Просто Ірина

Сторінки (1/5):  « 1»

hello

Hello.
It  was  interesting  day,  like  everything  screamed  to  her:  “Life  and  joy!  Live  and  joy!”  
And  she  was  happy  enough  to  understand  the  sings  of  nature.
And  the  story  began.  It  was  the  usual  story  of  the  heartbreak.  
So  she  was  walking  across  the  Wind  Street  and  it  seemed  like  the  whole  world  was  smiling  to  her.
She  had  many  interesting  views,  but  she  had  not  a  single  person  to  tell  them.  And  that’s  why  after  some  time  she  began  to  cry.  A  little  teardrop  wanted  to  came  out,  but  my  prideful  girl  stopped  it  by  the  hand.
She  knew  it  was  stupid.  She  remembers  and  realizes  all  those  words  mother  had  told  her  before:  “You’re  young  and  attractive.  There  is  no  need  for  you  to  be  unhappy.  There  is  a  whole  life  ahead.”
She  knows  it.  There  are  many  things  she  understands.  But  this  emptiness  seems  like  kills  her  from  inside.
What  she  could  do?  Die?  Hide?  Run  far  away?  Or  offer  her  body  to  the  first  man  who  will  invite  her  home?
What  will  you  advice?  Nothing.  Yeah,  you  can  say  it  isn’t  your  situation.  Or  maybe  it’s  her  fault.  But  don’t  you  think  it  is  cruel  a  bit  not  to  feel  people’s  pain?
But  let’s  come  back  to  our  heroine.  So  why  is  she  so  unhappy?  Maybe  there  is  a  man…  or  something  else?  No,  you  are  totally  right.  There  is  a  man.  And  please  don’t  make  fun  of  it,  ‘because  you  can  feel  it  too,  or  maybe  you’ve  felt  it  before.  If  it  is  so,  then  you’ll  understand  my  girl.
How  it  is  unfair!  She  is  so  beautiful,  but  he  needed  her  only  for  a  few  days.  And  then  killed  her,  with  the  most  smart  and  nice  way.  He  said:  “You’re  the  best,  but…”  And  blah,  blah,  blah…  every  man  matches  his  own  dumping  words.
But  how  can  we  judge  them?  Every  person  was  born  to  be  free.  And  it  is  people’s  the  biggest  happiness  to  have  right  to  choose  the  person  to  whom  they  want  dedicate  their  lives.
I’m  not  saying  the  man  was  right,  but  men  are  always  men.  And  she  had  made  her  own  mistake.  That  will  teach  her  not  to  believe  in  words,  to  have  some  pride,  to  know  -  she  deserve  much  more  respect.
So  the  day  began.  A  new  day,  a  new  start…
She  was  walking  and  there  was  a  song  in  her  head:
“It’s  a  new  world,  it’s  a  new  start,  and  it’s  a  life  with  a  beating  of  young  hearts…”
And  it  is  not  a  secret  she  began  to  feel  better.  So  listening  to  the  good  songs  she  entered  the  park  alley.  She  sat  on  a  bench  near  the  entrance.
She  took  her  purse  and  picked  a  little  book.  She  loved  to  read  listening  to  the  good  music  and  sitting  in  this  park.  It  reminds  her  sad  thoughts  about  her  short  moment  of  shared  love.
Yeah…  this  is  those  kinds  of  thoughts  what  reminds  through  the  whole  life.  She  closed  the  book  and  looked  somewhere  straight.
She  stopped  to  think  for  a  moment  and  felt  relaxation.  But  it  was  not  for  long.  It  came  back.  She  opened  the  book  again,  but  the  letters  were  invisible  to  her  now.  One  teardrop  felt  on  the  57th  page,  then  another  one.  She  could  stop  the  tears,  but  didn’t  want  to.  She  knew  from  experience  -  it  helps  better  than  medicine.
She  was  crying  and  smiling  at  the  same  time.  She  began  to  laugh  with  all  her  voice.  And  it  was  so  good.  Really  good.  Hahahaha!!  So  simple,  so  tragic  and  so  good!  Hahahahaha!!!    Those  random  park-visitors  were  passing  her  by  and  smiling  to  this  strange  nice  girl.  And  no  one  had  seen  her  wet  face.
