| Сторінки (4/336): | « | 1 2 3 4 | » |
* * *
Життя – хао́с глибинний і бентежний
Й не чимсь чи кимось визначений шлях.
Воно, мов звір цинічний і безмежний,
Ковтає нас як страх – труни́ іржавий цвях.
І чи ти знаєш, Світ, що є Людина-всесвіт?!
З тією щирістю, що променя́ добро́!
Можливо він – в тобі́ останній етик,
Що роздаровує чуття серця свого́!
Вища свобода – в думці – ко́штує незмірно,
Понад гроше́й, над златів й ва́ртісніш скарбі́в
І більш за біль й любов, за криками безслівно –
Вона і є вічні Ніщо та Все – у космосі життів.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]11 листопада 2024 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
[b]ЧАР-НІЧ[/b]
Напува́ється зе́мле дощами
Надиха́ється в небі рясні́м
І розси́пує ро́си в стожа́ри
Під серпа́нками тихих зорі́нь,
Пу́дрить хмарами щі́чки ноча́ми
У люсте́ркові срі́бнім й всім їм
Вітерце́м присмерко́ві прима́ри
Нашепо́чують ба́йки створінь.
Ма́вки з Ле́лями грають крапля́ми,
Повітру́ль ле́щать Ху́хи і в тім
Хороводі Щезу́н тво́рить ча́ри
Й Водяни́к розплеска́вся з верті́нь.
Розмаї́лись Русалки танка́ми
В завитті́ від Нічни́ць, ще й під грім,
А Купа́ла Марі́ запліта́ все кума́ри
Й навіть Вій усміхається в тінь.
Потягли́ в закраї́ віз зорі́ння зі снами
Понаті́шені дійством у га́ю святім
Знов Боги́ навкруги́. Коловрат із коша́ри
Покотив Сонця хліб понад світом свої́м.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]6 жовтня 2024 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
[b] ТА́ЇННЯ[/b]
Життя роджа́є все – милується-всміхається,
Між пелюстка́ми бавиться й втішається…
А світ радіє в ро́зсипах, меду́ючи із кварт.
Воно буяє – та́їться, суцвіттями купається,
Кров мріє на шипа́х, спала́ючи в дух гарт…
Життя вінчає-зве – і любиться-кохається,
З світанками зорюється й зніжа́ється…
Аж мліє в млості з со́лоду, чаклуючи на фарт.
Зерно зріва́ цілується, нектарами вмивається,
В плодах рясніє, щастями зриваючи азарт…
Життя спливає вже – і жу́риться, не грається,
У зраді цвіт краде́: злодю́ється, не кається…
Коло́ду сіє ген і слі́пнеться, зітха́ючи без карт.
Жорно́ вбиває й рве – куйо́вдиться-смеркається,
Як помста тліє, ги́неться, вмира́ючи на жарт…
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]8 вересня 2024 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
[b]НА СКЕЛЯХ В ТОВТРАХ[/b]
На скелях в То́втрах, де Подільський рай,
Небес блакить терно́вих ягід смакував
З чагарника́ життя. Й шипа́м його лишав
Росу багря́ну Роду, що зростив цей Край
І час не стер. Він – вічність долі, як Дністе́р,
Що зо́рі величчю трима́ та обіймає гори.
Там в чарах цнот краса здійма́ в простори
Дух предків й спів волхвів. Він не помер –
Слов’ян прадавніх спадок сивий, їх країни,
Де є гаї богів і світ їм милий. Де мед-зілля
І рута квітнуть у тиші́. На тій землі. Поділля –
Краса і цвіт душі, перлина оберегу України.
[i][b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]24 серпня 2024 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
[b] * * *[/b]
Я вас кохаю незбагне́нно чисто –
Перві́сніше джерел і щирої роси.
Моя любов кришта́лево-барвиста
Й цнотливо-мрійна, як дитячі сни.
Ви – всі мої́ блакитні ви́сі зра́ння
І променисте сяйво сподівань,
Вечірніх чарозорь замилування
І тихих дум з зажурених зітхань.
Лише із вами вічно ря́сні ве́сни,
Що сплетені у сонці і дощах –
У тій веселці дивовижно скресли
Крижини долі в смуткових снігах.
Ви – серця рай й гріхів життя спокута,
Скарби́ душі й від Бога привілей
І ключ від сенсів таїнств – щастя рута,
Що квітне непорочно між людей.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]8 липня 2024 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
[b]ХУДОЖНІСТЬ[/b]
У місячнім човні,
Утаємничена ще в мряці ген довічній,
Доля пливла на полотні
З серпанку зорь буття світанку,
Коли митець у ду́ховім жорні
Сіль праці в грі магічній
Перечаро́вував у барви кольорні́
І в них вдиха́в із ранку
Фарби на пензель в кві́товій війні
Й на таці в іронічній
Гримасі змішував у злі
Любов, в палаці злиднів бранку –
Душу як музику на пустки тлі.
Люд в ма́рі канонічній
Узріє, наче в сні,
Палітру я́влення і в кля́ці прірви ґанку
Цві́ти безкраї і рясні
Та тіні скону в парі, і луні́ трагічній,
Відчує чудо на холсті
Солярне в дарі-карі й диво-забаганку,
Щоб ро́зписи ясні́
Сонцем сердець були у згарі софістичній
На ті художні дні,
Коли життя собі візьме́ смерть за коханку.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]16 червня 2024 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
[b]ЧАРОДІЙСТВО[/b]
Вся таємничість Вічності – то сховок Простоти
І за́гадка Гріха – як ворожба́ у пошуку Святого.
Любов і Зло – блуд люду у чаклунстві марноти
Буття у Всесвіті смертей і сущого – з Нічого.
Найяскравіше Світло зріє з мороку Пітьми,
До квіту ж віщих Знань є зе́рням думки Слово.
Живі на Землю, грою чар, з’являються Дітьми,
А Велети, як дива дар, роджаються з малого.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]1 квітня 2024 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2024
[b]ВЕСНА[/b]
В каламутній акварелі ранку
Щебетанням залоскочену весну,
Збуджує у променях світанку
Залицянням сяйво з чарів сну.
Умива́ її у плесі рос привітно,
Воскресає з зорь чаклунських віт
Зацілований божественно тендітно
Свіжістю розкішний дивосвіт.
Позіхаючи, він стелиться на ґанку
Днини родженої знов і в запашну́
Цноту поринає, в зніжену зорянку,
Де плека́ любов – незайману й рясну.
І зомліє вічність в цім раю охвітно,
Забуяє в барвах ранній пишноцвіт,
Обійме краса загра́йливо й розквітно
Мертве і живе – здійсниться Заповіт.
[i][b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]27 березня 2024 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
[b]ПРО ЧТИВО[/b]
Не літери читаймо, складені в словах,
А думи, що у них вкарбовані довічно
Й не речення вбачаймо скуті у рядках,
А речене з віків мислителями в смислах
І сенсах їх, що скриті в письмена́х
Сивих давен – коштовно й титанічно.
Не рими зву́чні зріть в віршованих співа́х,
А дивограй чуттів, вбарвованих велично,
Й не сторінки́ гортаймо у книжках –
Там розум людства, тя́глий в скрижалях
Його буття. Чар пізнання нема у молитва́х.
Є скарб уче́нь в їх таїні – воістину магічно.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i] 13 березня 2024 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
[b]* * *[/b]
Напівкохати – тлінно задиха́тись.
Лиш вени надірвати та сконати в млі.
Терен вдягти й крізь терни не здійматись
В блаженства розкіш в цвітобарвнім тлі.
Напівлюбити – спраги напиватись
Із затхлих буднів. Не з стрімких в весні
Джерел чуттів зчаровано вмиватись,
Тремт зорь пізнати й сутінки рясні.
Напівжадати – щирості зрікатись
І обікрасти долю. Рай квітне на Землі.
Там ніжність з таїною прагне обійматись,
У пристрасті тій в шлюбі щастя і жалі.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]8 березня 2024 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
[b] НА ТРИЗНУ[/b]
Всі янголи і демони – твої́,
Усі боги́ й примари їхні – теж.
Любов і гнів – лише дощі в вогні,
Вітер землі – без початку́ і меж.
Пустка усе, порожня марнота її –
Страху́ фортеця поміж го́йних веж
В битві із розумом на вік віків війні
Приречених народженням. Умреш!
Ось заповіт Різдва. Уя́в життя – рої,
Мов зорь у прірві і як з доль мереж.
Байду́жі і чужі. Бентежні – все одні,
Твої́, що зіткані гріхом святих одеж.
І як востаннє в тризні ляжеш у човні
Самотній геть від плідних узбережь:
Що сіяв ти нетлінне в ло́на чарівні́,
Аби не згинув димом з людських стеж?
[i] [b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]19 січня 2024 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
[b]ВІЙЯ[/b]
Вона пливла́ між хвиль обійм і квіту сміху
Як Ві́йя з потойбіччя й вранішня зоря – моя́
Радість зажурена самотнім щастям й догоря
Сяйвом удаваним для них – світам на втіху.
Вже ніжність не до спіху. Журба в ній зацвіла́
Нектаром післясмаку від любові. Поволо́ка
Серпанком спеленала поле долі. Ду́ше одинока
Врешті збайду́жіла до зла і раю. Знаю – то імла,
А не світання почуттів чи лавр. Пізнала зра́ння
Та хмі́лля тіла тремт, бентегу барв і снігу жар.
Що аж до опіків. Де навіть нерв помер – як дар
Споко́ю у собі на мент. Прощання від кохання.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]30 жовтня 2023 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023
[b] « À Jeanne d’Arc »[/b]
Je ne sais pas ce qu’il adviendra de moi, Jeanne !
Alors je te dis bienvenue en ce grand jour
Où tu deviendras enfin la première dame
Derrière les montants des deux portes dorées.
J’hésite si l’amour que je ressens pour toi,
Comme à présent demain te sera nécessaire…
Qu’en pensera ton cœur, quand il sera de gloire
Couvert, après avoir vaincu toutes les reines ?
