| Сторінки (1/28): | « | 1 | » |
Вона йшла мені на зустріч,
спокуса падала до ніг.
я пав долонями, щоб не здригнутись,
а землетрус мене поніс...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2012
Я маю рить -
відзвітань допечальних,
відкритих постатей
в собі.
Я маю мить,
життя нароздріб
й позакрайно,-
життів сполучень
і тобі...
Я маю втішний погляд-
зелень неосяйна;
янгола ритми
і страху баси...
Ковтка б засміченого вчинку
і побачити б, як оті,
хто розмалювує барвінки,
незнаючи кольори...
Я ще побуду в тій хмаринці,
яка ще тепла від недавніх мрій твоїх,
я ще поніжусь в вільному падінні...
я ще лечу! пробач Мерщій..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2010
Відчуття мучить і безсилить,
від котрого я відразу опинився б
з окличним сміхом
і цинічним матом,
якби хто небудь відкраєно помітив
на можливість того, що відбувається в мені:
я поза раєм...
несу твою ій мою розхристану красу
кров згортається, як тільки я згадаю
тебе мила...
я перепрошую за беліберду.
Ця ціломудрена, без перебільшення,
твоя статура,-
так точно біс грається, дражнить,
колить й вириває майже загоєну стрілу.
вона одна, а сердець- двоє,
поєднані, не так як всі...
\"НІЧОГО\"-, як набридло бачити нас на тлі цьому
і боляче дивитись на той берег..
ти не взлетиш мені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2010
Майбутнє хочеш своє почути?
Я буду мовчати, скуднути...
Неймовірна нісенітнеця -
Хлоп'яча обітнеця,
В порівнянні янгола - зінеться...
Куди? Куди вона дивиться?
В клумбу примарних заквітчених.?
Квіти-надії - із неба повії
В'януть, бо доросліють
І свято мрії - цукор із сіллю
Вкотре, не пропустили...
Хочеш майбутнє своє почути?
Я буду мовчати, я буду скуднути...
А як майбутнє твоє буде,-
Знай, що мовчання жити дає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200465
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.07.2010
быть может: нет и есть как раз - быть может?
быть может: пропал - и есть нашёл себя?
быть может, это стук невидимой дороги,
в которой ты идешь, взерая на прохожих,
в которих есть глаза,
но нет лица?..
....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198825
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.07.2010
Так. Так і то-то диво
приречений в тихій годині,
чужі слова беру за силу.
Не йду у бій:
йду в клінч - красиво.
Та так зпускаюсь з гір...,
бо взяв свій Вавілон за best...
пуска лавину Еверест...
Ковток розрідженого кисню
й власної слюни...
Я буду порцатись в лавині клінчю,
хоч вже і є частиною її...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197724
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.06.2010
Без вступу власного переконання
Живу в свідомості вигнання.
Живу без поручнів душі.
Живу у визначиності млявій,
Живу, і, добро і зло вагую
Допоки несамовитим я стаю,
Відразу розумію, -
Що я не знав того, що в душі своїй станом копаю,
А те, що є в безчинності собі.
Ресурс душі, як добре, що існує,
З життя в наступне передавсь мені.
Звітуй. Звітуй! І клич- хто чує
Голос знов народжених в пітьмі!
Нехай почують ту провину,
Ту слину, сльози, сміх і плач,-
Хто в виправданнях своїх хлине,
Хто сам собі жертва і палач,
Хто загнанний і біжить у терни сині:
Відкрий їх, поки нема в смерті нестач.
Звітуй! Лети! Літай!
Крила надай,
Тим, хто совістю і часом легкий
І духом тяжіє диким;
Який не має жалю в добрі,
Який не має сили в злості,
Запроси душа собі,
Запроси до себе в гості
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194650
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2010
Серед землі і люду
любив окремо вештатись повсюди.
Сам в хованки грався,
щоби моєю присутністю ніхто не переймався.
Я метушні боявся.
Як намагався не кусався.
Жоден пересічний крізь мої зуби в душу мою не пробрався.