She  didn’t  notice  the  sun  has  already  hidden  with  the  clouds  and  the  day  is  coming  to  be  rainy.  Hahahaha!!  Oh,  it  was  not  the  leading  thing  she  needs  to  be  worried  about,  because  she  always  had  an  umbrella.  
So  the  weather  changed.  It  was  raining.  There  were  no  people  now,  so  she  felt  even  better  and  freer  in  this  empty  place.  It  was  so  good  listen  to  the  music  of  the  rain,  so  she  turned  off  Daniel  Powter’s  “Bad  day”  and  listened  to  the  teardrops  of  the  rain,  falling  on  the  dry  land.
She  smiled  again.  Why?    The  reason  is  simple:  a  couple  was  kissing  under  the  rain.  The  guy  hugged  a  girl  and  like  the  Romeo  was  holding  his  belle  Juliet.  She  was  smiling.  And  suddenly  began  to  cry  again.  She  didn’t  want  to  stop  the  tears  now.  Hahaha!!  Why?  Why,  why…  Stop  asking  me!!  You’ve  already  known.
Alright!  I’ll  tell  the  obvious  thing.  She  saw  this  Juliet  and  remembered  her  being  the  Juliet.  But  she  felt  like  the  eternal  love  would  be  perfect  if  the  Romeo  killed  her  at  the  beginning.  Unwise  young  lady  she  is.  
She  turned  her  head  and  looked  up  on.  The  rain  stopped  for  a  moment  and  she  saw  the  sun.  And  it  gave  her  a  smile.  She  felt  warm  touch  on  her  face  and  shined  with  a  tiny  smile.  The  sun  was  hidden  again  and  the  brother  rain  began  to  cry  again.  
She  closed  her  eyes,  opened  an  umbrella  and  continued  to  sit  on  this  park  bench.  She  needed  to  go  home.  It  has  been  a  whole  day  she  is  outdoor,  but  she  has  no  wish  to  go  home.  Her  home  wasn’t  a  place  she  wants  to  be  in  now.  But  what  to  do  now?    Well  she  had  no  choice.
She  closed  the  black  umbrella,  stood  up  and  went  home.  You’ll  say  why  she  closed  it,  I  can’t  say.  I  can  just  put  my  version  to  your  judgment.  
Maybe  it  is  some  kind  of  stress  and  eases  for  her.  It  is  all  simple:  she’ll  get  wet  and  free  at  the  same  time,  and  then  she’ll  come  home  and  make  a  hot  bath  with  the  bubbles…  Pretty  relaxing,  don’t  you  think?
So  it  was  her  plan.  She  doesn’t  care  about  people’s  attention  now.  She  was  inside  her  own  world.
She  doesn’t  hurry  too  much  as  this  man,  who  ran  beside  her  a  minute  ago,  trying  not  to  get  wet  entirely.  But  he  was  all  wet  already.  Strange  person  she  thought.  She  smiled  a  little,  but  it  was  gone  soon.
So  after  maybe  half  an  hour  she  was  near  her  house.  The  rain  stopped  and  the  sun  looked  out  smiling  to  the  land  and  to  my  heroine  again.
She  looked  behind  her  again,  like  it  was  the  last  time  she  can  see  this  street.  “So  stupid,”  –  she  thought,  turned  to  her  house  and  almost  came  to  the  door,  but  suddenly  she  heard:  “Hello!”  
Lady  looked  to  the  left  and  saw  the  young  good-looking  man.  She  was  looking  on  him  for  a  moment  and  said:  “I  beg  your  pardon?”
“I  said  “hello”  my  lady,”  -  he  answered  with  the  soft  hypnotic  voice.
She  said  no  word.  But  the  man  wasn’t  so  simple.
“Maybe  you  don’t  know  me.  I’m  your  new  neighbor.  I  moved  here  a  few  hours  ago.”
She  was  silent.  Maybe  a  little  surprised,  in  a  strange  pose,  like  a  statue,  standing  on  the  different  stares,  but  still  very  elegant  and  gorgeous.  The  boy  was  confused  a  little,  but  he  hadn’t  shown  it.  He  was  looking  at  her  for  some  time,  ‘till  she  came  to  the  front  door.
She  hasn’t  said  a  word.  He  was  silent  too.  She  opened  the  door,  put  her  hair  to  the  right,  turned  to  this  man  and  said  so  much  for  a  young  hopeful  heart:  “Hello”.
And  then…
But,  you’re  right.  This  is  completely  different  story.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183070
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010