Je voudrais tant que ta fière âme, aussi rebelle
Qu’elle soit, sache bien que mon corps donnera
Sa chaleur pour te réchauffer, aux jours de gel
Où l’hiver déploiera sa grande aile glacée.
Sache aussi que tu vas devenir, à Paris,
La reine, reine même de toute souffrance –
Ainsi seras-tu mon amour, comme aujourd’hui,
Et j’irai, pèlerin, à ta croix de torture.
[i] [b]Paul Gaï-Nyjnyk[/b][/i]
[i]15 août 1990[/i]
[i](переклад французькою – Romain Vaissermann /Париж/)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996980
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.10.2023
[b]ВИРОК[/b]
Уперше нишком я́ву тиша розбудила –
Порожня до безкраю невідомих прірв.
Немовби підступ – всеосяжна. Ухопила
Безлуння пустка потойбічних вирв
Свідомість за горлянку й та зомліла
В безкраїм жа́ху незбагненного. Позі́р:
Крізь га́мірність буття – безґлузда сила
Поглине враз життя. Як неозорий звір
Останній подих миті всмокче мла глузлива.
Сконає у ніщо воно – в незвіданий безмір
Вічної тиші, з ґвалту марноти́, де мертва віра.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]8 жовтня 2023 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
[b]САВАН[/b]
Всевишній – мовчазни́й суфлер і сценарист, і режисер
Цієї гри в виставі доль, де без письма всім дана роль?
Комусь – в пала́цові дахи́, а тим – з народження в льохи́?
Різдва насіння засіва́ й в сконанні сенс всього – жнива́
Його, Безликого, афер? Чи то – чаклунський адюльтер
Від людоловів? Бог – пароль для поневолювачів воль?
А мо’ – все марнота́, страхи́? В свідомість вби́вані цвяхи́
Лукавством смертних? Їх дива́ з каліцтва не́уків зрива
Рабів молитви. Розум вмер й шабаш освячених химер
Бенкет справля́ – тріумф сваволь, а блазні, слуги і король
У кетяг зв’язані. Волхви́ віщують п’яний жах й шляхи.
І ніц нема: кумирів блу́ди і слова́ Людину в саван обвива́.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]25 липня 2023 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023
[b]* * *[/b]
Про що ти мрієш, душе безіменна,
І чим жиє́ш в тім тілі й до коли́
Чекатимеш на волю? Достеменно
Вже ві́даєш на певне? Що псалми
Таємні пишуть? Доля незбагненна?
Ісуса ж праведні насправді розп’яли́
За боговласнення. Дієво і натхненно.
І десь зітхнули радісно волхви.
А ти із розумом змагаєшся, блаженна,
За віру у безсмертя і за світло з мли?
Буремна марнота страхі́в. Стражденно
Іде Ніщо по нас ураз, а геть не янголи́.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]26 лютого 2023 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
[b]* * *[/b]
Вечоріло на душі і в небі. Зажурилась осінь…
О́ре Місяць чорну вись із лампадкою на носі
Й засіває в лан безмежжя срібне зе́рня-зоре
У безкрайнє небезхмарне і глибинне поле.
Десь у всесвітах куняє спокій прірв в хао́сі,
А в призе́мленні все блудять думи безголосі,
Наче при́пняті. І тихі. Мерехтять: ох, Доле,
Таки втяла й щастя вкрала, а вернула горе.
Оксамит в те́рнах стелила, а ті душі – босі!
Серця́ ро́сами умила й кров’ю сліз в споло́сі
І забулася небого. Марнота навколо… Боле,
Чом жива ти? Сподівання, що давно вже кволе,
Не дає сконати? Здохни! Врешті ж в тому льосі
І забудь про Бога. Світ замовк вночі. В нім досі
Ґвалт війни й любові. Віри! У раю! Де цвіту море
Мало б квітнути безміри й де кохання – неозоре…
[i] [b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]9 листопада 2022 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
[b]МИСТЕЦТВО[/b]
Мистецтво – то молитва Бога до людей.
Проста, мов сон, й як доля загадкова
І в мріях втаємничена. Творіння апогей
Безсмертя смертних – зоре світанкова.
Мистецтво – скарб, скрижаль сенсу ідей,
Вінець пізнань й шукань, основа і обнова
Шляху у досконале, в цноту всіх страстей,
Де людства велич, дух й світобудова.
Мистецтво – дар святий і вічний привілей
Для дива обраних до музи, пензля, слова
І творення прекрасного. Воно – душі єлей
На гріх добра і зла – Людини колискова…
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]29 жовтня 2022 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
[b]І СІЛЬ… І ПОПІЛ…[/b]
В двоспіві неба і землі
Зродились музи грозові.
І зли́ва впала – кров в вогні.
І рвуться вени шовкові́
Від ґвалту цноти світу…
Гніт сказу лю́дяного цвіту
Під славень схибленого міту
Про непорочність заповіту,
Що чу́дні людяні книші́
У п’єці війн, в сажі іржі –
На згарищі любові. У тиші́…
На цвинтарі – всі всім чужі
Й споріднені у смерті – в сні.
Без вороття. І біль. Пустеля о́кіл.
В роз’ятреній душі, на дні –
Життя лиш сіль і мертвий попіл.
[i][b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]8 жовтня 2022 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022
[b] * * *[/b]
Твоє́ життя – уся моя́ Любов.
У погляді – чаклунство доль замріє.
В розмові – магія луни́, мов з молитов,
А в усмішці – зоря світів ясніє.
Шовк поцілунку – потойбічний зов
І дотик вуст – нектаром солодіє
У веляні обі́ймів – буревіє кров
У забутті буття. В тобі́ – чуття хмеліє
Й прагне пізнати ні́гу – знов і знов…
До досконалості – аж поки не зомліє.
Кохання – сповідь. Мов з першооснов
Роджався Всесвіт. Мій – у тобі́ шаліє
Та віддано належить – без умов
І понад обрії. Як янгол Богові. Рясніє
Безмежний рай. Він весь – твоя́ Любов
Й життя моє́, що лиш на двох весніє.
[i][b] Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]30 вересня 2022 р.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022
[b]ПОСТРІЛ[/b]
Доля – снайпер. Б’є розривними…
У мощі цілить й в душу поміж ними.
І ти – уже не я, і “ми” – геть не для нас.
Лиш мить одна – і все поглинув час.
Прицільний постріл – стали крижаними
Очі квітучих мрій; слова – чомусь німими,
А поцілунок – пустка вже, зхолоджене тепло́
І світ, колись чуттєвий, – збайдужіле скло.
Розсиплеться ураз в ніщо тоді дрібними
Осколками усе в “було́”, загострено крихкими,
Відлунням згадки – криком в порожнечу
Мізерних дум про тво́ю з мене втечу.
Життя скуйовдилось у кулю, мерлі ночі-днини
І марнота у відчаї здуси́ла в жмут тонкими
Струнами дих: так давній кат рубав без вороття
Надії жертв на Бога – в шанс на майбуття.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]5 вересня 2022 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
[b]РОЗПАЧ[/b]
У Долі руки зв’язані за плечі
Й геть манівцями стулено вуста.
Немає правди й го́лоса малечі –
Крізь пустку Неба розпач пророста.
А ти така, у тіні від Любові,
Мля́виш довічно про зерно від Бога.
Його продали люди. Є в поло́ві
В кохання гра, довершено убога.
Ніц не зросте, окрім гріха Омани.
І я дістану ніж, аби збагнути
У лезі віддзеркалення, щоб мали
Ми спільну кров. І в прірву упірнути.
Мить запечеться в подиху безодні
Й забагряніють пристрастю серця
В цілунку цім, аж янголи Господні
Зомліють занімілі з дотику Вінця.
І там, можливо, я тебе узрію,
І так, напевно, врешті осягну,
Що все є блуд, і світ цей зрозумію,
Що мертві ми давно були вживу.
[i][b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]21 серпня 2022 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2022
[b] СВІТАННЯ[/b]
Грався яко́сь із дощинками перлів небесних,
Їх на моту́зочки мрійних думок населяв,
Сплетених із діамантових ця́ток зоресних,
В сріблі розсиплім серпа й світанко́вих уяв.
І в оберемку зі жму́тів промі́нь перехресних
Колесо бога, як волхв, в сяйві злота стрічав,
Наче із прірви буття – в тих пологах чудесних,
Цнотою вмився роси і зі світом себе обвінчав.
[i][b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]7 серпня 2022 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
[b]ЕДЕМ[/b]
Якщо розчу́лити колосся променеве,
Що щільно пада з рудозла́того зерна́,
Й між них зирну́ти у неви́дке підвисе́нне –
Узрієш див країну – казку, де весна
Чарує вічно. Сяйво там – вишневе,
І краплі рос вже гронами спада
З захмарних лоз як омиття блаженне,
А п’ється – мед з нектаром. Опада
Щоночі в тім краю́ зоріння молочневе.
Крилаті янголи щебечуть піснь й луна
Муза не сурм і струн – благословенне –
Мелодія цвітіння барв. В танку опелена
Обіймами любов усіх. Там сокровенне
Скидає таємничість й споконвічна гра
Сумирності й спокуси тво́рить шаленеве
Кохання світу. В тім саду нема гріха тавра,
Ні сліз і ні жалю́ – чаклунство незбагненне
Пристрасті Бога. Як в раю́ – без зла.
Де пе́рвні – почуття і джерело натхненне,
Де доля й нам би щастям проросла.
[i] [b] Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]7 червня 2022 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
[b]ЩЕМ[/b]
Небо упало у сльо́зове море в безмові:
Крики німої пітьми і сирени світанку.
Темінь у душах не зся́неться зранку
Й Земля задихнулася в кіптяві болі і крові.
З сваволі…
Во́ї поля́глі легендами стали й богами
І вже сягнули науки так гучно мовчати,
Щоби навіки у пам'ять живих сповіщати
Вартість ціни і нести сивий попіл снігами.
Дзвона́ми…
“Мир вам”, – шепочуть розтерзані квіти,
Кинуті в прірву відлуння і вирвані в щем.
