ще живий, та повільно душа помирала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193192
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2010
Край села на околиці свище розхристаний вітер -
Він колючі сніжинки за комір кида подорожнім,
Нахиляє додолу старезного явора віти
І ламає нещадно колосся, від літа порожнє.
Лиш поскрипує явір – він досить пожив у цім вирі,
Під розлогою кроною бачив добро й лихоліття.
Сотню раз понад ним журавлі пролітали у вирій
І не менше – скидав він пожовклі на землю суцвіття.
…А цієї весни розцвіла білим цвітом черешня.
Він побачив її ген за хатою в чистім пориві
І забулось минуле – він вірити став у прийдешнє,
І в порепанім серці забилися соки грайливі.
А тендітна черешня йому посилала вітання,
Переймалася тим, що не може прилинути птахом.
Молодій, їй хотілося шалу палкого кохання,
Його мудрість пізнати під спільно збудованим дахом.
Він би радий до неї! Та, як? Вже прижився на місці,
Вже несила йому щось міняти в житті кардинально.
Хоч би що він робив – обпадає непрохано листя.
…І її пелюстки вкриють землю сльозами печально.
Не судилось. Зима їхнє щастя коротке поглине.
Кожен далі живе… Тільки доля у кожного різна.
Їм весна не зарадить. І в тому ніхто з них не винен –
Просто хтось народився заскоро… А, може, запізно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193190
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2010
Бусько. Пологи. Хрестини.
Гості. П’янка. Крик дитини.
Соска. Памперс. Дитсадок.
Каша. Іграшки. Куток.
Мама. Казка. Розмальовка.
Друзі. Хованки. Вірьовка.
Тато. Відео. Дзвінок.
Перший клас. Буквар. Урок.
Зошит. Віршик. П’ять у чверті.
М’яч. Футбол. Штани подерті.
Пушкін. Гоголь. Крузенштерн.
Сталін. Гітлер. Штірліц. Берн.
І Шевченка «Катерина».
Айвазовського картина.
Мендєлєєв. Ом. Ньютон.
Піфагор. Наполеон.
Ліс. Похід. Димок. Цигарка.
Дівчина. Букети. Сварка.
Випускний. Екзамен. Тест.
Перший курс. Студент. The best.
Теореми. Спухлі очі.
Сесія. Безсонні ночі.
Карти. Танці. Шоколад.
Заліковка. Деканат.
Курсовий проект. «Общага».
Коньячок. Горілка… Брага.
Бакалавр. Диплом. Фінал.
Випускний. «Менти». Фінгал.
Тато. Банк. Кредит. Машина.
Автослюсар. Свічі. Шина.
Уікенд. Гостина. Люська.
Стінка. Знову автослюсар.
Старшина. Пайок. Нестача.
Командир. Будова. Дача.
«Самоволка». Дембель. Честь.
Поїзд. Хата. Друзі. «Жерсть»!
Інженер. Контора. Кава.
План по валу. Віст. Забава.
Новий Рік. Салат. Любов.
Церква. ЗАГС. Забава знов.
Донька. Син. Сім’я. Дружина.
На Хрещатик вид. Машина.
Крісло. Шкіра. Кабінет.
Секретарка. Інтернет.
Міністерство. Окуляри.
Ложа. «Хеннессі». Сигари.
…Астма. Камінь. Целюліт.
Ліфт. Візочок. Інвалід.
Пенсія. Аптека. Ліки.
Забуття. Шпиталь. Каліки.
Стрес. Інфаркт. Зів’ялі квіти.
Парастас. Могила. Вітер…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192596
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2010
Звичайно, гарних міст на світі досить
І кожне з них свій колорит несе,
Та серцю не накажеш, серце просить,
Бо рідний край найкращий над усе:
Я в Коростень з мандрівок повертаюсь
І не стараюсь стримувати сліз,
Тут знов мене, як звично, зустрічають
Вокзал, або Чолівський переїзд.
Ступлю на землю батьківську предвічну,
Вдихну на повні груди дух віків,
На мить забуду метушню столичну
В тіні розлогих сосен і дубів.
Неспішним кроком місто я обходжу:
Знайомих вулиць змінюється вид;
І вже так часто я з трудом знаходжу
Дитинства незабутній краєвид.
Давно дерева виросли без мене
І фабрики розмірено гудуть...
А от облич знайомих щораз менше
Серед людей, які назустріч йдуть.
Перед очами Бровар і Пашини,
Черьомушки за роки "підросли"...
Грушевського (чи Леніна) машини
Товчуть, як і за Кірова товкли...
На Ковельському Парку - електрички,
На Київській цвіте новий масив...
Житомирська нагадує про вічне
І спокій зберігає праотців...
Моє ти місто! Ти біди зазнало,
Та дух древлянський не дано зломить!
Тож вірю - пильний погляд князя Мала
Тепер тебе навіки захистить!
І, щоб не сталось, шлях я свій торую
До скель гранітних рідного Ужа.
Я біль його і радості відчую,
Яка б не стала поміж нас межа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192594
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2010
Зніми, фотограф, крапельку дощу,
Немов сльозинку у стрімкім польоті,
І в пам’яті я знову воскрешу
Той день розлуки, що забути годі,
Щоб в краплі тій заграли кольори
Й небес сягнули у шаленім вирі,
Веселка щоб злетіла догори
Й серця з’єднала в злагоді і мирі.
Зніми іскринки невгамовний блиск,
Хай нагадає блиск очей коханих –
І серце тьохне в грудях, як колись,
Додому поведе з доріг незнаних,
Щоб не загас в моїй душі вогонь
І димом не пішов поміж віками,
І щоб тепло коханої долонь
Зігріло серце, змучене роками.
А налаштуй-но, друже, об’єктив,
Зніми пушинку стиглої кульбаби,
Яка підвладна волі всіх вітрів
І в рідний край дістатися могла би…
Могла б донести дотик ніжний мій,
Такий м’якенький, лагідний і щирий,
Моїй єдиній, милій, чарівній, -
Якщо вже доля нас і розлучила.
Зніми, фотограф, прошу, не відмов
Просту красу маленької сніжинки…
Вона далеко, як моя любов.
Вона прекрасна, як прекрасна жінка.
…Вдивлятимусь в ті знімки, в кожен штрих
Картин далеких батьківського краю:
Хоч подумки вертатимусь до тих,
Кого покинув, але все ж кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192451
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2010
Я знову купався в твоїх променистих очах,
Я знову пірнав в них, неначе у глиб океану.
І знову весняним струмочком твій голос звучав,
І губи мої знову тихо шептали: - Кохана!
Я пильно дивився - очей відірвати не міг
Від кожної лінії вкрай граціозного тіла.
За щастя вважав до твоїх дотулитися ніг,
А ти, ніби птаха, високо у небо летіла.
В очах твоїх сірих, як в небі, хмаринки пливли
І посмішка щира мені, ніби сонце, світила;
І ми, наче в казці, в ту мить із тобою були,
Мій голос для тебе одної нашіптував: - Мила.
Ти знову і знову вже вкотре чаруєш мене,
Кохання твоє - джерело чудотворної сили.
Хай роки проходять, та знаю - воно не мине
І житимуть вічно серця, що так вірно любили.
Я знову купатимусь в сірих бездонних очах,
Із уст твоїх питиму, ніби з живої криниці.
...Вже ранок іде - на столі догоріла свіча.
І ти десь далеко. І сон мій, на жаль, припинився...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191253
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2010
Мені наснилось волошкове поле
І жайворонка спів у вишині.
Не бачив всього цього я відколи
Пристанок свій знайшов у чужині.
І не збивав босоніж срібні роси,
Не зустрічав вечірньої зорі;
І запах жита, що лягло в покоси,
Такий далекий в пам'яті моїй.
А тут іду я волошковим полем,
Немов по небі синьому пливу,
І вже здається ген за видноколом
Я дім свій бачу, ніби наяву.
Під хмарами дзвіночком пісня грає,
В волошках ніжно вітер шелестить...
Мене моя кохана зустрічає -
Сльозинка на її очах бринить.
Назустріч любій руки простягаю -
Настала врешті довгожданна мить!
...Та сон минув і я в чужому краю,
Лиш тільки серце млосно так щемить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191252
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2010
Читаєш ти тобі не писані вірші –
Десь на полях замітку лишиш час від часу.
Ти вирок свій їм присудити не спіши –
Папір все стерпить, хоч до кошика відразу.
Ти роздивись за білим аркушем печаль,
Незмірну тугу, а не рими дієслівні,
Наважся раз,бодай, полинути у даль,
Де на світанку будять всіх звичайні півні…
Де мати стомлено у вікна загляда,
Чи зо світів бува не йдуть до хати дітки…
Де пахнуть руки молоком і, де вода
Найкраща в світі й зводить зуби навіть влітку…
Ти не старайся, брате, креслити рядків,
Ти знаєш більше – сперечатися не мушу,
Та хтось вночі не спить, можливо, задля слів –
Тих слів «неправильних», в які вкладає душу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191077
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2010
(підкорювачам Муз)
В полоні вишуканих рим
Нерідко ми втрачаєм суть
І, зневажаючи простим,
Несем словесну «каламуть».
Із тисяч… Ні, мільйонів слів
Шукаєм риму до «любов»,
Впритул… до втрати почуттів,
Що є основою основ.
Вряди-годи мудрéний зміст
У хащі читача веде
І всі труди «коту під хвіст»
Летять, буває де-не-де.
Поміж епітетів складних
І недомовок між рядків
Блукають тисячі простих
Потенціальних читачів.
Несила їм сягнуть вершин:
Їх коник ниций – не Пегас.
У кожного з них свій «аршин» -
Ось ним вони й оцінять нас.
Хто я? Не класик… І віршів
Моїх в підручниках нема.
Та слово щире, від душі
Й «залізних» інколи пройма…
21.05.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191076
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2010
Знову ненави́сної розлуки
Гострий ніж надвоє ріже серце.
З рук моїх твої тікають руки
І душа пече шалено перцем.
Знов неспокій буде панувати,
Темні ночі довгого чекання:
Відлечу я ластівкою з хати
У далекий вирій сподівання.
У далекий рай чужої втіхи,
В літо, що ніколи не згасає...
Знову рахуватимемо віхи
На шляху, який жалю не знає.
Будем знов іти і знов терпіти,
Із чола втираючи краплини,
З кожним кроком ближчою робити
Зустрічі жаданої хвилину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190479
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2010
Я чекав цього дня, лиш зали́шив порiг за спиною.
Била злива в лице - та я йшов до своєї мети,
Бо я знав, що завжди ти душею, кохана, зi мною,
Що з далеких дорiг буду мати до кого прийти.
В невiдомих краях довелося менi мандрувати,
Зустрiчати весну, де тiкає земля в океан.
Вiдмовляти собi - до копiйки копiйку складати,
I лиш зрiдка ввi снi обнiмати жада́ний твiй стан.
Та й тобi було важко прожити у рiдному краї -
Нiби вдома, та в скрутi нiхто не пiдставить плече.
I подушка мокрiла ночами, напевне я знаю,
I клубок той у горлi, мабу́ть, ще й донинi пече.
Час невпинно летить. Час, говорять, загоює рани.
Час лiкує - з сердець вiдганяє тривогу-бiду;
Тож тепер не сумуй, витри сльози назавжди, кохана, -
Ось наш час i настав. Зустрiчай. Я до тебе iду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190478
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2010
(Усмішка)
Чому сумуєш - посміхнись,
Чом відреклася від розваг?
Сама тверезо подивись,
Скільки ти маєш переваг:
На заробітках чоловік -
Бракує "хлопської" руки, -
Але в болоті черевик
Не псує в хаті килимки.
Гора шкарпеток не лежить
Під ліжком, в ванні, під столом,
Ніхто над вухом не бурчить
І спокій в хаті загалом.
І дикі крики: "Шайбу! Гол!!!"
Вже не ревуть, немов обвал.
Перемикаєш ти футбол
На свій жаданий серіал.
Не треба бігти до плити,
Щораз варити "марципани".
Спокійно спати можеш ти -
Ніхто до тебе не пристане.
Він в день зарплати не прийде,
Стійким дихнувши перегаром,
А гроші в банк переведе
І не засне десь попід баром...
