| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Страх. Що це? Ти знаєш?
Перед чим ти його маєш?
Я мала. Нія його маю глибоко в собі.
Він проявляється що раз в іншій подобі.
Страх перед стихією - нормально.
Для мене страх води - природно.
Мене лякає глибина і сила.
Коли вона поблизу - зникають крила.
Я поклоняюсь матінці Землі,
Яка породжує удари і хвилі.
Сили вітру, вогню хвилюють душу.
Вони чарують. Я приклонятись мушу.
Я їх боюсь. Вони сильніші.
Вони кидають нас на вчинки сміливіші.
Стрибнути зі скелі, поплисти морем.
Вони виховують не захлинутись горем.
Щодня відчутні. Життя триває.
Кожна людина страх має.
Нема беззстрашних - є хоробрі,
Зазвичай це люди, що душею добрі.
Вони знають, що чинять добро
І що воно не одноразово їх спасло,
Тому страхи земні є подоланні.
але я не кажу що ви є нездоланні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2012
Якби я могла замовкнути навіки
Й не зронити слова гіркого
Про людей що тепер каліки.
Вони виборювали волю. Для кого?
Для отих нікчемних онуків
що доброго слова не скажуть?
Для отих невдячних людей
що свободі заткнутись не кажуть?
Вони ж бо не знають про кров,
Що лилась не рікою, а була океаном.
Вони лиш знають помилки і скільки наломано дров.
Їх не цікавить правда. Живуть вони брехливим сном.
Розум не витримує і просить
Сказати вголос, крикнути у народ
"Заткніться тварини! Брехати досить!"
і завмерти в очікуючи хоч якийсь поворот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2012
Зимно. Дощ. Темно.
Твій голос луна в телефоні.
Свічка. Коц. Тепло.
Лежить шоколад на долоні.
Тиша. Звук. Грохіт.
Мені не страшно анітрохи.
Чорно. Блиск. Світло.
Я бачу карпатські мохи.
Сіро. Синьо. Біло.
Це небо над нами висть.
Сухо. Мокро. Тісно.
Листя на дереві шелестить.
Знак. Крапка. Кома.
Сон приснився новий.
В полі. В лісі. Вдома.
Уявляю колір червоний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369115
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.10.2012
Стук, стук, стук...
Барабанить дощ в моє вікно,
За яким ніч наче крук.
Ніч - темна. І чути як виє Сірко....
А я сиджу й допиваю каву
І хочу щось мудре писати,
Та натхнення як на кару,-
Пробило північ, -пішло спати.
І от сиджу й пишу те, що в голові.
Не те що зявиться, а просто промине
Швидше, ніж рибак в човні,
Якого стрімка вода ріки несе.
Не бачу сенсу у словах. що пишу,
Та рука виводить літери й надалі.
Майже закінчую й пропадаю в тишу.
Немає шурхоту пера, а що далі?
А я ще не придумала, ще два ковтки
Й кінець кави й, певне, мого письма.
Вже скоро ранок, і всі думки
І так не висловлю через слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011
Для мене слова не лише засіб спілкування.
Їх я використовую як квіти, коли кличе кохання,
Як зброю, коли воно минає й депресія навідується "вчасно",
Якою я вбиваю спогади, нещасні, й минуле оспівую "прекрасно".
Я вдячна їм, тобто словам, за існування,
Я вдячна їм, хлопцям, за кохання,
Я вдячна світу, що змушує радіти й мститись.
Адже не все стреш з життя, при бажанні з нього змитись.
Життя - красиве, сповнене пригод у мене.
Та не все в ньому вже аж таке рожеве.
Як через окуляри щастя й радості, що я вдягаю,
Справжні відчуття, думки занапащаю.
Слово- це могутність, яка робить мене повелителем.
Я володію собою, тобою, і стаю првителем
Світу, який люблю. Адже світ - цея і інші, та наші життя,
Які заслуговують на любов, прощу, память і майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248371
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2011
Знов прийшла осінь і принесла холод
В деяких митців розпочався творчий голод
Нема ідей. Нема натхнення. Нема.
Ці всі сумні події віщують: скоро зима.
Навколо сонце. Раптом дощ. Настала ніч.
З її приходом у горах розтопили піч. В тій хаті тепло. Там люди щирі.
А зранку, коли проснешся видно гори милі.
Тут народжується пісня, що залишається в пам’яті народу.
Вона передаватиметься з роду до роду.
Коли її співатимуть, яснітиме блакить,
А зараз коли твориться – нехай вогонь горить.
З вогнем хай отримає ту теплоту і завзяття,
Щоб гріла і обпікала серце, немов саме багаття.
Щоб в душу осідала глибше ніж любов у серце,
І щоб було чути коли дух нації озветься.
Дух нації – сильний. Ми любим свободу.
Ми любим чесність, не баламутим воду.
Хай наша честь омиється росою
І завжди буде чистою водою.
Свідомість нашу очистим співом пісні.
Нехай нас поєднають взаємини ще більш тісні
Щоб брат за брата, сестра за сестру – горою ми стояли.
В житті. Насправді. А не лише в піснях, що ми співали.
Нехай навколо все накриється хвилею просвіти.
Ми живемо. Ми творимо. Нема куди правди діти.
Для нас ця осінь – нове натхнення.
Нехай над нами засвітиться нове знамення.
Ми любим світ. Ми любимо життя.
І хочеш залишити сліди свого буття.
Ми творим світ. Ми творимо життя.
