| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
Я люблю Карпатські гори
І велике Чорне море,
Озера Світязя прозорі,
Поля широкі волошкові
Дзвінкий струмок,
Духм'яні квіти.
Скажіть, як це можна не любити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463916
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 03.12.2013
...сидячи на ліжку, вона слухала "серцеродираючу" мелодію і плакала, плакала не просто, а від щастя. лише думка про те, що він в неї є викликало бурю емоцій і змушувало змінювати ритм серцебиття. в цю хвилину він думав про неї, дивився на засніжену вулицю, крізь вікно яке вкрилось візерунками. між ниими був зв'язок, кращий, навіть, ніж мобільний. вони могли розуміти один одного на далекій відстані, відчувати біль чирадість. навіть хворіли одночасно.
Довго підбираючи собі вбрання, годину туди-сюди бігаючи від дзеркала до шафи вона всетаки обрала ту сукню, від якої в нього миттєво загораються очі. в той час він бігав, по місту щоб знайти най красивіший букет. Ще 15 хвилин - стояв він і думав поглядаючи на годинник біля її підїзду. серце билось як ніколи. наче першого разу. вона вислуховувала настанови матусі, яка і так була впевнена, що її дочка в безпеці. після всіх слів матусі, вона поцілувала її і пішла до нього. йшов лапатий сніг, світив місяць, зірки як ніколи були привітні. вони тримались за руки міцно. зчитували слова які походять від серця, немов лікар кардіолог. дійшовши до пункт призначення кафе "мрія". час зупинився, хоча, насправді вони сиділи пили гарячу каву, дивились один одному в очі,говорили неймовірно приємні речі. здавалося, що це саме те, що люди шукають вічність, а то і дві. час пройшов непомітно. в кафе вони сиділи тільки вдвох. кафе 15хвилин як повинна була бути вже зачиненою, але бармен просто не хотів переивати це прекрасне дійство. вони зібрались, вийшли і далі з щасливою посмішкою крокували по вечірньомі місті.все прекрасно... могло бути, і крапку можна було б ставити вже тут, але....
пройшовши декілька квартвлів, пришли до свогоо ульюбленого місця. парк. на диво в цей день він був порожній вони були самі. сілии по-зручніше і дивлись на місяць, не ввідпускаючи руки. вони мовчали, просто мовчали. через декілька хвилині він розбив тишу, словами "я кохаю тебе", вона поцілувала його і відповіла йому взаємністю. обійми. через декілька хвилин вона не відчула тої мелодії, того гучного серця. відпустивши його з обіймів. він просто упав. а в руці тримав обручку. вона не розуміла, що сталось. поокотились сльози.... музика серця замінилась тишою. лікарі констатували смерть.
пройшло рівно 3 роки, дівчина вийшла за поріг психічній лікрні. вона не пішла до свого дому, вона пішла до того місця в парк.пішов сніг.
Цінуйте коханих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241935
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2011
і так, 18 років.
часто бувало, що хотілося укоротити собі ці роки. різні на то були причини, але постійно "витягували", як не з трабла, так із зловісної тринадцятки. звичайно, я вдячний, але бувають моменти, коли жалію. "смерть - це новий початок" -вважаю я. що ж я зроблю, людина я така.
люблю я сонце, люблю місяць, люблю зірки, люблю її... і вже нічого не можу з собою зробити. то були прекрасні дні проведені разом. пізнали всього, від солодкого щастя до гіркого нектару розлуки. в ній я знайшов сенс буття, шматочок життя... мого життя. невдовзі це перетворилось в наше життя, яке тривало так не довго, але так красиво.я щасливий тому що було. тепер ми в різних куточках країни, не разом... значить так потрібно. нехай, шоб не сталось, з ким би іншим вона не була, головне, що щаслива. я мав не достатньо кохання і щастя щоб поділитися з нею - це я усвідомлюю частіше і частіше. що ж є інші, більш сповнені коханням і щастям. а її я просто кохаю і бажаю їй щастя. я наврядчи потраплю на сонце, побуваю на місяці, доторкнусь до зірки і знову потраплю в її серце.
