Вже сіють світло ліхтарі,
Вже вечір випускає чари…
Із хмар, що висли угорі,
На землю сиплються примари…
Блискучі голочки крижин
Обличчя холодом діймають.
Серед оголених стежин
Бреду сама. Тебе немає…
Довкола ку́блиться пітьма,
Мене лиш холод обіймає,
І на душі – зима, зима…
Лиш вітер дме. Тебе немає…
За що, скажи, не поряд ти?
Ти – порятунок мій, чи кара?
…Уява створює світи…
Чи ти – обман, чи я – примара…
15.01.2024
Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ Canva
