| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
З щасливою усмішкою на обличчі, поспішала Ірина додому. Вона була у лікаря і дізналась що в неї буде дитина, маленька радість у їхній сім'ї, адже Ірина з Тарасам одруженні 15 років і в них ще не було дітей. Повернувшись додому, вона побачила сваго коханого чоловіка з зібраними речами.
Тарас промовив - я йду до іншої, вона вагітна від мене і в нас буде дитина, а ти вже якось проживеш без мене. Ти ж розумієш їй потрібний я, моя допомога і підтримка. Іра не промовила ні слова, на сказала, що вона теж вагітна, що їй теж потрібна підтримка і допомога коханої людини.
Іра не плакала і не робила скандалу, вона знала, що не потрібно хвилюватися щоб не втратити дитину, бо тепер вона найважливіша в житті Ірини. Жінка пообіцяла собі що не розповість соловікові про свою дитину, що буде виховувати її сама. щоб не тривожити його теперішню дружину.
Вагітність Ірини ,не зважаючи на її вік, проходила добре.
Минуло майже 8 місяців , як Ірину покинув чоловік і 9 місяців як Ірина завагітніла. Вона народила здорового і дуже подіьного до свого тата - хлопчика. А інша жінка народила Тарасові дівчинку, та нажаль при родах вона померла, бо пологи були важкі тай вагітність важкою була. Коли Тарасові це повідомили, він втратив свідомість. Прийшовши до тями, він довго думав що йому робити, куди подітись їз малеькою донечкою. В той час Ірона вже повернулася додому із пологового будинку і помалу почала готуватися до охрещення синочка і навіть ім'я вже вибрала - Тарасик, як і його тато.
Та одного пізнього вечора в двері Ірини хтось постукав. Відчинивши двері вона побачила перед собою Тараса, того самого Тараса, якого так сильно колись кохала тай і тепер кохає. Опустивши голову вниз він промовив: - Доброї ночі. Можна увійти? Яхочу з тобою порозмовляти.
- Заходь будь ласка - промовила Ірина. Вони сиділи і довго розмовляли та Тарас все ненаважувався сказати чого він пройшов. Та раптом з сусідньї кімнати почувся плач маленької дитини. Ірина попросила Тараса почекай, а сама пішла, взяла дитину на руки і повернулася до Тараса. Хлопчик на руках у мами заснув. А Тарас запитав у Ірини - Чия це дитина? - Моя - відповіла Ірина. - А хто батько? - Це неважливо. - Мені вже час іти - промовив Тарас. Та Ірина бачила що Тарас не такий як завжди, вона запитала чого він приходив, - Тепер це вже немає значення - відповів Тарас. Та Ірина наполегливо вмовила Тараса розповісти все. Він розповів що його дружина померла, що має маленьку донечку, яка ще у лікарні, що він би хотів повернутися до Ірини, но в неї своя сім'я - дитина і чоловік. Прихілившися до Ірини - заплакав. Ірина подумавши відповіла що згідна щоб Тарас повернувся до неї. При цьому ще додала що в неї немає чоловіка, - а дитина твоя Тарасе, коли ти залишав мене, я була вже 6 тижнів вагітна. Тоді Тарас запитав: - Чому ти мені нічого не сказала? - Я не хотіла руйнувати твою сім'ю і хвилювати твою вагітну дружну - відповіла Ірина.
Тарас повернувся до Ірини, вони разом охрестили дітей назвавши Тарасиком і Танею. Тарас зрозумів свою помилку і те що тілько одна Ірина по-справжньому його кохає, а він її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197601
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2010
Промовляючи слова любові,
Ми даємо коханій людині крила.
Завдяки яким,...
Людина сягає вершин любові.
Та коли кривдиш кохану людину,
Ти підрізуєш ці крила,
Тоді дуже боляче падати
Уже з досягненої вершини.
Прошу я вас усіх!!!...
Не підрізайте крила коханим людям.
Давайте можливість взлітати
Все ВИЩЕ і ВИЩЕ.
Щоб від цього польоту
Ви отримували задоволення і насолоду,
А не гіркі сльози падіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184009
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010
Минає день, минає ніч,
І тиждень, місяць й рік.
Минає все!
Та залишається любов.
Любов батьків до рідної дитини.
Любов до брата чи сестри.
Любов до рідних, блиських, дорогих
Залишиться у серці на завжди.
Любов це вічне почуття,
Яке не тонить, не горить і не зника.
Любов є в кожного у серці
І завжди пам'ятай про це!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181231
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2010
Тобі готова небо прихилит
За тебе ненько, буду я молитись,
Буду просити в Бога я
Для тебе матінко моя,
Здоров’я, щастя і добра.
Мама, яке прикрасне слова. Право промовляти його має кожна людина на землі. Но нажаль не усі люди можуть когось називати цим красивим словом. Слова мама, матінка, матуся – чудові, милозвучні, лагідні, це перші слова, які промовляє маленьке дитя. З матусею міцно повязане наше життя, бо саме вона дала його нам. Кращої людини ніж матуся немає у світі. Мама – це людина, яка завжди бажає нам добра.
