| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Повірило натхнення у людей,
І тихо враз на землю опустилось.
Ходило від дверей і до дверей,
Віталось і в життя до нас просилось.
З собою вірних друзів привело :
Любов,удачу,успіх і надію.
І мову враз про щастя завело,
Де б кожен міг здійснити свою мрію.
А люди у турботах і бігах,
Нежданним гостям просто не відкрили.
Ішли свій шлях на зігнутих ногах,
Шукаючи все те,що так хотіли.
А наші друзі в пошуках нових,
Заходили і далі в кожну хату.
Щоб тим, хто душу відімкне для них,
Віддати долю: світлу і багату.
Вони так ходять довгії літа,
Шукають новий дім за кожним рогом.
І стежка їхня вічна й золота,
Закінчується в нас перед порогом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186105
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.04.2010
Чому бувають ті хвилини,коли зникає десь надія,
Коли на руку ненароком летить безжалісно сльоза?
Тоді, як спогад у людини-це ще одна далека мрія,
Як юність, що проходить боком,як в літній день легка гроза.
Чому усі слова безцінні, які ми просто викидаєм,
У серці назавжди залишать глибокий неповторний слід.
І в тихі теплі дні осінні на вулицях ми щось шукаєм,
Знаходим погляди байдужі-безликі, як холодний лід.
А хочеться, щоб наші душі були до кожного добріші,
Щоб цей бар"єр сердець глибоких у вічності розмов поник.
Щоб усмішки й нові надії ставали кращі й сміливіші,
Щоб страх-людський найбільший ворог,раз і назавжди з долі зник.
Щоб наше справжнє світле щастя було простим і зрозумілим,
Щоб смуток в серці не насипав холодну льодяну зиму.
А кожна наша ніжна мрія ставала новим кроком вмілим,
І в радості думок звичайних забулись тисячі "чому".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183960
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010
Я йшла вперед,дивилася під ноги.
Блистіло сонце і стояв похожий день.
Я йшла вперед,хоч не було дороги.
Були лиш відблиски улюблених пісень...
Усе співало і купалось в листі,
Навколо осінь танець завела.
І раптом впали сльози золотисті,
Я так хотіла щастя і тепла!
Я йшла вперед і тихо плакав вітер.
Душа співала,хоч не знала слів...
Хотілося,щоб у безграннім світі
Мене шукав хтось і насправді розумів.
Я тихо йшла,було чомусь так сумно.
Сльозинка загубилася в землі.
В житті все не завжди є так розумно,
І спогад заховався десь в імлі...
Я йшла,і раптом все зашепотіло:
І сонце,і дерева,і вітри!
Так ніжно щастя в серце залетіло,
Сказало тихо:смуток весь зітри!
Я озирнулась,а навколо світ чудовий,
І змістом він наповнює життя!
І шлях цей,тай і день уже не новий,
Та нові в серці грають почуття!
Щось надзвичайно неповторне є у цьому-
У тихім щасті бути зараз тут.
Я усміхнулась і вернулася додому...
Туди,де всіх людей насправді ждуть!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183242
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Я уже не відчуваю біль,
Тихе серце трохи відпочине.
Той палкий любові ніжний хміль,
Двері в душу криком не відчине.
Я тепер, як вітер без дощу-
Вільно так свободою накриюсь.
Може зрозумію і прощу,
Тільки як раніше не відкриюсь.
Загорнуся в прохолоду знов,
тільки вічне точно не забуду.
Говорило небо про любов,
І хотілося повірити у чудо.
А надворі зацвіла весна.
Тихе серце знову заспівало.
Може це лиш кадр із мого сна,
Там, де щастя мрію малювало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183239
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Я буду особенной-тихой и нежной,
В холодные дни как огонь согревать.
Я буду как море-спокойной,безбрежной,
Как вечер весенний мечты собирать.
Я буду особенной-смелой и мудрой,
Беречь каждый миг как особенный дар.
Мечтать о прекрасной стране изумрудной-
Стране позитива и радостных чар.
Я буду особенной-чесной и страстной,
Улыбкой и шармом безжально маня.
Я буду с тобою вершиной опасной,
И ты никогда не забудешь меня!
Я буду особенной-яркой и сильной,
К успеху я робко и легко прийду.
Я буду по жизни-веселой и стильной,
И радость внесу я в любую беду!
Я буду особенной-ловкой и умной,
Любить теплый дождь и ночные огни.
Я буду всегда хоть немножко безумной,
Быть только для счастья все ночи и дни.
Я буду особенно жить каждой песней,
Неспешно себя в этой жизни найду.
Как радуга ярче,как солнце чудесней
В судьбу твою я безвозвратно ввойду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182624
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.04.2010
І знов сиджу на парі...смуток незамітно закрадається в душу...