для мене друзі не мають пріоритетів, звань. справжні друзі - це невідємна частина мене. це унікальний орган в мені, який складається з декількох частинок(Людей). по-різному буває, деякі частинки відмирають і відновлються, з'являються нові. без цього органу я не існуватиму, він подібний серцю...
тож, низький вам уклін і щире дякую за те, що ви є... справжні.
все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230778
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2010
Зійшлися поглядами двоє,
Вже мабуть на все життя...
Вони трималися за руки
І не бачили буття.
Він був у відчаї - розлука,
Вона поруч з ним була,
Він зрозумів, що поруч щастя,
Вона вже його життя.
Хто б міг подумати, лиш вечір,
А так змінилося життя,
На день сьогоднішній щасливий,
А вона? хм*=)* вона також!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2010
[я зарікся, що писати не буду ніколи
але заради тебе зроблю виключення з правила такого...]
скажть мені як не писати
про очі її дивні...
про посмішку її веселкову...
про голос її ніжний...
про лагідні маленькі руки,
що подібні шовку...
про палке, гаряче серце,
що набиває мелодію щастя...
про струнке, тендітне тіло
що забирає розум....
про чуттєву її душу,
яку почує кожен....
можливо ж якось не писати,
але я не можу[...]
розумію, втратив рифму,
серце моє вибачайте,
воно не вміє ще писати,
тільки почуття шептати....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2010
Пришла та мить, все почалося
Цього я зовсім не чекав
Навіщо це мені здалося?
Я навіть думки не пускав
Неначе небо загорілось
І звідти ангел мій зійшов
Й моє серцк в раз схилилось
І вже не знав куди я йшов
Яке це дивне почуття
Що полонило все життя
Вогонь... Стихія... Невблаганність
А в голові наче туманність.
Нічого в світі не важливо
Одна вона лиш в голові
Та знаю - всетаки це диво,
Що все ж судилася мені!
Відчути ангельсьький цей дотик
Що розриває на шматки
Своє життя хочу віддати
Бо все для мене в світі - ТИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2010
Я розумію, що не треба, було так мені робити
Не казати ті слова, що для самого ж стануть смертю
А тебе я відпускаю, твої крила не тримаю, ти лети... лети....
пі.сі. там щасливою будеш ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214555
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 05.10.2010
Осінній вітер віє вспину
А я все думаю про тебе....
Неначе про свою дитину
Без якої... як без неба
Як це тяжко зрозуміти,
Що тебе уже нема
Що вже з іншим ти разом
...що саме він тебе ласка.
Слова теплі... наче рідні
Для тебе вірші він склада...
А я сижу на підвіконні
А тебе нема, нема... нема...
(Продовжити)
Думка б*є, туди де було серце:
"пофіг! вже життя твого нема,
тоді навіщо кисень з атмосфери,
просто так вдихаю я...."
думка в небо полетіла, тіло почиває на землі... серце моє відібрали, отаке життя воно, та й історія така ж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2010
Я помру - це очевидно
Але питання є - КОЛИ?!
В кінці тонеля уже світло
І я вже близько до мети
Все так набридло і дістало
Й не знаєш що робити
Чи йти в тонель на теє світло
Чи тілом бути ще земним....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2010
Пішов від нас ти так безглуздо
Залишив пам*ять у серцях
Та й без тебе якось пусто
А все було в твоїх руках
Тебе любили, поважали
І пробачали, будь за що...
Але трохи не дістали,
Твоє життя від нас пішло
Всі стоять, ридають гірко,
Канючать: Саша, ну ЧОМУ?!