Час провалився в безодню і випав дощем,
Сміху з обірваних у́смішок – не гомоніти.
Вже. Діти…
Десь загубилась любов – заблукала в війні.
Гнів уродила зі смертного черева помста
І захлину́ла життя. Відчай випито вдоста.
Скорбота на дні. Щастя – наче уява в вікні.
Вдалині…
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]3 квітня 2022 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
[b]ЛОВ[/b]
У ки́тиці малечих снів рясно квітує
На луках пе́рвісних полів уя́ви рай
Й ди́ва світів чарівності. Розмай
Барв пізнання́ в цноті життя віншує
Світанок тла віків з зерна тої любові
У за́родку чуттів. У дум лакуні мла
Ще причаїлась між вогнів без зла
Й без янголів гріха у людолові
Блуду свідомості. Насіння слів в полові
Жнив розуму буття. Чи не свята дурня
Отой безглуздий переспів шукання
Де істин хлів? З кохання у злягання
Шлях діторо́дства звів. Його стерня –
Не степ живий. Він зрів з землі у часі
З неза́йманих дощів і рос душі природи
З волі вітрів, під ворожбу свободи,
А не під гавкіт псів чи ката дих на пласі,
Не з ве́ління панів, а в Бога іпостасі...
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]28 березня 2022 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
[b]ЖИТТЯ[/b]
Життя, буває, усміхнеться
Якось насмішливо, мов в грі.
Оска́лом ніби. Й засміється
Огидним реготом в порі.
Глузливо ще і відвернеться,
Скуйовджене само в собі.
Наче чуже. Мов не вернеться
І вже не втішиться в тоб́і.
Лиш в душу долі забереться
Й зухвало спогляда́ вгорі
На майбуття й не зізнає́ться
Що втне у нім. Чи кобзарі
Струни зірвуть і чи ще в’ється
Шлях в далині. Чи на горбі́,
А мо’ – десь в ямі обірветься?
Мине яко́сь чи в боротьбі?
Все то – замарення, здається.
Поступ, як світ і вік, в бутті
Всеціло волі піддається
І втілиться життя – в житті
Та в духові його. Ведеться
Не дрі́б’язком воно. В ціні
І смерті велич зостається,
А не прожи́ті зверхньо дні.
І поміж люде як знайдеться
Людина й думка у юрбі –
З любов’ю мудрість обійметься.
Лиш мрії – в небі десь, в журбі.
[i][b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]20 березня 2022 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
[b]ВИР-КРОВОВОРІД[/b]
На перлах сніжного піску
Вночі не ви́дко світла тіні.
Душі́ диха́ння в мерехтінні
Прикуте іскрами кремню́
У духу дно. В палахкотінні
Серце в багря́ному цвітінні
Відкашлює свій час з візку
Буття. Криваве тло у піні
Зригнуло з себе іній ліній
В зарізану колись стерню,
З пекла у рай. У животінні
Рве сон воно. Могили тлінні
Смерть заковта́ в діру слизьку.
І з жаху прірви, в павутинні
Винурює життя в насінні
Й повзе до долі, щоб з вогню
Її собі украсти й в благостині
Зжерти до краю в пуповині
Та й удавитись. Десь в мізку
Кубло́ знервує у тремтінні
Аж до завузлення в сплетінні
І луску струн. Блиск променю́
З безмежжя темені дитині
Зчаклує свіжий день в руїні
Годиннико́вого піску…
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]19 березня 2022 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
[b]* * *[/b]
Дощилося. А вітер у спокусі розплітав
Букет волосся діви краплями в руках.
Примарою навкіл, як гребінцем, звівав
Косей мереживо в летючих вітряках
І владним подихом тендітно населяв
На серпантинки чари, наче по квітках,
Росинки діамантів неба. Рясно обіймав
Її підступно й вогко потай – в закутках,
Крізь сукню промокрившись. Спеленав
Весь стан розтішено собою. Як у снах
Зі спогадів. Колись і я ті перли милував
У розкоші суцвіть, заніживсь в пелюстках.
Розпещував блаженно їх, як мрію. Колихав
На плесі пристрасті, у прірвах й на зірках.
У яві забуття. Любила все вона, а я її кохав.
Як сонце райдугу з дощу, розвіяну у прах.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]16 січня 2022 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
[b]* * *[/b]
Життя є нерв борні, а не струна для гри
У ямі для оркестри й співу на годину,
Він – тятива́, що скручена у жи́лу на вітри,
Зсудомлена в півмісяць спру́жену тичину.
Воно – розі́п’ятий струм знизу й догори,
В початку і кінці – лез-нитка для розти́ну
І пульс на луку долі, звиті в ґерць шнури
До кри́виці буття – від роду й до спочину.
Вся пружність і вузли – лиш зашморги ятри,
Не вістря стріл – рубці їх зто́чать пуповину
До луску. Зрив в боротьбу – є заповіт пори:
Не дихати вогнем, – Творити гартом чину!
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]12 грудня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
[b]РОЗСЯЙЯ[/b]
Намалюй мені щастя палітру. Без тіні…
На темряви рядні́, в вере́тті плям і мли.
Розлогими мазками сліз по павутинні,
Заплетенім на дні, розбарв. Перл насели
Аж до безмежжя намистин – як іній
Чи світло в промені. Чаклунство осели
У полотно – до ниточок, в сплут ліній
Розсяйя крапель фарб. Чуття щоб зацвіли
У візерунку пристрасті. Тремтом в молінні
Щойно прозрілих в істині. Зоріння запали
В безодні пензлем іскр і удихни нетлінні
Скарби краси любові, храм, що душі́ звели.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]9 грудня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
[b] ОСТАННІЙ ПРИЗ
[/b]
Короткозорість пізнання сліпить
Як зло… Любов навколо спить
І зрить у ріки крові в океані сліз.
Рок не погребує укласти в серця віз
Усі скорботи людства. Тоді вмить
Він стогоном і болем заскрипить
В роздертій борозні душі. Той зріз
Лезом волатиме і прочаїть наскрі́зь
Луною щему болі. Небо прокричить
Жахом землі з утоми. Страти мить.
Вона в іржі огидна скреготом заліз,
Затесаних на смерть. Останній приз!
[i][b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]21 листопада 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021
[b]ЗОРЯ ЧАСІВ[/b]
Ніч всіх часів – нової світоч днини
Світанок зорь із прірв та іскри із золи
Пологів світу – ро́дження дитини,
Ві́дблиски ті́ней майбуття зо мли.
Було мовчання – тиша домовини,
Сон розуму і духу. Мертві янголи́
В марі безчасся чрева порожнини.
І вибух пульсу пустки – звуки ожили!
Настала тайна чару – пліднення зернини
З нічого – в дар буття. Із праху заквітли́
Чуття і думи. Гри голосів й билини
Пилко́м розне́слися і рясно проросли.
Туманів морок впав. І зрошені перлини
Насінням поступу із темені зійшли:
Слова не важать й пір’ячка пташини,
Й вартують доль, що прийдуть і пішли.
Скарб мислення осяяв глиби і вершини
Ди́ва життя нізвідки й з’яви з ніколи́…
Він вкарбував шлях пошуку людини
У лабіринт душі, що кров й любов звели.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]10 листопада 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021
[b]ЧУТТЯ[/b]
У безлічі чуттів затаїнний дзиґа́р
Вихор заплів зі збуджень і зомління
В п’янкий аркан душі і мов мольфар
Кляне і зцілює без манни провидіння.
У вірі в чудо має скарб злида́р,
З надією в пророків – сказ жевріння –
Пуска́ у млі туман про щедрість скнар
І щирість бога в чині сотворіння.
В закоханості зрошено нектар
Соло́ддя хмелю марення сумління
Й дурман святий сягання з-поза хмар
Вершин блаженства вічного весніння.
В нена́висті з пітьми обра́з б’є жар
Багаття помсти і вогню звіріння
З печіння ран і гніву, з прірви чвар
У самоспалення до скону і зотління.
У силі про́щення розбуджує дзвонар
Шляхетну мить у смерті збайдужіння
І розбиття кайдан, як до́левих примар
Із прірви блуду в світ благовоління.
У гіркоті розчарування є свій чар,
Що зачаївся в звільненні прозріння
І в пізнанні оман між світочу стожар,
І в набутті в собі́ граалю омовіння.
В любові щирій – достеменний дар
Душі блаженства й духу воскресіння,
В ній щедрий лан і рятівний вівтар
Щастя чуттів й людини вознесіння.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]31 жовтня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
[b]РОЗЧАРУВАННЯ[/b]
Наші чуття – лиш спахали свавілля
Уяви хворої, в зорінні сяйва флірт
Тваринного єства. Вище засилля
Хіті, освяченій в сполуку “родовід”.
Розбите скло – розпечене вугілля.
Над ним із раю лиш обдертий цвіт
Вже снігом падає – незваренеє зілля
На мій незграбно в іскри сталий слід.
Любов – примара й вигадка сумління,
Сумнівна як життя, як наш уявний світ.
Вогонь у крові – згусток рани з тління
І ти, як ніж її – гарячий мертвий лід.
І я – як злочин, що чека розтління,
Десь і колись. У всіх свій клятий міт,
Захований у щастя – страчене весілля
З мари́ у марноту. А поцілунок – зблід.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]10 жовтня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
[b]ВІДЛУННЯ[/b]
Ти як луна́ вечірня в березіль,
Зоріння тужних зим в веснянку.
Візьме́ш в обійми мимовіль,
Вкотре зазви́чай, й зі сніданку
Поринеш в сво́ю заметіль,
У гру щоденну, у шарманку,
Без пристрасті чуттєвих хвиль.
Немов би кави філіжанку
П’ють ба́йдуже чужі з довкіль
Й решту лишають наостанку
На столику життя в таріль
І пруть крізь миті у мовчанку.
Що ж, не ввійду в твою купіль
Не сколихну її. В серпанку
Занурюсь лиш в самотню біль.
У власну тінь. І пі́ду зранку...