Нема причин журитися,
Зітри з лиця розкислий вид-
...А до стіни забити цвях -
Так є завжди на те сусід!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190268
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2010
Стало скрутно в лісі жити -
Повирубували хащі,
А Ведмедю що робити:
Не пасує спати натще.
Позбирав свої пожитки,
Заплатив за БУСа, візу
І подавсь на заробітки
До чужого зовсім лісу.
Просльозились навіть друзі,
Обіцяли не забути,
Як давав банкет у лузі,
Не шкодуючи валюти...
У чужих краях працює,
Заробля Ведмідь щосили,
Та за друзями сумує:
Де ж вони ся розгубили?
Час спливає... І до лісу
Повернувся Косолапий,
Та й зустрів друзяку Лиса,
Простягнув назустріч лапи.
Тільки Лис примружив очі:
- Ти, Ведмідь, тепер багатий.
У кафе, давай, заскочим,
Будем зустріч "підливати"!
- Я не взяв з собою грошей,
Тільки карточка кредитна.
Вибач, друже, дуже прошу!
...А у Лиса морда хитра:
- Зачекай тоді хвилину,
Тут постій собі надворі -
Я ж зайду, хильну чарчину;
Як повернусь - поговорим.
Шмигнув Лис, зімкнулись штори -
Кинув друга, наче шкапу...
Маєш гроші, друзів - море,
А не маєш - смокчеш... лапу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190267
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2010
Колись вiдлуння моїх крокiв
Почує знову древнiй Львiв.
I здасться - не було тих рокiв,
А чужини - i поготiв.
Бульвар Свободи - "стометрiвка".
Палац Потоцьких. Стрийський парк.
Давно забута вже брукiвка
На вулицi Копернiка.
Нестримний Каменяр в гранiтi,
В задумi мовчазний Тарас;
I Полтва, вiд очей закрита,
Неспiшно вiдмiряє час.
Лиш тут вдихну на повнi груди,
Коли пiду в Шевченкiв гай.
…А на зупинку знов прибуде
Старий улюблений трамвай.
Я пiднiмусь на Львiвський Замок,
Де дуб оспiваний стоїть -
Там, де запалюється ранок,
Де прапор рiдний майорить.
Коли ж над Юрською горою
Зiрветься в небо дзвонiв спiв,
Я зрозумiю - я з тобою!
Тобi вклоняюсь, любий Львiв!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189829
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010
(Прозрiння)
Коли душа в безвиходi заб’ється
I накликають вороги бiду,
Коли не в силах стримувати серце -
Я до святинi, в Фа́тiму iду,
Де в тишi храму настає прозрiння:
Схилю я голову в покорi i журбi,
Попрошу в Дiви сили i терпiння.
За ласку, Господи, подякую Тобi.
Стулю уста з надiєю в молитвi,
Попрошу щиро прощення грiхiв
I лиш тодi насмiлюсь попросити,
Щоб Ти мене в бiдi не залишив.
I на душi просвiтлення настане,
Неначе сонце вигляне з-за хмар,
Коли до неба прозвучить: - Осанна! -
Я побороти зможу будь-який удар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189826
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010
Так було, чи - нi, не знаю,
Та колись бувало:
Лиш iшли сини в солдати -
Мову забували.
Тож пiдрiс малий Iвасик,
Стали звать Iваном -
Аж прийшов папiр з району,
Щоб з’явився рано.
Воєнком оглянув хлопця,
Дав квиток вiйськовий,
I пiшов Iван служити
За Полярне коло.
Пролетiли рiк i другий
I одного ранку
Поспiша поштар з району -
Несе телеграмку:
"МАТЬ, ОТЕЦ, МЕНЯ ВСТРЕЧАЙТЕ,
БО ВЕЗУ Я ПАШУ.
ПРИБЫВАЮ НА ПОБЫВКУ
Я В ДЕРЕВНЮ НАШУ."
Батько тiшиться: "Дивiться,
Це ж моя дитина!
Назбирало, бiдне, пашi,
Везе для скотини!"
Дочекались тої днини,
Запрягають конi -
I вже батько виглядає
Сина на перонi.
А той вийшов, оком блиснув:
"Чому нє з цвєтамi?
I чому ето подвода
Тут стоїть за вамi?"
"Ти ж писав, що везеш пашу,
А вона ж бо важить,
То показуй, звiдки брати -
Будемо вантажить!"
А синок очами клiпа:
- Чи в вас всьо в порядку?
I виводить з-поза спини
Дiвчину-бурятку:
-Ось, рєшилi ми жениться,
Це невiстка ваша!
А та руку простягає:
- Здравствуйтє! Я - Паша!
Батьку ноги пiдкосились,
Та й сiв на солому,
Але все-таки невiстки
Не погнав вiн з дому.
Так казали i божились
Люди трохи старшi.
I ще довго в селi нашiм
Жила баба Паша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189290
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2010
Олá, сеньйор! Бейжіню. Парабе́ньш -
Майш у́ма веж шега́ште нешта каза.
Теньш сорти, о керіду. Ме́жму теньш… 1)
Ходи хутчій до ліжка вже, заразо!
Котрий ти вже в цю тиху літню ніч
У пошуках кохання чи розваги?
Між сотень повних хтивості облич
Й твоє не випромінює поваги.
А я - не лялька. Я - жива душа.
Я мріяла в житті про перемоги.
Кохалася в поетах і віршах
І не зважала на перестороги.
Та, сталось те, що сталось. Час пішов
І об життя мої розбились мрії.
А я так хочу вирватись з оков
І полишити хліб гіркий повії.
Я зорі хочу бачити в очах,
І поруч просинатися з коханим,
І сміх дитячий… І забути страх
Перед майбутнім сірим і незнаним.
А зранку просто розливати чай
В сімейнім колі так була б я рада…
- Ну, що, сеньйор, натішився? Вставай!
І - боа нойти. Чао. Убрігада… 2)
------------
1)
Olá, senhor. Beijinho. Parabéns -
Mais uma ves chegas-te nesta casa.
Tens sorte, o querido. Mesmo tens ... (порт.)
Привіт, пане. Цілую. Вітаю -
Ти знову в цьому домі.
Тобі щастить,любий. Дійсно щастить…
2)
Boa noite. Chao. Obrigada... (порт.)
Доброї ночі. Пока. Дякую...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189286
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2010
Жив, як і всі, з чеснотами й гріхами,
Та не втрачав я Віру і Надію,
Що дасть Господь мені пройти стежками
Землі Святої в Cova da Iria.
Де Божа Матір до дітей з'являлась
І через них нас правди научала;
І де в молитвах з нами залишалась
Й на мить Своїх дітей не полишала.
Крізь терня сумнівів долав я перешкоди,
Та вперто йшов своїй назустріч Мрії.
І час настав - стою я біля входу,
Душею спраглий, в Cova da Iria.
Я на коліна щиро припадаю,
Гріхи невільні прошу відпустити.
Хоч не достойний я - і я це знаю,
Та вкотре буду серцем ся молити.
Із Храму вийду - на душі так файно! -
Й очей до неба підвести не смію:
Із ласки Божої волога життєдайна
Усіх окропить в Cova da Iria...
Cova da Iria [Кова да Ірі́я]- на початку минулого століття - долина біля поселення Fátima, де випасали худобу і де в 1917 році, починаючи з 13 травня, відбулась серія з'яв Матері Божої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189062
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.05.2010
Придбаю колодку собі з надміцного металу,
Щоб не відчинив її жоден з відомих злодíїв,
І душу закрию, щоб більше вона не літала
Туди, де безсовісно нищать останні надії.
Закину ключі до найглибшого я океану.
Він поруч, до речі, далеко шукати не мушу.
Тобі їх не треба. А час заживлятиме рани,
Твоїми руками бездумно знівечену душу.
Кохання розтало зі снігом останнім у лісі,
А віру мою ти втоптала цинічно в болото:
Ти вибрала шлях свій – тепер вже не плач, не молися,
Бо вірність для мене дорожча за срібло і злото.
П'ятнадцять – ти чуєш! П'ятнадцять обманутих років!
Ти кажеш, забути і все розпочати спочатку?..
А я так не можу! Звільнився я від поволоки –
Закрию я душу, ще й зверху поставлю печатку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189061
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.05.2010
"За порушення громадського порядку звiльнити..."
(З наказу).
Заграй, скрипалю, ще хоч раз,
Всели в душi надiю.
Затихне все навкруг в цей час,
I я дихнуть не смiю.
За домом смуток запече,
Що раптом десь проснувся...
Упала скрипка на плече,
Смичок в руках метнувся...
Що вiн на струнах витворяв! -
Мов серце в грудях, бився,
Шалений вiтер доганяв
I по травi стелився,
I з гiр летiв, мов водоспад,
I дзюркотiв струмочком,
Злiтав до неба i назад
Осiннiм плив листочком.
Та музика була, мов птах,
Що вирвався iз клiтi,
А скрипка плакала в руках,
Смiялась, наче дiти,
Переливався спiв її -
Моє стискалось серце:
Летiло в свiт по всiй Землi
Останнє лiтнє скерцо.
Та звук затих i скрипки спiв
Пропав в буденнiм вирi.
Пробач! На жаль, тебе не всi
Належно оцiнили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188860
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010
Здавалось, день зненацька запалав.
Затихло все i незборима сила
На Сходi, що давно далеким став,
Багрянцем нiжним небо запалила.
I розгорався обрiй на очах,
А темiнь ночi стиха вiдступала.
...Та раптом, на невидимих руках
Пiдняте сонце, землю осiяло.
Смарагдовим вогнем зайнявся бiр,
На евкалiптах листя зашумiло,
Проснувся в хащах одинокий звiр
I простiр арiї птахiв заполонили.
Колосся вiтер ледве ворушив
I хвиля та стiкала аж до неба...
Я в день прийдешнiй перший крок зробив
I в котрий раз, моя любов, без тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188857
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010
Де тi роки спливли, за якою такою водою?
Звiдки зморшки взялись i на скронях звiдкiль сивина?
Все частiше тепер бачу маму свою молодою,
Все частiше приходить до мене вона в моїх снах.
Як росли ми малi у гнiздечку затишному в мирi -
Зiгрiвала ти нас пiд своїм материнським крилом.
Та настав такий день - розлетiлись журавлики в вирiй,
Щоб лиш зрiдка зiйтись за батькiвським святковим столом.
Лиш повiки зiмкну - бачу очi твої, моя мамо,
Помiж звукiв мiльйон знову голос я твiй впiзнаю.
Ось вже й внуки зросли, а ти далi пiклуєшся нами,
Через вiдстань i час я завжди чую мову твою:
- Напиши менi лист, поки є ще кому написати,
Поки мама жива i чекає на вiстку твою,
Бо хотiла б i я своїй мамi хоч слово сказати,
Та нiколи листом вже не втiшу я маму свою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188557
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2010
-=Пам’ятi нeзнайомого зeмляка,
який загинув на португальськiй землi. =-
О життя! Як любив я тебе до безтями!
I людей я любив, i тягнулося серце до Бога,
Та мене ти послало мандрувати чужими свiтами,
I нiколи простою не була та далека дорога.
Я старався, як мiг, до копiйки складав копiйчину;
I при тому за "дякую" всiм i завжди помагав.
А на думцi завжди свiтлий образ доньки i дружини -
Це для них я покуту на чужинськiй землi вiдбував.
Все так добре було. Вже на зустрiч надiя ожила.
В мрiях бачив село i на стежку свою повернув...
Не побачив лиш я, як бетонна плита полетiла
I як зойкнули троси обiрванi я не почув!
Вмить злетiла душа, грiшне тiло лишивши лежати.
От i все! Прощавай, моє миле, кохане життя.
Не зайду я нiколи своїми ногами до хати
I на землю нiколи не буде менi вороття.
За життя не нажив ворогiв. Лише друзi
Пiдхопили мене i понесли в останню дорогу
На мою Україну, де заплаче калинонька в лузi
I де тiло востаннє до батькiвського ляже порога.
Все зробили, як слiд. Всюди люди чужi помагали:
Не взяли нi копiйки - за добро вiдплатили добром.
I стрiлою на схiд страшну ношу машина помчала, -
Розступились кордони перед чорним жалобним хрестом.
