Поема-композиція
Бог-Слову присвячується
з любов’ю
Я НЕ ПОЇДУ У ЖЕНЕВУ;
МЕНЕ ДІСТАВ ВЕСЬ ДЕНЬ
І ЖАР; І ЛІС ЦЕЙ ПОЛУДНЕВИЙ;
Я В ПАЩІ ВОВКА ЗА ЯЗИК СХОПИВ
Й ПРИВІВ В СЕЛО;
А ЩОБИ Я ТАК ЖИВ...
29 - е, 2005, післясвято Успіння
1
І сповідники Христові, композитори й поети,
Вишні птАшки,
Як вам під водою єресей
живеться??
Хто проти війни загарбницької —
тих лишили сану
та не пальців
тонких
внутрішньої етики!
Хіба думав протоієрей Умінський,
що він так яскраво —
у Христі —
спасеться?
Викинули у Константинопіль! —
із росії —
прямо між священників Європи,
світ має загинуть,
бо трясеться
бо начальство
знову — зле — трясеться
аж ось — протоієрей Христовий
у Христі спасеться…
все повторюється! —
і начальство аріани-здрастє й
трясця…
І сповідники Христові, й композитори,
й поети, вишнії святкові пташки!
О на правду — ваша влада!
Під водою місце рибне,
рибні сіті, є й принада…
2
Власть Максима в Умі
Максимові святому — і всім християнам,
які, бувши в Церкві, йшли і ще йтимуть
найважливішим шляхом
багатостраждального Йова —
присвячується…
(нехай непрацюючий тут — не їсть…)
Біда пливла — всезагальність!
Все змелось. Не було ще й вокзалів.
Ви чули, що Імператор сказали??
Всі знаєте? —
що й низина патріархів сказала?..
І — Максим!.. розібравсь
доскональніш.
Рухались земні тіні.
Бог — був. Рухались — на базальтах!
— Максиме, визнаний Другим!
після мене, Іраклія! бога в плоті!
найрозумнішим…
Максиме, секретарю! благоволив тобі —
заглянуть
в небесні і божественноумнії
ніші!..
Спокійніше…
Я,
в августійшому
літі…
Що Православ’я? Ми — світила і зорі, —
і скільки на тебе голітів…
Один вперся?! — І — як! —
ти один не приймеш Монофелітство??
Ха, ха!! Смішно. Що ж далі?
Єдина єсть власть: в Бозі ум…
Максим розумів доскональніше!!
(З повагою до керівників нинішніх —
на рівень дохідливіший
перекладаю:)
— Пішли ви всі, патріархи, — дуже
середньо-земні, —
пішли ви всі президенти! — В НАХИЛ!!
І Максим-сповідник — переплив
річку перед палацом —
і постригся в монахи…
І, чую, купа патріархів засовалась:
Божественний Ум! Смаленим запахло!..
(тьху! політичним муленням спахло…)
Спокійно, породи…
Спокійно, базальти…
Спокійно, міжконфесійні байбарки,
треба правдоказати…
Спокійно, століть прийдешніх піднебесні собаки…
Максим! — Богом має захист:
неглупі до Нього і притяглись…
Живобожі слова де взялись!
Один! став перемагать патріархів…
та і світських!..і всіх, іже архи…
Та й що світу монархи?!
З Церкви — у Православ’я перебігали! —
оп(?) — засмиканії ієрархи…
якісь вічнії піри... оп? — оп?
у Нечувану тут Науку!
Ха! — схопили за руку папу Мартина! — перебігав —
Божий чоловік! — єретики темні:
одрізали руку!!
Папі! — одрізано руку…
Спокійно, міжцерковні півбайки…
Спокійно, будучнії собаки…
Спокійно, міжнародні атаки…
Папі —святому Павлу Другому —що?
дано в Москву запрошення —? —
нащо Папі правду нести було…
ще й правду казати!..
Спокійно, базальти…
Спокійно, ігрові поля… гравці Поля…
диявол не любить нас, він в вас…
і наскрізну правду сказати…
Дайте ж мені, стражденному, донести
Христову Науку! — Ви, фюрери!!..
Божі ми люди — всім, значить, руку…
Схопили Максима! — божа людина —
одрізано руку…
Щоб не пописував!..
сице — живоруку не пропагував...
бо язиком ще проповідував…
Скільки їх катували!!—Православ’я
перемагало!
Скільки їх — не втомлюю? —
викликали!! Все всередині поодбивали…
Православ’я перемагало!!
Не могли найти зрілу муку!..
Писали, бо мали ліві руки!
Треба б — і ці руки?..