Все, как бы, просто и наивно…

Просты,  смешны  мои  желанья,
Признаться  в  них  не  хватит  сил..
И  по  сему  одно  страданье
Приносит  мне  сей  страстный  пыл.

Но  странно  очень,  что  хочу  я
Разбить  сердечко  на  куски,
И  пожав  руку  твою,  чую
Обьятья  грозные  тоски.

Все  просто,  нечего  сказать..
Всё  ясно,  все  мои  желанья...
И  хочется  вовек  не  знать
О  твоём  существованьи!

Но  я  судьбу  не  проклинаю,
Не  нужно  больше  умирать...
Скажу  "спасибо"  тому  раю,
Что  от  тебя  смогла  достать.

Спасибо,  за  твои  обьятья,
За  нежных  слов  слепой  поток.
Но  как  хочется  узнать  мне,
Что  ты  со  мной  не  одинок!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182880
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.04.2010


The secret feeling

You’ll  say:  life  is  cruel  and  unfair.
You’ll  say:  the  world  fights  against  you.
You  have  regrets  not  to  be  there-
 Be  in  a  place  so  perfect  and  new.

You’ll  try  to  find  the  way  out  
You’ll  try  to  find  a  sense
And  in  the  end,  standing  in  a  crowd,
You’ll  give  me  the  final  glance.

I’m  just  like  you
You  can  read  it  in  my  eyes
Life’s  not  perfect  it  is  true,
But  pain  is  a  part  of  our  lives.

Yeah  I  know  how  d’  you  feel
Seems  like  you’re  empty  inside
Seems  like  you  want  to  kill
Yourself  –  it’s  your  way  to  hide.

I’ve  felt  it  before
And  seems  like  it  kills  me  still
But  now  I  know  what  I  do    live  for
And  it  is  so  nice  to  feel.

Come  with  me  into  my  world
I’ll  show  you  the  meaning  
Of  what  you  haven’t  ever  known
I’ll  give  you  my  secret  feeling.

We’ll  fly  up  to  the  sky
We’ll  kiss  the  clouds  passing  us  by
And  it  is  just  like  dreaming
To  have,  to  believe  in  my  secret  feeling.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182878
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2010


Нічого нового

Нічого  нового
Коли  сонце  ще  не  сходить,
Коли  нічого  не  видно,  крім  хмар,
Дівчина  змерзла  по  березі  бродить,
Вдихаючи  запах  світанкових  чар.

Про  що  вона  думає  люди  не  знають.
І  добре  що  сховані  ніжні  думки
Про  того,  за  ким  її  серце  страждає,
Бажаючи  вірити  в  щасливі  казки.

Можливо,  колись  вона  плакала  ніччю,
Можливо,  її  убивала  печаль.
Здавалося  їй,  що  страждатиме  вічно  -  
Не  йшов  їй  із  серця  нестриманий  жаль.

Так  довго  з  думками  вона  походжала,
Не  вірячи  в  те,  що  прийде  знову  сміх.
В  душі  своїй  ніжній  вона  все  страждала,
Забувши  про  радості  просто  живих.

Можливо,  вона  тут  сховатись  хотіла,
Та  знала  завжди  –  від  думок  не  втечеш.
Брехати  у  вічі  ніколи  не  вміла
І  правди  сказати  не  може  –  авжеж!

Вона  дивиться  в  далеч,  не  бачачи  моря,
А  бачить  лише  свою  думку  їдку.
І  кожен  колись  теж  пізнав  того  горя,
Яке  не  забудеш  на  довгім  віку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182431
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010


Весна на Вкраїні

Вже  пройшла  зима  холодна,
Знов  зацвіли  пишно  сади,
І  квітка,  пахощами  горда,
Дістала  теплої  води,

І  от  душа  на  волю  рветься,
І  серце  груди  розрива..
І  вся  природа  озоветься,
Що  є  жива,  що  знов  жива!

І  от  земля  знов  запарує,
Коли  рука  її  торкне,
Життя  трудяще  тут  панує:
Прекрасне  і  для  всіх  одне.

І  за  роботою,  нарешті,
Дівчата  дружно  заспівали,
І  позбивалися  всі  мешти
У  хлопчаків,  що  покохали!

Прекрасне  видиво  навколо:
Там  люди  праці,  там  любов,
І  хочеться  забути  мову,
І  босим  бігти  до  дібров...

Ах,  серце  вільне,  бийся,  бийся!!
Нехай  почують  нас  поля,
Прийшла  весна  -  із  нею  злийся,
Прекрасна  бо  твоя  земля!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182429
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2010