Що в ньому кричало гримасою болю?
Щось з нього виймало, поранену волю
Щось в ньому волало, ховаючи намір
Щось таке, голосніше за гамір...
Щось в ньому жило міцне, руйнівливе
Щось нищило мить його й кожну хвилину
Щось рвало думки його, кидаючи в простір
Масу зізнань і прохань наосліп...
Що в ньому кричало гримасою болю!
Що поламало його хитку волю
Що з нього лишиться за декілька митей
Слова, що не можуть його не убити...
Хтось в ньому поставив свій тяжкий автограф
Хтось прописав йому шлях, вбивши обрій
Хтось поламав хитку надбудову
Мову забрав його, забрав його долю...
І серед тиш портів та вокзалів
Готелів, столиць і решти печалей
Він бачить лише минуле з собою
Коли життя, видавалось рікою...