Що ж! як тяга до слова —
і до Христа така!
Схопили Максима —Божа людина —
й нема язика!
Схопили Мартина — Божа дитина —
і — німий у віках… Папа — без язика…
І — Папи
не стало…
А Православ’я — тільки тому
перемагало!!!
тільки тому перемагало
пітьму й перемагало…
Німий!.. без’язикість в Максима…
Світ — полова… і Поле — полова!
Невіруюче в Христа Живого начальництво й правдиві левіти! —
вічно лякаються живого пророка слова…
Фюреро-царів !
Однопарт-першосекретаризму!!
не любові й слова з Любові...
Німі! нема вини… я не проповідував —
завжди Христа — Живим пропагував:
тільки апостольські слова…
Пророчі слова!
Бо — Христове начало:
тому Православ’я (тоді) перемагало…
Умучили Максима!.. Кінець...
то і всяк за Христа постражда!
максимально Максим прикурити дав…
Що ж далі?
А Бог те — зна:
з усім в Богові розбиратися доскональніш…
3.02.2007, пам’ять св.Максима-сповідника
3
хто коли болото й море випив?
недоімператор-шпиндик-пиптик
пив отруту раз!
і то така як і болотяна й морська:
хто почав — як зупинитись??
дуже просто:
пиптик хоче підкорити…
луска-єресь на серцях —
єресь це — від земнощів…
кінець походу проти Церкви —
що? розбитеє корито
йому зручніш із єрессю корити!
А тим — зручніш — лише б свободу й неба край і рай
відкинути б, і пити й пити…
тварі — ревучій у хвощах
що здогадалася й побачила що є — безкрила…
28.02.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
«У нас в Україні – рай, але ми того не усвідомлюємо».
(Петро Сипняк, живописець Божий)
Тепер же переосмислив це ще раз, уже в контексті війни з росією,
у свідомій відмові покинути цей Богом даний
за правом народження рай,
навіть під загрозою фізичної смерті.
(г.ZBRUC, Петро Сипняк: «Земля свята»
Вікторія Сипняк)
У напутньому слові студентам Василь Шкляр відзначив,
що їм випала доля жити в непрості часи,
і обов’язок кожного свідомого українця –
пройти гідний шлях до нашої спільної мети –
до перемоги. (УЛГ)
Сенс життя – дуже важлива річ. За щоденними гонками ми не бачимо, а куди ж ідемо? Не бачимо усмішок наших рідних.
Задумаймось, для чого ми робимо те, що робимо.
5.Блаженні милосердні…
Милосердя – вміти давати і вміти прощати. Усі ми – не без гріха. Прощення – це чудовий засіб, який скріплює, навіть ті стосунки, які здаються розбитими... Прощення і є тим золотом, яке робить наші стосунки лише кращими і міцінішими.
6.Блаженні чисті серцем…
Бути чистим, відкрити, відвертим – без масок. Наше життя сьогодні виглядає на маскарад масок: ця для дітей, дружини, шефа, друзів, колег.
Пильнуй своє серце – заглянь, а що там всередині? Купи мотлоху? Без чистого серця немає любові...
7.Блаженні миротворці…
Мир – це найперший дар воскреслого Христа. Коли людина перестає воювати сама з собою, починає любити себе і бачити прекрасне в собі – вона має мир і може ним ділитись.
Миру потребують наші сім’ї, бо у сімейних війнах ніколи немає переможців.
Підготувала Тетяна Трачук (ДивенСвіт, але тут є скорочення)
А щастя насправді – на горі блаженств: осягнути
ті блаженства, про які говорив Ісус.
1.Блаженн вбогі духом…
Бути вбогим духом – це бути вільним, інколи вільним від усіх тимчасових і матеріальних речей.
Людина, яка не покладається на багатство, що є її запевненням майбутнього, є убогою духом.
Часто в людей, які думають, що їм усе під силу, які не зважають на інших у своєму прагненні до збагачення, трапляється так, що є все, а немає сім’ї, злагоди, розуміння.
Чи варто купляти телефон останньої моделі на гроші в кредит? Мабуть, ні.
2.Блаженні тихі…
Віднайти у собі лагідність і спокій, щоби так ставитись до ближніх.
3.Блаженні засмучені…
Бути християнином – це бути щирим, не надягати маску радості, коли насправді сумно, коли померла близька людина.
Деколи людина, виплакуючи сльози, зцілюється.
"...крижаній темряві війни, але ми в ній не самі,
нас багато, а
незгасний вогонь наших творчих серць
розтопить шкарубкий лід людського горя
і здолає цю непроглядну темряву ночі!"
(НСПУ)