Як на Голгофу Юда йшов на сповідь.
Він все робив як вчила його Тора:
Немає в ній понять мораль і совість,
Бери сьогодні те що прагнув вчора.
Підступний Каїн, Єлисей, Даліла
З дитинства Юду розуму учили:
У підлості його народу сила -
Бреши з народження усім і до могили.
Та зізнаватися у тому — інша справа.
Комфортніше купатися в брехні
Тому іде по світу брудна слава
І не складають про таке пісні.
Нема дилеми: бути чи не бути,
Брехати — не брехати — це про те ж
Про сповідь Юда теж не хоче чути -
У підлості та зради нема меж.
То що отак його бентежить душу?
Брудна душа - не випереш. Натомість
Чому його трясе, немовби грушу?
Це докори сумління, жах чи совість?
Я вам брехав — сказати дуже просто?
Я підлий змій, єхидна чи слимак...
Брехня зʼїдає душу мов короста
І та душа солодка їй на смак.
Язик німіє, вилізають очі,
Клекоче в грудях, бреше наче бог
І зараз він на сповіді белькоче:
Я — Елохім! Я — Елох, я н...Елох!
Одвічна звичка дурника вдавати,
Чи грати без штанів на піаніно...
У решті вже мотузку час шукати
І гілку обирати варто нині.
Кому потрібна сповідь брехуна?
Хто вірить той нехай жує полову.
Там де брехня там завжди йде війна,
А де війна — немає місця Слову.
У підлості, у зради нема меж.
На сповіді брехати — теж можливо.
Але у Рай із тим не попадеш...
Проте, висітиме, напевно що, красиво.