Туди, де нас нема. Звідкіль
Б’є джерело, де вдвох на ґанку
Цілують долю, де зріс хміль
Кохання вічного й світанку…
[i][b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]30 вересня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
[b]ПОСЛАННЯ[/b]
Я на мечі прине́су вам свободу
Загорнуту в сувої мудрості й надбань
Та кров’ю на щиті освячену нагоду
Здобути скарб цей враз, без зволікань.
Узріть її крізь ночі сонця сходу,
Вдихніть дух волі душами жадань,
Літопис прочитайте свого роду
Й так осягне́те шлях поміж шукань.
Пізнайте істину й складіть з нею угоду
Про честь і силу… Без ниття й волань!
Вітра́ми порозвійте розбрато́ву шкоду
Й у пам’ять закарбуйте час єднань…
Гряде нова доба. У небо злет й випробу
Несе вона на крилах! Розум й сенс послань!
Сини і до́ньки – спадок й кров народу,
Гартуйте майбуття між зорь у сяйві знань!
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]27 вересня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
[b]ГРОЗА[/b]
Здригнулось небо тремтом навіже́ним,
Ковтнуло сонце враз у сіромашну тлу,
Ударило в литаври і щораз спруже́ним
Громом гармат розне́сло павутиння-млу
В відлунні струсу хмар. Скаженим
Блиском розсі́клося і ру́ну зіг-щоглу́
Встромило в землю списом націле́ним.
Й так – раз-у-раз, мов вдерлося в війну
Із світом всім! Дощем, що вицідже́ний
Був ревом з дна вишин, все впало додолу́
Фалангами із крапель. Вітром запряже́ний
Завив сурмач грози. Мов за́спів оди злу.
Й враз стихло все зажуренням блаженним –
Всміхнуло небо сонцю в райдужнім балу…
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]17 вересня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
[b]ГАРМОНІЯ[/b]
М’яко рожевим покривалом встеля́ туманне одіяло
Молочний Місяць. Перли зорь сія з сузірних парасоль
Прові́сними свіча́дами Світанку і вогко зніженого ранку
По чаро-Ночі. Пелюстками розсі́є ро́си понад снами
Вона… Чаклуючи і в’яло, віддасться Світлу, щоб буяло
В короні Сонце. День-король зіграє з блиском свою роль
На сцені Все́світого ґанку і знов розчинеться в Серпанку
Немов цілунок між губами… Відлуння Бога над ланами…
І благо Землю обійняло в Веселці, наче з раю вкрало
Любов без міри. Жодну з доль, здається, не впійма́ Юдоль
У цій гармонії в коханку. Уся ж Природа в вишиванку
Зі щастя вбралася барва́ми і мліє з мрій під Небесами…
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]9 вересня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
[b]ДИВО[/b]
Намисто всесвітів у космосі розкішнім – диво,
Утаємничене із споконвіку й вічноплідне чтиво
Літо́пису хао́су. В нім «бу́ло» і «буде́» цнотливо
Сплітаються в божественно незмірне мережи́во.
Усе земне – гармонія краси і кольорове диво.
Планета у короні зорь – зерно небесне й ниво
Суцвіття істини і сенсів оберемок, де вродило
Вагітне розумом чуття. Людина – її жниво…
Дитя людське – любові духу й думки сили диво.
До незбагненності! Симфонія лунає чарівливо
У ній з роси в сльозу, водночас, й страхітливо
Добро зацілувалося із злом розбещено знадливо.
В природі смерть – найприголомшливіше диво,
Життя глибинний сенс й відродження пряди́во
У перевтіленні грайливому буття з неї наживо.
В кайданах коловерті душ – безмежно і мінливо.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]8 вересня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021
[b]ВКАЖИ…[/b]
У книжці доль, вкажи, всезнайний Боже,
На аркуші якім ім’я моє́ заще́рблено й коли
Його перегорне диха́ння Вищого. Чи може
Сторінку цю карга́ та вирве пазурами з мли
І розтрощи́ть, регочучи, несвяченеє ложе,
А янголи між зорь не всіють з крил золи
Й лиш прірва проковтне ураз весь світ і гоже
Тло потойбіччя – оманою та маревом були
Страхів людських і мрій. Смерть переможе!
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]27 серпня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
[b]* * *[/b]
Одне слово скажи, напиши, зшепочи…
Те, просте і глибоке, як небо без краю.
Чи цілунком таємно його промовчи
На вустах моїх вогко і мов би в одчаю.
Або, хочеш, його на весь світ прокричи,
Щоб сполохати янголів десь біля раю.
А, можливо, встели мене ним, вкриючи
Пелюстками тих літер… І я прочитаю.
Увійди ним в мій світ і своєму навчи
Ніжним гласом чуття чи в росі водограю
Поміж райдуг та ті́ней життя й вірючи
В провидіння і долю. Лиш слово – кохаю!
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]19 серпня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
[b] НЕ ЖУРИСЯ[/b]
Не журися, що ти іще в ранішні дні
Заблукала у долі й пішла не туди,
Що зв’язалися якось вузли заскладні
Не із тим. Й не заквітли на серці сади.
Іще будуть зацвіття в майбутній весні,
Що запліднять тремтливо-солодкі плоди
У душі, що не знала чуттів, й враз чудні́
Ворожбливо зійдуть і змайнуть холоди.
Все мине, як примара з світанком у сні
І розвіються з часом й, повір, назавжди
Блуд-тягар від брехні та гріхи мовчазні.
Сплину й я і мої́ у тобі́ нещасливі сліди.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]17 серпня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
[b]ВЖЕ НЕ БУДЕ...[/b]
Такого щирого кохання вже не буде
Й Любові вищої не знатиме Земля!
Чуттів подібних не зчаклують люде
І рос цнотливіших не матимуть поля!
Обіймів зквітчаних зоріння не забуде
До сплину всіх часів! Тепло їхнє зціля
Сумирністю цілунок Бога! Він набуде
Свята в різдві всіх жнив – у яві немовля.
Такої вірності не взнає жоден шлюбе
Й ніколи вже натхнення розкрилля
В блаженстві двох не стане таке любе
Й ніде так щастя шлях більш не встеля.
Ніжності більшої нікому не прибуде,
Про велич ніги душ лиш небо промовля
Легендами до серця Всесвіту й розбуде
Чарівну вічність казки звіддаля…
[i] [b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]6 серпня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021
[b]МОРОК[/b]
Завжди знайдеться той, хто перший камінь кине
І сми́кне рани нерв оголений та сіллю заятри́ть
З натхненням сіяча її. Й повчання з вуст полине
Про щирість і святе. Блюзнірством знишпори́ть
Всі закутки всіх душ і кожній з них закине
Гріх не блаженності буття. Аж серце защемить
Від праведної ниці задзеркалля. Й морок згине
З облуду вчень життя й потворну людську хіть
До насолоди з колупання в ближньому і те осине
Кубла безбджілля мари жалення, що у нутрі сидить
Несамовито. Темінь у світанні. Враз тоді поглине
Зла метушню світ зцілення. Прозріння зійде мить.
[b][i] Павло Гай-Нижник
[/b][/i] [i]28 липня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
[b]ПРОРОКИ ВЧЕНЬ
[/b]
Часи звитяжців не пішли з цим світом
Й прийдешній не зітре їх морок рас.
Вони є Думка й Дух, є іншим людоцвітом,
Коріння з давнини і у безсмертя глас.
Чудні́ та незбагненні, сяйні чаросвітлом
Знань ще незвіданих, цілунок між гримас
Й пилок свідомого, що стане колись мітом,
Вони – дар Розуму з-за потойбіччя й Спас
Во істинно живих. Є глиною й гранітом
Сло́ва й Науки з тла. Вогонь іще не згас
Допоки є Пророки вчень. Вони є заповітом
Прозріння майбуття, шлях вічного крізь час.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i] 11 травня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
[b]ЖНИВА СВІДОМОСТІ[/b]
Хай кво́лішаю я, мов блискавка поволі,
Та в мушлі все ж здорових дум зросло.
Хіба? Кишаться там, уярмлені в неволі,
Вони завзято, звивши світ в кубло.
Війна свідомостей і мрій на чатах долі,
Безжалля хтінь і дій – потворне ремесло.
Тремтіння в божевіллі серця у долоні –
Як часу стукіт в дзвін і мозку чересло.
Тягар життя – пусте в осяянні Любові
Й темні часи – лиш сутінки – не зло…
Ніч розуму – біда, душі стогін у болі,
Прокляття забуття і джерела жерло.
Довічність – у бездонні знань та волі.
Ґлузд полонить зерном, що не зійшло,
І засіває знов та й тішиться в роздоллі
Розі́п’ятих надій й босо́ніж зве на скло.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]7 травня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
[b]ВИР[/b]
Довічна марнота віків все – Бога осягнути
Чи в блуді мудрому здури́ти й оминути
Долю приречення. Її пряде в циклічність
З канонів пожирань й відрижок житність.
Дощі ж ревуть, стягнувши небо в пути,
Й роз’юшуються в дрантя, щоб лизнути
Слізьми родючу твердь. Яка епічність!
У пекло впали роси, як у темінь свічність
І згинули завоскнені землею. Хіть відчути
Від перетворення неочевидного. Побути
По той бік яви сеї. Впасти в потойбічність
Життя вже неживого – прірвову магічність.
Тишу розгледіти довірочно і шепіт вчути
Істерики шаленства душ із черева покути,
З піхви злягання зорь і сил. Свята трагічність!
Досвітня ще! Чи то любов і вся її калічність
В людській природі? Глек ві́нчаний отрути,
Незграбно Гончарем заду́хнений й зіпсутий.
Світ – суть удавана за поступ хаотичність
У вирві сталості й безмежна канонічність
Пастки надій. В омані мрії так і не збагнути,
Що смерть йде по різдву і крок її ледь чути,
А по зимі – весна, за нею колом – звичність.
І все поглине знов в безчасся своє вічність…
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i] 2 травня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2021
[b]ПРИСТРАСТЬ[/b]
Не зупиняй! Не зупиняйся!