Життя твоє вже зупинилось
Й вороття нема цьому....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201898
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.07.2010
Ось уже другу годину падають на стріху дзвінкі, холодні крапельки дощу. Їхню байдужість і
егоїзм я відчуваю, навіть, сидячи в теплій кімнаті, з чашкою свого улюбленого, зеленого чаю,
і переглядом кінофільму з очевидним хепі-ендом. Чудовий, але ж і типовий фільм. Заїжджені образи, звичні сцени: Він і Вона, все так трагічно, а потім за 5 хвилин по завершеню фільма, в них все налагоджується і вони живуть довго і щасливо. Нічого нового, та ж банальність, просто красиво оформлена. Дощ затих. А інколи хочеться послухати його мелодію з чарівним голосом блискавки. Але, то вже інший сюжет. Нарешті додивився той цікавий фільм, все, як я і очікував - вони разом! Заспокоює те, що хоча б у фільмі все добре. Після перегляду, як завжди закрив програвач, погортав, подивився, що б можна було ще переглянути, але як завжди гору бере музика. То моя душа, яку в мене ніхто не відбере і не змінить, окрім мене. Ну от, колонки пригають по столі - музика заповнила душевну прірву. Переглядаю фото там де Ми, де всі інші. Краплі дощу мимоволі скочуються по склі вікна. Навіть природа плаче. Здається вона теж бачила ті фото. Агресивно жбурнувши мишку в даль від себе, пішов курити. Одна, друга і ще декілька. Вітер так не вимушено кинув попіл в моє лице, себто хоче щось сказати. Повернувся до своєї "помилки китайців". Зайшов провідати друзів, відкрив контакт. Тут теж все одноманітно. Чекаю постійно чогось чи когось. І ось заповітне on-line під її фоткой. А в графі мої повідомлення цифра (1) так і не з'явилася. Ось сидимо і мовчимо по різні сторони монітора. Знову пішов дощ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190188
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010
Життя! Навіщо в нього граю?
Я так часто програю,
Перемогу рідко бачу,
Чую крики лиш жалю.
Полізу вверх - штовхають вниз,
Ох, як боляче котитись,
Підклав би хтось м'яку подушку,
Щоб без болю приземлитись.
Цю подушку вкладе друг,
Або близька людина.
Якщо її вкладе твій недруг,
То там будé каміння.
Так часто буває,
тебе підкидає,
До самої вершини
і міцно тримає,
До останньої хвилини!
А інколи в землю забиває,
І лиш камінці в тебе кидає
Хтось з високої гори,
А ти лиш зціпиш зуби.....
тобі лишається терпіти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188671
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2010
Навіщо нам, ці спільні фотокартки,
Навіщо казати: "Я ЛЮБЛЮ!"
Навіщо пригати й кричати:
"знайшов я долю вже свою!"
Навіщо надписи робити,
Ламати мізки без жалю.
Навіщо серце гвалтувати,
Гучною фразою FOR YOU!
І постає тоді питання,
Навіщо ж я тоді кохаю???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188492
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2010
повний місяць у вікно
загляда щоразу
і немов він заклика
задуматись одразу,
що на світі ти зробив?
покорив вершину?
чи зробив ти шось хороше
для близької людини?
і рядки ці в небуття
ти відправляєш силой
і не думаєш відразу,
що колись... жили б вони...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188072
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010
крадучись знову в темноті
не бачать сонця мої очі
вони вже звикли до пітьми
така моя, вампірська доля...
тиняюсь в переулках темних
шукаючи собі поживу
люди з страхом поглядають
в очі мої дивні...
хлодні руки кровопиці
тебе вже не лякали
і відчуваю, що вже скоро
мене ти покидаєш...
щасливой парой були ми,
доки таким не став я
але мене не розлюбила,
а ще більше покохала...
прийшов твій час, ти постаріла
і сива смерть тебе хотіла
забрати у свої обійми,
а ти мене не покидала...
зі мной на віки, ти хотіла
зостатись і щасливо жити
але не бажаю я нікому
бути теж вампіром в свиті...
у відчаї смеретельному,
кілок ти відшукала
і тихесенько підікравшись
в груди моЇ ти загнала
відчув я легкість моментальну
і бачу світлий шлях перед собой
мене за руку ти тримала,
зі мною разом помирала
і тихенько прошептала:
"тепер нарешті разом ми назавжди..."
друге січня, дев*яності...
