ВЕСНА У ГРУДНІ
Я перекреслила всі будні,
прийшла весна до мене в грудні.
Зайшла й лишилася надовго
моя весна і більш… нікого.
І серце вільне, й думка вільна…
Ні не кричу, не божевільна,
і у нірвану не пірнула,
лиш тиха втіха огорнула.
Ти вже забув, як пахли ночі,
як блискотіли щастям очі.
Любов на відстані – омана.
Я знов незаймана, жадана.
Не тре що-небудь, вже й не треба
те головне, що йде до неба.
На небесах давно пустеля,
мої думки тримає стеля.
Свіча, як пристрасть вгасне скоро,
й димок розвіється бадьоро,
а в зачароване свічадо
проникнуть спомини у спадок.
Уже скупі про нас новини,
чуток спинилися лавини.
Забудь провини і не сердься,
побережи пульс мого серця.
Навіщо муки і тортури,
розпочинай рік з увертюри.
Ти зупинятися не здатен,
на потім буде що згадати.
Я ж не злітаю безпричинно,
в своїй весні знайшла спочинок.
Не дістають пліток уколи,
душі спокійно, як ніколи.
