Бахмут
Оточує ворог Бахмут,
стискає довкола клешні.
Снаряди і міни рвуть
хати і будинки тамтешні.
Рівняють з землею вщент
рашисти усе, що вище,
і суне їх контингент
до наших все ближче й ближче.
По трупах ідуть вперед –
своїх же! – не забирають,
як той моджахед-шахед,
й безжально всіх убивають.
Спустили їм зверху наказ –
«Бахмут взять любой ценою!», -
тож атакують щораз
хвиля за хвилею з боєм.
Штурмують весь час Бахмут –
чи світло надворі, чи темінь,
захисників міста наших жмуть,
та вони всі стоять, як кремінь.
Хоч важко тримати стрій, –
ще важче своїх втрачати, –
за них хлопці йдуть у бій,
за ними – Вкраїна-мати!
Боронять наш рідний край
від ворога в самім пеклі.
Боже! Їм допомагай
пройти всі бої запеклі!
Загинути не дай їм,
о, Боже, побудь із ними,
накрий їх щитом своїм,
щоб вижили побратими!
01.03.2023р.
Авдіївка впала!» - кричать
«зет-пабліки» з піною в роті,
біснуються в коментарях
орди кремлівських «ботів».
Радіє в ефірах «русня»
на пропагандистських каналах,
що скинули наший стяг,
коли ЗСУ відступала.
Хизуються тим, що зайшли
нарешті у «звільнене» місто,
та лиш гори трупів знайшли
«победителей» своїх замісто.
Руїни в мовчанні німім
здивовано дивляться в небо,
димить чорним весь Коксохім,
який вже нікому не треба.
Кого ви тут перемогли?
Українськії Збройні Сили?
Авдіївку взяти змогли
за десять років насилу!
Але герої не ви
й не ваші штурмові групи,
що довкола лягли кістми
і з землею змішали трупи.
Реальні герої – бійці
українські, які тут стояли
зі зброєю в міцній руці
і свій край у бою захищали!
17.02.2024р.
А то: "посіялася зневіра..." 