Та то був лиш початок
й він не складав мені загадок.
На всю долину я був один
мені подібний не зустрічався.
Йшов відлік псів-годин,
і кожен з них вертикальному звіру підпорядкувався
так здивувався,-
жоден з них не знав волання щастя...
Собака чув вий і кров в нім звелася,
та виховання дало крові збій..
Він не розумів,
чого не мав я господарів,
та був так схожий наче свій
і може й він колись в собі зізнався?,
- так думав пес з життям пропащим –
що сумно певно бути одним,
як можна жити без ласки собі вищим,
як же можна не віддатися тим, хто недоїдками життям запасся?
Я розвернувся в сторону горів й лісів,
був голодним волею і сутністю простий.
За несподіванкою гнався,
в зв’язках таких ні на що не сподівався.
Не вірив в диво, хоч ним і являвся.
Невже, невже не має такого явлення для вовків,
Щоб з відданістю не перетворитися на псів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192502
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2010
Пробач, що різав мрію, а не надію,-
Вона, як завжди загине в останьою мить.
Пробач і щиро, сердечно дякую за мить,
Я вирізав мрію - малюнок літ...,
І викидав душі надії сміт!!!
Пробач, що різав мрію, а не надію,
Пробач, я мав тобі відкрити неба жилу,
Яка захована у сто митьєвостей, в життя літ.
І ось, Вона торкнулась тебе крізь неба мить!
Ти є часточка її,
Ти є неба надія!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192275
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2010
Толочаться макетні статуї -
Примари духу часу,
З схилу барви линуть, якби їм без страху.
І ілюзія присутністю не згине,
Веселка під дощем і сонцем стигне.
Людська подоба ока неба знає,
Так, хтось буде кожним,
Та не кожен звідти все черпає,
Так, хтось буде сильним,
Та не кожен силою здолає.
Так умовне майже все,
Та не умовним уявою зростаємо.
Так, і смерть - то лиш відносне,
Тільки ось життям назвати так не можна кожним!
Макетні статуї- примари духу часу!
Добре як, у розлуці добра і зла
Ви стоїте за прикрасу.
Ні, ні! Я не маю смутку за минуле,
скоріше б майбутнім його проминуло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192140
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2010
Порожні є жовто-блакитні слова!
Виявляється теперішньому вірити дарма
І мало так жовто-блакитного
В країні падаючого орла.
Горить, невже в мені подібні всі сполуки?
Кипить сльоза на підлозі моя.
Кипить, бо все поки дарма
Сльоза з очами у розлуці.
Я народився тут, на лівім березі Дніпра:
Умовно і дарма, -
Жовто-блакитне просто так на лівому присутнє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191990
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2010
Голова туга, цинічністю сприйма,
Світла в ній давно не було.
Нaвіщо ці слова?
Не буде того, чого не було
І навіщо те, що вже було?
Мені це бути чи не бути?
- пекучіше ані ж в серці стріли амурів.
Я знаю ці слова не справедливі,
А в цих амурів стріли- сила,
І голуб бiлий, давно хмарокрилий.
Дикe, голодне кохання його спійма,
Коли захоче пити він з джерела!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191685
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2010
Так, не знати хочеться мені,
Що рівень відносин вже-ось заключний
Я так закляк, а думи досі мої тучні
І сподівань турботливість надії, -
Вітер дути більш не в силі.
Валить навіть промень сонця,
Вбиває моя ж зброя,
Вже з твого віконця.
Стежинки вже розводять.
Ти йди, перепочити собі, мене залиши
Якби знав, навіщо серце в мене виховало мої очі,
То б діалог я в себе вивів весь назовні
І що там?- там лише безодння
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190886
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2010
Я в сльозах біль не окропаю,
мені б твої слова на мою користь...
Добре, що їх я не маю.
І знов я марю, сповідаю, майже помираю...
Знаєш, я міг би безліч слів тобі,
На твої примхи підготувати,
Та, як бачу, мабуть не варто.