Диво-спогади линуть до мене про мою матусю, яка зараз знаходиться далеко за межами країни. Згадую її очі, обличчя і ніжну і тиху розмову, яка бентежить мою душу. Матусина бежмежна любов, доброта, ласкава і щира усмішка завжди поруч із мною, хоч як далеко не була б вона.
Мама дала мені життя, піклувалася про мене. Вона завжди мені дає мудрі поради і навчає мене, як правильно йти вузькими стежинами життя. Я люблю свою матусю і вдячна за її любов, турботу, безсонні ночі, які вона проводила біля моєї колиски.
Тобі матусю низенько я вклонюся
І за все, що маю я в житті –
Подякую тобі.
Присвячено моїй матусі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181227
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2010
Чому так є?
Чому така несправедливість?
Чому кохання є, но не взаємне?
Чому люблю його, а він мене покинув?
Покинув і пішов від мене на завжди.
Пішов і навіть не поглянув, на озирнувсь.
А я стояла й нічого не сказала
І тільки сльози котились по щоці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180619
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2010
Боляче усвідомлювати, що ти нікому не потрібна.
Що кохана людина відвернулася від тебе
І покідає тебе на завжди.
Боляче думати про самотність,
Коли ти кохаєш і хочеш бути коханою.
Боляче бачити коханого
І не мати можливості пригорнутися і поцілувати його.
Боляче! Боляче! Боляче!
Від цього болю розривається моє серденько на частини.
Кожна частинка гірко плачить і промовляє:
" Вернись до мене! Будь із мною! Люби мене!,
Бо мною ти завжди любимий."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180556
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2010
Прощай на віки мій коханий.
Прощай на вік моя любов.
Прощай й не згадуй більш ніколи
І не приходь до мене в снах.
Прощай і дай мені тебе забути
Й не муч ти стільки серденько моє.
Прощай коханий, милий,любий.
Прощай на вік і на завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180548
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2010
Ти пам'таєш той осінній, холодний вечір,
Коли вперше зустрілись, познайомилмсь ми.
Я втратила спокій...
"Гризла" себе думками:
Як привернути твою увагу, як сподобатись тобі??!
Душа повнилась невідомими до того почуттями.
Важко було мені тримати ті всі почуття в собі.
Та життя без тебе здавалося несправжнім...
Але я всеодно кохаю тебе всім серцем, безмежно КОХАЮ!
І як тебе забути?
А чи потрібно?
Тай ніхто мені не допоможе тебе забути,
Стерти з пам'яті.
Бо я кохаю тебе, що тут ще сказати!
Та після твоїх слів ... я майже зебула тебе.
Не згадувала, не писала, не дзвонила.
Обманювала себе, що вже не люблю тебе.
Плакала і плакала за неправду.
Та раптом ми зустрілися.
І знов повернулося все назад.
Всі спогади ожили...
Ожили обійми й поцілунки.
Той вечір ми провели окремо, але ніч разом.
Пригадую: зимові вечірні прогулянки, свята і наш танець...
танець з палкими поцілунками.
Я була з тобою найщасливішою.
Та була ще перешкода, через яку ми немогли бути разом.
Минав час в якому ми були неразом.
Важко було жити з думкою, що ти не мій.
Зате той час який ми проводили разом мене втішав.
Пригадую наш відпочинок в Червоному,
Наші зустрічі, вечірні прогулянки ...
Так прийшло й 17 листопада і 3 роки нашої дружби і мого кохання.
А потім твої іменини і день народження, які ми провели разом.
Все боло добре.
Я була щаслива.
Та настав зловісний вечір 9 лютого,
Коли ти повідомив новину, яка мене шокувала.
Після цього я зрозуміла, що втратила тебе назавжди.
Мені було боляче усвідомлювати, що це останній вечір із тобою.
Що більше не зможу пригортатись, обнімати і цілувати тебе.
Але все змінилося 1 березня і ти із мною, ми разом.
Цей день став для мене щасливим.
Я чикала цього дня уже довно.
Тек пройшла весна і настало літо.
Мій день народженням і наші заручини.
Від цього дня в мене почалось нове життя де я буду з тобою.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180116
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.03.2010
Ти пам'ятаєш ту весну?
Коли цвіли каштани.
І ми зустрілися в саду
Надія була на кохання.
Були тоді лиш ти і я,
Були ми тільки із тобою
І місяць з неба поглядав
Світив у нас над головою.
А як падала зоря
Загадували ми бажання.
Ти говорив: -що я твоя,
- що вічне буде в нас кохання
Та неправду зорі нам сказали.
Баження наші не збулись.
Чужими ми давно вже стали
І навік дороги розійшлись.
Хто в цьому винен???
Я не знаю.
Але таксамо, як тоді
Я і тепер тебе кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179578
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2010