Ось i Польщi кiнець. Вже за пагорбом ген Україна,
Але митник чомусь невдоволено зморщив чоло:
- Нащо везли сюди? Поховати було, де загинув!..
Тут в паперах помилка. Вертайтесь, щоб вас не було!
Пiв доби простояли. Просили так, нiби за сина,
Що на рiднiй землi хочем друга свого поховать.
- Нi, - сказав офiцер, - це не дуже поважна причина!
...Та, пропущу вже вас, лиш пiвсотнi менi треба дать!
Цей зелений папiр не обпiк йому руки - не вперше.
Лиш душа стрепенулась моя - чим же я согрiшив?
Чим кому не вгодив? Що й коли, може, де не довершив,
Ради чого я вiрив i життя ради чого прожив?..
Як ти держиш, Земля, на собi тих сучасних Iудiв,
Що за пригорщу срiбних навiть матiр свою продадуть?
Де подiлася совiсть, та хоча б спiвчуття ваше, люди!?
То хоч Бога побiйтесь - вам на небi сповна вiддадуть.
О життя! Як любив я тебе до безтями,
А ти жалило часто, як хитра, пiдступна оса...
Мої милi, коханi, я навiки прощаюся з вами -
Знову чорна, як ворон, наздогнала мене полоса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188339
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2010
Коли надiя помира -
тодi й менi не варто жити,
тодi не варто щось робити
i марно витрачать слова.
Тож, поки подих мiй не згас,
любов плекаю i надiю,
в свою зорю щасливу вiрю,
що збереже мене i вас.
Терпiв Господь i я терплю
заради крихiтки надiї.
На долю нарiкать не смiю
во iм’я тих, кого люблю.
I вкотре Богу помолюсь -
нехай здiйсняться вашi мрiї.
Доки не згасне жар надiї,
доти живу я i борюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188338
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2010
Чому моє серце наповнене нiжною ласкою,
Чому цiлий свiт посмiхається щиро менi -
Тому, що твiй лист оповив мене доброю казкою,
Де я, нiби принц, виїжджаю на бiлiм конi...
I рядок до рядка - ти в коханнi менi зiзнаєшся:
Хоч злетiли лiта, але молодiсть наша жива.
Ось тому i спiває потрiпане бурями серце,
Ось тому на душi найнiжнiшi для тебе слова.
Моя мила лебiдко, тобi, розумiю, нелегко,
Щохвилини ти йдеш проти бурi i вiтру сама,
Ти чекаєш на мене, та я за морями далеко -
Ледь торкнешся вночi... а проснешся - нiкого нема.
Ти сама мiж людьми, як стеблинка на скошенiм полi,
I пробач, що не можу долонi свої простягти.
Є в розлуцi одне, за що завжди я дякую долi -
Це, що є в мене ти, моя зiрко вечiрняя, Ти!
Ти мене бережеш, нiби ангел незримий, в дорозi,
Вiдчуваю тебе, коли сонце на сходi встає.
Молю Бога про день, коли стану на рiднiм порозi,
Щоб обняти тебе, моя радiсть, кохання моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187950
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010
У вирiй знову вiдлетять лелеки,
Самотнi гнiзда снiгом припадуть,
А в пам’ять повертатиметься спека
Тих лiтнiх днiв, що в безвiсть вiдiйдуть.
Чудес нема - тобi звикати треба
До снiгу i шалених завiрюх...
А очi пiднiмаються до неба,
З надiєю напружується слух,
Що десь вгорi лелеки заклекочуть,
Змарнiлим клином хмари розiрвуть
I в день, який прийде на змiну ночi,
Весну на дужих крилах принесуть.
Чекай, кохана, не втрачай надiї -
Нехай лелека швидше прилiта.
Колись i я чужий покину вирiй
I з пта́хами прилину до гнiзда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187949
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010
Ти для мене нiхто. Може цього й читати не будеш.
Не знайомлячись навiть, не знаючи - легше забудеш.
В друзях ми не були i не будемо ми ворогами...
Тож, вiтаю тебе з новим днем!.. i з новими "рогами".
Я немало прожив. Був обласканий долею й битий
I затвердив давно - не дано менi право судити.
Є Всевишнiй для того, щоб грiшних судити й карати,
А я, дивлячись збоку, можу лише тобi пiдказати.
I найперше скажу - ти себе оцiнив зависоко,
Весь в амбiцiях був i лiтав над людьми наче сокiл,
А коли уявив, що ти справдi серйозний мужчина,-
Ти сватiв спорядив i послав до своєї дiвчини.
Та мужчина не той, хто в штанах i пiд вусом гуляє,
А лиш - хто про сiм'ю, про дружину i дiточок дбає.
I коли "припекло" - ти собi вибрав легшу стежину:
В невiдомi свiти вiдiслав заробляти дружину.
Тож, здається менi, що її не кохав ти нiколи:
Не заб'ється душа твоя й серце твоє не заколе.
Ти напишеш листа зi стандартним: "люблю i цiлую",
Тiльки любиш себе - i себе лиш одного шануєш.
Не задумався ти - чужина не шанує нiкого;
Не пiдставив плеча, не спромiгся зробити нiчого,
Та вона все змогла, все зробила без тебе, юначе,
I лиш зрiдка вночi тихо-тихо в подушку поплаче.
Час iде i душа iнстинктивно притулку шукає,
А дiвоча краса жовтим листом у безвiсть втiкає...
Тож, знайшла в чужинi те, що вдома знайти не вдалося -
Тiльки серцю, нажаль, розколотись навпiл довелося.
Розлетiлось воно, як гiрського кришталю краплини:
Не тебе пам'ятає - забути не може дитини.
Не твоя й не моя у руках моїх пташка спiває -
Я зробив все, що змiг, та на волю її вiдпускаю.
Повернеться вона у свiй сад до далекого дому
I про бiль свiй не скаже, зiшлеться, можливо, на втому -
То вiзьми хоч тепер обiгрiй своїм серцем дружину
I в собi пошукай її суму можливу причину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187732
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
Влiтку я на зорi повернусь,
Я прийду по мостi веселковiм
I губами до губ доторкнусь,
Обдарую нектаром любовi.
Я до тебе прийду восени
Разом з золотом пiзнього листя,
Щоб найкращi збулись твої сни,
Мрiї щоб заповiтнi збулися.
Взимку шлях подолаю важкий,
Перейду крiзь мороз i завiї,
В круговертi тебе снiговiй
Своїм серцем, кохана, зiгрiю.
Та, здається напевно менi -
Ненависну розлуку здолаю
I до тебе прийду навеснi
В буйноцвiттi нестримнiм розмаю.
З першим подихом нiжним тепла
Прокладу я стежину росою...
Хоч яка б це пора не була -
Ми її наречемо Весною!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187731
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
Де ти, мамо моя?! Я не плачу.
Я в сiм'ї тепер старший мужчина!
Тiльки часто ввi снi тебе бачу:
Ти чужого колишеш хлопчину.
Ти долоню кладеш свою нiжну
На голiвку його кучеряву, -
А я кру́чусь в холодному лiжку -
Так давно ти його застеляла.
Йому на нiч ти казку читаєш -
Тiльки мова чужа й незнайома.
Крадькома ти сльозинку втираєш...
Просинаюсь - нема тебе вдома!
Знаю я - ти в країнi далекiй,
Десь там грошi для нас заробляєш.
Пояснили, я вже не маленький,
Що нiчого без них не придбаєш.
От i мусимо з бабцею жити,
Виглядати за обрiй щоднини.
Бабцю за́вжди я буду любити,
Але маму вона не замiнить.
...Годував цiле лiто курчата,
Щоб скорiше вони виростали,
Щоб, коли ти повернешся з татом,
Ми свiженький бульйон зготували.
А на осiнь пiшов я до школи -
Буду вчитись читати й писати.
...Цього дня вже не буде нiколи,
Вслiд не будеш рукою махати!
Повертайся, матусю кохана,
Я тобi буду все помагати.
Зранку їстиму кашу вiвсяну,
Буду лiжко своє застеляти.
Я вiддам свiй улюблений м'ячик,
Я вiддам ту машинку з мотором -
Тiльки б ти мiй подмухала пальчик,
Що так сильно болiв менi вчора.
Я не буду цукерок просити
I заба́вок нових, як бувало,
I в штанцях ще походжу зашитих -
Тiльки ти приїжджай, моя мамо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187281
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.05.2010
Різдво, Великдень, Спасівка, Покрова –
Злітають роки стрімко в небуття.
Не все в житті складається чудово,
Чудовим є лише саме життя.
Дароване Господнім провидінням,
Миттєвістю в історії Землі,
Як вищий дар за несвоє терпіння
І муки, для початку, не свої.
Ідем вперед, відлічуючи кроки
І вже ніхто за руку не веде.
Позаду десь давно шкільні уроки,
Та головний екзамен – хто-зна де.
Хоч іспит свій складаємо щоднини
Перед Його невидимим Лицем,
Не знаєм до останньої хвилини,
Що буде нам присуджено Творцем.
Тож, вийшовши з темниць гріха на волю,
З відкритим серцем спробуймо іти,
Не завдаваймо ближньому хоч болю,
Якщо немає сил допомогти.
Добро творім і нам воно воздасться,
Із вдячністю сприймаймо каяття,
Не зводьмо на чужих невдачах щастя –
І соромно не буде за життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187278
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.05.2010
* * *
А судді хто? – питання вічне
І марно в нім шукати суть.
Суди, районні чи столичні,
Лиш сильних світу бережуть.
Там правосуддя вже безсиле,
Де біль чужого не болить…
Достатньо потиснути вміло
В потрібне місце в слушну мить
І вже невинного на страту
Плебеї до хреста ведуть.
Ба! Навіть Понтію Пилату
Не вдався справедливий суд…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187234
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2010
Ти у попелі сірому, в грудах сирої землі
Віднайшла діамант, що сіяв так невинно і щиро,
І здалося тобі: знову сонце з’явилось в імлі,
День настав, щоб ти вирвалась з буднів життєвого виру.
Ти його шанувала, від «чорних» очей берегла,
Ти сприймала його, ніби рідну до болю людину.
І, холодний, він ніс тобі краплю жадану тепла
Й недосяжну надію, й підтримку в недобру годину.
Розмовляючи з ним, ти, здавалось, тікала від бід,
Піднімалась над світом шляхами чумацької валки…
Та, минулися дні. Щирий друг, як не дивно, набрид.
… А він вислизнув з рук й на дрібненькі розсипався скалки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187233
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2010
Час невловимий. Тягнуться хвилини,
Збiгають днi i пролiтають роки.
...Ось перший крик народження дитини,
А мить злетiла - вже останнi кроки.
Час невблаганний. Зупинитись прошу,
Щасливу мить хоч трохи розтягнути...
Назад вернутись також я не можу,
Щоб за грiхи уникнути спокути.
Час перевiрить iстиннiсть кохання,
Вiддiлить зерна правди вiд полови,
Покаже кожному без лишнього вагання,
Де почуття було, а де - лиш гарне слово.
Час полiкує. Та душевнi рани
Навiть йому не просто лiкувати.
То чи не краще шанувать коханих?
Сiм раз вiдмiряти i лиш один - вiдтяти!
Час непiдкупний. I в його полонi
Немає значення - ти бiдний, чи багатий.
Все вiдiйде - i ти, як на долонi,
Коли настане Час твiй помирати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186941
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2010
Ко́трий день живу з передчуттям,
Що мої ось-ось здiйсняться мрiї,
Що удача посмiхнеться нам
I марни́ми не були надiї.
День прийде, омрiяний у снах,
Промiнь сонця лагiдний проснеться -
Я тебе пiднíму на руках
I з любов’ю пригорну до серця.
В нiжнi очi щиро зазирну,
Теплих губ вiдчую насолоду,
Знов розбу́джу на душi весну -
За чекання довге нагороду.
I пiдхопить нас шалений вир,
Понесе у Всесвiт мiж зiрками,
А оркестр iз тисяч райських лiр
Буде грати музику над нами.
Мить щасливу наречем життям,
Крадькома сльозу змахнувши з вiї...
Котрий день живу з передчуттям,
Що мої ось-ось здiйсняться мрiї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186940
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2010
Караван моїх днiв йде неспiшним розмiреним кроком,
Проминаючи поспiль мiста, i подiї, й людей.