З'явивсь, щоб твоє еґо розпластати,
А ти все полистаєш
І не сама, як виявляється, страждаєш
Кохаю - твоє виправдання,
Навіть не уявляєш, як болячі мені твої зізнання
Нічого не варті вони,
І можливо не варті навіть покаяння
Та я не в злобі, я тільки молю,
Щоб ти відчула, я ж веду тебе крізь кохання
В твою карму, в широкі мандри,
Де немає злоби та жалю;
Де немає місцю примхав та чиїхось вадів;
Там граються маленькі діти на бережку -
Вони тобі розкажуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190243
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010
О ні! Не хочу слухати промови,
Не так болить мені гарячі слова,
не в нім краса.
Навіщо бульбашки із мила й солі,
І водночас їх так замало, й то не та.
Ще й беруться за спекуляцію на малесенькі права.
І що ж, в мені і в супротивниках незгода,
І починається безглузда з виправданням війна!
Питає і хтось: ну в чом проблема?
І хтось так і не знайде собі кінця.
О так. То бо ж він і початку з вродження не зна.
Вплива, а як же шановні, – всюди!
Хоча усе повторюється, тільки не люди,
Тому і вчать мені героїв,
А на тлі їх, й досі не знаю, хто насправді я.
Так низько або так зависоко
І прісна посередність,-
На тлі їй й еволюція кумедна!
Я відмовляюсь вірити, скоріш сприйняти,
Що кохання - місія моя,
Що істина життя і сенс у цьому,
Що я перечу всім законам.
Підкупність слів у ритм, тут ні до чого,
Що божевільний я, а божевільного нічого.
Не було болі чи проблеми,
Не було б Шевченка чи Франка
Й не починав би я чи хтось наступний з горя…
Так мало слів, перед незрозуміло визнаним
Величним в мені почуттям.
Бачу червоним вовчим оком на життя,
Навіть в період найбільших потрясінь
Герметизм мені – то як відчуття буття.
Все ж на самоті я бачу далі,
Та не більше, ніж мене життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190217
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010
Погані мрії, запах часу, ностальгія, -
Шлях у невимовне, шлях у прірву.
Злетіти вверх, щоб бути безпорадним,
Бути тут безсильним
У дійсності химер, у дійсності гри
На яку результат дива ніколи не подіє.
На все є, та на неї не має протидії,
Бо, ледь не забув, я,
Як і всі вважаються причетами цього пхноділа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190006
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010
Не картай, будь-ласка,
і не плутай все в своїй свідомості,
Їй не опанувати фарби.
Тільки добро і зло, чорне і біле,
Тим вигаданим зате своїм, таким безмірним
і таким безжальним.
Крайність і розчарування –
це все свідомості реальність.
Підсвідомості творіння – фарби,
Там є все, а ти сприймаєш всіх і все маленьким ока краєм…
Та в тебе пензлик є і ти вже розумітися берешся малювати,
А полотно біле в чорних плямах,
Розмалюй його, розмалюй, це є в всевишніх планах..!
З’явлюсь, обіцяю, що з’явлюсь, якщо загубиш свої барви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189798
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2010
Ти знов палаєш у присутності моїй
і моє бажання полониш підти.
Так, я сильний, коли один, -
то ж давай не будем звиканням зволікати.
От бляха, голову в ніщо озув:
лайном і мохом вся покрита.
о, я не чув!..
І ти не чула, ти вже роздіта...
А пам'ятаєш янгол мовчИв
і лопнув, як міхур, -
ціною життя не вдалося спорожнити -
підігравав, щоб ти могла себе почути.
О ні, навіщо мені це?
Для чого я тягну твоїй душі намисто?
Навіщо дар несе в собі те,
чого за ойками кохання не почути?
Та я ж кохаю і кохаю тебе так,
що ладен віддати головне - час..,
а він вже й зборить цю спокуту.
Знайомство із Шаном-паном часу - страх,
бо голова людини до землі прикута.
І післясмертним хащам - зась, -
вітру з намистом душу твою вже не здути.
О боже, забери...
забери мої терези, -
воланням вовка місяця не здути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187982
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010
серце трепітне і з ньго
рветься щось на зовню.
