* * *
Пресвятій Трійці
з Пресвятою Богородицею —
з любов’ю присвячується
Весна! Красна! в підтопленнях
хай небо проступа
й в блиску й в сердець
захопленнях…
о йдуть
у серці
витоки дзвеніння
як цілувати слово
для тьми цих звільнень
і проваджень
й управління
хай світяться всі —
гени
й гени-генії
з тьми зубки —
що некороновані
і некеровані і не в ученнях
Слово, діткни пролог —
всіх геніїв
ув сьогодення
і в дріб гудінь
се небо
і верби в небо мАкнуті
й тепер
в воді
і дріб гудінь
і вільхи
бігли в річку
й по коліна у воді
і ми ходім…
Красою так по зубках генів
ми й ведім!
30.01.2024, свято — Собор Трьох Святителів,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
..................
Слово — як жереб, вибір і примірювання майбуття.
Не буду тут і зараз подавати про представимість художнього цілого, власне, художнє відкриття, яке одне є дійсним та й потрібним.
Хоча значення художнього цілого таке, що ви, можливо, перестали б надавати увагу будь-чому не такому, лишили б пусте.
Я хотів би позамежно точно доповнити ап. Павла щодо бачення словом на основі ним же покладеній — на камені Ісуса Христа, ним розбудованій і найширше засіяній.
Я люблю ап. Павла, Господь дав мені постраждати за Себе в день його і Петрів, подав проникнути поглибше духом в листи ап. Павла.
Нерівнозначність частковостей усіх його проникнень, мій склад духу більш на доповнення богослів’я — і дух мій не має повноти вдоволення: ап. Павла більш таки духом слід проникати й духом знати.
Не рефлексувати, не головою думати, як не незвично почути оце.
Знати прямо — як дух пронизує, обіймає.
Ісус Христос — причина всього є. Як Ним буваємо пізнані, ми так пізнаємо.
Ап. Павло тепер зрадіє, що геній мій аналогічно пізнає і працює.
Чому дивуєтесь? Учень великого св. Силуана о. Софроній, найвищої культури людина духу, промовив делікатно: чому так, що є люди, які творять від Бога, а Церква не хоче їх знати, не враховує ?
Христос же знає, хто на що годен.
Найцікавіше, що саме в молодості, коли є багатоманітність і ще нема зрілого огранення духом з Духом Святим творчої брилиськи (о це потрясає! яка то є Божа премудрість й багатство!!), я «вийнявся» у серці сказати Богу: про вільних і невільних. Але не так, як в ап. Павла, а як мені бачиться: потрібно виправити.
Дух Святий відповів: в листах ап. Павла — все істинним є. Не переробляється, залиш, як є.
Оскільки в ап. Павла жодної молекули агресії нема — то і в мене не буде, маю надію на Господа.
На глибинах нема протиріч. Я — пластир для Церков.
Отож Христа, як стало вам те видко, не заперечити. Бога класично заперечити
або усунути з особистості трудно і неможливо. Художності — не заперечиш же.
Отож, в художньому слові — сила Христа в мені.
Якщо вам розширилось серце, про слово як вершину і живе начало світу, — я говоритиму з чистого і божественного. Поки прокинеться з оспалості Церква, сумними є жителі Землі, які недуховні...
Христос-Слово у вище зцілює.
«Того часу слово було з Неба до Івана».
Бо себе зрікся, Слово жило і творило в ньому.
Це безпристрасність.
Кілька мільярдів грошей мав чоловік, наприклад, і він їх втратив. І навіть не схвилювавсь. Це безпристрасність.
Є на світі нині такі?
Мало є таких.
Навпаки, мільярди коштів більшість не вважає за сміття. Це пристрасність. Хвороба.
Вмирають за них в пекло.
«...Господа мого, ради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби лише Христа придбати» (ап. Павло, Фл.4,8).
Коли оцього слова нема в тобі, ти мертвий.
Сказано:
«Близько тебе слово:
в твоїх устах і в твоїм серці...» (ап. Павло, Рим. 10,8).
Бо всі в світі хочуть здертися на Небо в голові, або ж — в пекло.
Він, Слово-Бог, у серці є, Живий, та ви мертві є, якщо без Нього, в смітті.
Живий Бог, а ви — мертві.
Шанс у вас був!
«Близько тебе було слово».
Вершина творчості світу — слово. Можливість почути слово — дає Христос. І далі — в Христа віра. Вживу Христа, щоб почути у вірі. Мовлять боговибранці ніби «замість Христа».
Мучишся ти, і люди навкруги тебе мучаться...
«Близько тебе слово:
в твоїх устах...»
«Є геній — і народ:
сміття між ними».
І.Ш., Дев’ята поема
(з ст. "Слово як жереб",2010; : КП, Ш.І.С., розділ Проза)
ID:
1004453
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 30.01.2024 11:34:42
© дата внесення змiн: 30.01.2024 13:30:45
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
Слово — як жереб, вибір і примірювання майбуття. 
