| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Я люблю молоду весну,
Коли усе навколо розквітає.
І осінь ніжно-золоту,
Коли птахи у вирій відлітають.
Я люблю ясні зорі в небсах
І подих вранішнього вітру,
І кожну квітку, що цвіте в садах,
І сонце, що всміхається привітно.
Я люблю рік стрімкі потоки
І тихий шелест падолисту,
І велич гір і полонин широких,
І соловейка пісню урочисту.
Але найбільш за усе на світі,
За зорі, квіти, гори і весну
Я люблю твої очі сумовиті
І посмішку твою ясну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188643
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2010
Життя - як сон, вистава у театрі,
Завершена трагедія для двох людей,
Тому всі почуття хіба чогось є варті,
Якщо це лиш сценарій для ролей.
Ми всі актори, всі ми носим маски,
Ховаючи себе від світу і життя.
І думаєм, що наш сценарій - це сценарій казки,
Все найважливіше викидаючи в сміття.
Ми знищуєм себе, руйнуєм власне "я",
Підкорюємось моді і законам лицемірності,
В порожні звуки перетворюєм своє ім'я,
Оманливим світам складаємо присягу в вірності.
Ми забуваємо, що головне у цьому світі -
Бути тим, ким є, завжди лишатися собою,
Не загубити душу серед масок лицемірності,
Бо лише правда втримує її живою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187349
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.05.2010
Затисну міцно зуби, стримуючи біль,
Замкну у серце двері на замки,
Спалю усі мости твоїх надій.
На жаль я змушена піти, прости.
У серці рану вилікує час.
Заповнять мрії пустоту в душі.
Придумали цю казку не про нас,
Не нам писали зоряні вірші.
Для тих, хто вірили, складатимуть пісні.
Нам принесуть лише зів’ялі квіти.
Всім вранці заспівають солов’ї,
А нам весною більше не радіти.
Закривши очі, знищили довіру.
Заткнувши вуха, говорили про любов.
Я від сьогодні більше не повірю,
Що в нас ще буде шанс на щастя знов.
Тому затисну зуби, стримуючи біль,
Замкну у серце двері на замки,
Спалю усі мости твоїх надій.
Я просто змушена піти, прости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187244
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2010
В цю зиму зникли всі пусті слова,
Згубили лік у днях таємні мрії
І посміхнулись зраджені дива,
Замерзлим поглядом сховалися під вії.
В цю зиму затремтіли нові почуття,
Тепло розлилося на дні душі.
Я тихо мовила твоє ім'я
І з вуст полинули німі вірші.
В цю зиму загубилась вічність в днях,
померла десь в куточку на світанні,
А потім народилась у твоїх очах,
Запалюючи промені в чеканні.
Ця неповторна сонячна зима
Мені дала найкращі в світі миті,
А потім випила мене до дна,
Залишивши леше думки розбиті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187182
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2010
Посміхнися, будь ласка, я зараз сумна,
Стомлена власним загубленим днем.
Подаруй мені крихту свого тепла,
Освіти мою душу яскравим вогнем.
Посміхнись непомітно промінням зірок,
Покажи мені небо запалених мрій.
Залишися сьогодні. Поділим на двох
Нереальне кохання майбутніх надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187106
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.04.2010
Ти - мій перший і останній крок з даху чужої багатоповерхівки у безодню міста. Мабуть, найбільший крок у цілому моєму житті.
Ти - єдина куля у зарядженому пістолеті, який холодним дулом доторкається до мого чола. Одна-єдина незамінна річ.
Ти - невидимий газ в моїй порожній кухні, який повільно розтікається в нерухомому повітрі. Я кожну секунду дихаю тобою, наповнюю по вінця свою душу і задихаюся.
Ти - туго затягнений зашморг на моїй шиї. Найміцніший звязок, який у мене коли-небуть був.
Ти - гострий ніж, який прорізує вени і п ' є мою гарячу кров. Найточніший удар у моє серце.
Ти - мій особистий метод руйнування власного я, найдієвіший спосіб самогубства. Я кожного дня вбиваю себе тобою, щоб потім знову народитися в твоїх очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187044
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.04.2010
Яка прекрасна мить заходу сонця!
Такої вже не буде більш ніколи.
Не так вже завтра гляне у віконце
Останній промінь з-за будинку школи.
По-іншому вже завтра зійдуть зорі,
По-іншому співатимуть птахи,
Не так плистимуть хвилі в морі
І, мабуть, зміняться твої листи.
Вже не такими завтра будем ми.
А, може, й зникнем в забутті
Бо в світі вічні лиш боги,
А ми рахуєм наші дні.
Та всі боги насправді заздрять нам
За неповторні миті, що зовем життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186876
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2010
Мені сьогодні посміхнулася зима,
Яка в холодну кригу закувала місто.
А я сиділа з чаєм край вікна
І з мрій й варення виліпила тісто.
Створила свій маленький ідеальний світ,
Де сонце посміхається бездонними очима
Й твоїм волоссям пахне кожен квіт,
А мрії виростають крильми за плечима.
Я збудувала нам хатину біля моря
І ми босоніж зустрічали там світанок.
Співала заздрість, посивівши з горя
Й весна приходила до нас на ганок.
Ми їй заварювали філіжанку кави
І розчинялись в кришталевому повітрі,
А потім падали росинками на трави
І розвівали попіл гордощів на вітрі.
Чужі думки сплітали у серпанок
Й встеляли ним на березі піски,
Шуміли хвилі сіллю кожен ранок
І заганяли страх кудись в кутки.
Ми обійнявшися, ловили зорі вечорами
Й загадували лиш одне бажання:
Щоб в світі справжньому під нашими дахами
Ми у зневірі не згубили це кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186874
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2010