| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Ви у сукні мене не вдягайте
І прикрас не чіпляйте на тіло
Це терпіти не можу, то ж знайте
Я ображусь якби й не хотіла
Бо я вій не малюю щоранку
Перед дзеркалом час не марную
Не ведусь на чужі забаганки
Лиш себе від природи ціную
В мене в шафі немає бікіні
Я колготи носити не можу
Погляди мої від моди вільні
Я така ні на кого не схожа
Сіра миша, ніяка, ворона
Не гламурна, не стильна я штучка
Не вкраду королеви корону
Не сексуально вдягнена як сучка
Ліфчик муляє – зніму
Підбори не зручні лишаю вдома
Манікюр шикарний не роблю
Із зачіскою ми з дитинства не знайомі
Від перехожих очі не ховаю
Не переймаюсь надто сильно
Коли дитиною на вік свій виглядаю
І почуваю себе вільно
Із мене хвойди не робіть, благаю
До образу не додавайте макіяж
Бо справжнього тоді немає
Не визначайте мій типаж
Я очі не навожу щоранку
Перед дзеркалом час не марную
Зрозумійте: Не лялька! Не лялька!
Як ви всі, вкриті фарбою що я малюю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183311
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2010
Не знаю, как забыться
Не знаю, как понять
Мечтам моим не сбыться,
А хочется летать
Летать всех выше над землёй
И верить небесам
И быть не с кем-то, а с тобой
И знать, что никому я не отдам
Но ненавижу я мечты и знаю
Я думала о них давно
И до сих пор не понимаю,
Что за меня всё решено
Зачем лететь, когда ты видишь,
Что нереален твой полёт
Себя за это ненавидишь,
А в сердце быстро тает лёд
Я верю в то, что не найду
Того чего желаю
И от ответа вновь тихонечко уйду
Себя я уверяю
Ненавижу не летать
Ненавижу не хотеть
Ненавижу понимать
Что я вновь попала в сеть
Ненавижу рядом быть
Ненавижу наблюдать
Ненавижу не забыть
Видеть близко, но не взять
Ненавижу я игру
Ненавижу в ней играть
Ненавижу суету
Ненавижу проиграть
Ненавижу всё шутя
Ненавижу всех
Ненавижу времени спустя
Ненавижу едкий смех
Ненавижу в клетке быть
Не желаю быть в неволе
Не желаю не любить
Ведь любовь, чего же боле?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183237
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.04.2010
Мне не приятно вспоминать о тебе
Смешно понять, что возможным было
Страдать, и тотчас молясь судьбе
Не заметить, как забыла
Давно забыла, кто есть ты
Должна ли быть всё время рядом
Ведь стал лишь образом уже неведомо
где существующей мечты
Больше не восхищаюсь твоим взглядом
Так часто клялся мне в любви наивно
Не сомневаясь, верила, могла себя отдать
Перед словами этими была бессильна
Жаль не берег, не мог понять
И ни звонком, ни, словом другу
Ты не напомнишь о себе, надеюсь
После меня имел достаточно подруг,
Но это не волнует больше
Пеплом по ветру развеялось,
Улетело…
Не помню чувства, что казалось вечным
Взрослея, я его переросла,
А ты остался тем же, хоть все небезупречны
Я выбрала особенно проблемный случай
Как же я могла?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183234
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.04.2010
Вона зайшла до кімнати. Двері залишились відчиненими і тоненька смужечка світла прорізала простирадло мороку.
Загорілася лампа, очі невільно примружились, а потім… побачили це ліжко, цю постіль, це місце. До чого ж тут огидно. Нестримно хочеться тікати, бігти що стане сил. Не можна. Нікуди іти, немає вже місця для схову.
У голові запаморочилося і вона прилягла. Все замерехтіло, злилося у чиєсь обличчя. «Ні! Зникни! Не треба!» Наче стихло. Нарешті спокій. Лиш чутно шум вуличного нічного життя, галасливих сусідів та стук серця. Приємне тепло пробігло усім тілом…
Зранку все було чудово: настрій, самопочуття і навіть погода. «Сьогодні підемо у кіно». Так Вона вирішила, так і сталося.