це ти! це ти в мені Сього Дні!
кохання-лихомання!
о, шкарлупа тріщить,
ще трошки намагання
й гаряча думка тобі полетить,
та ти вже спиш...
о після кохання сповідання
ми поруч, а думками в далля
ти засинаєш без прощання
о ні, не йди у сон без мене,
кохана...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187784
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
Серце проситься в твої руки
Приручила вовче щеня
Ти єдина не побачиш, не побачиш мої зуби.
Я сховаюсь від зажури,
В туги порозуміння не спрошу.
Я зроблю свій обрій чистим.
Боже, не давай мені віску,
Дух в мені ще є не тісний.
Я покличу лиш його пісню.
Я весь вийшов в море чисте,
А стежинок там нема.
Мені знайде берег течія.
Я не ситий, та напився
І чекав, що берег чистий,-
Очерет густий підвівся.
Не тягни мене на нього,
Відпусти, благаю мила.
Я ж віддав тобі свої крила.
Я втопитись на підході,
не для цього я з'явився.
Не для цього в глибокім небі темно,
А воно тобі насниться.
Ти побачиш, обов'язково знайдеш,
Ти повір, що світла в світі нашім більше.
В минулім вчора, так просила,
А в цьому - тобі пощастило.
Хтозна, що буде втому завтра.
Ти знайдеш, ти цього варта.
Починай, давно хотіла.
Окропив: свята можливість,
Бо кохання, то не сміливість,
Бо кохання вище зможе,-
Захопивши переможе..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187775
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
Знов в полон мене вертаєш.
В ньому ти зі мною помираєш, оживаєш.
Враження випробування чи змагання?
Ми проводим вкотре, не востаннє.
Мені страшний сон і день так тьмяний
В цей період ми з тобою поза краєм.
Нема керунку, немає планування,-
Ця страшна жага в мені кохання
Дурість, милість, дикість:
без знаряддя процвітання.
Я корчусь від болі - тяжіння тисне мене
Я несу своє горе, - мене огидність несе
Я кричу: де мої зорі, де проміння краси?
Де все те, що не бачу серед вокзалу маси?
Я забув, то не я, то підступність брехні,-
Вайлуватість її, досягнувши мети.
Я не той, я не з того, не тим я палаю!
В мить я осягаю, що не причалюю,
Я потопаю
Напивсь з повна
І все ж продовжую… Я кохаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187668
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.05.2010
Відчуття тепла, від якого бачиш більше, нарешті
Душа летить - впізнав тебе,
немає місцю решті.
Відразу увімкну в собі чуже,
знай це не навмисно,
А згодом розвернусь, заплющу очі,-
стаю твоїм заплутаним намистом
Бо дай, якби ж це була просто звикла
Не бійсь мого, їх всих,
інакше не помітиш, як власне й зникла
Вогонь опік - ти стала більша,
навколо було менш, та зараз вже не нищє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187664
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.05.2010
Не здоровий був, та був я на піднесені
І що мені звитяги ці і знесення,
Коли залишивсь кволим та сумним.
Не жалкую сил і досі я.
Тепер апатія надгризла крила.
Я не лечу, не маю сил для тебе навіть мила
Не маю і на присутність їх собі.
Прості слова і думи мої прісні.
Так, можливо я є шляхетний,
Та не проси від мене дій,
Бо в діях я.., в них я бешкетний,
А знаєш, як болить мені,
І як крається душа від тебе і до тебе?
У вигнанні серед засланців на моїй землі,
Де я за чудернацького засланця.
І добре, я розвиваюсь на самоті.
Я був не здоровий, та був я на піднесені
І що мені звитяги ці і знесення,
Коли лишились поодинці не самі.
Засланці не казково beshinye
Ти не для них і не для них ми є
Тепер ти знаєш, забарвлення немає значення
Хто його не має, не варті пробачення...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187022
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.04.2010
день полонило сонця світ
цей світ давав життя усьому.
