Знаю, що тебе нема,
Та всеодно з тобою розмовляю.
Знаю, що розмова ця німа,
Та голову до неба піднімаю.
Ти єдиний, кому можна плакати день і ніч,
Вилити і біль, і радість.
Без страху і встиду, віч-на-віч,
Розказати про свій гнів і слабість.
Коли руйнуються мости життя,
Серце кричить тобі, за що? чому?
Кипить кров від болю,виривається душа,
На двоє зламана, просить дати сили.
У радості завжди хочу дякую сказати,
Не вірячи, дарую щиру посмішку у світ.
І непотрібний рай, не хочу ні про що благати...
Бути людиною, для мене заповіт.
Для мене ти - це небо, сонце і земля...
Пташина пісня, аромат весняних квітів.
Твій дотик, у дощі, у вітрі і я їх дитя,
І хочу жити у любові їх обіймів.