Як стовпи верстовi десь позаду стоять рiк за роком
I пливуть мiражi перед ним сподiвань i iдей.
Зупинити не можу його, анi швидше погнати:
Лиш один поводир йому - Час - i володар, i пан.
Вiн один має силу i ранити, i лiкувати,
I пiдвладний йому йде вперед i вперед караван.
Караван моїх днiв, що несе непосильную ношу:
В нiй i радостi дрiбка, i смутку ладунок важкий;
Є невдачi i успiхи, справи поганi й хорошi,
А попереду всього - лiхтарик любовi ясний.
Той лiхтар не дозволить нiколи в пiтьмi заблукати,
Вiн - єдина надiя, єдине спасiння моє...
Скiльки можна, скажiть менi, в бiлому свiтi блукати:
Йди вперед, караван, там за обрiй, де сонце встає.
Караван моїх днiв десь пристане колись до причалу
I настане той день, коли "завтра" уже не прийде.
Все зробити не встигну, а хочу, як всi ми, немало -
Та стараюсь поки ще мiй занавiс не упаде.
Пам'ятайте, коханi, я зла не хотiв нi для кого,
Будьте дружнi завжди i мене за грiхи не судiть,
Без печалi мене проведiть у останню дорогу
I нехай мiй лiхтарик над вами довiку горить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186769
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010
З-пiд снiгу пролiсок голiвку показав -
Листочки-руки вiн до сонця протягнув,
А я повторю те, що сотню раз казав:
Що я тебе кохаю, лиш тебе одну.
Нехай розлука мiцно стала помiж нас,
Та я зруйную цю невидиму стiну
I, нiби пролiсок, пiднiмусь в котрий раз,
Бо я тебе кохаю, лиш тебе одну.
Зима лютує, та настане їй кiнець
I нiжний пролiсок вiтатиме весну.
Нiщо не згасить двох палаючих сердець
Допоки я кохаю лиш тебе одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186767
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010
Не хлiбом єдиним... Далеко не хлiбом єдиним
Живем в повсякденнi - в багатствi, а чи без гроша,
Бо тим вiдрiзняємось ми вiд простої тварини,
Що крiм стравохода живе в нашiм тiлi душа.
Є скептикiв досить. В словах i думках їх - зневага,
Та все ж наступає хоч раз у життi така мить,
Що "правильних" слiв вiдлетить гамiрлива ватага
I щось невловиме в свiдомостi враз защемить.
Десь вченi мужi щось доводять iз супервагою,
Над тiлом чатуючи мить переходу межi...
А слово розважливе, вчасно почуте тобою,
Скидає тягар i так легко стає на душi.
Та слово й поранити душу невидиму може -
I болем тодi вiдiзветься i криком вона.
Дай Бог не дiждати, що зло над добром переможе,
Бо значення втратить - чия в тому буде вина.
Шукаймо поживу не лише для грiшного тiла,
Черпаймо духовне, добром наповняймо буття,
Щоб наша душа нам до скону вiка́ не болiла -
Не хлiбом єдиним наповнюймо наше життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186366
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2010
...Про розлуку. Знову про розлуку,
Бо вона одна стоїть мiж нами.
За якi грiхи я зношу муку,
За якi тиняюся свiтами
I чиєю волею лихою
Рiдний дiм покинув i родину?
Днi бiжать нестримною рiкою
I не зупинити цього плину.
...Про кохання. Знову про кохання.
А про що в розлуцi говорити?
Ради чого всi отi старання
I заради чого варто жити,
I без чого день темнiше ночi
Й полином гiрчать веселi свята?..
До нестями повернутись хочу,
Щоб тебе, кохана, обiйняти.
...Про надiю. Знову про надiю.
Без надiї важко на чужи́нi:
З нею i сумую i радiю,
З нею час летить в стрiмкому плинi.
Лиш вона одна втiшати може
I в моєму серцi не загине;
А твоє кохання допоможе,
Щоб розлуку я навiк покинув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186363
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2010
Твої ще нiжнi пам'ятаю руки,
Тривожний погляд, стомлене лице.
Та з часом я звикаю до розлуки,
Що серце рве розплавленим свинцем.
З роботи вже давно iду додому,
Хоч дiм - у недосяжнiй далинi.
Тож, як, скажи, твою забрати втому
I як зiгрiти, пiдкажи менi?
Лиш телефон, як таїнство обряду,
Твiй голос, нiби з юностi, несе,
Слова твої, як iскри зорепаду,
Що їх чекаю тут понад усе.
Вони самотностi на мить розтоплять кригу,
Веселка нашi поєдна серця
I я, здається, вiдкриваю книгу,
Де є початок, та нема кiнця.
Вiдлiчує секунди серця стукiт -
Цi вiдчуття, яких не знав колись:
Звикаю пiдсвiдомо до розлуки,
Щоб в день прийдешнiй з нею розiйтись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186185
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2010
Життя - загадка, як ота криниця,
Яку не можем вибрати до дна
I не завжди шануєм, як годиться,
Хоч добре знаєм, що вона - одна.
Час, непiдвладний просьбам i вмовлянням,
Її заносить брудом i смiттям,
Марними робить нашi сподiвання -
То чом не дорожим своїм життям?
Чому в душi селитись дозволяєм
Раптовим прихотям, i пiдлостi, i злу;
I з часом вже самi не помiчаєм,
Коли дали засохнуть джерелу.
Та день надходить i душевна спрага
Шукає правди чистої води,
Що стала би грiху наперевагу,
I в Храм тодi ведуть мої слiди.
Коли вже не вдалось охоронити
Джерельну чистоту свого буття -
Очищуймось, бо нам ще треба жити:
Шануй криницю власного життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186183
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2010
Ще такої весни не було
За останніх, напевно, сто років,
Щоб повітря дзвеніло, мов скло,
Від найлегших притишених кроків.
Сонце вирвалось щойно з зими
І, здавалось, борги віддавало.
І пекло. Лиш далекі громи
Щось тривожне й лихе віщували.
Придорожнього смак полину
У ранковій росі розчинився,
По сосні, пробудившись від сну,
Ніби сльози, збігала живиця.
Двадцять шостого квітня. Межа,
За якою ми іншими стали.
Не одна безневинна душа
Зникла в місиві полум'я й сталі.
Бушувало страшне джерело,
Ніби ракова в серці пухлина -
Мирний атом наставив жало
І здригнулась від нього Людина.
І принишкли поліські ліси,
Червоніла та сипалась хвоя;
Лиш янтарні іскринки сльози
Між сухою ховались травою.
...Через тисячі весен і зим
Тут янтар може хтось відшукає
І зостане здивований тим,
Що він так незвичайно сіяє.
В надсучасний подасться архів
Сторінки пожовтілі гортати,
Щоб узнати секрети віків...
Якщо буде кому ще шукати...
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186153
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.04.2010
В тишi порожнього храму
Свiчка моя догорає.
Чом я, коханi, не з вами,
Чом я по свiтi блукаю?
Десь там берiг мiй вдалинi,
Та до нього нiяк не дiйду я.
Пролiтають хмаринками днi,
А я, любi, за вами сумую.
Руки пiднiму до неба
В щирiй молитвi до Бога...
Стерплю я все, коли треба,
I подолаю дорогу.
Десь там берiг мiй вдалинi,
Та до нього нiяк не дiйду я.
Пролiтають хмаринками днi,
А я, любi, за вами сумую.
Ласки не хочу для себе
I не благатиму нинi -
Прошу опiки вiд Тебе
Дiтям моїм i дружинi.
Десь там берiг мiй вдалинi,
Та до нього нiяк не дiйду я.
Пролiтають хмаринками днi,
А я, любi, за вами сумую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186009
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2010
Веселки колесо хмаринка приховала,
Земля напилась лiтнього дощу,
А бiля мене бджiлка заблукала -
Спiває, нiби вдома: "Жу, жу, жу..."
Гудуть невтомно її крильця мiж квiтками,
В росинцi сонця промiнець блищить,
А я додому полечу думками,
До тебе, моя бджiлко, хоч на мить.
Бо ти на себе переклала всi турботи -
На нiжнi плечi ношу нелегку:
Свою й мою виконуєш роботу,
Мов бджiлка у весняному садку.
Тож хочу я тебе скорiше пригорнути,
Вiдчути серця люблячого жар,
Тобi, моя солодка, повернути
Кохання нерозтрачений нектар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186007
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2010
Не вiр погодi восени
I настрою не вiр своєму,
Коли лихi насняться сни
I в серцi смуток у твоєму,
А дощ холодний за вiкном
На душу тугу навiває
I вкотре за твоїм столом
Лише мене не вистачає.
Не вiр заздрiсним ворогам,
Базiкам рiзним з шептунами -
Вони розтануть, як туман,
Лиш сонце вигляне над нами!
Не вiр нiкому, лиш менi
I Господу, що є на небi.
Якi б тобi не снились сни -
Я мушу вижити для тебе
Хоча б для того, щоб могла
Ти цю розлуку перенести
I щоб кохання два крила
Могли нас до зiрок пiднести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185640
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2010
Сльоза чорнило роз'їда. Рядки змiшались.
Чому цей лист так тяжко пишеться менi?
Змiнилось що з тих пiр, як ми розстались,
Куди подiлись нашi кращi днi?
Адже в чужому опинившись краю,
Я сам-на-сам з тривогою стою.
Та, попри все, тебе одну кохаю,
Мою єдину, ластiвку мою.
Але коли пiд гострий нiж зневiри
Потрапить серце - все-таки живе,-
Як вижити, не загубивши вiри
В те, що полуда iз очей спливе.
Як зберегти на вiдстанi кохання,
Чим розiгнать твої тривожнi сни,
Чи взагалi доречнi оправдання,
Коли не чуєш власної вини?
Яка тобi ворожка нашептала? -
Бодай би всох той капосний язик!
Кому ми, люба, на дорозi стали,
Кому "пече", щоб я навiки зник?..
Мiський годинник пiвнiч вiдбиває.
З-за хмари мiсяць виглянув на мить.
Не пишеться, хоч вкотре починаю -
Папiр зiм'ятий в кошик полетить.
Але одне я знаю досконало:
Я зборю все на збитки ворогам.
Тож хочу, щоб i ти запам'ятала:
Тебе не лишу я й нiкому не вiддам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185639
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2010
Чи десь менi написано на долi
Вiдчути губ твоїх забуте вже тепло
I зазирнути в очi волошковi,
Згадавши все, що в безвiсть вiдiйшло?
В своїх руках твої зiгрiти руки
Пiсля важкої i тривалої зими...
Чи вирвусь вiд розлучницi-розлуки,
Щоб знову разом опинились ми?
Чи обiйму твiй стан в iмлi ранковiй
I нашi душi заспiвають в унiсон?
Чи день колись прийде такий чудовий -
Чи мiй надiл в життi - короткий сон?..
I довгий день без краю i початку,
Без сонця, i без неба, й без тепла.
Ми ж бо не мусим починать спочатку -
Моя любов живе, як i жила.
I часто, зуби стиснувши до болю,
Iду вперед до заповiтної мети.
Чи десь менi написано на долi
До тебе повернутись назавжди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185244
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2010
Хоч iду я вперед, але iнколи все ж озираюсь
I в задумi стою час-вiд-часу такiй нелегкiй:
Що зробив, що не встиг - зрозумiти для себе стараюсь,
Нiби з книги життя знов читаю забутi рядки.
Кiлькатомний роман на старих сторiнках пожовтiлих -
Проза буднiв щоденних, святковi рядочки вiршiв.
I "червоним рядком" - щира вдячнiсть тобi, моя мила,
За все наше життя i за те, що тебе я зустрiв.
Ти в хвилини важкi завжди поруч зi мною стояла.
Радiсть множилась вдвiчi, а вiрнiше, напевно, в сто крат,
Та з сiм'ї несподiвано доля мене вiдiрвала
За три-дев'ять земель, де твоїх так бракує порад!
Пишу книгу життя. Вiддiляю зерно вiд полови.
Жартiвниця-зима стиха срiбла до скронь пiдкида.
Вiдлiтають лiта, та зi мною твiй образ чудовий:
Скiльки б їх не минуло - ти душею завжди молода.