Збуди затишшя простоти предтечі,
Вбери весь обшир сили порожнечі
У зрив межизоріння й не пручайся:
Край хапай! Не кайся і не гайся!
Зчинись у коловертовому смерчі –
Туди, де ядер тіл зудару рве хуртечі,
У вир провалля душ і розчиняйся:
Рай зполоняй! Не озирайся!
Той вибух розтрощить шлях втечі
Й узри крізь осереддя млосогречі
Зачаття Всесвіту. З богами обіймайся!
Люби-кохай! Зарозквітчайся!
Вто́му утіш, зомлій на крилоплечі
Й засни у казці – схованці малечі
І розчинись у небі ніги. Зароджайся!
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]20 квітня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021
[b]МАРЕВО[/b]
У позаплідненні з зернятка хтінь Любові,
Ми є плодами власних дум і чинних справ.
Безґлуздість дійсності у часотлінній змові
Поміж земним Ніщо й всесвітнім Все кресав
Буття сенс Розум нишком й терни пологові
Зродили дух Мистецтва – марення підстав
До вбивства смерті в вічності Тла крові,
Плека́ного з Природи див, що воскресав
В Життя коловороті. Миті пречудові
Згасливі в незбагненності. І у борні зростав
Зухвалий дар Вчення – за мрії світанкові
Пізнати тайну Істини приречених до страв
Й до самогубства змагу плоті в людолові
З Законом плину Сущого, ізвідки Світ устав.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]16 квітня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
[b]ТОСКНО[/b]
Дурма́ном помсти вихолощує дух лють:
Ми злодії – крадем себе в любові-першороді.
Глибинне зло все спра́вдить власну суть,
А істина – гріх і падіння у чужій природі,
І тоскний ранок порожнечі. Боги п’ють
Нектар на кро́ві й долі десь на вході
У ґанок до підсоння мрій людських і йдуть
Геть у нікуди. Вони ж нізвідки, ма́ра у нагоді.
Між ті́ней спить світанок. Промені несуть
Мої думки зажурені. Між зорей в осолоді
Все знуриться у прірву, в мить. Її б збагнуть!
І те, що ми не просто перехожі в переході
З вулиць життя до ям або вогню, що нас зітруть
На гній чи попіл. Доконано. У вимушеній згоді.
Чарі́вна квітка незворушно, в час як ї’ зірвуть,
Мертво ковтне росу безплідну. В твоїй насолоді.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]6 квітня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021
[b]НА ГОЙДАЛЦІ СВІТИЛ[/b]
На гойдалці світил різдви́ться неземне,
Природа бавиться і час на плин встеляє.
Крізь млу світанок ще навпомацки іде
Та вже з-за пазухи жмут променів виймає
Аби розсяяти прозріння. В ранок зацвіте
Ніч крадькома розлого. Темінь в дні сховає
Засліплену пітьму. Хай сонце попряде
Свій килим візерунковий. Позарозма́є
У барворай зацьомкано колі́щатко руде
Й закотиться за виднокраєм-плаєм
Під колискову місячну. Зітхне світ і засне.
І тільки ніч чаклунством спеленає
В обіймах таємничої сумирності усе
Й знов ворожитиме, росу з зорь познімає
В намисто травоквіту. В пе́рвіснім есе
Казкує скрізь Любов. Гра вічності триває.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]19 лютого 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2021
[b]ЗМАГ[/b]
Зашкрябати об вени леза край в сваволі
Зазо́йкано, на вдиху видоху. Як скрип,
У стогоні. Без корчу. Хай у кволій болі
Вістря здригнеться з жаху й у захрип
Затупиться у очманінні з крові волі
Сталева міць клинка. Наче дитяти хлип
Ковтне заточеність метал як вирок долі
І згине гістрь його. Лише іржава сип
Душитиме змарнілий блиск поволі,
А пульсу дух це впише в манускрипт
Та стягне перемогу в шрами захололі,
Й зга́сне між жил тесак, мов смолоскип.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]16 лютого 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
[b] НАШЕ СЛОВО[/b]
Слово наше згартоване росами крові,
Що мечами висі́чені з чрев ворогів,
Воно – криця в вогні, де серця́ пурпурові
Зі щитом йдуть Народом крізь морок віків!
Наше Слово – спульсований славень любові,
Зачакловане духом досвітніх Богів,
Ним освячені ві́нця тернові й лаврові
Кубку долі для Роду орлів й солов’їв!
Слово наше луна у шовки волошкові
Вишиванкою щастя дітей і старці́в,
Що заквітчане барвами ніжності в мові
І увічнене в нас – в його варті й творців!
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i] 15 лютого 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
[b]ДЕ СЕНС?[/b]
Де сенс? У ти́ші, що колише вітер,
Чи у сльозі, яку колись я витер?
А може у обіймах в час тривог
Чи у сплетіннях долевих полог
Та в їхнім цвіті? В чарах літер
Життєпису, що писано як витвір
Любові вищої, дар сяяння зірок
Замріяних у щасті, мов з казок?
Неначе диво Роду – Заповіте…
Чуттів до скону у тобі́, наш світе?
Й коли Хтось вже завершить епілог,
Знай, мила, я кохав воістину як Бог.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]12 лютого 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
[b]МИТЬ[/b]
Мить – неохопне Все і зі́грана в сюїту
Муза буяння вічності, нот атомів лади́.
Не барви крейдові і не чорнила міту
Цноту під зорями закраплюють роси,
Мікроби і нейрони – гній і душі світу.
Час зміниться на вдих і видих назавжди.
Коли зів’яне квітка серед землецвіту
Чи хтось помітить змарнення краси?
Суще влизне́ться грою фарб і розмаїту
Строкатість пестиме у знадах куйовди.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]15 січня 2021 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
[b]ВІЧНІСТЬ[/b]
Я́скрий дощ у мряковій чорно-стерні́.
Нескінченний. І вічної прірви вітрила
Заплітають на долі вузли дзигарі
В зашморг лагідно й скубають крила…
Ні, не янголи млосні й чорти-блукані́ –
Рій миттєвостей... Часу чрево й могила.
Ніц навколо й усе... тліє на вівтарі
Коловертями жертв. Непізна́вана сила
У вироку зача́ття, лиш в однім зерні,
Засіяним колись з Любові. Світ – дитина,
А в ній – його ж прадавні сенс і тягарі…
У цяточці: Різдво, Богоподоба, Домовина.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]27 грудня 2020 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020
[b]САҐА ПРО ГАРТ[/b]
Були часи, ген за горами, у світанко́ві ще роки,
Коли в боях дух гартували серця́ й замріяні думки
І різалися всі з вражами у зграях, наче би вовки,
І вени рвали ми ножами, які блищали, мов клики
Під зоряними вітражами. Й так, яко з’я́рені бики,
Збивались лави в бій чолами і у потріщені кістки
Кастети летом з ланцюгами (аж затерпали кулаки)
Сплітали кров і біль вужами у запружинені жмутки.
І вибухали батогами в вогні та в ґерці хлопаки
До втрати сил. Переростали у згусток волі козаки:
Й ті, що лягли, і що стояли, і паничі, і босяки…
Всіх бій рівняв. Із ворогами за честь гатились юнаки.
А потім кралечки сльозами синці гої́ли й боляки
І вогко-лагідно вустами наші скривавлені роти
У нагороду цілували й так заживляли навіки
Ще свіжі молодості рани і чарувалися зірки
З пульсу буття під небесами. У тії ніги пелюстки
Панянки лю́бих пеленали, мов немовляток. А світи
Чуттів їм казку дарували й життю навчали залюбки.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]17 жовтня 2020 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020
[b]ЗАНЕПАД[/b]
Війна людей з Землею наче витвір
До іскри спалу в пеклі, в марноті.
Самовбиття землян – лише епітет
До величі в тваринній простоті.
Пошук оман богоподібних літер
З абетки світла в млосній злидоті
І мрій про вічне. Але й Бог витер
Давно свої нотатки... В крихкоті
Тліє буття у попелу. Люцифер
Помер у розумі. А здох – у німоті.
У скарбі сенсу чаклування цифер
Шляху скорбот. У вдаванім житті.
Уявність. Сенс давно дух випер
Із сущого. А скріпи – не святі…
Душа, розхристана мов вітер,
Шука́, як блуд, притулку в самоті…
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]10 жовтня 2020 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2020
[b]ЦІННІСТЬ[/b]
Наступного, можливо, разу вже не стане.
Ніколи. Ні на погляд, ні на ледве мить.
І віч-на-віч чи ще колись вустами
Сплести́ся в візерунок пощастить
Заквітчано в розмаї нам й весня́не
Світання стрітення чи повз не пролетить?
Хто знає це? Лиш провидіння п’яне,
Що грає долями й промовисто мовчить
В час гласу присуду. Німими голосами.
Туга в’яне і в марноті́ розп’ята шепотить
Про плинність доль і майбуття незнане,
Що вічне над життям все ж простримить
Й цілунок його згасне в згадку про кохане.
Ми зачакловані приречено. Рок вчить
Про дар щоразу враз єднатися серцями
І дотик рук хай кожен ніжністю щемить,
І обійматися, мов вперше та востаннє,
Й нехай весь світ у щасті пломенить…
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]30 вересня 2020 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
[b] ДОЩИК[/b]
Розщедрились хмарки рясно дощем,
Небесними росами землю встеляли
І прагли зані́жити все похапцем,
А краплями з сяйвом іще й загравали
Та та́нок водили у грі з вітерцем,
Лоско́тячи ли́стяву. Зацілували
Довкола собою спекотливий щем
І з сонцем веселкою світ увінчали.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]24 липня 2020 р.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
[b] ОЧІ ДИТИНИ[/b]
В сумних очах дитя – весь смуток світу,
Журба століть й мовчання самоти
І людства гріх. Свідоцтво заповіту
Про втрату втрат – первинність доброти.
В сльозі маляти – Бога плач в зігріту
Невинність душ. Там шлях, аби дійти
До спокуття життя і барву розмаїту
В тих оченятах вгледіти й зрости.