стоїть могутній постамент
"разом тепер вони назавжди"
цитував бездомний одинак...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187184
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2010
на столі листок лежав
він манив мене собою
щоби я намалював
те, що коїться зі мною
взяв я в руки олівець
і почав я малювати
і виходить твій портрет...
що я можу ще сказати?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186960
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.04.2010
листя гілку покидає
і кружляє далі,
а піднімається воно
тільки з вітром в парі
вітер його підіймає
і кидає в небо,
а воно це все сприймає
наче так і треба
знову вітер цей листок
обіймає згубно
розяснити йому все
буде не розумно..
листя...це не його провинна..
адже осінь вже іде,
а то є не новина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186959
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.04.2010
мрію я лише про неї
як про квітку орхідеї
файною дівчиною стала
але мене не помічала
я у відчаї живу
і в роздумах, лише про неї,
а вона все не доступна
як та квітка орхідеї...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186886
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2010
Я хотел прожить красиво
в мире котором всё справедливо
где люди любят и не гадят
друзей и близких не бросают
где людям надо только счастья,
а не звание при власти..
но в мир видать попал не тот.....
я делал всё чтоб в нём остаться
но мир начал сопротивляться
ведь я устойчиво держался,
держал удары и пинки
но шрам нас сердце всё ж остался!
я сел за стол, достал тетрадку
и карандаш я тож нашёл
и написал я вам те строки
чтоб не были одиноки
моя надежда и печаль...
я ухожу... рыдать не надо!
всех целую и прощаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186885
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.04.2010
прийшла зима, забрала осінь
а ти сидиш все за вікном
гаряча кава не втішає,
ти час проводиш за компом
вконтакт той грьобаний втикаєш
все чекаючи того,
що не повинно було статись,
та гірка онлайн любов....
де кожен бреше, що кохає,
але насправді добре знає
ідеалів не буває...
то тільки залишки людей
які банально з серце грають
а забираючи його,
просто топчуть і викидають..
прийшла весна, забрала зиму..
і все стається, що повинно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186733
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010
У найтяжчі дні, хвилини
Що трапляються колись,
Знайдуться поряд такі люди,
Що підтримають завжди.
З колін піднімуть, і поставлять,
У напрям вірний, до мети
Рукою вірною напралять,
На істині шлях, до висоти.
Посміхнуть, коли потрібно,
Хоч як не солодко тобі,
І рокажуть гірку правду,
Що судилася тобі!
І життя, лише формальність,
Без друзів, рідних і близьких.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186729
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010
Какое странное понятие. Это как её? Душа!
Я как-бы был ее лишён,
Но смерть не раскрывает мне объятья,
Это как печальный сон.
Я начал пить чужую кровь
Нет! Я не убиваю!
Я понемногу, по чуть-чуть, просто отпиваю...
Но почему же меня все так не любят?
Я просто изменился, стала кожа побледней
И возможно я влюбился...
Да нет! Не в девушку! В судьбу...
И красное вино людского тела.
Я так сидел на крыше дома,
Размышлял, о том, о сём
Пришёл к выводу такому:
"Всё же есть во мне душа!
Ведь я людей не истребляю,
Города я не крушу,
Себе отменных не убиваю,
Я всё лишь мирно изучаю"
И если всё же, придёт мне выбор,
Человек или Вампир?
Без раздумий я отвечу:
"Я остануся таким..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186553
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.04.2010
Повільно умиваючись крижаною водою, намагаюсь змити ті думки, які навіяв мені той сон... Так, він чудовий, але не мій... не з моїм то щастям! Ледь стримую себе від емоційного вибуху, цей вибух може стати фатальним для мене і близьких людей, яких в мене залишилось так мало....Ідучи по холодній кімнаті, з тою ж думкою, яка не виходить з моєї гарячой голови. Дивлюся в вікно, а там... та ні... мені здалося, тринадцятий поверх як не як. І як завжди, буденний початок, міська метушня, робота, відпочинок. Так вже 10 років, ця маленька частина мого безглуздого існування. Повертаючись з роботи я купую букет червоних троянд, але запитую себе: "для кого?", і відповіді я не чув ше досі...і так вже 10 років. Дійшовши до підїзда, витягнув ключі відкрив замок, зайшов у ліфт...хе там ще зберігся той напис циркулем, який я вишкрябав в 11класі "...+...=love!" це було, саме хренове выдчутя того, шо це було, а не є зараз. Мій поверх, виходжу з ліфта. Захожу в квартиру і так хочеться сказати: "кохана, я вдома", але це тільку моє бажання. Вмикаю музику на повну гучність, так шоб аж сусідній дім чув електро гітару. Мені здається, шо це........