Недалеко той час - своїм серцем тебе я зiгрiю,
Подарую тобi мою нiжнiсть, любов i тепло,
I єдине, що грiшний, я Бога просити посмiю:
Щоби бiльше в життi нашiм довгих розлук не було!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185241
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2010
(На муз. з к/ф "Крестный отец")
Що за iскринка в моїм серцi зайнялась -
Я закохався в тебе, наче перший раз.
Твiй погляд знов бентежить кров
I знову хочу говорити про любов.
Тебе люблю, кохана, я завжди
I в серцi - ти, одна лиш ти!
В очах твоїх я бачу вiчную весну.
До свого серця тебе нiжно пригорну,
Вiддам тобi своє тепло -
Кохання, хочу, наше вiчно щоб цвiло.
Переживу я знов цi почуття,
Бо ти одна - моє життя!
На скронi впала срiбним пилом сивина.
Вже нашим дiтям посмiхається весна,
Та доти ми ще молодi,
Поки кохання буде з нами у життi,
Поки кохання буде з нами у життi!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184937
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2010
Знов день минає, сповнений надiй.
Сiдає сонце, пташка замовкає
I знов неспокiй на душi моїй,
Туманом туга серце огортає.
Десь там за обрiєм родина, друзi, дiм
I мрiї, що злiтали аж до неба.
Десь там... Та, нiби вдарив грiм -
I так далеко зараз я вiд тебе:
В чужiм краю, де пальми за вiкном,
Де океану хвиля в берiг б'ється.
...А ти моїм заволодiєш сном
I сполошиться невгамовне серце.
Ось так з тобою нiчку проведу,
Щоб на свiтанку розлетiлись душi,
I в день прийдешнiй знову я iду -
Без тебе знов його прожити мушу.
Ранкове сонце посмiхається менi,
Та лиш одне є, що мене втiшає, -
Що кожен день, прожитий в чужинi
Майбутню нашу зустрiч наближає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184934
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2010
В цiй iсторiї нiколи кiнця не дiждати
Поки будуть нашi люди по Землi снувати.
Є ж бо нашi i в Канадi, в Сполучених Штатах,
В Анкарi i у Сеулi, навiть в Емiратах!
I не знати, куди з кумом доля нас закине
Поки злиднi доїдають нашу Україну,
Поки чубитися будуть рiзнi кандидати,
Поки фракцiй буде стiльки ж, скiльки депутатiв,
Поки кожен спiльну "ковдру" тягне лиш на себе
I не бачить, що народу просто ЖИТИ треба.
От коли ми зможем чесно на хлiб заробляти,
Тодi вернемось назавжди у рiднi Карпати.
Ми ж бо хочем працювати, працювати вмiєм
I трудом своїм i вмiнням бiду одолiєм,
Щоби з нас не насмiхались Iродовi дiти -
Мусить бути Україна перша в цiлiм свiтi!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183711
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2010
У Америці - свобода! В Америці - воля!
Заробляють їхні люди, як ніхто й ніколи.
Лиш обходитись не можуть чомусь без кредитів -
Так, що криза їх накрила й розійшлась по світі.
І нам з кумом теж цікаво: Як то воно буде?..
Не податися б "з торбами" й собі поміж люди!
Перечитуєм газети, дивимось новини -
Португальське співставляєм й вісті з України.
І, хоч як би не хотілось "наплювати в кашу",
Порівняння те виходить не на користь нашу.
Тут людей звільняють також, що гріха таїти,
Та на "біржі" мають гроші років три платити!
А у нас взяли за моду, щоб не виганяти,
Посилають у відпустку, тільки без зарплати.
І нікого не цікавить, за що мають жити,
За що їсти накупити, житло оплатити.
На заводах кажуть: "Криза всіх нас охопила,
Потерпіть же, любі друзі, як не раз терпіли!"
В цілім світі, - кажуть, - люди паскИ затискають..."
І, лиш банки, пише преса, свого не втрачають.
Курс валюти вгору скаче, ніби юний Бубка,
І на тому заробляє можновладців купка.
В МВФ кредити взяли - кинулись ділити,
А вам, люди, прапор в руки - будете платити.
Промисловість оживити бажає Обама,
Наші ж тягнуть все до себе обома руками.
...З кумом гроші заробляєм - вклали в депозити,
А тепер не можем взяти! Як ми маєм жити?
...Зате наш кредит валютний треба віддавати,
І ніхто його не хоче відтермінувати.
З кожним днем стає все важче, стогнуть українці,
І "на ніц" шалено сходять трудові "червінці".
Все дорожчає щоднини - від хліба до газу -
І не щось там вибірково, а усе й одразу!
А, щоб якось пояснити цінові "галопи",
Нам чиновники кивають в сторону Європи.
...Бачим з кумом (не посліпли) - тяжче виживати,
Та зі знижкою товари можемо придбати:
Три береш - за два заплатиш, акції, уцінки;
І товар не аби-який, а наче з картинки!
Телефон підняв дзвонити - скидка йде до свята...
Навіть з газу "євро" зняли, що вже там казати.
А, якщо ціна й зростає, то не на проценти -
Світло ось дорожчим стало раптом на півцента.
Попри кризу, кум комп'ютер захотів купити,
Але грошей бракувало зразу заплатити...
Та здійснились кума мрії й марення солодкі -
Аж на рік кредит оформив та ще й без відсотків.
...Так! За нас, звичайно, дбають щиро в Україні:
Про податки з емігрантів ми почули нині!
Мало їм, що гроші шлемо, що не жебракуєм,
Що дітей своїх від злиднів, як можем, рятуєм!..
Щоб бюджет гниленький вдома якось полатати,
В п'ять разів(!) підняти хочуть транспортний податок.
Португальці (це - Європа!) також рахували,
Та податок на зарплату зменшений прийняли.
І чомусь мені здається (й кум зі мною згоден) -
Не потрібно нашій владі власного народу!
Їм прислуга лиш потрібна й мовчазні "машини",
Щоб на них лише робили кожної хвилини,
Щоб хвалили час від часу, щоб не бунтували,
Щоб на виборах "за сало" голос віддавали.
Молю Бога дочекати, щоб криза минула,
Щоб ся влада до народу лицем обернула!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182673
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010
Ми вже звикли до реклами. Вже й не уявляєм,
Як колись дивились фільми. Інколи скучаєм,
Коли пані яка-небудь враз не похудає,
Чи на лисині волосся не повиростає.
Навіть бабця не поплута "Снікерса" із "Марсом",
А про "Тампакси" й прокладки знають в першім класі.
І, здається, як розмислиш про все головою,
Дві проблеми є у світі: карієс з лупою!
Кожен день в поштовій скриньці тісно від реклами,
То й летить це прямим ходом ік бісовій мамі.
Та коли конверт приходить із гербом Держави -
Це не знижки на горілку, це серйозні справи.
...Повертаючись з роботи, у поштовій скриньці
Два конверти кум знаходить та й приносить жінці.
Сіли разом, переклали і "щелепи впали":
- Чверть мільйона вам дісталось, - там повідомляли.
З Департаменту фінансів, на прізвище кума,
Написали, що робити, щоб лишнє не думав.
Де іти і що казати - сума ж чималенька...
І внизу ще два рядочки, але вже дрібненько.
Кум оговтався скоріше: - Я їду додому!
Із таким маєтком стану я дуже відомим.
Запишуся в кілька партій зразу кандидатом -
Щонайменше обласним я буду депутатом.
- Тихо,тихо,- каже жінка,- трохи повільніше.
Ти мене послухай краще і сиди тихіше.
Із таким "баблом" додому не можна вертатись,
Бо, напевно, ризикуєш без штанів зостатись.
Та й мені потрібно шубу, чоботи й ...машину
І як заміж без квартири віддавать дитину?
Треба добре нам подумать, як ділити гроші!
А донька кричить: - Комп'ютер я новенький хочу!
Мало вдома не побились. Важко буть багатим
І вони не дарма плачуть - мушу вам сказати.
Втихомирились насилу майже на світанку,
А раненько, "при параді" кум пішов до банку.
Звідусіль народ подібні конверти підносив
І одразу щось недобре мій кум запідозрив.
А коли зійшлися клерки, відчинились двері
Ладна пані роз'яснила, що то за папери:
- Ви даремно, дорогенькі, так швидко вставали,
До кінця, напевно, тексти ви не дочитали:
На чотири сотні треба товару купити,
Щоби вас могли останнім до списку включити!
І тоді комусь одному випаде трафунок
І кругленька сума ляже на його рахунок...
Перед новим мільйонером зачинилась брама.
Знов "халява пролетіла". Лишилась реклама!!!
----------------
Трафунок (Захiдно-українське) - випадок. В цьому підтексті розуміється, як щасливий випадок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182672
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010
Вже ми з кумом роздивились закордонне диво,
Що могли би екскурсантів попровадить живо.
І культури підучились, і чужої мови -
"До кишені" вже не лізем за потрібним словом.
Не одне вже пережили португальське літо
І, здавалось, опинились ми на краю світа.
Виживати за кордоном - треба буть талантом:
Куму ж бути довелося двічі-емігрантом.
...Як знайти спеціаліста ради не давали,
Мого кума терміново в Африку послали.
Про прививки й не подумав ніхто говорити -
Вдень сказали, що надвечір вже треба летіти.
І, поскільки, нам "харчами" не перебирати,
То подався кум в Анголу "мошку годувати".
Швидко відстань подолавши, щиро всі зраділи,
Що повстанці войовничі "Боінга" не збили.
Ну, а далі - сірі будні. Треба працювати,
Економіку "на рівень" їхню піднімати.
...Тільки я щоденно дзвоню - годі зрозуміти:
Де мій кум? Чому не можу з ним поговорити?
За два тижні він нарешті трубку піднімає:
- Я працюю не в столиці, тут зв'язку немає.
Це тобі не з "Ті-еМ-еНом" або "Водафоном" -
Скористатись дуже тяжко з мого телефона...
З'ясувалось, "провіанту" подались купити,
Тож вдалось йому на хвильку з міста задзвонити.
А докладно розповісти про свої пригоди
Лиш пізніше, по приїзду отримав нагоду:
Перше, що заборонили - воду споживати:
- Жити хочете - напої треба купувати.
Це місцеві можуть фрукти у канаві мити,
Вам не радимо цей "подвиг" здуру повторити,
Бо у ній купатись можуть навіть поросята -
Тяжко в Африці з водою, треба пам'ятати!
Бачив кум, як їхні хлопці баню влаштували:
Щоб помитись, на одного пляшки вистачало!
Та й нащо, направду, шкіру милом шурувати,
Як на ній не годен бруду й зблизька розпізнати.
Й до роботи темношкірі не дуже завзяті -
Лиш обернеться начальник - годі позбирати.
Натомісць, чудово бачать, що лежить нефайно:
Зазіваєшся - з-під носа "підметуть" негайно.
Через те повільно в наших рухалась робота -
Матер'ял на ніч не лишиш - ось така гризота.
Із контейнера щоранку все надвір виймають,
А з обіда, що лишилось, те назад ховають.
Не даремно, де не глянув, міг спостерігати:
З автоматами чергують ангольські солдати.
Екзотичних місць в Анголі, мабуть, є немало -
За роботою, звичайно, часу бракувало,
Щоби все те роздивитись, узнати хоч трохи,
Та, що добре всіх "дістало", - це їхні дороги:
Лиш покинули столицю, зразу зрозуміли,
Що прогресу свіжі вітри поруч пролетіли.
На роботу досвіт-сонця треба виїжджати -
Через куряву пізніше можна заблукати.
Не кажу вже, що довкола - звалища сміттєві -
Всяк вирішує, як хоче, проблеми життєві.
На природу, видно зразу, людям наплювати,
А маршрутам туристичним тут не пролягати.
То й не дивно, що між людом болячки гуляють,
Ще й нові якісь "бацили" часто виникають.
Добре, дякувати Богу, кум не заразився -
Без прививки, без страхівки був би доробився...
Як робили, так робили - монтаж закінчили,
Разом з тим ще й поза планом трішки загоріли.
(Це у нас зима давала, скажем так, гастролі,
А на чорнім континенті сонечка доволі!)
І, поскільки починались Новорічні свята,
Всі зібрались терміново назад відлітати.
На летовищі посадка, як в ковчег до Ноя:
На три рейси - одна черга, тож стоять по троє.