Стрічка романтична, сльозлива і нікчемна. Та знову й знов ховаю очі від тебе, не можу стриматися. Дуже важко дивитися таку мильну оперу і не плакати. Дурня якась виходить…Божеволію.
Коли усе закінчилося, із радісним обличчям, тримаючи тебе за руку… «Пішли геть!» Ура! Чудовий вечір, ясне небо, купа зірок, а ми лиш одні.
- Послухай, дякую тобі за це гарне побачення. Було так добре з тобою.
- Сонечко, не треба говорити такі речі. Просто все так і мало бути. А як же інакше?
- Ні, дійсно спасибі. Ти насправді невимовно гарна, добра і чуйна людина. Я зобов’заний тобі усім цим приємно проведеним часом, бо поряд була саме ти.
Поцілунок.
- Скажи, а ти правда віриш у кохання?
- Я не знаю…що воно таке? У нього треба вірити?
- Перш за все! Для того, щоб дихати треба вірити, адже у іншому випадку все марно. Немає щастя у чорному, червоне – вир життя!
- Кров червона, а не кохання. Та, яка зостається на руках людини.
- Ні, замовкни…Не варто. Це колір серця, яке б’ється, західного неба і привабливої троянди.
Поцілунок.
- Не треба, мила. Я не хочу сперечатися про такі речі. Краще йди до мене. Розкажи на вушко, як сильно ти хочеш бути моєю зараз.
Поцілунок…
Вона зайшла до кімнати. Двері залишились відчиненими і тоненька смужечка світла прорізала простирадло мороку.
Загорілася лампа, очі невільно примружились…
Можливо, червоний… Ми дійшли згоди, нарешті.
Так, це колір серця. Того, що стікає кров’ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182787
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010
Убегу, вокруг всё станет ново,
Хотя и небо то же, под ногами земля.
О тебе забыть была готова
До того, как голос услыхала я.
Да, черт возьми, все эти мысли
Будь проклят нашей встречи миг
Теперь я в воздухе повиснув
Ждать буду слов решающих твоих.
А хочешь наперед узнать, что будет?
Давай откроем хоть немного из того, чего нельзя.
Написано: «Он о тебе не вскоре позабудет
Вспоминая бесконечно не любя»
Закрою, больше не читаем
Хочу поговорить я по душам сейчас
Тебя мне сильно не хватает
Боюсь мечтать о нас в который раз
Ведь всё, родившись, умирает
Ему не суждено дышать
«Как скажешь, Оля» или «Я не знаю»
И я, конечно, про себя отвечу: «Вашу мать!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182783
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.04.2010
Пускай ты очень далеко,
Рукой к тебе не дотянуться,
Но знаю рядышком со мной
Лишь, стоит утречком проснуться,
С кровати встать, зевнуть и улыбаясь
Подумать, одеваясь, представляя,
Как скоро встанешь ты, возможно, сам не зная,
Что за тобою наблюдают.
Пусть иногда скучаю дико,
Хочу обнять и поболтать
О чем угодно, на ушко тихо,
Как не хватает мне тебя сказать.
И совершенно не понятным остается,
Почему же могут согревать слова,
Когда в квартире холодно, а за окном зима
И ноги мерзнут,…просто сердце бьется!
Бывает громко, еле удержать в груди,
Или почти не слышно, может музыка играет,
Оно и плачет, иногда не понимая,
Что прекрасное все полюбому впереди
Я знаю, что….
Пускай ты очень далеко,
Пускай рукой не дотянуться,
И на автобусе не пол часа,
Но помню я твои глаза,
И хочется к тебе вернуться
Лишь стоит утречком проснуться…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182526
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.04.2010
Порой мы знаем ответ, но не хотим в него поверить, даже если, и не делаем этого, то он остается таковым не для нас, так для других. Вот и я не хочу верить в то, что вижу, но приходит время что-то изменить, и, падя вниз, готовлюсь к скачку. Тебе долго твердили, что ты игрушка, но знаешь, ты видишь, что теперь всё не так, тебе стаёт страшно…
Мы порой избегаем друг друга, а так же себя. Прячемся за стеной безумства, безразличности, холодности, грубости, одиночества, уединения. Мы знаем всё о ней, о нём, о них, но не о себе. Забываем про уступчивость, но помним про гордость и принципиальность. Понимаем ненависть, но в недоразумении от любви. Стоим на перекрестке и не знаем куда идти. Мы можем разойтись, а можем изведать новую дорогу вместе. Пересекая черту, не задумываемся, что будет дальше, просто нет больше сил. Нет его, её – нет никого, лишь ветер свистит на пустом перекрестке – все разошлись и лишь увядают вчерашние цветы и греет вчерашнее солнце…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182525
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.04.2010
Я в ожидании вечера…
Я волнуюсь, боюсь твоих слов.
