Моє село, мій Буг, моя колиска,
Там верби, по коліна у воді.
Таке далеке, і водночас близьке,
І в пам'яті яскраве, як тоді.
Коли мої маленькі ноженята,
Змогли переступити за поріг,
Топтали першу стежечку від хати,
До ще не незнаних і нових доріг.
... Живе в душі село моє дитяче,
Квітучі вишні, верби над ставком ...
В коротких снах той рай маленький бачу,
І шум води під кам'яним млином...
А ті стежки, які ведуть до Бугу,
Я знов проходжу в мріях і думках.
... Несу в світи свою одвічну тугу,
Молюся Богу - все в його руках...
11/04/2024