Так...обставини роблять своє діло...Але я зрозуміла, що все в нашому житті залежить тільки від нас!...А обставини - всього лиш ті невеличкі перепони, які потрібно подолати, здебільшого в психічному плані...бо більшість проблем ми створюємо самі собі..
Я перемогла. З цього моменту ніякий смуток не інфікує мої думкти. Я вирішила бути щасливою!..кожного дня...кожної години...кожної миті цього прекрасного і такого швидкоплинного життя.
Надворі світить сонце...Перший день Весни...Щось незвичайне приходить в голову...Незвичні думки і емоції...Все, що було складним і незрозумілим зараз здається примітивно простим...це приємно)
Часто люди задумуються над сенсом життя...Я не виняток...але дійшла до цікавого висновку...
Жити потрібно тим і для того, що ти любиш...і в кожного це поняття буде різне...Воно і становить сенс нашого існування.
Сьогодні я задумалась над тим, що люблю я...Загалом нічого особливого і оригінального - лиш те, що заставляє моє серце битися в такт з моїм щастям...
Як і кожна нормальна людина я дуже люблю своїх батьків, які завжди говорять мені розумні речі, розуміють мене і підтримують мій вибір...
Люблю свого маленького братика - він показав мені, що таке проста радість...
Я люблю усіх близьких мені людей: родичів і друзів, які приймають мене такою якою я є...
Дуже сильно люблю Того, хто подарував мені найщасливіші моменти моєї юності...і показав, що одна людина може бути для тебе цілим світом!Дякую тобі за це=*
Я люблю прокидатись зранку, коли сонячне проміння лагідно падає мені на обличчя...Люблю, коли теплий дощ тихо вистукує мелодію моєї душі...Люблю сидіти в затишному ліжку в зимовий холодний день і дивитись якусь комедію...Люблю воду(особливо озеро чи море).Коли дивлюсь на хвилі...на серці стає спокійно - так, ніби всі негаразди і невзгоди раз і назавжди зникнуть десь у їхніх обіймах...Люблю вишневий цвіт - він дарує ніжність у прості буденні дні...Люблю парфуми і молочний шоколад - те, що приносить мені насолоду... Люблю вірші - ними найкраще виражаються почуття...Люблю танцювати. Танець - частина мого життя...можна на хвилю забутися і відчувати тільки те, що говорить твоє серце...Люблю малювати. Малюнком можна відтворити все, що не сказати словами...Люблю подорожувати. Сотні місьць, які я поки не відвідала чекають на мене...Люблю музику...і всі свої почуття, які я відчуваю слухаючи кожну мелодію...Люблю дивитись на зорі...Дуже цікаво усвідомлювати, що можливо якась зірочка дивиться на мене=)
Люблю квіти..Такі чудові, надзвичайно досконалі творіння великого Майстра...Неперевершені і водночас доступні...Люблю дитячий сміх і блиск їхніх милих оченят...Таких щирих і доброзичливих...
А те, що любиш - завжди робить тебе щасливою...
А ще...люблю світ...тому, що саме в такі моменти я відчуваю, що живу...
Життя надто коротке для того, щоб тратити його на істерики,сварки і поганий настрій!
Кожен день живіть так, ніби він останній...Даруйте радість і тепло близьким людям...Вони достойні знати, що ви їх любите.
І ще...як каже одна дуже розумна людина..."Мир - это твое отрожение"...Усміхайтесь частіше...Бо усмішка, як і очі - дзеркало душі!
Нехай кожен, хто прочитає ці рядки задумається, що любить він...Я впевнена, що таких речей буде багато!..А отже і багато сенсів життя =)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182622
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010
Здавалося б є сонце і земля,
і рідні люди завжди ждуть на тебе.
Є мрія,доля і твоє ім"я,
є зелень саду і блакитність неба.
Здавалося б усе для щастя є,
та тільки дехто цього не побачив.
шукає щось усе життя своє-
йому весь світ цю помилку пробачив.
Малюють люди мрії чарівні
самі ж їх потім часто розбивають.
та очі знов запалюють вогні-
і десь у серці мрії оживають!
Здавалося б ми вільні обирать
і можемо найкраще завжди мати,
та треба тільки дуже добре знать-
що відпустить,а що в душі тримати.
А щастя-це і є усе життя,
здавалося б не мить ,а ціла вічність.
Це в серці надважливе почуття,
воно:тепло і ласка,і величність!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179469
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2010
Сьогодні я зрозуміла одну цікаву річ. Виявляється я дуже люблю "ДУМАТИ"! Причому задумуватись над надзвичайно нестандартними речима...Але сьогоднішня ніч була винятковою! Я обдумувала самі банальні і звичайні теми : любов, дружба, успіх, самореалізація, родина, відносини...