Віримо, що наш шлях не до забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216452
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.10.2010
Вибір – це напевно найскладніше в житті
Деколи він залежить від відповіді
Ми можемо вибрати й змінити долю
Ми можемо вибрати й попасти в неволю
Вибір – він чомусь важливий
Поки його не зробиш він мінливий
Ми маємо право вибору за законом
Але це здебільшого кінчається розгромом
Вибір – це частина існування
Ми можемо ненавидіти, але приходить кохання
Постає проблема: вибрати треба
Щоб не розвивалася дилема
Вибір друзів, стосунків, коханих
Це може завдати ран кривавих
Кожний вибір це біль чи насолода
І завжди нас чекає покарання чи винагорода
Вибір – це рух вперед, еволюція
Це в певному розумінні внутрішняреволюція
Роблячи вибір, ми прогресуємо
А вагаючись, стоїмо на місці або деградуємо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200212
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2010
Все ближче. Дні минають,
Думки в минуле пропадають,
Мене хвилюєш ти вже слабше,
Та усвідомити самотність стає важче.
Я не шукаю зустрічі з тобою,
Ти не обтяжуєш мене собою,
Наші шляхи, думки і вчинки паралельні,
Наші чуття сильні, пристрасні, та не взаємні.
Наша спільна точка - це фізичний дотик,
Я скажу:"Сонце, ти для мене наркотик",
Ми кажем "друже" одне одному,
Та часто голос у відтінку холодному.
Дана байдужість і фальшива цікавість,
Посмішки, привіти і удавана радість,
Вони пригнічують мене, навіть моє зухвальство,
Це нагадує мені невдале ошуканство.
Тут явно видно: все придумане і штучне.
Воно виділяється, не потрібно, щоб було гучне.
Мене турбує лиш один день на календарі
І чи присвятити можеш ти його мені.
Ми зможем вирішити всі назбирані питання,
Пересвідчитись, що - це ненависть, байдужість чи кохання.
Я чесно скажу всі свої думки й бажання,
Але ти спершу скажи "так" у відповідь на запитання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2010
Останнім часом сум проникає крізь сонячне проміння.
Неможливо дійти з оточенням взаєморозуміння.
Чи готові ви відчути різницю стосунків
І перестати запивати невдачі силою-силеною трунків?
Ми уникаємо шляху вирішення проблем свідомо.
Ми говорим „не знаю”, хоча нам добре відомо.
Ми ухиляємось від відповіді, бо вона може бути гіркою.
І часто щось творим-говорим, не думаючи головою.
Ми самі придумуємо проблеми на рівному місці.
Ми оголошуєм війну, сидячи з кавою в кріслі.
Нас рідко цікавить становище знайомих.
Серед нас практично не залишилось душевно здорових.
Ви скажете:” у кожного свої таракани”,
Так може час ламати ці невидимі оку паркани,
Почати жити менш егоїстично,
А помагати іншим не лише теоретично.
В цьому світі вистачить зла на всіх.
Так давайте чинити добро, приємне, як дитячий сміх.
Згадаймо дитинство – світле й яскраве.
Невже таке життя не варте бути жаданим?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2010
Осінній день. Ми домовились зустрітись. Зустрілись. Вирішили пройтись. Пішки в парк. Йдеш стежкою поряд. Вона починає звужуватись. І не розраховуючи простір, ми стикаємось плечима. Дотик плеча, хоч і тепло за таких умов не передається, стає тепло. Мої руки заховані в рукавицях, та все ж ти береш мене за руку. Ми певний час продовжуємо іти, тримаючись за руки. Я відчуваю тепло твоєї руки, а ти лише шкіру моїх рукавиць. Ти зупиняєшся, я продовжую траєкторію руху. Врешті зупиняюсь теж на відстані напіввитягнутих рук. Ти забираєш свою руку блище до себе, тим саамим притягуючи мене до свого тіла. Ми стоїмо, дивлячись один одному очі до болю. Оскільки біль стає нестерпним, я прикриваю свої. Не встигла до кінця закрити. Відчуваю поцілунок в щічку. Ти береш мене за другу руку. Ми стоїмо. Пробуємо дальше говорити. Не виходить. Пропонуєш йти далі. Знов звуження стежки. Плюс калюжі. Я, намагаючись оминути прешкоду, похитнулась. Ти ловиш мене за талію. Та навіть по при те, що на дворі холодно і я в плащі, чітко відчуваю твої руки на моїй талії. Вони ніжно охопили її. Робимо крок на суху ділянку шляху. Я обертаюсь. Кажу:"Дякую". Ти ж: "Нема за що", й починаєш наближати мене до себе. Пильно вдивляючись у вічі, ми стикаємось корпусами тіл. Посміхаємся. І ти нахиляєш голову на бік, кажучи: завмри... Я корюсь твому наказу. І... Відчуваю ніжний дотик. Дотик до губ. Очі закриваються мимовільно. Проходить певний час... Я розплющую їх і бачу тебе. тебе поруч з моїм ліжком. Чую: "Доброго ранку!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186301
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2010
Ти пам*ятаєш ті вечори, ті ночі,
Які провели ми разом,
Коли не в змозі відірвати очі,
Життя жили дитячим сном?
Ти пам*ятаєш ті моменти,
А їх було багато, можливо, всі і незлічить,
Коли в банку кохання - ми vip-клієнт,
Які брали кредит на вічність, не на мить?
Ти пам*ятаєш, як казали "разом - навіки"?
Але в один холодний ранок
Прокинулись і , відкривш повіки,
Ми зрозуміли - це кінець.
Ти пам*ятаєш відповідь на запитання
"Лишаємсь друзями чи як?"
Ми намагались зберегти кохання,
Та все пішло не так, а навкосяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185552
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2010