Гамір, шум, дитячі писки, молитви до Неба -
Саме зараз, як назбитки, всім в Європу треба!
Поштовхались, зрозуміли - нелегка задача,
Те, що є квиток в кишені, нічого не значить:
Якісь спритники за гроші ведуть манівцями,
Інші крутяться по залі, "пасуть" за сумками;
І прийшлося куму й друзям чергу шикувати,
Щоб на рейс до Лісабону вчасно ся дістати.
На крило лягає "Боінг" - вирватись вдалося!
Тільки де-коли здається - все це приверзлося...
Так з тих пір моєму куму є що розказати
І життя на Батьківщині є з чим порівняти.
-----------------
TMN - TMN та Vodafon - португальські телекомунікаційні компанії - оператори мобільного зв'язку (а Vodafon не тільки в Португалії, доречі!).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182441
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
Обiцяла нова влада для людей служити,
Щоби їм на Українi було краще жити.
Може й вдасться з заробiткiв людей повернути,
Та iсторiї такiй-бо, мабуть, вже не бути...
...Тяжко жити за кордоном - нема що й казати,
Та не треба до зарплати копiйки збирати.
Хоч морально i нелегко у чужiй країнi -
Не даємо бiдувати дорогiй родинi.
Тож, коли мiй кум отримав чергову зарплату,
То сказав, що хоче авто для себе придбати:
- Надоїло в "автокарi" кожен день кататись
I щоранку в електричцi мiж людьми штовхатись.
Дома з голоду не пухнуть, а менi пiдмога, -
До роботи зразу стане коротша дорога.
В магазин поїдем, куме, в недiлю на "праю",
З вiтерцем на новiм авто тебе покатаю.
Став по грошах кум машину собi вибирати:
"Мерс" вiдкинув, " Бумер" - також i купив "Фiата".
Не нова модель, звичайно, з табличкою "Uno",
Та з "пiв-оберта" завiвся - посмiхнись, Фортуно!
Пiдкотили ми до хати, стоянка знайшлася.
...А на ранок - дим з мотора - бiльш не завелася!
Почались новi знайомства тепер в мого кума:
Моторист, бляхар, електрик - хто би то подумав.
Час пройшов - йому, звичайно, машину зробили
I сказали: - Це вiд того, що не "пiдмочили".
Кум потилицю почухав, каже: -Без проблеми.
У недiлю пригощаю, всi до бару йдемо!
Смикнув дiдько мого кума їхати у мiсто,
А там люду, як в циганки на шиї намиста.
Пiв години довелося взад-вперед кружляти,
Поки десь знайшлося мiсце, щоб припаркувати.
Пiсля того всi гуртом ми в кнайпi посiдали,
Пiдняли чарчину-другу, куму побажали...
Далi стали танцювати (добре - не сварились),
З часом друге, як то кажуть, дихання вiдкрилось;
I, коли уже надворi свiтло засвiтили,
Зрозумiли всi, що файно авто "пiдмочили".
Дружно вийшли на повiтря. Голова, як вулик, -
I здалося, що дорогу зворотню забули.
Озирнулись вправо-влiво - не можем згадати:
Всi провулки у районi схожi, як близнята.
- Може є якась прикмета? Ставив бiля чого?
- Та стояла бiля мене "Швидка допомога"...
Проблукали до свiтанку й розбрелися пiшки,
Щоб лягти годинку-другу вiдпочити в лiжку.
Не вдалося i пiзнiше авто розшукати,
Мабуть, вивезли за мiсто, забрав "лiквiдатор"...
- Хай полiцiя, - кажу я, - машину шукає!
Кум же хитро посмiхнувся i вiдповiдає:
- Ти забув уже, напевно, як я тут працюю, -
Що без " прав" по всій Європі на " фурі" райзую.
Їм же мова українська, як для нас - монгольська,
То й показую, де треба, ...квиток комсомольський!
"Бачиш, " карту" нашу маю ще з літ сімдесятих!"
Головне, скривитись трохи і пообіцяти,
Що "права" ці перероблю - тиждень не проскочить.
...Вже два роки поліцейським голову морочу.
Тож, виходить, я не маю, що їм пред'явити...
Та менi дешевше буде ще одну купити!
--------------
Автокару - Autocarro - автобус.
Прая - praia - мiсце, набагато краще вiд робочого - пляж на березi океану.
Бумер - Якщо ще хтось не знає - це BMW.
Карта - Carta conduçao - "Посвідчення водія" в Португалії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182439
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
Про полiтику - нi слова! - з кумом ми казали, -
Нi на крок, нi на пiв крока, - ми ся зарiкали.
Кум запхався вже в профспiлку - мало бракувало,
Щоб його тодi начальство з роботи погнало.
Та, коли брехати стали безпардонно в очi,
Коли день на Українi став темнiше ночi,
Коли влада спокусилась на законне право -
Ми не плескали в долонi й не кричали "браво".
I коли Майдан столичний в "помаранчi" вбрався,
Майже кожен небайдужий до роздумiв вдався:
- Це ж в столицi на морозi мерзнуть нашi дiти,
А ми грiємось на сонцi одягненi й ситi!
То невже ж тi заробiтки очi нам закрили,
Щоб i ми до тої справи та й не доложили?
Чи ж бо дiйсно хочем мати владу супостата?
До якої ж нам країни прийдеться вертати?..
I взялись ми до роботи. Кажем: - Будь, що буде,
Та й, направду, не однi ми, разом з нами - люди.
Помаранчевi салфетки, скатертини, штори
Ми на шалики кроїли, робили прапори;
Вiдпросилися з роботи - все, як i годиться
I гайнули до Посольства у саму столицю.
Майже тиждень мiтинговi страстi не вщухали:
"Лiсабонським тротуаром" це мiсце назвали.
Там не лиш гаряче слово звiдусiль лунало -
Для Майдану допомогу посильну складали.
Хоч мала заслуга наша, але й ми гордились,
Коли Правди нашi люди в Києвi добились.
Кум в полiтицi не вперше! Тож по всiй окрузi
Агiтацiю затiяв, щоб збирались друзi
I на битву вирiшальну вийшли, як годиться
На єдину португальську виборчу дiльницю.
Час настав i мусим слово за себе сказати -
Доки будуть нашу долю за нас обирати!
...Лиш дiстались до Посольства, тобто "Амбашади",
"Незлим, тихим..." вiдiзвались на адресу влади:
Тисячi людей зiйшлося, щоб голосувати,
А на виборчiй дiльницi всього двi кiмнати;
Нi води, нi туалета - не кажу про їжу -
Сподiвались ми, звичайно, на повагу бiльшу.
Та, хоч пiв доби чекати довелося з кумом,
Настрiй був напрочуд гарний - сам би не подумав;
Це ж "заїло" емiгрантiв з пiвночi i пiвдня,
Що вони голосувати виїжджали дiдня!
Позбирались, як на свято. Хоч бувало тiсно,
Та лунали всюди жарти й українська пiсня.
Скiльки доля нас не гнула, скiльки не гнобила -
Зрозумiли ми нарештi, що народ - це сила!
Що далеко за кордоном - ми все ж українцi
I свободу не дадуть нам нi турки, нi нiмцi;
I коли ми усвiдомим, що ми також - Люди -
Тодi наша Україна Європою буде!!
-------------------
...світлої пам"яті "помаранчевим" виборам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182193
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.04.2010
Чом ти, пташко, гнiздечко не в’єш,
Чом спiваєш сьогоднi так щиро,
I чому мене кличеш, i де ж
З круговертi буденного виру?
Чом я слухати хочу весну,
Чом я пiсню твою розумiю?
Я пробуджуюсь, наче вiд сну,
I тебе перервати не смiю,
Бо я чую - о, свiте, збудись! -
Голос радостi, голос надiї:
Як з’явився Архангел колись
Сповiстити про Диво Марiї.
Нинi свято Початку життя,
Непорочного вiчного Дива -
Дарував нам Всевишнiй Дитя,
I в покорi утiшилась Дiва.
Ось чому свiтить сонце в цi днi,
Розганяючи хмари чужи́ни,
I стає зрозумiлим менi
Щедрий голос малої пташини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182184
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.04.2010
Згадай мене в молитві Великодній,
Згадай, кохана, прошу - не забудь.
З чужини прошу, ніби із безодні:
Перед Хрестом не гребуй пом'януть...
Нехай твоя молитва буде щира,
Нехай Господь дарує благодать,
Нехай мене твоя сподвигне віра
Господню волю без вагань прийнять.
І я щораз проситиму у Бога
Для тебе долі, кращої, ніж є,
Щоб відступили біди і тривога,
Щоб спокій мала, щастя ти моє.
Згадай у світле свято Воскресіння,
Що є у світі той, хто пам'ята,
Хто потребує сили і терпіння,
Кого рятує віра пресвята.
Мій Храм в душі - Господь усе почує.
А ти, кохана, свічку запали.
Те полум'я зігріє і врятує,
Нас поєднає, де б ми не були.
18.04.2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181298
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010
Здавалось, світ завмер і онімів,
Зійшлись в молитві складені долоні,
Коли над куполами враз ожив
Весняний клекіт Великодніх дзвонів.
Звершилося! Пішов у небуття
Одвічний страх смертельної години.
Христос Воскрес, даруючи життя,
Даруючи надію для Людини.
Він смерть Своєю смертю переміг,
Воскреснувши в закинутій яскині,
І безліччю невидимих доріг
Ввійшов в серця і торжествує нині.
Тож грайте, дзвони, по усій Землі,
Летіть до Неба, звуки, серцю милі,
Втішайтеся дорослі і малі,
Співайте славу Чудотворній Силі!
23-24.04.2006.
Великдень. Фатіма - Arruda.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181297
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010
Духмяний запах свiжоспеченого хлiба
Менi наснився в Великодню нiч.
В руках тримаю ще гарячу скибу,
Зiтхає втомлено останнiм жаром пiч.
Вже все готове: паска на ослонi -
Очiкує, коли прийде їй час.
Верба освячена стоїть на пiдвiконнi.
В святкове мама одягає нас.
Збираємось iти до Плащаницi -
Одвiчний символ Великоднiх свят,
I бiля неї Богу помолитись,
I в тишi храму просто постоять...
Моє дитинство, де ти залишилось?
Тебе побачу iнколи ввi снi,
Проснусь - мов хвиля об скалу розбилась:
Все пропаде. I я - на чужинi.
Далеко десь за горами родина,
А я один, як при дорозi бiб.
Обволiкає серце суму павутина.
...А все ж таки, який смачний той хлiб!
24.04.2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181263
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2010
Христос Воскрес! - говорим ми,
I ми направду цьому радi.
Христос Воскрес - радiєм ми...
А сльози так i ллються градом,
Бо нам до церкви не iти,
Не цiлувати плащаницю
I не запалювать свiчки,
Не пити нам святу водицю.
Лиш можем ми на чужинi
Тихенько "Отче наш" змовити,
Здоров’я побажать рiднi -
Щоб добре жили нашi дiти,
Згадати добрим словом тих,
Хто залишивсь на Батькiвщинi,
Пiдняти келишок за них,
Щоб i вони згадали нинi,
Що десь за три-дев’ять земель
Батьки їх тяжко заробляють
I в цей такий знаменний день
Про свої сiм’ї споминають...
Та сонце свiтить нам з небес,
I ми в єдину вiру вiрим,
Надiємось: Христос Воскрес -
Отже, воскресне Україна!
05.05.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181262
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2010
День за днем злiтає швидко. Мiсяцi минають,
А в свiдомостi домашнi картини спливають
I стискає серце сумом не лиш за родину,
А й за лишену у стайнi свою худобину.
Хоч в достатках, прямо скажем, не розкошували,
Але "дзя́дами" не були - хлiб i масло мали.
Ремигала в стайнi живнiсть рiзної породи -
То й не дивно, що нас з кумом тягне до природи.
Тож, коли настали свята, почалась коррида
Ми рiшили в один голос - безумовно пiдем!
Як беруть, хоч збоку глянем, бугая за роги -
В них поставили цю справу на широку ногу:
По країнi дiють школи - "ремеслу" навчають;
Спецiальнi стадiони глядачiв збирають;
Випасають круторогих по десять центнерiв,
Щоб забавити i бiдних, i мiлiонерiв.
