Вітерець летить сміливо,
Із крупинками у танці,
В час нежданий, то ж ліниво,
Розсипались при алтанці.
Цей політ, з небес вразливий,
В круговерті, мов сп’яніли,
Зчарували, він ревнивий,
Повести в казку зуміли.
Тихий шурхіт й вітерцю звук,
Поміж них відразу спротив,
Та зненацька, сердечний стук,
Зміг спинить лиш ніжний дотик.
Він, як птах замавши крила,
Пригортав, прикрасив блиском,
Навіть нічка не спинила,
Втішав зоряну колиску.
Розстелилися крупинки,
Білосніжним простирадлом,
Злет увись, за мить сніжинки,
Під казковим зорепадом.
Скрізь іскрить золото, срібло,
Не важлива прохолода,
Легковій знав - ще не пізно,
Тож кружляйте, є нагода.
Молодий, чому ховатись,
Нині вибрати єдину,
Доки в змозі закохатись,
Рознести в пух самотину…
Повести в танок красуню,
Тут пізнати смак любові.
Їй вродливій, дарить зорі!
09.12 2024 р