Очі дитини – радість першоцвіту,
Цнота любові й щирість чистоти
Природи вічності, у погляд оповиту
І в нім заніжену. Чуття без марноти
І без тіней. В них – сяйво зоревіту,
Дива́ довіри й мудрість простоти
Всіх таїнств й істин, глибина зеніту
Благословенності та сенсу. Я і ти.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]4 червня 2020 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
[b] ГРІХ[/b]
Гріх – наче попіл, владний й без законів,
Самотній все, як біль, мов блуд невороття
І всеохопний в лабіринті сказу забобонів,
Геть знурений в глибінь, у зчавлені чуття
Й тихий як ніж, спис безлічі прокльонів,
Що колупають рвань нутра до завиття
І припорошують іржею (аж до сконів)
Так рясно ниву прірви, щиро – в забуття.
Душа – не таїна вчення ісусів чи неронів,
А вирва й джерело з літописів життя,
Тромб несвідомого і павутинь нейронів,
Гній духу втіленого, знань і сприйняття
Добра і зла в собі. Безмежжя і кордонів.
Велич – уявна лиш, а ницість – безпуття
Майбутності. Співзвучність тиші й дзвонів
В Людини пошуках. Крізь гріх і каяття…
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i] 6 травня 2020 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
[b]НАМРІЯЛОСЬ[/b]
Намріялось: стати рікою
Твоєї течії́ – водою живою.
І пле́сами тихими звитися,
Сколи́хано хвилями злитися.
Ширя́ти над гладдю земною,
Що мліє у квітах весною,
Й туманами вік паруватися
І вогко, ледь-ледь, цілуватися.
Між чар омовіння красою,
Сумирно встелити росою
Безмежжя світів і згубитися
У ниві нектару. Любитися…
Чуття зворожи́ти красою –
Тендітною ніжно, рясною,
Й суцвіттями див чудуватися,
І в плині джерельнім кохатися.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]7 квітня 2020 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020
[b]ТРИ ДИВА УСМІШКИ[/b]
Ми всі всміхаємося вічності у вічі
Завжди́ самотньо й неодмінно тричі.
В утробі людства крізь серцебиття...
І криком немовляти. Вди́хом у життя
Неусвідомленої яви в долеску́тій вінчі
З його марно́тами і сенсами. В цій січі
Миттєвостями вщент покраяне буття
Жбурне так блискавично майбуття
В минуле вже, в коли згоряють свічі…
Час швидкоплинно заковтне. І таємничі
Враз розчаклуються всіх істин відчуття
В скорботній посмішці у вічне. У злиття
З незна́ним Всім й Нічим у потойбіччі…
Три у́смішки… Три дивовижні стрічі…
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]30 березня 2020 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020
[b]ЗІЗНА́ННЯ[/b]
Зізнаю́ся… Зухвало посмів
Покохати тебе бездоганно…
Як ніхто ще ніколи не вмів –
Самовіддано і несказанно.
Не зречуся: «так» скажеш чи ні.
І грайливо, а може манірно
Усміхнешся й промовиш мені:
Все це марно і навіть офірно…
Одізвуся відлунням богів,
Поцілунково зорь, первозданно
І шепну: Так ніхто не любив,
Так розчутливо і ніжногранно.
Доторкнуся до вуст наче в сні,
Їх запе́щу уквітно-сумирно...
Ти дозволиш? Віддашся весні?
Заприречено вічно. Незмірно!
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]28 лютого 2020 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2020
[b]САМОТНІСТЬ[/b]
Моя́ самотність, чи тобі потрібні
Ці метушня й ґвалт зчу́жених осіб,
Усі ті клопоти, щодня собі подібні,
Що, зрештою, розтануть наче сніг.
Чи одинока ти у вечори досвітні,
Чи поміж зорь, ступивши за поріг,
Хіба не ба́йдуже, коли слова привітні
З вуст лицемірів, мовби пустоцвіт,
Упа́дуть легко попри вії квітні?
Під ноги просто. Й ними про́йде світ
І не помітить в часі. Мрії заповітні
Сум співчутливо зкри́люють в політ
І щастя зніжено усте́лює в тендітні
Цілунки дум, в снажли́вий тихий міт
Зими веснянок. Вніч світочі новітні
Чаклують вже Любов і почуттів зеніт.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]2 лютого 2020 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020
[b]НОВА ЕПОХА[/b]
Нова епоха... В облозі напівкровок закуняла нація.
Гено́м – людино-бога дар. Як блуд – космополізм.
З тельцем злотим у злучці курвить люд глобалізація
Й злягається в мультикультурах з ним секуляризм.
У жовто-чорне захаращує розмай в саду міграція
І поглинає білий цвіт. Шизофренія дум як тероризм
Викошує дива народів й звичаєвість їх. Стагнація
Освячених оман вбиває дух і цінності. Примітивізм
Шовінізує вир юрби у стадності чуттів. Цивілізація
Обличчя змінює в гротескнім казані планети і цинізм
У масці блага поглинає спадкоємний світ. Кастрація
Скрепів душі і рас веде крізь час у спільний кретинізм.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]31 січня 2020 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2020
[b]ПРОСВІТЛЕННЯ[/b]
Плетемо павутиння власного життя –
Пастку мережива собі та крил чиї́хсь
І долі заплітається коса на лезові буття,
Що розсіче його в армагеддон колись
Й зітре на порох. Ми – шлях невороття,
В неусвідомлене, що світ ковтне колись.
Вогонь бентежних тіл пала́ не крадучись,
А пекла ґарт його – кова́ль серцебиття…
Не харч щоденний перетравлювати вчись,
А їжу духу споживай, дум мудрих сповиття
Й весілля тварності як пошесті зречись…
Роки і дні земні – лиш смерті окуття…
Час нескінченний. Ми – пил його згниття
І порожнеча вічності. Цілуй не боячись
Безмежжя меж пізнань сил зачаття́
Природи невідомого і сенсу. Притулись
До краю незбагненного, до таїн відчуття,
Де кванти й гени в лабіринт сплелись…
Лік є примарою безчасся, як глибінь і вись,
А світ дотичний – іскра лиш, де миті метушня.
Наріжне не у тім, чи віра є у рай, чи каючись,
Живе острах гріха, а в дарі думки здобуття
Мистецтва знань і душ нейронів скрізь…
Роса сльози́ людини – геній відкриття.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]18 січня 2020 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020
[b]ЖНИВА ДОВІЧНІ[/b]
Через часи, крізь вічність між життями
Мандрує доля в ниву власних жнив,
У свято тризни неосяжними шляхами
В мить нескінченну. Янгол засурмив
У чреві Альфи знов різдва глоса́ми,
Й в луні́ Омеги вій рух вже убив
Заздалегідь призначено. Страстями.
Наріжне втілене не в рай, що уявив
Розум, уятрений страха́ми й манівцями,
А в незбагненному, що мав і загубив:
Хто годівничий пса? Що є за каяттями?
Де по́тайки у лабіринті сенс спочив?
І чи він був у коловерті між смертями…
Хіба на мить. Враз сплив й благословив
Усіх цілованих і обережених чуттями.
І не кажіть: він нас колись любив…
Я вас кохатиму довічно й до безтями,
Так, наче знов мій дух Бог воскресив.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]13 грудня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857840
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 13.12.2019
[b]ПЛИН[/b]
Вічне вчора...
Життя... Буде...
Завжди завтра...
Навіть без нас...
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]17 листопада 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857821
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 13.12.2019
[b]НЕОСЯЖНЕ[/b]
В житті буває дещо гірше, аніж смерть…
Існує й ліпше за життя, непі́знане ще нами.
Людство на обрії, де вічна коловерть,
Крокує самовіддано незнаними шляхами
Крізь гріх первинний, знурений у тремт
Й в холодну цноту жаху, всіяну страхами
І зернами оновлення. Приреченість ущент
Буття розча́вить кожного розпо́між небесами
І облизнеться враз. Земне ж все – в шкереберть
Невідворотно у незвідане. І зчезне манівцями
У космос несвідомого. Змолочене на дерть
Осяжне в час згодується. У млі із забуттями…
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]7 листопада 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2019
[b]ТЕАТР ДОЛІ[/b]
Ми в світ ввійшли, аби зіграти ро́лю
В виставі велетенській і в цій грі
Трагікомедію, гримаси сміху й болю
Чорнилами хтось розписав вгорі
Окремо всім. І кожному дав волю
Миттєвий епізод зверши́ти у порі
На сцені вічності. І генію й герою,
Людині праці й покидьку. Старі
Такі вони як шлюб зла з добротою.
Запа́ляться десь й згаснуть ліхтарі
Тріумфу лицедія й лицеміра. Долю
Земних акторів зці́дять вищі гробарі
Геть за лаштунки – у ефір спокою.
В театрі зміна п’єси. Й інші дзиґарі.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]23 жовтня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852444
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 24.10.2019
[b]ПОШЕСТЬ[/b]
Посеред зрячих, іноді, заці́джено сліпців,
Або ж засліплених прозрінням надиба́єш
Й вжахаєшся від пошесті убогості людців,
Надщерблених зсере́дини, і наче застигаєш
Мов тінь між сонць й з коптіння каганців.
Б’ють сказом праведним і вже собі гадаєш:
Притомність де буття, а де театр ловців
За смертними? Себе і ґлузд втрачаєш.
Де, часом, біль знайти, на дні яких рубців,
Коли із ним на сам чи стогнеш, чи волаєш
Поміж сумління й відчаю, між манівців?
Кришталики зі сліз рвуть душу і вже краєш
З вен візерунок ту́ги. В тро́мбах почуттів
Де ту́литься у пастці самота? Її, бува, шукаєш
Аби вдушити. Епіка любові й трагіка віків!
Її ти не сповідуєш! Не віриш! Не читаєш!