Горсть страданий и так обеспечена
Мне не чуждо на что ты готов.
Ты пойми моё сердце печальное
Излечи или лучше добей.
Ведь порывы к тебе изначальные
С каждым днём стали только сильней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182495
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.04.2010
Последний миг свой доживала осень,
Уже не дождь, а холод, снег.
Котёнка кто-то просто бросил.
Какой жестокий человек?
Сидит и мерзнет, весь дрожит,
А мимо ходят люди.
Кричит и следом он бежит,
Но милости не будет.
Кому ведь нужен, шерсть давно
Облезла клок за клоком.
К судьбе бедняги всё равно.
Пригреет кто под боком?
Глаза стеклянные, мороз
Кусает больно, лапы мерзнут.
Снег падает, как льдыжка нос -
Спасать котёнка уже поздно.
Но он надеется и ждёт
Вернуть себе семейный круг,
Хозяина опять найти,
Он будет верный друг.
Холодной ночь была тогда,
Температуры перепады.
Заснул котёнок навсегда,
А снег тихонько сверху падал.
И мимо проходила мама,
Глаза прикрыв, а сына отвернув.
Неужели тогда лишь понимаем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182494
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.04.2010
Потемніло в очах - та ні, просто ніч наступила.
Затьмарилось небо – то є хмари сумні.
Я дивлюсь на ті зорі, а вони ледве світять мені,
Наче вп́адуть додолу. Якби ж…
Я милуюсь на гори. З чим ти їх порівняєш?
Та для мене є горе ті гори. Пам’ятаєш?
Перший звук, перший погляд і рух…
Бачу щось, розумію, то лиш просто обман
Йти вперед не посмію крізь холодний туман.
Сонце світить палюче,
А мені все одно.
Все одно…
Мене в теплу погоду не гріє воно.
Мене вдарило струмом,
Хоч грози й не було…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182409
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2010
Іде вперед наука, час крокує
Та є проблема вічна: діти і батьки
Історія нам з вами пророкує
Їй не роки, їй не століття, а віки
Питання це складне і незбагненне,
А філософія - це роздумів лиш дим
Поетів твори, їх сила силенна
Гора літератури криється за ним
Батьки і діти - "сивина" і "сила"
Розкриє хто одвічну таїну
Це ніби вже двобій, ворожі сили
Хто переможе в результаті не збагну
Бувалості наука затьмарює рішучість,
А легкодумність майбуття діла
На всіх давно чекає долі участь,
Мабуть, вона комусь допомогла
Життя прожити за рахунок інших
Вже не можливо знову нам
Хоча і пам' ятаємо між іншим
Не рік є мудрість, а мудрість є рокам
Ми слухати не вмієм, знаєм
Та сказане не все і вчить
З роками труднощі долаєм
Нам вибирать як з вами жить
Промови слухати будь - ласка
Мов розуміємо усі слова,
А на обличчі знову маска
За двері ступим - все це забува
Жаліємось мов нас не розуміють
Не роблячи на зустріч крок
Мов нас жаліти не уміють
Все день за днем один урок
Збагнем нарешті вчення наше,
Коли не стане кому вчить
Рукою рідний дім помаше
Нам з вами треба далі жить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182354
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2010
Чому ще й досі пам’ятаю
Про тебе, теплі літні дні,
Нічне і тихе в зорях небо.
Чому так сумно знов мені?
Чому ще й досі серце плаче,
Коли ніхто не чує знов,
Хто ж відповість мені, юначе,
Невже то справжня є любов?
Чому ще й досі без спокою
Проходять мої дні, а осінь
Веде їх далі за собою,
І я живу немов у комі,
Але у спогадах моїх
Лиш ми зостались нерухомі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182352
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2010