I коли "орли" мiсцевi цих бичкiв ганяють,
То iнакше, нiж "спектаклем" це не називають.
Одним словом, ми квиточки iз кумом придбали,
Як належить, на трибунi мiсця позаймали,
А коли вже було нiде яблуку упасти
На всю силу загудiли фанфари горластi,
Духовий оркестр повiтрям тряхнув над юрбою,
На арену бик ввiрвався, готовий до бою.
Слiд за ним на конях хлопцi i навiть дiвчата
Почали на худобину бiдну наступати.
Вже вiд захвату трибуна i реве, i стогне,
Аж тут вискочив хлопчина в вишитих кальсонах
Та й давай плащем червоним перед ним махати.
А бугай не розгубився i - наздоганяти.
Якби був паркан високий не став на дорозi,
Зачепив би того хлопця за штани на розi.
- I чого це бик зiрвався? - В мене кум питає, -
Ще й розлютився, аж пiна з рота виступає!
- А ти сам подумай, куме, як реагувати,
Коли прапором червоним пiд носом махати!
...Менше з тим. Пiсля вистави, для найбiльш завзятих
Тут заведено мiж люди бикiв випускати.
Є, звичайно, огорожа, щоб не повтiкали,
Та до ранку тут вiдводять душу унiкали.
Хлопчаки i лiтнi люди дрочать худобину,
I собi натомiсть мають вприск адреналiну.
Показати щоб вiдвагу, за хвоста хапають
Iз надiєю - дiвчата їх спостерiгають.
Кум мiй також захопився: - Я що, не зумiю?
Iз худобою з дитинства обходитись вмiю!
Для смiливостi у кнайпi по сто "накотили",
I полiз мiй кум в обору помiряти сили.
Кiлька раз устиг пiд носом у бика пробiгти,
Аж замiтив той, що в кума майка вiд "Бенфiки ".
...Стометрiвку вiн подужав - куля б не дiгнала -
I дiстав би, та тварина з розгону упала.
- Ти - герой, - я куму кажу, - а ще прибiднявся!
Я би був на твому мiсцi в штани обвалявся.
- Тiльки вдома не розказуй, - криво посмiхнувся, -
Як ти думаєш, на чому той бик послизнувся?..
------------
Дзяди, дзяд (з польської) - дiди, дiд. Вживається з негативним пiдтекстом, як обiрванець, злидень, що не бажає краще жити (в українськiй - "дiд з торбою").
Бенфiка - Benfika - спортивний футбольний клуб Португалiї, основним кольором форми якого є червоний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181097
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2010
Доопрацьовано з мовчазного дозволу
п.Богдана Очеретного.
(газета "Слово",30.11.2002р.)
З кумом ми по Лiсабонi йдем, як по Шопенi.
Вже й копiйка кавалерська завелась в кишенi.
Мiсяць ми вiдпрацювали, треба й вiдпочити,
У недiлю можна випить i перекусити.
В ресторанi нас зустрiли, як близьку родину.
Сам патрон на дверi вийшов, ще й кличе дружину.
Посiдали оба з кумом, цигарки дiстали,
Нiчим нас вже не здивуєш, всюди побували.
Замовили вина собi цiлих два графiни
I якiсь там каракойшi , щоб вони згорiли.
Вино зразу нам принесли, ще й якiсь гачечки
- Певно, страву ту заморську їстимем з горшечкiв.
Вже на кухнi щось ся смажить, потрiскує сало.
Зажурився кум, говорить: "Замовили мало".
Зранку, справдi, нiц не їли, навiть i не пили,
То нараз могли би з'їсти чорта й крокодила.
Скiльки б ниточцi не витись, та буде по тому.
Йде сеньора, як та пава, до нашого столу,
Йде, прицмокує губами. Не можу збагнути -
На пательнi якiсь круцьки, що б то могло бути?
Але, добре придивившись, все я зрозумiв:
Несуть клятi бусурмани їсти слимакiв!
Свiте Божий! Краю милий! Рiдна моя ненько,
Чом ти мене не вдушила, як я був маленьким!
Краще лягти в домовину, чи згинути в мандрах,
Анiж їсти слимакiв цих, та ще й у "скафандрах"!
Кум вiдразу набундючивсь, щось пробурмотiв
I зi страху лигнув двоє. А я не зумiв!
Як за тiї каракойшi платню стали брати, -
На тi грошi можна з'їсти пiвсвинi на брата!
План тепер таємний маю, вам можу розкрити:
Всiм нам вдома у пiдвалах слимакiв ростити.
Як до нас на заробiтки ринуть бусурмани,
Хто виростить слимакiв - мiльйонером стане!
Ще одну науку маю, теж мушу сказати:
Якщо йдете в ресторан, хоч щось треба знати.
------------------
Каракойшi - Caracol, caracóis - Слимак, слимаки - традицiйна португальська страва (наряду зi свинячими вухами, рилами i т.д.), яку ранiше споживали бiдняки, а тепер саме панство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181096
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2010
Не даремно люди кажуть: Дiти - то є дiти!
Не дають маленькi спати, а великi - жити.
Як ми з кумом виїжджали у свiт мандрувати,
То здавалось, ще їм треба носи пiдтирати.
Та, неначе в небi птахи, лiта пролетiли -
Озирнутися не встигли - дiти помужнiли.
...От знаходить кум у скринцi вiсточку вiд сина,
Сiв за стiл, читати буде - пам'ята дитина!
Про науку, про погоду, вже й "пiдводить риску" -
Знизу почерком дрiбненьким ще якась дописка:
"Тату, сядьте, я Вас прошу (проявля турботу),
Сталось так, що споряджаю сватiв у суботу.
Може скажете - завчасно весiлля робити,
Але просим з молодою нас благословити".
Бачу, кум, вiдкривши рота, не може закрити -
Тож несу йому скоренько водички попити.
Прочитав iще й iще раз: -От i маєш, куме,
Нашi дiти вже дорослi, ти собi подумай!
Ми iз дому виїжджали майже парубками,
А повернемось до хати - акурат дiдами.
Я до нього: - Не гризися! Новина хороша.
Вiдпросись пiди з роботи, вишли дiтям грошi,
Побажай їм все, що треба, хай живуть щасливо -
Щось не знав я, що у тебе натура вразлива.
- Та не в грошах, куме, справа -це найлегша тема,
Я не встигну подолати вiзовi проблеми.
Як же там вони без мене будуть святкувати,
Нiби мама є в дитини, а немає тата!?
Але, бачу я, поволi кум виходить з шоку,
Тут i там приготування почались, нiвроку.
Банк перекази приймає, пошта - бандеролi,
Слава Богу, кум ся чує не в останнiй ролi.
Вiн "сидить" на телефонi з ранку до смеркання,
Навiть "знявся" на касету - вiдiслав вiтання:
- Хай в моїх дiтей там буде не гiрше, нiж в iнших,
Все ж я тато своїм дiтям, не сердитий вiтчим!
День призначений приходить, година минає,
I в очах у мого кума сльоза виступає.
Та, щоб настрiй був святковий, ми ся готували
I собi весiльний столик також зладували.
Не було iкри там, правда, не було лосося,
Але бульби наварити все-таки вдалося.
"Качки з ябками " засмажить також не зумiли -
Натомiсть у магазинi сосисок купили.
I, коли на Українi шумiло шампанське,
До горняток розливалось вино португальське.
Разом з друзями пiдняли, "гiрко" закричали,
Тiльки стрималися - кума вже не цiлували.
Десь там музика лунала, то й ми заспiвали,
Про ту сосну, що палала собi пригадали,
Про два кольори життєвi й "Думи мої, думи" -
Сум i радiсть ходять разом - тож тримайся, куме!
Додають нам нашi дiти сивого волосся,
Ми ж бо молимось, щоб їхнє життя удалося,
Щоб нiколи не узнали, скiльки будуть жити,
Як на вiдстанi, заочно, дiтей одружити.
----------------
Ябко (Захiдно-українське) - яблуко. Качка з зимовими ябками - однa iз весiльних страв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180864
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2010
Ви не думайте - ми з кумом хоч з села гiрського,
Та на технiцi ми знались добре ще й "до того".
I в газетi довелося нам не раз читати,
Що буржуї електроннi ставлять автомати.
Де лиш можуть - продавцiв там хочуть замiнити,
Тiльки б людям заробiтну плату не платити.
Хочуть, мабуть, щоб повсюдно роботи робили,
А нещаснi бiднi люди без грошей сидiли.
Ще малими нас привчали то технiки тої,
Як поставили в районi "ящик" з газ-водою.
I вiд тодi ми навчились - як захочеш пити,
Треба фест по автоматi кулаком влупити.
...Час iде - i ми мандруєм у краї далекi.
Зупинились у Мадридi. Допiкає спека -
Отже ми води напились (простої з-пiд крана),
Та й пiдперло "по-малому", не ходили зрана.
Озирнулись вправо-влiво, та "WC" не бачим,
А водичка "натискає", вже пiдтюпцем скачем.
Мова їхня незнайома, та людей питаєм:
Так i сяк жестикулюєм, крекчем, присiдаєм...
Показав хлопчина будку (ми довкiл ходили!),
Взяв монетку: значить - платиш i заходиш смiло.
Кинув грошi. Вiдчинилось. Свiтло засвiтилось.
Я пiшов дрiбнi мiняти - куму ж не терпiлось.
Кум за звичаєм народним, як зайшов, одразу
Iз ногами умостився на край унiтазу.
Лиш пiдлога перестала масу "вiдчувати",
Спрацював комп’ютер - треба швидко прибирати.
Згасло свiтло, дверi миттю щось заблокувало
I пiд кумом з диким свистом аж завирувало.
Вiн, звичайно, з переляку... А дверi ж замкнули,
А його ще наостаток повiтрям обдуло:
Поки я знайшов монетку й дверi вiдчинились,
То на скронях мого кума сивина з’явилась.
Як нам потiм пояснили, це - пiвавтомати,
Там iнструкцiя висiла! (Умiли б читати...)
Так знайомство вiдбулося i ми зрозумiли,
Що "газ-булька" за копiйку давно застарiла.
Вже доїхавши до мiсця i обжившись трохи,
Всюди ми користувались "прогресом епохи".
Цигарки i "Кока-кола", кава з автомата,
Проїзнi в метро й готiвка прямо з банкомата...
Мудру технiку навчили грошi рахувати,
Розрiзняти паперовi, здачу видавати.
...От колись мiй кум надумав банкомат здурити
I шляхом не зовсiм чесним грошей заробити.
Зняв останнi десять євро, вискочив за дверi
Й на околицю помчався швидко на роверi:
"Поки та машина буде грошi рахувати,
Я ще встигну десять євро другий раз забрати!"
Залетiв у супермаркет, не втрача надiї,
Ще не спробував - а в думцi наперед радiє.
Та з екрану чоловiчок скептично скривився
I, немов би на вар'ята, на кума дивився...
Тож прийшлось йому додому впорожнi вертати -
Швидкiсть свiтла на роверi важко подолати...
Вже нiчого не дивує - третiй рiк у мiстi,
Та попали у халепу на "рiвному мiсцi":
Подалися до столицi вiзи поновити
I забули фотознiмки з кумом поробити.
- Не бiда! На "Кампо Гранде" є миттєве фото
I зробити два портрети - хвилинна робота!
Iз iнструкцiї зумiли якось розiбрати,
Що машина буде двiчi фотографувати.
Тож, якщо ми швидко з кумом вийдемо-зайдемо,
То на цьому "агрегатi" п’ятку збережемо.
Грошi "макiна" ковтнула. Кум приготувався,
Як староста на весiллi, сiвши, запишався,
Та пройшла хвилина, друга i третя минає,
А той "пташок" з об’єктива все не вилiтає.
Кум засмикався на крiслi та як крикне матом:
- Як вони моїх п’ять євро посмiли забрати!..
Саме в цю секунду спалах освiтив кабiну,
Переносячи на плiвку невиразну мiну.
Кум схопився - я заскочив. Смiх мене збирає,
А машина, як назбитки, бiльше не чекає.
За хвилину дало знiмки - довго не чекали,
Та такi, що нас у SEF’i насилу впiзнали.
Автоматика - хороша штука, безумовно,
Лиш до неї треба мати мiзки, а не вовну.