натомість нічого не просив
він так любив, любив вогнем любові,
що від любові обраним мало було озону,
замало вітру і води,
замало затишку від один одного!
і вітер ніс сотні мільйон думок,
він розганяв його проміння,
він роздягав незаймані ліси
ніколи не просив порозуміння,
носив у пазуці частки сухих часток
і хмарами тасував,
щось випаде, а щось нікому.
і коли ніч прийшла на зміну-
стелю світу вкрили мрії-
відблиски сонця казок,
когось палило, когось ледь гріло,
та всі віталися крізь його світ
до світу Сонця всього!
й здавалось їх вітання чув,-
в нім щось їхнє говорило.
це все..хлопчик більш не говорив.
ні, його не осяйнуло,
хлопчик далі спить
з лицем милим і сонячно похмурим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186950
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.04.2010
Я так сумував весь вечір за тобою,
Сумував безпомічністю своєю.
Сумував за час несказаних для тебе слів,
Невиявлених почуттів, які недоречні з ними, Мила.
Я сумував за тим, за чим ти ще не зрозуміла,
Я радів і тішивсь, що ще за часом цим ми не поспіли.
Сумував і перебивавсь сльозою почуттів,-
Любував би весь час,
Милував би весь час, -
Нема з ким!
І непокоїть мене не та причина за котрої я сумую,
А те, що непокоїть твої сили.
І підлаштунок моєї свідомості твоїй,
У цілях порозуміння, перебивав жагу душі і тіла,
І їх важливість почуттів.
Немає слів, немає слів, -
Сказав безсилий дикий звір.
Все залежить, як далеко ти зійти зумів,
Безграційність: мотив всіх,
Щастя принесе для тих хто далі йти постиг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186880
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2010
Пурпурові малюнки:
Нема тебе, немов, вирвали малюка з люльки.
Казок зовсім не знав,
А поруч чуяв прихід в життя і їх відлигу.
Безглузде те, що без любові спородилось,
Пустившись чи піднявшись:
Життя його комусь наснилось.
То все брехня, коли нема керунку,
Коли від життя чекаєш підлаштунку, -
Цього всього нема,
І коли кохаєш, лиш кохаєш,
Навіщо брати чужу думку.
Чужу, у грішнім розумінні цього слова.
Заоргажованість? Тут її нема,
Нема, і їй тут бути ні до чого.
Коли флюїди пробивають...
Мабуть з кохання все й розпочалось,
Прогресом ледь зам’ялось
І питань стільки набралось.
Крізь порожнечу від останнього
До першого,
Важко так дістатись,
А коли там вже, - в силу б там усім зостатись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186528
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2010
Я пріюсь, молюсь, потураюсь, -
Я втіленням мети стаю.
Я порожнечею омиваюсь
Й ледь знов народженим стаю!
Я знаю ця бля-ласка дивна
І дивний, хто не збагнув її,
Знаннями чатував в Маріанській прірві,
Від кисню ледь не позбувшись голови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185147
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2010
Талант без підготовки
Ходять, всих однакові плями, ще й пожовкi.
Скажи мені і ти себе почуєш, -
Бог дав всім все різне,
Чого ж ти лиш з одного все тамуєш?
І все спочаку було чистим,
А ти, чим би небуть,- шмат значить тебе вгамує?
І не чуєш ти свого серця
Вам дають, а серце беруть із собою,
А без нього що небуть і в щастя,
Щастя не біжить всім по-колу.
А тобі вже й не треба те щастя,
Ти біжиш і не можеш вибратись з кола.
Заберається щастя по жилах,
Серце забрали та ще й зупинили.
Ви померли ,- і що ви зробили?
Ви живі,- вам шматочок вручили
І побігло- поперло угору:
Молять, просять ,чого до смерті так і не збагнули!
А те щастя правдиве, зовсім не вгорі
І що шукати, серце забрали без бою,
залишили усим аби-щоби,
а воно забрало всі сили.
І тлумачать нам кожен на лад свій
в користь свого щастя та горя.
Серця забрали,- невже ми здалися без бою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185146
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2010