Відкриваю очі, біля мене стоїть маленьке, прекрасне створіння з великими голубими, як те море очима та білявим хвилястим волоссям і дзвінким голосом викрикує: "МАМО! Тато прокинувся!". До мене підходить та дівчина, та жінка яка мені снилася... так-так це вона, без сумнівів. Вона дивиться мені в очі закоханим до безтями поглядом і говорить: " коханий, ну хіба можна так лякати?". Ох, ці сни до добра не приведуть... подумав я і обійняв дочку з дружиною. Пройшло багато років, я вже маю онуків. Відсвяткувавши наш 50 юбілей... З кожним поглядом на неї, в мене колотиться серце, не від віку, а від кохання!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186550
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 27.04.2010
Ніч. Двоє закоханих ідуть, тримаючись за руку один одного... і складається враження, шо розлучить їх тільки смерть. Так воно і є. Це унікальний випадок, коли кохання взаємне. Трошки оговтавщись я зрозумів , що це я і та єдина, яку люди чекають все життя, а то і цілу вічність. Вона моя, вона зі мною. Ми - щасливі настільки, що цього щастя вистачить на кожну людину на планеті, але ми обмінюємося цим щастям лише удвох... Мені все одно, можливо ми скупі егоїсти, але ми безмежно щасливі. Після нічної прогулянки, ми повернулись додому, запалили свічки, приготували романтичну вечерю, випили по бокалу червоного, терпкого вина. Я дивився в її очі, і розумів, що в них сенс мого буття, в цій безмежній вселенній для якої я, всього маленька піщинка, якою можна зробити все, шо завгодно... Блиск її волосся, можна порівняти з сяянням місячного проміння, яке переливається в такому молодому на вигляд джерельці... Моє серцебиття підвищується на колосальну кількість разів, коли я дивлюся на її посмішку. Поцілунок її можна прирівняти до янгола, який кличе тебе до раю. Ох... Це відчуття. Коли вона пішла до спальної кімнати, я помітив якогось янгола, але коли цей янгол повернувся до мене обличчям, я зрозумів це все ж вона... це реальність і вона від мене ніколи не піде... Навіть коли я проаналізував роман "Ромео і Джульєта" я зрозумів, шо навіть цей роман, звичайна газетна статейка, написана журналістом-практикантом, порівняно з НАШИМ життям, нашою пристрастю ну і звичайно коханням... Ми лягли з нею в ліжко. ФАК! як мені добре... сумніваюсь, шо таке відчуття хоть колись мав Адам з Євою в раю. Вона прекрасна... ні, навіть такого слова немає щоб її описати. Навіть ЯНГОЛ це принизливо.І тут я чую музику... так-так це музика... відкриваю очі, звонить будильник. Я пішов до умивальника, вмився і депресивно сказав собі: " так не буває, це тільки сон..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186279
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 26.04.2010
І знову, коли ти приходиш в мої обійми, серце стискається, а потім вибухає, розриваючи на шматки моє духовне "я". Я закриваю очі щоб насолодитися запахом твого волосся. В ці, навіть соті секунди, мій темний, нічний світ набуває яскравих барв. І як я жив раніше? не розумію... Тоді дні і ночі тягнулися безкінечно і так всі 700 років мого існування... так саме існування...адже не відчуваючи болі, радості, печалі... тільки ти змусила мене відчути кохання...Зараз я не уявляю життя без твого дихання, ніякі чудеса світу, не замінять твоєї посмішки, навіть якщо вся галактика буде благати, щоб я забув тебе, то буде не можливо... практично та і теоретично не реально...Ніяке сяйво зірок не зможе відтворити блиск твоїх очей... Я не знаю що може зігріти моє, холодне як та крига, тіло... окрім твоїх долонь... Я не знаю, що буде якщо ми розстанемося..., не знаю....Я відчуваю кожен сантиметр який розділяє нас, і це дуже боляче, навіть такому створінню як я... яке не підвладне ні Богу, ні Чорту...яке носить клеймо "непотріб"... Я можу тільки здогадуватися, що зараз сниться тобі...я маю тільки надію, що в тому сні ми разом...А чому б нам не бути разом назавжди? адже бажання одного є відображенням іншого... Я так довго тебе шукав, тепер я не уявляю що може стати між нами... відстань?... час?... хіба що життя.... але ми не підвладні їм, ми разом... Якщо я маю сенс дихати, то ти є тим диханням, тільки ти... Я ніжно цілую, розганяю пітьму і йду, щоб ніколи не залишити... тебе саму...
