| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Втішаю я себе майбутнім,
Але й минуле незабутнє.
Час плине, плине час, минає,
Але й здається – в нас відліку немає…
І дні і ночі пробігають,
Місяці вже на горло наступають.
Питають: “Чому сидиш, чому ти плачеш,
Чому дороги не шукаєш?”…
Все ті ж питання кострубаті,
Проблеми важкі – вже нічого не варті.
Сміх затихає, сум накриває,
Світ руки свої простягає.
Та їх я не бачу, не чую, не кличу,
І тобі я такого ніколи не зичу…
Невже це кінець початку?
Чи можливо початок кінця?
Яка різниця? Філософія ж одна,
Не всім зрозуміла, не всім проста…
Але…що ж це як не доля -
Початок кінця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200596
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2010
Що б не говорив,
Що б не казав,
Яким б веселим він б не бував,
В думках він малює одну лиш картину,
Закривши очі бачить одну лиш людину –
Таку привітну, таку ласкаву,
Найкращу у світі – він так гадає…
Її ім’я він промовляє,
Неначе все життя її вже знає –
Майбутнє хоче з одною нею пов’язати,
Все своє кохання лиш їй єдиній дарувати.
Секунда, хвилина і день - наче рік,
Чекання нестерпне,
Та й помилка – гріх...
За неї готовий життя він віддати,
Тримати за серце й не відпускати.
Крім неї йому вже нічого не треба:
Ні сонця, ні квітів, ні неба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189206
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.05.2010
Це історія про нас із тобою,
Про наше давноминувше кохання,
Про світ у якому колись ми жили,
Про спогади пов*язані з раєм...
Я жила так ніби весь світ був моїм...
Так тяжко було залишатись собою,
І все ж одна річ не змінилась ніколи-
Я просто жила тобою...
Й одного прекрасного, зимового дня
Всетаки я захотіла з тобою
Поділити той світ, в якому творила,
В якому, тоді ще так сильно любила...
Я просто прийшла й подарувала тобі
Без слів, без обітниць, без всяких надій
Коробку барвисту, в яку я поклала
Всі мрії, бажання й безмежне кохання...
Я думала так буде краще для нас
І двері відкрила у моє життя,
А ти на порозі у свого застряг
З тією коробкою у власних руках...
А потім ти просто її привідкрив,
Задумливо глянув і зразу ж закрив.
Поклав на порозі й одразу ж пішов,
Забувши про мене наче про сон...
Він просто не зміг в подарунку моєму,
Побачити те, що було так важливо.
Я так старалась це приховати,
Щоб одного дня все розказати...
Ти просто залишив його під будинком,
А з ним усю радість й любов велику...
І сміх застиг на обличчі моїм-
Що знов засинати прийдеться одній?*)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188943
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010
Your soul - like a flower -
So nice and so pure.
Your heart is beating
And mine too.
Your eyes are smiling,
But you are sad –
Because I have to go,
I have to leave you here…
I want to leave you without ideas,
Without any problems and fears.
I’m loving you,
That’s why I’m doing that,
I am your angel
And you’re my wings…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188938
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010
I know one thing, which used to live,
In our hearts, in our minds …
It used to read with us e-mails,
To walk, to smile, to play a chess,
To sit, to drink, to meet new friends,
To play, to sleep, to make some cash.
It always helped us to relax,
To think about the days which passed…
…it*s name is love…But now it*s gone. The world is full of evil people, whose hearts are almost dead. Their souls are empty and opened to all. Nowadays, loving someone is unfashionable, miserable thing which makes us feeling weak. People create films, music, performances where they want to show real love, which is not present in their own lives…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188762
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2010
Є дефіцит у нас варень,
Не має чим заїсти день,
Такий солоний і крихкий
Ще й часом мокрий і липкий.
Бо йдеш собі от так у кедах
Й солодкий запах вже в легенях!
Одразу й шлях свій забуваєш,
До варення новий прокладаєш.
Пр: Нам хочеться варенню славу віддати
Й того хто його придумав – коронувати!
А потім ту людину на трон посадити -
Най правив би світом-він владика!
У кожного з нас є проблиск в очах
Коли ми тримаєм вже банку в руках.
Не можем дивитись і навіть чекати,
Ми слова не в змозі просто сказати!
Бажання зростає все більше і більше,
І ти опиняєшся зразу у світі -
У світі де є тільки ти і варення
І заклик лунає до всього населення:
Пр: Я хочу варенню славу віддати
Й того хто його придумав – коронувати!
А потім ту людину на трон посадити -
Най правив би світом-він владика!
Тому не гай свого життя,
Скоріше вже банку ту відкривай!
Не важливо ким ти є
Просто їж і забий на все!
Чи репер, чи панк, чи любиш гламур,
Носиш гади, кеди, чи кажеш «мур!»,
Не має різниці хто ти таке,
Ми просто хочем сказати таке:
Пр: Нам хочеться варенню славу віддати
Й того хто його придумав – коронувати!
А потім ту людину на трон посадити -
Най правив би світом-він владика!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188761
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2010