Мені сняться пекельні речі і цей чорт зі сну
наяву прагне зустрічі…дочекався горить все тіло…
І як тільки підбігає вечір, сон тягне мене до потойбічного світу
Там чекає вже чорт з глибин простору…
І чорт доторкнувшись до мене
І все давить мене і я задихаюсь, я намагаюсь вирватися,
А не можу нитками тягне до себе
Все одно вирватися не можу…
І знову давить все тіло… я задихаюсь, навіть не можу прокинутися,
Я не можу тікати… в сіті затягнута чортом…мріючи
Про Ангела волі, благаю прокинутися,
І як тільки прокинулася,
Мене знову і знову окутав страшний сон, як вуалька…
Все одно давить все тіло моє.
І раптом заспокоїлося все: я нічого не бачу, я літаю…
І тримаючись за чиюсь руку, залишивши всі негаразди
Парити високо, мовчки приймати
Подаровано Ангелом волю про те, що Космос вуальки нескінченний,
Я думала, не розуміючи мудрості Всесвіту…
Та однак на краю стоїть стіна вогню,
А все, що знаю є моє, то потаємне.
Цю стіну зможу лише подолати…залишивши все, що
було за плечима.
І відкинувши все, що було за плечима,
відкинувши все,
переставши шкодувати перед полум’яними Ангела очима,
Прокинувшись, ти станеш перед відповіддю
І того, кого побачиш перед собою лише буде яскравим світлом.
Я думаю, аби тільки не сталося б такого,
Так що виявиться сон віщій та поступово сон зникає
