я «колись» залишу на потім,
ну а «потім» лишу на колись.
нагадаю собі про це всоте,
щоб усі «потім» таки все ж збулись.
бо колись я згадаю про «потім»,
ну а потім усе ж про «колись».
прокидаюся з жахом у поті,
хоч бери і нещадно молись.
я ось так відкладаю дрібноту,
незалежно від часу доби.
ну не вмію лишати на «потім»,
хоч бери і одразу роби.