Весна відкрила бірюзові очі –
й сахнулась від кривавих ран землі,
Їй день здававсь темнішим за всі ночі,
і не кричали в небі журавлі.
Мої журавлики, чому не долетіли?
Чи загубились десь поміж ракет?
Шахед летить... Холоне усе тіло,
Немовби в серце хтось встромив багнет...
О веснонько, не бійся, йди до нас,
тебе ми зачекались вже давно,
у тебе світла й сонця є запас,
нехай наповнить душі нам воно.
Хай прожене той морок ненавИсний,
печать війни зітре нам із чола,
хай сльози наші у очах затисне,
що кожна мати день і ніч лила.