Чи ти – лиш блуд? О, так! Гра марень засвітів,
Чернетка непочатого роману. Геть не сяєш…
Мов долі вість. В руко́писах її є злагода рядків,
Єле́єм творена для серця, нею причащаєш
Життя від ґвалту бруду? Хтось бо плодить гнів,
Все штрикає ним рану. Й душу теж. Не знаєш?
Чи ти і є той хміль й питво́ п’янки́х трункі́в.
Без лірики дурман. Зцілю́сь. Благословляєш?
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]2 вересня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846855
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 02.09.2019
[b]КАМІННЯ [/b]
Я знаю: ка́мені уміють говорити,
Кричати, плакати і зтужено молити.
Вони – як вічність, часу варта й злам,
Як оповідь і сповідь про землян богам.
Розкидані між душ, наче могильні плити,
Скрижалі сенсу в них і заповіт творити
Приречено й нетлінно мудрих істин храм.
Каміння не мовчать. Нагадують гріхам,
Що люди – праху дух, дар пізнання і жити,
А світ під небом – метушня й сповитий
Клубок марнот. Плинність святих оман.
І кожен камінь – монумент всім нам.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]18 серпня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845419
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.08.2019
[b]ЛЮДИНА[/b]
Скарби всі світу – розум і любов,
Мозок й душа – початок і кінець.
Людина як сплетінь першооснов
Сумління і гріха. Блаженний мрець
З народження. Оман та молитов
Крізь час і простір чадо та творець.
Створіння думки й мрії, богослов,
Руїнник і буття наріжний камінець.
Єдина між істот, натхненна до будов
Прекрасного. Мистецтва промінець
І духу співчуття. Вигадник вір й обмов.
Вир протиріч. Природи дар й вінець.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i] 29 липня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843408
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 29.07.2019
[b]ГОЛОДОМОР[/b]
Неосягне́нний, терпко-згні́тний солод,
Застиглий, мов в воланні сказу хор.
Тхне гласом оніміння й скону морок
З істот земних – поко́рчених потвор,
Й нутро їсть хробаком недбало. Холод
Віє задушливо, весь світ – наче декор.
Лише іржа скрегоче тілом, сотні го́лок
В життя встромляє чорний матадор
І душу п’є недбало з пульсу жаху голод.
Грає у пі́жмурки з свідомістю в терор
До божевілля розум. Дух зжирає сховок
Й висмоктує тремт серця смертний мор.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i] 19 липня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2019
[b]ВСЕ В СВІТ ЗГУСТИ́ЛОСЯ[/b]
Все в світ згусти́лося у виворіт з безодні,
Повз сяйво і чрез тло. Без зламаної тіні.
Примарні зло й добро в єстві єдинородні
З безчасся віку. Прірви пульс в склепінні
Мережива незнаного. Такі ігри Господні:
В зляганні смерті і життя. Епічні і нетлінні
Й без сентиментів. Ввічнено природні…
Чуття ж і дух чомусь у дар – лише людині.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]30 червня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841165
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 07.07.2019
[b]ТИША[/b]
Буває, Тиша стогне, мов могила
І рве безодню, наче долі крик.
У згустку пустки причаїлась сила
Грому подібна, скуті сміх і рик
Диха́ння Незбагненного й вітрила
Прірви страхі́в. Розп’ятий єретик
Молитви чрева Бога. Спорожніла
Уява розуму, де часу лік враз зник.
Осяжне зчавлено в Ніщо, уже зави́ла
Мить жаху спів як мовчазний різник.
В ній смерть себе вродила і зніміла:
Нову симфонію там пише Чарівник.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]5 травня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834561
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 05.05.2019
[b]ДИТЯ І ВІВТАРІ ЮРБИ[/b]
У пошуках одвічних манівців,
Де порожнечі кухоль повний п'ється,
Дитя навколішки посе́ред вівтарів
Стоїть собі і серце його б’ється
Відгомоном луни гласу людців
Із пусткою у ду́шах. Гріх плюється,
Що на долонцях тих крихти хлібців
Та сіль сльози для світу подається.
А він ся дивить й тягне з гаманців
Маляті гріш. Сумління продається
Й купується на гульбищі співців
Марнот життя. Трясовиною ллється
У венах смак вина у пастку блуду слів
І в чрева харч. Телець злотий пасеться
На луках дум. А з агнців та женців
Зажерливість презирливо сміється,
Паскудить та зживає. Час жерців
Божків земних удавано святиться
У доброчин гордині й блиск творців
Хтивості благ. Дух істини цькується,
Любов жевріє, став в чесно́ті гнів,
А милосердя слабкістю зоветься.
Безликий люд пророцтва ж не узрів,
Юрбою дар дитяти не збагнеться.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]30 квітня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2019
[b]ЗЕМЛЯ[/b]
Блакитне я́бко древа Всесвіту – Земля.
Під скронями чіпля за Галактичне гі́лля,
Ультрамарин життя у Космосі кружля
Й шлюбним танко́м вінча́ вічне Весілля
З духом Всесущого. Маре́нго кришталя
Відблискує росою в мороку довкілля
Безодні мертвих зорь. Дар Розуму вселя
У хаос гри матерій і в Закон свавілля
Енергії Початку і Кінця. У прірві віддаля
Вона – цятка зерна, таємне райське зілля
Неусвідомленої Істини нектару Пізнання,
Сузір’я Божого обручка і святе похмілля.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]16 квітня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019
[b]ЧАД[/b]
За гаслами величними доби
Людинки поховалися дрібні
І скавулять пихато про журби́
Вівців заблеяних. У ницій галасні́
Розлунюються оди і хвальби
Про вівчарів отарних. І німі
Приречені пасуться. Не раби,
А безголосі у кошарі та в теплі,
Чекаючи на постриг, гнуть горби
З погордою. Немовби нарівні
Із різунами душ, без боротьби
Йдуть на закла́ння, що́би у вогні
Сакрально харчом стати худоби́
В людській подобі. Чудні дні
Настали в світі. Виявом ганьби
Став думки дух й у шати маячні
Мудрість одягнуто. У чаді ворожби
Зкума́рів ґлузд й паркани розписні
За скрепи вдавано. Поводирі ж юрби
Віщують здуреним у прірвовому дні.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]14 квітня 2019 р.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2019
[b]ГЕНОЦИД[/b]
Відчуй присутність зла,
Ми – в землю врощені,
І впадем перегноєм тла
Німі заме́ртво й зморщені
У плоть її. Стиглі тіла…
А душі, в до́бре зрошені,
Чи є насінням? Для гріха
Там сіячем зпорошені
Зерна чого? І хто це зна?
Всі до життя запрошені…
Любов зколуплена була
З сердець дитячих і в вогні
На долю попелом лягла
Смерть обійняти у різдві.
А блуд на пошук нарекла
Спрага наживи. І в борні
За істину оман зросла
Квітка буття чи лан стерні?
Світанок зорь ніч заплела.
Та вже не кожен у весні
Зустріне сяйво. Відцвіла
Й зів’яла іскра. Згасли дні.
Людина в морок відійшла…
В несамовитій цій війні
Долає світ безмежна мла.
Добро ж і зло ведуть пісні,
Що вічність людству замала
Й колиску вбо́жено в труні.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]6 квітня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2019
[b]РЕКВІЄМ[/b]
Я все ще бачу погляд твій й рух вій
І зачаровано у снах зливається вустами
Буревій! Незнаний більше. Зчитано сувій!
Ми вже ніколи не зустрінемося. Снами
Я ще цілую образ твій. З небес мене зігрій
І сніг навколо двох. Тінь мертва є із нами
У надземельній прірві! В сутінь сльозові́й
Любові чистої. Ми – впали пелюстка́ми…
Коханий! Уятрено в душі́ заламану галу́зку.
Не знаю я. Здолати як над тугою борню
І зду́шливу розвіяти приреченості згустку
Й прошепотіти сповіддю: увічнено люблю́.
Приречено малюю вкотре погляд твій
В картині пам’яті, розхристаній роками.
Незречено живу в минулім наших мрій
Й гортає спогад долесвіту вітряками
Світлин калейдоскопи. Без нових надій.
Вони розвіялися світлом й небесами,
А я несамовито тужу в самоті німій
По смутку й радощам на двох. За нами.
Коханий! На серці маю зі́рвану пелюстку.
Не знаю. Як оминути ночі чи радіти дню,
І сил немає домолитися крізь пустку
Про те, хоч раз іще, що я тебе люблю́…
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i] 15 березня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2019
[b] ВИДІННЯ[/b]
День ночі настає пророчий,
Враз вимкне світло в небесах
У мить одну таємний кормчий,
Росте бо пліснява в серцях
Рясною пошестю. Охочий
Торує люд примарний шлях
І ліпить пустку сліпий зодчий
Під оплески юрби в потьмах
Мізків отруєних. Дім отчий
Діти знебожать, зтруть у прах.
Зів’яне в душах сад урочий
Й страху́ не буде у гріхах…
Лиш глас знімілий і співочий
Віщатиме про тихий жах…
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]5 березня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2019
[b]ПРИВІЛЕЙ[/b]
Мій привілей – тебе кохати вічно,
Для зірки небом стати і плекати
Любов її як бога. Віддано й епічно.
Аж до краї́в безмежжя. І вінчати
Цвіт неземний ося́янням. Велично
Його в розніжні чари зцілувати
Чуттями раю. Палко й аскетично.
У стузі днів тебе в собі́ плекати
Як віру щиро. Ревно й потойбічно.