Скажу чесно...Вперше в мене було стільки часу для того, щоб займатися суто філософією(а що ще можна робити коли їдеш в ночі автобусом на навчання?)...
І от що я зрозуміла...
Дуже часто люди помиляються...і помиляються не у виборі банального шляху в житті(типу ким бути, чим займатися у майбутньому, як правильно одружитися)...
Вони помиляються у виборі своїх бажань, бояться , що вони можуть не здійснитися...і забувають те, що насправді хочуть. А, можливо, просто самі не знають чого хочуть.У цьому і вся проблема!(
Ще одна цікава річ, яка прийшла мені у голову цієї чудової нічки полягає на особистому досвіді...
Масок, за якими так люблять ховатися люди...НЕ ІСНУЄ!!!
Ми просто люди...ми не являємся акторами і не граємо ролі...ми живемо...
Улюблена фраза, яку кажуть коли вітають когось з днем народження : "Залишайся завжди собою"...Наскільки глибокою і безглуздою вона є!!!!!!
Ми завжди такі, якими є насправді...В одну мить веселі,в іншу - сумні; добрі, злі, розумні чи байдужі, лукаві чи щирі...це не є маски...це наш вибір...якими бути...
Запитайте в себе які ви є насправді? Я впевнена, що ви не знайдете відповіді...її не існує!
Ви можете бути щасливими чи сердитими...радісними чи недовольними..і в кожному випадку ви всього-навсього проявляєте свою сутність...В кожному випадку - це справжні Ви!!!
Вибір. Деколи так тяжко вибрати між правильним і бажаним...Коли почуття і емоції зашкалюють...а розум каже "Стоп"...коли ти слухаєш не мудрість і інтуіцію...а серце і душу....
Велика відповідальність відповідати за власне життя, але це єдиний вихід, який приведе до гармонії і миру з найстрашнішим ворогом кожної людини...з нею самою.
А ще...у щоденній метушні і біготні у пошуках щастя...люди забувають про справжні почуття....Все більше безликих емоцій, безнадійних поглядів,розбитих сердець...
Чому?..Тому, що вони плутають кохання і видумані ж ними стандарти(які деколи насправді далекі від ідеалу).
Що робити?-Боротися, не здаватися, вірити...
Справжі почуття завжди вічні...а все вічне варте того, щоб його зрозуміли, приняли і більш ніколи не забували...
Ми створені для того, щоб бути щасливими...От тільки поняття "щастя" для кожного різне ...але в кожному випадку є пункт "Кохання"...причому взаємне і щире...А така любов не проходить і не забувається! Вона завжди живе в наших серцях! Але що вона буде нам дарувати : смуток чи щастя...залежить тільки від нашого вибору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179467
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2010
Вновь кто-то грустно мыслит вслух:
"Как жаль что мы не боги",
Что не имеем верных слуг,
Не знаем все дороги.
Что тихо плачем о былом,
Смеемся не желая.
Что забываем о родном,
В свою игру играя!
Что мы не хочем победить,
свой страх и сожаленья.
Себя не можем изменить,
И хватит ли терпенья?
И нам наверно не понять,
Откуда все тревоги.
Так много хочется узнать,
Как жаль,что мы не боги...
Но в этот час и этот век
Мы можем изменится.
Такое чудо-ЧЕЛОВЕК!
Богам ведь и не снится.
Мы можем петь,летать,любить,
Творить,мечтать,стремится!
В борьбе з собою победить,
И многому учится!
Мы можем чуствовать и жить,
Тревоги не помеха.
И нужно только поспешить,
Дарить побольше смеха!
Мы можем все преодолеть,
Легко и очень смело.
И грустью больше не болеть,
ведь в ней то все и дело!
И мы жывем не просто так-
В плену дорог и судеб...
И все же хорошо то как,
Что мы всего лишь люди!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179260
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.03.2010
Летять хвилини тихою рікою,
Я відпущу образи в далечінь.
Хотілось жити правдою одною,
Та правда-це є світло,а не тінь...
Проходить все-і рани вже не нові,
Їх час лікує,і тамує біль.
Зібралось все в одному тільки слові,
Яке летить до мене звідусіль.
Не розуміла-гра це чи реальність,
Та серце-це не іграшка для всіх!
Тепер-це лиш моя відповідальність:
За всі думки,за сльози і за сміх!
Я вільна свою долю обирати,
І почуття я виберу сама.
І мати буду те,що хочу мати!
Тепер в душі закінчилась зима!
Напевно це пройти було важливо,
Як крок вперед до вищої мети.
Тепер я знаю-все в житті можливо,
І справжнє щастя,і любов знайти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179259
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2010