З усією любов’ю, що в мене є.... ТВІЙ....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186278
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 26.04.2010
Якби я знав, що так кохаю
То були б ми вже разом,
А не світом ще блукали,
Як люди з міченим клеймом
Я бачив мрію, бачив рай,
Але мене ти полонила
І з мого серця ти тікати,
Зовсім не спішила
Я малював твої портрети,
Про тебе прозу я писав,
Але замінити тебе нею,
Все ж не зміг... та й не прохав.
І вийшло так, що ти лишила
У небі мрії силует
То все була, моя надія
Яка розвіялась вночі.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186132
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.04.2010
Ты уходи! Прошу, быстрее!
Я не хочу тебе терять
Ты хочешь рай, я каплю яда
Но не стоит умирать!!!
Всё это лишь любви завеса
Что закрыла мне глаза
Я прошу тебя как.... человека!
Тебе не надо рисковать!
Ты уходи, уж вечер близок
Придёт зловещая пора
Рассудок свой я потеряю
И наступит тишина...
Но меня ты не слихала
Сказала: "вместе навсегда!"
В мои объятья ты впала
Пришла зловещая пора...
Стали вместе мы на веки
И мама-ночь нас окрестила
Закрыли мы свои повеки
Зачем луна нам так светила?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186131
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.04.2010
Моя надежда - земля
С под моих ног уходя
сказала все мне забыть
и начинать снова жить
Прекрасными чертами лиц
я вспоминаю тех птиц
которых так не любил
но всегда долго ждал
Чудесный вечер настал
я так его долго ждал
и увидив её, вновь задышал
а для кого и не знал
Фатальный был этот миг
где мои чувства пришли
и начали орать
как им наплевать
Ударной силой волны
я вспоминаю те дни
когда кружили вдвоём
в том вальсе ночном
очнулись мысли мои
когда детьми были мы
где строки нашей любви
были стихи...
Тогда писали для нас
о том что мы просто класс
и грустным глянцем страниц
прошли сотню лиц..
И всё же так не узнав
кто же был прав
любовь или зло
но их имя одно...
вечность облаков или
бесконечность снов
для которых я летал
и так же плевал
на вечность той мечты
которой была ты.
сказав тебе что люблю..
в ответ смеялась ты....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185757
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.04.2010
Когда ты хочешь умереть,
Но хочешь жить всегда и вечно.
Когда ты хочешь все стереть,
Бежать до станции конечной.
Остаться здесь - но быть лишь там.
Закрыть глаза - смотреть на звезды.
Все для себя - ничто для нас.
Все для других - себе лишь грезы.
И постоянно : мрачно ... грустно ...
И постоянно : смех сквозь слезы.
Когда в душе все время пусто
Как в лепестках той черной розы.
Когда ту пустоту в душе
Заполнишь музыкой тяжелой.
Свобода ... замкнутость в себе,
На веки вечные оковы.
То знай тебя одно спасет,
Поможет, вырвет из могилы.
Вокруг лишь готика, ты - гот.
Свободен в клетке, раб в долине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185754
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.04.2010