***
"У безмовності голосу споминання..."
***
Я позвоню тобі
Просто так,
Бо голосу не чув
Твого давно
І ти запитаєш мене :
-- Як живеш
І.., що, у тебе -- нового..?
А потім помовчимо --
Ми,
Довго..,
Бо все вже пройшло
І не вернути того,
Що було...
Що було --
Вже, пройшло --
Пройшло, як вода
І у шелесті вітру
Опали слова,
Але ще десь далеко,
Луною іде --
Відзвук губ поцілунку,
Що завмирає,..
Завмирає-вмирає..,
Уже -- в неживе...
Завмирає навіки
Тепло рук..,
Завмирає назавжди
Тепло тіл
І мертвіє у серці
Згадки суть,
Бо вже нас розділило --
Розділило відчуть,
Пропажами часу :
Хвилини кохання
Помруть,
Як старенька
Солодка отрута,
А ще були, як ртуть...
Кохання хвилини
Помруть --
Не живуть...
Ми далеко, з тобою,
Розділені часом --
Й в цьому
Суть...
Не живуть останні,
Відстанню, дороги --
Довго,
Бо коханню потрібно
Єство...
Щодня, як життя,
Щоби пити до дна --
Єднання..,
Єдине -- єднання
Кохання...
Все пройде
Все забудеться --
Промине
І... ніде не згадаємо
Ми слова,
Що казали у шалі
Кохання,
Як клятви слова :
"Ти -- моя..!
А, ти -- мій..!
Все життя..."
І не вернути того,
Що було..,
Що полинуло вже,
Назавжди --
В сумний Вирій..,
В наше, згублене --
Забуття,
Як туманами
Часу --
Молодого вина
Кохання
І опали, до дна,
Всі слова --
У безмовності
Голосу
Споминання...
Все пройшло...
Все згубилося
Й не знайшло
Тих шляхів
Що були ми --
Ми були
Молодими...
--------------------------------------------
31.03.2024; Paris (Aurora)
=======================
(!!!)
Autor ::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
==========================
Все проходить, вороотя немає, залишаються тільки спогади...