І жити щастям див, лілеяти і знати:
Нам долю світ начаклував магічно
У привілей для обраних – кохати.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]3 березня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
[b]ТЕЧІЯ ЖИТТЯ[/b]
Пливти́ за течіє́ю крізь буття – мандр насолода,
І проти спаду вод гребти – не за́вжди вороття,
А й творення крізь чин – пуття його. Свобода…
Довільність вибору і напрямок мети як відчуття
Руху вперед, у світосприйняття. Із долею угода
Про сенс його. У коловерть ввійти для бороття
Не штука кволих, а биття; зухвальців нагорода
І шана ґонору. Себе між берегів знайти – гаття,
Шлях усвідомленої волі й сіль знаття. Природа
Всіх обраних човна порогами вести у плин життя
І веслувати крізь завороття, за хвилею, де згода…
Та й проти гри її – натхненно. Поміж сум’яття́
Чи у блаженстві суцвіття́, чи в гарті – все дорога,
Стежина мудрості, нагода утекти від самозабуття
У тихе сповиття дум плес журливих, сяяна нагода
Вир водограїв здужати і дух, де гавань майбуття.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]10 лютого 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
[b]ДУХ СУЩОГО[/b]
Злетів з небес він, струшуючи вись,
Аж Небо спорожніло й завиття́
Блукало схоластично як колись,
Ще за часів світанків сповиття…
У хаосі ж отім вже зародко́ва вісь
Бездумно теліпа́ла майбуття
Розпо́між зорь і пилу. Ухопивсь
За краплю Всесвіту і долі маяття,
Таємний дух Всевишнього і чийсь
Безмежний подих з свого окуття
Занурив Землю в шлюб. І зачались
В лоні її пологи. Тремт серцебиття
І велич Сущого пройня́ли все наскрізь.
Безодні морок згинув. Паростки буття
Розмаєм барв розси́пли й запліднивсь
В ній гріх й любов, дар смерті і життя.
[i][b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]30 січня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2019
[b]ЦНОТА РОСИ[/b]
На пальців кінчиках трима́ цноту роси
І пещу світ джерельних див. Господні
Світанки Всесвіту у ній і пе́рвісні часи
Злилися в краплю Бога. В цій безодні
Тремтять віки́ таїн буття і Неба епоси
Вчаровані в прозорий перл. Природні
Смаки життя і геном чистоти краси
В ній закодовані, всі ча́ри первородні.
[i] [b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]9 січня 2019 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019
[b]ЕПІКА ЖИТТЯ[/b]
Між видимим й незна́ним меж немає –
Жеврі́є лиш ілюзія, епічність тла Буття
Й клоака будуарних хтив куцо горлає
Про велич ницих. Гра в блу́дне сповиття
Тваринної феєрії задухою волає і конає
У тому зашморзі душа. Пізна́ння ж окуття
Вир розуму в кайданах скутих дум тримає
Й в розпусті мрій. Шлях світосприйняття
Згубився в буднях й златі. Мудрість вимирає,
Вбива у метушні любов, рве боговідчуття
Природи Людства. Знань глибінь здолає
Сакральність Неба тайн, земного сенс Життя.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]16 грудня 2018 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817804
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2018
[b]НЕ ПИТАЙ[/b]
Не питай де цілунком з’єднав небокрай
Поміж нами серця́ в оберемок любові.
Погортай весен сяйв й променево читай
Затамовані думи легенд смарагдо́ві
Про наш рай і гру доль. Уві сні пригадай
Мрій офі́ри й зорінь світу душ волошкові.
Розплітай візерунки, в барвах таїн пізнай
Сенс кохання й життя, схо́ви щастя казкові.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]15 грудня 2018 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2018
[b]НЕОФІТКА-КВІТКА[/b]
Спустились ця́точки зорі
Веснянками на личко кві́тки.
Осіннім сонцем десь вгорі
Змило́вує хтось світ нізвідки
В останніх пестощах. У грі
Сніжинок пе́рвісних сусідки
Вже мерехтять, мов ліхтарі,
Зірки́ – небесні маргаритки
І доцвітають хтивісто. В порі
Обіймів зимних ворожбитки
Чаклують з неба. Й байкарі
Вітри́ шепочуть оповідки
Про дні останні в кольорі.
Холодних поцілунків свідки
Вони в засніженій журі
Чека́ воскре́сність неофітки.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]12 грудня 2018 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817231
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.12.2018
[b] ТЛО[/b]
Всмак доля взя́ла нас і вичавла́
Зцілована у прірві. Хай – пролог!
Весь рай уяв – дарма́. Вона тягла́
Між пустки зорь на дні перестог
Єство людське. Ніч п’яна вибігла
У пастку тиші (здичавілий смог
Навколишньої мряки). Людська гра
В зойк впала мить уда́ваних вимог
І згинула у ній. Душа! Перемогла
Пологи таїнства й любов? Є Бог
В пелю́стках офірованого дна?
Чи в тлі кохання – вічний епілог.
[b] [i] Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i] 30 листопада 2018 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2018
[b]ВЛАДА[/b]
Влада звагітнює уся нестерпну спрагу,
Що вгамувати кличе досхочу́ свавілля
Людино-трону чи юрби, і варить брагу
Дурману пустки душ та пастки ошаління
Від марева оман. Розпутство пише сагу
П’янкого божества, а приворотне зілля
Бодяжить гріх гріха! Спокуса п’є наснагу
З сліпих блаженних й зрячого підпілля
Привладних пестуні́в й відригує зневагу
До матки-трутня в ній. Липке недопадіння
Плазунів гидких ширяє ницість і відвагу
У простір несвідомого. Волає божевілля
У вирі ненаситності до панівного змагу
З природою вінця жаги́! Терпке похмілля
Чави́ть задухою єство, згодовує виснагу
І зці́дить врешті в ніц всевладне породілля.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]27 вересня 2018 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808043
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2018
[b]СМЕРТЬ[/b]
Смерть – ненаситна, харч її – життя...
Підступна гра і круговерть природи.
Тóчить ножі довічні в схованці буття
Пітьми глибінь на світанкові вроди
Й всесвітня пастка – шлях невороття.
З праху у прах. Довічний сенс угоди
Між Тризною й Різдвом (без каяття).
Лиш вічний Дух пульсує з осолоди
Й наспівує святе й нечутне напуття
Приреченим. І ще – Божественії оди.
[i][b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]17 вересня 2018 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806940
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2018
[b]ЧАРІВНОСТІ[/b]
Ти Богом всяяна осінньою весною,
Запліднена в розкішний цноти лан.
Ним рясно так забарвлена красою,
Неначе краплями морськими океан
У хвилях муз. Грайливою журбою
Мелодій шедевральних нотний стан
Твій заколиханий. Первинною росою
Й світанком зорь народжений роман
Між небом і землею є в тобі́ зі мною,
Зілля спокуси й наш терпкий євшан
Чаклунства долі. Квітне світ луною:
Всевишній накохав чарі́вності талан.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]16 вересня 2018 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2018
[b]AVE GNOSIS![/b]
Все найщиріше Світло – суть пітьма!
Навколо марить блуд і гра буття убога,
Що здатні засліпити! Не думок тюрма
Ти є, а благість Самопізнання. Дорога,
Що в Дух встеляється! Ужиті крадькома
Дихання Вічності і чистий Пломінь Бога
Як сховок Непорочності. Знання усі трима
У відображенні Себе. Світогляд некролога
Людини-тіла й Сяйво-нагорода, де нема
Гріха прокляття Істини. Шлях від порога
Різдва Душі в Осанну Пізнання! Ти є пряма
Зоря Просвітлення й Прозріння перемога!
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]17 серпня 2018 р.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803446
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2018
[b]ЦІЛУНОК[/b]
Зціли́ мене отруйним поцілунком,
Що самозгу́би зойк лишає на губах
І поглинає зпе́щеним грабунком
Твердиню волі й первородний страх.
Зп’яни́ собою, мов медо́вим тру́нком,
Що захмели́ть табу і зна́дить на чата́х
Варто́вих цноти. Тремт заграє в’ю́нком
Десь за свідомістю, у незбагненних снах.
І обійми́. Як пензля геній, що малюнком
Милується у барвах, засмакуй в вустах
Нектар розніженого світу. Візерунком
Він закарбується в кохання скрижалях.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]10 серпня 2018 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2018
[b]ТРІУМФ[/b]
Плин По́ступу крізь тіні прозирнув
З-під зо́рей покрови́: чи все іще квітує
Життя в земній долині й осягнув
Єством чуття́, що в тих краях чаклує
Чад перевтілень дивних. Огорнув
Він геть усе. Людина гетьманує!
А вир ома́нних хтінь вже проковтнув
Глузд Пізнання́. Невігластво царює
У шатах Мудрості. Час небеса зімкнув.
Ніщо вбра́лось у сенс і рве його, шельмує
У марнославстві. Милість глум припнув.
Слова зніміли там, рій голосів гарцює
На троні юрбоправства обраних і ткнув
Блуд очі в марево безтямства. Гріх цілує
Ду́ші некаянних спокусою й жбурнув
У прірву благочестя – ґонор ним торгує.
Бог став міняйлом, в гаслах чин втонув,
Лиш манівцями дум десь Істина плазує…
Скривився Світ в гримасі і зітхнув –
В льохах Його вже Людство тріумфує!
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]24 липня 2018 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800515
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2018
[b]МЕНІ НЕ БАЙДУЖЕ...[/b]
Мені не ба́йдуже, коли в мої́й країні
Правду на блуд звели́, а трелі солов’їні
У спів Сирен спотворили й Людині
Долі шляхи плетуть облудливо причинні.
Мені не ба́йдуже як на народній спи́ні
Хліви́ із бісеру лаштують собі свині
В людській подобі й ро́хки блювотинні
Вдають за мову й су́рми янголи́ні.
Коли ґвалтують совість в свят-ряднині,
А честь запродують й глузують з милостині
Мені не байдуже... Я ігрища тваринні
Не перевтілю в цінності родинні
Й у сенс буття. Коли хтось в серцевині
Глумом гризе життя і шмарклі жабуринні
В Любов жбурля – не гріх? Чи у стернині
Ще є зерно? Чи є дух в мертвечині?
Мені не ба́йдуже, коли мінливоплинні
Божки́ удавані віщують Батьківщині
Оманливі дива́ і в злидні баговинні
Цей рай занурюють, в тенета хомутинні.
Я зневажаю ниць (там ду́ші – в комірчині),
Блюзнірство, рабство дум і волю в домовині.
Не ба́йдуже мені як у майбутній днині
Йтися крізь час буде́ мої́й й твої́й дитині…
[i][b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]19 липня 2018 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799962
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.07.2018