I тодi машини мудрi стануть у пригодi,
А на технiку сучасну нарiкати - годi.
Як сусiд наш заходився меблi викидати,
То, звичайно, не могли ми та й не скористати.
Попри всьому притягнули ще й пральну машинку -
Буде в хатi допомога, як немає жiнки.
"Чудо технiки" неважно трохи виглядало,
Але лахи, що ж i треба, слава Богу, прало.
Тiльки кум - "махорка темна", перший раз в машину
До прання з трусами разом кросiвки закинув...
Зараз смiшно, як згадаю, а колись бувало
У "iсторiю" частенько з кумом попадали.
Налагодити з сiм’єю щоб зв’язок стабiльний,
Кум придбав iз перших грошей телефон мобiльний.
Показали, що тиснути, - та й вiн набирає,
А звiдтiль жiночий голос щось вiдповiдає.
Як йому набридло, каже: "Панєночко мила!
Я недовго, лиш узнаю, чи донька вродила.
Залишив її вагiтну та й подався свiтом,
То, можливо, я вже можу називатись дiдом!"
Коли ми зайшли в кiмнату, картину застали,
Як мiй кум з магнiтофоном чемно розмовляли!
Знову пiзно пояснили молодi та раннi,
Що записанi на плiвку всi отi звертання...
Час злетiв, лишивши згадку, як водичку пили.
Електронiка довкола все заполонила:
Скоро роботи, можливо, будуть танцювати -
Тiльки б нам у цьому свiтi вiд них не вiдстати.
--------------------
Ровер - Не плутайте з британським "Rover" - це велосипед (запозичений з польської).
Кампо Гранде - Campo Grande.Одна iз значних транспортних розв'язок Лiсабона зi станцiєю метро та автостанцiєю.
Ма́кiна - Maquina - Машина, в розумiннi рiзноманiтного устакування, яке не пересувається самостiйно (машини i механiзми)
SEF - Servico Estrangeiros e Fronteiras. Служба емiгрантiв та кордонiв. Чи не найголовнiша державна установа, де вирiшуються долi емiгрантiв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180863
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2010
До фанатiв нам iз кумом ще далеко, друзi,
Та м’яча ще пацанами ганяли у лузi.
Вболiвали за "Динамо", за львiвськi "Карпати",
Коли тi в часи далекi ще умiли грати.
А було: на стадiонi матчi оглядали -
Це пiзнiше вже на ньому базар заснували.
Одним словом, як всi люди, знались на футболi
За що можемо тепер ми подякувать долi.
Подались ми в свiт за очi грошi заробляти
I прийшлось нам стадiони їхнi будувати,
А тепер у цих палацах - не назвеш iнакше -
Європейського турнiру почалися матчi.
Ось i ми собi команду стали вибирати
За яку на тих змаганнях з кумом вболiвати.
Нашi ж "кадри" де лиш можна ще торiк програли
I на "золотi" Європи хрест намалювали.
Мiж шiстнадцяти достойних годi розiбратись,
Тож, говорю я до кума: -Досить "напрягатись"!
Ми на цiй землi живемо, на хлiб заробляєм
I не грiх, коли за них-же ми повболiваєм.
Щоби спрагу побороти, взяли ящик пива,
Бо в цi днi якраз настала спека неможлива.
Одним словом, як належить ми ся готували -
Навiть шалика купили - "Форса, Португали!"
Перший матч, як i належить, господарi грають,
А їх всi телеканали наперед вiтають.
День i нiч гуляють "фани" цiлої країни,
Та, як кажуть, прийшли греки - принесли цитрини...
Я ще терплю - все ж не нашi, а кум "запалився",
Так то взяв собi до серця - ледь з нiг не звалився.
Пiсля матчу тихо в мiстi, ледве чути кроки -
Видно десь перехвалили, накликали вроки.
Не сигналять у машинах, не гримить залiзо,
Навiть нам, якщо по-правдi, пиво не полiзло.
Мало ще, що Україна всюди програвала,
То тепер ще й португальцi сильно пiдкачали.
Днi iдуть. Чекаєм матчу. Куму не сидиться,
Тож вiн вирiшив надвечiр пройти по столицi,
(Бо вона в цi днi сiяє, прибрана на славу),
Та й потрапив до кав’ярнi на горнятко кави.
А в цей день англiйську збiрну французи розбили
I бiду англiйськi "фани" добре пiдмочили.
Пiсля прийнятого "Вiскi" руки зачесались,
Аж тут ще такi, як кум мiй, як на зло, попались.
Поки кум у тому всьому зорiєнтувався,
Нeбагато бракувало, щоб без вух зостався:
В хiд пiшли пляшки порожнi; стали все ламати -
Довелося полiцейським кийки дiставати.
Як кiннота пiдоспiла, то пiдряд всiх "прали" -
Ледве кум мiй встиг сховатись, щоб не пов’язали.
I тепер вiн вже про каву слухати не хоче,
Лиш у дзеркалi побачить "пiдсиненi" очi.
Але "нашi", (чи не нашi?) не упали духом -
Ми ж бо щиро їм бажали "нi пера, нi пуху!"
З росiянами у матчi трохи потиснули
I жадану перемогу все-таки здобули!
Ось на що дивитись треба iмпортним туристам:
Як святкує перемогу i село, i мiсто.
Лиш свисток суддi фiнальний глядачi почули,
То здалось - про все на свiтi воднораз забули.
Обнiмались, цiлувались i старi, i дiти,
Рiзнобарвнi феєрверки почали свiтити,
По дорогах мчали авто з ввiмкненим сигналом,
У кав’ярнях аж до ранку музика лунала.
Стiльки радостi: здавалось - "золото" в кишенi,
Та на мою думку краще - "горобець у жменi".
Ми, звичайно, вдвох iз кумом так не вар’ювали
I в тiм тлумi всенароднiм ледве-що заспали.
...Пiд веселi ритми самби, вiдзвуки клаксонiв
Сниться київське "Динамо": ще Блохiн, Бессонов...
Грає збiрна України у фiналi "Євро",
Проти наших - португали. Напруженi нерви.
"Нуль - один" на нашу користь. Хвилина зостала!
Емiгранти з прапорами на трибунах встали!
Фiгу з Гомешом в атацi - жахлива картина -
Аж пiдскочив я на лiжку: "Форса, Україна!!!..."
Так недовго, як то кажуть, i в "ящик зiграти",
Кум порадив делiкатно Кульпаркiв шукати:
- Там завжди поможуть,- каже,- психотерапевти,
Не дадуть тобi вiд сказу, мiй куме, померти.
...Ох, емоцiї футбольнi - сплеск адреналiну!
Не один вже вболiвальник Лiсабон покинув:
Iз турнiру крок за кроком вилiтають "гранди" -
Натомiсть вперед виходять молодi команди.
В чверть-фiналi ми iз кумом фест переживали,
Та достойно, що казати, "нашi" виступали,
Хоч мiй кум i сам не вiрив - дiйшло до закладу:
Тож в обiд платити мусiв за цiлу бригаду!
За англiйцями додому подались голандцi,
Хоч "оранжевi" старались, аж зiпрiли... пальцi,
Та не далися побити хлопцi-португали
I, о щастя, в результатi вийшли до фiналу.
Радiсть виграного матчу годi передати -
Пивоварнi не встигали пиво виробляти.
Весь народ на сто вiдсоткiв дружно веселився.
...Замалим мiй кум в фонтанi був би не втопився:
Де ж ми годнi були спати, коли всi гуляли!
Та помилку допустили брати-португали:
Не взяли собi до тями, можливо вiд спеки,
Що в фiналi їх чекають знову ж-таки греки!
Матч-реванш, нажаль, не вдався, хоч ми так бажали,
Греки з тренером нiмецьким "наших" переграли.
Стильний шалик на поличку з горя кум закинув:
Зачекаємо на "Євро" збiрну України!...
---------------
Форса - força Portugal - взагалi - сила. В данiй фразi використовується як "Вперед, Португалiє" - бойовий заклик болiльникiв португальської збiрної.
Прийшли греки - Мається на увазi програний перший матч господарiв збiрнiй Грецiї (1:2)
Фiгу з Гомешом - Не згадуйте "фiгу", вона тут нi до чого. Це гравцi збiрної Португалiї Луiш Фiгу та Нуно Гомеш.
Кульпаркiв - народна назва психiатричної лiкарнi у Львовi на вул. Кульпаркiвськiй
Фест (Захiдно-українське) - Дуже, сильно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180838
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2010
Вибиралися на прощу ще бабусi нашi -
До Кальварiї ходили спiвать "Отче-нашi",
Мандрували у Почаїв, до Святої Лаври,
Хоч нiхто не обiцяв їм переможцiв лаври.
Вiд душi ходили люди, за покликом серця,
От i в наших видно генах ще той дух не стерся.
Тож набрав мiй кум охоти у днi Великоднi
Пiшим ходом вшанувати свята всенароднi.
До куми сказав: "Нагоду маєм непогану,
Коли ми вже опинились бiля океану,
До Фатiмської святинi сходити на прощу -
Наших-бо парафiян там, звiсно не було ще."
А кума: "З роботи також хочуть вирушати,
Тiльки я, оце, не знала, як тобi сказати.
Всiх бажаючих патронша в цi днi вiдпустила
I сама йде - хоч i старша, та ще має силу"
Час iде. Надходять свята. Куми рано встали -
Лиш менi про цю подiю чомусь не сказали.
...Я ж бо свiй наряд отримав, авто завантажив
I - "Щасливої дороги!" (Тобто - " Боа вяжень!")
Виїжджаю я за мiсто, мчу до автостради,
Раптом вгледiв на узбiччi знайому "бригаду".
Як вони взялись зненацька в мене перед носом -
Небагато бракувало, щоб зваливcя в фосу .
Ухватився за мобiльник, а вони кепкують:
Аж насилу пояснили, де ж бо всi мандрують.
Та менi не йде до тями - добами робили -
Звiдки нашi українки почерпнули сили?..
А вони собi рядочком смирно чимчикують,
Йдуть у роздумах про вiчне, iнколи жартують.
З португальцями проводять вiдвертi розмови -
Серцем друга розумiють, де не знають слова.
Португалiя - країна вiкових традицiй;
Та зазвичай у костелi лиш стареньких лиця.
Через те говорить молодь: -Розп’яли Францiшка! -
Видно, любить у недiлю покачатись в лiжку.
Тож прийшлось кумi в дорозi ще й "лiкбез" провести,
Щоби подруги мiсцевi "чепухи" не несли.
...Кум, зiславшись, що iз шефом десь там треба бути,
Не дiждався до вечерi - зiйшов iз маршруту.
Жiночки ж бо крок за кроком мiряли дорогу,
Нiби виграли задурно в лотерею ноги.
Все було у тiй мандрiвцi: i гумор, i сльози,
Як патронша вiдставала: -Де погнали, кози!?
На якусь присiла лавку i не годна встати -
Що би там не говорили, вiк давався знати.
Сонце вигрiло повiтря, зробило слюдою -
То в кафе просили тiльки пива з газводою;
На дорогу з нiг валила ненависна втома,
Та нiхто не мав i гадки повернуть додому.
Нiби сестри одна однiй жiнки помагали -
Три доби iшли плiч-о-плiч нашi й португали.
Бiльше сотнi кiлометрiв - дорога неблизька,
Тож, коли дiйшли до мiсця - сльози полилися.
Привiтали Матiр Божу доземним поклоном,
А святиня їх зустрiла переможним дзвоном.
На весь свiт той дзвiн полинув, не тiльки на площу:
Богородиця Пречиста дарувала Прощу!
На вечiрнiм небосхилi зорi засвiтили -
Прихожанам повернули витраченi сили.
...Через день кума з жiнками знову працювали,
Лиш господарi до працi все не приступали.
Отже, порох не вiдсирiв у порохiвницi,
Ще той ген непереможний мають українцi!
--------------
Фа́тiмська святиня - Мiсце, де в 1917 роцi трьом пастушкам з'явилась Матiр Божа, широко вiдоме в християнському свiтi. Мiсто Фатiма (Fátima).
Боа вяжень! - Boa viagem! - власне i є побажання щасливої дороги (подорожi).
Фоса (Захiдно-українське) - канава здовж дороги, кювет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180836
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2010